ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. В.Н. Каразіна

ЗАДЕРЕЙЧУК Іван Панасович

УДК 94 (477)(=112.2) “178/193”: 37(09)

РОЗВИТОК СИСТЕМИ ОСВІТИ В НІМЦІВ НА ПІВДНІ УКРАЇНИ

1789 – 1938 рр.

Спеціальність 07.00.01 – історія України

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Харків – 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії України та допоміжних історичних дисциплін Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського

Науковий керівник:– |

доктор історичних наук, професор

Ганкевич Віктор Юрійович,

Таврійський національний університет
ім. В.І. Вернадського, професор кафедри історії України та допоміжних історичних дисциплін

Офіційні опоненти:– |

доктор історичних наук, професор

Білоцерківський Василь Якович,

Харківський національний педагогічний університет
ім. Г.С. Сковороди,

професор кафедри історії України–

кандидат історичних наук, доцент

Посохова Людмила Юріївна,

Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна,

доцент кафедри історії України

Провідна установа: | - Донецький національний університет, Міністерство освіти і науки України, кафедра історії України, м. Донецьк

Захист відбудеться 30 вересня 2005 р. о 15.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.10 Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна (адреса 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4, ауд. V – 58).

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. В.Н.Каразін за адресою: 61077, м. Харків,
пл. Свободи, 4.

Автореферат розісланий 29 серпня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Пугач Є.П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Освіта завжди виконувала важливу роль у житті людей, визначала рівень їх духовного розвитку. Історія школи будь-якої етнічної групи повинна викликати інтерес у дослідників у зв'язку з глибоким впливом, який вона справляє на розвиток народу. Німецька школа у Російській імперії та СРСР, яка за час свого існування пережила злети й падіння, яку то закривали й забороняли, то знову відкривали й забороняли, сьогодні намагаються відродити ентузіасти – нащадки німців-колоністів, що живуть в Україні.

Тому спроби відродження ними національної системи освіти набула актуальності. У той же час німецька система освіти, яка склалася у колоністів Півдня України, мало досліджена. Відомо, що, у зв'язку із депортацією, вивчення цього питання було практично неможливе у роки радянської влади, а ті поодинокі праці, які з’являлися, мали тенденційний характер. Із проголошенням незалежності України відроджується інтерес до історії численних етнічних груп, що проживають на території країни, зокрема до історії й культури німців Півдня України.

Варто підкреслити, що термін “німці” є збірним: під ним мається на увазі населення Півдня України, яке розмовляло німецькою мовою. До його складу входили не лише німці, але й австрійці, швейцарці та інші. За релігійною ознакою виділялися лютерани, меноніти та католики. Саме тому в дисертації вживається узагальнюючий термін – німці, або німецьке населення, для представників вихідців із німецькомовних країн Європи, що наприкінці XVIII-XIX ст. прибули на Південь України на запрошення російського уряду й заснували тут свої поселення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, тематиками. Дисертація виконана в рамках програми 0103V008793 “Історичне дослідження міжнаціональних та міжконфесійних відносин у Криму” Кримського відділення Інституту сходознавства НАН України. Тема була затверджена на засіданні кафедри історії України та допоміжних історичних дисциплін Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського.

Об'єктом дослідження є система народної освіти німецькомовного населення Російської імперії та СРСР наприкінці XVIII – 30-х рр. ХХ ст.

Предметом дослідження виступає створена німцями на Півдні України система освіти.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють 1789-1938 рр., тобто з моменту заснування перших німецьких шкіл і до їх ліквідації.

Територіальні межі дослідження охоплюють Катеринославську, Таврійську й Херсонську губернію, що нині складають – Одеську, Миколаївську, Херсонську, Дніпропетровську, Запорізьку, частину районів Донецької області й Автономну Республіку Крим.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в комплексному вивчені процесу становлення й діяльності німецької системи освіти на Півдні України в 1789-1938 рр.

Для досягнення мети розв'язувалися такі завдання:

-

-

-

-

-

-

-

-

-

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в Україні було зроблено спробу комплексного дослідження системи німецької освіти на Півдні України.

Вперше було висвітлено цілу низку питань, що стосувалися цієї тематики:

·

·

·

·

·

·

·

Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що отримані результати можуть бути використані при написані узагальнюючих праць з історії України, історії педагогіки, для спецкурсів з історії південного регіону країни, у лекціях та семінарах у вищих і середніх навчальних закладах, а також у німецьких недільних школах.

