НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА „ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ”

Варченко Ольга Миронівна

УДК 664.1:339.13

ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ
І ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ЦУКРУ
В УКРАЇНІ

08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Білоцерківському державному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України.

Науковий консультант: доктор економічних наук, професор, академік УААН,

заслужений діяч науки і техніки України

Шпичак Олександр Михайлович

Національний науковий центр „Інститут аграрної

економіки” УААН, завідувач відділення ціноутворення

та інфраструктури ринку

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,

член-кореспондент УААН

Галушко Валерій Павлович

Національний аграрний університет Кабміну України,

директор Навчально-наукового Інституту бізнесу,

завідувач кафедри світового господарства

та зовнішньоекономічної діяльності

доктор економічних наук, професор, член

кореспондент УААН

Дудар Тарас Григорович

Тернопільський державний економічний університет,

завідувач кафедри аграрного менеджменту і права

доктор економічних наук, професор, член-

кореспондент УААН

Пасхавер Борис Йосипович

Державна установа „Інститут економіки та

прогнозування”, завідувач відділу форм і методів господарювання в агропродовольчому комплексі

Провідна установа: Львівський державний аграрний університет

Міністерства аграрної політики України, кафедра

економіки АПК

Захист дисертації відбудеться 24 листопада 2005 р. о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.150.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) наук в Державній установі „Інститут економіки та прогнозування” НАН України за адресою: 01011, Київ, вул.Панаса Мирного, 26.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державної установи „Інститут економіки та прогнозування” НАН України за адресою: 01011, Київ, вул.Панаса Мирного, 26.

Автореферат розісланий 21 жовтня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор економічних наук Шубравська О.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Забезпечення населення продовольством є однією з основних умов функціонування будь-якої держави. Важлива роль у розв’язанні продовольчої проблеми відводиться цукру – одному з найбільш енергомістких і швидкозасвоюваних продуктів, який є обов’язковим компонентом повсякденного раціону і використовується в багатьох галузях народного господарства.

У недалекому минулому бурякоцукрова галузь України повністю забезпечувала власні потреби в цукрі та майже 13 % грошових надходжень до бюджету країни, вона виробляла на душу населення близько 100 кг цукру. Україна входила до першої шістки світових експортерів цукру.

Нині бурякоцурове виробництво країни перетворилося з експортно-страте-гічної галузі на імпортно залежну. В 1994 р. Україна вперше почала імпортувати білий цукор для забезпечення власних потреб.

Причиною цього явища стала економічна криза в народному господарстві та досліджуваній галузі зокрема, усунення держави від регулювання бурякоцукрового підкомплексу, зниження купівельної спроможності населення, втрата зв’язків на зовнішніх ринках цукру, інфляція й гіперінфляція, вимушене спрощення технології вирощування цукрових буряків.

Незаперечна роль бурякоцукрової галузі для економіки України та в підвищенні життєвого рівня населення спонукала автора до розгляду концептуальних засад її відродження й переходу до сталого розвитку в ринкових умовах господарювання. Ринкова економіка – це певна система, яка функціонує за притаманними їй правилами й на основі відповідних інститутів. Невід’ємним атрибутом цієї системи є ринкове саморегулювання. Разом з тим, світовий і вітчизняний досвід показують, що ринкове саморегулювання не завжди оперативно спроможне ліквідувати диспропорції на ринку і має доповнюватися державним регулюванням. Тому необхідно вивчати питання про поєднання важелів саморегулювання економіки й державного впливу на бурякоцукровий підкомплекс.

Відповідно завданням держави на етапі становлення і розвитку економічних відносин у бурякоцукровому виробництві є створення системи економічних важелів регулювання. При цьому автор виходить з положення, що важливою умовою є забезпечення комплексного характеру регулювання, оскільки недооцінка будь-якого із вказаних елементів може призвести до викривлень економічних відносин, міжгалузевих диспропорцій, які, як показує досвід вітчизняної аграрної реформи, неможливо виправити за рахунок саморегулювання ринку.

Теоретичні, методологічні та прикладні питання економічного регулювання бурякоцукрового виробництва знайшли відображення в працях вітчизняних учених Андрійчука В.Г., Богатиренка О.С., Бондаря В.С., Борщевського П.П., Гаєнка В.Д., Галушка В.П., Зайця О.С., Зелінського А.Р., Імаса Є.В., Дудара Т.Г., Коденської М.Ю., Лиськова В.В., Пантелеєвої З.М., Пиркіна В.І., Стасіневич С.А., Слюсара В.Д, Шаповала М.П., Шевчука Г.В., Шпичака О.М, Фурси А.В. та багатьох інших й зарубіжних учених – Боєва В.Р., Зельднера А.Г., Клюкача В.А., Ушачова І.Г. Однак ця проблема багатогранна і динамічна в часі, а економічна криза в цій галузі триває багато років, що й зумовило необхідність проведення подальших досліджень, грунтуючись на розробках вітчизняної і зарубіжної науки та практики, з урахуванням змін та тенденцій розвитку світового бурякоцукрового виробництва.

Вивчення теоретичних основ функціонування ринку дало підставу для висунення гіпотези про те, що розвиток ринкових відносин у бурякоцукровій галузі супроводжуватиметься позитивними змінами за умови використання системи економічних важелів з урахуванням світового розподілу праці, які включають цінову й податкову політику, фінансово-кредитну підтримку бурякоцукрового виробництва, стимулювання інвестиційної діяльності, формування сприятливої для вітчизняних товаровиробників експортно-імпортної політики і організацію сільськогосподарського страхування.

