КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

АПАНАСЕНКО КАТЕРИНА ІВАНІВНА

УДК 346.5

ПРАВОВИЙ РЕЖИМ МАЙНА,

ЩО Є В КОМУНАЛЬНІЙ ВЛАСНОСТІ

Спеціальність: 12.00.04 – господарське право;

господарсько-процесуальне право

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ - 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі господарського права

юридичного факультету Київського національного

університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор

Щербина Валентин Степанович

Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

завідувач кафедри господарського права.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор

Мамутов Валентин Карлович,

Інститут економіко-правових досліджень

НАН України, директор (м. Донецьк)

кандидат юридичних наук,

Буткевич Ольга Василівна

Національна юридична академія України

Імені Ярослава Мудрого,

доцент кафедри спеціально-правових

дисциплін Кримського факультету

(м. Сімферополь).

Провідна установа: Донецький національний університет

Міністерства освіти і науки України

(м. Донецьк)..

Захист відбудеться „ 17 ” жовтня 2006 р. о 13 00 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.001.06 у Київському національному

університеті імені Тараса Шевченка за адресою:

01033, м.Київ, вул.Володимирська,60, ауд. 253.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського

національного університету імені Тараса Шевченка

(01033 м.Київ, вул.Володимирівська,58)

Автореферат розісланий „__14_” вересня 2006 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Боднар Т.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Започаткована ще у першій половині 1990-х років, в Україні розвивається муніципальна реформа. Головним завданням її вважається забезпечення поступового відходу від централізованого державного управління шляхом передачі територіальним громадам та їх представницьким органам необхідних повноважень і матеріально-фінансових ресурсів для самостійного вирішення ними значної частини суспільних справ, які стосуються інтересів місцевого населення. Комунальній власності на сьогоднішній день належить першорядна роль в інституціоналізації та функціонуванні місцевого самоврядування. Тому проблеми формування інституту комунальної власності, визначення правового режиму комунального майна, складу об’єктів комунальної власності, обсягу повноважень органів місцевого самоврядування у здійсненні права власності на комунальне майно продовжують залишатися одними із головних на шляху становлення ефективної системи місцевого самоврядування в Україні.

Щодо рівня теоретичної розробки теми дисертації слід відмітити, що останній приділяють увагу в основному представники науки цивільного і конституційного права. З питань комунальної власності було захищено кандидатську дисертацію Музикою Л.А. на тему “Право комунальної власності в Україні” (12.00.03) (2004 р.). З проблематикою даної роботи пов’язані наступні кандидатські дисертації: “Організаційно-правові проблеми відносин місцевих Рад з підприємствами (об’єднаннями) та організаціями в сфері комплексного соціально-економічного розвитку своїх територій” (12.00.02) (Борденюк В.І., 1993 р.), “Перехід права власності на об’єкти соціальної інфраструктури підприємств” (12.00.04) (Зельдіна О.Р., 1999 р.), “Правовий статус комунальних підприємств в Україні” (12.00.04) (Гринюк Р.Ф., 2001 р.), “Участь територіальної громади у цивільних правовідносинах” (12.00.03) (Первомайський О.О., 2003 р.). Поза увагою цих дослідників залишились питання правового режиму майна спільної власності територіальних громад, системи локальних нормативних актів, що визначають правовий режим комунального майна, окремі аспекти поняття права комунальної власності та його ознак, господарсько-правового статусу територіальних громад, деякі підстави виникнення та припинення права комунальної власності, визначення кола суб’єктів господарювання комунального сектора економіки, питання участі територіальних громад у корпоративних відносинах тощо.

Прийняття Господарського кодексу України від 16.01.2003, який по-новому підходить до регулювання правового режиму майна суб’єктів господарювання, викликає необхідність детального наукового дослідження проблем правового режиму комунального майна.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках держбюджетної науково-дослідної теми “Формування механізму реалізації та захисту прав і свобод громадян в Україні” (номер теми: 01 БФ042-01; номер державної реєстрації: 0101 U003579) і має безпосередній зв’язок з науковими програмами державного рівня.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є аналіз правового режиму майна, що є в комунальній власності, відповідно до чинного господарського законодавства; визначення перспективних напрямків розвитку інституту права комунальної власності; напрацювання практичних пропозицій щодо ефективного управління комунальною власністю територіальних громад (в тому числі їх спільною власністю).

