МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ГАСТРОЕНТЕРОЛОГІЇ

УХАЛЬ ГАЛИНА МИХАЙЛІВНА

УДК 616.65-006.55]-085.217.22.63

АРТЕРІАЛЬНА ГІПЕРТЕНЗІЯ У ХВОРИХ НА ДОБРОЯКІСНУ ГІПЕРПЛАЗІЮ ПЕРЕДМІХУРОВОЇ ЗАЛОЗИ

(ОСОБЛИВОСТІ КЛІНІКИ, ДІАГНОСТИКИ, ЛІКУВАННЯ)

14.01.11 – кардіологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Дніпропетровськ – 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Одеському державному медичному університеті МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Юрлов

Владислав Михайлович, Одеський державний

медичний університет, завідувач кафедри

госпітальної терапії

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Курята Олександр Вікторович, Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, завідувач кафедри госпітальної терапії № 1 та профпатології

доктор медичних наук, професор Жебель Вадим Миколайович, Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова МОЗ України, завідувач кафедри терапії медичного факультету № 2

Провідна установа: Інститут кардіології ім. М.Д. Стражеска

АМН України, м.Київ, відділення гіпертонічної хвороби

Захист дисертації відбудеться “17” березня 2005 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.601.02 Дніпропетровської державної медичної академії МОЗ України та Інституту гастроентерології АМН України (пр. Правди, 96, м. Дніпропетровськ, 49074)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровської державної медичної академії (вул. Дзержинського, 9, м. Дніпропетровськ, 49044)

Автореферат розісланий “14” лютого 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук М.Б.Щербиніна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Артеріальна гіпертензія (АГ) у чоловіків середнього та похилого віку дуже поширена і є одним з провідних факторів, що сприяють виникненню і розвитку таких важких захворювань, як ішемічна хвороба серця, гострі коронарні синдроми, гострі порушення мозкового кровообігу (Б.І. Шулутко, 1998, K. Abraham, D.T. Lowenthal, 2000).

На цей час все більше уваги приділяється проблемам впливу різних патологічних станів на перебіг артеріальної гіпертензії (Є.П. Свіщенко, В.М.Коваленко, 2001). В літературі є дані про те, що деякі ключові симптоми доброякісної гіперплазії передміхурової залози (часті позиви до сечовипускання вночі, біль, порушення статевої функції – так звані симптоми нижніх сечових шляхів - Lower Urinary Tract Symptoms) призводять до розвитку стресових реакцій, прогресування ішемічної хвороби серця, сприяють підвищенню артеріального тиску (АТ) і прискореному старінню організму чоловіків середнього та похилого віку, а також погіршують якість життя хворих (М.Д. Джавад-Заде та співавт., 1980, М.А. Гончар і співавт., 1982, С.П. Пасєчніков, С.О. Возіанов, Л.П. Павлова, 2000). Застосування традиційних методів терапії артеріальної гіпертензії у таких хворих є недостатньо ефективним, тому що причини хронічного стресу, зумовлені проявами гіперплазії передміхурової залози, не усуваються (Ф. Міньон, 2000, D. Prezioso et al., 2001).

Незважаючи на те, що доброякісна гіперплазія передміхурової залози (ДГПЗ) у чоловіків середнього та похилого віку є одним з найбільш поширених захворювань, тільки останнім часом з’явились дані про позитивний вплив лікування симптомів порушення сечовиділення селективними ?1-адреноблокаторами на перебіг артеріальної гіпертензії (Л.Б. Лазебнік і співавт., 1999, О.Я. Івлєва,

А.В. Сивков, 2000).

Попередніми дослідниками не проводився аналіз впливу симптомів нижніх сечових шляхів на перебіг АГ і до цього часу залишається не визначеним, чому артеріальна гіпертензія не тільки посідає перше місце серед усіх захворювань, супровідних доброякісній гіперплазії передміхурової залози (D. Prezioso et al., 2001), але й виявляється у даного контингенту пацієнтів частіше, ніж у популяції цієї вікової групи в цілому (Л.Б. Лазебнік і співавт., 1999, Ю.Н. Букаєв і співавт., 1998, N.M. Kaplan et al., 2000).

У сучасній літературі немає чітко визначених пропозицій стосовно комплексного лікування АГ і ДГПЗ з позиції обтяження перебігу артеріальної гіпертензії симптомами нижніх сечових шляхів. В літературі відсутні дані про лікування хворих з АГ після оперативного видалення гіперплазованих тканин передміхурової залози та з урахуванням наявного у них гіперактивного сечового міхура.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота була виконана у рамках науково-дослідної роботи кафедри госпітальної терапії Одеського державного медичного університету “Профілактика прогресування ішемічної хвороби, хронічної серцевої недостатності й артеріальної гіпертензії з позицій корекції дисфункції ендотелію та метаболічних порушень у хворих різного віку” (номер державної реєстрації 01.03U007947).

Мета дослідження: підвищення ефективності лікування чоловіків середнього та похилого віку, хворих на артеріальну гіпертензію у поєднанні з доброякісною гіперплазією передміхурової залози, до та після видалення гіперплазованих тканин передміхурової залози.

Завдання дослідження:

1.

2.

3.

4.

5.

Об'єкт дослідження: артеріальна гіпертензія у поєднанні з доброякісною гіперплазією передміхурової залози.

