Харківський національний університет

ім. В.Н. Каразіна

Вовк Світлана Олександрівна

УДК 94 [( 477) : (470+571)]

СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА ПРИКОРДОННИХ ОБЛАСТЕЙ УКРАЇНИ І РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

(НАПРИКІНЦІ ХХСТ. – НА ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ)

Спеціальність 07.00.01. – історія України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Харків – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії України Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор

Курило Віталій Семенович,

ректор Луганського національного

педагогічного університету

імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Танцюра Василь Іванович,

Харківській національний

університет ім. В.Н. Каразіна,

професор кафедри українознавства

кандидат історичних наук, професор

Плиско Леонід Миколайович,

Харківський національний

педагогічний університет

імені Г.С. Сковороди, завідувач

кафедри історичних дисциплін

Провідна установа: Донецький національний університет,

кафедра історії України,

Міністерство освіти і науки України

Захист відбудеться 23 грудня 2005 р. о 15.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.10 у Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна за адресою 61077, м. Харків, пл. Свободи 4.

З дисертацією можна ознайомитися у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна (61077, м. Харків, пл. Свободи 4).

Автореферат розіслано 21 листопада 2005 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Є.П. Пугач

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ

Актуальність дослідження. Досягнення Україною незалежності та залучення її регіонів до системи міжнародної співпраці в умовах розвитку світових інтеграційних процесів поставило перед нею проблему організації ефективного прикордонного співробітництва. Суттєвий науковий інтерес представляють взаємовідносини регіонів, які стали прикордонними в процесі утворення нових незалежних держав після розпаду Радянського Союзу у 1991р.

Пошук оптимальних форм співробітництва, які дають можливість реалізувати інтереси суб’єктів України та Російської Федерації, є однією з найбільш актуальних проблем у зовнішній політиці. Крім того, у Російській Федерації у прикордонних регіонах, як правило, велику частку населення складають етнічні українці. На жаль, вплив України на останніх є недостатнім, а це недолік. Політичні зміни в Україні дають новий поштовх до посилення впливу країни на етнічних українців, що мешкають у прикордонних регіонах Російської Федерації.

У даному контексті прикордонне співробітництво між суміжними регіонами України і Російської Федерації стає домінуючою формою реалізації стратегії зовнішньої та зовнішньоекономічної політики. Це пов’язано з рядом факторів: економічні зв’язки, що існували між регіонами, формувалися протягом тривалого часу і основними наслідками їх розриву стали економічні втрати як для однієї, так і для іншої країни; виробнича взаємозалежність господарств України і Російської Федерації призвела до того, що промисловість прикордонних регіонів України традиційно була орієнтована на російських постачальників, а сільське господарство було зацікавлено у збуті продукції в Російській Федерації; оскільки економічні зв’язки були послабленні на офіційному рівні, то більшість експортно-імпортних операцій змістилася у тіньовий сектор економіки. Процес прикордонного співробітництва з Російською Федерацією для України в досліджуваний період отримав додаткове соціально-політичне значення, оскільки істотна частка населення суміжних регіонів не втратила тісні зв’язки культурно-історичного і психологічного характеру.

Вивчення історії прикордонного співрбітництва між Україною і Російською Федерацією не можна відокремлювати від дослідження загальної історії взаємовідносин між обома країнами. Розуміння проблематики прикордонного співробітництва вимагає вичерпного вивчення подій, критичного підходу до теми і є актуальним.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації пов’язана з темою наукової роботи кафедри історії України Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка „Соціально-економічні проблеми розвитку України у ХХ столітті ”.

Мета дослідження полягає у тому, щоб на основі вивчення джерельної бази здійснити комплексне історичне дослідження питань прикордонних зв’язків суміжних регіонів України і Російської Федерації; зробити історико-критичний аналіз напрямків, форм і методів прикордонного українсько-російського співробітництва і надати рекомендації щодо напрямів і подальшого розвитку прикордонного співробітництва.

Зазначена мета конкретизується наступними завданнями:

- вивчити і оцінити ступінь наукової розробленності теми та проаналізувати джерельну базу дослідження;

- встановити ступінь нормативно-правового забезпечення стану та перспектив розвитку прикордонного співробітництва України і Російської Федерації;

- висвітлити співпрацю прикордонних областей України і Російської Федерації за основними напрямами;

- визначити чинники, що гальмували ефективний розвиток співробітництва;

- показати роль і місце Виконавчого комітету Ради керівників прикордонних областей України, Російської Федерації, та Республіки Білорусь;

- визначити вплив прикордонного співробітництва на процеси самоідентіфікації українського населення в Російській Федерації;

- надати рекомендації органам влади щодо прикордонного співробітництва України і Російської Федерації.

Об’єктом дослідження є міжрегіональне співробітництво прикордонних областей України і Російської Федерації.

Предмет дослідження: процес становлення та розвитку механізмів та основних напрямків співробітництва суміжних регіонів України і Російської Федерації.

