ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ ВИХОВАННЯ

АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ТИМЕНКО Володимир Миколайович

УДК 37.013.42-057.87(73)

ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ ЗІ СТУДЕНТСЬКОЮ МОЛОДДЮ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ США

13.00.05 – соціальна педагогіка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України.

Науковий керівник: | доктор педагогічних наук, старший науковий співробітник Лактіонова Галина Михайлівна,

Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, старший науковий співробітник відділу проблем виховання в закладах професійно-технічної освіти

Офіційний опоненти: | доктор педагогічних наук, Звєрєва Ірина Дмитрівна, Інститут проблем виховання АПН України, головний науковий співробітник лабораторії соціальної педагогіки

кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник Лавриченко Наталія Миколаївна,

Інститут педагогіки АПН України, завідувач

лабораторії порівняльної педагогіки | Провідна установа: | Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка, кафедра соціальної педагогіки та соціальної роботи, Міністерство освіти і науки України,

м. Луганськ. |

Захист відбудеться “7“ червня 2005 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.454.01 в Інституті проблем виховання АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9, 8 поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту проблем виховання АПН України (04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9).

Автореферат розіслано “7“ травня 2005 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Пустовіт Г.П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження. Сучасний розвиток нашої держави – процес суперечливий, який вимагає вирішення багатьох соціальних проблем, зокрема у середовищі студентської молоді. Ця молодіжна підгрупа важлива не тільки за кількісними ознаками, але й з огляду на те, що вона є політичним, інтелектуальним, науковим, духовним, культурним потенціалом суспільства. Саме представники цієї групи розглядаються як “резерв” національної еліти, маючи реальні шанси на досягнення найвищого соціального статусу у майбутньому. Крім того, студентська молодь завжди була й залишається носієм, провідником нових поглядів, світогляду, стилю життя й поведінки, рушійною силою соціальних змін у суспільстві. Зважуючи на це, в усіх розвинених країнах одним із нагальних завдань молодіжної політики є вдосконалення навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах, сприяння професійній і соціальній зрілості студентської молоді, включаючи можливості соціальної роботи з цією категорією.

В Україні соціальна робота, як нова сфера професійної діяльності, з’явилася лише десятиліття тому. За цей короткий період досягнуто позитивних зрушень у підготовці фахівців соціальної педагогіки і соціальної роботи; створено державну систему соціальних служб для дітей, молоді та сім’ї; завдяки підтримці міжнародних фондів розвинулася мережа недержавних організацій, які надають соціальні послуги різним категоріям населення. Соціальна робота розглядається нині як діяльність, спрямована на досягнення позитивних змін та благополуччя як окремих осіб, так і суспільства в цілому, розв’язання життєвих проблем, надання допомоги та підтримки громадянам із залученням їхніх власних ресурсів, а також можливостей соціального оточення. Відтак, наявність розвиненої системи соціальної роботи є важливим показником соціально-економічного поступу.

У вітчизняних вищих навчальних закладах ще не сформовано концепції та відповідної системи соціальної роботи. Її необхідність тільки розпочинає усвідомлюватись; з’явилися лише перші вітчизняні моделі. Недостатньою є забезпеченість науково обґрунтованими рекомендаціями, методичними розробками практичної соціальної роботи зі студентами у ВНЗ. Ще гостріше стоїть проблема підготовки педагогічних кадрів до результативної роботи, метою якої є активна участь молоді у розбудові суспільства, її професійна компетентність і громадянська позиція. Узагальнення і вивчення досвіду таких зарубіжних країн, як США, де протягом тривалого часу накопичувався досвід, існують певні традиції, досягнення в соціальній сфері, і його творче застосування сприятиме вирішенню важливих завдань з реформування системи вищої освіти, сприяння розвитку молоді, втіленню у життя концептуальних положень Законів України “Про освіту”, “Про соціальну роботу з дітьми та молоддю”, “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні”, Декларації “Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні“.

Теоретичне обґрунтування сучасних підходів до соціальної роботи з різними верствами населення в США здійснено у працях американських науковців: Х. Браунса, Д. Крамера, К. Уилсона, Д. Лінна, Д. Бредні, П. Хайгема, С. Келхоуна, Х. Боргеса, М. Болдіна, Д. Делрімпла, Д. Томаса. Це, зокрема, стосується концептуалізації соціальної роботи у вищих навчальних закладах США (А. Девіс, Р. Дей, А. Кроплі, П. Мейер, Дж. Крос). Аналіз цих праць дає підстави для висновку щодо накопиченого в американській теорії і практиці соціальної роботи оригінального і досить ефективного теоретичного і практичного досвіду соціальної, психологічної, професійної та економічної підтримки студентів, їхньої успішної адаптації до умов університетського середовища. Осмислення і належна оцінка цього досвіду, впровадження окремих його елементів у вищих навчальних закладах Україні, сприятиме розвитку нових педагогічних підходів до вирішення проблем професійного, соціального й особистісного становлення студентської молоді.

