Загальна характеристика роботи
Інститут педагогіки АПН України
Головко
Інна Анатоліївна
удк 4У(077)
Формування у молодших школярів
початкових умінь складати
твори-міркування
13.00.02 – теорія і методика навчання української мови
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук
Київ –1999
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Слов’янському державному педагогічному інституті
Науковий керівник: | Бадер Валентина Іванівна, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри української мови та літератури Слов’янського державного педагогічного інституту.
Офіційні опоненти: | Біляєв Олександр Михайлович, член-кореспондент АПН України, доктор педагогічних наук, професор, головний науковий співробітник лабораторії методики української мови Інституту педагогіки АПН України.
Собко Валентина Олексіївна, кандидат педагогічних наук, доцент, завідувач кафедри української мови Глухівського державного педагогічного інституту ім. С.М.Сергєєва-Ценського
Провідна установа: | Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С.Сковороди
Захист відбудеться “ 15 ” вересня 1999 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.452.02. в Інституті педагогіки АПН України (за адресою: 252051, вул. Артема, 52, к. ).
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту педагогіки АПН України.
Автореферат розіслано 14 серпня 1999р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Н.В.Бондаренко
Загальна характеристика роботи
Актуальність дослідження. На сучасному етапі розвитку наша країна зазнає значних перетворень у економічній, політичній, виробничій, культурно-освітній сферах життя. Масовий перехід до користування електронно-обчислювальною технікою, робота з різноманітними носіями інформації, впровадження нових технологій виробництва вимагають від кожного індивіда розвиненого логічного мислення, мовлення, пам’яті, уваги. Економічні зміни в країні, активізація політичних дискусій зумовлюють потребу виховувати інтелектуально розвинену особистість, здатну насамперед грамотно, аргументовно та переконливо доводити власну думку.
Перетворення в сучасному суспільстві впливають передусім на навчання та виховання підростаючого покоління, тому перед школою постає завдання не тільки подати необхідні знання з різних галузей науки, а й на основі цих знань розвинути особистість школяра, виховати культуру його мислення та мовлення. У цьому аспекті особливої уваги потребує початкова ланка освіти, оскільки тут формується більшість загальнонавчальних умінь і навичок, розвиваються розумові операції, вдосконалюються мовлення, мислення, пам’ять, увага, уява та інші психічні функції особистості.
Посилення розвивального компонента початкового навчання зумовлює важливу роль рідної мови, від оволодіння усною та писемною формами якої залежить подальша освіта молодших школярів. На уроках мови та мовлення формується особистість учня, відбувається становлення громадянських, інтелектуальних та морально-етичних якостей. Визнаючи важливість глибокого засвоєння учнями мовленнєвих понять, лінгвісти, методисти, психологи та вчителі-новатори на основі комунікативно-діяльнісного підходу розробляють шляхи оновлення і вдосконалення системи початкової освіти.
При загальному зростанні інтересу до проблем розвитку зв’язного мовлення та логічного мислення малодослідженим методичним питанням залишається формування в учнів початкових класів умінь і навичок складати твори-міркування. Тривалий час побудову текстів цього типу вважали занадто складним завданням для молодших школярів, тому більшість методичних розробок стосується процесу складання роздумів у середній ланці. Так, у наукових працях М.Г.Стельмаховича, Т.О.Ладиженської, Д.М.Кравчука, А.Г.Галетової та ін. обрунтовано провідні положення процесу навчання складати твори-роздуми в середніх та старших класах, охарактеризувано типи учнівських помилок, вказано вміння, потрібні для складання роздуму, різновиди тренувальних вправ тощо.
Проблема вироблення в молодших школярів доведеності міркувань також набула останнім часом значної актуальності. Проте більшість дослідників (Р.В.Загоруй, О.І.Гришко, Л.С.Карнацевич, В.П.Щербініна) вбачають шляхи її розв’язання здебільшого на уроках математики, що не сприяє виробленню потрібного на усіх заняттях загальнодидактичного вміння доводити власну думку. рунтовністю та перспективністю в цьому плані характеризуються дослідження О.Я.Савченко, В.Ф.Паламарчук, Т.В.Косми. Вчені намічають оптимальні шляхи розвитку мислення учнів початкових класів, характеризують різновиди тренувальних завдань, спрямованих на формування вміння логічно і переконливо доводити власну думку на заняттях з математики, природознавства, читання. І хоча в розроблених методиках навчання враховуються різні напрями інтелектуального розвитку молодших школярів, завдання довести свою думку в них рідко пов’язується з вимогою правильно оформити власне доведення у вигляді тексту-міркування.
