Донецкая государственная
Донецький державний УНіВЕРСИТЕТ економіки і торгівлі
ім. М. Туган-Барановського
ВЕРИЧ ЮЛІЯ ЛЕОНІДІВНА
УДК 364.126:336.748.12
ОЦІНКА І РЕГУЛЮВАННЯ ГРОШОВИХ ДОХОДІВ НАСЕЛЕННЯ
З УРАХУВАННЯМ ІНФЛЯЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ
Спеціальність 08.02.03 - Організація управління, планування
і регулювання економікою
Автореферат
на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Донецьк – 2005
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана у Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України.
Науковий керівник: | кандидат економічних наук, старший науковий співробітник
Лях Олександр Віталійович,
Донецький національний університет,
доцент кафедри економіки підприємства.
Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор
Костирко Лідія Андріївна,
Східноукраїнський національний університет
ім. Володимира Даля, завідувач кафедри фінансів
кандидат економічних наук, доцент
Антонюк Валентина Полікарпівна
Інститут економіки промисловості НАН України,
провідний науковий співробітник відділу економічних
проблем охорони праці і соціальної політики
Провідна установа: | Донецький державний університет управління Міністерства
освіти і науки України (м. Донецьк).
Захист дисертації відбудеться “24“ січня 2006 р. о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.11.055.01 у Донецькому державному університеті економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського за адресою: 83050, м. Донецьк, вул. Щорса, 31.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького державного університету економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського за адресою: 83017, м. Донецьк,б Шевченка, 30
Автореферат розіслано “26“ серпня 2005р.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради О.В. Виноградова
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Грошові доходи є важливим чинником економічного зростання і підвищення добробуту населення, вони формують стійкий попит на товари і послуги, з одного боку, та визначають рівень і спрямованість споживання і заощадження, з іншого. Зростаючий вплив грошових доходів населення на соціально-економічний розвиток країни, необхідність залучення коштів населення як джерела фінансування економічних і соціальних програм, а також недостатня розробка питання стосовно особливостей становлення ринкових відносин у транзитивних країнах зумовили необхідність дослідження специфіки формування і використання грошових доходів населення, аналізу змін в їх рівні, структурі та динаміці в Україні.
Упродовж останнього десятиріччя інфляція залишалася одним з ключових чинників, що впливають на хід соціально-економічного розвитку в країні. Висока інфляція значною мірою зумовила падіння рівня життя населення, соціально-економічну поляризацію суспільства, розгортання інвестиційної кризи. Незважаючи на помітні успіхи в антиінфляційний політиці, загроза нового витка прискорення інфляції, як і раніше, зберігається. У зв'язку з цим, одним з пріоритетних напрямів є дослідження особливостей інфляційного процесу в Україні, його природи і чинників, впливу інфляції на формування і розподіл грошових доходів населення.
В економічній літературі різні аспекти дослідження процесів інфляції і рівня життя населення набули віддзеркалення у наукових працях Л.І. Абалкіна, О.І. Амоші, В. П. Антонюк, О.П. Базилюка, Є.В. Балацького, А. Р. Бєлоусова, Д. Р. Бєлоусова, Д.П. Богині, І.К. Бондара, А.Е. Варшавського, В. П. Вишневського, А. С. Гальчинського, В.М. Геєця, Г.З. Голєусової, Р. Дорнбуша, А.Н. Ілларіонова, С.В. Казанцева, А. Клепача, В. П. Корабліна, Я. Корнаї, Л. А. Костирко, Е.М. Лібанової, І.І.Лукинова, В.Ф. Майєра, В.Е. Мандибури, А. П. Мельника, А.А. Нікіфорової, Л. О. Омелянович, О. С. Поважного, В.М. Полтеровича, Н.Н. Райської, Дж.Сакса, В.М. Усоскіна та інших.
Незважаючи на велику кількість наукових праць, присвячених теоретичним та практичним питанням інфляційних процесів, відчувається дефіцит досліджень інфляції як елементу функціонування економіки зі структурними диспропорціями. Особливо це стосується зв'язку інфляції з перерозподілом фінансових ресурсів, формуванням доходів, витрат і фінансових дефіцитів в економічних агентів у контексті фінансових взаємодій між секторами економіки та цінових і вартісних пропорцій, що змінилися. Все це визначає актуальність даної роботи, її практичну і наукову значущість.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Донецького національного університету в межах держбюджетної теми Г-02/33 “Економічні та соціальні проблеми реформації та реструктуризації підприємств та територіально-галузевих комплексів у старому промисловому регіоні” (№ 0103V003368), в якій дисертант досліджував вплив інфляції на показники діяльності підприємств; плану науково – дослідних робіт Донецького державного університету економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського в межах держбюджетної теми Д-2004-16 “Методологічні основи та практичні аспекти розширення масштабу і підвищення ефективності інвестиційної діяльності в регіоні” (№ 0105V002720), в якій дисертантом досліджено проблему використання грошових доходів населення як джерело інвестиційних ресурсів; госпдоговірної теми 31/2004 “Оцінка ефективності інвестиційних проектів”, в якій дисертант досліджував методи урахування рівня інфляції при оцінці інвестиційних проектів.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є оцінка впливу інфляції на процес формування грошових доходів населення в економічних системах, що трансформуються, і розробка рекомендацій щодо регулювання цих процесів на підставі системного дослідження теоретичних і практичних аспектів проблеми.
