Розділ 1
СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ
ТХОР СЕРГІЙ ОЛЕКСІЙОВИЧ
УДК 658.152
УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНОЮ СТІЙКІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА
Спеціальність 08.06.01 – Економіка, організація і управління
підприємствами
А В Т О Р Е Ф Е Р А Т
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Луганськ – 2005
Дисертацією є рукопис.
Роботу виконано у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України (м. Луганськ).
Науковий керівник: доктор економічних наук, доцент
Максимов Віталій Володимирович,
Східноукраїнський національний
університет імені Володимира Даля
Міністерства освіти і науки України,
завідувач кафедри економіки підприємства.
Офіційні опоненти:
доктор економічних наук, професор Амітан Веніамін Наумович, Інститут економіко-правових досліджень НАН України, завідувач відділу економіко-правових проблем розвитку територіальних систем (м. Донецьк);
кандидат економічних наук, доцент Скоробогатова Тетяна Миколаївна, Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри менеджменту підприємницької діяльності (м. Сімферополь).
Провідна установа – Донбаський державний технічний університет Міністерства освіти і науки України, кафедра економіки і управління (м. Алчевськ).
Захист відбудеться 8 червня 2005 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 29.051.01 у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України за адресою: 91034, Луганськ-34,
кв. Молодіжний, 20а.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля за адресою: 91034, Луганськ-34, кв. Молодіжний, 20а.
Автореферат розіслано 29 квітня 2005 року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Г.В.Козаченко
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. За останнє десятиліття стійкий розвиток підприємств став для суспільства стратегічною метою. Розвиток стає нестійким тоді, коли загострюються протиріччя між внутрішніми факторами й навколишнім середовищем і виникає такий стан у системі, що супроводжується руйнуванням існуючого та переходом в більш якісний. Тому завданням стійкого економічного розвитку є оцінка стану життєздатності системи та його підтримка.
Посилення невизначеності економічного середовища вимагає якісно нового підходу до форм і методів управління виробництвом, що є найважливішою умовою підвищення його ефективності. Ринкове середовище перебуває в постійному розвитку, що вимагає особливого підходу до організації функціонування підприємства. Залучення нових управлінських рішень дозволяє досягти стабільного становища на ринку.
В умовах розвитку ринкових відносин необхідна розробка принципово нових положень щодо забезпечення економічної стійкості. Вони повинні включати такі напрями, як управління стабільністю платоспроможності, підвищенням конкурентоспроможності продукції, ефективним використанням складових виробничо-економічного потенціалу, підвищенням інвестиційної активності, попередженням підприємницького ризику.
Проте, питання, пов’язані з управлінням економічною стійкістю, досліджені фрагментарно й тому потребують подальшого науково-прикладного розвитку. Найбільш актуальними серед них є поглиблення базових положень системи управління економічною стійкістю підприємства; удосконалення методичних підходів щодо розрахунку критеріїв економічної стійкості підприємства; формування системи показників оцінки економічної стійкості за більш широким колом класифікаційних ознак; пошук і розробка аналітичних основ обґрунтування управлінських рішень щодо забезпечення стійкого функціонування й розвитку підприємств; визначення методів вирішення практичних завдань.
Актуальність зазначених питань, недостатній рівень їх наукової та прикладної розробки, необхідність постійного вдосконалення методичного інструментарію управління економічною стійкістю підприємства визначили вибір теми, мети та завдань дисертаційної роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано у відповідності з планом наукових досліджень Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. При виконанні держбюджетної теми ДН-50-99 “Формування методології управління підприємствами в умовах ринкової економіки” (номер держреєстрації 0195В007049) здобувачем розроблено модель раціонального стану підприємства, що стало можливим завдяки використанню результатів аналізу системи оцінки економічної стійкості суб’єкта господарювання. Розроблені методичні підходи щодо управління економічною стійкістю підприємства використано при виконанні держбюджетної теми “Економіко-правове забезпечення розвитку господарчої системи регіонів України” (номер держреєстрації 0102U005360) у відповідності з планом наукових досліджень Луганської філії Інституту економіко-правових досліджень НАН України.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка та обґрунтування теоретичних і методичних положень і практичних рекомендацій щодо управління економічною стійкістю промислових підприємств.
Для досягнення поставленої мети вирішено такі наукові та практичні завдання:
досліджено існуючі теоретичні положення щодо сутності понять “економічна стійкість” і “управління економічною стійкістю” суб’єктів господарювання;
проаналізовано сучасні концепції стійкого економічного розвитку на основі систематизації результатів вітчизняних і зарубіжних теоретичних розробок;
вивчено найбільш вагомі фактори, що впливають на економічну стійкість підприємства;
розглянуто можливість формування системи показників оцінки економічної стійкості підприємства на основі узагальнення методів їх розрахунку за видами економічної стійкості;
обґрунтовано необхідність забезпечення економічної стійкості підприємства на основі формування моделі його раціонального стану;
обгрунтовано методичні основи формування моделі управління економічною стійкістю підприємства;
упроваджено в діяльність підприємств розроблені рекомендації.
