НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень

Юдін Михайло Айзікович

УДК 65.014.1:621.004.69

ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСАМИ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ

ПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА

Спеціальність 08.07.01 – Економіка промисловості

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Одеса – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеському національному політехнічному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник

Офіційні опоненти:

Провідна установа | доктор економічних наук, професор

Продіус Іван Прокопович,

Одеський національний політехнічний університет Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри менеджменту

доктор економічних наук, професор

Гриньова Валентина Миколаївна,

Харківський національний економічний університет Міністерства освіти і науки України, проректор з наукової роботи

доктор економічних наук, професор

Редькін Олександр Семенович,

Одеська національна академія зв’язку ім. О.С. Попова Міністерства транспорту і зв’язку України, директор Інституту економіки і менеджменту

Інститут економіки промисловості НАН України, відділ проблем ефективного використання промислового потенціалу, м. Донецьк

Захист дисертації відбудеться “17” березня 2005 р. о 1500 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.41.177.01 в Інституті проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 65044, м. Одеса, Французький бульвар, 29.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 65044, м. Одеса, Французький бульвар, 29.

Автореферат розісланий “15” лютого 2005 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради ______________ О.В. Моліна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Стабілізація промислового виробництва, що складає базу зростання і розвитку економіки, займає найважливіше місце серед проблем реформування української економіки. Однак, незважаючи на досягнення відносної макроекономічної стабілізації, стан промислового виробництва може бути охарактеризований як кризовий. У таких умовах застосування тільки ринкових механізмів регулювання економіки є явно недостатнім для забезпечення стабілізації і переходу економіки до стадії зростання. Однією з основних перешкод на шляху до економічного зростання стає повільний процес структурних перетворень у промисловості.

Необхідність здійснення реструктуризації повною мірою виявляється в сфері машинобудівної промисловості, про що свідчать: падіння рентабельності продажів, високий ступінь фізичного і морального зносу основних фондів, різке зниження завантаження виробничих потужностей, витиснення з внутрішніх ринків вітчизняних виробників машин і устаткування іноземними.

Теоретичні і прикладні аспекти організаційного забезпечення управління процесами реструктуризації промислового виробництва поки що не знайшли достатнього відображення у вітчизняній економічній науці. В дослідженнях зарубіжних учених не враховувались специфічні умови перехідного періоду нашої країни. Не знайшла достатнього відображення найважливіша проблема реструктуризації – обмеженість у фінансових ресурсах разом з довгочасністю технологічного циклу постановки на виробництво конкурентоспроможних машин і устаткування, що призводить до великих строків окупності інвестиційних проектів.

Особливості структури вітчизняної промисловості об'єктивно визначають тривалість проведення реструктуризаційних процесів. Вітчизняні промислові підприємства формувались десятиліттями в специфічних умовах галузевої організації економіки. Відповідно, структура виробництва на підприємствах проектувалась, виходячи з пріоритетів державної галузевої політики, що в умовах переходу до ринку різко підсилило істотні розходження в становищі окремих підрозділів виробничої системи. Це відбувається через нерівномірність кризового спаду серед різних видів продукції; нерівність у можливостях освоїти виробництво нової конкурентноздатної продукції; неможливість зберегти традиційні виробництва. Загострюються протиріччя між відносно благополучними і неблагополучними виробництвами.

При усій важливості проблем розвитку промислового виробництва, їх аналіз у науковій літературі, особливо з машинобудування, не є комплексним, відсутні науково обґрунтовані й апробовані рекомендації щодо вибору напрямків і механізмів організаційного забезпечення управління процесами реструктуризації, що ставить дану проблему в розряд актуальних і обумовило вибір теми дисертаційної роботи, окреслило її структуру, мету і завдання дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дисертаційного дослідження пов'язаний з планом науково-дослідних робіт кафедри менеджменту Одеського національного політехнічного університету в 1998-2004 р.р. за темами: “Розробка концепції реструктуризації підприємства”, номер держреєстрації 1345-71 (особисто здобувачем підготовлено розділ роботи – розробка системи менеджменту в процесі реалізації заходів щодо реструктуризації виробництва), “Розробка концепції стратегічного маркетингу підприємства”, номер держреєстрації 1338-71 (особисто здобувачем розроблено варіанти реструктуризації промислового виробництва і можливі джерела їх фінансового забезпечення).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розвиток теоретичних положень і розробка методичних і практичних рекомендацій з формування організаційного забезпечення управління реструктуризаційними процесами в промисловості, спрямованими на забезпечення конкурентоспроможності продукції і поліпшення результатів виробничо-господарської діяльності. Для досягнення поставленої мети в дисертації визначено такі завдання:

- теоретично обґрунтувати засади та визначити прикладні аспекти організаційного забезпечення управління реструктуризаційними процесами в промисловому секторі економіки;

- систематизувати понятійно-категоріальний апарат, що використовується при формуванні організаційного забезпечення управління процесами реструктуризації промислового виробництва;

- обґрунтувати роль державного регулювання в подоланні кризового стану промислового виробництва і здійсненні його реструктуризації;

- запропонувати механізм організації інвестиційних ресурсів для проведення реструктуризації промислового виробництва;

- сформулювати концепцію стратегічного розвитку сектора промислового виробництва національної економіки з урахуванням стану його організаційного забезпечення;

- дослідити генезис та визначити напрямки удосконалення організаційно-виробничих структур суб’єктів господарювання для підвищення їх інвестиційної привабливості, як необхідної умови проведення реструктуризації;

- визначити організаційно-економічні передумови удосконалення механізму управління процесами реструктуризації промислового виробництва.