Констатуючі зрізи вмінь і навичок учнів початкових класів складати твори-міркування, що проводилися протягом 1995-1996 рр., виявили ряд недоліків, а саме: відсутність теоретичних відомостей про текст-міркування, недосконалість умінь і навичок будувати такі тексти. Завдання виділити смислові частини висловлювання типу міркування, назвати їх, дібрати докази до поданого твердження, прочитати міркування з потрібною інтонацією тощо викликають в учнів великі труднощі. Результати бесід з дітьми, анкетувань учителів початкових класів та спостережень за навчально-виховним процесом протягом 1995-1998 рр., свідчать також про недостатній рівень знань більшості класоводів про текст-міркування, його специфічні ознаки, методику опрацювання.
Таким чином, актуальність обраної проблеми дослідження пояснюється, по-перше, потребами сучасного суспільства у всебічно розвиненій особистості, здатній переконливо та аргументовно доводити власну думку; по-друге, недостатньою розробленістю її в сучасній методичній науці; по-третє, недосконалістю вмінь і навичок молодших школярів складати твори-міркування; по-четверте, низьким рівнем знань учителів про текст-міркування, специфіку його змістової, мовної і структурної організації.
Усе викладене вище зумовило потребу організувати теоретико-експериментальне дослідження з метою розробки методики формування в молодших школярів комунікативних умінь і навичок будувати висловлювання типу міркування. Відповідно до наведених причин та потреби вдосконалювати навчально-виховний процес у початковій школі нами було обрано тему дисертаційного дослідження - “Формування у молодших школярів початкових умінь і навичок складати твори-міркування”.
Об’єктом дослідження є процес розвитку зв’язного мовлення молодших школярів в умовах загальноосвітньої школи, а предметом - методика формування в них умінь і навичок будувати висловлювання типу міркування.
Мета дослідження полягає у розробці наукових засад процесу формування вмінь і навичок складати твори-міркування та створенні ефективної методики навчання молодших школярів складати твори цього типу.
У процесі розробки тренувальних вправ ми виходили з припущення, що ефективна система навчання складати висловлювання типу міркування в початкових класах має грунтуватися на таких лінгводидактичних принципах:
- системному опрацюванні елементарних відомостей про текст-міркування на заняттях з усіх предметів початкового шкільного циклу;
- практичному ознайомленні молодших школярів з основними законами логіки;
- послідовному оволодінні різними формами думки: поняттям, судженням, умовиводом, доведенням, міркуванням;
- поділі процесу навчання складати висловлювання типу міркування на два етапи: підготовчий та основний;
- опрацюванні відомостей про текст-міркування та вироблення відповідних умінь і навичок у зв’язку із засвоєнням загальних ознак тексту та відомостей про інші типи мовлення.
Завдяки додержанню зазначених принципів молодші школярі свідомо засвоюють основні відомості про текст-міркування, краще оволодівають основними вміннями і навичками складати такі тексти.
Досягненню мети та перевірці гіпотези сприяло розв’язання таких завдань:
1. Дослідити логічні та лінгвістичні основи висловлювання типу міркування, психолого-педагогічні особливості формування комунікативних умінь і навичок молодших школярів, шляхи опрацювання текстів-міркувань у сучасній методичній науці.
2. Встановити відповідність програмним вимогам знань учнів молодших класів про текст-міркування, умінь і навичок будувати твори.
3. Розробити зміст експериментальної системи тренувальних вправ на формування в молодших школярів умінь і навичок складати висловлювання типу міркування відповідно до пропонованих положень її організації.
4. Експериментально перевірити ефективність розробленої методики в практиці початкового навчання.
У процесі розв’язання зазначених завдань використовувалися теоретичні та емпіричні методи дослідження.
До теоретичних належали: аналіз логічної, лінгвістичної, психологічної, загальнодидактичної, методичної літератури в розрізі досліджуваної проблеми; ретроспективний та прогностичний аналіз літературних джерел; метод теоретичного аналізу та синтезу під час визначення мети, завдань, предмета, об’єкта, гіпотези дослідження; синтезування результатів експерименту.
