Київський національний університет

імені Тараса Шевченка

Волкова оксана олексіївна

УДК 339.732.2

Роль регіональних банків розвитку у структурних зрушеннях в економіках країн центральної та східної європи

Спеціальність 08.05.01 - Світове господарство і

міжнародні економічні відносини

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі світового господарства і міжнародних економічних відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник

доктор економічних наук, професор

Шнирков Олександр Іванович,

заступник директора з наукової роботи

Інституту міжнародних відносин

Київського національного університету

імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти: доктор економічних наук,

старший науковий співробітник

Сіденко Володимир Романович –

головний науковий співробітник

Інституту економічного прогнозування

НАН України,

кандидат економічних наук, доцент

Кальченко Тимур Валерійович –

доцент кафедри міжнародного менеджменту

Київського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України

Провідна установа Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, відділ міжнародних валютно-фінансових відносин, м. Київ

Захист відбудеться “26” вересня 2005 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .001.02 в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою:

01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к.12.

Автореферат розісланий “26” серпня 2005 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.С. Поліщук

загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Сучасний світ характеризується наявністю низки глобальних проблем людства. Одна з них – забезпечення сталого економічного зростання як умови гармонійного розвитку особистості, задоволення її духовних та матеріальних запитів. Головною передумовою цього є подолання розриву у рівнях економічного розвитку розвинених країн, з одного боку, та країн з перехідною економікою і країн, що розвиваються, – з другого. Зазначений процес потребує значних фінансових ресурсів. Внутрішніх джерел для цього у згаданих державах бракує. Тому постає надзвичайно гостра проблема залучення іноземного капіталу для забезпечення потреб національних господарств. Одним із джерел такого фінансування є регіональні банки розвитку (РБР), першочерговим завданням яких є не одержання запланованих прибутків, а, перш за все, вирішення соціально-економічних проблем у відповідних регіонах, а саме: підвищення рівня життя населення, розвиток приватної ініціативи, сприяння структурним зрушенням. У цій „девелопменталістській” благородній спрямованості полягає унікальність такого інституту в сучасному світовому господарстві, як регіональні банки розвитку.

З розпадом соціалістичного табору у країнах Центральної та Східної Європи (ЦСЄ) розпочалися процеси переходу від планово-директивної до відкритої ринкової економіки. Невід’ємною частиною трансформаційних процесів є структурні зрушення в народних господарствах цих країн. Сприяти структурним перетворенням та безболісному подоланню трансформаційних труднощів завдяки механізму цільового фінансування покликані регіональні банки розвитку, створені в Європі у 90-х роках.

Для України ж діяльність регіональних банків розвитку тим важлива, що вона тісно співпрацює з деякими з них, будучи країною, у якій відбуваються трансформаційні процеси і структурні зрушення, відчувається гостра проблема дефіциту не тільки внутрішніх, а й зовнішніх джерел фінансування.

Останнім часом розгорнулась дискусія з приводу ефективності діяльності регіональних банків розвитку, ступеню досягнення ними статутних цілей, міри їх використання розвинутими західними державами для досягнення своїх політичних цілей.

Актуальність обраної теми полягає також у тому, що комплексних досліджень з зазначеного кола проблем у вітчизняній та зарубіжній економічній літературі практично немає. Звичайно, окремим аспектам діяльності регіональних банків розвитку присвячували свої праці такі вітчизняні та російські науковці, як Герчікова І.Н., Климко Г.Н., Ключніков К.Ф., Красавіна Л.Н., Лобанцова С.Н., Моісєєв А.А., Полунєєв Ю.В., Сіденко В.Р., Соколов А.О., Струніна В.М., Хорошковський В.І., Шевчук В.А. У зарубіжній літературі дослідження даної проблематики було представлене дещо ширше у працях Беккера А.Ф.П., Бергстена Ф., Бердселла Н., Ван Бергейка П., Вачева Н., Діса Б., Кулпепера Р., Ленсінка Р., Мелцера А., Сакса Дж., Стерна Н., а також у розробках співробітників Інституту Півночі і Півдня (Канада) та Інституту міжнародних фінансів (США). Однак ці праці характеризуються зосередженістю уваги на діяльності, як правило, одного з регіональних банків розвитку або лише на певних аспектах їхніх операцій.

Така ситуація у вітчизняній та зарубіжній економічній думці вимагає комплексного дослідження причин виникнення, особливостей формування та механізмів використання фінансових ресурсів, ролі та місця системи регіональних банків розвитку у вирішенні соціально-економічних проблем країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою.

Особливо актуальним є вивчення взаємозв’язку між операціями регіональних банків розвитку та структурними зрушеннями в економіках країн ЦСЄ, до яких належить і Україна, як однієї з головних передумов подолання кризових явищ та економічного зростання. Для України ж вивчення зазначеної закономірності набуває особливого значення з огляду на необхідність визначення пріоритетів серед джерел зовнішнього фінансування.

Актуальність проблеми зумовила вибір теми дисертаційної роботи, дозволила визначити її мету та завдання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тематика дисертаційного дослідження відповідає науково-дослідній роботі кафедри світового господарства і міжнародних економічних відносин „Механізм взаємодії економіки України із світовим господарством в умовах глобалізації”, яка є складовою теми Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Міжнародні правові, політичні та економічні засади розвитку України” (тема № 01БФ048–01) та Комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Наукові проблеми державотворення України”.

Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є виявлення ступеню впливу регіональних банків розвитку на структурні зрушення в економіках перехідних суспільств і надання рекомендацій щодо активізації зусиль у напрямі залучення ресурсів зазначених інституцій в народне господарство України.

Комплексний підхід до реалізації поставленої мети окреслив коло завдань, що передбачалося вирішити при написанні дисертаційної роботи:

узагальнити причини виникнення, етапи розвитку, цілі регіональних банків розвитку, особливості формування їхніх ресурсів і застосовуваний ними інструментарій фінансування;

розкрити місце регіональних банків розвитку в міжнародній системі фінансування розвитку в умовах структурних перетворень;

ідентифікувати понятійний апарат, чітко визначивши економічну суть поняття „структурні зрушення” та рівні, на яких вони відбуваються, і розкрити особливості перехідних процесів в економіках країн ЦСЄ;

дослідити вектори впливу діяльності регіональних банків розвитку на структурні зрушення в народних господарствах країн ЦСЄ та України;

довести взаємозв’язок між операційною діяльністю Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР) та економічною політикою ЄС;

встановити причини нерівномірності потоків фінансових ресурсів ЄБРР в економіки країн його операцій;

економетрично оцінити ефективність діяльності ЄБРР в Україні та розробити практичні рекомендації щодо напрямів оптимізації співробітництва нашої держави із зазначеним банком.

Об’єктом дослідження є структурні перетворення економік країн ЦСЄ в умовах збільшення ролі регіональних банків розвитку.

Предметом дослідження є вплив діяльності регіональних банків розвитку на структурні зрушення у країнах Центральної та Східної Європи.

Методи дослідження. Методологічною базою дисертаційного дослідження є теоретичні напрацювання світової економічної та фінансової науки, концептуальні положення сучасної економічної літератури, роботи відомих вітчизняних і зарубіжних вчених з питань структурних зрушень, перехідних суспільств, особливостей операцій регіональних банків розвитку, практики здійснення сучасних банківських операцій.

Методологічний апарат дослідження складають: загальнонаукові методи дослідження (історичний метод, діалектичний метод пізнання, аналіз та синтез, узагальнення, метод порівняння, наукова індукція та дедукція, емпіричний метод (перший, другий розділи, перший пункт третього розділу)) та спеціальні економічні методи (економетричного моделювання, лінійно-регресійного аналізу (другий пункт третього розділу)).

Статистичною та фактологічною основою дослідження є, у першу чергу, дані річних звітів регіональних банків розвитку, які розглядаються, а також інформація Національного банку України та Державного комітету статистики України.

Наукова новизна одержаних результатів. У процесі дослідження одержані такі найбільш суттєві наукові результати, які розкривають наукове значення та характеризують новизну роботи:

вперше:

запропоновано визначення міжнародної системи фінансування розвитку як площинного перетину двох систем – міжнародної системи розвитку і міжнародної фінансової системи; розкрито місце регіональних банків розвитку у цій системі як центральної складової й того елемента, який взаємодіє з усіма економічними одиницями двох вищезазначених систем;

аргументовано думку про залежність операційної діяльності ЄБРР від економічної політики Європейського Союзу. Будучи непрямим провідником політики ЄС, не зацікавленого у зміцненні потенційних конкурентів на європейському ринку, ЄБРР фінансує переважно галузі економіки України та інших країн ЦСЄ, які мають низький рівень наукомісткості та технологічності і не визначають експортного потенціалу держави. Водночас у країнах, які були або є кандидатами на вступ до ЄС, галузі перспективніші, наукоємніші, ефективніші одержують більше фінансування, ніж у країнах, які такими кандидатами не є;

розкрито функцію ЄБРР як інструмента адаптації країн-кандидатів на вступ у ЄС до вимог цього інтеграційного об’єднання на основі аналізу регіонального розподілу фінансування ЄБРР та його динаміки. Встановлено, що найбільшими отримувачами ресурсів Банку протягом усіх років діяльності були Росія та країни-кандидати на вступ до ЄС. Водночас у зв’язку з вирішенням проблеми приєднання останніх до ЄС та виконанням більшості вимог, що були поставлені цією організацією перед ними, розміри зобов’язань ЄБРР перед зазначеними країнами почали скорочуватися; натомість збільшується фінансування країн другої хвилі вступу до ЄС;

побудовано економетричну регресійну модель ефективності діяльності ЄБРР в Україні, яка показала, що вплив фінансування Європейського банку на зростання ВВП є позитивним, проте відносно слабким. Це пояснюється недосконалим місцевим менеджментом, бюрократичними перепонами, корупцією, нестабільністю економічного законодавства, високим податковим тиском тощо;

дістали подальшого розвитку:

аналіз змін галузевої структури країн ЦСЄ унаслідок діяльності ЄБРР. Ці зміни відбуваються у напрямі збільшення питомої ваги галузей інфраструктури, сфери послуг, виробництва предметів споживання. Водночас низькою є частка фінансування промислового (зокрема, обробного) виробництва;