Така постановка проблеми зумовлена існуючим в науці поверховим рівнем знань ії змісту та потребою детального розгляду становлення, розвитку та проблем українсько-російських прикордонних відносин.

Хронологічні рамки дисертації охоплюють 1993 р. – початок ХХІ століття – період, коли відбулися зміни у державному устрої незалежної України, встановилася нова структура економічних відносин, тривав процес реформування органів влади, утверджувалися і розвивалися українсько-російські прикордонні відносини. Нижня межа визначається моментом підписання угоди про взаємовигідне суміжне співробітництво прикордонних областей України і Російської Федерації у Харкові влітку 1993 р. між керівниками цих областей (угода стала відправним моментом в українсько-російських прикордонних відносинах). Верхня межа обумовлена соціально-економічними, культурними та політичними результатами процесу розвитку прикордонного співробітництва у суспільно-політичному та соціально-економічному житті Української держави.

Територіальні межі дослідження охоплюють східні прикордонні регіони України (Чернігівська, Сумська, Харківська, Луганська, Донецька області) і суміжні з ними регіони Російської Федерації (Брянська, Бєлгородська, Воронезька, Курська і Ростовська області).

Теоретико-методологічною основою дисертації є комплексне всебічне дослідження окресленої теми на принципах історизму й об’єктивності. При написанні дисертації широко використовувалися наступні методи дослідження: історичний, системний, структурно-функціональний, логічний, методи аналізу та синтезу.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вона є спробою комплексного наукового дослідження в історико-аналітичному аспекті політико-юридичного обґрунтування прикордонного співробітництва, його напрямів і ролі у суспільно-політичному, соціально-економічному та культурному житті сучасної України і Російської Федерації.

На основі всебічного аналізу вивчених джерел автором вперше:

-

-

-

-

Практичне значення роботи полягає у можливості використання фактичного матеріалу, основних положень та висновків дисертації у навчальному процесі при викладанні курсу історії України, спеціальних курсів з політології, геополітики, регіонознавства. На думку автора, дана робота допоможе у реалізації регіональної політики в області міжнародних і зовнішньоекономічних зв’язків регіонів, у розробці законодавчої бази соціально-регіональних програм розвитку прикордонного співробітництва.

Апробація результатів дослідження. Основні положення, проміжні результати та висновки дисертаційної роботи обговорені на Всеукраїнській науково-практичній конференції присвяченій 65-річчю утворення Луганської області у рамках 5-ї Всеєвропейської конференції “Довкілля для Європи” (Луганськ, 20-22 травня 2003 р.) “Особливості розвитку Луганської області як складової українсько-російського прикордоння”; Міжнародній науково-практичній конференції “Україна молода’ 2003” (Дніпропетровськ, 16-20 червня 2003 р.) “Прикордонне співробітництво України і Російської Федерації: досягнення та перепони”; VII Міжнародній науково-практичній конференціі “Наука і освіта’ 2004” (Дніпропетровськ, 10-25 лютого 2004 р.)“ Українсько-російське прикордоння: проблеми та тенденції розвитку”.

Головні положення дисертаційного дослідження отримали відображення у 4 фахових публікаціях (одна публікація – у співавторстві, три одноосібно), у трьох тезах конференцій.

Дисертацію обговорено та схвалено на засіданні кафедри історії України Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури. Загальний обсяг дисертації становить 189 сторінки, з них основного тексту 161 сторінка. Список використаних джерел та літератури складається з 279 найменувань на 28 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, вказується на зв’язок роботи з темою наукової роботи кафедри, де виконувалася дослідження, конкретизуються об’єкт та предмет роботи, хронологічні та територіальні межі дослідження, визначаються мета та основні завдання, методологія дисертаційної роботи, наукова новизна та практичне значення.

Перший розділ „Історіографічний огляд та джерела дослідження” складається з двох параграфів. У першому параграфі - „Історіографічний огляд” - аналізується стан наукової розробки проблеми. Історія становлення та розвитку регіонального співробітництва прикордонних областей України і Російської Федерації та правові механізми співробітництва не були предметом спеціальних досліджень.

Розглядаючи спектр досліджень, присвячених прикордонному співробітництву, на перше місце треба поставити праці, що висвітлюють аспекти прикордонної співпраці за часів Радянського Союзу, коли вперше радянськими вченими починає вживатися термін “прикордонне співробітництво” В.С.Будкин Региональные аспекты сотрудничества СССР со странами СЭВ. – К.: Наукова думка, 1998. – 67с.; Калиниченко П.М., Колесник В.П. Границы дружбы и мира (о советско-польском приграничном сотрудничестве 1959-1979) – Л.: Вища школа, 1980. – 159с.; Колесник В.П. Розвиток і вдосконалення основних форм і напрямів прикордонного співробітництва областей Радянського Союзу і європейських соціалістичних країн // Історичні дослідження. Історія зарубіжних країн. – К., 1982. – Вип.8 –С. 12 – 21. .

