МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Харківський національний економічний університет

УДК 331.5

САМОЙЛЕНКО ВІКТОРІЯ ВІКТОРІВНА

РОЗВИТОК ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНИХ ОСНОВ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ПРАЦІ

Спеціальність 08.09.01 - демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Харків – 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківському національному економічному університеті Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Гриньова Валентина Миколаївна,

Харківський національний економічний університет,

завідувачка кафедри бізнесу та підприємництва

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Перерва Петро Григорович,

Національний технічний університет “Харківський

політехнічний інститут”, завідувач кафедри

організації виробництва та управління персоналом

кандидат економічних наук

Анненкова Олена Вікторівна,

Харківське відділення Інституту економіки

НАН України, ст. науковий співробітник

відділу соціально-економічних проблем та

регіональної економіки

Провідна установа: Одеський державний економічний університет,

кафедра управління персоналом і економіки праці

Міністерства освіти і науки України, м. Одеса

Захист відбудеться “28” вересня 2005 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.055.02 Харківського національного економічного університету за адресою: 61001, м. Харків, пр. Леніна 9-а.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного економічного університету за адресою: 61001, м. Харків, пр. Леніна 9-а.

Автореферат розісланий “23”_серпня_ 2005 р.

Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради О.М. Красноносова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Перехід України до ринкової економіки обумовив необхідність підвищення якості життя населення. Для досягнення високої якості життя населення необхідно вирішити ряд проблем, основними серед яких є формування і функціонування регіональних ринків праці та управління зайнятістю. Від ефективності управління персоналом залежать показники економічної ефективності розвитку країни та регіонів.

Теоретичним питанням формування і функціонування регіональних ринків праці та управління зайнятістю присвячені роботи зарубіжних і українських вчених: Амосова О.Ю., Анненкової О.В., Безденежних Т.І., Белової Л.М., Богині Д.П., Богуцького О.А., Билкова В.Г., Головачова А.С., Горєлова Д.О., Долішнього М.І., Іванової В.М., Кашепова А.В., Котляра А.З., Лібанової Е.М., Никифорової А.А., Онікієнко В.В., Павленкова В.А., Перерви П.Г., Петрової І., Петюха В.М., Рофе А.И., Секретарюка В.В., Черниної Н., Шаленка М.В.

В галузі економіки праці і менеджменту відомі роботи Веселова Ю.В., Генкина Б.М., Гриньової В.М., Колосової Р.П., Кулінцева І.І., Маркович Д., Махсма М.Б., Мацукової Т.К., Мелик’яна Г.Г., Петрова А.В., Рининої Р.В., Скуратівського В.А., Старостенко Г.Г. і ін.

Але незважаючи на це, не існує загально визначеної методики формування та оптимізації регіональних ринків праці та загальної зайнятості населення шляхом комплексного підходу та з урахуванням впливу розмаїття чинників макро- та мікро середовища. Соціально орієнтований підхід до формування ринків праці є основою поліпшення економічного стану держави.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у відповідності з планом науково-дослідних робіт, відповідає тематичній спрямованості наукових розробок, здійснюваних Харківським державним економічним університетом за темою: "Розробка методів управління кадровою політикою підприємства в умовах зміни структури продукції, що виготовляється" (номер державної реєстрації 0104U000926).

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка теоретичних і методичних засад розвитку ринку праці, комплексного аналізу його елементів та визначення напрямків регулювання як важливого важеля оптимізації зайнятості населення України.

Для здійснення поставленої мети визначено наступні завдання:

аналіз теоретичних аспектів функціонування та розвитку ринку праці;

визначення процесів утворення зовнішнього та внутрішнього ринку праці;

аналіз основних причин критичної ситуації, що виникла на ринках праці в Україні;

визначення концепції маркетингу в сфері зайнятості;

обґрунтування напрямків державного регулювання ринку праці;

розробка алгоритму вибору пріоритетних регіональних ринків праці;

обґрунтування показників, що входять до складових оцінки регіональних ринків праці;

розробка методики розрахунку інтегрального показника зайнятості населення;

побудова залежності рівня зайнятості населення у регіонах від рівня заробітної плати; освітньо-кваліфікаційного рівня населення; штатною чисельністю робітників.

Предмет і об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження є процес формування регіональних ринків праці в умовах соціально-економічних перетворень в Україні. Предметом дослідження є теоретичний, методичний та прикладний інструментарій щодо регулювання ринку праці.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою проведених у дисертації досліджень є наукові концепції і теоретичні розробки провідних вітчизняних і зарубіжних вчених, з питань визначення ринків праці та зайнятості населення, а також законодавчі і нормативні документи Президента України, Верховної Ради та Кабінету Міністрів України з економічних питань.