оцінка діяльності ЄБРР як важливої детермінанти трансформації соціальної структури країн-реципієнтів. Зазначений вплив характеризувався створенням нових робочих місць, зростанням грошових доходів населення, утвердженням ринкових стандартів, розвитком підприємницької ініціативи, атомізацією бізнесу, збільшенням питомої ваги підприємств, заснованих на приватній власності;

характеристика зв’язку між діяльністю ЄБРР та зовнішньоторговельною структурою країн його операцій. Поглиблений аналіз галузевого розподілу фінансування банку засвідчив відсутність прямого впливу його діяльності на зміни в зазначеній структурі, оскільки при здійсненні інвестиційної діяльності пріоритет надавався галузям нематеріального виробництва, продукція яких не здатна до транскордонного переміщення;

визначення головних причин нерівномірності потоків фінансових ресурсів ЄБРР у економіки країн його операцій. Основними критеріями, які визначали пріоритетність фінансування тих чи інших країн, були їхні стартові умови на початку трансформаційних процесів, досягнутий рівень розвитку промисловості та інфраструктури, сприятливість інвестиційного клімату, сповідування європейських цінностей, географічна близькість до кордонів ЄС та наміри останнього розширюватися за рахунок цих країн, прозорість, демократичність та стабільність політичних режимів, ємність ринку тощо;

удосконалено:

розробку напрямів посилення впливу діяльності ЄБРР на зростання ВВП України. На основі аналізу стандартизованих коефіцієнтів регресійної моделі аргументовано висновок про те, що Європейському банку необхідно переорієнтувати частину своїх ресурсів у фінансову галузь (зокрема, вітчизняним банкам та страховим компаніям) та в наукомістке високотехнологічне машинобудування, сприяти реалізації проектів, пов’язаних із фінансуванням оновлення основних фондів.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що системне дослідження ролі регіональних банків розвитку у структурних зрушеннях в економіках країн ЦСЄ та отримані висновки можуть використовуватись центральними органами законодавчої та виконавчої влади у подальшому розвитку відносин України з міжнародними фінансовими організаціями.

Науково-практичні рекомендації дисертаційного дослідження були використані Міністерством фінансів України для активізації зусиль у напрямі більш тісного співробітництва з регіональними банками розвитку, що діють на території України, у побудові більш прагматичного діалогу з Європейським банком реконструкції та розвитку, у визначенні галузевих пріоритетів здійснюваного цим банком фінансування (довідка № 00110-42/23 від 24.05.2004) та Національним банком України в напрямі впровадження нових програм співробітництва з Європейським банком, посилення вимог до банків, допущених до обслуговування його кредитних ліній, пожвавлення співробітництва з Чорноморським банком торгівлі та розвитку тощо (довідка № 04-014/3-5059 від 24.05.2004).

Окремі положення дисертаційного дослідження застосовуються в навчальному процесі Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (довідка № 57-34/0109 від 14.12.2004) при викладанні навчальних дисциплін та при розробці їх методичного забезпечення: „Міжнародні економічні відносини”, „Перехідні економічні системи”, „Зовнішньоекономічна політика України”.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним науковим дослідженням автора, в якому викладено його власний підхід до методології аналізу ролі регіональних банків розвитку у структурних зрушеннях в економіках країн Центральної та Східної Європи. Всі представлені в дисертаційній роботі наукові результати автором отримано особисто.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження доповідались автором та обговорювалися на засіданнях кафедри світового господарства і міжнародних економічних відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Основні ідеї й пропозиції доповідались на наступних науково-практичних конференціях: науково-теоретична конференція аспірантів та студентів Інституту міжнародних відносин (м. Київ, 18 жовтня 2000р.); Міжнародна наукова конференція “Україна в контексті процесу глобалізації: нові реалії та національна стратегія” (м. Дніпропетровськ, 22-23 листопада 2001р.); Міжнародний форум „Система соціального забезпечення в Європі, що розширюється” (м. Париж, Франція, 20-22 березня 2003р.), міжвузівська (всеукраїнська) науково-практична конференція аспірантів та студентів „Проблеми розвитку фінансової системи України та Криму” (м. Сімферополь, 26-30 березня 2003 р.); ІV Міжнародна наукова конференція студентів і молодих вчених „Економіка та маркетинг в 21 столітті” (м. Донецьк, 23-24 травня 2003р.); Міжнародна науково-теоретична конференція „Механізми співпраці України з міжнародними фінансовими інститутами” (м. Київ, Інститут міжнародних відносин, 20 листопада 2003 року).

Публікації. Основні положення і зміст дисертаційного дослідження знайшли відображення в 7 одноосібних публікаціях загальним обсягом 2,3 д.а., надрукованих у фахових наукових виданнях, а також у матеріалах та тезах конференцій.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційне дослідження складається із вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 206 сторінок, з яких основний текст займає 184 сторінки. Наукове дослідження містить 29 таблиць, 22 рисунки, 3 додатки, список використаних джерел із 175 найменувань (із них 82 зарубіжних) на 15 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, його науково-теоретична значущість, визначено мету і завдання дисертації, сформульовано об’єкт, предмет та методи дослідження, вказано на зв’язок роботи із науковими програмами і темами, розкрито її наукову новизну та практичне значення.

У першому розділі „Функціонування регіональних банків розвитку в умовах структурних перетворень” розкрито причини виникнення, еволюцію цілей, механізми формування фінансових ресурсів регіональних банків розвитку, інструменти їхнього впливу на національні економіки та особливості їх діяльності в умовах структурних трансформацій.

