Національна Академія наук України

Інститут українознавства ІМ. І.крип’якевича

Франко

Оксана Омелянівна

УДК 39 (477=00)+305.0 (477) 09+92:39

Наукова та суспільно – політична

діяльність Федора Кіндратовича Вовка

Спеціальність

07.00.05 – Етнологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора історичних наук

Львів – 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі етнології історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка. Міністерство освіти України.

Офіційні опоненти: - член-кореспондент НАН України, професор,

завідувач відділом пам’яток духовної культури Наулко Всеволод Іванович.

Інститут української археографії та джерелознавства імені М.Грушевського НАН України.

доктор історичних наук, завідувач відділом археології Мацкевий Леонід Георгійович. Інститут українознавства імені І.Крип’якевича НАН України.

доктор історичних наук, заступник директора Скрипник Ганна Аркадіївна. Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнології імені М.Рильського НАН України.

Провідна організація - Київський національний університет

імені Т.Шевченка. Кафедра етнології і краєзнавства. Міністерство освіти України.

Захист відбудеться 23 травня 2000 р. о 15 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.35.222.01 в Інституті українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України.

Автореферат розісланий 18 квітня 2000 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат історичних наук Ф.І. Стеблій

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. В час державотворення зростає науковий і суспільний інтерес до постатей вчених, імена яких були заборенені в часи тоталітарного режиму. Один із основоположників української етнології Федір Вовк (1847-1918) висунув і науково обгрунтував ідеї єдності і неподільності українського народу, які зберегли своє значення до сьогоднішнього дня і мають служити майбутньому України. Наукові концепції Ф.Вовка, які довели фізичну, мовну, побутову і духовну спорідненість всього, на той час роз’єднаного, українського народу від Карпат до Слобожанщини і від Полісся до Кубані, доказали, що український народ є окремим, самостійним, давнім народом, обгрунтували право української нації на історичність і рівноправне існування серед інших народів світу. Ці наукові концепції актуальні і в наш час і протистоять сьогоднішнім спробам штучно роз’єднати український народ, тому заслуговують на детальне вивчення. Настав час повернення до нашої історії і традиції, перерваної і занехаяної, повернення до тих осіб, які несли цю традицію. Серед них одне із перших місць займає Федір Вовк.

Федір Кіндратович Вовк (Волков, Theodore Volkov) був доктором природничих наук (docteur des sciences) Сорбoнни (1905р.), доктором “honoris cause” Каннського (1897р.) та Петроградського (1917р.) університетів, Лауреатом премій Годара (Prix Godard 1901р.), К.Бера (1906р.), кавалером бронзових медалей П.Брока і Паризької виставки 1900р. та великої золотої медалі ім. П.Семенова-Тян-Шанського (1916р.). Окрім цього, Ф.Вовк був відзначений найвищою нагородою Франції – Орденом Почесного Легіону (1916). Вчений очолював Антропологічне товариство при Петербурзькому університеті (1911-1918рр.), був головою (1905-1909) і заступником голови (1898-1905) етнографічної комісії Наукового товариства ім. Шевченка у Львові та замісником директора історично-філософічної секції НТШ (1904-1909), членом “Товариства народних переказів”, анатомічного “Товариства розтинів”, Історичного, Антропологічного та Доісторичного товариств у Франції, Географічного та Археологічного товариств в Росії, заступником голови Товариства землеробства, членом Українського наукового товариства у Києві, Наукового товариства у Празі, польського етнографічного товариства та інших наукових осередків. В Петербурзі Федір Вовк був діяльним членом “Комісії по вивченню племінного складу Росії”, багатьох археологічних та архівних комісій. Вчений очолював (офіційно вважався замісником голови) “Общество им. Т.Г.Шевченко для вспомоществования нуждающимся уроженцам Южной России, учащимся в высших учебных заведениях С-Петербурга”. З молодих років був одним із керівників київської Громади, а з переїздом до Петербурга став членом місцевого осередку Громади та організатором Українського політичного клубу.

Спадщина Федора Вовка (з врахуванням публіцистичних статей) нараховує 628 праць, виданих переважно іноземними мовами в різних країнах світу, які давно стали бібліографічними раритетами. Одержавши прижиттєве міжнародне визнання, Федір Вовк на Україні до нашого часу залишається маловідомим вченим, що сталося внаслідок замовчування та таврування його імені. Праці Ф.Вовка не публікувались, а його погляди подавались в перекрученому трактуванні і піддавались нищівній критиці.

В кінці 1905р. Ф.Вовк переносить місце своєї діяльності до Петербургу. Тут він створює українознавчий центр і виховує наукову школу своїх однодумців і послідовників, яка утвердилась на ціле XX століття Аничкович М.В. Ф.К. Волков и основы отечественного палеолитоведения. // Традиции отечественной палеоэтнологии. Тезисы докладов Международной конференции, посвященной 150-летию со дня рождения Федора Кондратьевича Волкова (Вовка). - Санкт-Петербург. - 1997. -С. 73-75..

Найголовнішою науковою проблемою вченого серед багатьох інших, була проблема визначення місця українців серед народів світу (в етнографічному, антропологічному, та культурному аспектах). Впровадження науково-обгрунтованих програм, введення систематизації, типологізації та класифікації в етнографії, археології, антропології, постановка питання збереження культурної спадщини і впровадження його на практиці в життя (організація музеїв, комплектування фондів та колекцій), дослідження етнічного складу населення України і Росії, експедиції та розкопки, створення наукової школи послідовників - такі проблеми та питання були винесені вченим на порядок дня в період зародження та становлення цих наук. Деякі з цих проблем вченому вдалось розв'язати або визначити шляхи їх вирішення.