Методичною основою досліджень є філософські принципи пізнання, діалектики, логічний і системний підходи до розгляду процесів і явищ в економіці.

У процесі дослідження застосовані загальнонаукові та спеціальні методи: спостереження, вимірювання, узагальнення, абстрагування, формалізації, аналізу, дедуктивний метод, графічний метод, метод експертних оцінок, таксономічний метод, метод багатомірної регресії, метод кластерного аналізу та ін.

Інформаційною базою дослідження є офіційні статистичні матеріали.

Наукова новизна одержаних результатів визначена такими теоретичними, методичними та прикладними результатами:

вперше:

визначено, доповнено, систематизовано принципи концепції маркетингу в сфері зайнятості, яка ґрунтується на діяльності, спрямованій на задоволенні потреб в кадрах, підтримці взаємовигідних обмінів між власником робочої сили та роботодавцем і оптимізації рівня зайнятості та безробіття;

обґрунтовано методику вибору пріоритетних регіональних ринків праці, яка на відміну від існуючих дозволяє здійснювати їх угруповання до однорідних класів і визначити відповідні пріоритети окремих регіонів на ринку праці;

запропоновано методику визначення залежності рівня зайнятості населення регіонів від таких впливових показників як рівень заробітної плати; освітньо-кваліфікаційний рівень; чисельність працівників, реалізація якої сприяє створенню певних умов для працевлаштування населення;

удосконалено:

теоретичне обґрунтування визначення поняття ринку праці, яке відрізняється від існуючих визначень можливістю поєднання економічних і соціальних аспектів взаємодії його суб’єктів;

методичний підхід щодо обґрунтованого визначення напрямків державного регулювання ринку праці, сутнісну основу якого складає нормативно-правове й організаційне забезпечення активізації попиту та пропозиції з використанням ефективної інвестиційної політики, методів регулювання відносин власності та соціальної політики;

теоретично обґрунтовану та запропоновану систему показників оцінки стану та ефективності розвитку регіональних ринків праці, що створює підстави для аналізу та прогнозування цільових орієнтирів населення у сфері зайнятості;

методику оцінки стану зайнятості населення у певному регіоні, яка використана для побудови інтегрального показника на регіональному рівні з застосуванням запропонованих локальних показників та спрямована на здійснення контролю зайнятості населення, визначення напрямків її підвищення;

набуло подальшого розвитку:

визначення процесів формування зовнішнього ринку за рахунок плинності кадрів, що дозволяє встановлювати основні причини критичної ситуації на ринку праці в Україні, які складаються з обмеження пропозиції робочих місць, повільненої ротації безробітних та тривалості безробіття.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що запропоновані науково-практичні рекомендації і результати досліджень можуть бути використані в практиці роботи державних служб зайнятості. Їхнє застосування створює умови для ефективного і раціонального використання трудових ресурсів певних регіонів.

Основні положення дисертації, що носять прикладний характер, знайшли практичне застосування на державному підприємстві “Електроважмаш” (акт впровадження № 2-64 від 20.02.2005), в Харківському обласному центрі зайнятості (довідка ХОЦЗ 01-603 від 08. 02. 2005), ЗАТ завод “Південкабіль” (довідка № 1/19а від 15.02. 2005).

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення і практичні результати доповідалися й обговорювалися на ХII Міжнародній науково-практичній конференції ”Інформаційні технології: наука, техніка, технологія, освіта, здоров’я” (Харків, 2004р.), III Міжнародній науково-практичній конференції “Динаміка наукових досліджень 2004” (Дніпропетровськ, 2004р.), II Всеукраїнській науково-практичній конференції “Економіка підприємства: проблеми теорії та практики” (Дніпропетровськ, 2004р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 7 наукових статей, з яких 4 надруковані в наукових виданнях, визнаних ВАК України спеціалізованими з економічних наук, та 3 тез доповідей. Загальний обсяг публікацій складає 2,3 ум.-друк. арк., із них особисто авторові належить 2,23 ум.-друк. арк.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертаційної роботи – 198 сторінки машинописного тексту. Дисертація містить 19 таблиць, 38 рисунків, список використаних джерел, який складається з 148 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано мету і задачі, предмет і об’єкт дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення отриманих результатів.

