КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ЗАХАРОВА Юлія Миколаївна
УДК 81 ? 342.9 = 111 : 81 ? 246.2
ПРОСОДИЧНА ІНТЕРФЕРЕНЦІЯ В АНГЛОМОВНОМУ ДИСКУРСІ
(експериментально-фонетичне дослідження мовлення
арабо-англійських білінгвів)
Спеціальність 10.02.04 – германські мови
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук
Київ – 2005
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі англійської філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор
БЄЛОВА Алла Дмитрівна,
завідувач кафедри англійської філології
Інституту філології
Київського національного університету
імені Тараса Шевченка
Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор
ПЕТРЕНКО Олександр Дем’янович,
декан факультету іноземної філології,
завідувач кафедри німецької філології
Таврійського національного університету
імені В.І.Вернадського
кандидат філологічних наук, доцент
ПАНАСЕНКО Наталія Іванівна,
професор кафедри практики
англійської мови
Черкаського національного університету
імені Богдана Хмельницького МОН України
Провідна установа: Одеський національний університет
ім. І.І.Мечникова,
кафедра лексикології та стилістики
англійської мови
Захист дисертації відбудеться „ 17 ” лютого 2005 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.11 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, бульвар Шевченка, 14.
З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58.
Автореферат розісланий „ 8 ” січня 2005 р.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради
доктор філологічних наук І.В.Смущинська
Поширюючись у різних регіонах світу та перетворюючись на засіб міжкультурного спілкування, сучасна англійська мова набуває більшої варіантності. Одним із прикладів міжкуль-турної комунікації є кон-тактування членів арабської спільноти з представниками англомовного світу. Останнім часом кількість таких контактів зростає у зв’язку з сучасними конфліктами на Бли-зькому Сході та навколо Іраку, міграційними процесами тощо. Комуніканти належать до різних мовних спільнот і використовують різні мов-леннєві стратегії. Під час офіційних переговорів, прес-конференцій, полі-тичних ток-шоу їхні учасники послуго-вуються переважно англійською мовою, що зумовлює переключення кодів для арабо-англійських білінгвів. Зміцнення взаєморозуміння між країнами можливе лише за умови безперешкодного та безпомилкового спілкування. Англійська мова представників країн арабського світу має свої особливості, у тому числі фонетичні. В умовах міжкультурної комунікації відбувається взаємодія просодичних систем різних мов, і інтонація мовлення арабо-англійського білінгва зазнає впливу інтерференції. Відхилення від фонетичних норм британського чи американського варіантів англійської мови можуть спричиняти труднощі для розуміння мовлення. Розробка нових комп’ютерних програм для електроакустичного аналізу мовлення дала можливість ефективніше досліджувати просодичні явища.
Більшість вітчизняних учених, які досліджували усне мовлення, використовували дикторів для створення фонетичних баз даних (А.Й.Багмут, М.П.Дворжецька, А.А.Калита, Е.М.Андрієвська, Н.В.Ланчуковська) або послуговувалися готовими корпусами британських університетів (О.Я.Присяжнюк). Однак для достовірного опису фонетичних, у тому числі й інтонаційних, особливостей спонтанного мовлення потрібні записи мовлення у реальних ситуаціях спілкування. На необхідності дослідження власне спонтанного мовлення та створенні відповідних корпусів наголошують провідні російські вчені (Л.В.Златоустова, Р.К.Потапова). В Україні існують дослідження на матеріалі записів німецького мовлення у реальних комунікативних ситуаціях, присвячені вивченню явищ сегментного рівня (Л.І.Прокопова (1995), О.Д.Петренко (1998), Е.Ш.Ісаєв (2002), Д.О.Петренко (2003)). Тоді як розвідки у сфері просодії власне спонтанного англійського мовлення і відповідні фонетичні бази даних в Україні відсутні. Зарубіжні фонетисти (Дж.Уеллз, К.Дастергоф, П.Тейлор (Великобританія), Е.Сірдал (США), К.Пальєр (Нідерланди), Дж.Тойванен (Фінляндія)) активно займаються дослідженнями просодії власне спонтанного англійського мовлення.
Інтерферентні ознаки сегментного рівня в англійському мовленні таких категорій неносіїв Термін „неносії англійської мови” запроваджено для позначення мовців, які володіють англійською мовою, маючи за рідну іншу мову (арабську, французьку тощо). Потреба у цьому терміні зумовлена глобальним поширенням англійської мови і появою її нових (світових) варіантів – New Englishes (World Englishes), що підтверджується існуванням у зарубіжній лінгвістиці терміносполучень Native speakers (NS) та Non-native speakers (NNS). англійської мови, як українці і росіяни, були і є об’єктами досліджень фонетистів (В.Ю.Кочубей, Г.М.Вишневська, Н.Б.Вольська, А.Д.Травкіна). Арабські вчені (С.Ель-Хасан, А.Атавнех, М.Мефтах, Г.Хаттаб) досліджували інтерферентні явища у лексиці, граматиці, орфографії та наголошенні слів арабо-англійськими білінгвами. Проте спостерігається відсутність ґрунтовних розвідок у сфері просодичної інтерференції у мовленні арабо-англійських білінгвів.