Апробація результатів дослідження. Окремі аспекти дисертаційного дослідження знайшли своє відображення в опублікованих статтях, на засіданнях міжнародних, всеукраїнських і регіональних конференціях: Міжнародній студентській науковій конференції “Історія очима молодих дослідників” (Донецьк, 1999 р.); А.І. Маркевич. Перші Таврійські міжнародні наукові читання (Сімферополь, 2000 р.); Других Таврійських наукових читаннях, присвячених 80-річчю Центрального музею Тавриди (Сімферополь, 2001 р.); VIII Міжнародній науковій історико-правовій конференції “Юридична біографістика: історія, сучасність та перспектива” (Феодосія, 2002 р.); VIII Всеукраїнській науково-теоретичній конференції “Українська періодика: історія та сучасність (Львів, 2003 р.)”; Міжнародній науковій конференції “Історія німецької колонізації в Криму і на півдні України в XIX-ХХ ст. до 200-літнього ювілею заснування німецьких колоній у Криму” (Судак, 2004 р.); II Міжнародній науковій конференції „Причорномор'я, Крим, Русь в історії та культурі” (Судак, 2004 р.); щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу, аспірантів та студентів Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського (Сімферополь, 2003, 2004).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження відображено в 7 публікаціях, 3 з яких розміщено у фахових виданнях.

Структура дисертації. Виходячи з мети і завдань дослідження, дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів (11 підрозділів), висновків, списку використаних джерел і літератури (346 позицій), одного додатку. Повний обсяг дисертаційного дослідження становить 245 сторінок, із них основного тексту 164 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано вибір теми, її актуальність, визначено хронологічні та територіальні межі, мету, завдання, об'єкт, предмет дослідження, вказується наукова новизна та практичне значення дослідження, наведено відомості про апробації результатів роботи.

У першому розділі – “Історіографія, джерела та методологія і методика дослідження” розглядається ступінь наукової розробки теми дисертації та її джерельна база.

Наявну історіографію слід розділити на чотири основні групи: дорадянську, радянську, сучасну вітчизняну та іноземну.

Серед перших хто звернув увагу на стан німецької школи в Російській імперії були А. Клаус Клаус А. Наши колонии: опыт и материалы по истории и статистике иностранных колоний России. – СПб., 1869.; Клаус А. Духовенство и школы в наших немецких колониях // Вестник Европы. – №3. – 1869.
– С. 235-274., А. Веліцин Велицын А. Иностранная колонизация в России // Русский вестник. – 1889. – №3 – С. 100-120., П.В. Каменський Каменский П.В. Вопрос или недоразумение? – М., 1895.. Їхні роботи присвячувалися більш широким питанням розвитку німецькомовної меншини, але окрема увага приділялася і певним питанням розвитку просвіти. Зокрема А. Клаус показав місце духовенства у розвитку освіти в німців Російської імперії, а П.В. Каменський навів дані стосовно розвитку освіти у німців Катеринославської губернії.

Із наближенням і в роки Першої світової війни активізувалось видання літератури присвяченої німецькому питанню. Серед них треба звернути увагу на доробок А.П. Ліпранда, А. Реннікова, С. Шелухіна, І. Сергєєва Липранд А.П. Германия в России. – Харьков, 1911.; Ренников А. Золото Рейна о немцах в России.
– Пг., 1915.; Шелухин С. Немецкая колонизация на юге России. – Одесса, 1915.; Сергеев И.И. Мирное завоевание России немцами. – Пг., 1917.. Одночасно варто сказати, що праці цих авторів носять шовіністичний та яскраво антинімецький характер. У 1915 р. вийшла друком робота П.Луппова Луппов Л. Немецкие начальные школы в России. – Пг., 1916., в якій досліджувався стан системи початкової освіти у німців Російської імперії, наведені також законодавчі акти влади, які регламентували діяльність школи. Автор ґрунтуючись на статистичних даних, наводить відомості стосовно кількості навчальних закладів, учнів і педагогічний персонал. На жаль шовіністичні настрої, що вирували у суспільстві, також вплинули на позицію П. Луппова.

Необхідно відзначити, що в роки І Світової війни вийшли друком праці, які висвітлювали історію німецької системи освіти з інших, позитивних, об’єктивних позицій. У своїх роботах цінні свідчення стосовно розвитку шкільної справи у німців Півдня України навели Я. Дітц, С. Бондар, Я. Штах, К. Лінденман Дитц Я. История поволжских немцев колонистов. – М., 2000.; Бондарь С. Д. Секта менонитов в России.
– Пг., 1916.; Штах Я. Очерки из истории и современной жизни южнорусских колонистов. – М., 1916.; Линденман К.Э. Прекращение землевладения и землепользования поселян-собственников: указы 2 февраля и 13 декабря 1915 г. и 10, 15. июля и 19 августа 1916 и их влияние на экономическое состояния южной России. – М., 1917..

