ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ІВАНА ФРАНКА

ВОРОНЦОВА Наталія Георгіївна

УДК 811.111’42

КОМУНІКАТИВНО-КОГНІТИВНІ ОСОБЛИВОСТІ ВЕРБАЛЬНОЇ ІНТЕРАКЦІЇ ЗІ СТОРОННІМ РЕЦИПІЄНТОМ

(на матеріалі англійської мови)

Спеціальність 10.02.04 – германські мови

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Львів – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі англійської філології Волинського державного університету імені Лесі Українки, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, професор

БУЛАТЕЦЬКА Людмила Іванівна,

Волинський державний університет імені Лесі

Українки, кафедра англійської філології, завідувач

факультет романо-германської філології, декан

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

КОЛЄГАЄВА Ірина Михайлівна,

Одеський національний університет імені

І.І.Мечнікова, кафедра лексикології і стилістики

англійської мови, завідувач

кандидат філологічних наук, доцент

ГЛАДУШ Надія Федорівна,

Київський національний лінгвістичний

університет, факультет перекладачів, декан

Провідна установа: Запорізький національний університет,

кафедра германської філології,

Міністерство освіти і науки України, м. Запоріжжя

Захист відбудеться 15 вересня 2005 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.15 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м. Львів, вул. Університетська, 1

Із дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (75005, м. Львів, вул. Драгоманова, 5).

Автореферат розісланий 14 серпня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.А.Шпак

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Реферовану роботу присвячено розробці комунікативної моделі прагматичного різновиду вербальної інтеракції з розширеною антропокомпонентною структурою, в якій передбачена присутність у інтерактивному просторі взаємодії не лише стандартних учасників комунікації (адресанта та адресата – активних реагентів), але й стороннього реципієнта як релевантного суб’єкта спілкування з нестандартною комунікативною позицією спостерігача. Нестандартність комунікативної позиції спостерігача визначається, з одного боку, не входженням його до групи активних комунікативних реагентів, з іншого – його присутністю в інтерактивному просторі взаємодії. Це дає змогу отримати повідомлення мовця, спрямоване на адресата, та виступити у ролі актанта-інтерпретатора предмету думок активних реагентів комунікації. Представлена модель з урахуванням фактору присутності стороннього реципієнта являє собою симбіоз комунікативних позицій мовця, слухача та спостерігача.

Лінгвістичні теорії, пов’язані з дослідженням комунікативних аспектів мовного спілкування (A.Алімурадов, Т.Власова, Н.Коміна, Г.Кучинський, С.Поляков, С.Сухіх, Ф.Хундснуршер, Л.Якубинський та ін.), зосереджені на вивченні стандартної мовленнєвої взаємодії, тобто комунікативної структури, обов’язковими актантами якої є лише один мовець (продуцент висловлювання) і один слухач (реципієнт висловлювання). Проте, дослідження мовленнєвої взаємодії між двома комунікантами не відображає у всій повноті реальних умов, в яких відбувається спілкування. Вербальна взаємодія адресанта та адресата являє собою лише одну із можливих інтерактивних схем, діючих у комунікативному просторі. Репертуар комунікативних ролей учасників спілкування виявляється набагато ширшим і різноманітнішим ніж роль мовця та слухача. Існуючі сьогодні моделі комунікації потребують уточнення і деталізації комунікативної природи її складових, насамперед комунікативної природи позицій реципієнта, які різняться своєю комунікативною перспективою (баченням ситуації). Як зауважує Д.Франк, суттєвою є не одна перспектива, а стільки перспектив, скільки є комунікантів. Питання стороннього комуніканта частково піднімалось у працях Ґ.Брауна та Ґ.Юла, Е.Гоффмана, Т.Карлсона, Ґ.Кларка, Е.Шефера, Г.Почепцова, проте проблема створення моделі комунікативної інтеракції зі стороннім реципієнтом та визначення особливостей його комунікативної поведінки до даного часу не отримала адекватної лінгвістичної інтерпретації.

Отже, актуальність теми зумовлена спрямованістю сучасних лінгвістичних досліджень на розвиток теорії комунікації з урахуванням різноманітності комунікативних реалій та особливостей вербальної взаємодії учасників комунікативного процесу в контексті цих реалій, а також тенденцією сучасної лінгвістики приділяти особливу увагу антропоцентричному та інтерактивному принципам спілкування.

Об’єктом дослідження виступає прагматичний різновид комунікативної інтеракції між адресантом та адресатом, яка відбувається в умовах присутності третьої особи – стороннього реципієнта як учасника комунікації з нестандартною комунікативною позицією реципієнта-спостерігача.

Предметом аналізу дисертаційної роботи виступають комунікативно-когнітивні властивості вербальної інтеракції зі стороннім реципієнтом як учасником спілкування з особливими комунікативними стратегіями.

Для вирішення поставлених конкретних завдань у роботі було використано наступні методи: гіпотетико-дедуктивний метод, який передбачає добір фактичного матеріалу, побудову гіпотези й перевірку її істинності; метод дискурсивного аналізу та елементи конверсаційного аналізу, необхідність використання яких зумовлена ретельним аналізом не лише лінгвальних, але й позалінгвальних чинників комунікативної інтеракції, що виступають детермінантами комунікативної поведінки учасників комунікації; описово-аналітичний метод та елементи функціонального та актомовленнєвого аналізу використано для встановлення ілокутивного статусу висловлювань як активних реагентів, так і стороннього реципієнта. Елементи кількісного аналізу застосовано для представлення співвідношення засобів перерозподілу комунікативних ролей між інтерактантами та інтродукторів мовленнєвих ходів стороннього реципієнта. У роботі використано також такі операції аналізу як класифікація та порівняння.

