ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ЦЕНТР ДОСЛІДЖЕНЬ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ
ТА ІСТОРІЇ НАУКИ імені Г.М.ДОБРОВА
ЗВОНКОВА Галина Леонідівна
УДК 50(091):62
РОЗВИТОК ПРИРОДНИЧИХ І ТЕХНІЧНИХ НАУК
У ХАРКОВІ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ –
НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ
07.00.07 ? Історія науки і техніки
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук
Київ ? 2005
Дисертацією є рукопис
Роботу виконано у відділі історії науки і техніки Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М.Доброва НАН України
Науковий керівник: | доктор фізико-математичних наук
ХРАМОВ Юрій Олексійович,
Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М.Доброва НАН України,
завідувач відділу історії науки і техніки
Офіційні опоненти: |
доктор історичних наук,
ПЛЮЩ Микола Романович,
Київський міський педагогічний університет ім. Б.Грінченка МОН України, професор кафедри методики викладання історії і права
кандидат технічних наук, АЛЕКСАНДРОВА Ірина Євгенівна, Національний технічний університет “Харківський політехнічний інститут” МОН України,
доцент кафедри історії науки і техніки
Провідна організація: |
Національний технічний університет України “Київський політехнічний інститут”, Державний політехнічний музей при НТУУ “КПІ”
Захист відбудеться 16.03.2005 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.189.02 в Центрі досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М.Доброва НАН України за адресою: 01601, Київ, вул. Грушевського, 4, к. 615.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М.Доброва НАН України (01032, Київ, бул. Шевченка, 60).
Автореферат розісланий 11.02.2005 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
кандидат історичних наук В.Г.Гармасар
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність дослідження. Актуальність обраної для дослідження теми зумовлена нагальною потребою поповнення історіографії розвитку вітчизняної науки і техніки, визначення її місця в історії європейської та світової науки. Історичний і практичний інтерес викликає також процес організації наукової роботи у Харкові в другій половині ХІХ на початку ХХ століття. Такий підхід дає змогу визначити особливості еволюції української науки в контексті європейського та загальносвітового розвитку. Вивчення цих питань на матеріалах Харкова відтворює важливу сторінку розвитку вітчизняної науки, підтверджує спадкоємність і удосконалення тих форм організації науки, які збереглись та не втратили свого значення в Україні.
У вищих навчальних закладах Харкова другої половини ХІХ ст. сформувалася система проведення викладацької та науково-дослідної роботи, яка передбачала навчальний процес, наукові дослідження і підготовку науково-педагогічних кадрів. Ряд умов спонукали вчених до об’єднання і розгортання науково-просвітницької діяльності в наукових товариствах: дослідників природи, медичному, математичному, Південно-російському товаристві технологів, сільського господарства і сільськогосподарської промисловості, Харківському відділенні російського технічного товариства та ін.
В галузях фізико-математичних наук, біології, хімії й медицини Росія до початку ХХ ст. досягла певних успіхів. Вчені Харкова сприяли цьому своєю науковою і педагогічною діяльністю а також активною участю в роботі міжнародних і всеросійських з’їздів. Проте, за своїм характером, наука залишалася вузівською.
З початку 20-х рр. ХХ ст. наукова робота починає відокремлюватися від навчальної і зосереджується в спеціально створених установах – на науково-дослідних кафедрах і в науково-дослідних інститутах.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складовою планів науково-дослідних робіт Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки імені Г.М.Доброва НАН України в галузі історії науки і техніки. Тема: “Розробка методологічних і методичних основ створення “Бібліографічного словника діячів природознавства і техніки України” підготовка реєстру персоналій і створення рукопису словника” (номер державної реєстрації 0101U 002614).
Мета дисертаційного дослідження:
шляхом узагальнення конкретного історичного матеріалу створити цілісну історико-наукову картину діяльності вчених Харкова в галузі математики, фізики, хімії, медицини, астрономії, деяких сільськогосподарських наук, машинобудування;
висвітлити умови, в яких почали проводитися наукові дослідження, з’ясувати фактори, що сприяли прогресу природничих і технічних наук;
виявити зв’язки між окремими галузями науки і розвитком загальної культури, деяких сфер суспільного життя Харкова.
Завдання дослідження:
на основі вивчення архівних та інших джерел відтворити цілісну історико-наукову картину розвитку природничих і технічних наук у вищих навчальних закладах Харкова під впливом соціально-економічних і політичних умов, що склались в Росії наприкінці ХІХ століття, а згодом ? у перше десятиліття існування Радянської України;
зробити аналіз науково-дослідної роботи вчених Харкова, підготовки наукових кадрів у дореволюційний період і у 20-і рр. ХХ ст.;
показати соціальне значення деяких досягнень, простежити, як була пов’язана науково-педагогічна діяльність вчених Харкова і науковців Західної Європи;
висвітлити і навести маловідомі і нові факти діяльності і впливу наукових товариств на соціальне і культурне життя міста;
визначити, якими чинниками забезпечувалось єднання наукової і викладацької роботи в системі вищої освіти, як була організована праця вчених Харкова в Росії кінця ХІХ століття і в Радянській Україні в 20-ті роки ХХ століття;
здійснити більш повний, ніж це зроблено попередниками, історіографічний аналіз робіт вчених щодо розвитку природничих і технічних наук у Харкові.
Об’єктом дослідження є організація наукових досліджень, діяльність вчених, наукових товариств, науково-дослідних кафедр і науково-дослідних інститутів у другій половині ХІХ – 20-ті рр. ХХ ст.