Для досягнення вказаної мети при написанні роботи автором були поставлені наступні задачі: визначити сучасний стан господарсько-правового регулювання відносин комунальної власності та запропонувати подальші шляхи його вдосконалення; визначити риси права комунальної власності як виду суспільної (публічної) власності, самостійної форми власності; визначити перелік об'єктів, що можуть перебувати у комунальній власності; дослідити господарсько-правовий статус територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, місцевих рад як учасників відносин комунальної власності; проаналізувати правовий режим майна спільної власності територіальних громад; визначити види господарських організацій комунального сектора економіки та особливості правового режиму їх майна.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини щодо правового режиму майна, яке є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Предметом дослідження є норми права, що визначають режим комунального майна в Україні, в тому числі сфера локальної нормотворчості.

Методи дослідження. З метою найповнішого аналізу правового режиму комунального майна в Україні, досягнення поставлених при написанні роботи задач були використані наступні наукові методи: метод системно-структурного аналізу (при аналізі ознак територіальної громади як суб’єкта права, суб’єкта господарських правовідносин); порівняльного дослідження (при порівнянні стану регламентації відносин комунальної власності в Україні та зарубіжних країнах); історичний (при дослідженні історії становлення інституту права комунальної власності в незалежній Україні, процесу об’єктного формування комунального сектора економіки); статистичний (при дослідженні складу об’єктів, які перебувають у комунальній власності, підстав виникнення й припинення права комунальної власності на майно, суб’єктного складу відносин комунальної власності).

Теоретичною основою дослідження є наукові праці наступних вітчизняних та зарубіжних вчених: Б.І. Адамова, Ч.Н. Азімова, Б.П. Андресюка, М.А. Баймуратова, О.В. Батанова, Н.В. Безсмертної, Н.С. Бондаря, В.І. Борденюка, С.М. Братуся, А.В. Венедиктова, О.М. Вінник, В.М. Гайворонського, В.А. Григор’єва, Р.Ф. Гринюка, О.В. Дзери, З.М. Заменгоф, С.А. Зінченка, С.М. Корнєєва, В.І. Кравченка, В.С. Куйбіди, В.В. Лаптєва, В.К. Мамутова, В.С. Мартемьянова, Л.А. Музики, О.О. Первомайського, С.І. Пересунька, Г.В. Пронської, Д.В. П’яткова, Т.С. Смирнової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, І.С. Щебетун, В.С. Щербини, В.С. Якушева та ін.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є комплексним господарсько-правовим дослідженням проблематики правового режиму майна, яке є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, в тому числі спільного майна територіальних громад.

Про наявність новизни у проведеному дослідженні свідчить те, що в роботі вперше: 1) розмежовано поняття “правовий режим комунального майна” та “правовий режим комунальної власності”; 2) систематизовано локальні нормативні акти, які визначають правовий режим комунального майна; 3) визначено, які об’єкти можуть перебувати в комунальній власності, на підставі норм різних нормативно-правових актів, а не лише відповідно до норм чинних Законів України “Про місцеве самоврядування в Україні” та “Про власність”; 4) розроблено основи концепції участі територіальних громад у корпоративних відносинах; 5) визначені особливості правового режиму майна, що є в спільній власності територіальних громад, в тому числі проблеми створення суб’єктів господарювання з використанням спільного майна територіальних громад; 6) обґрунтовано необхідність визнання територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах учасниками відносин у сфері господарювання; 7) визначено перелік господарських організацій комунального сектора економіки (з урахуванням їх організаційно-правової форми), проаналізовано особливості правового режиму їх майна; 8) висунуто ідею щодо двоаспектного розуміння законодавцем поняття “комунальний сектор економіки”, визначено правову роль та історичні корені цього поняття в чинному ГК; 9) доводиться недопустимість застосування у законодавстві принципу аналогії закону при регулюванні правового режиму комунального майна; 10) обґрунтовано неконституційність законодавчих норм, які передбачають можливість управління об’єктами спільної власності територіальних громад місцевими державними адміністраціями.