Наукова новизна дисертації полягає у тому, що в ній вперше представлена модель комунікативної інтеракції з присутнім стороннім реципієнтом, описані складові цієї моделі та встановлені функціональні та стратегічні особливості поведінки комунікативних партнерів в рамках зазначеної моделі інтеракції.

Теоретичне значення дисертації полягає у тому, що проведене дослідження є внеском у розвиток теорії комунікації, а саме, у роботі запропонована розширена модель комунікативної інтеракції з урахуванням фактору присутності стороннього реципієнта та представлений прагмалінгвістичний та комунікативно-когнітивний опис такої моделі, що сприяє створенню диференційованого, отже й – адекватного уявлення про комунікативну дійсність та усний дискурс як її складову.

Практична цінність роботи полягає у можливості використання її основних теоретичних положень і висновків в курсі теоретичної граматики англійської мови для вивчення розділу „Комунікативний синтаксис”; у спецкурсах: „Основи теорії мовної комунікації”, „Актуальні питання когнітивної лінгвістики”, „Основи теорії дискурсу”; для написання курсових, дипломних та магістерських робіт з англійської філології, на заняттях з практики усного мовлення для розвитку у студентів навичок мовленнєвої взаємодії.

Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертацію виконано відповідно до плану наукових досліджень кафедри англійської філології Волинського державного університету імені Лесі Українки за комплексною науковою темою ”Семантичні, соціолінгвістичні та прагматичні особливості мовних одиниць” (протокол № 9 від 29.05.1998 року; № державної реєстрації 0197U004982).

Матеріалом дослідження слугувала класична та сучасна англомовна проза у вигляді цільних у змістовому відношенні фрагментів комунікативних інтеракцій (корпус дослідження складає 675 фрагментів), в антропокопонентній структурі яких присутня особа комуніканта-спостерігача. Ілюстративний корпус дослідження отриманий методом суцільної вибірки із творів сучасної та класичної художньої прози (загальним об’ємом близько 7 тис. сторінок); у якості джерела ілюстративного матеріалу використано також художні твори англомовної електронної бібліотеки Treasures of World Literature [Deluxe Edition, CD-ROM].

Особистий вклад дисертантки полягає у тому, що здійснений в роботі комунікативно-когнітивний аналіз вербальної інтеракції зі стороннім реципієнтом та аналіз комунікативної поведінки учасників спілкування в контексті зазначеної інтеракції збагачує сферу комунікативно-прагматичних досліджень та доповнює традиційну схему комунікативної інтеракції, розширюючи її антропологічний склад комунікативно релевантною фігурою стороннього реципієнта. Запропонована в дисертації концептуальна модель інтерпретації предмету думки мовця з позиції спостерігача є внеском у подальше дослідження такого комунікативно-когнітивного феномену як предмет думки мовця, який набуває в умовах зазначеної моделі спілкування статусу інтегрованого предмету думки інтерактантів.

Метою роботи є дослідження комунікативної інтеракції зі стороннім реципієнтом, вивчення інтерактивної поведінки стороннього реципієнта через визначення особливостей його комунікативного статусу та встановлення парадигми способів його взаємодії з іншими реагентами вербального обміну (адресантом та адресатом) з метою реалізації ним інтерактивних комунікативних стратегій.

Поставлена мета вимагає вирішення наступних завдань:

1. Визначити антропокомпонентні особливості вербальної інтеракції зі стороннім реципієнтом та встановити засоби ідентифікації стороннього реципієнта в англомовному дискурсі.

2. Розробити функціонально-прагматичну класифікацію учасників комунікативного процесу, які знаходяться в позиції сторонніх реципієнтів, стосовно понять інтерактивного простору та топікального поля вербальної взаємодії.

3. Розкрити комунікативну сутність позиції стороннього реципієнта як пасивного, так і активного компонента комунікативного процесу, а також його детермінуючу роль у комунікативній поведінці активних реагентів.

4. Описати механізм взаємодії комунікативних партнерів інтеракції в умовах включення до її антропологічного складу стороннього реципієнта.

5. Встановити парадигму комунікативних стратегій стороннього реципієнта і тактик їх реалізації в усному англомовному дискурсі.

6. Розглянути механізми зміни позиції стороннього реципієнта в напрямку підвищення його комунікативного статусу до ролі активного реагента інтеракції.

7. Виявити концептуальну специфіку моделі інтерпретації стороннім реципієнтом предмету думки активних реагентів із зазначенням комунікативно-когнітивних операцій здійснення ним процесу інтерпретації.

Вирішення перерахованих завдань було спрямоване на підтвердження положень, що виносяться на захист:

1. Cитуації комунікативних реалій є відображенням комунікативної моделі спілкування, яка являє собою симбіоз комунікативних позицій мовця, слухача та спостерігача і, таким чином, підтверджує наявність третього антропокомпонента цієї моделі – стороннього реципієнта.

2. Для здійснення функціональної диференціації учасників інтеракції в позиції стороннього реципієнта визначальними є поняття інтерактивного простору та топікального поля вербальної взаємодії, згідно яких виділяються функціональні типи стороннього реципієнта вербальної інтеракції.

3. Специфіка комунікативно-когнітивної перспективи стороннього реципієнта виявляється у нестандартності його позиції спостерігача, що дає йому змогу отримати повідомлення мовця, спрямоване на адресата, та виступити у ролі інтерпретатора предмету думок активних реагентів комунікації.

