НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

ТРЕТЯК Вікторія Вікторівна

УДК 339.9 (477)

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ

РЕГІОНАЛЬНИХ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ЗВ'ЯЗКІВ

Спеціальність 08.10.01 – Розміщення продуктивних сил

і регіональна економіка

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Донецьк – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Луганській філії Інституту економіко-правових досліджень НАН України у відділі регіональних проблем розвитку зовнішньоекономічних зв’язків (м. Луганськ).

Науковий консультант – доктор економічних наук, професор

Кліяненко Борис Терентійович,

Луганська філія Інституту економіко-правових

досліджень НАН України, директор (м. Луганськ)

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Прокопенко Микола Дмитрович,

Інститут економіки промисловості НАН України, головний науковий

співробітник відділу проблем економіки підприємств (м. Донецьк)

доктор економічних наук, професор

Тимчук Микола Федорович,

Українська академія бізнесу та підприємництва Державного

комітету України з питань регуляторної політики

та підприємництва, почесний ректор (м. Київ)

доктор економічних наук, професор

Дубіщев Віктор Петрович,

Полтавський національний технічний університет

ім. Ю. Кондратюка МОН України, завідувач кафедри

економічної теорії і міжнародної економіки (м. Полтава)

Провідна установа – Інститут регіональних досліджень НАН України,

відділ проблем ринкової інфраструктури

та транскордонного співробітництва (м. Львів).

Захист відбудеться “ 20 ” грудня 2005 року об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .170.01 в Інституті економіко-правових досліджень НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту економіко-правових досліджень НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

Автореферат розісланий “  ” листопада 2005 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Граніш В.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Однією із характерних рис сучасного етапу розвитку світового господарства є зростаюча інтернаціоналізація, яка об’єктивно диктує значне підвищення ролі зовнішньоекономічного фактора стосовно національної економіки. Враховуючи процеси інтернаціоналізації, кожна країна прагне вибрати найбільш перспективні форми участі у міжнародному розподілі праці і включитися в існуючу систему світогосподарських зв’язків.

В економіці України зовнішньоекономічні зв’язки відіграють особливо важливу роль, набуваючи специфіку, обумовлену, з одного боку, сучасним етапом розвитку національної економіки, її реформуванням, становленням ринкових відносин, з іншого – особливостями включення України у світове співтовариство. Україна як незалежна держава є відносно молодим самостійним суб’єктом зовнішньоекономічних зв’язків, що диктує необхідність вирішення ряду задач, пов’язаних із ефективним використанням світогосподарських зв’язків, кардинальною переоцінкою основних принципів зовнішньоекономічної політики, розробкою нової стратегії зовнішньоекономічних зв’язків. У першу чергу це відноситься до визначення ролі і місця зовнішньоекономічного фактора у господарському розвитку, напрямів, характеру і особливостей його впливу на процеси відтворення.

Розширення безпосередньої участі регіонів України у зовнішньоекономічній діяльності визначається як один із основних факторів, що впливає на зміст і форми входження України у світогосподарську систему, а також на розвиток єдиного ринкового простору всередині країни. Визнання за регіонами їх найважливішої ролі у соціально-економічному розвитку України як самостійних, рівноправних і невід'ємних структурних одиниць актуалізує питання аналізу існуючої і розробки нової теоретичної і методологічної основи регіоналізації зовнішньоекономічних зв'язків країни.

Однак на рівні регіону процес організаційно-економічного забезпечення розвитку зовнішньоекономічних зв'язків на сьогодні не знайшов поки що належного втілення. Однією із невирішених актуальних проблем є недостатня розробленість теоретико-методологічного і методичного аспектів організаційно-економічного забезпечення розвитку регіональних зовнішньоекономічних зв'язків України. Практично відсутні теоретичні розробки, направлені на максимальне використання можливостей внутрішнього потенціалу територій для активізації розвитку зовнішньоекономічних зв'язків.

Необхідність теоретико-методологічного осмислення і методичного супроводження процесу організаційно-економічного забезпечення розвитку регіональних зовнішньоекономічних зв'язків диктується багатоплановістю і динамічністю кардинальних змін, здійснюваних за останні часи в Україні. Теоретичні положення повинні сформувати основу для розробки стратегії і тактики включення регіонів України у світогосподарську систему, допомогти їм знайти свою економічну нішу. Визначення ефективних напрямків включення регіонів України у міжнародний розподіл праці, розвиток методології і дослідження практичного досвіду формування регіональних зовнішньоекономічних зв'язків розглядаються у сучасних умовах як важлива науково-прикладна проблема, яка вимагає поглибленого вивчення регіональних аспектів зовнішньоекономічної діяльності у контексті сучасних трансформаційних перетворень в економіці країни, пошуку нових принципових основ зовнішньоекономічної теорії і методології.

Актуальність окреслених теоретичних, методологічних та практичних проблем з організаційно-економічного забезпечення розвитку регіональних зовнішньоекономічних зв’язків в умовах інтернаціоналізації господарського життя визначили мету, задачі та зміст дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження було виконано згідно з планами науково-дослідних робіт Луганської філії Інституту економіко-правових досліджень НАН України протягом 2001-2005 рр., у структурі: теми “Організаційний і економіко-правовий механізм управління митною діяльністю” (ДР № 0102U000094), у рамках якої здобувачем в якості співвиконавця обґрунтовано необхідність реформування митної політики України в умовах демократизації зовнішньоекономічних зв’язків та запропоновано методичні підходи до забезпечення регіональної зовнішньоекономічної безпеки; теми “Економіко-правове забезпечення розвитку господарської системи регіонів України” (ДР № 0102U005360), у рамках якої здобувачем в якості співвиконавця обґрунтовано концепцію розвитку регіональних зовнішньоекономічних зв’язків; теми “Організаційне і економіко-правове забезпечення захисту вітчизняних товаровиробників” (ДР № 0104U007345), у рамках якої здобувачем в якості співвиконавця розроблено методологічне забезпечення та запропоновано заходи з формування регіональної зовнішньоекономічної політики.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретичних, методологічних і методичних положень, наукових і практичних рекомендацій щодо організаційно-економічного забезпечення розвитку регіональних зовнішньоекономічних зв’язків в умовах зростаючої інтернаціоналізації господарського життя. Відповідно до мети дослідження поставлено і вирішено комплекс наступних задач:

визначено соціально-економічний зміст категорії “зовнішньоекономічні зв’язки” та теоретично обґрунтовано роль і значення зовнішньоекономічних зв’язків в умовах зростаючої інтернаціоналізації господарського життя;

проведено аналіз еволюції системи організаційного і економіко-правового забезпечення зовнішньоекономічних зв’язків із визначенням особливостей організаційно-функціональної структури їх розвитку;

проаналізовано трансформацію теоретичних поглядів з питань розвитку зовнішньоекономічних зв’язків та узагальнено зарубіжний досвід зміцнення зовнішньоекономічних позицій;

обґрунтовано місце регіону в розвитку зовнішньоекономічних зв'язків та систематизовано основні методологічні інструменти аналізу розвитку регіональних зовнішньоекономічних зв’язків;

обґрунтовано теоретичні положення і розроблено наукове забезпечення формування регіональної зовнішньоекономічної політики;

розроблено методичні підходи до забезпечення регіональної зовнішньоекономічної безпеки в умовах відкритості економіки України;

розроблено типологію адміністративно-територіальних утворень України в залежності від ступеня розвитку зовнішньоекономічних зв'язків з метою подальшої раціоналізації участі регіонів у зовнішньоекономічній діяльності;

запропоновано наукове обґрунтування концепції розвитку регіональних зовнішньоекономічних зв'язків з урахуванням визначених принципів і моделей вибору зовнішньоекономічної стратегії;

сформовано організаційний і економіко-правовий механізм розвитку зовнішньоекономічних зв'язків із визначенням і розкриттям змісту його структурних складових елементів;

розроблено методичні положення щодо використання процесів моделювання реалізації організаційного та економіко-правового механізму розвитку регіональних зовнішньоекономічних зв'язків.

Об’єктом дослідження є процес розвитку регіональних зовнішньоекономічних зв'язків в Україні.

Предметом дослідження є теоретичні положення, основоположні принципи, методи, прикладні аспекти організаційно-економічного забезпечення розвитку регіональних зовнішньоекономічних зв’язків.

Методологія і методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження є фундаментальні положення економічної теорії, міжнародної і регіональної економіки, праці провідних вітчизняних і зарубіжних вчених з питань організаційно-економічного забезпечення розвитку регіональних зовнішньоекономічних зв’язків.

При вирішенні поставлених задач у дисертації використано ряд загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, взаємопов’язаних та послідовно застосованих для забезпечення загальної логіки: системний метод - для дослідження регіональних зовнішньоекономічних зв'язків як цілісного, системного утворення; діалектичний метод – для виявлення діалектичних розбіжностей розвитку системи регіональних зовнішньоекономічних зв'язків і визначення шляхів їх вирішення; метод економічного аналізу – для аналізу законів і закономірностей розвитку регіональних зовнішньоекономічних зв'язків, принципів, методів, форм, інструментів, механізму їх дії і використання; статистичний метод - для аналізу фактологічного матеріалу, який характеризує розвиток системи регіональних зовнішньоекономічних зв'язків; метод економіко-математичного моделювання – для аналізу системи регіональних зовнішньоекономічних зв'язків, розробки моделей у реалізації механізму розвитку регіональних зовнішньоекономічних зв'язків.

Загальносистемним уявленням про розвиток світової економіки і зовнішньоекономічного співробітництва присвячені роботи зарубіжних економістів К.Акамацу, Р.Вернона, Дж.Даннінга, Р.Джонса, Д.Дорнбуша, М.Кастельса, В.Леонтьєва, Б.Оліна, Д.Рікардо, Т.Рибчинського, П.Самуельсона, В.Столпера, Е.Хекшера, С.Фішера, С.Фуртадо, Т.Хагерстанда, П.Хаддарда, С.Шинклера. Різні аспекти розвитку зовнішньоекономічних зв'язків знайшли відображення у дослідженнях вітчизняних і російських вчених: Є.Ф.Авдокушина, Б.І.Адамова, В.Н.Амітана, І.Т. Балабанова, А.І.Балабанова, Л.Б.Вардомського, В.М.Василенка, О.М. Воронкової, О.Г.Гранберга, П.В.Гудзя, Б.М.Данилишина, М.І.Долішнього, В.П.Дубіщева, В.Л.Евтєєва, Л.Д.Жігалової, В.М.Жукова, Б.Т.Кліяненка, Е.Г.Кочетова, В.К.Ломакіна, Ю.В.Макогона, В.К.Мамутова, М.Д.Прокопенка, Є.Ф.Прокушева, Є.П. Пузакової, Е.Т.Рубінської, М.Ф.Тимчука, І.П.Фамінського, М.Г.Чумаченка, Г.Г.Шестопалова, М.М.Якубовського.

Правову основу дослідження склали Закони України, Укази Президента України, Постанови Верховної Ради та Кабінету Міністрів України, нормативні документи місцевих органів влади, що регулюють розвиток регіональних зовнішньоекономічних зв’язків. Джерелом інформації стали офіційні статистичні матеріали Держкомстату України та регіональних органів, інформаційно-аналітичні огляди, науково-методичні публікації.