У розділі 1 – “Теоретичні основи дослідження ринку праці” – досліджено економічний зміст категорії “ринок праці”, склад його функцій та інфраструктура, визначено необхідність вдосконалення визначення поняття “ринок праці” у зв’язку з тим, що ринок праці це не тільки відносини між найманими робітниками як суб'єктами пропозиції праці і підприємцями як суб'єктами попиту, що виникають із приводу купівлі-продажу цієї праці. Це зв'язано з тим, що ринок праці випробує колосальний вплив з боку різних суб'єктів трудових відносин.

Соціально орієнтований підхід до розуміння сутності ринку праці полягає в наступному. Виходячи з економічної основи формування ринку робочої сили в його товарній формі, визнається її специфічна сутність як товару, що додає йому соціальний характер. Характер ринку праці виявляється в його структурі і функціях. Структуру ринку робочої сили утворюють власники робочої сили (її продавці) і суб'єкти, що виконують роль посередників. До функцій ринку праці відносяться: регулююча, стимулююча, диференцююча, суспільного поділу праці.

Ринок праці являє собою складну систему відносин, що підрозділяється на підсистеми у вигляді конкретних сегментів цільових ринків. Сегментація ринку праці – це процес поділу роботодавців і продавців праці на групи по ознаках, що її об'єднують. Сегментарний ринок праці – це ринок з чітко позначеними сегментами, на яких зосереджуються визначені категорії конкуруючих між собою працівників. Сегментування ринку праці має велике значення для: аналізу ринку; вивчення його структури і ємності; виявлення контингенту, що утворює пропозицію праці і попит на нього; визначення перспектив ринку праці.

Зовнішній ринок праці значною мірою реалізується через плинність кадрів, тобто припускає можливість вільного переходу з одного робочого місця до іншого. А внутрішній ринок праці утвориться в зв'язку з переміщенням працівників з однієї посади на іншу в межах одного підприємства. Внутрішній ринок орієнтований на працівників, спеціалізованих для роботи в умовах конкретного підприємства з урахуванням його особливостей. Тому розвиток внутрішнього ринку сприяє зниженню плинності кадрів. У роботі приведений механізм взаємодії елементів внутрішнього і зовнішнього ринків праці.

У ході економічних реформ в Україні на ринку праці склалася критична ситуація. Вона характеризується: відсутністю механізму “саморегуляції” регіональних ринків праці; помітною тенденцією до стихійного виробництва кризового стану; низькою сприйнятливістю до зовнішніх впливів і заходів, спрямованих на виведення ринку праці з кризового стану. Оздоровленню регіональних ринків праці з критичною ситуацією перешкоджають інерційні процеси, повільна ротація безробітних; обмеження пропозиція робочих місць; тривале безробіття.

З зародженням ринкових відносин в Україні виникає необхідність вивчення ринків – проведення маркетингових досліджень не тільки в сфері підприємницької діяльності, але і, у міру розвитку, у сфері некомерційної діяльності, у соціальній сфері. Важливою при цьому є концепція маркетингу в сфері зайнятості, що представляє діяльність, спрямовану на задоволення потреби в кадрах, підтримку взаємовигідних обмінів між власником робочої сили і роботодавцем і оптимізацію рівня зайнятості і безробіття. Таким чином, поряд з формуванням ринку праці розвивається нова сфера дослідження – маркетинг ринку праці. У роботі показано, що маркетинговий підхід дозволить системно підійти до розробки політики зайнятості, що забезпечить ефективне її використання.

У розділі 2 – “Дослідження процесу розвитку ринку праці---” - проведено аналіз основних елементів ринку праці. Як свідчать дослідження, найбільш ураженими безробіттям верствами населення є жінки і молодь. Зменшення адаптаційного періоду молоді та жі-нок до ринкових умов неможливе без впровадження ефективної державної політики зайнятості. Політи-ка зайнятості цих категорій населення має бути ди-ференційованою, враховувати неоднорідність віко-вого та статевого складу, освітнього та професійно-кваліфікаційного рівнів, соціального статусу та ін-ших чинників. Особливої уваги потребують ці верс-тви населення при розробці регіональних програм зайнятості, зважаючи на труднощі працевлаштуван-ня, невідповідність професійно-кваліфікаційного рівня вимогам ринку. Наріжним каменем активної політики зайнятості України має стати ефективне використання праці молоді та жінок.

Процес регулювання ринку праці державою припускає усвідомлені і планомірні дії, негативні мінімізуючи моменти ринкового механізму. Це обумовлено тим, що в Україні в системі відносин між роботодавцями і працівниками постійно присутня держава яка у свою чергу, також є великим роботодавцем. Другою важливою складовою ефективної моделі соціально-економічного розвитку є державне регулювання.

