МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ІВАНА ФРАНКА

ТУРЯНСЬКИЙ

ЮРІЙ ІВАНОВИЧ

УДК 330.342:167.1

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ СИСТЕМ В УМОВАХ ЛІБЕРАЛІЗАЦІЇ ТА КАПІТАЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

Спеціальність 08.02.03 - організація управління, планування і регулювання економікою

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Львів - 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі економічної теорії Львівської комерційної академії Укоопспілки

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Башняннн Григорій Іванович,

Львівська комерційна академія,

завідувач кафедри економічної теорії

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Бойко Євген Іванович,

Інститут регіональних досліджень НАН України,

завідувач відділу прогнозування і моделювання

розвитку регіону;

кандидат економічних наук, доцент

Лещук Віктор Пилипович,

Луцький державний технічний університет,

завідувач кафедри фінансів

Провідна установа: Ужгородський національний університет

Міністерства освіти і науки України,

кафедра економіки, менеджменту і маркетингу

Захист дисертації відбудеться 15 грудня 2005 р. о 13.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.01 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79008, м. Львів-8, пр. Свободи, 18 (ауд.115).

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 5.

Автореферат розісланий 10 листопада 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

професор С. М. Панчишин

І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Ринкове регулювання перехідної економіки України здійснюється шляхом формування змішаної економічної системи, яка базується як на приватній, так і на суспільній (державній) формі власності, як на ринкових, так і державних методах її регулювання. Магістральним напрямком переходу до змішаної економічної системи є, по-перше, капіталізація (як розширення приватного сектору економіки), по-друге, лібералізація (як розширення економічних свобод). В результаті здійснення останніх і буде в остаточному підсумку сформована в недалекій перспективі така національна економічна система, яка в сучасній економічній літературі кваліфікується як змішана. У зв’язку з цим однією із найактуальніших як практичних, так і теоретичних економічних проблем є проблема ефективності розвитку капіталізаційних і лібералізаційних процесів в економіках перехідного типу.

Проблема ефективності розвитку процесів капіталізації і лібералізації в науковій економічній літературі почала розроблятися з самого початку становлення та розвитку економічної теорії. Однак її дослідження здійснювались в контексті становлення, розвитку так званих капіталістичних економічних систем як змішаного, так і чистого типу. Лише в останні роки у вітчизняній економічній літературі почали досить активно досліджувати процеси капіталізації і лібералізації економічних систем перехідного типу. Тим не менше таке дослідження здійснюється або на надзвичайно абстрактному рівні, або, навпаки, - лише з чисто практичних чи практично-емпіричних позицій. В даній дисертаційній роботі вперше у вітчизняній економічній літературі ставиться завдання дослідити проблеми ефективності розвитку капіталізаційних і лібералізаційних процесів, по-перше, на рівні становлення, формування та розвитку загальної теорії економічних систем, яка би ставила перед собою мету дослідити найзагальніші принципи функціонування та розвитку економічних систем будь-якого типу, в тому числі і перехідних, по-друге, на рівні теорії перехідних економічних систем, чи точніше, загальної теорії перехідних економічних систем, по-третє, на суто метрологічному рівні і в контексті формування та розвитку такої спеціальної економічної науки як загальна економічна метрологія. Нас цікавить у першу чергу процес формування та зміни таких результуючих економічних параметрів розвитку капіталізаційних і лібералізаційних процесів як, по-перше, капіталізаційна, і, по-друге, лібералізаційна економічна ефективність функціонування господарських систем, передусім систем макроекономічного порядкy.

У сучасній економічній літературі проблеми ефективності розвитку капіталізаційних і лібералізаційних процесів та їх державного регулювання опосередковано досліджувались в роботах низки українських і зарубіжних авторів, зокрема, таких як Л. Абалкін, С. Бабенко, Р. Барр, Г. Башнянин, П. Блауг, С.Л. Брю, Є. Бойко, М. Брик, А. Гальчинський, В. Геєць, І. Грабинський, Л. Гринів, С. Давимука, М. Долішній, С. Злупко, О. Кузьмін, К.Р. Макконелл, А.В. Мартенс, С. Марцин, Г.Н. Менкью, І. Михасюк, С. Мочерний, В. Ойкен, М. Павлишенко, С. Панчишин, Ж. Поплавська, Г. Рааб, С. Реверчук, А. Філіпенко, В. Фремут, П. Хейне, А. Чухно, М. Шніцер, Й.А. Шумпетер.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалась в рамках таких науково-дослідних тем як: „Проблеми функціонування та розвитку економічних систем”; „Перехідні економічні системи”; „Системи економічного вимірювання”; „Формування кооперативного сектора в багатоукладній економіці Укра”; „Перспективи розвитку споживчої кооперації України в ринковому середовищі”.