Проблеми, що виникли в наслідок утворення російсько-українського кордону розглядають в своїх дослідженнях російські географи В. Колосов, А. Кріндач, Т. Галкіна, Р. Туровський Колосов В., Галкина Т., Туровский Р.Ф. Социально-экономические проблемы нового российского пограничья // Известия РАН. – сер.география. – 1997. – №3. – С. 63 – 72; Колосов В., Криндач А. Россия и бывшие союзные республики: проблемы нового пограничья // Полис. – 1994. – № 4 – С. 37 – 48.. Вчені акцентують свою увагу на вивчені соціально-економічних проблем прикордоння, бар’єрних функцій і транспортних зв’язків між новими прикордонними регіонами, соціально-політичної поведінки мешканців суміжних регіонів .

Увага сучасних географів до прикордонного співробітництва свідчить про виникнення і розвиток транскордонної географії, як самостійного суспільно-географічного напрямку, який комплексно досліджує соціальні, економічно-географічні, історико-географічні та геополітичні особливості контактних між сусідніми державами регіонів з науковою, дидактичною, виховною і практичною метою. Серед вітчизняних праць у данному напрямку найбільш суттєвими є дослідження І. Дубовича Дубович І. Транскордонна географія – наука соціально-економічної та політичної географії // Краєзнавство. Географія. Туризм. – №19. – травень. – 1999. – С. 2..

Російські вчені Т. Бєйдіна Бейдина Т.Е. Обеспечение региональной безопасности субъекта Федерации с позиций территориального похода // Власть. – 2000. – №4. – С. 40 – 51., Ю. Головін Головин Ю.А. Жизненно-важные интересы России в пограничном пространстве на рубеже ХХ – ХХI веков и роль Федеральной пограничной службы Российской Федерации в их защите: Дис. ... д-ра полит.наук. – Ярославль, 2000. – 400 с., Н. Савощенко Савощенко Н. Пограничная безопасность Российской Федерации // Власть. – 2002. – №1. – С. 8 – 16. пов’язують проблеми прикордонної географії з проблемами безпеки прикордонних територій і формами організації співпраці між прикордонними службами у справах боротьби з “тіньовою економікою” і корупцією.

Питання правового забезпечення прикордонного співробітництва розглядають в своїх працях як українські, так і російські вчені (Г. Динис, В. Дербак, І. Сюсько, Л. Болтенкова, В. Кущенко, Г. Салахов, Колмогоров Динис Г.Г., Дербак В.І., Сюсько І.М. Транскордонне співробітництво України // Міжнародні зв’язки України і наукові пошуки і знахідки. – 2001. – Вип.10. – С. 110 – 122; Болтенкова Л.Ф. Российский федерализм и правовые проблемы приграничних территорий // Проблемы приграничного сотрудничества: Междун. науч.-практ. конф. – М., 2000. – С. 57 – 63; Кущенко В. Особенности правового регулирования торгових отношений приграничних регионов // Хозяйство и право. – 1998. – №5. – С. 41 – 47; Салахов Г.П. Вопросы законодательного обеспечения приграничного сотрудничества стран-участниц СНГ // Проблемы приграничного сотрудничества: Междун. науч.-практ. конф. – М., 2000. – С. 53 – 56; Колмогоров В.П. Межрегиональное сотрудничество Российской Федерации – М.: МГИМО, 1999. – 49 с.).

Вітчизняні і російські науковці роблять висновок, що національне право і України, і Російської Федерації не дозволяє в повну міру розвивати прикордонне співробітництво і треба звертатися за допомогою до міжнародного права. Найбільш детально міжнародне правове забезпечення транскордонного (прикордонного) співробітництва аналізують і наводять конкретні приклади В. Гудак, Н. Левра Гудак В., Левра Н. Будівництво нової Європи. Прикордонне співробітництво у Центральній Європі. – Ужгород: обл. видав , 1997. – 46 с. .

Найбільшу увагу в українській і російській науці приділяють розгляду основних напрямів прикордонного співробітництва України і Російської Федерації. Відокремлюючи основні напрями співробітництва дослідники, особливу увагу приділяють аналізу сукупності факторів прикордонної співпраці (геополітичний, транспортно-географічний, економічний, екологічний, соціально-демографічний і інформаційний фактори). Це Т. Гончарук, Є. Сич, О. Гонта, О. Редько Гончарук Т.Т. Прикордонні інтеграційні процеси // Росія – Україна: проблеми і можливості наукового та економічного співробітництва. Зб. наукових праць. – Суми, 2000. – С. 190 – 205. Сич Є., Гонта О. Інформаційні фактори інтеграційної взаємодії прикордонних регіонів // Науково-технічна інформація. – 2000. – №2. – С.12 – 17; Редько О., Гонта О. Соціальні взаємодії прикордонних регіонів в умовах геополітичної трансформації // Сіверянський літопис. – 2000. – №2. – С.110 – 111. тощо.