Епоха Вовка - період великого національно-культурного піднесення, час відродження ідеї української державності, її розвитку і втілення в реальність в 1917-1920 роках. Українська національна ідея, приспана з часу спроби І. Мазепи відновити самостійність, в кінці 40-х років XIXст. була піднята членами Кирило-Мефодіївського братства в їх програмних документах Кирило-Мефодіївське товариство, (у 3-х томах). Упорядники 1.1.Глизь, М.І. Бутич, О.О.Франко. К. - 1990. -Т. 1. - С. 152-169, 250-258. Вперше висунута в синтезі християнства й романтичного націоналізму, національна ідея згодом була розвинута Громадою 60-70-х років, активним членом якої був Федір Вовк.

Світогляд Ф.Вовка формувався під впливом видатних діячів того часу В.Антоновича, М.Костомарова та П.Чубинського, а також теоретичних напрямків політичної і соціологічної науки другої половини XIXст., серед яких: теорії соціального конфлікту, європейський раціоналізм та німецька політична історіографія Л.Ранке і Ф.Ратцеля. Ідеї О.Конта та Г.Спенсера, еволюційний напрямок в науці, ідеї демократії і гуманності остаточно сформували погляди Федора Вовка. На початку XX ст. під впливом галицького середовища відбувається еволюція його поглядів в напрямку орієнтації на українські державницькі основи. Наукові концепції робіт Ф.Вовка про органічну єдність всього українського народу, його окремішність, етнографічні та антропологічні відмінності в порівнянні з іншими народами, матеріальну і духовну культуру, яка має тільки їй притаманні особливості, як окремого давнього слов'янського народу - давали таке тверде наукове підґрунтя національній ідеї та ідеї державності української нації як ніхто ще до нього, ні після нього не зміг дати. Наукові концепції Ф.Вовка, які хоч і диктувались прагненням довести і обгрунтувати право української нації на історичність і рівноправне існування ніколи не відходили від критеріїв науковості. Вони актуальні і в наш час, коли Україна переживає складний період свого утвердження як суверенної держави. Надалі актуальним залишається інший аспект проблеми: становлення і розвиток таких наук на Україні як етнографія, антропологія, музеєзнавство, тощо, та визначення ролі і місця вченого в цих процесах. Ще далеко не вичерпаний аспект теоретичного з'ясування прогнозування вченого в різних галузях наук, що важливо для дальшого їх розвитку.

Характеризуючи загальний стан наукової розробки теми, варто підкреслити, що за останні декілька років відбулись великі зміни в справі освоєння наукового доробку Ф.Вовка, що виявляється: в публікації праць вченого та його епістолярної спадщини, виданні критичної літератури і першого узагальнюючого дослідження Франко О. Федір Вовк. Нью-Йорк. Вид: Українська Вільна Академія Наук у США. Джерела до новітньої історії України під ред. М.Антоновича – 1997 – 237с.. З точки зору сучасних критеріїв наукових знань вважаємо доцільним в пропонованій дисертації доповнити наше монографічне дослідження "Федір Вовк" (1997) оцінкою наукового доробку вченого в різних галузях наук (етнографії, антропології, палеоетнології та інших). Автор дисертації концептуально і всесторонньо розглядає постать Вовка та його наукову спадщину, піднімає і розв'язує коло проблем, які ставляться в роботі на основі опрацювання нових пластів джерел та критичної літератури, а також введення величезної кількості нового фактичного матеріалу.

В процесі дослідження "вовкіани" можна виділити три періоди. Перший, що охоплював час з 1918р. до початку 30-х років, другий - від 1933 до кінця 80-х років і третій - сучасний період розробки проблеми, що нараховує декілька останніх років. Перший період характерний інтенсивністю досліджень, розгортанням широкого поля діяльності в галузях етнографії, та інших наук на основі теоретичних засад Ф.Вовка. Другий - це період цілеспрямованого замовчування та ігнорування імені вченого, перекручування наукових позицій Ф.Вовка, переслідувань його учнів і послідовників. Третій -сучасний етап досліджень спадщини Ф.Вовка характеризується як період публікації основних його праць та критичних розвідок, підготовки до видання його епістолярія, вшанування пам'яті вченого в зв'язку з 150-літтям від дня народження.

Ще за життя Ф.Вовка його ім'я було широко відоме як одного з редакторів французького наукового журналу “L’Anthropologie”, в якому він за підписами “Th. Volkov”, “V-v”, “T.V.” та ін. постійно публікував свої дослідження та багаточисленні огляди і рецензії, його ім'я фігурувало на титульному листі журналу. Праці Ф.Вовка публікувались в різних країнах Європи, рецензії на його фундаментальні дослідження друкувались навіть в Японії та Америці Рец.:на докторську дисертацію “Variations squelettiques du pied chez les primates et dans les races humaines”. ("Скелетні видозміни стопи в приматів і в людських расах" Рец: R.Anthony. – Rapport sur le concors du prix Godard 1901.// Bulletins et Memoires de la Societe d’Anthropologie de Paris. 1901. – T.2. – Pp. 706-708; P-r Adachi. Die Tuosknochen der Lapaner. Tokijo. 1905. – VI B. Der Mitteil Med. – Facult o Koiserl Inpon. Universitat zu Tokyo; W.Duchwarth. Morphologu and Anthropogu. Cambridje. 1904. - С.326..

