ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. В. Н. КАРАЗІНА

ВЄРШИНІН СЕРГІЙ ВАЛЕРІЙОВИЧ

УДК 330.101.541:

330.101.52

ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІї МАКРОДИНАМІКИ

У ТРАНСФОРМАЦІЙНІй ЕКОНОМІЦІ

Спеціальність 08.01.01 – економічна теорія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Харків – 2005

Дисертація є рукописом.

Робота виконана в Харківському національному університеті ім. В. Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник – | доктор економічних наук, професор Кім Матвій Миколайович, Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України, професор кафедри економічної теорії та економічних методів управління.

Офіційні опоненти:– | доктор економічних наук, професор Волинський Георгій Семенович, Східноукраїнська філія Міжнародного Соломонова університету Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри фінансів та економічної теорії;–

кандидат економічних наук, доцент Козуб Данила Анатолійович, Національний технічний університет „Харківський політехнічний інститут” Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри загальної економічної теорії;

Провідна організація:– | Харківський національний економічний університет Міністерства освіти і науки України, кафедра економічної теорії, м. Харків.

Захист відбудеться “03” червня 2005 року о 16-00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.01 Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за адресою: 61002, м. Харків, вул. Мироносицька, 1, ауд. 4-11.

З дисертацією можна ознайомитись в Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна, м. Харків, пл. Свободи, 4.

Автореферат розіслано “29 ” квітня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Соболєв В. М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Протягом останніх десятиріч минулого тисячоліття ступінь складності економічних процесів значно підвищився. Провідною тенденцією розвитку сучасного світу є глобалізація. Процеси світової інтеграції стали потужним чинником урізноманітнення світового господарства. Всі найважливіші події в житті людства в XX і XXI ст. пов’язані з численними соціально-економічними перетвореннями.

Проголошення незалежності України, початок трансформаційних перетворень як результат відмовлення від адміністративно-командного управління економікою й орієнтація на ринкові механізми функціонування національної економіки зумовили необхідність перебудови структури національного виробництва на новій основі. Протягом більше ніж десяти років ринкової трансформації відбулися значні зміни структури суспільного виробництва. Збільшилася частка експортних галузей, зросла питома вага виробництва предметів споживання у ВВП, темпи економічного зростання з 2000 р. перевищили середньосвітові. Швидкими темпами відбувалося ста-новлення ринкової інфраструктури. Створено нові структурні елементи національної економіки – система комерційних банків, приватних і акціонерних (недержавних) підприємств та ін. Однак набуті темпи перебудови структури економіки ще не забезпечують тих змін у господарському житті, яких вимагає від нас світова економічна система. Тому необхідне глибоке вивчення дійсності, яка постійно змінюється, і застосування його результатів власне в економіці, а це неможливо без визначення тенденцій розвитку макроскладових економічної системи.

Центральною проблемою для всіх без винятку вчених-економістів колишнього СРСР стала проблема переходу до економічного зростання. Вона нероздільно пов’язана з проблемою економічних циклів, оскільки в об’єктивній реальності це один динамічний процес. Саме сплетіння теорій зростання й циклів утворює теорію економічної динаміки, яка, поєднуючи в собі економічні, математичні та інституційні методи пізнання, може визначити сутність, фактори, напрями руху всієї національної економіки. Підсилення тяжіння економічної думки до теорії динаміки зумовлюється, перш за все, природою самої економічної дійсності. Використовувані раніше методи пізнання, так само як і теорії, безсилі допомогти процесу пізнання економічної дійсності й досить повно пояснити її явища. Виявилася необхідність створення динамічної, а згодом і макродинамічної концепції. Причини цього полягають у тому, що з підвищенням рівня культури й техніки темп і значення змін в економічному житті зростають. За останні десятиріччя його мінливість набула надзвичайної стрімкості. Відповідно загострилася й потреба орієнтуватися в ході змін економічної дійсності.

Надзвичайна повільність структурних зрушень у трансформованій економіці деяких країн не тільки являє собою насущну проблему, але й може, в перспективі, стати головною перешкодою на шляху побудови конкурентоспроможної, збалансованої господарської системи. Економічна теорія підійшла до цього рубежу з достатньо розвиненим теоретико-методологічним потенціалом, який уже дозволяє не тільки окреслювати коло динамічних проблем, а й систематизувати, аналізувати й моделювати їх.

Ступінь наукової розробки проблеми. В науковій літературі в цілому дуже широко розглядаються окремі проблеми макроекономічної динаміки: проблеми зростання, циклічності, інвестування.

Першим ученим, який окреслив предмети вивчення статики й динаміки, був Дж. Ст. Мілль; свідоме їх розмежування зробив Дж. Б. Кларк; теорію циклів сформулював В. Зомбарт; заклав основи теорії економічного зростання Дж. М. Кейнс.

Над теоретичними проблемами динаміки працювали такі видатні вчені-економісти, як К. Маркс, М. Туган-Барановський, А. Шпітгоф, Й. Шумпетер, Р. Харрод, Є. Домар, Е. Фелпс, Р. Солоу, В. Леонтьєв та ін. Найбільший внесок у розробку проблем динаміки вніс російський учений М. Д. Кондратьєв, який опублікував кілька основоположних робіт у цій області. Ми не можемо не підкреслити значущість фундаментальних досліджень динаміки, виконаних Р. Харродом та Е. Хансеном.