Зв’язок роботи з науковими програмами, темами. Дослідження здійснювались відповідно до тематичних планів науково-дослідних робіт відділу ціноутворення та кон’юнктури Національного наукового центру „Інститут аграрної економіки” УААН за темами „Розробити методологію ціноутворення та інфраструктури ринку продукції АПК в перехідний період до ринкової економіки” (державний реєстраційний номер 0196U016297), „Теоретичні та методологічні основи ціноутворення на продукцію АПК, стратегія розвитку та механізм функціонування інфраструктури ринків сільськогосподарської продукції та продовольства в Україні в умовах ринкових відносин” (державний реєстраційний номер 0102U000264), а також Білоцерківського державного аграрного університету „Стратегічні проблеми розвитку сільського господарства і АПК України в умовах здійснення аграрних реформ” (номер державної реєстрації 0103U004463).

Мета і завдання дослідження. Основною метою дисертаційного дослідження є теоретичне й методичне обґрунтування концепції економічного регулювання бурякоцукрового виробництва в умовах ринкової економіки та розроблення науково обґрунтованого механізму її реалізації.

Досягнення цієї мети вимагало розв’язання таких завдань:

поглибити теоретичні положення щодо сутності економічного механізму регулювання бурякоцукрового виробництва і необхідності поєднання ринкового та державного регулювання, адекватного сучасним трансформаціям на світовому ринку цукру;

розробити концептуальні основи економічного регулювання бурякоцукрового виробництва і ринку цукру на державному та регіональному рівнях;

обґрунтувати необхідність впровадження сучасної концепції маркетингу в практичну діяльність вітчизняних бурякосійних господарств і цукрових заводів, визначити специфічні особливості аграрного маркетингу галузі та його організаційні основи;

дослідити світові тенденції й перспективи розвитку ринку бурякового і тростинного цукру;

опрацювати методичні підходи до визначення потреби населення України в цукрі й розрахунку реального ринкового попиту на нього залежно від рівня середньодушового доходу;

узагальнити зарубіжний досвід ринкового і державного регулювання ринку цукру та розробити пропозиції щодо можливого адаптування його до умов нашої країни;

визначити причини сучасного кризового стану бурякоцукрового виробництва України, дослідити стан збалансованості сировинних ресурсів і виробничих потужностей цукрових заводів у період реформування;

узагальнити, систематизувати та визначити дієвість існуючих заходів державного економічного регулювання ринку цукру, розробити пропозиції щодо модернізації форм, методів і механізмів державного економічного регулювання бурякоцукрового виробництва;

визначити ступінь узгодженості інтересів вітчизняних товаровиробників цукру з вимогами Світової організації торгівлі;

розробити пропозиції щодо вдосконалення економічних взаємовідносин між партнерами бурякоцукрового підкомплексу та забезпечення максимально прибуткового виробництва цукрових буряків і цукру;

удосконалити договірні відносини між бурякосійними господарствами та цукровими заводами, розробити методичні підходи щодо врахування у цінах споживчої вартості та термінів реалізації сировини;

дослідити економічні проблеми агропромислової інтеграції при виробництві й переробці цукрових буряків.

Об’єктом дослідження є економічні відносини між суб’єктами ринку цукру, система ринкового і державного економічного регулювання бурякоцукрового виробництва, фактори, процеси та явища, які формують і визначають його розвиток.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні й прикладні основи форм, методів та інструментів здійснення ринкового та державного регулювання бурякоцукрового виробництва.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертаційної роботи є науковий метод пізнання та системний, комплексний, диференційований підходи до вивчення економічних процесів, фундаментальні дослідження вітчизняних і зарубіжних учених з проблем ринкового й державного регулювання бурякоцукрового виробництва, економічних взаємовідносин бурякосійних господарств і цукрових заводів, законодавчі та нормативно-правові акти України тощо.

Для реалізації поставлених у дисертаційній роботі завдань використовувалися наступні методи та прийоми: монографічний, статистичних групувань, кореляційно-регресійного аналізу і графічний – для комплексного вивчення сучасного стану бурякоцукрового виробництва та визначення факторів, що впливають на його ефективність; вибірковий – для детального обстеження окремих бурякосійних господарств і цукрових заводів у різних регіонах; анкетування – для збору інформації щодо впливу особливостей бурякоцукрового підкомплексу на галузевий маркетинг; групування – для визначення впливу різних факторів на рівень ефективності виробництва буряків і цукру в Україні, порівняння – для зіставлення економічних явищ у різні часові періоди з метою виявлення причинно-наслідкового зв’язку, проведення порівняльного аналізу стану бурякоцукрового виробництва в Україні та провідних бурякосійних країн світу; абстрактно-логічний, розрахунково-конструктивний та балансовий – при обґрунтуванні показників розвитку виробництва і споживання цукру на перспективу. У цілому методика дослідження спиралася на загальноприйняті і перевірені часом та практикою методи економічних досліджень.

