НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

ЗАЯЦЬ ДМИТРО ДМИТРОВИЧ

УДК 343.985

СИТУАЦІЙНИЙ ПІДХІД ДО ТАКТИКИ ПЕРЕВІРКИ

ПОКАЗАНЬ НА МІСЦІ

Спеціальність 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика;

судова експертиза

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Харків – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України.

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент

КОРЖ Валентина Павлівна,

Інститут підвищення кваліфікації прокурорсько-слідчих

працівників Академії прокуратури України

при Генеральній прокуратурі України, директор.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор

БАХІН Володимир Петрович,

Національна академія державної податкової служби України,

професор кафедри кримінального права, кримінального процесу

і криміналістики;

кандидат юридичних наук, доцент

ОДЕРІЙ Олексій Володимирович,

Донецький юридичний інститут МВС при Донецькому

національному університеті, начальник кафедри криміналістики.

Провідна установа: Київський національний університет імені

Тараса Шевченка, кафедра криміналістики

Міністерство освіти і науки України (м. Київ).

Захист відбудеться “24” лютого 2005 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .700.01 Національного університету внутрішніх справ (61080, м. Харків, пр-т 50-річчя СРСР, 27).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного університету внутрішніх справ (61080, м. Харків, пр-т 50-річчя СРСР, 27).

Автореферат розісланий “21” січня 2005 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Каткова Т.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Пріоритетним напрямком діяльності слідчих і судових органів є захист прав і законних інтересів учасників кримінального судочинства. Водночас викриття винних та забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний, вимагає неухильного додержання вимог закону про перевірку всіх доказів щодо винності особи у вчиненні злочину. У зв’язку з цим перевірка показань підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, потерпілого, свідка на місці події злочину є засобом забезпечення об’єктивності, повноти і всебічності як розслідування, так і судового слідства, гарантом необґрунтованого обвинувачення.

Чинний Кримінально-процесуальний кодекс України не визначає окремо таку слідчу дію, як перевірка показань на місці, незважаючи на те, що у слідчій практиці при розслідуванні злочинів проти життя і здоров’я особи, проти власності зазначена слідча дія відноситься до першочергових і проводиться в межах відтворення обстановки і обставин події (ст. 194 КПК). У зв’язку з цим слід погодитися з авторами проекту КПК, які пропонують у новому кодексі визначити перевірку показань на місці як слідчу (ст. 261), так і судову (ст. 404) дію. Розробка нового процесуального порядку перевірки доказів вимагає комплексного наукового дослідження тактики перевірки показань підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, потерпілого, свідка на місці події злочину з урахуванням ситуацій досудового і судового слідства.

Проблеми удосконалення слідчої діяльності були предметом дослідження насамперед у роботах О.М. Бандурки, В.П. Бахіна, А.Ф. Волобуєва, В.Г. Гончаренка, В.А. Журавля, О.А. Кириченка, Н.І. Клименко, В.О. Коновалової, В.П. Корж, І.І. Котюка В.С. Кузьмичова, В.К. Лисиченка, В.Г. Лукашевича, О.Р. Михайленка, В.Т. Нора, М.В. Салтевського, М.Я. Сегая, В.Ю. Шепітька, М.Є. Шумила.

Тактика перевірки показань на місці досліджувалась О.В. Авсюком, Р.С. Бєлкіним, І.Є. Биховським, О.М. Васильєвим, Н.В. Власенком, Ф.В. Глазиріним, А.В. Дуловим, М.О. Корнієнком, О.А. Леві, І.М. Лузгіним, М.М. Михеєнком, П.Д. Нестеренком, Г.І. Пичкальовою, М.О. Селівановим, Л.Я. Соя-Сєрком, В.В. Степановим, С.С. Степічевим, В.М. Уваровим, М.М. Хлинцовим, О.В. Ципленковою, але проблема ситуаційного підходу до тактики перевірки показань підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, потерпілого, свідка на місці події злочину недостатньо досліджена криміналістами. Розв’язання зазначеної проблеми має важливе значення для подальшого розвитку науки криміналістики і свідчить про актуальність обраної теми дисертації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи передбачена “Тематикою пріоритетних напрямів фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002 – 2005 років”(п. 1.1.), затвердженою Наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 р.; “Головними напрямками наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001 – 2005 роки” (п. 6.6.), затвердженими вченою радою Національного університету внутрішніх справ (протокол № від 23 березня 2001 р.).