Наукова новизна одержаних результатів. На основі системного наукового дослідження у дисертації розроблено науково-теоретичні й методичні засади та прикладні рекомендації по формуванню організаційно-економічного забезпечення розвитку регіональних зовнішньоекономічних зв’язків, які направлені на збільшення ефективності використання зовнішньоекономічного фактора у регіональному соціально-економічному розвитку.

Основні результати проведеного наукового дослідження, що визначають її наукову новизну, полягають у наступному:

вперше:

розроблено концептуальні засади організаційно-економічного забезпечення розвитку регіональних зовнішньоекономічних зв’язків, які передбачають формування стратегічної моделі включення регіонів України у світогосподарську систему, організаційного та економіко-правового механізму її реалізації, використання процесів економіко-математичного моделювання, що створює необхідну теоретико-методологічну базу розвитку регіональних зовнішньоекономічних зв’язків в умовах зростаючої інтернаціоналізації господарського життя;

визначено стратегію розвитку регіональних зовнішньоекономічних зв'язків, яка спрямована на концентрацію власних і залучених ресурсів на ключових напрямках розвитку господарського комплексу регіону, у тому числі – на його зовнішньоекономічній складовій, і забезпечення стійкого і ефективного розвитку економічної системи регіону;

запропоновано новий науковий підхід до побудови організаційного та економіко-правового механізму розвитку регіональних зовнішньоекономічних зв'язків, основу якого складають правові, нормативні, методичні положення і заходи, що здатні вносити необхідні корективи у зовнішньоекономічну сферу регіону і забезпечувати підвищення ефективності його зовнішньоекономічного потенціалу;

удосконалено:

методи дослідження регіональних зовнішньоекономічних зв'язків, направлені на пізнання законів, закономірностей, категорій, особливостей і тенденцій розвитку, що дозволяють одержувати системні, всебічні знання про процес розвитку зовнішньоекономічних зв'язків конкретного регіону або його окремих господарюючих суб'єктів;

методологічні принципи розвитку регіональних зовнішньоекономічних зв'язків, які ґрунтуються відповідно до ринкових критеріїв на комплексі внутрішніх факторів і виходять із мети їх раціонального використання, що дозволяє враховувати інтереси стабільності, доцільності й ефективності взаємодії з іншими територіями;

знайшли подальший розвиток:

методологічні положення щодо формування регіональної зовнішньоекономічної політики, які основані на можливості підтримки балансу інтересів держави і власне регіонів, реалізація якого повинна здійснюватися за допомогою системи намірів і дій, що враховують природу сучасних регіональних процесів, здійснюваних у структурі зовнішньоекономічних зв'язків;

методичні підходи до побудови типології адміністративно-територіальних утворень України у залежності від ступеня розвитку зовнішньоекономічних зв’язків, що дозволяє враховувати особливості регіонів при здійсненні задач регіональної зовнішньоекономічної політики;

положення про забезпечення регіональної зовнішньоекономічної безпеки, спрямовані на стійкий, постійний розвиток і вдосконалення регіональних зовнішньоекономічних зв'язків, адаптацію і протидію системи регіональних зовнішньоекономічних зв'язків внутрішнім і зовнішнім загрозам;

методи економіко-математичного моделювання у реалізації організаційного й економіко-правового механізму розвитку регіональних зовнішньоекономічних зв'язків, які дозволяють встановити залежність зміни обсягу валової доданої вартості регіону від рівня зміни його зовнішньоекономічних зв'язків.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні висновки дисертаційної роботи доведені до рівня конкретних положень і рекомендацій, придатних для практичного застосування щодо організаційно-економічного забезпечення розвитку регіональних зовнішньоекономічних зв’язків. Особливу практичну значимість мають: методичні підходи щодо впровадження концепції розвитку регіональних зовнішньоекономічних зв'язків; заходи з формування регіональної зовнішньоекономічної політики; рекомендації із забезпечення регіональної зовнішньоекономічної безпеки.

Методичні підходи щодо впровадження концепції розвитку регіональних зовнішньоекономічних зв'язків, формування регіональної зовнішньоекономічної політики прийняті для практичного використання у поточній законотворчій роботі структурними підрозділами профільних комітетів Верховної Ради України (довідка № 06-11/12-273 від 16.06.2005 р.).

Підтверджують практичне впровадження отриманих наукових результатів відповідні довідки: Луганської регіональної торгово-промислової палати (довідка № 25.02.412 від 31.05.2005 р.), Головного управління економіки Луганської облдержадміністрації (довідка № /742 від 01.06.2005 р.), Управління зовнішніх відносин та зовнішньоекономічної діяльності Луганської облдержадміністрації (довідка № 6/20 - 386 від 10.06.2005 р.).

Пропозиції щодо створення у країні сприятливого інвестиційного клімату, інтеграції економіки України та її регіонів у систему світових господарських зв’язків, виходу підприємств на зовнішні ринки шляхом створення конкурентоспроможної продукції використано при підготовці резюме ХІ Міжнародного науково-практичного семінару “Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв’язків та залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект”, який організовано Донецьким національним університетом МОН України (акт № 002-01/7.9.7 – 134 від 27.01.2005 р.).

Результати дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі Східноукраїнського національного університету ім. В.Даля МОН України при викладанні курсів “Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка” та “Міжнародна економіка” (довідка № 108-115-1125/78 від 25.05.2005 р.).