Предмет дослідження: клінічні особливості артеріальної гіпертензії у хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози, особливості діагностики поєднання цих патологічних процесів, ефективність комплексного лікування чоловіків середнього та похилого віку, хворих на АГ у поєднанні з ДГПЗ, до та після видалення гіперплазованих тканин передміхурової залози.

Методи дослідження: анамнестичні, загальноклінічні, оцінка якості життя хворих, добове моніторування артеріального тиску, ультразвукове дослідження серця, нирок, сечового міхура, простати, урофлоуметричні дослідження, визначення вегетативного індексу, вмісту катехоламінів у сироватці крові, статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше доведено існування прямого зв’язку між тяжкістю перебігу артеріальної гіпертензії та виразністю клінічних симптомів доброякісної гіперплазії передміхурової залози.

Встановлено необхідність використання у хворих середнього та похилого віку з АГ, яка перебігає на фоні доброякісної гіперплазії передміхурової залози, в комплексному лікуванні ?1-адреноблокатора доксазозину, з позиції обтяження перебігу артеріальної гіпертензії наявною симптоматикою ДГПЗ.

Вперше доведено, що ефективність лікування хворих на АГ з супровідною клінікою гіперактивного сечового міхура після видалення гіперплазованих тканин простати підвищується при застосуванні в післяопераційному періоді разом з базовими антигіпертензивними препаратами ?1-адреноблокатора доксазозину і М-холінолітика детрузитолу.

Визначено, що АГ у чоловіків середнього та похилого віку з ДГПЗ виявляється у 32,2 % випадків.

Практичне значення одержаних результатів. Обґрунтовано базовий рівень діагностичних заходів у хворих на артеріальну гіпертензію, що перебігає на фоні доброякісної гіперплазії передміхурової залози.

Обґрунтовано доцільність використання комплексного методу лікування хворих на АГ, що перебігає на фоні супровідної гіперплазії передміхурової залози, з обов’язковим включенням до терапії ?1-адреноблокатора доксазозину.

Доведено доцільність комплексного методу лікування хворих на АГ після видалення гіперплазованих тканин передміхурової залози шляхом застосування в післяопераційному періоді разом з іншими антигіпертензивними препаратами ?1- адреноблокатора доксазозину.

Доведено доцільність використання комплексного методу лікування хворих на АГ з супровідним гіперактивним сечовим міхуром після видалення гіперплазованих тканин передміхурової залози з використанням ?1-адреноблокатора доксазозину та М-холінолітика детрузитолу.

Результати дисертаційної роботи впроваджені у роботу терапевтичних і урологічних відділень Одеської обласної клінічної лікарні, Одеської міської клінічної лікарні №10, 411 Центрального клінічного військового госпіталю м. Одеси.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто проаналізовані дані відносно частоти поєднання артеріальної гіпертензії і доброякісної гіперплазії передміхурової залози з використанням матеріалів архівів Одеської обласної клінічної лікарні за 1998-2000 роки. Самостійно здійснене динамічне спостереження за 162 хворими на АГ і супровідну ДГПЗ, проаналізовано їх клінічну документацію, зібрано анамнестичні дані. Самостійно виконано дослідження добового моніторування артеріального тиску, більшість ультразвукових досліджень. Самостійно проведена оцінка даних клінічного обстеження пацієнтів при консервативному лікуванні та після оперативного втручання; проведена статистична обробка; обґрунтована доцільність включення селективного б1-адреноблокатора доксазозину у комплексне лікування хворих на АГ і супровідну ДГПЗ, М-холінолітика детрузитолу у хворих на артеріальну гіпертензію і з супутніми симптомами гіперактивного сечового міхура після видалення гіперплазованих тканин простати. Дисертантом проведено детальний аналіз отриманих результатів та їх узагальнення, сформульовано основні висновки і положення роботи, що виносяться на захист, написано розділи дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися та обговорювалися на: ІІ Міжнародному медичному конгресі студентів та молодих вчених (Тернопіль, 1998), 68-й Підсумковій студентській науковій конференції (Одеса, 1999), ІІІ Міжнародному медичному конгресі студентів та молодих вчених (Тернопіль, 1999), Інтернаціональній науковій конференції студентів та молодих вчених ЛДМУ (Львів, 1999), Ювілейній підсумковій конференції студентів і молодих вчених "100 років ОДМУ" (Одеса, 2000), Міжнародному конгресі студентів и молодих вчених "Клініко-морфологічні аспекти серцево-судинної системи" (Дніпропетровськ, 2000), конференції студентів та молодих вчених "Актуальні проблеми клінічної та теоретичної медицини" (Дніпропетровськ, 2001), науково-практичній конференції "Профілактика і лікування артеріальної гіпертензії в Україні в рамках реалізації національної програми" (Київ, 2002), першій і третій Міжнародних науково-практичних конференціях молодих вчених "Вчені майбутнього" (Одеса, 2002 та 2004), Першому з’їзді сексологів та андрологів України (Київ, 2004).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковані в 4 статтях у фахових журналах, рекомендованих ВАК України, 2 патентах на винахід, 9 тезах наукових доповідей.

Структура та обсяг дисертації. Матеріали дисертації викладено на 124 сторінках друкованого тексту (загальний обсяг 170 сторінок) і складаються зі вступу, огляду літератури, матеріалів і методів, 3 розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів досліджень, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел (257 джерел) та 7 додатків. Робота ілюстрована 31 таблицею, 24 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Ретроспективне дослідження частоти і факторів, що сприяють виникненню і прогресуванню артеріальної гіпертензії у хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози, проведено за аналізом історій хвороб і амбулаторних карт 905 пацієнтів Одеської обласної клінічної лікарні та Одеської міської клінічної лікарні № 10 за період з 2000 по 2003 рр.