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає у пошуку і розробці шляхів підвищення ефективності діяльності слідчого при виборі тактичних правил і прийомів перевірки показань підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка на місці в умовах типових слідчих ситуацій, а також суду (судді) при виборі тактичних правил і прийомів перевірки показань підсудного, свідка, потерпілого на місці події злочину. Для досягнення цієї мети були поставлені та вирішувались такі задачі:–

розкрити сутність слідчої ситуації та ситуації слідчої дії, удосконалити поняття ситуації слідчої дії, визначити її види;–

розкрити сутність ситуаційного моделювання перевірки показань на місці; визначити види моделей ситуації перевірки показань на місці, значення ситуаційного моделювання для практики і теорії криміналістики;–

визначити процесуально-правові та криміналістичні особливості перевірки показань на місці;–

проаналізувати практику використання тактичних правил і прийомів перевірки показань на місці у ході досудового слідства і обґрунтувати взаємозв’язок і взаємозумовленість типових ситуацій цієї слідчої дії і тактики перевірки показань підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка на місці;–

визначити типові ситуації перевірки показань на місці і шляхи їх вирішення;–

розкрити сутність та структуру тактичної комбінації “перевірка показань на місці”;–

розкрити сутність ситуаційного підходу до тактики перевірки показань на місці у ході досудового слідства;–

визначити систему тактичних правил і прийомів перевірки показань підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка на місці події злочину в умовах сприятливої ситуації;–

удосконалити положення криміналістичної тактики перевірки показань підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка на місці в умовах несприятливої ситуації, коли місце події відображається в тривимірній проекції з використанням інформаційних технологій;–

визначити систему тактичних правил, а також психологічних і тактичних прийомів перевірки показань підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка на місці події злочину в умовах конфліктної ситуації;

розробити концепцію тактики перевірки показань підсудного, свідка, потерпілого на місці події злочину в умовах типових ситуацій судового слідства;–

удосконалити законодавче визначення перевірки показань на місці під час досудового слідства (ст. 261 проекту КПК) та законодавче визначення перевірки показань на місці судом (ст. 404 проекту КПК).

Об’єктом дослідження є чинне кримінально-процесуальне законодавство та проект КПК, що регулюють відносини під час проведення перевірки показань на місці, діяльність слідчих органів і суду при проведенні зазначеної процесуальної дії; практика застосування криміналістичної тактики при проведенні перевірки показань на місці в умовах типових ситуацій досудового і судового слідства.

Предметом дослідження є наукові положення криміналістичної ситуалогії та криміналістичної тактики; ситуація слідчої дії – перевірки показань на місці; тактичні правила і прийоми перевірки показань підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, свідка, потерпілого на місці події злочину в умовах типових ситуацій.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять діалектичний метод наукового пізнання дійсності, а також окремі наукові методи. За допомогою історичного методу досліджено розвиток окремих криміналістичних концепцій (криміналістичної ситуалогії й криміналістичної тактики, судової криміналістики). Системно-структурний метод дозволив сформулювати поняття ситуації слідчої дії, розкрити сутність ситуаційного підходу до тактики перевірки показань на місці, розробити систему тактичних правил та прийомів перевірки показань на місці в умовах типових ситуацій досудового і судового слідства. Порівняльно-правовий метод дав можливість зіставити окремі положення чинного КПК і проекту КПК України та кримінально-процесуального законодавства Російської Федерації з метою удосконалення визначення перевірки показань на місці в проекті КПК, обґрунтування завдань і мети перевірки показань на місці та внесення пропозицій щодо змін і доповнень в чинний КПК та проект КПК. Для одержання емпіричних даних застосовувався соціологічний метод дослідження: вивчення за спеціальною програмою матеріалів кримінальних справ; опитування за розробленими анкетами слідчих МВС, прокуратури, суддів та прокурорів.

Теоретичною основою дослідження є наукові роботи з філософії, логіки, інформатики, кримінального та кримінально-процесуального права, криміналістики, юридичної психології тощо.

Інформаційну базу дисертації становлять: Конституція України; чинний КПК України; проект КПК України станом на червень 2004 року; кримінально-процесуальне законодавство РФ; постанови Пленуму Верховного Суду України.

Емпіричною базою дослідження є результати вивчення автором матеріалів 171 кримінальної справи, понад 400 протоколів досліджуваної слідчої дії; а також результати анкетування та інтерв’ювання 353 слідчих МВС, 32 слідчих прокуратури, 64 суддів, 63 прокурорів.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження визначається тим, що вперше в науці криміналістиці обґрунтовується взаємозв’язок і взаємозумовленість теоретичних положень криміналістичної ситуалогії та криміналістичної тактики у використанні ситуаційного підходу до тактики перевірки показань на місці у ході досудового і судового слідства, що дало авторові змогу висунути й обґрунтувати низку нових положень, важливих у концептуальному плані для криміналістичної науки і практики:–

подальший розвиток отримало криміналістичне вчення про слідчі ситуації та ситуації слідчої дії, визначені види ситуації слідчої дії;–

розкрито сутність ситуаційного моделювання, уперше визначено види моделей ситуацій перевірки показань на місці;–

удосконалено поняття перевірки показань на місці, визначено криміналістичні особливості зазначеної процесуальної дії;–

визначено типові ситуації перевірки показань на місці у ході досудового слідства та шляхи їх вирішення;–