Трансформаційний період поставив перед економістами першочергову задачу макродинаміки – визначити механізми переходу до економічного зростання. Істотний внесок у вивчення й розробку цієї проблеми зробили сучасні українські вчені А. Гальчинський, В. Геєць, Б. Губський, О. Дзюблюк, Г. Волинський та ін.

В області економіко-математичного моделювання динамічних процесів значний інтерес представляють роботи Ю. Архангельського, О. Осауленка, Л. Шостака, І. Кононенка, Ю. Лисенка, Д. Козуба та ін.

Теоретико-методологічними аспектами динаміки займаються А. Гриценко, І. Лукинов, С. Мочерний, Д. Чистілін.

Особливу увагу приділяють дослідженням динаміки російські вчені Л. Абалкін, С. Глазьєв, Д. Львів, О. Іларіонов, Ю. Ольсевич, Р. Нуреєв, В. Кириченко.

Значна кількість джерел свідчить про широке коло проблем макроекономічної динаміки. Як розділ економічної теорії вона ще перебуває в стадії формування, і фундаментальних досліджень в цій області поки ще небагато.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано в рамках планової науково-дослідної теми кафедри економічної теорії й економічних методів управління Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна "Соціально-економічний механізм і наслідки ринкових перетворень"(ДР № 0104U000675).

Мета й задачі дослідження. Головною метою дисертаційного дослідження є комплексне теоретичне вивчення тенденцій макроекономічної динаміки у трансфор-маційній економіці й визначення на цій основі шляхів підвищення ефективності національної економіки.

Відповідно до цієї мети поставлені такі конкретні задачі.

1. Визначити зміст динамічних методів пізнання економічних процесів.

2. Виявити елементи статико-динамічної теорії в роботах представників різних економічних шкіл і напрямків.

3. Використовуючи динамічні методи, розкрити сутність категорії "макроекономічна динаміка" через обґрунтування категорії "економічна динаміка".

4. Для визначення основних економічних показників виявити механізм функціонування еволюціонуючого господарства, що базується на ринку.

5. Розглянути вплив трансформації на цей механізм.

6. Проаналізувати існуючі моделі макроекономічної динаміки стосовно до трансформаційної економічної системи.

7. Розробити систему якісних взаємозв’язків основних макроекономічних показників, яка дозволить теоретично визначити тенденції їх зміни, й отримати статистичне підтвердження.

8. Розглянути основні тенденції макроекономічної динаміки й визначити можливі методи впливу на них.

9. Схарактеризувати деформації основних макроекономічних тенденцій за умов трансформації та шляхи їх подолання.

Мета й задачі дослідження зумовили його структуру, внутрішню логіку й послідовність розглядання окремих проблем.

Об’єкт і предмет дослідження. Об’єкт дослідження – трансформаційна економіка. Предмет дослідження – тенденції зміни основних макроекономічних елементів.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертації становить метод сходження від абстрактного до конкретного як загальний метод наукового пізнання соціально-економічних явищ. З огляду на складність макропроцесів в економічній системі й у зв’язку з необхідністю проведення комплексного системного дослідження були використані окремі наукові методи, а саме методи функціонального, історичного й системного аналізу. При дослідженні особливостей становлення теорії економічної динаміки, а також при побудові механізму функціонування рівномірно еволюціонуючого господарства, що базується на ринку, були використані історичний та еволюційно-інституціональний підходи. Тенденції макроекономічної динаміки визначалися економіко-математичними методами.

Як теоретична та інформаційна база були використані фундаментальні дослід-ження вітчизняних і зарубіжних економістів в області статики й динаміки економічних систем, монографії, статті різних авторів з проблем перехідного періоду, економічного зростання, циклів, інвестування та ін., статистичні збірки.

Наукова новизна результатів дослідження, отриманих особисто автором, полягає у наступному.

Уперше:

1. Запропоновано трактування:–

макродинаміки як взаємопов’язаної зміни складових цілісної економічної системи при переході від одного рівня макроекономічної рівноваги до іншого;–

мікродинаміки як взаємопов’язаної зміни складових цілісної економічної системи при переході від одного рівня мікроекономічної рівноваги до іншого.

2. Введено й обґрунтовано коефіцієнт прискорення ринкової трансформації

ktr=tcl/ti,

де tcl – час проходження стадії (ступеня, етапу) розвитку суспільства

при класичному типі формування ринкової економіки;

ti – час її проходження при інверсійному типі ринкової трансформації.

З використанням цього коефіцієнту зроблено оцінку темпів трансформаційних процесів економічної системи України.

Цей коефіцієнт прямо пропорційний прискоренню проходження стадій (ступенів, етапів) розвитку суспільства і (відповідно) прискоренню тенденцій змінення макроекономічних показників при інверсійному типі ринкової трансформації порівняно з тими ж стадіями (ступенями, етапами) при класичному типі формування ринкової економіки.

3. Показано, що визначальною тенденцією макродинаміки є зміна норми прибутку, як цільової функції ринкової системи, яка відповідно обумовлює зміни норм заробітної плати, процента й ренти, розрахованих як відношення абсолютних їх величин до ВВП.

