АКАДЕМІЯ АДВОКАТУРИ УКРАЇНИ

Таран Олена Вікторівна

УДК 343.98

КРИМІНАЛІСТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ ПОРУШЕННЯ АВТОРСЬКОГО І СУМІЖНИХ ПРАВ

Спеціальність 12.00.09 — кримінальний процес і криміналістика;

судова експертиза

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ — 2005

Дисертацією

є рукопис

Робота виконана

в Національній академії внутрішніх справ України, МВС України

Науковий керівник

кандидат юридичних наук, доцент Старушкевич Анатолій Володимирович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри криміналістики юридичного факультету

Офіційні опоненти:

Заслужений діяч науки і техніки України, академік Академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор Гончаренко Владлен Гнатович, Академія адвокатури України, професор кафедри кримінального процесу та криміналістики

кандидат юридичних наук, доцент Михайлов Михайло Анатолійович, Кримський економічний інститут Київського національного економічного університету, заступник декана факультету міжнародної економіки і права

Провідна установа Одеська національна юридична академія, МОН України

Захист відбудеться “7” червня 2005 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.122.01 в Академії адвокатури України (01032 Київ-32, бульвар Тараса Шевченка, 27).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Академії адвокатури України (01032 Київ-32, бульвар Тараса Шевченка, 27).

Автореферат розісланий “6” травня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради доцент О.П. Кучинська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Однією з причин неефективності боротьби із злочинною діяльністю у сфері порушення авторського і суміжних прав є недостатня розробка криміналістичного аспекту, а саме методики розслідування даної категорії злочинів, відповідно відсутність рекомендацій по проведенню окремих слідчих дій та їх комплексів у вигляді тактичних операцій (комбінацій), криміналістичних програм по вирішенню проблемних слідчих ситуацій тощо.

Все це висуває вказану багатопланову проблему у коло актуальних напрямів криміналістичних досліджень.

Окремі аспекти порушення авторського та суміжних прав, вітчизняними науковцями, розглянуті у кримінальному праві – Харченко В.Б. (кримінально-правова охорона авторських і суміжних прав); цивільному праві – Денисовою Р.О. (право інтелектуальної власності на твір науки), Підопригорою О.О. (проблеми правового регулювання інтелектуальної власності за законодавством України), Яркіною Н.Є. (суміжні права в авторському праві) та іншими. Цими авторами досліджувались в основному кримінально та цивільно-правові проблеми порушення авторського і суміжних прав. У вітчизняній криміналістиці зазначені проблеми на монографічному рівні взагалі не досліджувалися.

У зв’язку з цим, вирішення вищезгаданих проблем потребує спеціального дослідження практики та теоретичного обґрунтування криміналістичного забезпечення розслідування злочинної діяльності у сфері порушення авторського і суміжних прав. Це і дозволило обрати дану проблему темою дисертаційного дослідження.

У зв’язку з вищевикладеним, актуальність обраної теми дисертаційного дослідження обумовлена, з одного боку, невідкладними завданнями посилення боротьби з порушеннями авторського і суміжних прав, а з іншого – потребами практики у науково обґрунтованих методичних рекомендаціях з розкриття та розслідування зазначеної категорії злочинів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації зареєстрована у Переліку тем дисертаційних досліджень з проблем держави і права (Академія правових наук України, Харків), включена до планів науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ України. Обраний напрям дисертаційного дослідження базується на основних положеннях Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 р.р., затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 року № , а також Указів Президента України від 30 січня 2002 року № /2002 “Про невідкладні заходи щодо посилення захисту прав інтелектуальної власності в процесі виробництва, експорту, імпорту та розповсюдження дисків для лазерних систем зчитування” та від 27 квітня 2001 року № /2001 “Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності в Україні”.

Мета і завдання дослідження. Головна мета полягає в тому, щоб на основі сучасних теоретичних концепцій науки криміналістики побудувати модель злочинної діяльності у сфері порушення авторського і суміжних прав, розробити окремі криміналістичні засоби та методи, які дозволять підвищити ефективність практики виявлення, розкриття і розслідування порушень авторського і суміжних прав.

Мета дисертації конкретизується такими завданнями:

– побудувати типову модель злочинної діяльності у сфері порушення авторського і суміжних прав;

– систематизувати обставини, які підлягають доказуванню і встановити особливості порушення кримінальних справ досліджуваної категорії;

– типізувати слідчі ситуації початкового етапу розслідування і розробити криміналістичну програму розслідування порушення авторського та суміжних прав;

– визначити особливості тактики окремих слідчих дій при розслідуванні порушення авторського і суміжних прав та розробити тактичні операції по оптимізації розслідування зазначеної категорії злочинів;

– розглянути і узагальнити вітчизняний та закордонний досвід розслідування злочинної діяльності у сфері порушення авторського і суміжних прав, визначити можливості його використання у вітчизняній правоохоронній практиці з метою оптимізації процесу розкриття та розслідування даної категорії злочинів.

Об’єктом дослідження є злочинна діяльність у сфері порушення авторського і суміжних прав та конфронтуюча до неї діяльність з розкриття та розслідування зазначеної категорії злочинів.