Автором удосконалено: перелік ознак права комунальної власності як права публічної (суспільної) власності та як самостійної форми власності; обґрунтування необхідності розмежування правового режиму спільної власності територіальних громад, утвореної в договірному порядку, і тієї, що перебувала до 12.06.1997 у власності областей і районів.

Подальший розвиток у роботі дістали: питання структури та значення правового режиму майна; концепція формування спільної власності територіальних громад; обґрунтування необхідності комплексного законодавчого регулювання режиму комунального майна в окремому законодавчому акті та прийняття закону про суб’єктів господарювання комунального сектора економіки.

Практичне значення одержаних результатів. Зроблені автором наукові висновки можуть бути використані: з науковою метою – для подальшого теоретичного дослідження правового режиму комунального майна; у законотворчій діяльності – для вдосконалення окремих норм Конституції України (ч. 1 ст. 140, ч. 1 ст. 143), ГК України (статті 2, 75, 77, 79, 123, 146), Цивільного кодексу України (ст. 114), Законів України “Про місцеве самоврядування в Україні” (статті 26, 43 та ін.), “Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності” (ч. 1 ст. 1, чч. 1, 2 ст. 4, ч. 3 ст. 4-1, ч. 1 ст. 5, ч. 2 ст. 6), “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (ч. 8 ст. 5), “Про місцеві державні адміністрації” (ч. 2 ст. 15, п. 1 ст. 19), формування належної законодавчої бази з питань правового режиму спільної власності територіальних громад, врегулювання порядку передачі комунального майна від однієї територіальної громади до іншої та від збанкрутілих суб’єктів господарювання у комунальну власність; у правозастосуванні – в роботі органів місцевого самоврядування по управлінню об’єктами комунальної власності; у навчальному процесі – при викладанні навчальних курсів господарського, муніципального права.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею, комплексним господарсько-правовим дослідженням правового режиму майна, що є в комунальній власності, в тому числі спільного майна територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні висновки та пропозиції автора доповідались на таких наукових конференціях: ІІ науково-практичній конференції “Управління економікою в ринкових умовах у контексті стратегічних напрямів розвитку України до 2011 року” (м. Київ, травень 2004 р.), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Від лідера–особистості до держави-лідера” (м. Київ, жовтень 2004 р.), VІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта “2005” (м. Дніпропетровськ, лютий 2005 р.), ІV Міжнародній науково-теоретичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть” (м. Тернопіль, березень 2006 р.).

Публікації. Результати дослідження опубліковані автором у 8 наукових статтях, надрукованих у фахових виданнях.

Структура роботи відповідає темі наукового дослідження. Дисертація складається із вступу; трьох розділів, що містять вісім підрозділів, висновків до кожного розділу; висновків до роботи; списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації - 248 сторінок, в тому числі основного тексту - 200 сторінок. Список використаних джерел містить 502 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначені мета й задачі, об’єкт, предмет і методи наукового дослідження, проаналізовано теоретичну основу дослідження, охарактеризовані наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, наведені дані про апробацію результатів дослідження.

Розділ 1 “Загальна характеристика правового режиму майна, що є в комунальній власності” складається з трьох підрозділів, в яких аналізуються теоретичні засади права комунальної власності, досліджується поняття “правовий режим майна”, співвідношення понять “правовий режим комунального майна” та “правовий режим комунальної власності”, окреслюється система нормативних актів, що визначають правовий режим комунального майна.

У підрозділі 1.1 “Теоретичні засади права комунальної власності” проведено аналіз права комунальної власності в об’єктивному та суб’єктивному значенні, доводиться належність права комунальної власності до публічних (суспільних) видів власності, визначаються ознаки права комунальної власності як самостійної форми власності.