З урахуванням отриманих даних при підборі хворих з АГ і ДГПЗ як конкомінантними захворюваннями для коректності дослідження особливостей клінічного перебігу та вивчення ефективності їх комплексного лікування з груп дослідження виключалися пацієнти з захворюваннями, які могли б самостійно впливати на характер перебігу АГ чи бути чинниками її виникнення (пієлонефрит; ішемічна хвороба серця, що супроводжується стійкими порушеннями ритму і провідності серця, серцевою недостатністю другого і третього ступеня; набуті або вроджені вади серця; некоронарогенні захворювання серця; симптоматичні артеріальні гіпертензії; цукровий діабет, хронічна ниркова недостатність, онкологічні захворювання; гострі запальні процеси).

Після виключення хворих із вищенаведеними захворюваннями подальші дослідження особливостей клінічного перебігу артеріальної гіпертензії та ефективності комплексного лікування пацієнтів з АГ і ДГПЗ без оперативного лікування та після видалення гіперплазованих тканин простати були проведені у 162 чоловіків у віці від 45 до 74 років (пацієнти середнього та похилого віку згідно з класифікацією Всесвітньої організації охорони здоров’я (K.Abraham, D.T. Lowenthal, 2000, Б.О. Сидоренко і співавт., 2002).

Для аналізу тяжкості перебігу АГ у досліджуваних пацієнтів ми аналізували рівень АТ згідно з класифікацією Всесвітньої організації охорони здоров’я і Українського товариства кардіологів (Рекомендації Українського товариства кардіологів з профілактики та лікування артеріальної гіпертензії, 2001, Є.П. Свіщенко, В.М. Коваленко, 2001).

Усі хворі страждали на доброякісну гіперплазію передміхурової залози І і ІІ стадії згідно із загальноприйнятою класифікацією (А.С.Переверзев, Н.Ф.Сергієнко, 1998). Пацієнти з ІІІ стадією ДГПЗ не включалися до груп дослідження внаслідок розвитку у них порушень видільної функції нирок (А.С. Переверзев, Н.Ф. Сергієнко, 1998, М.І. Ухаль, 1998), що є самостійним фактором для виникнення і подальшого розвитку симптоматичної ренальної гіпертензії.

У роботі використовувався комплекс сучасних методів дослідження серцево-судинної та сечостатевої системи, що включав, поряд із загальноклінічним обстеженням, оцінку якості життя хворих, добове моніторування АТ, ультразвукове дослідження серця, нирок, сечового міхура, простати, урофлоуметричні дослідження, визначення вегетативного індексу, вмісту катехоламінів у сироватці крові.

Після первинного обстеження дисертантом усі хворі для дослідження ефективності лікування були розділені на 3 групи.

В першу групу (перша контрольна група) увійшло 52 пацієнти середнього та похилого віку з артеріальною гіпертензією у поєднанні з доброякісною гіперплазією передміхурової залози, яким проводилося тільки консервативне лікування артеріальної гіпертензії із застосуванням препаратів першої лінії (діуретики – гідрохлортіазид в дозі 12,5 мг 1 раз на добу, ?-блокатори (атенолол – 50 мг 1 раз на добу), інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (ІАПФ) (еналаприл 10 мг 1 раз на добу) –як монотерапія або в різних сполученнях). При цьому лікування 18 з них відбувалося за допомогою ІАПФ (еналаприл) в поєднанні з діуретиком (гідрохлортіазид); 18 пацієнтів приймали ?-блокатор атенолол у вигляді монотерапії; 16 пацієнтам було призначено поєднання еналаприлу, гідрохлортіазиду й атенололу. Хворі першої групи медикаментозних препаратів, дія яких спрямована на гальмування росту ДГПЗ (антагоніста 5-?-редуктази Проскару, різних видів фітопрепаратів), а також селективних б1-адреноблокаторів не приймали.

До другої групи увійшло 50 пацієнтів середнього та похилого віку з артеріальною гіпертензією на фоні доброякісної гіперплазії передміхурової залози, у яких було застосовано консервативну терапію АГ препаратами першої лінії (діуретики –гідрохлортіазид в дозі 12,5 мг 1 раз на добу, ?-блокатори (атенолол – 50 мг 1 раз на добу), ІАПФ (еналаприл 10 мг 1 раз на добу) – як монотерапія або в різних поєднаннях, при цьому 17 осіб приймали еналаприл разом з гідрохлортіазидом, 16 – ?-блокатор атенолол у вигляді монотерапії, 18 – еналаприл, гідрохлортіазид і атенолол одночасно) і використано у комплексному лікуванні селективний 1-адреноблокатор доксазозин (Кардура) у дозі 2 мг на ніч після їжи.

До третьої групи увійшло 60 пацієнтів, яким було проведене оперативне лікування ДГПЗ і у яких використовувалося консервативне лікування АГ. Всім їм до оперативного втручання проводилася консервативна терапія АГ з використанням гідрохлортіазиду в дозі 12,5 мг 1 раз на добу, ?-блокатора (атенололу – 50 мг 1 раз на добу) і ІАПФ (еналаприлу 10 мг 1 раз на добу) в якості монотерапії або поєднання цих препаратів. При цьому лікування 21 з них відбувалося за допомогою ІАПФ (еналаприл) разом з діуретиком (гідрохлортіазид); 19 пацієнтів приймали ?-блокатор атенолол у вигляді монотерапії; 20 пацієнтам було призначено поєднання еналаприлу, гідрохлортіазиду і атенололу.