Мета дисертаційного дослідження. Виявити найзагальніші принципи формування та зміни таких економічних параметрів як, по-перше, капіталізаційна ефективність, по-друге, лібералізаційна ефективність економічних систем перехідного типу, або інакше – виявлення на метрологічному і методологічному рівні ступеня впливу капіталізації і лібералізації на економічний розвиток.

Завдання дисертаційного дослідження. Вони обумовлюються метою і необхідністю її реалізації і полягають у наступному.

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

Об’єкт дисертаційного дослідження. Ним виступають економічні системи як мікроекономічного, так і макроекономічного порядку в економіках перехідного типу.

Предмет дисертаційного дослідження – розвиток капіталізаційних і лібералізаційних процесів в перехідних економіках і виявлення характеру їх впливу на результативність їх функціонування.

Методологічна основа дисертаційного дослідження. Нею виступають методи загальної і спеціальної теорії економічних систем, загальної і спеціальної економічної метрології, мікро- і макроекономічного аналізу, концепція еластичності, економіко-математичні методи, графічні методи і ін.

Теоретичну основу дисертаційного дослідження становлять класичні, посткласичні, сучасні концепції капіталізації і лібералізації економічних систем, праці вітчизняних і зарубіжних вчених в галузі приватизації, капіталізації, лібералізації, ефективності економічних процесів, економічної метрології і економетричної науки вцілому.

Емпірична основа дисертаційного дослідження – практика розвитку капіталізаційних і лібералізаційних процесів в економіках перехідного і розвинутого типів, історична практика еволюції економічних систем перехідного та розвинутого типу, практика оцінки та виміру ефективності економічних процесів і економічних параметрів.

Наукова новизна результатів дисертаційного дослідження. Вона полягає в наступному.

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

До основних наукових результатів, які становлять особистий здобуток дисертанта і виносяться на захист, належать:

1. Введено в науковий обіг поняття “капіталізаційна ефективність”, “капіталізаційна еластичність”, “лібералізаційна ефективність”, “лібералізаційна еластичність”, визначено загальні формули їх метрологічного відображення.

2. Визначені загальні методологічні підходи до визначення рівня функціональної і динамічної ефективності капіталізації економічних систем. Обгрунтовано теоретичне положення про різновелику ефективність капіталізації у різних ринкових періодах.

3. Обгрунтовані методологічні підходи до метрологічного відображення інтегральної динамічної капіталізаційної ефективності економічних систем. Визначені передумови, за яких інтегральна динамічна капіталізаційна ефективність є оптимальною.

4. Розроблена методика визначення рівня масштабної капіталізаційної ефективності економічних систем. Вказано на залежність величини капіталізаційних ефектів від вихідних масштабів капіталізації. Виявлено вплив капіталізації на результативність функціонування гіпокапіталізованих, квазікапіталізованих і власне капіталізованих систем в перехідних економіках.

5. Визначений характер залежності між лібералізаційною ефективністю і фактором часу та масштабами вихідної лібералізації. Обгрунтована теза про формування різновеликих лібералізаційних ефектів в різних періодах часу. Вказано на характер впливу екзо- і ендолібералізації кооперативних систем на результативність їх функціонування та розвитку. Виявлені передумови формування організаційно-економічного ефекту ендолібералізації кооперативних систем.

6. Розкритий взаємозв’язок між лібералізацією і ефективністю ринкової саморегуляції економіки. Визначені передумови формування MR-неефективності (ринково-регуляційної неефективності) і MR-ефективності (ринково-регуляційної ефективності) систем перехідного типу. Вказано на залежність величини MR-неефективності і MR-ефективності систем від їх ринково-регуляційної еластичності (чутливості до зміни масштабів ринкової саморегуляції, чи державної регуляції).

Теоретико-методологічне та практичне значення результатів дисертаційного дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження можуть бути використані в процесі формування та подальшого розвитку загальної і спеціальної теорії економічних систем, загальної і спеціальної економічної метрології, загальної і спеціальної теорії перехідних економічних систем, загальної і спеціальної теорії виміру ефективності функціонування та розвитку економічних систем, а також теорії державного регулювання господарських систем. Деякі положення дисертації були використані у навчальному процесі при розробці методичного забезпечення з дисциплін „Основи економічної теорії”, „Макроекономічна теорія”, „Мікроекономічна теорія”, „Державне регулювання економіки” (довідка № 346/01-1.08 від 29.04.2005р). Доцільним є їх використання при формуванні раціональної державної політики в галузі приватизації, капіталізації і лібералізації економічного розвитку (довідка № 13101-560 від 24.04.2005р).

