ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КРИВОРІЗЬКИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Василичев Денис Вікторович
УДК 658.153 (477.64)
УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДІВ УПРАВЛІННЯ
ОБОРОТНИМИ КОШТАМИ ПІДПРИЄМСТВА
Спеціальність 08.06.01 – Економіка, організація і управління підприємствами
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Кривий Ріг – 2005
Дисертацією є рукопис.
Роботу виконано в Запорізькій державній інженерній академії
Міністерства освіти і науки України
Науковий керівник: доктор економічних наук, професор
САЛИГА Сергій Якович
Гуманітарний університет “Запорізький інститут державного і муніципального управління”,
завідувач кафедри фінансів і банківської справи
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
СЕМЕНОВ Григорій Антонович
Гуманітарний університет “Запорізький інститут державного і муніципального управління”,
завідувач кафедри економіки підприємства і маркетингу;
кандидат економічних наук, доцент
БОНДАРЕВА Ірина Олександрівна
Донецький національний технічний університет ,
доцент кафедри економіки підприємства
Провідна установа: Дніпропетровський національний університет
кафедра економіки і маркетингу,
Міністерство освіти і науки України,
(м. Дніпропетровськ)
Захист відбудеться “17” червня 2005 р. об 11 годині
на засіданні спеціалізованої вченої ради К 09.052.01 Криворізького технічного університету за адресою: 50002, м. Кривий Ріг, вул. Пушкіна, 37, ауд. 300.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Криворізького технічного університету за адресою: 50002, м. Кривий Ріг, вул. Пушкіна, 37
Автореферат розіслано “14” травня 2005 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
к.е.н., доцент ________________ С.М. Короленко
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Перехід України до ринкових відносин, розвиток конкуренції викликають необхідність постійного удосконалення способів ведення бізнесу. Зараз підприємства стоять перед проблемою підвищення ефективності використання свого виробничого потенціалу. Управління оборотними коштами суб'єктів господарювання дозволяє регулювати необхідну їх величину для виконання виробничої програми з випуску продукції та оплати праці. Нестача в оборотних коштах призводить до зриву виробничої програми, затримок з оплати праці. Наявність оборотних коштів понад необхідного рівня веде до вилучення грошових коштів з обігу, до “заморожування” фінансових ресурсів, зростання дебіторської заборгованості.
Питанням управління оборотними коштами на підприємствах надавалася значна увага багатьма вітчизняними та зарубіжними вченими й спеціалістами.
Перші рекомендації з обґрунтування величини матеріальних ресурсів були запропоновані Ч.Бебіджем. Значний крок у визначенні різниці між основним і оборотним капіталом зробили Ф. Кене, А. Сміт, К. Маркс. Визначенню показників управління запасами були присвячені наукові праці А.М.Бірмана, Дж.Букана, П.Г.Буніча, І.Г.Венецького, К.В.Інютіної, Л.В.Канторовича, М.І.Ледіна, Є.Ю.Локшина, Ю.О.Любовича, Ю.І.Рижикова, Т.Уайтіна, Дж.Хедлі.
Питання обґрунтування регулювання оборотних коштів за допомогою логістичного підходу розглядалися в роботах вчених-економістів Б.О.Анікіна, О.М.Гаджинського, М.П.Гордона, К.Друрі, Ю.М.Неруша, В.Є.Миколайчука.
Оцінка ефективності використання оборотних коштів розглядається в роботах вітчизняних і зарубіжних авторів: О.М.Алимова, С.Б.Барнгольця, І.О.Бланка, Дж.К.Ван Хорна, Л.М.Драгуна, А.О.Єпіфанова, А.М.Золотарьова, Н.В.Іванова, Дж.М.Кейнса, А.Р.Радіонова, С.Я.Салиги, Г.А.Семенова, Д.Г.Сегела, Є.С.Стоянової, А.І.Татаркіна, Н.Д. Фасоляка, А.Н.Хоріна, М.Г.Чумаченка, Дж.К.Шима, В.В.Шокуна.
Разом з цим залишаються не вирішеними ряд питань, пов'язаних з управлінням оборотними коштами: потребують уточнення і доповнення методичні принципи управління оборотними коштами, які враховують стратегічний і тактичний рівні управління; планування показників використання оборотних коштів здійснюється у відриві від їх реальних обертів без урахування взаємозв'язку позаоборотних і оборотних засобів в загальному кругообігу; методика індексування оборотних коштів не враховує відмінності в індексах споживчих цін і заробітної плати; потребує удосконалення метод обліку впливу оборотності оборотних коштів на підвищення ефективності виробництва.
Об'єктивна необхідність подальшого розвитку методологічних, методичних і практичних аспектів проблеми управління оборотними коштами підприємства визначили вибір мети дисертації.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складовою частиною фундаментальної науково-дослідної роботи “Розробка концепції контролінгового механізму та визначення оптимальної стратегії підприємств на основі інноваційного розвитку” (номер державної реєстрації 0103U003545), що виконана у відповідності з тематичним планом Міністерства освіти і науки України, в якій автор дисертації виклав розділ “Розробка методів управління оборотними коштами”. Також автор дисертації брав участь у науково-дослідній роботі на тему “Концептуальні та методологічні основи розробки програм підвищення ефективності інвестиційних процесів розвитку економіки” (номер державної реєстрації 0100U004904), у якій здійснене дослідження з удосконалення методики індексації оборотних коштів. Обидві роботи виконані в Запорізькій державній інженерній академії.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є вдосконалення методів управління оборотними коштами за рахунок удосконалення показників їх оборотності.
