ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Харківська медична академія післядипломної освіти
МОЗ України
ВАСЯКІНА
Лілія Олександрівна
УДК 616.89 – 008.442:618.14 – 006] – 085.851
ПОРУШЕННЯ АДАПТАЦІЇ ПОДРУЖНЬОЇ ПАРИ
ПРИ МІОМІ МАТКИ У ДРУЖИНИ
ТА ЙОГО ПСИХОТЕРАПЕВТИЧНА КОРЕКЦІЯ
19.00.04 - медична психологія
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
Харків – 2005
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Харківській медичній академії після-диплом-ної освіти МОЗ України
Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Кришталь Валентин Валентинович, Харківська медична академія після-дипломної освіти МОЗ України, кафедра сексології та медичної психології, завідувач кафедри
Офіційні опоненти:
Марута Наталія Олександрівна, доктор медичних наук, професор за спеціальністю 14.01.16 – психіатрія, завідуюча відділом неврозів та пограничних станів Інституту неврології, психіатрії та наркології АМН України.
Скрипніков Андрій Миколайович, доктор медичних наук, професор за спеціальністю 14.01.16 – психіатрія, завідувач кафедри психіатрії, наркології та медичної психології Української медичної стоматологічної академії МОЗ України .
Мартиненко Анатолій Олексійович, доктор медичних наук, професор за спеціальністю 14.01.16 – психіатрія, професор кафедри психотерапії Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України.
Провідна установа:
Національний медичний університет ім. акад. О.О.Богомольця МОЗ України, м. Київ, кафедра психіатрії.
Захист відбудеться "17" січня 2006 р. о 11-00 годині на засіданні спеціалізованої ученої ради К64.609.03 при Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України (61176, м. Харків, вул. Корчагінців, 58)
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України (61176, м. Харків, вул. Корчагінців, 58)
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради
канд. психол. наук |
Н.К.Агішева
Автореферат розісланий "15" грудня 2005 р.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Міома матки являє собою одне з най-по-ширеніших захворювань і нерідко супроводжується сексуальним розладом. Цей факт привертав увагу багатьох авторів, які присвятили свої дослідження вивченню порушень сексуальної функції жінок із міомою матки (І.Л.Ботнєва, 1990; З.В.Ро-жановська, 1990; Є.М.Віхляєва, 1997; А.П.Імшенецька, 1997; П.А.Савицький, 2000; В.В.Свиридова, 2005). Проте сексуальна дез-адаптація подружньої пари, що неминуче виникає при цьо-му, розглядається лише в окремих працях (Г.Келлі, 2000), незва-жаючи на велике медичне й соціальне значення даної проблеми. Причини, механізми формування, перебіг та клінічні прояви по-дружньої дезадаптації при міомі матки і сексуальній дисфункції у жінок, що сполучається з нею, залишаються практично не вивченими.
Тим часом сексуальна дезадаптація не тільки погіршує якість життя хворих, але й негативно впливає і на сексуальну, й на загальну поведінку подружжя, призводячи до порушення їх сексуального спілкування та міжособистісних відносин у сім’ї, а часто і в соціумі, до порушення функціонування сім’ї і врешті-решт підриває міцність шлюбу і може стати причиною руй-ну-вання сім’ї. Психологічні та соціально-психологічні аспекти розглядуваної проблеми особливо мало вивчено. Ці обставини пояснюють відсутність достатньо ефективних методів діагнос-тики та психотерапевтичної корекції порушення сексуального здоров’я при міомі матки.
Розробка і впровадження в клінічну практику системи психотерапії та психологічної корекції при даній патології являє собою складне завдання через різнома-ніт-ність причин та труд-нощі виявлення механізмів розвитку сек-суального розладу, але переважно через те, що в генезі подружньої дезадаптації ві-ді-гра-ють роль, з одного боку, сомато- та психосексуальний розвиток хворих та відмінності особистості кожного з подружжів, із дру-гого – сполучення цих відмінностей, а також рівня і типів сексу-аль-ної культури і загалом сексуальної поведінки дружини й чоловіка в парі. І хоч сексологічна клініка має досить широкий арсенал методів психотерапії, що викорис-товуються для корекції сексуальних розладів, проте вони не можуть успішно застосо-ву-ватися при досліджуваній пато-логії без відповідної модифікації, що враховує особливості сексу-альної дисфункції у жінок, дез-адап-тації подружжя, порушення їх сексуальної та загальної ко-мунікації, тобто причин та багато-факторного генезу подружньої дезадаптації, що формується при міомі матки у дружини.
Усе сказане визначає актуальність дослідження розгля-ду-ваної проблеми й диктує необхідність її розв’язання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до плану наукових досліджень Хар-ківської медичної академії післядипломної освіти за темою: "Соціальні, психологічні, біологічні чинники в етіології, пато-ге-незі, корекції та профілактиці порушень сексуального здоров’я" (№ державної реєстрації 0195U020613).
Мета дослідження – розробка системи психотерапевтичної корекції подружньої дезадаптації при міомі матки у дружини на основі виявлення причин та механізмів формування.
Завдання роботи:
1.
Вивчити особливості сомато- та психосексуального роз-витку жінок, хворих на міому матки.
