НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Туринський Василь Михайлович

УДК 631.171.001.5:631.223.4

ОБҐРУНТУВАННЯ І РОЗРОБКА СИСТЕМИ ТЕХНОЛОГІЧНИХ РІШЕНЬ ТА СПОСОБІВ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ ВІВЧАРСТВА

06.02.04 – технологія виробництва продуктів тваринництва

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора сільськогосподарських наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова “Асканія-Нова” – Національному науковому селекційно-генетичному центрі з вівчарства УААН Української академії аграрних наук

Науковий консультант -

Офіційні опоненти:

Провідна установа - | доктор сільськогосподарських наук, академік АІНУ Луценко Марія Михайлівна, Український науково-дослідний інститут прогнозування та випробування техніки і технологій для сільськогосподарського виробництва ім.Л.Погорілого, завідувач лабораторії зоотехнічної оцінки машин і технологій

доктор сільськогосподарських наук, професор, академік УААН, Козир Володимир Семенович, Інститут тваринництва центральних районів УААН, директор;

доктор сільськогосподарських наук, професор Котенджи Геннадій Павлович,

Сумський національний аграрний університет, завідувач кафедри технології виробництва продукції тваринництва;

доктор сільськогосподарських наук, професор Петруша Євген Захарович,

Харківський національний технічний університет сільського господарства ім. П. Василенка, професор кафедри механізації тваринницьких ферм

Херсонський державний аграрний університет, кафедра технології виробництва продукції дрібного тваринництва, Міністерство аграрної політики України, м. Херсон

Захист відбудеться “30” листопада 2005 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.004.05 у Національному аграрному університеті за адресою: 03041, м. Київ – 41, вул. Героїв оборони, 15, навчальний корпус 3, ауд. 65.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного аграрного університету за адресою : 03041, м. Київ – 41, вул. Героїв оборони, 13, навчальний корпус 4, к. 41.

Автореферат розісланий “28” жовтня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради А.І. Чигрин

зАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Вівчарство – єдина галузь тваринництва, від якої народне господарство одержує різноманітну сировину, а споживачі – дієтичну продукцію: ягнятину, молоко, сири і бринзу, а також вовну, овчини, смушки та шкірсировину, вироби з яких не мають аналогів за гігієнічними властивостями. Вівчарство – важлива галузь світового тваринництва. Останніми роками в Україні у цій галузі нагромадилися економічні і технологічні проблеми, розв’язання яких є необхідною умовою виведення його на рівень конкурентоспроможності (Ернст Л.К., Черекаєв А.В., Мороз В.А., 1997, 2002; Зубець М.В., Богданов Г.О., Саблук П.Т., 1998, 1999).

Зниження виробництва продукції вівчарства в Україні – це наслідок неповного використання генетичного потенціалу овець перспективних напрямів продуктивності, недостатнього селекційного, технологічного і технічного забезпечення галузі вівчарства, особливо на невеликих вівцефермах, недосконалість процесів відтворення і вирощування здорового молодняку, інтенсивної відгодівлі ягнят, машинного доїння овець та переробки молока, швидкісного стриження, слабка розробка недосконала первинна обробка та відсутність поглибленої переробки вовни у конкурентоспроможні вироби. Недостатньо уваги приділяється організаційно-економічним заходам, залученню інвестицій, створенню інтегрованих формувань, організації ринку продукції вівчарства та відстоювання інтересів товаровиробників через відповідні професійні об’єднання та асоціації.

Вирішення проблем розвитку галузі вівчарства з метою підвищення його ефективності на сучасному етапі можливо на основі глибокого наукового обгрунтування системи технологічних рішень і способів виробництва та переробки продукції в ринкових умовах. У зв’язку з цим особливо актуальні розробки: нових технологічних прийомів відтворення овець, ресурсозберігаючих технологій вирощування та відгодівлі молодняку, машинного доїння і переробки молока, сучасних технологій первинної обробки та поглибленої переробки вовни, системи організаційно-економічних заходів та селекційно-технологічних рішень формування перспективних напрямів продуктивності у галузі вівчарства.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано згідно з тематичними планами науково-дослідних робіт лабораторії технології виробництва продукції вівчарства Інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова “Асканія-Нова” – Національного наукового селекційно-генетичного центру з вівчарства за темами: “Розробити і удосконалити прогресивну технологію виробництва вовни і баранини із застосуванням комплексної механізації і стандартизації виробничих процесів, що забезпечують підвищення продуктивності тварин, зниження затрат праці і засобів на одиницю продукції на 10-15% підвищення продуктивності праці і якості продукції” (1986-1990 рр., № державної реєстрації 0.187.0098805); “Розробити ресурсозберігаючу екологічно чисту технологію виробництва продукції вівчарства з продуктивністю овець при реалізації проекту за настригом митої вовни 2,0-3,3 кг, з масою відгодованого молодняку у віці 9-10 місяців – 40-55 кг, виробництвом овечого молока від дійної вівцематки 50-40 кг” (1991-1995 рр., № державної реєстрації UA 01000982P); “Розробити ресурсозберігаючу технологію отримання екологічно чистої продукції вівчарства шляхом використання нетрадиційних видів енергії, удосконалення технічних засобів виробництва та первинної обробки, стандартизації технологічних процесів при скороченні їх трудомісткості на 25-30% та енерго- і ресурсовитрат в 1,5-2,0 раза” (1996-2000 рр., № державної реєстрації 0197U013641); “Розробити нові ресурсозберігаючі технології виробництва екологічно чистої продукції вівчарства та її поглибленої переробки з одержанням конкурентоспроможних виробів” (2001-2004 рр., № державної реєстрації 0101U007381).