Об'єктом дослідження є процеси організаційного забезпечення управління реструктуризацією промислового виробництва.

Предметом дослідження є теоретичні і методологічні аспекти формування організаційного забезпечення управління процесами реструктуризації промислового виробництва в умовах трансформації економіки.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є основні положення сучасних теорій економічного зростання, наукові праці відомих вітчизняних і зарубіжних учених з структурної перебудови промислового сектора економіки і реструктуризації виробництва. В роботі використані сучасні методи дослідження, зокрема: діалектичний – для виявлення закономірностей, принципів і факторів реструктуризації виробництва; економіко-статистичний, порівняльного і структурного аналізу – для визначення місця реструктуризації виробництва в удосконаленні організаційно-структурного розвитку промисловості, аналізу тенденцій і перспектив розвитку територіальних промислових комплексів; аналітичний і логічний – для виявлення методичних проблем організаційного забезпечення управління реструктуризаційними процесами; метод класифікації й експертних оцінок – для визначення факторів ризику інвесторів, способів підвищення ефективності управління реструктуризаційними процесами; проблемно-цільовий підхід і методи системного аналізу – для розробки концепції розвитку стратегічних напрямків реструктуризації виробництва.

Інформаційну базу дослідження склали законодавчі і нормативні акти Уряду України, статистичні та звітні дані Міністерства промислової політики України, Фонду державного майна України, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції, Держкомстату України й облстатуправлінь м. Одеси і м. Миколаєва, звітні матеріали промислових підприємств, результати науково-дослідних розробок, матеріали науково-практичних конференцій, а також періодичні наукові видання.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в поглибленні існуючих та обґрунтуванні нових теоретичних і методичних положень, які в комплексі визначають основи організаційного забезпечення управління процесами реструктуризації промислового виробництва в умовах обмеженості інвестиційних ресурсів. Конкретні наукові результати дисертаційного дослідження, що виносяться на захист і характеризують його новизну, полягають у такому:

Вперше:

- запропоновано концептуальні положення щодо формування механізму організаційного забезпечення управління процесами реструктуризації промислового виробництва з урахуванням впливу факторів організаційно-економічного і структурно-технологічного характеру на розвиток промислового комплексу в умовах перехідної економіки;

- визначено сутність і основні елементи системи моніторингу економічного стану суб’єктів господарювання промислового комплексу, яка дозволяє динамічно відстежувати і адекватно відображати зміни стану об’єкту реструктуризації відповідно до сформованого складу чинників його середовища, запропоновані методичні рекомендації щодо застосування процедур реструктуризації відповідно з отриманими результатами проведеного моніторингу.

Удосконалено:

- організаційно-технологічні процедури здійснення варіантів реструктуризації промислового комплексу з урахуванням регіональних особливостей;

- систему організації мотивації персоналу в період проведення реструктуризації.

Набуло подальшого розвитку:

- технологія організації прийняття управлінського рішення про зміну виробничої структури суб’єкта господарювання в процесі його реструктуризації;

- концепція посилення регулюючого впливу держави на машинобудівний комплекс шляхом запропонованого механізму реалізації промислової політики з метою ефективного організаційного забезпечення проведення реструктуризації, стабілізації і розвитку промислового виробництва.

Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання запропонованих теоретико-методологічних і практичних положень щодо формування системи організаційного забезпечення управління процесами реструктуризації промислового виробництва. Реалізація пропозицій стосовно досягнення стратегічної мети реструктуризації промислового виробництва буде сприяти підвищенню конкурентоспроможності продукції, збереженню і розвитку науково-технічного, виробничого і кадрового потенціалу промислового сектора економіки. Запропонована система критеріїв в оцінці стану суб'єктів господарювання, що підлягають реструктуризації, створює умови для розробки підвищення ефективності організаційно-технологічних процедур здійснення процесів реструктуризації. Розроблена система мотивації виробничого персоналу буде сприяти прискоренню реалізації реструктуризаційних процесів у промисловості.

Результати дисертаційного дослідження використовуються Департаментом машинобудування Міністерства промислової політики України (довідка № 39/1653 від 27.05.2003 р.), Управлінням зовнішніх відносин і зовнішньоекономічної діяльності Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України (довідка № 976-01 від 05.06.2003 р.), Головним управлінням економіки Миколаївської обласної державної адміністрації (довідка № 327/1-12/03 СК від 10.07.2003 р.), ВАТ “Новокраматорський машинобудівний завод” (довідка № 150/1357 від 06.06.2003 р.), АТ “Завод ім. Малишева” м. Харків (довідка № 372-4/401 від 23.06.2003 р.), ВАТ “Первомайськдизельмаш” (акт від 30.10.2003 р.).

