РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ

ЯРОШ ОЛЬГА БОРИСІВНА

УДК 338.24 (477.75):330.36

ІНСТИТУЦІОНАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ЕФЕКТИВНОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ

НАФТОГАЗОВОГО КОМПЛЕКСУ КРИМУ

Спеціальність 08.07.01. – економіка промисловості

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Таврійському національному університеті ім. В.І. Вернадського Міністерства освіти і науки України, м. Сімферополь.

Науковий керівник: доктор географічних наук, професор

Нікітіна Марина Геннадіївна,

Таврійський національний університет ім. В.І. Вернадського Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедрою міжнародної економіки

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Недін Ігор Валентинович, Київський національний технічний університет “Київський політехнічний інститут” Міністерства освіти і науки України, професор кафедри автоматизації проектування енергетичних процесів і систем;

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник Чукаєва Ірина Костянтинівна, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, провідний науковий співробітник відділу проблем розвитку і розміщення паливно-енергетичного комплексу.

Провідна установа:

Інститут економіки промисловості НАН України, відділ проблем перспективного розвитку паливно-енергетичного комплексу, м. Донецьк.

Захист відбудеться “14” листопада 2005 р. о 14 год. 30 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.160.01 Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, Київ-32, бульвар Тараса Шевченка, 60.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, Київ-32, бульвар Тараса Шевченка, 60.

Автореферат розісланий 11 жовтня 2005 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради доктор економічних

наук, професор Бандур С.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На сучасному етапі особливе місце серед державних пріоритетів структурної політики належить реформуванню нафтогазовидобувного комплексу. В контексті забезпечення енергетичної безпеки України проблеми трансформації нафтогазової галузі країни знаходяться в центрі наукових дискусій про перспективи економічних реформ. Становлення економічної незалежності України було пов'язано з вирішенням низки проблем, серед яких ключовою є подолання енергетичної залежності господарства. У постанові Верховної Ради, присвяченій перспективам розвитку економіки України на десятирічний період (2002-2012 рр.), окремо наголошено, що “нова стратегія економічного і соціального розвитку передбачає формування інституціонального середовища, яке б стимулювало економічне зростання на основі структурно-інноваційних перетворень”. Кабінетом Міністрів України (Постанова № 1174 від 28 липня 2003р.) прийнята “Державна програма розвитку промисловості на 2003-2012 рр.”, що також передбачає активізацію процесів соціально-економічної перебудови в цій сфері саме на основі інституціональних реформ.

Вагомий внесок у теоретичне обґрунтування основних положень інституційної теорії внесли роботи Д.Норта, О. Уільямсона, Р. Коуза, А.М. Олєйніка, Р.І. Капелюшнікова. Наукова проблематика, пов’язана з інституціональними перетвореннями економіки України, - в полі уваги вітчизняних учених-економістів М.О. Данілюка, В.В. Балєєва, О.Л. Яременко, С.І. Дорогунцова, О.М. Ковалко, С.В. Науменкової, М.В. Багрова, Г.О. Бабенко, М.Г. Нікітіної, І.В. Недіна, І.К. Чукаєвої та ін.

Проте окремі аспекти цієї проблематики, зокрема питання функціонування нафтогазовидобувного комплексу в умовах інституційних перетворень економіки, залишаються все ще недостатньо вивченими. Незаперечна актуальність цих досліджень підтверджується фактом, що Причорноморський нафтогазовий регіон України є одним з найбільш енергетично перспективних, оскільки біля 33% передбачених сумарних запасів вуглеводневої сировини України зосереджені в шельфах Чорного та Азовського морів. Цей регіон в геологічному плані має значні внутрішні запаси, а фактором, стримуючим його розвиток, є організаційні та інституціональні умови. Отже, особливе значення набуває оптимізація діяльності нафтогазовидобувного комплексу Криму з метою забезпечення його економічного розвитку. Актуальність і значущість дослідження комплексу обумовила необхідність теоретико-методологічної розробки окресленої вище проблеми, що визначило тему дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до тематики науково-дослідних робіт кафедри міжнародної економіки Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського Міністерства освіти і науки України “Крим в системі міжнародної економічної інтеграції країн Причорномор'я”, номер державної реєстрації 0100U005401. У межах теми вивчена роль вуглеводневого потенціалу Причорноморського нафтогазоносного району в умовах розширення міжнародної співпраці в сфері розвідки і видобутку вуглеводнів в шельфових зонах півдня України у розділі “Інфраструктурний потенціал Криму в інтеграційному процесі країн Причорномор'я”.

Дисертаційне дослідження виконано також з урахуванням комплексної довгострокової програми соціально-економічного розвитку і структурної перебудови економіки Автономної Республіки Крим до 2010р. У розділі 6 “Структурна перебудова економіки Криму”, параграф 6.1.2 “Нафтогазовий комплекс”, затвердженої Постановою Верховної Ради АРК № 1472-1 від 5 березня 1998р., були запропоновані механізми управління нафтогазовим комплексом Криму на основі інституціональних перетворень. Розроблена в дисертаційному дослідженні концепція інституціонального розвитку паливно-енергетичного комплексу Криму була врахована при формуванні стратегії розвитку ГАО “Чорноморнафтогаз” до 2010 р.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є вдосконалення теорії та методології інституціонального дослідження нафтогазової промисловості і розробка практичних рекомендацій щодо інституціонального забезпечення ефективності функціонування підприємств нафтогазового комплексу.

