ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА

ЗОЗУЛЯК РОКСОЛЯНА ВАСИЛІВНА

УДК 37 (09):37. 034

ВИХОВАННЯ МОРАЛЬНИХ РИС

МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ГАЛИЧИНИ ЗАСОБАМИ УКРАЇНСЬКОЇ ДИТЯЧОЇ ЛІТЕРАТУРИ (1900–1939 рр.)

13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Івано-Франківськ – 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Прикарпатському національному університеті

імені Василя Стефаника, Міністерство освіти і науки України

Наукові керівники:

доктор педагогічних наук, професор,

член-кореспондент АПН України Ступарик Богдан Михайлович ,

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника;

доктор педагогічних наук, професор Курляк Ірина Євгенівна,

Національний університет “Львівська політехніка”,

заступник директора Інституту гуманітарних і соціальних наук

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор Вихрущ Анатолій Володимирович,

Тернопільська обласна державна адміністрація,

заступник голови з гуманітарних питань;

кандидат педагогічних наук Антонець Михайло Якович,

Інститут педагогіки АПН України,

старший науковий співробітник лабораторії історії педагогіки

Провідна установа:

Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя, Міністерство освіти і науки України, м. Ніжин

Захист відбудеться “24” червня 2005 року о 10 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 20.051.01 у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника за адресою: 76025, м.Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 57, конференц-зала

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (76025, м. Івано- Франківськ, вул. Шевченка, 57).

Автореферат розісланий “23” травня 2005 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Кирста Н. Р.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертації. На сучасному етапі українське суспільство перебуває в пошуках ідеалів та виховних орієнтирів, оскільки в цьому – запорука відродження і розвитку української нації.

Відомо, що світогляд громадян цивілізованих країн формується на основі толерантного ставлення до релігійних, культурних відмінностей між людьми, отож передбачає синтез національних і загальнолюдських морально-духовних вартостей. В освіті України, яка активно інтегрується в європейський і світовий інформаційно-культурний простір, доцільно вміло поєднувати у змісті національного виховання українські традиційні етнопедагогічні надбання з вимогами сьогодення. Сучасний виховний процес покликаний забезпечувати всебічний гармонійний розвиток дитини як найвищої цінності суспільства, її здібностей, особистісних рис.

У процесі складних політичних і соціально-економічних перетворень Україна зіткнулася з низкою проблем, обумовлених деградацією суспільної моралі, а саме: пріоритетом матеріальних цінностей і девальвацією духовних, браком милосердя і взаємоповаги, проявом байдужості й агресивності, культу грошей, сили й влади у стосунках між людьми. Соціальні труднощі й прорахунки в моральному вихованні стали причиною розвитку певних негативних явищ: наркоманії, алкоголізму, статевої деморалізації, злочинності тощо. Внаслідок засилля телевізійного віртуального простору аморальними сценами насильства, еротики, гонитви за збагаченням, бездуховними й бездумними примітивними фільмами чи азартними та безвартісними комп’ютерними іграми втрачається інтерес нашої молоді до дитячої літератури. Сучасне суспільство нерідко створює культ підмінних цінностей: престижність становища, влада над людьми, дорогі речі тощо; активно насаджує егоїстичне бажання затрачати щораз менше праці, часу, зусиль і натомість отримувати якомога більше задоволення. За таких умов виникає необхідність використання класичних і створення нових зразків цікавої дитячої літератури з відтворенням у їх змісті моральних ідеалів попередніх поколінь.

Одвічні духовні вартості необхідно формувати в сучасної молоді, опираючись на наукові знання психології дитини, з урахуванням змінюваності умов життя в соціумі. Отож у нових реаліях розвитку суспільства завдання морального виховання молоді набуває першочергового значення і педо-центричного спрямування. Сьогодні окреслену проблему означено на загально-державному рівні. Вона розглядається як основа реалізації національної освітньої політики.

Успішне вирішення порушеного питання можливе за умови використання нагромадженого віками досвіду в світовій та вітчизняній педагогіці. Помітне місце в окресленому процесі посідає художня дитяча література, що виступає важливим засобом виховання, зокрема морального. Сьогодні її виховний потенціал потрібно реалізовувати з урахуванням нових соціокультурних обставин. Насамперед необхідно розробити методичні основи морального виховання як засобу соціалізації особи, інтегрування її в суспільне життя, побудоване за принципами соціальної справедливості, демократії, гуманізму, толерантності. Проблеми формування моральності особи покладено в основу загальнодержавних освітніх програм: Державної національної програми “Освіта” (Україна ХХІ століття), Національної доктрини розвитку освіти України, Концепції національного виховання та ін.

В умовах інтеграції України у світове співтовариство пріоритетного значення набувають загальнолюдські ідеали, цінності національної культури, які ґрунтуються на ідеях правди й добра. Історико-педагогічна думка визнає їх тим підґрунтям, на якому будується нація, виховується її молодь. З огляду на це заслуговує на увагу історія педагогічної думки Галичини 1900–1939 років. Важливу роль у її надбаннях відведено ідеям правди й добра як абсолютним моральним критеріям. Саме в цей період із характерними активно-творчими процесами в національно-культурному поступі краю зазначені ідеї набули нового змісту й чинили визначальний вплив на виховання українській молоді. Означену проблему розглядали тогочасні педагоги і культурно-освітні діячі: І. Бартошевський, С. Белей, П. Біланюк, М. Галущинський, Ю. Дзерович, М. Євшан, О. Лотоцький, Л. Мурович, І. Ющишин та ін. Одним із важливих чинників розвитку духовності та моральності особи розглядаємо дитячу літературу, пронизану ідеями правди й добра. Означені ідеї набули вагомого звучання у творчому доробку української дитячої літератури перших чотирьох десятиріч ХХ ст. (Д. Антонович, О. Бабій, І. Блажкевич, К. Гриневичева, Уляна Кравченко, І. Липа, Б. Лепкий, А. Лотоцький, К. Малицька, І. Франко, О. Це-гельська, В. Хронович, Ю. Шкрумеляк та ін.).