Регіональні банки розвитку – це міжнародні кредитно-фінансові установи, які проводять свої операції у певних чітко визначених регіонах світу і займаються фінансуванням проектів та програм економічного і соціального розвитку країн, що розвиваються, країн Центральної та Східної Європи і країн – колишніх республік Радянського Союзу. РБР розглядаються в роботі як складова системи багатосторонніх банків розвитку. Ця система являє собою сукупність міжнародних кредитно-фінансових установ, що діють на глобальному, регіональному й субрегіональному рівнях, цілісність якої забезпечується завдяки спільності їхніх цілей, джерел формування ресурсів і механізмів фінансування.

Автором вводиться поняття міжнародної системи фінансування розвитку як площинного перетину двох систем – міжнародної системи розвитку і міжнародної фінансової системи. Регіональні банки розвитку виступають центральною складовою й тим елементом, який взаємодіє з усіма економічними одиницями двох вищезазначених систем (Рис.1). Головна функція зазначених банків у міжнародній системі фінансування розвитку полягає в забезпеченні реалізації середньо- і довгострокових стратегічних програм міжнародної системи розвитку.

Рис. 1. Місце регіональних банків розвитку в міжнародній системі фінансування розвитку

Основну увагу в першому розділі зосереджено на діяльності таких регіональних банків розвитку, як Азіатський банк розвитку, Міжамериканський банк розвитку та Африканський банк розвитку. Ці банки були створені в 60-роках ХХ-ого століття та діють у країнах, що розвиваються.

У роботі автор висвітлює причини утворення РБР, джерела фінансових ресурсів цих банків та проблеми, які існують при формуванні їхніх ресурсів. Головними джерелами фінансових ресурсів РБР є статутний капітал, прибутки та резерви, які формуються в результаті їх діяльності, кошти спеціальних фондів, запозичення на міжнародних ринках капіталу. Оскільки членами регіональних банків розвитку є країни з низьким рівнем економічного розвитку, з нестабільною економічною та політичною ситуацією, з високим рівнем заборгованості, дуже часто вони не виконують своїх зобов’язань з поповнення капіталу банків. Лише невелика частка статутного капіталу є сплаченою, тому регіональним банкам розвитку в основному доводиться розраховувати на залучення позичкового капіталу.

У дослідженні охарактеризовано інструментарій фінансування національних економік країн операцій регіональних банків розвитку. Подібно до звичайних комерційних банків, ці банки здійснюють довгострокове проектне кредитування, надають гарантії, інвестують кошти в акціонерні капітали підприємств, надають технічну допомогу. У той же час від звичайних банків регіональні банки розвитку відрізняє ряд особливостей. Будучи складовою міжнародної системи фінансування розвитку, вони направляють свої кошти на ті проекти, які розбудовують економічну інфраструктуру, стимулюють розвиток приватної ініціативи та підприємництва, мають великий демонстраційний ефект, сприяють структурним зрушенням в економіці і вирішенню соціальних проблем. Велика увага банками розвитку надається передпроектній підготовці, технічній допомозі, консультаційним послугам. За допомогою відсоткових ставок, нижчих за ринкові, ці банки забезпечують місцевим підприємствам доступ до дешевих кредитних ресурсів, а завдяки практиці співфінансування разом з іншими кредитними установами вони відіграють роль каталізатора припливу іноземних інвестицій у регіони їх діяльності.

З метою висвітлення місця регіональних банків розвитку у змінах економічної структури країн-членів автором було проведено аналіз на кількох рівнях: галузевому, соціальному та зовнішньоторговельному.

На галузевому рівні вплив діяльності РБР полягає у сприянні збільшенню питомої ваги галузей інфраструктури, фінансової та соціальної галузей. Завдяки цьому зростає питома вага сфери послуг. Така ситуація підпорядкована вирішенню головного завдання РБР – подоланню відсталості господарств у країнах-членах. Водночас частка фінансування промислового виробництва менша порівняно із сільськогосподарським, що не сприяє індустріалізації країн, збільшенню питомої ваги обробної промисловості та виробництва засобів виробництва. Хоча поява нових кредитних інструментів, спрямованих на інноваційно-інвестиційну діяльність у регіоні, може сигналізувати про розвиток нових тенденцій у діяльності РБР.

У соціальній структурі зміни відбуваються за кількома напрямами. По-перше, завдяки інвестиціям РБР створюються нові робочі місця, а отже й збільшуються грошові доходи та платоспроможний попит населення. По-друге, кредитування приватного сектору збільшує кількість приватних (у т.ч. малих та середніх) підприємств, зміцнює їх фінансовий стан, утверджує ринкові стандарти управління, якості, продуктивності праці. По-третє, фінансування соціальних проектів та розбудова галузей інфраструктури сприяє підвищенню рівня та якості життя і доходів населення, подоланню бідності, усуненню соціальної нерівності. По-четверте, частина коштів надається безпосередньо органам державного управління на реалізацію програм подолання бідності та на здійснення реформ, направлених на структурні зрушення в економіці

Пріоритетність фінансування регіональними банками розвитку галузей інфраструктури та сфери послуг практично не впливає на зовнішньоторговельну структуру економік країн третього світу, оскільки продукція зазначених галузей за своєю природою не здатна до переміщення з однієї країни до іншої.