Дістало подальшого розвитку:

4. У сфері макродинаміки розмежовано:–

макродинаміку суспільного виробництва, яка полягає в зміненні виробництва, розподілу, обміну та споживання продукції при переході від одного рівня рівноваги до іншого;–

фінансову макродинаміку, яка полягає в зміненні формування, розподілу, використання фінансових ресурсів суспільства при переході від одного рівня рівноваги до іншого.

5. Встановлено, що для розширювальної фази макродинаміки у трансформаційних економіках характерними є тенденції змінення заробітної плати, процента, ренти (зростання абсолютної величини при зменшенні норм) і прибутку (збільшення абсолютної величини при збільшенні норми).

6. Визначено, що у трансформаційний період тенденції інвестування та збереження деформуються: в Україні норма валового нагромадження дорівнює 20% ВВП, а чистого тільки – 6%. Причинами цієї деформації є обслуговування державного боргу й від'ємне сальдо державного бюджету.

Теоретична та практична значущість дослідження. Основні положення й висновки дисертаційної роботи можуть бути використані для уточнення можливостей і заходів державної макроекономічної політики при вирішенні задач ринкового трансформування, розробленні програм подальшої стабілізації економіки України. Результати й положення дисертаційної роботи можуть бути використані також у навчальному процесі у вищих учбових закладах у курсах "Основи економічної теорії", "Макроекономіка", "Державне регулювання економіки".

Апробація результатів дисертації. Основні положення й висновки дисертаційного дослідження були повідомлені й обговорені на чотирьох на міжнародних наукових та науково-практичних конференціях: "Актуальні проблеми соціально-економічного розвитку на пострадянському просторі" (Харків, 2003), "Проблеми соціально-економічного розвитку України в умовах ринкових перетворень" (Харків, 2003), "Динаміка наукових досліджень 2003" (Дніпропетровськ, 2003), "Науковий потенціал світу ’2004" (Дніпропетровськ, 2004).

Публікації. Основні результати дисертаційної роботи викладено у 8 роботах загальним обсягом 1,6 друк. арк., у тому числі у 4 статтях (1,2 друк. арк.), опублікованих у фахових наукових виданнях.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, шести підрозділів, висновків, списку використаної літератури. Робота викладена на 155 стор., з яких 142 – основний текст; список використаної літератури включає 172 найменування; робота містить 7 таблиць, 6 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету й завдання, визначено предмет та об'єкт дослідження, схарактеризовано наукову новизну і практичну значущість.

Розділ перший "Зміст макроекономічної динаміки" складається з трьох підрозділів. У ньому на основі аналізу літературних джерел розглянуто статичні й динамічні методи пізнання економічної дійсності, генезис теорії економічної динаміки, визначено зміст поняття макроекономічної динаміки, розкрито її економічну сутність, структуру.

З метою визначення сутності макроекономічної динаміки розглянуто погляди вітчизняних і зарубіжних економістів на статичні й динамічні методи пізнання. Зроблено висновок про недостатню методологічну обґрунтованість вживання термінів "динаміка" та "статика" в економічній теорії. Вони використовуються для опису короткочасних економічних змін. Автор уточнює зміст цих понять: метод економічної статики розглядає економічні явища по суті, безвідносно до їх змін у часі; метод економічної динаміки розглядає ці явища у співвідношенні з часом; він дозволяє визначати стан економічної системи в наступний момент часу, виходячи із стану в даний момент. В дисертаційній роботі показано, що можна визначати й протиставляти не статику й динаміку явищ, а статичну й динамічну точки зору на них.

Необхідно відзначити, що при аналізі об’єкта статичним методом як основа приймається категорія незмінності, тотожності об’єкта самому собі й відповідно до цього використовується концепція статичної рівноваги елементів; при аналізі динамічним методом вважається основною категорія зміни, різниці, тобто приймається концепція постійної зміни елементів та їх зв’язків.

Основними методами вивчення поведінки та тенденцій зміни економічних систем є економіко-математичне моделювання, математичний аналіз, варіаційне та диференціальне числення. Задачі динамічного аналізу ми можемо описати таким чином: опис і встановлення стану та змін економічної дійсності, пояснення їх перебігу, доповнення теорії; постановка й вирішення проблеми прогнозу змін. Висновки, отримані з використанням динамічних методів, можна умовно розділити на дві групи: ті, що піддаються економетричній перевірці, і ті, що їй не піддаються. Використання статичного аналізу непродуктивне для пізнання сучасної економіки, яка швидко змінюється; динамічний підхід має безсумнівні переваги як засіб вивчення економічних систем, але відзначається великою складністю, бо передбачає застосування не тільки інструментів сходження від абстрактного до конкретного, але й статистичних та математичних методів.

З метою виявлення елементів статики й динаміки в теоріях основних економічних шкіл – від фізіократів до інституціоналістів – автор зробив історичний огляд цих теорій. Окремі проблеми динаміки, головним чином у зв’язку з проблемою криз, розроблялися ще з другої половини ХІХ ст. Економічною динамікою як теорією в процесі її еволюції було вирішено низку задач в області створення системи теорії як науки, описано і встановлено фактичний стан структур та їх зміни, пояснено їх рух; були поставлені й вирішувалися проблеми змін і прогнозування поведінки економічних систем.