розкрито сутність ситуаційного підходу до тактики перевірки показань на місці та обґрунтовано взаємозв’язок і взаємозумовленість типових ситуацій цієї слідчої дії і системи тактичних правил і прийомів перевірки показань на місці;–

розкрито сутність і структуру тактичної комбінації “перевірка показань на місці”, удосконалено систему тактичних рекомендацій і прийомів при її проведенні;–

удосконалено систему організаційних заходів, тактичних правил підготовки і прийомів проведення перевірки показань підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка на місці в умовах сприятливої ситуації;–

подальший розвиток одержала концепція перевірки показань підозрюваного, обвинуваченого, свідка, потерпілого в умовах несприятливої ситуації, де місце події з використанням інформаційних технологій виступає в опосередкованому вигляді, тобто відображається в тривимірній проекції; обґрунтовано доцільність проведення перевірки показань зазначених осіб без виходу на місце події з використанням інформаційних технологій у ситуації забезпечення заходів безпеки потерпілого, свідка, підозрюваного, обвинуваченого (ст. 521 КПК України);–

розроблено наукові рекомендації щодо підготовки, проведення та фіксації перевірки показань в умовах несприятливої ситуації без виходу на місце події з використанням інформаційних технологій;–

розроблено систему тактичних рекомендацій і прийомів перевірки показань на місці в ситуаціях самообмови підозрюваного (обвинуваченого), обмови потерпілим обвинуваченого, лжесвідчення;–

уперше визначено процесуальні та криміналістичні особливості проведення перевірки показань на місці під час судового слідства й обґрунтовано доцільність законодавчого визначення цієї судової дії;–

уперше побудовано систему тактичних правил і прийомів перевірки показань підсудного, свідка, потерпілого на місці події злочину в умовах типових ситуацій судового слідства;–

запропоновано в ч.1 ст. 261 проекту КПК України визначити мету перевірки показань на місці – “встановлення нових обставин, що мають значення для розкриття або розслідування злочину”;–

внесено пропозицію доповнити ст. 261 проекту КПК України частиною шостою, в якій пропонується визначити, що з метою забезпечення безпеки потерпілого, свідка, підозрюваного, обвинуваченого слідчий може проводити перевірку показань із використанням інформаційних технологій, коли місце події виступає в опосередкованому вигляді;–

запропоновано внести зміни до ст. 261, 404 проекту КПК з метою удосконалення порядку проведення перевірки показань на місці під час досудового і судового слідства.

Практичне значення одержаних результатів полягає в наступному:

1) у нормотворчості – у підготовці й поданні пропозицій щодо вдосконалення ст. 1281 чинного КПК і ст. 261, 404 проекту КПК (акт про впровадження у законодавчу діяльність № 176 від 07.06.2004 р.);

2) у правозастосуванні – у розробці і впровадженні у слідчу діяльність наукових рекомендацій щодо тактики перевірки показань на місці в умовах типових ситуацій (акт про впровадження в діяльність слідчих підрозділів в УМВС України в Харківській області від 26 квітня 2004 р., в УМВС України в Донецькій області від 25 травня 2004 р.);

3) у навчальному процесі – в розробці лекції та її викладанні в курсі криміналістики в Національному університеті внутрішніх справ (акт про впровадження у навчальний процес від 30 квітня 2004 р.) та в інших юридичних навчальних закладах.

Особистий внесок здобувача. У науковій статті, опублікованій у співавторстві з В.П. Корж, особистий внесок здобувача становлять ідеї та розробки криміналістичного поняття перевірки показань на місці, законодавчого визначення перевірки показань на місці в проекті КПК України.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення, практичні рекомендації й результати дослідження доповідались на науково-практичних конференціях: “Актуальні проблеми підготовки фахівців для митної служби на сучасному етапі” (м. Дніпропетровськ, 21 – 22 травня 1998 р.), “Проблеми сучасної юридичної науки в дослідженнях молодих учених” (м. Харків, 13 квітня 2001 р.), “Використання сучасних досягнень криміналістики у боротьбі зі злочинністю” (м. Донецьк, 12 квітня 2002 р.), неодноразово обговорювались і були схвалені на засіданнях кафедри криміналістики Національного університету внутрішніх справ.

Публікації. Основні положення й результати дисертації опубліковані в шести статтях у наукових фахових виданнях та у тезах доповіді.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, які включають одинадцять підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації 221 сторінка, із яких 178 – основний текст, 18 – список використаних джерел (205 найменувань), 25 – додатки (15).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначаються мета і задачі дослідження, характеризуються методологічна основа, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, наводяться дані про їх апробацію.

Розділ перший “Сутність ситуаційного підходу до перевірки показань на місці” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. “Поняття та класифікація слідчих ситуацій” висвітлено проблемні питання вчення про слідчі ситуації, розкрито сутність і поняття “слідча ситуація”, показано практичне значення цієї наукової категорії.