Актуальність теми зумовлена недослідженістю просодичних характеристик англійського спонтанного мовлення арабо-англійських білінгвів, необхідністю виявлення ознак інтерферентного впливу арабської мови, гендерних особливостей просодії обраної категорії мовців. Актуальність викликана також зростаючою зацікавленістю лінгвістів у вивченні проблем міжкультурної комунікації, територіальної і соціокультурної варіативності сучасного англійського мовлення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано у межах планової наукової теми Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Актуальні проблеми української філології”. Тема дисертації затверджена науковою радою Інституту мовознавства ім. О.О.Потебні НАН України, протокол № 1 від 25.02.2003 р., вченою радою Інституту філології КНУ ім. Т.Шевченка, протокол № 9 від 27.05.2004 р.
Об’єктом дисертаційного дослідження є фонетичні особливості спонтанного англійського мовлення арабо-англійських білінгвів.
Предметом дослідження є мелодичний, динамічний і темпоральний компоненти інтонації розповідних, питальних і спонукальних речень, реалізованих арабо-англійськими білінгвами; відхилення від британського вимовного стандарту.
Метою дослідження є виявлення диференційних просодичних характеристик неносіїв англійської мови – чоловіків і жінок з арабських країн – у порівнянні з носіями англійської мови – британськими чоловіками і жінками, інтерферентних просодичних ознак в англійському спонтанному мовленні арабо-англійських білінгвів, гендерних особливостей просодії обраної категорії неносіїв англійської мови.
Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
Ш створити фонетичну базу даних, що містила б речення різних комунікативних типів, реалізованих арабськими чоловіками і жінками, а також британськими жінками і чоловіками у реальних комунікативних ситуаціях політичного телеінтерв’ю і ток-шоу;
Ш виокремити основні просодичні ознаки мовлення обраних категорій мовців на підставі аналізу його мелодичних, динамічних і темпоральних характеристик;
Ш здійснити контрастивний аналіз просодії мовлення арабо-англійських білінгвів та носіїв британського варіанту англійської мови;
Ш виявити інтерферентні ознаки сегментного та супрасегментного рівня в англійському спонтанному мовленні арабо-англійських білінгвів та результати впливу цих ознак на розуміння їхнього мовлення;
Ш з’ясувати гендерні відмінності у просодії арабо-англійських білінгвів та їхні причини.
Поставлені завдання зумовили використання комплексної методики дослідження, що включає: 1) теоретичні загальнонаукові методи (абстрагування, узагальнення, формалізація); 2) емпірично-теоретичні методи (аналіз, синтез, системний метод); 3) емпіричні загальнонаукові методи (порівняння, вимірювання, експеримент); 4) експериментально-фонетичні методи (електроакустичний, аудитивний); 5) спеціальні методи (відеозапис, аналого-цифрове перетворення); 6) статистичний метод (математична обробка та аналіз кількісних значень фізичних параметрів просодії, обчислення середньоквадратичного відхилення за критерієм Стьюдента).
Матеріал дослідження утворюють 845 висловлювань (1582 синтагми), що відповідають трьом комунікативним типам речень: розповідним (пояснення, повідомлення, власне розповідь, заява), питальним (питання про нову інформацію, питання на підтвердження / заперечення відомої мовцеві інформації, риторичне, зустрічне питання, перепит), спонукальним (прохання, пропозиція, вимога, порада, заклик). Тривалість звучання висловлювань – 52 хвилини.
Наукова достовірність отриманих результатів забезпечується наявністю експериментального матеріалу – записаних на відеоплівку, а потім оцифрованих телевізійних політичних ток-шоу Dateline London, Arab World Direct та програм Hardtalk, що мають характер телеінтерв’ю. Записи були зроблені у період з червня 2002 року по липень 2004 року на касетний відеомагнітофон SAMSUNG-SVR-240B. Аналого-цифрове перетворення звукового матеріалу здійснювалося за допомогою програм комп’ютерної обробки звукового сигналу для Windows 3.1 – Speech Analyzer Version 1.5 (1996-2002) та WaveSurfer 1.7.1 (2004). Загальна тривалість звучання аудіоматеріалу складає 702 хвилини (11 год. 42 хв.), в оцифрованому вигляді матеріал на CD-ROM займає 1410 Мб пам’яті. Експериментальний матеріал реалізований 40 мовцями (20 арабських чоловіків, 5 арабських жінок, 9 британських чоловіків, 6 британських жінок), яких об’єднують такі чинники: 1) комуніканти є представниками вищого та вищого середнього прошарку суспільства у своїх країнах; 2) мовлення комунікантів позбавлене ознак діалектного впливу; 3) дотримання мовцями вимовної норми рідних мов; 4) вища освіта; 5) вікова група – 35-55 років; 6) комунікативна ситуація політичних телеінтерв’ю і ток-шоу.
Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше:
Ш у практиці експериментально-фонетичних досліджень здійснено комплексний аналіз просодичних характеристик спонтанного англійського мовлення такої групи неносіїв англійської мови, як арабо-англійські білінгви;
Ш виявлено ідентифікаційні просодичні ознаки мовлення арабо-англійських білінгвів як територіально-варіантної групи неносіїв англійської мови;
Ш визначено набір інтерферентних ознак у просодії спонтанного англійського мовлення арабо-англійських білінгвів;
Ш виявлено гендерні диференційні характеристики просодії спонтанного англійського мовлення арабо-англійських білінгвів.
