У роботі автором розглянуті закономірності розвитку потенціалу рег
іонів України
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ім. В.Н. КАРАЗІНА
ТЕРНОВА ІРИНА АНАТОЛІЇВНА
УДК 338.246.025.2
ЕКОНОМІЧНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПОТЕНЦІАЛУ
В СУЧАСНИХ УМОВАХ
(НА ПРИКЛАДІ АПК)
08.02.03 – організація управління, планування
і регулювання економікою
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Харків – 2005
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України.
Науковий керівник: доктор економічних наук, професор,
заслужений діяч науки і техніки України
Бабич Володимир Петрович
Харківський національний університет
ім. В.Н. Каразіна, завідувач кафедри
економіки та менеджменту.
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
Лушкін Володимир Андрійович
Міністерство палива та енергетики України,
заступник міністра;
кандидат економічних наук
Ткаченко Юрій Володимирович
Державний інститут підготовки кадрів
Мінпромполітики України, проректор з
науково-дослідної роботи.
Провідна установа: Донецький державний університет управління
Міністерства освіти і науки України,
кафедра менеджменту у невиробничій сфері,
м. Донецьк.
Захист відбудеться 29 березня 2005 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.05 Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за адресою: 61002, м. Харків, вул. Мироносицька, 1, ауд. 3-23.
З дисертацією можна ознайомитися у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4.
Автореферат розісланий 28 лютого 2005 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради В.П. Третяк
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Питання про економічне регулювання потенціалу є одним з найважливіших в сучасних умовах трансформації економічних відносин. Історія розвитку економічних функцій держави підкреслює їх постійне зростання та ускладнення під впливом макро- та мікроекономічних чинників. Загострення протиріч у сфері агропромислового комплексу викликало необхідність активізації економічного регулювання потенціалу в сучасних умовах.
Агропромисловий комплекс традиційно відіграє важливу роль в формуванні економічного потенціалу України. Грунтово-кліматичні умови нашої держави дозволяють створити ефективний конкурентоспроможний на міжнародній арені аграрний сектор. Однак внаслідок зволікань з проведенням аграрної реформи, через непослідовність і помилки у її здійсненні сільськогосподарський потенціал використовується не повністю, у тому числі й на етапі формування ринкової економіки. Ці обставини зумовлюють необхідність системного підходу до розвитку форм господарювання в аграрному секторі та взаємозалежність в процесі використання окремих аспектів потенціалу. Значимість організаційних та економічних проблем регулювання потенціалу агропромислового комплексу в зв’язку з переходом до ринкових відносин пов’язана з недостатнім дослідженням та розглядом в економічній літературі.
Проблеми економічного регулювання агропромислового комплексу знайшли відображення в працях таких вчених: Л.І. Абалкіна, Л.А. Антоненка, В.П. Бабича, О.А. Бугуцького, М.В. Вишиванюка, П.І. Гайдуцького, М.Я. Дем’яненка, В.В. Дорофієнка, І.І. Лукінова, В.А. Лушкіна, В.Я. Месель-Веселяка, О.М. Онищенка, П.Т. Саблука, П.А. Столипіна, М.І. Туган-Барановського, О.В. Чаянова, О.М. Шпичака, Л.О. Шипотько, В.В. Юрчишина та ін.
Визнаючи суттєвий внесок вчених у вивчення проблем агропромислового комплексу та досягнутий значний рівень наукового обґрунтування сутності реформ у перехідній економіці, все ж необхідно зазначити недостатність розроблення організаційно-економічних механізмів щодо ефективного використання потенціалу в сучасних умовах. Аналіз публікацій та соціально-економічних програм розвитку агропромислового комплексу і соціального відродження села України, законодавчих інституцій свідчить про те, що дана проблема потребує глибшого дослідження, вимагає нових фундаментальних підходів до аналізу суті соціально-економічних процесів, що мають місце в агропромисловому виробництві, необхідності комплексного системного підходу у дослідженні використання аграрного потенціалу, оскільки останній зумовлюється глибинними процесами розвитку суспільного виробництва в цілому. Це й обумовило вибір теми представленого дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов’язана з державними науково-дослідними роботами, що виконувалися на кафедрі економіки та менеджменту Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна відповідно до плану науково-дослідних робіт: “Розробка методологічних підходів трансформації системи і соціально-економічних відносин в Україні” (номер державної реєстрації 0199U004423); “Соціально-економічна стратегія формування в Україні нової моделі економічного розвитку” (номер державної реєстрації 0101U002800); “Інноваційна модель стійкого розвитку науково-технічного та виробничого потенціалу України” (номер державної реєстрації 0104U000676).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в узагальненні і обґрунтуванні методичних підходів до економічного регулювання потенціалу агропромислового комплексу (АПК) та розробленні практичних рекомендацій щодо забезпечення ефективного використання і відтворення потенціалу АПК.