Відомо, що видалення гіперплазованих тканин передміхурової залози не завжди приводить до ліквідації попередньої іритативної симптоматики (Е.Б. Лоран і співавт., 1998, А.С. Переверзев, 2003), які обтяжують перебіг артеріальної гіпертензії. Для порівняння ефективності антигіпертензивної терапії прооперовані хворі з АГ були розподілені на 3 підгрупи.

Хворі 3а підгрупи (друга контрольна група, 20 осіб) після оперативного втручання продовжували приймати призначені їм традиційні антигіпертензивні препарати, при цьому ані до, ані після оперативного лікування селективні б1-адреноблокатори не приймали.

Хворим 3б підгрупи (20 осіб) у післяопераційному періоді з 12-ї доби після операції призначали селективний 1-адреноблокатор доксазозин (Кардура) в дозі 2 мг на ніч після їжи протягом 30 днів разом з продовженням терапії АГ традиційними антигіпертензивними препаратами.

Видалення гіперплазованих тканин передміхурової залози у більшості хворих не ліквідує проявів гіперактивного сечового міхура (А.С.Переверзєв, 2003), тобто нетримання сечі, прискорені позиви до денного і нічного сечовипускання, що залишаються не тільки в ранні, але й у віддалені терміни після операції. Тому у частини хворих з доброякісною гіперплазією передміхурової залози і передуючим операції розвитком гіперактивного сечового міхура (20 осіб, 3в підгрупа) до комплексного лікування разом з доксазозином був включений блокатор постгангліонарних парасимпатичних мускаринових холінорепторів детрузора препарат детрузитол (призначали по 2 мг двічи на добу).

Хворі, що надійшли на планову простатектомію (3-я група) отримували сануючу передопераційну підготовку. Всі оперативні втручання (трансуретральна електрорезекція або відкрите черезміхурове видалення гіперплазованих тканин простати) проводилися урологами клінік без участі дисертанта.

Дослідження у 1-й і 2-й групах пацієнтів проводили до початку лікування, на 10-й і 30-й день лікування. Дослідження 3-ї групи пацієнтів проводили до оперативного лікування, на 12-ту добу після операції, на 30-ту та 60-ту добу після оперативного лікування ДГПЗ. Статистична обробка результатів досліджень проведена з використанням програм автоматичної обробки в складі MS Office – 97 pro і MathCAD 6.0 для Windows 98. Матеріали оброблено відповідно до правил варіаційної статистики з визначенням середнього арифметичного - Мср, середньоквадратичного відхилення, середньої (стандартної) помилки, критерію вірогідності Стьюдента. За максимальний рівень значущості, при якому відмінності між вибірками вважалися вірогідними, прийнято вірогідність Р=0,05.

Результати досліджень. За аналізом амбулаторних карт та історій хвороби 905 хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози АГ виявлено у 291 особи (32,2%).

Відповідно до мети і завдання дослідження, а також враховуючи найбільш високу частоту АГ у хворих із ДГПЗ і важливу роль артеріальної гіпертензії в прогресуванні інших кардіоваскулярних захворювань, нами вивчено особливості перебігу АГ у хворих на ДГПЗ. Дослідження проведено у 162 пацієнтів середнього та похилого віку з артеріальною гіпертензією і супровідною доброякісною гіперплазією передміхурової залози, у яких були відсутні захворювання, які могли б самостійно впливати на характер перебігу поєднання АГ і ДГПЗ.

Вивчення клініко-анамнестичних особливостей у цих хворих дозволило встановити клінічні відмінності артеріальної гіпертензії, а саме: високий пульсовий тиск (у хворих з АГ 1-го ступеня в середньому – 72,0+14,4 мм рт. ст. , 2-го ступеня – 76,8+8,4 мм рт. ст., 3-го ступеня - 78,9+9,6 мм рт. ст., з ізольованою систолічною артеріальною гіпертензією - 85,5+11,7 мм рт. ст.), який є фактором ризику розвитку серцево-судинних ускладнень; пряма залежність між виразністю суб’єктивних симптомів з боку нижніх сечових шляхів (IPSS) і величиною артеріального тиску (ступенем АГ) (рис. 1); висока частота порушень двофазного ритму АТ у вигляді недостатнього зниження тиску під час сну і нічної гіпертонії (пацієнтів з типом добового профілю non-dipper – 74 (46 %), night-peaker – 10 (6,2 %), при цьому велику роль відіграє виразність фрагментації сну, що напряму залежить від виразності симптомів з боку нижніх сечових шляхів; підвищення тонусу як симпатичної, так і парасимпатичної нервової системи, що є опосередкованим показником наявності хронічного стресу у обстежених пацієнтів і супроводжується підвищенням варіабельності і збільшенням цифр АТ.