Окремі питання, дотичні до морального виховання учнів шкіл Західної України окресленого періоду, розкрито у працях сучасних учених, а саме: розвиток системи українського шкільництва Галичини кінця ХІХ – початку ХХ століть (Т. Завгородня, І. Курляк, З. Нагачевська, Б. Ступарик); роль церкви в моральному вихованні учнівської молоді (А. Вихрущ, В. Карагодін, І. Мищишин, Н. Опалко); теоретичні засади морального виховання (Т. Ільїна, І. Ковальчук, Л. Степаненко, М. Фляк, Ю. Щербяк); етнопедагогічний аспект морально-етичного виховання (Г. Васянович, С. Вдович, М. Стельмахович). Результати аналізу різнопланових історико-педагогічних праць свідчать про відсутність цілісного дослідження виховання моральних рис молодших школярів Галичини у контексті ідей правди й добра, репрезентованих українською дитячою літературою 1900–1939 років.

Отож актуальність проблеми, її недостатня теоретична розробленість зумовили вибір теми дисертаційного дослідження – “Виховання моральних рис молодших школярів Галичини засобами української дитячої літератури (1900–1939 рр.)”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри історії педагогіки Прикарпатського університету імені Василя Стефаника як складову теми “Історія освіти і виховання в Галичині” (протокол № 5 від 30 грудня 1998 р.) та узгоджено рішенням бюро Ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології АПН України (протокол №1 від 22 січня 2001 р.).

Об’єкт дослідження – моральне виховання учнів початкових шкіл Галичини перших чотирьох десятиліть ХХ століття.

Предмет дослідження – українська дитяча література як чинник виховання моральних рис молодших школярів Галичини у період 1900–1939 років.

Мета дослідження – визначити моральні аспекти виховного потенціалу творів української літератури для дітей молодшого шкільного віку Галичини 1900–1939 рр. у контексті їх використання в навчально-виховному процесі сучасної загальноосвітньої школи першого ступеня.

Для досягнення мети визначено такі завдання дослідження:

· охарактеризувати особливості виховання моральних рис молодших школярів засобами української дитячої літератури в досліджуваний період;

· розкрити вплив ідей правди й добра, виокремлених педаго-гічною думкою Галичини окресленого періоду, на виховання чеснот учнів початкової школи;

· проаналізувати художні твори української дитячої літератури Галичини 1900–1939 рр. в контексті морально-етичного виховання;

· обґрунтувати можливість використання творів українських письменників, друкованих у Галичині в 1900–1939 рр., у моральному вихованні учнів сучасної загальноосвітньої школи першого ступеня.

Методи дослідження. У процесі дослідження використовували комплекс методів: історико-логічний аналіз методологічної, психолого-педагогічної, історичної, філософської літератури для встановлення засадничих основ морального виховання, зокрема особливостей формування моральних рис особистості; хронологічний аналіз, який дав змогу простежити еволюцію сутності понять “правди” й “добра” в Галичині та відповідне зміщення акцентів у вихованні чеснот особистості, відображених у змісті української дитячої літератури; ретроспективний і контент-аналіз архівних документів, які розкривають розвиток української літератури для молодших школярів; методи реєстрації і ранжування задля виявлення пріоритетності ідей, відображених у змісті літератури для дітей; системно-структурний і порівняльний аналізи змісту української дитячої літератури; предметно-цільовий аналіз матеріалів періодичних видань із метою встановлення пріоритетів у вихованні чеснот; методи узагальнення, класифікації та систематизації у процесі написання висновків, а також для створення навчальної програми, підготовки методичних рекомендацій.

Теоретичну основу дослідження становлять дослідження з історії розвитку школи, освіти й української педагогічної думки в Галичині (кінець ХІХ – перша половина ХХ ст.) (Л. Баїк, Т. Завгородня, І. Курляк, Б. Ступарик та ін.); праці педагогів Галичини 1900–1939 років щодо морального виховання (І. Бартошевський, Ю. Дзерович, І. Ющишин та ін.); дисертаційні дослі-дження закономірностей і особливостей процесу морального виховання учнів на західноукраїнських землях кінця ХІХ – першої третини ХХ ст. (Л. Геник, І. Ковальчук, Ю. Щербяк) та стрижневі положення теорії національного виховання (Г. Ващенко, О. Вишневський, І. Підласий); напрацювання у галузі вікової та педагогічної психології (Л. Божович, Л. Кольберг, Г. Костюк, Ж. П’яже); ідеї сучасної парадигми виховання й внутрішньоопосередковані закономірності виховання особистості (І. Бех, Л. Виготський, Г. Костюк).

