НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ОБОРОНИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ОБОРОНИ УКРАЇНИ
ВИЛКО Володимир Миколайович
УДК: 355.48(73)”ХХ”:1599
ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ США В ЛОКАЛЬНИХ ВІЙНАХ І ЗБРОЙНИХ КОНФЛІКТАХ 1950–2000 рр. (історичний аспект)
20.02.22 – військова історія
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук
Київ - 2005
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі морально-психологічного забезпечення діяльності військ (сил) Національної академії оборони України.
Науковий керівник: - кандидат історичних наук, доцент
Безбах Віктор Григорович, Національна академія оборони
України, начальник кафедри морально-психологічного
забезпечення діяльності військ (сил).
Офіційні опоненти: - доктор історичних наук, професор
Голуб Володимир Йосипович, Національна академія
оборони України, професор кафедри історії;
- кандидат історичних наук, доцент
Павленко Олександр Павлович, Київський юридичний інститут МВС України, доцент кафедри філософських і соціальних наук.
Провідна установа – Національна академія Служби безпеки України, м. Київ.
Захист відбудеться “ 20 ” квітня 2005 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К26.709.04 при Національній академії оборони України (03049, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 28; тел. 254-40-88, 248-10-79
(21-303)
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії оборони України (03049,
м. Київ, Повітрофлотський проспект, 28).
Автореферат розісланий “ 17 ” березня 2005 року.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат історичних наук, доцент Корнієнко В.В.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Хід та наслідки локальних війн і збройних конфліктів другої половини ХХ ст. продемонстрували суттєве зростання ролі їх інформаційно-психологічного забезпечення (ІПЗ). Застосування військових контингентів США свідчить про якісно новий рівень розвитку теорії і практики ведення інформаційного протиборства. З огляду на проголошення Україною політичного вибору щодо інтеграції в Євроатлантичні структури, у тому числі й у НАТО, розширення участі Збройних Сил України в миротворчих операціях, посилення боротьби з міжнародним тероризмом, гостра необхідність організації ефективної протидії негативному інформаційно-психологічному впливу (ІПВ) потребують вдосконалення вітчизняної системи морально-психологічного забезпечення (МПЗ) та узгодження її з системами морально-психологічного впливу (МПВ) провідних країн світу. Саме тому вивчення та осмислення досвіду ІПЗ ЗС США в локальних війнах і збройних конфліктах у другій половині ХХ ст. набуває особливого значення на сучасному етапі реформування та розвитку ЗС України. Все це і зумовило вибір теми дисертаційного дослідження.
Отже, сутність наукового завдання дослідження полягає у всебічному вивченні досвіду ІПЗ ЗС США в сучасних локальних війнах та обґрунтуванні можливості його використання для вдосконалення системи МПЗ у ЗС України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у відповідності до планів наукової і науково-технічної діяльності Генерального штабу ЗС України, Національної академії оборони України (НАОУ) в рамках НДР: “Розробка класифікатора видів діяльності органів військового управління” шифр “Кобза” №010U000220; “Розробка та обґрунтування основ розвитку та застосування Об’єднаних сил швидкого реагування у збройних конфліктах, локальних та регіональних війнах”, шифр “Кібець-К” №010U000218; “Розвиток концептуальних теоретичних засад інформаційної боротьби з метою вирішення завдань воєнної безпеки держави”, шифр “Інфо-01”; “Методика військово-патріотичного виховання особового складу ЗС України в період переходу до комплектування військовослужбовцями за контрактом”, шифр “Патріот” №010U000226, в яких автор готував проміжні та підсумкові звіти.
Мета і завдання дослідження. На основі наукового аналізу наявних матеріалів, вивчення діючих нормативно-правових документів та статистичних даних стосовно еволюції теорії та практики ІПЗ ЗС США в локальних війнах і збройних конфліктах другої половини ХХ ст. узагальнити досвід, виявити закономірності та тенденції цього процесу і визначити можливості його використання в ході реформування та розвитку ЗС України.
Досягнення визначеної мети передбачає вирішення таких завдань:
проаналізувати історичну та військову літературу, визначити джерела дослідження;
дослідити структуру, характеристики та проаналізувати процес еволюції системи ІПЗ ЗС США в локальних війнах і збройних конфліктах другої половини ХХ ст. (1950–2000 рр.);
визначити тенденції вдосконалення апарату та змісту ІПЗ ЗС США в сучасних локальних війнах і збройних конфліктах;
здійснити класифікацію інформаційно-психологічних операцій (ІПсО) ЗС США за масштабами проведення, сферою застосування та об’єктами впливу в локальних війнах і збройних конфліктах другої половини ХХ ст.;
розробити практичні рекомендації щодо удосконалення організації МПЗ ЗС України та визначити основні напрями протидії негативному ІПВ на їх особовий склад.
Об’єктом дослідження є: ЗС США в локальних війнах і збройних конфліктах другої половини ХХ ст.
Предметом дослідження обрано інформаційно-психологічне забезпечення ЗС США в локальних війнах і збройних конфліктах в період 1950–2000 рр.