Вихідною інформацією при проведенні дисертаційного дослідження була нормативна база державного економічного регулювання ринку цукру, статистично-аналітична інформація Державного комітету статистики, Міністерства аграрної політики, Національної асоціації цукровиків України, річні й оперативні звіти сільськогосподарських підприємств, цукрових заводів, міжнародних організацій, наукові публікації вітчизняних і зарубіжних учених та практиків, результати особистих спостережень автора щодо регулювання ринку цукру в провідних країнах світу, одержаних під час стажування в університетах Ексетера (Великобританія) та Гіссена (Німеччина), а також наукова інформація, що має форму недрукованої продукції і розміщена у світовій комп’ютерній мережі Internet.

Наукова новизна одержаних результатів, що виносяться на захист, полягає в системному розробленні теоретичних і методичних засад, економічних методів й інструментів забезпечення відродження й сталого розвитку галузі в ринкових умовах господарювання. До основних результатів, одержаних здобувачем, належать такі:

Вперше:

розроблено економічний механізм регулювання зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів бурякоцукрової галузі, спрямований на створення умов для нормальної цінової конкуренції вітчизняної продукції, систему заходів захисту і підтримки вітчизняних товаровиробників бурякоцукового підкомплексу шляхом уведення авальованого векселя при ввезенні тростинного цукру-сирцю на територію України для переробки його на давальницьких умовах;

систематизовано методи та інструменти регулювання ринку цукру в провідних країнах і спрогнозовано вплив на вітчизняну бурякоцукрову галузь посилення експансії на світовому ринку цукру країн-експортерів цукру-сирцю через визначення порогу продуктивного виробництва цукру, що забезпечує конкурентоспроможність продукції на світовому ринку, та запропоновано напрями удосконалення економічного механізму регулювання ринку цього продукту окремими важелями, які сприятимуть забезпеченню ефективності виробництва та стабілізації ринку цукру;

на основі аналізу економічних взаємовідносин особистих селянських господарств із цукровими заводами доведено нерівність умов для бурякосійних господарств, які є платниками ПДВ, і не зареєстрованих такими, обґрунтовано за даних умов, що при дефіциті сировини доцільно встановити єдине значення мінімальних цін на цукрові буряки незалежно від належності сільськогосподарських товаровиробників-здавальників сировини до складу платни-
ків ПДВ;

удосконалено:

наукові засади бюджетної підтримки бурякоцукрового виробництва, спрямованої на підвищення платоспроможності й інвестиційної привабливості товаровиробників, а саме: бюджетну підтримку галузі буряківництва, надання пільгових кредитів і гарантій по залучених інвестиційних кредитах, забезпечення потреби товаровиробників у технічних засобах за рахунок лізингових операцій, надання спеціалізованої підтримки з важливих напрямів діяльності, наукового супроводження;

методичні підходи до розрахунку мінімальної ціни на цукрові буряки при визначеному рівні продуктивності та врахуванні зміни цін на матеріально-технічні ресурси, що дозволяє оперативно коригувати ціну залежно від економічної ситуації на ринку;

методику економічно обґрунтованого розподілу продукту в інтегрованій ланці „виробництво–переробка” та формування економічних стимулів і системи матеріального стимулювання працівників бурякосійних господарств, спрямованих на підвищення якості цукрових буряків, шляхом нарахування надбавок (знижок) до ціни цукрових буряків за підвищений (понижений) вміст цукру, понижений (підвищений) рівень забрудненості й надання доплат за раннє та пізнє викопування цукрових буряків;

набули подальшого розвитку:

теоретичні положення сутності й необхідності поєднання ринкового механізму і державного регулювання бурякоцукрового виробництва, концептуальні положення економічного регулювання галузі з урахуванням зміни форм власності та господарювання, шляхи формування сприятливих умов для залучення різних джерел фінансування, насамперед з метою забезпечення відтворювального рівня цін, що зумовить повне задоволення внутрішнього попиту на цукор і створення умов для соціального розвитку села;

наукові засади аграрного маркетингу з урахуванням світових тенденцій його розвитку, а саме: дано інтерпретацію аграрного маркетингу як системи, що забезпечує задоволення економічних інтересів суб’єктів господарювання та кінцевих споживачів, виділено чинники, які впливають на маркетинг галузі, запропоновано систему заходів, спрямованих на формування організаційної системи аграрного маркетингу;

напрями удосконалення процесу комерціалізації збуту вітчизняної цукрової сировини переробним підприємствам і впорядкування системи оптової торгівлі цукром на внутрішньому ринку через формування прямих взаємовідносин виробників і переробників, включення оптової торгівлі до видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, забезпечення доступності інформації про канали реалізації цукру товаровиробниками і посередницькими структурами.

Практичне значення одержаних результатів випливає з доцільності застосування розроблених науково-методичних пропозицій, рекомендацій та механізму реалізації економічного регулювання ринку цукру в Україні. Одержані результати дослідження можуть бути основою для розроблення концепції розвитку бурякоцукрового підкомплексу на довгострокову перспективу.