4. Присутність стороннього реципієнта у інтерактивному просторі взаємодії виступає фактором регулювання комунікативної поведінки активних реагентів інтеракції, що виявляється у застосуванні ними паралінгвальних, лінгвальних та прагмалінгвальних самообмежень при моделюванні своїх висловлювань.

5. Поведінка стороннього реципієнта будується на основі чітко визначених ним інтерактивно-комунікативних та когнітивних стратегій: рецептивно-інтeрпретаційної та реактивно-комунікативної. Рецептивно-інтерпретаційна стратегія є інгерентною сутністю стороннього реципієнта як учасника-спостерігача, формування якої відбувається на довербальному рівні інтерактивної взаємодії, та представлена сегментом вербальної інтеракції між активними реагентами. Реактивно-комунікативна стратегія експлікується на комунікативно-дійовому рівні та засвідчує спеціалізацію стороннього реципієнта на інтеграцію з активними реагентами, на конфронтацію з активними реагентами, а також комунікативне невтручання (самоусунення).

6. Модель комунікативної взаємодії зі стороннім реципієнтом характеризується високим ступенем динамічності з нефіксованими рольовими позиціями актантів у тріаді Адресант(АР1) – Адресат(АР2) – Сторонній реципієнт (СР) та можливим перерозподілом ролей у тріаді.

7. Нестандартність комунікативної перспективи стороннього реципієнта як спостерігача зумовлює когнітивно-функціональні відмінності його інтерпретаційної стратегії та тактик її реалізації. Процес інтерпретації предмету думки активних реагентів інтеракції стороннім реципієнтом відбувається за ускладненою схемою. Фактором, що ускладнює синтагматику інтерпретаційних операцій, які здійснюються стороннім реципієнтом, є те, що дана синтагматика має двовекторну направленість, на відміну від одновекторної синтагматики інтерпретації предмета думки мовця адресатом, оскільки в ході сприйняття інформації СР повинен встановити предмет думки (ПД) обох активних реагентів – ПДАР1 та ПДАР2, які в процесі комунікативного контакту взаємодоповнюються, інтегруючись у сукупний комунікативно-когнітивний продукт – ІПДі (інтегрований предмет думки інтерактантів).

Апробація результатів дисертації здійснювалась на засіданнях кафедри англійської філології Волинського державного університету в 1997 – 2000 р.р. та 2003 – 2005 р.р., на науково-практичній конференції „Актуальні питання навчання іншомовної комунікації у вищих навчальних закладах” при національній академії державного управління при президентові України та Харківському регіональному інституті (Харків 2003), на науково-практичному семінарі „Теоретичні та практичні питання сучасної прикладної лінгвістики” при Волинському державному університеті (Луцьк 2004). Найсуттєвіші положення дисертаційного дослідження викладені у семи статтях, які опубліковані у фахових виданнях, а також в тезах виступів, опублікованих в матеріалах наукових конференцій.

Об’єм і структура роботи. Структура дисертації відповідає меті дослідження та обумовлена задачами та специфікою предмету дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів з висновками до кожного з них, заключної частини, списку використаної літератури, списку джерел ілюстративного матеріалу. Загальний обсяг дослідження – 243 сторінки (об’єм основного тексту – 217 сторінок). Бібліографія складає 243 позиції, список джерел ілюстративного матеріалу – 81 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної проблематики, визначаються об’єкт і предмет дослідження, розкривається новизна отриманих результатів, визначаються мета та завдання роботи, прогнозується її теоретична і практична значимість, характеризується фактичний матеріал і методи дослідження, формулюються положення, що виносяться на захист.

У першому розділі, „Комунікативна модель вербальної інтеракції зі стороннім реципієнтом”, представлена модель цієї взаємодії із зазначенням специфіки антропологічного складу її учасників, розкрито комунікативну сутність позиції стороннього реципієнта як учасника комунікації із нестандартною комунікативною перспективою, представлена роль стороннього реципієнта як детермінанта комунікативної поведінки активних реагентів інтеракції та встановлено функціонально-прагматичні різновиди учасників комунікації в позиції реципієнтів, виходячи з понять інтерсуб’єктного простору та топікального поля інтеракції; проаналізована динаміка комунікативної взаємодії між активними реагентами в умовах присутності стороннього реципієнта та визначені складові процесу перерозподілу ролей у тріаді Адресант – Адресат - СР.

Вербальна взаємодія комунікантів у присутності третьої особи – спостерігача – є комунікативним фактом. Отже, вона має місце в комунікативних реаліях та повинна розглядатись як один із варіантів комунікативної дійсності. Оскільки СР розглядається нами у якості комунікативно-релевантного антропокомпонента вербальної інтеракції, таку інтеракцію кваліфікуємо як прагматичний різновид поліактантної вербальної взаємодії.