Реалізація поставленої мети обумовила необхідність вирішення таких теоретичних і методологічних задач:
- визначення сутності та складу економічної категорії “потенціал агропромислового комплексу”;
- дослідження сучасного стану потенціалу АПК України та передумов формування регулятивних впливів;
- встановлення протиріч та виявлення напрямків удосконалення методологічних засад функціонування потенціалу АПК у відповідності до глобальних напрямків динаміки економічних процесів;
- обґрунтування кількісних і якісних характеристик економічних зв’язків в системі економічного потенціалу АПК;
- удосконалення концептуальних основ економічного механізму регулювання потенціалу АПК;
- розроблення та удосконалення елементів методичної бази економічного регулювання потенціалу АПК.
Об’єктом дослідження є процес формування економічного потенціалу в сучасних умовах.
Предметом дослідження є методологічні принципи та науково-методичні механізми економічного регулювання потенціалу агропромислового комплексу.
Методи дослідження. Для досягнення мети дисертаційного дослідження при аналізі теоретико-методологічних засад регулювання потенціалу агропромислового комплексу використано методологію системного підходу, методи абстракції, поєднання аналізу та синтезу. При дослідженні інструментів та механізмів формування і використання потенціалу агропромислового комплексу застосовані методи кількісно-якісного аналізу, методи багатовимірного статистичного аналізу, метод порівняльного аналізу для визначення властивостей потенціалу агропромислового комплексу, метод кластерного аналізу. Визначаючи шляхи удосконалення механізму економічного регулювання потенціалу основним науковим методом був метод причинно-наслідкових, логічних та функціональних зв’зків та залежностей.
Інформаційною базою стали матеріали офіційних видань Державного комітету статистики та його регіональних управлінь, закони України, укази Президента України та інші нормативно-правові акти України, дані вітчизняної і зарубіжної наукової літератури.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в розробленні методологічних основ та обґрунтуванні методичних рекомендацій щодо створення сучасної системи ефективного регулювання потенціалом АПК:
вперше:
- визначено сутність економічної категорії “потенціал агропромислового комплексу” та обґрунтовано його динамічний характер;
- запропоновано організаційну схему здійснення регулівних впливів, що забезпечують узгодження стратегічних та тактичних інтересів використання та відтворення потенціалу АПК і засновані на комплексі нормативно-планового та ринкового регулятивного інструментарію;
удосконалено:
- підходи до оцінювання потенціалу АПК в частині адаптації використання експертно-рейтингового інструментарію до сучасних умов господарювання;
- напрямки регулювання агропромисловим комплексом, зокрема обґрунтовано доцільність встановлення планово-цільового характеру виробництва і використання відповідного дотаційного інструментарію та регулювання прибутковості суб’єктів галузі;
дістало подальший розвиток:
- практичні аспекти застосування теорії моделювання, в частині обґрунтування неможливості повного відображення реальних економічних процесів, що відбуваються в АПК, у зв’язку з викривленням економічної сутності відносин та відповідної динаміки показників, через існування корупційних проявів та інших об’єктивних чинників;
- теорія чинників виробництва, у частині дослідження методологічних аспектів обмеженості конкурентоспроможності АПК, порівняно з іншими галузями, через неможливість управління параметрами швидкості використання основного чинника виробництва – землі.
Практичне значення наукових результатів дослідження полягає в тому, що отримані наукові результати сприятимуть підвищенню ефективності регулювання потенціалу агропромислового комплексу в сучасних умовах. З використанням сформованих підходів та обраного інструментарію розроблено організаційну схему здійснення регулівних впливів для узгодження стратегічних та тактичних інтересів регулювання потенціалу АПК.
Основні методологічні положення та науково-методичні розробки, викладені в дисертаційному дослідженні, використовуються управлінням сільського господарства і продовольства Чугуївської райдержадміністрації (довідка № 09/36 від 14.09.2004 р.). Теоретичні розробки дисертаційної роботи застосовані у навчальному процесі Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна при викладанні ряду дисциплін (довідка № 2101-18/7а від 07.09.2004 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою, в якій викладено авторський підхід до вивчення та економічного регулювання потенціалу агропромислового комплексу. Наукові положення, розробки, висновки та рекомендації, які вносяться на захист, одержані автором самостійно.