Побудовано наступний перелік ознак права комунальної власності як самостійної форми власності: особливий склад суб’єктів; склад і правовий режим об’єктів; особливі підстави набуття й припинення права власності; ступінь усуспільнення; призначення у суспільстві; реалізація нормативної функції двох суб’єктів права - держави і територіальної громади – в процесі визначення правового режиму комунального майна; єдність фонду комунальної власності в межах однієї територіальної громади.

У підрозділі 1.2 “Поняття та елементи правового режиму майна” розглядаються окремі аспекти цього поняття за сучасним українським законодавством, співставлено категорії "правовий режим майна" та “майновий стан суб'єкта господарювання”, визначено співвідношення понять "правовий режим комунальної власності" та “правовий режим комунального майна”. Ці поняття співвідносяться між собою як загальне і часткове. Перше з них стосується загальних вимог закону до підстав і умов виникнення, припинення у відповідних суб’єктів права власності, обсягу повноважень власника, правових засобів захисту (охорони) прав власника, тобто змісту речового права певної форми, що становить основу правового режиму комунального майна. Друге на базі загальних основ правового режиму комунальної власності відображає особливості останнього відносно окремих суб’єктів організаційно-установчих повноважень (наприклад, різниться правовий режим комунального майна, що перебуває у власності різних територіальних громад, хоча єдиним є правовий режим комунальної власності).

У підрозділі 1.3 “Нормативні акти, що визначають правовий режим комунального майна” досліджується система нормативно-правових актів, які регулюють відносини комунальної власності. Зроблено висновок, що інститут права комунальної власності є міжгалузевим. Детально аналізуються функції, специфічні риси, основні види актів муніципальної нормотворчості – джерел інституту права комунальної власності. Зроблено висновок про диспозитивне начало, характерне для регулювання правового режиму комунального майна. Доцільним є застосування досвіду зарубіжних країнах, де поширеним є визначення правового режиму майна чи його об’єднання для досягнення спільних соціальних цілей на підставі договорів між органами різних рівнів державної влади та місцевого самоврядування (Данія, Франція тощо).

Надано стислий аналіз законопроектам про комунальну власність. Запропоновано в одному пакеті із законом про комунальну власність внести зміни до Законів України “Про місцеве самоврядування в Україні” та “Про місцеві державні адміністрації”, прийняти закон про правовий режим спільної власності територіальних громад, особливості приватизації комунального майна, підтримано ідею науковців прийняти закони про територіальні громади, фінанси місцевого самоврядування, адміністративно-територіальний устрій, відповідальність в системі місцевого самоврядування, суб’єктів господарювання комунального сектора економіки.

Розділ 2 “Об’єкти комунальної власності”, який складається з двох підрозділів, присвячено аналізу законодавчого переліку об’єктів комунальної власності та визначенню перспектив його вдосконалення, дослідженню підстав виникнення й припинення права комунальної власності на майно.

У підрозділі 2.1 “Поняття і види об’єктів комунальної власності” запропоновані можливі способи оптимізації переліку об’єктів комунальної власності.

Чинним законодавством передбачено обмежене коло об’єктів, які можуть перебувати виключно в комунальній власності. Запропоновано переглянути закріплений законами перелік об’єктів комунальної власності з огляду на економічні реалії та з урахуванням повноважень органів місцевого самоврядування; законодавчо визначити найзагальніші критерії віднесення майна до комунальної власності; закріпити орієнтовний перелік об’єктів комунальної власності територіальних громад, можливі об’єкти їхньої спільної власності, об’єкти категорії суспільного надбання; визначити, які види майна обов’язково повинні перебувати у комунальній власності, хоча можливим є належність їх до інших форм власності, і ті об’єкти, перебування яких у комунальній власності заборонено. Досліджені наукові класифікації об'єктів комунальної власності.