2.
Виявити наявні у хворих соціогенні та психогенні чин-ники і визначити їхню роль у розвитку в них сексуальної дис-функції та подружньої дезадаптації з урахуванням паралелізму та взаємної зумовленості фізичного, психічного, статевого та особистісного розвитку.
3.
Вивчити характер сексуальної поведінки то сексуальної комунікації подружжів при міомі матки у жінок, що сполу-ча-ється з сексуальним розладом.
4.
Дослідити відмінності особистості жінок із зазначеною па-тологією та їхніх чоловіків, сполучення цих відмінностей у по-дружній парі та їх значення у формуванні дезадаптації подруж-жя.
5.
Виявити причини, механізми, умови розвитку, перебіг та клінічні прояви подружньої дезадаптації при міомі матки у дружини.
6.
Розробити систему психотерапевтичної корекції сексу-аль-ної та міжособистісної дезадаптації подружньої пари при досліджуваній патології у дружини.
Об’єкт дослідження – подружня дезадаптація при міомі матки у дружини.
Предмет дослідження – причини розвитку сексуального роз-ладу у хворих на міому матки, механізми формування та клінічні прояви сексуальної та психологічної дезадаптації по-друж-ньої пари, що розвивається при цьому.
Методи дослідження – клінічні, клініко-патопсихологічні, сексологічні, психодіагностичні, соціологічне обстеження хворих жінок та їхніх чоловіків; методи математичної статистики.
Клінічне обстеження включало вивчення соматичного (в тому числі неврологічного, урологічного та гінекологічного) і пси-хічного стану подружжя, а також дослідження їхнього сексу-аль-ного здоров’я за допомогою системно-структурного аналізу за В.В.Кришталем (1998).
Вивчали особливості преморбіду, спрямованість особис-тості, емоційні реакції обох подружжів на захворювання жінок та подружню дезадаптацію і сполучення цих параметрів у парі.
Тип статевої конституції чоловіків досліджували за мето-дикою Г.С.Васильченка (1990), тип статевої конституції жінок – за І.Л.Ботнєвою (1983). Типи сексуальної мотивації і мо-ти-ви статевого акту визначали за В.В.Кришталем (1998). Психо-сек-суальні типи чоловіка і жінки досліджували за С.С.Лібіхом (1990).
Психодіагностичне дослідження включало вивчення ха-рак-терологічних особливостей подружжів (за методикою Люше-ра, 2000), диспозиції їх особистості, міжособистісних відносин (за методикою Т.Лірі, 1957, опитувальниками Р.Кеттела, 2000, В.В.Кришталя, 1998); стереотипів статеворольової поведінки та з’ясування ролі цих характеристик у формуванні подружньої дезадаптації. Для вивчення статеворольової поведінки засто-со-вували проективну методику Dur-Moll L.Szondi (1960) та стате-во-рольову шкалу ACL A.B.Heilbrun (1981).
Соціологічне обстеження передбачало вивчення рівня ос-віти, родинного стану, характеру трудової діяльності, соціальних зв’язків, соціального стану хворих та їхніх чоловіків.
Статистичну обробку здобутих даних проводили за табли-цями відсотків та їх помилок (В.С.Генес, 1967) та за допомогою t-критерію Стьюдента.
Наукова новизна здобутих результатів. Новим у роботі є засто-сування системного міждисциплінарного підходу до вивчення механізмів порушення сексуальної адаптації та міжособистісних стосунків подружжя при міомі матки у дружини. У результаті комплексного всебічного обстеження хворих та їхніх чоловіків уперше виявлено причини, умови формування, перебіг та про-яви подружньої дезадаптації, що розвивається при цьому, її клінічні форми. Уперше визначено співвідношення психогенних, соціогенних, негативних соціально-психологічних, соматогенних чинників і роль особистості в порушенні подружньої адаптації при міомі матки у дружини.
Розроблено нову систему психотерапевтичної корекції по-ру-шення сексуальної, психологічної адаптації та міжосо-бис-тісних стосунків подружжя при міомі матки у жінок.
Практична значущість здобутих результатів. Практичну цін-ність мають запропоновані критерії диференціальної діагнос-тики різних форм подружньої дезадаптації, система діагностики дезадаптації та її психотерапії, що грунтується на даних сис-тем-но-структурного аналізу, яка дає змогу оптимізувати сексуальну поведінку й підвищити рівень сексуального та між-особистісного спілкування подружжя при досліджуваній пато-логії у дружини. На основі виявленої ролі соматогенних, нега-тивних соціальних та психологічних чинників, їх спів-відношення в генезі пору-шен-ня сексуальної адаптації подруж-жів та їхніх міжособис-тісних стосунків розроблено ефективну систему психотера-пев-тичної корекції подружньої дезадаптації, яка успішно застосо-вується в клінічній практиці.
Результати дослідження упроваджено в практику роботи відділення сімейного лікарсько-психологічного консультування Харківського обласного психоневрологічного диспансеру; у клі-нічну практику Харківського міського психоневрологічного дис-пан-серу №3; у педагогічний процес на кафедрі сексології та медичної психології Харківської медичної академії після-дипломної освіти.