Ринкове і державне регулювання є єдиним економіко-правовим та організаційно-економічним механізмом, який постійно присто-совується до внутрішніх і зовнішніх умов господарювання, що змінюються в часі та просторі. Основними задачами, що стоять перед державою, є: методи функціонування механізмів регулювання ринку праці; рівні процесів зайнятості населення; схема державного регулювання зайнятості населення; схема формування фонду сприяння зайнятості населення і напрямків його використання. У загальній системі механізму господарювання одне з центральних місць належить організаційно-економічному механізму (являє собою з'єднання економічних структур, форм і методів господарювання, за допомогою яких здійснюється узгодження суспільних групових і індивідуальних інтересів, і на цій основі забезпечує функціонування і розвиток економіки) регулювання ринку праці, що є складною системою взаємодії елементів і методів впливу на оптимізацію політики зайнятості шляхом використання економічних, соціально-психологічних і адміністративних методів регулювання ринку праці. Мета, задачі, функції, методи регулювання ринку праці представлені на рис. 1.

Розвиток інфраструктури ринку праці пов'язується передусім з потребою підне-сення ролі Державної служби зайнятості щодо регулювання ринку праці.

Державні служби зайнятості є посередниками між найманими робітниками і роботодавцями на ринку праці. Цим пояснюється їхня роль у забезпеченні рівноважної моделі ринку праці. Об'єктивна реальність вимагає перед-бачення в програмах зайнятості актуальних наукових розробок щодо: методичних засад механізму узгодження цілей та завдань політики зайнятості з іншими напрямами соціально-еконо-мічного розвитку; системи показників, за якими оцінюється ситуація на ринку праці й визначається ступінь його напруженості; системи показників ефективності програм сприяння зайнятості; мето-дичних рекомендацій для створення галузевих програм зайнятості з урахуванням перспектив розвитку.

Методичною основою здійснення заходів по вдос-коналенню регулювання ринку праці є:

детальне визначення особливостей структурних змін в економіці,

взаємоув’язка демографічних прогнозів з розвитком продуктивних сил,

розвиток і вдосконалення інфраструктури ринку праці в регіоні,

розробка рекомендацій щодо механізму обліку, аналізу, прогнозування робочої сили для кожної територіальної одиниці тощо.

Державні служби зайнятості є посередниками між найманими робітниками і роботодавцями на ринку праці. Цим пояснюється їхня роль у забезпеченні рівноважної моделі ринку праці. Вони розширюють свої повноваження за межі традиційних функцій посередництва у працевлаштуванні та управ-ління страхуванням на випадок безробіття, включаючи надання повної інформації про стан ринку праці, управління програмами регулювання ринку праці і надання спеціалізованих послуг певним визначеним гру-пам. Надання методичної допомоги регіональним службам зайнятості передбачає насамперед удосконалення методики прогнозу зайнятості та ринку праці, прогнозування професійного складу зайнятих. Вимоги до прогнозу зайнятості та ринку праці підвищуватимуться, оскільки пріоритети зайнятості необхідно включатися до загальної програми соціально-економічного розвитку через очікува-ний перехід від стабілізації до економічного зрос-тання, коли можуть змінитися основні тенденції на ринку праці.

Схема обґрунтування змісту етапів розробки такої програми наведена на рис. 2.

Впровадження новітніх техноло-гій працевлаштування матиме, крім прямих наслідків, деякі опосеред-ковані. До прямих належить оперативність розповсюдження інформа-ції щодо робочих вакансій, скоро-чення строків її проходження, за-безпечення актуальності, збільшення інформованості, розширення регіо-ну працевлаштування, зокрема з прилученням до міжнародного рин-ку праці та реальне наближення на-ціонального ринку праці до єдиного європейського простору.

У розділі 3 – “Методичне забезпечення розробки напрямків вдосконалення регіональних ринків праці” – досліджено розвиток економіки України, який значною мірою залежить від досконалості механізмів реалізації стратегії і тактики регіональної політики формування та функціонування ринків праці, тому що науково обґрунтована регіональна політика праці є одним із важливіших засобів виходу країни з кризової ситуації. З метою удосконалення регіональної політики ринків праці обґрунтовано необхідність врахування елементів наведених на рис. 3.

Для визначення пріоритетних регіональних ринків праці доцільно використовувати ситуаційний метод удосконалення регіональних ринків праці. Сутність цього методу полягає в описі вихідних ситуацій за допомогою понять і відносин, які відповідають об'єктам і зв'язкам між ними, та виборі з розглянутих програмою ситуацій-рішень оптимальних рішень на підставі віднесення конкретних вихідних ситуацій до певного класу за допомогою пакету програм “Statistica”.