Відповідно до зазначеної мети в роботі поставлено та вирішено такі завдання:
- проведено дослідження економічної сутності процесу формування і використання оборотних коштів підприємства;
- визначено зміст процесу стратегічного управління оборотними коштами;
- проведено аналіз і теоретичне узагальнення методів розрахунку оборотності і планування оборотних коштів;
- сформульовані принципи управління оборотними коштами;
- удосконалено методи планування потреби в оборотних коштах і розрахунку показників їх оборотності;
- розроблено математичну модель взаємозв'язку основних і оборотних засобів;
- розроблено метод визначення додаткової потреби в оборотних коштах в умовах інфляції;
- проведено аналіз структури майна і джерел їх фінансування та здійснено прогноз;
- виконано оцінку впливу оборотності оборотних коштів на підвищення ефективності виробництва.
Об'єкт дослідження. Об’єктом дослідження виступають процеси управління оборотними коштами підприємств.
Предмет дослідження. Предметом дослідження є оборотні кошти підприємств металургійного комплексу.
Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою досліджень є теоретичні положення і розробки провідних вітчизняних, зарубіжних вчених, фахівців з питань управління фінансовими ресурсами підприємств, законодавчі акти Верховної Ради України, офіційні статистичні дані України, звітні матеріали промислових підприємств м. Запоріжжя.
В дисертації знайшли відображення методичні розробки з питань управління ефективністю виробництва, які виконані в Запорізькій державній інженерній академії за безпосередньою участю автора даної роботи.
Методичну основу проведення досліджень склали: сучасні теорії управління підприємством при розгляді процесу стратегічного управління оборотними коштами, а також при формуванні принципів управління оборотними коштами; метод системного підходу для проведення аналізу, теоретичного узагальнення і вдосконалення методів планування потреби в оборотних коштах і розрахунку показників їх оборотності; метод аналізу результатів економічних явищ при проведенні дослідження економічної сутності формування і використання оборотних коштів; метод економіко-математичного моделювання при розробці моделі взаємозв’язку основних і оборотних засобів, при розробці методу визначення додаткової потреби в оборотних коштах в умовах інфляції, а також при оцінці впливу оборотності оборотних коштів на підвищення ефективності виробництва; метод групування при дослідженні складу оборотних коштів; апробація у виробничих умовах і в навчальному процесі при розробці методичних рекомендацій зі стратегічного управління оборотним капіталом підприємства.
Обробка фактичного та аналітичного матеріалу проведена за допомогою комп’ютерної програми Microsoft Excel 2003.
Наукова новизна одержаних результатів. До найбільш вагомих результатів дисертаційного дослідження, які мають наукову новизну та виносяться до захисту, належать такі:
отримали подальший розвиток методичні принципи управління оборотними коштами, які на відміну від тих, що раніше розглядалися, охоплюють стратегічний і тактичний рівні управління, що дозволяє підвищити наукову обґрунтованість управлінських рішень.
вперше розроблено математичну модель взаємозв'язку основних і оборотних засобів, яка базується на принципі самоокупності виробництва. Ця модель враховує всі фактори виробництва і дає можливість оптимізувати структуру оборотних коштів;
вперше розроблено метод визначення додаткової потреби в оборотних коштах за умов інфляції. Він враховує вплив індексів споживчих цін і індексів по заробітній платі;
вдосконалено методи планування потреби в оборотних коштах і розрахунку показників їх оборотності, які на відміну від методів, які існують, припускають облік реальних оборотів оборотних коштів, а також їх потребу для покриття матеріальних витрат та витрат на оплату праці;
вдосконалено метод обліку впливу оборотності оборотних коштів на підвищення ефективності виробництва, який на відміну від методу, який існує, базується на обліку частки економічного ефекту, отриманого за рахунок прискорення їх оборотності в загальному економічному ефекті по підприємству.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що запропоновані методи управління оборотними коштами дозволили розробити методичні рекомендації зі стратегічного управління оборотним капіталом підприємства, що надає можливість:
- здійснювати планування потреби в оборотних коштах і розрахунку показників їх оборотності;
- визначати додаткову потребу в оборотних коштах за умов інфляції;
- здійснювати розрахунок впливу оборотності оборотних коштів на підвищення ефективності виробництва.
Запропоновані методичні рекомендації використані функціональними службами ВАТ “Запорізький завод високовольтної апаратури” (довідка №241-03 ЗВ, від 20.02.2003 р.), ВАТ “Запорізький сталепрокатний завод” (довідка №ЗД/853, від 04.03.2003 р.), ВАТ “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” (довідка №26-15 УКФУ, від 04.03.2003 р.), а також використовуються при викладанні навчальних дисциплін “Економіка підприємства” і “Фінансовий менеджмент” в Запорізькій державній інженерній академії (довідка №5/295, від 05.03.2003 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом самостійних наукових досліджень. Особистим внеском автора є наукові положення, висновки і рекомендації з удосконалення методів управління оборотними коштами підприємства. Дисертаційне дослідження є власною науковою роботою. Всі результати отримані безпосередньо автором і знайшли відображення в опублікованих роботах.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися і отримали схвалення на: Всеукраїнській науково-практичній конференції “Інформаційні технології в економіці та підприємництві: проблеми науки, практики та освіти” (м. Запоріжжя, 2002 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Українська політична антропологія як гуманістичний чинник державотворення в Україні” (м. Запоріжжя, 2002 р.); Другій Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми державного управління і місцевого самоврядування” (м. Запоріжжя, 2002 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Формування гуманістичного менеджменту як інноваційної технології в умовах модернізації українського суспільства” (м. Запоріжжя, 2004 р.).