Пропонується в законі про комунальну власність передбачити обов’язкове ведення органами місцевого самоврядування реєстрів об’єктів комунальної власності відповідних територіальних громад, визначити структуру такого реєстру, порядок його ведення та використання.

У підрозділі 2.2 “Підстави виникнення й припинення права комунальної власності” визначено підстави, за якими територіальні громади можуть набувати право власності на майно, підстави припинення права комунальної власності та запропоновано удосконалити ряд відповідних законодавчих норм.

Пропонується врегулювати порядок передачі комунального майна від однієї територіальної громади до іншої (в законі про комунальну власність) та передачі майна збанкрутілих суб’єктів господарювання у комунальну власність (доповнити Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” статтею 26-1). У відповідних законодавчих нормах доцільно визначити суб’єктів, уповноважених приймати рішення про передачу майна до власності іншої територіальної громади (відповідно – до комунальної власності), та процедури таких передач.

З метою узгодження норм ч. 1 ст. 4 Закону України “Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності” і ч. 3 ст. 141 ГК, які передбачають різних суб’єктів, уповноважених приймати рішення про передачу об’єктів державної власності до комунальної власності, пропонується викласти в наступній редакції ч. 1 ст. 4 вказаного Закону: “Кабінет Міністрів України встановлює перелік державного майна, яке безоплатно передається у власність відповідних територіальних громад (комунальну власність). Строк та організаційні умови передачі об'єктів, визначених у абзацах другому, третьому, п'ятому частини першої статті 2 цього Закону, визначаються окремими рішеннями Кабінету Міністрів України, а об'єктів, визначених у абзацах четвертому та шостому частини першої статті 2 цього Закону, - рішеннями органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій”.

Відповідно до ч. 2 ст. 142 Конституції України територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об’єднувати на договірних засадах об’єкти комунальної власності, а також кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і установ, створювати для цього відповідні органи і служби. Доводиться невідповідність Конституції України (ч. 2 ст. 142) норм п. 32 ч. 1 ст. 43 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 4, ч. 3 ст. 4-1, ч. 1 ст. 5, ч. 2 ст. 6, преамбули Закону України “Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності” в частині, що стосується спільної власності територіальних громад, а тому відповідні законодавчі положення запропоновано виключити.

Частково не відповідає Конституції України положення ч. 2 ст. 146 ГК про те, що приватизація державних (комунальних) підприємств здійснюється не інакше як на виконання державної програми приватизації; тому доцільно виключити в цій правовій нормі слова і символи “(комунальних)”. Норму ч. 1 ст. 146 ГК пропонується доповнити положенням про можливість приватизації окремого індивідуально визначеного майна, акцій (часток, паїв), які перебувають у комунальній власності.

Доводиться необхідність прийняття закону про особливості приватизації комунального майна; обґрунтовується доцільність виключення в нормах п. 30 ч. 1 ст. 26, пп. 4 п. “а” ст. 29 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” слів “порядку та умов”, “пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна” - відповідно.

У розділі 3 “Суб’єкти права комунальної власності”, що складається з трьох підрозділів, проведено аналіз господарської праводієздатності й компетенції суб’єктів права комунальної власності.

У підрозділі 3.1 “Територіальні громади – власники майна, що є в комунальній власності” констатовано, що господарський закон зводить участь місцевого самоврядування у господарських правовідносинах до відповідної участі органів місцевого самоврядування. Аналізується правова природа територіальних громад як учасників відносин комунальної власності. Автором відстоюється позиція необхідності законодавчого визнання територіальних громад суб’єктами господарського права (в ст. 2 ГК), а також неможливість визнання їх юридичними особами. Адже територіальна громада - це публічний суб’єкт права, що має особливу правову природу. Доводиться наявність у територіальної громади господарської компетенції, що, однак, не дозволяє характеризувати її в якості суб’єкта господарювання; ознаками господарської організації територіальна громада не володіє. З метою забезпечення належних конституційних основ участі територіальних громад районів у містах у відносинах комунальної власності запропоновано внести зміни до норм ч. 1 ст. 140, ч. 1 ст. 143 Конституції України.