Предметом дослідження є модель злочинної діяльності у сфері порушення авторського і суміжних прав; криміналістичні засоби та методи діяльності, що спрямовані на ефективне розкриття і розслідування зазначеної злочинної діяльності.

Методи дослідження. Теоретичним фундаментом дисертації є діалектико-матеріалістичний метод наукового пізнання соціально-правових явищ і загальнонаукові та спеціальні методи, що базуються на ньому.

Так, при дослідженні криміналістичної характеристики порушення авторського і суміжних прав, побудові криміналістичної моделі вказаної злочинної діяльності застосовувались методи системно-структурного та статистичного аналізу, формально-логічний метод та діяльнісний підхід.

Методи порівняння, типологічний, кількісного і якісного аналізу зумовили розробку криміналістичної типології учасників злочинних угруповань у сфері порушення авторського і суміжних прав. У дослідженні генезису окремих теорій, вчень, наукових категорій, поглядів з проблем криміналістичної методики використовувався історичний метод.

Сформульовані у дисертації теоретичні висновки ґрунтуються на працях вітчизняних і зарубіжних вчених у галузі криміналістики, кримінального права та процесу, кримінології, юридичної психології та оперативно-розшукової діяльності: Ю.П. Аленіна, В.П. Бахіна, Р.С. Бєлкіна, І.Є. Биховського, О.П. Бущана, Т.В. Варфоломеєвої, Л.Г. Відонова, А.Ф. Волобуєва, В.І. Галагана, В.Г. Гончаренка, Г.А. Густова, А.В. Дулова, В.А. Журавля, Б.Д. Завидова, А.В. Іщенка, М.К. Камінського, Н.С. Карпова, Н.І. Клименко, В.О. Коновалової, І.І. Котюка, В.С. Кузьмічова, С.Ю. Лапіна, О.М. Ларіна, В.К. Лисиченка, О.Ф. Лубіна, Є.Д. Лук’янчикова, І.М. Лузгіна, Г.А. Матусовського, О.Р. Михайленка, В.Т. Нора, М.В. Салтевського, М.Я. Сегая, В.В. Тищенка, Ю.В. Трунцевського, В.О. Образцова, Р.Б. Хаметова, В.Ю. Шепітька, В.І. Шиканова, М.П. Яблокова.

Емпіричну базу дослідження склали дані статистичної звітності правоохоронних органів України за період з 1991 по 2004 рік та вивчення й узагальнення матеріалів судової і слідчої практики. З цією метою проводилося вивчення 332 кримінальних справ у слідчих підрозділах та архівах судів різних регіонів України (Київська, Одеська, Вінницька, Дніпропетровська, Херсонська та Львівська обл.), в яких виявлено 1367 епізодів злочинної діяльності, за якими засуджено 136 осіб.

При підготовці дисертаційного дослідження використовувався особистий досвід роботи автора на посаді експерта-криміналіста в органах внутрішніх справ.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером і змістом розглянутих питань дисертація першим в Україні монографічним комплексним дослідженням проблем криміналістичного забезпечення розслідування злочинної діяльності у сфері порушення авторського і суміжних прав. У дисертації обґрунтовується ряд нових теоретичних положень і висновків, які розширюють наукове уявлення про методику розслідування злочинної діяльності в сфері порушення авторського і суміжних прав. До таких найважливіших положень відносяться: 1) вперше побудована типова модель злочинної діяльності у сфері порушення авторського і суміжних прав та вказано напрями її практичного використання; 2) вивчено і висвітлено зарубіжний досвід боротьби з порушенням авторського і суміжних прав, обґрунтовано пропозиції щодо його використання в діяльності по виявленню, розкриттю і розслідуванню вказаних злочинів;
3) визначено і систематизовано обставини, які підлягають доказуванню при порушенні авторського і суміжних прав, а також встановлено особливості порушення кримінальних справ таких категорій злочинів; 4) типізовано слідчі ситуації та версії початкового етапу розслідування порушення авторського і суміжних прав; 5) вперше розроблено криміналістичну програму розслідування зазначеної злочинної діяльності; 6) визначено особливості тактики окремих слідчих дій при розслідуванні порушення авторського і суміжних прав; 7) вперше розроблено тактичні операції по оптимізації розслідування зазначеної злочинної діяльності; 8) проаналізовано можливості криміналістичного дослідження об’єктів, які охороняються авторським правом, на основі чого сформульовано та обґрунтовано пропозиції, спрямовані на вдосконалення практики призначення судових експертиз під час розслідування зазначеної категорії кримінальних справ.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що на основі викладених розробок розширені криміналістичні знання про криміналістичне забезпечення розслідування порушення авторського і суміжних прав. Сформульовані в дисертації положення, висновки, рекомендації і пропозиції використовуються: у науково-дослідній роботі – для подальшого вдосконалення методики розслідування порушення авторського і суміжних прав; у навчальному процесі – при викладанні курсу криміналістики та споріднених спецкурсів, підвищення кваліфікації викладачів юридичних навчальних закладів; у практично-методичному плані – для розробки навчально-методичних посібників, курсів лекцій, довідників тощо.