Окремі положення дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі Одеського національного політехнічного університету при викладанні дисциплін: “Управлінський аналіз”, “Антикризове управління”, “Інвестиційний менеджмент”, “Інноваційний менеджмент”.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною роботою. Автору належать усі приведені в дисертації наукові результати, пропозиції і висновки, що відображають особистий погляд на питання формування системи управління процесами реструктуризації промислового виробництва в умовах трансформації економіки. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використано лише ті ідеї і положення, що є результатом особистих досліджень, що відображено в списку опублікованих робіт за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні результати роботи доповідались й обговорювались на міжнародних наукових і науково – практичних конференціях: “Управління персоналом: економіка, інновації, освіта” (м. Львів, 2001 р.), “Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання” (м. Донецьк, 2001 р.), “Маркетинг та логістика в системі менеджменту” (м. Львів, 2002 р.); на Всеукраїнських конференціях: “Теорія і практика перебудови економіки” (м. Черкаси, 2001 р.), “Теорія і практика управління в трансформаційний період” (м. Донецьк, 2001 р.), “Підвищення ролі фінансових відносин у комплексному соціально-економічному розвитку регіону” (м. Дніпропетровськ, 2001 р.), “Сучасні проблеми соціально-економічного розвитку регіонів України” (м. Донецьк, 2002 р.).

Наукові результати дослідження обговорені й одержали позитивну оцінку на наукових семінарах кафедри менеджменту Одеського національного політехнічного університету в 1999-2004 р.р.

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження опубліковано у 1 монографії, у 6 статтях у фахових наукових виданнях, у 4 публікаціях інших наукових виданнях. Загальний обсяг публікацій складає 6,5 друк. арк., з них 5,1 друк. арк. належить особисто автору.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації складає 179 сторінок комп’ютерного тексту, в т.ч. 11 рисунків на 11 сторінках, 9 таблиць на 12 сторінках, списку використаних джерел з 221 найменувань на 17 сторінках, 6 додатків на 15 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі розкрито актуальність теми, її зв’язок з науковими темами, сформульовано мету і завдання дослідження, викладено методологію і методику дослідження, обґрунтовано наукову новизну одержаних результатів та їх практичне значення, визначено ступінь апробації і впровадження в економічну практику основних результатів дослідження.

В першому розділі – “Теоретико-методологічні проблеми організаційного забезпечення управління процесами реструктуризації промислового виробництва” розглянуто основні соціально-економічні передумови, сутність та організаційне забезпечення управління процесом реструктуризації, визначено концептуальні положення організації здійснення реструктуризації в умовах обмеженості інвестиційних ресурсів, проведено аналіз розвитку та організаційного забезпечення управління процесами реструктуризації сучасного промислового виробництва.

Наведені в даному розділі аналітичні показники свідчать про погіршення загальних відтворювальних пропорцій у промисловості і деяке пожвавлення промислового виробництва за останні роки, яке суттєво не вплинуло на покращення економічного стану підприємств та стабілізацію промислового комплексу.

Тенденції зростання матеріалоємності і зменшення трудомісткості, що мали місце в промисловості, за своїм характером негативні, тому що обумовлені дією екстенсивних за змістом факторів і не мають у своїй основі інноваційних структурно-технологічних змін (табл.1). Вони призводять до подальшого погіршення структури і падіння ефективності промислового виробництва.

Таблиця 1

Основні показники інноваційної діяльності промислових підприємств

Показники | 2000 р. | 2001 р. | 2002 р. | 2003 р.

Кількість підприємств, що впроваджували інновації, | 1491 | 1503 | 1506 | 1238

У % до загальної кількості | 14,8 | 14,3 | 14,6 | 12,7

Кількість освоєних нових видів техніки, найменувань | 631 | 610 | 520 | 710

Кількість впроваджених нових технологічних процесів, одиниць, | 1403 | 1421 | 1142 | 1482

з них ресурсозберігаючих | 430 | 469 | 430 | 606

При розгляді динаміки основних показників розвитку промисловості стає очевидним те, що навіть приймаючи до уваги її деяке пожвавленні за останні роки, національні конкурентні переваги української промисловості ще не сформувались як стратегічні пріоритети державної промислової політики, а тому не мають реальної і послідовної державної підтримки.

Сьогодні такою реальною перевагою, у першу чергу, є реструктуризація. Для суб'єктів господарювання, які функціонують в умовах економіки, що трансформується, реструктуризація є способом їх внутрішньої перебудови, що дозволяє підвищити ефективність діяльності відповідно до мінливих вимог ринку і науково-технічного прогресу.

У дисертаційному дослідженні розглянуто проблеми реструктуризації з позицій необхідності адаптації суб'єкта господарювання до змін ринкового середовища з урахуванням інноваційного типу розвитку і забезпечення фінансової стійкості.

Узагальнення літературних джерел дає можливість зробити висновок, що реструктуризацію промислового виробництва можна розглядати як процес зміни матеріально-речової структури активів, технологічної, виробничої, загальногосподарської структур господарюючих суб’єктів з метою забезпечення конкурентоспроможності продукції і підвищення результатів виробничо-господарської діяльності. Реструктуризація виробництва – це складне перетворення, яке охоплює всю систему управління виробництвом. Звідси важливо не тільки правильно сформулювати мету і поставити завдання реструктуризації, але й застосувати систему ефективного організаційного забезпечення управління процесом здійснення задуманих змін.

В роботі обґрунтовано, що під організаційним забезпеченням управління процесами реструктуризації промислового виробництва слід розуміти сукупність організаційно-методичних заходів, спрямованих на досягнення координації дій суб’єктів господарювання при реалізації конкретного варіанту реструктуризації за рахунок реорганізації неефективної структури виробництва, інвестиційного забезпечення, мотивації персоналу і системи відстеження економічного стану промислових підприємств.