Для реалізації цієї мети в дисертаційній роботі поставлені і розв'язуються такі завдання:
уточнення і систематизація на основі аналізу і узагальнення різних концептуальних підходів соціально-економічних наслідків інфляції, зокрема впливу на рівень життя населення;
виявлення особливостей механізму інфляції і обґрунтування дії конкретних чинників інфляції на різних етапах трансформаційного процесу в Україні;
об'єктивна характеристика взаємозв'язку грошових доходів населення і темпів інфляції, виявлення зв'язку динаміки показників, які характеризують зміну доходів населення, із динамікою цін; оцінка впливу інфляції на економічне становище домогосподарств із різним рівнем доходів;
визначення ступеня відшкодування витрат від інфляції при проведенні індексації мінімальної заробітної плати та пенсії;
визначення макроекономічної особливості взаємозв'язку між інфляцією і галузевою диференціацією доходів;
кількісна оцінка інфляційного перерозподілу фінансових ресурсів між секторами економіки;
розробка моделі впливу чинників інфляції на рівень цін в окремих галузях промисловості і рекомендацій щодо використання цієї моделі для прогнозування рівня цін у цих галузях;
розробка концепції регулювання грошових доходів населення у транзитивній економіці.
Об'єктом дослідження є інфляційні процеси і процеси формування грошових доходів населення в економіці сучасної України.
Предметом дослідження є оцінка і регулювання впливу інфляційних процесів на рівень грошових доходів населення в Україні.
Методи дослідження. Теоретичну і методологічну базу дослідження склали теорія пізнання, праці класиків економічної науки, положення і висновки, сформульовані в наукових працях вітчизняних і зарубіжних економістів з проблем, що відносяться до теми дисертації. Зокрема, у роботі використано: методи формальної і діалектичної логіки – для дослідження ролі і сутності інфляції, обґрунтування пропозицій з регулювання її в Україні; методи статистичного аналізу – для виявлення впливу інфляції на грошові доходи населення, рівень життя, на диференціацію оплати праці; економіко-математичного моделювання для з’ясування дії окремих чинників на формування цін у галузях промисловості і прогнозування цих процесів. Інформаційною базою дослідження послужили законодавчі акти, урядові рішення і постанови, статистичні матеріали Державного комітету статистики, Національного банку України, науково-дослідних організацій.
Наукова новизна одержаних результатів. До найбільш вагомих результатів дисертаційної роботи, які визначають її новизну і виносяться на захист, належать такі:
вперше:
розроблено концепцію встановлення динамічних пропорцій між темпами зростання цін, середньої заробітної плати в економіці, мінімальної заробітної плати в умовах транзитивної економіки та на основі цієї концепції розроблено механізм індексації заробітної плати працівників бюджетних галузей;
вдосконалено:
методичні підходи до оцінки механізму індексації мінімального розміру оплати праці, мінімальної пенсії, оплати праці в бюджетній сфері через співставлення зростання цін, періодичності індексації, рівня компенсації збитків від інфляції;
теоретичні уявлення про специфічні для транзитивної економіки причини посилення диференціації доходів громадян під впливом інфляційних процесів, зокрема, різниця у рівні доходів робітників приватного та державного секторів економіки, зумовлена своєчасністю і ступенем підвищення та індексації заробітної плати, наявністю та розміром заборгованостей із заробітної плати, ступенем декларування заробітної плати; більш швидким зростанням цін на продукти харчування та послуги при переважанні їх частки у структурі витрат біднішої частини населення; змогою направляти частину доходу на заощадження і придбання товарів тривалого користування, що зберігають свою вартість в умовах інфляції тощо;
одержало подальший розвиток:
обґрунтування недоцільності стримування зростання фіксованих доходів, таких як мінімальна заробітна плата, мінімальна пенсія, заробітна плата у бюджетній сфері, оскільки їх підвищення не викликає прискорення інфляційних процесів;
систематизація чинників інфляції на різних фазах трансформаційного періоду: інфляційний потенціал (прихована інфляція) та цінові диспропорції 80-х років 20 сторіччя, лібералізація цін, грошова і кредитна емісія, прискорення швидкості обігу грошей, випереджаюче зростання цін на продукцію сировинних галузей на початку 90-х років; накопичення інфляційного потенціалу, що виявлявся в кризі неплатежів, та превалювання інфляції витрат у 1995-1998 рр. унаслідок жорсткої монетарної політики; розширення грошової пропозиції після кризи 1998 р.;
методичні підходи до аналізу міжгалузевої диференціації рівня і динаміки заробітної плати, зокрема, у результаті економетрічного аналізу з’ясовано, що основним чинником виступає динаміка цін на продукцію відповідних галузей промисловості, яка спричиняє зміни в обсягах виробництва і рентабельності продукції;
