Поведінка дівчат із завищеною самооцінкою характеризується зухвалим стилем спілкування і зовнішності, демонстрацією своїх переваг, краси – вони мімікою і поглядом запрошують до спілкування, схильні до авантюрних вчинків.

Дівчата із заниженою самооцінкою (“залежні”) мають високу підозрілість (L), прагнення до домінування, як способу особистісного захисту, лабільність настрою, складність контролю над своїми емоціями, високий рівень депресивності (F3) і тривожності (F11), проблематичність в спілкуванні з оточуючими (F8).

Особливості їхньої віктимної поведінки виявляються у невпевненості в собі і своїх діях, в агресивності (F2), у боязкості і беззахисності. Саме підпорядкованість (E), конформність (Q3) – це ті якості особистості неповнолітніх, які в кримінальній ситуації і при наявності “тиску” на них ґвалтівника приводять до відсутності опору і до здійснення сексуального злочину. Надмірно занижена чи завищена самооцінка є прогностичним фактором у визначенні ступеня віктимності потенційної жертви зґвалтування.

8. Зґвалтування неповнолітніх дівчат приводить до виникнення в їхній психіці негативних змін, що надалі трансформуються в типові посттравматичні стресові розлади, які виявляються у формі симптомів трьох основних симптомокомплексів: вторгнення, уникання і гіперзбудження. При цьому інтенсивність і тривалість прояву симптомів посттравматичного стресового синдрому зґвалтування згодом, через 3 - 6 і 12 місяців після зґвалтування, змінюються неоднозначно. Симптомокомплекси вторгнення і гіперзбудження слабшають: від 4,86 балів через 3 місяці, до 7,86 через 6 місяців і через рік до 7,41 балів. Гіперзбудження міняється таким чином: через 3 місяці – 8,32 балів, через 6 місяців – 7,21 балів, а через 12 місяців – 6,72 балів.

У той же час симптомокомплекс уникання і сумарна оцінка впливу травматичної події кількісно ростуть: перший – від 5,44 балів (через 3 місяці) до 7,14 балів (через 6 місяців) і, нарешті, до 9,45 балів (через 12 місяців); а другий – від 18,62 (через 3 місяці), до 22,21 балів (через 6 місяців) і до 23,58 балів (через 12 місяців).

Діагностика ступеня впливу зґвалтування на психіку неповнолітніх дозволила установити зниження в часі травматичних переживань, таких як: почуття жертви під час злочину (А), спогади про те, що трапилося (В), труднощі спілкування з оточуючими (С), порушення емоційно-когнітивного і мнемічного характеру (F).

Однак оцінка власне посттравматических розладів психіки жертв сексуального насильства згодом після нього зростає: від 7,14 балів (через 3 місяці) до 11,48 балів (через 6 місяців) і до 13,24 балів (через 12 місяців). А загальний індекс посттравматичної події, у порівнянні з контрольною групою, у потерпілих більше в 3 рази. Отже, сумарні негативні зміни в психіці жертв сексуального насильства дуже істотні і виявляються вони навіть через рік після здійснення зґвалтування.

9. Для психологічної корекції негативних змін у психіці зґвалтованих неповнолітніх рекомендується застосовувати наступні технології. Поведінкові методи: занурення в ситуацію травми і систематична десенситизація.

Когнітивно-поведінкові методи: зупинка думок, керовані самодіалоги, схована репетиція. Можна також використовувати раціонально-емотивні і групові методи психокорекції, особливо у випадках стійкого прояву симптомів посттравматичного стресового синдрому зґвалтування. Усі методи психокорекції необхідно проводити, попередньо навчивши пацієнтів релаксації та саморегуляції.

Правові основи боротьби із сексуальними злочинами повинні базуватися на знанні неповнолітніми головних положень діючого законодавства, усвідомленої необхідності виконувати юридичні вимоги, а при здійсненні злочину – знати, коли і як правильно заявити в правоохоронні органи про те, що трапилося.

