ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЗАХАРЧЕНКО Таїса Костянтинівна

УДК 94 (4)

СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК

НІМЕЦЬКИХ І МЕНОНІТСЬКИХ КОЛОНІЙ

ПІВНІЧНОГО ПРИАЗОВ’Я

(ХІХ – початок ХХ століття)

07.00.02 - Всесвітня історія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Дніпропетровськ – 2005

Дисертація є рукопис.

Робота виконана на кафедрі всесвітньої історії Дніпропетровського національного університету Міністерства науки та освіти України

Науковий керівник: кандидат історичних наук, професор

Бобилєва Світлана Йосипівна,

Дніпропетровський національний університет,

завідувач кафедри всесвітньої історії

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Дятлов Володимир Олександрович,

Чернігівський державний педагогічний

університет ім. Т.Г.Шевченка,

завідувач кафедри всесвітньої історії

кандидат історичних наук, доцент

Шевчук Микола Андрійович,

інститут соціальних наук Одеського

національного університету ім. І.І. Мечникова,

завідувач кафедри історії та світової політики

Провідна установа: Донецький національний університет,

кафедра всесвітньої історії

Захист відбудеться “ 28” грудня 2005 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 08.051.14 у Дніпропетровському національному університеті (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Т.Шевченко 1, Палац студентів, ауд. 30.).

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Дніпропетровського національного університету (49050, м. Дніпропетровськ, вул. Казакова, 8).

Автореферат розісланий 23. 11. 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат історичних наук, доцент Кривий І.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Загострення міжнаціональних стосунків на територіях багатьох країн світу, зокрема СНД, робить особливо актуальним вивчення етнополітичних відносин в їх ретроспективі. Багато сучасних проблем національного забарвлення мають глибокі історичні коріння. В умовах існування на теренах України різних етносів, які оселились тут переважно за часів Російської імперії, внаслідок її колонізаційної політики, важливо мати не тільки добре обґрунтовану етнополітику держави в цілому, а й виважену регіональну політику, що базується на врахуванні історично існуючих етнонаціональних особливостей регіонів. Одним із наслідків колонізаційної політики російського самодержавства було виникнення в її межах, особливо на прикордонних територіях, багаточисленних діаспор. Питання діаспор, особливостей їх поведінки, процесу асиміляції та інтеграції завжди приваблюють своєю значимістю владу, громадськість, а також дослідників. Однак, питання наслідків міграційних процесів, взаємовпливу культур автохтонного та інонаціонального населення, етнічного федералізму, культурного фундаменталізму, які існували серед населення Російської імперії протягом ХІХ – на початку ХХ ст. майже залишаються поза увагою сучасної історичної науки. Особливо це стосується німецько-менонітського населення Півдня Росії. Відсутність праць, в яких регіональна історія досліджується у загальноросійському вимірі, обумовлює необхідність комплексного дослідження німецьких і менонітських колоній Північного Приазов’я, вивчення їх досвіду у господарському, соціальному та культурному житті.

Актуальність теми дисертаційного дослідження обумовлена ще й тим, що в контексті європейського вибору України, тісні взаємодії її з Німеччиною мають стратегічне значення. Для формування рівноправного партнерства важливу роль повинен відігравати історичний досвід і традиції взаємовідносин їх народів. Таким чином, проблема вивчення історії німців і менонітів Північного Приазов’я має не тільки наукове, а й практично-політичне значення у міжнародному, зовнішньополітичному плані.

Зв’язок із науковими програмами. Підготовка дисертації проходила в рамках науково-дослідницьких програм Інституту українсько-німецьких досліджень при ДНУ: “Німецький етнос в політико-економічному та соціокультурному розвитку півдня України ( ХІХ-ХХ ст.)” НДР № 1- 032 -03.

Мета дослідження полягає в з’ясуванні місця Приазовських німців і менонітів у соціокультурному розвитку Російської імперії. Досягнення мети здійснюється шляхом вирішення конкретних завдань:

- проаналізувати стан наукової розробки даної тематики, визначити напрямки дослідження історії німецьких і менонітських поселень Північного Приазов’я;

- реконструювати етапи виникнення, становлення та розвитку німецьких і менонітських колоній у Північному Приазов’ї;

- визначити місце німецького та менонітського етносу в громадському житті, специфіку його ментальності й суспільно-історичну обумовленість міжнаціональних відносин;

- з’ясувати особливості релігійного життя німців і менонітів, причини виникнення нових релігійних течій;

- означити пріоритетні напрямки освіти та виховання молоді в Приазовських колоніях, значення інноваційних форм навчання для соціокультурного розвитку регіону та імперії;

- розглянути причини кризових явищ у колоніях напередодні Першої світової війни у зв’язку з загостренням міжнародних відносин і специфікою внутрішньої політики Російської імперії.

Об’єкт дослідження – німецькі та менонітські колонії Північного Приазов’я.

Предметом наукового дослідження є соціокультурний розвиток німецьких і менонітських колоній Північного Приазов’я за період їх адаптації, соціально-економічного розвитку та посилення антинімецьких настроїв у Російській імперії наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.

Хронологічні межі роботи охоплюють період від кінця ХVIII до початку ХХ ст. Нижня межа визначається появою в 1789 р. у Мелітопольському повіті перших колоністських поселень уздовж акваторії Азовського моря, що сприяло формуванню німецької та менонітської діаспори Північного Приазов’я. Верхня – обумовлена початком Першої світової війни і пов’язаним з цією подією різким погіршенням становища німецького та менонітського населення унаслідок відверто антинімецької політики російського уряду.