В 70-ті роки XIXст. Ф.Вовк був відомим діячем Громади, активним членом Південно-Західного відділення Російського географічного товариства та одним із редакторів газети "Киевский телеграф". Його дослідження публікувалися в "Трудах..." ІІІ Археологічного з'їзду (1874р.), "Записках..." ПЗВ РГТ тощо. Вперше матеріал про Ф.Вовка помістив в журналі "Киевская старина" відомий український етнограф М.Сумцов під назвою"Современная малорусская этнография. Ф.К.Волков, Ф.Кондратович" (1895). В 1901р. в "Санкт-Петербургских ведомостях" було надруковано невелике повідомлення про нагороду Ф.Вовка за антропологічні дослідження в Парижі медаллю П.Брока і річною премією Годара (Godard). Ім'я Ф.К.Вовка було добре відоме в Галичині і особливо у Львові. Широкого резонансу набула праця Л.Нідерле "Людство в доісторичні часи" в перекладі Ф.Вовка (Ф.К.Волкова) та ряд статей з приводу дискусії відносно датування палеолітичних пам'яток, відкритих В.В.Хвойкою. Ф.Вовк вперше звів пам'ятки "домікенської культури" і дав їх визначення. В 1906 році у виданні "Украинский вестник" (№7) появилася його грунтовна стаття "Украинцы в антропологическом отношении". Вісник видавався українською групою Державної думи в Петербурзі. Ф.Вовк входив також до редакції цього видання. В Петербурзі його ім’я як відомого вченого було внесено до енциклопедичного словника Ф.Брокгауза та І.Єфрона а також до Наукового словника Отто в Празі. Багаточисленні некрологи (на смерть Ф.Вовка) В.Гнатюка, Д.Золотарьова, З.Кузелі, С.Єфремова дуже стисло характерзували досягнення вченого. Лише статті М.Грушевського та П.Стебницького, частково М.Рудинського та А.Носова відзначалася аналітичним характером. Напрямки наукових досліджень Ф.Вовка визначили його учні О.Алешо, Л.Чикаленко, А.Носов та інші в збірнику пам’яті вчителя, який так і не з’явився на світ. Важливо підкреслити, що наукова етнологічна думка розвивалась за методикою Ф.Вовка на Україні в Петербурзі та інших центрах, де працювали його багаточисленні учні школи нової формації: П.Єфименко, С.Руденко, О.Міллер, Б.Крижановський, Л.Чикаленко, М.Рудинський, В.Сахаров, Д.Золотарьов, С.Теплоухов, а в Галичині В.Гнатюк, З.Кузеля, І.Раковський, О.Роздольський та інші.

Майже тридцятиріччя вчені боялись навіть згадувати ім’я Ф.Вовка. Російський дослідник Я.А.Шер нещодавно писав про репресії, яких зазнала школа Ф.Вовка “коли абсолютно безвинно гинули або пострадали Г.О.Бонч-Осмоловський, Т.І.Боровка, М.П.Грязнов, Б.С.Жуков, О.О.Міллер, С.І.Руденко, С.О.Теплоухов” Шер Я.А. О состоянии археологии в России // Российская археология 1999. - № 1 – С.212..

Для другого періоду історіографії “вовкіани” характерне цілеспрямоване замовчування імені Ф.Вовка. Тільки в роки так званої “хрущовської відлиги” це ім’я знову виринуло в науковому обігу, але не надовго. В 1956-1963р. Українська антропологічна експедиція, під керівництвом В.Д.Дяченка провела наукові дослідження в різних регіонах України, підсумком якої була праця “Антропологічний склад українського народу” (1965). Тут автор виступив основним опонентом Ф.Вовка, заперечуючи відносну однорідність українського народу. Однак, проведені пізніше антропологом С.Сегедою, підрахунки показали, що В.Дяченко по суті підтвердив тезу свого попередника Сегеда Сергій. Пам’яті вченого. [В.Д.Дяченка – О.Ф.] // Народознавчі зошити. Львів. – 1997 - № 4 –С.268.. Невелика, але насичена біографічними фактами стаття Г.Стельмаха та М.Приходька Стельмах Г.Ю., Приходько М.М. Ф.К.Вовк (До 120-річчя від дня народження). // Український історичний журнал – 1967. - № 3. – С.124-126; Лінка Н., Кузнєцова С. Архів Ф.К.Вовка. // Архіви України. – 1967. - № 6. – С.70-75. давала загальне уявлення про Ф.Вовка як вченого та громадського діяча. Друга публікація Н.Лінки та С.Кузнєцової розкривала архівне багатство його фонду. Не допомогла в реабілітації вченого стаття В.С.Дмитриченка та М.П.Рудька Дмитриченко В.С., Рудько М.П. Соціалістичні погляди Ф.Вовка (До 125-річчя з дня народження українського вченого-демократа) // Проблеми філософії. – 1972. – Вип.25. – С.24-37.. Деякі питання щодо соціалістичних поглядів Ф.Вовка вирішені ними занадто прямолінійно. Виступ Ф.Вовка проти будь-якого централізму, в якому вчений вбачав деспотизм, ставиться у вину вченому, бо ж (як вважають автори) не знав він демократичного централізму. В 1969р. професор І.Г.Шовкопляс, який продовжив розкопки Мізинської палеолітичної стоянки в післявоєнний період, намагався відновити ім’я Ф.Вовка в науці Шовкопляс І.Г. Розвиток радянської археології на Україні (1917-1966). Бібліографія. – К. – Наукова думка. – 1969. – С.V, VI.. Автор розділу історико-етнографічного дослідження “Гуцульщина” П.І.Арсенич мав сміливість хоча б назвати ім’я вченого.