Особистий внесок здобувача. Дисертантом проведено аналіз наукових праць із досліджуваної проблеми, здійснено сексо-логічне обстеження всіх подружніх пар, у яких дружина хворіла на міому матки, виконано наукову інтерпретацію результатів дослідження. Особисто автором розроблено систему психо-терапевтичної допомоги при досліджуваній патології, проведено статистичну обробку здобутих у дослідженнях даних.
Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації докладалися й обговорювалися на засіданнях секції сексо-патології Харківського медичного товариства (Харків, 2003, 2004, 2005).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 5 само-стійних наукових статей у фахових наукових журналах (згідно з "Переліком" ВАК України).
Структура дисертації. Робота викладена на 201 стор. маши-нопису, основний зміст – на 169 стор. Дисертація складається зі вступу, оглядового розділу, п’яти розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів досліджень, висновків, списку використаних джерел. Матеріали дисертації ілюстровано 22 таблицями та 2 рисунками. Бібліографічний список містить 220 джерел, із них 45 – зарубіжних.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Характеристика подружніх пар. Під спостереженням перебу-вали 127 подружніх пар, у яких дружини хворіли на міому матки. У 97 із цих пар, що склали основну групу, мала місце подружня дезадаптація, у решти 30 пар, незважаючи на те, що у дружин також було діагностовано міому матки, дезадаптації не спостерігалося, ці подружжя склали контрольну групу. В основній групі залежно від варіанта дезадаптації було виокремлено дві підгрупи: до 1-ої увійшли 46 (485%) подруж-жів із соціально-психологічною дезадаптацією, що поши-рилася й на сексуальну сферу, до 2-ої – 51 (535%) подружня пара із сексуальною дезадаптацією.
Більшість подружжів обох груп були віком від 31 до 45 років. Давність міоми матки становила від 1,5 до 5 років.
Подружня дезадаптація у 144% подружніх пар виникла з самого початку подружнього життя, у 485% – через 3–5 років після одруження, у решти 385% пар – після розвитку міоми у дружини.
Переважна більшість жінок – 905% – перебували в першо-му шлюбі і лише 105% – у другому. Серед чоловіків спосте-рі-галося приблизно таке саме співвідношення – відповідно 895 і 115%. Тривалість перебування подружжів у шлюбі складала від 5 до 30 років.
Соціологічне обстеження показало, що вищу освіту мали дещо більше жінок, але вони частіше були виконавцями, хоч керівників підрозділів було мало і серед дружин, і серед чоло-віків, більше – лише серед чоловіків у контрольній групі. Жили подружжя в переважній більшості випадків самостійно, без батьків.
У всіх родинах були діти, найчастіше – по одній дитині.
Методи досліджень. Механізми порушення подружньої адап-та-ції вивчали методом системно-структурного аналізу за В.В.Криш--талем (1998). Ерогенні зони та діапазон прийнятності по-дружжів досліджували за спеціальною методикою В.І.Здра-вомислова (1972) в модифікації В.В.Кришталя (1998). Для ви-значення типу статевої конституції жінок використовували век-торну шкалу І.Л.Ботнєвої (1983), типу статевої конституції чоло-віків – шкалу Г.С.Васильченка (1990). Тип сексуальної моти-вації визначали за класифікацією В.В.Кришталя (1998), психо-сексу-альні типи чоловіка і жінки – за С.С.Лібіхом (1990).
Акцентуації характеру вивчали за допомогою методики Шмішека (1994).
Статеворольову поведінку жінок та чоловіків досліджували за допомогою методик L.Szondi (1960) та A.B.Heilbrun (1981). Проективна шкала Dur-Moll L.Szondi дає змогу визначити маскулінність обстежуваних на біогенному рівні, ACL-шкала A.B.Heilbrun дозволяє визначити маскулінні й фемінінні риси особистості на рівні Я-концепції (соціогенному рівні).
Міжособистісні стосунки подружжів вивчали за допо-мо-гою опитувальника В.В.Кришталя, Н.К.Агішевої (1998); методи-ки Т.Лірі (1957), профіль особистості жінок і чоловіків – за 16-фак-торним особистісним опитувальником Р.Кеттела (2000); спів-відношення характерологічних та особистісних відмінностей у по-дружній парі – за допомогою тесту колірних переваг Люшера (2000).
Із соціологічних показників вивчали вік подружжя, рівень освіти, характер трудової діяльності, кількість шлюбів, трива-лість перебування у шлюбі, кількість дітей, умови проживання та вплив цих характеристик на подружню адаптацію.
Дані, здобуті в результаті клінічних досліджень, статис-тично оброблено за таблицями відсотків та їх помилок В.С.Ге-неса (1967), виходячи з того, що цей метод, який широко застосовується в медицині, дає змогу визначити середню помилку при вираженні здобутих даних у відсотках і, отже, дає змогу судити про їх вірогідність. У процесі статистичної обробки даних психодіагностичних досліджень використано методику перевірки вірогідності різниць вибірки (t-критерій Стьюдента).