Реалізація наведених пропозицій може бути здійснена через державні органи управління сільським господарством, відомствами переробних і харчових галузей при опрацюванні механізмів їх фінансового оздоровлення, страхування діяльності, фінансово-кредитного забезпечення, системи ціноутворення, активізації інвестиційних процесів, при регулюванні виробництва та збуту продукції. Окремі положення дисертаційного дослідження знайшли практичне застосування. Пропозиції щодо удосконалення розрахунків між бурякосійними господарствами й цукровими заводами з урахуванням якості та термінів реалізації сировини, оперативного визначення розміру мінімальної ціни 1 т цукрових буряків з урахуванням зміни цін на матеріально-технічні ресурси, удосконалення нарахування ПДВ при реалізації цукрових буряків, використання авальованого векселя по операціях з давальницьким цукром-сирцем, створення міжгалузевої погоджувальної комісії по цінах, витратах і доходах, формування оптимальних сировинних зон переробних підприємств використані Міністерством аграрної політики та Національною асоціацією цукровиків України при підготовці пропозицій з удосконалення економічних важелів регулювання бурякоцукрового виробництва (довідки №37-18-3-13/5257 від 18.04.2005 р. і №14-01/10 від 18.04. 2005 р.).

Авторський доробок використано також Головним управління сільського господарства і продовольства Київської облдержадміністрації при розробці Програми розвитку бурякоцукрового виробництва області (довідка №254 від 20.04.2005 р.); пропозиції стосовно підвищення завантаженості потужностей цукрових заводів шляхом оптимізації сировинних зон, удосконалення економічних взаємовідносин між партнерами бурякоцукрового виробництва на основі агропромислової інтеграції та вдосконалення матеріального стимулювання виробників сировини запропоновані до впровадження у підприємствах бурякоцукрового підкомплексу Білоцерківського району Київської області (довідка №110 від 26.04 2005 р.).

Результати дисертаційного дослідження автора впроваджені в навчальний процес Білоцерківського державного аграрного університету, зокрема при викладанні дисциплін „Державне регулювання економіки”, „Маркетинг”, „Економіка аграрних підприємств” на економічному факультеті (довідка №04.11 від 22.04.2005 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею автора, в якій комплексно розглядаються теоретичні, концептуальні, методичні та прикладні аспекти поєднання важелів ринкового й державного регулювання бурякоцукрового виробництва в сучасних умовах. Наукові положення, висновки і рекомендації, винесені на захист, одержані дисертантом самостійно. З опублікованих наукових праць і наукових доповідей, у написанні та підготовці яких брала участь автор, у дисертаційній роботі використані лише ті результати, ідеї і положення, що належать їй особисто.

Апробація результатів дослідження по темі дисертації. Основні наукові та практичні положення дисертації доповідались на Міжнародній науково-практичній конференції „Удосконалення економічного механізму функціонування аграрних підприємств в умовах невизначеності” (м. Київ, 19–20 травня 2004 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Ринкові трансформації та розвиток продуктивних сил аграрного сектора” (м. Харків, 18–19 листопада 2004 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Ринкова трансформація економіки АПК” (м. Харків, 2–3 грудня 2004 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Глобальні та національні проблеми в аграрній економіці країни” (м. Луганськ, 18–19 травня 2004 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „АПК в умовах активізації інтеграційних процесів: стан, проблеми, перспективи” (м. Кам’янець-Подільський, 20–21 травня, 2004 р.) Міжнародній науково-практичній конференції „Формування конкурентоспроможності підприємства в умовах ринкової трансформації економіки” (м. Полтава, 2–4 жовтня, 2004 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми навчально-методичного забезпечення для сфери агробізнесу та економіки сільського господарства і продовольства в ЄС та Україні: порівняльні перспективи” (м. Біла Церква, 18-19 грудня 1998 р.) та обговорювалися на науково-практичних конференціях Білоцерківського державного аграрного університету (м. Біла Церква, 1994 – 2005 рр.).

Публікації. Результати дисертаційної роботи опубліковано в 47 наукових працях, у тому числі в двох індивідуальних монографіях загальним обсягом 23,1 д.а.,
4 колективних монографіях, 29 статтях у наукових фахових виданнях загальним обсягом 14,5 д.а. (з них особисто автору належить 14,3 д.а.), а також 7 матеріалах і тезах конференцій.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних літературних джерел з 317 найменувань, включає 46 таблиць, 11 схем, діаграм, графіків і рисунків. Загальний обсяг дисертації становить 460 стор. комп’ютерного тексту, у т.ч. таблиці, рисунки, додатки і список використаних джерел – 89 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету і завдання дослідження, наукову новизну та практичне значення його результатів, наведено відомості про їх апробацію.

У першому розділі „Теоретичні основи економічного механізму формування та розвитку ринку аграрної продукції” узагальнено економічну сутність і висвітлено об’єктивну необхідність поєднання ринкового й державного регулювання ринку аграрної продукції як необхідної умови забезпечення продовольчої безпеки країни, обґрунтовано структуру економічного механізму регулювання ринку цукру на сучасному етапі розвитку економіки.

Встановлено, що в сучасних умовах необхідність державного регулювання економіки України зумовлена наступними причинами. По-перше, держава має компенсувати негативні прояви ринку, що набуває особливого значення в період становлення ринкових відносин, інституційних перетворень та інтеграції економіки України у світову економіку. По-друге, дуже важливою є роль держави в регулюванні економічних відносин між господарюючими суб'єктами, галузями народного господарства і регіонами країни, а також між центром та регіонами.

Найважливішим завданням держави у перехідний до ринкової економіки період є створення цілісної системи економічних методів регулювання, що потребує формування і реалізації відповідної фінансово-кредитної й податкової політики як на національному, так і на регіональному рівнях. Пріоритетного значення набуває проведення цінової, інвестиційної, фінансово-кредитної, зовнішньоекономічної і соціальної політики, адекватної умовам ринку.