Територіальні межі дослідження обіймають умовні кордони розташування німецьких і менонітських поселень уздовж північної акваторії Азовського моря та басейнів річок: Дон, Міус, Кальміус, Берда, Молочна, Обіточна. Адміністративно-територіальний устрій даного регіону складався з повітів: Мелітопольського, Бердянського (Таврійської губернії), Маріупольського (Катеринославської губернії) та Міусської ( з 1887 р. Таганрозької) області війська Донського.

Наукова новизна полягає в тому, що вперше у вітчизняній історіографії здійснено комплексний й всебічний аналіз історії соціокультурного розвитку німецьких і менонітських колоній Північного Приазов’я:

- досліджено причини, особливості й наслідки міграційних процесів, що обумовили влаштування діаспор Приазовських німців і менонітів на Півдні Російської імперії протягом ХІХ ст.

- проаналізовано розвиток німецьких і менонітських колоній Північного Приазов’я у контексті загальноросійського виміру;

- визначено загальне та особливе для німецьких і менонітських переселенців залежно від часу колонізації та природнокліматичних умов;

- з’ясовано причини виникнення дочірніх колоній;

- визначені наслідки виникнення релігійних розбіжностей і місце німецьких і менонітських общин у розповсюджені релігійних течій і рухів серед інонаціонального населення Півдня Росії;

- досліджено динаміку розвитку соціокультурних і міжетнічних відносин.

Це дозволило увести в науковий обіг значну кількість нової історичної інформації, що в кінцевому підсумку сприяло об’єктивному, глибокому дослідженню різноманітних аспектів розвитку німецьких і менонітських колоній. Швидка природно-виробнича адаптація німецького та менонітського населення з терміновим досягненням високої прибутковості господарств була обумовлена стабільністю стереотипів соціальної поведінки колоністів: регламентацією загального життєвого укладу, аскетизмом, високою працездатністю.

Теоретична та практична значимість. Наукове значення полягає в необхідності подальшого вивчення проблем діаспор, колонізації, міграційних процесів і міжетнічних взаємин у широкому контексті всесвітньої історії, порівняльному аналізі даних проблем на прикладі окремих регіонів. Практичне значення дослідження полягає в можливості використання фактичного матеріалу і висновків дисертації для підготовки загальноісторичних й спеціальних тем і курсів в учбових закладах. Окрім того, отримані результати певною мірою компенсують відсутність комплексного дослідження з історії Приазовських німців і менонітів и можуть використовуватись у спеціальних і узагальнюючих працях з проблем німецької та менонітської діаспор в Росії.

Апробація роботи. Основні положення та висновки дисертації викладені в виступах і доповідях на міжнародних, всеукраїнських конференціях: Міжнародна наукова конференція “Десять років незалежності України: минуле та сучасне державотворення”, м. Бердянськ (24-25 травня 2001 р.); Міжнародна науково-практична конференція студентів, аспірантів та молодих вчених “Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть”, м. Тернопіль (20 лютого 2003 р.); Міжнародна наукова конференція “Релігія і громадянське суспільство”, м. Чернівці (27-28 квітня 2004 р.); Всеукраїнська наукова конференція “Культурологічні та етносоціальні процеси на півдні України ХVШ-ХХ ст.”, м. Бердянськ (30 травня - 1 червня 2001 р.); Всеукраїнська науково-теоретична конференція “Актуальні питання вивчення історії ХIХ - ХХ ст.” м. Бердянськ (15-17 травня 2002 р.); а також у восьми наукових публікаціях, у тому числі чотири – у фахових виданнях.

Структура роботи відповідає меті та завданням наукового дослідження: дисертація складається з Вступу, чотирьох розділів, Висновків, Списку використаних джерел і літератури (535 позицій), 10 додатків ( 1 схема, 1 таблиця, бібліографічні довідники, витяги з архівів). Загальний обсяг дисертації – 167 стор.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано актуальність і новизну дослідження, які пов’язані з сучасними інтеграційними процесами у світі; визначено хронологічні та територіальні межі роботи, мету та завдання, вказано теоретичне та практичне значення дослідження, викладено результати апробації дисертації.

Перший розділ - ”Методологія, аналіз джерел і стан наукової розробки теми” - складається з двох підрозділів, у яких визначено методологічні аспекти та ступінь наукової розробки теми, проаналізовано основні види джерел, обґрунтована необхідність їх подальшого вивчення. Підрозділ І.1. - “Методологічна основа” - присвячено застосуванню загальнонаукових і спеціально-історичних методів для вивчення відповідних питань дисертаційного дослідження. Серед загальнонаукових були застосовані методи: аналізу, синтезу, порівняння, хронології, дедукції, індукції, структурно-системний, статистичний. Серед спеціально-історичних: використовувались: історико-генетичний (аналіз змін у соціальному статусі переселенців); історико-типологічний (визначення загального та особливого в материнських і дочірніх німецьких і менонітських колоніях); проблемно-хронологічний ( становлення та розвитку колоній); порівняльно-історичний ( між німецькими та менонітськими колоніями).