У підрозділі 3.2 "Органи місцевого самоврядування та державної влади як суб’єкти права комунальної власності" досліджуються повноваження представницьких органів територіальних громад, органів державної влади у сфері управління комунальним майном, аналізується правова природа, специфіка управління спільною власністю територіальних громад. Зроблено висновок, що відносини з управління комунальним майном є організаційними-господарськими. Автором підтримана позиція ряду вчених (А.В. Венедиктов, В.П. Мозолін, О.О. Первомайський та ін.) про те, що зміст всіх форм публічної власності не може бути виражений тільки через класичну “тріаду” (володіння, користування, розпорядження) і має бути доповнений правомочністю управління.

Перелік повноважень місцевої ради щодо управління об’єктами комунальної власності, передбачений ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, є неповним і потребує деталізації. Пропонується передати до відання місцевих рад повноваження у сфері тарифно-цінової політики.

Найсерйознішою проблемою місцевого самоврядування на даному етапі його становлення є проблема спільної власності територіальних громад. Доцільно розмежувати правовий режим об’єктів спільної власності територіальних громад двох груп: тих, які були власністю районів і областей до прийняття Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997, і тих, що створені за спільними рішеннями місцевих рад, оскільки для них характерні різні принципи створення, а отже й подальшого функціонування.

Автором доводиться, що управління спільною власністю територіальних громад місцевими державними адміністраціями суперечить Конституції України (ст. 140, ч. 1 ст. 142), а тому положення ч. 2 ст. 15, п. 1 ст. 19 Закону України “Про місцеві державні адміністрації”, які допускають можливість такого управління, підлягають виключенню. Запропоновано викласти в наступній редакції норму п. 19 ч. 1 ст. 43 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”: “прийняття рішень про відчуження, надання у концесію та під заставу об’єктів, що перебувають в управлінні районних, обласних рад; затвердження програм приватизації майна, що перебуває в управлінні районних, обласних рад; затвердження порядку передачі в оренду та в концесію об’єктів, що перебувають в їх управлінні (в тому числі органів, уповноважених на укладення відповідних договорів), методики розрахунку і порядку використання орендної плати”.

У підрозділі 3.3 “Суб’єкти господарювання комунального сектора економіки” аналізуються види та правовий режим майна зазначених суб’єктів господарювання, зміст та юридичне значення категорії “комунальний сектор економіки”. Господарськими організаціями комунального сектора економіки є: комунальне унітарне підприємство; господарське товариство, у статутному фонді якого частка комунальної власності перевищує 50% чи становить величину, яка забезпечує органам місцевого самоврядування право вирішального впливу на господар-ську діяльність цього товариства; комунальне господарське об’єднання; комунальна установа.

Визначені особливості правового режиму майна комунального унітарного підприємства відповідно до норм чинного законодавства. Запропоновано доповнити ч. 1 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, де визначаються повноваження місцевих рад, пунктом такого змісту: “управління майном суб’єктів господарювання комунального сектора економіки в межах і порядку, визначених законом”. Варто в цьому Законі (наприклад, в пп. 8 п. “а” ст. 27) дати визначення поняттям “комунальне замовлення” і “комунальне завдання”; виключити норму абз. 2 ч. 1 ст. 75 ГК, яка зобов’язує державні (відповідно – і комунальні) комерційні підприємства застосовувати для закупівель матеріально-технічних ресурсів процедури, визначені Законом України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”; доводиться доцільність виключення норми абз. 6 ч. 5 ст. 77 ГК.

Значні суперечності має законодавча основа участі територіальних громад у корпоративних відносинах. Оскільки територіальні громади не визнані учасниками відносин у сфері господарювання та юридичними особами, за положеннями чч. 1, 2 ст. 79 ГК, ч. 1 ст. 114 ЦК вони не можуть бути засновниками господарських товариств. Запропоновані можливі шляхи усунення даних законодавчих прогалин. Доводиться неможливість участі суб’єктів господарювання комунальної форми власності в діяльності господарських товариств.