Предмет дослідження ? природничі та технічні науки у Харкові в другій половині ХІХ – 20-ті рр. ХХ ст.
Методи дослідження. Для досягнення мети та завдання задіяні принципи історизму та об’єктивності. Історико-хронологічний метод та метод періодизації використані для визначення хронологічних меж дослідження. Проблемно-хронологічний метод забезпечив послідовність викладення матеріалу у всіх розділах дисертації. Багатофакторний аналіз зробив можливим вивчити об’єктивні та суб’єктивні чинники, що вплинули на розвиток діяльності вчених Харкова вищих навчальних закладів, науково-дослідних кафедр і науково-дослідних інститутів. За допомогою системного аналізу проаналізовано процеси організації науково-дослідної роботи в вищій школі, колективних формах організації науково-дослідних кафедрах і науково-дослідних інститутах. Для висвітлення соціально-економічного значення наукової діяльності залучено статистичний метод. Історико-порівняльний метод надав можливість показати ефективність науково-дослідної роботи в умовах Росії кінця ХІХ століття і 20-х рр. ХХ століття. В усіх розділах використано аналіз і синтез.
Обґрунтування періоду дослідження. Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з другої половини ХІХ і до кінця 20-х рр. ХХ ст. Обрані межі надають можливість показати організацію і зміст наукової діяльності вчених університету, ветеринарного, технологічного і сільськогосподарського інститутів Харкова у двох системах суспільного ладу – в умовах Російської імперії, а згодом ? в умовах існування Радянської України; розкрити напрямки науково-дослідної роботи на науково-дослідних кафедрах та в науково-дослідних інститутах.
Відповідно до потреб капіталістичного розвитку у другій половині ХІХ ст. в основних індустріальних центрах Росії відбувається інтенсивна еволюція освітньої, наукової і соціальної сфер, запозичується досвід європейських країн в організації роботи вищої школи, підготовки вчених.
До середини ХІХ ст. Харківський університет набув досвіду викладання і досліджень в галузі математики, фізики, хімії, медицини, астрономії. З другої половини цього ж століття починається організація навчального процесу і ведення наукових досліджень у ветеринарному і технологічному інститутах. З 1914 р. до них приєднався і Ново-Олександрійський інститут сільського господарства та лісоводства (з 1921 р. ? Харківський сільськогосподарський інститут), що був переведений з Польщі.
Наше дослідження хронологічно обмежене 20-ми рр. ХХ ст., коли у Харкові почали стверджуватися нові колективні форми наукової роботи ? науково-дослідні кафедри і науково-дослідні інститути.
Хронологічні рамки дослідження подекуди порушено, що викликано необхідністю показати історичні корені або наслідки того чи іншого явища.
Наукова новизна дослідження:
вперше здійснено історико-науковий аналіз розвитку природничих і технічних наук у Харкові в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.;
вперше узагальнено і висвітлено зміст і особливості роботи таких форм організації науки у Харкові, як науково-дослідні кафедри і науково-дослідні інститути;
проаналізовано здобутки вчених Харкова в окремих галузях природничих і технічних наук, їх співробітництво із закордонними науковцями, роль держави в розвитку науки, зміцненні науково-технічного і освітнього потенціалу;
визначено чинники, які давали можливість науково-педагогічним працівникам Харкова обирати пріоритети науково-дослідної діяльності;
вперше комплексно здійснено аналіз організаційно-практичної діяльності наукових товариств Харкова і їх вплив на соціальне і культурне життя міста;
здійснено більш повний, ніж це зроблено попередниками, історіографічний аналіз робіт вчених які працювали у Харкові у ХІХ – на початку ХХ ст. щодо розвитку природничих і технічних наук;
переважна більшість архівних документів, що використано в дисертації, до наукового обігу запроваджується вперше.
Практична цінність і реалізація результатів дослідження. Матеріали дисертації доповнюють наявний теоретичний арсенал української історичної науки. Висновки і основні положення дисертації здатні певною мірою задовольнити потреби навчальних закладів України з проблеми, що вивчалася, і можуть бути використані при розробці спецкурсів з історії України, історії науки і техніки, історії української культури, історії окремих природничих і технічних наук, в цілому вузівської науки України, а також включені до таких навчальних дисциплін, як політологія та соціологія. Матеріали дисертації використовуються у викладанні навчальних дисциплін з історії України, історії національної культури та соціології у Харківському педагогічному коледжі.
Особистий внесок здобувача. Три публікації були написані у співавторстві:
Вузівська освіта і наука у Харкові: Історичний екскурс у кінець 19 – початок 20 століття (співавт. Л.М.Бєсов) // Вісник Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут”: Зб. наук. праць. Х., 2001. – № 6. – С.10–13 (авторська участь 50%, підбір і узагальнення матеріалу).
Науково-просвітницька і виховна робота музею Національного технічного університету Харківський політехнічний інститут (співав. Акімова В.В., Бєсов Л.М., Ігнатченко А.В.) // Збереження пам’яток науки і техніки в музеях: Історія, досвід, перспектива. – Зб. наук. статей. К., 2001. – С.49–53 (авторська участь 25%, запропоновано структуру публікації).
Наукові школи НТУ “Харківський політехнічний інститут”: історико-краєзнавчий аспект (співав. Бєсов Л.М., Жорнік Н.І.) // Дослідження з історії техніки. Зб. наук. праць. Вип. 2. – К.: “Політехніка”, 2003. – С.93–99 (авторська участь 40%, викладено історичні передумови зародження наукових шкіл у ХТІ).
