ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ І.І.МЕЧНИКОВА

АГАПІТОВА Ірина Валеріївна

УДК 94(510)“17/18”[303.473:303.633(=11/=19)]

ЦИНСЬКИЙ КИТАЙ КІНЦЯ XVIII – ПЕРШОЇ ТРЕТИНИ XIX СТ.

У СПРИЙНЯТТІ ЗАХІДНИХ СПОСТЕРІГАЧІВ

07.00.02 – Всесвітня історія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Одеса - 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії нового та новітнього часу історичного факультету Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова

Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент

Черних Ірина Дмитрівна

Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова,

професор кафедри історії нового та новітнього часу.

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Лещенко Леонід Овдійович

Головний науковий співробітник відділу Азії і Африки інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України

кандидат історичних наук, доцент

Глєбов Віктор Вікторович

Завідуючий відділом міжнародних відносин Інституту соціальних наук Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова

Провідна установа: Національна Академія Наук України

Інститут історії України (м. Київ)

Захист відбудеться “_27_”__жовтня___ 2006 р. о __13__ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 41. 051. 08 при Одеському національному університеті ім. І. І. Мечникова за адресою: 65026 м. Одеса, вул. Щепкіна, 12, ауд. 9.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова за адресою: 65026, м. Одеса, вул. Преображенська, 24.

Автореферат розісланий “_26_” _вересня_ 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради А.К. Лозовський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність. Проблема дослідження “образу Китаю” як цільного феномену європейської і російської історичної, політичної, філософської та естетичної думки і масової свідомості кінця XVIII – початку XIX ст. із всією очевидністю становить не тільки суто окремий, академічний інтерес. Уявити собі, яким бачили європейці Китай і чому вони бачили його саме таким, неможливо без аналізу свідчень представників Західного світу, які побували в Цинській імперії в указаний період. Європейські політики цього часу майже не цікавилися Китаєм як рівноправною країною і мали про нього лише загальне уявлення, яке мало чим відрізнялось від уявлень більшості їх підданих. Таким чином, політичні рішення приймалися, не в останню чергу, під дією стереотипів, що склалися в суспільній думці, аналіз змісту яких допомагає зрозуміти мотивацію зовнішньополітичної практики європейських країн у відношенні Китаю.

Актуальність спеціального вивчення цієї проблеми пояснюється тим, що зазначений період завершує культурно-науковий етап ознайомлення європейців з Китайською імперією. Саме в цей період сформувався той образ Китаю, який значною мірою визначив концептуальні основи вітчизняної і зарубіжної синології.

Події останнього десятиліття показують, що глобалізація має своєю зворотною стороною все більш чітке структурування людства за цивілізаційними ознаками. Для вироблення найбільш правильних рішень у міжнародних відносинах, зважаючи на існуючі вікові особливості цивілізаційного розвитку, надзвичайно важливим є осмислення їхньої історичної ретроспективи.

Необхідність наукового аналізу динаміки зміни сприйняття цинського Китаю європейцями з нових методологічних позицій, визначених цивілізаційним підходом, обумовлена специфікою китайського шляху формування суспільно-політичної системи, що містить у собі значне коло особливостей не до кінця осмислених у науковій літературі.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в межах комплексних наукових тем кафедри нової та новітньої історії історичного факультету Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова “Політичні та ідеологічні аспекти взаємовідносин країн Заходу і Сходу нового та новітнього часу” та “Питання нової та новітньої історії: глобальний та регіональний аспекти” (№ 0101U008294).

Хронологічні і тематичні межі роботи, обумовленні тим, що до кінця XVIII ст. завершується перший період взаємин Китаю з морськими державами Західної Європи і Росії в епоху нового часу. Його закінчення за часом співпало з цілим рядом змін у самих цих країнах. Для Китаю вони були ознаменовані крахом спроб стабілізації цинським режимом внутрішньополітичного положення в країні й позначеною кризою всього китайського суспільства в цілому. У зовнішньополітичному плані курс маньчжурської адміністрації був направлений на остаточне заморожування і без того нерозвинених дипломатичних відносин і торгових контактів із представниками західного світу (виняток з цього становила хіба тільки Російська імперія, тому що лише для неї Китай був безпосереднім сусідом, з яким необхідно було налагоджувати політичні і економічні стосунки). Для країн Західної Європи і Росії – це період беззастережної компрометації політики так званого “просвітницького абсолютизму” і сил феодального суспільства, які стояли за його спиною, період підготовки в ряді країн Європи матеріальних умов для революційного повалення цих відносин і заміни їх капіталістичними відносинами за прикладом Англії, де вже успішно проходила “промислова революція”.

Саме в цей час відбувалося ґрунтовне переосмислення самосвідомості європейців, становлення нових стереотипів (зокрема й у відношенні Китайської імперії) і крах старих. Європоцентризм формувався як система поглядів європейської і північноамериканської спільноти на довгий час. Завершує період, який ми розглядаємо, початок опіумних воєн.