Рис. 1. Залежність ступеня АГ і виразності суб’єктивних симптомів при доброякісних захворюваннях простати (IPSS)

Таким чином, з’ясовано, що є прямий зв’язок між перебігом АГ і виразністю симптомів нижніх сечових шляхів, викликаних наявною ДГПЗ. Це дозволило припустити, що лікування разом з безпосередньо артеріальною гіпертензією симптомів нижніх сечових шляхів дозволить більш ефективно лікувати АГ і тим самим запобігти виникненню багатьох ускладнень, пов’язаних з високим артеріальним тиском у хворих на ДГПЗ. Відповідно до цього проведено порівняння ефективності лікування чоловіків середнього та похилого віку, хворих на артеріальну гіпертензію і супровідну доброякісну гіперплазію передміхурової залози при використанні антигіпертензивної терапії із застосуванням тільки антигіпертензивних препаратів першого ряду (1 група) і з залученням до комплексного лікування селективного ?-адреноблокатора доксазозину (2 група).

При порівнянні ефективності проведеного лікування у хворих 1-ї і 2-ї груп визначено, що:

1. При застосуванні доксазозину у порівнянні з використанням препаратів першої групи відбувається більш суттєве покращення показників денної і нічної варіабельності систолічного артеріального тиску, нічної варіабельності діастолічного артеріального тиску, добового індексу (рис. 2). При цьому зміни вищенаведених показників мають прямий зв’язок зі зменшенням ступеня виразності симптомів нижніх сечових шляхів.

Рис. 2. Середні показники варіабельності і добового індексу САТ і ДАТ на 30-ту добу лікування при різних видах консервативної терапії

2. У хворих, які застосовували селективний б1-адреноблокатор доксазозин, статистично вірогідно (P<0,05) покращуються показники якості життя в зв’язку з наявними розладами сечовипускання (QOL), що позитивно позначається на загальній якості життя (рис. 3).

Рис. 3. Середні показники якості життя і QOL у пацієнтів 1 і 2 груп на 30-ту добу лікування

*Різниця QOL і загальної якості життя статистично вірогідна у порівнянні з початковими результатами (Р 0,05).

3. У хворих на артеріальну гіпертензію і супровідну ДГПЗ при застосуванні доксазозину відзначається зниження тонусу як симпатичної, так і парасимпатичної вегетативної нервової системи, показниками чого є вегетативний індекс (який статистично вірогідно, Р0,05, зменшується з 45,4+2,0 балів до лікування до 30,1+2,1 на 30 день лікування) і рівень катехоламінів, що є ознакою зменшення хронічного стресу.

4. За нашими спостереженнями, відзначеється низька кількість побічних ефектів при застосуванні доксазозину (у 2 % хворих). При цьому препарат, згідно з нашими даними, не викликає зниження систолічної функції лівого шлуночка.

Таким чином, зниження за допомогою 1-адреноблокатора доксазозину клінічних проявів іритативної та обструктивної симптоматики у хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози підвищує ефективність лікування супровідної артеріальної гіпертензії і є обов’язковим для даної категорії пацієнтів.

Подальші дослідження проводилися у 60 пацієнтів з артеріальною гіпертензією, яким виконане планове оперативне лікування ДГПЗ (3-я група хворих).

При порівнянні даних, отриманих внаслідок дослідження пацієнтів з АГ до та після оперативного видалення тканин передміхурової залози, які приймали тільки антигіпертензивні препарати першого ряду (3а підгрупа), чи у комплексній терапії яких застосовувався селективний б1-адреноблокатор доксазозин (3б підгрупа) – один або у поєднанні з блокатором постгангліонарних парасимпатичних мускаринових холінорепторів детрузора детрузитолом (3в підгрупа), нами отримані такі результати.

При аналізі змін рівня артеріального тиску у хворих 3-ї групи (рис. 4) виявлено, що у пацієнтів 3а і 3б підгруп на 12-ту добу після операції артеріальний тиск дещо знизився. У пацієнтів, що мали клінічні симптоми гіперактивного сечового міхура, в той же час рівень АТ залишався високим. Однак вже на 30 день після видалення гіперплазованих тканин простати показники артеріального тиску вірогідно знизилися у всіх хворих 3б і 3в підгрупи. Отже при застосуванні доксазозина (3б підгрупа хворих) і комбінованого лікування доксазозином і детрузитолом (3в підгрупа) у чоловіків з гіперактивним сечовим міхуром відзначається статистично вірогідна стабілізація артеріального тиску.

Рис. 4. Динаміка рівня артеріального тиску у пацієнтів з артеріальною гіпертензією до та після оперативного лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози

*Вірогідні зміни показників АТ у порівнянні з початковими результатами ((Р 0,05).

За результатами функціональних досліджень нижніх сечових шляхів можна зробити висновок, що у пацієнтів, які приймали доксазозин (3б підгрупа), відзначалася виразніша позитивна динаміка показників. При цьому хворі з гіперактивним сечовим міхуром як до операції, так і на 12-ту добу після неї мали більш тяжкі клінічні прояви іритативної і обструктивної симптоматики, але під дією проведеної терапії вже на 30-ту добу від оперативного втручання відзначалося статистично вірогідне зменшення цих симптомів. При аналізі результатів досліджень сечової системи на 60-ту добу після оперативного лікування у пацієнтів 3б і 3в підгруп визначено, що показники функціонального стану нижніх сечових шляхів продовжують поліпшуватися, тобто позитивний ефект комплексного лікування є стійким.