Методи дослідження. Використання історичного та логічного методів дослідження дозволило розглянути ІПЗ ЗС США в локальних війнах і збройних конфліктах у другій половині ХХ ст. як частину загальної тенденції, яка виражається у намаганні США домінувати у світі, що особливо проявилось після Другої світової війни. Такі загальнонаукові методи, як аналіз, синтез, індукція, дедукція сприяли визначенню тенденцій вдосконалення апарату та змісту ІПЗ ЗС США в сучасних локальних війнах і збройних конфліктах. Порівняльний аналіз надав можливість автору дослідити це питання у контексті розвитку стратегії і тактики психологічних операцій у структурі нової концепції інформаційних війн (ІВ). Особливе значення при підготовці дисертації мало використання спеціальних історичних методів дослідження: проблемно-хронологічного, порівняльно-історичного, періодизації, систематизації, ретроспективи, а також сумісних: класифікації, статистичного та ін.
Хронологічні рамки дослідження обмежуються періодом 1950–2000 рр. Вибір 1950-го р. як початку періоду, який досліджується, обумовлено практичною реалізацією концепції психологічної війни американських військ на основі настанови FM–33–5. Рубіж тисячоліть відмічений виходом цілої низки документів міністерства оборони США, які аналізують досвід проведення інформаційних операцій, підбивають їх підсумки та визначають шляхи їх удосконалення.
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше визначено та науково обґрунтовано поняття “інформаційно-психологічне забезпечення збройних сил США” як цілеспрямована системна діяльність органів державного та військового управління, засобів масової інформації, органів психологічних операцій, по роботі з населенням та зв’язках з громадськістю, що спрямована на формування сприятливого інформаційного середовища, створення спеціальних морально-психологічних умов підготовки та застосування ЗС США під час війни або збройного конфлікту.
Визначена та здійснена наукова періодизація історії виникнення, становлення і розвитку ІПЗ ЗС США. Доведено, що ІПЗ стало окремим видом бойового забезпечення під час війни у Перській затоці в ході операцій БНС “Щит пустелі” та “Буря в пустелі” 1991 р. Розкриті нові тенденції трансформації апарату управління, механізмів та змісту ІПЗ ЗС США в локальних війнах і збройних конфліктах другої половини ХХ ст.
Проаналізовано та систематизовані наукові погляди на концепцію повномасштабної інформаційної операції (ІО), яка була започаткована при застосуванні американських збройних контингентів на території колишньої Югославії в операції “Союзницька сила” (1999 р.) та знайшла своє завершення в операції “Шок і трепет” в Іраку.
Досліджено організацію ІПЗ застосування ЗС США на початку ХХІ ст. у антитерористичній операції в Афганістані та в останній війні проти Іраку.
Розроблено нові підходи щодо організації та запропоновано нові методи інформаційно-психологічної протидії (ІПП) в ЗС України з врахуванням американського досвіду.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки дисертаційного дослідження дали змогу сформулювати конкретні рекомендації командирам, штабам, органам з гуманітарних питань щодо організації МПЗ підготовки та застосування ЗС України, які вже знайшли практичне застосування.
Проаналізований матеріал, зроблені висновки та пропозиції сприятимуть подальшому розвитку військово-історичної науки, оскільки розширюють знання щодо ретроспективного розвитку теорії і практики інформаційних війн та психологічних операцій.
Теоретичні висновки дисертації можна використати при розробці концепцій і програм у сфері інформаційної безпеки та зовнішньої політики України. Окремі положення дисертаційного дослідження можуть бути використані для подальшого наукового опрацювання та обґрунтування організації інформаційної боротьби у ЗС України.
Фактичний матеріал, узагальнення і висновки дисертаційного дослідження уже використовуються в ході вивчення зі слухачами НАОУ курсу “Морально-психологічне забезпечення діяльності військ (сил)” та можуть використовуватися в системі інших вищих навчальних закладів України.
Особистий внесок здобувача полягає в тому, що усі наукові результати дослідження автором здійснені особисто. Публікації у наукових виданнях видані за його авторством.
Апробація результатів дисертації здійснювалася в ході занять із слухачами НАОУ, у виступах на кафедрах академії морально-психологічного забезпечення діяльності військ (сил), інформаційної боротьби та на науково-практичних семінарах: “Морально-психологічне забезпечення військ США і їх союзників у антитерористичній операції в Афганістані” (лютий 2002 р.); “Про хід виконання НДР “Кобза” (травень 2002 р.),“Інформаційна боротьба: проблеми та шляхи їх вирішення” (лютий 2003 р.). Результати досліджень, що включені до дисертації, оприлюднені автором у виступах на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми патріотичного і гуманістичного виховання у Збройних Силах України” (грудень 2002 р.); на науково-практичних конференціях НАОУ “Тенденції реформування та розвитку системи морально-психологічного впливу на особовий склад ЗС України в сучасних умовах” (березень 2003 р.) та “Стан та тенденції розвитку системи морально-психологічного забезпечення в умовах реалізації концепції гуманітарного та соціального розвитку у ЗС України” (квітень 2004 р.), на ХІІІ щорічній Міжнародній науково-практичній конференції Науково-дослідного інституту українознавства “Соціально-економічні, політичні та етнонаціональні чинники буття народу в системі українознавства” (21–22 жовтня 2004 р.).