На першому етапі розрахунків всі 25 ситуацій у регіонах описуються до кореневої вершини і попередньо класифікуються як несприятливі. Клас n був обраний для початкової класифікації тому, що кількість несприятливих ситуацій набагато більша, ніж сприятливих і дуже сприятливих. Подібне дерево класифікацій наведене на рис. 4.

Найбільшу значущість, з точки зору оцінки сприятливості регіонів, мають такі фактори:

х1 - кількість населення у певному регіоні;

х3 - коефіцієнт урбанізації;

х4 – середньомісячна зарплата робітників у певному регіоні;

х5 – кількість аптек у певному регіоні;

Найменшу значущість для оцінки регіональних ринків праці відіграють такі фактори:

х10 – кількість лікарів усіх спеціальностей у певному регіоні;

х11 – рівень захворюваності по різних нозологіях у певному регіоні;

х12 - освітньо-кваліфікаційний рівень робітників певного регіону.

На підставі попередньо проведених розрахунків як дуже сприятливі виділені регіони, де кількість населення перевищує 2748,4 тис. чол. Це Дніпропетровський, Донецький, Київський та Харківський регіони.

Наступним кроком побудови дерева класифікації є аналіз рівня урбанізації. Визначено, що до класу дуже сприятливих відноситься ті регіони, в яких рівень урбанізації перевищує 6,33 (Луганський регіон).

Щодо кількості аптек у певному регіону регіон вважається привабливим, якщо їх кількість перевищує 375. До них відносяться: Вінницький, Запорізький, Львівський, Одеський та Полтавський регіони.

За показником кількості фірм, які працюють в певному регіоні, слід відносити до класу сприятливих за умов що вона перевищує 992. Це АРК, Миколаївський та Черкаський регіон.

Такі області як Волинська, Житомирська, Івано-Франківська, Кіровоградська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Херсонська, Хмельницька, Чернігівська та Чернівецька, з точки зору регіональних ринків праці, відносяться до класу несприятливих. Ці висновки слід обов’язково враховувати в процесі розробки і реалізації регіональної кадрової політики.

Таким чином, використання теорії графів в процесі моделювання регіональної кадрової політики дає змогу впровадити багатокритеріальний, актуальний ситуаційний підхід до оцінки управлінських рішень, що значно підвищить її обґрунтованість.

На даний час в Україні склалася ситуація, коли існує значний відтік працездатного населення з одного регіону до іншого, що пов’язано з недосконалістю ринку праці у певному регіоні. В зв’язку з цим необхідно оптимізувати та удосконалити функціонування регіональних ринків праці.

Результатом функціонування регіонального ринку праці є формування певного рівня і структури зайнятості населення. Важливою умовою підвищення зайнятості населення є забезпечення гнучкості та адаптивності індексу людського розвитку до змін загальної соціально-економічної ситуації.

Для розрахунку інтегрального показника зайнятості населення найбільш доцільно використовувати метод таксономії на основі локальних показників, тому що він відрізняється простотою математичного апарату, що використовується, наочністю і відсутністю труднощів в економічній інтерпретації отриманих результатів.

Проведений аналіз довів доцільність використання для оцінки рівня зайнятості населення таких показників: кількість населення у певному регіоні (х1); середньомісячна зарплата у певному регіоні (х2); кількість фірм, які працюють у певному регіоні (х3); рівень урбанізації (х4); середня штатна чисельність робітників певного регіону (х5); освітньо-кваліфікаційний рівень робітників певного регіону (х6); рівень підвищення кваліфікації робітників певного регіону (х7); чисельність зайнятого населення у певному регіоні (х8); шкідливі умови праці робітників у певному регіоні (х9); кількість вільних робочих місць у певному регіоні (х10); середня тривалість безробіття у певному регіоні (х11); рівень безробіття у певному регіоні (х12).

Результати розрахунку інтегрального показника зайнятості населення наведені в табл. 1.

З метою групування регіонів залежно від отриманих результатів інтегрального показника зайнятості населення був використаний кластерний аналіз. Результати кластеризації регіонів за методом k-середніх наведені на рис. 5.

У перший кластер, який об’єднує регіони, що мають високе значення інтегрального показника зайнятості населення, входять: Дніпропетровський, Донецький, Харківський. Найвищий рівень інтегрального показника зайнятості населення дорівнює 0,761717 (Харківський регіон), найнижчий рівень – 0,735417 (Донецький регіон).