Однак після видалення уретральних дренажів і епіцистостом (12-а доба після оперативного лікування ДГПЗ) прояви гіперактивного сечового міхура залишалися у всіх 32 хворих, які мали ці симптоми до оперативного втручання. Важливо також відзначити, що у 26 хворих (84,3 %) важкість клінічних проявів (частота імперативних покликів, нетримання сечі) була навіть вищою, ніж до оперативного лікування. За нашими спостереженнями, у 3 пацієнтів з симптомами гіперактивного сечового міхура 3б підгрупи і у 6 з аналогічними симптомами з 3а підгрупи (що складає 75% від 12 пацієнтів 3а і 3б підгруп з гіперактивним сечовим міхуром) показники уродинаміки залишалися незадовільними на протязі всього часу спостереження, незважаючи на застосування комплексного лікування. Під дією ж комбінованої терапії пацієнтів 3в підгрупи із включенням антигіпертензивних препаратів першого ряду, доксазозину і детрузитолу стійкий позитивний ефект отримано у 17 з 20 хворих (85 %).

Рис. 5. Динаміка показників якості життя у пацієнтів з артеріальною гіпертензією до та після оперативного лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози

* Вірогідні зміни QOL і загальної якості життя у порівнянні з початковими результатами (Р 0,05)

Щодо якості життя пацієнтів третьої групи, то зі зниженням показників артеріального тиску і виразності симптоматики нижніх сечових шляхів пацієнти відзначали вірогідне покращання загальної якості життя і QOL (рис. 5). У переважної більшості хворих на АГ і супровідну ДГПЗ у пізньому післяопераційному періоді відзначається зниження тонусу як симпатичної, так і парасимпатичної нервової системи (показниками чого є вегетативний індекс і рівень катехоламінів), що є опосередкованою ознакою зменшення хронічного стресу.

Таким чином, ефективність медикаментозного лікування хворих на АГ після видалення гіперплазованих тканин передміхурової залози можна вірогідно підвищити, знижуючи за допомогою селективного б1-адреноблоктора доксазозину виразність симптомів порушення сечовиділення.

Поєднане застосування у хворих на АГ і супровідним гіперактивним сечовим міхуром після видалення гіперплазованих тканин передміхурової залози селективного ?1-адреноблоктора доксазозина і блокатора постгангліонарних парасимпатичних мускаринових холінорепторів детрузора детрузитолу вірогідно усуває клінічні симптоми гіперактивного сечового міхура у 85 % випадків і стійко нормалізує показники гемодинаміки.

ВИСНОВКИ

1. Артеріальна гіпертензія у чоловіків середнього та похилого віку з доброякісною гіперплазією передміхурової залози визначається у 32,2 % хворих. Перебіг артеріальної гіпертензії під впливом супровідної доброякісної гіперплазії передміхурової залози ускладнюється внаслідок підвищення варіабельності систолічного (до 23,3+1,2 мм рт. ст.) і діастолічного (до 15,1+1,3 мм. рт. ст.) тиску, рівня пульсового тиску (до 78,9+9,6 мм рт. ст.) та недостатнього зниження артеріального тиску під час сну і нічної гіпертонії (у 52,2 % пацієнтів), зниження загальної якості життя.

3. Використання у хворих з артеріальною гіпертензією та супутньою доброякісною гіперплазією передміхурової залози поряд з традиційною антигіпертензивною терапією б1-адреноблокатора доксазозину приводить до статистично вірогідного зниження вегетативного індексу (до 28,9+2,3 балів, Р0,05), рівня катехоламінів, ступеня виразності симптомів нижніх сечових шляхів (до 7,8 2,3 балів, Р 0,01).

4. У хворих з артеріальною гіпертензією і супровідною доброякісною гіперплазією передміхурової залози під дією комплексної консервативної терапії з застосуванням б1-адреноблокатора доксазозину зниження ступеня виразності симптомів нижніх сечових шляхів приводить до статистично вірогідного (Р 0,05) зниження показників денної (до 12,7+1,9 мм. рт. ст.) і нічної (до 10,5+1,9 мм рт. ст.) варіабельності систолічного артеріального тиску, нічної варіабельності діастолічного артеріального тиску (до 9,1+1,2 мм рт. ст.), підвищення добового індексу систолічного (до 10,5+1,4 %) і діастолічного (до 9,3+1,6 %) тиску та загальної якості життя пацієнтів (до 16,3+2,1 балів).

5. Застосування у хворих на артеріальну гіпертензію після видалення гіперплазованих тканин простати разом з традиційними антигіпертензивними препаратами доксазозину підвищує ефективність їх лікування шляхом нормалізації показників артеріального тиску, вегетативного індексу та рівня катехоламінів, зниження іритативної симптоматики з боку нижніх сечових шляхів.

6. Використання у хворих з артеріальною гіпертензією та супровідним гіперактивним сечовим міхуром після видалення гіперплазованих тканин простати у комплексній терапії доксазозину та М-холінолітика детрузитолу вірогідно (Р 0,05) знижує показники артеріального тиску, вегетативний індекс, зменшує виразність симптомів нижніх сечових шляхів, усуває клінічні симптоми гіперактивного сечового міхура та позитивно змінює загальну якість життя у 85 % пацієнтів.

ПРактичні рекомендації

1. У хворих з артеріальною гіпертензією і супровідною доброякісною гіперплазією передміхурової залози в комплексному консервативному лікуванні є доцільним застосування разом із традиційними антигіпертензивними препаратами 1-адреноблокатора доксазозину у дозі 2 мг на добу на ніч.

2. Для покращання ефекту консервативного лікування хворих із артеріальною гіпертензією після видалення гіперплазованих тканин доцільним є застосування разом із традиційними антигіпертензивними препаратами 1- адреноблокатора доксазозину у дозі 2 мг на добу на ніч протягом 30 днів.