Результати досліджень. Клінічне обстеження подружжів показало, що загальний фізичний та психічний розвиток хворих та їхніх чоловіків не відхилявся від норми, але під час вивчення гінекологічного анамнезу з’ясувалося, що всі жінки основної групи зазнали тих чи інших запальних захворювань статевих органів. Серед соматичних захворювань привертала увагу доволі значна частота у жінок (до 315%) такої патології, як хронічний тонзиліт, гіпертонічна хвороба, синдром Іценка – Кушинга, ІХС, тиреотоксичні розлади. В гінекологічному статусі у всіх пацієнток визначалося збільшення матки на 12 – 24 тижні.
У процесі неврологічного обстеження у жінок визначалися (з частотою від 94 до 206%) синдроми вегетативно-судинної дистонії, порушення сечовидільних функцій, невралгії стегново-статевого нерва, радикулалгічний синдром, що, як правило, супроводжуються геніталгією.
У психічному стані більшості жінок (764%) та 465% їхніх чоловіків було виявлено невротичні, афективні або особистісні розлади: у жінок найчастіше демонстративний розлад особис-тос-ті та неврастенія, рідше легкий депресивний епізод і три-вожний розлад особистості; у чоловіків – ананкастний розлад особистості ти дистимія.
Соматосексуальний розвиток у 1/4 жінок був упо-віль-неним, і більш ніж у половини, до того у всіх хворих 1-ої під-групи, мала місце ретардація психосексуального розвитку. Темп статевого розвитку чоловіків переважно відповідав нормі. З девіацій психосексуального розвитку можна було відзначити лише порушення статеворольової поведінки, найчастіше (377% у жінок і 307% у чоловіків 1-ої підгрупи) – її трансформацію.
У всіх обстежених жінок основної групи спостерігалися сукупні порушення сексуальної функції: оргазмічна дисфункція, сексуальна гіпестезія, рідше гіполібідемія, диспареунія; у хворих 1-ої підгрупи в 417% випадків – сексуальна аверсія і у 327% – замісна мастурбація. У чоловіків сексуальна функція була збере-жена, відповідаючи віку та статевій конституції, але обидва подружжя зазнавали психосексуальної невдоволеності.
Системно-структурний аналіз сексуального здоров’я по-друж-ніх пар, які перебували під спостереженням, наведений у табл.1, показав сукупне ураження в них усіх його компонентів та складових, що свідчить про складний генез дезадаптації подружжя в тих випадках, коли дружина хворіє на міому матки. Причини порушення адаптації були різними, як різним було й співвідношення компонентів у структурі дезадаптації.
Таблиця 1
Стрижневе ураження компонентів та складових
сексуального здоров’я подружжів
Компоненти та складові сексуального здоров’я | Основна група
подружніх пар,
підгрупи | Разом, n=97
1-а, n=46 | 2-а, n=51
Соціальний, складові
соціокультурна– | 104 | 52
інформаційно-оцінна– | 266 | 204
Психологічний | 100-2 | 266 | 575
Соціально-психологічний | 100-2– | 485
Анатомо-фізіологічний, складові
нейрогуморальна | 100-2
- | 100-2
- | 100-1
-
нейрорегуляторна | 287
- | 736
- | 525
-
психічна | 727
766 | 809
185 | 764
454
генітальна | 100-2
115 | 100-2
- | 100-1
52
Психодіагностичні дослідження дали змогу визначити значення неправильного загального й статевого виховання (або його відсутності) в генезі сексуальної дезадаптації: обстежені жінки найчастіше здобули виховання за типом потураючої гіпер--протекції та емоційного відторгнення, а їхні чоловіки – за типом домінуючої гіперпротекції. Статеве виховання не здобули 834% жінок та 705% чоловіків, решта дістали аморальне або пуританське виховання. Неправильне виховання сприяло фор-муванню явних акцентуацій характеру. У жінок найчас-ті-шими були акцентуації демонстративного та гіпертимного, дещо рідше емотивного типу, у чоловіків – педантичного, гіпертимного та збудливого типів.
У процесі вивчення спрямованості особистості подружжів розбіжність домінуючої мотивації виявлялася при демонстра-тивній акцентуації у жінок і педантичній – у чоловіків. Серед цін-нісних орієнтацій на першому і другому місцях за зна-чущістю у всіх подружжів була сексуальна сфера, на третьому – виробничі інтереси або побут, останні місця посідали культурні інтереси та хобі. При цьому у переважної більшості (864%) подружжів спостерігалася розбіжність ціннісних орієнтацій, що, без сумніву, сприяло дезадаптації подружньої пари.