Джерельну базу дослідження становлять матеріали Центрального державного історичного архіву України у Львові (№ 178 – Крайова шкільна рада, м. Львів; № 179 – Кураторія Львівського округу, м. Львів; № 206 – Українське педагогічне товариство “Рідна школа”, м. Львів; № 309 – Наукове товариство ім. Т. Шевченка, м. Львів; № 313 – Редакція журналу “Дзвінок”, м. Львів; № 348 – Товариство “Просвіта”, м. Львів; № – Крушельницький Антін (1878–1937) – письменник, журналіст, літературний критик, педагог, громадсько-політичний діяч, редактор журналів “Нові шляхи”, “Критика”, м. Львів; № 528 – Видавництво газети “Світ Дитини”, м. Львів; № 529 – Адміністрація журналу “Наш Приятель”); Державного архіву Тернопільської області (№ 161 – Тернопольское окружное управление “Товарищество школ людовых”, г. Тернополь; № 194 – Тернопольская поветовая школьная рада, г. Тернополь; № 222 – Кременецкий поветовый школьный инспекториат, г. Тернополь); Державного архіву Івано-Франківської області (№ 269 – Станиславский школьный инспекториат, г. Станислав; № 270 – Станиславский окружной школьный совет, г. Станислав).

Використано періодичні педагогічні видання; праці видатних істориків, педагогів, громадських та культурно-освітніх діячів краю; українську художню дитячу літературу Галичини періоду 1900–1939 рр.; психолого-педагогічну літературу про розвиток особистості, сучасні розробки про моральне вихован-ня, роль української дитячої літератури в прищепленні моральних рис школярам, що наявні у фондах Національної бібліотеки України іме-ні В. Вернадського, Львівської наукової бібліотеки імені Василя Стефаника НАН України, бібліотек Прикарпатського національного університету іме-ні Василя Стефаника та Львівського національного університету ім. І. Франка.

Хронологічні межі дослідження охоплюють 1900–1939 роки. За вихідний рубіж узято 1900 рік – початок третього етапу в розвитку освіти Галичини – час активної боротьби за українське шкільництво, визнання питання рідномовної освіти першочерговим з-поміж найгостріших проблем, активної розробки концептуальних основ національного виховання.

Вибір верхньої межі дослідження (вересень 1939 року) зумовлений переходом Галичини з-під польської влади до складу УРСР. Зміна територіальної підпорядкованості позначилася на кількісних і якісних показниках розвитку українського шкільництва, зумовила переорієнтування змісту дитячої літератури на основі нових пріоритетів і завдань морального виховання.

Наукова новизна й теоретична значущість дослідження полягають у тому, що вперше: встановлено особливості виховання моральних рис молодших школярів Галичини в період 1900–1939 років на ідеях правди й добра (природність, релігійність та ін.), проведено контент-аналіз змісту букварів і читанок початкової школи Галичини досліджуваного періоду задля доведення виховного потенціалу дитячих творів у формуванні моральних рис (доброти, милосердя, чесності тощо); поглиблено: розуміння сутності понять “правда” й “добро” в українській педагогічній думці, знання про місце тогочасної української дитячої літератури Галичини у формуванні чеснот молодших школярів.

Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що основні положення й висновки дослідження оприлюднено в методичних рекомендаціях “Творчий доробок українських письменників як чинник морального виховання сучасних молодших школярів” для вчителів загальноосвітньої школи І ступеня, студентів педагогічних спеціальностей і впроваджено в практику Івано-Франківської школи № 12 (довідка № 7 від 31.01.05); за матеріалами дисертації розроблено лекції й семінарські заняття до нормативних курсів “Педагогіка”, “Історія педагогіки”, спецкурс “Моральне виховання молодших школярів Галичини засобами української дитячої літератури” для студентів педагогічних спеціаль-ностей вищих освітніх закладів різних рівнів акредитації і впроваджено в навчальний процес Педагогічного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (довідка № 125 від 18.01.05), Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (довідка від 25.02.05) та інженерно-педагогічної спеціальності Національного університету “Львівська політехніка” (довідка від 22.12.04), прочитано цикл лекцій і проведено семінарські заняття на курсах підвищення кваліфікації вчителів початкових класів Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка № 01/17 від 12.01.05).

Вірогідність результатів роботи забезпечується обґрунтованістю вихідних положень; цілеспрямованим історико-педагогічним аналізом першоджерел (документальних, наукових, літературних); застосуванням різноманітних взаємодоповнюючих методів, що відповідають об’єктові, меті й завданням пошуку.

Апробація результатів дисертації відбувалася шляхом їх оприлюднення на міжнародній – “Початкова школа на перехресті проблем” (м. Тернопіль, 2004); всеукраїнських – “Проблеми загальнопедагогічної підготовки майбутніх учителів” (м. Вінниця, 2002), “Єдність національного і загальнолюдського у формуванні морально-духовних цінностей” (м. Івано-Франківськ, 2002), “Розвиток змісту освіти як історико-педагогічна проблема” (м. Чернівці, 2003) науково-практичних конференціях; всеукраїнських – “Проблема української народної педагогіки в науковій спадщині Мирослава Стельмаховича” (м. Івано-Франківськ, 2004) та регіональних “Українська педагогіка на межі тисячоліть” (м. Івано-Франківськ, 2003) педагогічних читаннях; звітних конференціях кафедри історії педагогіки Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (2001 –  рр.).

Публікації. Матеріали дослідження опубліковано в 13 одноосібних публікаціях автора, з яких 10 – у фахових науково-педагогічних виданнях, 2 – у збірниках матеріалів конференцій та в 1– методичних рекомендаціях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (549 позицій). Загальний обсяг дисертації – 288 сторінок (основний текст – 179 сторінок, додатки – 72 сторінки).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі розкрито актуальність і доцільність теми дисертаційного дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, методи та джерельну базу, обґрунтовано його наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, відображено апробацію одержаних результатів.