Об’єктом дослідження є процес управління економічною стійкістю підприємства. Предметом дослідження є теоретико-методичні положення формування та функціонування системи управління економічною стійкістю підприємства.
Методи дослідження. Методологічним підґрунтям роботи виступає система загальнонаукових і спеціальних методів, яка дозволила дослідити процеси та явища у їх взаємозв’язку і на цій основі вирішити наукові та прикладні завдання. Теоретичною основою дослідження послугували фундаментальні положення економічної теорії, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених у галузі економічного розвитку й управління економічною стійкістю підприємства, теорії організації складних систем, стратегічного та виробничого менеджменту.
У роботі використано системний аналіз (при визначенні функціональних критеріїв економічної стійкості підсистем підприємства); метод логічного аналізу (при визначенні логіки дослідження сутності управління економічною стійкістю); абстрактно-теоретичний, історичний, діалектичний, індукції та дедукції, аналізу й синтезу (при визначенні та узагальненні теоретико-методичних засад і опрацюванні практичних рекомендацій щодо управління економічною стійкістю підприємства); методи екстраполяції, факторного аналізу відхилянь (для комплексного аналізу економічної стійкості підприємства); метод побудови дерева стану стійкого економічного розвитку підприємства (при оцінці стану підприємства як складної системи); метод економіко-математичного моделювання (при розробці моделі раціонального стану та оцінки й управління економічною стійкістю підприємства).
Інформаційною базою дослідження є офіційні статистичні матеріали, законодавчі та нормативні документи, що регламентують діяльність суб’єктів господарської діяльності, а також дані фінансової і статистичної звітності машинобудівних підприємств.
Наукова новизна отриманих результатів. Основний науковий результат дисертаційної роботи полягає в розробці процедур дослідження економічної стійкості підприємства й обґрунтуванні принципових підходів щодо її оцінки та управління.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в такому:
уперше:
проведено оцінку рівня економічної стійкості підприємства шляхом визначення середнього критерію економічної стійкості підприємства, який розраховується на основі системи функціональних критеріїв оцінки окремих підсистем підприємства, серед яких – матеріальна, майнова, фінансова і трудова;
розроблено економіко-математичну модель управління економічною стійкістю підприємства, за допомогою якої здійснюється оцінка фактичного стану економічної стійкості підприємства, вибір найбільш доцільного варіанта дій щодо управління його економічною стійкістю, а також прийняття регулюючих заходів у випадку необхідності корегування прийнятих рішень;
удосконалено:
раціональну модель стану підприємства, яка дозволяє на основі визначення критеріїв і показників економічної стійкості підприємства знаходити найбільш ефективні варіанти його розвитку;
систему критеріїв і показників оцінки й аналізу економічної стійкості підприємства, адаптовану до стратегічних і тактичних цілей сучасного розвитку підприємств;
одержали подальший розвиток:
понятійно-категоріальний апарат теорії стійкого розвитку шляхом поглиблення поняття економічної стійкості підприємства і її управління;
базові положення менеджменту щодо формування і функціонування системи управління економічною стійкістю підприємства як сукупності функцій і принципів її побудови, факторів функціонування та передумов упровадження.
Практичне значення отриманих результатів. Розроблені в дисертації підходи й отримані результати доведені до рівня методичних узагальнень і прикладного інструментарію, що дозволяє здійснювати оцінку й ефективне управління економічною стійкістю підприємства.
До числа основних результатів, що мають найбільше практичне значення, належать пропозиції щодо:
визначення критеріїв і показників економічної стійкості підприємства, що сприяють знаходженню найбільш ефективних варіантів його розвитку;
процедури розрахунку функціональних критеріїв оцінки економічної стійкості підсистем підприємства;
методики оцінки економічної стійкості підприємства;
управління економічною стійкістю підприємства.
Результати дисертаційної роботи використовуються в практичній діяльності промислових підприємств, що підтверджується відповідними документами, які містяться в додатках: ВАТ “ХК “Луганськтепловоз” (акт упровадження № 019-117а від 25.10.2004 р.), ЗАТ “Луганський трубний завод” (акт упровадження № 01/417 від 27.05. 2004 р.).
Особистий внесок здобувача. Наукові положення, розробки та висновки дисертаційної роботи є результатом самостійно проведеного автором дослідження щодо оцінки й управління економічною стійкістю підприємства. Внесок автора в колективно опубліковані роботи конкретизовано у списку публікацій.
Апробація результатів дослідження. Отримані результати наукового дослідження, висновки та пропозиції доповідалися, обговорювалися та схвалені на I Всеукраїнській та II Міжнародній науково-практичних конференціях “Маркетингові дослідження в Україні” (м. Ялта, 2001 та 2002 рр.), Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми розвитку ринку праці та політика зайнятості населення в умовах трансформації економіки України” (м. Луганськ, 2003 р.), III Міжрегіональній науково-практичній конференції “Оподаткування у промисловому регіоні: теорія, практика і перспективи розвитку” (м. Донецьк, 2003 р.), Регіональній науково-практичній конференції “Соціально-економічні проблеми перетворення громадянського суспільства: сучасне і майбутнє” (м. Луганськ, 2004 р.), ix Міжнародній науково-практичній конференції “Луганськ і регіон” (м. Луганськ, 2004 р.).