Завдяки принципам історизму (вивчення політичних, соціальних, економічних проблем, інститутів, процесів у виникненні, становленні та розвитку колоністських поселень), осмислення специфіки історичної ситуації – розуміння загальних тенденцій розвитку та своєрідності конкретних обставин, а саме: міжнародні відносини, інтеграційні процеси; принципу об’єктивності (вивчення закономірностей, що зумовили процеси соціального, політичного, економічного розвитку колоній, розгляд конкретного явища, як багатогранного та суперечливого, дослідження усієї сукупності фактів, як позитивних так і негативних); принципу системності (розгляд окремих явищ у неподільній єдності з цілим, а саме: залежність розвитку колоністського господарства від законодавчих актів Російського уряду виникла можливість визначити позитивні та негативні явища у

багатогранному та суперечливому розвитку колоністського суспільства). Дослідження всієї сукупності чинників і їх порівняльний аналіз, надали можливість прийти до узагальнюючих висновків.

Підрозділ 1.2 – “Аналіз джерельної та історіографічної бази дослідження – присвячено систематизації та аналізу джерельної бази; визначенню стану наукової розробки теми. Простежено етапи формування дослідницьких студій, перспективи дослідження історії німецького та менонітського етносу Північного Приазов’я.

При написанні даного дослідження були опрацьовані архівні матеріали Центрального державного історичного архіву (м. Київ) ( ФФ. 10, 12, 313, 317, 385, 442, 158, 1967, 1976); Державного архіву Дніпропетровської області ( Ф.134); Державного архіву Запорізької області ( ФФ. 1, 7, 109, 250, 161); Державного центрального архіву Автономної республіки Крим ( ФФ. 26,27, 507, Р.40939) Державного архіву Одеської області ( ФФ. 5, 6, 89, 147) Державного архіву Ростовської області Російської федерації( ФФ. 211, 213, 301). Деякі архівні матеріали введено в науковий обіг уперше. Аналіз більш ніж 200 справ українських і закордонних архівів надав можливість визначитись з проблемами облаштування, питаннями економічного та соціального розвитку німецьких і менонітських Північного Приазов’я; причинами та наслідками прийняття ліквідаційного законодавства щодо німецького та менонітського населення Російської імперії.

Комплекс законодавчих актів стосовно даної тематики охоплює нормативно-правові документи російського уряду, прийняті з кінця XVIII ст. до початку ХХ ст. (з початку процесу колонізації Північного Приазов'я до Першої світової війни). Він включає кілька різновидів документів: маніфести, жалувані грамоти, регламенти, постанови, інструкції, які відбивають у юридичних нормах інтереси й волю панівних верств суспільства щодо визначення внутрішньої політики держави на певному історичному етапі для даної етнічної групи.

Діловодна документація регіонального значення міститься в протокольній документації – журналах засідань Таврійських губернських земських зборів, протоколах засідань земських повітових зборів, протоколах засідань центральних шкіл, статистичних оглядах, навчальних планах, матеріалах органів внутрішніх справ; звітної документації посадових осіб (доповіді та звіти цивільного й військового губернаторів, губернських старостів); внутрішньовідомчому та міжвідомчому листуванні органів влади, у письмових звертання громадян і організацій в органи губернської влади; документах органів правосуддя – судових справах; торгово-фінансових звітах, рахунках, накладних.

Описова, наративна джерельна база з історії Південних німецьких і менонітських колоній Російської імперії міститься в дослідженнях фахівців ХІХ ст. й переважає етнографічним, культурологічним, економічними та статистичними чинниками. Свої висновки дослідники набули завдяки етнографічним експедиціям (І. Гільденштедт Дневник академика Гильденштедта. – С.Пб., 1881. – 231 с., А. Гаксгаузен Гакстгаузен А. Исследования внутренних отношений народной жизни и особенности сельских учреждений России. – М., 1870. – 486 с., Семенов-Тян-Шанський Россия. Полное географическое описание нашего отечество / Под рук. П.П. Семенова -Тян-Шанского. – С.Пб., 1910. – Т.ХІV. Новороссия и Крым. – 321 с., С. Афанасьєв-Чужбинський Афанасьев-Чужбинский А.С. Путешествие в Южную Россию. – С.Пб., 1861. – Ч.1. Очерки Днепра. –198с., А. Скальковский Скальковский А.А. Хронологическое обозрение Новороссийского края. – Ч.1-2. – О., 1838. – 321 c., Я. Новицький Держархів Запорізькой області. – Ф. 134. Особистий фонд Новицького. – Оп.1 (1847-1920 рр.)), приватним подорожам (А. Петцольд Petzholdt A. Reise im Westliehen und Sudlishen Eueropaieschen Russland im Juhre 1855. – Leipsig, 1864. – 501 s., лорд Уельс Wallace D. Russia. – London, Cassel, 1905. – Vol. 1, 2. – ch. XV.), аналізу статистичної, діловодної документації (А. Клаус Клаус А. Наши колонии. Опыт и материалы по истории и статистике иностранной колонизации в России. – Вып. 1 – С.Пб., 1869. – 543 с. – Приложения – 101с., В. Постніков Постников В. Молочанськие и Хортицкие колонии // Сельское хозяйство и лесоводство. – С.Пб., 1882. – Т. ХL., Г Писаревський Писаревский Г.Г. Переселение прусских меннонитов в Россию при Александре I. – Ростов-на-Дону, 1917. – 264 с.). Економічні перспективи для розвитку Південного регіону Російської імперії науково визначено фахівцями протягом ХІХ ст. (К. Щебальський Щебальський Ц.К. Потемкин и заселение Новороcсийского края. – М., 1868. – 321 с., М. Вольський Вольский М. Очерки истории хлебной торговли Новороссийского края. – О., 1854. – 159 с., Н. Мельников Современное состояние промышленности в связи с заводской выставкой 1884 г. / Сост. Н.Н. Мельников Н.Н. – О., 1887. – 98 с., А. Аксаков Аксаков И. Исследование о торговле на украинских ярмарках. – С.Пб., 1858. – 89 с., Н. Осипов Осипов Н. Опыт статистического исследования деятельности ссудо-сберегательных товариществ. Товарищество Больше-Токмакское и Ново-Васильевское. – С.Пб., 1887. – 91 c., А. Греков Греков А. Приазовья и Дон. Очерки общественно-экономической жизни края. – С.Пб., 1912. – 237с., М. Дзюбін Современное состояние садоводства в Таврической губернии /сост. М.А.Дзюбин. – С.Пб., 1897. – 108 с., В. Золотов Золотов В.А. Внешняя торговля Росси через порты Черного и Азовского морей. – О., 1897. – 187 с.). Даний напрямок досліджень стосувався окремих аспектів торгівлі, особливо хлібної, стану промисловості, діяльності фінансових установ Північного Причорномор’я та Приазов’я, де виняткове значення має інформаційний матеріал стосовно діяльності промислових, фінансових та торгівельних установ у Північному Приазов’ї.