Психологічну основу профілактики віктимності неповнолітніх жертв сексуальних злочинів складають встановлені соціально-психологічні фактори віктимності їхньої поведінки і психолого-правових наслідків зґвалтування. Розроблена психолого-правова профілактична програма може використовуватися в навчально-виховних закладах для превентивної роботи з батьками та неповнолітніми, які складають групи ризику: потенційними ґвалтівниками і потенційними жертвами зґвалтування.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Воронова Ю.В. Состояния и свойства личности несовершеннолетних жертв изнасилования // Вісник Харківського університету. – Харків, 2003. - № 599. – С. 75-78.

2. Воронова Ю.В. Значення самооцінки особистості неповнолітніх жертв сексуального зґвалтування // Наукові записки Харківського військового університету. – Харків, 2004. - № 45. – С 191-195.

3. Воронова Ю.В. Соціально-психологічні особливості особистості неповнолітніх, які були зґвалтовані // Право і безпека. – 2004. - № 3’4. – С. 202-205.

4. Воронова Ю.В. Вплив сексуального насильства на особистість неповнолітніх // Наука і освіта. - Спец. вип.: ”Психологія особистості: досвід минулого, погляд у майбутнє”. – Одеса, 2004. - № 6-7. – С. 52-55.

5. Воронова Ю.В. Дослідження відхилень у поводженні жертв сексуального зґвалтування // Формування та розвиток особистості в умовах вищих навчальних закладів МНС України. – Харків: Академія пожежної безпеки України, 2003. – С. 16-18. (І міжвузівська науково-практична конференція, Харків, 2003).

АНОТАЦІЇ

Воронова Ю.В. Соціально-психологічні детермінанти віктимної поведінки неповнолітніх жертв сексуальних злочинів. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.06. – юридична психологія. Національний університет внутрішніх справ. МВС України. Харків, 2005.

У роботі здійснений аналіз соціально-психологічних та правових факторів, які впливають на формування та прояв віктимності у жертв сексуальних злочинів. Визначено, що умови виховання неповнолітніх від 14 до 18 років, їхні взаємовідносини з батьками та однолітками, це фактори, які впливають на рівень їх віктимності. Встановлено, що діти, які живуть в сім’ях з низькою культурою, рівнем матеріального достатку та освіти батьків мають занижену самооцінку і при цьому у них високий рівень віктимності. Однак дівчата, які живуть в сім’ях з гарним матеріальним достатком та освітою батьків мають завищену самооцінку і теж достатньо високий рівень віктимності.

Результати дослідження свідчать про індивідуально-психологічні умови та фактори віктимності. До них належать ціннісні орієнтації, комунікативна, мотиваційна та емоційно-вольова сфера і Я-концепція. Чим вище рівень віктимності, тим в більшій мірі згадані психологічні фактори відрізняються від контрольних показників.

В дисертації доведено, що визначення рівня віктимності слід проводити у осіб, які ще не постраждали від сексуального злочину і у них немає негативних змін в психіці.

Встановлено, що зґвалтування неповнолітніх приводить до виникнення у них посттравматичних стресових розладів, які проявляються і через рік після скоєння злочину.

Дається обґрунтування методів боротьби з сексуальними злочинами; приводяться сучасні технології соціально-психологічної та правової профілактики віктимності неповнолітніх.

Ключові слова: віктимізація неповнолітніх, сексуальні злочини, фактори віктимності, профілактика віктимності та зґвалтування.

Воронова Ю.В. Социально-психологические детерминанты виктимного поведения несовершеннолетних жертв сексуальных преступлений. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.06 – юридическая психология. Национальный университет внутренних дел. МВД Украины. Харьков, 2005.

В исследовании осуществлен анализ социально-психологических и правовых факторов, влияющих не формирование виктимного поведения несовершеннолетних жертв сексуальных преступлений и обоснована их психолого-правовая защита и профилактика. Исследовались 14-18 летние изнасилованные особи женского пола.

Установлено, что условиями формирования виктимности несовершеннолетних являются факторы социализации. Плохое воспитание детей в семье, низкий уровень культуры, образования и материального достатка, а также автономность, непоследовательность, директивность родителей – это все факторы, обуславливающие формирование виктимности детей.