Апробація роботи. Основні положення дисертаційного дослідження доповідалися і обговорювалися на науково-практичних конференціях: “Погляди вчених-економістів та розвиток України: минуле, теперішнє, майбутнє” (м. Харків, 2002 р.); 4-й Міжнародній міждисциплінарній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління” (м. Харків, 2003 р.); науково-практичній конференції “Націоналізація і приватизація: минуле, теперішнє, майбутнє” (м. Харків, 2004 р.); Міжнародному форумі “Інновації. Інвестиції. Інтеграція” (м. Київ, 2004 р.), а також на засіданнях Харківського обласного наукового товариства з вивчення спадщини М.І. Туган-Барановського.
Публікації. За результатами дослідження автором опубліковано 7 друкованих праць, у тому числі 5 статей у наукових фахових виданнях загальним обсягом 1,9 д. а.
Обсяг і структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел з 185 найменувань та 7 додатків. Загальний обсяг дисертації _203 сторінки машинописного тексту, у тому числі 26 таблиць, 15 рисунків.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У “Вступі” обґрунтована актуальність теми дослідження, сформульовано мету, завдання, об’єкт та предмет дослідження, розкривається наукова новизна і практичне значення отриманих результатів.
Перший розділ дослідження “Теоретико-методологічні засади економічного регулювання потенціалу агропромислового комплексу” присвячено дослідженню теоретико-методологічних передумов використання потенціалу АПК. Здійснено аналіз еволюції формування цієї категорії. Вивчено світовий досвід регулювання аграрного сектора.
В сучасних умовах, коли доведено розуміння необхідності формування справедливого механізму регулювання аграрних відносин, агропромисловий потенціал набуває широкої організаційної сутності. У зв’язку з цим поняття потенціалу АПК має відбивати стратегічно орієнтовані, суспільно-політичні і соціально-економічні відносини з приводу політичного, правового, економічного, соціального та організаційного аспекту задоволення потреб у продуктах харчування.
Проблематика аналізу потенціалу АПК на сучасному етапі достатньо широко вивчена. Проте його дослідження характеризуються недостатньою комплексністю та найчастіше відбуваються в статичному (структурний аналіз за видами складових економічного потенціалу) або в категоріальному аспекті (аналіз динаміки зміни цільової категорії). Потенціал визначається як засоби, запаси, джерела, що є в наявності та можуть бути мобілізовані, приведені у дію, використані для досягнення визначеної мети, здійснення плану, розв’язання будь-якої задачі.
Проведені дослідження дозволили дійти висновку, що потенціал є категорією, яка нерозривно пов’язана з поняттям економічної динаміки. Логічна модель категорії “потенціал” визначається існуванням: потреби як спонукального фактора до руху економічного процесу; мети як елемента, що стимулює реалізацію процесу; економічної динаміки як умови і параметра інтенсивності реалізації потенціалу та багаторівневих інтересів суб’єктів соціально-економічних відносин (держава, конкретна особа, суб’єкт господарювання), що мають бути орієнтовані на отримання максимального економічного ефекту (за суб’єктами всіх вказаних рівнів) від реалізації такого процесу.
Слід також враховувати динамічний характер економічного потенціалу з точки зору необхідності і доцільності його використання. У зв’язку з цим необхідно розглядати конкретні потреби держави в цілому та потенціал як здатність їх задовольнити, а також сам потенціал з точки зору оптимальності використання його наявних складових (трудової, технічної та ін.).
Проведені дослідження практичних аспектів економічного регулювання потенціалу АПК дозволили виявити такі загальні риси:
у процесі розвитку відбувалося ускладнення економічних відносин і відповідно до цього розширення наповнення категорії економічний потенціал та включення до нього, крім базових виробничих складових, також інфраструктурних та організаційних чинників та ін;
за новітньої історії розвитку нашої країни відмінною рисою управління економічним потенціалом була орієнтація на екстенсивні шляхи його мобілізації;
за часів розвитку ринкових відносин та зламу директивно-планової системи господарювання відбувалося різке зниження ефективності потенціалу використання, а послаблення умов контролю активізувало процеси його перерозподілу та “проїдання”, призупинення відтворювальних процесів. Загалом “ринковий етап” засвідчив неспроможність ринкових механізмів до активізації потенціалу та досягнення максимального загальноекономічного ефекту.
Проведений аналіз досвіду регулювання АПК в економічно розвинених країнах дозволив виділити спільні напрямки, засоби і важелі здійснення аграрної політики. Загальним є те, що уряди впливають на економічні процеси через впровадження програм без використання адміністративних методів управління. Найхарактернішими рисами є:
відсутність застосування адміністративних важелів активізації потенціалу АПК;
здійснення субсидіарної підтримки мінімального цінового рівня продукції АПК;
фінансове сприяння заходам по захисту, відновленню та підтриманню на належному рівні наявного потенціалу;
сприяння впровадженню інноваційних технологій;
протекціоністські заходи щодо захисту внутрішнього та завоювання зовнішніх ринків.