Торгово-економічний напрямок прикордонного співробітництва висвітлюють Бієн Белі, Є. Сич, О. Гонта, Ю. Кутах, М. Османов Белі Б. Розвиток прикордонного співробітництва східних регіонів України як напрям реалізації її зовнішньоекономічної політики // Соціально-економічні дослідження в перехідний період: Проблеми європейської інтеграції і транскордонної співпраці. – Вип. 29. – Луцьк, 2001. – Т.1. – С.222 – 224; Сич Є., Гонта О., Кутах Ю. Прикордонні регіони в системі зовнішньоекономічних зв’язків // Зб. наук. пр. Київського ін-ту залізничного транспорту. – 1998. – №2. – С. 8 – 17; Османов М.Н. Совершенствование организации внешнеэкономической деятельности на уровне регионов – М.: Изд-во РАГС, 2000. – 167 с. тощо. Дослідникі пов’язують розвиток економічного співробітництва з процесами інтеграції як прикордонних регіонів, так і країни в цілому в європейський і світовий господарський простір (В. Будкін, З. Петренко Будкін В.С. Прикордонне співробітництво в системі адаптації Україні до європейського простору // Проблеми прикордонних територій України. – К., 1993. – С.169 – 179; Петренко З.О. Прикордонні регіони як нова форма міжнародної інтеграції // Економіка України. – 1999. – №12. – С. 44 – 51. ). Загальні тенденції та особливості екологічного співробітництва прикордонних областей освітлені в працях А. Кирюхина, А. Бояр, О. Відоменко, Н. Тимошенко Кирюхин А.М. Сотрудничество территорий российско-украинского пограниччя в области охраны окружающей среды // Регион. – 2001. – спец. выпуск. – ноябрь. – С. 64 – 65; Бояр А.О. Проблеми перспективи природоохоронної діяльності у прикордонному регіоні // Соціально-економічні дослідження в перехідний період: Проблеми європейської інтеграції і транскордонної співпраці. Вип. 29. – Луцьк, 2001. – Т.1. – С. 449 – 452; Відоменко О.І. Економічно-екологічні аспекти техногенно-природної безпеки прикордонних регіонів: Дис. ... к.е.н. – Л., 2002. – 176 с.; Тимошенко В. Экологическое оздоровление р. Северский Донец на основе сотрудничества приграничных областей Российской Федерации и Украины // Регион. – спец. выпуск. – 2001. – ноябрь. – С. 22 – 25..

Меншу увагу дослідники прикордонного співробітництва приділяють соціально-культурному напрямку. Серед вітчизняних науковців етнокультурний аспект згаданої проблеми досліджує І. Звірковський Звірковський І.В. Етнокультурний фактор в українсько-російських відносинах 90-х років: Автореферат дис. ...канд. політ. наук. – К., 2000. – 27 с.. Він доводить наступні положення: етнонаціональні меншини українців у Російській Федерації і росіян в Україні мають визначний вплив на формування взаємин на міждержавному рівні; за різних умов внутрішньої етнополітики в кожній з країн ці групи населення можуть виступати у відношеннях між державами стабілізуючим, або дестабілізуючим фактором. Подібної думки дотримується російський дослідник Є. Білогубова Белогубова Е.Т. Глобализационные аспекты социокультурного развития российского региона: Автореферат дис. ...к.політ.наук. – М., 2001. – 24 с. .

Прикордонне співробітництво в Європі має широку географію та розвивається протягом більш тривалого часу, тому аналіз європейського досвіду є досить корисним для розбудови прикордонного співробітництва і в Україні, і в Російській Федерації. Саме аналізу європейського досвіду присвячені праці Пітер Ван Руна, С. Романова Питер Ван Рун Европейский опыт приграничного сотрудничества // Приграничное сотрудничество: опыт и перспективы – М., 2001. – С. 17 – 23; Романов С. Российские регионы в трансграничном сотрудничестве // Международная жизнь. – 1997. – №11. – С. 100 – 110.. Науковці намагаються з’ясувати які досягнення європейського досвіду прикордонного співробітництва можно застосувати в умовах прикордоння пострадянських країн. Одним з найбільш перспективних і привабливих варіантів реалізації прикордонного співробітництва є взаємодія територій, які належать до різних країн, у рамках спеціальних об’єднань та асоціацій, котрі сьогодні більш відомі під назвою “Єврорегіон”. Останній проблемі присвячені праці О. Цибулькіна, А. Голікова, П. Черномаза Цибулькін О. До питання до формування єврорегіонів і моделі транскордонної геополітики України // Регіон: проблеми і перспективи. – 1997. – №7. – С. 41 – 49; Голиков А.П., Черномаз П.Л. Еврорегион “Слобожанщина” как фактор трансграничного сотрудничества сопредельных областей Украины и России // Регион. – 1998. – № 4. – С. 34 – 37.

.

Отже, аналіз досліджень свідчить, що історія становлення і розвитку міжрегіонального співробітництва прикордонних областей України і Російської Федерації не була темою окремих досліджень, що й робить важливим вивчення цієї теми.