Мета і задачі дослідження. Мета цього дослідження – показати сприйняття європейськими сучасниками Китаю, як результат європейсько-китайських контактів наприкінці XVIII ст. – 30-х рр. XIX ст., на основі, у першу чергу, тих робіт, що були написані авторами, які побували в зазначений період у Китаї. В роботі здійснена спроба відобразити ті уявлення про Китай, що склалися в західноєвропейському і російському суспільстві до кінця XVIII ст. і виявити ступінь адекватності цих уявлень до реальності, простежити їх еволюцію на початку XIX ст. до початку опіумних війн. Автор ставить перед собою такі задачі дослідження:

·

·

·

·

·

·

·

·

Об'єкт дослідження – сприйняття європейцями реалій китайської дійсності на основі джерел – письмових свідчень очевидців, що були головним джерелом інформації про Китай.

Предмет дослідження – процес трансформації сприйняття європейцями Цинського Китаю та становлення дискурсу “Китай – Захід” у період науково-культурного вивчення Китаю.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети нами були використані різні методи аналізу й інтерпретації зібраного матеріалу. Особливе значення в дослідженні має системний підхід з вивчення всього комплексу джерел. Він дозволив виявити різночитання аналізу історичних подій, які виявляються в деяких з них. Застосовано метод синхронного аналізу, що передбачає вивчення процесів, які одночасно відбуваються в Китаї і країнах Заходу. Це дало можливість розглянути процес зміни сприйняття європейцями Китаю, який еволюціонував в процесі історичних змін, що відбувалися як в Цинській імперії, так і в Європі.

Оскільки предметом дослідження є сприйняття європейцями реалій китайської дійсності кінця ХVІІІ ст. – першої третини ХІХ ст., основним інструментом дослідження став історичний підхід. На основі історичного підходу був застосований ретроспективний аналіз сприйняття Цинського Китаю представниками Західного світу, який дозволив простежити становлення європейських стереотипних оцінок цієї культурно-історичної спільності. Поєднання цивілізаційного підходу і методології глобальної історії дозволяє врахувати як універсальні аспекти всесвітньо-історичного процесу, так і специфіку регіональних цивілізацій. Історія людства єдина і неподільна, цивілізаційні розходження є варіантами культурного різноманіття. Однозначна логіка загальної історії, що виключає національно-регіональну ідентичність і специфіку не має евристичного потенціалу. Культурний поліфонізм і плюралістична природа світу вимагають від дослідників визнання множинності його інтерпретацій. Найважливішою складовою сучасного типу наукової раціоналізації є аналіз ціннісно-цільових установок авторів історичних джерел. В процесі даного аналізу використовується концепція “дискурсу” як системи репрезентації “іншого”, простежується взаємозв’язок між дискурсом та засобом культурної комунікації.

Наукова новизна отриманих результатів визначається, насамперед, самою постановкою і науковим аналізом складної і практично не вивченої проблеми.

У дисертації пропонується новий концептуальний підхід дослідження трансформації сприйняття європейцями китайської дійсності кінця XVIII ст. – 30-х рр. XIX ст.;

·

·

·

·

Вивчення європейських джерел з історії цинської династії кінця XVIII ст. – 30-тих рр. XIX ст. дозволило визначити специфіку сприйняття базових принципів китайсько-конфуціанської цивілізації європейцями, що обумовила й основи європейського історичного дискурсу про Китай.

У контексті досягнень сучасної синології був поданий критичний аналіз оцінок цинського суспільства, які містились в аналізованих джерелах. У результаті дослідження були виявлені ті концептуальні положення, що вплинули на формування сучасного трактування історії цинського Китаю.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані при розробленні нормативних і спеціалізованих курсів, а також при проведенні семінарських занять за фахом сходознавство, країнознавство, історія держави і права зарубіжних країн, культурологія, історіософія і політологія. Результати дисертації можуть бути використані для розроблення і викладання в університетах і інших навчальних закладах курсів “Історія міжнародних відносин”, “Всесвітня історія”, “Взаємодія цивілізацій” і “Історія Китаю Нового часу”.

Результати цього дослідження зроблять певний внесок у створення науково-обґрунтованої концепції загальносвітової типології і динаміки людських цивілізацій; осмислення соціального розвитку як самого Китаю, так і далекосхідного регіону і будуть впливати на об'єктивне посилення ролі і ваги східних дисциплін у загальній структурі наукових і освітніх дисциплін в Україні.

Апробація роботи. Результати, отримані при проведенні дисертаційного дослідження, були апробовані на щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова.

Матеріали дослідження доповідалися на міжнародних конференціях “V Сходознавчі читання А. Кримського. Тези доповідей міжнародної наукової конференції. м. Київ 10–12 жовтня 2001 р.”, “VI Сходознавчі читання А. Кримського. Тези доповідей міжнародної наукової конференції. м. Київ 10–12 жовтня 2002 р.”, “VII Сходознавчі читання А. Кримського. Тези доповідей міжнародної наукової конференції. м. Київ 5–6 червня 2003 р.” “VIII Сходознавчі читання А. Кримського. Тези доповідей міжнародної наукової конференції. м. Київ 2–3 червня 2004 р.”, ”Х Сходознавчі читання А. Кримського. Тези доповідей міжнародної наукової конференції. Київ 2–3 жовтня 2006 р.”