До групи емпіричних входили: аналіз творів-міркувань учнів 1 - х класів чотирирічної та 1 іх класів трирічної початкової школи; аналіз анкет учителів початкових класів; спостереження за навчально-виховним процесом на всіх заняттях шкільного циклу; бесіди з учителями та молодшими школярами з метою діагностування рівня сформованості основних комунікативних умінь і навичок; аналіз результатів навчальної діяльності учнів початкових класів.
Дисертаційне дослідження проводилося протягом 1995 - 1998рр. на базі СЗШ № 5, 17 міста Слов’янська, Привільської середньої школи Слов’янського району Донецької області, СЗШ № 57 м. Луганська, Острівщанської неповної середньої школи Близнюківського району Харківської області. Провідним методом дослідження був психолого-педагогічний експеримент, який включав констатуючий, формуючий та контрольний етапи з якісною і статистичною обробкою результатів.
Дослідження проводилося у два етапи. На першому етапі визначалися тема, мета, завдання дослідження, аналізувалася науково-методична література, вивчався процес засвоєння відомостей про текст-міркування у практиці початкового навчання, формулювалися гіпотеза та провідні положення експериментальної системи тренувальних вправ. На другому етапі проводився формуючий експеримент, досліджувався процес виконання молодшими школярами тренувальних завдань з теоретичними узагальненнями результатів, перевірялася ефективність розробленої системи вправ на формування комунікативних умінь і навичок, необхідних під час складання висловлювань типу міркування.
Наукова новизна дослідження визначається тим, що в ньому вперше розроблено системний підхід до формування в молодших школярів умінь і навичок складати твори-міркування з урахуванням їх логічних та лінгвістичних особливостей на всіх заняттях початкового шкільного циклу.
Теоретична значущість дослідження полягає у виявленні методичних, психологічних та загальнодидактичних умов реалізації системного підходу до навчання молодших школярів складати твори логічного типу, визначенні кола логічних та лінгвістичних відомостей про текст-міркування, засвоєння яких сприяє формуванню вміння продукувати такі твори впродовж навчання в початковій школі.
Практичне значення здобутих результатів - це виділення груп комунікативних умінь, потрібних для складання висловлювань типу міркування; створення системи розвиваючих вправ, використання яких дозволяє поступово сформувати необхідні уміння; розробка та експериментальна апробація методики навчання складати твори-міркування у початковій школі; характеристика критеріїв оцінювання творів-міркувань учнів 1-их, 2-их, 3-іх, 4-их класів; визначення рівня вмінь і навичок молодших школярів, що навчалися за традиційною та експериментальною методиками.
Апробація, використання та впровадження результатів дослідження здійснювалися шляхом популяризації його основних ідей на міжвузівській науковій конференції “Українська мова. Теорія і практика” /25-27 січня 1997 р. Донецький державний університет/; публікації статей у журналі “Початкова школа”, у збірнику наукових праць “Гуманізація та гуманітаризація освіти” Слов’янського державного педагогічного інституту.
Практичні результати дослідження використовувалися у практиці роботи шкіл № 5, 17 м. Слов’янська та Слов’янського району, СЗШ № 57 м.Луганська, Острівщанської неповної середньої школи Харківської області. Виділені теоретичні положення використовуються на заняттях з методики викладання української мови в початкових класах, теорії та практики розвитку мовлення на факультеті підготовки вчителів початкових класів Слов’янського державного педагогічного інституту.
На захист виносяться:
1. Теоретичне обгрунтування ролі системного та послідовного формування в учнів початкових класів умінь і навичок складати твори-міркування на заняттях з різних предметів.
2. Експериментальна методика навчання молодших школярів продукувати твори-міркування з урахуванням їх логічних та лінгвістичних особливостей на всіх заняттях початкового шкільного циклу.
3. Групи пропедевтичних умінь і навичок, призначених для опрацювання поданого зразка тексту-міркування та пов’язаних із складанням власного висловлювання основних умінь.
4. Класифікація тренувальних завдань на вдосконалення в учнів початкових класів умінь і навичок складати висловлювання типу міркування.
Структура та основний зміст дисертації
Дисертація складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків. Обсяг роботи - 150 сторінок основного тексту, в тому числі, 5 таблиць, 10 діаграм, 9 схем, 4 пам’ятки дій, 1 алгоритм. Список використаних джерел містить 218 найменувань.