Другий параграф „Джерела дослідження” – присвячений аналізу друкованих та архівних матеріалів, використаних при написанні дисертації. Основу джерельної бази становлять опубліковані законодавчі і нормативні акти архівні матеріали, що доповнюються матеріалами періодичних видань та фактологічною інформацією. У дисертації виділено декілька груп джерел. Перша – це опубліковані збірники документів та матеріалів. Друга – міжнародні правові документи, що стосуються прикордонного співробітництва в Європі, а також міждержавні угоди про взаємовідносини та співробітництво у різних сферах, національні закони і правові акти України та Російської Федерації, в яких закладені основи прикордонного співробітництва. Третя – офіційні статистичні довідники України та Російської Федерації. Четверта – поточні архіви Виконкому прикордонних областей України, Російської Федерації та Республіки Білорусь; шоста – документи поточних архівів управління освіти і науки Харківської обласної державної адміністрації та управління зовнішніх зносин та зовнішньоекономічної діяльності Луганської обласної державної адміністрації. П’ята – періодичні видання України і Російської Федерації („Зеркало недели”, “Слобідський край”, “Деснянська правда”, “Сумщина”, “Жизнь Луганска”, “Наша газета”, “Луганська правда”, “Белгородская правда”, “Брянский рабочий”, “Воронежский курьер” та газета виконкому ради керівників прикордонних областей “Приграничное сотрудничество”).

Джерельна база цілком достатня для всебічного вивчення теми.

Другий розділ – „Основні категорії та правові механізми прикордонного співробітництва України і Російської Федерації” – складається з п’яти параграфів. Перший з них – „Основні категорії прикордонного співробітництва”. В дослідженнях даної сфери вживаються наступні поняття: прикордонний простір (соціально-географічна область, що розташована впродовж лінії кордону, а також навколо певних пунктів країни, і в межах якої відбуваються явища і процеси, що мають прикордонний характер); прикордонний регіон (частина державної (національної) території, яка прилягає до державного кордону зі складеною морфологією (конфігурацією) географічних об’єктів і межує з сусідніми зарубіжними територіями); прикордонність (ступінь прилеглості частини державної території до лінії державного кордону з достатнім рівнем насиченості території суспільно-економічними об’єктами).

Наступними категоріями понятійного апарату є міжрегіональне, прикордонне та транскордонне співробітництво. За визначенням П. Бєлєнького і Н. Мікули Бєлєнький П., Мікула Н. Підходи до формування концепції транскордонного співробітництва області // Проблеми транскордонного співробітництва. – Л., 1995. – С. 10., міжрегіональне співробітництво передбачає будь-які зв’язки, встановлені між регіонами, що належать до різних держав і включає в себе транскордонне співробітництво, відмінність якого полягає лише в необхідності наявності кордону між співпрацюючими територіями.

В сучасній науковій літературі та на практиці міжнародних відносин поняття “транскордонне співробітництво” тісно пов’язане із поняттям “прикордонне співробітництво”. За своєю суттю співпрацю сусідніх територій визначають обидва терміни. Однак другий термін є більш звичним в Україні та Російській Федерації і використовувався в умовах, коли кордон був закритий для широкого обміну. Об’єктами досліджень були прилеглі території кожної з суміжних держав зокрема. Термін “прикордонне співробітництво” почав вживатися у 70-х роках минулого століття для означення культурних відносин та політичних акцій між сусідніми регіонами по обидві сторони кордону. Проте, на даний час, за визначенням І. Сторонянської Сторонянська І.З. Міжнародне регіональне співробітництво – Л.: Вища школа, 2002. – С. 17.

, взаємні відносини прикордонних територій відбуваються в значно більшій кількості сфер і, часто, незалежно від волі та бажань людини та відміченого нею кордону, тобто категорія “транскордонне” більше відповідає суті того, що відбувається на прикордонних територіях. В Рамковій європейській конвенції транскордонне співробітництво визначається як будь-які спільні дії, спрямовані на посилення та поглиблення добросусідських відносин між територіальними общинами або органами влади, що знаходяться під юрисдикцією двох або декількох договірних сторін, а також укладання з цією метою будь-яких необхідних угод або досягнення домовленостей.

На наш, погляд, краще дотримуватися думки українських дослідників П. Бєлєнького, Н. Мікули, які пропонують для визначення транскордонної та прикордонної співпраці розширити звичне визначення терміна прикордонного співробітництва як в Україні, так і в Російській Федерації до поняття транскордонного, яке більше використовується в світі і вживати їх як тотожні.

У другому параграфі – „Питання міжнародного й міждержавного законодавчого забезпечення прикордонного співробітництва України і Російської Федерації ” – автором аналізуються документи міжнародного і міждержавного правових режимів. До першого належать документи, що регулюють транскордонні відносин у правовому режимі ЄС й ООН. Це, перш за все, багатостороння Рамкова європейська конвенція; документи ООН, що стосуються екологічних проблем (Конвенція про прикордонне забруднення повітря на великі віддалі, Конвенція про оцінку впливу на оточуюче середовище, Конвенція з охорони і використання транскордонних водотоків, Конвенція про транскордонний вплив промислових аварій); Європейські положення про територіальне самоврядування (Страсбург, 15.11.1985); Декларація про транскордонне співробітництво, прийнята Комітетом Міністрів Ради Європи (6.11.1989). Згадані документи визначають загальні основи для регулювання прикордонних відносин між місцевими та регіональними органами влади.