Публікації. Основні положення дисертації опубліковані в 15 роботах загальним обсягом 30,98 видавн. арк., з яких особисто авторові належить 20,8 видавн.арк. Серед них 2 колективні монографії, 3 статті у наукових журналах, 6 статей у збірниках наукових праць, 4 статті в матеріалах конференцій.
Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота складається з вступу, трьох розділів (“Теоретичні і методологічні основи управління оборотними коштами”, “Вдосконалення методів управління оборотними коштами підприємства”, “Економічне обґрунтування формування і використання оборотних коштів”), висновків, списку використаних джерел із 121 найменування і 5 додатків.
Дисертація викладена на 193 сторінках комп'ютерного тексту, в тому числі вона містить 26 малюнків на 26 сторінках, 29 таблиць на 31 сторінці, 121 джерело літератури на 10 сторінках, 5 додатків на 5 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначається стан наукової розробки проблеми, розкрито мета, задачі, об’єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, з’ясовується зв'язок роботи з науковими планами та програмами, наведені дані про їх апробацію та публікації.
У першому розділі “Теоретичні і методологічні основи управління оборотними коштами” проведено дослідження економічної суті формування і використання оборотних коштів; викладено зміст процесу стратегічного управління оборотними коштами; здійснено аналіз методів розрахунку показників оборотності і планування величини оборотних коштів.
В економічній літературі існує багато трактувань терміна “оборотні кошти”. Крім того, ця категорія має декілька назв, а саме “оборотні кошти”, “оборотні засоби”, “оборотний капітал”, “оборотні активи” та ін. Паралельне використання таких термінів не дає чіткого розуміння цієї економічної категорії. Разом з цим, у трактуванні названих термінів не визначається, що оборотні кошти необхідні для фінансування матеріальних витрат та витрат на оплату праці. Тому виникає необхідність в уточненні трактовки терміну “оборотні кошти”.
В дисертації пропонується формулювання терміна “оборотні кошти” в такій редакції: “Оборотні кошти” - це частина фінансових ресурсів, що знаходяться в обороті підприємства, які призначені для фінансування матеріальних та інших витрат, покриття витрат на оплату праці з відрахуваннями на соціальні заходи, а також покриття втрат, викликаних дебіторською заборгованістю.
Встановлено, що необхідність раціоналізації структури фінансових ресурсів, спрямованих на формування оборотних коштів, обумовлена вибором джерел їх фінансування. Тому перед кожним підприємством стоїть дилема: залучати кошти і сплачувати за них відсотки або акумулювати власні джерела фінансування. Для цього в дисертації механізм формування оборотних коштів приведено у відповідність з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку №2 “Баланс”.
Управління оборотними коштами повинне передбачати стратегію і тактику управління. Під стратегією розуміється загальний напрям і спосіб формування та використання оборотних коштів для досягнення поставленої мети. Під тактикою – конкретні методи і прийоми для досягнення поставленої мети в даній ситуації. Зміст процесу управління оборотними коштами розкрито на основі реалізації основних функцій управління об'єктом і суб'єктом управління.
В теперішній час аналіз оборотності оборотних коштів в основному зводиться до розрахунку коефіцієнта оборотності в цілому та їх складових частин, а також періоду їх оберту. Коефіцієнт оборотності відображає величину чистого доходу від реалізації продукції, що припадає на 1 грн. оборотних коштів. Тобто, цей показник відображає кількість обертів оборотних коштів. Проте кількість обертів необхідно розраховувати відношенням результату оборотності оборотних коштів до загальної їх величини. Отже, при розрахунку кількості обертів оборотних коштів необхідно з чистого доходу від реалізації продукції відняти показники амортизаційних відрахувань і валового прибутку, які не мають відношення до їх оборотності. Слід врахувати, що метою оборотності оборотних коштів є забезпечення покриття матеріальних та інших витрат, витрат на оплату праці з відрахуваннями на соціальні заходи. Якщо не враховувати цю методичну поправку, то тривалість одного оберту оборотних коштів і їх складових не відображатиме реальні терміни повернення підприємству вкладених в господарську діяльність коштів.
В роботі виконано аналіз відомих методів планування потреби в оборотних засобах (аналітичний метод, метод прямого рахунку, коефіцієнтний метод).
Аналіз методів розрахунку показників оборотності і планування величини оборотних коштів показав, що: потребують уточнення і доповнення методичні принципи управління оборотними коштами, які враховують стратегічний і тактичний рівні управління; планування показників використання оборотних коштів здійснюється у відриві від їх реальних обертів, без урахування взаємозв'язку основних і оборотних засобів у загальному кругообігу; метод визначення додаткової потреби в оборотних коштах в умовах інфляції не враховує відмінність в індексах споживчих цін і заробітної плати; потребує удосконалення метод обліку впливу оборотності оборотних коштів на підвищення ефективності виробництва.