Вагоме значення має здійснення державного економічного регулювання аграрного сектора економіки у період становлення і розвитку ринкових відносин, оскільки даний сектор забезпечує продовольчу й економічну безпеку країни. Основна ланка агропромислового комплексу – це малоприбуткове сільське господарство, ведення якого великою мірою залежить від природно-кліматичних чинників і має яскраво виражений сезонний, циклічний характер виробництва.

У цілому, незважаючи на наявність різних підходів до ролі держави у розвитку аграрного сектора, зарубіжний досвід переконує, що в більшості провідних країн світу державне регулювання є обов'язковим компонентом аграрної політики. У цих країнах державне регулювання передбачає розв’язання таких основних завдань: забезпечення для кожного учасника ринку прозорих правил гри, стійкої економічної ситуації в сільському господарстві, стабілізації ринкової кон'юнктури і підтримки прибутковості товаровиробників, допомоги в адаптації до нових умов, захисту внутрішнього ринку та забезпечення конкурентоспроможності національних товаровиробників на світовому ринку тощо. Практика доводить, що сільське господарство у розвинених країнах світу субсидується у великих обсягах з державних бюджетів.

Однак цей досвід не був належним чином врахований у процесі реформування аграрного сектора економіки України. Реалізація прийнятої в 90-ті роки ринкової моделі господарювання в агропромисловому комплексі не забезпечила формування ефективних економічних міжгалузевих відносин, призвела до спаду виробництва, руйнування його матеріально-технічної бази, різкого погіршення фінансово-економічних показників діяльності сільськогосподарських товаровиробників незалежно від обраної ними форми власності й господарювання.

Основними причинами такої ситуації стали поява неадекватних реальній ситуації пріоритетів у процесі так званих ринкових перетворень та недооцінка ролі державного регулювання агропромислового виробництва й аграрного ринку, особливо у сфері міжгалузевих відносин. Були використані ринкові моделі, не адаптовані до умов України, орієнтовані переважно на індивідуально-приватний сектор, недостатньо враховані соціальні фактори як необхідне підгрунття для формування організованого ринку. Не виправдав сподівань і курс, спрямований на реорганізацію великих сільськогосподарських підприємств і прискорену організацію фермерських господарств. Важелі макроекономічної політики виявились недостатніми для розв’язання складних питань переходу до ринкових відносин в аграрному секторі економіки.

Тому пропонується розглядати економічний механізм регулювання бурякоцукрового підкомплексу як органічне поєднання ринкового саморегулювання з методами державного регулювання виробництва насіннєвого матеріалу, цукрових буряків і продуктів їх переробки, продовольчого ринку, соціальної сфери села.

Формування ринкових відносин у бурякоцукровому підкомплексі АПК вимагає узгодження інтересів взаємодіючих суб’єктів ринку в досягненні кінцевих результатів. Ці узгодження повинні здійснюватися через систему ціноутворення і договірних відносин, тобто шляхом зміни виробничих, розподільчих й організаційно-економічних відносин партнерів. Розв’язання цих питань має забезпечити дієвий економічний механізм. Результати дослідження свідчать, що основною метою державного економічного регулювання бурякоцукрової галузі є забезпечення сталого розвитку виробництва цукрових буряків і на цій основі повного задоволення потреб населення у високоякісному й дешевому цукрі, формування експортних потреб, створення умов для соціального розвитку села. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі основні завдання: фінансове оздоровлення і підвищення прибутковості виробничої діяльності сільськогосподарських товаровиробників; піднесення технологічного рівня бурякоцукрового виробництва; забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної продукції на внутрішньому і зовнішньому ринку; розвиток соціальної сфери села.

Другий розділ „Формування системи аграрного маркетингу в бурякоцукровому підкомплексі” присвячено вивченню теоретичних основ аграрного маркетингу як важливого елементу функціонування ринку цукру, обґрунтуванню його особливостей й організаційних основ розвитку в бурякоцукровій галузі, проаналізовано споживчий попит на цукор, висвітлено підходи й обґрунтовано заходи щодо удосконалення організації товароруху продукції від виробника сировини до цукрових заводів і від цукрового заводу до кінцевого споживача, формування раціональних каналів реалізації цукру.

Дослідженнями встановлено, що освоєння нових методів господарювання вимагає впровадження принципів та інструментів маркетингу в практичну діяльність товаровиробників галузі, що дозволяє задовольнити потреби цільових ринків і поєднати інтереси господарюючих суб'єктів бурякоцукрового підкомплексу. Проаналізовано різні підходи до трактування еволюційного розвитку сучасної концепції маркетингу. Найбільш узагальнюючим є трактування аграрного маркетингу досліджуваної галузі як діяльності з поєднання інтересів господарюючих суб'єктів підкомплексу, держави та споживачів.

Аналіз різних наукових напрямів дозволив зробити висновок, що попередні роки розвитку бурякоцукрового виробництва стали передумовою формування теоретичних засад маркетингу галузі. Однак обґрунтовано, що інструменти і прийоми маркетингу для досліджуваної галузі не є новими, оскільки активно використовувалися і в умовах радянської економіки, особливо при реалізації цукру на зовнішніх ринках.