В Україні та країнах СНД досі не проводилось цільових досліджень з проблеми соціальної роботи зі студентською молоддю у вищих навчальних закладах США, хоча окремі її аспекти були предметом наукових досліджень як українських (Л. Вінник, Н. Собчак, Л. Поліщук, Т. Кошманова), так і російських науковців (В. Бочарова, Г. Мухаметзянова, Т. Трегубова, А. Мудрик, Г. Бурлака, І. Зимняя, М. Єфремов, Б. Шапіро, Б. Вульфов).

Зазначимо, що в останнє десятиріччя вітчизняними вченими проведено ряд досліджень специфіки соціальної та соціально-педагогічної роботи з окремими категоріями населення в різних освітніх системах (Л. Міщик, І. Звєрєва, А. Капська, В. Сидоров, О. Пічкар, І. Мигович, Г. Лактіонова, І. Козубовська, Г. Попович, С. Марченко, С. Толстоухова, Н. Лавриченко, Н. Романова).

Таким чином, значущість вирішення проблеми соціальної роботи зі студентською молоддю в умовах вищого навчального закладу та її недостатня наукова розробленість зумовили вибір теми нашого дослідження – “Педагогічні засади соціальної роботи зі студентською молоддю у вищих навчальних закладах США”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до теми наукового комплексного дослідження відділу порівняльної педагогіки і психології професійної освіти Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України “Професійний розвиток фахівців у різних освітніх системах: порівняльний аналіз” РК № 0102U00397. Тему дослідження затверджено вченою радою Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (протокол № 6 від 14 червня 2001 р.) і узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № від 19 червня 2001 р.).

Об’єктом дослідження є процес соціально-педагогічної роботи з молоддю у навчальних закладах США.

Предмет дослідження – загально-педагогічні основи соціальної роботи зі студентською молоддю у вищих навчальних закладах США.

Мета дослідження полягає у висвітленні теоретичного і практичного досвіду соціальної роботи зі студентською молоддю у вищих навчальних закладах США та впровадження його у вітчизняну педагогічну практику.

Відповідно до предмета і мети дослідження було сформульовано такі завдання:

1. Проаналізувати й узагальнити теоретичні засади, на яких базується процес соціально-педагогічної роботи з молоддю у вищих навчальних закладах США.

2. Визначити основні моделі організації соціальної роботи зі студентською молоддю у вищих навчальних закладах США.

3. З’ясувати зміст і форми соціальної роботи зі студентською молоддю у вищих навчальних закладах США.

4. Дослідити і сформулювати основні принципи професійної підготовки соціальних працівників до роботи зі студентською молоддю у вищих навчальних закладах США.

5. Здійснити порівняльний аналіз та обґрунтувати можливості впровадження американського досвіду соціальної роботи зі студентською молоддю США у практику роботи вищих навчальних закладів України.

Методологічною основою дослідження є положення теорії наукового пізнання про взаємозалежність процесів і явищ об’єктивної дійсності, про єдність теорії і практики, ідеї філософії освіти як інтегративного наукового знання, що дає цілісне уявлення про сутність найбільш загальних освітньо-виховних проблем, системний підхід до порівняльного аналізу явищ в освітній сфері у контексті її розвитку. У своєму дослідженні ми виходимо з положення про соціально-економічну зумовленість освіти, принципу єдності освіти та самоосвіти, її неперервності; ідеї суб’єкт–суб’єктної взаємодії учасників навчально-виховного процесу у вихованні творчої особистості і гідного громадянина своєї країни.

Джерельна база дослідження: – 

монографії та публікації з проблеми дослідження зарубіжних та вітчизняних авторів;– 

довідкова література, періодичні зарубіжні видання з проблем соціальної роботи (“Social Work”, “Social Service Review”, “Social Work Research”, “Research on School Social Work”, “Journal of Social Work Education”, “American Education”, ін.); – 

документи та матеріали Національної Асоціації соціальних працівників США (NASW), Ради з питань навчання соціальної роботи (CSWE);– 

статистичні дані про розвиток освіти в галузі соціальної роботи у вищих навчальних закладах США.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети і завдань дисертаційного дослідження використовувався комплекс взаємодоповнювальних методів дослідження. Насамперед, – аналіз теоретичних джерел матеріалів дослідження з наступним синтезом його у цілісну систему, спрямовану на вивчення процесу соціально-педагогічної роботи з молоддю у вищих навчальних закладах США. Використання індуктивного методу дало змогу виявити загальні тенденції розвитку процесу соціальної роботи зі студентською молоддю у вищих навчальних закладах США, а використання дедуктивного методу сприяло визначенню основних проявів загальних тенденцій розвитку американського суспільства на окремих етапах цього процесу.

Застосування методу сходження від конкретного до абстрактного, сприяло визначенню основних компонентів соціальної роботи з молоддю у ВНЗ США, а поступ думки від абстрактного до конкретного сприяло досягненню системного бачення процесу соціальної роботи зі студентською молоддю.

Метод компаративного аналізу дав можливість зіставити основні принципи, напрями, форми соціальної роботи зі студентською молоддю у ВНЗ США і України, окреслити специфічне й універсальне, визначити загальні тенденції та кращі елементи американського досвіду у галузі соціальної роботи зі студентською молоддю у ВНЗ, які доцільно застосувати у наших умовах.