У другому розділі “Вдосконалення методів управління оборотними коштами підприємства” доповнено принципи управління оборотними коштами; вдосконалено методи планування потреби в оборотних коштах і розрахунку показників їх оборотності; розроблено модель взаємозв'язку основних і оборотних засобів.
Для побудови економічної стратегії управління оборотними коштами пропонується використовувати наступні принципи: орієнтація на стратегічні цілі розвитку підприємства, на виконання місії організації; забезпечення оптимальності структури оборотних коштів з позицій фінансової стійкості підприємства; планування потреби в оборотних коштах, виходячи з цілей, які вони забезпечують; визначення додаткової потреби в оборотних коштах в умовах нестабільного інфляційного середовища; побудова показників оборотності оборотних коштів на основі забезпечення самоокупності виробництва; дотримання взаємозв'язку і взаємообумовленості приватних показників ефективності роботи на рівні підприємства і показників оборотності оборотних коштів.
Реалізація економічної стратегії управління забезпечується тактикою управління. При реалізації тактики управління пропонується використовувати такі принципи: реалізація оперативних і поточних планів виробництва; забезпечення умов прискорення оборотності оборотних коштів в процесі їх використання; забезпечення збалансованості наявності грошових коштів і витрачання матеріальних і грошових потоків за рахунок оборотних коштів; забезпечення поточного контролю за надходженням і витрачанням оборотних коштів.
В дисертаційній роботі розкритий зміст кожного принципу.
Інтенсивне використання та прискорення оборотності оборотних коштів є складовою частиною інтенсифікації процесу відтворення, безпосередньо впливає на ефективність виробництва. З погляду ринкової економіки важливо зменшити обсяг залучених в економічний оборот грошових і матеріальних ресурсів. Підвищення ефективності використання оборотних коштів багато в чому залежить від удосконалення порядку їх планування і формування, від обґрунтованості їхнього розміру.
В даний час показнику, який дорівнює відношенню річного обсягу реалізованої продукції до середньорічного залишку оборотних коштів, надається значення кількості обертів оборотних коштів. Розрахунок коефіцієнта оборотності у такому вигляді методично є недостатньо виправданим. Обсяг реалізованої продукції представлений результатом функціонування тільки оборотних коштів. Поза увагою залишилася та обставина, що оборотні кошти призначені для фінансування матеріальних витрат, витрат на оплату праці, на інші витрати і повністю відшкодовуються.
Кількість обертів оборотних коштів в дисертації пропонується визначати за формулою:
(1)
де поб – кількість обертів оборотних коштів за певний період (рік), об./рік; Дч – чистий дохід від реалізації продукції, грн./рік; Иа – амортизаційні відрахування, грн./рік; Пн – нормативний (заданий) валовий прибуток, грн./рік; Соб - середньорічна сума оборотних коштів, грн.
З урахуванням нової кількості обертів, можна визначити тривалість одного обороту оборотних коштів (Тоб), яка розраховується як відношення тривалості аналізованого періоду (Тп) і кількості їх обертів (поб):
(2)
Розраховуючи кількість обертів і тривалість одного оберту окремих частин оборотних коштів, дослідники виходять з того, що загальний результат (обсяг реалізації або собівартість реалізованої продукції) переноситься на величину окремої частини. Внаслідок цього, число обертів окремої частини відірвано від обертів всіх оборотних засобів. Тривалість одного оберту кожної частини відірвано від реальної тривалості цієї ж частини оборотних засобів. Щоб усунути ці недоліки необхідно покласти в основу розрахунку показників оборотності окремих частин оборотних коштів певний принцип. Його можна сформулювати так – принцип відповідності результату оборотності окремої частини оборотних коштів за певний період (рік) до вартості окремої частини оборотних коштів.
Показник кількості обертів оборотних коштів, запропонований в дисертації, усуває недолік, при якому коефіцієнт оборотності прирівнюється, за економічним змістом, до кількості обертів. Проте, він не враховує, що кількість обертів оборотних коштів залежить від кількості обертів їх окремих частин. Наприклад, кількість обертів оборотних коштів, пов'язаних з матеріальними витратами, залежить від виробничого циклу випуску продукції, а кількість обертів оборотних коштів, пов'язаних з оплатою праці, залежить від фінансового циклу. Однак оборотність цих елементів оборотних коштів залежить від тривалості операційного циклу, який включає як виробничий так і фінансовий цикли. Кількість обертів оборотних засобів, пов'язаних з кількістю обертів їх складових частин можна визначити за формулою:
(3)
де - частка оборотних коштів, що забезпечує матеріальні та інші операційні витрати, в їх загальному обсязі;
- частка оборотних коштів, що забезпечує витрати на оплату праці з відрахуваннями на соціальні заходи, в їх загальному обсязі.
Тут слід звернути увагу, що дебіторська заборгованість враховується у складі загальної величини оборотних коштів, а погашена дебіторська заборгованість враховується у складі матеріальних витрат і витрат на оплату праці.
Проведемо розрахунок показників оборотності оборотних коштів та їх елементів на прикладі металургійного комбінату. Дані наведені в табл. 1.
Таблиця 1 - Початкові дані для розрахунку показників оборотності оборотних засобів ВАТ “ЗАлК” за 2002 рік.
№ п/п | Фінансові показники діяльності підприємства | Обозна-чення | Значення,
тис.грн.