На основі узагальнення існуючих підходів до економічного регулювання потенціалу АПК в сучасних умовах запропоновано підхід до визначення його складових та формування регулівних впливів за функціональним поділом. Такий підхід дозволяє, на відміну від існуючих, орієнтованих на певні структурні складові потенціалу (технічні, природні та ін.), врахувати особливості функціонування та взаємодії між окремими структурними елементами складових потенціалу АПК по певній функції (рис. 1).
Проведені дослідження засвідчили, що невисока ефективність використання потенціалу зумовлена структурним підходом до його регулювання (через складові) без врахування конкретних організаційних взаємодій між елементами потенціалу. Тобто оптимізація використання потенціалу має відбуватися, в першу чергу, шляхом активізації за функціональними комплексами.
Другий розділ “Дослідження складових потенціалу АПК” присвячено дослідженню складових елементів потенціалу агропромислового комплексу, інструментів економічного регулювання кожного з елементів потенціалу, індикаторів якості їх використання та визначенню інтегральних характеристик і результатів використання потенціалу агропромислового комплексу.
Загальний аналіз засвідчив, що агропромисловий комплекс перебуває у стані глибокої кризи. Характеризуючи потенціал АПК в сучасних умовах (і в першу чергу — сільського господарства), потрібно відмітити те, що Україна виробляла біля 25% усієї сільськогосподарської продукції колишнього Радянського Союзу та вирощувала понад 50 млн. т зерна. Аналіз показав, що Україна, яка має багаті природні ресурси, сприятливі для сільського господарства природнокліматичні умови, а також величезний досвід у землеробстві й тваринництві, виявилась неспроможною забезпечити населення необхідними продуктами харчування. Дослідження технічної бази засвідчило, що при наявній потужній вітчизняній базі сільгоспмашинобудування спостерігається нестача технічних потужностей в секторі. З іншого боку, наявний парк машин і механізмів характеризується низькою ефективністю та неекономічністю. Вивчення забезпеченості АПК трудовими ресурсами, з одного боку, показало забезпеченість сектора, а з іншого, існування потреби у кваліфікованих робочих кадрах, які б мали навички роботи із новою технікою, що поступово з’являється у агропромисловому секторі. При неповній завантаженості підприємств, наявності прихованого безробіття знижується ефективність виробництва, спостерігається недостатнє зростання обсягу фінансово-кредитного потенціалу. Це, насамперед, гостра нестача платіжних засобів. Дослідження науково-інноваційної та інформаційної складових потенціалу показало, що за цими складовими в останній час спостерігається активізація: поширення презентаційної роботи, проведення великої кількості виставок, ярмарків, конференцій. Це сприяє залученню іноземних партнерів та призводить до імпорту високопродуктивних технологій.
Існування значних протиріч, а також моделювання взаємодії чинників потенціалу АПК показали недоцільність використання фактографічних методів у аналізі сучасного стану та тенденцій розвитку економічного потенціалу через існування значних перекосів в логіці інтересів суб’єктів АПК, зумовлених існуванням корупційних проявів, викривленням кордонів між владними повноваженнями та формами власності на ресурси та ін.
Натомість була доведена доцільність використання адаптованого до вимог оцінювання потенціалу АПК експертно-рейтингового інструментарію.
Попередній аналіз та експертні оцінювання потенціалу АПК засвідчили можливість стандартизації методів оцінювання потенціалу, що може бути реалізована для більшості суб’єктів агропромислового сектора. Виключенням є та частина, яка потребує індивідуального підходу та аналізу специфічних рис, зумовлених природнокліматичними, організаційними та іншими особливостями.
Проведені дослідження дозволили сформувати загальну схему оцінювання складових потенціалу (табл. 1).
Найбільш ефективне використання відповідної складової характеризується значеннями близькими до 1. Значення показника менше 1 свідчать про недовикористання відповідної складової, а більше – про надмірне використання (проїдання).
За результатами розрахунків інтегральних показників та для можливості порівняння визначається загальний рівень використання потенціалу (R):
де Кі – значення відповідного інтегрального показника оцінюваного суб’єкта згідно з бальною шкалою, і [1;6];
– нормативне значення показника, що відповідає специфіці оцінюваного об’єкта, і [1;6].
Економічний зміст досліджуваного показника потенціалу полягає у наступному: якщо значення досліджуваного показника істотно відрізняється від 0, то існують специфічні чинники, що зумовлюють такі відмінності, і, відповідно, для визначення потенціалу слід використовувати індивідуальний підхід. Крім того, показники потенціалу не завжди можуть мати кількісний вимір, що зумовлює доцільність використання експертних методів оцінювання. Розрахунки зазначених інтегральних показників на прикладі Харківської області дозволили побудувати пелюсткову діаграму (рис. 2).