На окремих етапах дослідження використовувалися бесіди під час науково-практичних конференцій з викладачами університетів США (Державний університет штату Айова, державний університет штату Північна Кароліна, Каліфорнійській державний університет, Колумбійський університет), що сприяло вивченню досвіду соціальної роботи зі студентською молоддю США, збагаченню методичними матеріалами. Узагальнення даних офіційної статистики, яке проводилося різними державними та громадськими організаціями, додало дослідженню об’єктивності в оцінці динаміки розвитку, тенденцій та загальної ситуації.

Отже, основними методами, що застосовувалися у процесі дослідження, були: узагальнення; порівняння; класифікація; статистика; формалізація.

Організація та основні етапи дослідження. Дослідження здійснювалося у три етапи протягом 2000-2004 років.

На першому етапі (2000-2001) вивчався стан розробки обраної проблеми у теоретичному і практичному аспектах. Створено програму дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету і завдання дослідження.

На другому етапі (2001-2003) досліджено теоретичні і практичні аспекти діяльності соціальних працівників зі студентською молоддю у ВНЗ США; визначено педагогічні засади соціальної роботи; розкрито основні принципи підготовки соціальних працівників до роботи зі студентською молоддю в США, проведено порівняльний аналіз форм і змісту соціальної допомоги студентській молоді у ВНЗ США і України.

На третьому етапі (2003-2004) проводилося узагальнення кінцевих результатів науково-дослідної роботи, практичне впровадження результатів дослідження; відбувалося формулювання висновків, літературне оформлення дисертації,

Наукова новизна. Вперше в Україні досліджено основні теоретичні засади, з’ясовано зміст, форми та методи соціальної роботи зі студентською молоддю у США, визначено особливості організації професійної підготовки соціальних працівників до роботи зі студентською молоддю в США.

Теоретичне значення здобутих результатів полягає в тому, що на основі аналізу сутнісних характеристик соціальної роботи зі студентською молоддю обґрунтовано положення, які поглиблюють розуміння соціальної роботи та її значення для соціального і професійного становлення особистості. В роботі вперше розкрито теоретичні аспекти соціальної роботи зі студентською молоддю у вищих навчальних закладах США. Обґрунтовано зміст і сутність семи періодів розвитку теорії соціальної роботи взагалі та зі студентською молоддю у ВНЗ зокрема; визначено основні функції діяльності соціального працівника вищого навчального закладу США.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що його результати можуть бути використані у процесі створення та розбудови системи соціально-педагогічної роботи у вищих навчальних закладах України, зокрема, в роботі студентських соціальних служб; викладачів кафедр соціальної роботи та соціальної педагогіки у вищих навчальних закладах та в системі післядипломної педагогічної освіти.

На основі матеріалів дисертаційного дослідження розроблено спецкурс “Соціальна робота за кордоном” для студентів факультетів соціальної роботи та соціальної педагогіки ВНЗ України. Результати дослідження впроваджено у навчальний процес кафедр соціальної педагогіки та соціальної роботи: Київського міського педагогічного університету імені Б. Грінченка, Національного педагогічного університету імені М. Драгоманова. Матеріали дисертації можуть бути використані для створення курсу лекцій із теорії та історії педагогіки, порівняльної педагогіки, теорії та практики соціальної роботи, історії соціальної роботи, а також у процесі розробки методичних рекомендацій та навчальних посібників.

Вірогідність результатів дослідження підтверджується методологічною обґрунтованістю вихідних позицій; застосуванням методів, адекватних предмету, меті і завданням дослідження; системним аналізом значного обсягу джерел, нормативних і методичних документів, психолого-педагогічних теоретичних праць, а також безпосередньою участю дисертанта в обговоренні проблем соціальної роботи зі студентською молоддю з американськими фахівцями.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження висвітлювалися у доповідях та виступах на міжнародних конференціях: “Теоретичні і методичні проблеми підготовки педагога професійної школи до впровадження інноваційних та інформаційних технологій навчання” (Київ, 2001 р.), “Образование для ХХI века: доступность эффективность качество” (Москва, 2002 р.), “Реформування соціальних служб в Україні: сучасний стан та перспективи” (Львів, 2002 р.), “Теоретичні і методичні засади розвитку професійно педагогічної освіти у контексті європейської інтеграції” (Київ, 2003 р.), “International Conference on Higher Education Innovation” (Київ, 2003 р.), “Педагогіка і психологія професійної освіти: результати досліджень та перспективи” (Київ, 2003 р.), та всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Національна освіта: провідні тенденції та перспективи” (Київ, 2003 р.), “Підготовка вчителя в сучасних умовах” (Слов’янськ, 2003 р.). Результати виконаної роботи також обговорювалися на засіданнях відділу порівняльної педагогіки і психології професійної освіти Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України. Окремі положення наукового дослідження внесено до змісту навчальних програм курсів “Соціальна робота за кордоном”, “Соціальна педагогіка”, “Порівняльна педагогіка” та методичного посібника “Професійна підготовка соціальних працівників у вищих навчальних закладах США і України: спільність і відмінності”, які були направлені для впровадження більш, ніж 20 кафедрам соціальної роботи і соціальної педагогіки вищих навчальних закладів України.