У першому розділі – “Виховання моральних рис у дітей молодшого шкільного віку як психолого-педагогічна проблема” – проаналізовано стан дослідженості проблеми в науковій літературі, визначено методологічні засади наукового пошуку. На основі бібліографічного аналізу, узагальнення та систематизації умовно виділено основні групи літературних джерел. З-поміж них україномовні праці 1900–1939 років І. Бартошевського, Ю. Дзеровича, І. Ющишина та інших – дають уявлення про сутність ідей правди і добра, обґрунтовують виховання моральних рис через призму означених категорій в окреслений період. У тогочасних психолого-педагогічних працях (П. Біланюк, Ю. Богданів, Я. Ярема та ін.) розглянуто особливості розвитку дітей молодшого шкільного віку, охарактеризовано специфіку формування у них моральних рис. Праці відомих психологів про розвиток особистості (Л. Божович, Г. Кольберг, Ж. П’яже та ін.) розкривають своєрідність сприйняття учнями 6–10-річного віку моральних цінностей засобами дитячої літератури. Важливим джерелом дослідження були твори української художньої літератури, вміщені в дитячих збірках, букварях і читанках, дитячій пресі; праці вчених досліджуваного періоду про значення української дитячої літератури у виховному процесі (О. Барвінський, В. Кабаровський, О. Солтис та ін.). На їх основі виявлено специфіку створення підручників для учнів початкової школи, особливості становлення видавничої справи і преси для означеної категорії читачів. Сучасні наукові дослідження розкрили теоретичні та практичні підходи до морального виховання учнів (І. Бех, С. Гончаренко, С. Карпенчук, О. Сухомлинська та ін.), а також слугували основою для розуміння закономірностей і особливостей морального виховання у контексті розвитку моральних рис і якостей дітей 6–10-річного віку. Ще одну групу становили методичні розробки, букварі, читанки, які сприяють формуванню означених чеснот в учнів загальноосвітньої школи першого ступеня. Аналіз їх змісту уможливив визначення стану використання спадщини українських письменників (Б. Грінченка, К. Малицької, Л. Полтави, І. Франка та ін.) у виховному процесі сучасної школи.

Аналіз тогочасної наукової літератури дав можливість розкрити особливості формування моральних рис молодших школярів на основі ідей правди і добра. Окреслюючи термінологічний апарат дослідження, встановлено два тотожні ключові поняття: моральні риси (якості) і чесноти. Під моральними рисами сучасна психолого-педагогічна наука визнає стійку особливість поведінки індивіда, яка повторюється в різних ситуаціях. У науковому дослідженні послуговуємося дефініцією “чеснота”. Її зміст трактується в доробку педагогів Галичини
1900–1939 рр. (І. Бартошевський, Ю. Дзерович, Є. Семака) як найцінніша ознака особистості, здатність душі до виконання волі Божої з любові до Бога (“чеснота”, з грецької – духовна сила, “позитивна моральна риса характеру”).

У процесі дослідження обґрунтовано, що в молодшому шкільному віці створюється та соціально-психологічна основа, на якій формуються моральні риси, що розвиваються згодом у підлітковому періоді, закладається підґрунтя морального розвитку особистості, підвалини її майбутнього характеру. Окреслений вік відповідав періодові навчання у початковій школі (1–4 класи). Метою і основою розвитку моральних рис учнів молодших класів – підґрунтя сприйняття правди і добра, були не лиш адекватні реакції дитини на знедолених, а й прагнення їм допомагати діяльно. Отож за добро вважалося, коли дитина не лише співчувала біді, голоду, сирітству, хворобам, каліцтву, старості, а й прагнула надавати посильну допомогу.

Досліджуваній проблемі приділено достатню увагу і в тогочасній психолого-педагогічній літературі. Психологічний аспект формування моральних рис у виховній діяльності дітей 6–10-річного віку розглядали І. Бартошевський, Ю. Богданів, І. Коссак, Я. Ярема. Вчені надавали вагомого значення теоретичним аспектам перебігу пізнавальних психічних процесів сприймання, уваги, уяви, пам’яті, мислення тощо. Напрацювання психологів активно втілювали в навчально-виховний процес педагоги-практики (П. Біланюк, М. Таранько, І. Ющишин та ін.), акцентуючи увагу на засобах, формах і методах виховання (т. зв. інструментальний підхід). Відповідно моральне виховання розглядаємо як поступовий перехід особистості з нижчих рівнів вихованості до вищих шляхом подолання егоїстичних прагнень, задоволення власних потреб і досягнення благополуччя (Рис.1). Означені рівні характеризуються дедалі складнішими моральними рисами комплексного характеру: на основі первинних чеснот, доступних для розуміння (чемність, доброта тощо), у дитини виникають більш складні моральні утворення чуттєво-емоційного змісту, а в старшому віці вони трансформуються в складніші особистісні якості (порядність, релігійність, гуманність і т.д.).

У психолого-педагогічних працях окресленого періоду було обґрунтовано систему виховання моральних рис на основі дитячих зацікавлень. Означена система передбачала розширення морально-етичних знань учнів і формування в них твердих переконань, спрямованих на осягнення морального ідеалу, що ставало орієнтиром морально-ціннісної поведінки дітей. Вияв такої поведінки молодших школярів у різноманітних ситуаціях створював підґрунтя для виховання у них моральних рис.