Окрему групу дослідників складають власне німці-колоністи. Наприклад, Д. Епп Epp D.H. Die Chortitzer mennoniten. – Odessa, 1889., у 1889 р. надрукував книгу присвячену історії заселення та життя менонітів у Хортицькому окрузі. На жаль, автор у своїй роботі обмежувався даними Катеринославської губернії. Пізніше, у 1893 р. А.Нейфельд Neufeld A. Die Chortitzer Zentralschule 1842-1892. – Berdjansk, 1893. розглянув історію Хортицького центрального училища де навів унікальні матеріали по історії створення та діяльності цього навчального закладу. На початку ХХ ст. пастор Я. Штах Stach J. Die deutschen Kolonien in Suedrussland. Kulturgeschichtliche Studien und Bilder ueber das erste Jahrhundert ihres Bestehens. – Prischib, 1904. у своїй праці серед багатьох питань висвітлив і становище початкової школи в німецьких колоніях. Зокрема він, як і його попередники, звернув увагу на труднощі у системі освіти у перші десятиріччя її існування на Півдні України. У р. П.М. Фрізен Frisen P.M. Die AltEvangelische Mennonitische Bruderschaft in RuЯland (1789-1910) im Rahmen der mennoitischen Gesamtgeschichte. – Halbstadt, 1911. написав фундаментальну роботу, в якій розглянув історію менонітів Російської імперії. Автор вперше дослідив розвиток системи освіти серед менонітів, показав діяльність центральних училищ і Тізької школи для глухонімих дітей. У 1914 р. К.Келлер Keller K. Die Deutschen Kolonien in SьdruЯland. – Odessa, 1914. опублікував книгу де висвітлив розвиток освіти в католицьких колоніях. Він вперше розглянув діяльність католицького центрального училища, а також жіночого навчального закладу.

Отже, у роботах, що вийшли друком у дорадянський період питання історії розвитку системи освіти у німецьких колоніях Півдня України носило епізодичний і не систематичний характер. Вони обмежувалися або хронологічно, або регіонально, або тематично.

Значно біднішою була радянська історіографія. Значна частина праць, що вийшли друком у міжвоєнний період, присвячена проблемам розвитку німецької системи освіти в умовах радянського будівництва. Недоліком цих опублікованих робіт є те, що їх автори, не робили аналізу стану системи освіти, а лише констатували її становище Гамалов С. Вопросы просвещения нацмен. Работа среди нацмен Крыма // Педагогическая жизнь Крыма. – 1925. – №3-4. – С. 79-83; Фишер Э. Областные курсы по переподготовке немецкого учительства // Пути коммунистического просвещения. – 1926. – №8-9. – С. 37-41.. У той же час, з кінця 1920-х років, запанував вульгарно-соціологічний погляд в оцінці стану німецьких шкіл в Україні. Так, на початку 1930-х років вийшли друком праці А.Рейнмаруса та Г.Фрізена Рейнмарус А., Фризен Г. Меннониты. – М., 1930.; Рейнмарус А., Фризен Г. Под гнетом религии. – М., 1931., які носили відверто атеїстичний характер і під цим кутом зору висвітлювалися навчальні заклади німців Півдня України.

З початком Великої Вітчизняної війни дослідження, присвячені проблемам німецької етнічної групи в Україні, були на довгі роки згорнуті. Лише наприкінці 1950-х – на початку 1960-х років почали видаватися праці, в яких автори торкалися окремих питань історії німецьких колоністів. Роботи таких вчених як В. Крестьяніков, Є. Дружиніна, А. Кабузан, А. Іпатов Крестьяников В.Ф. Меннониты. М., 1962.; Дружинина Е.И. Южная Украина 1800-1825. – М., 1970; Кабузан В.М. Заселение Новороссии (Екатеринославской и Херсонской губерний) в XVIII – первой половине XIX в. – М., 1976.; Ипатов А.Н. Меннониты. – М., 1978., на жаль, система освіти не знайшли в них належного висвітлення

У 1990 р. І.М. Кулинич Кулінич І.М. Німецькі колонії на Україні (60-ті роки ХVIII ст. – 1917 р.) // Український історичний журнал. – 1990. – №9. – С. 18-30. опублікував статтю, присвячену німецьким колоніям. Але автор лише побіжно торкнувся питань, пов'язаних з розвитком освіти. Однак, саме ця праця фактично відновила інтерес українських дослідників до німецької проблематики.

Отже, треба сказати, що радянська історіографія через низку, насамперед ідеологічних проблем, не спромоглася створити комплексну та об’єктивну роботу, яка б висвічувала історію розвитку народної освіти німців Півдня України.

На сучасному етапі розвитку історичної науки питання минулого німецької школи, досліджує Е.Г. Пліська-Зебольд Зебольд-Плесская Э.Г. Из истории образования немецких колоний в Причерноморье и Одессе XIX-XX вв. // Наша школа. – 1994. – №2. – С. 35-40.; Она же. Одесские немцы 1803-1920. – Одесса:, 1999.; Она же. Молочанский меннонитский училищный совет // Міжнародна наукова конференція Запоріжжя, Україна 2-5 червня 2004 р. Молочна – 2004: меноніти і їх сусіди (1804 – 2004). – Запоріжжя, 2004. – С. 78 -80.. Авторка одна із перших у вітчизняній історіографії звернула увагу на проблему функціонування товариств для розвитку системи освіти у німців.