Мета і задачі досліджень. Мета роботи – обгрунтувати та розробити систему перспективних технологічних і технічних рішень та способів виробництва і переробки продукції вівчарства в ринкових умовах.

Відповідно до мети вирішували такі основні завдання:

- обгрунтувати наукову концепцію конкурентоспроможного виробництва і переробки продукції вівчарства;

- вивчити особливості та розробити нові технологічні прийоми відтворення овець і провести їх порівняльну оцінку;

- дослідити та встановити вплив мінерально-сольових сумішей на ріст, розвиток та збереженість ягнят;

- розробити ресурсозберігаючу технологію вирощування ягнят у підсисний період;

- розробити технологію виробництва високоякісної ягнятини та молодої баранини;

- обгрунтувати технологічні параметри й вихідні вимоги до машинного доїння овець і процесу переробки молока, розробити доїльний апарат, доїльну установку й устаткування для виготовлення розсільної та експрес-бринзи;

- дати зоотехнічну оцінку різних способів стриження овець, обгрунтувати напрями їх удосконалення та розробити нові технічні засоби для підвищення якості стриження овець ;

- розробити сучасну ресурсозберігаючу технологію первинної обробки вовни на основі екологічно безпечних способів її миття і очищення стічних вод;

- запропонувати нові технологічні рішення поглибленої переробки вовни різних типів і поярку у конкурентоспроможні вироби;

- дослідити ефективність використання створеної м’ясо-вовнової породи овець та розробити схеми промислового схрещування для формування нового м’ясо-вовнового напряму продуктивності;

- обгрунтувати мережу високотехнологічних модулів племінних і товарних вівцеферм, перспективних напрямів продуктивності;

- розробити систему організаційно-економічних заходів та селекційно-технологічних рішень формування конкурентоспроможної галузі вівчарства;

- довести ефективність використання створених нових та удосконалених технологічних рішень і способів виробництва й переробки продукції вівчарства.

Обєкт дослідження – барани, вівцематки та ягнята асканійської тонкорунної, асканійської мясо-вовнової породи та асканійського багатоплідного типу каракульської породи, технологія і технічні засоби машинного доїння овець, виготовлення сирів, швидкісного стриження, первинної обробки та поглибленої переробки вовни і поярку.

Предмет дослідження – система нових ресурсозберігаючих технологічних рішень та способів виробництва і переробки продукції вівчарства, вовнова, м’ясна і молочна продуктивність, м’ясо, молоко, бринза, вовна, хутро трикотажне, витрати та втрати в технологічних процесах, економічна ефективність виробництва і переробки вівчарської продукції.

Методи дослідження – зоотехнічні (походження та кровність тварин, показники живої маси, забійні якості м’яса, якість молока і бринзи, фізико- хімічні властивості вовни немитої, митої та хутра трикотажного, продуктивність, показники якості виконання технологічного процесу), фізіологічні (резистентність ягнят, тривалість видоювання, інтенсивність молоковиведення, частота дихання), клінічні(хвороби ягнят, температура тіла, пульс, патанатомічні та бактерологічні дослідження), гематологічні (гемоглобін, еритроцити, загальний білок, альбуміни, глобуліни), біохімічні(хімічний склад, молока і м’яса), біометричні (математично-статистичні: М, m, P, td).

Наукова новизна одержаних результатів. На основі експериментальних досліджень обгрунтовано наукову концепцію формування конкурентоспроможної галузі вівчарства. Вперше розроблено і впроваджено у виробництво систему ресурсозберігаючих технологічних і технічних рішень та способів виробництва й переробки продукції вівчарства, відтворення овець і вирощування молодняку, інтенсивної відгодівлі ягнят, машинної технології доїння овець, швидкісного стриження, первинної обробки та поглибленої переробки вовни.

Теоретично обгрунтовано й розроблено нові технічні засоби штучного осіменіння овець, способи їх фіксації при ембріотрансплантації та штучному осіменінні методом лапароскопії. Запропонована ресурсозберігаюча технологія вирощування молодняку, яка забезпечує збереженість ягнят у підсисний період на рівні 93-95%.

Розроблено і впроваджено у виробництво технологію вирощування ягнят підсисного періоду та їх інтенсивної відгодівлі, яка дозволяє одержувати баранців живою масою 39 кг у 8-9-місячному віці і виробляти високоякісну ягнятину та молоду баранину у рік народження.

Удосконалено існуючу технологію машинного доїння овець і переробки молока, розроблено вихідні вимоги, доїльний апарат і установку для доїння овець, устаткування для виготовлення розсільної та експрес-бринзи “Бринзороб-1” і “Бринзороб-2”, які забезпечують високу технологічність процесу доїння овець при значному зниженні бактеріальної забрудненості молока та високу якість продуктів його переробки.

Розроблено нові технологічні рішення і технічні засоби для швидкісного стриження овець, пристрій для полегшення праці стригаля, удосконалено ріжучі пари та основні технічні деталі електростригальної машинки МСУ-200. Вперше в Україні створено нову технологічну лінію для випуску ріжучих пар у заводських умовах, проведено перший випробувальний випуск їх у кількості 20000 комплектів.

Вперше розроблено принципово нову ресурсозберігаючу екологічно чисту технологію первинної обробки вовни з використанням фізичних факторів електромагнітної природи, що знижує витрати електроенергії на 30%, води – у 2 рази, мийних засобів – на 40%, підвищує вихід вовнового жиру – до 75-80% від наявного у вовні, зменшує загальні витрати на забезпечення технологічного процесу у 1,5-2 рази.

Розроблено нові технологічні рішення поглибленої переробки вовни в конкурентоспроможні вироби: трикотажне хутро з різних видів вовни овець асканійської селекції, що сприяє підвищенню ефективності вівчарства вовнового напряму продуктивності та формуванню його конкурентоспроможності.