Публікації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження викладені у чотирьох публікаціях автора у фахових виданнях та у тезах доповідей на чотирьох наукових, науково-практичних конференціях.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів та висновків. Загальний обсяг основного тексту дисертації становить 177 сторінок. Список використаних джерел включає 364 найменування. Дослідження ілюструють і доповнюють 23 додатки на 78 сторінках. Повний обсяг дисертації – 284 сторінки.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт, предмет, мету й завдання дослідження, його хронологічні рамки, методологічну основу, визначено наукову новизну та практичне значення дисертації, наведено інформацію щодо апробації результатів дослідження.
У першому розділі “Історіографічна та джерельна база дослідження” проведено історіографічний огляд літератури, джерельної бази та здійснений вибір напрямків дослідження, викладено загальну методику та основні методи, які були використані в дисертаційній роботі.
Аналіз закордонних та вітчизняних документів, наукових праць, матеріалів періодичної преси, закордонної історичної, соціологічної, психологічної літератури, праць видатних американських дослідників в інших галузях знань дозволили визначити сутність, зміст, цілі і завдання ІПЗ ЗС США у другій половині ХХ ст., узагальнити досвід, форми та методи цієї діяльності.
Вітчизняну історіографію з цієї проблематики доцільно поділити на три періоди. До першого періоду, який охоплює роки з початку боротьби США за незалежність у 1775 році і до середини ХХ ст. належать дослідження українських і радянських вчених та спеціалістів: Л. Леонтієвої, О. Шевченка, А. Власова, А. Бобикова, Г. Зазворки, Л. Гуревича, М. Луганського, Г. Полозова, І. Селезнева, М. Феденка, які висвітлюють головним чином пропагандистську сторону формування американського способу життя на той час, осмислюють на основі досвіду Другої світової війни проблематику ІПВ.
Другий період охоплює проміжок часу із середини ХХ ст. до початку 90-х рр., коли у США були затверджені нові офіційні документи щодо ведення психологічної війни. Дослідження радянських вчених цього періоду Д. Волкогонова, С. Беглова, М. Кейзерова, Є. Ножина, М. Попова, В. Гаврилова, А. Касюка, В. Ярошенка та ін. присвячені вивченню досвіду організації ІПЗ американських військ у ході війни у Кореї (1950–1953 рр.), у В’єтнамі (1964–1973 рр.), операціях вторгнення на Ґренаду (1983 р.) і в Панаму (1989–1990 рр.) та інших регіональних збройних конфліктах. Їх суттєво доповнюють роботи філософського та соціологічного спрямування. Досить важливим соціологічним дослідженням є монографія В. Серебряннікова “Соціологія війни”. Але цим роботам притаманна певна ідеологічна упередженість.
Третій період охоплює 1990-ті роки. Він характеризується як “час інформаційного прозріння”, коли після розпаду СРСР багато політиків, вчених різних галузей знань звернулись до дослідження проблем інформаційно-психологічного протиборства. Вивчення робіт М. Варія, В. Королька, В. Криська, В. Лисичкіна, Л. Шелепіна, В. Мандрагелі, С. Расторгуєва, Е. Сенявської, І. Шаравова дало змогу дисертанту глибше зрозуміти зміст і технології інформаційно-психологічного протиборства, а також ознайомитись з питаннями взаємодії органів державного і військового управління, діяльністю ЗМІ.
Праця В. Криська “Секрети психологічної війни” стала чи не єдиним відкритим довідником з методики ведення боротьби такого типу. В ній подано загальну характеристику психологічної війни, розкрито її технології, проаналізовано історію психологічних операцій у війнах та конфліктах XX ст., охарактеризовано органи та технічні засоби психологічної війни.
Вивченню американського досвіду ІПВ у воєнній сфері в ході локальних війн і збройних конфліктів присвячені монографії Л. Артюшина, С. Мосова, Д. П’ясковського, В. Толубка; О. Литвиненка; Г. Перепелиці, С. Дмитрова, В. Корендовича та ін.
Суттєвим підґрунтям для вивчення теми інформаційно-психологічної війни є праці Г. Почепцова, в яких розкрито значення інформаційних і психологічних війн, показана зростаюча роль інформаційних війн в умовах сучасної цивілізації, проаналізовано інформаційний простір та запропонована стратегія його трансформації. При цьому особлива увага звернена на створення та подолання інформаційної асиметрії.
У зв’язку з тим, що зараз існує нагальна необхідність осмислення й узагальнення недавніх подій на території колишньої Югославії, а у вітчизняній історіографії поки що немає фундаментальних праць з цієї проблематики, автор зосередив свої зусилля на узагальненні інформаційно-аналітичних матеріалів О. Куцької, А. Лапшина, С. Белогурова, Р. Зукулиса, В. Ахмадуллина, М. Большакова, М. Данилова, Б. Михайлова, С. Модестова, А. Черкесова.
Автором критично проаналізовані роботи вчених, які досліджують досвід сучасних локальних війн і воєнних конфліктів. Це дослідження Б. Іванова, Ю. Бадаха, В. Кулакова, В. Малишева, В. Смолянюка. Маючи різноманітну тематичну спрямованість, їх праці лише частково торкаються проблематики ІПЗ діяльності ЗС США.