У вступі обрунтовано актуальність проблеми дослідження, визначено його мету, завдання, предмет, об’єкт, сформульовано гіпотезу, охарактеризовано методи та етапи дослідницької роботи, розкрито методологічні засади, наукову новизну, теоретичну та практичну значущість здобутих результатів.
У першому розділі – “Формування вмінь і навичок складати твори-міркування в теорії та практиці початкового навчання” – визначено психологічні, дидактичні та методичні умови навчання молодших школярів складати висловлювання типу міркування, виділено основні логічні та лінгвістичні характеристики тексту цього типу, проаналізовано стан викладання відомостей про текст-міркування у практиці сучасної школи.
Комунікативно-діяльнісний підхід до визначення обсягу комунікативних умінь і навичок, необхідних під час складання висловлювання типу міркування, обумовив дослідження логічних та лінгвістичних ознак тексту, психолого-педагогічних особливостей розвитку мовленнєвих та розумових якостей особистості, а також розгляд методичних шляхів опрацювання текстів-міркувань у початкових класах.
Науковці визначають основні риси міркування як типу мовлення. А.Й.Багмут, І.Р.Вихованець, І.Р.Гальперін, О.М.Кожин, М.М.Кожина, О.А.Нечаєва, В.В.Одинцов, Г.Я.Солганік та ін. виділяють найхарактерніші ознаки лінгвістичної моделі тексту-міркування, до яких належать монологічна форма існування в мовленні, використання структурних прийомів градації, аргументації, констатації, пояснення, абзацний поділ тексту, ланцюговий тип тема-рематичного зв’язку, автосемантичність речень, що утворюють тезу та висновок, наявність вставно-модальних конструкцій причинно-наслідкового значення тощо.
За результатами логічних досліджень Ю.О.Петрова, М.Н.Алексеєва, О.А.Івіна, І.В.Дуцяка, А.О.Єришева, Є.Ф.Сластенка та ін., міркування визначається як особлива інтелектуальна операція, що складається з понять, суджень, умовиводів, доведень та логічного зв’язку між ними. Результатом міркування має бути істинна з логічної точки зору думка. Вчені виділяють основні ознаки міркування, найпоширеніші логічні помилки, яким треба запобігати в процесі його творення, описують критерії аналізу цієї форми вираження думки.
Психологічні особливості учнів молодшого шкільного віку, провідні риси мислення й мовлення, дидактичні шляхи їх розвитку знайшли відображення в працях українських та російських психологів С.Л.Рубінштейна, Д.Б.Ельконіна, О.К.Тихомирова, І.О.Синиці, Г.С.Костюка, Г.О.Балла, О.Р.Лурії, Т.В.Косми, В.Ф.Паламарчук, Л.М.Бутивщенко, Л.Ф.Войтко, Д.Г.Бутко, Л.Ф.Обухової, М.І.Жинкіна та ін. Дослідження психолого-педагогічних основ допомогло визначити вікові особливості мислення та мовлення, закономірності їх розвитку в процесі навчання, різновиди суджень та умовиводів молодших школярів, окреслити психологічне та дидактичне підгрунтя навчання складати висловлювання типу міркування в початкових класах.
Розподіл учнівських творів на розповідь, опис та роздум (міркування) бере початок у ХІХ ст. і пов'язаний з іменами видатних методистів І.Гаврилова, В.Водовозова, Ф.Буслаєва, Є.Гугеля та ін. Визнаючи роздум найскладнішим для школярів типом тексту, методисти кінця ХІХ ст. основну увагу звертали на засвоєння логічної організації висловлювання, що негативно впливало на розвиток комунікативних умінь і навичок учнів. Починаючи з 70-х років нашого століття М.Р.Львов, Т.О.Ладиженська, М.С.Вашуленко, О.Н.Хорошковська, М.Г.Стельмахович, В.І.Бадер, А.Г.Галетова, В.О.Собко та інші російські та українські методисти здійснюють спроби створити ефективну систему розвитку мовлення школярів на основі функціонально-стилістичного та комунікативно-діяльнісного підходів до формування в учнів загальноосвітньої школи мовленнєвих умінь і навичок.