Основні результати дослідження опубліковані в період 2000–2006 рр.: статті в наукових журналах – 3, матеріали і тези конференцій – 5.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, чотирьох глав, висновків, списку джерел і літератури. Дисертація містить 166 сторінок тексту, список джерел і літератури складається з 290 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт, предмет дослідження, хронологічні межі, наукове й практичне значення дисертації. Сформульовані мета і завдання роботи, охарактеризовані її апробація та впровадження результатів.

У першому розділі – “Історіографія проблеми та джерельна база дослідження” – розглянуто стан наукової розробленості проблеми в цілому й подана характеристика джерельної бази дослідження, використаної для виконання поставлених завдань.

Велику роль в становленні і розвитку російського та радянського китаєзнавства відіграли роботи таких сходознавців як В.В. Бартольд, В.М. Алєксєєв Алексеев В.М. Китайская литература. - М.: Наука ГРВЛ, 1978. – 595 с. Алексеев В.М. Наука о Востоке: статьи и документы. М.: Наука, 1982. -535 с.; Бартольд В. История изучения Востока в Европе и России / Работы по истории востоковедения.- Сочинения в 9 томах. - М.: Наука, 1977. . Їх праці получили подальший розвиток в наукових дослідженнях В.П. Васильєва, П.Є. Скачкова, С.Л. Тіхвінського В.С. Мясникова, Н.Ф. Демидової Васильев Л. С. История Религий Востока (религизно-культурные традиции и общество): учебное пособие для студентов. - М.: Высшая школа, 1983. - 369 с.; Демидова Н.Ф., Мясников B.C. Первые русские дипломаты в Китае. - М.: Наука, 1966. - 159 с.; Мясников В.С. Империя Цин и Русское государство в XVIII веке. - М.: Наука, 1980. - 312 с.; Скачков П. Э. Очерки истории русского китаеведения. - М.: Наука, 1977. - 505 с. Новая история Китая / Под ред. Тихвинского Л. - М.: Наука, 1972.- 637 с.. Роботи цих авторів вже впродовж багатьох років є класичними добутками по китаєзнавству та історії Китаю і мають велике практичне значення для подальшого дослідження численних проблем китаєзнавства. Однак ці книги невільні від деяких погрішностей, пов’язаних, в основному, з ідеологічними догмами.

У дисертаційному дослідженні були використані також роботи західних синологів, які вплинули на розвиток історичних досліджень у цій галузі: А. Тойнбі, Дж. Нідема, Дж. Фербенка, Ч.П. Фіцджеральда та ін. Тойнби А.Д. Цивилизация перед судом истории. - М.: Прогресс, Культура, СПб.: Ювента, 1995; Фицджеральд Ч.П. Китай: краткая история культуры: Пер. с англ. Котенко Р.В. - СПб.: Евразия, 1998; Фицджералд Ч.П. История Китая. Пер. с англ. Л.А. Калашниковой. – М.: ЗФЩ Центрполиграф, 2004; Fairbank J.K. China: a New History. – Cambridge, Massachusetts, London, 1994; Fairbank, J. K., Reischauer E. O. China, Tradition and Transformation. -Boston: Houghton Mifflin Company, 1989; Needham J. Science in Traditional China: A Comparative Perspective Cambridge /Mass./ - Hong – Kong. 1981; Needham J. Science and Civilization in China. Vol. 1 Historical Introduction. The Per – Imperial Phase – Cambridge 1954.

В останню чверть XX ст. відбулися важливі зрушення у вивченні історії Китаю, пов'язані, у першу чергу, з розвитком самої історичної науки, а також з накопиченням величезного фактичного матеріалу про своєрідність китайського суспільства і його культури. Варто підкреслити, що ці зрушення також були обумовлені загальною тенденцією подолання європоцентричної картини історії, що домінувала у вітчизняному й зарубіжному сходознавстві.