Як основні соціально-економічні передумови розвитку процесів реструктуризації промислового виробництва виступають: велика кількість суб'єктів господарювання, для яких реальна загроза банкрутства; необхідність особливої уваги до внутрішньовиробничих факторів економічної заможності у зв'язку з обмеженими інвестиційними можливостями держави; висока невизначеність зовнішнього середовища, яка породжує необхідність відповідного управління, що передбачає радикальні зміни системи функціонування промислового виробництва.

Організаційне забезпечення управління реструктуризацією господарюючих суб’єктів має бути сполучною ланкою між макроекономічною політикою і реальною економікою на мікрорівні. Це найбільш ефективний шлях забезпечення розвитку промисловості і стабілізації виробництва. Держава створює всі умови для ефективної діяльності всіх суб’єктів господарювання, що в свою чергу іде на користь державі.

На сучасному перехідному етапі найбільший вплив на структуру виробництва мають платоспроможність споживачів, зростання цін на електроенергію, сировину і матеріали, попит нових споживачів, ринкова конкуренція.

Дослідження факторів, які впливають на зниження рентабельності продажу і відповідно обумовлюють необхідність реструктуризації промислового виробництва, показали, що на перше місце висуваються фактори, пов’язані з порушеннями в інвестиційній сфері, а саме: низька конкурентоспроможність вітчизняної продукції і неплатоспроможність її споживачів. Тому процес реструктуризації має бути спрямований в першу чергу на забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної продукції і стимулювання попиту на неї.

Індикаторами досягнення позитивного результату здійснюваної реструктуризації виробництва можуть стати: збільшення випуску і реалізації, продукції, рентабельності продажів, підвищення технологічного рівня виробництва, зростання продуктивності праці, наявність запланованого економічного і соціального ефекту від реалізації інвестиційних проектів реструктуризації виробництва, створення нових робочих місць.

Аналіз діяльності суб’єктів господарювання промислового комплексу показав, що всі вони працюють над проблемами реструктуризації виробництва. При цьому найбільш розповсюдженими виявилися заходи, представлені на рис.1.

Серед розглянутих заходів найбільш популярними виявились такі елементи реструктуризації, як оновлення номенклатури виробленої продукції і впровадження нових технологічних процесів. В той же час зняття з виробництва окремих видів морально застарілої продукції відбувається майже у два рази менше, ніж освоєння нових видів продукції. В процесі реструктуризації підприємства звільнялись від об’єктів соціальної сфери шляхом передачі їх регіональній владі, продажу виробничих споруд і будівель. Одночасно виявлено суттєві розбіжності в структурі заходів щодо реструктуризації в залежності від економічного стану підприємств. Так, впровадження нової техніки, нових технологій, створення нових цехів і підрозділів, а також заходи щодо ліквідації цехів і підрозділів, виводу їх із складу підприємства, продажу виробничих будівель і обладнання здійснюються на економічно благополучних підприємствах у 2-3 рази частіше, ніж на економічно менш благополучних підприємствах.

Досвід проведення реструктуризації в окремих регіонах свідчить про те, що виникнення позитивного ефекту відчувається уже в найближчий час після реструктуризації. Так, при розробці і реалізації програми реструктуризації промислового комплексу Миколаївської області через рік після закінчення робіт було забезпечено рентабельність, середній річний приріст валового прибутку склав 28%, обсяг виробництва – 30 %. На 45 % збільшились обсяги платежів в бюджет і на 70 % – в позабюджетні фонди. Середньомісячна заробітна плата робітників промислових підприємств збільшилася та на кінець 2003 р. склала 600 грн. В організаційному плані реструктуризація дозволила ліквідувати або зменшити виконання функцій, які стали непотрібними в нових умовах функціонування виробництва; зупинити або зменшити структурну підтримку і ресурсне забезпечення непотрібних функцій на всіх рівнях управління; сформувати функції управління, які відповідають вимогам ринкового середовища і визначити їх місце в організаційній структурі сучасного промислового підприємства.

Разом з тим дослідження показало, що робота з реструктуризації промислового комплексу проводиться повільно і недостатньо ефективно. Це обумовлено відсутністю ефективної системи організаційного забезпечення управління процесами реструктуризації як на макроекономічному, так і на рівні окремого регіону і підприємства; природною інерційністю суб’єктів господарювання як складних організаційно-економічних систем; активним або пасивним опором змінам усередині виробничої системи, як з боку окремих осіб, так і формальних або неформальних груп; недосконалістю механізмів реалізації державної підтримки реструктуризації, формування інвестиційного капіталу і постійного відстеження економічного стану суб’єктів господарювання. Саме ці характеристики не лише визначають і пояснюють особливості сучасного стану розвитку процесів реструктуризації виробництва, але і є фундаментом для перспектив розвитку промислового сектору.

В другому розділі “Прикладні аспекти організаційного забезпечення управління процесами реструктуризації промислового виробництва” обґрунтовано концепцію формування організаційного механізму реалізації державної підтримки реструктуризації промислового виробництва, розроблено механізм організації інвестиційних ресурсів та принципи організації мотивації персоналу в процесі реструктуризації.

Оцінка стану промислового виробництва і вивчення різних підходів до проведення реструктуризації у світовій практиці приводять до висновку про необхідність посилення регулюючого впливу держави на промисловий комплекс з метою досягнення умов для його стабілізації та розвитку.