З урахуванням особливостей мовлення та мислення учнів молодшого шкільного віку, опорою на виділені А.Г.Галетовою, Д.М.Кравчуком, Т.О.Ладиженською, М.Г.Стельмаховичем та ін. основні положення процесу навчання складати роздуми у середній та старшій ланках ми розробили експериментальну методику формування в молодших школярів початкових умінь і навичок будувати твори-міркування.
Для виявлення рівня викладання відомостей про висловлювання типу міркування в практиці сучасної початкової школи було використано різноманітні методи дослідження: спостереження за навчально-виховним процесом, анкетування вчителів, констатуючі зрізи знань, умінь і навичок учнів початкових класів, індивідуальні бесіди з педагогами та учнями, аналіз програм та підручників з рідної мови в аспекті досліджуваної проблеми. Результати спостережень за навчально-виховним процесом на 619 уроках з різних предметів початкового циклу свідчать про недостатність уваги педагогів до проблеми формування в молодших школярів комунікативних умінь, зокрема навичок будувати висловлювання типу міркування. Лише 18,7% загальної кількості опитаних учителів початкових класів мають достатній обсяг знань про текст-міркування та методику його опрацювання.
Констатуючий зріз, проведений наприкінці першої чверті 1-го класу, на кінець навчального року в 1-их, 2-их, 3-іх класах трирічної школи та після 1-го, 2-го, 3-го, 4-го років навчання у чотирирічній школі показав, що уміння й навички будувати твори-міркування приблизно у 82% учнів першого класу, 95% учнів другого класу, 89% учнів третього класу та 92% учнів четвертого класу не відповідають програмним вимогам. Конструюючи пояснення, обгрунтування думки, висловлювання типу міркування, молодші школярі не звертають уваги на достатність аргументації, якість доказів, правильність їх оформлення, виявляють незнання специфічних особливостей висловлювання, невміння добирати докази та формулювати висновок.
Отже, на сучасному етапі процес навчання будувати висловлювання типу міркування в початковій школі характеризується рядом недоліків, що зумовлює потребу розробити ефективну експериментальну систему вдосконалення основних комунікативних умінь і навичок, необхідних для успішного складання творів-міркувань, побудови висловлювань типу міркування у процесі опанування різних навчальних предметів початкового циклу.
У другому розділі – “ Експериментальна методика навчання молодших школярів складати твори-міркування” – визначено мету, завдання, провідні принципи експериментального навчання, обсяг комунікативних умінь і навичок, необхідних молодшим школярам під час складання творів-міркувань, класифіковано різновиди тренувальних завдань для формування цих умінь, охарактеризовано методику впровадження розробленої системи тренувальних вправ, перевірено її ефективність.
У відповідності з метою та завданнями дисертаційного дослідження, було визначено зміст експериментальної системи навчання, провідними принципами якої стали:
1. Процес удосконалення умінь і навичок будувати висловлювання типу міркування повинен відображати тісний взаємозв’язок розвитку мовлення і мислення молодших школярів.
2. Урахування стадій мовленнєвого акту під час виділення комунікативних умінь і навичок, необхідних для складання твору-міркування, сприяє свідомому опануванню специфіки такого тексту та етапів його творення.
3. Формування в молодших школярiв умінь складати твори-мiркування має рунтуватися на засвоєннi загальних ознак тексту та пов’язуватися з виробленням навичок продукувати висловлювання інших типів мовлення.
4. Для ефективного розв’язання поставлених завдань слід у процесі опанування всіх навчальних предметів початкової школи планомірно розвивати в мисленні молодших школярів рiзні форми органiзацiї думки: поняття, судження, умовивід, доведення, мiркування.
5. Практичне ознайомлення школярiв з основними логiчними законами є обов'язковою умовою підвищення результативності навчального процесу.
Процес формування початкових умінь молодших школярів складати твори-міркування у відповідності з принципом поступового ускладнення матеріалу поділявся на два етапи: пропедевтичний та основний. Пропедевтичний тривав протягом першого, другого та першої чверті третього року навчання. Самостійне продукування творів-міркувань (з другої чверті третього класу) знаменує собою початок основного етапу. Розроблена експериментальна методика є системою, суть якої складає органічний взаємозв’язок таких елементів: методи та прийоми, уміння і навички, необхідні для побудови твору-міркування, тренувальні вправи, спрямовані на формування цих умінь.