1 | 2 | 3 | 4
1. Середньорічна величина оборотних коштів | 563449,5
2. Чистий дохід від реалізації продукції | Дч | 858556
3. Величина оборотних коштів, вкладених в товарно-матеріальні цінності | См | 139232,5
4. Величина оборотних коштів, необхідна для оплати праці | Сзп | 7240,8
5. Величина оборотних коштів, вкладена в дебіторську заборгованість | Сдз | 405954,5
6. Матеріальні та інші витрати в собівартості реалізованої продукції | Им | 614970,6
7. Витрати на оплату праці з відрахуваннями на соціальні заходи в собівартості реалізованої продукції | Изп | 86890,4
8. Амортизаційні відрахування | Иа | 27410
9. Валовий прибуток | Пн | 129285
10. Щорічне повернення дебіторської заборгованості | Идз | 257614
11. Собівартість реалізованої продукції | ИП | 729271
Поклавши в основу розрахунку показників оборотності вищевикладений принцип, пропонується визначити показники оборотності окремих частин оборотних коштів за формулами, які наведено у табл. 2.
Таблиця 2 - Порівняння показників оборотності, які існують та пропонуються
Показники, які існують | Показники, які пропонуються
Показники оборотності всіх оборотних коштів
1. Коефіцієнт оборотності
2. Тривалість одного обороту
1. Кількість обертів
2. Тривалість одного обороту
Кількість обертів оборотних коштів з урахуванням оборотності їх окремих частин
Показники оборотності оборотних коштів, вкладених у товарно-матеріальні цінності
1. Коефіцієнт оборотності
2. Тривалість одного обороту
1. Кількість оборотів
2. Тривалість одного обороту
Показники оборотності оборотних коштів, необхідних для оплати праці з відрахуваннями на соціальні заходи
Не розраховуються | 1. Величина оборотних коштів, необхідна для оплати праці враховуючи, що виплати відбуваються один раз в місяць
2. Тривалість одного обороту
Продовження табл. 2
Показники оборотності оборотних коштів, що знаходяться в дебіторській заборгованості
1. Коефіцієнт оборотності
2. Період погашення
1. Кількість оборотів
2. Період погашення
Проведені дослідження показують, що показники оборотності фактично менші ніж показники, які визначаються за відомими методами, оскільки число обертів і тривалості одного обороту всіх оборотних коштів і їх окремих частин є відірваними від реальної кількості оборотів.
На основі пропонованих показників оборотності можна визначити планову потребу в оборотних коштах підприємства на майбутній період. Потребу в оборотних коштах пропонується визначати у декілька етапів:
1. На першому етапі визначаємо тривалість операційного циклу, яка залежить від особливостей процесу виробництва і реалізації продукції. Тривалість операційного циклу показує, скільки часу (днів), в середньому, потрібно для виробництва і реалізації продукції.
2. Тривалість операційного циклу задає тривалість одного обороту оборотних коштів.
3. Визначаємо кількість оборотів оборотних коштів при заданій тривалості одного обороту:
(4)
4. Виходячи з виробничої програми визначаємо кількість тих, хто працює, і плануємо витрати на оплату праці.
5. Складаємо кошторис витрат на виробництво продукції. При незмінній виробничій програмі рекомендується планувати витрати за собівартістю реалізованої продукції.
6. Визначаємо загальну потребу в оборотних коштах на плановий період:
(5)
Обґрунтоване планування величини оборотних коштів та їх складових частин дозволить контролювати обсяг трудових, матеріальних і фінансових ресурсів, залучених у господарський оборот, надасть можливість управляти їх використанням, дотримуючись і укріплюючи один з основних принципів – забезпечення самоокупності господарської діяльності підприємства.
В дисертації побудована математична модель взаємозв'язку основних і оборотних засобів в загальному кругообігу капіталу. В основу моделі покладено принцип самоокупності виробництва, за яким необхідно, щоб річний дохід покривав витрати виробництва і давав можливість отримати прибуток не нижче за нормативне (задане) значення.
Кратна модель взаємозв'язку основних і оборотних засобів набуває вигляду:
(6)
де - середня норма амортизаційних відрахувань; ФЕ – фондомісткість продукції, грн./грн./рік; поб – кількість обертів оборотних коштів, 1/рік; Кз – коефіцієнт завантаження, грн./грн./рік; Пн.е. – нормативна прибуткоємність продукції (планова рентабельність продаж), грн./грн.
Виявлення взаємозв'язку і взаємообумовленості часткових показників дає можливість: методично правильно побудувати ці показники; підтвердити або відкинути методичні пропозиції з їх побудови; економічно обґрунтувати співвідношення продуктивності праці і заробітної плати; обґрунтувати потребу в оборотних коштах.
У третьому розділі “Економічне обґрунтування формування і використання оборотних коштів” вперше розроблено метод визначення додаткової потреби в оборотних коштах в умовах інфляції; проведено аналіз і прогнозування майна підприємства та джерел його фінансування; виявлено вплив оборотності оборотних коштів на підвищення ефективності виробництва.
До числа найважливіших категорій, що мають не тільки теоретичне, але і практичне значення, належить індексація. Індексація – це встановлений законами або іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення вартості, який дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживної вартості товарів або послуг. Індексація є наслідком інфляції.