Визначено 13 чинників, що впливають на маркетинг галузі. Ступінь впливу цих чинників на здійснення маркетингової діяльності, згідно з результатами експертного опитування, досить високий і коливається в межах 3,40–4,62 балів за п’ятибальною шкалою оцінок. Оцінку тісноти зв’язку між чинниками, що вивчалися, здійснено за кореляційним коефіцієнтом Крамера (Kk=0,25), який свідчить про високий зв’язок. Визначені чинники зумовлюють специфічні риси маркетингу ринку цукру, що виражається, насамперед, у своєрідності прояву „4Р”, або чотирьох складових комплексу маркетингу.

Упровадження прийомів і методів сучасного маркетингу в практичну діяльність підприємств бурякоцукрової галузі, насамперед, залежить від формування організаційної системи аграрного маркетингу, яку доцільно розглядати як таку, що складається з п’яти взаємодоповнюючих підсистем (рис.1).

Встановлено, що в системі аграрного маркетингу важливе значення має визначення реального попиту, тобто забезпечених платіжними засобами потреб споживача. Обґрунтовано основні чинники, які впливають на формування споживчого попиту на цукор.

А Г Р О М А Р К Е Т И Н Г

Система
інформаційного забезпечення | Система
агромарке-

тингових
досліджень | Інфраструк-

тура марке-

тингу | Система управління агромарке-

тингом | Система стратегічного й оперативного управління

Формування джерел інфор-мації про стан ринку цукро-вих буряків, цукру, жому, меляси;

обробка одер-жаних даних;

інтерпретація одержаних результатів | Прогнозування: динаміки рин-ків на коротко- і довгострокову перспективу;

конкурентного середовища;

товарної стру-ктури ринку;

цінової полі-тики;

політики роз-поділу;

комунікаційної політики | Система:

виробництва засобів вироб-ництва для бурякоцукрового підкомплексу;

виробництва цукрових буря-ків, їх перероб-ки, пакування цукру;

розподілу, тран-спортування і зберігання; збуту; маркетингових комунікацій | Формування

організаційних структур упра-вління марке-тингом;

розподіл, прав, завдань, відпо-дальності у підрозділах маркетингу;

формування засад управління персоналом, підбір кадрів;

розробка поса-дових інструк-цій | Розробка стратегії агромар-кетингу;

розробка так-тичних зав-дань з вико-нання стра-тегічного пла-ну маркетингу;

ранжування завдань і по-етапний конт-роль за їх виконанням у всіх підроз-ділах

Рис. 1. Структура системи агромаркетингу в бурякоцукровому підкомплексі

Попит на цукор на внутрішньому ринку головним чином формується під впливом таких чинників як чисельність населення та його платоспроможність. Динаміка середньодушового споживання цукру протягом 1990–2003 рр. свідчить про зменшення цього показника в 2003 р. проти рівня 1990 р. на 28,2%. В останні роки переважає споживання цукру на душу населення в обсязі 36 кг і більше, що є цілком достатнім з позицій раціонального харчування. Аналізуючи структуру споживання цукру відмітимо, що понад 60 % складають прямі покупки цукру, а менше 40 % – промислове споживання.

У ринковій економіці ринок збуту цукру визначається не раціональною потребою, а сумою витрат особистого бюджету, яку населення, за наявного рівня доходів, може виділити на придбання цукру за середніми роздрібними цінами.

Дослідженнями встановлено, що для досягнення конкурентоспроможності галузі необхідно забезпечити виробництво цукрових буряків з 1 га на рівні 400– 500 ц, цукристістю 17–18 %, тривалість сезону цукроваріння має становити 90-100 діб, різниця між виходом цукру і дигестією при прийманні цукрових буряків – 2 %, а не 4 %, як спостерігається в останні роки. На підставі технологічної карти встановлено, що за цих умов собівартість вирощування цукрових буряків знизиться на 30 % і коливатиметься в межах від 90 до 100 грн. Як результат, витрати на виробництво 1 т цукру знизяться на 35 %. Якщо у 2004 р. цей показник становив 2050 грн/т цукру, то за даних умов – близько 1340 грн, або 268 дол. США. Саме за таких умов можна забезпечити підвищення конкурентоспроможності вітчизняного цукру на світовому ринку цукру.

Доведено, що система важелів економічного механізму регулювання вітчизняного ринку цукру в сучасних умовах має бути спрямована на досягнення цієї мети. Незважаючи на вищу ціну бурякового цукру порівняно з тростинним і маючи розвинений ринок цукру, такі країни як Франція, Німеччина, Великобританія, США продовжували займатися виробництвом бурякового цукру. Зазначимо, що собівартість виробництва 1 т бурякового цукру в основних країнах-експортерах (ЄС, Туреччина, США) в середньому становила в 1998-2002 рр. 710 дол. США, в той час як експортери цукру тростинного (Австралія, Бразилія, Куба, Колумбія, Таїланд, Південна Африка) забезпечили витрати виробництва на рівні 366 дол. США. Вбачаємо, що основною причиною виробництва бурякового цукру є прагнення цих країн зберегти продовольчу незалежність. У зв’язку з цим Україні, яка має значний природний потенціал, велику чисельність зайнятих в аналізованому підкомплексі, усталені традиції і територіально віддалена від регіонів виробництва цукрової тростини, слід приділити першорядну увагу відновленню й подальшому розвитку бурякоцукрової галузі.