Другий розділ „Регіональні банки розвитку як чинник перетворень економічної структури центрально- та східноєвропейських країн” присвячено дослідженню та аналізу особливостей фінансування регіональними банками розвитку економік країн Центральної та Східної Європи та його впливу на структурні зрушення в цих країнах.

Кінець ХХ століття охарактеризувався трансформаційними процесами на теренах зазначеного регіону. Невід’ємною складовою цих процесів є структурні зрушення в народних господарствах, які охоплюють виробництво, розподіл, обмін та споживання матеріальних благ і відбуваються на трьох рівнях – галузевому, соціальному і зовнішньоторговельному. Перехід до ринкової економіки та здійснення структурних зрушень вимагав значних фінансових ресурсів. Кошти необхідні були для капіталовкладень у продуктивні сектори економіки, модернізації застарілого устаткування, зміцнення державної інфраструктури й надання фінансування новоствореним фірмам.

Як реакція на зазначені зміни було створено Європейський банк реконструкції та розвитку для надання допомоги країнам Центральної та Східної Європи й колишнього Радянського Союзу на стадії ринкових перетворень. На виконання покладених завдань Європейський банк здійснює операції виключно в цих країнах. Із 1991 по 2003 рік ЄБРР інвестував в економіки 27 своїх країн-членів 22,7 млрд. євро у вигляді кредитів та вкладень в акціонерні капітали нових або вже діючих компаній, що, у свою чергу, дозволило залучити шляхом співфінансування більш, ніж 45 млрд. євро додаткових інвестицій.

Аналіз географічного розподілу фінансових потоків ЄБРР показав, що протягом 1995-2003 років найбільшими одержувачами фінансування ЄБРР були країни Центральної Європи і Балтії та Росія. На них припадало 60% всіх надходжень (у т.ч. на Росію – близько третини) протягом вищезазначеного періоду. Набагато менше одержали країни Південно-Східної Європи, Східної Європи, Кавказу і Центральної Азії.

У ході дослідження дисертантом було виявлено, що головні причини нерівномірності потоків фінансових ресурсів ЄБРР в економіки країн його операцій пов’язані з наступними факторами:

більш сприятливі стартові умови країн Центральної Європи та Балтії на початку трансформаційних процесів;

сповідування країнами Центральної Європи та Балтії європейських цінностей, географічна близькість до кордонів ЄС та наміри останнього розширюватися за рахунок цих країн (ЄБРР як провідник фінансової політики ЄС мав сприяти створенню умов для конвергенції цих країн до стандартів європейської спільноти);

демократичність, відкритість, реформізм та стабільність режимів країн Центральної Європи та Балтії, порівняно із схильністю до тоталітаризму, непрозорістю приватизації, недосконалістю податкової системи, слабкою законодавчою базою, низькими темпами економічного зростання та проведення реформ, політичною нестабільністю в більшості з решти країн операцій Європейського банку;

ємність та перспективність російського ринку, велике значення його інституціонального розвитку для Європи.

Динаміка обсягів фінансування ЄБРР у різні регіони протягом 1995-2003 років характеризувалася певними особливостями, а саме:

низький рівень надходжень коштів Банку в країни Східної Європи, Кавказу та Центральної Азії залишався незмінним;

обсяг виділених коштів Росії значно знизився в 1998-99 рр. у зв’язку з фінансовою кризою; проте починаючи з 2000 року рівень надходжень коштів Банку в економіку Росії стабільно зростає;

рівень фінансування економік країн Південно-Східної Європи з 2000 року неухильно збільшувалися у зв’язку з політичною стабілізацією, економічним пожвавленням та перспективами входження до ЄС слідом за країнами Центральної Європи та Балтії;

у зв’язку з вирішенням проблеми входження до ЄС та виконанням більшості вимог, що були поставлені цією організацією перед країнами Центральної Європи та Балтії, розміри зобов’язань ЄБРР перед останніми з 2002 року почали скорочуватися.

Проведене дослідження виявило, що співвідношення між фінансуванням приватного та державного секторів економік країн операцій ЄБРР протягом 1996-2001 років залишалося стійким і складало приблизно 4:1, тобто приватний сектор фінансувався у 4 рази більше (у цьому полягає одна з відмінностей цього банку від вище розглянутих РБР, що діють у країнах, що розвиваються). Перші проекти здійснювалися переважно в державному секторі, оскільки приватного сектору в більшості країн операцій практично не існувало. Протягом 1991-1996 рр. мала місце тенденція послідовного зростання питомої ваги приватного сектору, і в 1995 році було виконано статутне завдання ЄБРР, згідно з яким в державний сектор має спрямовуватись не більше 40% усіх виділених коштів Банку.