Дисертант проаналізував різні підходи до розгляду проблем криміналістичного вчення про слідчі ситуації і підтримує точку зору насамперед тих дослідників, які визначають слідчу ситуацію як становище, що складається на певний момент розслідування, або як сукупність сформованих обставин, умов, за яких на даний момент здійснюється розслідування злочину (Р.С. Бєлкін, В.О. Образцов, М.П. Яблоков, В.П. Корж). Узагальнення викладених у криміналістичній літературі підходів щодо дослідження понятійного апарату слідчої ситуації дозволили авторові визначити слідчу ситуацію як певне становище, що складається в будь-який момент слідчої діяльності і характеризується сукупністю умов та обставин, взаємовідносинами слідчого з іншими суб’єктами криміналістичної діяльності, і оцінка якого сприятиме вирішенню окремих завдань розслідування злочину.

Аналіз юридичної літератури показав, що у криміналістиці склалася тенденція використання положень учення про слідчі ситуації для вирішення найрізноманітніших завдань криміналістичної техніки, тактики й методики, на підставі чого автор дійшов висновку, що ситуаційний підхід є методологічною основою наукових криміналістичних досліджень.

У підрозділі 1.2. “Ситуація слідчої дії: поняття і види” досліджено питання, що стосуються поняття ситуації слідчої дії та її співвідношення з поняттям “слідча ситуація”, розглянуто класифікацію ситуацій слідчої дії.

Аналіз основних положень вчення про слідчі ситуації дозволив дисертанту дійти висновку про те, що ситуацію слідчої дії необхідно розглядати як самостійну категорію. Дане твердження ґрунтується на тому, що ситуація слідчої дії – це певне становище, яке складається при підготовці і проведенні слідчої дії і водночас є частиною ситуації розслідування. Зміст ситуації слідчої дії залежить від комплексу компонентів, що до неї входять, визначаючи її індивідуальність, і зумовлює вибір тактики з метою вирішення завдань тактичного характеру. Автор вважає, що у криміналістичному вченні про слідчі ситуації необхідно розмежовувати поняття “слідча ситуація” і поняття “ситуація слідчої дії”. Насамперед, під ситуацією слідчої дії слід розуміти певне становище, яке складається при підготовці і проведенні слідчої дії і яке характеризується сукупністю умов та обставин, що враховуються слідчим при визначенні кола організаційних заходів, тактичних правил і виборі тактичних прийомів, необхідних для проведення слідчої дії відповідно до її цілей. Аналіз існуючих у криміналістичній літературі класифікацій ситуацій слідчої дії дозволив дисертантові визначити їх види: а) сприятливі чи несприятливі (залежно від можливостей вирішення поставлених завдань); б) типові або конкретні (за ступенем узагальнення); в) конфліктні чи безконфліктні (залежно від розбіжності чи збігу цілей слідчого і учасників слідчої дії); г) двосторонні конфліктні ситуації або багатосторонні конфліктні ситуації (залежно від того, з одним чи кількома учасниками слідчої дії може виникнути у слідчого конфлікт); д) ситуації, в яких можливе одержання позитивного результату, чи ситуації, в яких можливе настання негативного результату слідчої дії (залежно від ступеня ризику); ж) ситуації, що виникають при первинному проведенні слідчих дій, або ситуації, що виникають при повторному (додатковому) проведенні слідчих дій (за черговістю проведення слідчої дії в ході розслідування). Автор звертає увагу на те, що дослідження проблем ситуацій слідчих дій дозволяє систематизувати ці ситуації за різними підставами, вивчити окремі їх види, особливо проблемного (складного) характеру, розробити відповідні криміналістичні рекомендації, створити умови для розробки оптимальних варіантів дій слідчого в конкретній ситуації і відповідних їм комплексів тактичних прийомів.

У підрозділі 1.3. “Ситуаційне моделювання перевірки показань на місці” досліджено концептуальні положення криміналістичної ситуалогії та криміналістичної тактики, розкрита сутність ситуаційного моделювання, визначені види моделей ситуацій перевірки показань на місці.

Недостатній ступінь розробки в юридичній літературі питання ситуаційного моделювання слідчої дії, спонукав автора до спроби розробити ситуаційні моделі перевірки показань підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка на місці події злочину, спираючись на основні положення вчення про криміналістичне прогнозування (В.А. Журавель) та концептуальні положення ситуаційного моделювання (Т.С. Волчецька). Процес ситуаційного моделювання цієї слідчої дії складається з таких етапів: а) збір інформації про ситуацію; б) розподіл одержаної інформації згідно з компонентами, що складають ситуацію; в) визначення виду ситуації; г) встановлення чинників, що впливають на динаміку ситуації. Результати проведеного дослідження, узагальнення слідчої практики надали авторові можливість визначити моделі типових ситуацій перевірки показань підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка на місці події злочину. Насамперед, це моделі сприятливої, конфліктної та несприятливої ситуації, а також моделі конкретних ситуацій досліджуваної слідчої дії, які виокремлюються за різними підставами. Автор вважає, що ситуація впливає на вибір слідчим організаційних заходів, тактичних правил і прийомів перевірки показань на місці, і підтримує наукові погляди Т.С. Волчецької щодо сутності ситуаційного підходу в слідчій діяльності, який полягає у спробі теоретично сформулювати, емпірично перевірити, а потім практично рекомендувати оптимальні шляхи вирішення типових ситуацій.