Значний внесок у вирішення цієї проблеми зроблено вченими Національної академії оборони України: Ю. Бутом, В. Варюхіним, А. Діланяном, С. Жуком, І. Замаруєвою, В. Косевцовим, М. Рибаком, А. Росем, В. Мандрагелею, С. Мосовим, І. Муковським, С. Сидоровим, В. Толубком, В. Телелимом та ін. У їхніх наукових працях узагальнені історичні дослідження у воєнній сфері і дається ключ до розуміння подій кінця ХХ ст. В монографіях В. Толубка, А. Рося, І. Замаруєвої “Інформаційна боротьба (концептуальні, теоретичні, технологічні аспекти) та “Інформатизація управлінської діяльності як чинник інформаційної безпеки держави” досліджуються сутність інформаційних війн і сучасні проблеми безпеки держави як фактора протидії інформаційним війнам. В. Безбах та М. Онищук узагальнили та систематизували матеріали з проблем протидії ІПВ противника, як однієї з основних складових МПЗ підготовки і ведення операцій (бойових дій).
Наукове обґрунтування проблеми, системний аналіз витоків та сутність локальних війн і збройних конфліктів після Другої світової війни (1945–2000 рр.) вперше в літературі були дані у книзі, підготовленій Інститутом воєнної історії Міністерства оборони Російської Федерації “Россия (СССР) в локальных войнах и вооруженных конфликтах ХХ века”. Ця проблема також розглядається в серії книг воєнно-історичної бібліотеки Росії М. Волковським “История информационных войн” (в двох частинах), В. Слипченком “Войны шестого поколения. Оружие и военное искусство будущего” та в серії книг бібліотеки практичної психології Білорусі під загальною редакцією А. Тараса. Проте і вони зосередили головну увагу лише на загальних аспектах воєнного мистецтва в локальних війнах, а ІПЗ ЗС США розглядається ними побіжно, лише окремими фрагментами, що відповідно не дає повної картини його розвитку.
Найбільш глибоко та всебічно питання, пов’язані з темою дисертаційного дослідження, висвітлені у зарубіжній історіографії, особливо американській. Якщо у працях радянських вчених домінували політичні й ідеологічні аспекти, то американські дослідники зосередили свою увагу на досягненнях психології, соціології, антропології, етнографії, політології, економіки, географії тощо. Праці американських авторів відрізняються актуальністю та прагматизмом. Значну зацікавленість викликають дослідження Ф. Aлпорта, Дж. Бромна, Н. Коупленда, Р. Кросмана, П. Лайнбаджера, Г. Ласвеля, A. Педдока, в яких аналізуються роль і значення психології і соціології в організації ІПВ на громадську думку, викладаються нові методи інформаційно-психологічного впливу: “прихований” ІПВ, який спрямований на введення в оману інформаційних систем противника, і “паралізуючий”, який призводить до їх перевантаження. Ф. Тейлор у роботі “Війна і засоби масової інформації. Пропаганда і переконання у війні в затоці” звертає увагу на роль ЗМІ у ІПЗ застосування військ, створення системи керованого надання інформації.
Джерельну базу дисертації складає сукупність вітчизняних та зарубіжних матеріалів, які прямо або опосередковано стосуються аспектів питання, що досліджується. Основу її складають документи, які знаходяться у фондах та матеріалах інвентарного зберігання Галузевого Державного Архіву Міністерства оборони України, Національній бібліотеці України ім. В.І. Вернадського, Науково-дослідному центрі гуманітарних проблем Збройних Сил України, а також розміщені на сайтах мережі Інтернету. В дослідженні використовувались польові статути і директиви міністерства оборони ЗС США, які регламентують діяльність апарату ІПЗ, бойові документи американського військового контингенту у Кореї, В’єтнамі, Перській затоці і на Балканах (Боснія, Герцеговина, Косово), матеріали органів ПсО США, які діяли на території колишньої Югославії у другій половині 1990-х рр., центру вивчення бойового досвіду ЗС США у Форт-Лівенцорті (штат Канзас) та ін.
Під час роботи з вітчизняними та закордонними джерелами автор врахував особливості та специфіку даної проблематики, той факт, що публічне висвітлення цієї діяльності є лише частиною загальної проблеми ІПВ. Задуми психологічних операцій, технології їх здійснення ще багато років будуть недоступними широкій науковій громадськості.
Таким чином, джерельно-історіографічний аналіз питання ІПЗ ЗС США дозволяє стверджувати, що незважаючи на великий науковий інтерес до нього наявні роботи аналізують лише окремі аспекти проблематики, мають виразно фрагментарний характер. Нині практично відсутні дослідження еволюції апарату, форм та методів, змісту ІПЗ діяльності ЗС США у війнах в Кореї, В’єтнамі, проти Іраку та операціях вторгнення на Ґренаду, в Панаму, на Гаїті, в Сомалі. Відсутня чітка класифікація ІПсО ЗС США за масштабами проведення, сферою застосування та об’єктами впливу в локальних війнах і збройних конфліктах 90-х років ХХ ст. Не проведено порівняльного аналізу ІПЗ ЗС США та МПЗ ЗС України, а також не визначені основні напрямки ІПП впливу на їх особовий склад. Усе це підтверджує наукову актуальність теми. Саме цим і керувався автор, визначаючи предмет і мету дослідження.