Публікації. Основні результати дослідження опубліковано у 12 наукових працях, серед яких 6 статей – у збірниках наукових праць та 6 публікацій – у матеріалах наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій – 2,23 д.а., з яких особисто автору належать 2,00 д.а.
Структура й обсяг роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів і висновків, викладених на 210 сторінці друкованого тексту. Матеріали дисертації містять 24 таблиць та 14 рисунків, які подано на 24 сторінках. Список використаних джерел із 215 найменувань уміщено на 17 сторінках, 1 додаток - на 2 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ
У дисертаційній роботі на основі проведеного автором дослідження захищаються такі основні положення.
Розділ 1. Теоретичні основи економічної стійкості підприємства. Важливою особливістю розвитку суспільного виробництва на сучасному етапі є трансформація соціально-економічних процесів і пов'язане з цим посилення нестабільності середовища, що оточує підприємства, та умов їх виробничої діяльності. Це об'єктивно породжує невизначеність економічної ситуації та вимагає пошуку нестандартних рішень, реалізації нових методів управління соціально-економічними процесами з метою забезпечення стійкого функціонування підприємства.
Установлено, що проблему стійкого економічного розвитку доцільно розглядати за двома основними напрямами. Перший передбачає визначення цілей суспільного розвитку в цілому та виявлення умов, що зумовлюють їхнє досягнення. При цьому економічні цілі підпорядковуються цілям розвитку суспільства, тобто розглядаються як засіб, що забезпечує стійкість розвитку в цілому. Даний підхід у наш час досить активно розробляється вітчизняними вченими в контексті формування моделі стійкого розвитку, яка поєднує загальні принципи ринкового господарства з основами функціонування підприємства у специфічних умовах сучасної економіки України. Другий напрям – це виявлення умов, що забезпечують стійкі темпи економічного зростання, які є основним предметом дослідження в теоріях економічного зростання й циклу. Основне завдання при цьому полягає у виявленні умов збалансованого розвитку, динамічної рівноваги, критеріїв оптимального розвитку.
Визначено, що однією з найбільш важливих проблем теорії стійкого розвитку є дослідження сутності економічної стійкості, оцінка її рівня, установлення меж стійкості. Аналіз існуючих в економічній літературі характеристик економічної стійкості підприємства дозволив зробити такі висновки:
по-перше, економічна стійкість – це стан, що пов'язаний як із зовнішніми факторами ринкового середовища, так і з внутрішніми, які визначають організацію господарської діяльності;
по-друге, у наукових колах існують погляди, за якими категорію економічної стійкості розглядають як максимізацію та стабілізацію доходів. З іншого боку, економічна стійкість визначається як процес розробки оперативно-тактичних рішень, що зумовлюють поведінку підприємства на ринку. Одержання прибутку – це основна мета підприємницької діяльності, тому її слід вважати основним критерієм економічної стійкості;
по-третє, під економічною стійкістю розуміють сукупність певних характеристик різної спрямованості: стабільність доходів, швидке реагування на зміну зовнішнього середовища, забезпечення режиму розвитку. Ці процеси можна вважати основними механізмами забезпечення економічної стійкості;
по-четверте, деякі автори, розглядаючи економічну стійкість підприємства, обгрунтовують її, як правило, станом фінансів. Ця ознака дуже важлива, тому що, з одного боку, вона визначає характеристику внутрішнього стану підприємства, а з іншого – ця характеристика орієнтована не тільки на внутрішні, але й на зовнішні фактори.
За результатами дослідження поглиблено поняття економічної стійкості підприємства. Вона розглядається як абсолютна або відносна зміна показників стану підприємства, господарська діяльність якого забезпечує виконання зобов'язань перед працівниками, організаціями й державою завдяки відповідності витрат достатнім доходам, тобто ефективності виробництва.
За результатами дослідження доведено, що економічна стійкість є однією з основних динамічних характеристик системи управління підприємства. На її основі значною мірою проявляється працездатність системи. У випадку нестійкої роботи підприємства система управління не дозволяє відхилянню перевершити припустиму величину й тим самим забезпечує динамічну рівновагу соціально-економічної системи.
Сказане вище дало змогу запропонувати таке визначення процесу управління економічною стійкістю підприємства, що найбільш повно розкриває його сутність. Управління економічною стійкістю – це така постійна, систематична послідовність дій суб'єкта управління, що визначається його впливом на об'єкт управління, результатом чого є досягнення й утримування останнього в заданому стані ефективного, з погляду основних критеріїв, функціонування.
Підприємство в роботі розглянуто як систему, що являє собою сукупність взаємозалежних функціонально елементів, які взаємодіють у процесі виконання визначеного кола завдань. На цій основі визначено фактори, що впливають на економічну стійкість підприємства.
У роботі показано, що економічна стійкість суб'єкта формується під впливом як внутрішніх, так і зовнішніх факторів, які порушують пропорції у співвідношеннях параметрів елементів системи й тим самим впливають на її загальний стан.