теоретичні узагальнення щодо соціально-економічних наслідків інфляції, у тому числі знецінення грошових залишків, зниження стимулу до заощадження та попиту на національну валюту, посилення соціальної диференціації, відплив капіталу з реального сектора у фінансовий, цінова невизначеність, посилення розкиду в цінах, зміна відносних цін, звуження горизонту планування, розмивання цінових сигналів, зменшення кількості довгострокових інвестиційних проектів, викривлення податків, ускладнення аналізу стану підприємств та прийняття управлінських рішень.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у тому, що одержані наукові результати можуть використовуватися при формуванні політики регулювання грошових доходів населення, удосконаленні системи індексації мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії та тарифної ставки 1-го розряду. Одержані в результаті аналізу економетрічні залежності галузевих цін можуть бути використані для прогнозування зміни цін на сировину і матеріали, що істотно підвищить рівень стійкості підприємства до несприятливих змін зовнішнього середовища, і розробки стратегії підприємства. Основні положення і висновки дисертації використовуються у навчальному процесі у Донецькому національному університеті при викладанні курсів “Макроекономіка”, “Державне регулювання економіки”, “Промислова політика”, “Аналіз зовнішнього середовища підприємства”, “Проектний аналіз”; у Донецькому державному університеті економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського при викладанні курсів “Проектний аналіз” та “Бізнес-планування міжнародного інвестування”. Пропозиції щодо вдосконалення прогнозування зміни цін на сировину і матеріали використовуються в діяльності ЗАТ “НКМЗ” (довідка від 05.09.2005 р.) та АТ “Данко” (довідка від 13.09.2005 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні положення даного дослідження докладалися на всеукраїнській науково-практичній конференції “Економіка сталого розвитку: погляд в 21 сторіччя” (1999 р., м. Донецьк), міжнародній науково-практичній конференції “Соціально-трудові відносини і соціальна політика в сучасних економічних умовах” (2003 р., м. Донецьк), 3-й міжрегіональній науково-практичній конференції “Оподаткування в промисловому регіоні: теорія, практика і перспективи розвитку” (2003 р., м. Донецьк), 1-й міжнародній полідисциплінарній науково-практичній конференції “Управління розвитком складних систем” (2003 р., м. Донецьк).
Публікації. За темою дисертації було опубліковано 5 самостійних наукових робіт загальним обсягом 1,4 друкованих аркуша, з них - 4 наукових статті у фахових виданнях.
Обсяг і структура роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків. Дисертація викладена на 181 сторінках комп'ютерного тексту і містить 28 таблиць на 16 сторінках та 25 рисунків на 20 сторінках, 7 додатків на 16 сторінках. Список використаних джерел включає 208 найменувань.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтована актуальність теми дисертаційної роботи, сформульовані мета і завдання дослідження, визначена наукова новизна і практичне значення отриманих результатів.
У першому розділі “Теоретичні аспекти впливу інфляції на соціально-економічний розвиток” узагальнюються і систематизуються результати теоретичних і емпіричних досліджень вчених щодо проблеми впливу інфляції на зростання і рівень життя суспільства.
Серед найбільш істотних витрат інфляції можна виділити те, що вона діє як податок на залишки коштів, призводе до зниження реальних грошових залишків населення і викликає падіння рівня життя. Інфляція знижує стимули до заощаджень, попит на національну валюту і стимулює відплив капіталу, що негативно впливає на рівень виробництва в країні.
Інфляція підсилює соціальну диференціацію, оскільки бідні верстви населення більш уразливі інфляцією, ніж групи з високим доходом.
Доходи у малозабезпечених верств населення зазвичай фіксовані в національній валюті, і для значної їх частки заробітна плата чи пенсія – це єдине джерело існування. Різниця в швидкості індексації на державних і приватних підприємствах полягає в тому, що на приватних підприємствах збільшення заробітної плати робітникам проводиться після кожного витка цін. Тому і витрати від інфляції у зайнятих на приватних підприємствах менш значущі. Кількість підприємств, що знаходяться в приватній власності, відрізняються у різних сферах економічної діяльності. Найбільша частка приватних підприємств сконцентровані у сфері торгівлі, транспорту, кредитно-банківській сфері, у деяких галузях промисловості, будівництві. А в таких галузях, як, наприклад, сфера освіти, охорона здоров'я, наука тощо, підприємств з приватною власністю значно менше. Це обумовлено і різною прибутковістю в різних галузях, і різною швидкістю повернення капіталу, і державними обмеженнями. Робітники державних підприємств, пенсіонери, студенти прямо залежать від рішення держави про індексацію доходів, її повноту та своєчасність. Часто ситуація погіршується затримками у виплатах заробітної плати, коли доходи, навіть проіндексовані, не виплачуються в строк. Це призводить до того, що реальні втрати ще збільшуються - знецінюється і затримана заробітна плата, і сума індексації. Тобто інфляція гасить індексацію.