Узагальнюючи результати вказаного огляду, можна зробити висновок, що динамічна теорія до 50– х рр. ХХ ст. включала:–

теорії історичної еволюції економіки й суспільства в цілому, які розглядають економічну динаміку з точки зору глобальної історичної перспективи якісної еволюції суспільства. Основною рисою цих концепцій є виділення фундаментальних відмінностей у специфіці функціонування суспільства на різних стадіях (етапах) його розвитку;–

теорії прогресивної зміни розподілу. Основна теза про зміну розподілу в динаміці, яка майже не змінилася до нашого часу, належить Д. Рікардо: поки існують будь-які збереження, розподіл багатства змінюється згідно з певними принципами: рента підвищується, прибуток падає; прибуток збільшується, заробітна плата зменшується.

Подальший розвиток теорії економічної динаміки як синтезу теорій економічного зростання й циклів тісно пов’язаний з розробками та вдосконаленням різних математичних моделей зростання й циклів, а також їх складових: мультиплікатора-акселератора, часових лагів, зворотних зв’язків, моделей ринкової адаптації, тобто з неокейнсіанським напрямком економічної теорії. Вдосконалюється методологічний і поняттєвий апарат, з набутих позицій заново аналізується економічна дійсність.

Наведений короткий огляд дозволяє стверджувати, що сучасна економічна теорія має переважно, хоча й не виключно, статичний характер – головним чином тому, що для динаміки не знаходиться місця в аналізі, який виходить із теорії граничної корисності.

Визначення предмета економічної статики й динаміки видається нам теоретично складним. Серед учених-економістів немає єдиної думки щодо цього питання. Різноманіття точок зору виявляється вже в розмежуванні динамічних і статичних методів.

Дати визначення теорії економічної динаміки можна тільки у зв’язку з теорією економічної статики при єдиному підході до них. Аналіз існуючих поглядів на поняття економічної статики дозволяє виділити чотири основні концепції, згідно з якими вона вивчає: стан народного господарства в той чи інший момент або період часу; народне господарство як сферу дії певних елементів і сил; народне господарство, яке функціонує в рамках усталеної традиції; рівновагу народного господарства. Пануючою є четверта концепція. Згідно з нею статичне господарство – це господарство, що перебуває у стані рівноваги. Отже, при аналізі функціонування ринкової системи ми можемо виявити два її стани: рівновагу й перехід від одного рівня рівноваги до іншого.

Автор визначає економічну статику як розділ економічної теорії, що вивчає стан рівноваги економічних систем. Другий розділ – економічна динаміка вивчає зміни економічних систем у процесі переходу від одного рівня рівноваги до іншого.

Зміни обсягу продукції відбуваються і в рівноважній системі, тобто в статичному господарстві. В даному разі обсяг виробництва, організація та техніка виробництва, кількість і якість потреб, кількість, розподілення і склад капіталів та ін. залишаються економічно незмінними. Кількісно агрегати можуть змінюватися пропорційно або однаковими темпами один відносно іншого. Це явище рівномірного розвитку економічної системи має назву "динамічна рівновага", а метод його ана-лізу – "порівняльна статика".

В сучасній економічній літературі не розмежовуються поняття "економічна статика" та "макроекономічна статика", "економічна динаміка" та "макроекономічна динаміка". Нам видається доцільним визначити дві складові підходу до вивчення економічної системи: на мікро- та макрорівні. Проблеми економічної рівноваги та її досягнення розглядаються на обох рівнях, і, відповідно, у складі економічної статики виділені мікро- та макроекономічна статика, а у складі економічної динаміки – мікро- та макроекономічна динаміка. У зв’язку з цим автор пропонує трактування макродинаміки як взаємопов’язаної зміни складових цілісної економічної системи при переході від одного рівня макроекономічної рівноваги до іншого; мікродинаміки як взаємопов’язаної зміни складових цілісної економічної системи при переході від одного рівня мікроекономічної рівноваги до іншого.

Предметом мікроекономічної динаміки, на думку автора, повинні бути тенден-ції поведінки окремих економічних одиниць, їх взаємодія на ринках. Їх вивчення включає мікроекономічний аналіз: галузевих та індустріальних основ економічного розвитку; проблем підприємництва; зіткнення інтересів виробників, споживачів та інститутів державної влади; формування нових економічних структур, які дозволяють підвищити ефективність функціонування економіки, її стійкість. Сюди ми відносимо теорії павутиння, фірми, поведінки та ін.

Предмет макроекономічної динаміки – структура й тенденції економічної системи в агрегованих, узагальнюючих показниках, у тому числі: коливання та шляхи змінення реального обсягу виробництва; глибокі структурні й інституціональні зміни; глобальні зміни в економіці, тенденції та закономірності її перетворення в нову якість. Сюди ми відносимо теорії економічного зростання, більшість теорій циклів, теорії мультиплікатора-акселератора, лагів, стабілізаційних політик, моделі засобів впливу на хід економічних процесів на народногосподарському рівні з боку держави.