У другому розділі “Розвиток теорії та практики інформаційно-психологічного забезпечення ЗС США” узагальнено і систематизовано наукові знання про еволюцію поглядів військово-політичного керівництва США на можливості та перспективи ІПЗ американських збройних сил при вирішенні бойових завдань (1950–1990 рр.), історичний досвід ІПЗ ЗС США у 1990–2000 рр., здійснено класифікацію ІПсО другої половини ХХ ст., досліджено особливості підготовки та їх ведення під час сучасних війн та збройних конфліктів.
Теорія та практика здійснення ІПЗ ЗС США розвивалася поетапно, відповідно до виникнення збройних конфліктів та участі у них США. Дисертант установив, що її розвиток відбувався з урахуванням внутрішніх і зовнішніх факторів. Основу змісту, форм та методів ІПЗ склали національно-психологічні особливості американської нації, цінності американського способу життя. Удосконалення теорії та практики ІПВ здійснювалося і було спрямоване на досягнення серед військовослужбовців та населення США морально-психологічної переваги над іншими націями і народами, на формування суспільної думки народів різних країн світу у своїх інтересах.
Доведено, що еволюція поглядів військово-політичного керівництва США на можливості та перспективи ІПВ при реалізації бойових завдань відбувалася у конкретних умовах бойового застосування військ у різних регіонах земної кулі. Під час підготовки та ведення локальних війн та збройних конфліктів у другій половині ХХ ст. ІПВ виходить за межі діяльності тільки військових підрозділів ПсО. Разом із розширенням структури і розповсюдженням функцій цих органів на стратегічний рівень, до підготовки та здійснення психологічних операцій залучається і вища державна влада, найбільш впливові ЗМІ. Психологічні операції поступово піднімаються до рангу державної політики та спрямовуються на досягнення провідної ролі США у світі та завоювання ними переваги в інформаційній сфері. Відбулася трансформація, а по суті перехід від ІПВ на війська та населення противника лише військових органів ПсО до всебічного широкомасштабного ІПЗ підготовки та бойового застосування збройних сил.
Основним підсумком війни у Кореї стало створення у США концепції спеціальних методів війни, яка передбачала здійснення ІПВ на дружні та нейтральні об’єкти впливу, а також на війська та населення противника як у воєнний, так і у мирний час. Психологічна війна США набула всеохоплюючого, комплексного і прихованого характеру.
Випробовування нових теоретичних положень, впровадження у практику нових форм та способів впливу на психіку людини, удосконалення інформаційних технологій ІПВ здійснювалося під час війни у В’єтнамі. Пройшла випробування концепція спеціальних методів війни. ПсО увійшли як складова частина до проведення збройними силами спеціальних операцій. У цей період свого подальшого розвитку отримали різні елементи мистецтва ведення психологічних операцій. Насамперед, здійснення впливу на населення всієї країни – об’єкт впливу. Посилився курс на психологізацію пропаганди, вплив на почуття та емоції, буденну свідомість людей.
Війна у Перській затоці на початку 1990 рр. продемонструвала необхідність тісної координації та взаємодії усіх структур, які залучаються до проведення ПсО, активного використання ЗМІ під єдиним керівництвом для досягнення визначеної мети. Психологічні операції перестали розглядатися як виключно заходи щодо підтримки дій військ. Відбулося перенесення зусиль у застосуванні сил та засобів ПсО на загрозливий період та мирний час. Відпрацьовані питання маскування стратегічного розгортання військ, введення іракського командування в оману відносно термінів початку операції та напрямку головного удару.
Вивчення досвіду цих та інших війн і збройних конфліктів за участю ЗС США показало, що ПсО впевнено трансформувалися в одну із основних складових частин сучасних бойових операцій як на стадії їх підготовки, так і проведення. Вони стали необхідним і важливим комплексом заходів, які забезпечують успіх у збройній боротьбі через ІПВ на особовий склад збройних сил та населення противника.
Швидкий розвиток телекомунікаційних технологій, удосконалення форм та методів маніпулювання людською свідомістю обумовили необхідність подальшого удосконалення теоретичних поглядів на проблему ІПЗ дій військ. Дисертант встановив, що у 1995 р. була сформована нова концепція “Інформаційних операцій”. Зусилля основних компонентів апарату ІПЗ ЗС США (служби психологічних операцій, служби зв’язків із громадськістю, служби щодо роботи з цивільним населенням тощо) були об’єднані та скоординовані.
Аналіз використання сучасних інформаційних технологій для досягнення мети збройної боротьби дозволяють стверджувати, що на межі століть розпочався перехідний період від операцій чисто психологічних до операцій інформаційного характеру. Це підтверджується підготовкою та проведенням ІПсО для досягнення кінцевої мети збройних конфліктів. Цілком очевидно, що вони є перехідною ланкою до майбутніх широкомасштабних інформаційних операцій. Це сприятиме зростанню імовірності для ЗС США в майбутньому успішно здійснювати широкомасштабні воєнні операції з мінімальними втратами.