Це підтверджується тим, що ряд теоретичних положень, висновків і конкретних пропозицій впроваджені в навчальний процес на кафедрах криміналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Національної академії внутрішніх справ України, кафедрі кримінального права та процесу факультету правознавства та міжнародних відносин Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна”. Результати дослідження використовуються в практичній діяльності підрозділу боротьби із злочинами у сфері інтелектуальної власності ДСБЕЗ МВС України та Фастівського МРВ ГУ МВС України в Київській обл.

Особистий внесок здобувача. Теоретичні висновки і результати дисертаційного дослідження отримані на підставі особистих досліджень автора. Дисертація є самостійною науковою працею. Деякі питання у вітчизняній криміналістиці висвітлені вперше, інші викладено по-новому з урахуванням сучасного стану і розвитку криміналістичних знань, особливостей протидії порушенням авторського і суміжних прав. Наукові ідеї та розробки, що належать співавторам опублікованих праць у дисертації не використовувалися.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження, теоретичні та практичні висновки і рекомендації оприлюднено в доповідях і повідомленнях на міжнародних, всеукраїнських та міжвузівських науково-практичних конференціях з питань удосконалення діяльності протидії злочинності в Києві (2001, 2002), Харкові (2002), Львові (2004), а також в обговореннях на засіданнях кафедри криміналістики вищих навчальних закладів юридичного спрямування; міжкафедральному семінарі кафедр кримінального процесу та судоустрою, криміналістики, криміналістичних експертиз, організації розслідування злочинів Національної академії внутрішніх справ України. Крім того, положення і рекомендації, висвітлені в дисертації, використовуються у практичній діяльності підрозділів МВС України, у навчальному процесі вищих навчальних закладів юридичного спрямування.

Публікації. Основні положення і висновки дисертації відображені у
8 наукових публікаціях: у п’яти статтях у наукових журналах, трьох тезах конференцій, 6 із зазначених публікацій є одноособовими, 5 з них опубліковані
у виданнях, рекомендованих ВАК України.

Структура дисертації обумовлена предметом дослідження, метою і завданнями, складається із вступу, двох розділів, які містять шість підрозділів, прикінцевих висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації 283 сторінки. Рукописний зміст викладений на 191 сторінці і доповнений списком використаних джерел на 28 сторінках, що включає в себе
299 найменувань, і 11 додатками на 64 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дисертації, визначаються ступінь її наукової розробленості, мета, завдання й методи дослідження; показується зв’язок роботи з державними програмами боротьби зі злочинністю і планами проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ України; визначаються наукова новизна і практичне значення отриманих результатів дослідження; вказуються конкретні форми їх апробації й впровадження в навчальний процес, законодавчу і практичну діяльність по розслідуванню злочинів.

Розділ перший – “Злочинна діяльність у сфері порушення авторського і суміжних прав” складається з трьох підрозділів.

У підрозділ 1.1 “Модель злочинної діяльності у сфері порушення авторського і суміжних прав та особливості її практичного використання”, зазначається, що злочинна діяльність щільно пов’язана з діяльністю по виявленню, розкриттю і розслідуванню злочину, оскільки, з одного боку, саме вчинення злочину передбачає необхідність активізації механізму протилежного їй виду діяльності,
з іншого боку, злочинець знає про неминучість реагування системи правоохоронних органів на діяння, яке він вчиняє і враховує цей факт.

Злочинна діяльність тісно пов’язана із оточуючим (відносно неї) середовищем. Взаємодія події злочину з оточуючим середовищем тягне зміни об’єктів середовища функціонування, які потім стають вихідною базою криміналістичного дослідження, дозволяючи реконструювати подію злочину.

Між подією злочину і зовнішнім середовищем існує взаємна залежність: так само, як злочинна діяльність відображується у зовнішньому середовищі, зовнішнє середовище, його умови, відображується у функціонуванні злочинної діяльності.

Згідно з концепцією дисертанта, криміналістична характеристика злочину є найпростішою статичною моделлю злочинної події. Головна відмінність криміналістичної характеристики від моделі полягає в тому, що характеристика фрагментарно відображає окремі сторони злочинної діяльності, реалізується шляхом опису. Криміналістична модель являє собою вираження процесу виникнення і розвитку злочинної діяльності даного виду, що дозволяє створити цілісне уявлення про цю діяльність, її функціонування і розвиток.

Криміналістична модель злочинної діяльності, безумовно, спирається на кримінально-правову і кримінологічні концепції, які описують злочин і злочинність як соціальне явище. Однак, вона не дублює кримінально-правове поняття злочину, вона значно ширше нього, включає описання фактів, не суттєвих для кваліфікації діяння, але важливих для розкриття злочину.

Зважаючи на викладене робиться висновок, що криміналістика вивчає не злочин у кримінально-правовому розумінні, а діяльність суб’єкта, яка у подальшому може кваліфікуватися кримінальним правом як злочин. Тому у дисертації використовується термін “криміналістична модель злочинної діяльності”, а не “криміналістична характеристика злочину”.