Візуально-системний аналіз складових потенціалу Харківської області характеризує рівень ефективності використання потенціалу за окремими напрямками. Діаграма показує, що найбільш ефективно використовується інформаційний, технічний та природний потенціали. Особливу увагу слід приділяти розвитку фінансового, трудового та інноваційного потенціалів агропромислового комплексу.
Аналіз регіональних аспектів розвитку агропромислового комплексу в Україні показав необхідність проведення групування областей України за рівнем використання наявного потенціалу. Для цього було застосовано ієрархічний кластерний аналіз, що дозволяє класифікувати багатовимірні спостереження (рис. 3). На відміну від комбінаційних групувань, кластерний аналіз призводить до поділу на групи з урахуванням усіх групувальних ознак одночасно.
В якості групувальних ознак використані такі показники, що відбивають рівень використання потенціалу регіонів: виробництво валової продукції в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь, виробнича структура посівних площ основних сільськогосподарських культур, завантаженість техніки в агропромисловому комплексі, рівень рентабельності основних видів продукції сільського господарства у сільськогосподарських підприємствах, урожайність основних сільськогосподарських культур, введення в дію окремих об’єктів та потужностей сільськогосподарського призначення та ін.
Отримані результати дозволили підтвердити висновки візуального дослідження порівняльних характеристик потенціалу АПК. Так, очевидною є доцільність групування областей України у такі кластери:1- й кластер _Черкаська, Хмельницька, Харківська, Полтавська, Київська та Вінницька області; 2-й кластер _Луганська, Чернівецька, Івано-Франківська та Закарпатська; 3-й кластер _Тернопільська, Сумська, Чернігівська, Львівська, Житомирська, Рівненська та Волинська; 4-й кластер _Миколаївська, Кіровоградська, Одеська, Донецька та Дніпропетровська, 5-й кластер _Херсонська, Запорізька та АР Крим.
Вказане підтверджує можливість використання кластерного аналізу для обґрунтування створення програм економічного регулювання потенціалу по кількох регіонах. Аналіз засвідчив доцільність використання інструментарію кластерного аналізу для об’єднання окремих суб’єктів господарчої діяльності агропромислового комплексу в спеціалізовані об’єднання з метою подолання економічних труднощів та нарощування втрачених позицій потенціалу в аграрному секторі.
Аналіз показав доцільність, ефективність та зручність використання кластерного аналізу у поєднанні з візуально-системним аналізом шляхом побудови пелюсткових діаграм за нормованими показниками узагальнюючих характеристик по кожній зі складових елементів потенціалу, нормованих по відповідному еталонному максимуму.
Дослідження сучасних умов функціонування економічного потенціалу агропромислового комплексу, що були проведені за допомогою запропонованого інструментарію, дозволили визначити ряд особливостей. Потенціал АПК України характеризується значними резервами зростання потужності виробництв, що у кілька разів перевищують потреби населення країни. Важливою проблемою його регулювання є забезпечення вибору рівня оптимальної (з точки зору максимізації ефекту) потужності з урахуванням внутрішньої та зовнішньої ринкової кон’юнктури.
Вказане обумовило необхідність обґрунтування системи стандартизації регулювання виробничої діяльності суб’єктів господарчої діяльності.
У третьому розділі “Шляхи удосконалення механізму регулювання потенціалу в сучасних умовах” автором запропоновані концепція й економічний механізм регулювання потенціалу АПК, обґрунтовано основні напрями ефективного використання можливостей АПК. Запропоновано методичні підходи до розв’язання проблем оцінювання потенціалу.
Дослідження функціональної та організаційної структури потенціалу агропромислового комплексу показали, що в сучасних економічних умовах регулятивна функція щодо його використання повинна враховувати ряд аспектів: об’єктивність існування сучасних ринкових відносин і різних форм власності; необхідність регулювання та підвищення ефективності потенціалу з точки зору інтересів суспільства в цілому; головним суб’єктом економічного регулювання за сучасних умов була і залишається держава.
Проведені дослідження та сформовані підходи дозволяють сформувати наступні підходи до економічного регулювання потенціалу АПК.
З точки зору жорсткості регулятивних впливів слід згрупувати вплив за трьома рівнями ієрархії.
Регулятивні впливи першого рівня зумовлюють необхідність реалізації жорсткого заборонного регулювання, що має на меті унеможливлення випадків “проїдання” та неефективного використання потенціалу з огляду на стратегічну перспективу: отримання миттєвого ефекту за рахунок глобальних втрат у стратегічному аспекті.