У третьому розділі “Використання досвіду ІПЗ ЗС США у локальних війнах і збройних конфліктах у ЗС України” дисертантом досліджена інформаційно-психологічна складова становлення та розвитку ЗС України, проаналізовані можливості використання досвіду ІПЗ ЗС США в умовах сучасного етапу реформування ЗС України, розроблені практичні рекомендації щодо удосконалення організації МПЗ діяльності ЗС України та визначені основні напрями протидії негативному ІПВ на їх особовий склад.
Автор запропонував періодизацію розвитку інформаційно-психологічної компоненти ЗС України:
перехідний (організаційно-технічний) період (24.08.1991 р. – 22.04.1992 р.) – від проголошення незалежності України до офіційного створення структур Соціально-психологічної служби Міністерства оборони України;
І період (1992–1996 рр.) – відбулося становлення системи МПВ в ЗС України та органів управління її здійсненням;
II період (1997–2000 рр.) – його нижня межа збігається в часі з початком виконання Державної програми будівництва та розвитку ЗС України на період до 2005 р., затвердженої Указом Президента України у січні 1997 р. Реалії дня знайшли своє відображення у Концепції виховної роботи у Збройних Силах та інших військових формуваннях України, Концепції МПЗ підготовки та ведення операцій (бойових дій) ЗС України;
ІII період (2000–2004 рр.) – із затвердженням Державної програми реформування та розвитку ЗС України на період до 2005 року та Програми реформування та розвитку МПЗ на період до 2005 року вдосконалюється нормативно-правова база, триває пошук найбільш оптимальних форм та методів діяльності органів виховної роботи, їх організаційно-штатна структура приводиться у відповідність до покладених на них завдань;
ІV період (з 2004 р.) – обґрунтування нових підходів до проблем забезпечення національної безпеки України; визначення ролі та місця Збройних Сил у структурі воєнної організації держави, забезпечення їх бойової, мобілізаційної готовності та боєздатності на рівні армій провідних країн світу.
Указом Президента України від 12 січня 2004 року схвалена Концепція гуманітарного та соціального розвитку у Збройних Силах України. На базі Головного управління виховної роботи створено Департамент гуманітарної та інформаційної політики Міністерства оборони України та Головне управління з гуманітарних питань та соціального захисту ЗС України Генерального штабу ЗС України, скасований інститут заступників з виховної роботи, введені нові посади офіцерів з гуманітарних питань. Одним з головних напрямів роботи є взаємодія з профільними комітетами та депутатськими фракціями Верховної Ради, Кабінетом Міністрів, з усіма зацікавленими міністерствами й відомствами у процесі розробки законопроектів. Налагоджено чіткий механізм взаємодії представників Міністерства оборони України та ЗМІ. В ході створення вітчизняної моделі організації виховної роботи з особовим складом одночасно відбувався й генезис інформаційно-психологічної компоненти як атрибутивної складової цієї багатопланової діяльності.
Існуючі загрози Україні в інформаційній сфері викликають об’єктивну необхідність аналізу й узагальнення теоретичних проблем, змісту, форм, методів і технологій негативного ІПВ, з одного боку, а з іншого – здійснення активних організаційних заходів щодо його нейтралізації на державному та військовому рівнях. На сьогоднішній день організація протидії ІПВ як організаційної складової МПЗ в ЗС України є одним із найбільш проблемних питань. На державному рівні та в ЗС України чітко не визначені основи (порядок) організації та здійснення інформаційно-психологічного протиборства (складовою частиною якого є і протидія ІПВ противника), особливо функції, які мають виконувати органи з гуманітарних питань та розвідки. Тому, на погляд автора, було б більш доцільно зосередити організацію та ведення ІПсО та заходів ІПП під єдиним керівництвом.
Основними напрямами ІПП слід визначити: забезпечення престижу, відповідного статусу й авторитету військової служби, впровадження національно-історичних та військово-патріотичних традицій, реальне впровадження у військове середовище Концепції військово-патріотичного виховання, посилення ролі ЗМІ у військово-патріотичному вихованні, забезпечення нормативно-правової бази взаємодії органів воєнного і державного управління, вивчення та узагальнення передового досвіду ІПсО сучасних війн та збройних конфліктів для обгрунтування теоретико-методологічних основ ІПП, удосконалення системи інформаційного забезпечення населення та Збройних Сил, підготовка висококваліфікованих фахівців з питань теорії і практики ІПП, впровадження сучасних інформаційних технологій, технічних засобів підготовки та проведення ІПП.
Для аналізу, завчасної підготовки та проведення ІПП доцільно мати:
на стратегічному рівні – комітет інформаційної безпеки в складі РНБО України; міжвидову групу Збройних Сил, оперативні групи видів Збройних Сил; систему прес-центрів (Міністерства оборони, видів ЗС); редакції та видавництва центральних та видових газет, журналів та ТРС;
на оперативному рівні – оперативні групи оперативних командувань та військових об’єднань, групи розробки та тиражування інформаційно-пропагандистських матеріалів редакцій оперативних командувань;
на тактичному рівні – призначені групи знищення поліграфічної продукції, технічних засобів психологічного впливу, в тому числі і гучномовних станцій, спеціальні групи електронного та вогневого подавлення систем управління та ЗМІ противника. Частину сил і засобів доцільно вивести в резерв та мати його оперативно-стратегічний та оперативно-тактичний комплект.