Серед основних завдань державної політики реструктуризації промислового виробництва на перехідний період можуть виступати: формування сприятливих умов для ефективного використання науково-технічного і виробничого потенціалу промисловості в інтересах національної безпеки; створення науково-технічних заділів в пріоритетних напрямах розвитку промислового виробництва, пов’язаних з інноваційними технологіями; розширення діяльності промислового комплексу у сфері виробництва продукції громадського призначення; розвиток виробничо-фінансової кооперації суб’єктів господарювання із зарубіжними компаніями і фірмами; забезпечення стабільного виходу продукції промислового комплексу на зовнішній ринок; впровадження новітніх розробок високих технологій. Для розв’язання цих завдань в дисертації обґрунтовано систему заходів, реалізація яких дозволить забезпечити необхідний технічний рівень промислового сектора економіки і розширити експорт конкурентоспроможної продукції.

В дисертаційному дослідженні обґрунтовано механізм інвестиційного забезпечення реалізації процесів реструктуризації промислового виробництва, який подається як погоджена схема, що відбиває послідовність етапів його формування: визначення пріоритетних умов відбору проектів і процедур реструктуризації; джерел інвестиційного забезпечення (рис.2); системи захисту інвестицій на регіональному і державному рівнях; мотиваційного забезпечення персоналу.

Основу інвестиційного забезпечення процедур реструктуризації мають складати власні кошти підприємств, які створюються з прибутку, накопичень та амортизаційних відрахувань. Однак на сьогодні більшість підприємств не в змозі фінансувати інвестиції із свого прибутку, тому що вони є збитковими. В результаті доля прибутку в джерелах фінансування інвестицій складає всього 9 - 11 % від усього обсягу капітальних вкладень реструктуризованих підприємств. Головним джерелом фінансування інвестицій у сукупності коштів для промислового комплексу має стати амортизація. В світовій практиці амортизація розглядається як найважливіше джерело інвестиційних ресурсів компаній не тільки для простого, але й для розширеного відтворення основного капіталу. Значення амортизаційних відрахувань особливо підвищується в даний період економічного розвитку. В той же час зазначене джерело інвестицій практично не діє за низької ефективності заходів, які приймаються для збільшення його долі в інвестуванні виробництва, а також відсутністю контролю за використанням амортизаційних відрахувань.

Реалізація державної політики реструктуризації промислового комплексу вимагає створення цілісної системи взаємопов’язаних заходів політичного, економічного, соціального, правового та організаційного характеру. Спираючись на реальні вимоги промисловців дисертантом розроблено структуру механізму реалізації державної політики реструктуризації промислового виробництва, який поєднує шість основних складових: моніторинг стану економіки промислового комплексу; формування інфраструктури промислової діяльності; реорганізація і санація неспроможних підприємств; інститут повноважних представників і довірених осіб; надання урядових гарантій; формування, розміщення держзамовлення. Крім цього, безвідкладною є розробка концепції і формування на її основі чіткої і реалістичної програми реструктуризації промислового комплексу з урахуванням стану інвестиційного клімату, який склався в промисловості.

У вирішенні проблеми інвестиційного забезпечення процесів реструктуризації промислового виробництва важливу роль може відіграти мобілізація накопичень населення. Їх приплив у виробництво для довгострокового інвестування відбувається через банки, емісію цінних паперів, страхові, пенсійні та інші фонди. Застосування запропонованих різних способів залучення інвестицій, сучасних форм державної підтримки і системи податкових пільг в інвестиційній діяльності створює необхідні умови для організаційного забезпечення управління процесами реструктуризації промислового виробництва.

Організаційне забезпечення управління процесами реструктуризації базується на комплексі факторів, які впливають на відношення персоналу до роботи. Складність процесів реструктуризації і пов’язані з цим порушення звичного виробничого ритму викликають явний або прихований опір майбутнім змінам як з боку окремих працівників, так і з боку сформованих в колективі формальних або неформальних груп. В дисертації обґрунтовано шляхи усунення недоліків традиційної системи винагород і забезпечення її гнучкості, яка пов’язує винагороду окремого працівника з результатами діяльності всього колективу. Дана модель орієнтована на те, щоб в кожному випадку характер завдання і міра відповідальності за його виконання в процесі реструктуризації були пропорційні потенціалу виконавця і надавали йому простір для прояву творчих здібностей.

В третьому розділі “Організаційно-методичне забезпечення управління процесами реструктуризації промислового виробництва” обґрунтовано методичні підходи до трансформації організаційно-виробничих структур, запропоновано принципи організації реалізації пріоритетних варіантів реструктуризації, розроблено модель процесу реструктуризації регіонального машинобудівного комплексу. Організаційно-методичне забезпечення управління процесами реструктуризації промислового виробництва спрямовано на створення організаційних економічних умов для виробництва конкурентоспроможної продукції і підвищення результатів господарської діяльності. Проведені дослідження показують, що в процесі виконання реструктуризаційних завдань потрібно розглядати промислове підприємство не тільки з точки зору поліпшення використання його майнових можливостей, але й як об’єкт, який має певну організаційну структуру. Недосконала організаційна структура суб’єкта господарювання часто виступає однією із головних причин необхідності його реструктуризації. З метою адаптації систем управління до вимог ринку необхідна трансформація організаційно-виробничих структур.