Публікації. Проблематику дисертації висвітлено у 5 одноосібних публікаціях, зокрема 4 у фахових виданнях, затверджених ВАК України, одному методичному посібнику та одній навчальній програмі.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 228 сторінок, з них 185 сторінок основного тексту. У роботі подано 6 схем, 3 таблиці на 7 сторінках. У списку використаних джерел на 21 сторінці подано 268 найменувань, з них 145 англійською мовою. Дисертація містить 7 додатків на 22 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність та значення теми, що досліджується у педагогічній теорії та освітній практиці; визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, методологічну основу, методи, джерельну базу дослідження; визначено його наукову новизну, теоретичне і практичне значення; відображено апробацію і впровадження результатів дослідження.

У першому розділі – “Суспільно-історична зумовленість соціальної роботи зі студентською молоддю в США” - охарактеризовано історичні етапи розвитку теорії соціальної роботи як професійної діяльності, висвітлено основні напрями соціальної роботи з різними категоріями населення у США на сучасному етапі, визначено теоретичні засади соціальної роботи зі студентською молоддю у вищих навчальних закладах США.

Нами запропоновано й обґрунтовано зміст і сутність семи періодів розвитку теорії соціальної роботи, неоднозначних за тривалістю та значущістю. В основу цієї періодизації покладено домінуючий у кожному з періодів метод організації соціальної роботи з різними групами населення.

Період становлення соціальної роботи пов’язаний з роками, що передували Першій світовій війні. Інтенсивна імміграція в країну актуалізувала розвиток соціальної роботи, істотну підтримку якій надавали різноманітні благодійні спілки і товариства. Наступний період, яким став період соціального лікування, збігся з роками першої світової війни, і, передусім, був обумовлений її наслідками: саме соціальна робота допомагала подолати чи пом’якшити чисельні життєві проблеми людей, життя яких було зруйноване чи деформоване війною. Період соціальної просвіти був характерний за часів “великої депресії”. Саме тоді відбувся розвиток сфери соціальних послуг і програм, спрямованих на пошук шляхів вирішення проблем як окремих груп населення, так і окремих громадян. Четвертий період – популяризації та пропаганди соціальної роботи – відповідає рокам Другої світової війни, під час якої розширилась сфера соціальних агентств та послуг. Повоєнні роки стають часом соціально доцільного розширення професійного поля діяльності. На цьому етапі відбувалась переоцінка ролі соціальної роботи, передусім, з боку суспільства. Наступний – шостий – період можна назвати періодом інтенсифікації соціальної роботи. Він розпочався в 70-х роках ХХ ст. Для нього характерним стало розширення сфер діяльності соціальних працівників, зокрема, поява соціальної роботи у сфері вищої освіти США. Сьомий період – це період перманентної переорієнтації спрямованості соціальної роботи з маргінальних прошарків на широкі верстви населення. Він стартував на початку 90-х років і характеризується визнанням важливості соціальної роботи та діяльності соціальних працівників майже в усіх сферах суспільного життя.

Дослідження засвідчує, що практика соціальної роботи охоплює значний спектр видів діяльності, які характеризуються різноманітністю та широтою застосування. Така різноманітність і комплексність соціальної роботи передбачає актуалізацію різних за складністю та сутністю понять “соціальна робота”. Ми взяли за основу визначення, прийняте Національною Асоціацією соціальних працівників – професійним об’єднанням фахівців соціальної роботи США: “Соціальна робота – це професійна діяльність з надання допомоги окремим людям, групам чи колективам для підвищення чи відновлення їхньої здатності до соціального функціонування та створення сприятливої суспільної ситуації на їхню користь”. У зв’язку з цим соціальний працівник, діючи відповідно до вимог навколишнього середовища, має сприяти (соціально, фізично, організаційно) максимальній реалізації можливостей, ресурсів та прагнень кожної особистості та допомагати людям у загальнолюдських проблемах з метою покращення їхньої життєвої ситуації.

На сучасному етапі соціальна робота у США наділена статусом повноцінної професії, науки і навчальної дисципліни, основна мета якої полягає у наданні допомоги різним групам і категоріям населення щодо вирішення найрізноманітніших проблем. Наданням соціальних послуг та реалізацією різних соціальних програм у США займаються приватні, громадські та державні агентства. Головними напрямами їх діяльності є: соціальна профілактика, надання соціальних послуг і соціальної допомоги, соціальна реабілітація, формування соціальної політики. Провідними сферами практичної соціальної роботи у США є: допомога сім’ї і дітям; соціальна робота в освітніх та виховних закладах, закладах охорони здоров’я; опікування людьми похилого віку, особами із фізичними та психічними вадами; соціальна робота на виробництві, у сільській місцевості, у пенітенціарній системі.

Будь-яка діяльність соціальних працівників в США згідно з нашим дослідженням має складові елементи, що стосуються: покликання та мети професії; системи цінностей, етики та філософії практичної діяльності соціального працівника; основ знань, що мають практичну спрямованість; методів, технологій та засобів, які використовуються у соціальній роботі.