Недоліками досліджень є однобічний підхід до загальних проблем колоністів без практичних рекомендацій.

За радянських часів дослідженням проблем німців та менонітів Півдня Росії було присвячено ряд наукових робіт: А. Клібанова Клибанов А.И. Меннониты. – М.- Л., 1931. – 278 с., В. Кабузана Кабузан В.М. Заселение Новороссии в ХУШ - пер. пол. ХІХ в. – М.: Наука, 1976. – 216 с., С. Соколовського Соколовский С.В. Меннониты в США. Происхождение и эволюция этноконфессиональной общности // Религии мира. Ежегодник. – 1986. – М., 1987., А. Іпатова Ипатов А.Н. Меннониты. – М.: Мысль, 1971. , О. Дружиніної Дружинина Е.Й. Южная Украина в период кризиса феодальных отношений (1825-1860 гг.). – М.: Наука, 1981. – 214 с.. Перші з цих праць мали, скоріше, публіцистичний характер, у них спостерігалася зацікавленість авторів у виправдані дій радянської влади щодо репресивних подій, які знищили колоністське суспільство.

Системне вивчення проблем німецького та менонітського етносу було поновлено в 80-90 рр. ХХ ст. і звертає увагу сучасних істориків перспективами досліджень (Л. Маліновський, Н.Кулініч, Дж. Юррі, Д.Брандес, А.Айсфельд, И.Флейшхауер, Ф.Єпп, Г.Сміт). Інтеграційний підхід до даної тематики просліджується в працях сучасних дослідників України: Безносова О.В. Бойко А.В., Бобилєва С.Й., Васильчук В.М., Венгер (Осташева) Н.В, Дингес А.С., Дятлов В.О, Карагодін О.І., Крилов М.В., Лях С.Р., Марочко В.І., Плеська Є.Г., Шевчук Н.А. та ін.

Узагальнюючи архівні, документальні, наративні джерела, історіографічні праці російських, радянських, українських і зарубіжних дослідників, які займалися або займаються етнонаціональними проблемами, автор визначає:

- наявні джерела та історіографічна література характеризуються високим ступенем репрезентативності, де більш вірогідними є архівні, документальні, діловодні, правотворчі та енциклопедичні джерела, менш вірогідними – наративні, через значну суб’єктивність;

- протягом двох століть інтерес до історії національних меншин Російської імперії (у даному випадку до історії німців і менонітів) виражався в організації “власних дослідницьких студій”, які стали особливо плідні з часів незалежності України.

- деякі питання з історії німців і менонітів уже не мають принципових розбіжностей серед фахівців. Між тим, окремі питання історії німецьких і менонітських діаспор в Російській імперії залишаються дискусійними і сьогодні. Більш того, аналіз дослідницької літератури свідчить про те, що значна частина наукових праць стосується життєдіяльності німецьких і менонітських колоній у Поволжі, Сибірі, столичних містах. Проте історія німецько-менонітського населення України, особливо окремих регіонів в значно меншій мірі знайшла своє відображення в дослідницькій літературі. Особливо це відноситься до колоністського населення Північного Приазов’я. Чекають досконального вивчення питання ролі та місця колоністського населення в контексті загальноросійського розвитку Російської імперії.

Другий розділ - “Виникнення й облаштування німецьких і менонітських колоній Північного Приазов’я” – складається з чотирьох підрозділів, де проаналізовано етапи переселення та перші кроки господарського розвитку колоністських поселень; виявлено залежність еволюції соціальних процесів від законодавчих актів російського уряду та особливостей природнокліматичних умов регіону.

У підрозділі 2.1. – “Характеристика регіону напередодні колонізації” - визначено особливості історико-географічних і природнокліматичних умов Північного Приазов’я. Автором доведено, що адміністративно-територіальна ситуація в Північному Приазов’ї у першій половині ХІХ ст. характеризувалась наявністю українських, російських, ногайських та ін. поселень, приватних економій, хуторів. Усі якісні землі мали своїх господарів. У регіоні вже визначалось “земельне питання”.