В роботі показано, що основними причинами розвитку трансформаційних процесів у вітчизняному промисловому комплексі є: висока динамічність і непередбаченість зовнішнього середовища; поява нового покоління керівників, які тягнуться до більшої відповідальності і мотивації; утрата керованості фірми із зростанням її масштабів, яка не компенсується впровадженням традиційних управлінських процедур. В цих умовах реструктуризація виробництва спрямовується на створення комплексу бізнес-одиниць і на перехід до інтегрованої структури на їх базі, що забезпечує швидку реакцію виробництва на зміни ринку виробленої продукції. Основними ознаками бізнес-одиниць є: самостійність у прийнятті управлінських рішень; завершеність циклу виробництва, починаючи від розробки; відповідальність перед керівництвом керуючої фірми за результати діяльності.

Запропонована в дисертації модель процесу зміни виробничої структури підприємства логічно обґрунтовує рішення про відокремлення структурних підрозділів великих підприємств і визначає їх подальшу долю в процесі реструктуризації з урахуванням наявності попиту на продукцію, що вони випускають. В результаті формується нова, раціональна структура управлінських і виробничих підрозділів. Залишаються ті виробничі ланки, які випускають рентабельну і конкурентоспроможну продукцію, інші потрібно закривати.

З огляду на теоретичні положення, викладені в дисертаційному дослідженні, автором обґрунтовано методичні рекомендації щодо організації реалізації стратегії реструктуризації промислового комплексу, яка передбачає необхідність відбору промислових підприємств для реструктуризації за певними критеріями. Важливішим серед них пропонується визначити величину стабільного попиту на продукцію з боку кінцевих споживачів. Отже, бюджетна, податкова, кредитна, інвестиційна політика має враховувати в першу чергу інтереси, можливості і перспективи розвитку споживачів продукції.

Для досягнення поставленої мети в роботі зроблено висновок про те, що організація реалізації проектів реструктуризації виробництва має носити комплексний характер і включати інвестиційні проекти по спорідненим ланкам інвестиційного ланцюжка з виходом на продукцію для кінцевого споживача. Ув’язка взаємних інтересів індивідуальних проектів в єдиному комплексному інвестиційному проекті дозволить профінансувати всі ланки інвестиційного ланцюга, заснованого на ефекті споріднених виробництв. В умовах дефіциту інвестиційних ресурсів і наявності жорсткої конкуренції з боку зарубіжних виробників більшість підприємств не зможуть самостійно провести реструктуризацію на сучасній технічній і технологічній основі і виробляти продукцію на рівні світових стандартів. Тому необхідна не тільки державна, але і регіональна підтримка. Органи державної влади організують конкурси інвестиційних проектів, здійснюють їх експертизу і відбір з урахуванням їх комплексного характеру і виходу на продукцію для кінцевого споживача. Пріоритетними умовами відбору проектів реструктуризації промислового комплексу служать: спрямованість проекту на забезпечення конкурентоспроможності продукції; створення нових робочих місць; підвищення рівня використання виробничих потужностей.

В дисертації запропонована модель процесу реструктуризації регіонального машинобудівного комплексу, яка включає ряд послідовних етапів (рис. 3).

На першому етапі проводиться класифікація підприємств за системою запропонованих критеріїв. За результатами класифікації здійснюється розподіл підприємств за групами в залежності від рівня оцінки прийнятих критеріальних показників. Кожній групі підприємств відповідають набори типових процедур реструктуризації, розроблених окремо для платоспроможних і неплатоспроможних підприємств.

Другий етап передбачає вибір процедури реструктуризації із типового набору за результатами аналізу господарської діяльності підприємств. На третьому етапі приймається рішення про процедуру реструктуризації по кожному із підприємств. Можливими процедурами можуть виступати: перебазування, перепрофілювання, ліквідація, створення корпоративних структур, створення підприємств малого бізнесу. На четвертому етапі процесу реструктуризації машинобудівного комплексу визначається послідовність реалізації процедур реструктуризації суб’єктів господарювання. При цьому враховуються результати поглибленого аналізу причин попадання конкретного підприємства в ту або іншу класифікаційну групу, а також територіальне розміщення підприємства, ефективність використання виробничих потужностей, пріоритетні напрями розвитку машинобудування і зайнятість населення в даному регіоні.

Основна перевага запропонованої моделі процесу реструктуризації регіонального машинобудівного комплексу полягає в підвищенні оперативності й ефективності роботи з вибору і прийняття рішень про реорганізаційні процедури за рахунок використання класифікації підприємств на основі розроблених системи критеріїв і першочергових напрямів аналізу їх діяльності.

Розроблені в результаті дисертаційного дослідження рекомендації будуть сприяти підвищенню ефективності функціонування промислового комплексу України в умовах трансформації вітчизняної економіки до соціально-орієнтованої, а їх впровадження спрямоване на прискорення зростання виробництва і його перехід на новий організаційно-економічний рівень.

ВИСНОВКИ

У дисертації автором наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється в науково-практичному обґрунтуванні теоретично-методологічних та прикладних засад організаційного забезпечення управління процесами реструктуризації промислового виробництва, виявленні факторів та стимулюванні реструктуризації, розробці механізмів удосконалення організаційного забезпечення управління процесами реструктуризації з метою досягнення стабілізації і розвитку промислового виробництва в умовах трансформації національної економіки.