Теоретична значущість дисертаційного дослідження полягає
Ш у доведенні факту існування такої територіально-варіантної групи неносіїв англійської мови, як арабо-англійські білінгви;
Ш в узагальненні інтонаційних характеристик спонтанного англійського мовлення арабо-англійських білінгвів;
Ш в обґрунтуванні необхідності урахування інтерферентних просодичних ознак у мовленні арабо-англійських білінгвів у процесі міжкультурної комунікації, щоб запобігти непорозумінням та конфліктним ситуаціям у ході спілкування представників англомовного та арабського світів;
Ш у підтвердженні гендерної зумовленості просодії як у неносіїв англійської мови, так і у носіїв;
Ш у доведенні можливості ідентифікації соціально-територіальної та соціально-культурної належності неносія англійської мови за сукупністю просодичних ознак його мовлення (мелодичних, динамічних та темпоральних).
Практична цінність роботи полягає у можливості використання результатів дослідження у навчанні аудіюванню з урахуванням соціально-етнічних особливостей мовців, при читанні теоретичних курсів з фонетики, соціофонетики, при розробці спецкурсу „Особливості просодії мовлення неносіїв англійської мови”, при проведенні практичних занять з англійської мови, при написанні підручників і навчальних посібників з англійської фонетики, а також при здійсненні автоматизованого розпізнавання і синтезу мовлення. Матеріали створеної фонетичної бази даних можуть бути використані на заняттях з практичної фонетики англійської мови, з письмового перекладу фонограм, для подальших досліджень особливостей вимови й інтонації носіїв та неносіїв англійської мови, а також при проведенні фоноскопічних експертиз для вирішення складних експертних завдань, пов’язаних з одержанням доказової інформації.
Апробація роботи. Основні результати дослідження були висвітлені у доповідях та обговорювалися на Міжнародній науковій конференції за участю молодих вчених „Мовно-культурна комунікація: напрямки і перспективи дослідження” (КНУ ім. Т.Шевченка, 9 квітня 2003 р.), Міжнародній науковій конференції „Проблеми розвитку філології в Україні у контексті світової культури” (КНУ ім. Т.Шевченка, 23-24 жовтня 2003 р.), Наукових читаннях з проблем фонетики, присвячених 100-річчю з дня народження Ірини Петрівни Сунцової (КНУ ім. Т.Шевченка, 15 квітня 2004 р.).
Публікації. Основні положення дисертації викладені у чотирьох наукових публікаціях (три з яких у фахових виданнях ВАК України), виконаних одноосібно.
На захист виносяться такі положення:
1. Просодія є диференційною характеристикою спонтанного мовлення арабо-англійських білінгвів і носіїв англійської мови, що обумовлено історично сформованими особливостями будови їхніх голосових апаратів, розбіжністю фонетичних систем арабської й англійської мов, соціальними, культурними та релігійними факторами.
2. Англійське мовлення арабо-англійських білінгвів характеризується наявністю ознак інтенсивного інтерферентного впливу арабської мови на сегментному і супрасегментному рівнях й ознак вимовного акценту, не зумовлених інтерференцією.
3. Компоненти просодії арабо-англійських білінгвів – мелодика, гучність і темп, а також їхні акустичні кореляти – частота основного тону, інтенсивність і тривалість – містять інтерфереми, що можуть вплинути на смисл висловлювань, надавши фразам небажаних емоційних відтінків, ускладнити процес розуміння мовлення, зашкодити процесу міжкультурної комунікації.
4. На рівні мелодики інтерферентного впливу зазнали такі диферентори, як мелодична шкала, ядерний тон, діапазон ЧОТ фрази, пікова і мінімальна ЧОТ фрази, місце максимальної і мінімальної ЧОТ у фразі, максимальна ЧОТ початку фрази, частотні інтервали початку і кінця фрази, діапазон ЧОТ на ядрі.
5. На рівні інтенсивності інтерферентного впливу зазнали такі диферентори, як діапазон інтенсивності у фразі, максимальна і мінімальна інтенсивність, місце пікової і мінімальної амплітуд інтенсивності у фразі.
6. Серед темпоральних одиниць інтерферентного впливу зазнали темп, паузи, тривалість кінця фрази. Інтерфереми на рівні мелодики, темпу та паузації спричиняють порушення ритму англійських фраз арабо-англійських білінгвів.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків (загальний обсяг – 270 стор., з них 206 стор. основного тексту), списку використаних джерел (293 позиції, з них 86 іноземною мовою) та додатків.
У Вступі обґрунтовується актуальність, новизна, теоретична значущість та практична цінність роботи, визначаються об’єкт та предмет дослідження, формулюються його мета та конкретні завдання, вказуються методи дослідження, дається характеристика експериментального матеріалу, висвітлюються основні положення, що виносяться на захист.
Розділ 1 „Інтонація як об’єкт сучасної фонетики” містить результати пошуку найбільш перспективних напрямків досліджень у сучасній фонетиці, аналітичний огляд основних підходів до вивчення просодії англійського мовлення, аналіз вчень провідних фонетистів та шкіл, доведення взаємозв’язку між традиційними та найсучаснішими методами аналізу мелодичного, динамічного і темпорального компонентів англійської просодії, уточнення уявлень про соціолект і гендерлект, обґрунтування соціальної варіативності просодії та наявності етнічних і соціокультурних інтерферентних ознак у просодії мовців на тлі глобального поширення англійської мови.