На сьогоднішній день індексації підлягає заробітна плата, вартість основних засобів і нематеріальних активів, витрат тощо. Якщо індексацію основних фондів можна здійснювати шляхом приведення їх вартості до зіставного виду за рівнем цін на засоби праці в новому і базисному періодах, то додаткову потребу (індексацію) в оборотних коштах треба проводити із врахуванням індексів складників цих коштів. Офіційної методики індексації оборотних коштів не існує. Тому в дисертації пропонується визначати індекс оборотних коштів, який залежить від індексів споживчих цін та індексів заробітної плати за наступною формулою:
(7)
де Іоб, Ім, Ізп – індекси відповідно оборотних коштів, матеріальних цінностей і зарплати; Соб1 – середні залишки оборотних коштів у базовому періоді, грн./рік; Им1 – річні матеріальні та інші витрати у базовому періоді, грн./рік; Изп1 – витрати на оплату праці (з відрахуваннями на соціальні заходи) у базовому періоді, грн./рік; 2 – тривалість повного кругообігу оборотних коштів в майбутньому періоді, днів; Т – тривалість періоду, який аналізується, днів.
Додаткова потреба в оборотних коштах з урахуванням інфляції (Соб) дорівнює різниці між сумою оборотних коштів в новому періоді (Соб2) і сумою оборотних коштів в базовому періоді (Соб1), тобто
(8)
Запропонований метод враховує рівень інфляції матеріальних витрат і заробітної плати. В умовах інфляції індексацію оборотних засобів пропонується здійснювати у взаємозв'язку із зміною споживчих цін і з індексацією заробітної плати.
У процесі досліджень виявлено, що структура фінансових ресурсів підприємства (капіталу) чинить безпосередній вплив на його фінансовий стан. Проведено додаткове обґрунтовування структури капіталу, оптимізація якої припускає аналіз і планування співвідношення власного і залученого капіталу підприємства.
Джерела фінансових ресурсів (капіталу) підприємства можуть бути представлені двома складовими: власними і залученими коштами.
Співвідношення власного і залученого капіталу характеризує рівень фінансової стійкості підприємства, рівень комерційних ризиків, що впливають на оборотні кошти. В економічній літературі виділяють чотири типи фінансової стійкості: абсолютну, нормальну, нестійкий (передкризовий) фінансовий стан, кризовий фінансовий стан.
Автор дисертації вважає, що фінансовий стан характеризується саме наявністю оборотних коштів. Тому тип фінансової стійкості пропонується визначати виходячи з транспонованого балансу. Транспонований баланс показує групування активів за ступенем убування ліквідності, а групування пасивів за ступенем терміновості оплати.
При аналізі структури оборотних коштів розраховують тривалість операційного і фінансового циклу. Управління фінансовим циклом є основним змістом управління оборотними коштами, фінансовими ресурсами і їх грошовими потоками. В цілому, оптимізація фінансового циклу – одна з головних цілей діяльності фінансових служб підприємства. Грошові потоки пов'язані з кругообігом оборотних коштів. За станом руху грошових потоків можна судити про якість управління підприємством. При цьому необхідно розділити діяльність підприємства на операційну, інвестиційну і фінансову. Якщо операційна діяльність покликана забезпечувати необхідними грошовими коштами всі три види і є основним джерелом прибутку, то інвестиційна і фінансова діяльність покликані сприяти, з одного боку, розвитку операційної діяльності, а з іншого – забезпеченню її додатковими грошовими коштами. Таким чином, можна зробити висновок, що якість управління підприємством буде знаходитись на прийнятному рівні лише в тому випадку, якщо результат операційної діяльності руху грошових коштів матиме позитивне значення. Іншими словами, підприємство своєчасно одержуватиме оплату за реалізовану продукцію. Крім того, витрати підприємства, пов'язані з виробництвом та реалізацією продукції, будуть менше отриманих доходів, тобто підприємство матиме прибуток.
Для прогнозування структури капіталу пропонується використовувати трендовий аналіз, який дозволяє прогнозувати окремі параметри на майбутнє. Найбільш доцільно для побудови лінії тренду слід вибирати поліноміальну залежність. В дисертації трендовий аналіз проведено за структурою капіталу (активами і пасивами). В результаті цього аналізу були отримані прогнозні величини позаоборотних і оборотних активів, а також величини власного капіталу, довгострокових і короткострокових зобов'язань. Виходячи з отриманої інформації, підприємство повинне ухвалити рішення про оптимізацію структури капіталу.
Управління оборотними коштами дозволяє впливати на ефективність виробництва шляхом раціонального використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, прискорення оборотності, як всіх оборотних коштів, так і окремих їх елементів.
При аналізі економічної ефективності діяльності підприємства визначають часткові та узагальнювальні показники. Як узагальнювальні розрізняють показники загальної і порівняльної ефективності. Перші необхідні при розгляді безлічі варіантів і виборі кращого з них, другі – при порівнянні двох варіантів (базового і проектного).
В дисертації вдосконалено метод обліку впливу оборотності оборотних коштів на ефективність виробництва. Запропоновано метод розрахунку річного економічного ефекту (економічної вигоди) від кращого використання оборотних коштів, в якому реалізовано раніше запропонований принцип розрахунку кількості їх обертів.
Вплив оборотності оборотних коштів на економічну ефективність виробництва пропонується оцінити часткою, яку займає економічний ефект від прискорення оборотності в загальному економічному ефекті виробництва.