Запропоновано використовувати створену м’ясо-вовнову породу овець як поліпшуючий генетичний матеріал для промислового схрещування і формування перспективного м’ясо-вовнового напряму продуктивності.

Практичне значення одержаних результатів. Автором розв’язано важливу народногосподарську проблему підвищення ефективності ведення галузі на основі розробленої системи ресурсозберігаючих технологічних і технічних рішень та способів виробництва високоякісної ягнятини, молодої баранини, молока, вовни, первинної та поглибленої переробки продукції вівчарства.

Розроблена ресурсозберігаюча технологія вирощування ягнят підсисного періоду забезпечує: підвищення живої маси баранців на 8,9-11,7%, настригу чистого волокна від ярки – на 10,7-11,0%, одержання баранців вищої категорії вгодованості на рівні 62,0-64,8% при забійному виході м’яса 47,7-48,0%, збільшення настригу вовни на вівцематку на 0,3 кг у митому волокні, зменшення їх відходу до відлучення на 17,2%.

Технологія і технічні засоби машинного доїння овець забезпечують отримання молока не нижче І-ї групи за чистотою та бактеріальною забрудненістю, що сприяє одержанню високоякісної бринзи.

Запропоновані технології та технічні рішення виробництва вівчарської продукції ефективно використовуються у спецгоспах “Світанок”, “Меліоратор”, дослідних господарствах “Маркеєво” і “Асканія-Нова” Херсонської області, племрепродукторі “Південно-Кримське вівчарство” АР Крим та інших вівчарських господарствах з різними обсягами виробництва.

Розроблена і апробована на підприємствах схема поглибленої переробки вовни всіх типів у трикотажне хутро забезпечує її товаровиробнику рентабельність виробництва на рівні 116,7%.

Розроблені технічні рішення і засоби (годівниця-солонка, гребінка для високого зрізу, пристрій для полегшення праці стригаля, комбінована конвеєрно-кільцева установка для штучного осіменіння та доїння овець) включені до каталогу “Технічне обладнання для вівчарських ферм” (1998 р.).

Запропоновано використовувати асканійський тип чорноголових овець з кросбредною вовною (апробовано у 1995 р. а.с. №1170) і асканійську м’ясо-вовнову породу (апробована у 2000 р.) як основу для створення сучасної племінної бази нового м’ясо-вовнового напряму продуктивності та промислового схрещування у вівчарстві зони Степу, Лісостепу і Полісся.

Результати дослідження ефективності розведення овець спеціалізованих напрямів продуктивності (комбінований, м’ясний, молочний і багатоплідний) на базі вітчизняних (асканійська м’ясо-вовнова і багатоплідний каракуль) та зарубіжних (тексель, олібс, шароле, остфризька, романівська) порід овець увійшли до “Програми розвитку та державної підтримки вівчарства на 2003-2010 роки”, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №1760 від 16.11.02р. і використані для формування мережі високотехнологічних модулів племінних і товарних вівцеферм у всіх природно-економічних зонах України.

Новостворена асканійська м’ясо-вовнова порода та спеціалізовані імпортні породи овець разом з окремими технологічними рішеннями увійшли до Відомчих норм технологічного проектування “Вівчарські і козівничі підприємства” ВНТП – АПК – 03.05., розроблених у 2005 році дисертантом у співавторстві з науковцями УкрНДІагропроекту, як основні породи суб’єктів племінної справи та їх районування і забезпечення основних технологічних процесів: доїння овець, переробки молока, стриження та первинної обробки вовни.

Особистий внесок здобувача. У дисертації узагальнено результати 19 науково-господарських дослідів, проведених автором протягом 1986-2004 років. Схеми та методику дослідів розроблено дисертантом, розглянуто і схвалено на засіданнях координаційно-методичної ради Інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова “Асканія-Нова” – Національного наукового селекційно-генетичного центру з вівчарства УААН. Проведено: теоретичне обгрунтування, розробку вихідних вимог, виготовлення дослідних і лабораторно-промислових зразків, удосконалення та випробування й перевірку у виробничих умовах, державні приймальні випробування (за участю співвиконавців, керівників та спеціалістів-виробничників) усіх розробок. З усіх винаходів та публікацій, зроблених здобувачем у співавторстві, за згодою співвиконавців використано лише свої особисті дослідження, в яких внесок здобувача становить понад 60-70 відсотків. Виготовлення металомістких промислових зразків, конструкцій, вузлів та агрегатів, реконструкція й будівництво виробничих і переробних цехів здійснювалось інженерно-технічним персоналом під методичним керівництвом здобувача. Розроблено систему селекційно-технологічних та організаційно-економічних заходів щодо формування конкурентоспроможного виробництва продукції вівчарства: створено вітчизняну м’ясо-вовнову породу овець; розроблено норми технологічного проектування вівчарських підприємств, у тому числі перспективних спеціалізованих напрямів продуктивності; розроблено програму розвитку й державної підтримки галузі до 2010 року; під методичним керівництвом здобувача створено Всеукраїнську асоціацію вівчарів.