Вербальна інтеракція зі стороннім реципієнтом характеризується виникненням в рамках зазначеної взаємодії інтерсуб’єктних поліадичних відносин, які реалізуються на двох інтерактивних рівнях комунікативних відносин: відносин між активними реагентами (І-ий рівень відносин), які взаємодіють у експліцитному режимі інтеракції, та відносин між активними реагентами та стороннім реципієнтом (ІІ-ий рівень відносин), які взаємодіють у імпліцитному режимі інтеракції. Дворівневий експліцитно-імпліцитний режим інтеракції спричиняє дворівневе розшарування ілокутивного змісту висловлювань активних реагентів: ілокуцію І-го рівня та ілокуцію ІІ-го рівня; остання є засобом здійснення активними реагентами комунікативного впливу на стороннього реципієнта. В ході аналізу фактичного матеріалу встановлено засоби ідентифікації стороннього реципієнта у дискурсі як суб’єкта комунікативної події, а саме, три групи засобів ідентифікації: семантичні маркери, представлені дієсловами із значенням overhear, eavesdrop; структурно-семантичні маркери, представлені дієслівними сполученнями типу happen to (over-)hear, chanced to (over-)hear, could (over-)hear та структурний маркер, який полягає у відсутності мовленнєвих ходів одного із присутніх під час розмови комунікантів, що й вказує на позицію реципієнта-спостерігача.

Неоднорідність комунікативної позиції стороннього реципієнта підтверджена диференціацією різних функціонально-комунікативних типів стороннього реципієнта (див. схему-діагр.1), що ґрунтується на розмежуванні понять інтерактивного простору та топікального поля вербальної інтеракції. Під інтерактивним простором інтеракції ми розуміємо просторово-часовий формат комунікативної ситуації, в межах якого відбувається процес чергування мовленнєвих ходів між активними реагентами (адресантом та адресатом). Під топікальним полем вербальної інтеракції розуміємо змістовну основу інтеракції, в якій фокусуються семантичні сфери висловлювань активних реагентів, що утворюють тематичний контекст, в рамках якого відбувається вербальний контакт між ними. Топікальнє поле є фактором, що забезпечує тематично-топікальну когерентність інтеракції, визначає семантико-прагматичну наповненість мовленнєвих дій комунікантів, а також забезпечує адекватність інтерпретації висловлювань комунікантів та ідентифікацію (впізнання) учасниками інтеракції комунікативних інтенцій партнерів по інтеракції. При диференціації комунікативних типів вербальної інтеракції враховані також такі комунікативно релевантні параметри як знаходження стороннього реципієнта в зоні / поза зоною зорового сприйняття активними реагентами та особливості комунікативної інтерференції спостерігача у взаємодію.

Схема-діаграма 1

Функціональні типи стороннього реципієнта

Позиція стороннього реципієнта представлена наступними функціональними типами:

· сторонній актант, як сторонній реципієнт, позиція якого найбільш наближена до позиції активного реагента, оскільки передбачає знаходження стороннього реципієнта як у інтерактивному просторі, так і у топікальному полі вербальної інтеракції, а також характеризується запланованою комунікативною інтерференцією;

· випадковий реципієнт-аутсайдер, як сторонній реципієнт, що знаходиться в межах інтерактивного простору взаємодії, у зоні зорового сприйняття, проте, поза межею її топікального поля; розглядається як учасник із незапланованою (спонтанною) комунікативною інтерференцією;

· прихований реципієнт-аутсайдер, як сторонній реципієнт, що знаходиться в межах інтерактивного простору взаємодії, проте, поза межею її топікального поля і поза зоною зорового сприйняття його активними реагентами, розглядається як учасник комунікації із відсутньою комунікативною інтерференцією. Здійснення ним мовленнєвого реагування, однак, можливе за умови переходу на позицію випадкового реципієнта, тоді його інтерференція реалізуються як спонтанна;

· дистантний сторонній реципієнт, як комунікативний тип стороннього реципієнта, характерний, по-перше, для комунікативних ситуацій офіційного типу (теле-, радіо інтерв’ю, теледебати) та представлений глядацькою або радіо-аудиторією; по-друге, для ситуацій телефонного спілкування, де він займає позицію поруч з одним із учасників телефонної розмови (абонентом або респондентом); цей тип представлений як езотеричний реципієнт. Дистантний сторонній реципієнт (в тому числі, езотеричний) інтегрує у собі ознаки всіх інших виділених типів стороннього реципієнта, що і зумовлює його неоднорідність.

· квазіактивний реципієнт, як комунікативний тип реципієнта, що знаходиться поза параметрами запропонованої класифікації, оскільки його роль відіграє нежива істота, отже він є найменш комунікативно вагомим.

Активними реагентами взаємодії //присутність стороннього реципієнта не ігнорується. У своїй актомовленнєвій поведінці вони керуються стратегією врахування фактору присутності стороннього реципієнта. Засобом реалізації даної стратегії є тактика паралінгвальних, лінгвальних та прагмалінгвальних (само-)обмежень, в якій проявляється детермінуюча роль стороннього реципієнта у комунікативній поведінці співрозмовників. Паралінгвальні самообмеження стосуються просодичних та проксемних параметрів мовлення. Лінгвальні (само)обмеження реалізуються через використання активними реагентами під час комунікативного контакту коду передачі інформації, невідомого сторонньому реципієнту. Прагмалінгвальні самообмеження, що стосуються змістовного параметру взаємодії (предмет обговорення), полягають у навмисній нейтралізації (прагматичній редукції) активним реагентом домінуючої ілокутивної сили його висловлювань. Прагмалінгвальні самообмеження, що стосуються обмежень на спосіб номінації, проявляються у застосуванні активними реагентами тактики натяків, недомовок, параінформування. Наступний приклад ілюструє самообмеження активного реагента стосовно змістовного параметру повідомлень, що проявляється в ілокутивному змісті продукованих ним висловлювань.

АР1“Hi, Kenny,” she said brightly. АР2“Hi, darlin’, he said and her heart went ka-boom with relief. “You still mad at me?” […] АР1 “Well, let’s not argue about it.” Casey (СР) had returned and was listening again. АР2“If she needs anything, you’ll let me know, won’t you?” Kenny asked.