У цей період виходять у світ спеціальні праці, присвячені проблемі сприйняття культури традиційного Китаю європейською суспільною думкою. До такого типу досліджень можна віднести роботи О.Л. Фішман, сферою наукового інтересу якої був порівняльний аналіз культур і інтерпретація китайської культури і суспільства на Заході Фишман О. Л. Китайский сатирический роман. - М.: Наука, 1966; Фишман О.Л. Китай в Европе XVII – XVIII вв. (из истории культурных взаимодействий) – В кн.: История, культура, языки народов Востока. М., 1970; Фишман О.Л. К проблеме рецепции Западной Европой XVII – XVIII вв. некоторых элементов китайской культуры // Культурное наследие Востока: проблемы, поиски, суждения. - М.: 1985.- С. 141-178.. Особливу наукову цінність для позначеної в дисертації проблеми становить монографія О.Л. Фішман “Китай у Європі: міф і реальність XIII – XVIII ст.”, що вийшла в Санкт-Петербурзі в 2003 р. Незважаючи на те, що проблеми сприйняття європейцями політичного устрою і соціально-економічного положення Цинського Китаю в цьому дослідженні представлені фрагментарно, робота цінна не тільки в плані обґрунтування висунутої нами раніше тези про початок нового етапу взаємин Китаю з західним світом у кінці XVIII ст., цінним для нас є також метод аналізу сприйняття європейцями китайської культури. Дисертаційне дослідження в хронологічному аспекті є продовженням роботи О.Л. Фішман, однак, як відзначалося вище, ми акцентуємо увагу не на віддзеркаленні китайських культурних традицій на європейському ґрунті, а на сприйнятті європейцями соціально-політичних реалій Цинського Китаю кінця XVIII – першої третини XIX ст.

Певний інтерес для нашого дослідження представляє робота Д. В. Дубровської Дубровская Д.В. Миссия иезуитов в Китае. -М.: Крафт плюс, 2001.-256 с.. В монографії докладно висвітлюється історія проникнення і діяльність єзуїтських місіонерів у Китаї, які протягом двохсот років були єдиними носіями європейського впливу при дворі імператорських династій. Безпосередньо стосуються нашої проблематики сюжети висвітлені в заключній главі монографії “Образ Китаю, створений на основі праць і свідчень єзуїтів у Європі”. Не можна не помітити, що зміст позначеної глави фактично, за винятком деяких варіацій, відтворює фрагменти досліджень О.Л. Фішман.

Зі статей, що належать перу сучасних російських авторів, варто виділити дослідження О В. Шаталова – фахівця з історії православної місіонерської діяльності на Далекому Сході Шаталов О.В. Пан Т.А. Архивные материалы по истории западноевропейского и Российского китаеведения (к изданию работы Тарановича В.П. Научная переписка Санкт-Петербургской Академии наук с иезуитами проживающими в Пекине в XVIII в.), Спб – Воронеж, 2004; Шаталов О.В. Русские в Китае к. XIX в.: Письма генерального консула Российской империи в г. Фучжоу Н.А. Попова, к Э.В. Бретшнейдеру // Из истории международных отношений и европейской интеграции. Межвузовский сборник научных статей. – Вып. 3. – Воронеж. Из-во ВГУ., 2003. - с. 80 – 129. Шаталов О.В. Современный уровень. Состояние, проблемы и перспективы развития отечественной миссиологии // Православие на Дальнем Востоке. Вып. 4.: Сб. ст.: СПб., СПб. гос. Ун-т., 2004. - С. 254 – 268. Шаталов О.В. Образ Китая в западноевропейской и русской общественной мысли XVIII в.// Кунсткамера: этнографические тетради., 1996. - № 10 – С. 11-25 . В його працях обґрунтовується теза про існування двох самостійних наукових напрямків (не так наукових, як ознайомлювальних і ретроспективних – А. І.) у вивченні Китаю: єзуїтського і представленого російськими православними священиками та учнями.

У західній синології проблема сприйняття китайської культури також знаходила своє відображення. У цьому плані варто згадати роботи французького синолога Д. Лаха. Але, як і роботи російських сходознавців, вони охоплюють більш ранній період проблеми, ніж наше дослідження Lach D.F. The sinophilism of Christian Wolf (1679—1754) // Journal of the History of Ideas. 1959. Vol. 14; Lach D.F. China in the Eyes of Europe. The Sixteenth century.- Chicago and London, 1968.. Проблемі формування у європейців ідеалізованого сприйняття Китаю присвячена докладна робота англійського історика Р. Доусона, який виділяє три періоди в європейському сприйнятті Китаю: XIII – XVI ст.; XVII – XVIII ст.; кінець XVIII – перша половина XX ст. Dawson R. The Chinese Chameleon. An analysis of European conception of Chinese civilization. L., N.Y., 1967.

Позначені хронологічні межі дисертаційного дослідження є періодом становлення західного і російського сходознавства. Відповідно в роботах, присвячених цьому процесу, містяться цінні свідчення, у першу чергу, бібліографічного характеру про деяких авторів аналізованих джерел. З цієї точки зору виділити монографії російських авторів: А. В. Стреніной, Д. Т. Урсул, М. І. Радовського, Л. А. Бєжина, Н. Хохлова, В. Кривцовой і серед вітчизняних – В. О. Кіктенка Стренина А.В. У истоков русского и мирового китаеведения (Россихин и Леонтьев и их труд "Обстоятельное описание происхождения и состояния маньчжурского народа и войска, в осьми знаменах состоящего") // Советская этнография. - 1950.- № 1; Урсул Д.Т. Николай Гаврилович Милеску Cпафарий. - М.: Мысль, 1980; Радовский М.И. Русский китаевед И.К.Россохин // Из истории науки и техники в странах Востока. Вып.2. М.: Наука, 1961; Кіктенко В.О. Нарис з історії українського китаєзнавства. XVIII - перша половина XX ст.: дослідження, матеріали, документи. – К,: Видавництво Інституту сходознавчих досліджень НАН України, 2002; Архимандрит Иакинф Бичурин // Рус. Старина. - 1888. - Т. 59. - № 8. - С. 271-304; № 9; Бежин Л. Годы странствий отца Иакинфа // Наш современник. - 1979. - № 12; Бичурин Н. Я. и его вклад в русское востоковедение: (К 200-летию со дня рожд.): Материалы конф. / Сост. А. Н. Хохлов. В 2-х ч. - М.: Наука, 1977.- Ч.1.- 141 с.; Ч. 2; Бичурин Никита Яковлевич // Русские писатели. 1800-1917. Т. 1. А-Г. - М., 1989; Кривцов В. Отец Иакинф.- Л.: Лениздат, 1978 и др..