У Розділі 2 „Просодична інтерференція в англомовному дискурсі чоловіків-носіїв арабської мови” розглядаються передумови виникнення просодичної інтерференції та вимовного акценту у мовленні арабо-англійських білінгвів, визначаються інтерферентні ознаки сегментного рівня у спонтанному англійському мовленні арабо-англійських білінгвів, детально описуються й інтерпретуються інтерферентні явища й ознаки вимовного акценту на рівні просодії у розповідних, питальних і спонукальних реченнях арабських чоловіків, порівнюються відповідні просодичні характеристики комунікативних типів речень арабських і британських чоловіків. Розділ містить також порівняльні таблиці, діаграми і рисунки (спектрограми, осцилограми, інтонограми, криві інтенсивності).
У Розділі 3 „Просодична інтерференція в англомовному дискурсі жінок-носіїв арабської мови” детально розглядаються інтерферентні явища й ознаки вимовного акценту на рівні просодії у розповідних і питальних реченнях арабських жінок, порівнюються відповідні просодичні характеристики комунікативних типів речень арабських і британських жінок, визначаються й інтерпретуються гендерні відмінності просодії розповідних і питальних фраз арабо-англійських білінгвів. Розділ містить також порівняльні таблиці, діаграми і рисунки.
У Загальних висновках підсумовуються результати проведеного експериментально-фонетичного дослідження.
Додатки містять зведені таблиці перцептивних й акустичних даних, одержаних у результаті аудитивного та електроакустичного аналізу просодії різних комунікативних типів висловлювань, реалізованих обраними категоріями мовців.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Дослідження останніх років підтверджують зростання інтересу до проб-лем фонетики й інтонації зокрема. Фонетика все більше перетворюється на точну науку, спрямовану на вивчення субстанції звукового мовлення, на комп’ютерне моделювання його породження та сприйняття. Поліфункціональні комп’ютерні програми (Speech Analyser, WaveSurfer, Sound Forge, Sound Analyser, WavеLab, Transcriber, CoolEditPro, Praat) значно розширюють технічний арсенал акустичної фонетики, що дозволяє послідовно розвивати системно-функціональний підхід до аналізу інтонації як багатокомпонентного системного утворення, властивості якого визначаються різними типами внутрішніх і зовнішніх зв’язків його складових.
Актуальною проблемою прикладних досліджень звукового мовлення у наш час є диференціація ознак, які вказують на належність мовця до певної соціальної або регіональної групи носіїв англійської мови. У таких розвідках звукове мовлення є одночасно об’єктом власне акустичного, лінгвістичного, соціо- і психодіагностичного, а також ідентифікаційного досліджень. Ґрунтуючись на відомих нам соціально-культурних стереотипах та на найбільш загальних мовленнєвих характеристиках, ми можемо (хоча й не завжди) диференціювати носіїв англійської мови від неносіїв, однак класифікувати неносіїв за їхніми соціальними та територіально-діалектними чи територіально-варіантними особливостями зазвичай важко. Для того, щоб вирішити завдання розпізнання певної категорії неносіїв за мовленням, із звукового мовленнєвого потоку виокремлюються параметри, які є віддзеркаленням властивостей саме цієї категорії мовців. Мелодичний, динамічний і темпоральний компоненти інтонації висловлювань є потужними й ефективними засобами виконання комунікативного завдання мовлення та підвищення його прагматично-інформативного потенціалу. Вони несуть інформацію не тільки про мовленнєвий вчинок, але й про інтонаційну будову певної мови, про мовця (його вік, стать, будову тіла), про суспільні відносини та особисті стосунки між учасниками комунікації.
Результати проведеного електроакустичного аналізу дозволяють описати просодичні особливості розповідних, питальних і спонукальних речень неносіїв англійської мови – арабських чоловіків (AM) і жінок (AW) – та носіїв англійської мови – британських чоловіків (BM) і жінок (BW) – на підставі дослідження мелодичних, динамічних і темпоральних характеристик їхнього мовлення в умовах політичного телеінтерв’ю та ток-шоу.
Інтерферентні явища на сегментному рівні не є основним предметом цієї розвідки, але потрібно було звернути увагу на деякі відмінності на фонологічному рівні арабської та англійської мов тому, що вони безпосередньо впливають на просодію мовлення арабо-англій-ських білінгвів. Характерними особливостями англійського мовлення арабо-англійських білінгвів на сегментному рівні є: 1) некоректна вимова англійських голосних [?:], [ж], [?], [?], [?], [?], [?], [e], дифтонгів [e?], [a?], [a?], [??] та трифтонга [a??]; 2) коротка вимова довгих голосних, відсутність зміни довготи звучання позиційних варіантів довгих голосних та затягування коротких голосних; 3) зміна якості англійських голосних [i:], [?], [e], [?:], [u] та [?], частотних характеристик їхніх формант; 4) відсутність носових приголосних – заміна звука [?] звуками [n] або [ng]; 5) вимова звука [r] у звукосполученнях, де цей звук не повинен вимовлятися; 6) чітка вимова двох звуків при подвоєнні, вимова інших звуків, які є німими; 7) труднощі з вимовою сполучень приголосних, у зв’язку з цим додавання зайвого голосного між або перед приголосними; 8) пом’якшення твердих приголосних звуків [l’], [n’], [?’]; 9) вимова проривних приголосних [t] та [d] без аспірації, 10) заміна звука [?] альвеолярним [t]; 11) труднощі з вимовою англійських приголосних звуків, які взагалі відсутні в арабській мові, наприклад: [р], [v], [?], [t?]; 12) приглушення дзвінких проривних та фрикативних звуків.