Фактори економічної стійкості підприємства розглядаються як рушійні сили, що впливають на її складові й виводять елементи системи (підприємства) з рівноваги або повертають їх у стан рівноваги. Вони змушують систему управління підприємством реагувати шляхом вироблення певних рішень. Визначено, що основним змістом цього процесу є: збір і отримання інформації; прийняття рішень; дослідження, ідеї, інтерес; внутрішнє управління; обробка інформації; вибір стратегії; обгрунтування концепції управління. Доведено, що сукупність даних дій визначає мобільність підприємства та здатність до швидкого реагування.
Обґрунтування необхідності та характеристика особливостей формування системи управління економічною стійкістю підприємства дозволили визначити шляхи подальшого дослідження окреслених проблем, зокрема, необхідності наукової класифікації видів економічної стійкості, що має супроводжуватися визначенням показників окремих видів економічної стійкості. Надалі вони повинні бути покладені в основу управління моделюванням стану виробничо-господарської системи, що дасть можливість не тільки робити реальну оцінку, але й прогнозувати ситуації, тобто перейти до вироблення заходів щодо забезпечення економічної стійкості як умови переходу до стабільного розвитку.
Розділ 2. Дослідження економічної стійкості промислового підприємства. Необхідність реалізації стратегії стійкого функціонування та розвитку підприємства вимагає, насамперед, розробки науково обґрунтованої методики оцінки рівня його економічної стійкості, визначення системи показників, за допомогою яких можна проводити факторний аналіз економічної стійкості, а також управляти процесом її підвищення. Розмаїття й недостатня обґрунтованість існуючих показників ускладнює оцінку, облік і аналіз, перешкоджає формуванню ефективної системи управління підвищенням економічної стійкості підприємства.
Дослідження існуючих методичних підходів щодо оцінки економічної стійкості підприємства дозволило зробити висновок, що якість функціонування будь-якої системи оцінюється за допомогою одного узагальнюючого чи інтегрального показника або сукупності показників, які характеризують її з усіх боків. З погляду на це система тільки тоді має необхідні властивості (функціонує стійко), коли ці показники перебувають у заданих межах.
Доведено, що узагальнюючий показник економічної стійкості підприємства повинен характеризувати ступінь відповідності фактичного задоволення економічних інтересів суб'єктів створення та функціонування підприємства плановому (нормативному) рівню.
Визначено, що такі інтереси узагальнено відтворюються в його доході. Тому цей показник пропонується представити як відношення фактичного рівня доходу підприємства до його планового (нормативного) рівня.
Використання для розрахунку економічної стійкості підприємства показника рівня доходу пояснюється тим, що він досить об'єктивно й повно характеризує ефективність виробництва, а також активно реагує на зміни всіх зовнішніх і внутрішніх факторів.
У свою чергу, чим краще підприємство управляє внутрішніми факторами (ефективніше використовуються виробничі ресурси) і більш оперативно реагує на зовнішні зміни, тим вища його прибутковість і економічна стійкість.
Оцінка динаміки основних показників економічної стійкості підприємства тісно пов’язана з темпами їх зміни. Оптимальним є співвідношення, що базується на такому взаємозв'язку:
Тп > Тр > Та >100%, (1)
де Тп , Тр , Та – динаміка прибутку, обсягу реалізації та суми активів (капіталу).
Дане співвідношення означає:
прибуток збільшується швидше, ніж обсяг продукції, що свідчить про відносне зниження витрат виробництва та прискорення обігу;.
обсяг продажів збільшується швидше, ніж активи підприємства, тобто ресурси підприємства використовуються більш ефективно;
економічний потенціал підприємства зростає порівняно з попереднім періодом.
На основі використання проведених у роботі процедур і методичних підходів було проведено аналіз показників економічної стійкості ВАТ “ХК “Луганськтепловоз”. Результати аналізу дозволили зробити висновок, що темпи зростання випуску товарної продукції з 2000 по 2004 рік мають позитивну динаміку. Аналогічну тенденцію мають і показники обсягів реалізації продукції. Отже, економічна стійкість за цими показниками є стабільною, що характеризує динамічний розвиток підприємства.
Економічна стійкість підприємства багато в чому залежить від здатності підтримувати оптимальний рівень собівартості продукції. Вирішення цього завдання залежить від багатьох факторів, серед яких найбільш важливими є стратегія в конкурентному середовищі й ефективність використання виробничих ресурсів, зокрема, трудових і матеріальних. Дослідженням встановлено, що загальна матеріалоємність, матеріаловіддача, а також коефіцієнт співвідношення темпів приросту обсягів виробництва та матеріальних витрат змінюються нерівномірно. Ця обставина зумовлена зміною цін на матеріали, а також впливом технологічних факторів. Коефіцієнт співвідношення темпів приросту продуктивності праці та витрат праці на одного працівника за даний період змінювався нерівномірно, що негативно вплинуло на економічну стійкість підприємства.
Економічна стійкість підприємства неможлива без її фінансової складової, яка значною мірою визначається діловою активністю підприємства та проявляється, насамперед, у швидкості обороту коштів. Аналіз ділової активності полягає в дослідженні рівнів і динаміки системи фінансових показників – коефіцієнтів оборотності капіталу, мобільних коштів, матеріальних засобів, коштів у розрахунках, кредиторської заборгованості, власного капіталу.