Цінний фактичний матеріал і відповідні теоретичні узагальнення містять роботи сучасних російських і вітчизняних китаїстів, присвячені тим чи іншим питанням історії Китаю. Серед них необхідно відзначити таких сходознавців, як М.Є. Кравцова, В. В. Малявін, Л. В. Забровська, О. В. Зотов, Е. С. Кульпін, М. Л. Титаренко, І. Д. Черних і більш ранніх: І. Г. Баранов, Л. С. Васильєв Кравцова М. История культуры Китая. - СПб.: Лань, 1999; Малявин В.В. Китайская цивилизация. - М.: Астрель, 2000; Малявин В.В. Книга путешествий. - М.: Наталис, 2000; Малявин В.В. Китай: энциклопедия любви. - М.: Астрель, 2003; Забровская Л.В. Китайская традиционная политическая доктрина в Восточной Азии XIX - XX вв. // Политическая Наука Вестник ДВО РАН 2000. - N6.- С.149-162; Зотов О.В. "Китай как "универсальная" монархия и псевдоданничество "варваров" // Восток. – 1991. - № 2.- С. 16-25.; Кульпин Э. С. Человек и природа в Китае. - М.: Наука, 1990; Титаренко М.Л. Жизнестойкость цивилизации – условие реформ и модеонизации в Китае.- М.: Востоковедение и мировая культура.- 1998; Титаренко М.Л. Китай: цивилизация и реформы / РАН, Ин-т Дальнего Востока. – М. Республика, 1999; Черных И.Д. К проблеме кризиса китайской империи в период Нового времени // Записки історичного факультету. Вип. 10. - Одеса., 2000; Черных И.Д. Цивилизационные параметры Цинской Империи ее же: “Співвідношення "чоловічого" і "жіночого" у світоглядній парадигмі традиційного китайського суспільства.// Записки історичного факультету. Вип.13., Од.: 2003; Баранов И.Г., Верования и обычаи китайцев.- М.:ИД “Муравей - Гайд”, 1999.; Васильев Л. С. История Религий Востока (религизно-культурные традиции и общество): учебное пособие для студентов. - М.: Высшая школа, 1983.. Загальним досягненням цих досліджень є їхній цивілізаційний підхід.

Принципи і методи цивілізаційного підходу орієнтують дослідника на системний і комплексний аналіз суспільства. Це обумовлює міждисциплінарний підхід, який синтезують роботи філософів, культурологів, соціологів, істориків, фахівців у сфері вивчення світових цивілізацій, таких як І. Я. Коростовець, М. В. Ільїн, В. Я. Сидихменов, М. П. Кожин, Й. Ванг (Y. Wang) Коростовец И.Я., Китайцы и их цивилизация. - СПб., 1896; Ильин М.В. Слова и смыслы. Опыт описания ключевых политических понятий.- М.: РОССПЭН, 1997; Сидихменов В.Я. Китай: страницы прошлого.- См.: "Русич".-2000; Васильев Л. С. История Религий Востока (религизно-культурные традиции и общество): учебное пособие для студентов. - М.: Высшая школа, 1983; Кожин М.П. Христианство в Китае// Азия и Африка сегодня 1989.-№9.- С.24-27; Wang Y. Chu. Ideas and Men in traditional China// Monumenta Serica.1960. Vol. XIX..

Досить компактну групу становлять роботи філософів, в яких поданий аналіз поглядів європейських просвітників і мислителів XVI – початку XIX ст. Вольтер Фр. М. История философии. - Спб, 1908; Гегель Философия истории. - СПб. Т. 8; Гегель Работы разных лет. В двух томах. Т. 1. Сост., общая ред. и вступит, статья А. В. Гулыги. - М.: Мысль, 1972; Гердер И.Г. Идеи к философии истории человечества.- М.: Наука, 1977; Голдсмит О. Гражданин мира или Письма китайского философа, проживающего в Лондоне, своим друзьям на Востоке. М., 1974; Монтескье Ш.Л. О духе законов. - М., 1955; Руссо Ж.Ж. Об общественном договоре//Трактаты. М.: Наука, 1969

Джерельний аналіз робіт, зроблений у цій главі, свідчить про велику різноплановість матеріалів, що надходили в Європу протягом розглянутого часу. Кожний, хто побував у Китаї в цей період, вважав своїм обов'язком описати і передати побачене в Китаї, освітити деякі сторони життя Піднебесної імперії і її народу. В дисертації використано найбільш значимі і репрезентативні джерела (більше 100 найменувань), на основі аналізу яких була простежена еволюція сприйняття представниками Західного світу китайської цивілізації.