Процеси зростання й коливальні процеси в економіці не відбуваються в дійсності окремо й незалежно, процес реальної динаміки – один, він здійснюється нерівномірно, поштовхами, коливаннями в напрямку висхідної прямої. Ми визначаємо, що макроекономічна динаміка, в більш вузькому розумінні, являє собою синтез теорій економічного зростання й циклів. Зараз не існує єдиної теорії циклів. Більш того, багато економістів заперечують циклічність розвитку економіки в принципі, вони визнають за краще говорити не про циклічність, тобто про більш-менш усталену періодичність, а про нециклічні коливання, зумовлені сукупністю довільних економічних факторів. Однак і серед економістів, які визнають циклічність, немає єдиної думки щодо її природи. Економічне зростання – феномен набагато складніший, ніж цикл. Він має свою структуру, фактори. Немає зростання взагалі – реально існують його конкретні види, виділення яких можливе за різними класифікаційними ознаками (темпи підвищення основних економічних показників, ступінь використання економічних ресурсів, відношення до чинного законодавства та ін.).

Проведений автором аналіз існуючих теорій економічних циклів та економічного зростання показує, що остаточно вони не сформовані. Це перешкоджає завершенню побудови теорії макродинаміки. З теоретичної точки зору, їх синтез для побудови макродинамічної теорії являє собою складну задачу. Автор пропонує загальну концепцію побудови й розвитку теорії макродинаміки: з метою аналізу увага зосереджується на синтезі методів пізнання даних теорій, предметів вивчення, взаємного впливу факторів.

У зв’язку з надзвичайною ємністю та складністю внутрішньої структури поняття "макроекономічна динаміка" доцільно його конкретизувати. Всі елементи структури економічної системи за характером своєї динаміки поділяються, на думку автора, насамперед на дві групи. В обох групах відбуваються коливальні процеси, але в динаміці елементів першої групи не виявляється будь-якої загальної тенденції до зростання чи падіння або ця тенденція непомітна. Сюди відносяться деякі вартісні елементи (вартість, мінова вартість) і ресурсні фактори. Динаміка елементів другої групи, які складають більшість, пов’язана із загальним збільшенням обсягу й розмаху економічного життя суспільства. В ній виявляються тенденції певного напрямку – звичайно тенденції зростання. До елементів цієї групи належать: елементи грошово-вартісного характеру (заробітна плата, збереження); елементи змішаного характеру, що залежать як від вартісних, так і від природних факторів (обсяг зовнішньої торгівлі у вартісному вираженні); елементи природного характеру (показники випуску продукції в різних галузях, обсяги споживання різних товарів).

Поняття макроекономічної динаміки автор вважає загальним стосовно до народного господарства. Під простою макродинамікою ми розуміємо напрям і ступінь змінення даного елемента в даний момент порівняно з попередніми моментами, під диференційованою – просту макродинаміку даного елемента, взяту у відношенні до такої ж динаміки другого елемента, зіставлення з яким доцільне у даному випадку. В рамках загальної макродинаміки проста макродинаміка виражає обставини існування й розвитку елемента як такого, диференційована – відносне положення цього елемента серед інших. Узагальнюючи сказане, можна визначити характер фаз макродинаміки. Назвемо їх "розширювальною", якщо елементи загальної макродинаміки виявляють тенденцію до зростання, й "понижувальною", якщо структурні елементи виявляють тенденцію до спаду, зниження темпів зростання, скорочення.

Продовжуючи конкретизувати поняття "загальна макроекономічна динаміка", слід зупинитися, передусім, на сферах простої макроекономічної динаміки. За сферою дії можна виділити два основні її види: суспільного виробництва та фінансову. Суспільне виробництво можна розглядати і як сукупність матеріальної та нематеріальної сфер або ще якось інше, але ділення на ці два комплекси видається більш доцільним, оскільки воно дозволяє виробити практичні засоби впливу на динамічні процеси.

Макродинаміка суспільного виробництва полягає в зміненні виробництва, розподілу, обміну та споживання продукції при переході від одного рівня макроекономічної рівноваги до іншого.

Фінансова макродинаміка полягає в зміненні формування, розподілу, функціонування фінансових ресурсів суспільства в цілому при переході від одного рівня макроекономічної рівноваги до іншого.

Теорія макроекономічної динаміки включає теорію суспільного виробництва, а відтак теорії звуженого, простого й розширеного відтворення. Відповідно до етапів здійснення соціально-економічних процесів розширювальну фазу макродинаміки розглядають теорії простого й розширеного відтворення, а понижувальну – простого та звуженого. Стан спокою в аспекті динаміки слід розглядати як продовження розширеного або звуженого відтворення стабільними (однаковими) темпами.

Аналіз поняття "макроекономічна динаміка" передбачає виявлення чинників, які на неї впливають. Р. Харрод виділив такі чинники: робочу силу, випуск продукції або прибуток на душу населення, розмір наявного капіталу та їх взаємовідношення. Однак при цьому дослідження розширеного відтворення зводиться до дос-лідження капіталу, його руху й факторів зростання. Це обмеження подолали ра-дянські економісти (О. Анчишкін, О. Ноткін, М. Кім, Ю. Яременко та ін.), які розділили чинники на матеріальні (природні умови, національне багатство, засоби ви-робництва, технологія, трудові ресурси) та нематеріальні (характер і рівень розвитку виробничих відносин, НТП, рівень освіти, організація й управління, традиції).