Отже, переважна кількість показників має позитивну динаміку. Це зумовило підвищення економічної стійкості підприємства в цілому.
Розділ 3. Удосконалення управління економічною стійкістю підприємства. Використання системного підходу щодо структури підприємства дозволило визначити внутрішні підсистеми, які визначають його економічну стійкість. Вони відображають оцінку результативності діяльності підприємства, його продуктивність на основі співвідношення ресурсів (витрат) і продукту (результату). Запропоновано виділити підсистеми, що визначають економічну стійкість підприємства, як-от: матеріальну, майнову, фінансову, трудову, науково-дослідну та інформаційну (рис.1).
Названі підсистеми характеризуються специфічними потенціалами, що потребують стійкої підтримки. Кожний потенціал означає запас або капітал життєво важливої якості, що може розвиватися або знецінюватися, і який необхідно підтримувати в належному стані.
Основним індикатором, що узагальнює стан зазначених підсистем підприємства, запропоновано вважати визначений функціональний критерій економічної стійкості підприємства. Суть цього критерію полягає в оцінці економічної ефективності прийнятих на підприємстві заходів щодо забезпечення економічного розвитку.
Формалізована оцінка економічної стійкості розглянутих підсистем підприємства визначається в такий спосіб:
, (2)
де – функціональний критерій економічної стійкості підсистем підприємства; – сукупний позитивний результат, отриманий від заходу щодо критерію; – сумарні витрати на реалізацію заходів у періоді, що аналізується; З – сукупний збиток за даним функціональним критерієм; i – кількість підсистем підприємства.
Представлений метод розрахунку функціональних критеріїв економічної стійкості підсистем підприємства за обраною оцінкою отриманих результатів найбільш адекватно відображає ефективність реалізації заходів, що спрямовані на забезпечення економічної стійкості підприємства.
Можливими висновками результатів розрахунку критеріїв економічної стійкості підсистем підприємства можуть бути такі. Кожний функціональний критерій Кi повинен прагнути до максимуму:
Кi ? max (3)
Якщо 0 < Кi < 1, то підприємство в розглянутому періоді зазнало збитків. Проведені заходи не принесли позитивних результатів, а вкладені кошти не окупилися, що призводить до зниження економічної стійкості підприємства.
Якщо Кi = 1, то підприємство має нульовий ефект. Проведені заходи не сприяли ні негативним, ні позитивним напрямам розвитку.
Якщо Кi > 1, то підприємство одержало додатковий позитивний ефект.
Запропоновану методику апробовано на прикладі аналізованого машинобудівного підприємства. У 2003-2004 роках на даному підприємстві були проведені такі заходи:
додаткове введення основних виробничих фондів (зміна майнової підсистеми);
збільшення заробітної плати (зміна трудової підсистеми);
збільшення матеріальних витрат (зміна матеріальної підсистеми);
узято додаткові кредити та позики (зміна фінансової підсистеми).
Відповідно до формули (2) одержані значення функціональних критеріїв за підсистемами економічної стійкості ВАТ “ХК “Луганськтепловоз” подано в
табл. 1.
Дані табл.1 дозволили зробити висновок, що в 2003 році зміни в трудовій підсистемі, які викликані збільшенням заробітної плати, принесли позитивні результати. Вкладені кошти в інші підсистеми не підвищили економічну стійкість підприємства. В 2004 році аналізоване підприємство одержало додатковий позитивний ефект від кожного проведеного заходу.
На основі розрахунку функціональних критеріїв економічної стійкості підприємства визначено середній критерій економічної стійкості (ЕСсер):
(4)
де ЕСсер – середній критерій економічної стійкості підприємства; Кi, Кj – значення функціональних критеріїв економічної стійкості (У?i= 1, У?j = 1) внутрішнього та зовнішнього середовищ відповідно; Двнутр – питома вага важливості внутрішніх функціональних критеріїв економічної стійкості; Дзовн .– питома вага важливості зовнішніх функціональних критеріїв економічної стійкості (Двнутр + Дзовн. = 1); m, n – кількість критеріїв економічної стійкості зовнішнього та внутрішнього середовищ.
Даний показник необхідно вважати узагальнюючим і таким, що визначає економічну стійкість підприємства. Використання методу питомої ваги
(визначається за допомогою експертного опитування) дозволяє враховувати вплив різних факторів в одному показнику.
Параметр середнього критерію економічної стійкості (ЕСсер) в системі управління підприємством дає можливість визначити його стан і використати для знаходження оптимального плану, тобто кращого варіанта господарювання.
При цьому повинні виконуватися такі умови:
Кi ? max, (5)
Кi > Кmin , (6)
ЕСсер > 1, (7)
де Кmin – мінімальне значення функціонального критерію економічної стійкості підприємства.