Відповідно до цієї мети у дисертації поставлені і послідовно розв’язані такі задачі:

- поглибити методологічні положення інституціональної теорії для потреб її практичного впровадження;

- оцінити роль ресурсного потенціалу Кримського регіону в енергетичному забезпеченні України;

- обгрунтувати перспективи і ефективність використання вуглеводневих ресурсів морських родовищ Чорного і Азовського морів для економіки регіону та України в цілому;

- визначити рамкові умови роботи нафтогазового комплексу регіону;

- виявити на регіональному рівні вплив інституціональних чинників у сфері фінансово-економічного регулювання роботи галузі;

- оцінити та обґрунтувати перспективи інституціональної трансформації в галузі;

- розробити нову стратегію функціонування нафтогазовидобувного комплексу Автономної Республіки Крим на основі створення відповідного інституціонального середовища.

Об'єктом дослідження є процеси формування інституціонального забезпечення функціонування нафтогазового комплексу Криму.

Предметом є теоретико-методологічні та прикладні проблеми вдосконалення управління регіональним нафтогазовидобувним комплексом.

Методи дослідження. На емпіричному і теоретичному рівнях наукового дослідження були застосовані наступні методи: абстрактно-логічний - при формуванні теоретико-методологічної системи показників забезпечення ефективності роботи комплексу; порівняння - при вивченні динаміки і закономірностей формування ціни і собівартості на вуглеводневу сировину; узагальнення теоретичних робіт з інституціональної теорії – при обґрунтовуванні основних напрямів і шляхів підвищення ефективності функціонування нафтогазовидобувного комплексу; економіко-статистичний був застосований при систематизації і формалізації даних, а також оптимізації їх на основі аналізу в табличній та метричній формі. Інформаційне забезпечення дисертації грунтується на статистичних показниках, нормативно-правовій базі, а також на результатах дослідження в сфері інституціональних трансформацій нафтогазовидобувного комплексу Криму, проведених особисто автором.

Наукова новизна одержаних результатів. До найсуттєвіших наукових результатів, що виносяться на захист, можна віднести наступні положення дисертаційної роботи:

вперше:

- запропоновано концепцію реструктуризації інституціонального середовища функціонування нафтогазовидобувного комплексу АРК, для забезпечення міжгалузевої й регіональної кооперації виробництва;

- запропоновані напрями ефективного розвитку нафтогазовидобувного комплексу регіону на основі методології інституціональних перетворень у господарських, фінансово-економічних відносинах, надрокористуванні, зокрема при видобутку вуглеводневої сировини.

удосконалено:

- методологічну базу аналізу сучасних трансформаційних процесів у нафтогазовому комплексі Причорноморського району, зокрема інституціональних процесів, що дає можливість врахувати особливості структурних зрушень економіки та системного реформування галузі;

- систему показників, яка через залучення до розрахункового апарату прогнозування надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, дає змогу врахувати екологічні ризики, що виникають при видобутку і транспортуванні вуглеводнів шельфів Чорного і Азовського морів;

- підходи до формування соціально-економічної моделі розвитку нафтогазовидобувного комплексу Криму, що, зокрема, передбачає створення трастових накопичувальних фондів для призупинення депресивних процесів.

одержали подальший розвиток:

- напрями реформування нафтогазового комплексу АРК (ресурсний, тарифний, нормативний, інфраструктурний) та основні фактори, що стримують процеси його реформування;

- шляхи забезпечення реалізації енергетичної стратегії країни, які, на відміну від існуючих, базуються на інституційних перетвореннях та прогнозуванні напрямків трансформації на регіональному рівні.