На думку тогочасних науковців, виховання – це передусім розвиток людської душі, що йде шляхом пізнання дитиною правди і творення добра. Моральне ж виховання – це “вщіплення” здорових, потрібних у житті чеснот. Встанов-лено, що в тогочасному трактуванні ідей правди і добра культурно-освіт-німи діячами і педагогами краю вирізнялися дві тенденції – релігійна і світсь-ка. Ре-лі-гійну розглядали як християнську мудрість. Світськість ідеї “правда” поля-гала в утвердженні морального ідеалу, що базувався на національних цінностях.

“Добро” в тогочасній психолого-педагогічній літературі трактувалося як діяльність, спрямована на пізнання й утвердження в своєму житті (а до певної міри і в житті інших людей) правди. Шлях до цього (з позиції релігійного підходу) полягав у творенні добрих справ милосердя для душі і тіла ближнього, дотримання Божих і церковних заповідей, християнського способу життя. Зі світської позиції “добром” була національна просвіта й виховання, служіння іншим, Вітчизні, своєму краєві.

За результатами аналізу періодичних видань і архівних джерел можемо стверджувати, що релігійні й світські тенденції у трактуванні сутності ідей правди і добра взаємообумовлювалися і взаємодоповнювалися.

Означене пояснюється тим, що релігія слугувала засобом формування моральних вартостей людини й цілісності її світогляду.

Відповідно в молодших школярів формували моральні риси – любов, віру, доброту, правдивість, порядність, справедливість, милосердя, жертовність, а також патріотизм, любов до Вітчизни, працелюбність, товариськість.

У другому розділі – “Українська література Галичини як засіб вихо-вання моральних рис дітей молодшого шкільного віку (1900–1939 рр.)” – охарактеризовано розвиток та особливості української дитячої літера-тури як одного з чинників виховання моральних чеснот молодших школярів Галичини, розкрито вплив на їх формування творів українських письменників, уміщених у художніх дитячих збірках, букварях і читанках, у пресі.

Відомі українські педагоги – О. Барвінський, Я. Біленький, Н. Доро-шенко, М. Галущинський, Б. Грінченко, В. Кабаровський, А. Крушель-ницький, Ю. Левицький, І. Петрів, О. Саліковський, О. Хронович, І. Ющишин – розглядали дитячу літературу як засіб виховання, теоретично обґрунтовували чинники, що повинні були сприяти підвищенню ефективності її виховного впливу. В процесі дослідження проаналізовано думки освітян краю у контексті проблеми вищеозначеного: виховний потенціал художніх дитячих збірок, специфіка українських підручників початкової школи, причини оновлення їх форм та змісту, особливості дитячої періодики як чинника виховання моральних рис молодших школярів.

Проведений аналіз української літератури для дітей у межах досліджуваного періоду дозволив виокремити такі етапи її розвитку: І – період утвердження (1900–1914 рр.). Нижня межа пов’язана з активізацією діяльності першого самостійного україномовного дитячого журналу релігійно-морального спрямування “Дзвінок”, заснуванням рідномовних видавництв “Рідна школа”, “Крайцерова Бібліотека”, “Діточа бібліотека”, літературна продукція яких мала морально-виховний характер. Верхня межа обумовлюється початком Першої світової війни, що значно погіршило видання дитячої літератури (припиняє існування журнал “Дзвінок”). ІІ – період застою (1914–1918 рр.). Нижня межа обумовлена воєнною добою, істотним спадом кількості й різноманітності україномовних видань, друкованої продукції загалом. Верхня межа ознаменована виданням у 1918 році читанки А. Крушельницького. ІІІ – період відродження (1918–1939 рр.). В окреслений час з’являються підручники для 1–4 класів М. Матвійчука, Б. Заклинського; видавництва для дітей – “Світ дитини”, “Золота Бібліотека Української Дитини”, “Наш Приятель”, “На сліді”; видруки сімох журналів і часописів “Світ Дитини”, “Малі друзі”, “Приятель Дітей”, “Наш Приятель”, “Дзвіночок”, “Юні Друзі”, “Орленя” з творами, у яких поєднуються загальнолюдські й національні цінності із суто релігійним і національно-патріотичним змістом. Після 1919 р. у поглядах педагогів і культурно-освітніх діячів краю спостерігаються зміщення акцентів у трактуванні сутності ідей правди і добра з релігійних до національно-патріотичних позицій, що позначилося й на виховному спрямуванні змісту українських художніх творів для дітей. Провідними ідеалами стали патріотизм, формування свідомих борців за свободу і незалежність української держави, що уособлювали найвищу правду народу. Верхня межа обумовлюється зміною суспільно-політичних і соціокультурних умов, які спричинили зміни в методологічних підходах до процесу творення української дитячої літератури.

З-поміж відомих педагогів, які активно долучилися до творення тогочасної дитячої літератури, вирізняється доробок Б. Заклинського, А. Крушель-ницького, К. Малицької, М. Матіїва, М. Пачовського, О. Солтиса, Б. Полтавця, М. Таранька та ін., відомих корифеїв на ниві українського письменства Б. Грінченка, Б. Лепкого, О. Маковея, Марка Черемшини, Олександра Олеся, Олени Пчілки, Лесі Українки, І. Франка. Водночас із ними працювали й виключно дитячі письменники та поети, зокрема, О. Бабій, І. Блажкевич, К. Гриневичева, Р. Завадович, І. Липа, Уляна Кравченко, Марійка Підгірянка, О. Цегельська, В. Хронович, Ю. Шкрумеляк та ін.