У підрозділі 2.2. – “Процес виникнення німецьких і менонітських колоній” – присвячено реконструкції історії переселення німецькомовного населення в Північне Приазов’я. Російський уряд заохочував до колонізації вихідців з німецьких князівств з метою скорішого освоєння прикордонних територій. Їм надавались окремі пільги, утім процес колонізації мав повільний характер через об’єктивні та суб’єктивні чинники. По-перше, він залежав від умов колонізації, які підлягали корегуванню з боку російського уряду, по-друге, від політичної та соціально-економічної нестабільності в самих німецьких князівствах, що провокувало еміграцію за кордон. Збільшення чисельності переселенців у Північному Приазов’ї, їх компактне влаштування сприяло формуванню діаспори німців і менонітів.

У підрозділі 2.3. – “Система управляння колоніями” - констатується, що російський уряд для збалансованого управління колоніями впроваджував спеціальні інституції, які мали за мету контроль і нагляд за іноземцями. У плині часу вони змінювали не тільки свою назву ( від Контори опіки Новоросійських іноземних поселенців до Піклувального Комітету), але й функціональні повноваження. Автор доводить, що самоврядування в межах колоністського товариства працювало на високому рівні. Сільський схід мав риси законодавчої установи, бо ніякий наказ приказу не мав легітимності, якщо його не обговорювали загальними зборами й не було прийнято загального рішення. Однак, на практиці, у колоністів не було ні законодавчої ініціативи, а ні представництва при Дворі чи Сенаті. Характерним явищем для судочинства даного періоду можна вважати процес апеляції у вищу інстанцію. Адміністративні реформи 60-70-х рр. ХІХ ст. перевели колоністів у стан поселян-власників, тим самим змінивши їх соціальний статус. Контрреформи 80-х рр. ХХ ст. мали негативні наслідки для соціокультурного розвитку колоністського суспільства.

Підрозділ 2.4. - Перші кроки господарського розвитку: пошук та набуття досвіду” – присвячено аналізу влаштування колоністів на новій батьківщині. Ураховуючи досвід попередніх Хортицьких менонітів, колоністи Молочної у короткий час приступили до господарської діяльності. Незважаючи на численні труднощі, колоністи виказали спроможність до соціоінтеграційних процесів. Досвід у пошуках води, вівчарстві, землеробстві колоністи переймали від місцевого населення, переважно від ногайців. Садівництво, виноградарство та виноробство, в нових кліматичних умовах, доповнилось інноваційними формами господарської діяльності - шовківництвом та лісівництвом. Окрему роль у лісній справі відігравало „Суспільство для правильного й методичного лісорозведення”, яке очолював І. Корніс. Між тим, мовний бар'єр ускладнював спілкування з сусідніми народами, що, у деякій мірі, стримувало можливість запозичання досвіду, а також розвитку товарообміну виробленою продукцією. Тому характерний для переселенців-менонітів вид господарської діяльності – землеробство в початковий період адаптації не мав істотної переваги над іншими видами господарювання.

Третій розділ - “Ґенеза соціально-економічних відносин” - складається з чотирьох параграфів, в яких реконструйовано економічний розвиток колоністських поселень Північного Приазов’я з урахуванням трансформації виробничих процесів, визначено місце колоній і колоністів у соціально-економічному житті регіону та Російської імперії в цілому.

У підрозділі 3.1. - “Питання землеволодіння. Причини й наслідки утворення дочірніх колоній” - визначено природно-кліматичні особливості Приазовського регіону як степового, де при наявності великого земельного простору завжди існує проблема безземелля. Крім того, зберігалась проблема споконвічного безземелля визначеної частини колоністів в німецьких, а пізніше й в менонітських колоніях. До неї додавались релігійні розбіжності в колоністському середовищі, які спонукали до пошуку нових земель за межами власних колоній. Нестача землі німецько-менонітським населенням вирішувалось за рахунок купівлі або оренди земель за межами колоністських округів як за власні кошти колоністів (хутори, економії), так і за рахунок суспільних фондів. Протягом ХІХ ст. (з 1833 р.) були влаштовані Маріупольські дочірні колонії та південні колонії Області війська Донського. Останні 30 колоній на територій Області війська Донського виникли у 70-х рр. ХІХ ст.

У підрозділі 3.2. - “Проблеми раціонального землекористування. Лісові команди” - автор доводить, що характер системи землекористування в даному регіоні підпадає під визначення економії. Традиційною системою землеробства в німецьких і менонітських господарствах було рільництво, яке на думку сучасників, являло собою, майже, ідеальний варіант. У залежності від погодних умов, більшість німецьких і менонітських колоній використовували чотирипільний сівозмін. У плині часу колоністи впроваджували нові форми раціонального природокористування. Особливе місце в даному процесі відігравали „лісові команди” степових лісництв Північного Приазов’я, де меноніти відбували альтернативну службу з 1874 р.

У підрозділі 3.3. – “Трансформація виробничих відносин від ремесла до фабричного виробництва” - досліджено процеси зародження й розвитку ремесла, його поступова еволюція у фабричне виробництво. Перегляд законодавства (1806 р.) на користь ремісників у нормативному наділенню землею сприяло тому, що колоніальне керівництво почало розглядувати ремесло та підприємництво як прибутковий вид діяльності. Колоністи отримали визначені економічні свободи, проте й визначену ступень економічної відповідальності.