Апробація дисертаційної роботи. Результати дисертаційного дослідження були апробовані на наукових і науково-практичних конференціях, у фахових і нефахових економічних виданнях. Зокрема, деякі положення дисертації доповідались автором на щорічних підсумкових наукових конференціях Львівської комерційної академії (1998-2004 рр.), на щорічних науково-теоретичних конференціях “Перехідні економічні системи” (Львів, ЛКА, 1999- 2003 рр.), науково-практичній конференції „Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку” (Львів, ІН НАН України, 2000 р.), Міжнародній конференції молодих вчених- економістів (Дніпропетровськ, 2000 р.) Результати дисертації знайшли своє практичне втілення також при розробці методики оцінки ефективності приватизаційних процесів, підготовленою науково-дослідною лабораторією економічної оцінки при Львівській комерційній академії.

Публікації з теми дисертаційного дослідження. За результатами дисертаційного дослідження було опубліковано 23 роботи загальним обсягом 6,9 д. а., в тому числі 7 статей - у фахових виданнях. Із загального обсягу опублікованих робіт особисто автору дисертації належать 4,9 д. а.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Структура дисертаційної роботи обумовлена її метою і основними завданнями, а також загальною логікою дослідження та викладу його результатів. Робота складається із вступу, трьох розділів, які містять 7 підрозділів, висновків, списку використаної літератури (228 найменувань) та додатків. У роботі містяться 127 схем й ілюстрації і її зміст викладено на 167 сторінках машинописного тексту в комп’ютерному варіанті (без списку літератури та додатків).

II. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

У вступі розкривається актуальність теми дисертаційного дослідження, визначаються його мета і основні завдання, вказується на елементи новизни і внесок автора в розробку даної проблеми, а також визначається теоретична і практична значимість результатів дослідження, обґрунтовується структура роботи і вказується на ступінь її апробації.

У першому розділі "Теоретико-методологічні основи дослідження проблем капіталізації і лібералізації економічних систем" із найзагальніших позицій досліджується капіталізація і її основні типи, розкривається зміст та функції лібералізаційної ефективності економічних систем.

В теоретико-методологічному аналізі капіталізаційних процесів найважливішим є розв'язання двох проблем - природи і типологізації капіталізації як суспільно-економічного процесу. В авторській інтерпретації капіталізація - це процес розширення приватного сектора економіки або інвестування чистого (чи валового) грошового доходу в економічну діяльність. Буває вона двох типів: формаційна і функціональна капіталізація. Формаційна капіталізація - це процес розширення приватного сектора економіки. Функціональна капіталізація - це інвестування грошового доходу в економічну діяльність. Перша кваліфікується автором як макроекономічна капіталізація і вона ототожнюється з приватизацією, а друга - як мікроекономічна капіталізація, яка вже ототожнюється з процесом інвестування. Об'єктом дослідження в дисертаційній роботі виступає переважно формаційна капіталізація, яку ми поділяємо на три види: початкову, посткапіталістичну і постсоціалістичну.

Формування та розвиток посткапіталістичної капіталізації залежить від двох основних факторів: фактора часу (тривалості ринкового періоду) і характеру деформації демократичних суспільних інститутів. В короткотривалому ринковому періоді посткапіталістична капіталізація формується та розвивається за "хвильовим" принципом в такт економічному циклу. В довготривалому і особливо гіпердовготривалому ринковому періодах вона за „хвильовим” принципом звужується з причини розширення потреби суспільства в благах суспільного і квазісуспільного порядку. В умовах правої деформації демократичних інститутів („правого” авторитаризму) капіталізаційні процеси за „коливним” принципом розширюються, а в умовах лівої деформації („лівого” авторитаризму), навпаки, звужуються,

Внаслідок розвитку капіталізаційних процесів в перехідних економіках формуються два типи капіталістичних систем. По-перше, це власне або чисті капіталістичні системи, соціально-економічною основою функціонування та розвитку яких виступає приватна власність. І, по-друге, так звані капіталізовані системи, в яких приватна форма власності в тій чи іншій пропорції поєднується з державною. В сучасній перехідній економіці України переважають капіталізовані системи, які можуть також бути різних видів - гіпокапіталізовані, квазікапіталізовані, власне капіталізовані, гіперкапіталізовані системи. В гіпокапіталізованих системах роль приватної власності є незначною, а в гіперкапіталізованих - дуже значною. На думку дисертанта, економіка України знаходиться на початку другого етапу розвитку капіталізаційних процесів, коли панівними вже є квазікапіталізовані і частково власне капіталізовані системи. На цьому етапі капіталізація економіки перестає бути формальною, а стає реальною, що вже позитивним чином впливає на продуктивність національної економіки.

Однією із найважливіших теоретико-методологічних проблем дослідження капіталізаційних процесів є проблема оцінки характеру впливу цих процесів на суспільно-економічний розвиток. є три погляди на дану проблему. Концепції капіталізації, репрезентовані в економічній літературі, володіють, на думку дисертанта, двома основними недоліками. Вони не враховують: по-перше, фактора часу (тривалості ринкового періоду) і, по-друге, формаційно-системного (чи функціонально-системного) рівня економіки. Подолання цих недоліків є одним із пріоритетних завдань дисертаціного дослідження.