АР1“Of course. Now, you take it easy, and don’t stay around the house moping. I’ll put her back on so you can say good-bye.”

АР2“Hey, Tess, wait!” Casey (СР) was standing right beside her waiting to reclaim the phone when Kenny said, without warning, АР2“I love you.” Tess was so stunned, she froze, staring at Casey (СР) while his words drove her heart into a backbeat and threw heat into her face. Just like that - when she was least expecting it – “I love you.” With a little compunction as he’d say “See you around.” She stood rooted, gripping the phone, unable to respond with the same words. They were not words one took lightly, or spoke without absolute certainty, and she certainly wasn’t going to say them [the same words “I love you.”] the first time with his daughter (СР) standing four feet away.(нейтралізація домінуючої ілокуції) She struggled to come up with some fitting response giving away how flustered she was. АР1“I think it’s just the loneliness, Kenny. It’ll get better with time.” (самообмеження змістовного параметру; редукована ілокуція)

АР2 “Is Casey listening?” “Yes, she is standing right here.” “All right, then, I’ll hope next time I say it, you’ll say it back.” [SST, 280-282]

У наведеному вище прикладі телефонна розмова відбувається між Тесс (Tess) та Кенні (Kenny – чоловіком, що кохаєїкохає Тесс), який виступає у цій ситуації у ролі респондента. Зважаючи на характер стосунків між респондентами, їх розмова має досить інтимний характер. Проте, у той самий момент як розмова досягає своєї кульмінації: Кенні освідчується Тесс у коханні (Hey, Tess, wait! […] I love you.), у кімнату заходить дочка Кенні – Кейсі, яка займає позицію стороннього (езотеричного) реципієнта. Як бачимо, її поява суттєво змінює хід розмови, так як Тесс у присутності Кейсі не може відверто відреагувати на зізнання небайдужого їй чоловіка. Ремарки автора наочно свідчать про суперечливий емоційний стан Тесс в момент освідчення (див. підкреслений сегмент), проте, замість бажаної реакції „I love you, too, Kenny” єдину відповідь, яку може дозволити собі Тесс за обставин присутності Кейсі (СР), це конотативно нейтральна репліка „I think it’s just the loneliness, Kenny. It’ll get better with time”. До того ж, таку неприродну реакцію помічає і Кенні, який одразу здогадується про присутність поруч із Тесс своєї дочки Кейсі, що видно з його репліки „Is Casey listening?”. Проаналізувавши висловлювання активного реагента з точки зору їх ілокутивної спрямованості, ми дійшли висновку, що самообмеження стосовно змістовного параметру взаємодії полягає у прагматичній нейтралізації (редукції) активним реагентом домінуючої ілокутивної сили висловлювання. Так, у наведеному прикладі репліка АР1 “I think it’s just the loneliness, Kenny. It’ll get better with time” характеризується нейтралізованою ілокуцію, що виступає як редукований прагматичний різновид неактуалізованої репліки „I love you, too, Kenny”, яка характеризується домінуючою ілокутивною силою, оскільки виражає реальні інтенції мовця.

Складовими динаміки комунікативної взаємодії із присутнім стороннім реципієнтом є лінгвальні засоби (номінація адресатності, вживання інклюзивних та ексклюзивних займенників) та позалінгвальні засоби (особливості фонації, кінесики та проксемії) регулювання комунікативної дистанції між інтерактантами. Аналіз фактичного матеріалу засвідчив, що в умовах синхронної міжсуб’єктної комунікації лінгвальні засоби регулювання комунікативної дистанції між інтерактантами діють у тісному зв’язку із засобами паралінгвального характеру. Здійснивши кількісний аналіз частоти реалізації лінгвальних, позалінгвальних та спільних лінгвально-позалінгвальних засобів перерозподілу комунікативних ролей між інтерактантами, ми отримали результати, які зведено у таблиці (див. табл. 1):

Таблиця 1

Частота вживання засобів перерозподілу комунікативних ролей між інтерактантами

Лінгвальні засоби | Позалінгвальні засоби | Спільні (лінгвально-позалінгвальні) засоби

28,6% | 14,3% | 57,1%

За результатами таблиці у більшості комунікативних подій (57,1%) відбувається взаємодія лінгвальних та паралінгвальних засобів регулювання комунікативної дистанції між активними реагентами та стороннім реципієнтом, що свідчить про те, що у динаміці спілкування вони, доповнюють один одного і утворюють сукупність взаємопов’язаних параметрів динаміки комунікативної події.

Проілюструємо взаємодією лінгвальних та паралінгвальних засобів у динаміці комунікативної події на прикладі: Dr. Roth (АР1) nods at Mr. Kaldy (СР) and then rises and slips the folder into the plastic file holder…Then he rolls a high stool over to Stella and sits down before her. With a big sigh he regards her for a moment, then says, “I want to take a really good look at you, Stella. Is that all right? Her eyes roll over to me [СР]. I raise my brows to communicate that it’s her decision. Do you trust this guy? [SSR, 66]

У наведеному відрізку вербальної взаємодії спостерігається перерозподіл ролей між реагентами комунікативної інтеракції. Свідченням цьому виступають сигнали як вербального, так і паравербального характеру. Передусім, Доктор Рос зменшує дистанцію відносно Стелли (Then he rolls a high stool over to Stella and sits down before her – засіб проксемії), зосереджуючи на ній свій погляд (he regards her for a moment – засіб кінесики). Ці фактори сигналізують, що подальші мовленнєві дії доктора Рос будуть орієнтовані на Стеллу. Дані сигнали паравербального характеру підкріплюються сигналами вербальними – через номінацію стороннього реципієнта як адресата (I want to take a really good look at you, Stella). Отже, внаслідок дії даних сигналів Стеллі знову надається статус безпосереднього адресата, а містер Колді переходить в позицію інтерактанта спостерігача.