Виконано статистичну обробку матеріалів та комплексний аналіз результатів досліджень і випробувань. Проведено аналіз одержаних результатів та оформлено рукопис дисертації на основі власних досліджень і публікацій. Сформульовано висновки по роботі та пропозиції виробництву.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідались і одержали схвалення на: засіданнях вченої ради Інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова “Асканія-Нова” УААН (1987-2004 рр.); науково-виробничих конференціях Асоціації “Україна” (1996-1997 рр.); міжнародній науковій конференції “Розвиток наукової спадщини академіка М.Ф. Іванова щодо породоутворення та селекції с-г. тварин (1996 р.); міжнародній науково-виробничій конференції “Сучасні проблеми біології, ветеринарної медицини, зоотехнії та технології продуктів тваринництва”, м. Львів (1997); міжнародній науково-практичній конференції з вівчарства, присвяченій 65-річчю ВНДІВК, м. Ставрополь (1997 р.); міжнародних конференціях з проблем “Використання трансплантації ембріонів у селекції і відтворенні с-г. тварин” і “Технологічні та організаційно-економічні напрями перетворення вівчарства в конкурентоздатну галузь”, смт Асканія-Нова (1997-1998 рр.)”; міжнародній науково-практичній конференції “Конкурентоспроможне виробництво продукції тваринництва в республіці Білорусь”, м. Жодіно (1998 р.); міжнародних науково-практичних конференціях асоціації вівчарів Східної Європи, м. Дубна, Брно, Сеч (Чехія, 1998, 2002 рр.); міжнародній виставці “Агрокомплекс-1998”, м. Нітра (Словаччина); Всеросійській виставці технологій, м. Москва (1998 р.); міжнародній науковій конференції з проблем розвитку вівчарства, м. Ставрополь (2002 р.); міжнародній науково-технічній конференції ННУ “ІМЕСГ” “Технічний прогрес у сільськогосподарському виробництві”, смт Глеваха (2001 р.); міжнародній виставці “Агро-2003”, с. Чубинське; науково-технічних радах Мінагрополітики України (1998-2004 рр.); координаційно-методичних радах з вівчарства (м. Чернівці-2003 р., м. Харків-2004 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Вівчарство: стан, проблеми, перспектива”, м. Кам’янець-Подільський (2004 р.); міжнародному конгресі з проблем доїння, смт Брацлав (2004 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Нові технології у виробництві та переробці продукції вівчарства”, смт Асканія-Нова (2004 р.); XVII міжнародній виставці “Агро-2005”.

Публікації. За темою дисертаційної роботи автором опубліковано 85 наукових праць, з них 2 монографії, 2 довідники та рекомендації, 4 каталоги та інструкції, 31 стаття в наукових фахових журналах і збірниках, 26 авторських свідоцтв і патентів, 20 статей і тез у матеріалах конференцій.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, огляду літератури, загальної методики і основних методів досліджень, експериментальної частини, аналізу й узагальнення результатів досліджень висновків та пропозицій виробництву, списку використаної літератури і додатків. Робота викладена на 386 сторінках основного комп’ютерного тексту, містить 75 рисунків і 73 таблиці. Список використаних літературних джерел включає 369 найменувань, з яких 96 іноземними мовами.

МАТЕРІАЛ І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ

Експериментальні дослідження проводились у період з 1986 по 2004 рік в Інституті тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова “Асканія-Нова” – Національному науковому селекційно-генетичному центрі з вівчарства, в дослідних господарствах “Маркеєво” і “Асканія-Нова”, у спецгоспах “Світанок”, “Меліоратор” та ім. Ворошилова Херсонської області. Дослідження

здійснювались на дорослому поголів’ї (вівцематки, племінні барани) та молодняку в підсисний період і після відлучення у провідних племінних заводах асканійської тонкорунної, створюваної асканійської м’ясо-вовнової порід та асканійського багатоплідного типу каракульських овець.

Поставлені завдання вирішувались у 19 науково-господарських дослідах (понад 50 тис. овець різних статевих і вікових груп) згідно зі схемою досліджень (рис.1).

Наукове обгрунтування досліджень з вивчення основних найпоширеніших захворювань ягнят в умовах великих вівчарських ферм і комплексів, вивчення впливу на організм вівцематок і ягнят мінеральних елементів, причин хірургічних ускладнень при масових ампутаціях хвостів у ягнят і кастрації баранців у товарних господарствах, лікування ягнят-гіпотрофіків та профілактики диплококової септицемії, залізодефіцитної аліментарної анемії та полігіповітамінозів і розроблення ресурсозберігаючої технології вирощування ягнят підсисного періоду проводили в умовах вівчарського комплексу дослідного господарства “Асканія-Нова”.

Дослідження впливу солі селену Na2SeO3 у складі міне-ральної розсипної суміші (СоСl2, ZnSО4, MnSО4, CuSО4, КJ) на стан резистентності ягнят проведено в 1-, 2-, 3- і 4-місячному віці шляхом вивчення показників живої маси, температури тіла, кількості ударів пульсу за 1 хв, дихальних рухів за 1 хв, вмісту гемоглобіну в крові, кількості еритроцитів у 1 мл крові, вмісту загального білка, альбумінів, ? - ,в - ? г - ?лобулінів.

Дослідження та розробку нової технології штучного осіменіння вівцематок проводили відповідно до вихідних і технологічних вимог до механізованих пунктів. На основі хромометражних спостережень розробляли технологічну карту. Зоогігієнічні умови на пунктах оцінювали за температурою, відносною вологістю повітря, вмістом аміаку, кількістю мікробних тіл (Матусевич В.Ф., 1974). Фізіологічний стан вівцематок оцінювали до і після осіменіння за показниками: частота дихання і пульсу, температура тіла за методом І.М. Бєлякова (1975). Відтворну здатність вівцематок дослідних груп визначали через індивідуальний облік. Вивчали ефективність використання установки “Асканія”, після чого дали комлексну оцінку наявних технічних засобів для штучного осіменіння вівцематок, які застосовуються в Україні та в країнах СНД.

Дослідження проблеми, розробку та виробничі випробування нових технічних засобів для фіксації овець при ембріотрансплантації та штучному осіменінні методом лапароскопії проводили в лабораторіях технології виробництва продукції вівчарства, біотехнології відтворення та ДГ “Маркеєво” Інституту “Асканія-Нова”.