У процесі дослідження проаналізовано морально-виховний потенціал підручників для тогочасної початкової школи. Доведено, що їх зміст спрямовувався на реалізацію трьох основних завдань: формування в них християнського світогляду, соціальних моделей поведінки та виховання моральних рис читачів.

На основі результатів контент-аналізу змісту творів букварів і читанок встановлено, що до 40–50 % вміщених у них дитячих творів сприяли вихованню моральних чеснот на підґрунті християнсько-національних цінностей, а саме: віри, надії, любові, доброти, товариськості, любові до Вітчизни, народу, прагненню до навчання, працелюбності, правдомовності, справедливості, любові до тварин.

У міжвоєнний період прослідковується збільшення акцентуації проблематики формування жертовності, милосердя, мужності у змісті підручників, що зумовлювалося зміною суспільно-політичної ситуації і потребою виховання борців за українську державність. Нами встановлено, що: в досліджуваний період друковане слово посідало стрижневе місце в системі виховних засобів і виступало потужним чинником інтелектуального, морального й естетичного виховання молодших школярів; прогресивна українська громадськість докладала максимум зусиль для збільшення накладів популярних книжечок, нових шкільних підручників, дитячих часописів, що видавалися на власні кошти; молодших школярів виховували на кращих взірцях українського письменства, що за своїм змістом були релігійними, національними, високохудожніми й педагогічно вартісними творами не лише на уроках читання, а й у позакласній виховній роботі та в процесі діяльності читалень.

У третьому розділі – “Українська галицька дитяча література Вживаючи термін “галицька дитяча література”, ми маємо на увазі художні тексти українських письменників краю і Великої України, що видавалися в Галичині досліджуваного періоду. у навчально-виховному процесі сучасної загальноосвітньої школи першого ступеня” – проаналізовано моральний аспект виховного потенціалу творів у змісті букварів і читанок сучасної загальноосвітньої школи першого ступеня, виданих у період незалежності України, наявність у них творів української дитячої літератури Галичини 1900–1939 рр. Обґрунтовано можливості використання найкращих взірців української художньої літератури перших чотирьох десятиріч ХХ століття, що друкувалась у краю, задля виховання моральних рис сучасних молодших школярів.

На основі проведеного контент-аналізу змісту букварів і читанок для сучасної початкової школи з українською мовою навчання (2004/05 н. р.) встановлено, що в них бракує творів, які своїм змістом створюють умови для виховання таких рис, як хоробрість, національна гордість, гідність, почуття обов’язку, відповідальність, а також творів морально-виховної тематики, зокрема таких, які покликані формувати у дітей доброту, чесність, милосердя до калік, сиріт, убогих, самотніх, немічних, хворих, бажання надати допомогу. При тому, що на сучасному етапі розвитку українського суспільства кількість таких осіб, що відчувають дефіцит моральної й матеріальної підтримки (соціальних сиріт, бездомних, безпомічних, самотніх, неповносправних), щоразу збільшується. Якщо додати ще й негативний вплив на становлення особистості дитини засобів масової інформації, то наслідком такого виховання може бути людина, яка не здатна прийти на допомогу тим, хто потребує в силу похилого віку, слабкого здоров’я, складних життєвих обставин, екологічної катастрофи цієї допомоги. Отож усі спроби реалізувати на практиці найгуманніші положення державної соціальної політики щодо підтримки вразливих категорій осіб будуть приречені на невдачу, якщо не виявлятимуться найкращі людські якості громадян стосовно один одного, особливо відносно тих осіб, які гостро потребують допомоги. З огляду на вищевказане пропонуємо оновити зміст навчальних книг для дітей:

· збільшити кількість творів моральної тематики, в тому числі й за рахунок взірців дитячої художньої літератури, які видавалися в Галичині перші чотири десятиріччя ХХ століття;

· збагатити їх творами, що сприяють вихованню милосердя, взаємо-допомоги, співчуття, співпереживання до неповносправних, знедо-лених осіб та людей похилого віку, а також творами, пронизаними національною ідеєю у єдності з загальнолюдськими ідеями правди і добра, задля виховання в дітей національної гідності, пробудження діяльної любові до свого краю, Вітчизни.

З урахуванням вищезазначеного пропонуємо низку творів, які доцільно використовувати задля виховання моральних рис: хоробрості, національної гордості (оповідання “Буду Українцем”, “Для рідного Краю” О. Заклинської, вірші “Я українець” Б. Заклинського, “Україно” В. Самійленка); милосердя до людей похилого віку, неповносправних, сиріт (оповідання “Добре серце”, “Дідусь”, “Добрий товариш”, “Сироти”, “Сліпа”).

Шляхи використання творів, проаналізованих у другому розділі задля виховання зазначених моральних рис cучасних молодших школярів, запропоновано у методичних рекомендаціях. Використання української дитячої літератури Галичини досліджуваного періоду рекомендуємо інтегрувати в різні форми роботи з дітьми (театралізована гра, урок “Милосердя”, бесіди, урок-КВК “Байка у моєму житті”, урок-вікторина “Постаті української літератури”, урок-дискусія стосовно чеснот правдомовність, доброта тощо).

Результати дослідження зреалізовано у викладанні спецкурсу “Моральне виховання молодших школярів Галичини засобами української дитячої літератури”, розробленого для студентів спеціальності “Початкове навчання”.