Економічна ефективність формується під впливом двох груп факторів функціонування господарських систем: лібералізаційних і не-лібералізаційних (всіх інших, окрім лібералізаційних). Для виявлення чистого впливу лібералізації на економічний розвиток потрібно абстрагуватися від не-лібералізаційних факторів. Щоб елімінувати вплив останніх, процеси лібералізації доцільно досліджувати в умовах так званої чистої екстенсифікації. Для дослідження чистого впливу лібералізації на економічний розвиток дисертантом вводиться в науковий обіг поняття "лібералізаційна ефективність", яка виступає як функція виключно масштабів лібералізації. Інтегральна лібералізаційна ефективність визначається як співвідношення загальних величин рівнів економічної ефективності і масштабів лібералізації, а диференціальна лібералізаційна ефективність - як співвідношення відповідних приростних (диференціальних) величин.

Соціально-економічні наслідки (ефекти) лібералізації можуть проявляти себе двояко: раптово, в момент здійснення певних лібералізаційних процедур і з певним лагом часу, з певним запізненням. В останньому випадку створюються гносеологічні передумови для невірної оцінки лібералізаційних-процесів. Найчастіше раптово реагують на лібералізацію суспільні і квазісуспільні системи (причому в негативному плані), а з певним лагом часу - приватні і квазіприватні системи і особливо системи макроекономічного порядку.

В залежності від характеру впливу лібералізації на економічний розвиток можна виділити три типи лібералізаційної ефективності. По-перше, зростаючу лібералізаційну ефективність, яка полягає в тому, що із розширенням масштабів лібералізації економічна ефективність функціонування господарських систем зростає. Таким позитивним чином на лібералізацію реагують, як правило, приватні і квазіприватні системи. По-друге, стабільну лібералізаційну ефективність, за умови якої економічна ефективність функціонування господарських систем і не зростає, і не знижується. Дана економічна ситуація може мати місце в довготривалому ринковому періоді функціонування більшості господарських систем. По-третє, спадаючу лібералізаційну ефективність, яка формується вже в суспільному і квазісуспільному секторах економіки і полягає в тому, що із розширенням масштабів лібералізації економічна ефективність функціонування господарських систем починає знижуватись.

Тип лібералізаційної ефективності детермінується також і масштабами лібералізації. З переходом від незначної (гіполібералізації) до значної (помірної лібералізації) і дуже значної (гіперлібералізації) лібералізації економічна ефективність більшості економічних систем спочатку зростає, потім стабілізується і, нарешті, починає знижуватися. Тому графік лібералізаційної ефективності має форму „лежачої” і „перевернутої” літери „С”.

В другому розділі дисертаційного дослідження "Ефективність капіталізації економічних систем перехідного типу" здійснюється метрологічний аналіз статичної, функціональної і динамічної капіталізаційної ефективності, виявляється вплив масштабів капіталізації на її ефективність, аналізується ефективність капіталізації гіпокапіталізованих і помірно капіталізованих систем перехідного типу, а також вплив політичного ринку на капіталізаційні процеси.

Метрологічний аналіз капіталізаційної ефективності може здійснюватися із статичних і динамічних позицій і на основі врахування відповідних типів капіталізаційних ефектів. В роботі виділяються такі типи цих ефектів: по-перше, статичний, по-друге, функціональний, по-третє, динамічний, по-четверте, гіпердинамічний, по-п'яте, метагіпердинамічний (історичний) капіталізаційні ефекти. Вони формуються, відповідно, у гіперкороткотривалому, короткотривалому, довготривалому, гіпердовготривалому і метагіпердовготривалому ринкових періодах із відповідним лагом часу з моменту здійснення певних капіталізаційних процедур. В дисертаційній роботі метрологічний аналіз капіталізаційної ефективності здійснюється в рамках гіпердовготривалого ринкового періоду, тобто з позицій врахування не тільки поточних, але й віддалених чи гіпервіддалених проявів (наслідків) розвитку процесів приватизації. Теоретико-методологічною основою даного дослідження є гіпердинамічна концепція капіталізації.

Одним із основних факторів впливу на результативність капіталізацІйних процесів є фактор часу (тривалість ринкового періоду). Вплив цього фактора детермінується формаційним типом економічних систем, У класичних приватних економіках слабкий позитивний вплив (у короткотривалому періоді) трансформується через досить короткий проміжок часу у слабкий негативний вплив. .У змішаних системах помірний позитивний вплив - в помірний негативний вплив через значно довший проміжок часу. А у перехідних системах - сильний позитивний вплив через значний проміжок часу трансформується у сильний негативний вплив.