У регіоні переважали переробні галузі виробництва: борошномлінне, оцетне, виробництво сухого молока та ін. Протягом другої половини ХІХ ст. змінювалась спеціалізація промисловості (виробництво техніки сільськогосподарського призначення). Це сприяло створенню в регіоні “особливої економічної зони”, переважно у менонітських колоніях.

Підрозділ 3.4. - ”Торгово-фінансовий стан колоній Північного Приазов’я” - присвячено аналізу діяльності фінансових і торгівельних установ, власниками яких виступали переважно етнічні німці або меноніти. Автором доведено, що наприкінці ХІХ – поч. ХХ ст. у Північному Приазов’ї в німецьких і менонітських колоніях торгівельні стосунки відбувались з урахуванням кон’юнктурних потреб внутрішнього та зовнішнього ринку. Важливу роль у цьому процесі відігравали акціонерні товариства (Велике-Токмакське, “І.І.Нейфельд та К”, “Генріх Шредер” (Гальбштадт), П.Франц і Г.Шредер (Гальбштадт) “Удова Матіас і сини”, “Феттер” (Бердянськ), П.П.Дик та П.Г. Унтер (с. Нью-Йорк); комерційні банки (самий потужний - Азово-Донський). Характерною особливістю більшості товариств була їх конфесійно-родина замкненість. У плині часу вони мусили порушувати принципи династичних зв’язків, включаючи до складу керівництва осіб російського або українського походження.

Четвертий розділ - “ Етносоціальні процеси в німецьких і менонітських колоніях” - складається з чотирьох підрозділів, в яких відображено особливості соціокультурного життя колоністського населення, визначено феноменальність регіону в розповсюджені релігійних течій і рухів, проаналізовано структуру й еволюцію міжетнічних стосунків.

У п.р. 4.1. - “ Релігійне життя німецько-менонітського населення Північного Приазов’я” - зроблено аналіз причин релігійних розбіжностей серед менонітів, лютеран, сепаратистів; визначено негативні наслідки боротьби за владу серед духовних і світських старшин ( переважно у менонітів). Католики залишилися байдужими до ідей нового протестантизму, хоча б тому, що свого часу вони тікали з Німеччини до Росії через релігійні переслідування з боку протестантів.

У підрозділі 4.2. - “Колоністська система освіти та соціальної допомоги”- визначено особливості розвитку шкільної справи та впровадження елементів соціальної допомоги в колоніях Північного Приазов’я. Народна освіта була головним важелем виховання молоді в релігійному дусі. Між тим, вона виступала сферою протиборства між духівництвом і малочисленою інтелігенцією. Бажання вчителя жити гідно, тобто не жебракувати, проводили до того, що вчителі шукали додаткові засоби існування. Підтримка та визнання національних шкіл на державному рівні в Росії відбулась у 1870 р., однак ще до впровадження русифікації (1863 р.) у приватних і вечірніх школах (за ініціативи Самуіла Клюдта) у німецьких і менонітських колоніях почали вивчали російську мову, як мову міжнаціонального спілкування. На початку ХХ ст. німці та меноніти володіли російською мовою краще ніж місцеве населення: 51% чоловіків та 32% жінок серед колоністів уміли писати та читати на російській, тоді як серед росіян ці показники складали: 37% та 16%. У менонітських колоніях існували перші школи для обмежено працездатних дітлахів.

Із розвитком інфраструктури Північного Приазов’я у другій половині ХІХ ст. з’явилась можливість створення установ соціальної допомоги. Окремим своєрідним соціальним інститутом починає виступати піклування та опіка, товариства взаємного кредиту, товариства взаємного страхування від вогню, приватні лікарні для незаможних пацієнтів, що являло собою нові форми етнічних стосунків.

У підрозділі 4.3. - “Міжетнічні відносини німецько-менонітського населення з інонаціональним оточенням” - доведено, що культура Приазовських німців розвивалась у руслі загальноросійських процесів. Колоністи поступово починали відчувати себе органічною часткою російського суспільства, поділяючи з населенням держави її проблеми. З часом, під тиском зовнішніх і внутрішніх чинників, у російському суспільстві виникло “ німецьке питання”. Культура Приазовських німців і менонітів має право розглядатися як феномен, сформований на межі декількох культур: української, російської та ін. народів Північного Приазов’я.

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Із урахуванням розширення джерельної та історіографічної бази з історії німців і менонітів, автор отримав можливість зробити узагальнюючи висновки про основні явища соціокультурного розвитку німецьких і менонітських колоніях Північного Приазов’я:

- Німецькі та менонітські колонії Північного Приазов’я в своєму розвитку пройшли декілька періодів: поселення та адаптації, становлення та розвитку, післяреформеного бурхливого розвитку в умовах промислової революції.

Кожний з цих етапів відзначався складністю та протиріччями. Перший характеризувався економічними та господарськими труднощами, наявністю зворотних міграційних процесів, залежністю від законодавчих актів Російської імперії. Важливе значення в процесі адаптації мало використання досвіду сусідніх народів. Так, тільки завдяки Азовському козацькому війську, меноніти селекціонували арнаутську пшеницю, за прикладом ногайців набули практику вівчарства, а досвід українських і російських селищ став у нагоді при облаштуванні колоністських поселень.