Система регулятивних впливів другого рівня являє собою головний “регулятивний інструментарій” стимулювання економічного потенціалу. Їх концептуальною основою є система регулювання, заснована на комплексі економічних нормативів функціонування галузі для підприємств усіх форм власності. Забезпечення дієвості такої системи здійснюється через використання інструментарію економічного стимулювання, держзамовлення, дотування, введення санкцій та ін.
Система регулятивних впливів третього рівня забезпечує регулювання як окремих ланок господарства, так і економічної системи в цілому. Її інструментарій полягає у функціонально-економічному регулюванні конкурентоспроможності галузі фінансово-фіскальними важелями.
У роботі обґрунтована теза про необхідність використання методологічних підходів до регулювання АПК аналогічних тим, що використовуються для регулювання інфраструктурних секторів та природних державних монополій. Агропромисловий комплекс є стратегічним елементом економічної безпеки, оскільки виконує роль забезпечення існування людини. Можна стверджувати, що АПК _елемент інфраструктури, який, з одного боку, не повинен бути високоприбутковим, а з іншого, повинен бути захищений від конкурентних впливів вільного ринку, забезпечуючи розвиток власної потужності, яка б відповідала загальним економічним потребам суспільства. Головним критерієм функціонування інфраструктурної галузі має бути задоволення потреб, в іншому випадку її прибутковість буде мультиплікативно відбиватися на витратності інших галузей економіки.
Вищенаведене дозволило сформувати трирівневу елементну схему економічного регулювання потенціалу АПК (рис. 4).
Визначено, що для ефективного втілення економічних функцій держави щодо регулювання потенціалу АПК необхідно розробити і практично втілити систему заходів, що можуть бути поєднані в чотири групи: обґрунтування найважливіших передумов ефективного розвитку аграрних відносин; подолання спаду, забезпечення стабілізації і поступове нарощування обсягів виробництва продукції сільського господарства; оздоровлення соціальної ситуації в аграрному секторі економіки; здійснення системи заходів щодо стандартизації організаційного забезпечення нового етапу розвитку аграрних відносин.
Особливу увагу у дисертації приділено організаційному забезпеченню регулювання потенціалу агропромислового комплексу. Серед заходів, які повинні здійснюватись у цьому напрямі, виділено такі: організація економічного регулювання наявного потенціалу АПК на основі розроблених з цією метою загальних і цільових програм різних рівнів; високоефективне використання і примноження здобутків формування аграрного потенціалу; відродження та підвищення якості системи кадрового забезпечення; підвищення рівня використання науково-інноваційного потенціалу агропромислового комплексу на основі його реальної інтеграції з виробничими ланками; формування і ефективне використання соціальної інфраструктури АПК; здійснення активного і поглибленого моніторингу стану аграрного потенціалу, заснованого на системі нормативного контролю та регулювання його використання та відтворення.
ВИСНОВКИ
У дисертації наведені результати теоретичних узагальнень і нового вирішення наукової проблеми економічного регулювання потенціалу в сучасних умовах на прикладі АПК. Основні результати виконаної роботи полягають в такому:
1. Проведені дослідження дозволили дійти висновку, що “потенціал агропромислового комплексу ” є виключно динамічною категорією. Він визначається існуванням: потреби як спонукального фактора до руху економічного процесу; мети як елемента, що стимулює реалізацію процесу; економічної динаміки як умови і параметра інтенсивності реалізації потенціалу та багаторівневих інтересів суб’єктів соціально-економічних відносин, що мають бути орієнтовані на отримання максимального розміру економічного ефекту від реалізації такого процесу.
2. Потенціал агропромислового комплексу має розглядатися у розрізі таких складових: природний потенціал, технічний потенціал, трудовий, фінансово-кредитний, науково-інноваційний, інформаційний. При цьому основою його регулювання має бути виключно функціональний поділ, що враховує кожну з вказаних складових відносно до конкретної функції.
3. На сучасному етапі розвитку потенціал АПК України характеризується значними резервами зростання потужності виробництв, що у кілька разів перевищують потреби населення країни. Важливою проблемою його регулювання є забезпечення вибору рівня оптимальної (з точки зору максимізації ефекту) потужності з урахуванням внутрішньої та зовнішньої ринкової кон’юнктури.
4. Агропромисловий комплекс є стратегічним елементом економічної безпеки, оскільки виконує роль забезпечення існування людини. Дослідженнями доведено, що АПК відповідає рисам інфраструктурної галузі і, з одного боку, не повинен бути високоприбутковим, а з іншого, має бути захищений від конкурентних впливів вільного ринку, забезпечуючи розвиток власної потужності, яка б відповідала загальноекономічним потребам.