Практичне значення одержаних результатів. Виконані розробки дозволяють удосконалити механізм функціонування і управління нафтогазовим комплексом Криму на основі інституціональних перетворень. Результати дослідження використані керівництвом компанії ДАТ “Чорноморнафтогаз” при розробці проектів поправок до Закону України “Про нафту і газ” і стратегію розвитку підприємства на період до 2010р. (довідка ГАО “Чорноморнафтогаз” №10-8/53 від 19.01.05). Результати теоретичних досліджень, які проводилися дисертантом, були використані на економічному факультеті Таврійського національного університету при підготовці навчально-методичного комплексу з навчальних дисциплін: “Економіка і організація інноваційного розвитку”, “Розміщення продуктивних сил”, “Регіональна економіка” (довідка № 92-0614/22 від 22.01.05). Результати досліджень були використані при розробці “Проекту програми економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим на 2005р.” у розділі “Розвиток реального сектора економіки” (довідка Міністерства економіки Автономної Республіки Крим №030-2/5 від 04.01.05). Запропоновані розробки в області інституційних перетворень у нафтогазовому комплексі Криму використані Радою Міністрів АРК (довідка Ради Міністрів АРК № 01-23/24 від 10.01.05).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною науковою працею, в якій особисто автором розроблено теоретико-методологічні засади і практичні рекомендації щодо інституціонального забезпечення функціонування нафтогазового комплексу Криму. Наукові положення, висновки і рекомендації, викладені у дисертаційній роботі, одержані дисертантом самостійно. З наукових праць, які опубліковані у співавторстві, у дисертаційній роботі використані лише ті ідеї та положення, які отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати досліджень, що містяться в дисертаційній роботі, були доповідані на 9 конференціях: Щорічна науково-практична конференція професорсько-викладацького складу і студентів Таврійського національного університету (Сімферополь, 2000-2005рр.); 3-я міжнародна конференція “Крим - 2001, Геодинаміка і нафтогазоносні системи Чорноморсько-Каспійського регіону” (Гурзуф, 2001р.); Міжвузівська всеукраїнська науково-практична конференція “Регіональна економіка і механізми управління її розвитком” (Сімферополь, 2001р.); Всеукраїнська міжвузівська науково-практична конференція “Управління соціально-економічним розвитком регіонів України і АРК” (Сімферополь, 2002р.); Конференція “Шляхи диверсифікації експорту України на світовий ринок послуг” (Київ, 2002р.); Міжнародна конференція „Гори і люди" (Рахів, 2002р.); “Проблеми сучасної економіки і інституційна теорія” (Донецьк, 2003р.); Всеукраїнська науково-практична конференція “Національні ринки України” (Алушта, 2003р.); П’ятий міжнародний симпозіум з проблем забруднення води (Канни, Франція, 2003р.).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 16 наукових праць, у тому числі у фахових виданнях 9 статей. Загальний обсяг публікацій - 6,1 друк. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (155 найменувань, у тому числі 10 іноземних джерел) і додатків. Повний обсяг дисертації становить 188 с. комп’ютерного тексту, який містить 18 рисунків і 10 таблиць, з них повні сторінки займають 4 таблиці, список використаних джерел – на 13 с., додатки – на 8 с.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи дослідження інституціональної структури нафтогазового комплексу Причорноморського регіону” проаналізовано теоретичні основи та методологію інституціональної економіки як альтернативної до традиційного підходу, що дозволяє розглядати господарство з позицій системності. Опрацювання вітчизняних та зарубіжних літературних джерел дозволило автору дійти висновку, що включення інституціональних аспектів до вивчення проблем нафтогазового комплексу здатне забезпечити системне дослідження на методологічному рівні, адже можливості використання класичних і неокласичних моделей дуже обмежені. У конкурентних умовах ресурси, що є об'єктом економічного вибору, стають неспецифічними, тобто їм легко знайти відповідну заміну. В рамках вивчення нафтогазовидобувного комплексу цей чинник є суперечливим, бо вичерпаність вуглеводневих ресурсів за умов системної залежності світової економіки від вуглеводневих ресурсів і недосконалості альтернативних технологій, є основним, базовим вектором економічного аналізу. Тому інституціональний підхід запропоновано розглядати як провідний при аналізі процесів, що відбуваються у нафтогазовидобувному комплексі Криму.

Економічна безпека у регіональному та галузевому вимірах забезпечується провідною роллю держави у формуванні стратегічної спрямованості економічного курсу. Подолання кризових явищ економічного зростання спирається на стратегічне і системне піднесення регулятивної ролі державних інституцій у формуванні соціально-економічної політики. Отже, держава має забезпечити формування реально працюючої ринкової інфраструктури. Стан паливно-енергетичного комплексу за останні п'ять-шість років можна вважати серйозною загрозою національній безпеці України. Об'єми вуглеводної сировини лише частково забезпечують потреби української економіки: природним газом - на 24%, нафтою - на 12%, що формує критичну залежність від імпорту. Це пояснюється тим, що ефект від вкладених в цю галузь раніше інвестицій поступово вичерпується внаслідок вибування старих фондів. Розв'язати ці проблеми можна шляхом розвитку мінерально-сировинної бази або за рахунок зовнішніх поставок. Ці варіанти вирішення проблеми забезпечення сировиною мають свої специфічні особливості. Розробка розвіданих родовищ вуглеводнів на материковій частині країни досягла рівня 67%, при цьому приріст розвіданих запасів значно відстає від обсягів видобутку нафти і газу. У шельфових зонах України, за останніми геолого-геофізичними даними, прогнозуються величезні потенційні запаси вуглеводневої сировини. Так, Причорноморський нафтогазовий регіон України, включаючи Крим з прилеглими акваторіями Чорного і Азовського морів, володіє високоперспективними родовищами вуглеводнів. На сьогодні розвідані запаси шельфових зон складають всього 3,7%, освоєння початкових ресурсів також дуже низьке - 8,3%. Причорноморський регіон України в геологічному плані має величезний потенціал вуглеводневих ресурсів, а це є внутрішнім середовищем для ефективної роботи комплексу. Але ззовні в його функціонуванні спостерігаються значні деформації, які полягають у неузгодженості інституційного середовища, тобто процедур регулювання видобутку та розподілу сировини.

Збільшення власного видобутку вуглеводнів можливо тільки за наявності значних інвестицій до вітчизняної нафтогазової галузі. Потреба в інвестиціях до паливно-енергетичного комплексу України складає 21 млрд. дол. США, з них близько 3,21 млрд. дол. США - для реалізації програми по видобутку вуглеводневих ресурсів на шельфах Чорного і Азовського морів.

Неефективний розподіл прав власності знижує стимули до виробничої діяльності. Розпливчатість, невизначеність і мінливість діючих економічних правил на ринку по наданню цих прав перешкоджають реструктуризації нафтогазової галузі і притоку інвестицій у реальний сектор перехідної економіки. Аналіз показує, що на даний час цей процес стримує недосконалість існуючої законодавчої і нормативної бази, а саме Закон “Про розділ продукції”, який до теперішнього часу носить лише обмежений характер і не відповідає вимогам іноземних інвесторів.

У результаті проведеного дослідження встановлено також, що саме по собі законодавство і програмні документи не є достатніми для раціонального розподілу ресурсів і розвитку підприємницької ініціативи, тому потрібні механізми, що забезпечать обов'язкове виконання правил всіма економічними суб’єктами, для чого необхідне виконання трьох умов: недоторканність прав приватної власності, виконання контрактів і відповідальність за заподіяний збиток, а також структур, що забезпечать їх реалізацію. Це формує обмежувальні рамки і стабільне середовище для функціонально злагодженого розвитку інститутів ринку перехідної економіки.