Розуміючи цінність незапотребованого наукового і культурного пласту, автор дисертаційного дослідження почала використовувати архів Федора Вовка по франкознавству, шевченкознавству, в багатомному виданню “Каталоги личных фондов отечественных историков” (Москва), канадському виданню “Видатні українські археологи” (редактор Г.Мезенцева) наукової теми “Систематизація і аналіз документів особистих фондів”. Паралельно нами проводилось виявлення архівних документів. Ми звернулись до російських етнографів Т.Станюкович, В.Чистова та антрополога В.Алєксєва і отримали там повну підтримку та згоду на опублікування статті в “Советской этнографии”. Так вперше з 1926р. на сторінках всесоюзного журналу появилася велика публікація про Ф.Вовка Франко А.Е., Франко А.Д Федор Вовк (Волков). Биографический очерк // Советская этнография. – 1990. - № 1. – С.86-95. (якщо не враховувати енциклопедичних, де обов’язково було присутнє буржуазно-націоналістичне таврування). На Україні побороти старі стереотипи щодо постаті вченого, вдалося на наукових конференціях у Миколаєві, Полтаві і Львові в 1989 році Франко О.Е. Археологические исследования Ф.Вовка (Волкова) (по материалам личного архива) // Тезисы докладов и сообщений научной конференции. – Николаев. 1989. – С.18, 19; Кононенко Ж.А., Франко О.Е. Исследования на Полтащине (по материалах личных фондов В.В.Хвойки и Ф.Вовка(Волкова)) // Охрана и исследование памятников археологии Полтавщины. Второй областной научно-практический семинар 18-19 мая 1989 года. Тезисы докладов и сообщений. – Полтава. 1989. – С.118-120.; Франко О.О., Франко А.Д. Дійсний член НТШ Ф.Вовк // Т.Шевченко і українська культура. Матеріали наукового симпозіуму – Львів. – 1990. – С.85-86.. Майже одночасно було опубліковано ще дві статті Франко О.О. Народознавчі праці Ф.Вовка // Народна творчість на етнографія. – 1989. - № 6. – С.15-26; Її ж. Уже й запрягли коней // Україна. – 1989. - № 52. С.13-15. та працю Ф.Вовка “Антропологічні особливості українського народу”, яку кваліфіковано прокоментував С.П.Сегеда. Таким чином вперше з 1928 року на Україні та і взагалі в СРСР була опублікована праця Ф.Вовка. Для сучасного етапу досліджень життя і наукової спадщини Ф.Вовка характерний проблематичний підхід в напрямках: розвідок та студій в різних галузях наук. Дуже важливою справою є публікація праць Ф.Вовка, його епістолярію та щоденникових записів, активізувалась праця по освоєнню і виданню доробку Ф.Вовка в зв’язку з його 150-річчям з дня його народження. Внесок Ф.Вовка в етнографічні дослідження Галичини, Буковини і Закарпаття розглядаються в декількох статтях Франко О. Етнографічні дослідження Ф.Вовка в Галичині, Буковині та Закарпатті // Народознавчі зошити. Львів. – 1997. - № 3. – С.170-174; Франко А., Франко О. Львів у житті Ф.Вовка // Наукові зошити історичного факультету. Львів. ЛДУ. – 1997. – С.72-77; Франко О. Діяльність Ф.Вовка в Науковому товаристві імені Шевченка // З історії Наукового товаритсва імені Шевченка. Львів. – 1998. – С.84-100; Її ж. Іван Франко і Володимир Антонович // Іван Франко – письменник, мислитель і громадянин. Матеріали Міжнародної наукової конференції. Львів. (25-27 вересня 1996 року). – Львів. – 1998. – С.834-839.. Автор підкреслює, що проблема належності етнографічних груп лемків, бойків і особливо гуцулів (що до того піддавалось сумніву) до українського народу була вирішена вченим позитивно Антропометричні досліди українського населення Галичини, Буковини й Угорщини. І. Гуцули. // МУРЕ – 1908. – Т.Х. – С.39.. В 1994 році С.Сегеда видав працю Ф.Вовка “Антропологічні особливості українського народу” окремою книжкою. Уривки з цієї праці увійшли до вузівського посібника “Українознавство. Хрестоматія” Вовк Ф. Антропологічні особливості українського народу [з розширеним коментарем С.П.Сегеди] – К.Фотосервіс. – 1994; Крисаченко В.С. Українознавство. Хрестоматія. В. 2-х книгах. Книга 2. К.”Либідь”. – 1998.. В 1995р. вийшов в світ під назвою “Студії з української етнографії та антропології” передрук збірника праць Ф.Вовка, що виданий у Празі в 1928 році. В передмові до книги Ю.Іванченко подає біографію вченого. Однак видання має великий недолік – відсутній сучасний науково-довідниковий аппарат. Групою вчених на чолі з членом-кореспондентом НАН України В.І.Наулком підготовлений до видання збірник праць Ф.Вовка з відповідним науковим коментарем та іншим науково-довідниковим апаратом. На черзі праця над щоденником Ф.Вовка. Одночасно публікується епістолярій вченого, який служить джерелом для реконструкції суспільно-політичного життя кінця ХІХ- поч. ХХ століть, а також розкриття біографічних та наукових питань.