Вивчення статеворольової поведінки наших пацієнток та їхніх чоловіків відповідно до андрогінної статеворольової моделі показало, що у жінок найвищі показники маскулінності на рівні Я-концепції відзначаються при гіпертимній, демонстративній та збудливій акцентуаціях характеру, а найнижчі – при емотивній і дистимічній. Показники фемінінності були найнижчими при педантичній акцентуації. Вочевидь, це відображає деформацію статеворольової Я-концепції захисними психологічними механіз-мами. На біогенному рівні висока маскулінність вияв-лялася у жі-нок із гіпертимною, демонстративною та застря-гаючою, низька – у пацієнток з педантичною, тривожною та емо-тивною акцентуаціями. Здобуті дані дозволяють говорити про наявність при демонстративній, збудливій, педантичній та застрягаючій акцентуаціях характеру міжрівневої статево-рольової розугод-же-ності (дискордантності), яка свідчить про наявність у жінок внутрішньоособистісного конфлікту. У чоло-віків при застряга-ючій і гіпертимній акцентуаціях характеру відзначалися високі рівні і маскулінності, і фемінінності у статеворольовій Я-концепції, а при педантичній, тривожній, дистимічній та емотивній акцентуаціях – підвищення фемі-нінності та зниження маскулінності; при збудливій акцентуації – висока маскулінність. На біогенному рівні чоловіки з цією акцентуацією виявляли гіпермаскулінність, а зі застрягаючою та гіпертимною акцентуа-ціями коефіцієнт маскулінності набли-жався до нормативного (за L.Szondi); гіпермаскулінними були чоловіки з педантичним, тривожним та емотивним характером.
Таким чином, андрогінна модель визначає рольову гнуч-кість в подружній парі, проте в тих випадках, коли в ній від-сутня статеворольова комплементарність, це призводить до розузгодженості подружніх стосунків. Виявлені у наших обсте-жених особливості статеворольової поведінки та її сполучення в парі дозволяють дійти висновку про існування закономірності: що адекватніша статеворольова Я-концепція подружжів, то гармонійніші їхні стосунки, у той час, як біогенний рівень ста-теворольової поведінки є менш значущим щодо цього.
Для досягнення подружньої адаптації важлива й від-по-від-ність тісно пов’язаних із статеворольовою поведінкою психосек-су-альних типів чоловіка і жінки. В обстежених нами подружніх парах їх сполучення було здебільшого несприятливим, особливо при соціально-психологічній дезадаптації, коли жінки найчас-тіше належали до типу жінка-мати і найрідше – до пасивно-під-корюваного варіанта типу жінка-жінка, а чоловіки – до типу чоловік-батько й чоловік-син; при сексуальній дезадап-тації час-тим було сполучення типу жінка-дочка з пасивно-підкорюваним чоловіком.
Вивчення міжособистісних стосунків подружжя за допо-могою опитувальника В.В.Кришталя, Н.К.Агішевої показало низький рівень соціально-психологічної адаптації у 485% по-дружніх пар та сексуальної адаптації – у 535%. При обох варіантах стосунки подружжя були конфліктними. При першому з них конфлікти виникали внаслідок порушення взаємин, яке поширилося й на сексуальне спілкування, а також розбіжності ціннісних орієнтацій подружжя та зіткнення неприйнятних для них характерологічних рис одне одного. При другому варіанті причиною конфліктів була невідповідність сексуальної пове-дінки дружин і чоловіків, яка в свою чергу погіршувала їхні міжособистісні стосунки. При цьому конфлікти не досягали такої загостреності, як у першому випадку, але за всіх обставин подружжя не вміли конструктивно їх розв’язувати.
У процесі вивчення міжособистісних стосунків подружжя дані, здобуті за методикою Т.Лірі, показали при соціально-психологічній дезадаптації практично повну відсутність серед обстежених синтонних особистостей із симетричними діаг-ра-мами й у більшості подружжів (795%) – домінантні варіанти діаграм. Дисгармонійний особистісний профіль був виявлений у жінок і чоловіків при обстеженні за допомогою 16-факторного особистісного опитувальника Кеттела. Велика варіабельність психопатологічних рис та несприятливе їх сполучення в парі були визначені при використанні тесту колірних переваг Люшера. При сексуальній дезадаптації психологічна несуміс-ність подружжя спостерігалася дещо рідше. Але в цій групі привертають увагу результати обстеження жінок із неврогенною формою дезадаптації (з провідним вегетативно-судинним і больовим синдромом), а саме високий рівень тривожності за тестом Люшера: А=6 при нормі 2, і коефіцієнт Шипоша 0,28, що віддзеркалює стан енергодефіциту, виснаження на нейро-фізіологічному рівні.
Таким чином, обстеження подружжя за допомогою всіх використаних психодіагностичних методик переконливо пока-зало, що подружня адаптація при міомі матки у жінок значною мірою залежить від сполучення особистісних рис хворих, зу-мовлених психопатологічними ускладненнями цього захворю-вання, з рисами особистості їхніх чоловіків.
Загалом, як свідчать результати проведених досліджень, при міомі матки розвиваються різні варіанти та форми подруж-ньої дезадаптації. Кожна з них має свої причини, механізми та умови формування, своєрідний перебіг та специфічні клінічні прояви. У порушенні адаптації на перший план можуть виходити одні чинники, інші можуть відігравати роль, що сприяє виникненню дезадаптації або поглиблює її. Слід відзначити, що серед наших пацієнтів соматогенні чинники посилювали вже наявну дезадаптацію у 226% подружніх пар із соціально-психологічним її варіантом, сексуально-еротичною та соціокультурною формами сексуального варіанта. Але за всіх обставин феномен подружньої дезадаптації має складний генез, у якому беруть участь соціогенні, психогенні, негативні соціально-психологічні та соматогенні чинники.