Отже, забезпечення інвестиційної привабливості комплексу пов'язане з інституціональними змінами, які уможливлять становлення нової системи виробництва. Подальше реформування мінерально-сировинного комплексу повинно здійснюватися на якісно новій основі, а саме на базі підвищення економічного потенціалу України і створення внутрішніх стимулів для стійкого його розвитку.

У зв'язку з викладеним вище, можна назвати основні елементи енергетичної політики держави в контексті інституційної перебудови: пошук власних джерел енергоресурсів; підвищення енергоефективності; створення обгрунтованої тарифної і законодавчої бази.

У другому розділі “Економічний механізм модернізації нафтогазовидобувного комплексу Криму” проведено дослідження оподаткування і ціноутворення в газодобувній промисловості України. Виявлено, що на даний час існують певні деформації в ціні на газ, що стали наслідком ігнорування в процесі ціноутворення найважливіших природних, економічних і технічних умов газодобування. Згідно з чинним законодавствои, ціни на газ, що видобувається і реалізується вітчизняними газовидобувними компаніями, є вільними. Це твердження вірне, але лише щодо промислових споживачів, яким реалізується 35% газу із украй високим рівнем рентабельності - 110%. Ціна газу для них штучно завищується і доводиться до рівня світових цін. З урахуванням структури продажу, що склалася, інші 65% газу, що видобувається на території країни, в обов'язковому порядку реалізуються соціальним категоріям споживачів за єдиними цінами.

Ціноутворення щорічно регулюються державою за фіксованими тарифами з дуже низьким, а частково і негативним коефіцієнтом рентабельності: 0% бюджетним організаціям, -10% населенню, 7% підприємствам теплоенергетики. Зазначені вище диспропорції в механізмах ціноутворення об'єктивно стримують інвестиційну активність в нафто- і газодобуванню і ведуть до загасання виробництва.

Спостерігається загальна тенденція - посилюються вимоги до дотримання чинного законодавства. Проте невиправдане ускладнення нормативно-правових процедур призводить до зайвої зарегульованності ринку вуглеводневої сировини. Виникає необхідність у перегляді підходів до встановлення рівня і структури ціни реалізації природного газу. Доведено, що необхідна координація може бути досягнута за дотримання трьох умов: ціна повинна відображати достовірну інформацію; слугувати стимулом до вживання більш економічних методів при видобутку вуглеводневих ресурсів; здійснювати функцію розподілу частки виробленого продукту.

Підвищення ціни природних ресурсів за умов інституціональної перебудови без розгляду питання оподаткування виробництва в цілому, поза сумнівом, є суперечливою вимогою. На даний час ситуація з урахуванням реальної вартості природних ресурсів тільки погіршується, платежі не індексуються, не здійснюються корективи нормативів (на рівень інфляції, на індекс цін і виробництва товарної продукції тощо.). Сучасний рівень платежів і зборів за користування ресурсами не створює достатньої фінансової бази для природоохоронної діяльності на регіональному рівні. Аналіз показує, що різке зростання обсягів викидів шкідливих речовин, при нарощуванні темпів видобутку вуглеводневих ресурсів на шельфах Чорного і Азовського морів визначає необхідність акумуляції коштів на загальнодержавному рівні задля компенсації витрат, пов'язаних з забрудненням а також забезпечення природоохоронних витрат за рахунок звільнення платників від рентних платежів. Нині частина податків, яка відраховується за користування природними ресурсами, дуже незначна (0,75%), що, з одного боку, стимулює збільшення обсягів виробництва і зменшує собівартість продукції, а з іншого - не активізує витрати підприємств на охорону природного середовища.

Позитивні зміни в економічному механізмі екологічного управління неможливі без проведення відповідних інституціональних і організаційних заходів. На даний час існує чимало проблем, пов'язаних з практичною реалізацією їх на місцевому і регіональному рівнях через систему органів місцевого самоврядування (районних, міських і сільських рад Криму). Відповідно до Закону “Про місцеве самоврядування в Україні” місцеві органи мають виняткову компетенцію у вирішенні найважливіших питань природокористування, у тому числі контроля за станом вод приморських акваторій і розмірів платні за користування ними. Відомчо-галузевий підхід до контролю видобутку природних ресурсів призводить до того, що місцеві органи влади фактично не мають науково обгрунтованої інформації для ухвалення рішень в галузі природокористування і вилучені з процедури ухвалення рішень при плануванні, зокрема розширеннія експлуатації шельфу. Виконання міжнародних угод, підписаних Україною, на регіональному рівні контролюється галузевими міністерствами - експлуатаційниками нафти і газу, які не зацікавлені у наданні об'єктивної інформації про різні порушення в процесі видобутку і переробки.

У результаті проведеного дослідження показано, що лише коригування законодавчої бази управління експлуатацією природних ресурсів на інституціональних принципах управління територіями може дати реальні економічні важелі дії місцевим органам влади для об'єктивної оцінки природно-ресурсного потенціалу приморських регіонів і для визначення Рескомприроди АРК граничної величини антропогенних навантажень на природні екосистеми, зокрема, на водні ресурси шельфової зони України. Екологічні обмеження обумовлені тим, що освоєння нових родовищ нафти і газу здійснюється поблизу природоохоронних територій. Так видобуток газу на Східно-Казантипському родовищі відбувається у Азовському морі, недалеко від узбережжя Казантипського державного заповідника; розробка Ділянки Суботіна на шельфі Чорного моря здійснюється поряд з Опукським державним заповідником. Тому необхідна постійна і цілеспрямована робота з формування дієвої системи управління природно-ресурсним потенціалом АРК.