Другий кластер утворюють регіони, які мають досить високий інтегральний показник зайнятості населення: АРК, Запорізький, Київський, Луганський, Львівський, Одеський. Для регіонів другого кластеру діапазон коливань інтегрального показника зайнятості населення складає 0,60026 (Луганський регіон) і 0,486737 (Автономна республіка Крим).

У третій кластер входять регіони з середнім рівнем інтегрального показника зайнятості населення: Вінницький, Житомирський, Кіровоградський, Миколаївський, Чернігівський, Черкаський, Полтавський, Сумський і Хмельницький регіони. Найвищий рівень інтегрального показника зайнятості населення серед показників першого кластеру має Черкаський регіон (0,430257), найнижчий рівень – у Кіровоградському регіоні (0,266586).

До складу четвертого кластеру входять регіони з низьким рівнем інтегрального показника зайнятості населення: Волинський, Закарпатський, Івано-Франківський, Рівненський, Тернопільський, Херсонський, Чернівецький. Найвищий рівень інтегрального показника зайнятості населення серед регіонів третього кластеру має Волинський регіон (0,238858), найнижчий рівень – у Тернопільському регіоні (0,063785).

Важливою умовою поліпшення економічної ситуації в країні є підвищення рівня зайнятості населення. Проведені дослідження із залученням провідних спеціалістів дозволили зробити висновки, що більшість опитуваних (85 %) вважають, що найважливішим чинником підвищення економічного стану держави є підвищення зайнятості населення.

Графічне зображення залежності між інтегральним показником зайнятості населення та рівнем заробітної плати наведено на рис. 6.

Таким чином, в процесі аналізу залежності між інтегральним показником зайнятості населення і рівнем заробітної плати виявлено, що чим вищий рівень заробітної плати, тим вищий інтегральний показник зайнятості населення, тобто необхідною умовою підвищення рівня зайнятості населення є підвищення рівня заробітної плати.

Залежність між інтегральним показником зайнятості населення та його освітньо-кваліфікаційним рівнем має вигляд гіперболічної кривої, тобто чим вищій освітньо-кваліфікаційний рівень населення в певному регіоні, тим вищий рівень зайнятості населення (рис. 7).

У процесі аналізу цієї залежності необхідно робити висновки відповідно до підвищення освітньо-кваліфікаційного рівня населення, створення певним умов для навчання молоді, створення курсів підвищення кваліфікації тощо. Залежність між інтегральним показником зайнятості населення та середньою штатною чисельністю робітників певного регіону також носить ступеневий характер (рис. 8).

Таким чином, були побудовані залежності між інтегральним показником зайнятості населення та рівнем заробітної плати; між інтегральним показником зайнятості населення та освітньо-кваліфікаційним рівнем населення; між інтегральним показником зайнятості населення та середньою штатною чисельністю робітників певного регіону.

На підставі проведено аналізу можна зробити висновки, що для підвищення рівня інтегрального показника зайнятості населення необхідно підвищувати рівень заробітної плати, освітньо-кваліфікаційний рівень населення, створювати певні умови для працевлаштування молоді тощо.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення науково-практичного завдання по розробці та використанні методології та стратегії в практиці регулювання ринку праці у сучасних умовах. Теоретичний аналіз і узагальнення практики функціонування ринку праці в Україні дає змогу виділити такі положення й висунути пропозиції щодо вдосконалення механізму його регулювання.

1. Ринок праці – це складна система відносин, що підрозділяється на частини - підсистеми у виді конкретних цільових ринків, що носять назву сегментів. Аналіз літературних джерел дозволив розкрити склад функцій, інфраструктуру, розглянути проблему класифікації ринків праці.

2. Процеси утворення зовнішнього та внутрішнього ринку праці мають свої особливості: зовнішній ринок праці формується за рахунок плинності кадрів, внутрішній ринок праці - у результаті переміщення працівників у середині певного підприємства. Аналіз основних причин критичної ситуації, що виникла в Україні, свідчить про наявність таких з них: повільна ротація безробітних, обмеження пропозицій робочих місць, тривала тривалість безробіття тощо.

3. Вивчення концепції соціально-етичного маркетингу стосовно ринку праці дало змогу розглянути визначену концепцію в напрямку розглядання інфраструктури ринку праці, що задовольняє потреби очікування та інтереси суб’єктів ринку праці, до яких належать державні органи управління ринком праці, підприємства і громадяни України при перевазі інтересів соціуму і пріоритетів розвитку людини. Використання концепції маркетингу стосовно до ринку праці сприяє розвитку людської індивідуальності максимально ефективним для суспільства засобом, виявленню факторів, впливаючи на які можна відповідним чином змінити пропозицію робочої сили, а результатом проведення маркетингового дослідження ринку праці будуть конкретні розробки, використані при виборі і реалізації маркетингової концепції на ринку, напрямки якої сприяють стабілізації положення як окремих регіонів, та і ринку праці в цілому.