Згідно з дослідженням Енгеля, частка сімейного доходу, що витрачається на продукти харчування, має тенденцію до збільшення зі зниженням доходів сім'ї, і навпаки. Тому в структурі споживання малозабезпечених груп населення переважають продукти харчування, товари нижчої категорії, що підтверджується даними української статистики. Попит на товари нижчої категорії, згідно з тотожністю Слуцького, збільшується при зменшенні реального доходу. Збільшення попиту сприяє підвищенню цін. Продукти харчування є товарами малоеластичними за ціною, і зростання цін на них не стримується попитом. Отже, в період кризи і нестабільної економічної ситуації ціни на продукти харчування, товари першої необхідності низької якості зростають швидше, ніж на товари тривалого користування і високоякісні товари, що підтверджується статистичними даними. Оскільки в структурі доходів найменш забезпечених груп населення велика частка належить витратам на продукти харчування, попит на які малоеластичний за ціною, то це призводить до значного зниження купівельної спроможності грошового доходу, значного зниження реального доходу. Відносно повільніші темпи зростання цін на непродовольчі товари приводять до падіння їх відносної ціни та до збільшення відносних реальних доходів найбільш забезпечених груп населення, у структурі витрат яких продукти харчування займають невелику частку. Це сприяє ще більшому розриву в обсязі доходу між багатими і бідними.
Певна залежність існує між динамікою грошових доходів і тією пропорцією, в якій вони прямують на цілі споживання і заощадження. Як правило, підвищення реального доходу призводить до збільшення частини, що зберігається, тобто змінюється співвідношення між споживанням і накопиченням. А це впливає на величини накопиченого майна і майбутніх доходів. Заможніші верстви населення мають можливість отримувати від накопичень дохід. Взагалі, та особа, що володіє значним обсягом майна на початок інфляції, має перевагу перед іншими, тому що може тимчасово не придбавати товари, що збільшуються в ціні, споживаючи раніше нагромаджене багатство. У малозабезпеченої частини населення доходи практично повністю ідуть на споживання і, отже, не можуть приносити дохід. При цьому в структурі споживання переважають предмети першої необхідності, а не товари тривалого користування, що володіють власною цінністю, яка зберігається в періоди інфляції.
Із прискоренням інфляції різко посилюється цінова невизначеність, розкид в цінах, викривляються відносні цінові сигнали, збільшується невпевненість при ухваленні рішень, пов'язаних зі споживанням, заощадженнями, позиками та інвестиціями, а отже, скорочується горизонт господарського та інвестиційного планування. Невпевненість при ухваленні господарських рішень призводить до скорочення інвестицій, особливо довгострокових, і витрат на дослідження. Часто ресурси орієнтуються в високодохідний фінансовий сектор, що має швидкий обіг грошей, і товарні спекуляції, а також вивозяться за кордон.
Інфляція штучно завищує прибуток підприємства, а отже викривляє податкову базу, завищує суму податку на прибуток підприємства і податку на додану вартість, перекручує показники платіжо- і кредитоспроможності, ліквідності і рентабельності, утруднює аналіз фінансових результатів діяльності підприємства і не дозволяє визначити його реальний економічний потенціал. Неадекватне фінансовим результатам вилучення податкових платежів особливо критичне для підприємств транзитивної економіки, що відчувають нестачу оборотних коштів.
У другому розділі “Аналіз розвитку інфляційних процесів і їх впливу на соціально-економічний розвиток України” проводиться аналіз чинників, які впливали на рівень інфляції в Україні на різних стадіях трансформаційного періоду, і розглядається механізм дії інфляції на процес формування доходів населення і ступінь соціальної диференціації.
До основних факторів інфляції в Україні слід віднести надлишок коштів на руках у населення наприкінці 80-х років, надмірну грошову емісію, а також цінові диспропорції між базовими і кінцевими секторами економіки. Лібералізація цін і зовнішньоекономічної діяльності, що супроводжувалися розривом господарських зв'язків з економічними партнерами і загальною стагнацією, призвели до переходу пригніченої інфляції у форму відкритої гіперінфляції. Найзначнішим фактором інфляції на початку 90-х років була грошова і кредитна емісія, отже, можна говорити про превалювання інфляції попиту. Проте достатньо серйозно впливали на рівень інфляції в Україні випереджаюче зростання цін на продукцію сировинних галузей, висока матеріало- і енергоємність виробництва, зростання трансакційних витрат, які відображають вплив витратних чинників. Це вже свідчить і про присутність елементів інфляції витрат.
Динаміка цін у 1995-1997 рр. відображає жорстку монетарну політику, результатом якої стало зниження темпів інфляції. Але зростання неплатежів, бартерних операцій, масові затримки виплати заробітної плати, падіння споживчого попиту свідчать про те, що інфляція перейшла в пригнічену форму і в економіці накопичувався інфляційний потенціал. Після кризи 1998 р. НБУ перейшов до політики розширення грошової пропозиції, що призвело до прискорення інфляційних процесів у країні.