Здобуті дані дозволили запропонувати клінічну класи-фі-кацію виявлених варіантів і форм дезадаптації подруж-жя при міомі матки у дружини.
І. Соціально-психологічна дезадаптація, n=46 (485%).
1.
Комунікативна форма, n=19 (417%).
2.
Аверсійна форма, n=19 (417%).
ІІ. Сексуальна дезадаптація, n=51 (535%).
1.
Сексуально-еротична форма, n=9 (185%).
2.
Соціокультурна форма, n=5 (104%).
3.
Неврогенна (нейрорегуляторна) форма, n=37 (736%), яка включає синдроми:
радикулалгічний – 10 (206%);
вегетативно-судинної дистонії – 11 (226%);
порушення сечовидільної функції – 7 (145%);
невралгії стегново-статевого нерва – 9 (185%).
Основною причиною комунікативної форми дезадаптації є міжособистісний конфлікт подружжя, аверсійної форми – украй негативне ставлення дружини до чоловіка як до особистості та сексуального партнера, сексуально-еротична форма дезадаптації зумовлюється невідповідністю сексуальної поведінки подружжя, соціокультурна форма – розбіжністю типів сексуальної культури та інноваційним конфліктом, що виникає при цьому. Невро-генна форма дезадаптації розвивається внаслідок неврологічних синдромів, що супроводжують міому матки. Окрім цих безпо-се-ред-ніх причин у складний генез подружньої дезадаптації роб-лять свій внесок невідповідність ціннісних орієнтацій по-друж-жя, несприятливе поєднання в парі акцентуацій характеру, психосексуальних типів чоловіка та жінки, порушень ста-тево-рольової поведінки.
На підставі виявлених причин і механізмів розвитку подружньої дезадаптації при розглядуваному захворюванні жінок нами було розроблено патогенетично спрямовану її психо-терапевтичну корекцію, що грунтується на прийнятих у сучас-ній сексології принципах системності, комплексності, диферен-ційованості, послідовності та етапності. Пропонована система проводиться в двох напрямах: з одного боку – лікування міоми матки та її неврологічних ускладнень, з другого – психотерапія соціально-психологічної й сексуальної дезадаптації подружжя. Вибір методів психотерапевтичного впливу та конкретного зміс-ту здійснюваної корекції визначається формою дезадаптації, тобто її причиною, механізмами розвитку та клінічними проя-вами.
Відповідно до цього підходу ми застосовували адекватні в кожному випадку методи зі сучасного арсеналу психотерапії: раціональну психотерапію в індивідуальній, парній та груповій формі, інформаційну (когнітивну), персоналістичну, бібліо-терапію, групову психотерапію з елементами гештальт-терапії та трансактного аналізу; використовували різноманітні тренінги – комунікаційний, статеворольовий психосексуальний, сексуаль-но-поведінковий та сексуально-еротичний. Для зняття больового синдрому в жінок проводили симптоматичне медикаментозне лікування, яке потенцюєься методами психотерапії, з тією самою метою застосовували аутогенне тренування і, при невротичній фіксації геніталгій, – гіпносугестію.
Після курсу психотерапії подружжя перебували під нашим спостереженням упродовж 2 років. результати лікування оціню-вали безпосередньо після його закінчення, через один рік і через два роки. За критерій терапевтичної ефективності було вибрано відсоток оргастичності у жінок: повною корекцією вважали досягнення 90 – 100% оргастичності, значним поліпшенням – оргастичність 60 – 70%, частковою корекцією – 40 – 50%-ну оргастичність.
Високої ефективності – повна корекція дезадаптації або знач-не поліпшення – було досягнуто у переважної більшості (854%) подружніх пар із комунікативною, аверсійною, сексу-аль-но-еротичною та соціокультурною формами дезадап-та-ції, у решти корекція була частковою. При цьому здобутий ефект був стійким: у жодного з цих подружжів упродовж двох років ка-там-нестичних спостережень не було рецидивів дезадаптації.
При соматогенно зумовленій (неврогенній) формі сек-су-альної дезадаптації також було здобуто високий тера-певтичний ефект (у 893% випадків), але він був недостатньо стійким: у 247% подружжів настали рецидиви дезадаптації, зумовлені загостренням наявних у жінок неврологічних ускладнень міоми матки. Таким чином, стійкий ефект корекції даної форми дезадаптації склав лише 655%. Це говорить, з одного боку, про досить високу ефективність розробленої системи психокорекції соціально-психологічної та сексуальної дезадаптації, яка спостерігалася в більшості жінок із міомою матки, а з іншого – про необхідність етіологічного та пато-генетичного лікування неврологічних ускладнень цього захворювання для запобігання порушенню сексуального здоров’я, зумовленому ними.
ВИСНОВКИ
1.
У роботі наведено теоретичне обгрунтування й прак-тичне розв’язання проблеми порушення подружньої адап-тації при сукупній із сексуальними розладами міомі матки у дружини. Проблему розв’язано на основі системного підходу до дослід-ження феномена дезадаптації подружжів з метою роз-робки ефективної системи психотерапевтичної корекції порушення сексуального здоров’я подружньої пари при даному захворю-ванні та його ускладненнях у жінок.