У 1994 р. С.Г. Кащенко Кащенко С.Г. Система образования и религиозного верования немецкого населения Крыма (конец XIX – начало XX века) // Известия крымского республиканского краеведческого музея. – 1994. – №5. – С. 3-9. у своїй статті приділив увагу стану німецької школи. Зокрема, була простежена ситуація стану викладання державної мови. У 1994 Є.Б. Євтух і Б.В. Чирко Євтух В.Б, Чирко Б.В. Німці в Україні (1920-ті-1990-ті рр.). – К., 1994. у своїй монографії акцентували увагу на трагічну долю навчальних закладів після згортання непу.

У 1995 р. вийшла друком монографія І.М. Кулинича і Н.В. Кривець Кулінич І.М, Кривець Н.В. Нариси з історії німецьких колоній в Україні. – К., 1995.. У цій роботі поряд з багатьма іншими проблемами поверхово висвітлюється становище німецької школи. Автори вперше ввели до наукового обігу значний пласт раніше невідомих матеріалів стосовно стану німецької системи освіти у 20 – 30-ті рр. ХХ ст. Не вирізняються ґрунтовністю дослідження роботи Л.І. Дайнеко Дайнеко Л. И. Немецкие колонии в Крыму // Сквозь века. – 1995. – Вып. 1. – С.58-70., видана в 1995 р. У 1996 р. вийшла стаття Л.С. Тутик Тутик Л.С. Школьное образование в немецких и меннонитских колониях Екатеринославской губернии (конец XVIII – первой половине XIX вв.) // Вопросы Германской истории. – Днепропетровск, 1996. – С. 65-76.. Але авторка обмежилася лише аналізом відносин між церковними служителями і школою. Відомості з історії німецької школи зустрічаються в роботах Л. Якубової, О. Войналовича Якубова Л.Д. Національно-культурне життя етнічних меншостей України (20-30-ті рр.): коренізація і денаціоналізація // Український історичний журнал. – 1998. – № 6. – С. 22-36.; Войналович О. Засади державної політики щодо розвитку шкільної освіти національних меншин в Україні у 20-х першій половині 30-х рр.: історія, досвід, проблеми // Наукові записки Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України. – К., 1999. – Вип. 9. – С. 132-139..

Значний доробок в дослідженні питання розвитку системи освіти в німців України здійснено С. Бобильовою Очерки истории немцев и меннонитов юга Украины (конец XVIII – первая половина XIX в.). – Днепропетровск, 1999.; Бобильова С. Система освіти в німецьких та менонітських колоніях Півдня України: становлення і розвиток (XIX – початок ХХ ст.) // Етнічна історія народів Європи. Німці в етнокультурному просторі України. – К., 2004. Вип. 16. – С. 23-28.. Авторка простежує основні етапи в історії розвитку освіти в німецьких колоніях Півдня України, але на жаль вона у своїх роботах не приділила гідної уваги таким питанням, як розвиток жіночих навчальних закладів та училищ для навчання глухонімих дітей.

Історію німецької школи досліджували такі вчені, як В.Ю. Ганкевич, Н.В. Осташева, В. Липинський, Г.М Кондратюк, О.В. Замуруйцев, В.І. Резнік, С.П. Шевчук, В.В. Вдовенко Ганкевич В.Ю. Система народного образования в немецких колониях Таврической губернии на рубеже XIX-XX вв. // Немцы в Крыму: очерки истории и культуры. – Симферополь, 2000. – С. 54 – 63.; Осташева Н.В. На переломе эпох…Меннонитское сообщество Украины в 1914-1931 гг. – М. 2000.; Липинський В.В. Становлення і розвиток нової системи освіти в УСРР у 20-ті роки. – Донецьк, 2000.; Кондратюк Г.Н. Народное образование в немецких колониях Крымской АССР в 1921-1941 гг. // Вопросы германской истории: Сб. научных трудов. – Днепропетровск, 2002. – С. 142-150; Замуруйцев О.В. Система початкової освіти в колоніях молочанських менонітів (друга половина XIX – початок ХХ ст.) // Молочна – 2004: меноніти і їх сусіди (1804-2004). Міжнародна наукова конференція Запоріжжя, Україна 2-5 червня 2004 р. – Запоріжжя, 2004. – С. 44-48.; Резник В.И. Исторические и медико-генетические аспекты возникновения и развития меннонитских школ // Молочна – 2004: меноніти і їх сусіди (1804-2004). Міжнародна наукова конференція Запоріжжя, Україна 2-5 червня 2004 р. – Запоріжжя, 2004. – С. 84-86.; Шевчук С.П. Просветительская и научная деятельность И. Корниса в Северном Приазовье // Молочна – 2004: меноніти і їх сусіди (1804-2004). Міжнародна наукова конференція Запоріжжя, Україна 2-5 червня 2004 р. – Запоріжжя, 2004. – С. 108-110; Вдовенко В.В. Конференції вчителів німецьких початкових училищ на півдні України (кінець XIX – початок ХХ ст.) // Проблеми інтеграції кримських репатріантів в українське суспільство. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. м. Київ, 13-14 травня 2004 р. – К., 2004. – С. 400-407.. В них розглядаються окремі аспекти розвитку духовності та просвіти серед німців України у різні періоди.