Найруйнівнішим наслідком інфляції в Україні є масове зниження рівня життя населення і соціальне розшарування суспільства. Порівняльний аналіз динаміки доходів населення і темпів інфляції за період з 1992 по 2003 р. показав, що інфляційне зростання цін не супроводжувалося відповідним збільшенням грошових доходів населення (табл. 1): індекс споживчих цін за цей період зріс у 95174,8 раза, тоді як грошові доходи збільшилися всього в 71226 разів. Інфляційне зростання цін за даний період призвело до скорочення грошових доходів населення приблизно в 1,3 раза. Основний імпульс інфляції на споживчому ринку надавався з боку платних послуг. Їх вартість за 1992-2003 рр. збільшилася в 743615,6 раза, тоді як продовольчі товари стали дорожчими в 80022,8 раза, непродовольчі - в 46510,0 разів.
Таблиця 1
Динаміка номінальних грошових доходів|доход| населення та індексу споживчих цін
в Україні у 1991-2004 рр.
Роки | Індекс споживчих цін (у разах|), грудень до грудня попереднього року | Грошові доходи|доход| населення у разах| до попереднього року | Відносне зростання|зріст| споживчих цін (співвідношення індексів споживчих цін і грошових доходів|доход| населення), у %
1 | 2 | 3 | 4
1991 | 3,90 | 1,90 | 205,3
1992 | 21,00 | 11,60 | 181,0
1993 | 102,56 | 26,50 | 386,8
1994 | 5,01 | 8,60 | 58,1
1995 | 2,82 | 4,90 | 57,1
1996 | 1,40 | 1,52 | 91,8
1997 | 1,10 | 1,24 | 88,6
1998 | 1,20 | 1,09 | 110,5
1999 | 1,19 | 1,14 | 104,7
2000 | 1,26 | 1,41 | 89,5
2001 | 1,06 | 1,26 | 84,3
2002 | 0,99 | 1,17 | 84,9
2003 | 1,08 | 1,14 | 95,2
2004 | 1,12 | 1,25 | 89,6
Зниження реальної заробітної плати і реальної пенсії призвело до масового зубожіння населення. І хоча впродовж 2001-2005 рр. намітилася тенденція щодо зростання реальних доходів і реальної зарплати, компенсувати втрати попередніх років воно було не в змозі.
З метою компенсації населенню втрат від інфляції в Україні застосовувався метод перегляду мінімального розміру оплати праці. Однак результати розрахунків рівня компенсації втрат від інфляції при індексації мінімального розміру оплати праці впродовж досліджуваного періоду показали, що перегляд мінімального розміру оплати праці не був пов'язаний зі зміною темпів інфляції. Індексація проводилася при збільшенні споживчих цін і на 1, і на 3160 %. У результаті величина компенсації втрат до моменту попередньої індексації виявлялася нестабільною, варіюючи в межах від 34,9 % (червень 1993 р.) до 229 % (січень 1998 р.). Інтервали між переглядами мінімального розміру оплати праці були украй нерівномірними і складали від 1 місяця до 2,5 років. Розрахунок рівня компенсації втрат населення від зростання цін на споживчі товари і послуги щодо кінця 1991 р. дає такі значення. На момент останньої індексації (грудень 2003 р.) ціни виросли в 152188,7 раза, а мінімальний розмір оплати праці - в 110810,8 раза.
На рис. 1 можна прослідити порівняльну динаміку мінімального розміру оплати праці, прожиткового мінімуму і середньомісячної заробітної плати. Легко помітити, що до 2003 р. мінімальна заробітна плата була більш ніж у два рази нижчою за прожитковий мінімум, що ще раз доводить недостатність проведеної індексації.
Порівняння мінімального рівня заробітної плати і пенсії показує, що в 1992 р. вони були практично рівні, в 1993-1998 рр. рівень мінімальної, а тим більше найменшої пенсії, перевищував рівень мінімальної заробітної плати (періодично більш ніж у 2 рази). А з грудня 1998 р. найменша трудова пенсія була менше мінімальної заробітної плати в 1999 р. у 1,3-1,6 раза, в 2000 р. – у 1,6 раза, в січні - липні 2001 р. приблизно в 2 рази, в серпні - грудні в 1.6 рази, в 2002 – першій половині 2003 р. у 1,6 раза, в другій половині 2003 р. у 2 рази.
Рис. 1. Динаміка розміру мінімальної заробітної плати, прожиткового мінімуму
і середньомісячної заробітної плати
Розрахунок оцінки компенсації втрат при проведенні індексації найменшої пенсії в 1992-2003 рр. показав, що компенсація носила неоднорідний характер. Зростання найменшої пенсії перевищувало зростання цін у 2 рази в грудні 1993 р., а в травні 1992 р. і у вересні 1993 р. - склало трохи більше 30%. Якщо оцінити компенсацію за період з 1992 р. по 2003 р., то рівень відшкодування склав усього 17,94%. Тобто зростання цін в 5,6 разів перевищило зростання найменшої пенсії.