Грунтуючись на проведених дослідженнях, автор роботи пропонує модель, що враховує основні елементи регіональної соціально-економічної політики для імітації ситуації і аналізу можливих наслідків роботи нафтогазовидобувного комплексу в регіоні. При розгляді проблем природокористування конкретних територій часто виникають питання врегулювання трансграничних зв'язків.

Світова практика комплексного вирішення аналогічних питань передбачає встановлення державою на окремих територіях особливих організаційно-правових режимів для вирішення регіональних проблем. Іншими словами, на перше місце для регіону дослідження ставиться проблема економічного розвитку суб'єкта, головним чином, за рахунок власних природних ресурсів, що може поліпшити добробут населення і вирішити питання охорони навколишнього середовища. Економічний розвиток регіону повинен здійснюватися на основі раціонального використання природних ресурсів з мінімальною руйнацією екосистемної цілісності природного середовища. Можливий екологічний збиток від експлуатації надр не повинен зупиняти розвиток виробництва в окремих районах (Ленінському і Чорноморському), де ведеться газодобування. Розвиток газового комплексу припускає збільшення впливу на оточуюче середовище, що може негативно відобразитися на господарській діяльності і рекреаційному комплексі приморських територій. Збитки, як правило, несе місцеве населення, у якого ці види діяльності є одними з джерел доходів. Виникає питання про компенсаційні виплати. На основі проведеного дослідження міжнародного досвіду у цій сфері запропоновано частину грошових коштів направляти на створення трастових фондів. Їх стратегія спирається на постулати, що доходи від природних ресурсів не повинні використовуватися тільки для поточного споживання, а мають розподілятися на декілька поколінь. Таким чином трастові фонди трансформують невідтворювальні природні ресурси у відтворювальні фінансові, завдяки цьому може бути забезпечене стабільне джерело фінансування на перспективу окремих регіонів з урахуванням запасів енергетичної сировини, що видобувається нині.

У третьому розділі “Інституціональні механізми оптимізації нафтогазовидобувного комплексу Автономної Республіки Крим” розроблена концепція і запропоновані шляхи підвищення ефективності роботи регіонального нафтогазовидобувного комплексу на основі проведення комплексних інституціональних перетворень у сфері надрокористування, реформування господарських і фінансово-економічних відносин. На сьогодні координація роботи галузі проводиться на двох рівнях - державному і регіональному, проте основні напрями інституціональної трансформації повинні здійснюватися на основі створення сприятливого правового середовища. Наведений у дисертаційному дослідженні аналіз демонструє, що існуючі на цей час диспропорції і суперечності не дозволяють забезпечити концентрацію ресурсів через недостатньо прозору систему програмування, неузгодженість діяльності органів місцевої влади, а також через неефективну процедуру контролю виконання рішень з боку держави. Тому запропонована система комплексних і взаємозв'язаних кроків, спрямованих на нормалізацію ринкового простору в паливно-енергетичному комплексі Криму.

Так на державному рівні запропоновані наступні заходи.

1. Упорядкувати систему видачі ліцензій нафтогазовидобувним підприємствам працюючим на шельфі, з урахуванням специфіки діяльності, зокрема щодо внесення поправки до Закону України “Про нафту і газ”:

- видача однієї ліцензії на освоєння морських родовищ замість трьох (на розвідку, дослідно-промислову і промислову експлуатацію);

- видача ліцензії терміном до 10 років, замість трьох, що існують нині, враховуючи, у в шельфових зонах видобуток не може здійснюватися протягом усього року через погодні умови;

- видача ліцензії на обмежені площі (до 1000 км2).

2. Розробити порядок проведення аукціонів на отримання ліцензій відповідно до Закону України “Про Державний бюджет” і Кодексом України “Про надра”. Впровадити відповідні зміни у порядок видачі спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами.

3. Затвердити перелік потенційних перспективних площ, що потрапляють під регулювання нормативно-правового акту “Про розділ продукції”, який у даний час носить лише рамковий характер.

4. Розробити та внести поправки до Закону України “Про ціни і ціноутворення” по корегуванню цінових диспропорцій, що стосуються обмеження на використання трансфертного ціноутворення на внутрішньому ринку.

5. Поширення касового методу сплати ПДВ на газодобувні компанії України. Внесення поправок до Закону України “Про податок на додану вартість”, тим самим вирішиться проблема неплатежів через колосальне відвернення коштів при взаємозаліках.

6. Зміни принципів вилучення рентних платежів. Підготовка відповідних поправок до Закону України “Про рентні платежі на нафту і природний газ”.

7. Розширення повноважень місцевих органів влади щодо екологічного контролю. Внесення відповідних поправок до “Закону про охорону навколишнього середовища”, які б стосувалися внутрішнього та незалежного контролю за діяльністю регіонального нафтогазовидобувного комплексу.