Значний внесок у розробку проблеми розвитку освіти зробила І.В. Черказьянова Черказьянова И.В. Немецкая национальная школа в Сибири (XVIII – 1938 г.). – М., 2000.; Она же Школьное образование российских немцев. – СПб., 2004.. Авторка у своїх працях дослідила історію шкільної справи у німців Сибіру, але одночасно порушує питання, які торкаються в цілому стану освіти у німців Російській імперії. Наприклад, І.В. Черказьянова вперше звернула увагу на питання стану німецької освіти в роки I Світової війни.

Заслуговують на увагу праці С.І. Очеретянко Очеретянко С.І. Німецька національна освіта в Україні (20-30-ті роки ХХ ст.): Дис… канд. іст. наук. – Харків, 2003. – 221 с.. Авторка вперше здійснила спробу комплексного дослідження розвитку німецької школи на Півдні України у радянський період. На жаль, С.І. Очеретянко досить поверхнево розглянула стан освіти у дорадянський період, а також не включила до свого дослідження матеріали стосовно німецької школи Кримської АРСР.

Слід відзначити, що останнім часом активізувалося вивчення проблем німецької школи Півдня України про що свідчать дисертаційні роботи І.С. Міронової; В.Л. Борисова, К.С. Лях. Міронова І.С. Культура національних меншин Півдня України в 20-30-і роки ХХ ст.: Дис… канд. іст. наук. – Донецьк, 2003. – 282 с.; Борисов В.Л. Становлення та розвиток загальноосвітньої школи в Україні 1920-1933 рр.: Дис… канд. іст. наук. – Дніпропетровськ, 2003. – 216 с.; Лях К.С. Німецькомовні колоністи Півдня України в мультинаціональному оточенні: проблема взаємодії культур (XIX – початок ХХ ст.): Автореф.дис…канд. іст. наук. – Донецьк, 2005. – 19 с.

Отже, сучасна вітчизняна наука зробила помітний внесок в опрацювання теми. Але вона тільки стоїть на початку шляху вивчення історії народної освіти національних менших України, особливо тих, які зазнали депортації за комуністичного режиму.

Окремі питання розвитку німецької національної меншини, її освітніх закладів в Російської імперії та СРСР розглядали іноземні дослідники. Зрозуміло, що головним недоліком цих робіт є відсутність архівних матеріалів, які були їм не доступні. Так, наприклад, у 1929 р. вийшла стаття П. Брауна Braun P. The educational system of the mennoniten colonies in south Russia // The Mennonite Quarterly Review. – 1929. – №3. – P. 169-182. в якій здійснено аналіз розвитку системи освіти в менонітських колоніях у дорадянський період, акцентується увага на діяльності Сільськогосподарського союзу і його лідера видатного просвітителя Йогана Корніса. В журналі “Heimatbucher der Deutschen aus Russland” були надруковані статі А. Мауха, О. Лебтага, К.Штампа Mauch А. Geschichtliches von den deutschen Zentralschulen in Russland // Heimatbuch der Deutschen aus RuЯland. – 1954. – S. 62-69; Lebtag O. Die Eugenfelder Ackerbauschule // Heimatbьcher der Deutschen aus RuЯland. – 1957. – S. 159-162.; Stumpp K. Geschichte der Grosslibentaler Mдdchenschule mit eingestreuter Erwдhnung der deutschen Mдdchenschulen im Sьden RuЯlands // Heimatbuch der Deutschen aus RuЯland. – 1957. – S. 135-159., які присвячені окремим питанням розвитку системи освіти в німців Півдня України. У 1957 р. вийшла робота Х. Герца Goerz Н. Die mennonitischen Siedlungen der Kriem. – Winnipeg, 1957. – 65 s.; Goerz Н. Mennonite settlements in Crimea / Translated by J. Toews. – Winnipeg, Manitoba, 1992.. Автор розглянув історію менонітського населення Криму й навів коротку характеристику стану освіти. Велике значення для вивчення історії розвитку освіти мають статті, вміщені в Менонітській енциклопедії, яка вийшла друком у 1956 р. Br P. Education Among the Mennonites in Russia // The Mennonite Encyclopedia. – Newton: Mennonite Publication Office, 1956. – Volume. II. – P. 153-157.C.K. Halbstadt Kommerzschule // The Mennonite Encyclopedia. – Newton: Mennonite Publication Office, 1956. . – Volume. II. – P. 632-634. у США. Вони присвячені загалом системі освіти, що склалася на Півдні України. Заслуговують уваги роботи М. Дюрксена, К. Штампа, Я. Урру Durksen M. Die Krim war unsere Heimat. – Manitoba, 1977.; Stumpp K. Die Russland deutschen Zweihundert Jahre unterwegs. – Stuttgart, 1989.; Urry J. The Transformation of Mennonite Life in Russia 1789-1889. – Manitoba, 1989., у яких досліджено окремі питання історії німецької школи.