У результаті дослідження встановлено, що в останні роки існують такі канали надходження на ринок цукру: від виробників сировини (бурякосійні господарства) – як результат давальницької схеми переробки цукрових буряків; від цукрових заводів; від постачальників матеріально-технічних ресурсів у господарства і на цукрові заводи (внаслідок бартерних операцій); від населення – працівники сільськогосподарських підприємств і заводів, які одержали цукор в рахунок оплати праці й орендної плати за землю та майнові паї, особисті селянські господарства, які переробляють цукрові буряки на давальницьких умовах. У 2003 р. найбільшою була частка каналу реалізації цукру сільськогосподарськими підприємствами, реалізація комерційним структурам досягла 60 %. Значна частка цукру (21 %) передана населенню в рахунок оплати праці, через власну збутову мережу (13 %) та видана пайовикам в рахунок орендної плати за землю і майнові паї (6 %). Скоротилися обсяг і частка обміну цукру за бартерними угодами – від 52 % у 1997 р. до 5 % у 2003 році.

Основними особливостями ринку цукру у сфері розподілу продукції за роки ринкових перетворень автором визначено наступні: відхід держави від сфери розподілу сільськогосподарської та продовольчої продукції, а також із сфери регулювання ринку цукру в цілому (скорочення обсягів державних закупівель, бюджетного фінансування); виникнення диверсифікованої структури каналів розподілу продукції; поява великої кількості посередників як у каналах реалізації цукрових буряків, так і при реалізації цукру, що призводить до подорожчання продукції; поширення неформальних тіньових відносин між учасниками ринку, яке призвело до заміни контрактно-договірних відносин бартерними угодами, готівковими розрахунками, натуральними виплатами, що стримує нормальний господарський оборот; слабка інформованість учасників ринку про його економічну кон’юнктуру: можливих контрагентів, діапазон коливання цін, доцільні канали збуту, форми кооперації і поставок і, як наслідок, нераціональність господарських зв’язків (високі трансакційні витрати, витрати обігу).

Дослідження питання комерціалізації цукрової сировини дозволило встановити, що в 2004 р. сільськогосподарські підприємства безпосередньо реалізували 5,5 млн. тонн сировини, а 1,5 млн. тонн закуплено комерційними структурами для подальшого перепродажу переробним підприємствам (табл.1).

Таблиця 1

Структура реалізації цукрових буряків
сільськогосподарськими підприємствами України *

Показники | Роки

2001 | 2002 | 2003 | 2004

тис.тонн | % | тис.тонн | % | тис.тонн | % | тис.тонн | %

Продаж | 5173 | 45,6 | 5722 | 58,8 | 6203 | 64,8 | 6995 | 70,9

У тому числі:

безпосередньо цукровим заводам | 3910 | 34,4 | 4073 | 41,9 | 4530 | 47,3 | 5473 | 55,3

комерційним структурам й іншими каналами | 1263 | 11,2 | 1649 | 16,9 | 1673 | 17,5 | 1522 | 15,6

Із обсягу продажу за бартерними угодами | 144 | 1,3 | 263 | 2,7 | 180 | 1,9 | 82 | 1,3

Передано на переробку на давальницьких умовах | 6179 | 54,4 | 4008 | 41,2 | 3365 | 35,2 | 3225 | 29,1

Усього | 11352 | 100,0 | 9730 | 100,0 | 9568 | 100,0 | 10220 | 100,0

*Розраховано за даними Держкомстату України.

За даними Національної асоціації цукровиків України, у 2004 р. заводи закуповували цукрові буряки з ПДВ в середньому по 182 грн/т, а за даними Держкомстату України сільськогосподарські підприємства реалізували цукро-вим заводам буряки за ціною 163,7 грн/т з ПДВ, або на 18,3 грн менше (11,8 %). Виходячи з даних про те, що 78,2 % цукрових буряків надійшли на заводи безпосередньо від сільськогосподарських підприємств за ціною 163,7 грн/т, а за-
гальне надходження (100 %) здійснено за ціною 182 грн/т, визначили ціну 1 т цукрових буряків, що надходила від комерційних структур (21,8 %), яка становила 247,7 грн/т.

Отже, посередники, які в 2004 р. закупили 1522 тис. тонн цукрових буряків у сільськогосподарських підприємств, а потім реалізували їх заводам, на кожній тонні сировини одержали близько 84 грн, або всього майже 130 млн. грн.

Вибір форм і методів державного регулювання вимагає вивчення питання поєднання різних каналів збуту цукрових буряків та цукру. Нині переважає точка зору про доцільність прямих господарських зв’язків, навіть відмови від послуг операторів ринку. Обґрунтовано, що прямі зв’язки повинні одержати свій розвиток на ринку сировини, а також частково при реалізації готової продукції на районному й міжрайонному рівнях. Реалізація цукру і побічних продуктів переробки (меляса), яка здійснюється на міжрегіональному та зовнішньому ринках, має передбачати обов’язкову участь торгових посередників.

Для розроблення ефективних важелів економічного механізму потрібно мати достовірну інформацію щодо структури роздрібної ціни цукру, а органам державної статистики необхідно розширити надання інформації, про витрати і прибутки на кожному етапі інтеграційного ланцюга „виробництво сировини–переробка–торгівля”.