Зміни в макроекономічній динаміці можна виразити кількісно – дискретною, безперервною або випадковою величиною. Відповідно автор виділяє три блоки динамічних систем: дискретні, які описують динаміку ринкової рівноваги й національного доходу; безперервні – теорії економічного зростання, циклів; складні, що ві-дображають такі явища, як біфуркація, хаос.

Автор визначає, що теорія економічної динаміки вивчає глибинні складові розвитку та їх взаємозв’язки – від розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, з одного боку, до заощаджень – з другого. Теорія макроекономічної динаміки, яка включає теорії рівноваги, стабільності, циклів, зростання, біфуркації, хаосу, – більш поверхова, математична; вона слугує виробленню заходів, спрямованих на тривале стійке розширення масштабів економіки.

Другий розділ "Основні тенденції макродинаміки у трансформаційний період" складається з трьох підрозділів. У ньому визначається механізм функціонування економічної системи у вказаний період, аналізуються якісно-кількісні взаємозв’язки основних макроекономічних показників, виявляються основні макроекономічні тенденції та їх деформації.

З метою визначення основних тенденцій макроекономічної динаміки автор теоретично побудував механізм перебігу динамічних процесів в економічній системі, що базується на ринку, систематизувавши погляди на рух її елементів таких видатних економістів, як К. Маркс, М. Туган-Барановський, М. Кондратьєв, Й. Шумпетер, Е. Хансен. Автор прийняв вихідну передпосилку, що при сучасному рівні продуктивних сил у всіх країнах швидко нагромаджується вільний капітал, який не відразу втілюється в основний капітал будь-якої галузі промисловості. В розширювальній фазі макродинаміки попит на засоби виробництва зростає, в понижувальній – скорочується, тому перша фаза характеризується витраченням позичкового капіталу, друга – його нагромадженням. Первинне розширення, зумовлене інвестиціями для здійснення нововведень, досягає масштабів буму завдяки стимульованому вторинному розширенню. Діючи разом, первинні та вторинні інвестиції зумовлюють зростання основного капіталу. Фаза розширення підтримується тільки завдяки безперервному створенню матеріальних благ. Приріст обсягу продукції зумовлюється двома факторами: змінами у способах виробництва, які ведуть до зростання продуктивності на одного працівника, і збільшенням чисельності робочої сили. При вичерпанні позичкового капіталу наприкінці розширювальної фази оборот продуктивного капіталу деякий час продовжується на попередньому рівні, внаслідок чого порушується відповідність між грошовою й товарною масами. Тому промисловій кризі передує криза фінансова. Утруднення, що виникають у фінансовій сфері, – це всього лише похідні явища, зумовлені основним явищем – відсутністю рівноваги між сферами збереження й інвестування. В розширювальній фазі інвестиції перевищують поточні збереження, і різниця між цими двома величинами покривається шляхом активізації незатребуваних капіталів і розширення банківського кредиту. В понижувальній фазі інвестиції стають меншими, ніж поточні збереження, і різниця між ними йде на сплату боргів банкам та нагромадження незатребуваних капіталів.

Відображенням елементів описаного механізму функціонування ринкової економіки є такі макроекономічні показники: реальний ВВП, індекс інфляції; НД, на-ціональний капітал, чисельність працездатного населення; виробництво засобів виробництва, виробництво предметів споживання; заробітна плата, процент, рента, прибуток; збереження, інвестиції.

В процесі трансформаційного переходу від змішаної економіки, яка функціонувала на директивно-плановій основі, до змішаної економіки, що функціонує на ринковій основі, виникає низка проблем, не характерних для економіки, яка розвивається еволюційно: недостача платіжних засобів та неплатежі; мала ємність внутрішнього ринку та його обтяженість імпортними товарами; відплив капіталів при гострій потребі в інвестиціях; нерентабельні виробництва, які вимагають витрат і які неможливо ліквідувати з багатьох причин. Всі ці й інші подібні проблеми вимагають вирішення нестандартними методами. Закономірності, які діють в економіці, що розвивається еволюційно, неминуче деформуються при перегині траєкторії розвитку аналогічно фізичним закономірностям.

Автор розглядає у структурі ринкової трансформації три основні потоки: первинне нагромадження капіталу; перебудову структури економіки; соціалізацію економіки. Ці потоки тісно пов’язані між собою й залежать від первісного нагро-мадження капіталу й наступного інвестування. Отже, проблеми трансформаційного періоду зводяться, в основному, до проблеми збереження – інвестування, як і в ринковій економіці, що розвивається еволюційно. Трьома основними засобами первісного нагромадження капіталу за умов трансформаційної економіки України стали: приватизація (перерозподіл колишньої державно-монополістичної власності), інфляція (що дозволила за короткий час перерозподілити фінансовий капітал) і лобірування (форма захисту підприємцями своїх особистих інтересів).

Автором показано, що в той час, коли ще не були сформовані ринкові виробничі відносини, ринкова інфраструктура формувалася випереджаючими темпами. Внаслідок цього фінансові інститути почали обслуговувати самі себе, а не реальний сектор економіки. Та обставина, що формування грошового капіталу передувало розвитку капіталу промислового, стала істотним фактором руйнування основних виробничих фондів країни замість перебудови її структури, внаслідок чого перехідний період між фазами макродинаміки розтягнувся в часі. Піднесення виробництва, початок економічного зростання мають для трансформованих економічних систем цільове, кінцеве значення. Після досягнення позитивного зрушення реалізуються постійні зв’язки розширеного відтворення. Тимчасові заходи, виконавши початкові антикризові функції, поступово втрачають свою дійовість.