ВИСНОВКИ
У дисертації вирішене важливе наукове завдання дослідження історії інформаційно-психологічного забезпечення ЗС США в локальних війнах і збройних конфліктах в період 1950–2000 рр. та можливості використання їх досвіду у ЗС України, яке має суттєве значення для сучасної практики вітчизняного військового будівництва.
Здійснений в історичному аспекті комплексний науковий аналіз досвіду організації ІПЗ ЗС США в локальних війнах і збройних конфліктах в період 1950–2000 рр. є певним кроком уперед в організації МПЗ діяльності ЗС України як складного й багатопланового соціального явища з урахуванням іноземного досвіду.
Основні висновки виконаної дисертаційної роботи такі:
1. Проведено аналіз історичної та військової літератури, показано стан розробки теми дослідження, дана характеристика джерельної бази. Зроблений висновок про те, що хоча питання використання досвіду ІПЗ збройних сил США є одними із найважливіших в процесі реформування ЗС України, проте всебічне його вивчення ще не набуло відповідного висвітлення у воєнно-історичній науці.
2. Аналіз процесу еволюції системи ІПЗ ЗС США в локальних війнах і збройних конфліктах другої половини ХХ ст. (1950–2000 рр.) підтвердив, що в ході історичного розвитку ЗС США військово-політичне керівництво країни приділяло організації ІПЗ першочергову увагу. Це питання завжди було пріоритетним напрямком розвитку теорії та практики воєнного мистецтва й повною мірою використовувалося для досягнення мети у всіх війнах і збройних конфліктах, у яких брали участь США.
За цей час відбулася істотна трансформація поглядів військово-політичного керівництва США на можливості та перспективи ІПЗ національних збройних сил. Від допоміжного засобу, що застосовувався при вирішенні бойових завдань на тактичному рівні, ІПЗ зросло до статусу фактора–примножувача бойової могутності збройних сил, засобу управління збройними конфліктами на стратегічному рівні, а в деяких випадках – нелетального, але досить ефективного виду зброї.
3. Аналіз дослідження тенденції вдосконалення апарату та змісту ІПЗ ЗС США в локальних війнах і збройних конфліктах другої половини ХХ ст. (1950–2000 рр.) показав, що потенціал системи ІПЗ військових контингентів США у цих війнах і операціях є втіленням розвитку теоретичних поглядів, усього досвіду удосконалення апарату ІПЗ діяльності військ, застосування найрізноманітніших форм, способів і методів ІПВ на різні об'єкти.
Вивчення історії розвитку ІПЗ діяльності американських військ дозволило автору простежити генезис його теорії і практики, дати пояснення існуючій структурі апарату, характеру й специфіки американської системи ІПЗ, виявити тенденції її подальшого розвитку.
В 1990-х рр. остаточно сформувалася структура та удосконалювався механізм реалізації завдань ІПЗ американських військових контингентів, що застосовувалися згодом на території колишньої Югославії.
Дослідження змісту, форм і методів ІПЗ американських військ у другій половині ХХ ст. в локальних війнах і збройних конфліктах дало змогу виявити особливості функціонування апарату ІПЗ, з’ясувати суть концепції “інформаційних операцій”, прийнятої у серпні 1995 р. й апробованої в ході проведення операції “Спільні зусилля” у Боснії і Герцеговині. Автор дійшов висновку, що ІПЗ американських військ зайняло міцні позиції як один з видів забезпечення в загальній системі забезпечення їх бойової діяльності.
4. Порівняльний аналіз змісту, форм і методів, технологій і методик ІПЗ ЗС США дозволяє запропонувати періодизацію історії виникнення, становлення і розвитку даного питання. Перший період – виникнення системи ІПЗ ЗС США (з початку боротьби за незалежність США до середини ХХ ст.). Другий період – становлення системи ІПЗ ЗС США (з другої половини ХХ ст. до початку 1990-х рр., або період “холодної війни”). Третій період – розвиток теорії і практики інформаційно-психологічного забезпечення ЗС США (90 ті рр. ХХ ст.).
Поява нового виду зброї – інформаційної докорінно змінила зміст, форми і методи ІПЗ ЗС США в період підготовки та у ході ведення локальних війн і збройних конфліктів. Використання сучасних інформаційних технологій, координація зусиль усіх ланок державного апарату США, ЗМІ й органів психологічної війни, а також поєднання форм збройної боротьби з ІПВ склала основу концепції інформаційних війн США. Одною із складових частин цієї концепції є ІПЗ застосування збройних сил.
5. Локальні війни та збройні конфлікти кінця ХХ початку ХХІ ст. показали, що невоєнним засобам досягнення політичних та воєнних цілей приділяється все більша увага. На підставі наукового аналізу здійснено класифікацію ІПсО ЗС США за масштабами проведення, сферою застосування та об’єктами впливу в локальних війнах і збройних конфліктах другої половини ХХ ст. (1950–2000 рр.).
При організації інформаційного протиборства розглядаються два аспекти діяльності – вплив на інформаційну інфраструктуру противника та захист свого власного інформаційного середовища. Відповідно всі ІПсО діляться на наступальні й оборонні, проводяться на стратегічному, оперативному та тактичному рівнях, при цьому чітких кордонів між операціями різних рівнів не існує. Внаслідок проведення таких операцій за єдиним замислом для сприяння ефективному проведенню бойових дій своїми військами, послаблення опору з боку військ противника та населення їхня мета збігається.