Розділ другий “Криміналістичні та процесуальні основи перевірки показань на місці події злочину” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. “Сутність, поняття і законодавче визначення перевірки показань на місці” висвітлено питання, що стосуються сутності, пізнавальних можливостей і поняття перевірки показань на місці, запропоновано законодавче визначення цієї слідчої дії, визначено види перевірки показань на місці.

Аналіз наукових поглядів щодо сутності та процесуальної природи перевірки показань на місці, слідчого експерименту і відтворення обстановки та обставин події дозволили дисертантові дійти висновку, що у той час, як чинний КПК визначає процесуальний порядок відтворення обстановки та обставин події, у слідчій практиці мають місце дві самостійні, різні як у процесуальному, так і в тактичному відношенні, слідчі дії: перевірка показань на місці та слідчий експеримент. На підставі з’ясування пізнавальних можливостей перевірки показань на місці відзначено, що з урахуванням ситуацій, що складаються під час цієї слідчої дії, можуть бути реалізовані дві мети: перевірка показань суб’єктів криміналістичної діяльності (підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка) або їх уточнення, деталізація, конкретизація та одержання додаткової криміналістично значущої інформації щодо нових обставин злочину, яка не може бути отримана іншим шляхом. Нові підходи відносно мети і завдань перевірки показань на місці дозволили авторові визначити перевірку показань на місці у криміналістичному аспекті. Насамперед, перевірка показань на місці – це слідча діяльність, яка з урахуванням ситуації проводиться з метою перевірки чи уточнення, конкретизації чи деталізації показань підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка на місці, пов’язаному з подією, що досліджується, встановлення нових обставин події, що мають значення для розкриття або розслідування злочину. На основі аналізу ст.194 КПК РФ і ст. 261 проекту КПК України, з’ясування питань щодо мети, завдань і поняття перевірки показань на місці запропонована нова редакція ст. 261 проекту КПК “Перевірка показань на місці”.

Вивчення матеріалів слідчої практики та юридичної літератури стосовно видів перевірки показань на місці дали авторові можливість розробити класифікацію цієї слідчої дії. У зв’язку з тим, що у проекті КПК визначено, що перевірка показань на місці проводиться у ході досудового (ст. 261) і судового (ст. 404) слідства, дисертант дослідив типові ситуації та тактику перевірки показань на місці події злочину у ході досудового і судового слідства. Залежно від ситуацій, які впливають на тактику цієї слідчої дії, виділено такі її види: а) перевірка показань підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка на місці події злочину в умовах сприятливої ситуації; б) перевірка показань підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка на місці події злочину в умовах несприятливої ситуації; в) перевірка показань підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка на місці події злочину в умовах конфліктної ситуації. Подальша класифікація досліджуваної слідчої дії проводиться залежно таких загальних підстав: а) цільової спрямованості; б) обстановки місця події злочину; в) кількості осіб, показання яких перевіряються; г) кількості епізодів злочинної діяльності. На думку дисертанта, класифікація перевірки показань на місці дозволить диференціювати ситуаційний підхід до тактики цієї слідчої дії відповідно до кожного із зазначених видів.

У підрозділі 2.2. “Процесуально-правові та криміналістичні особливості перевірки показань на місці” визначено, що ця слідча дія має свої криміналістичні особливості та властивий тільки їй процесуальний порядок.

Автор, на основі вивчення юридичної літератури і матеріалів слідчої практики, визначає сукупність елементів, з яких складається процесуальний порядок перевірки показань на місці, дає кожному з них характеристику. Відповідно до вимог ст. 194 КПК, в межах відтворення обстановки та обставин події слідчий проводить перевірку чи уточнення показань підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка на місці події злочину. Криміналістичні особливості перевірки показань на місці обумовлюються типовими і конкретними ситуаціями, з урахуванням яких слідчий визначає коло організаційних заходів і тактичних правил при підготовці до проведення досліджуваної слідчої дії та комплекс тактичних прийомів її проведення. Дисертант, враховуючи тактичні особливості перевірки показань на місці, вважає, що вона є неповторюваною слідчою дією.

У підрозділі 2.3. “Сутність і структура тактичної комбінації “перевірка показань на місці” розкрито сутність і структуру зазначеної тактичної комбінації, удосконалено систему тактичних рекомендацій і прийомів при її проведенні.