Використання джерел, які виходять за часові рамки встановленого періоду, логічно випливає з предмета дослідження – трансформації суспільних уявлень про Китайську імперію. Оскільки в розглянутий період відбувається перехід від однієї концепції сприйняття, компліментарної, сформованої головним чином єзуїтами, до практично діаметрально протилежної, критичної, для повноти дослідження необхідно хоча б оглядово розглянути передумови виникнення “китайського міфу” у європейській суспільній думці.

Усі джерела, що були використані в роботі, умовно можна розділити на наступні підгрупи:

- місіонерські праці: Гіузеппе Кастильоне, Антуана-Франсуа Прево д’Езиля, А. Ремюзи, К. Гюцлаффа, В. Х. Медхерста, Самуеля Уеллса Уільямса та ін. Costelloe, M. Joseph. The Letters and Instructions of Francis Xavier. Anand Gujurat, Gujarat Sahitya Prakash.-1993. Р. 267; Прево А.Ф. История о странствованиях вообще по всем краям земного круга, сочинения господина Прево, сокращенная новейшими распоряжениями чрез г-на Ла-Гарпа, члена Французской академии. Часть вторая: Азия. Кн. Четвертая: Продолжение о Китае. М., 1784.; на российский язык переведена 1782 года Дмитровскаго уезда в сельце Михалеве Михаилом Веревкиным. Ч.1-22 М., Унив. тип. у Н.Новикова, 1782-1787.; Remusat A. Essai sur la langue et la litterature chinoise,- Paris, 1826; Gutzlaff Ch. Journal of three voyages along the coasts of China in 1831, 1832, 1833 with notices of Siam, Korea and the Loo-Choo Island. -London: Frederic Westley and A.H.Davis stationers’ hall court., 1834; Medhurst W.H. "The Shoo King" or Historical Classic. Shanghai,1846; Williams S. Wells, The Middle Kingdom; a Survey of the Geography, Government, Education, Social Life, Art, Religion, & c., of the Chinese Empire and its Inhabitants // The North American review.-1848.-Vol. 67, №10.-Р.520–521.;

- роботи, написані філософами, мислителями і просвітниками XVIII – XIX ст., що пройшли свій шлях трансформації від захоплення і вихвалення всього китайського (у роботах Г. В. Лейбніца і Ф. М. Вольтера), до очевидної, неприхованої критики (у роботах Г. Гегеля). Ці джерела є дуже ціннім матеріалом з точки зору трансформації поглядів європейської інтелігенції, причини яких лежали, насамперед, у внутрішньому розвитку Європи, а Китай у їхніх роботах використовувався лише для того, щоб протиставити Захід – Сходу або “своє” – “чужому”;

- записки, повідомлення і звіти мандрівників, офіційних посольств і торговців, таких як лорд Ансон, лорд Д. Маккартні, лорд Амхерст, Д. Стентон, П. В. Добель, Воже де Брюнь Anson, A Voyage around the World in the Years 1740—1743. Amsterdam, 1749; Staunton, George. An historical account of the Embassy to the Imperator of China, undertaken by order of the king of Great Britain.. Abridged principally from papers the earl of Macartney. - Vol. 1-3.- London, Nicol, 1797; Добель П.В. Путешествия и новейшие наблюдения в Китае, Маниле и Индокитайском архипелаге. - М.:, 2002; Воже де Брюн. История о завоевании Китая маньчжурскими татарами.- М.: Типографическая компания - 1788.-Т.1-5; Стэнтон Джордж (George Staunton) Действительный отчет короля Великобритании к императору Китая. Основана на бумагах его превосходительства графа Маккартнея. Л. 1797 г. Воронцовский архив Одесского национального университета им. И.И. Мечникова).;

- російські джерела, які багато в чому відрізняються від західноєвропейських тим, що написані в основному учасниками Духовної місії, перед якою не ставилася мета поширення православної релігії в Китаї чи економічного тиску на Піднебесну. Це праці таких авторів, як С. Грибовський, А. Л. Леонтьєв, І. Орлов, Є. Ф. Тимковський, С. Черепанов та ін. Софроний Грибовский. Известия о китайском ныне манчжуро-китайском государстве. Сочинения архимандрита Софрония, начальника русской миссии в Китае, в начале нынешнего столетия, М. 1861; Леонтьев А.Л., Кратчайшее описание огородам, доходам и прочему Китайского государства, M. 1778; Орлов И. Новейшее и подробнейшее историко-географическое описание Китайской Империи. Т.1 - М., 1820; Тимковский Е.Ф. Путешествие в Китай через Монголию 1820–1821 в 2-х ч. СПб 1824; Черепанов C. Дневник русского // Восток.- 2000. -№5;