Пенсіонери втрачали у вартісному реальному виразі через інфляцію і невчасну індексацію, і чим тривалішим був період між індексаціями і вище темп інфляції в цей період, тим сильніше знижувалася купівельна спроможність пенсіонерів. Розрахунки рівня реальної пенсії відносно попереднього підвищення пенсій показують, що періодичні індексації піднімали пенсії на більш-менш адекватний рівень, але не заповнювали втрат за попередні місяці, і пенсіонери регулярно платили інфляційний податок зі своїх і без того мізерних пенсій (табл. 2). Лише в період низької інфляції 2001-2003 рр. вони отримували приблизно 100% пенсії, а в періоди дефляції - навіть понад 100% (так, наприклад, вересень 2003 р. – 107%). У середньому за досліджуваний період рівень реальної пенсії складав приблизно 76,27%. У 1992-1995 рр. середній рівень дорівнював приблизно 43,7%, тобто інфляційний податок на пенсіонерів у цей період був понад 50 %. У деякі місяці, а саме з лютого по вересень 1995 р. пенсіонери отримували менше 10% реальної пенсії (у вересні 1995 р. приблизно 5%).
Таблиця 2
Рівень реальної пенсії відносно номінальної пенсії попередньої компенсації (у %) |
Сі
чень | Лю
тий | Бере
зень | Кві
тень | Тра
вень | Чер
вень | Ли
пень | Сер
пень | Вересень | Жов
тень | Листопад | Гру
день
1992 | 25,96 | 22,52 | 20,09 | 100,0 | 87,41 | 69,10 | 56,59 | 52,26 | 47,25 | 100,0 | 100,0
1993 | 100,0 | 57,74 | 44,83 | 36,71 | 29,70 | 100,0 | 58,24 | 42,33 | 34,78 | 19,29 | 11,61 | 100,0
1994 | 52,41 | 43,97 | 39,05 | 36,94 | 34,85 | 33,13 | 31,89 | 31,23 | 30,44 | 28,37 | 23,14 | 13,43
1995 | 10,46 | 8,63 | 7,31 | 6,56 | 6,20 | 5,93 | 5,66 | 5,38 | 5,14 | 100,0 | 91,66 | 86,31
1996 | 82,51 | 75,42 | 100,0 | 97,09 | 94,81 | 94,15 | 94,06 | 100,0 | 94,61 | 92,75 | 91,38 | 100,0
1997 | 99,11 | 96,97 | 95,82 | 95,73 | 94,97 | 94,22 | 94,12 | 94,03 | 94,03 | 92,91 | 92,08 | 91,26
1998 | 90,00 | 88,85 | 88,67 | 88,49 | 87,36 | 87,36 | 87,36 | 88,15 | 87,97 | 84,75 | 79,81 | 77,48
1999 | 75,01 | 73,90 | 73,17 | 72,44 | 70,81 | 69,15 | 69,08 | 69,78 | 100,0 | 98,62 | 97,55 | 94,80
2000 | 91,06 | 87,06 | 84,28 | 82,63 | 81,24 | 79,57 | 76,73 | 76,81 | 76,81 | 74,86 | 73,83 | 100,0
2001 | 98,43 | 100,0 | 99,40 | 98,81 | 97,35 | 96,96 | 96,38 | 100,0 | 100,2 | 99,80 | 99,60 | 99,11
2002 | 100,0 | 99,01 | 100,4 | 101,1 | 99,73 | 100,03 | 101,8 | 103,4 | 103,6 | 103,4 | 102,6 | 101,9
2003 | 100,6 | 99,09 | 98,01 | 96,94 | 96,27 | 96,27 | 100,0 | 100,1 | 107,5 | 106,9 | 105,5 | 103,5
У третьому розділі “Регулювання доходів і диференціація оплати праці з урахуванням інфляційних процесів” розглядається співвідношення, що склалося в Україні, між рівнями заробітної плати в різних секторах промисловості, та аналізуються причини і наслідки таких диспропорцій, надаються рекомендації щодо вдосконалення механізму регулювання грошових доходів населення.
Зниження рівня життя переважної більшості населення країни до рівня фізичного виживання супроводжується диференціацією в рівнях доходів. Доходи самостійно зайнятих різко відірвалися від доходів у сфері матеріального виробництва і соціальних галузях. За обсягами отримання доходів лідируюче становище займають зайняті в кредитно-фінансовій сфері і сфері управління. Значно відстають від них працівники соціальних галузей. Посилилася диференціація в оплаті праці в різних галузях промисловості (добуваючих і оброблювальних галузях промисловості та ін.).
На диференціацію в стані різних соціальних груп населення певною мірою вплинули наявність і рівень заборгованості з оплати праці. Неплатежі є прихованим податком, оскільки за час, що пройшов між часом нарахування зарплати і моментом її виплати, гроші знецінюються. Проте цим податком оподатковуються не всі громадяни рівною мірою, а, як правило, найбільш соціально незахищені верстви населення, оскільки люди з високим рівнем доходу або отримували зарплату в повному обсязі вчасно, або з незначними затримками. Затримки у виплатах заробітної плати є одним з істотних чинників зростання соціальної напруженості, оскільки знижують реальні доходи певних груп населення, збільшуючи і без того дуже високу диференціацію заробітків в Україні.