Огляди неопублікованого епістолярію В.Гнатюка та М.Грушевського з Ф.Вовком надруковані нами в 1990 та в 1995р. Франко А.Д., Франко О.О. Листування В.Гнатюка з Ф.Вовком // Тези доповідей і повідомлень І-ї Тернопільської обл. наукової історико-краєзнавчої конференції. Тернопіль. 1990. – Ч.3. – С.6-7. Франко О. Неопублікований епістолярій Михайла Грушевського з Федором Вовком (1895-1913) // Михайло Грушевський і Західна Україна. Львів. Вид. “Світ” - 1995 – С.44-47. За останні два-три роки в різних журналах і збірниках, в основному В.Наулком, при допомозі і участі В.Старкова та Ю.Філіпової, опубліковане листування з Ф.Вовком М.Грушевського, М.Біляшівського, В.Кравченка, С.Петлюри, М.Сумцова, О.Фотинського, І.Шишманова та Д.Яворницького та ін. Наулко В., Філіпова Ю. Пишу ж я, що якмога частіше нагадувати людям, що є на світі Україна: Листування Ф.Вовка з М.Грушевським // Родовід. – 1997. - №15. – С.44-66; Наулко В. Нововідкриті сторінки історії українознавства: Листування Ф.Вовка з М.Біляшівським. // НТЕ. – 1997. - №4. – С.62-74; його ж. Ф.Вовк: До 150-річчя від дня народження. Листи С.Петлюри до Ф.Вовка // Жива вода. – 1996. - №7. – С.3-7. В листуванні піднімаються проблеми методики комплектування музеїв, створення експозицій, організації етнографічних експедицій тощо. В.Наулко займається також питаннями перспектив видання спадщини Ф.Вовка, яка зберігається в багатьох архівах і рукописних сховищах та використовує листування вченого як багате джерело до вивчення культури і побуту різних регіонів України Наулко В.І. Південна Україна в дослідженнях Ф.Вовка за матеріалами епістолярій // Археология и этнология Восточной Европы. – Одесса. – 1997. – С.249-253; Його ж. Козацька тематика в епістолярній спадщині Ф.Вовка // Запорозьке Козацтво. – К. – Запоріжжя. – 1997. – С.256-263.. Окремі проблеми дістали висвітлення в листах В.Щербаківського до Ф.Вовка, за цим епістолярієм можна прослідкувати як вироблялась наукова гіпотеза щодо виникнення ритуалу людини кам’яного віку Кононенко Ж.О., Супруненко О.Б. Листи Вадима Щербаківського до Федора Вовка. // Полтавський археологічний збірник. - №4. – 1995. – С.167-177; Франко О.Е. В.М.Щербаковский – исследователь Полтавщины (по архивным материалам) // Археологічний збірник Полтавського краєзнавчого музею. Полтава. – 1992. – С.55-58..