Річний економічний ефект при цьому можна визначити у вигляді різниці між витратами, скорегованими на зміну цін і обсягів виробництва:
(9)
де ц1, ц2 – ціна одиниці продукції в базовому і новому варіантах, грн./од.; Q1, Q2 – обсяг продукції, що випускається, в базовому і новому варіантах, од./рік; И1, И2 – витрати виробництва в базовому і новому варіантах, грн./рік; Пн1, Пн2 – нормативний (заданий) прибуток в базовому і новому варіантах, грн./рік.
Річний економічний ефект від прискорення оборотності оборотних коштів пропонується визначити на основі економічного ефекту, одержаного за рахунок зниження питомих матеріальних витрат і витрат на оплату праці
(10)
де поб1, поб2 – річна кількість обертів оборотних коштів в базовому і новому періодах, яка визначена за запропонованою в дисертації методикою, об./рік; Соб.1, Соб.2 - середньорічна величина оборотних коштів в базовому і новому періодах, грн.
Проведені дослідження показали, що підприємства повинні комплексно підходити до управління оборотними коштами. Це дозволить виявити шляхи прискорення оборотності, планувати необхідну потребу в оборотних коштах, своєчасно проводити індексацію, підтримувати необхідний рівень ліквідності, визначати доцільність залучення кредитів і позик, а також оцінювати вплив оборотності оборотних коштів на підвищення ефективності виробництва.
ВИСНОВКИ
Підвищення ефективності роботи суб'єктів господарювання безпосередньо пов'язано з управлінням оборотними коштами, що дозволяє оптимізувати необхідну їх величину для виконання виробничої програми і оплати праці персоналу. Прискоренню оборотності оборотних коштів були присвячені роботи багатьох вітчизняних і зарубіжних авторів.
В дисертації, на основі проведених досліджень розв’язана актуальна наукова задача – удосконалення методів управління оборотними коштами на основі вдосконалення розрахунку показників їх оборотності. Розв’язання цієї задачі сприяє розвитку економічної науки.
Основні наукові висновки і рекомендації дослідження зводяться до наступного:
1. В сфері методології управління оборотними коштами – отримали подальший розвиток методичні принципи управління оборотними коштами, які на відміну від тих, які раніше розглядалися, охоплюють стратегічний і тактичний рівні управління, що дозволяє підвищити наукову обґрунтованість управлінських рішень.
Для побудови економічної стратегії управління оборотними коштами пропонується використовувати наступні принципи: орієнтація на стратегічні цілі розвитку підприємства, на виконання місії організації; планування потреби в оборотних коштах, виходячи з цілей, які вони забезпечують; визначення додаткової потреби в оборотних коштах в умовах нестабільного інфляційного середовища; побудова показників оборотності оборотних коштів на основі забезпечення самоокупності виробництва; дотримання взаємозв'язку і взаємообумовленості приватних показників ефективності виробництва на рівні підприємства і показників оборотності оборотних коштів.
Реалізація економічної стратегії управління забезпечується тактикою управління. При реалізації тактики управління пропонується використовувати такі принципи: реалізація оперативних і поточних планів виробництва; забезпечення відповідності обсягу і структури оборотних коштів, обсягу і структури витрат на виробництво продукції; забезпечення умов прискорення оборотності оборотних коштів в процесі їх використання; забезпечення збалансованості наявності оборотних коштів і витрат, матеріальних і грошових потоків за рахунок оборотних коштів; забезпечення поточного контролю над надходженням і витрачанням оборотних коштів.
Ці принципи спрямовані на виконання основної мети підприємства і цілей його структурних підрозділів.
2. У сфері методичного забезпечення управління оборотними коштами:
2.1. Вдосконалені методи планування потреби в оборотних коштах і розрахунку показників їх оборотності, які на відміну від методів, які існують, припускають облік реальних оборотів, а також їх потребу для покриття матеріальних витрат, витрат на оплату праці.
Загальну потребу в оборотних коштах пропонується визначати виходячи з основних цілей, які вони повинні виконувати, і виходячи із структури витрат на виробництво за економічними елементами. Планова величина оборотних коштів повинна включати частину оборотних коштів, необхідну для покриття матеріальних та інших витрат, а також частину оборотних коштів, необхідну для забезпечення витрат на оплату праці і відрахувань на соціальні заходи.
Вперше запропоновано визначати кількість оборотів оборотних коштів шляхом відношення річного доходу (чистого) від реалізації, в який не включаються амортизаційні відрахування і валовий прибуток до середньорічного залишку оборотних коштів. У результаті реальна кількість оборотів оборотних коштів зменшується, а тривалість одного обороту збільшується в порівнянні з показниками, які визначаються за методом, що існує.
В основу показників оборотності окремих частин (запасів, зарплати, дебіторської заборгованості) оборотних коштів покладено принцип відповідності результату оборотності окремої частини оборотних коштів за певний період (рік) до вартості їх окремої частини.
2.2. Вперше розроблено математичну модель взаємозв'язку основних і оборотних засобів у загальному кругообігу капіталу, яка базується на принципі самоокупності виробництва. Ця модель враховує всі фактори виробництва і дає можливість оптимізувати структуру оборотних коштів.
Математичні моделі взаємозв'язку основних і оборотних засобів в моделі взаємозв'язку фінансових ресурсів розроблені на основі рівняння обміну грошей, та не враховують усіх факторів. У моделі, що виведена на основі умови самоокупності виробництва, використовуються реальні обороти основних і оборотних засобів.