На основі порівняльного аналізу сукупної вартості зобов’язань ЄБРР у країнах його операцій та обсягів прямих іноземних інвестицій (ПІІ) в ці ж країни протягом 1991-2003 років доведено, що ЄБРР є одним з найбільших кредиторів/інвесторів у країнах ЦСЄ. Питома вага його фінансування серед притоку ПІІ в регіон досягла 9,5%. Значення Європейського банку було більшим у країнах, що знаходяться на початковому та проміжному етапах переходу до ринкової економіки. Зокрема, у країнах Південно-Східної Європи частка його фінансування склала в середньому 20%, досягаючи в окремих країнах значень від 15% до 30%. Рекордним у цьому відношенні є показник Узбекистану – 57%. Заслуговує на увагу те, що в економіці Росії частка ЄБРР у зовнішньому фінансуванні склала 15%. У передових країнах значення Європейського банку було меншим, досягаючи в окремих із них 3-13% притоку ПІІ. Це пояснюється незрівнянно більшими обсягами надходжень у ці країни ПІІ з інших джерел.

Шляхом обробки офіційних даних щодо галузевого розподілу фінансування Європейським банком своїх країн-членів автором було здійснено аналіз впливу діяльності цього банку на структурні зрушення в економіках країн регіону як на макро-, так і на мікрорівні.

Пріоритетними з року в рік, як видно з таблиці 1, були сектор фінансових послуг та галузі інфраструктури (транспорт, у т.ч. транспортування природних ресурсів, енергетика, зв’язок, муніципальна інфраструктура). Доведено, що під впливом інвестицій ЄБРР структури народних господарств окремих країн ЦСЄ змінювалися в напрямі збільшення питомої ваги:

галузей інфраструктури порівняно з галузями, що виробляють матеріальні блага;

сфери послуг (особливо сектору фінансових послуг) порівняно з товарним виробництвом.

Таблиця 1

Зобов’язання ЄБРР за галузями (1995-2003 рр.)

Галузі 19951 1996 1997 1998

Кількість проектів Млн. ЕКЮ % Кількість проектів Млн. ЕКЮ % Кількість проектів Млн. ЕКЮ % Кількість проектів Млн. ЕКЮ %

Фінанси, підприємництво2 63 1185 42 55 906 32 48 591 26 44 933 39

Транспорт 13 395 14 12 486 17 6 214 9 10 223 9

Виробництво 22 349 13 21 447 16 21 640 28 16 351 15

Енергетика 11 325 11 10 447 16 13 497 21 7 245 10

Зв’язок 6 267 9 4 142 5 5 144 6 4 194 8

Видобувні галузі 7 202 7 4 111 4 1 27 1 4 185 8

Торгівля, туризм 2 39 1,2 4 135 5 7 99 4 3 111 5

Сільське, лісове, рибне господарства – – – 3 23 1 3 49 2 3 36 2

Комунальні/ соціальні послуги 6 43 1,3 6 130 5 3 29 1 5 96 4

Будівництво 2 16 0,5 – – – – – – – – –

ЦЄАЛ, лінії співфінансування та РФВК3 1 36 1 – – – 1 26 1 – – –

Всього 134 2855 100 119 2827 100 108 2315 100 96 2373 100

Примітки:

(1) Дані 1995-1996рр. стосуються обсягів коштів згідно з проектами, затвердженими Радою Директорів, дані за решту років відносяться до обсягу виділених коштів згідно з підписаними проектами, тобто обсягу фактично взятих на себе Банком зобов’язань.

(2) Сектор „фінанси, підприємництво” не є тотожним сектору „фінансові установи”, оскільки включає також суми кредитних коштів, виданих малому та середньому бізнесу через фінансові установи.

(3) ЦЄАЛ – центральноєвропейські агентські лінії, РФВК – регіональні фонди венчурного капіталу.

Галузі 1999 2000 2001 2002 2003

млн. євро % млн. євро % Млн.. євро % млн. євро % млн. євро %

Фінансові організації 735 34 788 29 1106 30 1168 30 1233 33

Інфраструктура 476 22 427 16 589 16 1025 26,3 700 19

Муніципальна та екологічна інфраструктура 161 7 211 8 188 5 482 12,4 188 5,1

Транспорт 315 15 216 8 401 11 543 13,9 512 13,9

Енергетика 369 17 512 20 613 16 560 14,4 587 16

Природні ресурси 180 8 228 9 196 5 265 6,8 238 6,5

Електроенергетика 155 7 267 10 364 10 219 5,6 313 8,5

Енергоефективність 34 2 17 1 53 1 76 1,9 36 1

Спеціалізовані галузі 504 23 547 21 744 20 761 19,5 685 18

АПК 222 10 352 13 299 8 425 10,9 324 8,5

Нерухомість, туризм 102 5 70 3 148 4 95 2,4 159 4,2

Зв’язок, інформатика, ЗМІ 180 8 125 5 297 8 241 6,2 202 5,3

Інше 78 4 400 15 604 17 385 9,9 516 14

Всього 2162 100 2673 100 3656 100 3899 100 3721 100

Джерело: таблиці складено автором на основі даних Річних звітів ЄБРР 1995-2003рр.

В останні роки ЄБРР значно збільшив свої інвестиції в сільське господарство, прагнучи підняти рівень цієї галузі у країнах ЦСЄ до європейських стандартів перед їхнім вступом до ЄС. Унаслідок цього питома вага виробництва предметів споживання рухалася в бік збільшення, а засобів виробництва – натомість у бік зменшення.