Злочинна діяльність у сфері порушення авторського і суміжних прав є різновидом людської діяльності і тому має відповідний склад, будову і структуру.

Дисертантом обґрунтовується думка про те, що у процесі побудови моделі злочинної діяльності необхідно дослідити і показати у розвитку основні її фази, встановити їх зміст, залежність від детермінуючих факторів, розкрити особливості злочинної групи і специфіку функціонування окремих її членів, а також визначити найбільш типові дії та операції осіб з підготовки до вчинення злочину, реалізації злочинного задуму, приховуванню слідів злочину, закономірні зв’язки у цій системі. Фазовий підхід не суперечить традиційному, статичному, вони взаємно доповнюють один одного при описанні сутності злочинної діяльності.

Перша фаза злочинної діяльності складається з дій особи, яка зацікавлена у вчиненні злочину. Ці дії спрямовані на збирання та оцінку відомостей, спираючись на які злочинці прогнозують можливість вчинення злочину в умовах, які склалися. У цій фазі з’ясовується специфіка обстановки на конкретній території, а саме:
а) встановлюються основні імпортери, виробники та розповсюджувачі об’єктів авторського і суміжних прав у якості майбутніх можливих конкурентів: яку долю ринку вони займають, який в них товарообіг, яка організація збуту в конкурентів, яка чисельність працівників збутового апарату, яка цінова політика конкурентів, які види і засоби реклами вони використовують, який зовнішній вигляд та якість продукції, яка практика руху товару (види транспорту, обсяг замовлень, розміщення складів, вартість зберігання і транспортування); б) встановлюються власники авторського та суміжних прав (якщо майнові права передано, то кому, на яких умовах і на який термін; має значення наявність контролю з боку законних власників за дотриманням їх прав, методи здійснення такого контролю; якщо мали місце прецеденти захисту власниками їх прав, то чи було покарано винних, до якої відповідальності їх було притягнуто); г) вивчаються економічні умови на конкретній території, оцінюється наявність попиту і пропозиції на продукцію; враховуються соціально-демографічні характеристики споживачів; д) встановлюються
і вивчаються особи, які можуть виявитися корисними у майбутньому при реалізації злочинного задуму. Вивчається рівень роботи податкових адміністрацій, підрозділів боротьби з економічною злочинністю органів внутрішніх справ та служби безпеки. Злочинці обмінюються інформацією з особами, які мають досвід виготовлення та реалізації об’єктів авторського та суміжних прав.

У другій фазі злочинної діяльності здійснюється моделювання майбутнього злочину, а також вирішуються завдання, пов’язані із створенням умов, які сприятимуть реалізації злочинного задуму, проводиться набір у групу співучасників. Створювана модель ретельно перевіряється і корегується. До злочинної групи втягуються потрібні фахівці, встановлюються злочинні зв’язки, проводиться навчання а також самонавчання. Керівниками злочинної групи для більш реального уявлення створюваної моделі будується схема майбутньої злочинної діяльності. З цією метою визначається: а) яка саме продукція буде виготовлятися та розповсюджуватися; б) яким способом буде отримана контрафактна продукція; в) яким чином буде здійснюватися тиражування;
г) апаратура, яка необхідна, приміщення, де буде відбуватися тиражування, витратний матеріал, склад, де буде зберігатися виготовлена продукція, шляхи і засоби її перевезення; д) визначається склад злочинної групи і функції кожного її члену: керівник, оператор, постачальник, водії, бухгалтер, продавці, е) визначаються канали збуту контрафактної продукції.

Третя фаза злочинної діяльності завершує підготовку до вчинення злочину. Остаточно формується склад злочинної групи і здійснюється чіткий розподіл функцій співучасників. До злочинної групи можуть бути залучені працівники підприємств, які займаються законним виготовленням продукції, яка містить об’єкти авторського і суміжних прав. Характерне створення підпільних цехів, у яких виготовляють контрафактну продукцію. Керівник визначається з місцем її комплектації і зберігання, замовляються на легальних підприємствах або закуповуються футляри для касет та компакт-дисків, упаковка до них, у друкарнях замовляється поліграфічна продукція.

Четверта фаза злочинної діяльності – це реалізація злочинного задуму. Здійснюється реалізація виготовленої контрафактної продукції, продукція з цехів потрапляє на склад, а далі, як правило реалізується оптом або у роздріб.

Прибутки привласнюються цілком, або ж частина вкладається у розширення злочинного процесу, для придбання необхідних матеріалів, ремонту та оновлення апаратури, оплати оренди приміщень та ін. Нерідко великий грошовий обіг дозволяє розгорнути злочинний бізнес, поставити його на промислову основу.