Усі варіанти, що відповідають цим умовам, вважаються ефективними для даного підприємства та можуть бути реалізовані в конкретний період часу. Модель оптимального планування передбачає наявність критерію оптимальності (максимізація - мінімізація), що являє собою мету планування і функціонування підприємства та відповідає таким умовам:
ЕСсер > 1, (8)
ЕС ? max, (9)
ЕСt-1 < ЕСt >ЕСmin, (10)
де t – період часу, що розглядається; t - 1 – період часу, що передує розглянутому; ЕСmin – мінімальне значення середнього критерію економічної стійкості підприємства.
Мінімальні значення показників функціонального критерію економічної стійкості (Кi) і середнього критерію економічної стійкості підприємства (ЕСсер ) можуть бути виражені “ціною капіталу”. Для ВАТ “ХК “Луганськтепловоз” середні критерії економічної стійкості за аналізований період представлено в табл. 2. Розрахунки виконано за формулою (4) з урахуванням даних табл. 1. Вихідні дані подано в табл. 2.
Розрахунки показують, що реалізовані заходи сприяли підвищенню економічної стійкості підприємства. Функціонування підприємства у 2004 році можна вважати більш ефективним, оскільки середній критерій економічної стійкості вищий, ніж у 2003 році, і наближається до одиниці.
На основі викладених методичних підходів запропоновано модель управління економічною стійкістю підприємства (рис. 2). Вона передбачає: вибір ніші функціонування підприємства; визначення функціональних критеріїв економічної стійкості і їх розрахунок; попередній аналіз та оцінку фактичного стану економічної стійкості підприємства; вибір моделі адаптації підприємства до змін зовнішнього середовища; вибір найбільш доцільного варіанта дій щодо управління економічною стійкістю підприємства; практичні дії щодо реалізації прийнятого рішення та їх корегування у випадку необхідності; оцінку ефективності прийнятих рішень.
ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі здійснено теоретико-методичне узагальнення та запропоновано прикладні основи створення системи управління економічною стійкістю підприємства. Основні висновки та результати, які одержано в ході дослідження, зводяться до такого.
1. Розширення сутнісної характеристики економічної стійкості як основного елемента відповідної системи управління вимагає певних коригувань у її визначенні. Тому під економічною стійкістю підприємства пропонується розуміти абсолютну або відносну зміну показників стану підприємства, господарська діяльність якого забезпечує виконання зобов’язань перед працівниками, організаціями та державою завдяки ефективності виробництва на основі відповідності витрат достатнім доходам.
2. Обґрунтовано, що економічна стійкість є однією з основних характеристик системи управління, яка у випадку нестійкої роботи підприємства забезпечує його рівновагу. Управління економічною стійкістю підприємства пропонується визначить як постійну, систематичну послідовність дій суб’єкта управління, що визначається його впливом на об’єкт управління, результатом чого є досягнення й утримування останнього в заданому стані ефективного, з погляду основних критеріїв, функціонування.
3. Запропоновано групи показників оцінки економічної стійкості підприємства на основі узагальнення методів їх розрахунку за видами економічної стійкості щодо складових виробничо-економічного потенціалу підприємства, етапів життєвого циклу, різних видів ринку.
4. Критичний аналіз теоретико-методичних основ оцінки економічної стійкості підприємства дозволив зробити висновок, що якість функціонування підприємства оцінюється за допомогою одного узагальнюючого показника або їх сукупності. Результатом практичної реалізації даного підходу є обґрунтування узагальнюючого показника економічної стійкості підприємства, який пропонується розраховувати як відношення фактичного рівня доходу підприємства до його планового (нормативного) рівня. Встановлено, що цей показник досить об’єктивно й повно характеризує ефективність виробництва, а також активно реагує на вплив внутрішніх і зовнішніх факторів.
5. Системне вирішення проблеми управління економічною стійкістю підприємства доцільно проводити в органічному взаємозв’язку підсистем, які визначають стан економічної стійкості підприємства.
6. Установлено, що економічна стійкість об’єкта управління формується під впливом як внутрішніх, так і зовнішніх факторів, які порушують пропорції у співвідношеннях елементів системи й тим самим впливають на її загальний стан. Питома вага факторів внутрішнього та зовнішнього середовищ підприємства враховується при визначенні середнього критерію оцінки його економічної стійкості.
7. Використання системного підходу щодо структури підприємства дозволило виділити підсистеми, що визначають його економічну стійкість: матеріальну, майнову, фінансову, трудову, науково-дослідну та інформаційну. Названі підсистеми характеризуються потенціалами, що потребують стійкої підтримки.
8. Визначено функціональний критерій економічної стійкості підприємства, зміст якого полягає в оцінці економічної ефективності прийнятих на підприємстві заходів щодо забезпечення економічного розвитку і який є основним індикатором, що узагальнює стан зазначених підсистем підприємства.
9. Здійснено розрахунок середнього критерію економічної стійкості підприємства. Його використання в системі управління підприємством представлено у вигляді моделі раціонального стану підприємства, що передбачає знаходження варіанта оптимального плану функціонування підприємства.
10. Розроблено модель управління економічною стійкістю підприємства, яка передбачає: вибір ніші функціонування підприємства; визначення функціональних критеріїв економічної стійкості і їх розрахунок; попередній аналіз діяльності підприємства; оцінку фактичного стану стійкості; вибір моделі адаптації підприємства до змін зовнішнього середовища; вибір найбільш доцільного варіанта дій щодо управління економічною стійкістю підприємства; практичні дії щодо реалізації прийнятого рішення та їх корегування у випадку необхідності; оцінку ефективності прийнятих рішень.