Дослідження показало, що на рівні просодії найбільше інтерферентних ознак реєструється у наративах арабо-англійських білінгвів, однак найсуттєвіший негативний вплив таких ознак на комунікацію спостерігається у директивах. Аналіз просодії арабо-англійських білінгвів виявив такі особливості:
I. У розповідних фразах:
1) арабські та британські чоловіки: AM частіше, ніж BM, використовують рівні мелодичні шкали у поєднанні з низьким низхідним та високим низхідним термінальними тонами; рівні шкали AM переважно мають характер ковзно-рівних, а BM – власне рівних; AM послуговуються низхідними шкалами з порушеною поступовістю; AM використовують здебільшого поступові шкали, тоді як для BM більш характерні ковзні та скандентні шкали; найбільша варіативність шкал у BM спостерігається у повідомленні та власне розповіді, а найменша – у заяві, тоді як в AM найбільшу варіативність шкал демонструє заява, а найменшу – власне розповідь. Через велику кількість пауз хезитації, часто некоректну та нелогічну паузацію, наративи AM насичені ядерними і другорядними тонами. AM часто реалізують ядерний тон у фразі на неважливих у смисловому відношенні словах або службових частинах мови, порушуючи ритм та мелодійність англійських фраз (рис.1). У повідомленнях BM висхідні шкали зазвичай оформлюють нетермінальні інтоногрупи, у повідомленнях AM – і нетермінальні, і термінальні. Останнє призводить до того, що повідомлення AM часом звучать як питання (рис. 2). Мовлення AM вирізняється більшою кількістю складних і складених тонів з переважанням складених спадно-висхідного та висхідно-спадного ядерних тонів. Застосування AM спадно-висхідного тону зумовлене „дипломатичним” стилем мовленнєвої комунікації. В AM на відміну від BM досить часто функціонує високий висхідний тон, поруч з іншими типами висхідних ядерних тонів. Ця інтерферема надає розповідному мовленню AM відтінків сумніву, збентеження, здивування, незавершеності. Діапазон частоти основного тону (ЧОТ) фрази в AM у 1,5 рази вужчий, ніж у BM (діагр. 1).
Диференціювати AM і BM можна також за показниками середньої мінімальної ЧОТ за повідомленням та власне розповіддю – вони значно вищі в AM; за розміщенням максимумів і мінімумів ЧОТ у фразі; за частотним інтервалом кінця фрази, який вужчий в AM, що пов’язане з недостатнім спаданням термінального тону; за діапазоном ЧОТ на ядрі у повідомленнях – він вужчий в AM, тому у мовленні AM смисловий центр фрази виділяється не так чітко, як у мовленні BM; за діапазоном інтенсивності в усіх комунікативних типах наративів: обидві групи мовців мають розширений діапазон інтенсивності, та в AM він на 10-15% вужчий, ніж у BM; за розміщенням максимальної і мінімальної амплітуд інтенсивності у фразі. Інтерферентні явища спостерігаються на рівні словесного, синтагматичного і логічного наголосів: у багатоскладових англійських словах AM ставлять наголос переважно на перший або другий склад; у ненаголошених словах чи складах AM відсутня редукція, ненаголошені звуки вимовляються так само чітко, як і наго-лошені, англійське мовлення AM не характеризується злитістю, слова вимовляються відокремлено, служ-бові слова часто відзначаються високою ЧОТ та інтенсивністю і звучать як наголошені, у результаті порушується ритм англійських фраз – стає уривчастим, а також темп – стає нерівномірним, що може призвести до ускладнення процесу розуміння мовлення. Порушення ритму пов’язані з некоректною паузацією: паузи хезитації у невідповідних смислу висловлювання місцях ділять фразу не на синтагми, а на набагато менші сегменти, що часто не несуть смислового навантаження. Затягнута пауза хезитації перед ядром призводить до непорозумінь: передчасно створюється враження закінченості думки та фрази.
2) арабські та британські жінки: AW послуговуються частіше рівними ковзними шкалами, BW – власне рівними; мовлення AW характеризується більшою різноманітністю шкал, за рахунок висхідних; AW частіше, ніж BW, використовують змішані шкали у фразі і шкали з порушеною поступовістю – зміни тону у середині розповідних фраз BW є більш плавними (пор.: рис. 3 і 4), тому їхнє мовлення звучить значно мелодійніше.