На регіональному рівні реалізація даної концепції стосується інститутів управління і органів влади Автономної Республіки Крим, які повинні бути задіяні для досягнення наступних виробничих задач:

1) надання додаткових повноважень, делегованих Уряду республіки відповідно до її юридичного статусу (регулювання тарифів на тепло, питання компенсації різниці з бюджету АРК);

2) удосконалення процедури надання дозволу на виділення земельних ділянок для будівництва об'єктів інфраструктури (трубопроводів, автоматичні газокомпресорні станції);

3) рішення місцевих органів самоврядування міст і районів Криму про стимулювання розвитку виробництва на їх території з урахуванням соціальних інтересів населення і підвищення ефективності використання енергоресурсів шляхом поліпшення технологічного ланцюга доставки тепла споживачам;

4) консолідація і об'єднання інтересів ДАТ “Чорноморнафтогаз”, ДП “Кримські генеруючі системи”, ВАТ “Кримгаз”, ВАТ “Крименерго”, АП “Теплокомуненерго”:

- доведення тарифів і фактичної платні до рівня, що перевищує фактичні виробничі затрати;

- зниження собівартості за рахунок скорочення невиробничих витрат шляхом вдосконалення внутрішнього регламенту роботи підприємств, збільшення ступеню завантаження;

- збільшення платні за енергоресурси за рахунок упорядкування договірних взаємин із населенням, організація пайової участі населення в будівництві та експлуатації систем автономного теплопостачання житлових будинків;

5) соціальне спрямовання роботи комплексу: реалізація системи “населення - виробництво - природні ресурси”;

- розвиток і підтримка депресивних територій - Ленінського і Чорноморського районів;

- максимальне використання місцевої робочої сили.

Спрощені схеми реалізації названих блоків програм побудовані з урахуванням принципу розділення компетенції між державним і регіональними рівнями управління нафтогазовим комплексом.

На основі проведених досліджень автором запропоновано концепцію, що дозволила визначити інституціональний розвиток нафтогазовидобувного комплексу АРК.

Проведений у дисертаційному дослідженні аналіз дозволяє дати конкретні рекомендації щодо розробки і ухвалення стратегічних рішень, які стосуються:

- формування довгострокової програми соціально-економічного розвитку;

- визначення джерел доходів і напрямів витрачання коштів державного і місцевого бюджетів;

- розробки і реалізації фінансової та інвестиційної політики нафтогазового комплексу Автономної Республіки Крим;

- розробки і реалізації заходів із захисту інтересів республіки на державному рівні в питаннях ціноутворення, надрокористування і оподаткування;

- обґрунтування програми геологічного розвитку надр з урахуванням переходу території на принципи стійкого соціально-економічного розвитку;

- управління державним фондом надр, перегляд і коригування ліцензійних угод по рівнях видобутку і продуктивності родовищ;

- максимальна адаптація інституціонального середовища до системи управління організаційними процесами усередині комплексу.

Відзначимо, що найвпливовішими важелями стають інструменти регіональної податкової, бюджетно-фінансової, інвестиційної і ліцензійної (у сфері надрокористування) політики. У рамках перерозподілу власності і повноважень щодо державного регулювання і управління нафтогазовидобувним комплексом і іншими газо- і теплопостачальними підприємствами уявляється можливим реалізувати альтернативний підхід, використовуючи регіональні умови і потенціал.

Основними стратегічними напрямами діяльності з управління ресурсами на регіональному рівні будуть:

- формування розвиненої, гнучкої і разом з тим стабільної системи норм і правил, які регулюють всі стадії процесу використання мінерально-сировинних ресурсів;

- створення системи управління мінерально-сировинним потенціалом території (як на державному, так і на регіональному рівнях);

- кадрове забезпечення процесів управління природоресурсним потенціалом.

Результати проведеного дослідження виявили провідні вектори перебудови інституціонального середовища при функціонуванні нафтогазовидобувного комплексу Автономної Республіки Крим, запропоновані шляхи оптимізації цих процесів, розкрита регіональна специфіка і дані конкретні рекомендації щодо оптимізації управління місцевих органів влади з урахуванням соціальних інтересів адміністративних територій.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі на основі запропонованої автором методології інституціоналізму розроблено теоретико-методологічні і практичні основи реформування нафтогазового комплексу Криму. Основними висновками та практичними рекомендаціями вважаємо наступні.

1. Інституціональна трансформація в регіонах України має специфічні риси і особливості. Це пов'язано з тим, що структура нафтогазовидобувного комплексу України, її “конструкція”, матеріально-речовинні пропорції та склад з переходом до ринку зазнають зміни форми власності і виробничих відносин. Тому, основними елементами енергетичної стратегії у контексті інституціонального забезпечення ефективності функціонування підприємств нафтогазового комплексу повинні стати: пошук власних джерел енергоресурсів, підвищення енергоефективності і створення ефективної тарифної і дієвої нормативно-правової бази.

2. Забезпечення енергетичної безпеки держави можливе шляхом розвитку національної мінерально-сировинної бази або за рахунок зовнішніх поставок. Розробка розвіданих родовищ вуглеводнів на материковій частині України на сьогодні досягла рівня 67%, але у шельфових зонах зосереджений величезний потенціал з коефіцієнтом освоєння всього 3,7%, тому можна вважати Причорноморський нафтогазовий регіон України, включаючи Крим з прилеглими акваторіями Чорного і Азовського морів, високоперспективною площею, для видобутку вуглеводневої сировини.

3. Причерноморский нафтогазоносний регіон має величезний природоресурсний потенціал для ефективної роботи комплексу, проте у зовнішніх умовах його функціонування спостерігаються істотні вади, що виявляються у неузгодженості взаємодії галузевого управління, місцевих адміністрацій та центральних органів виконавчої влади.