Уміння, необхідні під час конструювання висловлювання типу міркування, було розподілено на дві групи: пропедевтичні та основні. Під час розподілу ми керувалися таким критерієм: усі вміння, необхідні для опрацювання готового тексту, включаючи його переказування,
видозміну, доповнення, заміну частин тощо, належали до пропедевтичних, а вміння, пов’язані з побудовою власного повного тексту-міркування, - до основних. До першої групи належали такі: розпізнавати міркування серед інших типів мовлення, визначати тему та головну думку міркування, добирати докази, виділяти та передавати в мовленні причинно-наслідкові залежності між явищами та поняттями, робити висновки та чітко формулювати власну думку, правильно інтонувати висловлювання типу міркування, переказувати текст-міркування, редагувати подане міркування. Вказана послідовність умінь і навичок відображає їх поступове вироблення в процесі експериментального навчання.
До групи основних умінь належали такі: правильно обирати тип мовлення, визначати тему, головну думку та мету власного твору-міркування, добирати необхідні мовні засоби оформлення міркувань, ділити власний твір на абзаци, інтонувати власне міркування, редагувати власне висловлювання. Аналогічно до пропедевтичної групи основні вміння формувалися послідовно, відповідно до наведеної послідовності, що сприяло відображенню всіх стадій мовленнєвого акту під час складання школярами висловлювань типу міркування.
Специфічність змістових, композиційних та мовних ознак тексту-міркування передбачала особливий методичний підхід до класифікації тренувальних завдань для вироблення вмінь і навичок складати висловлювання такого типу. Трансформуючи етапи формування мислення дитини, визначені В.Ф.Паламарчук, ми користувалися такою класифікацією тренувальних вправ: кумулятивні, мотивуючі, діагностичні, узагальнюючі. Види навчальної мовленнєвої діяльності молодших школярів під час виконання пропедевтичних та основних тренувальних вправ відображено в таблиці.
тренувальні вправи
ПРОПЕДЕВТИЧНІ
кумулятивні | мотивуючі
1. спостереження за специфічними особливостями текстів-міркувань;
2. порівняння текстів різних типів;
3. встановлення відповідності між частинами
міркування;
4. визначення компонентів ситуації спілкування;
5. видозміна міркування за завданням;
6. відновлення деформованих частин міркування;
7. переказ міркування. | 1. пояснення думки;
2. обгрунтування положення;
3. доведення тверджен-
ня.
основні
діагностичні | узагальнюючі
1. редагування міркування;
2. доповнення та розширення міркування;
3. складання речень з причиновим і наслідковим значенням;
4. самостійне складання творів-міркувань. | 1. членування міркувань на логічно завершені частини;
2. складання плану тексту-міркування;
3. складання схеми тексту-міркування;
4. побудова творів-міркувань за планом;
5. конструювання творів-міркувань за схемою.
Кумулятивні вправи використовувалися головним чином на уроках мови та мовлення, іноді - на заняттях з природознавства, читання та трудового навчання, якщо характер використовуваного на цих уроках дидактичного матеріалу містив елементи обгрунтування, розмірковування чи сприяв постановці подібних завдань. Дидактичною метою діагностичних вправ є контроль та перевірка знань, умінь і навичок молодших школярів. Водночас, у результаті виконання кожного творчого завдання учні набували певних знань, відпрацьовували комунікативні вміння, тому діагностичні вправи використовувалися і як засіб формування навичок складати твори.
Завдання мотивуючого характеру готували школярів будувати доведення, розвивали уміння орієнтуватися в причинно-наслідковому зв’язку, привчали аргументувати кожну відповідь на уроці, сприяли удосконаленню розумових та мовленнєвих якостей учнів. До групи узагальнюючих належать усі різновиди завдань, що містять елементи засвоєння та теоретичного узагальнення структури міркування. Вправи такого типу є одночасно й ефективним засобом перевірки набутих молодшими школярами знань, умінь і навичок, тому активне їх використання припадало головним чином на четвертий рік навчання в початковій школі.
Експериментальне навчання проводилося протягом 1995 - 1998 років у 14-ти класах середніх загальноосвітніх шкіл № 5, 17 м.Слов’янська Донецької області, чотирьох класах Привільської загальноосвітньої школи Слов’янського району Донецької області, трьох класах школи № 57 м.Луганська, чотирьох класах Острівщанської неповної середньої школи Близнюківського району Харківської області.