В усіх національних економічних системах за формаційним типом капіталізаційна ефективність формується за приблизно однією і тією ж схемою і її графік має форму "перевернутої вниз" і „лежачої” літери „С”. Динамічна капіталізаційна ефективність формується в перехідній економіці України й інших пострадянських країнах за парадоксальною схемою: її графік має форму „перевернутої вверх” і „лежачої” літери „С” Цей парадокс пояснюється особливостями ринкової трансформації вітчизняної економіки. Автор виділяє у зв'язку з тим два типи ринкової трансформації постсоціалістичних економік - еволюційний і революційний. При першому загальна схема формування динамічної капіталізаційної ефективності така ж, як і в змішаних чи класичних приватних економіках. А за революційного способу вона є вже прямо протилежною (крива має форму „повернутої вверх” і „лежачої” літери „С” (див. рис. 1). Цей парадокс розвитку капіталізаційних процесів у перехідній економіці України зумовлений формуванням негативного ефекту згортання суспільного сектора економіки і втрати державного контролю над ним (приватний бізнес добре функціонує в умовах широкої соціальної інфраструктури, а в умовах її згортання він знижує ефективність свого розвитку).

При формуванні тієї чи іншої капіталізаційної політики держава повинна виходити із конкретної формаційної структури економіки, яка також суттєвим чином визначає результативність капіталізаційних процесів. Автор виділяє три типи економік за їх формаційною структурою: по-перше, з оптимальним співвідношенням між суспільним і державним сектором, по-друге, з надмірним

розвитком суспільного сектора (і недостатнім - приватного), по-третє, з надмірним розвитком приватного сектора (і недостатнім суспільного). В економіці з надмірним розвитком суспільного сектора значний позитивний вплив через досить значний проміжок часу трансформується в значний негативний вплив, а позитивна капіталізаційна дисрівновага переходить в негативну капітал капіталізаційну дисрівновагу.

Капіталізаційна ефективність економічних систем залежить не тільки від їх формаційного, функціонального та ринкового типу (чи інших факторів), але й від масштабів чи рівнів так званої вихідної капіталізації. Під вихідною капіталізацією дисертант розуміє ретроспективну (ту, що має місце в попередній щодо даного

періоду часу, тобто у віддаленому чи найближчому минулому) і актуальну (що мала чи має місце на даний поточний момент часу) капіталізацію в їх єдності. Економічна (і соціально-духовна) ефективність потенційної капіталізації залежить від масштабів вихідної капіталізації.

У зв'язку з цим виникає теоретична потреба у здійсненні наукової типологізації економічних систем за ступенем їх вихідної капіталізації і виділення на цій основі так званих капіталізаційних типів економічних систем. В дисертаційній роботі виділяють наступні типи таких систем: по-перше, гіпокапіталізовані (дуже слабо капіталізовані), по-друге, квазікапіталізовані (слабо чи незначно капіталізовані), по-третє, капіталізовані (помірно капіталізовані), по-четверте, гіперкапіталізовані (сильно капіталізовані), по-шосте, метагіперкапіталізовані (надзвичайно сильно капіталізовані) системи. Гіпокапіталізовані системи реагують на їх подальшу (потенціальну) капіталізацію інакше, ніж, скажімо, гіперкапіталізовані чи метагіперкапіталізовані.

В перехідних економіках капіталізаційні типи систем залежать від етапу їх ринкового реформування. Національна економічна система України еволюціонує з гіпокапіталізованої (на першому етапі її ринкового реформування, тобто в період 1991 -1995 рр.) в квазі- чи власне капіталізовану (на другому етапі її ринкового реформування). У зв'язку з цим сьогодні найактуальнішою проблемою в теоретичному аналізі капіталізаційних процесів є проблема визначення економічної ефективності потенційної капіталізації гіпо- чи квазі- або помірно капіталізованих систем.

Потенційна капіталізація по-різному впливає на економічну, соціально-економічну і соціально-духовну капіталізаційну ефективність функціонування гіпокапіталізованих систем перехідного типу. Вплив капіталізації на економічну складову загального рівня інтегральної капіталізаційної ефективності їх функціонування є у короткотривалому ринковому періоді гіперпозитивним, в довготривалому (причому "зона" цього періоду е досить значною) - нейтральним (або майже нейтральним), а в гіпердовготривалому - гіпернегативним. Дещо інакше, за інакшою загальною схемою реагує на потенціальну капіталізацію соціально-економічна і соціально-духовна сфери гіпокапіталізованих систем. Соціально-економічна складова інтегральної капіталізаційної ефективності спочатку незначно знижується (у короткотривалому ринковому періоді, потім є гіпопозитивною або гіпонегативною (чи нейтральною) (в довготривалому ринковому періоді) та (в гіпердовготривалому ринковому періоді), починає помірно зростати (є помірно позитивною). І, нарешті, духовна складова загального рівня інтегральної ефективності їх функціонування змінюється від гіпернегативної (у короткотривалому ринковому періоді) до нейтральної чи гіпонегативної (у довготривалому ринковому періоді), у гіпердовготривалому ринковому періоді - до квазі-, помірно- чи гіперпозитивної. В процесі формування державної структурної політики необхідно враховувати вказані особливості впливу капіталізації на результативність функціонування гіпокапіталізованих систем перехідного типу.