Обгрунтування вихідних вимог до технологій і технічних засобів доїння овець і переробки молока, розробку технічних завдань, конструювання лабораторно-промислових зразків, виробничі та державні приймальні випробування проводили в лабораторії технології виробництва продукції вівчарства та в дослідних господарствах “Маркеєво” і “Асканія-Нова” Інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова “Асканія-Нова”. Розробку апарата з поперемінною дією доїльних стаканів і установки для доїння овець на малих вівцефермах здійснювали в лабораторії технології цього ж інституту. Технічну експертизу дослідних зразків проводили згідно з ОСТ 70.2.1.80, експлуатаційно-технологічні показники доїльної установки – за ОСТ 70.20.2-80 на дійному поголів’ї вівцематок під час виробничих випробувань.

Придатність вівцематок до машинного доїння визначали за рівномірністю розвитку часток вим’я розробленим пристроєм для роздільного видоювання часток та паралельного визначення кількісних і візуально якісних показників молока. Крім того, визначали проміри вим’я мірною стрічкою і штангенциркулем за такими показниками: довжина, ширина, глибина і обхват та проміри дійок – довжина, діаметр (товщина) і відстань між ними.

Фізичні властивості і хімічний склад молока визначали за загальноприйнятними методиками: жир – кислотним методом за ГОСТ 5867-89; щільність – ареометром; кислотність – за Тернером згідно з ГОСТ 3624-67; білок – за К’єльдалем; суху речовину – ваговим методом; молочний цукор – розрахунковим методом; золу – ваговим методом; фосфор – за Фіске-Субборсом; кальцій – комплекснометрично; азот – мікрометодом К’єльдаля. Ступінь чистоти молока визначали за ГОСТ 8218-89; бактеріальне забруднення – за ГОСТ 9225-84; органолептичну оцінку молока – за кольором, запахом, смаком, консистенцією.

Виробничі і державні приймальні випробування устаткування для виготовлення бринзи проводили за розробленою програмою і методикою ДЗМВС, яка грунтується на таких нормативних документах: ГОСТи 1.26-77; 2.607-72; 8.051-81; 12.2.002-91; 3624-92; 3625-84; 5867-90; 8218-89; 9225-84; 23729-88; 26025-83; 26754-85; 27388-87; ОСТи – 10.32-46; 70.1.1-85; 70.2.1-80; 70.2.8-82; 70.2.32-79; 70.2.33-88; РД 10.2.6-91; Вт 46.16.28.03-2001; ДСТУ 3974-2000; РТУ 54-57. Після чого визначали зоотехнічну оцінку якості виконання технологічного процесу.

Розробку пристрою для полегшення праці стригаля та випробування опорного пояса проводили в умовах експериментів і виробництва (1995-2002 рр.) у процесі стриження овець асканійської тонкорунної породи на типових стригальних пунктів.

Удосконалення ріжучих пар і основних механічних деталей та розробку експериментальної електростригальної машинки проводили відповідно до вихідних вимог (№ Вт 46.16.26.05-2000) на експериментальному заводі ІМТ УААН.

Державні приймальні випробування електростригальної машинки МСУ-200А проводили на відповідність ТЗ № 010121007026 ТП 01-05 п. 01.05.04 згідно з робочою програмою випробувань Південноукраїнської ДЗМВС на основі нормативних документів: КД 46.16.01.05-93, РД 10.32.4-91 у ДГ “Асканія-Нова” під час стриження 1000 голів овець асканійської тонкорунної породи.

Деякі спільні дослідження проводились в експериментальних лабораторіях Інституту механізації тваринництва УААН та Харківського державного технічного університету сільського господарства у співавторстві з доктором с.-г. наук О.О. Ренсевичем, професором О.Д. Черенковим, доцентом Ю.Ф. Свіргуном, а результати цих досліджень, за згодою співавторів, використані у представленій дисертації. Виробничі і державні приймальні випробування розпушувально-тріпальної машини 2БРТМ-1100 з урахуванням вилучення рослинних та інших домішок з різних типів немитої вовни проводили в лабораторних і виробничих умовах в ІМТ та ІТСР “Асканія-Нова” відповідно до вимог ТЗ, нормативних документів, затверджених Південноукраїнською МВС і КД 46.16.01.05-93; РД 10.32.4-91; ГОСТу 12.2.003-91. Розробку нових способів миття вовни проводили із застосуванням впливу фізичних полів електромагнітної та акустичної природи на фізико-хімічні властивості вовни. Виробничу перевірку нового способу миття вовни організували на сконструйованій лабораторно-промисловій установці з двома гідродинамічними перетворювачами пружних коливань ППК-001, під час якої визначали оптимальні параметри ефективності відокремлення забруднювачів, кількості залишкового жиру, модуль ванни (співвідношення вовна-мийний розчин). Органолептично визначали ступінь вимивання домішок, вовнового жиру та колір митої вовни. Лабораторно, за загальноприйнятими методиками (ВІТ), визначали наявність залишкового жиру і лугу в апараті Соксклета за ГОСТом 18082-72.

З митої вовни (мериносова, кросбредна, цигайська і груба) за новою технологією і спеціально розробленими технологічними картами виготовляли 7 видів трикотажного хутра з вовняним ворсом (понад 10000 м2) на вітчизняних фабриках: ЗАТ “Роза” м. Київ, ВАТ “Хутро” м. Жовті води”, ВАТ “Хутро” смт Ясіня. Основні технологічні операції: виготовлення чесальної стрічки проводили на автоматизованій лінії фірми “Pneumatik Conveers” і “Totham” (Англія); в’язання хутра – на круглов’язальних машинах моделі НР -18 sMM11 фірми “Mayerindinc” (США); попереднє стриження, апретування грунту і остаточну обробку – відповідно на машині “Parks and Woolson”(США) і ширильно-стабілізаційній машині “Santalucia” (Італія); тумблірування під “овчину” – на спеціальному тумблері фірми “Passat” (Німеччина”) при температурі +1550С протягом 25 хвилин відповідно до вимог ДСТУ 2724-94.