Рівень галузевої диференціації заробітної плати залежить від стану справ у відповідних галузях, їх прибутковості, темпів зростання та ін. Істотний вплив на зміну структури галузевих ринків, динаміку виробництва в галузях промисловості мала інфляція. Міжгалузеві співвідношення промисловості змінювалися під впливом неоднакових темпів падіння виробництва та індексів інфляції в різних галузях. Так, ціни на продукцію паливної промисловості в 1992 р. виросли в 237 разів (для порівняння: на продукцію машинобудування – в 32,1 раза, легкої промисловості – в 20 разів). Унаслідок швидшого зростання цін у галузях енергетичного, металургійного і нафтохімічного комплексів, а також у сфері обігу (включаючи комерційну діяльність) і транспорті (порівняно з машинобудуванням, легкою і харчовою промисловістю) частина перших в обсязі загальнопромислової продукції, що обчислена в поточних цінах, значно підвищилася. У галузях-лідерах зі зростання цін утворюється додатковий прибуток, викликаний відставанням подорожчання їх витрат від підвищення цін на вироблювану продукцію.
Для більш глибокого розуміння механізмів формування цін у різних галузях промисловості був проведений аналіз чинників інфляції в окремих галузях промисловості - динаміки індексів галузевих цін як функції від руху грошової маси і показників, що впливають на інфляцію з боку витрат. Для специфікації моделей інфляції і галузевих цін були задіяні такі чинники: значення інфляції, узятої з лагом, як показник, що характеризує інфляційні очікування; грошова база M0, що характеризує вплив зміни грошової пропозиції на інфляцію; номінальний обмінний курс як показник, що відбиває зміну вартості імпортних товарів і прибутковість зберігання заощаджень у валюті; а також індекси цін виробників основних галузей промисловості, що відображають вплив витратних чинників. Для того щоб визначити, які з вибраних показників пов'язані з темпами приросту інфляції і темпами приросту цін галузей промисловості в умовах української економіки і якої аналітичної форми набуває цей зв'язок, використаний кореляційно-регресійний аналіз. Щоб проаналізувати, чи чинять окремі показники вплив, що запізнюється, в кореляційному аналізі були використані також змінні, узяті з лагом (до 6 місяців). Ґрунтуючись на результатах графічного аналізу динамічних рядів вибраних показників та їх автокореляційних функцій, ми з'ясували, що ряди даних, які описують зміну темпів приросту індексу споживчих цін, заробітної плати, грошової бази, потребують сезонного коректування.
У результаті проведеного аналізу можна зробити висновок, що підвищення цін на продукцію електроенергетики, частково паливної і металургійної промисловості може привести до зміни цін на кінцеву продукцію. Відповідно, підвищення тарифів на електроенергію та продукцію сировинних галузей може призводити до скорочення випуску, причому більшою мірою для тих галузей, у структурі витрат яких значна частка припадає на ці чинники.
Інфляція є важливим чинником, який повинен бути врахований у процесі планування діяльності підприємства. Підприємство зацікавлене в адекватному урахуванні інфляційних чинників для того, щоб планувати реальну ситуацію в майбутньому, призначити розумні ціни на продукцію. На основі результатів аналізу формується стратегія підприємства. Отримані на основі проведеного економетричного аналізу залежності можуть використовуватися для прогнозування зміни цін на продукцію сировинних галузей промисловості: електроенергетики, паливної промисловості, металургії. Це дозволить підприємству здійснювати прогнозування зміни цін на товарно-матеріальні цінності, які придбаваються, що істотно підвищить рівень стійкості підприємства до несприятливих змін зовнішнього середовища.
Інфляційні процеси впливають на доходи населення і на стадії утворення, і розподілу і використання. Механізм інфляції, створюючи додаткові цінові вигоди для одних ланок економіки і одних соціальних груп, викликає відповідні втрати для інших. Особливо сильно негативні наслідки інфляції позначилися на фіксованих доходах населення - заробітній платі і пенсійних виплатах. Низький рівень компенсації втрат від інфляції став наслідком обмежувальної фінансової політики у сфері грошових доходів населення. Неповний і нерегулярний характер індексації пояснювався побоюваннями стрибкоподібного зростання цін унаслідок проведення заходів щодо централізованого підвищення доходів. Проте, на наш погляд, ця позиція необґрунтована, оскільки підвищення пенсій і зарплат працівникам бюджетних організацій значно не впливали на підвищення сукупних доходів населення України.
Аналіз співвідношення середньодушових грошових доходів населення, мінімального розміру оплати праці, заробітної плати працівників бюджетних галузей соціальної сфери, мінімального і середнього розміру пенсій показав, що більш швидке зростання середньодушових грошових доходів відзначалося відносно середньорічного мінімального розміру трудових пенсій, середньої місячної заробітної плати працівників бюджетних галузей соціальної сфери впродовж всього періоду 1992-2004 рр. У 1994 і 1996-1997 рр. зростання середньодушових грошових доходів було декілька нижче, ніж зростання середнього розміру призначених пенсій за віком. У 1998-2001 рр. зростання мінімального розміру оплати праці дещо перевищувало зростання середньодушових грошових доходів. Але загалом визначалося випереджаюче зростання середньодушових грошових доходів населення.