Капіталізовані економічні системи також по-різному реагують на їх подальшу капіталізацію і цей вплив останньої на них детермінується в основному вихідним рівнем їх капіталізації чи їх, інакше, капіталізаційним типом. Квазікапіталізовані системи приблизно помірно позитивно реагують на їх подальшу капіталізацію в короткотривалому ринковому періоді, власне капіталізовані-нейтрально або майже нейтрально (від гіпопозитивної до гіпонегативної реакції), а гіперкапіталізовані - сильно негативно (від квазінегативної до гіпернегативноЇ реакції). Це вказує на те, що подальшу капіталізацію гіперкапіталізованих систем потрібно призупинити і поступово переходити від проведення політики капіталізації до здійснення політики декапіталізації (або ресоціалізації). Такий поворот чи переорієнтація в державній структурній політиці здійснюється під впливом відповідних змін в структурі політичного ринку, останній "лівішає" в умовах відповідних змін у структурі масової економічної свідомості, яка також стає "лівішою".

Приватизаційні тенденції в економіці України впродовж останніх двох років віддзеркалюють особливості впливу політичного ринку на перебіг капіталізаційних процесів. На відміну від 2002 року, коли план з надходжень від приватизації державного майна було виконано на рівні 18,1%, у 2003 році ці надходження відповідали запланованому обсягу та становили 2174,1 млн. гривень. Цьому сприяло забезпечення вчасного проведення конкурсів з продажу акцій інвестиційно привабливих підприємств. Зокрема, у 2003 році було повністю продано контрольний пакет акцій, що належали ВАТ „Укртелеком" у статутному фонді СП „UMC", це дало змогу перерахувати до бюджету понад 700 млн. гривень.

Також протягом року були приватизовані такі важливі об'єкти, як "Нікопольський завод феросплавів" (51% акцій статутного фонду - 210,5 млн. грн.), „Кримський содовий завод" (89,48% статутного фонду - 346,7 млн. грн.), „Чорноморський суднобудівний завод" (90,25% статутного фонду - 119,3 млн. грн.) та інші (Табл.1 ).

Таблиця 1

Приватизація державного майна у 2003 р.

Назва об’єкту приватизації | Частка проданих акцій у статутному фонді у % | Надходження у бюджет

млн. гривень

ВАТ „Укртелеком" | 51 | 701

"Нікопольський завод феросплавів" | 51 | 210,5

„Кримський содовий завод" | 89,48 | 346,7

„Чорноморський суднобудівний завод" | 90,25 | 119,3

Інші приватизовані обєкти | - | 796,6

Всього | - | 2174,1

*Квартальні передбачення/Другий квартал 2004.- К., 2004. –С. 7-8

Вплив політичної кон’юнктури на перебіг капіталізаційних процесів особливо виразно можна проілюструвати на прикладі приватизаційних процесів 2004 р., що досягли небачених досі в Україні обсягів. Так, упродовж першого півріччя 2004 року приватизовано такі великі об'єкти: Криворіжсталь (надходження до бюджету — 4,26 млрд. грн.), Павлоградвугілля (1,4 млрд. грн.), ДМК ім. Дзержинського (0,71 млрд. грн.). До бюджету на поча-ток липня надійшло більш як 7 млрд. грн. Проте більшість цих об’єктів були придбані за відверто непрозорими схемами, або з невиправданими обмежен-нями щодо участі на конкурсах. Уряд висловив намір оскаржити права власності на деякі з них і запропонувати власникам інших зробити доплати. Так, у серпні 2005 року 93,02% акцій найбільшого в Україні металургійного комбінату „Криворіжсталь” (його виробничі потужності становлять понад 6 млн. тонн прокату, близько 7 млн. тонн сталі і понад 7,8 млн. тонн чаву-ну на рік) повернуто державі та прийнято рішення про проведення повторного конкурсу з продажу акцій. Умови конкурсу: його макси-мальна прозорість і відкритість; стартова ціна збільшилася до двох мільярдів до-ларів; зросли вимоги щодо соціальної й інвестиційної складової.

В третьому розділі дисертаційного дослідження "Ефективність лібералізації економічних систем перехідного типу" аналізується вплив фактора часу, масштабів лібералізації, політичного ринку на формування та зміну лІбералізаційної ефективності економічнихсистем.