У дисертації визначено функції діяльності соціального працівника у вищих навчальних закладах (ВНЗ) США, які передбачають: допомогу молоді у розширенні як особистісних, так і суспільних компетентностей, можливостей для вирішення життєвих проблем та допомогу у самореалізації; сприяння формуванню високих моральних якостей; налагодження взаємодії між окремими людьми та їхнім оточенням; сприяння взаємодії між організаціями та інститутами; ініціювання та забезпечення позитивних зрушень у соціальній політиці держави, спрямованої на покращення становища студентської молоді.

На підставі зазначеного вище, було виявлено, що об’єктом соціальної роботи у США є “особистість у соціумі”. Саме взаємодія особистості з різними інститутами та соціальним оточенням є принциповим моментом і водночас предметом соціальної роботи з молоддю. Особливий інтерес для соціального працівника становить взаємодія особистості з такими суспільними інститутами та структурами, як: (див. рис. 1).

Рис. 1. Взаємодія особистості і соціального середовища

Таким чином, є всі підстави констатувати, що соціальна робота прагне до захисту прав людини, забезпечення соціальної справедливості, створення рівних можливостей для виживання, розвитку та самореалізації членів суспільства.

Як свідчать результати дослідження, у порівнянні з аналогічними моделями інших країн світу система соціальної роботи в США відрізняється своєю децентралізацією. Вона достатньо складна і водночас досить гнучка і являє собою комплекс соціальних програм, регламентованих федеральним законодавством або законодавством штату, чи федеральними державними органами та органами управління штатів. Кожна програма спрямована на конкретний тип соціальної допомоги, але загальною їх особливістю є правове забезпечення дії системи соціальних послуг, що надає кожному громадянину можливість, у разі необхідності, користуватися ними. Такі цінності демократичного суспільства, як право на самовизначення, право на свободу думки, розвиток особистісних якостей, самоповага, знайшли своє відображення у вимогах до соціальної роботи зі студентською молоддю.

Подібним принципом керується і соціальний працівник американського вищого навчального закладу, вбачаючи своє завдання в тому, щоб студент, з яким він працює, набув здатності до самоосвіти та самодопомоги. Саме такий результат є підтвердженням професійної компетентності соціального працівника. Однак, головною метою професійної діяльності соціального працівника є, насамперед, створення умов для студентів діяти самостійно у функціонуючому соціальному контексті.

У другому розділі – “Організаційно-педагогічні засади соціальної роботи зі студентською молоддю у ВНЗ США” - досліджуються особливості організації процесу соціальної роботи зі студентською молоддю; основні форми та зміст соціальної допомоги в умовах вищих навчальних закладів США; розкриваються принципи професійної підготовки соціальних працівників до роботи зі студентською молоддю.

Високий рівень результативності соціальної роботи зі студентською молоддю базується на створенні у навчальних закладах атмосфери творчості, яка сприяє високому ступеню самовіддачі всіх суб’єктів навчально-виховного процесу. Теоретичний аналіз моделей організації соціальної роботи зі студентською молоддю показав, що найчастіше і найефективніше застосовуються три з них, а саме: психолого-орієнтовані, соціолого-орієнтовані та комплексно-педагогічні.

Психолого-орієнтовані моделі ґрунтуються, передусім, на психологічних знаннях, урахуванні особливостей психологічного статусу та розвитку особистості молодої людини. Соціальний працівник використовує різні методики та технології, які сприяють ефективному розв’язанню індивідуально-особистісних проблем студента.

Соціолого-орієнтовані моделі спрямовані переважно на так звану “структурну соціальну роботу”, спираються на результати пізнання закономірностей соціального розвитку молоді, структуру суспільства, характер взаємодії його соціальних інститутів.

Комплексно-педагогічні моделі зорієнтовані на використання всього педагогічного потенціалу соціуму для розкриття потенціалу кожної особистості та реалізації індивідуальних можливостей.

У вищих навчальних закладах США функціонують різноманітні соціальні служби та програми соціальної допомоги. Крім того, ефективно діють чисельні асоціації й об’єднання студентів, метою яких є захист прав та інтересів молоді, створення найліпших умов для професійного навчання, розвитку особистості.

Аналіз змісту та основних напрямів роботи студентських соціальних служб університетів США дає підстави зробити висновок про те, що управління ними здійснюється на наукових засадах. Тим самим забезпечується постійний цілеспрямований вплив на розвиток особистості кожного студента, на вибір ним життєвого шляху, на формування його світогляду, професійних якостей тощо.

Усі види соціальної допомоги, що надаються студентам у навчальних закладах, нами поділено на дві основні групи: матеріальна соціальна допомога для підтримки мінімального життєвого рівня та психолого-педагогічна допомога у проблемних життєвих ситуаціях.

Матеріальна соціальна допомога надається одноразово або впродовж певного часу в залежності від тривалості складних обставин життя студента. Обсяг допомоги визначається у кожному окремому випадку. Така допомога часто надається державними соціальними фондами, з якими активно співпрацює соціальна служба університету. Формою допомоги може бути довготривала або одноразова субсидія, розрахована на певний термін дії. Це також можуть бути оплати на придбання одягу, взуття, меблів, постільної білизни, дитячих речей, одягу для вагітних, новонароджених, а у деяких випадках – гроші для ремонту, переїзду, лікування, поховань тощо.