Іншими складовими динаміки інтеракції є ступінь інформованості стороннього реципієнта та ступінь комунікативної активності інтерактантів, що функціонують як засоби перерозподілу рольових позицій у антропологічному просторі „Адресант – Адресат – СР”.

СР виступає носієм двох стратегічних ліній: рецептивно-інтерпретаційної та реактивно-комунікативної, яким присвячені, відповідно, 2-ий та 3-ій розділи дисертації.

У другому розділі, “Рецептивно-інтерпретаційна стратегія стороннього реципієнта”, розроблена концептуальна модель інтерпретації стороннім реципієнтом інтегрованого предмета думки активних реагентів інтеракції (ІПДі) у ході вербальної взаємодії активних реагентів. Визначені та охарактеризовані фази встановлення стороннім реципієнтом ІПДі в процесі здійснення ним гіпотетичної (одно- та поліваріантної) інтерпретації, кожна з яких реалізується через низку комунікативно – когнітивних операцій.

Рецептивно-інтерпретаційна стратегічна лінія є інгерентною властивістю комунікативної поведінки стороннього реципієнта як суб’єкта спілкування, комунікативна сутність якого полягає у рецепції вербального контакту між активними реагентами та її інтерпретаційній обробці. Рецептивно-інтерпретаційна стратегія являє собою конструктивний комунікативно-когнітивний процес, спрямований на створення у концептуальному світі спостерігача ментальної моделі дискурсу, за розгортанням якого він спостерігає. У роботі розроблена концептуальна модель інтерпретації стороннім реципієнтом предмета думки активних реагентів інтеракції з урахуванням специфіки комунікативної перспективи стороннього реципієнта. А саме, доведено, що бачення ситуації не з точки зору її актанта, а з позиції спостерігача виступає фактором, що ускладнює синтагматику інтерпретаційних операцій стороннього реципієнта, оскільки СР, в ході рецепції інтеракції активних реагентів, встановлює предмет думки обох активних реагентів – ПДАР1 та ПДАР2 (див. cхем. 2). Предмети думок активних реагентів виступають як взаємоузгодженні комунікативно-концептуальні сутності, які в процесі комунікативного контакту інтегрують у сукупний комунікативно-когнітивний продукт– ІПДі (інтегрований предмет думки інтерактантів), оскільки активні реагенти взаємодіють в рамках спільного інтерактивного простору та спільного топікального поля інтеракції.

Схема 2

ПД (АР1+АР2)= ІПДі (інтегрований предмет думки інтерактантів)

Процес інтерпретації ІПДі відбувається за схемою одноваріантної (див. схем. 3) чи поліваріантної гіпотетичної інтерпретації (див. схем. 4), оскільки передбачає висунення стороннім реципієнтом гіпотези (чи варіантів гіпотез) стосовно ІПДі.

Схема 3

Комунікативна синтагматика одноваріантної гіпотетичної інтерпретації

Як видно із схеми, в ході одноваріантної гіпотетичної інтерпретації СР здійснює смислове прогнозування ІПДі, висуваючи лише одну гіпотезу стосовно ІПДі, яка, в результаті верифікації, відповідно до отриманого в процесі рецепції комунікативної взаємодії мовленнєвого матеріалу, формує результативний варіант інтерпретованого ІПДі. Наведений нижче приклад засвідчує здійснення стороннім реципієнтом інтерпретації ІПДі за схемою одноваріантної гіпотетичної інтерпретації.

АР1“But why,” said Falsten, “did you not inform the captain?” АР2“Just because if I had informed him, he would not have taken the case on board.” The wind dropped for a few seconds; and for a brief interval I could not catch what passed; but I could see that Falsten continued to remonstrate, whilst Ruby answered by shrugging his shoulders. At length I hear Falsten say, - АР1“Well, at any rate the captain must be informed of this, and the package shall be thrown overboard. I don’t want to be blown up. ”I [CP] started. To what could engineer be alluding? Evidently he had not the remotest suspicion that the cargo was already on fire [формування гіпотези]. In another moment the words “picrate of potash” brought me to my feet [верифікація гіпотези] and with an involuntary impulse I rushed up to Ruby, and seized him by the shoulder. СР (Мх-втручання) “Is there picrate of potash on board?”[експлікація результативної гіпотези стосовно інтерпретованого ІПДі] I almost shrieked. “Yes,” said Falsten, “a case containing thirty pounds.” [VJSC]

В ході спостереження за розмовою двох пасажирів корабля (Falsten, Ruby), СР висуває гіпотезу стосовно ІПДі: To what could engineer be alluding? Evidently he had not the remotest suspicion that the cargo was already on fire, яка верифікується як адекватна. Отже, зрозумівши, що на судні знаходиться вибухівка, яка може в будь-який момент спричинити катастрофу, спостерігач (СР) негайно втручається у розмову із відповідним мовленнєвим ходом (Мх-втручання), за допомогою якого екстеорізує результативний варіант гіпотези: „Is there picrate of potash on board?”.