У третьому розділі „Розвиток ринку цукру в Україні та світі” проаналізовано тенденції розвитку світового ринку цукру і причини, що їх зумовлюють, місце України на ньому, економічні передумови функціонування вітчизняного бурякоцукрового підкомплексу та закономірності розвитку бурякоцукрового виробництва на етапі реформування, виявлено основні причини кризового стану галузі, розкрито основи державного управління внутрішнім ринком цукру й узагальнено економічні відносини бурякосійних господарств із цукровими заводами.

Проведені автором дослідження дали змогу встановити ступінь залежності кон’юнктури внутрішнього ринку цукру від світового ринку. Виявлено, що обсяг світового виробництва цукру в останні роки дещо зріс і в 2004/05 маркетинговому році (МР) становив 142,5 млн. тонн цукру. Одночасно спостерігається зростання обсягів споживання цукру, які збільшилися в 2004/05 МР проти 2003/04 МР на 0,9 млн. тонн. Однак, внаслідок значного перевиробництва цукру в попередні роки, баланс світового ринку цукру не зміниться. Так, Міжнародна організація по цукру оцінює світові запаси цукру в 65,1 млн. тонн, що становить 45 % річного споживання в світі. Отже, надмірні запаси його вірогідно збережуть понижувальний тиск на ціни світового ринку.

Нині цукор виробляють у 120 країнах світу. Слід зазначити, що спочатку цукрова тростина була єдиним джерелом одержання цукру. Однак за останні 200 років монопольні позиції цього джерела цукру послабилися внаслідок конкуренції з боку бурякового цукру. Цукрову тростину нині вирощують на площі понад 15 млн. гектарів, цукрові буряки – на 10 млн. га. Виробництво цукру з тростини становить 3/4 обсягів виробництва, решта – із цукрових буряків. Хоча на початку ХХ ст. виробництво цукру із цукрових буряків і тростини було в рівних співвідношеннях.

За прогнозами Центру розвитку сільського господарства США, до кінця десятиліття виробництво цукру у світі з тростини збільшиться на 7 %. Для України це означає посилення експансії тростинного цукру на вітчизняний ринок, що об’єктивно вимагає необхідності реструктуризації галузі та відхід від екстенсивного виробництва цукру з вітчизняної сировини.

Отже, розроблення ефективного економічного механізму регулювання вітчизняного бурякоцукрового виробництва необхідно здійснювати з урахуванням основних характерних рис розвитку світового ринку цукру й організації виробництва цього продукту в провідних країнах світу. Серед них можна виділити такі: ринок цукру є досить нестабільним, характеризується короткостроковими періодами підвищення цін і тривалими періодами їх зниження; для світового ринку цукру проблема збалансування попиту і пропозиції є найбільш складною для розв’язання, оскільки виробництво цукру залежить значною мірою від перевиробництва; відсутня пряма кореляція між зниженням цін на цукор на світовому ринку і поставками цукру внаслідок використання країнами-експортерами потужної системи підтримки експорту цукру.

Слід зазначити, що серед країн, які виробляють цукор із цукрових буряків, Україна має найсприятливіші природно-кліматичні умови, вигідне географічне розташування, наявність достатньої кількості трудових ресурсів. Донедавна частка України у світовому виробництві цукру з буряків у середньому за сезон перевищувала 13 %, а в деякі роки досягала 20 % і більше. У 2004 р. частка виробництва цукру України у світовому виробництві цукру становила 3,8 %.

Аналіз структури виробництва цукрових буряків в Україні свідчить, що в останні роки вирощування їх переміщується в особисті селянські господарства: якщо в 1990 р. цукрові буряки (фабричні) в господарствах населення взагалі не вирощували, то в 2000 р. приватний сектор забезпечив понад 12 % солодких коренів, а в 2002 р. – понад 26 %, у 2003 і 2004 роках – 23 %.

Динаміка посівних площ, урожайності та валових зборів цукрових буряків за останні 50 років характеризуються певними змінами (рис. 2).

Протягом періоду дослідження площа, з якої збирали цукрові буряки, скоротилась на 8,4 %, урожайність зросла майже вдвічі. Однак, якщо порівняти 2004 р. із 1991-1995 рр., то посівна площа цукрових буряків скоротилася більш як удвічі, при незначному зростанні урожайності. Внаслідок цього виробництво бурякового цукру в Україні у 2004 р. становило 1788 тис.тонн, або скоротилося порівняно з 1990 р. втричі. Причини криються в кризовому стані агропромислового виробництва, зниженні купівельної спроможності населення, втраті зв’язків на зовнішніх ринках, інфляції та гіперінфляції.

Рис. 3. Динаміка посівних площ, урожайності та валового збору цукрових буряків

Регіон вирощування цукрових буряків в останні роки розширився до абсурдних меж – бурякосіянням почали займатися, нехтуючи агротехнічною й економічною доцільністю, у східних (Донецька, Луганська), південних (Запорізька, Херсонська) областях, в той час як площі, зайняті під цією важливою сільськогосподарською культурою в зоні стабільного вирощування (Вінницька, Київська, Черкаська області) із незрівнянно вищими потенційними можливостями щодо рівня врожаю коренеплодів, скорочуються. За розрахунками, виконаними ще у 80-х роках минулого століття ВНДІЦП (нині Науково-дослідний інститут цукрової промисловості України), перевезення цукрових буряків на відстань понад 30 км невигідне, оскільки різко зростають як транспортні витрати на доставку сировини, так і її втрати. Цукрові заводи повинні мати компактні сировинні зони. Актуальність цього питання підвищується в умовах