Експериментом було охоплено 658 учнів початкових класів. Крім того, у процесі констатуючих зрізів знань, умінь і навичок учнів аналізувалися роботи 390 учнів 15 контрольних класів шкіл № 5, 17 м.Слов’янська, Привільської загальноосвітньої школи, Острівщанської неповної середньої школи. У процесі дослідження 25 експериментальних класів навчалися за розробленою програмою формування вмінь і навичок складати висловлювання типу міркування, 15 контрольних класів працювали за загальноприйнятою методикою опрацювання міркувань у початкових класах.
Експериментальна методика розраховувалася на чотирирічне початкове навчання і передбачала протягом післябукварного періоду 1-го класу практичне засвоєння школярами слів причинно-наслідкового значення, ознайомлення з інтонацією перелічування, переконання, мовно-логічною схемою пояснення думки за допомогою вироблення елементарних пропедевтичних умінь та використання найпростіших різновидів діагностичних і мотивуючих вправ.
На другому році навчання та протягом першої чверті 3-го класу учні ознайомлювалися з визначенням тексту-міркування, його будовою, метою у мовленні, адресатом, роллю абзаців у тексті такого типу, практично засвоювали конструкції причинно-наслідкового значення, схеми обгрунтування та доведення думки; відпрацьовували уміння пропедевтичної групи за допомогою виконання вправ кумулятивного, мотивуючого та діагностичного характеру.
З другої чверті 3-го класу засвоювалися засоби мовного оформлення міркувань різних стилів, особливості складання плану та схеми міркування; учні практично усвідомлювали основні логічні закони, схеми редагування та конструювання творів логічного типу. У цей період починали вироблятися уміння основної групи та використовувалися переважно діагностичні й узагальнюючі вправи.
Навчання за розробленою методикою у 4-му класі передбачало закріплення в свідомості учнів прийомів переказування, конструювання, переконструювання, продукування висловлювань, складання плану та схеми міркування, відомостей про особливості міркувань різних стилів; вироблення найскладніших умінь основної групи; переважне використання складних різновидів діагностичних та узагальнюючих вправ.
Перевірка ефективності розробленої системи тренувальних вправ показала, що в учнів експериментальних класів значно вищий коефіцієнт правильно складених творів. Рівень знань, умінь і навичок школярів, які протягом трьох років навчання виконували експериментальні вправи, в цілому відповідає програмним вимогам. Натомість знання учнів контрольних класів про текст-міркування та прийоми його складання містили ряд недоліків: невдале використання слів причинно-наслідкового значення, відсутність засобів зв’язку між реченнями в тексті або їх часте повторювання, відсутність мовного зв’язку між частинами тексту, неправильна змістова організація тези, доказів чи висновку, бездоказовість міркування в цілому та ін. Результативність пропонованої методики навчання ілюструє порівняльна таблиця, складена на основі аналізу творів учнів експериментальних та контрольних класів.
У таблиці подано відсоткову кількість творів, для яких було застосовано той чи інший критерій оцінювання:
Класи | ІІ
клас | ІІІ
клас | ІV
клас
Ознаки міркування | експери-
ментальні | контро-
льні | експери-ментальні | контро-
льні | експери-ментальні | контро-
льні
наявність
висновку | __ | __ | 62,1% | 35,4% | 53,8% | 10%
наявність
абзаців | __ | __ | __ | __ | 48,4% | 4,5%
наявність при-
чинових синта-
ксем | 71,8% | 32% | __ | __ | 91,1% | 78%
зв’язність
викладу | 49,3% | 16% | 84% | 58,2% | 56,2% | 12,8%
достатність доказів | 64,2% | 38% | 73,2% | 31% | 84,8% | 49,7%
наявність твердження | 80,3% | 52% | __ | __ | 80,2% | 72%
У процесі експериментальної перевірки розробленої системи тренувальних вправ підтвердилася істинність вихідної гіпотези: системний вплив на мовлення і мислення учнів початкових класів за допомогою формування вмінь і навичок складати висловлювання типу міркування на всіх заняттях шкільного циклу з урахуванням лінгвістичної й логічної природи текстів цього типу забезпечує свідоме й повне оволодіння вміннями і навичками складати твори-міркування. Позитивні результати навчання за допомогою експериментальної системи тренувальних вправ свідчать про ефективність пропонованої методики та необхідність упровадження основних її положень у практику початкового навчання.