До типових життєвих проблемних ситуацій, що потребують спеціальної психолого-педагогічної допомоги, відносяться випадки, коли йдеться про хвороби, інвалідність, вагітність, втрату близьких, потреби у медичному догляді, проблеми у навчанні тощо. Допомога надається незалежно від того, чи винний студент у тому, що потрапив у скрутну ситуацію, чи ні. Вирішальне значення має той факт, що молода людина не здатна зарадити собі сама, або не має змоги отримати допомогу від інших.

Крім того, до нематеріальних видів допомоги належать надання тимчасової роботи, допомога у навчанні, патронаж, допомога порадами, консультації соціальна опіка тощо.

Окрім названих видів соціальної допомоги, у багатьох навчальних закладах існують свої додаткові можливості участі у соціальному та культурному житті суспільства, наприклад, абонементи, що дають право на знижки на проїзд у транспорті; пільгове відвідування музеїв, бібліотек, концертів, спорткомплексів, театрів, кінотеатрів тощо.

Комплекс соціальних послуг, який забезпечується соціальними працівниками у вищих навчальних закладах США, передбачає здійснення таких видів діяльності.

Експертиза та координація. Незалежно від напряму соціальної роботи надання допомоги може вимагати дослідження певного питання, підготовки обґрунтованого висновку для соціальних фундацій, узгодження дій клієнта з чинним законодавством та можливостями соціальної допомоги тощо. У цьому випадку соціальний працівник збирає необхідну інформацію, робить відповідні висновки, дотримуючись незалежної позиції і залишаючи осторонь психологічні проблеми клієнта.

Опіка, патронаж. Часто допомога клієнту надається у формі опіки. У цьому випадку соціальний працівник, враховуючи медичні або інші показники, спрямовує свою діяльність на поліпшення стосунків свого клієнта з соціальним середовищем. Прикладом може бути соціально-педагогічна робота з молоддю, яка схильна до правопорушень. Виховні дії тут спрямовані в бік подолання “внутрішніх” психологічних конфліктів, які є наслідком соціальної дезадаптації.

Інформування, навчання. Цей вид соціальних послуг містить у собі, передусім, просвітнє та освітнє навантаження. Соціальний працівник виступає в ролі інформаційного посередника між студентом і соціальним середовищем, забезпечуючи його необхідними соціально-правовими, соціально-медичними, соціально-психологічними знаннями та інформацією. Індивід, маючи можливість обрати для себе оптимальне рішення, проявляє власну активність, здобуває нові знання про сутність своєї проблеми й залучається до її вирішення.

Консультування. Воно полягає у зверненні до ціннісних установок та орієнтацій особистості, його переживань, поведінкових реакцій тощо. Завдання консультування також полягає у тому, щоб стимулювати студента до самостійного пошуку вирішення проблем.

У дослідженні проаналізовано погляди провідних американських вчених, зокрема Ч. Казетта, А. Мінахан, Дж. Раймонд, Ш. Рамон, Р. Дей, К. Фінч, щодо професійної підготовки соціальних працівників до роботи зі студентською молоддю у вищих навчальних закладах США. Визначено, що для сучасної вищої професійної школи США притаманний високий рівень диференціації змісту освіти та організації навчального процесу. Ця істотна риса системи професійної освіти соціальних працівників сформувалася під впливом низки історичних, культурних та соціокультурних чинників.

Теоретичними засадами диференційованого підходу до навчання у ВНЗ США стали теоретичні концепції Д. Дьюї, Д. Конанта, М. Мерріла, Л. Термана, А. Маслоу, А. Комбса, К. Роджерса, Г. Олпорта. Їх об’єднує ідея прагнення будувати навчальний процес з урахуванням індивідуальних особливостей та інтересів студента, створення умов для саморозвитку та самоактуалізації особистості.

У дослідженні здійснено порівняльний аналіз професійного відбору майбутніх фахівців соціальної роботи у США та провідних країнах світу. Обґрунтовано необхідність такого відбору, який запобігає помилкам у виборі професії.

У процесі дослідження встановлено, що значного успіху соціальна робота зі студентською молоддю в США досягла завдяки чіткій системі підготовки соціальних працівників у навчальних закладах різних освітніх рівнів.

В основу цієї підготовки покладено чіткі педагогічні принципи, виважений зміст, різноманітні методи навчання. пріоритетним в американській вищій школі є застосування особистісно орієнтованої педагогічної технології навчання, побудованої на суб’єкт-суб’єктній взаємодії викладача і студента що забезпечує майбутнім спеціалістам оволодіння знаннями відповідно до їхніх психофізіологічних особливостей.

Дослідження програм професійної підготовки соціальних працівників у ряді університетів США (університет штату Айова, Каліфорнійський державний університет, Колумбійський університет, державний університет штату Північна Кароліна та ін.) дозволив виділити основні принципи підготовки соціальних працівників для вищих навчальних закладів:

Принцип поєднання навчальної, дослідницької та практичної діяльності як студентів, так і викладачів, який дозволяє активно впливати на соціальну політику та соціальну практику в соціумі.

Принцип практико-орієнтованої підсумкової атестації, який передбачає оцінку оволодіння навчальним матеріалом за створеними та реально діючими проектами і програмами соціальної роботи з певною групою студентів.