Дослідження кількісних, якісних і фізико-механічних показників вовни та виготовленого трикотажного хутра здійснили у науковій лабораторії вовнознавства ІТСР “Асканія-Нова”, атестованій Херсонським центром стандартизації, метрології та сертифікації Держстандарту України (АС №027) і у випробувальній лабораторії ВАТ “Хутро” смт Ясіня за 25-ма показниками.

Систему селекційно-технологічних та організаційно-економічних заходів щодо формування конкурентоспроможності галузі розробляли: створенням вітчизняної м’ясо-вовнової породи овець; використанням світового генофонду спеціалізованих (м’ясного, молочного, багатоплідного) напрямів продуктивності; обґрунтуванням мережі високотехнологічних модульних вівцеферм для всіх природно-кліматичних зон; створенням об’єднань (асоціацій) товаровиробників; запровадженням дієвої системи державної підтримки галузі в умовах, що склалися.

Першу вітчизняну м’ясо-вовнову породу створювали в період 1980-2000 рр. методом широкого використання баранів-плідників інтенсивних типів асканійської селекції у різних регіонах (АР Крим, у Херсонській, Одеській, Дніпропетровській, Чернівецькій областях) України.

Високу різнобічну продуктивність асканійських кросбредів та асканійського типу чорноголових овець з кросбредною вовною у поєднанні з високою адаптаційною здатністю та іншими позитивними спадковими ознаками використовували як поліпшуючий генетичний матеріал для формування племінної бази нового м’ясо-вовнового напряму продуктивності та промислового схрещування з метою підвищення ефективності виробництва вівчарської продукції в Україні.

Розрахунок економічної ефективності використання нових та удосконалених способів технологічних і технічних рішень виробництва і переробки вівчарської продукції здійснювали із застосуванням загальноприйнятих методик.

Результати досліджень опрацьовано методами варіаційної статистики (Плохинский Н.А., 1996) з використанням ЕОМ та відповідних програм.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

1. Розробка нових технологічних і технічних рішень, їх вплив на відтворну здатність вівцематок. Наші дослідження у вівчарських племзаводах, племгосподарствах та спецгоспах півдня України підтвердили, що широке застосування методу штучного осіменіння не лише забезпечує ефективне використання баранів високопродуктивних генотипів овець, а й при правильній організації, служить засобом профілактики інфекційних захворювань. Розв’язуючи проблему трудомісткості процесу подання вівцематок у стані статевої охоти до робочого місця техніка-осіменатора, в інституті “Асканія-Нова” механізовано цей технологічний процес застосуванням конвеєрно-кільцевої установки та удосконаленої технології штучного осіменіння віцематок у виробничих умовах великих вівцеферм.

На підставі проведеної комплексної оцінки технічних засобів штучного осіменіння вівцематок, які використовують в Україні та в країнах СНД, встановлено, що універсальна шестистанкова конвеєрно-кільцева установка “Асканія”, на відміну від діючих технологічних засобів, забезпечує потоковість технологічного процесу штучного осіменіння і підвищує продуктивність праці в 6,7 раза (180-200 гол./год) порівняно з традиційною фіксаційною вилкою (табл. 1). Оснащення пункту штучного осіменіння овець універсальною шестистанковою конвейєрно-кільцевою установкою “Асканія” порівняно з традиційним пунктом, дає можливість знизити мікробне забруднення у 3 рази, вміст аміаку – у 4,2 раза, відносну вологість повітря – у 3,7 раза, а клінічні показники вівцематок (частота пульсу та дихання, температура тіла) знаходились у межаж фізіологічної норми.

Відтворна здатність вівцематок дослідної групи, порівняно з контрольною, була дещо вищою: за показниками заплідненості – на 1,9% (89,7 проти 87,8%), багатоплідності – на 3,8% (135,3 проти 131,5%, Р>0,95). Ялових вівцематок у дослідній групі було на 1,2% менше, ніж у контрольній (4,7 проти 5,9%). Кількість вівцематок, які за період досліджень вибули з дослідної і контрольної груп, незначна і становила відповідно 1,8 і 1,6%.

Розроблений станок для фіксації овець при ембріотрансплантації та штучному осіменінні методом лапароскопії дає можливість надійно фіксувати вівцематок з урахуванням їх параметрів та забезпечує зручні, комфортні умови роботи біотехнолога. Для синхронізації фіксації і хірургічного втручання при ембріотрансплантації і штучному осіменінні методом лапароскопії та інших операціях (операція Мюлля, тощо) розроблено тристанкову карусельну установку "Асканія", яка забезпечує підвищення продуктивності праці біотехнолога при обслуговуванні овець у 2-3 рази (пат. №№ : 33304А, 46753UA).