3. Для поліпшення ефекту лікування хворих на артеріальну гіпертензію та гіперактивний сечовий міхур після оперативного видалення гіперплазованних тканин простати рекомендується включення в комплексну терапію разом із традиційними антигіпертензивними препаратами 1- адреноблокатора доксазозину у дозі 2мг на добу на ніч та М–холінолітика детрузитолу у дозі 2 мг двічи на добу протягом 30 днів.

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Юрлов В.М., Перепелюк М.М., Ухаль Г.М., Помазенко О.О., Лисий І.С., Бусел С.В. Вплив низькочастотного магнітного поля на діастолічну функцію лівого шлуночка і добовий профіль артеріального тиску у хворих на гіпертонічну хворобу // Одеський медичний журнал. – 2002. - № 4 (72). – С. 78-80.

Здобувач брав участь у виконанні клінічного обстеження хворих, аналізі і статистичній обробці отриманих під час досліджень даних.

2. Ухаль М.І., Ухаль Г.М., Страшний В.В. Симптоми порушення сечовиділення (LUTS) та прогресування артеріальної гіпертензії у хворих із доброякісною гіперплазією передміхурової залози // Урологія. – 2002. - № 3. – С.74-75.

Здобувачем забезпечено виконання клінічної частини роботи -–обстеження пацієнтів, аналіз і статистична обробка даних, а також оформлення статті.

3. Ухаль М.И., Ухаль Г.М., Страшный В.В., Шумилин М.В. Частота, особенности течения и лечения артериальной гипертензии у больных с доброкачественной гиперплазией предстательной железы // Лікарська справа. – 2003. - № 2 (1068). – С. 53-55.

Здобувачем забезпечено виконання клінічної частини роботи –обстеження пацієнтів, аналіз і статистична обробка даних; оформлення статті.

4. Ухаль Г.М. Вплив симптомів гіперплазії передміхурової залози на перебіг супровідної артеріальної гіпертензії та оптимізація комплексного лікування цих захворювань // Одеський медичний журнал. – 2003. - № 3 (77). – С. 52-55.

5. Пат. 36818 А Україна, Кл. А61К31/47. Спосіб профілактики прогресування ішемічної хвороби серця у чоловіків з доброякісною гіперплазією передміхурової залози / Ухаль М.І., Ухаль Г.М. (Україна). – № 2000020766; заявл. 11.02.2000. Опубл. 16.04.2001. – Бюл. № 3.

Здобувачем забезпечено виконання клінічної частини роботи – обстеження пацієнтів, аналіз і статистична обробка даних.

6. Патент 4019 Україна, Кл. 7 А61В17/00. Спосіб лікування гіперактивного сечового міхура у хворих із доброякісною гіперплазією передміхурової залози після простатектомії / Ухаль О.М., Ухаль Г.М., Страшний В.В., Никифорчин І.В. (Україна). - № 20040503830; заявл. 21.05.2004. Опубл. 15.12.2004. – Бюл. № 12.

Дисертантом забезпечено виконання основної частини роботи, аналіз і статистична обробка даних, оформлення заявки на патент.

7. Ухаль Г.М., Маломуж О.І. Корекція спастичних порушень відтоку сечі з сечового міхура після операції по вилученню аденоми передміхурової залози за допомогою 1-адреноблокаторів // Збірка тезів ІІ Міжнародного медичного конгресу студентів та молодих вчених - Тернопіль, 1998.- С. 278

Здобувач брав участь у виконанні клінічної частини роботи, аналізі і статистичній обробці даних, оформленні тезів.

8. Ухаль Г.М. Профілактика розвитку деяких гострих серцево-судинних захворювань при лікуванні хворих на ДГПЗ 1-адреноблокатором Кардура // Збірка тезів 68-ї Підсумкової студентської наукової конференції. – Одеса, 1999. -С.114-115.

9. Ухаль Г.М. Симптоматична терапія хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози у профілактиці ішемічної хвороби серця // Збірка тезів ІІІ Міжнародного медичного конгресу студентів та молодих вчених. – Тернопіль, 1999. - С.176-177.

10. Ухаль Г.М. Профілактика розвитку деяких серцево-судинних захворювань при лікуванні хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози 1-адреноблокатором Кардура // Збірка тезів Інтернаціональної наукової конференції студентів та молодих вчених у ЛДМУ. – Львів, 1999.- С.70.

11. Ухаль Г.М. Застосування 1-адреноблокаторів у чоловіків похилого віку зі спастичними порушеннями акту сечовиділення і супровідною хронічною недостатністю коронарного кровотоку // Збірка тез Ювілейної підсумкової наукової конференції студентів і молодих вчених "100 років ОДМУ". – Одеса, 2000. - С. 34.

12. Ухаль Г.М. Существует ли связь между симптомами нарушения мочеиспускания (LUTS) и развитием стенокардии у больных доброкачественной гиперплазией предстательной железы? // Збірка тезів Міжнародного конгресу студентів та молодих вчених "Клініко-морфологічні аспекти серцево-судинної системи". – Дніпропетровськ, 2001. - С.92-93.

13. Ухаль Г.М. Артериальная гипертензия у мужчин среднего и пожилого возраста с доброкачественной гиперплазией предстательной железы // Збірка тез конференції студентів та молодих вчених "Актуальні проблеми клінічної та теоретичної медицини". - Дніпропетровськ, 2001. - С. 45.