Співвіднесення динаміки індексів споживчих цін з періодами підвищення мінімального розміру заробітної плати, мінімальної пенсії і заробітної плати працівників бюджетних галузей показує, що тільки в січні і серпні 1996 р., грудні 2000 р., серпні 2001 р. і липні 2002 р. підвищення збіглося зі зростанням цін (рис. 2). Решту часу підняття пенсій і заробітної плати не надавало імпульсу до зростання споживчих цін. Їх темпи залишалися незмінними або навіть знижувалися. Тобто індексація не надавала імпульсу до підвищення темпів інфляції, а отже, політика цілеспрямованої затримки зростання заробітної плати робітникам бюджетних галузей і пенсій пенсіонерам з метою стримування темпів інфляції була невиправданою.
Рис. 2. Порівняльна динаміка ІСЦ та підйомів мінімальної пенсії, мінімальної заробітної плати та заробітної плати робітникам бюджетних галузей
Фіксована заробітна плата працівників бюджетної сфери і пенсіонерів, їх невчасна індексація призвели до значного скорочення грошових доходів цих категорій громадян, і в абсолютному виразі і відносно доходів других громадян, поглиблення галузевої диференціації оплати праці. Це зумовило необхідність розробки концепції встановлення динамічних пропорцій між темпами зростання цін, середньої заробітної плати в економіці, мінімальної заробітної плати і вдосконалення механізму індексації заробітної плати працівників бюджетних галузей.
Слід пам'ятати, що всі ті роки, коли працівники бюджетних галузей отримували відносно занижену заробітну плату, вони не могли або могли меншою мірою (порівняно з іншими громадянами) придбати товари тривалого користування, нерухомість, оплачувати якісне медичне обслуговування тощо. Отже, для того щоб вийти на рівень життя, відповідний середньому в економіці, їм необхідно зробити ці придбання, тобто вийти на деякий базовий рівень, що вимагає додаткових коштів. Громадяни, що мали нефіксований дохід в період реформ, мали можливість вийти на цей рівень раніше, що знову-таки дає їм певні переваги.
Безумовно, повинна існувати різниця в рівнях заробітної плати в окремих секторах економіки. Проте в Україні склалася ситуація, коли диференціація по галузях не завжди обумовлена об'єктивними характеристиками трудового процесу і значущістю сфер застосування праці. У деяких секторах економіки переважає державна і комунальна форма власності, в інших – колективна і приватна. Так, у секторі фінансової діяльності 85 % підприємств мають приватну форму власності, а, наприклад, у сфері освіти 72% - це підприємства з комунальною та 12 % - з державною формою власності. Люди, що працюють у приватному секторі, мали можливість вимагати підвищення заробітної плати, ведучи безпосередні переговори з менеджерами і власниками, мотивуючи підвищення зростанням цін. Працівники, що одержують заробітну плату з бюджету, а також пенсіонери, не мали можливості вимагати підвищення і вимушені були чекати централізованої індексації. А це обумовлювало вже економічно невиправданий ступінь розриву в рівнях заробітної плати. Погіршенню ситуації сприяла криза неплатежів. Рівень заборгованості в секторах економіки, де переважала приватна власність, був нижче, ніж у секторах економіки з переважанням державної форми власності. Перехід на нове місце роботи, як правило не міг змінити ситуацію, оскільки переважання державної форми власності в певних секторах економіки призводило до того, що працівник, як і раніше, був одержувачем бюджетних коштів і, як і раніше, залежав від бажання держави своєчасно і повно заповнювати втрати від інфляції. У результаті склалася ситуація, коли працівники вимушені були різко міняти сферу роботи, особливо це характерно для працівників сфери охорони здоров'я і освіти. Відплив кадрів призводить до постійного погіршення розумового і творчого потенціалу, перенаправляючи цінні кадри в сфери більш прибуткові, більш захищені, але не так стратегічно важливі для майбутнього розвитку держави.
Для того щоб ліквідувати дисбаланс, що склався в рівнях оплати праці, вважаємо необхідним послідовно та поетапно за декілька років довести рівень оплати працівників бюджетних організацій до рівня середнього по економіці. А потім здійснювати повну і своєчасну індексацію пенсії, мінімальної заробітної плати і заробітної плати працівників бюджетних організацій. Директивне підвищення заробітної плати раз на рік (піврока, два роки і т. ін.) призводить до того, що люди відкладають покупки до моменту очікуваного підвищення заробітної плати. Тим самим в економіці формується відкладений попит, який при проведенні одномоментного підвищення міг би служити інфляційним поштовхом. Тому індексація повинна проводитися по можливості щомісячно, щоб, з одного боку, нівелювати дію підвищення цін, а з іншого боку, не призводити до накопичення відкладеного попиту. Щомісячна індексація повинна здійснюватися відповідно до зростання споживчих цін.
Щорічно повинен розраховуватися коефіцієнт на основі індексу середньої заробітної плати в економіці, який би рівномірно розподілявся за місяцями наступного року. Тоді розрахунок заробітної плати повинен проводитися за наступною формулою:
,
де - заробітна платня в місяць t;
- заробітна платня в місяць t-1;
- індекс інфляції в місяць t-1;
- заробітна платня за грудень попереднього року;
- індекс середньої заробітної платні по економіці в попередньому році;
- індекс інфляції в попередньому році.
Такий механізм індексації дозволить не тільки повністю