Здійснення поліваріантної гіпотетичної інтерпретації полягає у поступовому розширенні, а потім – звуженні (дезактивації) поточного набору гіпотез стороннього реципієнта відносно ІПДі. Серед всіх виділених гіпотез відхиляються (дезактивуються) ті, які в рамках даного комунікативного контексту є найменш ймовірними, решта гіпотетичних інтерпретацій інтегрують у результативну інтерпретацію, яка й складає продукт інтерпретації ІПДі.

Схема 4

Комунікативна синтагматика поліваріантної гіпотетичної інтерпретації

Як видно із схеми, СР здійснює смислове прогнозування ІПДі відповідно до отриманого в процесі рецепції комунікативної взаємодії мовленнєвого матеріалу. На цьому етапі відбувається формування стороннім реципієнтом гіпотез щодо ІПДі та „фільтрація” (відсіювання, дезактивація) не релевантних до даного контексту гіпотез. Активованою залишається лише та гіпотеза, яка найбільш відповідає контексту. Прослідкуємо за синтагматикою інтерпретаційних операцій по встановленню ІПДі при здійсненні стороннім реципієнтом поліваріантної (гіпотетичної) інтерпретації на прикладі:

…Joseph Sedley would overhear the compliment – Rebecca spoke loud enough – and he did hear she called Sedley (СР) a very handsome man and (thinking in his heart that he was a very fine man) the praise (гіпотеза 1) thrilled through every fibre of his big body, and made it tingle with pleasure. Then, however, came a recoil: “Is the girl making fun of me?”(гіпотеза 2) he thought, and straightway he bounced to towards the bell, and was for retreating, as we have seen, when his father’s jokes and his mother’s entreaties caused him to pause and stay where he was. He conducted the young lady down to dinner in a dubious and agitated frame of mind. “Does she really think I am handsome?” (гіпотеза 1) thought he, “or is she only making game of me?” (гіпотеза 2). [VFT]

Як бачимо, Джозеф Седлі, який випадково підслухав розмову між двома подругами, в якій йшлося саме про нього, інтерпретує висловлювання Ребеки про те, що він (Седлі) є гарним чоловіком, виходячи із двох різних гіпотез: гіпотеза 1 - згідно з даною гіпотезою ІПДі інтерпретується стороннім реципієнтом як висловлення мовцем похвали, тобто визнання Ребекою того, що Седлі є дійсно привабливим чоловіком he did hear she called Sedley (СР) a very handsome man and (thinking in his heart that he was a very fine man; гіпотеза 2 - згідно якої ІПДі інтерпретується стороннім реципієнтом як висловлення мовцем іронічного ставлення до Седлі та сумнів щодо визнання Ребекою його привабливості Is the girl making fun of me?.

Інтерпретація стороннім реципієнтом ІПДі представлена як комунікативно-когнітивна діяльність, що інтегрує у собі три взаємоузгоджених фази: 1) фаза входження у інтерактивний простір; 2) фаза адаптації до контексту; 3) фаза формування та верифікації гіпотез стосовно ІПДі. Кожна з фаз представлена набором комунікативно-когнітивних операцій, які розглядаються як тактики здійснення рецептивно-інтерпретаційної стратегії. Серед даних операцій-тактик виділяються наступні: аудіо-(відео-) сприйняття інтеракції, концентрація уваги, пошук анафоричних та катафоричних інференцій, висунення, верифікація та дезактивація гіпотез з опорою на дані когнітивно-інформаційного простору стороннього реципієнта, а також присутні у мовленнєвому матеріалі інтеракції комунікативно-когнітивні маркери топікального поля, які водночас виступають комунікативно-когнітивними операторами ІПДі. До них відносяться дейктичні елементи, повтори лексичних елементів, семантичні репрезентативи топікального поля, просодичні, кінесичні та проксемні ознаки комунікативної поведінки активних реагентів, які сигналізують про виконання активними реагентами мовленнєво-когнітивних актів.

Особлива увага була зосереджена на реактивно-комунікативній стратегічній лінії стороннього реципієнта, оскільки його рецептивні стратегії формуються на довербальному рівні інтерактивної взаємодії та є інтродуктивним етапом для здійснення стороннім реципієнтом стратегії реактивно-комунікативного характеру.

У третьому розділі, „Реактивно-комунікативна стратегія стороннього реципієнта”, за допомогою дискурсивного аналізу встановлена комунікативна парадигма способів взаємодії стороннього реципієнта з активними реагентами вербального контакту при реалізації ним реагування на комунікативну подію; а також визначені стратегічно-функціональні типи комунікативних ролей стороннього реципієнта та тактики його інтеграції та інтерференції у вербальну інтеракцію між активними реагентами. Прослідкуємо за здійсненням переходу стороннього реципієнта з рецептивно-інтерпретаційного стратегічного рівня на реактивно-комунікативний на наступному прикладі:

We had barely taken our seats when he (AP1) said to Mr. Jarndyce (AP2) quite triumphantly, “You would hardly suppose that I am Mrs. Bayham Badger's third!” “Indeed?” said Mr. Jarndyce (AP2). “Her third!” said Mr. Badger (AP1). “Mrs. Bayham Badger has not the appearance, Miss Summerson, of a lady who has had two former husbands?” […] “And most remarkable men!” said Mr. Badger in a tone of confidence. “Captain Swosser of the Royal Navy, who was Mrs. Badger's first husband, was a very distinguished officer indeed. The name of Professor Dingo, my іmmediate predecessor, is one of European reputation.” Mrs. Badger (СР) overheard him and smiled. (невербальна реакція на почуте) […] “I was barely twenty,” said Mrs. Badger (CP) (вербальна реакція),“when I married Captain Swosser of the Royal Navy. I was in the Mediterranean with him; I am quite a sailor. On the twelfth anniversary of my wedding-day, I became the wife of Professor Dingo.” (АР1)“Of European reputation,” added Mr. Badger in an undertone. [CDBH]