У підрозділі 1.2 “Поняття, види та особливості криміналістичного дослідження об’єктів, які охороняються авторським правом” зазначається, що при розслідуванні кримінальних справ, що порушені по факту порушення авторського і суміжних прав обов’язковим є проведення судово-експертних досліджень. Використання спеціальних знань при розслідуванні порушень авторського і суміжних прав має ряд особливостей, це пов’язано із специфічністю об’єкту дослідження. При розслідуванні вказаної категорії кримінальних справ, призначаються такі види експертиз: а) техніко-криміналістична експертиза документів (об’єктом цієї експертизи є поліграфічне оформлення продукції (упаковка) та реквізити (голограми, наклейки тощо)); б) експертиза матеріалів та засобів відеозвукозапису для ототожнення звуко і відеозаписуючої апаратури та вирішення питань, пов’язаних з технологією виготовлення відео та фонограм;
в) експертиза комп’ютерної техніки і програмних продуктів; г) авторознавча експертиза для вирішення питань щодо автора письмового твору.

При вирішенні питання про призначення експертизи, слідчий повинен керуватися не тільки кримінально-процесуальним законодавством, але і рекомендаціями криміналістичної науки: а) вирішуючи питання про необхідність і доцільність призначення експертизи, слідчий повинен з’ясувати, чи не буде більш раціональним встановити даний факт за допомогою інших джерел доказів;
б) прийнявши рішення про призначення експертизи, слідчий повинен правильно встановити її вид, сформулювати питання, які потрібно вирішити і забезпечити надання експерту відповідних матеріалів справи; в) речові докази з моменту їх вилучення і до представлення на експертизу повинні зберігатися з дотриманням правил, що виключають їх заміну, пошкодження або втрату; г) у розпорядження експерта повинні бути представлені у необхідній кількості якісні порівняльні зразки, що відповідають досліджуваним об’єктам по якомога більшій кількості ознак, включаючи час, умови походження тощо; д) при формулюванні питань, які виносяться на вирішення експерта, слід чітко визначити конкретне завдання і безпосередній об’єкт дослідження, не допускаючи включення у постанову про призначення судової експертизи завдань та обставин, які не мають відношення до справи; е) у матеріалах, які направляються на експертизу, повинні міститися вимоги, що стосуються обставин виявлення, фіксації і вилучення досліджуваних об’єктів і зразків, а також інші дані, які відносяться до предмету експертизи, у необхідних випадках у розпорядження експерта можуть бути представлені копії протоколів слідчих дій або безпосередньо кримінальна справа; є) при направленні речових доказів і інших матеріалів справи на експертизу повинні бути дотримані усі правила упаковки і пересилки, що забезпечують їх зберігання, цілість і доставляння у відповідний підрозділ у незміненому вигляді.

У підрозділі 1.3 “Закордонний досвід організації боротьби з порушеннями авторського та суміжних прав” зазначається, що у розвинених зарубіжних країнах питання захисту та охорони авторського права почало розглядатися раніше, ніж в Україні, результатом цього став стрімкий розвиток ринку інтелектуальної власності. Тому для України є важливим звернення до позитивного досвіду окремих провідних зарубіжних країн з метою його вивчення, узагальнення і при потребі – впровадження. Ознайомлення із закордонним досвідом розслідування справ даної категорії, безумовно, допоможе уникнути помилок при розслідуванні таких справ в Україні.

Проаналізувавши положення національного законодавства деяких зарубіжних країн, можна зазначити, що проблема захисту об’єктів авторського і суміжних прав у цих країнах є актуальною вже давно. Сучасне законодавство має багато позитивних зрушень у бік належного захисту авторського і суміжних прав. Але у деяких країнах покарання за порушення вказаних прав є недостатньо суворим, що сприяє поширенню злочинної діяльності у цій сфері. Ускладнює ситуацію також і те, що за порушення авторського і суміжних прав у одних країнах передбачена відповідальність за цивільним законодавством, а у інших – за кримінальним. Ще одна складність полягає у тому, що застосування норм кримінального законодавства пов’язане із низкою проблем, так стороні, чиї права порушені, у ряді випадків складно буде надати неспростовні докази правопорушення, як того вимагає законодавство, оскільки свідки такого правопорушення можуть знаходитись за тисячі кілометрів від місця судового розгляду і їх виклик може виявитися неможливим.

Діяльність громадських організацій щодо охорони авторського і суміжних прав, у зарубіжних країнах, сприяє зменшенню кількості правопорушень у сфері інтелектуальної власності. Позитивним моментом є те, що до роботи у таких організаціях залучаються особи, які раніше працювали у поліції, а отже, мають необхідний досвід розслідування таких правопорушень. У деяких країнах такі особи можуть без допомоги поліції збирати докази, здійснювати обшуки і конфісковувати незаконно виготовлені примірники, а це, у свою чергу, допомагає місцевій поліції витрачати менше часу на виявлення фактів таких правопорушень та оптимізувати розслідування.

Другий розділ “Діяльність по виявленню, розкриттю і розслідуванню злочинів у сфері порушення авторського і суміжних прав” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1 “Етапи діяльності по виявленню, розкриттю і розслідуванню злочинів у сфері порушення авторського і суміжних прав” автор дійшов висновку, що в діяльності по виявленню, розкриттю та розслідуванню злочинних порушень авторського і суміжних прав, слідчий має спрямовувати зусилля на вирішення таких основних завдань: а) виявлення документальних і речових джерел інформації, встановлення місць їх знаходження, вилучення і приєднання до кримінальної справи; б) вибір форм найбільш ефективного застосування спеціальних знань; в) отримання інформації з особистісних джерел, встановлення психологічного контакту з особами, які приймають участь у злочинній діяльності, а також такими, яким відомо про таку діяльність.