Особистий внесок здобувача. Основні ідеї, наукові положення, висновки та рекомендації щодо організаційно-економічного забезпечення розвитку регіональних зовнішньоекономічних зв’язків, які представлено у роботі, одержані здобувачем особисто і викладені у наукових й учбово-методичних публікаціях. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, використано лише ті ідеї та положення, що є результатом особистої роботи здобувача. Конкретний внесок здобувача у ці праці вказаний у списку публікацій за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та методологічні положення, результати дослідження були представлені автором і схвалені на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: міжнародній науково-практичній конференції “Глобалізація – трактування і дійсність” (м. Донецьк, квітень 2002 р.), II міжнародній науково-практичній конференції “Маркетингові дослідження в Україні” (м. Ялта, травень 2002 р.), II міжнародній науково-практичній конференції “Психологічні та соціально-економічні проблеми трансформації сучасного суспільства” (м. Луганськ, жовтень 2002 р.), VIII міжнародній науково-практичній конференції “Університет і регіон” (м. Луганськ, грудень 2002 р.), I щорічній науковій конференції “Проблеми сучасної економіки й інституціональна теорія” (м. Донецьк, січень 2003 р.), IV міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми становлення глобально-інформаційного технологічного укладу в країнах СНД і Китаї” (м. Донецьк, квітень 2003 р.), всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми сталого регіонального розвитку в умовах ринкової економіки” (м. Сімферополь, грудень 2003 р.), ІХ науково-практичній конференції “Університет і регіон” (м. Луганськ, грудень 2003 р.), Х науково-практичному семінарі “Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв’язків і залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект” (м. Донецьк - Святогірськ, січень 2004 р.), всеукраїнській науково-практичній конференції “Економічні проблеми сталого розвитку підприємства в умовах ринкової економіки” (м. Луганськ, квітень 2004 р.), ІІ міжнародній науково-практичній конференції “Методологія та практика менеджменту на порозі ХХІ століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти” (м. Полтава, травень 2004 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Економічна безпека держави: стан, проблеми, напрямки зміцнення” (м. Харків, жовтень 2004 р.), ХІ науково-практичному семінарі “Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв’язків і залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект” (м. Донецьк - Святогірськ, січень 2005 р.).

Публікації. Основні ідеї, положення і результати досліджень представлені у 32 опублікованих роботах, з яких – дві монографії, одна з них особиста, 25 статей у провідних наукових фахових виданнях, 5 тез доповідей на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях. Загальний обсяг публікацій складає 42,54 друк. арк., з яких 32,78 друк. арк. належать особисто автору.

Структура та обсяг дисертації. Відповідно до логіки дослідження, характеру розробки наукової проблеми, обсягу та особливостей емпіричного матеріалу, дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел, який нараховує 281 найменування. Повний обсяг роботи складає 404 сторінки комп’ютерного тексту, у тому числі: 26 аналітичних таблиць, 44 рисунка, додатки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі розкрито актуальність дисертаційної роботи, ступінь дослідження проблеми, зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, сформульовано мету, завдання, предмет і об’єкт дослідження, визначено наукову новизну одержаних результатів та їх наукове і практичне значення, доведено обґрунтованість і достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій, наведено інформацію про апробацію результатів дослідження та їх впровадження в економічну практику, виділено особистий внесок дисертанта у розробку наукових результатів.

Розділ 1. Теоретичні основи забезпечення процесів розвитку зовнішньоекономічних зв’язків. У розділі досліджено: соціально-економічний зміст зовнішньоекономічних зв’язків і особливості їх розвитку в умовах зростаючої інтернаціоналізації господарського життя; еволюцію системи організаційного і економіко-правового механізму зовнішньоекономічних зв’язків; трансформацію теоретичних поглядів та організаційно-функціональну структуру розвитку зовнішньоекономічних зв’язків.

Зовнішньоекономічні зв'язки розглядаються як складова частина всесвітнього господарства і міжнародних економічних відносин, і одночасно, як підсистема національної економіки, яка охоплює і опосередковує дію всіх її секторів, галузей, всіх фаз виробництва. Зазначено, що зовнішньоекономічні зв'язки представляють собою систему різноманітних зв'язків між національними економіками різних країн і охоплюють усі сфери економічного життя держави. Зовнішньоекономічні зв'язки виступають, по-перше, своєрідним індикатором, який відбиває характер і ступінь залученості національної економіки в систему міжнародних економічних відносин, по-друге, індикатором стану і перспектив розвитку національної економіки. Проведене дослідження дозволило визначити основні сутнісні характеристики зовнішньоекономічних зв’язків (табл. 1).

Таблиця 1

Основні сутнісні характеристики зовнішньоекономічних зв’язків

1. Основи формування | Міжнародні економічні відносини

2. Умови формування | - в результаті суспільного і територіального розподілу праці;

- при русі ресурсів всіх видів між державами і економічними суб'єктами держав

3. Масштаби | Всі сфери економічного життя держави

4. Реалізація | Різні форми міжнародного економічного співробітництва

5. Рівні | - держава;

- регіони;

- господарюючі суб'єкти

6. Оформлення | На двох і багатосторонній основі відповідними міжнародними угодами, договорами, протоколами і т.д.

Обґрунтовано, що у сучасних умовах зовнішньоекономічні зв'язки України мають позитивний потенціал можливостей, оскільки їм належить особлива роль у: корінному перетворенні національної економіки при переході її до ринкових відносин і інтегруванні у світове господарство; збереженні економічного потенціалу і задоволенні потреб внутрішнього ринку; підвищенні ефективності виробництва за рахунок переваг міжнародного розподілу праці; забезпеченні економічного росту, модернізації і інтенсифікації використання виробничого потенціалу; розвитку дружньої взаємодії і зростаючої довіри між країнами. Поряд з позитивним потенціалом можливостей розвитку національної економіки, зовнішньоекономічні зв'язки мають і негативний потенціал наслідків. Як показують дослідження, в залежності від умов вбудовування національного відтворювального комплексу в систему світогосподарських зв'язків зовнішньоекономічні зв'язки України здатні стати не тільки могутнім імпульсом, а, і навпаки, гальмом на шляху економічних перетворень. Крім того, недооцінка ролі зовнішньоекономічних зв'язків, їх багатогранності і наслідків може виявитися стримуючим фактором у розвитку національної економіки.