Дослідження вітчизняного та міжнародного досвіду розвитку промислового виробництва при проведенні реструктуризації дозволяють автору зробити такі висновки та узагальнення:

1. Установлено, що низка питань теоретичного та прикладного характеру, які стосуються сутності та організаційного забезпечення управління процесами реструктуризації, недостатньою мірою розроблена і висвітлена в економічній літературі, в них відсутній системний підхід до процесів реструктуризації, що гальмує інноваційну активність суб’єктів господарювання і, не дивлячись на поступове сповільнення спаду промислового виробництва, загальний стан промислового комплексу залишається кризовим.

2. У дисертації розроблено теоретичні та прикладні засади комплексного організаційного забезпечення управління процесами реструктуризації промислового виробництва як основи його успішного розвитку. З огляду на глобалізацію економічних процесів та підвищення нестабільності середовища суб’єктів господарювання особлива увага повинна приділятись комплексності підходів до розроблення концептуальних положень методології організаційного забезпечення управління розвитком процесів реструктуризації промислового виробництва.

3. Визначено соціально-економічні передумови подальшого розвитку реструктуризації промислового виробництва і необхідність удосконалення його організаційного забезпечення з метою зміни форм і методів управління виробництвом шляхом послідовного застосування сукупності адміністративно-економічних, правових, інформаційно-технічних заходів, спрямованих на усунення протиріч між вимогами ринку і застарілою системою форм і методів управління виробництвом.

4. В дисертаційному дослідженні запропоновано концептуальні підходи щодо формування механізму забезпечення управління процесами реструктуризації промислового комплексу, визначення пріоритетів його подальшого розвитку з урахуванням наявних національних ресурсів, розвитку світових техніко-промислових тенденцій і рівня їх інвестиційного забезпечення.

5. У результаті дослідження здобувачем уточнено визначення поняття і структури організаційного забезпечення управління процесами розвитку реструктуризації, з нових позицій обґрунтовано диференційоване визначення складу факторів державного регулювання і підтримки реструктуризації промислового комплексу, визначено організаційно-технологічні процедури здійснення варіантів реструктуризації промислового комплексу з урахуванням регіональних особливостей.

6. Для забезпечення необхідного рівня організаційного забезпечення управління розвитком процесів реструктуризації промислового комплексу органам регіонального самоуправління автором запропоновано розроблені рекомендації щодо організації моніторингової системи, формування стратегії управління розвитком процесів реструктуризації за результатами моніторингу економічної діяльності суб’єктів господарювання і прийняття рішення про зміну існуючих і організацію нових виробничих структур.

7. В дисертації для підвищення ефективності організаційного забезпечення управління процесами реструктуризації промислового виробництва спеціалістам керівної ланки виробничо-господарських структур пропонується використовувати розроблені організаційну-технологічну модель і механізм реалізації державної підтримки проведення реструктуризації промислового виробництва, запропоновані методи організації мотивації персоналу, зайнятого в цьому процесі.

8. На підставі результатів дослідження можна рекомендувати:

- Міністерству промислової політики України при обґрунтуванні програм розвитку промислового комплексу на якісно новій основі використовувати запропоновані концептуальні підходи щодо його реструктуризації з урахуванням результатів моніторингу економічного стану суб’єктів господарювання;

- Міністерству статистики України, регіональним статистичним управлінням запровадити організаційне та інформаційне забезпечення для проведення такого моніторингу;

- Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції України застосовувати методичні рекомендації щодо організації інвестиційних ресурсів і їх першочергового спрямовування на реалізацію пріоритетних напрямів реструктуризації промислового виробництва.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ НАУКОВИХ ПРАЦЬ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографія

1. Юдин М.А. Формирование государственной политики реструк-туризации промышленного производства. – Одесса: Изд-во Одесского юридического института НУВД, 2004. – 51 с.

Статті у фахових наукових виданнях:

2. Юдин М.А. Основные направления реструктуризации отечественного машиностроительного комплекса // Труды Одесского политехнического университета. – Одесса, 2004. – Вып. 1(21). – С. 278 – 281.

3. Юдин М.А. Практическое применение анализа безубыточности производства на промышленном предприятии // Труды Одесского политехнического университета. – Одесса, 2003. – Вып. 2 (20). – С. 250 – 252.

4. Юдин М.А. Определение эффективности инвестиций, привлекаемых для реструктуризации производства // Труды Одесского политехнического университета. – Одесса, 2003. – Вып. 1 (19). – С. 312 – 314.

5. Юдин М.А. Реструктуризация предприятий – необходимый процесс в постприватизационном периоде // Труды Одесского политехнического университета. – Одесса, 2002. – Вып. 2 (18). – С. 294 – 298.

6. Юдин М.А. Трансформация предприятия путем его реструкту-ризации. // Труды Одесского политехнического университета. – Одесса, 2002. – Вып. 1 (17). – С. 281 – 284.

7. Продиус Ю.И., Юдин М.А. Пути преодоления инвестиционного кризиса // Труды Одесского политехнического университета. – Одесса, 2001. – Вып. 2 (14). – С. 192 – 193. (Особистий внесок здобувача: запропоновано заходи щодо подолання платіжної й інвестиційної кризи).

Публікації в інших наукових виданнях:

8. Юдин М.А. Повышение эффективности маркетинговой деятельности предприятия как условие предотвращения его банкротства. Раздел 6 // Продиус И.П., Дорощук А.А. Формирование стратегии предотвращения банкротства на предприятии. – Одесса: Изд-во Одесского юридического института НУВД, 2003. – С. 82 – 88.