Під впливом операцій ЄБРР збільшення частки високотехнологічних обробних галузей відбувалося повільніше порівняно з часткою праце- та матеріаломістких сировинно-видобувних галузей. Адже обсяги фінансування наукомістких галузей (зв’язок, інформаційні технології, енергоефективність) у співставленні з видобувними та іншими галузями промисловості відставали. Не в останню чергу, це пояснювалося небажанням ЄС, який визначає політику ЄБРР, посилювати потенційних конкурентів у країнах Центральної та Східної Європи. З іншого боку, із вступом 8-ми з цих країн до Європейського Союзу така тенденція може зникнути і наукомісткі галузі одержать гідне фінансування з боку ЄБРР. При цьому автором було встановлено закономірність, що в країнах, які були або є кандидатами на вступ до ЄС, галузі перспективніші, наукоємніші, ефективніші одержують більше фінансування, ніж у країнах, які такими кандидатами не є.

Соціальна структура економіки під впливом операцій ЄБРР змінюється в напрямі створення додаткових робочих місць, збільшення доходів населення (що у свою чергу викликає стимулювання ефективного попиту та зростання матеріального виробництва). Окрім того, завдяки кредитним лініям на підтримку підприємництва зростає кількість малих та середніх підприємств, а також збільшується питома вага таких організаційно-правових форм господарювання, як приватні підприємства та товариства з обмеженою відповідальністю.

У дисертаційній роботі виявлено, що зовнішньоторговельна структура в країнах ЦСЄ не зазнала під впливом операцій ЄБРР серйозних змін через пріоритетність його інвестування у невиробничі галузі господарства, не здатні до транскордонного переміщення.

Зрушення на мікрорівні проявляються у зростанні продуктивності праці та фондовіддачі підприємств унаслідок модернізації їх обладнання, у приватизації й реорганізації (злитті, об’єднанні, поглинанні) тощо. Внаслідок реалізації проектів утверджуються сучасні стандарти управління та якості, підвищується кваліфікація кадрів, формується ринковий спосіб мислення.

ЄБРР у кожній зі своїх інвестиційних операцій передбачає дотримання природоохоронних норм. Банк, окрім того, сприяє підвищенню енергоефективності, співробітничаючи з урядами країн з метою встановлення справедливої ринкової вартості гідро-, електро- та інших ресурсів, а також фінансуючи енергосервісні компанії, що займаються наданням підприємствам допомоги в питаннях енергозбереження.

У 1999 році в європейському регіоні було створено нову фінансову установу регіонального характеру – Чорноморський банк торгівлі і розвитку (ЧБТР). Серед головних пріоритетів діяльності Чорноморського банку є розвиток приватного підприємницького сектору шляхом надання кредитних ліній; інвестиції, зокрема малим і середнім підприємствам; зосередження внутрішніх та зовнішніх ресурсів в регіоні, залучення державних та комерційних коштів для фінансування проектів, зокрема в таких сферах, як транспорт, телекомунікації, енергетика, сільське господарство, промисловість.

У світі міжнародних фінансових організацій нішею цього банку є не тільки підтримка структурних зрушень у країнах з перехідною економікою, а й сприяння регіональному співробітництву як складової частини економічного розвитку. Зокрема, Банк фокусує свою увагу на регіональній інтеграції, яка залишається критично малою для відносин між сусідніми країнами-членами.

Оцінка перших проектів банку показала як необхідність, так і значну перспективність функціонування ЧБТР. Чорноморський банк торгівлі та розвитку має можливість стати важливим фінансовим інститутом в Чорноморському регіоні, використовуючи потенційні можливості внутрішніх ринків країн-учасниць.

Головними реципієнтами фінансових ресурсів ЧБТР є найрозвиненіші країни регіону – Росія, Болгарія, Туреччина, Румунія, Греція та Україна, на які припадає більше, ніж 90% сукупного обсягу затверджених операцій Банку.

У роботі зазначається, що внаслідок короткотерміновості функціонування список реалізованих Чорноморським банком проектів дуже незначний, а за спрямованістю вони подібні до ініційованих Європейським банком. Усього протягом 1999-2003 рр. було підписано угод на суму 27 млн. дол., а фактично було виділено 12 млн. дол. Україна займає 6-е місце серед 11 країн-членів за обсягами операцій, здійснених Чорноморським банком протягом згаданого періоду.

У третьому розділі „Вплив регіональних банків розвитку на структурні зрушення в економіці України” розглядаються особливості діяльності ЄБРР та ЧБТР у нашій державі, оцінюється її ефективність, досліджуються вектори впливу операцій зазначених банків на структурні перетворення в економіці України, характеризуються найбільші здійснені проекти.

Відомо, що ЄБРР розпочав здійснення своїх операцій в Україні в 1994 році. Із року в рік обсяги коштів були нерівномірними, проте починаючи з 1998 року можна констатувати певну стабільність надходжень. Сума кредитно-інвестиційного портфелю банку у співставленні із загальним обсягом прямих іноземних інвестицій в Україну складає 16,5%. Таким чином, ЄБРР є найбільшим інвестором/кредитором України. Його кошти переважною мірою направляються на розвиток приватного сектору (питома вага останнього в портфелі проектів ЄБРР складає близько 66%).