Принцип максимального використання соціально-педагогічного потенціалу навчального закладу та соціального довкілля.

Принцип адаптації передового світового досвіду в сфері соціальної допомоги до умов регіону та навчального закладу.

Характерною рисою навчання майбутніх соціальних працівників у США є польова практика. На кожного студента молодших курсів відводиться як мінімум 400 годин польової практики під керівництвом кваліфікованих спеціалістів, на старшокурсників – 900 годин. Під час практики студенти усвідомлюють цінність соціальної роботи, вчаться розвивати професійні стосунки з клієнтами в процесі надання допомоги, починають реалізовувати ідею відповідальності перед клієнтом, агентством, громадою; стикаються з етичними дилемами та намагаються вирішувати їх; застосовують на практиці здобуті знання, вчаться використовувати ресурси місцевої громади тощо.

Дослідження засвідчило, що у США основними формами організації навчання у вищих навчальних закладах є лекції, семінари та практичні заняття. Проте на факультетах соціальної роботи в США спостерігається стійка тенденція до скорочення лекційних занять у загальному обсязі навчального часу студента. На лекціях розглядаються лише основні розділи курсів, а також висвітлюються нові досягнення у професійній сфері, які ще не набули достатнього відображення у друкованих засобах масової інформації. Основний час та перевага у професійній підготовці соціальних працівників надається активним формам навчання у малих групах, що стимулює розвиток пізнавальних здібностей студентів. Широко використовуються такі методи навчання, як презентації проектів, проблемні дискусії, аналіз конкретних ситуацій (case studies), рольові і ділові ігри та ін.

У третьому розділі – “Порівняльний аналіз змісту соціальної роботи зі студентською молоддю у вищих навчальних закладах США і України” – розкривається діяльність студентських соціальних служб у вищих навчальних закладах України та здійснюється порівняльний аналіз із діяльністю студентських соціальних служб у ВНЗ США.

Результати дослідження засвідчили, що на відміну від США у вітчизняних вищих навчальних закладах можливості соціальної роботи, зокрема психолого-педагогічної допомоги, поки що обмежені. Бракує не тільки фахівців, конкретного практичного досвіду, але, насамперед, визнання можливостей ефективної соціальної роботи зі студентами. Лише протягом останніх років у вітчизняних вищих навчальних закладах розпочали створюватися соціальні служби. Узагальнення першого практичного досвіду дозволяє виділити характерні особливості та спільні риси у діяльності вітчизняних та американських студентських соціальних служб.

Студентська соціальна служба у ВНЗ України, як правило, створюється за адміністративно-фінансової підтримки адміністрації ВНЗ й тісно взаємодіє із державною службою для дітей, молоді, сім’ї, що функціонує на обласному, міському, районному рівнях. Саме державна служба найчастіше визначає ідеологію і нормативну базу діяльності, іноді навіть частково фінансує та керує роботою студентських соціальних служб ВНЗ через свій підрозділ – центр студентських соціальних служб (Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова, Національний технічний університет, Національний авіаційний університет).

Необхідною передумовою успішного функціонування студентської соціальної служби є налагодження механізму, який забезпечує співпрацю між навчальним закладом, студентською соціальною службою, гуртожитками, органами студентського самоврядування та районним/міським центром соціальних служб для молоді.

Проведений аналіз свідчить, що у вітчизняному досвіді система соціальної допомоги та підтримки студентської молоді у вищих навчальних закладах тільки-но почала змінюватись, реагуючи на нові умови та потреби життя. Між тим, можливості психолого-педагогічної соціальної допомоги та підтримки ще не використовуються у повному обсязі. Недостатньо приділяється увага вирішенню таких проблем, як допомога у соціальній адаптації, якої особливо потребують першокурсники; профілактика негативних явищ у молодіжному середовищі (паління, вживання алкоголю, наркотиків, небажана вагітність, небезпечні статеві стосунки тощо); соціальний супровід студентів, які мають потребу у соціальному захисті та підтримці (сироти, представники багатодітних сімей, національних меншин, іноземці тощо); створення додаткових умов для саморозвитку та самореалізації студентської молоді шляхом різноманітних просвітницьких та волонтерських програм. Окремим напрямом соціальної роботи у ВНЗ є допомога молодим студентським сім’ям.

На відміну від сучасної вітчизняної практики, у ВНЗ США студентська соціальна служба є окремим незалежним підрозділом університету зі своєю матеріальною базою, спеціалізованими відділами, що знаходяться в окремій будівлі. Соціальною службою керує призначений адміністрацією університету декан. Студентські соціальні служби фінансуються переважно самим університетом, досить часто маючи додаткову підтримку від громадських, державних, приватних структур. Порівняльний аналіз свідчить, що для ВНЗ США характерна розвиненість соціально-педагогічної і психолого-педагогічної допомоги та підтримка, спрямована на особистість студента. У вітчизняних ВНЗ, незважаючи на позитивні зміни останніх років, досі домінуючим залишається “колективістський підхід”, орієнтація на широкий загал студентства, а не організацію соціального супроводу окремої особистості чи групи. Можливості соціально-педагогічної роботи заслуговують на те, щоб використати їх у повному обсязі й з більшою ефективністю.