Перехідний період має місце і в межах однієї економічної системи, зокрема при переході від будь-якої стадії (ступеня, етапу) до іншої, яка відповідає вищому ступеню розвитку. Країни з трансформаційною економікою "пропустили" історичний процес створення індустріальних виробничих сил у ринковій економіці – точніше, створили їх а адміністративній економіці, структуру якої тепер перетворюють на ринкову. Можна припустити, що в цих країнах проходження етапів розвитку суспільства прискорюється, у зв'язку з чим автор ввів поняття "коефіцієнт прискорення ринкової трансформації". Цей коефіцієнт прямо пропорційний прискоренню про-ходження стадій (ступенів, етапів) розвитку суспільства і (відповідно) прискоренню тенденцій змінення макроекономічних показників при інверсійному типі ринкової трансформації порівняно з тими ж стадіями (ступенями, етапами) при класичному типі формування ринкової економіки.

Сучасна економічна теорія, на думку автора, має в своєму розпорядженні порівняно мало ефективних методів дослідження економічної динаміки. З метою виявлення основних тенденцій соціально-економічного розвитку вченими-економістами розроблено й запропоновано кілька моделей економічної динаміки, кожна з яких описує залежність потенціального зростання випуску продукції від різних факторів виробництва.

Висновки з аналізу, проведеного автором на основі неокейнсіанських моделей зростання, аналогічні, на його думку, висновкам із кейнсіанської моделі функціонування економіки за умов статики. Суть їх зводиться до того, що рівноважне зростання нестійке і тому потрібне державне регулювання економіки. Оскільки параметри моделі Домара – Харрода визначаються рівнем розвитку техніки, держава мусить впливати на схильність до збережень методами кредитно-бюджетної політики.

Найбільш наближеною до реалій економічної системи України автор вважає неокласичну модель Р. Солоу, в якій замість виробничої функції В. Леонтьєва використано виробничу функцію Дугласа – Кобба, де праця й капітал є субститутами. Крім того, вихідні умови для побудови моделі Солоу (убуваюча гранична продук-тивність капіталу, постійна норма вибуття та віддачі від масштабу) наближають її, на нашу думку, до реальних трансформаційних процесів в економіці України. Економічне зростання в Україні ускладнюється: убуванням фактора праці за кількістю й за якістю; зменшенням фактора капіталу під впливом податкової політики; зменшенням технологічного фактора.

Використовуючи економіко-математичні та статистичні методи, автор виявив систему якісних взаємозв’язків між основними макроекономічними показниками (РВВП, індекс інфляції; НД, національний капітал, чисельність працездатного населення; обсяги виробництва засобів виробництва та предметів споживання; заробітна плата, процент, рента, прибуток; збереження, інвестиції). Автор визначив тенденції зміни РВВП та індексу інфляції статистико-математичними методами, зокрема методом поліноміальної апроксимації (що використовується для опису величин, які поперемінно зростають й убувають, і для аналізу великого масиву даних про нестабільну величину). Інші величини є диференціалами відносно до названих і можуть бути виражені через них, тому для решти елементів автор будує відповідну систему рівнянь емпіричних залежностей на основі положень економічної теорії. Розроблена система якісних взаємозв’язків об’єднує основні макропоказники, які характеризують процес відтворення у виробничому та фінансовому аспектах. Вона відбиває не тільки складову частину розширеного відтворення – економічне зростання, але й процеси звуженого відтворення, а також структуру та рух усього суспільного продукту. Пропоновані рівняння в загальній формі характеризують тенденції зміни всіх основних мікроелементів ринкової економічної системи. Це дозволяє після визначення поправочних коефіцієнтів (методом найменших квадратів на основі конкретних статистичних даних для конкретної країни) виявити основні тенденції макродинаміки народного господарства і встановити, в якій фазі макродинаміки – розширювальній чи понижувальній – знаходиться країна; скласти загальний прогноз процесу розвитку її економіки, припускаючи, що вона не зазнає будь-яких катастроф, і виз-начити заходи, яких має вжити держава для зменшення негативних ефектів.

Для сучасного стану трансформаційних економік, у тому числі й економіки України, стає характерним перехід до розширювальної фази макродинаміки: темп зростання ВВП прискорюється. На основі аналізу системи емпіричних залежностей (про яку йде мова вище) автор виявив такі тенденції змінення інших основних макроекономічних показників, що є диференціалами у відношенні до ВВП:

– темпи зростання РВВП прискорюються;

– індекс інфляції зменшується;

– чисельність працездатного населення зростає;

– темпи зростання обсягу ВВП вищі за темпи зростання чисельності населення, відбувається збільшення національного капіталу;

– темпи зростання НД прискорюються;

– темпи зростання НД вищі за темпи зростання національного капіталу;

– прискорюється оновлення національного капіталу;

– з часом зростання НД стає більшою мірою залежним від підвищення рівня техніки й технологій, ніж від праці й капіталу;