5. Дослідження показали, що найбільш відповідними і придатними інструментами для оцінювання потенціалу є експертно-рейтингові підходи. Проведені дослідження довели найбільшу придатність, ефективність та зручність використання кластерного аналізу у поєднанні з візуально-системним аналізом, шляхом побудови пелюсткових діаграм за нормованими показниками узагальнюючих характеристик за кожною зі складових елементів потенціалу, нормованих за відповідним еталонним максимумом.
6. Запропонована схема оцінювання використання потенціалу агропромислового комплексу має використовуватися як для внутрішнього моніторингу ефективності функціонування окремих суб’єктів, так і для АПК в цілому. Її використання дозволить обґрунтовано підійти до формування державних регулятивних впливів щодо ефективності використання наявного потенціалу.
7. Регулювання потенціалу агропромислового комплексу має здійснюватися в межах запропонованої трирівневої системи. Більша частина регулівних впливів має реалізовуватися за допомогою інструментарію програмно-планового регулювання.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Терновая И.А. Проблемы планирования себестоимости сельскохозяйственной продукции // Соціально-економічне забезпечення розвитку економічної системи: проблеми і перспективи. Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. _№480. – Х.: Основа, 2000. _С.145-152.
2. Терновая И.А. Мотивация, пути привлечения инвестиций в производство сельскохозяйственной продукции // Економіко-організаційний механізм економічного розвитку промисловості України. Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. _№503. – Х.: ВЦ РізоХНУ, 2001. _С.214-216.
3. Терновая И.А. Социально-экономические условия регулирования АПК регионов в Украине // Погляди вчених-економістів на розвиток України: минуле, теперішнє, майбутнє. Вісн. Харк. нац. ун-ту
ім. В.Н. Каразіна. _№578. _Х: ВЦ РізоХНУ, 2002. _С.205-207.
4. Терновая И.А. Экономическое регулирование деятельности сельскохозяйственных предприятий // Актуальні проблеми гуманізації управління та регулювання економіки. Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. _№ 612. – Х.: ВЦ РізоХНУ, 2003. _С.223-228.
5.Терновая И.А. Концептуальна модель економічного регулювання потенціалу АПК в сучасних умовах // Націоналізація і приватизація: минуле, теперішнє, майбутнє. Вісн. Харк. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. _№ 613. – Х.: ВЦ РізоХНУ, 2003. _С. 121 - 125.
6. Терновая И.А. Сущность экономического механизма управления развитием ресурсного потенциала сельскохозяйственных предприятий // Матеріали 4-ї Міжнародної міждисциплінарної науково-практичної конференції “Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління”. – Х.: ХНУ ім. В.Н. Каразіна. _2002. _С.105-106.
7. Терновая И.А. Сущность экономического механизма управления развитием ресурсного потенциала сельскохозяйственных предприятий // Матеріали 5-ї Міжнародної міждисциплінарної науково-практичної конференції “Сучасні проблеми гуманізації та гармонізації управління”. – Х.: ХНУ ім. В.Н. Каразіна. _ 2002. _С.105-106.
АНОТАЦІЯ
Тернова І.А. Економічне регулювання потенціалу в сучасних умовах (на прикладі АПК). _Рукопис.
Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 - організація управління, планування і регулювання економікою. _Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, Харків, 2005.
Подано результати дослідження проблем економічного регулювання потенціалу в сучасних умовах на прикладі агропромислового комплексу. З погляду сучасного рівня знань розкрито соціально-економічну сутність, цільове призначення і місце економічного регулювання у системі суспільного і економічного розвитку, визначальне місце в якому відведено ефективному використанню потенціалу агропромислового комплексу. Розглянуто науково-методологічні аспекти сучасних аграрних реформувань, розвитку аграрної і земельної реформ, реформування майнових відносин власності, організаційно-правової реструктуризації підприємств АПК. Окреме місце відведено використанню потенціалу агропромислового комплексу. Обґрунтовано функціонально-структурну модель складових потенціалу агропромислового комплексу (природний, технічний, трудовий, фінансовий, науково-інноваційний та інформаційний потенціал). Здійснено комплексне системне дослідження механізму формування потенціалу агропромислового комплексу під впливом зовнішніх та внутрішніх організаційно-економічних факторів. Оцінено ефективність їх використання та особливості механізмів їх практичного втілення. Узагальнено досвід економічного регулювання потенціалу агарного сектору в інших країнах. Обґрунтовано концептуальні основи ефективного використання потенціалу агропромислового комплексу з застосуванням інструментів економічного регулювання.
Ключові слова: потенціал, агропромисловий комплекс, економічне регулювання, механізм регулювання, концептуальна модель.