Досліджуючи систему організаційного і економіко-правового механізму зовнішньоекономічних зв'язків України, відзначено, що вона складалася в умовах корінної перебудови сфери державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. На окремих етапах господарського будівництва змінювалися пріоритети в зовнішньоекономічній діяльності: від визнання її важливої ролі і політики на відновлення порушених зв'язків, до курсу на повну самостійність і самозабезпеченість і, нарешті, стратегії на активне включення національної економіки у світове господарство. За результатами еволюційного аналізу виділено основні етапи у формуванні організаційного і економіко-правового механізму зовнішньоекономічних зв'язків України, це – радянський етап (1918-1986 рр.), етап реформування системи організації зовнішньоекономічних зв’язків України у складі СРСР (1986-1991 рр.), самостійний етап в реформуванні зовнішньоекономічних зв’язків (1991-2005 рр.) і, нарешті, сучасний етап розвитку зовнішньоекономічних зв’язків (бере початок з 2005 р.). У роботі констатується, що після встановлення радянської влади молода держава опинилася в умовах невизнання провідними західними державами радянського уряду, наслідком чого стали економічна і політична блокади. Дані обставини визначили основні зовнішньополітичні задачі, націлені на створення оборонної моделі економіки, здатної розвиватися, спираючись на власні ресурси. Власне, система зовнішньоекономічних зв'язків, створена ще в 30-ті роки, у загальному і у цілому проіснувала до середини 80-х років минулого століття.

Вищевикладене дає підставу визначити, що у той час, як зовнішній світ змінювався докорінно: на світовому ринку з'являлися транснаціональні корпорації, під впливом науково-технічного прогресу підсилювалися інтеграційні процеси, господарська інтернаціоналізація ставала одним з найважливіших факторів економічного росту, модель 30-х років продовжувала визначати зовнішньоекономічні відносини Радянського Союзу. Розвиваючись у рамках планової системи, економіка СРСР була практично відірвана від світової економіки. Сформована структура експорту і імпорту СРСР, їх ефективність, а також механізм управління зовнішньоекономічними зв'язками вже не відповідали потребам прискорення економічного і соціального розвитку, що обумовило необхідність реформування системи організації зовнішньоекономічної діяльності, яке і було почато у 1986 р. союзним Урядом, а з 1991 р. продовжене – українським. Таким чином, в Україні почали створюватися принципово нові відносини в області зовнішньоекономічних зв'язків, засновані на принципах ліквідації державної монополії зовнішньої торгівлі і надання господарюючим суб’єктам юридичних, фінансових можливостей для розгортання зовнішньоекономічної діяльності, нарощування виробництва експортоорієнтованої продукції.

Основні підходи до формування сучасної моделі зовнішньоекономічних зв'язків України у роботі базуються на підставі аналізу трансформації теоретичних поглядів з питань їх розвитку, можливостей адаптації до вирішення практичних задач у сфері зовнішньоекономічного і міжрегіонального обміну. За результатами аналізу зроблено висновок, що ефективне економічне співробітництво України з іншими державами можливо і необхідно незважаючи на те, що умови виробництва у більшості галузей національної економіки об'єктивно гірші, ніж у конкурентів в економічно розвинутих країнах. Обґрунтовано, що в процесі розвитку зовнішньоекономічних зв'язків регіонам України доцільно спеціалізуватися в торгівлі такими товарами, у виробництві яких основні витрати припадають на такі ресурси, якими найбільшою мірою вони наділені.

Регіональні економічні системи повинні мати “характер” відкритої економіки, що є однією з умов міжнародної інтеграції, але з домінуванням експортних секторів. Доведено, що економічний розвиток починається з імпорту, і лише потім відкриваються виробництва, які заміщують імпорт, а надлишки продукції експортуються на наступній стадії. Регіони, які беруть участь у міжнародному обміні, і їх господарюючі суб'єкти одержують виграш у збільшенні обсягів виробництва в галузях, орієнтованих на експорт, у темпах загального добробуту своїх громадян. При цьому спостерігається ефект “зовнішньоторговельного мультиплікатора”, який полягає в тім, що зростаючі експортні замовлення, розташовувані в порівняно невеликій кількості експортоорієнтованих регіонів, викликають збільшення виробництва продукції і, отже, заробітної плати в сферах, суміжних з безпосередніми експортерами.

Однією з головних стратегічних цілей економічного розвитку регіонів і України в цілому повинно стати підвищення конкурентоспроможності, для чого необхідна структурна перебудова промисловості, яка передбачає перепрофілювання неконкурентоспроможних виробництв, реконструкцію, модернізацію і технічне переозброєння найбільших підприємств, створення нових експортоорієнтованих виробництв, заснованих на нових і високих технологіях.

Перебування України у світовому господарському середовищі диктує необхідність вибору національної моделі розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, яка б передбачала відповідну організаційно-функціональну структуру. Вибір моделі розвитку зовнішньоекономічних зв'язків обумовлений, по-перше, необхідністю проведення відповідної підготовки національної економіки для входження у світовий простір, по-друге, національними стратегічними цілями, пріоритетами і інтересами. Світова теорія і практика виділяє наступні типи моделей розвитку зовнішньоекономічних зв'язків – постачальницько-збутову, торгово-посередницьку, виробничо-інвестиційну, і, як перехідний варіант, допускає можливість симбіозу трьох вищезгаданих моделей.