Вивчення юридичної літератури і матеріалів слідчої практики дозволило дисертантові зробити висновок, що слідчий з метою одержання доказової інформації при проведенні перевірки показань підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка на місці події злочину, здійснює не тільки організаційно-підготовчі заходи, але й використовує тактичні прийоми дослідження матеріальної обстановки місця злочину у сукупності з використанням таких джерел, як показання особи. На підставі з’ясування співвідношення перевірки показань на місці з поняттям “тактична комбінація” визначено, що перевірка показань на місці, як слідча дія, в ході якої використовується сукупність організаційно-підготовчих заходів, тактичних правил і прийомів, обумовлених конкретною ситуацією цієї слідчої дії і спрямованих на вирішення конкретного її завдання, має характер тактичної комбінації.

Розділ третій “Тактика перевірки показань на місці в умовах типових ситуацій досудового слідства” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1. “Тактичні правила підготовки і прийоми проведення перевірки показань на місці в умовах сприятливої ситуації” розкрито сутність ситуаційного підходу до тактики перевірки показань на місці, наведено систему організаційних заходів, тактичних правил підготовки і прийомів проведення цієї слідчої дії в умовах сприятливої ситуації.

На думку дисертанта, використання ситуаційного підходу до перевірки показань на місці слід розглядати як діяльність, характер і зміст, способи і засоби якої обумовлені різноманітними ситуаціями, які впливають на вибір слідчим організаційних заходів, тактичних правил підготовки і тактичних прийомів проведення перевірки показань підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка на місці події злочину. На основі узагальнення слідчої практики зроблено висновок, що перевірка показань на місці, як правило, проводиться в умовах сприятливої ситуації, тобто, коли обстановка на місці події злочину не зазнала істотних змін, коли підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, свідок дали на допиті правдиві показання, які потребують уточнення чи конкретизації. Автор підтримує наукові погляди В.П. Бахіна щодо розмежування організаційної і тактичної сторін слідчої дії і вважає, що криміналістична діяльність слідчого при підготовці до перевірки показань на місці складається з низки організаційних, підготовчих та психологічних заходів. Організаційні заходи у свою чергу поділяються на два етапи: заходи, які слідчий здійснює до проведення перевірки показань на місці, і заходи, які слідчий здійснює безпосередньо перед цією слідчою дією. У підрозділі наведено перелік зазначених заходів. Дослідження основних положень вчення про криміналістичну тактику дозволило авторові зробити висновок про те, що у ході проведення перевірки показань на місці використовуються дві групи тактичних прийомів: тактичні прийоми, що мають загальний характер, і тактичні прийоми, що мають окремий характер. Дисертант акцентує увагу на тому, що використання комплексу тактичних прийомів, насамперед другої групи, залежить від виду досліджуваної слідчої дії, завдань, які необхідно вирішити в ході її проведення, і головне – від ситуації, що складається під час проведення перевірки показань на місці.

У підрозділі 3.2. “Тактика дій слідчого в умовах несприятливої ситуації” обґрунтовано доцільність проведення перевірки показань підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка в умовах несприятливої ситуації, коли місце події за допомогою використання інформаційних технологій виступає в опосередкованому вигляді, тобто відображається в тривимірній проекції, визначено коло організаційно-підготовчих заходів, тактичних правил і прийомів, які використовує слідчий в умовах зазначеної ситуації.

Аналіз матеріалів слідчої практики дозволив авторові зробити висновок, що при розслідуванні окремих видів злочинів виникають ситуації, коли вихід на місце події злочину ставить під загрозу життя чи здоров’я учасників слідчої дії, коли стан здоров’я особи, показання якої перевіряються, не дозволяє провести перевірку її показань; коли обстановка місця події на момент проведення слідчої дії зазнала істотних змін у порівнянні з тією, яка існувала на час учинення злочину, або коли слідчий на підставі ст. 521 КПК приймає рішення про забезпечення безпеки підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка. У таких ситуаціях доцільно місце події злочину реконструювати за допомогою інформаційних технологій, тобто шляхом зображення місця події у тривимірній проекції. Проведене дисертантом опитування слідчих показало, що кожен третій респондент вважає доцільним проведення перевірки показань на місці з використанням інформаційних технологій. З огляду на це запропоновано редакцію ч.6 ст. 261 проекту КПК, відповідно до якої, у разі виникнення вищезазначених ситуацій, слідчий може проводити перевірку показань підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка за допомогою використання можливостей інформаційних технологій. На основі створення прогнозованої моделі перевірки показань на місці в умовах несприятливої ситуації автором розроблено наукові рекомендації щодо підготовки, проведення і фіксації результатів перевірки показань в умовах несприятливої ситуації без виходу на місце події з використанням інформаційних технологій.

У підрозділі 3.3. “Тактичні та психологічні особливості перевірки показань на місці в умовах конфліктної ситуації” розкрито сутність конфліктної ситуації перевірки показань на місці, розроблено наукові рекомендації щодо підготовки до цієї слідчої дії та комплекс тактичних прийомів, які доцільно використовувати для вирішення зазначеної ситуації.