Вивчення науково-теоретичних основ проблеми формування комунікативних умінь і навичок, необхідних під час складання висловлювання типу міркування, дає змогу визначити напрями подальших досліджень. Основними з них є такі:
а) формування вмінь і навичок будувати твір-міркування залежно від форми мовлення (усної чи писемної);
б) удосконалення вмінь і навичок школярів будувати стилістично диференційовані твори-міркування ;
в) урахування принципів наступності та перспективності в роботі над текстами-міркуваннями в початкових та середніх класах.
Основні результати проведеного дослідження відображено в таких публікаціях:
1. Робота над текстами-міркуваннями як засіб гуманізації початкового навчання // Гуманізація навчально-виховного процесу: Наук.-метод. зб. Вип.IV. – Слов’янськ: ІЗМН-СДПІ, 1998. –С. .
2. Розвиток умінь третьокласників складати тексти-міркування // Початкова школа. – 1997. – №6. – С. 18-22.
3. Системність у роботі над творами-міркуваннями // Початкова школа. – 1998. – №2. –С.13_.
4. Формування у молодших школярів початкових умінь і навичок складати твори-міркування під час вивчення теми “Іменник” //Початкова школа. – №8. – 1999. – С.15-18.
5. Наступність у формуванні умінь складати твори-роздуми //Рідна школа. – №9. – 1999. –С. 58-59.
6. Особливості опрацювання міркувань у педагогічних вузах // Пр. Межвуз. конф. “Українська мова. Теорія і практика”. – Донецьк: ДонДУ. – 1997. – С. 106-107
Анотації
Головко І.А. Формування початкових умінь і навичок молодших школярів складати твори-міркування. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 – теорія і методика навчання української мови. – Інститут педагогіки АПН України, Київ, 1999.
У дисертації представлено теоретично обгрунтовану та експериментально перевірену методику формування в молодших школярів початкових умінь і навичок складати твори-міркування. Її суть полягає у системному опрацюванні міркувань з урахуванням їх логічних і лінгвістичних особливостей на заняттях з різних навчальних предметів початкового циклу. Пропонована методика сприяє поглибленню знань учнів початкових класів про текст-міркування та виробленню стійких навичок доведення власної думки.
Ключові слова: мислительно-мовленнєві уміння, твори-міркування, молодші школярі.
Головко И.А. Формирование начальных умений младших школьников составлять сочинения-рассуждения. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.02. – теория и методика обучения украинскому языку. – Институт педагогики АПН Украины, Киев, 1999.
В диссертации представлена теоретически обоснованная и экспериментально проверенная методика формирования начальных умений и навыков младших школьников составлять сочинения-рассуждения. Ее суть состоит в системном изучении рассуждений с учетом их логических и лингвистических особенностей на занятиях по разным учебным предметам начального цикла.
Обучение младших школьников составлять сочинения-рассуждения осуществляется путем формирования ряда специфических умений и навыков с помощью упражнений развивающего характера, разработанных автором. В работе представлена логическая характеристика рассуждения как формы выражения мысли и лингвистическая – как типа речи по цели высказывания, исследованы и описаны психологические, методические, общедидактические основы процесса формирования у младших школьников умений составлять высказывания типа рассуждения.
С учетом тесной взаимосвязи мышления и речи, созданная классификация тренировочных заданий отображает этапы формирования умственной активности: кумуляцию, диагностику, мотивацию и осознание способа мыслительной деятельности. Предлагаемая методика способствует углублению знаний учеников младших классов про текст-рассуждение и выработке устойчивых навыков доказывания собственной мысли.
Ключевые слова: мыслительно-речевые умения, младшие школьники, сочинения-рассуждения.
Golovko I.A. “The formation of junior schoolchildren’s elementary skills of writing a composition-meditation”. Manuscript.
The thesis for the degree of candidate of pedagogical sciences. Speciality 13.00.02. – Teaching Тнеоry and Methodology of Ukrainian language. Institute of Pedagogics Academy of Pedagogical sciences of Ukraine. Kyiv. 1999.
The thesis presents the theoretical basis and experimentally proved method of formation by junior schoolchildren’s elementary skills and habits of writing a composition-meditation taking into consideration their logical peculiarities in different subjects.
Proposed method promotes deepening the awareness of junior schoolchildren about the text-meditation and ensures the formation of steady skills to prove their own opinion.
Key words: thought and speech skills, junior schoolchildren, composition-meditation.