До міждержавного рівня регулювання належать багато- та двосторонні угоди між Україною і Російською Федерацією. Перш за все, це угода між Урядом України і Російської Федерації про співробітництво прикордонних областей, яка є ґрунтовним, комплексним документом, який врахував урегулювання всіх сфер транскордонних відносин. Чільне місце в державному юридичному забезпеченні займають Угода про створення змішаної російсько-української комісії зі співробітництва, Програма міжрегіонального і прикордонного співробітництва між Україною і Російською Федерацією, Програма економічного співробітництва між Україною і Російською Федерацією на 1998-2004р. Але, треба підкреслити, що незважаючи на велику кількість статей і пунктів вищезгаданих документів, недоліки і прогалини у законодавчій базі регулювання прикордонних відносин не було ліквідовано і крім того, на жаль, більшість статей документів залишалися лише на папері і не знаходили свого застосування в дії.

У третьому параграфі – „Українське законодавство й прикордонне співробітництво” – проаналізовані державні закони, укази президента і постанови кабінету міністрів стосовно повноважень суб’єктів прикордонного співробітництва, правил організації зовнішньоекономічної діяльності та прикордонної торгівлі. Українська національна база регулювання прикордонного співробітництва досліджуваного періоду визначалася нечіткістю законодавчого середовища, невизначеністю повноважень регіональних органів влади при формуванні міжнародних прикордонних об’єднань. В Україні не існувало практики, коли чітка компетенція суб’єктів прикордонного співробітництва визначалася особливим законом. Фактично у жодному законі України не має визначення категорійного апарату щодо міжрегіонального та прикордонного співробітництва.

У четвертому параграфі – „Російське законодавство й прикордонне співробітництво” – автором проаналізовані дані російського федерального законодавства, статути прикордонних областей Бєлгородської та Ростовської областей у досліджуваний період. Доведено, що здійснення прикордонного співробітництва суб’єктами Російської Федерації відбувалося силами власного правового регулювання даної сфери у відсутності єдиного федерального закону, який би визначав принципи, форми і порядок встановлення суб’єктами федерації прикордонної співпраці.

У п’ятому параграфі – „ Міжрегіональний і локальний рівні правового регулювання прикордонних відносин” – автором висвітлюється становлення міжрегіонального і локального правового режиму співпраці. Проаналізовані угоди про міжрегіональне співробітництво між місцевими державними обласними адміністраціями, угоди і домовленості між конкретними суб’єктами господарювання. Саме цей рівень правової системи прикордонного співробітництва України і Російської Федерації сприяло інтеграційним процесам. І на рівні прямих контактів регіонів двох держав протягом другої половини 90-х років і на початку ХХІ століття досить успішно вирішувалися конкретні питання на базі комплексу двосторонніх міжрегіональних угод.

Отже, договірно-правова база українсько-російських прикордонних стосунків становить комплекс міжнародних, міждержавних, міжурядових, міжрегіональних і локальних угод. Але кількісне зростання угод юридичної бази апріорі не зумовило покращення якості міжрегіональної співпраці прикордонних областей України і Російської Федерації.

Третій розділ – „Основні напрямки прикордонного співробітництва України і Російської Федерації ” – складається з трьох параграфів. У розділі наводяться чинники, які детермінують можливість і ефективність зв’язків суміжних регіонів України і Російської Федерації майже в усіх сферах життя. Найбільш актуальними напрямками, в яких відбувалася співпраця прикордонних областей є торгово-економічний, екологічний, соціально-гуманітарний.

У першому параграфі – „Торгово-економічне співробітництво” – розглядається становлення і розвиток економічних та торгових стосунків суміжних областей України і Російської Федерації. Зазначається, що висока щільність виробничо-кооперативних та технологічних зв’язків між базовими підприємствами господарчих комплексів прикордонних регіонів, спільність технологічних умов виробництва зумовили актуальність торгово-економічного співробітництва.

У дисертації підкреслена кореляційна залежність між часткою товарообігу з прикордонною державою і величиною валового регіонального продукту на душу населення. Простежується закономірність: чим вище частка прикордонного товарообігу, тим більше валовий регіональний продукт. Останнє є важливим фактором економічного росту.

Аналіз інвестиційного процесу у прикордонній економічній співпраці виявив, що процес взаємопроникнення капіталів відобразився у створенні спільних підприємств, але більшість з них створювалися заради торгово-посередницьких операцій і існували досить короткий відрізок часу.