При плануванні розслідування, після того, як суб’єкт розслідування буде мати повну інформацію про сліди злочинної діяльності, а також коли будуть створені умови безперервного надходження даних про те, що такі сліди з’явились, слідчий має: а) виділити основні компоненти системи злочинної діяльності: об’єкти – кінцеві (сліди); вихідні об’єкти; систему дій і засобів, умови злочинної діяльності, мету і завдання суб’єкта діяльності, його характеристики; б) спрогнозувати те, що має відбутися з кожним компонентом злочинної діяльності за обґрунтованою думкою суб’єкта розслідування; в) визначити дії, які вже здійснені і які необхідно здійснити щоб перевірити правильність припущень щодо компонентів злочинної діяльності.

Організація розслідування по справах про порушення авторського і суміжних прав передбачає визначення та усвідомлення мети розслідування, а також встановлення функцій кожного учасника розслідування, розподіл обов’язків між ними, контроль та облік виконаної роботи, забезпечення узгодженості дій учасників, вчасне їх інформування про отримання нових даних по справі, широке використання сучасних засобів, методів і прийомів розслідування.

Напрями діяльності слідчого на кожному етапі розслідування справи мають бути такі. На першому етапі розслідування – від моменту отримання інформації про порушення авторського або суміжних прав до моменту порушення кримінальної справи – слідчий повинен впевнитися, що таке порушення мало місце. У випадках, коли наявних матеріалів недостатньо, він здійснює заходи з метою отримання додаткової інформації. Другий етап розслідування – це формування першопочаткової сукупності слідів злочину. Ця мета досягається шляхом проведення слідчих дій, передбачених планом перевірки висунутих версій. Залежно від кількості і якості відомостей, якими він володіє, слідчий обирає одну з методичних схем розслідування (таку, що найбільш відповідає типу ситуації). Третій етап розслідування – передбачає завершення розслідування. Ця мета досягається шляхом проведення послідуючих слідчих дій і організаційних заходів, в ході яких зусилля слідчого спрямовані на розкриття механізму незаконного виготовлення та розповсюдження продукції, яка містить об’єкти авторського і суміжних прав. Як правило, встановлюються і уточнюються способи виготовлення контрафактної продукції, способи її транспортування до місць реалізації, прийоми маскування злочинної діяльності і її результатів, з’ясовується характер взаємовідносин і функції кожного учасника злочинної групи, спричинені збитки, місця зберігання контрафактної продукції і т.ін.

У підрозділі 2.2 “Особливості організації і тактики проведення окремих слідчих дій” автор вказує, що в зв’язку з тим, що злочини даної категорії вчинюються, як правило, в групі з розподілом ролей, то метою допиту повинно бути встановлення злочинного ланцюжка. Виходячи з того, яку роль у вчиненому злочині відіграє підозрюваний (обвинувачений), слідчий ставить перед собою різні завдання, але у всіх випадках необхідно встановити співучасників незаконного виготовлення та розповсюдження контрафактної продукції; джерела одержання контрафактних примірників, витратних матеріалів, місця і способи виготовлення, збереження, збуту продукції; засоби перевезення; дані, які характеризують співучасників злочину, стосунки між ними; способи розрахунків і т.ін. У ході допиту слідчий також з’ясовує хто запропонував вчинити злочин, хто був організатором і керував підготовкою до вчинення злочину, яка роль допитуваного в злочинній групі, які він виконує функції, яка роль і дії інших співучасників, коли і на якій основі була організована група, які зв’язки і стосунки склалися між членами групи, які способи конспірації застосовувались, які заходи вживалися щодо приховування слідів злочину, який був розподіл грошових коштів між співучасниками, хто, крім осіб, які займаються незаконним тиражуванням і розповсюдженням контрафактної продукції знає про злочинну діяльність.

У підозрюваних (обвинувачених) по справах зазначеної категорії завжди з’ясовуються обставини, які стосуються злочинного угрупування, до якого входить допитуваний (час його формування, склад, ієрархія, структура, наявність засобів заохочення і стягнення, інші злочини вчинені члени угрупування і т.д.). Важливо також з’ясувати: які цінності були придбані на суми, виручені від злочинних операцій, де вони знаходяться в даний час; чи вкладалися отримані злочинним шляхом кошти у розширення злочинної діяльності; скільки грошей вкладено, які є рахунки в банках, на чиє ім’я, чи купувалися на ці гроші цінні папери, які, скільки, де вони знаходяться; чи були випадки дачі хабара якій-небудь особі для сприяння у вчиненні злочину, якщо так, кому давалися хабарі, у яких сумах та при яких умовах.