Апробація роботи. Дисертація обговорювалась на засіданні відділу історії науки і техніки Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки імені Г.М.Доброва НАН України. Окремі положення доповідались громадськості: на міжнародній конференції (Харків, травень 2001 р.); трьох міжвузівських конференціях (Київ, травень 2000 р., Харків, квітень 2001 р. та травень 2002 р.); Першій Всеукраїнській конференції істориків науки (Київ, 13–15 листопада 2002 р.); Першій та другій Всеукраїнській конференціях істориків техніки (листопад 2002 р., листопад 2003 р.); Всеукраїнській науковій конференції молодих вчених України (Київ, травень 2003 р.).
Публікації .Основні положення наукової праці відображено у 13 статтях, 8 з яких опубліковано у фахових виданнях загальним обсягом понад три др.арк.
Структура дисертації обумовлена метою та завданням дослідження. Загальний обсяг становить 232 сторінки з яких основний текст 186 сторінок. Дисертація складається із вступу, п’яти розділів, що містять 23 підрозділи, висновків, 19 додатків, (17 з яких у вигляді таблиць), переліку скорочень, списку використаних джерел та літератури (277 найменувань).
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність теми; сформульовано об’єкт, предмет, мету і завдання; визначено хронологічні рамки, теоретичні основи та методи наукового пошуку; розкрито наукову новизну та практичне значення дисертаційної роботи; відображено відомості про апробацію основних положень.
У розділі І Історіографія та джерельна база дослідження здійснено історіографічний аналіз літератури. Однією з методологічних особливостей аналізу є охоплення літератури, яка в сукупності відображає історичні, біографічні, спеціально-професійні та соціальні питання наукової й освітянської діяльності. Роботи вчених, організаторів професійної освіти у Харкові дореволюційного періоду, віднесені до першої групи робіт Фойгт К. Историко-статистические записки об императорском Харьковском университете и его заведениях от основания университета до 1859 г. - Харьков: Университетская типография, 1859. - 74 с.; Морозов Г. О солнечном спектре и спектральных наблюдениях. - Харьков: Университетская типография, 1864. - 62 с.; Пильчиков Н.Д. Материалы к вопросу о местных аномалиях земного магнетизма. - Харьков: Типография М.Ф.Зильберберга, 1888. - 224 с.; Гемилиан В.А. Руководство к исследованию воды, её пригодности и способы очищения. Для техников, врачей, фармацевтов и студентов. - Варшава. Типография Акционерного Общества с Олгебранде и Сыновей. - 1906. - 113 с.. Їхній аналіз викликаний історичною зацікавленістю до розвитку національної освіти і науки, який стимулювався потребами суспільного і культурного життя дореволюційного Харкова. Тут містяться первинні відомості щодо наукових здобутків вчених в галузі фізики і таких її розділів, як механіка, оптика, електрика, а також в галузях хімії, математики, фізичної географії, машинобудування, електротехніки.
До другої групи робіт віднесено видання з історії навчальних установ і наукових товариств В память 50-летия учёной деятельности Николая Николаевича Бекетова (1853-1903). - Харьков: Издание Общества физико-химических наук при Императорском Харьковском университете. - Харьков: Типография Адольфа Дарре, 1904. - 64 с.; Медицинский факультет Харьковского университета за первые сто лет его существования (1805-1905). Под редакцией профессоров И.П.Скворцова и Д.И.Багалея. - Харьков: Типография Печатное дело кн. И.Н.Гагарина, 1905. - 785 с.; Багалей Д.И., Сумцов М.Ф., Бузескул В.П. Краткий очерк истории Харьковского университета за первые сто лет его существования (1805-1905). - Харьков: Типография Адольфа Дарре, 1906. - 339 с.; Физико-математический факультет Харьковского университета за первые 100 лет его существования. (1805-1905) / Под ред. проф. И.П.Осипова и проф. Д.И.Багалея. - Харьков: Типография фирмы Адольф Дарре, 1908. - 605 с..
Третю групу літератури складають праці з історії розвитку окремих галузей науки, де містяться відомості про науково-педагогічну діяльність вчених Очерки истории отечественной астрономии. С древнейших времён до начала ХХ в. // Гребеников Е.А., Огородников К.Ф., Климишин И.А. и др. К.: Наук. думка, 1992. - 512 с.; Кульчицький С.В., Павленко Ю.В., Руда С.П., Храмов Ю.О. Історія національної Академії наук України. К.: Фенікс, 2000. - 528 с; Алексапольский Д.Я., Борисенко О.І., Дедусенко Ю.М. Георгій Федорович Проскура. - К.: Наук. думка, 1979. - 68 с.; Плачинда В.П. Микола Дмитрович Пильчиков (1857-1908). - К.: Наук. думка, 1983. - 200 с.; УкраЇна на межі тисячоліть. 500 впливових особистостей. - Харків: Майдан, 2000. - 524 с.; Гельфенбейн Л.Л. Харківське товариство дослідників природи та його внесок у розвиток вітчизняного природознавства // Нариси з історії природознавства і техніки. - 1965. - Вип.5. - С.130-136.; Коган В.М., Кудинцев И.В., Пржевальский Б.Г. Профессору Н.П.Тринклеру // Сборник в честь научной, врачебной и педагогической деятельности профессора Н.П.Тринклера. - Харьков: Типография Харьковского университета, 1925. - 84 с.; Ахиезер Н.И. Академик С.Н.Бернштейн и его работы по конструктивной теории функций. - Харьков: Изд-во Харьковского ун-та, 1955. - 112 с..