Наводяться дані про організацію заходів сприяння розвитку торгівлі між окремими областями, розкривається велика роль в згаданому процесі торгово-промислових палат суміжних областей. Останні налагодили регулярний обмін діловою інформацією між російськими і українськими товаровиробниками. Окремо розглядається роль „човникової ” та бартерної торгівлі в загальному товарообігу.

На основі наведених фактів висвітлюються основні досягнення прикордонного торгово-економічного співробітництва і чинники, що гальмували ефективну співпрацю в цьому напрямі. Особлива увага звертається на такі гальмуючі фактори, як „тіньова ” економіка, транспортна проникність кордону та проблема перетинних трас.

У другому параграфі – „Екологічне співробітництво” – дисертантом розглядаються й аналізуються основні форми співпраці суміжних областей України та Російської Федерації у природоохоронній сфері. Екологічне співробітництво суміжних областей обумовлено неможливістю вирішити проблеми охорони та раціонального використання навколишнього середовища силами однією сторони. У дисертації наводяться дані про збитки заподіяні забрудненням довкілля.

Аналіз прикордонного співробітництва у сфері забезпечення природно-техногенної безпеки, дозволив виділити основні аспекти співпраці суміжних областей України і Російської Федерації: співпраця у сфері охорони і використання водних ресурсів, співробітництво у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій шляхом проведення спеціальних наукових досліджень; створення спільних робочих груп управління екологічними проектами; розроблення і реалізація програм; здійснення взаємного обміну інформацією.

Особлива увага наголошується на тому, що вирішення екологічних проблем обов’язково вимагає об’єднання зусиль не тільки прикордонних областей, а й обох країн. Безперечно, що для цього необхідно залучати державні, регіональні, муніципальні бюджетні кошти, а також кошти міжнародних екологічних фондів і програм.

У третьому параграфі – „Соціально-гуманітарний напрямок співробітництва” – звертається увага на висвітлення аспектів культурно-етнічної співпраці, регулювання проблем ринку праці, трудової міграції населення.

Культурно-етнічне співробітництво прикордонних областей дозволяло пропагувати нашу державність, свої національні наміри і стирати різні нашарування і загострення, які іноді виникали не лише між прикордонними областями, а й між Україною і Російською Федерацією взагалі; крім того культурні заходи українських закладів в прикордонних областях Російської Федерації сприяли збереженню української етнічності в російськомовному оточенні. Але в цьому аспекті не повною мірою використовувалися всі можливості.

Прикордонне співробітництво в галузі освіти стало ще однією цеглиною у фундаменті плідної педагогічної діяльності працівників освіти і в процесі досягнення високої якості освітнього рівня.

Чільне місце у прикордонному співробітництві посідав обмін інформацією, що сприяло формуванню міжрегіональної інформаційної системи забезпечення взаємодії і перетворенню інформації та інтелекту у специфічний економічний ресурс.

Найбільші проблеми спостерігалися у співпраці регулювання ринку праці і процесів трудової міграції, і що саме ці аспекти соціального напрямку співробітництва не знайшли достатнього вирішення.

Отже, основні напрями міжрегіонального співробітництва прикордонних областей України і Російської Федерації мали певні досягнення, але поряд з ним існували проблеми, які гальмували розвиток прикордонного співробітництва.

Висновки вміщують наступні основні положення дисертації, що виносяться на захист:

- дана тема не була предметом спеціального дослідження новітньої історії України. У вітчизняній науці відсутні роботи, які б детально висвітлювали весь комплекс становлення та розвитку україно-російських прикордонних відносин, враховували б при аналізі зарубіжний досвід і можливості його використання;

- ступінь нормативно-правового забезпечення прикордонного співробітництва визначається станом міжнародного, міждержавного, українського національного, російського національного, міжрегіонального і локального рівнів правового регулювання. Документи правого режиму ЄС та ООН визначають лише загальні принципи регулювання прикордонних відносин, які повинні спиратися перш за все на національні законодавства. Розвиток міжрегіонального співробітництва прикордоннних областей України і Російської Федерації відбувався при відсутності спеціального законодавства. Конкретні питання прикордонного співробітництва краще вирішувалися на базі комплексу двосторонніх міжрегіональних і локальних угод, що є свідченням достатнього розвитку міжрегіонального і локального рівня правового забезпечення співпраці суміжних областей України і Російської Федерації;

- міжрегіональне прикордонне торгово-економічне співробітництво просувало розвиток міждержавних торгово-економічних зв’язків; відновлювалися або встановлювалися прямі міжкоопераційні зв’язки підприємств українсько-російського прикордоння; прикордонне співробітництво стимулювало процес взаємопроникнення капіталів і сприяло залученню інвестицій, створенню нових робочих місць. Досягнення екологічного співробітництва (охорона і використання водних ресурсів, спільні заходи на випадок надзвичайних ситуацій та інше) дозволять в майбутньому здійснювати оперативний контроль міжрегіонального експорту – імпорту забруднювачів, покращать показники стану навколишнього середовища. Позитивним моментом стала розробка спільних заходів і проведення тренувань на випадок надзвичайних ситуацій (перш за все на випадок аварій на небезпечних промислових об’єктах). Співробітництво за соціально-гуманітарним напрямком відбувалося в сфері культурно-етнічної співпраці, регулювання проблем ринку праці, трудової міграції населення.