Таблиця 1 – Оцінка наявних технологічних засобів, які використовують

при штучному осіменінні вівцематок

№ п/п | Схема засобів

ме-ханізації | Назва | Спосіб по-дачі вівце-маток до місця осіменіння | Кількість обслугову-ючого пер-соналу, чоловік | Продук-тив-ність,

гол./год | Затрати праці на осіме-ніння однієї вівцема-тки, люд/год

1 | Фіксаційна вилка | Ручний | 4 | 30 | 0,133

2 | Пересувна платформа з електроприводом | Механічний | 5 | 55 | 0,091

3 | Одностанкова уста-новка з фіксацією вівцематки і підйо-мом з.ч. тулуба | Механічний | 2 | 60 | 0,033

4 | Установка з груповою фіксацією вівцематок | Ручний | 5 | 60 |

0,083

5 | Двостанкова установка з фікса-цією вівцематок | Ручний | 4 | 90 | 0,044

6 | Двостанкова установка з фікса-цією вівцематок | Механічний | 4 | 90 | 0,033

7 | Тристанкова

Карусельна установ-ка з ручною фікса-цією вівцематок | Ручний | 4 | 90 | 0,044

8 | Тристанкова кару-сельна устано-вка з механічною фікса-цією вівцема-ток | Механічний | 5 | 118 | 0,042

9 | Чотиристанкова установка карусельного типу

з автоматичною фіксацією вівцематок | Ручний | 4 | 120 | 0,033

10 | Двадцятивосьми-станкова кругова платформа з ручною фіксацією вівцематок | Ручний | 5 | 120 | 0,042

11 |

Шестистанкова конвеєрно – кільцева установка

з автоматичною фіксацією і роз-фіксацією вівце-маток “Асканія” | Механічний | 5 | 180 -200 | 0,027 – 0,025

2. Розробка нової ресурсозберігаючої технології вирощування ягнят підсисного періоду. За допомогою клінічних, бактеріологічних, паталогоанатомічних та інших методів дослідження захворювань та загибелі ягнят підсисного періоду асканійської тонкорунної породи, асканійських кросбредів, асканійського типу каракульських овець в умовах великих вівцеферм встановлено, що найпоширеніші причини це: пілобезоарна хвороба (12-35 %), гіпотрофія (5-7 %), хірургічні ускладнення при ампутації хвостів та кастрації баранців (5-10 %), диплококова септицемія, аліментарна залізодефіцитна анемія, гіповітамінози та нестача макро- і мікроелементів.

На підставі проведених численних експериментальних досліджень і спостережень розроблено мінерально-сольову суміш для підгодівлі кітних вівцематок у другій половині вагітності та вівцематок з ягнятами протягом підсисного періоду при вільному доступі до корит-солянок такого складу: сіль кухонна помолу № 2 – 1,0 кг; кобальт хлористий – 210 мг; цинк сірчанокислий – 600 мг; марганець сірчанокислий – 210 мг; мідь сірчанокисла – 420 мг; калій йодистий – 60 мг, яка забезпечує профілактику пілобезоарної хвороби ягнят і запобігає їх загибелі та підвищує резистентність новонародженого молодняку.

Встановлено, що застосування розсипної мінерально-сольової суміші, збагаченої сіллю селену Na2SeO3 за вільного згодовування її кітним вівцематкам у другій половині кітності та вівцематкам з ягнятами протягом підсисного періоду, позитивно впливає на підвищення живої маси, гематологічні й частково імунологічні показники у ягнят. За чотири місяці дослідні ягнята підсисного періоду мали щомісячну вірогідну перевагу порівняно з контрольними аналогами за живою масою (Р>0,95-0,999), вмістом гемоглобіну у крові (від td=1,32 до Р>0,999), еритроцитів (Р>0,95-0,999), лейкоцитів у тримісячному віці (Р>0,99), вмістом загального білка у місячному віці (Р>0,95), бактерицидною активністю у 4 міс. (Р>0,999), що свідчить про позитивний вплив розробленої суміші на підвищення резистентності ягнят підсисного періоду в умовах вівцекомплексу.

З метою відновлення рефлексів ссання і ковтання у ягнят-гіпотрофіків запропоновано застосування пристрою (інжектора) для внутрішнього введення їм рідких кормових (молозиво, молоко та ін.) і лікувально-профілактичних засобів для підвищення життєздатності та розроблені приблизні норми напування молозивом у перший день життя 6 разів на добу (при першому напуванні – 75- 85 г, другому – 85-100, третьому і наступних – 110-130 г) до прояву природного рефлексу ссання, що сприяє додатковому збереженню приплоду на 12 %.

Доведено, що розроблена комплексна методика профілактики диплококової септицемії, залізодефіцитної анемії та полігіповітамінозів через вакцинацію ягнят у віці 8 днів дозою 5 мл із розрахунку на одну голову внутрішньом’язово у верхню третину шиї з одночасним введенням з іншого боку шиї 3-4 мл фероглюкіну або феродексу, повторюючи щеплення через 10-14 днів такою ж дозою та з одночасним введенням внутрішньом’язово підігрітого до 36-38?С тетравіту дозою 3-4 мл на одну голову дає змогу практично повністю запобігти зазначеним захворюванням молодняку. Хірургічним ускладненням, які виникають при проведенні масових заходів (ампутація хвостів і кастрація баранців у товарних господарствах), запобігали перенесенням строків їх здійснення замість 3-4 тижневого віку ягнят – у 3-4-денному.

На основі результатів проведених наукових та науково-виробничих досліджень розроблено нову ресурсозберігаючу технологію вирощування ягнят підсисного періоду в умовах великих вівчарських ферм, яка складається із загальних та спеціальних технологічних операцій і забезпечує збільшення кількості народжених ягнят від 100 вівцематок на 23,3 голови і чисельності до відлучення на 17,6 голів, зменшення загибелі на 17,2 % , зростання настригу вовни на 0,36 кг на одну вівцематку в митому волокні (табл. 2).