До четвертої групи робіт віднесено видання і звіти, протоколи засідань рад вищих навчальних закладів, наукових товариств Отчёт о состоянии Императорского Харьковского университета за 1852/1853 академический год. - Харьков: Университетская типография, 1853. - 42 с.; Извлечение из отчёта о состоянии и деятельности императорского Харьковского университета за 1869 академический год. - Харьков: Университетская типография, 1870. - 197 с.; Труды общества испытателей природы при императорском Харьковском университете. 1900. Т.ХХХV - Харьков: Паровая типография и литография Зильберберга, 1901. - 286 с.; Записки Харьковского Отделения Императорского Русского Технического Общества. 1884. Выпуск І. - Харьков: Типография К.П.Счасни, 1884. - 111 с.; Известия Южного русского общества технологов. (Щорічник, виданий протягом 20 років (1897-1916); Известия Харьковского Технологического Института императора Александра ІІІ.. Том первый. - Харьков: Типография и Литография М.Зильберберга и С-вья, 1905. - 490 с.; Записки Ново-Александрийского института сельского хозяйства и лесоводства. Том двадцать пятый. Выпуск второй. - Харьков: Типография Б.Бегнис, 1916. - 143 с.; Сборник трудов Харьковского ветеринарного института за 1896-1898 гг. - Харьков: Типография Адольфа Дарре, 1898. - 141 с..
У п’ятій групі зроблено аналіз праць радянських авторів 20-х рр., в яких обґрунтовується необхідність проведення докорінної ломки системи вищої освіти царської Росії, ведення науково-дослідної роботи Ряппо Я.П. В защиту советской высшей школы. - Харьков: Госиздат Украины, 1925. - 38 с.; 2-й Всеукраинский съезд научных работников // Известия ЦИК. - 1927. - 3 февр.; Перетякович. Харьковское окружное техническое совещание, как объединение технических сил Украины // Зодчество. - 1928. - №1-2; 1-й съезд Украинской ассоциации физиков // Известия ЦИК. - 1928. - 10 июля..
До шостої групи робіт відносяться докторські й кандидатські дисертації з історичних наук, що прямо або побічно торкаються теми нашого дослідження Глєбова А.М. Передісторія радіофізичних досліджень в Україні (1870-1910): Автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.07. - К., 2001. - 21 с.; Руда С.П. Становлення мікробіологічної науки в Україні: Гносеологічні та інституціональні аспекти: Автореф. дис... д-ра іст. наук: 07.00.07. - К., 2001. - 32 с.; Пічкур Т.В. Розвиток еволюційної теорії в Україні (друга половина ХІХ - перша чверть ХХ ст.). - Автореф. дис...канд. іст. наук: 07.00.07. - К., 2002. - 20 с.
.
Історіографічний аналіз показав: в українській історіографії поки що недостатньо висвітлені аспекти розвитку науки і техніки в Харкові. Детального аналізу вимагають такі форми організації наукової роботи, як науково-дослідні кафедри і науково-дослідні інститути.
У розділі 2 Наукові дослідження у вищих навчальних закладах Харкова в другій половині ХІХ – на початку ХХ століть (до 1914 р.) перший підрозділ розкриває соціально-економічні та політичні чинники, які сприяли розгортанню наукових досліджень у Харкові.
У другому підрозділі висвітлено, в яких напрямках працювали Д.М.Деларю, В.Г.Імшенецький, К.О.Андрєєв, М.О.Тихомандрицький, О.М.Ляпунов, В.А.Стеклов, Д.М.Синцов, Д.О.Граве, С.Н.Бернштейн. Показано, як формувалось їх мислення під впливом праць російських і зарубіжних вчених, зокрема таких як, П.Шарпі, Ж.Лагранж, К.Якобі, А.Ю.Давидов, М.В.Бугайов, П.Л.Чебишев.
В цьому ж підрозділі зясовано, як створювалася матеріально-технічна база для навчальної та наукової роботи астрономами В.Н.Дерев’янко, І.І.Сікорою, Л.О.Струве, Г.В.Левицьким, М.М.Євдокимовим. Тут проаналізовано внесок вчених університету в галузі фізики, хімії, ботаніки, біології і медицини. Висвітлена діяльність ботаніка і громадського діяча А.М.Бекетова. Показано, в яких напрямках і за яких умов працювали фізики-експериментатори О.К.Погорєлко і М.Д. Пильчиков (в університеті). Розкрито діяльність Д.А.Рожанського з фізичних основ радіотехніки, діяльність його учня А.О.Слуцкіна.
В дисертації висвітлено діяльність М.М.Бекетова в галузі фізичної хімії. Показано, що ним започатковано першу в Україні наукову школу, представниками якої стали А.П.Ельтеков, Ф.М.Флавицький, Н.А.Чорна, І.П.Осіпов, В.Ф.Тимофєєв, Д.П.Трубабу.
Узагальненням джерельних даних висвітлено розвиток медичної науки у Харкові, показано, як оновлювались програми навчання майбутніх лікарів з теоретичної хірургії, загальної анатомії, судової медицини, часткової фізіології і загальної патології, оперативної хірургії, акушерства, описової анатомії, часткової патології і терапії. Розкрито вплив на медичну науку лікарів В.А.Франковського, Я.Л.Горбаньова, професорів Я.С.Кремянського і А.Х.Кузнецова. Проведено аналіз наукової діяльності вчених-педагогів: хірургів В.Ф.Грубе і М.П.Трінклера, біохіміка О.Я.Данилевського і фізіолога В.Я.Данилевського, офтальмолога Л.Л.Гіршмана, акушер-гінеколога І.П.Лазаревича, клініциста В.Г.Лашкевича – учня С.П.Боткіна, анатома і анестезіолога В.В.Воробйова та ін. Експериментуючи в лабораторіях відомих вчених Європи, дослідники Харкова винаходили нові методи й інструменти, знайомили з ними фахівців на міжнародних виставках, публікували наукові праці в Росії і за кордоном. Вони ініціювали і організовували профілактичні заходи, відкриття лікувальних, дослідних і освітніх установ міста, розповсюджували науково-популярні знання.