При допиті свідків з’ясовується якою інформацією володіє допитувана особа. Чи була вона стороннім спостерігачем, очевидцем розслідуваних подій, була присутня в якості понятого при проведенні контрольної закупки, при затриманні особи, яка реалізовувала контрафактну продукцію, при виготовленні такої продукції. Чи чув свідок від своїх знайомих про важливі для слідства події, чи володіє він іншою інформацією про обставини, які мають значення для справи, чи може охарактеризувати підозрюваного, потерпілого, повідомити інші подібні відомості. Корисною інформацією можуть володіти, і, відповідно, повинні бути допитані в якості свідків громадяни, які займаються торгівлею на сусідніх торгових місцях. Ці свідки можуть показати, як давно займається цією справою порушник, скільки у нього помічників, чим він зазвичай торгує, які приблизно партії реалізовує, як часто їх отримує і яким чином, чи використовує прийоми конспірації та ін. Важливі відомості можна отримати під час допитів родичів, друзів, знайомих сусідів, товаришів по службі підозрюваного (обвинувачуваного). Родичі, знайомі, сусіди підозрюваних (обвинувачених) – найбільш інформована категорія свідків, тому що вони знають спосіб життя правопорушників, коло знайомих, можливі поїздки. У той же час не можна не враховувати, що ці свідки є зацікавленими особами, а нерідко і співучасниками злочину.

Важливу інформацію можна отримати в результаті допиту свідків-компетентних осіб з метою з’ясувати чи не звертався підозрюваний (обвинувачений) до них щодо придбання необхідного обладнання, витратного матеріалу, поліграфії і т.ін., а також для отримання консультацій.

По зазначеній категорії справ доцільно залучати компетентних осіб (спеціалістів), які знають які пристрої можуть бути використані для відтворення і тиражування тих чи інших об’єктів авторського і суміжних прав. Спеціаліст допомагає слідчому правильно і повно провести огляд комп’ютерів, принтерів, сканерів та інших пристроїв, які використовувались у злочинній діяльності.

Огляду, повинен передувати комплекс оперативно-розшукових заходів з метою встановлення місця зберігання контрафактної продукції, документації, способів конспірації, режиму роботи, складу осіб, які його відвідують, обсягів партій продукції, яка збувається та інших значущих обставин. Попередньо має сенс отримати характеристику приміщення, яке планується оглянути (наприклад, у бюро технічної інвентаризації або інших органах, що можуть надати таку інформацію), що дозволить під час візуального огляду висунути припущення про наявність і місця можливого розташування тайників.

З місця події, під час огляду, вилучається вся контрафактна продукція, упаковка до неї, документація, яка має відношення до такої продукції (касові чеки, контрольні касові стрічки, накладні, рахунки, бланки, товарні і касові звіти, журнали обліку клієнтів, чорнові записи тощо), апаратура (відеомагнітофони, DVD пристрої, копіювальна техніка тощо).

Найпильніша увага під час проведення обшуку повинна приділятися виявленню: контрафактних примірників, а також ліцензійної продукції, яка може використовуватися як зразок, витратних та упаковочних матеріалів, поліграфічної продукції; технічних засобів, які можуть бути застосовані для виготовлення підробок (відео та аудіозаписуюче обладнання, комп’ютери, копіювальна техніка та ін.).

Під час проведення виїмки можуть бути отримані такі докази: документи, що свідчать про придбання поліграфії, витратних матеріалів, технічних засобів; письмові і цифрові дані про продукцію, а також різні записи, у тому числі т.з. “чорна бухгалтерія”, телефонні номери і адреси осіб, які приймали участь у вчиненні злочину, а також покупців, чорнові записи, які мають значення для кримінальної справи. Метою виїмки є також вилучення документів, які свідчать про те, що особа займається певним видом підприємницької діяльності (дозвіл на торгівлю в конкретному місці, угоди купівлі-продажу, про виконання робіт та надання послуг, ліцензії); касових документів (реєстрація прибутків і видатків); підроблених документів, які використовувалися для вчинення злочину; магнітних носіїв інформації; засобів комп’ютерної техніки та програмного забезпечення. За допомогою виїмки можуть бути отримані документи які підтверджують належність авторського і суміжних прав тій чи іншій особі.

У підрозділі 2.3 “Тактичні операції по оптимізації розслідування злочинної діяльності у сфері порушення авторського і суміжних прав”, зазначається, що тактична операція – це складне явище, що має ознаки інтегративності, спрямоване на розв’язання найважливіших тактичних завдань, на основі комплексного використання сил і засобів, що є у розпорядженні слідства, та обумовлене слідчою ситуацією. Вона проводиться лише тоді (і є операцією у власному розумінні), коли виконує такі тактичні завдання, які не можуть бути виконані одною або декількома розрізненими діями як процесуального, так і непроцесуального характеру. Тактична операція дозволяє у короткий термін зібрати максимум необхідної інформації про подію злочину, найоптимальніше використовувати мобільність, маневреність та гнучкість оперативних можливостей, що сполучається з процесуальним характером отримання та закріплення отриманих результатів.

Призначення тактичної операції “Збір первинної інформації” – це забезпечення спрямовання уваги та дій слідчого на збиранні інформації про елементарну структуру злочинної діяльності та розробка для досягнення цієї мети оптимальних засобів та умов. Така операція є базисом для проведення інших тактичних операцій. У процесі проведення цієї тактичної операції різні відомості накопичуються за певною схемою, у якій мають бути враховані джерела інформації, способи її виявлення та обробка для “перетворення” інформації у докази з кримінальної справи. Виявлена, відповідним чином оброблена інформація, групується, узагальнюється та аналізується.