ПЕРЕЛІК ОСНОВНИХ ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ
ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Статті в наукових фахових виданнях
1. Тхор С.А., Бурковец Е.С. Система анализа финансово-экономической деятельности предприятия // Вісник Східноукраїнського національного університету. – 2001. – №12 (46). – С. 208-215.
Особистий внесок здобувача: запропоновано склад та порядок розрахунку показників аналізу фінансово-економічної діяльності підприємства.
2. Тхор С.А. Оптимизация функций управления оборотным капиталом предприятия // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. – 2003. – №2 (60). – С. 231-234.
3. Тхор С.А. Методические подходы к оценке гибкости предприятия // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. – 2004. – №1 (71). – С. 183-186.
4. Тхор С.А. Оценка экономической устойчивости предприятия // Прометей. Регіональний зб. наук. праць з економіки. Вип. 2 (14). – Донецьк: Юго-Восток, 2004. – С. 221-225.
5. Тхор С.А. Проблемы обеспечения устойчивого экономического развития в Украине // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. – 2004. - №3 (73). – С. 204-208.
6. Тхор С.А. Методические подходы к оценке экономической устойчивости предприятия // Вісник Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. Ч.2.– 2004. – №10 (80). – С. 199-204.
Друковані праці наукових конференцій, статті в інших виданнях
7. Тхор С.А. Оптимизация денежных потоков предприятия // Матеріали
I Всеукраїнської науково-практичної конференції “Маркетингові дослідження в Україні”. – Луганськ: СНУ ім. В. Даля, 2001. – С. 161-162.
8. Тхор С.А. Контроллинг как инструмент оперативного управления производственными запасами машиностроительных предприятий // Матеріали II Міжнародної науково-практичної конференції “Маркетингові дослідження в Україні”. – Луганськ: СНУ ім. В. Даля, 2002. – С. 186-187.
9. Тхор С.А. Гибкость как фактор устойчивого развития предприятия // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Проблеми розвитку ринку праці та політика зайнятості населення в умовах трансформації економіки України”. – Луганськ: СНУ ім. В. Даля, 2003. – С. 124-125.
10. Тхор С.О. Оптимізація функцій управління оборотним капіталом підприємства // Материалы III Межрегиональной научно-практической конференции “Налогообложение в промышленном регионе: теория, практика и перспективы развития”. – Донецк: ДонГУ, 2003. – С. 187-189.
11. Тхор С.А. Формирование концепции устойчивого развития предприятий региона // Матеріали регіональної науково-практичної конференції “Соціально-економічні проблеми перетворення громадянського суспільства: сучасне і майбутнє”. – Луганськ: Луганський НДІ соціально-трудових відносин, 2004. – С. 295-299.
12. Тхор С.А. Предпосылки гибкого развития предприятия // Матеріали IX Міжнародної науково-практичної конференції з проблем вищої школи “Університет і регіон”. - Луганськ: СНУ ім. В. Даля, 2004. – С. 103-104.
АНОТАЦІЯ
Тхор С.О. Управління економічною стійкістю підприємства. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – Економіка, організація і управління підприємствами. – Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України, Луганськ, 2005.
У дисертації представлено комплексне теоретико-прикладне вирішення науково-практичного завдання з обгрунтування системи управління економічною стійкістю підприємства.
Поглиблено понятійно-категоріальний апарат теорії стійкого розвитку: уточнено поняття економічної стійкості підприємства та її управлінням. Досліджено сутність концепції стійкого економічного розвитку та визначено підходи щодо управління економічною стійкістю підприємства. Обґрунтовано важливість урахування внутрішніх і зовнішніх факторів впливу на економічну стійкість підприємства. Проведено аналіз існуючих методичних підходів щодо оцінки економічної стійкості підприємства та запропоновано її узагальнюючий показник, який характеризує ефективність виробництва. На основі використання системного підходу виділено підсистеми підприємства, які визначають його економічну стійкість. Розроблено функціональний критерій економічної стійкості підсистем підприємства. Здійснено розрахунок середнього критерію економічної стійкості підприємства, що передбачає знаходження ефективного варіанта плану його господарської діяльності. Запропоновано модель управління економічною стійкістю підприємства, яка дозволила оцінити фактичний стан його економічної стійкості та показала можливість регулювання необхідних управлінських заходів у випадку корегування прийнятих рішень.
Ключові слова: економічна стійкість, підприємство, оцінка, показники, управління, ефективність.
АННОТАЦИЯ
Тхор С.А. Управление экономической устойчивостью предприятия. – Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 – Экономика, организация и управление предприятиями. – Восточноукраинский национальный университет имени Владимира Даля Министерства образования и науки Украины, Луганск, 2005.
В диссертационной работе осуществлено теоретическое обобщение и практическое решение актуальной задачи по разработке теоретических основ и реализации прикладных методов оценки и управления экономической устойчивостью предприятия.