4. Обґрунтовані напрямки державного регулювання ринку праці дозволяють здійснювати активізацію попиту і пропозиції за допомогою інвестиційної політики, методів регулювання відносин власності, соціальної політики і правової регламентації.

5. Створення державних регіональних служб зайнятості, які повинні сприяти зайнятості населення в регіонах з критичною ситуацією на ринках праці, дозволяє визначати шляхи і форми професійної орієнтації і перепідготовки населення тощо.

6. Запропонована класифікація ринків праці за такими ознаками як: економічні показники (загальний товарообіг у певному регіоні; кількість фірм (підприємств), які працюють у певному регіоні, середньомісячна заробітна плата робітників певного регіону); соціальні показники (кількість медичних закладів у певному регіоні; кількість лікарів усіх спеціальностей у певному регіоні; рівень забезпеченості житлом у певному регіоні; рівень забезпеченості дитячими установами у певному регіоні; рівень захворюваності по різних нозологіях у певному регіоні); демографічні показники (кількість населення певного регіону; рівень урбанізації), дає можливість обирати пріоритетні регіональні ринки праці.

7. Удосконалення регіональної політики ринків праці є більш дієвою, якщо враховуються економічні, соціальні, демографічні та інші особливості конкретного регіону. Урахування особливостей регіонів, а також розширення прав власності конкретного регіону надає певні умови ефективного формування та функціонування ринку праці і підвищення зайнятості населення певного регіону. Таким чином, за допомогою чіткої класифікації регіональних ринків праці за рівнем забезпечення зайнятості населення пропонуються відповідні заходи щодо підвищення рівня зайнятості населення у певному регіоні.

8. Оцінка зайнятості населення потребує застосування інтегрального показника, який являє собою сукупність економічної, соціальної і демографічної складових. За своєю суттю інтегральний показник дозволяє оцінити стан зайнятості населення у певному регіоні, контролювати її величину та зміни; визначати напрямки підвищення зайнятості населення. Його значення може представляти інтерес не тільки для органів управління, але і для підприємців, роботодавців і інвесторів (кредиторів).

9. На підставі проведеного аналізу та за допомогою методу багатомірної регресії побудовано залежності рівень зайнятості населення у регіонах від рівня заробітної плати; освітньо-кваліфікаційного рівня населення; штатної чисельності робітників. Їх аналіз дає можливість зробити висновки, що для підвищення рівня інтегрального показника зайнятості населення необхідно підвищувати рівень заробітної плати, освітньо-кваліфікаційний рівень населення, створювати певні умови для працевлаштування молоді тощо.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Самойленко В.В. Маркетинг як інструмент дослідження ринку праці// Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наукових праць. – вип..№192. – Дніпропетровськ: ДНУ –2004. - С. 758-763.

2. Самойленко В.В. Вдосконалення регулювання ринку праці// Економіка розвитку, ХДЕУ. - №3(31). – 2004. – С. 44-47.

3. Самойленко В.В. Формування напрямків підвищення рівня зайнятості населення// Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наукових праць. – вип.№200. – Дніпропетровськ: ДНУ –2005. - С. 673-680.

4. Самойленко В.В., Самойленко С.М. Високотехнологічна мотивація працевлаштування в сучасних умовах // Управління розвитком, ХНЕУ. - №2 – 2004. С. 85-87 (особисто автора: роль служби зайнятості у працевлаштуванні).

5. Самойленко В.В., Самойленко С.Н. Взаимодействие предприятий с государственной службой занятости: состояние и перспективы // Вестник национального технического Университета “ХПИ”. Сборник научных трудов Тематический выпуск: Технический прогресс и эффективность производства. – Харьков: НТУ “ХПИ”. – 2004. - № 27. С. 49-52 (особисто автора: основные пути повышения эффективности работы ГСЗ).

6. Самойленко В.В. Маркетингові основи розвитку ринку праці// Матеріали II Всеукраїнської науково-практичної конференції “Економіка підприємства: проблеми теорії та практики”. Дніпропетровськ: “Наука і освіта” - 2004. – С. 118-120.

7. Самойленко В.В. Огляд стану слабо захищених категорій населення на ринку праці України// Матеріали III міжнародної науково-практичної конференції “Динаміка наукових досліджень 2004” Дніпропетровськ: “Наука і освіта” – 2004. - С. 57-59.