Конфліктна ситуація, на думку дисертанта, має місце тоді, коли слідчий і особа, показання якої перевіряються, протистоять один одному, прагнуть досягнення різних цілей, і в ході проведення першого допиту зазначена особа дає неправдиві показання або частково їх змінює, але такі показання потребують перевірки чи уточнення на місці події злочину. Аналіз слідчої практики показав, що при розслідуванні окремих видів злочинів мають місце факти: самообмови обвинуваченого – 25%, обмови з боку потерпілого – 30%, обмови обвинуваченого з боку співучасників злочину – 24%, неправдивих свідчень свідка – 21%. Вирішенню конфліктної ситуації сприятиме вибір слідчим тактичних правил і прийомів перевірки показань зазначених осіб на місці події злочину.

У підрозділі зазначено, що при перевірці показань на місці можуть виникати двосторонні і багатосторонні конфліктні ситуації. До багатосторонньої конфліктної ситуації належить ситуація, яка складається при розслідуванні злочину, вчиненого організованою групою. Вивчення юридичної літератури і слідчої практики дозволило дисертантові сформулювати криміналістичні рекомендації щодо тактики досліджуваної слідчої дії в умовах двосторонньої конфліктної ситуації, коли слідчому необхідно виявити факти змови, обмови, самообмови і лжесвідчення, які є результатом настанови на дачу неправдивих показань особи, показання якої перевіряються. Дисертантом розроблено систему тактичних прийомів, спрямованих на викриття обмови, самообмови, неправдивого свідчення при проведенні перевірки показань на місці події злочину. Насамперед, це такі прийоми: а) використання можливостей тактичної переваги; б) реверсивне відтворення показань; в) використання “негативних обставин”; г) деталізація пояснень та демонстрації дій; д) реконструкція обстановки з попереднім змінюванням обстановки, в якій відбувалась досліджувана подія; ж) застосування методу штучних координат; з) спостереження за дезадаптивною поведінкою особи, показання якої перевіряються.

Розділ четвертий “Особливості тактики перевірки показань на місці в умовах типових ситуацій судового слідства” складається з двох підрозділів.

У підрозділі 4.1. “Процесуальні та криміналістичні основи проведення перевірки показань на місці у ході судового слідства” визначено процесуальні та криміналістичні особливості перевірки показань на місці під час судового слідства, обґрунтовано доцільність законодавчого визначення цієї судової дії в кримінально-процесуальному законі.

Аналіз судової практики свідчить, що у ході судового слідства мають місце ситуації лжесвідчення, обмови підсудного з боку співучасників злочину. Вирішення таких ситуацій можливе шляхом перевірки показань на місці. У зв’язку з тим, що чинний КПК не передбачає проведення такої перевірки судом, то суд нерідко перевіряє показання на місці під час проведення огляду місця події за участю підсудного, свідка чи потерпілого, про що свідчать 51 % опитаних суддів і державних обвинувачів. Дисертант, враховуючи результати проведеного дослідження та опитування суддів і державних обвинувачів, значна більшість яких висловлюється за законодавче визначення права суду на проведення перевірки показань на місці, підтримує авторів проекту КПК (ст.404) щодо доцільності законодавчого визначення перевірки показань на місці судом.

У підрозділі викладено процесуальні та криміналістичні особливості проведення судом перевірки показань на місці. До процесуальних особливостей належить те, що суд шляхом проведення перевірки показань на місці досліджує зібрані на досудовому слідстві докази, дає їм оцінку; проводить перевірку показань на місці в умовах гласності і усності за участю прокурора, потерпілого, захисника, підсудного, свідків та інших учасників судового розгляду справи і в присутності судової аудиторії; дана судова дія проводиться у значно стислі строки, які визначені судом. Особливими є й тактичні правила і умови проведення перевірки показань на місці під час судового слідства, а саме: а) визначене законом коло учасників перевірки; б) відсутність понятих, оскільки ця дія проводиться в присутності всього складу суду; в) проведення перевірки показань на місці в ході судового розгляду справи здійснюється в умовах гласності, що психологічно впливає як на тактику проведення даної процесуальної дії, так і на особу, показання якої перевіряються; г) застосування технічних засобів фіксації ходу і результатів перевірки показань на місці; д) протокольна форма фіксації ходу і результатів перевірки показань на місці. Вищезазначені особливості, на думку дисертанта, слід враховувати при розробці системи тактичних правил і прийомів даної судової дії з урахуванням типових судових ситуацій.

У підрозділі 4.2. “Загальні тактичні правила підготовки і прийоми проведення перевірки показань на місці в умовах типових ситуацій судового слідства” визначено типові ситуації судового слідства, які обумовлюють прийняття судом рішення про перевірку показань на місці, сформульовані наукові рекомендації щодо тактики проведення судом зазначеної процесуальної дії.