Таблиця 2 – Показники вирощування ягнят підсисного періоду в масштабах вівцекомплексу “Аніскіно”

Показник | Контроль | Дослід | до конт-ролю, ±

Народилося ягнят, голів | 2771 | 3556 | + 785

Одержано ягнят від 100 віцематок, голів | 66,6 | 89,9 | + 23,3

Відлучено ягнят усього, голів | 2360 | 2933 | + 573

Відлучено ягнят від 100 вівцематок, голів | 56,6 | 74,2 | + 17,6

Середня жива маса при відлученні, кг | 16,7±0,13 | 17,8±0,52 | +1,1*

Загинуло ягнят, голів | 623 | 436 | -188

% | 28,4 | 12,2 | -17,2

Настрижено вовни з вівці у митому

волокні, кг | 2,6 | 3,06 | + 0,36

* Р > 0,95.

Застосування розробленої ресурсозберігаючої технології вирощування ягнят підсисного періоду забезпечує одержання фізично здорових, життєздатних ягнят до відлучення, що створює надійну передумову для подальшого рентабельного їх вирощування і господарського використання як в умовах великих вівцеферм, так і у фермерських господарствах. Одержані результати слугують підставою для використання ягнят, вирощених за зазначеною технологією, для відгодівлі з метою забою їх у рік народження. Нова ресурсозберігаюча технологія виробництва молодої баранини в літньому таборі забезпечує збільшення живої маси за період відгодівлі дослідних тварини на 3,26 кг (11,1 %), середньодобових приростів – на 10,2 г, настригу чистого поярку – на 0,09 кг (11,1 %), суми коштів від реалізації (за цінами 1991 року) – на 22,2 крб., чистого прибутку – на 10, 5 крб. та підвищення збереженості поголів’я на 2,5 % порівняно з контрольними аналогами, де 4 % баранців загинуло внаслідок запалення легень (табл. 3,4).

Таблиця 3 – Показники згодовування розсипної мінерально-сольової суміші в комплексі з засобами профілактики гельмінтозів при інтенсивній відгодівлі некастрованих баранців у спецгоспі “Світанок”

Показник | Контроль | Дослід | до конт-

ролю, ±

n=100 | n=1106

Постановочна жива маса баранця, кг | 17,22 ± 0,01 | 17,28 ± 0,01 | 0,06

Жива маса баранця після відгодівлі, кг | 28,92 ± 1,55 | 32,18 ± 0,89 | +3,26 *

Середньодобові прирости, г | 91,8 ± 4,89 | 102 ± 1,21 | +10,2 *

Одержано поярку, кг | 0,81 ± 0,04 | 0,90 ± 0,01 | +0,09 *

Збереженість поголів'я, % | 96,0 ± 1,19 | 98,5 ± 029 | +2,5 *

Вгодованість, категорія, голів:

вища | 42 | 685 | +643

середня | 58 | 421 | +363

Забійний вихід, % | 46,9 | 47,7

Сума коштів від реалізації баранця | 200,3 ± 10,55 | 222,5 ± 2,64 | +22,2*

(за цінами 1991 р. ), крб.

Одержано прибутку на одну голову, крб. | 94,5 ± 4,99 | 105 ± 1,25 | +10,5 *

Витрати на ветеринарно-профілактичні

заходи за період кітності, підсосу | - | 0,36 | +0,36 *

і відгодівлі на вівцематку з ягням, крб.

* Р > 0,95.

Таблиця 4 – Показники згодовування розсипної мінерально-сольової суміші в комплексі з засобами профілактики гельмінтозів при інтенсивній відгодівлі некастрованих баранців у спецгоспі “Меліоратор”

Показник | Контроль, n=100 | Дослід, n=485 | до контролю,±

Постановочна жива маса баранця, кг | 19,50 ± 001 | 19,47 ± 0,04 | 0,03

Жива маса баранця після відгодівлі, кг | 36,50 ± 1,37 | 39,77 ± 0, 39 | + 3,3*

Середньодобові прирости, г | 99,4 ± 4 ,09 | 108 ± 1,02 | + 8,6*

Одержано поярку, кг | 1,02 ± 0,04 | 1,1 ± 0,01 | + 0,08*

Збереженість поголів'я, % | 96,0 | 98,0 | +2,0

Вгодованість, категорія, голів:

вища | 48 | 315 | + 267

середня | 52 | 170 | +118

Забійний вихід, % | 47,3 | 48,0

Витрати на ветеринарно-профілактичні

заходи на період кітності, підсосу | - | 0,36 | +0,36

і відгодівлі на вівцематку з ягням, крб.

* Р > 0,95.

3. Нові технологічні рішення і технічні засоби машинного доїня овець та переробки молока. Основними зонами вівчарства молочного напряму продуктивності є західні та південні області України з пасовищною і пасовищно-стійловою системою літнього утримання. Тому специфіка молочного вівчарства цих зон, де сконцентровано майже 75% дійного поголів’я, потребує застосування переважно пересувних доїльних установок. Використовуючи реальні вихідні дані з урахуванням збільшення чисельності дійного поголів’я овець, щорічна потреба виробництва у пересувних доїльних установок становить 315 шт. Строк служби пересувної доїльної установки – 6 років. Отже, для забезпечення технічними засобами доїння овець невеликих господарств (до 100 голів) необхідно виготовити 1890 шт. пересувних доїльних установок, щорічна потреба їх виробництва – 315 шт.

На основі результатів досліджень обгрунтовано вихідні вимоги до технології машинного доїння овець, розмірних характеристик вим'я і дійок, доїльного апарату, доїльної установки та устаткування для виготовлення бринзи, що регламентують основні показники призначення, зокрема поголів’я, яке обслуговується, продуктивність установки, кількість доїльних апаратів і доїльних місць, величина вакууму – 42 кПа, частота пульсації – 80-100 тактів за 1 хв., співвідношення тактів – 1:1, добовий надій