4. У дисертації виявлено економіко-правові засади інституціонального забезпечення нафтогазового комплексу, в умовах яких здійснюється робота комплексу. До них відносяться: інвестиційні передумови, цінові та податкові регулятори, технологічні і екологічні обмеження, регіональні соціально-економічні фактори та інституціональна структура регіонального нафтогазовидобувного комплексу.

5. Збільшення власного видобутку вуглеводнів можливо тільки за наявності значних інвестицій у вітчизняну нафтогазову галузь. В умовах чинної податкової системи добувні підприємства не в змозі впроваджувати політику залучення довгострокових інвестиційних проектів, придбання нових технологій через відсутність схеми довгострокового кредитування підприємств галузі. Участь іноземних інвесторів стримується недосконалістю існуючої законодавчої і нормативної бази та відсутністю стабільності нормативно-правової системи.

6. Проведене дослідження інструментів оподаткування і ціноутворення в газодобувній промисловості України, довело необхідність перегляду підходів до встановлення рівня і структури ціни реалізації природного газу. Це пов'язано з тим, що рівень ціни газу для промислових споживачів визначається не за витратами виробництва і не залежить від співвідношення попиту і пропозиції за умов вільної конкуренції. Сучасні механізми інституціонального забезпечення нафтогазового комплексу щодо встановлення цін на газ свідчать про зайву зарегульованність і вимагають перегляду існуючих концепцій на основі формування ринку нафти і газу і поступової лібералізації цін.

7. Нарощування об'ємів видобутку вуглеводнів в шельфових зонах Чорного і Азовського морів здійснюється поблизу природоохоронних територій. Це призводить до поєднання негативних екологічних впливів на навколишнє природне середовище. Аналіз показує, що сучасний рівень платежів і зборів за користування ресурсами не адекватно відображає реальні витрати суспільства і не створює достатньої фінансової бази для природоохоронної діяльності на регіональному рівні. Тому необхідна постійна і цілеспрямована робота з формування нової дієвої системи управління природно-ресурсним потенціалом АРК.

8. Збільшення видобутку газу на базі нафтогазовидобувного комплексу АРК об’єктивно призведе до посилення негативного впливу на навколишнє середовище та зменшенню рекреаційного потенціалу приморських територій. Оцінювати збиткі для рекреаційного комплексу та місцевого населення необхідно системно, з урахуванням витрат і вигод від газифікації житлово-комунального господарства й місцевої промисловості, з одного боку, та збитків рекреаційним та природоохоронним територіям – з іншого. В роботі запропонована модель регіональної соціально-економічної політики з урахуванням можливих наслідків роботи нафтогазовидобувного комплексу в регіоні. Передбачено частину грошових коштів спрямовувати на створення трастових фондів. Вони мають трансформувати невідтворювальні природні ресурси у відтворювальні фінансові, завдяки цьому регіон може бути забезпечений стабільним джерелом фінансування з урахуванням запасів енергетичної сировини, що видобувається нині.

9. На основі багатовимірного аналізу фінансово-економічної діяльності ДАТ “Чорноморнафтогаз” пропонується концепція інституціональних перетворень нафтогазовидобувного комплексу для реалізації стратегії сталого розвитку регіону. Практично розроблений і застосований науковий інструментарій, який дозволяє через раціональний вибір програм у сферах надрокористування, фінансово-економічних відносин, та господарської діяльності здійснити проведення інституціонального реформування у нафтогазовидобувному комплексі Криму.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Никитина М.Г., Ярош О.Б. Некоторые эколого-экономические аспекты добычи углеводородов на шельфе Черного и Азовского морей // Культура народов Причерноморья. – 2001. - № 16. - С. 36-40. Особистий внесок: обґрунтовані підходи до визначення екологічних наслідків видобутку вуглеводневої сировини на шельфі.

2. Никитина М.Г., Ярош О.Б. Природопользование в контексте формирования региональной политики // Экономика и управление. - 2002. - №5(36). - С. 20-23. Особистий внесок: поглиблено сутність економічних механізмів підтримки депресивних районів Криму.

3. Никитина М.Г., Ярош О.Б. Институциональные условия развития нефтегазодобывающего комплекса Крыма // Економіка та право. – 2003. - №1(5). - С. 5-8. Особистий внесок: визначено коло проблем, що зумовлюють негативні тенденції і стримують залучення іноземних інвесторів до співробітництва у шельфових зонах.

4. Ярош О.Б. Транспортировка нефти и газа в Европу в контексте тарифной политики Украины // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. праць. - К.: Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин. - 2002. - № 38. - С. 172-174.

5. Ярош О.Б. Інституціональне реформування екологічної складової нафтогазової галузі Криму // Економіка природокористування і охорони довкілля: Зб. наук. праць. - К.: РВПС України НАН України. - 2003. – С.115-120.

6. Ярош О.Б. Институциональные проблемы региональной энергетической политики // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. - 2003.- Т.16 (55). - №1. - С.148-151.

7. Ярош О.Б. Концепция институциональных преобразований в нефтегазовом комплексе Крыма // Культура народов Причерноморья.– 2004.- № 55.- Т.2.– С. 55-57.

8. Ярош О.Б. Особенности трансформации институциональной структуры регионального нефтегазодобывающего комплекса // Наукові праці Донецького національного технічного університету: Серія: економічна. – 2004.- № 69. – С.125-131.

9. Ярош О.Б. Институциональное обеспечение финансово-экономической деятельности нефтегазодобывающего комплекса Крыма // Культура народов Причерноморья. - 2003. - №46.- С. 84-88.