Одержані в процесі дослідження результати дають підстави для таких загальних висновків:

1. Виховуючи моральні риси молодших школярів, тогочасні галицькі педагоги (як і сучасні) намагалися донести абсолютні вічні вартості та національні цінності до духовного надбання кожного учня. Відповідно означене сприяло увіруванню дитиною непохитності релігійних вартостей – віри, надії, любові, правди, краси, добра, справедливості, а також національних – національної гордості, любові до народу, краю, мови. Особливий вплив на виховання моральних рис учнів молодших класів мали художні твори. Зокрема, через самоототожнення з героєм твору учні заглиблювалися в почуття й переживання персонажів, порівнювали їх вчинки з власними, що становили основу їх поведінки, а відтак і виховання відповідних чеснот.

На думку педагогів краю (І. Бартошевський, П. Будз, М. Галущинський, І. Ющишин та інших), формування моральних рис молодших школярів вирізнялося низкою особливостей: природність – врахування психолого-фізіологічних особливостей дітей 6–10-річного віку; релігійність – опертя на цінності християнської моралі; правдивість – прищеплення позитивних рис (віри, вірності, любові, чесності, правдомовності, доброти, справедливості, поміркованості, милосердя, жертовності, товариськості, взаємодопомоги, працелюбності, прагнення до освіти); викоренення негативних рис (жорстокості, байдужості, безвір’я тощо); національна самоідентифікація – формування національної гордості, любові до народу, Вітчизни, здатності віддати за них життя; реальність – ідеї правди й добра слугували підґрунтям, на якому виховували. Освітяни використовували засоби української дитячої літератури задля формування чеснот особистості, враховуючи вікові, етнопсихологічні особливості її розвитку (доступність, цікавість, неподільність зі світосприйняттям, світорозумінням української дитини).

2. Результати аналізу теоретико-методологічних основ виховання чеснот молодших школярів, висвітлених у педагогічній і культурно-освітній пресі Галичини, свідчать, що концептуальні положення виховання окресленого періоду опиралися на віковічні традиції гуманності, ідеї правди й добра. Правдою виступали християнські цінності та боротьба за незалежність української держави, добром – діяльне утвердження у власному житті постулатів правди. Залежно від зміщення акцентів у розумінні сутності понять “правда” й “добро” (від суто релігійного до національного) змінювалися базисні компоненти у вихованні моральних рис. Так, упродовж 1900–1939 років у Галичині простежуються глибокі соціокультурні зрушення, що спричинили зміни й у духовному житті українського народу; посилення національно-визвольної боротьби активізувало політичне й культурне життя, що вплинуло на трактування сутності ідей правди й добра і змісту моральних рис.

У результаті дослідження виявлено специфіку формування моральних рис дітей 6–10-річного віку: врахування вікових та психологічних особливостей розвитку особистості; релігійний компонент у змісті чеснот синтезувався з національними й загальнолюдськими цінностями, прагненнями формувати їх на народних традиціях; використання в науковому доробку українських освітніх діячів і в педагогічній практиці вчителів краю набутків європейської педагогічної думки. Моральне виховання в Галичині впродовж 1900–1939 років набуло християнсько-національного спрямування.

3. Виявлено, що учнів початкових шкіл виховували на взірцях літера-турних творів (вміщених у дитячих художніх збірках, букварях і читанках, дитячій пресі) не лише галицьких письменників, а й тих, які проживали на інших українських теренах. Українська література для молодших школярів краю була представлена різноманітними жанрами. З-поміж прозових творів – повісті, оповідання, казки, байки, легенди; поетичних – пісні, лiрико-епiчнi байки, вiршi, молитви. Казки, байки, легенди – значущі для розвитку уяви й мислення дітей, становили на той час досить малий відсоток у змісті підручників. Після 1920-х років їх кількість у структурі навчальних книг збільшується, однак, недостатньо.

Принципами виховного потенціалу змісту української дитячої літератури, в якій обумовлено розкриття ідей правди й добра, визначаємо: народність, релігійність, патріотизм, гуманізм. Тогочасні вчителі розкривали їх на позитивних прикладах героїв літературних творів, опираючись на психологічні механізми наслідування учнями бажаних вчинків, думок, оціночних суджень, рис характеру. Важливу роль у формуванні чеснот дітей засобами української казки, легенди, байки, відігравали ідеї перемоги добра над злом, правди над кривдою, віроломністю. Завдяки дитячій літературі у свідомості школярів утілювалися героїчні реалії правди й добра, уявлення про земне дочасне людське життя не як самоціль для людини, а як вищі й шляхетні цінності (з точки зору християнського світогляду). Метою реалізації виховного потенціалу дитячої літератури в навчально-виховному процесі початкової школи виступало формування бажання служити Богові, народові, краєві, боротьба зі злом, що вимагало жертовності аж до цілковитої самопожертви в ім’я вічних вартостей.

Важливим виховним чинником формування чеснот молодших школярів у позакласній і позашкільній роботі вважаємо й українські художні збірки, аналіз змісту яких свідчить про спільність їх виховних ідей з текстами у навчальних підручниках. У їхньому змісті вирізняємо певні зміщення акцентів у розумінні мети виховання актуалізацією національних цінностей відповідно до моральних рис – жертовності, героїзму, національної гордості, любові до народу, мови, краю, традицій тощо. Найпопулярнішими з-поміж них розглядаємо збірки “Війна” (В. Вільшанецька), “Маленькі борці” (Ф. Коковський), “Наші соколята” (А. Курдидик), легенда “Ведмедівська попівна” (А. Лотоцький), присвячені визвольній боротьбі українського народу. Найбільше відповідали зацікавленням молодших школярів збірки І.Франка “Лис Микита” та “Коли ще звірі говорили”.