- у Китаї і західних країнах європейцями видавалися журнали, метою яких було об'єктивно знайомити читача з китайською дійсністю. Наприклад, у журналі “Кантонський альманах” The Canton Miscellany.- Canton, 1831 (The Canton Miscellany) зроблена спроба обґрунтувати цивілізаційний підхід у противагу концепції європоцентризму; яка домінувала в інших, більш політизованих журналах, “The Chinese repository”, “The North American Review”, “The Democratic Review” та ін.;

- ряд дослідницьких робіт з історії Китайської імперії, багато з яких і сьогодні мають наукову і джерельну цінністьБичурин Н.Я. Статистическое описание Китайской империи. - М.: Восточный двор, 2002; Джаельс Г.А., Китай и его жизнь. – пер. С англ. Гуменюка И.Г. под ред. Иванова А.И., СПб.: Издание Сойкина П.П. – 1914; Записки, надлежащие до истории, наук, художеств, нравов, обычаев и прочих китайцев, сочиненных проповедниками веры христианской в Пекине 1786, переведённые с французского языка М. Верёвкиным. - Т.2. - М. 1788; Историческое и географическое описание Китайской империи: Пер. с нем. - М.:В Университетской типографии иждивением А. Светушкина., 1834 и др..

У другому розділі – “Образ Китаю в європейському історичному дискурсі (кінець XVIII ст. – початок ХІХ ст.)”– проводиться аналіз еволюції історіософської концепції розвитку китайської культури в її матеріальній і духовній культурі. Вибір тих чи інших імен філософської думки й літератури, аналіз робіт яких міститься в даній главі, обумовлюється орієнтацією головним чином на тих, хто дійсно суттєво вплинув на думку того часу. Це стосується таких філософів й мислителів як Ф. Вольтер, І. Г. Гердер, Г. В. Гегель та ін.

Інтерес до Китаю в кінці XVIII ст. зріс до небувалих розмірів. Тепер європейській публіці були доступні не тільки роботи місіонерів, які побували в Китаї, але й виразників європейської суспільної думки – філософів, мислителів. Вони зуміли підняти цей інтерес на рівень загальноєвропейської полеміки про генеральні шляхи розвитку світової суспільної думки і цивілізації.

Сформований місіонерами літературний напрямок, який претендував на роль об'єктивного джерела зведень по Китаю на всіх етапах його історичного існування, зазнав активної критики: Ж. Ж. Руссо, О. Голдсміта, І. Г. Гердера, Г. В. Гегеля. Очевидно, що основну причину так званої "декитаїзації" Європи, яка розуміється як процес ствердження нових ідеологічних орієнтирів, що будуються на переконанні в нерозвиненості і вторинності неєвропейського світу, потрібно шукати в соціально-економічних та політичних особливостях розвитку цілого ряду європейських країн зазначеного періоду часу. Колосальні зміни, що відбулись в Європі, багато в чому визначили згаданий вище поворот у поглядах на історичний процес взагалі й особливий характер відносин до проблеми співіснування і взаємовпливу культур, і взагалі до проблеми "своє" і "чуже". Протиставлення Заходу і Сходу все частіше усвідомлюється як протилежність ступенів розвитку, що позначається на всіх рівнях реального життя останнього. Наводяться чисельні докази для підтвердження цієї думки. Все частіше регресивним починає сприйматися навіть те, що раніше вважали за необхідне, і чому, по можливості, намагались наслідувати. Особливо наочно це виявилося у ставленні європейців до китайської політичної системи, що в період ХVІІ – першій пол. ХVIII ст. вважалась чи не досконалою. На початку XIX ст. на зміну переконаності в досконалості цинської монархії прийшли впевненість у перевазі й універсальності європейської системи правління, європейської історії та культури.

Таким чином, у історіософських концепціях рубежу XVIII – XIX ст. склався двоякий образ Китаю. З однієї сторони, ще зберігався “міфологічний”, з іншого – завдяки зусиллям Ш. Л. Монтескьє, І.Г. Гердера і, безумовно, Г. В. Гегеля, Китай набув образу “східної деспотії”. Ця подвійність, значною мірою, детермінувала світогляд авторів, роботи яких є об'єктом аналізу дисертаційного дослідження. На початку XIX ст. вже переважала гегелівська концепція надкритичного сприйняття культур “неєвропейського типу”. Це було пов'язано зі становленням однозначного європоцентричного бачення світу.