- поряд з досягненнями прикордонного співробітництва України і Російської Федерації в досліджуваний період існували і проблеми, які заважали здійсненню ефективного прикордонного співробітництва: інвестиції вкладалися здебільшого в посередницьку торгову діяльність або в реконструкцію старих підприємств, а не в інновації; зниження ефективності екологічного співробітництва при вирішенні проблем техногенно-природної безпеки прикордонних територій було зумовлено необхідністю розв’язання наріжних питань цієї проблеми на рівні обох держав; негативні прояви тенденцій міграційних процесів на прикордонних територіях було зумовлені відсутністю офіційного порядку працевлаштування громадян України і Російської Федерації в прикордонних областях, неврегульованістю процедури митного і міграційного контролю стосовно громадян, що постійно мешкають у прикордонних областях;

- культурно-етнічне співробітництва прикордонних областей дозволяло пропагувати нашу державність, свої національні наміри і стирати різні нашарування і загострення, які іноді виникають не лише між прикордонними областями, а й між Україною і Російською Федерацією взагалі. Прикордонні області України допомагали українцям, що мешкають в суміжних областях у створенні національних осередків. Останнє не лише сприяло задоволенню національно-культурних потреб закордонних українців, а й допомагало їм у нових історичних умовах усвідомити необхідність живого зв’язку з Українською державою та усвідомити власну національну ідентичність. Але, на жаль, реалізація деяких пунктів національних програм культурно-етнічного співробітництва між прикордонними областями залишилися нереалізованими внаслідок недостатнього фінансування;

- велика роль у розвитку прикордонного співробітництва належить Виконавчому комітету Ради керівників прикордонних областей України, Російської Федерації та Республіки Білорусь. Перш за все це стосується розробки пропозицій до керівництва обох країн стосовно основних проблем співпраці, а також стосовно координації співробітництва між окремими обласними державними адміністраціями, відомствами та суб’єктами господарювання.

Аналіз правових механізмів прикордонного співробітництва і основних напрямів співпраці у досліджуваний період дає підстави обґрунтувати деякі практичні рекомендації, які в розгорнутому вигляді сформульовані у висновках дисертаційного дослідження. Вони стосуються заходів удосконалення законодавчої бази прикордонного співробітництва, підтримання ініціативи місцевих влад у проведенні прикордонної політики, з метою уникнення помилок у проведенні політики міжрегіонального співробітництва прикордонних областей.

Основні положення дисертації викладені в таких публікаціях:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

АНОТАЦІЇ

Вовк С.О. Становлення та розвиток міжрегіонального співробітництва прикордонних областей України і Російської Федерації (наприкінці ХХ ст. – на початку ХХІ століття). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 – історія України.

На основі широкої джерельної бази у дисертації вивчається процес становлення та розвитку прикордонного співробітництва України і Російської Федерації. Розкрито основні поняття і категорії прикордонного співробітництва. Досліджено механізми правового регулювання міжнародного, міждержавного, українського національного, російського національного, міжрегіонального і локального рівнів; зроблено критичний аналіз відповідних нормативно-правових актів; висвітлюються недоліки національних законодавчих баз стосовно прикордонного співробітництва України і Російської Федерації. Розкриваються основні напрямки співпраці: торгово-економічний, екологічний, соціально-культурний. Показується роль Виконавчого комітету Ради керівників прикордонних областей України, Російської Федерації та Республіки Білорусь у розвитку міжрегіонального співробітництва прикордонних областей України і Російської Федерації.

Отже, прикордонне співробітництво України і Російської Федерації в досліджуваний період було спрямоване на розвиток прикордонних регіонів шляхом налагодження і подальшого розширення торговельно-економічних, екологічних і соціально-культурних зв’язків. Крім того підтримка етнічних українців, які мешкають у прикордонних областях Російської Федерації, сприяло процесу їх національної ідентифікації.

Ключові слова: міжрегіональне співробітництво, прикордонне співробітництво, прикордонні області, механізми правового регулювання.

Вовк С.А. Становление и развитие межрегионального сотрудничества приграничных областей Украины и Российской Федерации (в конце ХХ в. – начале ХХІ века). – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 – история Украины.

На основе анализа документов и фактологического материала исследуется процесс становления и развития межрегионального сотрудничества приграничных областей Украины и Российской Федерации.

Раскрыты основные понятия и категории приграничного сотрудничества (приграничное пространство, приграничный регион (область), приграничность, межрегиональное, приграничное, трансграничное сотрудничество).

Исследуются механизмы регулирования всех правовых уровней: международного, межгосударственного, украинского национального, российского национального, межрегионального и локального. Изложены нормативные основы процесса приграничного сотрудничества Украины и Российской Федерации. Впервые