Лібералізація по-різному впливає на результативність функціонуванн та розвитку економічної, соціальної (соціально-економічної) і соціально-духовної (соціально-інтелектуальної) сфер господарських систем перехідних економік. Її вплив на економічний розвиток у короткотривалому, квазідовготривалому, мезодовготривалому і наддовготривалому ринкових періодах є позитивним і при цьому формуються даного періоду часу ці позитивні лібералізаційні ефекти зменшуються, а в „зоні” гіпердовготривалого ринкового періоду вони стають спочатку нульовими, а потім негативними.

Ця трансформація позитивних лібералізаційних ефектів у негативні супроводжується відповідною переорієнтацією і у масовій економічній свідомості - вона із проліберальної перетворюється поступово (але з деяким "запізненням", з певним лагом часу) в антиліберальну, що є першим сигналом для згортання лібералізаційної політики і поступового переходу до делібералізації (помірної, незначної) чи, інакше, централізації економічних систем. Зміна проліберальної політики на антиліберальну повинна починатись тоді, коли економічні втрати від лібералізації спочатку зрівноважуються, а потім починають перевищувати економічні вигоди від неї, тобто тоді, коли так звані вмінені витрати надмірної лібералізації із негативних стають позитивними, або коли (див. рис. 2)

/-ІСL/ < /+ІСL/,

де ІСL - вмінені втрати від надмірної лібералізації.

На соціально-економічну і соціально-духовну сфери лібералізація впливає прямо протилежним чином, ніж на власне економічну сферу господарських систем. На значному проміжку короткотривалого і довготривалого ринкових періодів лібералізація негативно впливає як на соціальний, так і на духовний розвиток господарських систем, а у гіпердовготривалому ринковому періоді її вплив є вже позитивним з тією лише відмінністю, що позитивні лібералізаційні ефекти у соціальній сфері є менш значними, ніж у духовній сфері (див. рис.2). Духовна сфера негативніше реагує на лібералізацію у короткотривалому і довготривалому ринкових періодах, зате позитивніше реагує на неї у гіпердовготривалому і довготривалому періоді, ніж соціальна сфера.

На рівень та динаміку зміни лібералізаційної ефективності економічних систем впливає не тільки фактор часу (тривалість ринкового періоду), але й вихідні (початкові, актуальні) масштаби лібералізації. За цим параметром всі економічні системи можуть бути підрозділені на три лібералізовані типи: по-перше, квазілібералізовані, по-друге, помірно лібералізовані, по-третє, гіперлібералізовані системи. Перші є високоефективними (у короткотривалому ринковому періоді, тобто з позицій найближчих лібералізаційних ефектів), другі - стабільними (чи гіпоефективними, або гіпонеефективними) у довготривалому ринковому періоді з позицій віддалених лібералізаційних ефектів), а треті - неефективними (у гіпердовготривалому ринковому періоді і з позицій гіпервіддалених лібералізаційних ефектів). Зниження

негативного ефекту згортання суспільного та державного сектора економіки.

За характером формування та функціонально-системним її рівнем лібералізація може бути двоякою: внутрішньою або ендолібералізацією і зовнішньою, або екзолібералізацією. Екзолібералізація впливає на економічну ефективність функціонування економічних систем за описаною вище схемою. А міра впливу ендолібералізації на економічний розвиток залежить від вихідних масштабів цієї ендолібералізації і соціально-економічного типу економічних систем. В дисертаційній роботі вплив лібералізації на економічний розвиток здійснюється у площині кооперативних систем, так як вони, по-перше, є проміжними між приватними і державними системами, а, по-друге, ідентичні загальній соціально-економічній структурі перехідних економік. За параметром вихідних масштабів лібералізації кооперативні системи можна поділити на три типи: по-перше, абсолютно ендолібералізовані, по-друге, квазіендолібералізовані, по-третє, абсолютно ендонелібералізовані (або інакше, абсолютно ендоцентралізовані) системи. Перші є неефективними у короткотривалому ринковому періоді через через формування так званого негативного організаційного (організаційно-економічного) ефекту (ефективності), слабоефективними або слабонегативними у довготривалому ринковому періоді, і ефективними - у гіпердовготривалому ринковому періоді через формування позитивного соціального і духовного (інтелектуального) ефекту ефективності, яка зворотнім чином позитивно впливає -на економічну результативність їх функціонування. Другі є ефективними у короткотривалому ринковому періоді через формування позитивного організаційно-економічного ефекту (ефективності), слабоефективними чи слабонеефективними - у довготривалому ринковому періоді і неефективними - у гіпердовготривалому ринковому періоді. Треті - високоефективними у короткотривалому і довготривалому ринковому періоді через формування позитивного організаційно-економічному ефекту і неефективними - у гіпердовготривалому ринковому періоді через формування значного негативного соціально-інтелектуального ефекту.