Обґрунтовано, що для розвитку економіки України незаперечні переваги має формування виробничо-інвестиційної моделі, передумовами переходу до якої є вже існуючі прямі зв'язки, що виникли в результаті функціонування торгово-посередницької і постачальницько-збутової моделей, при реалізації яких сформувалися відповідні організаційно-функціональні і управлінські системи. Інституційне оформлення виробничо-інвестиційної моделі зовнішньоекономічних зв'язків України припускає формування нової організаційно-функціональної системи, здатної здійснити перетворення України в “країну-систему” з винесеними “зовні” ареалами господарювання, транснаціоналізованими відтворювальними циклами.

У результаті дослідження доведено, що для підвищення ефективності зовнішньоекономічних зв'язків і економіки України в цілому все більшого значення набувають прогресивні форми зовнішньоекономічної діяльності, які становлять собою різні методи і стадії міжнародної кооперації виробництва та участі у довгострокових програмах виробничо-інвестиційного і науково-технічного співробітництва. Зародження основ виробничо-інвестиційної моделі зовнішньоекономічних зв'язків України, основними складовими якої є спільне підприємництво, розширення іноземного інвестування, утворення територіально-виробничих комплексів на основі кластерного підходу, створення технополісів і ряд інших, відкриває нові можливості для співробітництва на світогосподарській арені і обумовлює необхідність формування організаційно-функціональної структури зовнішньоекономічних зв'язків України на основі врахування регіональної специфіки зовнішньоекономічної діяльності.

Розділ . Методологічне забезпечення розвитку регіональних зовнішньоекономічних зв’язків. У даному розділі розглянуто місце регіону в розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, визначено науковий інструментарій їх аналізу, узагальнено зарубіжний досвід зміцнення зовнішньоекономічних позицій та запропоновано методологічне забезпечення формування регіональної зовнішньоекономічної політики.

Для України збільшення економічної самостійності регіонів продиктовано, по-перше, необхідністю врахування сучасних загальносвітових тенденцій, серед яких економічна взаємодія регіонів виступає як пріоритетний напрямок; по-друге, поглибленням процесу європейської інтеграції, в основі якого лежить ідея створення Європи регіонів, проведена Європейським Союзом у рамках політики включення регіонів у сферу зовнішньоекономічної діяльності.

З метою комплексного розвитку території в роботі використаний підхід, згідно якого суттю зовнішньоекономічної діяльності є міжнародний розподіл праці, у процесі якого об'єктивно формується загальноукраїнський і регіональні зовнішньоекономічні комплекси. У рамках дослідження національна економіка України розглядається у вигляді ієрархічно організованої системи взаємодіючих регіонів. Під регіоном, з одного боку, розуміється відносно відособлений територіальний і соціально-економічний комплекс, кожний з яких характеризується багатогалузевим господарством зі складною системою внутрішніх і міжрегіональних зв'язків; з іншого боку, регіон як господарська система становить собою частину території, на якій розвивається система зв'язків і залежностей між підприємствами і організаціями. Таким чином, регіон представлено як проміжну поліфункціональну систему між найбільш великою системою, якою є держава, і більш простими системами, якими є райони або населені пункти.

У роботі регіон досліджується під кутом розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, за допомогою яких в умовах зовнішньої відкритості він здійснює взаємодію в рамках світової економіки з іншими регіонами. Характеризуючи регіон як головний суб'єкт міжнародних економічних відносин, визначено його основні критерії в аспекті розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, це: визнання територіального розподілу праці як об'єктивної основи виділення регіону; наявність природно-ресурсної і виробничої спеціалізації; зв'язок регіону з зовнішнім середовищем; і, нарешті, об'єктивне існування зовнішньоекономічних зв'язків.

Включення економіки регіонів України в процес економічної глобалізації визначає необхідність обґрунтування наукового інструментарію аналізу розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, до якого віднесено: системний, статистичний і діалектичний методи, метод економічного і економіко-математичного аналізу, метод економічного моделювання. На основі комплексного використання зазначених методів у дисертації запропоновано методику дослідження регіональних зовнішньоекономічних зв'язків, в основі якої масштабне обстеження учасників зовнішньоекономічної діяльності, інфраструктури розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, організації управління і контролю за здійсненням зовнішньоекономічної діяльності у межах регіону.

Дослідження принципів і основ розвитку регіональних зовнішньоекономічних зв'язків забезпечене аналізом і оцінкою зарубіжного досвіду, визначенням характерних рис, шляхів і методів зміцнення країнами своїх зовнішньоекономічних позицій. Світовий досвід свідчить про те, що процес поширення зовнішньоекономічних зв'язків на регіональний рівень має об’єктивний характер. Більш того, практично в усіх країнах спостерігається явно виражене прагнення створити умови, які дозволили б регіонам цілком реалізувати свій потенціал, і, таким чином, максимально збільшити свій внесок у національну економіку. Доведено, що методи державного регулювання у сфері зовнішньоекономічної діяльності в більшості держав співпадають незалежно від ступеня “ринковості” національної економіки. За державою залишаються важелі формування загальнонаціональної зовнішньоекономічної політики і стратегії, вироблення зовнішньоекономічних пріоритетів. Встановлення торгового режиму, митний режим, нетарифні методи регулювання і інші питання публічно-правового характеру відносяться до виняткової компетенції органів державної влади. У свою чергу, за регіонами визнається право на підписання угод із закордонними партнерами в межах предметів своєї компетенції, регіони розробляють власну самостійну зовнішньоекономічну політику і стратегію. Розмежування повноважень встановлюється, як правило, у конституціях держав, рідше – у спеціальних законах.

Особливої уваги заслуговує практика створення сприятливого підприємницького клімату, застосування на регіональному рівні важелів і інструментів сприяння учасникам зовнішньоекономічних зв'язків від найпростіших (консультації, інформаційні послуги, інші) до найбільш складних заходів економічного стимулювання, успішна реалізація яких визначає кінцеву ефективність комплексу зусиль, прикладених у сфері сприяння експорту. Слід підкреслити, що залучення засобів і ресурсів у регіон розглядається в зарубіжній практиці як стратегічна мета.