АНОТАЦІЯ

Самойленко В.В. Розвиток теоретико-методичних основ регулювання ринку праці. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю: 08.09.01 - демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика. - Харківський національний економічний університет. –Харків, 2005р.

У дисертації узагальнено теоретико-методологічні підходи дослідження ринку праці. Сформульовано методику вибору пріоритетних регіональних ринків праці.

Визначено напрямки державного регулювання ринку праці з використанням законодавчої бази.

Побудовано залежність рівня зайнятості населення у регіонах від рівня заробітної плати; освітньо-кваліфікаційного рівня населення; рівня штатної чисельності робітників за допомогою метода багатомірної регресії, що дає можливість створення певних умов для підвищення заробітної плати та працевлаштування молоді.

Ключові слова: ринок праці, державне регулювання, державна служба зайнятості, функціонування та розвиток ринку праці, інтегральний показник зайнятості, заробітна плата, освітньо-кваліфікаційний рівень населення.

АННОТАЦИЯ

Самойленко В.В. Развитие теоретико-методических основ регулирования рынка труда. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности: 08.09.01 – демография, экономика труда, социальная экономика и политика. – Харьковский государственный экономический университет. – Харьков, 2005 г.

В диссертации изучены теоретико-методологические подходы исследования рынка труда. Раскрыта экономическая сущность категории “рынок труда”, выделены основные его функции и предложена теоретическая основа определения сущности рынка труда, что даёт возможность дальнейшего развития понятия “рынок труда”.

Сформулированы, дополнены, систематизированы принципы концепции маркетинга в сфере занятости.

Обоснован механизм совместной работы государства и населения Украины с помощью влияния работы государственных учреждений (служб занятости), которые наделены исполнительной властью, функцией регулирования – это выражается условиями найма и увольнения работников в негосударственном секторе. Предложено определение процесса образования внешнего и внутреннего рынка труда. Проведен анализ основных причин критической ситуации на рынке труда в Украине, которые состоят из ограничения предложения рабочих мест, свободной ротации безработных и продолжительностью безработицы.

С помощью кластерного анализа разработана методика выбора приоритетных региональных рынков труда, в результате чего все регионы были сгрупирированы в четыре однородных класса, что даёт возможность оценить приоритетность регионов на рынке труда. Это даёт возможность корректировать или влиять на необходимые показатели с помощью государственных инструментов.

Построена зависимость уровня занятости населения в регионах от уровня заработной платы, образовательно-квалификационного уровня населения, уровня штатной численности работников с помощью метода многомерной регрессии, что даёт возможность создания определенных условий для повышения заработной платы и трудоустройства молодёжи.

Ключевые слова: рынок труда, государственное регулирование, государственная служба занятости, функционирование и развитие рынка труда, интегральный показатель занятости, заработная плата, образовательно-квалификационный уровень населения.

SUMMARY

Samoilenko V.V. Development of theoretical - methodological bases regulation of the labor market. - Manuscript.

Thesis for a scientific degree of Doctor of Philosophy in Economic Sciences by specialty: 08.09.01 - demography, labor economy, social economics and politicy. Kharkiv National University of Economics, Kharkiv, 2005.

The theoretical-methodological of a labor market are investigated in the dissertation approaches of research. The technique of a choice priority regional labor markets is formulated. Directions of state regulation of a labor market with use of legislative base are determined.

Dependence of an occupation level the population in regions from a level of wages is constructed; a educational-qualifying level of the population; a level of regular number of workers with the help of a method multivariate regress which enables creations of the certain conditions for increase of wages and employment young.

Key words: labor market, state regulation, public service of employment, functioning and development of a labor market, integrated parameter of employment, wages, scientific - qualifying level of the population.

САМОЙЛЕНКО ВІКТОРІЯ ВІКТОРІВНА

РОЗВИТОК ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНИХ ОСНОВ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ПРАЦІ

Спеціальність 08.09.01 - демографія, економіка праці,

соціальна економіка і політика

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Відповідальний за випуск

к.е.н., доц. Новікова М.М.

Підписано до друку 15.06.2005 р. Формат 60х90 1/16. Друк ізограф.

Папір офсетний. Обсяг 1 ум. друк. арк.. Наклад 100 прим.

Зам. № 89.

Надруковано у центрі оперативної поліграфії ТОВ "Рейтинг".

61022, м. Харків, вул.. Сумська, 37. Тел..(057) 700-53-51, 714-34-26.