В AW значні варіювання частоти тону відбуваються на шкалі, у BW значні зміни частоти основного тону відбуваються на ядрі. Наративи BW вирізняються більшою варіативністю ядерних тонів за рахунок використання складних та складених тонів; AW на відміну від BW використовують поряд з висхідними мелодичними шкалами різні типи висхідних тонів. Власне розповідь у BW вирізняється найнижчою варіативністю ядерних тонів, тому найбільшою монотонністю і рівномірністю, в AW – найвищою варіативністю тонів, а отже найбільшою виразністю та уривчастістю, що пояснюється необхідністю обдумування та підбору слів, інтерферентними явищами, екстралінгвістичною ситуацією (перебування в іноземній країні, хвилююча тема розмови, гендерний фактор). Діапазон ЧОТ в AW у два рази вужчий, ніж у BW (діагр. 2). Диференціювати AW і BW можна за показниками середньої мінімальної ЧОТ у всіх комунікативних типах наративів; за показниками середньої максимальної ЧОТ – за поясненням і заявою (відмінності у показниках середньої ЧОТ BW та AW зумовлені інтерферентним впливом тональних характеристик арабської мови та історично сформованими особливостями будови голосових зв’язок досліджуваної категорій мовців); за місцем розташування максимуму і мінімуму ЧОТ у фразі; за показником максимальної ЧОТ на початку фрази – він вищий в AW у порівнянні з BW; за частотним інтервалом кінця фрази, який в AW у 1,5-1,7 рази вужчий, ніж у BW; діапазоном ЧОТ на ядрі у поясненнях, повідомленнях і власне розповідних фразах, який в AW у 2-2,5 рази вужчий, ніж у BW; за діапазоном інтенсивності у фразі – обидві категорії мовців мають розширений діапазон, однак в AW він на 5-10 відсотків вужчий, ніж у BW; за показниками максимальної та мінімальної інтенсивності в усіх комунікативних типах наративів. Наративи BW характеризуються розміщенням мелодичного максимуму на такті, силового – на ядрі (рис. 5), наративи AW – навпаки (рис. 6) (це не розповсюджується тільки на пояснення, у яких AW повторюють характеристики BW). Інтерфереми у просодії AW на рівні наголосів, паузації і ритму є подібними до інтерферем AM. У повідомленнях диференційною рисою AW та BW є ще темп.
3) гендерні відмінності: AM використовують більше рівних шкал (мовлення AM звучить монотонніше, ніж мовлення AW); в AW переважають низхідні мелодичні шкали (їхнє мовлення має більш об’єктивний характер і вираження ставлення мовця зведено до мінімуму); AW частіше послуговуються шкалами з порушеною поступовістю і висхідними мелодичними шкалами (у поясненнях і повідомленнях), що свідчить про більший інтерферентний вплив арабської мови у порівнянні з AM; AW та AM демонструють однакові інтерфереми на рівні ядерних тонів: реалізація ядерного тону на службових частинах мови, реалізація спеціального підйому не на смисловому центрі синтагми чи фрази, що у процесі комунікації призводить до відвернення уваги на хибну ціль; діапазон ЧОТ AM дещо ширший від діапазону AW (діагр. 3); наративи AW вирізняються значно вищими показниками максимальної і мінімальної ЧОТ; і в AW, і в AM найвища ЧОТ реєструється у заявах (рис. 7, 8). Диференційними є ще такі ознаки, як розміщення максимумів і мінімумів ЧОТ у фразі; показники максимальної ЧОТ початку фрази, які набагато вищі в AW; показники середньої максимальної та мінімальної інтенсивності (вони в AM у середньому на 10 дБ, а отже, у десять разів, вищі, ніж в AW); розташування максимуму і мінімуму інтенсивності у фразі (тільки у власне розповіді і заявах); темп у заявах; тривалість кінця фрази у повідомленнях. AW та AM демонструють однакові інтерфереми на рівні словесного та логічного наголосів, типів та тривалості пауз, ритму англійських розповідних фраз.
II. У питальних фразах:
1) арабські та британські чоловіки: більша варіативність шкал в AM за рахунок шкал з порушеною поступовістю та висхідних, особливо у спеціальних і риторичних питаннях (ці шкали роблять питання більш емоційно забарвленими); більша частотність висхідного тону на першому складі фрази в AM; найменший інтерферентний вплив арабської мови спостерігається у загальних і зустрічних питаннях, що пояснюється універсальністю інтонації таких питань; найсуттєвіший інтерферентний вплив – у спеціальних, риторичних питаннях і перепитах; AM частіше, ніж BM, використовують висхідні і складені ядерні тони. BM можуть ставити навідні питання без інверсії, у яких тільки інтонація вказує, що це питальна фраза, однак вони у таких випадках послуговуються здебільшого поступово-висхідною або рівною мелодичною шкалою і високим висхідним тоном (рис. 9). AM у навідних питаннях використовують різноманітні шкали, у тому числі поступово-низхідні та ковзно-низхідні, що призводить до ускладнення процесу розуміння, адже досить важко у таких випадках розпізнати питальну фразу (рис. 10). Інтерферемами на рівні ядерних тонів, що можуть зашкодити комунікації, є ще такі: низхідні ядерні тони у загальних питаннях (наближають ці питання до риторичних, створюючи враження, що мовець настирливо добивається відповіді на своє запитання), спадно-висхідні тони у загальних питаннях (вносять у фразу відтінок попередження про щось, сумніву), низькі низхідні тони у риторичних питаннях (майже перетворюють ці питання на спонукальні речення), поєднання низького чи високого низхідного тону з низькою рівною шкалою у спеціальних питаннях (вказують на негативне ставлення до співрозмовника), рівні та складені висхідно-спадні тони у перепитах.
Діапазон ЧОТ питань AM у 1,7-2,2 рази вужчий у порівнянні з BM (діагр. 4). Іншими диференційними ознаками AM та BM є такі: показники середньої максимальної ЧОТ у спеціальних питаннях; показники середньої мінімальної ЧОТ у загальних питаннях та перепитах; розміщення максимумів та мінімумів ЧОТ у фразі; показники максимальної ЧОТ початку фрази у спеціальних та зустрічних питаннях; частотний інтервал кінця фрази у загальних питаннях; частотний інтервал початку фрази у перепитах; діапазон ЧОТ на ядрі у загальних питаннях; показники середньої максимальної та середньої мінімальної інтенсивності; розміщення максимумів та мінімумів інтенсивності у фразі. Діапазон інтенсивності в AM варіює від середнього (у спеціальних і зустрічних питаннях, перепитах) до розширеного (у загальних і риторичних питаннях). Питальні фрази BM характеризуються розширеним діапазоном інтенсивності. Вимовний акцент AM зумовлений ще наявністю пауз у невідповідних смислу висловлювання місцях, пауз хезитації (заповнені паузи хезитації часто затягнені, слова вимовляються відокремлено, у короткій питальній фразі реалізуються 2-3 тони, що порушує ритм та мелодику питань), наголошенням службових частин мови та слів, що не несуть смислового навантаження. Тривалість кінця фрази відрізняє AM та BM у спеціальних питаннях.