На основі проведеного науково-теоретичного дослідження можна зробити такі висновки:

Виникнення соціальної роботи у США у кінці ХІХ на початку ХХ століття було обумовлене нагальною необхідністю соціальної допомоги переселенцям, які шукали нової долі на американському континенті. В історії розвитку соціальної роботи з різними категоріями населення у США доцільно виділити сім основних етапів: становлення, соціальне лікування, соціальна просвіта, популяризація та пропаганда соціальної роботи, соціально доцільне розширення професійного поля діяльності соціальних працівників, інтенсифікація соціальної роботи, перманентна переорієнтація спрямованості соціальної роботи з маргінальних прошарків на широкі верстви населення.

Порівняльний аналіз теоретичних моделей організації соціальної роботи зі студентською молоддю в США засвідчив, що найчастіше використовуються соціолого-орієнтовані (соціально-екологічна модель соціальної роботи, соціально-радикальна модель; розвивальна модель тощо); психолого-орієнтовані (психодинамічна концепція; екзистенціальна модель соціальної роботи, комунікативна теорія соціальної роботи; рольова концепція; біхевіористський підхід тощо); комплексно-педагогічні моделі соціальної роботи (когнітивна модель теоретичного обґрунтування соціальної роботи; соціально-педагогічна модель; концепція індивідуальної та соціальної суб’єктності людини тощо).

На сучасному етапі в США діють понад 300 програм підтримки та захисту студентської молоді. Соціальна робота у вищих навчальних закладах охоплює значну кількість видів соціальної допомоги та професійної діяльності (лікарів, юристів, психологів, педагогів тощо), де ключове місце належить соціальним працівникам. Соціальна допомога студентській молоді поділяється на дві основні групи: матеріальна соціальна допомога для підтримки мінімального життєвого рівня та психолого-педагогічна допомога у проблемних життєвих ситуаціях.

Підготовка фахівців у галузі соціальної роботи базується на ідеї її неперервності. Контроль за якістю освіти на факультетах соціальної роботи здійснює Рада з питань освіти в соціальній роботі (CSWE – Council on Social Work Education), яка періодично розглядає навчальні плани та курси, що пропонуються факультетами соціальної роботи.

У системі професійної підготовки соціальних працівників до роботи зі студентською молоддю у ВНЗ США визначаємо такі принципи: принцип поєднання навчальної, дослідницької та практичної діяльності, принцип практико-орієнтованої підсумкової атестації, принцип максимального використання потенціалу ВНЗ, принцип адаптації передового світового досвіду.

У вищих навчальних закладах України механізм управління навчально-виховним процесом на даний час не може охопити значну кількість соціальних проблем, з якими стикаються студенти в період здобування професії. Саме студентські соціальні служби, як доводить досвід, могли б сприяти ефективному вирішенню зазначених проблем. Нами з’ясовано, що студентські служби вищих навчальних закладів України в залежності від їх підпорядкування та фінансування поділяються на: прямі (підпорядковані одній структурі) і змішані (їх фінансування здійснюється різними управлінськими структурами), а також іноді мають форму громадської організації. На відміну від України, у США студентські соціальні служби фінансуються як самим університетом, так і великою кількістю громадських, державних, приватних організацій соціального спрямування.

Порівняльний аналіз форм та змісту соціальної допомоги студентській молоді у вищих навчальних закладах США і України дає підстави стверджувати, що соціальна робота зі студентською молоддю у вітчизняних вищих навчальних закладах спрямована поки що на вплив стосовно широкого загалу студентів, на відміну від американських вищих навчальних закладів, де соціальна робота зорієнтована фактично на соціальне обслуговування та соціальний супровід конкретного студента чи студентської групи.

Проведене дослідження дозволяє окреслити можливості і перспективи впровадження американського досвіду в практику вітчизняної вищої освіти:

· створення центрів студентських соціальних служб у кожному ВНЗ країни;

· запровадити процес надання соціальної допомоги студентській молоді, взявши за основу американський досвід: допомога для підтримки мінімального життєвого рівня та психолого-педагогічна допомога в проблемних життєвих ситуаціях.

· у систему підготовки соціальних працівників та соціальних педагогів до роботи з молоддю, рекомендуємо ввести найбільш ефективні форми, методи навчання та можливості їх диференціації, що наявні у досвіді американської вищої школи;

· налагодити механізми фінансування соціальних служб ВНЗ, залучаючи до співробітництва різні громадські, державні та приватні організації, спираючись на американський досвід. Це дасть змогу залучити до роботи в студентських соціальних службах більшу кількість кваліфікованих спеціалістів: соціальних працівників, педагогів, психологів, юристів, лікарів та ін.;

· усю роботу в студентських соціальних службах побудувати на основі особистісно орієнтованого підходу до кожного студента, враховуючи його особистісні психофізіологічні особливості.

Проведене дослідження не розв’язує всього комплексу соціальних та соціально-педагогічних проблем студентської молоді. Зокрема, потребують подальшого дослідження проблеми забезпечення вітчизняних студентських соціальних служб кваліфікованими фахівцями, організації соціальної роботи з окремими категоріями студентської молоді з урахуванням типу навчального закладу, регіональних особливостей,