В зв’язку з 150-річчям від дня народження Ф.Вовка активізувалися дослідження його наукового доробку. (Рівненська міжнародна наукова конференція). Міжнародна наукова конференція “Українське народознавство у світлі теоретичної спадщини Ф.Вовка” (Київ, Львів). Міжнародна конференція “Традиции отечественной палеоэтнологии” (Санкт-Петербург) Українська культура в іменах і дослідженнях. Наукові записки Рівненського державного інституту культури. Вип. 1. Присвячується 180-річчю М.Костомарова та 150-річчю Ф.Вовка. – Рівне. – 1997; Традиции отечественной… – Спб. – 1997.. Особливо високо, з сучасних поглядів на проблеми, оцінена спадщина Ф.Вовка петербурзькими колегами, які вважають, що вчений та його школа мали великий вплив на розвиток вітчизняної і світової науки. В 1989р. вийшла в світ фундаментальна праця Г.А.Скрипник “Етнографічні музеї України” Скрипник Г.А. Етнографічні музеї України. – К. – Наукова думка. – 1989. – С.110-128.. Автор не тільки віддає спадщині Ф.Вовка належне місце, а й підкреслює його величезну організаційну роботу “по етнографічному вивченню населення України та комплектуванню етнографічних збірок музеїв”. В першому навчальному посібнику “Культура і побут населення України” Наулко В.І., Артюх Л.Ф., Горленко В.А., Косміна Т.В. та ін. Культура і побут населення України. Навчальний посібник. – К. – Либідь. – 1991. – С.42, 44, 203. під редакцією та участю В.І.Наулка високо оцінена діяльність Ф.Вовка та його праці з різних галузей матеріальної та духовної культури. У навчальному посібнику українського етнографа А.Пономарьова декілька разів згадується ім’я Ф.Вовка, його основні праці та додається карта розподілу українського населення за кольором волосся (за Ф.Вовком) Пономарьов Анатолій. Українська етнографія. Курс лекцій. К. – 1994. – С.39, 169, 172.. Автор вважає, що Ф.Вовк започаткував постійне зацікавлення етногенетичними проблемами. Завдяки доктору історичних наук професорові С.А.Макарчуку розпочато систематичне вивчення у вузах України антропологічних особливостей українців Макарчук С.А. Український етнос (виникнення та історичний розвиток). – К. – 1992. – С.108-125; Макарчук С.А., Гошко Ю.Г., Кирчів Р.Ф., Рожик М.Є. та інші. Етнографія України. – Львів. – Світ. – 1994. – 520с.. В посібнику для студентів “Основи антропології” (1995) С.Сегеда високо оцінює науковий доробок Ф.Вовка, який “уперше обгрунтував тезу про належність українців до високорослої, темнопігментованої, круглоголової адріатичної раси” Сегеда С. Основи антропології. К. – 1995. – С.28.. Дослідник історії етнографічної науки В.А.Качкан теж позитивно характеризує спадщину Ф.Вовка Качкан В.А. Українське народознавство в іменах. К. – Либідь. – 1995. – Ч.ІІ. – С.72-76.. Незайманою ланкою “вовкіани” були публікації вчених української діаспори. Проф. М.Антонович і автор цієї праці вперше звели їх і доповнили цими та іншими позиціями “Бібліографію праць Хв.Вовка (1847-1918)”. Двічі в діаспорі видавались чотири основні роботи Ф.Вовка під назвою “Студії з української етнографії та антропології” Вовк Хведір. Студії з української етнографії та антропології. – Прага. – [1928]. Український громадський видавничий фонд.; Така ж назва – Нью-Йорк – Вид-во Говерля. 1976. – 354с.. Довідки в українських енциклопедіях, що вийшли в Парижі – Нью-Йорку, в Буенос-Айресі та Торонто Вовк Хведір.// Українська загальна енциклопедія. (В.Кубійович). – Париж. – Нью-Йорк. – Вид. “Молоде життя”. – Т.І. – 1955. – С.294-295. Підпис: Р.М.; Вовк Хведір.// Українська мала енциклопедія. Книжка 2. Літери В.-Г. – Буенос-Айрес. – 1958. – С.188. Підпис: Євген Онацький; Vovk Khvedir, Encyklopedia of Ukraine. Toronto, University of Toronto. Press. – 1993. – v.5. – P.657-658. Mushynka., характеризували погляди вченого та його наукові концепції. Декілька статей О.Воропая, І.Борщака, П.Одаренка, М.Островерха, А.Глиніна були присвячені пам’яті вченого в зв’язку з річницями його народження або смерті О[даренко] П. Проф. Ф.Вовк (В 25-і роковини його смерті).// Краківські вісті. 14 вересня 1943 року. – С.3-4.; Островерха Мих. В роковини ревного працівника (До сотих роковин народження Хв.Вовка)// Українські вісті. – Ульм. – 1947. – 25.v. – Ч.20; Глинін А. Все життя туга за вітчизною // Нові дні. 1991. (липень-серпень) – Торонто. – С.22-24.. Спогади Л.Чикаленка стосувалися етнографічної подорожі по Волині в 1909р Чикаленко Л. Подорож з проф. Хв.Вовком по Волині // Літопис Волині: Biннineг. – C.34-51..

До 50-ліття з дня смерті Ф.Вовка видатний український етнограф О.Воропай помістив в журналі “Визвольний шлях” простору статтю про його життя і діяльність Воропай Олекса. Хведір Вовк. З нагоди 50-ліття з дня його смерті // Визвольний шлях. – Лондон. – 1968. – Кн. 11-12. (листопад-грудень). – С.1412-1419.. Щодо вивчення французького періоду життя Ф.Вовка (1887-1905рр.) велику цінність має стаття І.Борщака “Хведір Вовк у Парижі” Борщак Ілько. Хведір Вовк у Парижі.// Сучасність – 1961. - №3.(березень). – С.94-98.. Словацький вчений М.Мушинка у монографії “Володимир Гнатюк” неодноразово згадує Ф.Вовка. Істотні зрушення в справі пізнання спадщини Ф.Вовка мала публікація епістолярія В.Антоновича до Ф.Вовка, яка побачила світ в 1988р. в журналі “Український історик” (США) Антонович М. Недруковані листи В.Б.Антоновича до Ф.Вовка. (З архіву УВАН)// Український історик: 1988. – Т.25. – Ч.1-4. – С.148-163; Т.26. - №1-3. – С.92-105..

Цінна стаття відомого краєзнавця П.Арсенича “Етнографічна діяльність Ф.Вовка ” надрукована в місті Торонто. В кінці 1997р. в Нью-Йорку вийшла в світ книга “Федір Кіндратович Вовк (1847-1918)” (382с.), що видана УВАН у США під редакцією її президента М.Д.Антоновича. До нашого монографічного дослідження про життя і наукову діяльність Ф.Вовка, (237с.) додані короткі спогади дітей вченого (46с.) і бібліографія його праць, яка складена дочкою та доповнена редактором і мною тими публікаціями, що вийшли з 1929р. до 1990р. (69с.). Книга містить науково-довідниковий апарат (19с.). В дослідженні подається характеристика поглядів вченого як послідовника еволюційної західноєвропейської школи оцінюється внесок вченого в світову та українську наукову думку. Дається аналіз його доробку в галузях етнографії та ін. наук, висвітлюється життєвий шлях.