Як показують дослідження, важливу роль у розвитку регіональних зовнішньоекономічних зв'язків відіграє вироблення “партнерського” типу відносин, що припускає поєднання інтересів центра і регіонів. Пріоритети центра в питаннях міжнародних відносин і зовнішньоекономічних зв'язків доповнюються можливістю участі регіонів у їх вирішенні. Механізм врахування інтересів регіонів входить у коло активно розроблювальних питань при формуванні зовнішньоекономічної політики держави.

Аналізуючи зарубіжний досвід зміцнення регіональних зовнішньоекономічних позицій, слід зазначити, що історичні умови формування і розвитку зовнішньоекономічних зв'язків України виключають можливість перенесення досвіду будь-якої країни і диктують необхідність створення синтезу вітчизняного і зарубіжного досвіду шляхом його трансформації й адаптації до сучасних національних умов.

Розвиток зовнішньоекономічних зв'язків на рівні регіонів виступає центральною ланкою нової регіональної політики України. Для прискорення цього процесу, надання йому усвідомленого і цілеспрямованого характеру необхідне вироблення уявлення про її сутність, виділення методологічних проблем, які потребують першочергової розробки. Під регіональною зовнішньоекономічною політикою у роботі запропонована сфера діяльності з управління зовнішньоекономічним розвитком країни в просторовому, регіональному аспекті, тобто зв'язана з взаєминами між державою і регіонами, а також регіонів між собою в сфері зовнішньоекономічних зв'язків. Регіональна зовнішньоекономічна політика, з одного боку, представляє собою чітко відпрацьовану в законодавчому порядку практичну діяльність держави у всіх регіонах країни, а з іншого боку – містить у собі комплекс заходів, здійснюваний на основі загальнодержавного законодавства самими регіонами для досягнення тих або інших регіональних цілей, будучи спрямованою, таким чином, на повнокровний, рівномірний регіональний зовнішньоекономічний розвиток. Обидва рівні регіональної зовнішньоекономічної політики взаємообумовлені і взаємозалежні, спрямовані на забезпечення збалансованого розвитку зовнішньоекономічної сфери діяльності регіонів країни.

Доведено, що регіональна зовнішньоекономічна політика ефективна в тій мірі, у якій досягнутий і стабілізований компроміс між регіональними інтересами держави в зовнішньоекономічній сфері і місцевими інтересами самих регіонів. В основі ефективності регіональної зовнішньоекономічної політики – можливість підтримки балансу інтересів держави і власне регіонів, реалізація яких повинна здійснюватися за допомогою системи намірів і дій, які враховують природу сучасних регіональних процесів, здійснюваних у структурі зовнішньоекономічних зв'язків.

Виконуючи перетворюючу, мобілізуючу і балансуючу функції, регіональна зовнішньоекономічна політика відіграє особливу роль у стратегії економічного розвитку держави. Перетворююча функція обумовлена політикою розвитку регіонів в області ввозу і вивозу товарів, капіталу, робочої сили тощо; мобілізуюча - припускає утримання політики регіонів на тих або інших ринках, а також розширення зовнішніх ринків; балансуюча – пов'язана з представленням регіональних і національних інтересів у поєднанні з інтересами блоків країн.

Обґрунтовано, що формування регіональної зовнішньоекономічної політики повинно містити у собі структуризацію інтересів регіону в зовнішньоекономічній сфері, чітке визначення пріоритетів регіону в даній сфері, формулювання на цій основі стратегічних задач розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, а також вироблення планів конкретних заходів. Розробку і реалізацію регіональної зовнішньоекономічної політики запропоновано здійснювати на основі загального алгоритму, який включає визначені етапи і враховує своєрідність кожного суб'єкта, що здійснює цей напрямок діяльності.

Необхідно зазначити, що однією з головних цілей регіональної зовнішньоекономічної політики є вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності з урахуванням специфіки економічного, природно-ресурсного і науково-технічного потенціалу регіону. У зв’язку з цим, особливого значення набуває не тільки сам факт наявності в регіоні визначених ресурсів, але і “якість” розпорядження регіональними ресурсами, оскільки від продуктивності їх використання залежить ефективність регіональних зовнішньоекономічних зв’язків. Таким чином, регіональна зовнішньоекономічна політика є одним з основних факторів, що впливають на перспективи розвитку регіональних зовнішньоекономічних зв’язків і якісні результати функціонування регіону.

Розділ . Аналіз практичного досвіду розвитку регіональних зовнішньоекономічних зв’язків. У розділі розглянуто зовнішньоекономічні зв'язки з точки зору їх історичного розвитку, визначено місце Луганської області в міжрегіональному товарному обміні України, досліджено умови залучення інвестицій та перспективи розвитку прикордонного співробітництва, вплив зростання конкурентоспроможності економіки Луганської області на розвиток зовнішньоекономічних зв'язків.

Враховуючи, що соціально-економічний зміст зовнішньоекономічних зв'язків, їх структура, темпи і масштаби розвитку визначаються історично змінюваним рівнем і характером розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, виникає необхідність у переосмисленні їх еволюційності та історизму. Луганська область відноситься до регіонів, які вже активно включилися в міжнародне економічне співробітництво. Володіючи могутнім економічним і ресурсним потенціалом, область розвиває зовнішньоекономічні зв'язки з урахуванням загальнодержавної зовнішньоекономічної політики.

Найбільш розвинутою формою зовнішньоекономічних зв'язків Луганської області є зовнішня торгівля товарами. Кількісними і якісними характеристиками зовнішньої торгівлі виступають: абсолютні вартісні показники – обсяги експорту та імпорту, зовнішньоторговельний оборот, зовнішньоторговельне сальдо; обсяги експорту та імпорту на душу населення; товарна і географічна структура зовнішньої торгівлі товарами. Орієнтуючись на ці показники (табл. 2), у дослідженні визначено масштаби, тенденції розвитку і структура об'єктів і суб'єктів зовнішньої торгівлі Луганської області.