Виявлення взаємозв'язку і взаємообумовленості приватних показників дає можливість: методично правильно побудувати ці показники; підтвердити або відкинути методичні пропозиції з їх побудови; економічно обґрунтувати співвідношення продуктивності праці і заробітної плати; обґрунтувати потребу в оборотних засобах.
2.3. Проведено аналіз майна підприємства і джерел його фінансування, що дозволило визначити тип фінансової стійкості на основі транспонованого балансу. Транспонований баланс дає можливість згрупувати активи за ступенем убування ліквідності, а пасиви за терміновістю їх погашення.
Проведений аналіз дозволив спрогнозувати величини капіталу на майбутній період шляхом здійснення трендового аналізу.
2.4. Вперше розроблено метод визначення додаткової потреби в оборотних коштах в умовах нестабільного інфляційного середовища. Він враховує вплив індексів споживчих цін і індексів заробітної плати. Цей метод може бути використаний для індексації дебіторської заборгованості, а також для визначення додаткової потреби в оборотних коштах з урахуванням інфляції. Також метод можна застосувати для оцінки майна підприємств при їх приватизації при переоцінці оборотних коштів підприємства. Пропонується індексувати борги, що належать підприємству (дебіторську заборгованість), які також втрачають свою вартість під впливом інфляційних процесів.
2.5. Вдосконалено метод обліку впливу оборотності оборотних коштів на ефективність виробництва. Вперше запропоновано метод розрахунку річного економічного ефекту від кращого використання оборотних коштів, в якому реалізовано раніше розроблений принцип розрахунку кількості їх обертів.
Вплив оборотності оборотних коштів на економічну ефективність виробництва пропонується оцінити часткою, яку займає економічний ефект від прискорення оборотності в загальному економічному ефекті виробництва.
3. В сфері практичного використання наукових результатів: розроблено “Методичні рекомендації зі стратегічного управління оборотним капіталом підприємства”.
Ці методичні рекомендації використані на ВАТ “Запорізький завод високовольтної апаратури”, ВАТ “Запорізький сталепрокатний завод”, ВАТ “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат”, а також використовуються при викладанні дисциплін “Економіка підприємства” і “Фінансовий менеджмент” в Запорізькій державній інженерній академії.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ
1. Салыга С.Я., Костанян Г.А., Василичев Д.В. Управление эффективностью работы хозяйствующих субъектов. – Запорожье, ЧПКФ “Павел”, 2001. – 264 с.
Особистий внесок автора: аналіз процесу управління оборотним капіталом підприємства; запропоновані методи розрахунку потреби в оборотних коштах; вдосконалення методики індексування оборотних коштів; розробка проекту підсистеми управління оборотним капіталом акціонерного товариства.
2. Салыга С.Я., Василичев Д.В. Стратегическое управление оборотным капиталом. – Запорожье: ЗЦНТЭИ, Дикое поле, 2003. – 172 с.
Особистий внесок автора: Подано критичний аналіз економічній сутності і особливостям процесу формування та використання оборотного капіталу; визначено зміст процесу стратегічного управління оборотним капіталом; зроблено аналіз методів розрахунку оборотності оборотного капіталу; обґрунтовані принципи управління оборотним капіталом; вдосконалені методи планування потреби в оборотному капіталі і розрахунку показників його оборотності; розроблена модель взаємозв’язку основного і оборотного капіталу; вдосконалені методики індексації оборотного капіталу; оптимізації його структури; оцінено вплив оборотності оборотного капіталу на підвищення ефективності виробництва.
3. Василичев Д.В. Управление инфляционной средой предприятия // Економіка: проблеми теорії та практики. Міжвузівський збірник наукових праць. Випуск 19. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2000. – С. 151-156.
4. Василичев Д.В. Планирование логистики при формировании оборотных средств предприятия на стадии запасов // Вісник Технологічного університету Поділля: Економічні науки. Частина 3. – Хмельницький, 2000. - №4. – С. 101-106.
5. Василичев Д.В. Формирование производственных запасов предприятия // Економіка: проблеми теорії та практики. Міжвузівський збірник наукових праць. Випуск 22. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2000. – С.89-96.
6. Салыга С.Я., Василичев Д.В. Анализ оборачиваемости дебиторской и кредиторской задолженности предприятия // Економіка: проблеми теорії та практики. Міжвузівський збірник наукових праць. Випуск 57. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2000. – С. 58-63.
Особистий внесок автора: запропоновані методи розрахунку показників оборотності дебіторської заборгованості.
7. Василичев Д.В. Розрахунок оптимального розміру обігових коштів у виробничих запасах // Держава та регіони: Науково-виробничий журнал. – Запоріжжя: ЗІДМУ, 2001. - №2. – С. 154-159.
8. Василичев Д.В. Формирование показателей эффективности использования оборотного капитала предприятия // Економіка: проблеми теорії та практики. Міжвузівський збірник наукових праць. Випуск 76. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2001. – С. 74-78.
9. Салыга С.Я., Костанян Г.А., Василичев Д.В. Определение спроса предприятия на деньги // Економіка: проблеми теорії та практики. Міжвузівський збірник наукових праць. Випуск 77. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2001. – С. 199-203.
Особистий внесок автора: визначення кількості оборотів фінансових ресурсів підприємства.
10. Василичев Д.В. Регіональні аспекти розрахунку потреби в оборотних коштах // Вісник Рівненського державного технічного університету: Економіка: Збірник наукових праць. Випуск 2(15). – Рівне, 2002. – С. 228-233.
11. Василичев Д.В.