14. Перепелюк Н.Н., Тихонова С.А., Ухаль Г.М. Использование переменного магнитного поля у пациентов с ГБ, сочетающейся с гипергликемией и гиперхолестеринемией // Материалы научно-практической конференции "Профилактика і лікування артеріальної гіпертензії в Україні в рамках реалізації національної програми". – Київ, 2002. - С.84-85.

Дисертант брав участь в аналізі і статистичній обробці даних, оформленні тезів.

15. Ухаль Г.М. Зв’язок симптомів порушення сечовиділення та прогресування артеріальної гіпертензії у хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози // Збірка тез Міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених "Вчені майбутнього". – Одеса, 2002. - С.63.

АНОТАЦІЯ

Ухаль Г.М. - Артеріальна гіпертензія у хворих на доброякісну гіперплазію передміхурової залози (особливості клініки, діагностики, лікування). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.11 – кардіологія. - Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, Інститут гастроентерології АМН України, Дніпропетровськ, 2005.

Дисертацію присвячено проблемі підвищення ефективності лікування чоловіків середнього та похилого віку, хворих на артеріальну гіпертензію (АГ) у поєднанні з доброякісною гіперплазією передміхурової залози (ДГПЗ), до та після видалення гіперплазованих тканин простати. Встановлено наявність прямого зв’язку між перебігом АГ і виразністю проявів ДГПЗ. Доведено необхідність використання у хворих на АГ і супровідну ДГПЗ у комплексному лікуванні ?1-адреноблокатора доксазозину. Вперше доведено, що ефективність лікування хворих на АГ із супровідною клінікою гіперактивного сечового міхура після видалення гіперплазованих тканин простати підвищується до 85 % при застосуванні в післяопераційному періоді разом з традиційними антигіпертензивними препаратами ?1-адреноблокатора доксазозину і М-холіномиметика детрузитолу.

Ключові слова: артеріальна гіпертензія, доброякісна гіперплазія передміхурової залози, доксазозин, детрузитол.

Аннотация

Ухаль Г.М. - Артериальная гипертензия у больных доброкачественной гиперплазией предстательной железы (особенности клиники, диагностики, лечения). – Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.11 – кардиология. - Днепропетровская государственная медицинская академия МЗ Украины, Институт гастроэнтерологии АМН Украины, Днепропетровск, 2005.

Диссертация посвящена вопросам повышения эффективности лечения мужчин среднего и пожилого возраста, больных артериальной гипертензией в сочетании с доброкачественной гиперплазией предстательной железы, до и после удаления гиперплазированных тканей простаты. По результатам исследования амбулаторных карт и историй болезней 905 больных установлено, что артериальная гипертензия встречается у 32,2 % пациентов с гиперплазией предстательной железы.

Обследовано 162 больных артериальной гипертензией и сопутствующей гиперплазией предстательной железы в возрасте от 45 до 74 лет. Данные клинико-анамнестического исследования показали наличие прямой связи между течением артериальной гипертензии и выраженностью симптомов нижних мочевых путей. Выделены особенности клинической картины артериальной гипертензии у мужчин среднего и пожилого возраста с доброкачественной гиперплазией предстательной железы: высокое пульсовое артериальное давление (у больных с АГ 1-й степени – 72+14,4 мм рт. ст. , 2-й степени – 76,8+8,4 мм рт. ст., 3-й степени – 78,9+9,6 мм рт. ст., с изолированной систолической артериальной гипертензией – 85,5+11,7 мм рт. ст), который является фактором риска развития сердечно-сосудистых осложнений; прямая зависимость между выраженностью субъективных симптомов со стороны нижних мочевых путей (IPSS) и величиной артериального давления (степенью артериальной гипертензии); высокая частота нарушений двухфазного ритма АД в виде недостаточного снижения артериального давления во время сна и ночной гипертонии (пациентов с типом суточного профиля non-dipper – 74 (46 %), night-peaker – 10 (6,2 %), при этом большую роль играет выраженность фрагментации сна, которая напрямую зависит от выраженности симптомов нижних мочевых путей; повышение тонуса как симпатической, так и парасимпатической нервной системы, что является опосредованным показателем наличия хронического стресса у обследованных пациентов и сопровождается повышением вариабельности артериального давления и увеличением цифр артериального давления.

Соответственно полученным данным проведено сравнение эффективности лечения мужчин среднего и пожилого возраста, больных артериальной гипертензией и сопутствующей гиперплазией предстательной железы при использовании только традиционных антигипертензивных препаратов и с включением в комплексное лечение селективного ?1-адреноблокатора доксазозина. Выявлено, что при использовании доксазозина в сравнении с использованием препаратов первой группы происходит более существенное статистически достоверное (Р 0,05) улучшение показателей дневной (до 12,7+1,9 мм рт. ст.) и ночной (до 10,5+1,9 мм рт. ст.) вариабельности систолического артериального давления, ночной вариабельности диастолического артериального давления (до 9,1+1,2 мм рт. ст.), суточного индекса.

При этом изменения данных показателей имеют прямую связь с уменьшением степени выраженности симптомов нижних мочевых путей. У больных, которые использовали селективний б1-адреноблокатор доксазозин, статистически достоверно (P<0,05) улучшались показатели качества жизни. У больных артериальной гипертензией и сопутствующей доброкачяесивенной гиперплазией предстательной железы отмечалось снижение тонуса как симпатической, так и парасимпатической нервной системы (статистически достоверное уменьшение вегетативного индекса с 45,4+2,0 баллов до лечения до 30,1+2,1 на