2) арабські та британські жінки: питальні фрази AW вирізняються біднішим набором мелодичних шкал та багатшим набором ядерних тонів, ніж питання BW; AW на відміну від BW послуговуються низхідними шкалами з порушеною поступовістю; AW використовують рівні шкали поряд з рівними ядерними тонами – ця властивість у поєднанні з уривчастим ритмом та досить вузьким діапазоном ЧОТ наближає питання AW (особливо загальні і спеціальні) до власне розповідних фраз (пор.: рис. 11 і 12).
Мовлення BW звучить більш впевнено та наполегливо за рахунок низхідних шкал (поряд з низхідними ядерними тонами). У загальних питаннях AW не вживають висхідних шкал, що надає їм розповідного характеру; у спеціальних питаннях AW частіше, ніж BW, послуговуються висхідними шкалами, що надає їхньому мовленню більшої емоційності та непевності. Найбільш різноманітні шкали спостерігаються у риторичних питаннях AW, що зумовлене більшою емоційністю AW, схвильованістю з приводу теми розмови, більшим тиском на них з боку ведучого. Різноманітність ядерних тонів (за рахунок складних та складених тонів, вживання яких нехарактерне для питань BW) у мовленні AW свідчить про непевність у ситуації спілкування. Складний тон, особливо спадно-висхідний, може означати скептичне ставлення до предмету запитання, надавати висловлюванню відтінків сумніву, вагання, замовчування, застереження. У спеціальних і риторичних питаннях AW діапазон ЧОТ майже у два рази вужчий, ніж у BW, дещо вужчі також інтервали ЧОТ початку та кінця фраз і діапазон ЧОТ на ядрі. Діапазон ЧОТ AW є ширшим у загальних питаннях та перепитах (діагр. 5), що пояснюється наближенням питань AW до наративів за просодичними ознаками, меншою впевненістю та категоричністю AW.
Диференційними ознаками двох категорій мовців є також такі: показники середньої мінімальної ЧОТ у спеціальних питаннях; розміщення максимумів та мінімумів ЧОТ у фразі; показники максимальної ЧОТ початку фрази у спеціальних питаннях; частотний інтервал початку фрази у загальних питаннях; діапазон ЧОТ на ядрі у перепитах; діапазон інтенсивності у загальних і спеціальних питаннях: в AW він характеризується як розширений, а у BW – як середній; показники середньої максимальної інтенсивності у спеціальних і риторичних питаннях; показники середньої мінімальної інтенсивності у загальних, спеціальних і риторичних питаннях; розміщення максимальної і мінімальної амплітуд інтенсивності у фразі. У питаннях AW реєструються інтерфереми на рівні синтагматичного, логічного наголосів, паузації, ритму, які є подібними до інтерферем у питальних фразах AM.
3) гендерні відмінності: AM у порівнянні з AW значно рідше послуговуються висхідними шкалами (їхні питання звучать впевненіше та категоричніше); AW вживають більше низхідних шкал з порушеною поступовістю, що надає їхнім питанням більшої емоційної забарвленості; AW через використання рівних шкал у спеціальних питаннях демонструють більший вимовний акцент, ніж AM; риторичні питання AW відзначаються більшою емоційністю: тут AW з однаковою частотністю послуговуються висхідними, рівними і спадними шкалами, AM віддають перевагу рівним шкалам; у перепитах вимовний акцент спостерігається в обох груп мовців, оскільки вони на відміну від носіїв не вживають спадних шкал: AW вживають переважно висхідні шкали, AM – рівні та поступово-висхідні (рис. 13,14). У питаннях AW частіше реалізують високий висхідний ядерний тон, AM – низький висхідний; AW у 2 рази частіше послуговуються складними і складеними тонами; на відміну від наративів, у деяких типах питань (загальних, спеціальних і перепитах) AW мають дещо ширший діапазон ЧОТ, ніж AM (діагр. 6). Просодію обраних категорій мовців відрізняє середня максимальна ЧОТ у спеціальних питаннях; показники середньої мінімальної ЧОТ і розміщення мінімумів ЧОТ в усіх типах питань, крім перепитів; розміщення максимумів ЧОТ у спеціальних питаннях; показники максимальної ЧОТ початку фрази у загальних, спеціальних і риторичних питаннях; діапазон інтенсивності у
спеціальних питаннях і перепитах (в AW – розширений діапазон, в AM – середній); показники максимальної і мінімальної інтенсивності в усіх типах питань; розміщення максимальної амплітуди інтенсивності в усіх типах питань і мінімальної – у перепитах і риторичних питаннях; розташування логічного наголосу у спеціальних питаннях і перепитах; темп у перепитах і зустрічних питаннях (AM мають швидший темп, ніж AW); тривалість кінця фрази у зустрічних питаннях.