Аналіз судової практики дозволив визначити типові ситуації судового слідства, вирішення яких потребує проведення перевірки показань на місці: насамперед, це конфліктна і безконфліктна ситуації. Автор вважає, що конфліктна ситуація має місце тоді, коли свідок чи потерпілий повністю або частково змінили показання, дані ними під час досудового слідства. Типовими ситуаціями судового слідства є такі ситуації: коли стороною обвинувачення чи захисту надаються нові докази, які свідчать про винність чи невинність підсудного і потребують перевірки на місці події злочину; якщо суду необхідно перевірити чи уточнити показання свідка, потерпілого, підсудного на місці події злочину. За результатами вивчення матеріалів судової практики та проведеного опитування суддів і державних обвинувачів встановлено, що необхідність перевірки та уточнення показань свідка, потерпілого, підсудного виникає й тоді, коли судом під час судового розгляду кримінальної справи виявлено факти самообмови підсудних чи одного з них (майже у кожній сьомій справі), обмови підсудного потерпілим (у кожній третій справі), обмови з боку підсудного (у кожній другій справі), лжесвідчення свідка (майже у кожній другій справі). Судді при виявленні вищенаведених фактів, як правило, повертають кримінальну справу на додаткове розслідування. У зв’язку з цим дисертант підтримує пропозицію авторів проекту КПК щодо надання судові права проводити у ході судового слідства перевірку показань підсудного, свідка, потерпілого на місці події злочину.

Автором розроблено тактичні правила підготовки і прийоми проведення перевірки показань підсудного, свідка, потерпілого на місці події злочину. Визначено, що підготовка судді до перевірки показань на місці складається з трьох етапів. На першому етапі суддя вирішує коло організаційних питань колегіально, складом суду, на другому він вирішує їх одноособово, на третьому етапі організаційні питання вирішуються складом суду безпосередньо на місці події, тобто перед самим проведенням цієї судової дії. Дисертантом запропоновано тактичну програму дій судді відповідно до кожного етапу перевірки показань на місці й обґрунтовано доцільність використання при цьому суддею системи відповідних тактичних прийомів. У підрозділі визначено також процесуальні та тактичні особливості фіксації ходу і результатів перевірки показань на місці судом, розроблено відповідні рекомендації.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми, що полягає в обґрунтуванні взаємозв’язку і взаємозумовленості теоретичних положень криміналістичної ситуалогії та криміналістичної тактики у використанні ситуаційного підходу до тактики перевірки показань на місці у ході досудового і судового слідства. Ця наукова проблема вирішена шляхом:–

удосконалення вчення про слідчі ситуації, розкриття сутності та визначення поняття слідчої ситуації;–

обґрунтування виокремлення в теорії криміналістики ситуації слідчої дії як самостійної наукової категорії і визначення поняття ситуації слідчої дії та розкриття її сутності;–

розробки класифікації ситуацій слідчої дії і визначення її видів;–

розкриття сутності ситуаційного моделювання перевірки показань на місці та визначення типових і конкретних видів моделей її ситуацій;–

удосконалення поняття перевірки показань на місці, обґрунтування розширення пізнавальних можливостей та визначення криміналістичних особливостей цієї слідчої дії;–

розробки криміналістичної класифікації перевірки показань на місці;–

визначення сутності та структури тактичної комбінації “перевірка показань на місці” і удосконалення системи тактичних рекомендацій щодо її проведення;–

розкриття сутності ситуаційного підходу до перевірки показань на місці та обґрунтування взаємозв’язку і взаємозумовленості типових ситуацій зазначеної слідчої дії і тактики перевірки показань підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка на місці;–

удосконалення системи організаційних заходів, тактичних правил підготовки і прийомів проведення перевірки показань підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка на місці в умовах сприятливої ситуації;–

подальшого розвитку концепції перевірки показань підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка в умовах несприятливої ситуації, де місце події з використанням інформаційних технологій виступає в опосередкованому вигляді, тобто відображається в тривимірній проекції, та розробки наукових рекомендацій щодо підготовки, проведення та фіксації перевірки показань на місці в умовах несприятливої ситуації при забезпеченні заходів безпеки зазначених осіб (ст. 521 КПК);–

розробки тактичних рекомендацій та системи тактичних прийомів перевірки показань на місці в ситуаціях самообмови підозрюваного (обвинуваченого), обмови обвинуваченого потерпілим, лжесвідчення;–

розробки теоретичних положень концепції тактики перевірки показань підсудного, свідка, потерпілого на місці події злочину в ході судового слідства;–

визначення процесуальних і криміналістичних особливостей проведення перевірки показань на місці під час судового слідства й обґрунтування доцільності законодавчого визначення перевірки показань на місці судом;–

побудови системи тактичних правил і прийомів перевірки показань підсудного, свідка, потерпілого на місці події злочину в умовах типових ситуацій судового слідства;–

подання пропозицій щодо удосконалення ст. 261 та 404 проекту КПК.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Заяць Д.Д. Відтворення обстановки та обставин події: історичний аспект і проблеми регламентації // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2001. – Спецвипуск. – С. 99 – 101.

2. Заяць Д.Д. Процесуальне та тактичне забезпечення використання відеозапису при проведенні перевірки показань на місці // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2002. – Вип. . – С. 54 –