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

1. Вплив капіталізації на економічний розвиток є різним в залежності від тривалості ринкового періоду. У гіперкороткотривалому, короткотривалому, довготривалому, гіпердовготривалому і метагіпердовготривалому ринкових періодах в економічних системах як змішаного, так і перехідного типу формуються різні, відповідно, капіталізаційні ефекти - статичні, функціональні, динамічні, гіпердинамічні і метагіпердинамічні. З позицій поточних чи найближчих ефектів капіталізація в основному позитивно впливає на економічний розвиток, а з позицій віддалених, гіпервіддалених чи метагіпервіддалених може впливати на нього і негативно. Цей емпіричний і теоретичний факт доцільно враховувати при формуванні відповідної структурної політики держави і вибору моделі суспільного розвитку (ліберальної, центристської чи соціально-демократичної). Сучасна перехідна вітчизняна економіка посилено капіталізується, що є вигідним з позицій поточного моменту, але може виявитись невигідним чи неефективним у віддаленій історичній перспективі.

2. Державна ідеологія ринкового реформування вітчизняної економіки повинна бути побудована таким чином, щоб оптимізувати не поточний чи в тій чи іншій мірі віддалений капіталізаційний ефект, а так званий інтегральний динамічний капіталізаційний ефект, його зростання свідчить про те, що капіталізація позитивно впливає на економічний розвиток не тільки на даний момент часу, але в цілому, за відносно тривалий проміжок часу. Практична реалізація політики оптимізації інтегрального динамічного капіталізаційного ефекту буде мати місце тоді і тільки тоді, коли політика капіталізації і національної економіки буде доповнюватися, супроводжуватися і чергуватися з проведенням політики декапіталізації, або, інакше, соціалізації.

3. Економічна ефективність політики капіталізації економічного розвитку (розширення її приватного сектора і відповідно зниження суспільного) залежить не тільки від фактора часу і проявляє себе через певний лаг часу, але й від вихідних масштабів капіталізації, інакше, капіталізаційного типу систем. Надмірно капіталізовані економічні системи (гіперкапіталізовані, власне капіталізовані) реагують гірше на посилення капіталізації, ніж недостатньо капіталізовані (гіпокапіталізовані, квазікапіталізовані тощо). Для наукового аналізу характеру впливу вихідних масштабів капіталізації економічних систем на їх подальшу капіталізацію вводиться в науковий обіг поняття "масштабна капіталізаційна ефективність". В тому випадку, коли вона зростає, об'єктивні масштаби капіталізації є недостатніми і її можна продовжувати і надалі, у випадку її зниження — політику капіталізації потрібно змінювати на політику декапіталізації або соціалізації тих чи інших систем. Таке "коливання" у співвідношенні між капіталізацією і соціалізацією економічних систем знаходить своє відображення у структурі політичного ринку, він то "правіє", то "лівіє", спричиняючи тим самим то капіталізацію, то декапіталізацію (соціалізацію).

4. Тими ж факторами, що і капіталізація, детермінується також і лібералізація як процес розширення економічних свобод. Лібералізація є ефективною у короткотривалому ринковому періоді (за її незначних масштабів) і стає в тій чи іншій мірі неефективною за його межами (у довготривалому, гіпердовготривалому тощо). Однак, у зв'язку з тим, лібералізаційні ефекти (особливо негативного плану) є віддаленими (або дуже віддаленими) в часі, вони є малопомітними, а тому вважається в сучасній науковій літературі помилково, що вона - тільки позитивний економічний процес і завжди є ефективною в економічному відношенні. Надмірна лібералізація є такою ж як неефективною, як і надмірна капіталізація і вона в цьому випадку повинна обмежуватися, а система державної регуляції економіки, навпаки, розширюватися.

6. Економічна ефективність лібералізації залежить також і від її виду - є вона внутрішньою чи зовнішньою (виступає як ендолібералізація чи як екзолібералізація). В умовах формування та розвитку ендолібералізації формується так званий організаційно-економічний ефект. Ефективність екзолібералізації визначається не тільки фактором часу, але й її вихідними масштабами. Лібералізаційні ефекти є, по-перше, віддаленими в часі (більшість із них), а тому малопомітними для дослідження, а, по-друге, вони при незначних масштабах вихідної лібералізації є позитивними, а при значних або дуже значних - стають і негативними,

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

у фахових виданнях:

1. Турянський Ю. І. Про загальну економетричну формулу економічних систем // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Економічні проблеми розвитку виробництва та інноваційної діяльності. Щорічник наукових праць. Вип. 19. - Львів, 2000. - С. 558-560.

2. Турянський Ю. І. Про функціональні типи капіталу як матеріальної основи капіталізації економічних систем перехідного типу // Науковий вісник. Збірник наково-технічних праць.–Львів: УкрДЛТУ. – 2001, вип. 11.3. – С. 181-184.

3. Турянський Ю. І. Формаційна капіталізація економічних систем: початковий і посткапіталістичний