Таким чином, дослідники приділили певну увагу розвитку німецької освіти, але на сьогоднішній день у вітчизняній та іноземній історіографії ще не проведено комплексного дослідження, присвяченого становленню, розвитку й ліквідації німецької системи освіти на Півдні України.

Джерельну базу дисертаційного дослідження становлять різноманітні документи й матеріали, які умовно варто розділити на такі групи.

1.

2.

3.

4.

Основу джерельної бази дисертаційного дослідження складають документи і матеріали 14 архівних фондів державних архівів Автономної Республіки Крим, Одеської та Запорізької областей, а також Російського державного історичного архіву.

Таким чином, джерельна база дисертації цілком достатня, щоб провести всебічне комплексне дослідження обраної теми.

Третій параграф має назву “Методологія і методика дослідження”. У даному досліджені були застосовані загальнонаукові методи (герменевтики, аналізу, евристики й опису); конкретно-історичні (історико-генетичний, історико-порівняльний та історико-типологічний); міждисциплінарні (соціально-психологічний, релігійно-естетичний, статистичний, математичний).

У другому розділі дисертації “Становлення і розвиток початкової системи освіти в німецьких колоніях Півдня України 1789 – 1938 рр.” досліджується історія виникнення, розвитку та ліквідації німецької школи на півдні України. Цей розділ складається із трьох параграфів.

У першому параграфі “Виникнення та розвиток школи в німців у 1789-1881 рр.” розглядається період становлення та розвитку німецької початкової школи на Півдні України у відомстві міністерства державного майна й МВС.

Німці, переселившись на Південь України, перенесли на нове місце власну систему освіти, що була сформована, ще задовго до міграції цей край. Серед прав і обов'язків було право управляти шкільною справою; контролювати відвідування всіма дітьми навчальних закладів й забезпечувати тісний зв'язок школи з громадою.

Створюючи колонію колоністи одночасно дбали про відкриття навчального закладу, саме тому є підстави стверджувати, що розвиток освіти у німців розпочався з моменту заснування перших колоній.

Система освіти знаходилась під контролем духівництва, що регламентувалося указом від 1819 р., а також правилами 1840 р. Керуючись цими законами, духівництво лютеран і католиків здійснювало управління навчальним процесом до моменту передачі шкіл у відомство МНП, тобто до 1881 р.

На відміну від лютеран і католиків система управління менонітськими школами була іншою. Особливу роль у функціонуванні цих навчальних закладів відіграло їх підпорядкування в 1843 р. Молочанському менонітському сільськогосподарському союзу, який очолював відомий просвітитель Й. Корніс. Саме йому довелося стати тією силою, яка спробувала поліпшити систему освіти серед менонітів Півдня України.

У результаті проведених Й. Корнісом та його однодумцями перетворень становище із станом освіти значно покращилось. У 1869 р. була створена Молочанська менонітська училищна рада, яка піклувалася організацією шкільної освіти в німецьких школах, наймала і звільняла вчителів. Для більш ефективного управління було створено філії у Херсонській та Катеринославській губерніях.

Кількість навчальних закладів змінювалася в залежності від кількості колоній. Так, у 1830 р. було 92 школи на Півдні України. Але вже через 50 років (у 1880 р.) тільки у Таврійській губернії їх нараховувалося 145; Херсонській – 103; Катеринославській – 89.

На момент передачі німецьких шкіл у відомство МНП фактично їхнім управлінням займалося лютеранське і католицьке духовенство, а менонітські училища функціонували у віданні Молочанської менонітської училищної ради. Крім того, була створена розгалужена мережа навчальних закладів, що надало можливість доступності освіти.

У другому параграфі “Розвиток німецької початкової школи в 1881-1914 рр.” досліджується процес передачі і розвитку навчальних закладів у віданні МНП.