У третьому підрозділі простежується, за яких умов формувалися навчальні програми та організовувалися наукові дослідження у ветеринарному інституті. Доведено, що, маючи достатню матеріально-технічну базу, інститут не провадив наукової роботи. Залучення у 1884 р. до цієї справи професорів університету А.П.Шимкова, М.М.Бекетова, П.Т.Степанова, О.С.Бріо, В.В.Тихоновича сприяло пожвавленню організації наукового процесу. Внаслідок принципової позиції згаданих вчених відбулась заміна викладачів, окремих завідувачів кафедр, які гальмували розвиток науки, було залучено до учбового процесу нових професорів з Харківського університету, Петербургу, Варшави, осіб, які навчалися за кордоном. Жорсткі умови були висунуті до вибору кандидатів на місце вибулих професорів і на заміщення вакантних кафедр, підготовки власних науковців. Було виділено кошти на будівлю нових приміщень і закупівлю обладнання для наукових досліджень. Почала провадитися наукова робота, видаватися збірники праць вчених інституту.
У цьому ж підрозділі висвітлено наслідки експериментування і практики щеплення проти сибірки в багатьох регіонах Росії під керівництвом професорів: Харківського університету ? Л.С.Ценковського і Петербурзької Медико-хірургічної академії ? О.О.Раєвського. Наведено порівняльний аналіз ефективності вакцин, створених вченими ветеринарного інституту і США, Франції, Угорщини та Швейцарії. Було реалізовано ідею створення у Харкові бактеріологічної станції, відбулося поширення досвіду її роботи в Росії. Тут почали вивчати інфекційні хвороби і застосовувати способи боротьби проти хвороб: рожі свиней, їхньої чуми, віспи овець, сапу коней.
У четвертому підрозділі другого розділу показано, як здійснювалось становлення технологічного інституту і його матеріально-технічної бази, як В.Л.Кирпичов, використовуючи досвід свого вчителя І.О.Вишнеградського, створив тут умови для навчання і науково-дослідної роботи. Майстерні й лабораторії технологічного інституту стали місцем проведення досліджень, яких вимагали підприємства Харкова та інших регіонів Росії. Аналізом архівних документів показано, що відрядження за кордон і в межах Росії професорів та завідувачів лабораторіями диктувалося потребами поповнення їхніх наукових знань для написання підручників, вивчення методів наукових досліджень. Підраховано, що за 1888 – 1916 рр. професори і викладачі інституту з метою поповнення знань і підготовки до професорської діяльності від’їздили у відрядження, на Всеросійські і Міжнародні з’їзди понад 400 разів. Аналіз звітів про відрядження до Австрії, Бельгії, Німеччини, Франції, США та ін. зарубіжних країн і в межах Росії свідчить, що вони є прикладом наукового обґрунтування методів і заходів щодо покращення конструкцій машин і технологій, організації виробництва.
В лабораторіях інституту ад’юнкт-професор О.К.Погорєлко демонстрував проникнення крізь людський організм Х-променів. На засіданні медичного товариства він зробив доповідь про використання відкриття В.К.Рентгена для діагностування захворювань. Дослідження радіокерованих самохідних механізмів, зв’язку між нерухомою і рухомою радіостанціями проводив М.Д.Пильчиков. Ним було використано радіотелеграф для практичних потреб метеорології, створено фізичну лабораторію, одну з кращих в Росії. Вона стала першим осередком досліджень з радіофізики у Харкові. Тут вели науково-дослідну роботу з таких напрямків: професор-хімік М.О.Чернай – експерименти з дією тиску на густину деяких хімічних речовин; викладач А.Я.Милович – з поширення потоку звукових хвиль; лаборант О.М.Ільєв – з електрохімічного записування знаків на стрічці телеграфу Морзе , вивчення термострумів у порошкоподібних тілах та ін.
На основі аналізу архівних документів висвітлено розгалужений спектр науково-дослідних робіт на замовлення ? від промислових підприємств, організацій і власників, земств, губерній, транспортних установ ? стосовно дослідження зразків металу на розрив різних видів заліза і червоної міді, властивостей каміння для залізниць, можливостей його використання для споруд, води із свердловин для паровозів, з криниць на заключення про придатність її до вживання населенням, кам’яного вугілля на хімічний склад, цегли на визначення сили опору на роздрібнення, цукрового піску на здатність поглинати вологу з повітря і підлягати змінам, кукурудзи різних сортів з метою визначення змісту крохмалю та ін. За нашими підрахунками в період з 1894 по 1914 рр. в лабораторіях інституту проведено понад 400 механічних, фізичних і хімічних досліджень. З початком першої світової війни тут почалися пошуки шляхів вітчизняного виробництва ментолу, гекса-метілену, дезинфекційного мила, гігроскопічної вати, виділення йоду з води бакинської нафти.
Розділ 3 “Наукові товариства Харкова як осередки проведення наукових досліджень, пропаганди знань і поширення культури”
У першому підрозділі висвітлені передумови створення наукових товариств Харкова у ХІХ ст. З’ясовано, які чинники сприяли виникненню такої форми діяльності вчених.