9. Албул А.А., Терзиев А.В., Юдин М.А. Формирование института банкротства: Мировая и отечественная практика // Наукові праці Донецького державного технічного університету. Серія: економічна. Вип. 55. – Донецьк: ДОНТУ, 2003. – С. 224 – 230. ( Особистий внесок здобувача: обґрунтовано функції та структурні блоки інституту банкрутства в Україні).

10. Албул А., Терзиев А., Юдин М. Реформирование организационных структур управления в условиях предотвращения банкротства // Вісник Тернопільської академії народного господарства. Вип. 7/3. – Тернопіль: Екон. думка, 2002. – С. 143 – 149. (Особистий внесок здобувача: розроблено напрямки реформування організаційних структур управління промисловими підприємствами).

11. Албул Г.А., Терзієв А.В., Юдін М.А. Формування системи корпоративної відповідальності на підприємстві // Збірник наукових праць Дніпропетровського національного університету: Економіка: проблеми теорії та практики / ДНУ. Дніпропетровськ, 2003. – Вип. 174, т.2. – С. 283 – 290. (Особистий внесок здобувача: обґрунтовано систему факторів, що впливають на рівень корпоративної соціальної відповідальності).

Юдін М.А. Організаційне забезпечення управління процесами реструктуризації промислового виробництва. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.01 – Економіка промисловості. – Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, Одеса, 2005.

У роботі обґрунтовано необхідність формування державної політики реструктуризації промислового комплексу та необхідні джерела і шляхи залучення інвестиційних коштів. Визначено фактори, які впливають і стимулюють процеси реструктуризації, а також механізм їх реалізації. Запропоновано способи відбору проектів реструктуризації виробництва для інвестування. Обґрунтовано напрями організаційно-системних перетворень промислового виробництва у відповідності до спрямованості його реструктуризації. Розроблено механізм мотивації виробничого персоналу при реалізації реструктуризаційних процесів.

Ключові слова: управління, організаційне забезпечення, реструктуризація, промислове виробництво, трансформація, мотивація, модель, інвестиції, організаційна структура.

Юдин М.А. Организационное обеспечение управления процессами реструктуризации промышленного производства. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.01 – Экономика промышленности. – Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины, Одесса, 2005.

В диссертации исследовано комплекс вопросов теоретического и практического характера, которые связаны с организационным обеспечением управления процессами реструктуризации промышленного производства. Объект исследования – организационные процессы развития реструктуризации производства в промышленном секторе экономики. Предмет диссертационной работы – теоретические и методологические аспекты формирования организационного обеспечения управления процессами реструктуризации промышленного производства в условиях трансформации экономики Украины.

Теоретической основой диссертации являются труды ведущих отечественных и зарубежных экономистов, касающиеся проблем принятия эффективных управленческих решений относительно проведения реструктуризации производства и привлечения необходимых инвестиционных ресурсов. Использованы законодательные и нормативные акты Верховного Совета Украины, Постановления Кабинета Министров Украины, Указы Президента Украины, касающиеся организационного обеспечения управления процессами реструктуризации промышленного производства.

В ходе исследования проанализированы основные социально-экономические предпосылки и сущность реструктуризации промышленного производства с позиций необходимости адаптации субъектов хозяйствования к изменениям рыночной среды. Реструктуризация становится соединительным звеном между макроэкономической политикой и реальной экономикой на микроуровне, и в конечном итоге направлена на обеспечение конкурентоспособности отечественной продукции.

В работе обоснована необходимость усиления государственной поддержки процессов реструктуризации, предложена схема инвестиционного обеспечения реструктуризации промышленного производства и обоснованы приоритетные условия отбора проектов реструктуризации производства для инвестирования.

В зависимости от специфических условий конкретных регионов предложены разные варианты реструктуризации промышленных комплексов. На основе мониторинга экономического состояния машиностроительных предприятий региона предложена схема реструктуризации регионального промышленного комплекса.

На основе выявленных недостатков в организации и управлении процессами реструктуризации, автором предложено поэтапное формирование механизма реализации процессов реструктуризации промышленного комплекса, включая организационно-системные преобразования производства в соответствии с направленностью его реструктуризации на всех уровнях. На макроуровне: разработка комплексной программы реструктуризации промышленного комплекса; создание условий и форм стимулирования реструктуризации производства; предоставление доступа субъектам хозяйствования к современной научно-технической информации; подготовка инновационных кадров; разработка текущих и долгосрочных прогнозов научно-технического и финансово-экономического развития. На микроуровне предлагается проводить стратегическое и текущее планирование реструктуризационной деятельности; создавать на предприятиях творческие группы для решения проблем инновационного менеджмента и маркетинга; введение системы мотивации управленческого персонала в зависимости от эффективности реструктуризационных процессов и конкурентоспособности продукции.

Ключевые слова: управление, организационное обеспечение, реструктуризация, промышленное производство, трансформация, мотивация, модель, инвестиции, организационная структура.

Yudin M. A. The industrial production restructuring processes management organization measures . – Manuscript.

Thesis seeking the scientific degree of Ph.D. in Economics on speciality: 08.07.01 – Economics of industry. – Institute of market problems and economical ecological researches of the Ukraine Academy of Sciences, Odessa, 2005.

The thesis substantiates the