– норми доходів від капіталу та праці стають набагато нижчими за норми доходів від технологічного прогресу. Відповідно змінюються і власне доходи в абсолютному вираженні;

– заробітна плата в абсолютному вираженні зростає, а норма заробітної плати падає;

– сума процентних платежів зростає, а норма процента падає;

– рентні платежі зростають, а норма ренти падає;

– маса й норма прибутку збільшуються;

– інвестиційна маса в абсолютному вираженні зростає швидше, ніж збережувана маса, норма інвестицій збільшується;

– збереження в абсолютному вираженні зростають повільніше, ніж інвестиції; норма збережень знижується;

– виявляється тенденція зростання виробництва предметів споживання;

– виробництво засобів виробництва збільшується швидшими темпами, ніж виробництво предметів споживання.

Відповідність виявлених тенденцій розширювальної фази реальним процесам, які відбуваються в економічній системі України, підтверджується статистичними даними. Не підтверджуються тільки такі тенденції: норма процента падає, норма ренти падає. Це можна пояснити відсутністю в системі національних рахунків Ук-раїни окремих статей обліку показників процентних і рентних доходів.

Узагальнюючи встановлені тенденції та виділяючи причинно-наслідкові зв’язки між мікроелементами, автор прийшов до висновку, що ключовою, вихідною, формоутворюючою є тенденція прибутку. Вона впливає на тенденції заробітної плати, процента й ренти і разом із ними – на тенденцію інвестування й, відповідно, збережень. Тенденція інвестування – збереження визначає тенденцію зміни національного капіталу, а остання, в свою чергу, – національній доход. Звичайно, всі ці тен-денції взаємопов'язані, взаємопідпорядковані, становлять єдність, і, таким чином, тенденція прибутку – це умовно основоположна тенденція.

Автор підкреслює, що єдиним суб’єктом ринкових відносин, який може вплинути на основоположну тенденцію, є держава. Важливо виділити тенденції, на які можна вплинути методами макроекономічної політики. Заходи, які держава спрямовує на збереження передумов розширювальної фази або її підтримку, повинні включати політику в області трудових ресурсів, амортизаційну, структурну, інноваційну, монетарну й фіскальну.

Показано, що на перше місце серед задач економічної політики в Україні об’єктивно висувається підтримання передумов для розширювальної фази макродинаміки. Реформи забезпечили макроекономічну стабілізацію. Однак невирішені проблеми, зумовлені кризовим станом виробництва, існуючою бюджетно-податковою системою, нестачею інвестування, падінням науково-технічного потенціалу, соціальною диференціацією та ін., – створюють загрозу продовження пере-хідного періоду між макроекономічними фазами в Україні. Зроблено висновок про необхідність підсилення регулюючої ролі держави в трансформаційний період і розширення інвестиційної діяльності як головного фактора тенденції прибутку.

Встановлено, що розширювальна фаза визначається рівнем та структурою національних збережень. Саме вони є регулятором темпів та обсягів випуску товарів і послуг, рівня технологічного прогресу і, зрештою, добробуту населення. Збереження, конвертовані в інвестиції, утворюють фонд нагромадження – валового й чистого. Слід відзначити, що норма валового нагромадження в Україні у трансформаційний період становила приблизно 20% ВВП, – отже, незважаючи на кризові події, потенціал економічного зростання досить високий; в той же час норма чистого нагро-мадження становила 6% – отже, спостерігались глибокі внутрішні деформації механізму збереження – інвестування. В середньому близько 14% ВВП випадало з ресурсів, необхідних для оновлення, що уповільнило перехід у розширювальну фазу. Ці деформації, на думку автора, є наслідком обслуговування надмірного державного боргу та від’ємним сальдо державного бюджету.

Виходячи з сучасного стану економічної системи України, автор підкреслює, що істотною умовою реалізації тенденції розширювальної фази є збереження економічної та соціальної стабільності в Україні. Велике значення для соціально-економічного розвитку країни має поєднання методів державного макрорегулювання з самостійністю, ініціативою та матеріальною зацікавленістю на мікрорівні. Головним пріоритетом макроекономічної політики України має стати зміцнення суб’єктів господарювання та домашніх господарств як передумова зміцнення основоположної тенденції. Для цього необхідно стимулювати вітчизняного товарови-робника методами грошово-кредитного та бюджетно-податкового регулювання, які, всупереч їх теперішній фіскальній орієнтації, повинні реально служити економічному зростанню.

У висновках узагальнені основні результати дослідження, а також підведені основні підсумки.

ВИСНОВКИ

На основі результатів дисертаційного дослідження вирішені такі наукові задачі: визначено зміст поняття макродинаміки як економічної категорії; виявлені тенденції зміни основних макроекономічних показників, які характеризують механізм функціонування трансформаційної економічної системи. Необхідно відзначити, що вивчення й аналіз економічних систем дозволяє не тільки визначати перспективи й можливі сценарії прогресу розвитку досліджуваного об’єкта, але й розробляти комплекси адаптивних заходів, виявляти потенційні резерви й коригувати макроекономічну політику. Для трансформаційних економік, у тому числі й української, це є першочерговим завданням.

1. З метою розкриття категорії "економічна