АННОТАЦИЯ
Терновая И.А. Экономическое регулирование потенциала в современных условиях (на примере АПК). _Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.02.03 - организация управления, планирования и регулирования экономикой. - Харьковский национальный университет им. В.Н. Каразина, Харьков, 2005.
Представлены результаты исследования проблем экономического регулирования потенциала в современных условиях на примере агропромышленного комплекса. Раскрыта социально-экономическая сущность, целевое назначение и место экономического регулирования в системе социального и экономического развития. Установлена сущность экономической категории “потенциал агропромышленного комплекса”, которая определяется существованием потребности, цели, экономической динамики и многоуровневыми интересами субъектов социально-экономических отношений, а также обоснован её динамический характер. Рассмотрены научно-методологические аспекты современных аграрных реформ, развития земельной реформы, реформирования имущественных отношений собственности, организационно-правовой реструктуризации предприятий АПК. Выявлена необходимость постоянной адаптации к условиям окружающей среды, которая динамично изменяется, обуславливает потребность научно-методического обоснования направлений экономического регулирования деятельности потенциала АПК. Доказана необходимость воспроизводства и наращиванию потенциала в сфере агропромышленного комплекса. Особое внимание уделено эффективному использованию потенциала агропромышленного комплекса. Обоснован подход к определению составляющих потенциала агропромышленного комплекса (природный, технический, трудовой, финансово-кредитный, научно-инновационный и информационный потенциал) с учётом особенностей функционирования и взаимодействия между отдельными структурными элементами этих составляющих. Применение визуально-системного анализа и кластерного анализа позволило изучить особенности основных факторов повышения эффективного использования потенциала в за счёт стойкого увеличения численности занятых в сфере АПК, наращивания объемов инвестиций в основной капитал, обновления основных фондов, активизации инновационных процессов. Это подтвердило предположение о возможности применения одинаковых регуляторных воздействий на определённые группы регионов. Для эффективного использования в современных условиях потенциала агропромышленного комплекса разработаны теоретические и научно-методологические основы схемы его оценки.
Обоснована целесообразность использования построенных экономических моделей, характеризующих общие факторы и условия формирования потенциала агропромышленного комплекса. Осуществлено комплексное системное исследование механизма формирования потенциала агропромышленного комплекса под влиянием внешних и внутренних организационно-экономических факторов, оценена эффективность их использования и указаны особенности механизмов и практического внедрения. Обобщен опыт экономического регулирования потенциала агарного сектора в других странах. Освещены вопросы реформирования сельскохозяйственных предприятий на основе разработанных в диссертации соответствующих моделей и механизмов их практической реализации. Обоснованы концептуальные основы эффективного использования потенциала агропромышленного комплекса с применением инструментов программно-планового регулирования.
Представлены организационные аспекты экономического регулирования потенциала АПК в специально разработанной трёхуровневой системе, которая предусматривает согласование интересов государства, интересов экономической безопасности общества, экономических интересов развития общества и интересов субъекта производственной деятельности, функционирующих в четко отработанном политико-правовом поле.
Ключевые слова: потенциал, агропромышленный комплекс, экономическое регулирование, механизм регулирования, концептуальная модель.
ANNOTATION
Ternovaya I.А. Economic regulation of a potential in modern conditions (on an example agricultural complex). _Manuscript.
Thesis on competition of a scientific degree of the candidate of economic sciences on a speciality 08.02.03 - organization of management, planning and regulation of economy. – V.N. Karazing Kharkov national university, Kharkov, 2005.
The thesis is devoted to research of problems of economic regulation of potential in modern conditions on an example of agriculture. The socio-economic essence, particular mission and place of economic regulation in a system of public and economic development are uncovered. The defining place in it is assigned to the effective utilization of potential of agriculture. The aspects of modern agrarian reforms, development of agrarian and ground reforms, reforming of the property relations, organizational and legal re-structuring of agricultural enterprises are considered. Special place is assigned to use of potential of agriculture. The functional-and-structural model component of potential of agriculture (natural, material, labour, financial, scientific-innovation and information potential) is justified. The complex system research of the mechanism that forms the agricultural potential under the external and internal influence of organizational-economic forces is conducted. The efficiency of their use and features of mechanisms of practical introduction is appreciated. The experience of economic regulation of agricultural sector in other countries is generalized. The conceptual fundamentals of the effective utilization of potential of agriculture with application of tools of economic regulation are justified.
Key words: potential, agriculture, economic regulation, mechanism of regulation, conceptual model.
Підписано до друку 25.02. 2005 р.
Формат 6084 1/16 Ум.-друк.арк. 1,0 Тираж 100 прим.
АТЗТ “Самміт Харків”,
61023, м. Харків, вул. Мироносицька, 86
Свідоцтво ДК № 133 від 01.08.2000 р.