За видами ІПсО класифікуються: операції на підтримку бойових дій; дії щодо дезінформації та введення противника в оману; дії у конфліктах низької інтенсивності; спеціальні психологічні операції.
Окреслилась тенденція зростання обсягу друкованих матеріалів ІПЗ: якщо, у ході операції у Перській затоці було поширено 29 млн листівок, то на території колишньої Югославії їхня кількість досягла 190 млн примірників.
Порівняльний аналіз об’єктів впливу ІПсО, проведених ЗС США в ході локальних війн і збройних конфліктів, показав, що основними з них у період війни у Перській затоці (1991 р.) були військово-політичне керівництво Іраку і військовослужбовці його збройних сил. ІПЗ ЗС США в ході підготовки і проведення операції “Буря в пустелі” у 1991 р. було спрямоване, головним чином, на введення противника в оману щодо термінів початку операції та напрямку головного удару, досягнення раптовості і пропаганду полону.
Операції ЗС США на території колишньої Югославії стали свого роду експериментом щодо “моделювання” нових держав, який включав зміну існуючого законодавства, перегрупування політичних сил, формування нових інститутів влади, нав'язування своєї моделі реформування збройних сил колишніх конфліктуючих сторін, контроль демографічних процесів, зміна курсу зовнішньої політики держав та ін.
У Балканському конфлікті основні зусилля були зосереджені на мирному населенні, а територія колишньої Югославії стала полігоном для відпрацьовування комплексу питань – вогневого ураження і наступної миротворчої операції. Сформована система ІПЗ дій американських військ дозволила значно розширити спектр завдань, які розв'язувалися ними після закінчення військової фази операцій. Модульна система комплектування апарату ІПЗ дозволила оперативно реагувати на зміну обстановки.
Досвід ІПЗ ЗС США в другій половині 1990-х рр. підтверджує, що США і надалі будуть приділяти цій проблемі пріоритетне значення. В умовах війни з міжнародним тероризмом військово-політичне керівництво США нині робить ставку не стільки на сучасні системи вогневого ураження і високоточної зброї, скільки на збереження і використання в повному обсязі своєї інформаційної переваги.
5. Проведений порівняльний аналіз ІПЗ ЗС США та МПЗ ЗС України дає змогу запропонувати рекомендації щодо удосконалення організації МПЗ ЗС України:
існуюча система МПЗ Збройних Сил нашої держави встановлює одним із обов’язкових її елементів інформаційно-психологічну протидію негативному ІПВ на наші війська, але тільки на період ведення бойових дій (операцій), хоч вона повинна здійснюватися постійно. При організації і проведенні її заходів існує значна кількість проблем, пов’язаних з новизною даного напрямку діяльності, а також нерозумінням деякими цивільними і військовими керівниками його значення. Проблеми існують і через теоретичну і практичну нерозвиненість даного напрямку діяльності, майже повну відсутність фахівців з цього питання у Збройних Силах;
ІПП є обов’язковою складовою проведення психологічної операції. Їй приділяється не менше уваги, ніж ІПВ на населення і війська противника. Це сприяє досягненню головної мети – забезпечення морально-психологічної переваги над противником, що є основою перемоги. Враховуючи, що негативний ІПВ на населення й особовий склад Збройних Сил нашої держави є реальністю, необхідні термінові заходи щодо розробки і практичного освоєння системи ІПП. Це вимагає створення єдиної системи МПЗ, яка б мала завдання нейтралізації негативного інформаційно-психологічного впливу на війська і в умовах мирного часу;
в Україні поки що спостерігається певне відставання від розвинених держав у пошуку ефективних форм та методів протидії негативному інформаційно-психологічному впливу. Якщо на це питання не звернути серйозної уваги в найближчий час, то розвиток подальших подій спрогнозувати дуже важко.
Як напрямки для подальших досліджень у цій області автор вважає за доцільне більш поглиблене вивчення специфіки роботи апарату ЗС США по роботі з цивільним населенням, а також перенесення позитивного досвіду в цій сфері на ЗС України для удосконалення механізмів ІПП, вивчення питань організації ІПВ у складі багатонаціональних військових контингентів у конфліктах низької та середньої інтенсивності;
в ході проведення всіх видів навчань ввести за правило обов’язкове відпрацювання заходів ІПП щодо урахуванням досвіду сучасних війн та збройних конфліктів стосовно проведення психологічних операцій та інформаційно-психологічної протидії. Виробити єдину систему взаємодії з питань ІПП органів військового управління, силових структур держави, державних органів влади, цивільних та громадських організацій. Необхідно переглянути методики проведення стратегічних, оперативних і тактичних розрахунків щодо застосування тих чи інших сил і засобів збройної боротьби та її забезпечення (розвідки, РЕБ, РВіА, зв’язку тощо), виділивши необхідну кількість для вирішення завдань протидії ІПВ противника.
7. Виходячи з результатів дослідження, дисертантом в роботі запропоновані напрямки протидії негативному ІПВ у ЗС України:
вдосконалити положення Концепції національної безпеки України (зокрема, інформаційної) та