Публікації у інших виданнях:

10. Никитина М.Г., Ярош О.Б. Механизмы устойчивого развития нефтегазодобывающего комплекса Крыма // Российско-украинский альманах: Энергетические проблемы российско-украинских отношений. - С-Пб.: Амадеус. -2001. - С. 164-175. Особистий внесок: визначено сутність економічних механізмів встановлення собівартості на вуглеводневу сировину та шляхів її зниження.

Матеріали наукових конференцій:

11. Никитина М.Г., Ярош О.Б. Проблемы устойчивого развития регионов Крыма при добычи газа // Матер. междунар. симп. “Эниология. Экология и здоровье”. – Алушта. - 2001. - С. 134-136. Особистий внесок: запропоновано підходи до удосконалення системи показників, які дозволяють більш повно прогнозувати наслідки збільшення видобутку вуглеводневої сировини.

12. Никитина М.Г., Ярош О.Б. Рыночные механизмы повышения эффективности НГК на региональном уровне // Матер. Всеукр. науч.-практ. конф. “Региональная экономика и механизмы управления ее развитием”. - Симферополь: Таврида. - 2001 - С.113-116. Особистий внесок: обґрунтовані нормативно-методологічні засади, критерії та напрями підвищення ефективності функціонування нафтогазового комплексу Криму.

13. Никитина М.Г., Ярош О.Б. Влияние реализации национальной программы по добычи углеводородов на экологическую безопасность Причерноморского региона Украины // Матер. Третьей междунар. конф. “Геодинамика и нефтегазоносные системы Черноморско-Каспийского региона”. - Симферополь: Таврия-Плюс. - 2001. - С.112-118. Особистий внесок: визначено коло екологічних проблем нарощування видобутку газу в зв’язку з виконанням національних програм.

14. Никитина М.Г., Ярош О.Б. Программные механизмы развития НКГ Крыма и перспективы их использования // Матер. Всеукр. науч.-практ. конф. “Управление социально-экономическим развитием регионов Украины и Автономной Республики Крым”. - Симферополь: Таврида, 2002. - С. 216-219. Особистий внесок: визначені проблеми нормативно-правового забезпечення при реалізації систем планування видобутку сировини.

15. Ярош О.Б. Проблемы охраны аквальных комплексов при газодобыче на шельфе Черного и Азовского морей // Матер. Всеукр. науч.-практ. конф. “Заповедники Крыма на рубеже тысячелетий”. - Симферополь: ЦНТИ, 2001. - С.130-132.

16. Ярош О.Б. Рынок энергоресурсов Украины в контексте глобализации экономики // Матер. Всеукр. науч.- практ. конф. “Национальные рынки Украины”. - Алушта. - 2003. - С.113-115.

АНОТАЦІЯ

Ярош О.Б. Інституціональне забезпечення ефективного функціонування нафтогазового комплексу Криму. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.01 - економіка промисловості. - Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, Київ, 2005.

Дисертація присвячена вивченню і впровадженню теоретико-методологічних основ інституціональної теорії для розробки практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності функціонування нафтогазовидобувного комплексу Автономної Республіки Крим. У роботі запропонована концепція реструктуризації і проведення інституціональних реформ цього сектора промисловості на основі багатопланового аналізу фінансово-економічної діяльності ГАО “Чорноморнафтогаз” шляхом інституціональної модернізації системи державного регулювання паливно-енергетичної галузі АРК, що дозволяє забезпечити міжгалузеву і регіональну кооперацію виробництва. Розроблена і обґрунтована регіональна соціально-економічна модель, що враховує створення трастових накопичувальних фондів з урахуванням соціальних інтересів у адміністративних регіонах, дані конкретні рекомендації щодо оптимізації роботи регіонального нафтогазовидобувного комплексу, запропоновані механізми підвищення ефективності його функціонування.

Ключові слова: інституціональне середовище, організаційно-економічний механізм, нафтогазовидобувний комплекс, концепція інституціональних реформ, стійкий розвиток регіону, соціально-економічна модель, трастові фонди.

АННОТАЦИЯ

Ярош О.Б. Институциональное обеспечение эффективного функционирования нефтегазового комплекса Крыма. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.01 – экономика промышленности. – Совет по изучению производительных сил Украины НАН Украины, Киев, 2005.

Диссертация посвящена изучению и внедрению теоретико-методологических основ институциональной теории в целях разработки практических рекомендаций по повышению эффективности функционирования нефтегазодобывающего комплекса Автономной Республики Крым. В связи с чем институциональный подход рассматривается как ведущая экономическая парадигма при анализе процессов, происходящих в рамках нефтегазодобывающего комплекса. В работе на основе современных научно-теоретических подходов выявлен характер связей и отношений между субъектами хозяйственной деятельности в энергетической сфере, рассматривается направленность их экономической организации и перспектив развития, выявлены основные факторы, сдерживающие в современных условиях трансформационные процессы.

Впервые предложена концепция реструктуризации нефтегазодобывающего комплекса на основе многомерного анализа финансово-экономической деятельности ГАО “Черноморнефтегаз” путем институциональной модернизации системы государственного регулирования топливно-энергетической отрасли АРК, что позволяет обеспечить межотраслевую и региональную кооперацию производства Автономной республики Крым.

Выявлены особенности залегания и раскрыта экономическая доступность запасов при эксплуатации высокоперспективных месторождений углеводородов Причерноморского региона Украины, включая Крым с прилегающими акваториями Черного и Азовского морей. Выполненный анализ позволил установить, что при значительных запасах углеводородного сырья этого региона, во внешних условиях функционирования нефтегазового комплекса Крыма наблюдаются