На другому етапі економічного розвитку німці та меноніти стали піонерами інтенсифікації землеробства в регіоні. Вони ( разом з місцевим населенням) опрацювали агрономічні рекомендації на практиці, вдосконалили систему землекористування. В умовах бурхливого розвитку капіталістичних відносин відбувалась трансформація виробничих процесів. Значні досягнення німців і менонітів у господарському житті регіону, їх загальний успіх ґрунтувався на комплексі чинників, де перевагу мало подвірне землекористування й дотримання принципу неподільності наділу при спадкуванні. Придбання земельних маєтків за межами регіону, певною мірою, вирішувало земельне питання. Крім цього, специфіку району обумовила організація у колоніях ремісничого виробництва, від початку орієнтованого на ринок.

На третьому етапі аграрний і ремісничо-промисловий сектори колоністської економіки за темпами власного капіталістичного розвитку значно випереджають подібні процеси, що відбувалися у Центральних регіонах Росії. Меноніти та німці, майже першими серед поселян використовують прогресивні методи ринкових відносин. Поєднання енергії, підприємницької ініціативи, наявність стартового та накопиченого капіталу, працелюбства з бажанням покращення добробуту, сприяли формуванню нових торгівельно-промислових еліт серед німців і менонітів. Діяльність менонітських і німецьких підприємств і підприємців впливала на соціокультурні процеси в колоніях Північного Приазов’я, перетворюючи їх на промислово розвинені. Дійсно, на території Півдня Росії, переважно у Північному Приазов’ї, утворилась “особлива економічна зона”. Для Російської імперії наявність невеликого промислового центру, у порівнянні з сусідніми великими вугільно-металургійними комплексами Донбасу та Криворіжжя, безумовно, мало локальне значення, але вона сприяло загальному економічному розвитку Південного краю.

- На початковому етапі облаштування на новій Батьківщині, переселенці намагалися легітимізувати європейські норми самоврядування в умовах консервативної внутрішньої політики царату. Причому, російський уряд створював ілюзію „демократичного сприяння” розвитку місцевого самоврядування у колоніях. Існували всі низові ланки законодавчої, виконавчої та судової влади, які не перехрещувалась функціональними повноваженнями. На перший погляд, система самоорганізації колоністського населення нагадувала „громадське суспільство”. Утім, ця система стосувалась лише колоністських поселень, не поширюючись на інші ступені державного управління. Росія дозволяла переселенцям лише те, що не могло порушити її сталість.

Поведінка німців і менонітів залежала від типу їх ментальності. Ця галузь, що отримала назву “народної культури”, являло собою цілісне поєднання матеріальних умов життя, побуту та світосприйняття. Принципи соціальної допомоги знайшли своє утілення у соціальному страхуванні, страхуванні від пожежі, системі опіки та піклування, функціонування сирітських кас, перших богадільнях і лікарнях.

- У багатонаціональному й різноконфесійному Північному Приазов’ї німецьке та менонітське населення складалось з трьох груп віруючих – католиків, лютеран, та менонітів. Релігія для представників даних конфесій виступала цементуючим підґрунтям для збереження їх самобутності, мови, життєвих позицій. Однак, серед менонітів і німців відбувався процес церковного розколу на окремі приходи, який негативно впливав на людські долі та бентежив суспільство. Поширення протестантизму серед переселенців у регіоні було обумовлено: нерівномірністю часу влаштування колоній, а значить, можливістю появи серед переселенців інших приходів; втручанням російського уряду в суспільно-економічне життя колоністського товариства, в тому числі й допомоги з боку держави; гарантіями свободи за “Жалуваною грамотою” й ціною даних свобод; матеріальним розшарування серед колоністів; роллю людського чинника (лідера) в духовному житті колонії. Під визначенням “духовного відродження” найчастіше простежувалась тенденція економічної конкуренції. Молочанські церковні общини намагались знайти компроміс в надії зберегти менонітську общину від негативних наслідків релігійних розбіжностей. Крім того, нові релігійні течії "вюстізм”, „хлібопреломителі”, „гюпфери”, „штундисти” та ін. викликали негативну реакцію з боку православної церкви.

- Становлення та розвиток народної освіти у регіоні був визначений історичними, соціальними та політичними передумовами. Необхідність навчання диктувалася релігійними постулатами, згідно до яких, віруючий повинен був сам читати Біблію та інші священні книги. Однак, російська держава, враховуючи замкненість колоній переселенців, намагалась насадити в них і свою соціальну структуру. Своєрідне значення в цьому процесі мала допомога державних, земських установ, суспільства, окремих діячів. Протистояння даних факторів визначило особливості шкільної справи в даному регіоні. У цілому в німецьких і менонітських колоніях домінувала ортодоксально-конфесійна школа з її основними рисами: у сільських школах діти навчалися, як правило, до конфірмації; контроль за навчанням був обов'язковим для батьків; нагляд за школою здійснював пастор чи ксьондз; існував прямий зв'язок школи з громадою, завдяки чому, практично без допомоги уряду, школи функціонували за власні кошти, тобто із суспільних фондів. Впровадження русифікації у даному регіоні не викликало відкритої негативної реакції, як це було в Поволжі або Сибірі. Найважливіша мета народної освіти полягала у формуванні громадянської правосвідомості. Менонітські та німецькі колонії стали новаторами впровадження нових інноваційних форм навчання, надавши приклад для влаштування приватних пансіонатів і недержавних учбових закладів ( пансіонат Шмідта в к. Штейнбах, школа для глухонімих у к. Тіге та ін.).