Семьи, где родители имеют высокий уровень образования и материального достатка, но очень слабый контакт и непоследовательность во взаимоотношениях с детьми также имеют высокий уровень виктимности. Показано, что в семьях первого типа дети с заниженной, а второго типа – с завышенной самооценкой. Однако в обоих типах семей дети имели высокий уровень виктимности.

Установлены также психологические факторы виктимности несовершеннолетних. К ним относятся деформированные ценностные ориентации, отрицательные изменения в коммуникативной, мотивационной и эмоционально-волевой сферах. В личностных характеристиках изнасилованных несовершеннолетних доминируют такие качества как погоня за удовольствиями, новыми эмоциями, впечатлениями, обостренное желание нравиться. У этих особей обнаружены повышенные уровни тревожности, раздражительности, агрессивности, депрессивности. При этом эти лица имеют слабые способности к саморегуляции, они доверчивы, конформны. При таком сочетании личностных качеств, оказавшись в условиях, связанных с риском, эти лица проявляют высокий уровень виктимности и становятся жертвами сексуальных преступлений.

В диссертации обосновано, что факторами в наименьшей степени изменяющимися даже после изнасилования, являются условия в семье и школе. В связи с этим обосновывается целесообразность обязательного исследования условий жизни несовершеннолетних и доказывается необходимость осуществления этого у лиц, которые не были подвержены насилию. Иначе говоря, для объективного определения условий и факторов формирования виктимности диагностировать их нужно до изнасилования, а не после него, как делают большинство исследователей.

В связи с решением этой задачи в диссертации апробирован и предлагается комплекс методов, используя который можно будет определить уровень виктимности у несовершеннолетних. Применение его на большой выборке (n=261) несовершеннолетних позволяет выделить группы риска, которые нуждаются в психокоррекции и психотерапии.

В отдельной серии исследования установлены негативные изменения, возникающие в психике изнасилованных несовершеннолетних, при этом обнаружены типичные симптомы посттравматического синдрома изнасилования, которые не исчезают и через 12 месяцев после сексуального преступления.

В заключение приводится и обосновывается целесообразность современных технологий психокоррекции посттравматических изменений в психике пострадавших. Разработана и предлагается программа для несовершеннолетних по профилактике виктимности и сексуальных преступлений.

Обосновывается также комплекс мероприятий, призванный обеспечить социально-психологическую и правовую защиту несовершеннолетних от изнасилования и принципы профилактики этого преступления среди молодежи.

Ключевые слова: факторы виктимизации, виктимизация несовершеннолетних, сексуальные преступления, профилактика виктимности и изнасилования.

Voronova J.V. Social and psychological determinants of minor victims’ behaviour of sexual crimes. - the Manuscript.

The dissertation for a candidate’s of psychological sciences degree on a speciality 19.00.06 - juridical psychology. National University of Internal Affairs. The Ministry of Internal Affairs of Ukraine. Kharkov, 2005.

In research the analysis of social - psychological and legal factors which influence formation and display victimology at victims of rape is carried out. It is established, that conditions of education of minors from 14 till 18 years, their mutual relations with parents and classmates are those factors which influence their level of victimisation. It is established, that children who live in families with low culture, a level of a material prosperity and education of parents have the underestimated self-estimation and thus a high level of victimisation.

Results of research speak about individual - psychological conditions and factors of victimization. Valuable orientations, communicative, motivational, emotional - strong-willed sphere and the I-concept concern to them. If the level of victimization is much higher, the given psychological factors more differ from control parameters.

In the dissertation it is proved, that it is necessary to investigate a level of victimisation of girls who have not suffered from sexual violence and have no negative changes in mentality.

It is established, that rape of minors is the reason of occurrence of posttraumatic stressful frustration which are shown even in one year after a crime.

Ways and methods of struggle against violence are offered; modern technologies on social - psychological and legal preventive maintenance of minors’ victimisation are resulted.

Key words: victimisation of minors, sexual crimes, factors of victimisation, preventive maintenance of victimisation and rapes.