Чиновники МНП, насамперед, виявили кількість навчальних закладів і спробували уніфікувати систему їхнього функціонування та управління. Необхідно відзначити, що духівництво виступало за консервацію попереднього стану освіти. У той же час керівництво навчального округу спрямувало всі свої зусилля на ведення викладання всіх предметів російською (державною) мовою, за винятком Закону Божого і власне німецької. У результаті, в 1888 р. МНП вийшло з пропозицією реформування системи освіти, що закінчилося створенням, поряд з однокласними училищами, шкіл грамот. Не менш важливим стало вирішення питання призначення вчителів. Ним займалися керівники навчальних округів. Німці мали право лише рекомендувати кандидатуру. У результаті навчальні заклади забезпечувалась педагогами, які щонайменше були випускниками центральних училищ.

У зазначений період законотворча діяльність у мовному питанні, була не послідовною. Так, якщо у 1897 р. влада прийняла рішення викладати всі предмети російською (державною) мовою, за винятком Закону Божого й німецької, то вже у 1907 р. ситуація кардинально змінилася німці отримали право навчатися рідною мовою. Крім того, організовувалися педагогічні курси, які були спрямовані не тільки на вдосконалення знання педагогами російської (державної) мови, але й на вивчення методики викладання.

Не можна обійти увагою й факт на послідовне збільшення кількості навчальних закладів Півдня України, що насамперед було пов'язано із заснуванням нових дочірніх колоній. Завдяки конфесійності освіти до кінця XIX ст. німцям вдалося досягнути високих результатів у відсотку письменності населення.

Отже, перехід німецької системи освіти у відання МНП позитивно позначився на її розвитку. Незважаючи на видання законів, які стосувалися запровадження російської (державної) мови у навчальний процес, німецька школа продовжувала розвиватися. Це виявилося у збільшенні кількості навчальних закладів та підвищення професійного рівня вчителів. Тобто можна стверджувати, що 1881-1914 рр. були часом розквіту німецької системи освіти.

У третьому параграфі “Знищення німецької школи в 1914-1938 рр.” проаналізовано стан освіти в роки I Світової війни, а також в умовах радянської влади.

Із початком Першої світової війни відбулося обмеження прав німецької школи, що виявилося у звільнені значної кількості вчителів і ліквідації шкіл, здійснені навчального процесу російською (державною) мовою.

З перших же днів становлення радянської влади було звернуто увагу на стан національного питання. Особливо ретельно уряд країни підходив до проблеми поширення освіти. Саме школа була вибрана інструментом виховання нової радянської людини. Перш за все влада направила усі зусилля, щоб відокремити школу від релігії. В умовах, коли німецька система освіти склалася завдяки релігійним особливостям, і надалі перебувала в тісному зв'язку з церквою, діяльність радянського уряду не могла не викликати опору. В той же час проведення в життя ідей політики коренізації дало змогу німецькій молоді навчатися рідною мовою. Упровадження в школу комуністичного світогляду здійснювалося через педагогічний персонал. Для втілення цих ідей були обрані педагогічні курси, які, замість навчання методиці викладання, практично займалися політичною підготовкою вчителів. На жаль, національне відродження тривало недовго. Згортання непу і формування тоталітарної держави призвели до остаточного знищення німецької національної школи.

Таким чином, з початком Першої світової війни відбувався поступовий занепад німецької системи освіти на Півдні України, а із зміцненням тоталітарного режиму більшість національних меншин України, у тому числі й німці, були позбавлені можливості навчання рідною мовою.

У третьому розділі дисертації “Підготовка педагогічних кадрів для німецьких навчальних закладів на Півдні України” аналізуються особливості створення та діяльності навчальних закладів для підготовки педагогів, передумови їх відкриття, мережа розповсюдження, навчальні програми, кількість учнів, питання фінансування, а також розвиток в умовах радянської влади. Розділ складається із двох параграфів.

У першому параграфі “Створення та діяльність навчальних закладів для підготовки педагогічних кадрів для німецьких навчальних закладів Півдня України” висвітлюється процес створення, поширення та ліквідації мережі навчальних закладів для підготовки педагогічних кадрів.

Заснувавши колонії і одночасно з ними школи, німці зіткнулися з однією з головних проблем – відсутністю спеціально підготовленого педагогічного персоналу.

З поліпшенням матеріального стану переселенців проблема браку вчителів дедалі частіше обговорювалася серед прогресивно налаштованої частини колоністів. За ініціативи Й. Корніса і “Шкільного союзу” у 1821 р. в колонії Орлов Бердянського повіту Таврійської губернії меноніти відкрили перший навчальний заклад для підготовки вчителів.

У динаміці створення центральних училищ простежується три періоди. Перший розпочався з відкриттям у 1821 р. Орловського училища і закінчився створенням у 1846 р. Пришибського училища. Другий припадає на 1869 р., коли було засновано Гросс-Лібентальське центральне училище й продовжувався до 1912 р. коли було відкрито училище в Павлівці. Третій період припадає на 1914-1938 рр. Початок I Світової війни призвів до поступової ліквідації центральних училищ, а із остаточним становленням радянської влади на Півдні України відбувся процес заміни центральних училищ на середні школи, але на базі деяких були відкриті педагогічні технікуми. Варто зазначити, що у 1934 р. німцям вдалося відкрити педагогічний інститут в. Одесі, але існував він не довго. Остаточно навчальні заклади для підготовки вчителів було ліквідовано у 1938 р.