Дослідження, які здійснювались учасниками товариств, не входили до планів робіт навчальних закладів, а зароджувались з ініціативи вчених і матеріально підтримувались з боку товариств. Ідеї вчених часто реалізовувались місцевими й державними органами.
У другому підрозділі показано конкретну діяльність товариства дослідників природи. Зокрема, як член товариства, професор мінералогії університету Н.Д.Борисяк подав приклад пожертвувань на будівництво повітряної кулі М.Лаврентьєвим. Професор М.М.Бекетов консультував винахідника, організував перевірку просочуваності кулі в лабораторії. Вчені університету допомогли винахіднику зробити деякі математичні розрахунки кулі. Польоти в околицях Харкова з науковою апаратурою здійснювались на висоті 3000 м. В одному з таких польотів взяв участь професор Ю.І.Морозов. Допомога М.Лаврентьєву надала можливість здійснити такі польоти в Москві, Одесі, Ростові-на-Дону, Таганрозі та інших містах. У підрозділі висвітлено вивчення членами товариства органічної й неорганічної природи, рельєфу, клімату, флори і фауни не лише території України, а й багатьох регіонів Росії.
Діяльність медичного товариства, напрямки його роботи висвітлені у третьому підрозділі. З’ясовано, за яких умов, при фінансовій і моральній підтримці громадськості, товариство досягло успіху у відкритті Жіночого медичного та Пастерівського інститутів, лікарень міста. Показана співпраця його членів з науковцями європейських країн.
Математичне товариство, діяльність якого досліджується у четвертому підрозділі, об’єднувало математиків, механіків, фізиків не тільки Харкова. Його почесними членами були професори Києва, Москви, Петербургу. Тут обговорювались повідомлення його членів, їхня участь в роботі з’їздів, вшановувалась пам’ять видатних вчених. Так, у 1916 р. Д.М.Синцовим на засіданні товариства було зроблено доповідь “Про Софію Ковалевську та її наукові праці”. Прийнято рішення про видання праць вченої. Члени товариства рецензували і рекомендували до друку праці з математичного аналізу, геометрії, математичної фізики, механіки. Найбільш активними його членами були математики і механіки В.Г.Імшенецький, О.М.Ляпунов, Д.М.Синцов, С.Н.Бернштейн, М.М.Салтиков.
У п’ятому і шостому підрозділах показано, за яких умов створені і на яких засадах працювали Харківське відділення російського технічного товариства (ХВ РТТ) і Південно-російське товариство технологів (ПР ТТ). Наведено їхній склад. Розкрито, яку допомогу члени товариств надавали державним органам і підприємствам, фабрикантам і заводчикам у вирішенні питань соціально-економічного розвитку півдня Росії, організації виставок. Вони розробляли положення і рекомендації по користуванню приладами і пристроями, техніці безпеки. Так, у 1884 р. на екстреному засіданні ХВ РТТ було підтримано прохання гірничих промисловців Донбасу стосовно незгоди про не оподатковування кам’яного вугілля, що прибуває з-за кордону до чорноморських портів, оскільки це невигідно для інтересів країни. Це гальмуватиме розвиток Донецького промислового та інших гірничопромислових районів. Своє рішення ХВ РТТ подало до уряду. Поряд з обговоренням результатів наукових досліджень вчених, в полі зору ХВ РТТ і ПР ТТ були питання підготовки робітничих кадрів у нижчих ремісничих школах, умов праці на підприємствах, організації загальнодоступних лекцій для робітників та їх сімей. ПР ТТ ініціювало створення у Харкові Жіночого політехнічного інституту. У 1914 р., спільно з математичним товариством, було обговорено питання про викладання вищої математики в середній школі. Разом з харківським товариством сільського господарства і сільськогосподарської промисловості (ХТСГ і СГП) ХВ РТТ організувало випробування двигунів внутрішнього згоряння. Члени технічних товариств були активними членами Міжнародних і Всеросійських з’їздів, виставок.
У сьомому підрозділі показано, як ХТСГ і СГП сприяло удосконаленню розвитку галузей сільського господарства, промислового виробництва сільськогосподарської техніки у Харківській і суміжних з нею губерніях. Воно організовувало виставки і змагання, з’їзди, перевірку і застосування господарських правил і прийомів, випробування машин і знарядь, що купувалися за кордоном, підтримку землеробських училищ і господарств, друкувало власні періодичні видання. Тільки за 1882 – 1912 рр. товариство провело 8 з’їздів, на яких аналізувалися проблеми поліпшення організаторської роботи по виробництву і постачанню продукції рослинництва, тваринництва, машин і обладнання для споживачів, боротьби з хворобами рослин і тварин. ХТСГ і СГП ініціювало необхідність відкриття сільськогосподарського відділення у ХТІ, переведення до Харкова сільськогосподарського інституту з Польщі. З 1914 р. товариство зосередило свої зусилля на допомозі по забезпеченню насінням, сприянні відбудови господарств, які постраждали від військових дій, заготівлі продуктів на зиму, організації роботи підприємств з виробництва хімічних добрив, внесло пропозиції Департаменту землеробства по вирішенню питань, пов’язаних з недостатньою кількістю робочих рук у сільському господарстві. За 35 років своєї діяльності воно провело 654 збори і 30 засідань. У березні 1918 р. постачання промислової продукції споживачам взяло на себе Виконавче бюро Харківської продовольчої комісії при раді робітничих і селянських господарств. З’їзд і збори у грудні 1919 р. були останніми заходами, організованими ХТСГ і СГП.