У даній ситуації комунікативне реагування стороннього реципієнта (Mrs. Badger) спочатку відбувається на невербальному рівні як емоційна реакція (усмішка: Mrs. Badger (СР) overheard him and smiled.), чим засвідчується факт того, що СР не лише почув розмову, але й виступив у ролі інтерпретатора змісту повідомлень, якими обмінялись активні реагенти (АР1 - Mr. Badger; АР2 - Mr. Jarndyce). Проте, після цього спостерігається також втручання стороннього реципієнта у розмову на вербальному рівні (“I was barely twenty,” said Mrs. Badger (СР)). Отже комунікативне реагування відбувається вже за допомогою мовленнєвої дії:“I was barely twenty,[…]” said Mrs. Badger).

В рамках реактивної стратегічної лінії виділені наступні стратегії: стратегія інтеграції з активними реагентами, стратегія конфронтації з активними реагентами та стратегія комунікативного невтручання у вербальну взаємодію між активними реагентами, що засвідчують спеціалізацію стороннього реципієнта на комунікативне співробітництво, комунікативне неспівробітництво та самоусунення. Тактиками здійснення цих стратегій є мовленнєві ходи стороннього реципієнта, а також невербальні комунікативні реакції. СР здатен виконувати у ході вербальної інтеракції контактовстановлюючу та контакторозмикаючу функції. Як реалізатор контактовстановлюючої функції СР виступає у наступних функціональних типах інтерактивних ролей: ролі „арбітра”, ролі „консіліатора”, ролі „просителя на підтримку іншого”, ролі захисника, ролі порадника, ролі контрадиктора, та у ролі виконавця етикетної функції, забезпечуючи ведення активними реагентами розмови в межах існуючих мовленнєво-етикетних норм. Як реалізатор контакторозмикаючої функції СР за допомогою Мх-переривання зупиняє вербальний контакт між мовцем та адресатом, виступаючи у ролі розмикача контакту.

Комунікативна неоднорідність стороннього реципієнта підкреслюється також його здатністю реалізуватись у комунікативному контурі події в таких комунікативно-інтерактивних модифікаціях, як актант з невербалізованими формами комунікативного контакту (коли його реактивно-комунікативна роль представлена паралінгвальним компонентом), а також як езотеричний (прихований) комунікант, реактивна роль якого проявляється в контексті дистанційного мовленнєвого контакту, представленого розмовою по телефону.

Реалізація стороннім реципієнтом реактивно-комунікативної стратегії засвідчує інтерактивну динамічність позиції стороннього реципієнта, оскільки комунікативне реагування супроводжується його функціональною трансформацією, тобто зміною комунікативного статусу в напрямку СР АР. Цей процес полягає у підключенні стороннього реципієнта до вербальної інтеракції. Здійснення стороннім реципієнтом підключення до комунікативної події забезпечується двома групами комунікативних механізмів: 1) механізм комунікативної інтеграції (залучення); 2) механізм комунікативної інтерференції (втручання). Дані механізми диференціюються в залежності від того, хто виступає ініціатором комунікативного реагування стороннього реципієнта. У першому випадку комунікативне реагування відбувається з ініціативи активного реагента, у другому – з ініціативи стороннього реципієнта з метою саморепрезентації та реалізації реактивної комунікативної стратегії.

ВИСНОВКИ

Комунікативні реалії засвідчують, що у більшості типових ситуацій модель спілкування є симбіозом комунікативних позицій мовця, слухача та спостерігача і, таким чином, не заперечує наявність третього антропокомпонента цієї моделі – стороннього слухача (реципієнта) як окремого суб’єкта комунікації, релевантного до особливостей здійснення спілкування. В результаті проведеного дослідження була підтверджена гіпотеза про те, що в комунікативній дійсності антропологічний простір комунікативної інтеракції не обмежується лише мовцем (адресантом) та слухачем (адресатом), а включає також і третю особу – стороннього реципієнта, який, хоча і не бере безпосередньої участі у вербальній інтеракції, однак, є присутнім при взаємодії першої та другої осіб.

Представлена в дисертації функціональна парадигма способів взаємодії між активними реагентами комунікації та стороннім реципієнтом ґрунтується на реалізації кожним із учасників спілкування окремих стратегічних ліній, які визначаються їх комунікативними потребами та інтенціями. У своєму ставленні до стороннього реципієнта активні реагенти проявляють себе як носії стратегії врахування фактору присутності стороннього реципієнта, стратегії комунікативної конфронтації та стратегії комунікативної інтеграції з ним.

Створення моделі комунікативної поведінки стороннього реципієнта в роботі здійснено в рамках розгляду двох стратегічних ліній, які стимулюють його комунікативну діяльність та обумовлені специфікою комунікативної позиції стороннього реципієнта як комуніканта-спостерігача: рецептивно-інтерпретаційної та реактивно-комунікативної стратегічних ліній.

У роботі розроблена концептуальна модель інтерпретації стороннім реципієнтом предмета думки активних реагентів інтеракції з урахуванням специфіки комунікативної перспективи стороннього реципієнта. Особлива увага зосереджена на реактивно-комунікативній стратегічній лінії стороннього реципієнта, оскільки його рецептивні стратегії формуються на