Підсумовуючи, треба визнати, що стан наукової розробки теми ще не зовсім задовільний, мало робіт, які б поєднували фактичний і теоретичний матеріал, недостатньо вводиться праці Ф.Вовка в шкільні і вузівські підручники і посібники; необхідно розширити зв’язки з діаспорою, щоб виявити там додаткові матеріали, особливо з питань наукових контактів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконується згідно з науковими планами кафедри етнології Львівського національного університету ім.І.Франка в рамках наукової теми: “Етнокультурний розвиток України: історія і сучасность”. Ряд положень дисертаційного дослідження використовуються в курсах лекцій “Українське народознавство”, “Історія української етнографії як науки”, спецкурсі “Видатний український етнограф Ф.Вовк” та інших. Автор дисертації керувала трьома дипломними та п’ятьма курсовими роботами, пов’язаними з етнографічною діяльністю Ф.Вовка.

Мета і завдання дослідження. Тема передбачає висвітлити життєвий і творчий шлях Ф.Вовка, розкрити на документальній основі невідомі та маловідомі сторінки його життєпису, дати об’єктивну оцінку внеску вченого в етнографію та інші науки, визначити його місце в суспільно-політичному житті України 70-х років ХІХст. – поч. ХХст. Мета дисертаційної роботи – всебічно, концептуально розкрити основні аспекти життя, наукової та суспільно-політичної діяльності Ф.Вовка.

Дисертанта поставила перед собою завдання:

1)

1)

1)

1)

1)

1)

1)

1)

1)

1)

Методологічною основою дослідження послужив конкретно-історичний, порівняльний та історико-аналітичний методи. Автор дисертації застосувала компаративістський метод викладу, який дозволяє поєднувати проблемний та хронологічний підходи.

Об’єктом дисертаційного дослідження є життя та різностороння діяльність Ф.Вовка як вченого.

Предметом дослідження є праці вченого, його епістолярій, мемуари, архівні матеріали, його бібліотека тощо. Особлива увага приділяється його етнологічній спадщині.

Хронологічні межі праці окреслені періодом життя вченого (1847-1918), хоч матеріал виходить за ці рамки особливо тоді, коли це стосується досліджень “Кабінету (музею) антропології та етнології ім. Хв.Вовка”, теоретичної спадщини вченого та послідовників його наукової спадщини.

Об’єм роботи. Дисертація виконана на 437 сторінках, з них основного тексту 368 сторінок, бібліографія налічує 986 номерів. Додаток: 16 ілюстрацій.

Наукова новизна дослідження полягає у створенні авторської концепції схеми сучасного бачення наукової спадщини Ф.Вовка в галузі етнології та інших наук, а також громадянської позиції діяча. Основними положеннями цієї концепції виступають: 1) постулати ідеї консолідації української нації, її єдності, соборності та ідеї державотворення; 2) пріоритетні принципи вчення Ф.Вовка, які зберегли своє значення до сьогоднішнього дня і мають служити стратегічним інтересам українців. Ідеї єдності і неподільності українського народу, висунуті і науково обгрунтовані Ф.Вовком, довели право української нації на історичність і рівноправне існування серед інших націй світу і мають служити сучасному об’єднанню української спільноти. Наукова новизна роботи зумовлена ще й тим, що це перша в українській історіографії спроба узагальнюючого дослідження життя, наукової та суспільно-політичної діяльності Ф.Вовка, яка виявляється: у встановленні подій, фактів і дат життєпису вченого, що послужило основою створення його першої наукової біографії на документальній основі; в аналізі теоретичної, методичної і практичної наукової спадщини вченого; у дослідженні і оцінці в світлі сьогоднішнього рівня науки доробку вченого в етнографії та інших суміжних науках; в висвітленні міжнародних наукових зв’язків вченого; в оцінці його поглядів та ролі в суспільно-політичній та громадській сферах життя України в контексті даного періоду та в зв’язках з науковою діяльністю; у виявленні і встановленні авторства Ф.Вовка понад 50 статей; у складенні найбільш повної бібліографії праць вченого і про нього; у проаналізуванні значної кількості його наукової спадщини; у введенні до наукового обігу багатьох його праць; у простеженні процесу формування наукових поглядів вченого; у висвітленні його наукової діяльності за кордоном, в Галичині, на Україні та Петербурзі; в прослідкуванні впливу Ф.Вовка на молоде покоління дослідників; в оцінці значення спадщини Ф.Вовка для становлення етнологічної науки на Україні і в Росії; в дослідженні методики створення наукової школи “нової формації” яка дала напрямок розвитку етнологічним наукам; у висвітленні ролі Ф.Вовка як організатора наукового процесу.

Проблематика творчості Ф.Вовка розкривається на тлі історичних подій другої половини ХІХ - поч. ХХст. Автор дисертаційного дослідження показує внесок Ф.Вовка у вітчизняну етнографію, антропологію палеоетнологію тощо, визначає місце вченого в історіографічному процесі, торкається сфер його видавничої та педагогічної діяльності.