Розділ 4 Реформа системи вищої освіти в Україні і пошук нових форм наукової діяльності в 20-ті роки ХХ століття .
У першому підрозділі висвітлено суспільно-політичну ситуацію, в якій відбувалося реформування вищої освіти, організація наукових досліджень, відповідно до нових принципів, і побудова пролетарської науки. Тут же відображено процес реформування системи вищої освіти шляхом відокремлення науково-дослідної роботи від навчальної.
У другому підрозділі висвітлено принципи функціонування науково-дослідних кафедр, як нових форм організації наукової діяльності. У третьому підрозділі показано роботу науково-дослідної кафедри фізики і науково-дослідної кафедри астрономії Харківського інституту народної освіти (ХІНО). Першу з 1921 р. очолив Д.А.Рожанський, другу ? М.М.Євдокимов. Відображено, як на науково-дослідній кафедрі фізики провадилося дослідження можливостей використання коротких хвиль для зв’язку на великі відстані, генерування дециметрових і сантиметрових хвиль. Тут вперше А.О.Слуцкіним і Д.С.Штейнбергом було отримано магнетронні коливання з довжиною хвилі 7,3 см. і створений магнетронний генератор. Це визначило на багато років напрямки досліджень радіофізиків Харкова. З 1924 р. члени кафедри почали працювати на науково-дослідних кафедрах електроніки при Харківському технологічному інституті. З 1926 р. знову відновлює роботу науково-дослідна кафедра фізики при Харківському інституті народної освіти під керівництвом Д.А.Рожанського. З 1927–1928 рр. на цій кафедрі формується колектив радіофізиків, який продовжив пошук можливостей використання коротких хвиль для зв’язку на великі відстані. З організацією Українського фізико-технічного Інституту (УФТІ), до складу якого увійшли лабораторія, а згодом сектор електромагнітних коливань, розпочалася творча співдружність колективів радіофізиків ХІНО і УФТІ.
Висвітлено умови, що перешкоджали науково-дослідній кафедрі астрономії до 1923 р. розгорнути дослідження. В наступні роки тут було зроблено ряд відкриттів М.М.Євдокимовим, М.П.Барабашовим, Б.П.Остащенко-Кудрявцевим, Д.К.Педаєвим, С.М.Семілєтовим та ін. У складі делегатів України члени кафедри взяли участь в роботі Всесоюзного з’їзду астрономів. Професори М.М.Євдокимов і Б.П.Герасимович були представниками на Міжнародному астрономічному конгресі в Копенгагені. Ними здійснено заходи по проведенню у 1926 р. форуму астрономів у Харкові. Протягом наступних років члени науково-дослідної кафедри астрономії опублікували результати своїх спостережень.
Четвертий підрозділ розкриває діяльність науково-дослідних кафедр Харківського технологічного інституту: технології мінеральних і технології органічних речовин, машинобудування, гідравліки і авіації; створення матеріально-технічної бази для виконання завдань народного господарства України. Тут висвітлено заходи уряду по фінансуванню наукових досліджень. Наводиться характеристика робіт, виконаних під керівництвом професорів Г.Ф.Проскури, Є.І.Орлова, М.І.Кузнецова, А.І. Красуського, В.Е.Тіра, Г.Ф.Буракова, В.В.Моніча, Ф.А.Бєлякова, К.І.Баландіна, А.А.Алова і іхні власні роботи. Показано, як формувався склад аспірантів, зміст програм навчання, умови їхньої роботи і захист дисертацій. Висвітлено географію відряджень вчених і аспірантів за кордон і в СРСР, тематику питань, які вивчалися, публікації результатів досліджень. Виявлено причини погіршення роботи окремих науково-дослідних кафедр наприкінці 20-х рр., падіння інтересу до навчання в аспірантурі.
У п’ятому і шостому підрозділах показано, як, з причин обмеженого фінансування, наявності слабкої матеріально-технічної бази, відсутності стимулів, стримувався розвиток наукових досліджень на кафедрах ветеринарного і сільськогосподарського інститутів. Тільки з другої половини 20-х рр. вченими дореволюційної вищої школи було отримано перші конкретні результати на науково-дослідних кафедрах ґрунтознавства, організації сільського господарства та лісоводства, клінічної ветеринарії. Тут науково-дослідна робота активізувалася тоді, коли до складу кафедр увійшли аспіранти і студенти старших курсів. У науково-дослідних кафедр виявилась висока біжучість аспірантів, недостатність їхніх знань. У працівників кафедр не було елементарних умов праці з причин відсутності коштів. З цих же причин на науково-дослідних кафедрах не вивчались важливі питання підвищення продуктивності сільськогосподарського виробництва.
Розділ 5 „Науково-дослідні інститути як основна форма наукової діяльності в Україні” висвітлює, як функціонували науково-дослідні інститути в Харкові у період, що досліджується.
Розділ містить матеріали про зміст і напрямки роботи науково-дослідних інститутів: хіміко-фармацевтичного, рентгенологічного і радіології, а також Українського фізико-технічного інституту (УФТІ), інституту металів і інституту силікатної промисловості. Показано, як при відсутності задовільного фінансування і достатньої кількості кваліфікованих кадрів, належних умов праці, цілеспрямовано вирішувалися проблеми боротьби з фальсифікацією ліків, забезпечення населення ліками вітчизняного виробництва, діагностування і лікування хворих.