У дисертації автор стверджує, що завдяки діяльності ЄБРР змінюється галузева структура економіки України в напрямі збільшення питомої ваги галузей інфраструктури (енергетика, транспорт, муніципальна інфраструктура) та сфери послуг (банківський сектор), що свідчить про його опосередкований позитивний вплив на структурні зрушення в нашій країні (Табл.2). Вкладення значних обсягів коштів у сільське господарство в поєднанні з низьким рівнем фінансування видобувних та інших галузей промисловості опосередковано впливає на зростання питомої ваги виробництва предметів споживання порівняно з виробництвом засобів виробництва. Окрім того, ЄБРР значні кошти направляє в галузі, які до останнього часу не одержували належного розвитку. Мова йде про капіталовкладення в галузі енергоефективності, телекомунікацій, інфраструктури та фінансових послуг.

Таблиця 2

Розподіл сукупного обсягу здійснених операцій ЄБРР за галузями економіки України (1993-2003рр.)

Галузі кількість проектів тис. євро %

Фінансові установи

У т.ч. 35 335080 26,2

Вкладення в акції банків 4 15217 1,2

Кредити банкам 22 273725 21,4

Фонди акціонерного капіталу 9 46141 3,6

Промисловість і торгівля

У т.ч. 38 570606 44,6

Агропромисловий комплекс 19 314373 24,6

Видобувні галузі 3 78578 6,1

Загальна промисловість 10 96279 7,5

Нерухомість, туризм, водний транспорт 2 19847 1,6

Зв’язок, інформаційні технології, ЗМІ 4 61529 4,8

Інфраструктура

У т.ч. 13 362998 28,4

Енергоефективність 2 16874 1,3

Муніципальна, екологічна інфраструктура 1 22224 1,7

Енергетика 2 144003 11,3

Транспорт 8 179897 14,1

Інші галузі 2 10008 0,8

Усього 88 1278692 100

Джерело: складено автором на основі даних офіційного сайту ЄБРР – http://www.ebrd.org/country/country/ukraine/signed.htm

Аналізуючи портфель проектів ЄБРР в Україні, слід відзначити, що, як і в інших країнах ЦСЄ, Європейський банк, будучи фінансовим провідником політики ЄС, не зацікавленого у зміцненні потенційного конкурента, вкладає кошти в галузі, які не відзначаються високим ступенем переробки, мають низький рівень наукомісткості та технологічності, не визначають експортного потенціалу України і її конкурентоспроможності на світовому ринку.

Автором на основі лінійної регресійної моделі було оцінено ефективність діяльності ЄБРР в Україні. Для цього на основі даних Національного банку та Держкомстату України було використано декілька агрегованих макроекономічних показників економіки України протягом 1995-2003 років. Серед цих показників, виражених у відсотках до попереднього року, були реальний ВВП України, обсяги фінансування ЄБРР економіки України, реальний кредитний відсоток (середньозважена ставка, за якою комерційні банки України надавали кредити своїм позичальникам) та інвестиції в основний капітал. За допомогою побудованого нижче регресійного рівняння було виявлено величину функціональної залежності ВВП України від решти трьох зазначених показників, зокрема, від обсягів інвестицій по лінії ЄБРР.

Згадане рівняння мало такий вигляд:

X=a0+a1D+a2r+a3I,

де: X – реальний ВВП; D – обсяги зобов’язань ЄБРР в Україні за підписаними кредитними угодами (асигнувань); r – реальний кредитний відсоток; І – інвестиції в основний капітал; a0, a1, a2, a3 – коефіцієнти рівняння.

У результаті рівняння набуло вигляду

X=59,34964+0,015739D0,04772r+0,418963І.

Стандартизовані регресійні коефіцієнти мали наступні значення:

asD=0,097599; asr=0,09884; asІ=0,97953

Проведений автором регресійний аналіз засвідчив, що вплив діяльності ЄБРР на зростання ВВП України є позитивним. Проте цей вплив, попри очікування, виявився відносно слабким. Значення коефіцієнту a1 (0,02%) характеризує низький ефект впливу згаданого чинника, який був найменшим серед інших факторів. Це можна пояснити, на нашу думку, недосконалим місцевим менеджментом, недостатньою обізнаністю співробітників Банку з українськими реаліями, бюрократичними перепонами, корупцією, нестабільністю економічного законодавства, податковим тиском тощо. Проте позитивна тенденція впливу діяльності ЄБРР на зростання ВВП слугує підставою для висунення рекомендацій уряду і підприємцям про необхідність активізації зусиль в напрямі залучення ресурсів Європейського банку в економіку України.

Водночас, виходячи із значень знайдених стандартизованих коефіцієнтів, можна зробити висновок про те, що серед показників, які розглядаються, найбільший вплив на зростання обсягів ВВП має рівень інвестицій в основний капітал. Його збільшення відіграло б величезну роль у зростанні ВВП України, а його нинішня величина у значній мірі стримує розвиток продуктивних сил країни. Таким чином, ЄБРР міг би посилити ефективність своїх операцій в Україні шляхом збільшення обсягів інвестицій, направлених на технічне переозброєння виробництва, оновлення основних фондів, розвиток наукомісткого високотехнологічного машинобудування.

Проте значення стандартизованого коефіцієнту реального кредитного відсотка є також високим. Зменшення кредитного відсотка сприяло б пожвавленню економіки України. У свою чергу, ЄБРР міг би активізувати свої зусилля у напрямку збільшення обсягів інвестицій, направлених в статутні фонди, субординовані борги та кредити банківських установ, завдяки чому