2.
При міомі матки подружня дезадаптація в більшості випадків – 625% – має первинний характер, тобто виникає до розвитку в жінок цього захворювання, з самого початку подруж-нього життя або через 3-5 років після одруження. У 385% випадків сексуальна дезадаптація розвивається у подружжів вторинно, як наслідок неврологічних ускладнень міоми матки у дружини.
3.
Соматосексуальний розвиток хворих нерідко уповіль-нений, а у психосексуальному розвитку ретардація спосте-рі-гається більш ніж у половини жінок, до того ж у всіх пацієнток із сексуальною дисфункцією. У їхніх чоловіків темп статевого розвитку переважно відповідає нормі. З девіацій психо-сек-су-ального розвитку в тих та інших відзначається порушення статеворольової поведінки, найчастіше (у 377% жінок і 307% чоловіків) її трансформація.
4.
У 535% хворих на міому матки виявляються невро-логічні ускладнення цієї патології: невралгія стегново-статевого нерва, синдром вегетативно-судинної дистонії, синдром пору-шен-ня сечовидільної функції та радикулалгічний синдром, які, як правило, супроводжуються геніталгіями, що призводять до оргазмічної дисфункції.
5.
У психічному стані у більшості (764%) хворих і 465% їхніх чоловіків відзначаються невротичні, афективні або осо-бистісні розлади: у жінок найчастіше демонстративний розлад особистості і неврастенія, рідше легкий депресивний епізод та тривожний розлад особистості; у чоловіків – ананкастний розлад особистості та дистимія.
Ці психопатологічні прояви, дисгармонійний особистісний профіль подружжя, практично повна відсутність серед них синтонних особистостей із симетричними діаграмами, розбіж-ність ціннісних орієнтацій у переважної більшості подружжів відіграють суттєву роль у порушенні їхніх між-особистісних сто-сунків, а несприятливе сполучення в подружній парі психосек-су-альних типів чоловіка і жінки сприяє сексу-альній дезадап-тації. У жінок із неврологічними ускладненнями виявляються високі рівень тривожності (А=6) та коефіцієнт Шипоша (0,28), що віддзеркалює стен енергодефіциту, ви-снаження на нейро-фізіологічному рівні, що поглиблює сексуальну дезадаптацію.
6.
Результати вивчення статеворольвої поведінки по-дружжя з позицій андрогінної статеворольвої моделі свідчать про наявність у жінок із демонстративною, збудливою, педан-тичною та застрягаючою акцентуаціями характеру міжрівневої статеворольової дискордантності – невідповідності показників мас-кулінності на біогенному рівні і рівні Я-концепції, яка від-биває наявний у жінок внутрішньоособистісний конфлікт, що сприяє подружній дезадаптації. При цьому у більшості обсте-же-них відсутня статеворольва комплементарність у парі, що приз-водить до розузгодженості подружніх стосунків.
7.
Первинна подружня дезадаптація у жінок із міомою матки включає дві форми соціально-психологічної дезадаптації – комунікативну форму, зумовлену міжособистісним конфліктом подружжів, та аверсійну, при якій цей конфлікт досягає особ-ли-вої гостроти через украй негативне ставлення дружини до чоло-віка як особистості й сексуального партнера; і дві форми сексу-аль-ної дезадаптації – сексуально-еротичну, зумовлену невідпо-від-ністю сексуальної поведінки подружжя, і соціо-культурну, що є наслідком розбіжності типів сексуальної куль-тури подружжів та інноваційного конфлікту, який виникає при цьому. Вторинна сексуальна дезадаптація являє собою невро-генну (нейро-регу-ля-торну) форму, яка розвивається внаслідок неврологічних усклад-нень міоми матки.
Кожний із перелічених чинників є основною причиною розвитку однієї з форм подружньої дезадаптації і може віді-гравати роль, яка поглиблює дезадаптацію при інших її формах.
8.
Система психотерапевтичної корекції подружньої дез-адаптації при міомі матки у дружини має включати, з одного боку, лікування цього захворювання та його ускладнень, що пси-хо-терапевтично потенцюється, з другого – патогенетично спря-мовану психотерапію соціально-психологічної та сексу-аль-ної дез-адаптації подружньої пари. Відповідно до цього під-ходу при корекції дезадаптації слід застосовувати різноманітні ме-то-ди сучасної психотерапії: раціональну психотерапію в інди-ві-дуальній, парній та груповій формі, інформаційну (когні-тивну), пер-соналістичну, гіпносугестивну психотерапію, бібліо-терапію, групову психотерапію з елементами гештальт-терапії і транс-актного аналізу; аутогенне тренування, комунікаційний тренінг, статеворольовий психосексуальний, сексуально-поведін-ковий та сексуально-еротичний тренінг.
Проведення зазначеної системи психотерапевтичної ко-рек-ції дає змогу досягнути високого і стійкого ефекту у 854% подружніх пар із дезадаптивними формами порушення сексу-ального здоров’я при міомі матки і у 655% пар із неврогенною формою його розладу.
СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
АНОТАЦІЯ
Васякіна Л.О. Порушення адаптації подружньої пари при міомі матки у дружини та його психотерапевтична корекція. – Рукопис.
Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 19.00.04 – медична психологія. Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України. – Харків, 2005.
У роботі з позицій системного підходу вивчено причини, механізми формування, перебіг та прояви подружньої дезадаптації при міомі матки у жінок. Виявлено варіанти й клінічні форми дезадаптації, визначено співвідношення психогенних, соціогенних, негативних соціально-психологічних та соматогенних чинників у їх генезі. Запропоновано диференційно-діагностичні критерії виявлених форм дезадаптації і на основі даних системно-структурного аналізу сексуального здоров’я розроблено систему психотерапії, що дає змогу оптимізувати сексуальну поведінку й підвищити рівень сексуального та міжособистісного спілкування подружжів при міомі матки у дружини. При проведенні системи високого і стійкого терапевтичного ефекту досягнуто у 854% подружніх пар із дезадаптивними формами і в 655% із неврогенною формою порушення сексуального здоров’я.
Ключові слова: подружня дезадаптація, міома матки, психотерапевтична корекція.
АННОТАЦИЯ
Васякина Л.А. Нарушение адаптации супружеской пары при миоме матки у жены и его психотерапевтическая коррекция. – Рукопись.
Диссертации на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 19.00.04 – медицинская психология. Харьковская медицинская академия последипломного образования МЗ Украины. Харьков, 2005.
Проведено комплексное системное обследование дезадаптированных супружеских пар с миомой матки у жены. Показано, что в большинстве случаев (695%) дезадаптация носила первичный характер, в остальных (385%) дезадаптация развивалась вторично как следствие неврологических осложнений миомы. Клиническими проявлениями этих осложнений были невралгия бедренно-полового нерва, синдром вегетативно-сосудистой дистонии, синдром нарушения мочевыделительной функции и радикулалгический синдром, которые, как правило, сопровождались гениталгиями, приводящими к оргазмической дисфункции.
В психическом состоянии у 764% больных и 465% их мужей были выявлены невротические, аффективные или личностные расстройства: у женщин демонстративное и тревожное расстройство личности, неврастения, легкий депрессивный эпизод, у мужчин – ананкастное расстройство личности и дистимия. Эти психопатологические проявления, дисгармоничный личностный профиль супругов, расхождение ценностных ориентаций у подавляющего большинства из них, неблагоприятное сочетание в супружеской паре психосексуальных типов мужчины и женщины играли существенную роль в нарушении межличностных отношений супругов. Способствовала дезадаптации полоролевая дискордантность у женщин, отражающая наличие у них внутриличностного конфликта, а также отсутствие у большинства обследованных полоролевой комплементарности в паре.
Установлено, что первичная супружеская дезадаптация при миоме матки у женщин включает две формы социально-психологической дезадаптации – коммуникативную и аверсионную, обусловленные межличностным конфликтом супругов, и две формы сексуальной дезадаптации – сексуально-эротичес-кую, связанную с несоответствием сексуального поведения супругов, и социокультурную, являющуюся следствием расхождения типов их сексуальной культуры. Вторичная дезадаптация представляет собой неврогенную (нейрорегуляторную) форму. Показано, что каждый из перечисленных факторов может служить причиной развития одной из форм супружеской дезадаптации и играть усугубляющую дезадаптацию роль при других ее формах.
Разработана система психотерапевтической коррекции супружеской дезадаптации при миоме матки у жены, включающая, с одной стороны, психотерапевтически потенцируемое лечение этого заболевания и его осложнений, с другой – патогенетически направленную психотерапию социально-психологи-чес-кой и сексуальной дезадаптации супружеской пары. В соответствии с этим подходом при коррекции дезадаптации применены разнообразные методы современной психотерапии.
Проведение предложенной системы коррекции позволяет достигнуть высокого и стойкого эффекта у 854% супружеских пар с дезадаптивными формами нарушения сексуального здоровья при миоме матки и у 655% пар с неврогенной формой его расстройства.
Ключевые слова: супружеская дезадаптация, миома матки, психотерапевтическая коррекция.
SUMMARY
Vasyakina L.O. Disorders of spouses adaptation at the leiomyoma in wife and its psychotherapeutic correction. – Manuscript.
Thesis for a candidate of science degree by speciality 19.00.04 – medical psychology. Kharkov medical academy of postgraduate studies UMH. – Kharkov, 2005.
In the work form the systemic approach there were studied causes, forming mechanisms, a course and manifestations of spouses desadaptation at the leiomyoma in women. The variants and clinical forms of desadaptation were revealed, the correlation between psychogenic, sociogenic, negative social-psychologicak and somatogenic factors was determined. Differential-diagnostic criteria were proposed for revealed forms of desadaptation and on the basis of systemic-structural analysis of sexual health there were developed the system of psychotherapy, which allows to optimize sexual behavior and to rise a level of sexual and interpersonal relations of spouses at the leiomyoma in wife. At the time of using the system a high and steady therapeutic effect was achieved in 854% of married couples with the desadaptive forms and in 655% ones with the nuerogenic form of sexual health disorder.
Key words: spouses desadaptation, leiomyoma, psychotherapeutic correction.