Теоретичне значення роботи визначається оцінкою причетності подвижницької наукової та громадської праці Ф.Вовка до процесу творення української державності та вагомості його наукових концепцій в світлі сучасного рівня наук.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що вона до певної міри заповнює прогалину в українській історіографії, виявляє цілий пласт наукових здобутків, які залишались до цього часу невідомими або маловідомими. Основні положення дисертаційного дослідження відображені в праці “Федір Вовк” (1997), яка поширюється в багатьох країнах світу та 27 публікаціях, які входять в науковий обіг. Окремі статті (посилання) та ілюстративні матеріали з фонду Ф.Вовка за нашою допомогою увійшли до навчальних посібників для вузів “Культура і побут населення України” К.- 1991. – (С. 8, 32а, 32в, 48, 144”а”, 144”в” та ін.). Друге видання, К.- 1993. – (С. 6, ілюстр. 3, 7, 51, 55, 56, 62, 66); “Етнографія України” (під редакцією С.А.Макарчука) Львів. – 1994 (С. 1а, 199, 200, 218, 281, 521 та ін.).

Деякі положення роботи використані в матеріалах Міжнародної конференції, “Традиции отечественной палеоэтнологии” присвяченої 150-річчю від народження Ф.Вовка в Санкт-Петербурзі (1997) (у статтях Н.К.Черунової, І.В.Тункіної та ін. С. 7-10, 19-21, 24); у книзі “Репресоване краєзнавство” – К. – 1991. С.60-64; в передмові С.Сегеди до публікації Ф.Вовка “Антропологічні особливості українського народу” – К. – 1994. С. 10, 12 та інших. Статті та ілюстрації використовуються в експозиціях музею історії Санкт-Петербурзького університету, Мізинського, Пирятинського, Ніжинського краєзнавчих музеїв, Музеї-оселі В.Гнатюка у Велесневі, музеї І.Франка в Калуші та ін.

Дисертація може бути використана при написанні узагальнюючих праць з етнографії, історії України, міжнародних наукових зв’язків тощо. Дисертаційне дослідження може знайти своє застосування в просвітницькій і музейній сферах та і в педагогічній діяльності на всіх рівнях освітньої організації України.

Апробація результатів дисертації. Основні результати досліджень викладено в монографії, (18 друк. аркушів), трьох колективних працях та 27 статтях (17 друк. арк.), загальний обсяг понад 35 друкованих аркушів.

Окремі наукові проблеми дисертації були висвітлені на 18 міжнародних, всеукраїнських та обласних конференціях, симпозіумах та нарадах: Міжнародний з’їзд славістів-етнографів (Краків, 4.12.1989); Міжнародна наукова конференція “Бібліотека скарбниця духовності” (Львів 5.09.1990); нарада в Європейському центрі наукового товариства ім. Т.Шевченка. (Париж 8.05.1999); ІІІ Міжнародний конгрес україністів (Харків 29.08.1996); Міжнародна наукова конференція “Волинське Полісся в контексті слов’янських культур”, присвячена 180-річчю від дня народження Миколи Костомарова та 150-річчю Ф.Вовка (Рівне 21.05.1997); Міжнародна наукова конференція “Українське народознавство в світлі теоретичної спадщини Ф.Вовка (до 150-річчя від дня народження)” (Київ, Львів 29.05-1.06.1997); Міжнародна конференція “Традиции отечественной палео-этнологии, посвященная 150-летию со дня рождения Ф.Волкова (Вовка)”, (Санкт-Петербург. 16.04.1997); IV Міжнародний конгрес україністів (Одеса 29.08.1999) та інші.

Апробація деяких положень дисертаційного дослідження проводилась також за допомогою засобів масової інформації: виступ по Львівському обласному радіомовленню. 17.03.97 (35 хв.). Виступи по київському, львівському та рівненському телебаченню, зокрема телепередача “Автограф” 28.04.97. (30 хв.). Нами створено документальний відеофільм “Федір Вовк. До 150-річчя від дня народження” (2 год.) (написання сценарію, постановка та озвучення О.О.Франко, оператор А.Д.Франко). Фільм демострувався по київському, львівському та калуському телебаченню (частково), в Інституті народознавства НАН України та Рівненському Державному інституті культури (повністю). Копії фільму вислані проф. Т.Беднаржовій (Прага), УВАН (Нью-Йорк), Університет (Краків). Окремі наукові положення і висновки були апробовані в курсах та спецкурсах: “Українське народознавство”, “Історія української етнографії як науки”, “Видатний український етнограф Ф.Вовк”, читаних на історичному факультеті (1997-1999рр.) Львівського національного університету ім. І.Франка.

Дисертація обговорена і рекомендована до захисту на розширеному засіданні кафедри етнології Львівського національного університету ім. І.Франка (5.05.1999), спеціалізованих вчених рад Іституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України (1.07.1999) та Інституту українознавства ім. І.Крип’якевича НАН України (11.04.2000). Достовірність одержаних автором висновків підтверджується оцінкою спеціалістів етнологів.

Структура дисертаційного дослідження: робота побудована за системним і проблемно-хронологічним принципами. Праця складається з вступу, чотирьох розділів (з підрозділами та параграфами), висновків і списку джерел та літератури. До тексту додано ілюстрації.

Основний зміст дисертації

У “Вступі” обгрунтовано актуальність і новизну теми дисертації, визначено об'єкт і предмет дослідження, його хронологічні рамки, мету і завдання, методологічні основи та теоретико-практичне значення праці, характер апробації роботи тощо.

У першому розділі “Історіографія та джерела” здійснено аналіз вивчення проблеми та підходів до її розв’язання.

В першому підрозділі “Стан наукової розробки теми” проаналізовано етапи і характер вивчення вітчизняною та зарубіжною історіографією проблеми.