Можна зробити висновок, що моральне виховання школярів здійснювалося педагогами шляхом використання змісту творів букварів, читанок. З-поміж пріоритетних форм і методів роботи з дитячою літературою в навчально-виховному процесі початкової школи виокремлюємо бесіди, розповіді, заучування напам’ять; у позакласній і позашкільній виховній роботі в читальнях – відчити (читання й обговорення книг і преси різної проблематики, в т. ч. й морально-етичної). Зацікавлення дітей 6–10-річного віку українською літературою відбувалося шляхом проведення книжкових виставок із нагоди “Свята книжки”, під час театралізованих дійств, літературних ранків, організовуваних українськими товариствами “Просвіта”, “Рідна школа”, УПТ для дітей.

Важливим засобом виховання в учнів чеснот були також художні твори, надруковані в дитячій пресі. Їх виховний потенціал – це єдність національних, релігійних і загальнолюдських вартостей із домінуванням національного. Враховуючи те, що означена преса видавалася на кошти українських подвижників-меценатів, це обумовлювало її незалежність від тогочасної антиукраїнської державної політики і створювало можливість друкувати на її сторінках твори українських письменників із національно-патріотичним змістом.

4. На сучасному етапі розвитку українського суспільства слід актуа-лізувати виховання моральних рис у молодших школярів засобами української дитячої літератури як важливого, однак не єдиного чинника формування чеснот і національної свідомості. Саме література для дітей створює можливості її використання задля виховання релігійних, національних і загальнолюдських цінностей в учнів, тобто формування в них моральних рис. Зміст тогочасної літератури для дітей молодшого шкільного віку може бути використаний педагогами в урочній та позаурочній роботі відповідно до нових суспільно-політичних і соціокультурних умов. Означене стимулюватиме формування в учнів загальноосвітньої школи першого ступеня релігійності, милосердя, національної гідності, патріотизму, діяльної любові до народу.

Проведене дослідження не претендує на розв’язання проблеми в повному обсязі. Детального висвітлення вимагають питання розгляду особливостей формування моральних рис в учнів підліткового та старшого шкільного віку, аналізу змісту релігійної літератури в контексті її ролі у вихованні дитини, здійснення порівняльного аналізу змісту морального виховання молодших школярів досліджуваного періоду в різних регіонах України.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ОПРИЛЮДНЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ:

1. Зозуляк Р. Творчий доробок українських письменників як чинник морального виховання сучасних молодших школярів (на матеріалі творів, виданих у Галичині 1900–1939 рр.) / Методичні рекомендації. – Івано-Франківськ, 2005. – 196 с.

2. Зозуляк Р. Взаємозв’язок завдань морального і національного вихо-вання української молоді у дитячій літературі Галичини (1900–1939 рр.) // Вісник Прикарпатського ун-ту. Педагогіка. – 2004. – Вип. Х. – С. –156.

3. Зозуляк Р. Підручники як засіб виховання моральних норм у молодших школярів Галичини (1900–1939) // Науковий вісник Чернівецького ун-ту: Зб. наук. пр. – Вип. 175. Педагогіка та психологія. – Чернівці: Рута, 2003. – С. –94.

4. Зозуляк Р. З історії галицьких шкільних підручників для початкової школи // Зб. наук. пр. / Гол. ред. В. Г. Кузь. – К.: Науковий світ, 2003. – С. –86.

5. Зозуляк Р. Ідеї добра і правди у вихованні національної свідомості галичанок засобами преси (кінець ХІХ – початок ХХ століть) // Джерела. – 2003. – № 3. – С. 12–16.

6. Зозуляк Р. Українська дитяча преса Галичини (1890–1939-ті рр.) // Вісник Львівського ун-ту. Серія педагогічна. – 2003. – Вип. 17. – С. –246.

7. Зозуляк Р. Християнсько-моральний компонент у змісті галицьких підручників для молодших школярів (1900–1939 рр.) // Науковий вісник Чернівецького ун-ту: Зб. наук. пр. – Вип.176. Педагогіка та психологія. – Чернівці: Рута, 2003. – С. 39–44.

8. Зозуляк Р. Висвітлення морально-виховних ідеалів у педагогічній пресі Галичини (1900–1939 рр.) // Вісник Прикарпатського ун-ту. Педагогіка. – 2003. – Вип. VІІІ. – С. 137–144.

9. Зозуляк Р. В. Відображення ідей правди і добра у галицьких підручниках з педагогіки (1900–1939 рр.) // Наукові записки. Серія: Педагогіка і психологія. – Вип. 6. – Част. 1. – Вінниця: ДП “Державна картографічна фабрика”, 2002. – С. 169–171.

10. Зозуляк Р. Висвітлення ідей правди і добра в дитячій пресі Галичини (1900–1939 рр.) // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного ун-ту. Серія: Педагогіка. – 2002. – № 7. – С. 79–82.

11. Зозуляк Р. Ідеї правди і добра на зламі століть (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) // Обрії. – 2002. – № 2. – С. 4–7.

12. Зозуляк P. Добро і правда в історико-педагогічному доробку Б. М. Ступарика // Пріоритети сучасної української освіти і виховання в контексті завдань педагогічної науки: Матеріали пед. читань на пошану члена-кореспондента АПН України, доктора пед. наук, проф. Прикарпатського ун-ту ім. В. Стефаника Б. М. Ступарика. – Івано-Франківськ, 2003. – С. 31–35.

13. Зозуляк Р.