Таким чином, в історії розвитку центральних училищ можна виділити декілька характерних рис, а саме: вони відкривалися за приватною ініціативою німців; причинами створення центральних училищ було те, що батьки бажали дати своїм дітям більш грунтовну освіту на новій батьківщині. Крім того, навчальні заклади розміщувалися в місцях компактного проживання німців. Встановлення радянської влади призвело до перетворення більшості училищ на середні школи, що може свідчити про високий рівень цих закладів освіти. На жаль комуністичний режим не залишив без уваги педагогічні технікуми й Одеський німецький інститут: вони були ліквідовані.

У другому параграфі “Механізм функціонування педагогічних училищ на Півдні України” вивчається механізм функціонування, навчальні програми, стан педагогічного персоналу училищ, джерела фінансування, кількість учнів.

В центральні училища приймалися діти, що вже отримали освіту в церковно-парафіяльних школах і досягли 12-річного віку.

До програми включалися також додаткові предмети, які не мали місця в початковому училищі, наприклад, фізика або геометрія. Особливо варто наголосити на створенні педагогічних класів, завдяки яким відбувалась більш якісна підготовка вчителів. Необхідно відзначити, що на межі століть в училищах було зібрано кваліфікований педагогічний склад. Фінансування навчальних закладів розв'язувалося традиційно для всієї системи освіти, тобто шляхом грошової підтримки від громад і платні за навчання. Крім того, земські організації приймали участь у виділенні коштів. Акцентуючи увагу на кількості учнів, слід констатувати факт їх зростання до початку Першої світової війни. З цього року намічається різке скорочення кількості дітей, що пов'язано з антинімецькою кампанією.

Створивши центральні училища, німці тим самим змогли розв'язати проблему підготовки для своїх початкових шкіл національних педагогічних кадрів на місцях, яким були близькі проблеми школи. Крім того, отримані випускниками знання дозволяли їм продовжити свою освіту у середніх, а по закінченню у вищих навчальних закладах.

Четвертий розділ дисертації “Створення та функціонування спеціалізованих навчальних закладів німців Півдня України” розглядає училища створені для навчання дівчат, глухонімих дітей, а також направлені на підготовку професійних кадрів. Розділ складається із трьох параграфів.

У першому параграфі “Навчальні заклади для жінок у німців Півдня України наприкінці XIX – на початку ХХ ст.” аналізується проблема створення та поширення мережі училищ для навчання дівчат.

Наприкінці XIX – на початку ХХ ст. у системі освіти німців сформувався новий тип навчальних закладів – жіночі училища. Їх поява передусім пов'язана з бажанням батьків дати дівчатам грунтовнішу освіту. Особлива увага приділялася урокам праці.

У 1888 р. меноніти відкрили перше училище для навчання дівчат у колонії Гальбштадт Бердянського повіту Таврійської губернії. До початку Першої світової війни було створено: 7 менонітських, 3 лютеранських і 1 католицьке училище.

Жіночі училища зберігали традиційну конфесійність. Отримані знання в цих навчальних закладах давали змогу дівчатам згодом заробляти собі на життя, працюючи медсестрами, вчительками. Слід зазначити, що ці училища були дуже популярні, про що свідчить зростання їх кількості та чисельність учениць. Фінансування здійснювалося в основному за рахунок плати за навчання, а також надходжень від членів опікунського комітету кожного із училищ.

Створення жіночих навчальних закладів було прогресивним явищем. Воно сприяло виведенню жінок з розряду домогосподарок у повноцінні члени суспільства.

У другому параграфі “Професійні навчальні заклади у німців Півдня України на початку ХХ ст.” проаналізовано передумови створення професійних училищ, виявлено процес становлення і розвитку сільськогосподарського і комерційного навчального закладу.

Вперше здійснив спробу заснувати спеціальну сільськогосподарську школу Й. Корніс. Він у 1839 р. погодився брати на навчання дітей, українців, росіян та ногайців. У результаті діти навчалися німецькому типу господарювання.

У 1905 р. пастор Я. Штах виступив із ідеєю заснування сільсько-господарського училища, що і відкрили у 1907 р. Цього ж року в колонії Гальбштадт було створено комерційне училище. Виникнення цих навчальних закладів пов'язано з рівнем економічного розвитку, якого досягли німці на початок ХХ ст., що потребувало кваліфікованих працівників.

Організовані училища користувалися програмами середніх навчальних закладів. Завдяки своїй унікальності Ейгенфельдське і Гальбштадтське училища