- Німецько-менонітське населення Північного Приазов’я під тиском об’єктивних чинників мусило адоптуватись не тільки до природнокліматичних і соціальних умов, а й до інтеграційних процесів у Російському суспільстві, найбільш вагомих у економічних сферах. Між тим, соціально-економічні зміни другої половини ХІХ ст. стали підґрунтям початку процесу трансформації в російському суспільстві поняття „російський німець” у „німецьке питання”. Утім, переважна більшість російських німців, навіть в умовах антинімецького психозу в державі, що супроводжувався погромами та ліквідаційними законами, продовжували залишатися вірними своїй новій батьківщині. З початком Першої світової війни в Росії поширилась широкомасштабна антинімецька компанія.

Таким чином, епоха великого переселення й соціокультурного розвитку німців і менонітів у Північному Приазов’ї завершувалась під руїнами війн і політичних катаклізмів. Націоналізм поступово витісняв аристократично-космополітичний традиціоналізм, замінюючи його православним традиціоналізмом, ксенофобією націоналізму. Між тим, німці та меноніти зберегли вірність власним історичним традиціям, урятували, наскільки це було можливо, той особистий і неповторний менталітет російського відтінку, що представляє особливу, не лише етнографічну, але і культурно-історичну цінність у наші дні.

Основні положення і висновки дисертації викладено в наукових публікаціях:

Статті у наукових фахових виданнях

1. Німецькі колонії Бердянського повіту // Наукові записки (історичні науки). Спеціальне видання історичного факультету Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова й соціально-гуманітарного факультету Бердянського державного педагогічного університету. – К.- Бердянськ, 2002. – Випуск 46. – С. 47 – 51.

2. Особенности основания, адаптации и развития немецких и меннонитских колоний Бердянского уезда // Вопросы германской истории. Сб. науч. тр. / Отв.ред. С.И.Бобылева. – Д.: РИО ДНУ, 2003. – С. 75 – 85.

3. Міжетнічні відносини в Бердянському повіті (ХІХ ст.) // Вопросы германской истории: Сб. науч. тр./ Отв. ред. С.И. Бобылева. – Д.: РИО ДНУ, 2004. – С. 48 – 56.

4. Релігійний фактор в соціокультурному житті колоністів Бердянського повіту (друга пол. ХІХ – поч. ХХ ст.) //Науковий вісник Чернівецького університету. Філософія. – Чернівці, 2004. – Випуск 203-204. – С. 182 – 185.

Статті, тези доповідей

5. Проблеми освіти в німецьких і менонітських колоніях Бердянського повіту ( ХІХ ст.) // Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного інституту. – Бердянськ, 2000. – С.150 – 157 .

6. Проблеми становлення міського самоврядування м. Бердянськ // Міжнародна наукова конференція “Десять років незалежності України: минуле та сучасне державотворення. Тези наукових доповідей. – К., 2001. – С. 20-21.

7. Wie die Kultur in Kreis Berjansk entstand // Lutherische Gemeinde.- Kirhengemeinde Berdjansk. – Jahrg, 2003. – № 3. – S. 12-15.

8. Культурологічні аспекти минулого і сьогодення (з досвіду культури менонітів) // Міжнародна науково-теоретична конференція студентів, аспірантів та молодих вчених “ Соціально-економічні, політичні та культурологічні оцінки та прогнози на рубежі двох тисячоліть” (м. Тернопіль, 20 лютого 2003 р. Тези доповідей. – Тернопіль: Підручники й посібники, 2003. – С. 9

АНОТАЦІЯ

Захарченко Т.К. Соціокультурний розвиток німецьких і менонітських колоній Північного Приазов’я (ХІХ – початок ХХ століття). Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02. – Всесвітня історія. Дніпропетровський національний університет, Дніпропетровськ, 2005

Дисертація являє собою комплексне дослідження, присвячене соціокультурному розвитку німецьких і менонітських колоній Північного Приазов’я. Виявлено причини, наслідки й особливості міграційних процесів: імміграції німців і менонітів у Російську імперію та еміграцію за кордон під впливом впровадження антинімецьких ліквідаційних законів. Зроблено висновок про виняткове значення впливу німецьких і менонітських колоній Північного Приазов’я, як самих багатіших й влаштованих, на суспільний розвиток південного регіону імперії протягом ХІХ – поч. ХХ ст.

Ключові слова: Північне Приазов’я, Приазовські німці, меноніти, етноконфесійна спільнота.

АННОТАЦИЯ

Захарченко Т.К. Социокультурное развитие немецких и меннонитских колоний Северного Приазовья ( ХІХ – начало ХХ века). Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02. – Всемирная история. Днепропетровский национальный университет, Днепропетровск,2005.

Диссертация представляет собой комплексное исследование, посвященное социокультурному развитию немецких и меннонитских колоний Северного Приазовья. Определены причины, следствия и особенности миграционных процессов: иммиграция немцев и меннонитов в Российскую империю и эмиграция за рубеж ( под воздействием антинемецкой компании.) Автор пришел к выводам об исключительном влиянии немецких и меннонистких колоний Северного Приазовья, как самых богатых и обустроенных на общественное развитие южного региона Российской империи в течении ХIХ – в начале ХХ ст.

Ключевые слова: Северное Приазовье, Приазовские немцы, меннониты, етноконфесиональное общество.

SUMMARY

Zaharchenko