III. У спонукальних фразах:
1) арабські та британські чоловіки: AM здебільшого використовують ковзно-низхідну та рівну високу шкали, різні типи висхідних шкал, BM вживають висхідні шкали тільки у вимогах, щоб пом’якшити імперативний характер цього типу спонукань (рис. 15); вимоги AM звучать категоричніше через вживання низхідних, рідше – рівних шкал (рис. 16); AM демонструють більшу варіативність шкал в усіх комунікативних типах директивів; AM частіше, ніж BM, використовують висхідні і власне рівні високі шкали в усіх типах директивів, крім вимоги, що надає їм менш категоричного та імперативного відтінку; поєднання рівної високої шкали і висхідного тону додає директивам AM підбадьорюючого протекційного відтінку.
Складені тони у спонукальних фразах AM надають висловлюванням значної напруженості та емоційності, відтінку ввічливості, а також пом’якшують сильну директивну ілокуцію; високий низхідний тон у порадах AM призводить до того, що поради звучать як застереження; низький висхідний тон у проханнях викликає ефект незацікавленості у його результаті; ті типи спонукальних фраз, які й так мають достатньо ознак ввічливості (лексичних, граматичних) – прохання та порада – через просодичні інтерфереми здобувають у мовленні AM додаткових відтінків ввічливості і зайвої емоційної забарвленості, а ті, що потребують специфічних просодичних характеристик – пропозиція та вимога – у мовленні AM їх не набувають і звучать або занадто нейтрально, або категорично. Діапазон ЧОТ у директивах AM у 1,3-2,1 рази вужчий, ніж у BM (діагр. 7). Диференційними ознаками просодії двох категорій мовців також є показники середньої мінімальної ЧОТ у проханнях; розміщення максимумів та мінімумів ЧОТ; інтервал ЧОТ початку фрази і діапазон ЧОТ на ядрі у порадах; діапазон інтенсивності у проханнях; середня максимальна інтенсивність у вимогах; середня мінімальна інтенсивність у проханнях; розміщення максимальної та мінімальної амплітуд інтенсивності; розташування синтагматичного і логічного наголосів; темп у вимогах, який у 1,5 рази повільніший в AM, ніж BM; тривалість кінця фрази у проханнях.
Інтерференції зазнали паузація і ритм директивів AM: нелогічне паузальне членування порушує ритм фраз – паузи розбивають фразу не на синтагми, а на так звані дихальні групи, які не мають конкретного змісту і часто складаються тільки зі службових слів.
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Результати експериментально-фонетичного дослідження, проведеного за допомогою сучасних поліфункціональних комп’ютерних програм Speech Analyzer (1996-2002) та WaveSurfer (2004), показали, що у комунікативній ситуації політичних телеінтерв’ю і ток-шоу у просодії спонтанного англійського мовлення арабо-англійських білінгвів присутні численні інтерферентні ознаки та ознаки вимовного акценту, не зумовлені інтерференцією. Залежно від комунікативних типів фраз проявляються ті чи інші інтерферентні явища.
Виявлені інтерфереми сегментного рівня здатні призводити до появи просодичних інтерферем у мовленні арабо-англійських білінгвів. Найбільш значним є їхній вплив на темпоральні характеристики дискурсу. Додавання зайвих коротких голосних звуків між приголосними для полегшення ви-мови викликає сповільнення темпу мовлення. Одночасно, відсутність позиційних редукованих варіантів голосних звуків та некоректна вимова дифтонгів і трифтонгів спричиняють його прискорення. Відсутність якісної та кількісної редукції ненаголошених голосних, надання їм повноцінного статусу у службових частинах мови створюють ефект наголошеності цих частин мови, що порушує ритм англійських фраз (робить його уривчастим). Такі інтерфереми також призводять до порушень мелодичного оформлення синтагм і фраз, що проявляється у тональних перепадах.
Результати аналізу просодичних ознак наративів AM показали, що виявлені у цьому комунікативному типі речень просодичні інтерфереми можуть створювати серйозні перешкоди для порозуміння між учасниками комунікації. Характерні AM інтонаційні контури (рівна шкала у сполученні з низьким низхідним або високим низхідним термінальними тонами) мають негативні відтінки байдужості до співрозмовника чи невдоволення ним, активного протесту з боку мовця чи його роздратованості з приводу сказаного співрозмовником. Власне розповідні фрази AM через бідність мелодичного контуру характеризуються монотонністю, одноманітністю, що справляє враження відсутності у мовця інтересу до розмови, а заяви завдяки висхідному інтонаційному малюнку мають відтінки сумнівів, критики, недовіри і навіть погроз з боку мовця. Найбільшого інтерферентного впливу арабської просодії зазнали повідомлення AM.
Виявлені інтерферентні ознаки у питальних фразах AM також призводять до неправильної інтерпретації носіями англійської мови цих фраз. Співрозмовник може або не розпізнати питання через граматичні та просодичні інтерфереми, або здивуватися через емоційне забарвлення, якого надає фразі інтонація неносія: властивий AM складений спадно-висхідний тон вносить у питання відтінки попередження співрозмовника про щось, сумнівів; низхідні ядерні тони у загальних питаннях наближають їх до риторичних та створюють враження, що мовець наполегливо та настирливо добивається відповіді на своє запитання; висхідний тон на першому складі фрази сприймається носіями як сплеск емоцій – перехід AM зі стану спокою до емоційного збудження, обурення, радості. Найбільшого інтерферентного впливу з