Таблиця 2

Показники зовнішньої торгівлі товарами Луганської області

Показники | 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004

Експорт, млн. дол. | 509,1 | 681,3 | 1236,4 | 1409,7 | 1351,0 | 1900,1

Імпорт, млн. дол. | 228,6 | 384,2 | 976,3 | 618,3 | 351,2 | 368,9

Зовнішньоторговельний оборот, млн. дол. | 737,6 | 1065,5 | 2212,7 | 2028,0 | 1702,2 | 2269,0

Сальдо зовнішньої торгівлі, млн. дол. | 280,5 | 297,1 | 260,1 | 791,4 | 999,8 | 1531,2

Коефіцієнт покриття імпорту експортом | 2,23 | 1,77 | 1,27 | 2,28 | 3,85 | 5,17

Експорт на душу населення, дол. | 193 | 258 | 486 | 562 | 544 | 765

Імпорт на душу населення, дол. | 87 | 145 | 383 | 247 | 141 | 148

За обсягами експортно-імпортних операцій Луганська область у 2004 році зайняла 5-те місце серед областей України. Область займає 5-е місце в Україні за обсягом експорту продукції і 12-е місце за обсягом імпорту продукції. Із промислових підприємств Луганської області 643 приймають участь у зовнішньоторговельних операціях із партнерами з 108 країн світу. Останнім часом спостерігаються значні структурні зміни в географічній структурі зовнішньої торгівлі, які пов’язані із зниженням обсягів товарообігу з країнами СНД унаслідок проведеної політики переорієнтації на західних партнерів, але Росія як і раніше залишається одним із найбільш вагомих торгових партнерів Луганської області.

Тенденції зовнішньоторговельної діяльності Луганської області на сьогоднішній день складаються в розширенні експорту продукції первинної переробки і зменшенні продукції високотехнологічних, наукомістких галузей. У загальному обсязі експорту значне місце займають енергетичні матеріали, нафта і продукти її перегонки (36,7%). На постачання недорогоцінних металів і виробів з них приходиться 26,9% експорту, продукції хімічної і зв'язаних з нею областей промисловості – 17,5%, текстилю і виробів з текстилю – 4,0%, механічного оснащення, машин і механізмів, електроустаткування – 3,5%, транспортних засобів і дорожнього оснащення – 2,8%. Таким чином, аналіз товарної структури області показує, що, незважаючи на визначені зрушення в зростанні обсягів експорту, велику частину експортованої продукції сьогодні складають сировина і матеріали.

У загальному обсязі імпорту товарів 35,2% вартості складають мінеральні продукти (у т.ч. енергетичні матеріали, нафта і продукти її перегонки – 30,5%). За рахунок продукції хімічної і зв'язаних з нею областей промисловості здійснюється 12,3% імпортних надходжень, текстилю і виробів з текстилю - 11,5%, механічного оснащення, машин і механізмів, електроустаткування і їх частин – 10,3%, недорогоцінних металів і виробів з них – 9,7% (з них чорних металів – 8,0%), маси з деревини або інших волокнистих целюлозних матеріалів - 3,8%, полімерних матеріалів, пластмаси і каучуку – 3,8% .

Найважливішим аспектом розвитку зовнішньоекономічних зв'язків є інвестиційне регіональне співробітництво. Вигідне геополітичне положення Луганської області, значні природні ресурси і наявність висококваліфікованих кадрів є важливими факторами залучення іноземних капіталів. За видами економічної діяльності найбільш привабливими є: виробництво коксу, продуктів нафтопереробки – 6,2 млн. дол. США; наземний транспорт – 8,2 млн. дол. США; хімічна і нафтохімічна промисловість (хімічне виробництво, виробництво гумових і пластмасових виробів) – 7,0 млн. дол. США; операції з нерухомістю, здавання внайми і послуги юридичним особам – 5,8 млн. дол. США; видобувна промисловість – 5,8 млн. дол. США; оптова торгівля і посередництво в торгівлі – 4,5 млн. дол. США. Таким чином, стійкий потік іноземних інвестицій у регіональну економіку протягом останніх років обумовлюється результатом як об'єктивних економічних факторів, так і послідовною діяльністю органів регіонального управління над створенням сприятливого інвестиційного клімату.

Важливою особливістю сучасних регіональних зовнішньоекономічних зв'язків є прикордонне співробітництво. Луганська область є прикордонною областю України і межує з Білгородською, Воронезькою і Ростовською областями Російської Федерації. Контакти між підприємствами Луганської області і Росії розвиваються в рамках Програми міжрегіонального і прикордонного співробітництва України і Російської Федерації за напрямками, визначеними пріоритетними у зовнішньоекономічній політиці регіону. У частині розвитку співробітництва з прикордонними регіонами Російської Федерації такими є просування продукції вітчизняних виробників на традиційні і нові ринки, залучення інвестицій на території пріоритетного розвитку Луганської області.

Слід зазначити, що вигідне географічне положення і сприятливі природно - кліматичні умови, наявність на території області найважливіших транспортних магістралей і вихід на нові товарні ринки, унікальне сполучення багатих родовищ, високий рівень урбанізації і щільності населення, кваліфікований науково-технічний персонал, промисловий, науково-технічний і інноваційний потенціал Луганської області створюють передумови для успішного розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, дозволяючи здійснювати зовнішньоекономічну діяльність у різних видах і формах.

Розділ 4. Методичне забезпечення управління розвитком регіональних зовнішньоекономічних зв’язків. У розділі