По справах про порушення авторського та суміжних прав розробка тактичної операції „Доказування факту порушення авторського і суміжних прав” має суттєве значення, оскільки тут важливо швидко встановити увесь злочинний ланцюжок.
У результаті взаємодії учасників даної тактичної операції стає можливим встановлення порушників, їх злочинних зв’язків, а також окремих додаткових фактів злочинної діяльності.

Виділення і розгляд в якості тактичної операції „Встановлення факту належності авторського (суміжних) прав заявнику” пояснюється необхідністю встановлення факту належності авторського (суміжних) прав конкретній особі. Встановлення автора твору можливе за допомогою таких слідчих дій:
а) проведення судово-експертних досліджень (авторознавчих, мистецтвознавчих, почеркознавчих тощо); б) допиту свідків, які можуть підтвердити створення твору конкретним громадянином (у якості свідків можуть бути допитані родичі, друзі і колеги автора); в) виїмок і оглядів письмових документів (документація про участь у виставках, конкурсах творів з даним твором потерпілого, нагороди за створення твору, щоденники тощо); г) виїмок і оглядів предметів (оригінал твору, на якому вказано ім’я автора, робочі рукописи, матеріали, які використовувалися при створення оригіналу, попередні роботи автора).

Нерідко при розслідуванні доцільним є організація та проведення тактичної операції „Нейтралізація протидії з боку зацікавлених осіб”. Така протидія являє собою особливу небезпеку через те, що заважає реалізації як стратегічних, так і тактичних завдань розслідування справ.

ВИСНОВКИ

1. Поняття злочину починає розглядатися криміналістичною наукою з позиції діяльнісного підходу. Цей підхід передбачає вивчення предмету дослідження з позиції філософського поняття діяльності. Діяльність як певна система включає в себе ряд компонентів: суб’єкт, предмет, мета, сукупність операцій необхідних для досягнення мети, засоби і результат. До компонентів діяльності відносяться також матеріальні умови: як ті, які люди знаходять вже готовими, так і ті, які створені їх власною діяльністю.

2. Криміналістичний аналіз злочинної діяльності по фазах дозволяє, на відміну від елементного аналізу, більш змістовно вивчати закономірні особливості поведінки злочинців. Фазовий підхід не суперечить традиційному, статичному, вони взаємно доповнюють один одного при описі сутності злочинної діяльності.

3. При побудові моделей злочинної діяльності у сфері порушення авторського і суміжних прав слід аналізувати такі фази злочинної діяльності. Перша фаза складається з дій особи, яка зацікавлена у вчиненні злочину, ці дії спрямовані на збирання та оцінку відомостей, спираючись на які злочинці прогнозують можливість вчинення злочину в умовах, які склалися. У другій фазі здійснюється моделювання майбутнього злочину, а також вирішуються окремі завдання, пов’язані із створенням умов, які сприятимуть реалізації злочинного задуму, здійснюється набір у групу співучасників, створювана модель ретельно перевіряється і корегується. Третя фаза завершує підготовку до вчинення злочину, тут остаточно формується склад злочинної групи і здійснюється чіткий розподіл функцій співучасників. Четверта фаза це реалізація злочинного задуму.

4. Використання спеціальних знань при розслідуванні порушень авторського і суміжних прав має ряд особливостей, це пов’язано із специфічністю об’єкту дослідження. При розслідуванні вказаної категорії кримінальних справ, призначаються такі види експертиз: а) техніко-криміналістична експертиза документів, об’єктом цієї експертизи є поліграфічне оформлення продукції (упаковка) та реквізити (голограми, наклейки тощо); б) експертиза матеріалів та засобів відео чи звукозапису для ототожнення звуко і відеозаписуючої апаратури та вирішення питань, пов’язаних з технологією виготовлення відео та фонограм;
в) експертиза комп’ютерної техніки і програмних продуктів; г) авторознавча для вирішення питань щодо авторства письмового твору.

5. В діяльності по виявленню, розкриттю та розслідуванню злочинних порушень авторського і суміжних прав, слідчий має спрямовувати зусилля на вирішення таких основних завдань: а) виявлення документальних і речових джерел інформації, встановлення місць їх знаходження, вилучення і приєднання до кримінальної справи; б) вибір форм найбільш ефективного застосування спеціальних знань; в) отримання інформації з особистісних джерел, встановлення психологічного контакту з особами, які приймають участь у злочинній діяльності, а також такими, яким відомо про таку діяльність.

6. Напрями діяльності слідчого на кожному етапі розслідування порушення авторського і суміжних прав мають бути такі. На першому етапі – від моменту отримання інформації про порушення авторського або суміжних прав до моменту порушення кримінальної справи – слідчий повинен впевнитися, що таке порушення мало місце, у випадках, коли наявних матеріалів недостатньо, вживаються заходи з метою отримання додаткової інформації. Другий етап – формування першопочаткової сукупності слідів злочину, що