Показано, что обеспечение устойчивого экономического развития является одной из наиболее значимых задач для любой экономики. По результатам исследования различных точек зрения сделан вывод о том, что в экономической науке ещё не сформировалось единое понятие экономической устойчивости, что и обусловливает многочисленность взглядов на её сущность. Установлено, что по определению, которое является результатом обобщения различных точек зрения на сущность экономической устойчивости, она представляет собой абсолютное или относительное изменение показателей состояния предприятия, хозяйственная деятельность которого обеспечивает выполнение обязательств перед работниками, организациями и государством благодаря эффективности производства на основе соответствия затрат достаточным доходам.
Обосновано, что экономическая устойчивость является одной из основных характеристик системы управления, которая в случае неустойчивой работы предприятия обеспечивает его устойчивость. Управление экономической устойчивостью предприятия предлагается определять как постоянную, систематическую последовательность действий субъекта управления, которая определяется его влиянием на объект управления, результатом чего является достижение и удержание последнего в заданном состоянии эффективного, с точки зрения основных критериев, функционирования.
Исследование существующих методических подходов к оценке экономической устойчивости предприятия позволило сделать вывод о том, что качество функционирования любой системы оценивается с помощью одного или системы показателей. Они должны характеризовать степень соответствия фактического удовлетворения экономических интересов субъектов создания предприятия плановому (нормативному) уровню. Установлено, что такие интересы обобщённо отражаются в его доходе. Выбор этого показателя объясняется тем, что он довольно объективно и полно характеризует эффективность производства, а также чутко реагирует на изменения всех внешних и внутренних факторов. В свою очередь, чем лучше предприятие управляет внутренними факторами (эффективнее используются производственные ресурсы) и более оперативно реагирует на внешние изменения, тем выше его прибыльность и экономическая устойчивость.
Системный подход позволил рассмотреть предприятие как совокупность функционально взаимозависимых элементов, которые взаимодействуют в процессе выполнения определённого круга задач. Показано, что экономическая устойчивость субъекта формируется под воздействием как внутренних, так и внешних факторов, которые нарушают пропорции в соотношениях параметров элементов системы и тем самым влияют на её общее состояние.
Впервые оценка уровня экономической устойчивости предприятия осуществлена с помощью среднего критерия его экономической устойчивости. В совокупности подсистем исследования предприятия выделены: материальная, имущественная, финансовая и трудовая. Предложено в качестве основного критерия, обобщающего состояние обозначенных подсистем, принять функциональный критерий экономической устойчивости предприятия. Представленный метод расчёта по однородному критерию полученных результатов наиболее адекватно отражает эффективность реализации мероприятий, направленных на обеспечение экономической устойчивости предприятия.
Использование среднего критерия экономической устойчивости в системе управления предприятием представлено в виде модели рационального состояния предприятия. Модель использована для ограниченного перебора допустимых планов для нахождения лучшего варианта функционирования.
С учётом изложенных методических подходов разработана модель управления экономической устойчивостью предприятия, которая предусматривает: выбор ниши функционирования предприятия; определение функциональных критериев экономической устойчивости и их расчёт; предварительный анализ и оценку фактического состояния экономической устойчивости предприятия; выбор модели адаптации предприятия к изменениям внешней среды; выбор наиболее приемлемого варианта действий по управлению экономической устойчивостью предприятия; практические действия по реализации принятого решения и их корректировка в случае необходимости; оценку эффективности принятых решений.
Проведена апробация методики оценки и управления экономической устойчивостью предприятия на примере машиностроительного предприятия. Полученные результаты позволяют признать достаточную достоверность и качество предложенного методического подхода.
Ключевые слова: экономическая устойчивость, предприятие, оценка, управление, эффективность.
Annotation
Tkhor S.A.- Enterprise Economical Stability Management. – Manuscript.
The thesis claiming the scientific Economy Candidate’s Degree on the specialty 08.06.01 – Enterprise Economics, Organization and Management. – Ukraine Ministry of Education and Science East Ukrainian national Vladimir Dal University, Luhansk, 2005.
The integrated theory-applied solving of the problem of the enterprise economical stability management system substantiation is presented in the thesis.
The conception-categorial staff of the stable development theory is deepened: the notion of enterprise economical stability and its management is elaborated. The essence of the stable economic development conception is investigated, and approaches to the enterprise economical stability management are determined. The importance of consideration of internal and external factors, influencing the enterprise economical stability, is substantiated. The analysis of existing methodological approaches to the enterprise economical stability is made, and its generalizing index characterizing the production efficiency is introduced. On the basis of systemic approach, the enterprise subsystems determining its economical stability are noted out. The functional criterion of enterprise subsystems economical stability is worked out. The average criterion of enterprise economical stability providing the effective variant of its economical activities plan is counted out. The developed enterprise economical stability management model allowed to estimate its real economical stability and showed the opportunities of necessary management measure regulations when the decisions are to be corrected.
Key words: economical stability, enterprise, estimation, indices, management, efficiency.
Підписано до друку 18.04.2005 р. Формат 60х90/16 0,9 д.а.
Тираж 100 екземплярів. Замовлення №
Ротапринт СНУ ім. В. Даля. 91034, м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20а.