Найбільш чітко розходження в трактуванні специфіки китайського суспільства виявилися у використанні дефініції “цивілізація”, що є концептуальною. У ХIХ ст. під поняттям цивілізація мався на увазі високий рівень розвитку матеріальної і духовної культур країн і народів Європи. Тоді ж затвердилося використання цього поняття для позначення рівня суспільного розвитку, що межує з варварством. В журналі “Кантонський альманах” визначенню “цивілізація” присвячено дві статті: в одній, зазначена дефініція зводиться до поняття "людини, як соціальної істоти" і підкреслюється, якщо самосвідомість його відображає цю суть, то він "справедливо може оцінювати себе як цивілізований" Civilization // The Canton Miscellany. - 1831. - №1. P. 10.. В іншій, Китай, як і “регіони світу від півдня до півночі Камчатки", на думку авторів, "ще не досягли того інтелектуального ступеня і моральної культури, при яких можна справедливо надати право називати себе цивілізацією"Comparative state civilization // The Canton Miscellany. - 1831. - №1. P. 12 .

У третьому розділі – “Західний вимір цинського суспільства кінця XVIII ст. – першої третини ХІХ ст.” – аналізуються оцінки релігійної культури Цинського Китаю, його державного устрою, а також побуту і звичаїв китайського суспільства.

Термін “релігія”, який сформувався в період Просвітництва в Європі, не відображав дійсної сутності китайської релігійності. Для європейців зразком релігії було християнство в його класичній парадигмі, тому конфуціанство, даосизм і буддизм вони вважали язичництвом. “У країні, де моральність дійшла до крайньої межі і де релігія, не маючи нічого духовного, спирається лише на зовнішні форми, церемонії і стародавні звичаї, там плотські втіхи не стримуються почуттям духовного і морального обов’язку” Добель П.В. Путешествия и новейшие наблюдения в Китае, Маниле и Индокитайском архипелаге. - М.:, 2002.-с.102.. Китайські вірування розглядалися, як правило, з погляду можливості поширення християнства, без врахування факту їх органічного внутрішнього зв'язку.

Оскільки ситуативна варіативність китайського індивідуального віросповідання сприймалася європейськими дослідниками як альтернатива християнському, це обумовило негативне сприйняття і нерозуміння європейцями того, що в традиційному Китаї суспільний зміст релігії відрізнявся від європейського. Конфуціанство, даосизм і буддизм були різними способами трактування культурної традиції, при цьому соціальні аспекти забезпечувалися конфуціанством.

На відміну від західноєвропейських оцінок, для російських сучасників китайська релігія не була таким дратівним фактором. Релігійна експансія ніколи не була ціллю для Російської імперії. Можливо тому саме в роботах російських авторів вперше була здійснена спроба об'єктивного аналізу китайської релігійної системи, в якій конфуціанству була відведена роль соціальної етики Белявский Ф. Индия и Китай. Очерки по истории культуры. СПб. 1910. Бичурин Н.Я. Китай в гражданском и нравственном состоянии. - М.: Восточный двор, 2002..

Політичний устрій Піднебесної зусиллями ранніх європейських просвітників постав як ідеальна, струнка система освіченої монархії. Це було цілком закономірно, оскільки в європейців того часу просто не було досвіду іншого, відмінного від монархічної держави. В європейській літературі к. XVIII ст. панувала думка про "народний і богорятівний" характер маньчжурського панування. На межі XVIII – XIX ст. термін “східна деспотія” стає загальним для визначення характеру китайської державності. Переважна більшість авторів ігнорувала той факт, що цинська династія була не тільки етично далекою китайському народу, але й провела тотальну ревізію принципів китайської державності. Відповідно екзаменаційна система посідання державних посад, що так органічно впліталася в образ освіченого правління, при маньчжурах загрузла в дріб'язковій бюрократії і хабарництві. Російські ж представники у Китаї з самого початку критикували єзуїтську тезу про "мирне і благодійне" правління маньчжурської династії. Вони наголошували на тому, що зосередження влади в руках імператора, втрата вищими сановниками незалежної відповідальності, скасування функцій цензорів, дискримінація китайців при формуванні державного апарату – все це дає підставу говорити про “перекручування традиційної конфуціанської моделі політичної системи” Известия о китайском государстве. - СПб, 1778. – С.272..

При більш тісному знайомстві китайська культура виглядала досить складною і далекою для сприйняття європейців. Театральне мистецтво оцінювалося як розважальне, без будь-якої моральної складової, і до того ж непривабливе Тимковский Е.Ф. Путешествие в Китай через Монголию 1820–1821 в 2-х ч. СПб 1824. – с. 81; також див. Tyrone Power. Recollection of a Three Years’ residence in China // Putnam's monthly magazine of American literature, science and art.-1853.- Vol. 2.- Issue 7.- №7.- Р.106-107. Негативне враження складається у європейських сучасників і про музику Китаю. Музичні інструменти і мелодії, незвичні для слуху європейців, просто не сприймалися як музика Орлов И. Новейшее и подробнейшее историко-географическое описание Китайской Империи. Т.1 - М., 1820.- с.193.. Танці представники європейського світу сприймали як “хаотичні рухи, які навряд чи можна назвати танцями”, а в кращому випадку, як “дуже недосконалу пантоміму” Там