Розкрито діяльність конкретних виконавців робіт в УФТІ, науково-дослідному інституті металів і науково-дослідному інституті силікатної промисловості. Досягнення багато в чому пояснюються спорідненою працею науково-дослідних кафедр інституту народної освіти і технологічного інституту, високою кваліфікацією кадрів. Висвітлено вплив А.Ф.Іоффе на організацію, формування кадрів, визначення напрямків наукових досліджень УФТІ, що сприяло створенню першої вітчизняної кріогенної лабораторії, де незабаром, вперше в СРСР, започатковано дослідження в галузі фізики низьких температур. Саме в УФТІ, вперше в континентальній Європі, розщеплено ядро атома літію.
На базі архівних документів розкрито роботу першого у світі інституту силікатної промисловості під керівництвом професора Є.І.Орлова. Робота розгорталася в лабораторіях Харківського технологічного інституту і на промислових підприємствах. Тут виконувалися дослідження на замовлення підприємств Укрсилікаттресту, Хімвугілля, Південсталі, цегельного тресту та ін. Показано, ким і які були винайдені економічно вигідні способи, як впроваджувалися методи використання вогнетривких глин, каоліну для потреб металургійної, скляної, цементної та інших видів промисловості СРСР.
Діяльність науково-дослідного інституту металів, який очолив професор П.М.Мухачов, була спрямована на дослідження фізичних властивостей металів, виділення в них вмісту домішок, визначення рідкоземельних елементів у сталі, на умови її зварювання і обробки, лиття, залежності продуктивності металургійних печей від різних факторів і економічну доцільність використання різних видів палива. Відображено плани, економічні показники виконання робіт в лабораторіях підприємств-замовників.
У висновках викладено положення, які виносяться на захист:
1. Вперше відтворено цілісну історико-наукову картину діяльності вчених Харкова в другій половині ХІХ ?на початку ХХ ст. в галузі природничих і технічних наук.
2. Висвітлено фундаментальні дослідження та пріоритетні результати вчених Харкова в другій половині ХІХ ? на початку ХХ ст. в математиці, фізиці, хімії, медицині, астрономії, сільськогосподарській науці, машинобудуванні Так, О.П.Грузинцев розробив основнi засади електромагнiтної теорiї світла; Д.А.Рожанський висунув ідею магнетрона, досліджував особливості поширення коротких й ультракоротких радіохвиль; М.М.Бекетов довів здатність алюмінію відновлювати метали з їх оксидів, заклав фундамент алюмінотермії; О.М.Ляпунов розробив теорію стійкості рівноваги і руху механічних систем; С.Н.Бернштейн започаткував конструктивну теорію функцій; К.А.Зворикін удосконалив конструкції раціонального використання силового приводу в різних видах верстатів; М.Д.Пильчиков започаткував і розвинув поряд з Н.Теслою метод радіокерування, побудував пересувну радіостанцію.
3. Показано, що в Харківському університеті М.М.Бекетовим започатковано фізичну хімію, як нову наукову дисципліну, і створено першу в Росії і Україні наукову школу в цій галузі.
4. Доведено, що діяльність Д.А.Рожанського, як керівника радіофізичних досліджень, та роботи його учнів А.О.Слуцкіна і Д.С.Штейнберга поклали початок формуванню харківської радіофізичної школи.
5. Вперше комплексно висвітлено організаційно-практичну діяльність наукових товариств Харкова, особливості їхньої роботи в ХІХ та на початку ХХ ст. Показано, що ці товариства були вільні у виборі тематики досліджень, а їх пропозиції часто підтримувалися урядом і впроваджувалися у практику (будівництво повітряної кулі М.М.Лаврентьєвим, відкриття Жіночого медичного та Пастерівського інститутів, заснування Вищих політехнічних курсів для жінок ). В 20-х рр. ХХ ст. діяльність багатьох наукових товариств було припинено.
6. Проаналізовано систему організації науково-дослідної роботи в Харкові в другій половині ХІХ ? 20-х рр. ХХ ст. Показано тісний звязок навчальних і науково-дослідних програм.
7.Вперше до наукового обігу вводяться нові наукові факти, нові та напівзабуті імена вчених, які працювали в Харкові в досліджуваний період.
8. На основі літературних та архівних даних систематизовано основні пріоритетні результати, одержані вченими Харкова на науково-дослідних кафедрах в деяких наукових галузях в 20-ті рр. ХХ ст.: створено магнетронний генератор (науково-дослідна кафедра фізики при Харківському інституті народної освіти); відкрито методи очищення вогкого антрацену, винайдено нові сорти зубних цементів, встановлено новий спосіб приготування ізоляційних лаків (науково-дослідна кафедра технології мінеральних речовин при Харківському технологічному інституті); визначено причини самозаймання вугілля, розроблено і впроваджено метод одержання з нафти ефірних кислот (науково-дослідна кафедра технології органічних речовин при Харківському технологічному інституті); розроблено методику аналізу карбонатних порід і ґрунтів, складено карту ґрунтів України (науково-дослідна кафедра ґрунтознавства при Сільськогосподарському інституті).
9. Досліджено форми організації науки в Харкові наприкінці 20-х років ХХ ст. – наукові інститути; вперше до наукового обігу введено результати наукової діяльності низки забутих науково-дослідних інститутів: уможливлено виявлення фальсифікованих медикаментів; налагоджено виробництво вітчизняного препарату Aloform замість закордонного препарату Xeroform (Хіміко-фармацевтичний інститут); винайдено спосіб виробництва хімічно чистого окису алюмінію з глин, метод одержання ангідритового цементу в заводських умовах, отримання шлакового цементу без добавки цементу клінкера (Інститут силікатної промисловості); визначено допустимі межі