Зроблено висновок про суперечність положень ч. 3 ст. 123 ГК про право об’єднань підприємств створювати унітарні підприємства та бути учасником (засновником) господарських товариств нормам чч. 1 – 3 ст. 135, ч. 4 ст. 63 ГК. Відповідно пропонується норму ч. 3 ст. 123 ГК викласти в новій редакції.

Підтримана пропозиція вчених (Б.І. Адамов, О.М. Вінник, Р.Ф. Гринюк, Л.А. Музика) прийняти закон про комунальні підприємства (компанії) (з огляду на положення ГК правильною була би назва “Про суб’єктів господарювання комунального сектора економіки”), в якому доцільно визначити організаційно-правові форми останніх, правовий режим їх майна, порядок реалізації їх майново-господарської компетенції. Враховуючи проведений в роботі аналіз норм ч. 9 ст. 78, ст.ст. 75, 77 ГК, запропоновано в законі чітко розмежувати організаційно-господарські повноваження органу місцевого самоврядування, який створив комунальне унітарне підприємство, та органу, до сфери безпосереднього управління якого входить це підприємство.

З метою захисту інтересів кредиторів неплатоспроможних суб’єктів господарювання комунального сектора економіки, відносно яких органами місцевого самоврядування прийнято рішення про незастосування до них положень Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, запропоновано внести зміни до ч. 8 ст. 5 цього Закону (передбачити субсидіарну відповідальність за їх зобов'язаннями відповідних органів управління).

Спираючись на історію становлення місцевого (муніципального) господарства, враховуючи теорію “територіальної господарської системи”, в роботі проаналізовано нову для українського господарського законодавства правову категорію – “комунальний сектор економіки”. З огляду на відсутність узагальнюючих правил правового регулювання комунального сектора економіки зроблено висновок про відсутність юридичного значення введення у законодавстві поняття “комунальний сектор економіки”.

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження правового режиму майна, що є в комунальній власності, дозволило дійти наступних теоретичних висновків:

1. Право комунальної власності за своєю суттю є публічним (суспільним) видом власності, самостійною формою власності.

2. Слід відрізняти поняття “правовий режим комунальної власності” і “правовий режим комунального майна”, що співвідносяться між собою як загальне і часткове.

3. Для регулювання правого режиму комунального майна характерне диспозитивне начало. Основними нормативними актами, за допомогою яких на сьогоднішній день визначається правовий режим комунального майна, є закони та акти органів і посадових осіб місцевого самоврядування.

4. Господарськими організаціями комунального сектора економіки пропонується визначати: комунальне унітарне підприємство; господарське товариство, у статутному фонді якого частка комунальної власності перевищує 50% чи становить величину, яка за-безпечує органам місцевого самоврядування право вирішального впливу на господарську діяльність цього товариства; комунальне господарське об’єднання; комунальну установу.

З метою вдосконалення законодавчих норм, що визначають правовий режим комунального майна, автором запропоновано:

1. Комплексно врегулювати правовий режим комунального майна шляхом прийняття пакету законодавчих актів з питань функціонування місцевого самоврядування та комунальної власності.

2. Переглянути закріплений законами перелік об’єктів комунальної власності з огляду на економічні реалії та з урахуванням повноважень органів місцевого самоврядування; в законі про комунальну власність передбачити обов’язкове ведення органами місцевого самоврядування реєстрів об’єктів комунальної власності відповідних територіальних громад.

3. Врегулювати порядок передачі комунального майна від однієї територіальної громади до іншої, передачі майна збанкрутілих суб’єктів господарювання у комунальну власність; викласти в новій редакції ч. 1 ст. 4 Закону України “Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності” з метою узгодження цієї правової норми з правилом ч. 3 ст. 141 ГК.

4. Виключити як такі, що суперечать Конституції України, положення п. 32 ч. 1 ст. 43 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, а також ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 4, ч. 3 ст. 4-1, ч. 1 ст. 5, ч. 2 ст. 6, преамбули Закону України “Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності” в частині, що стосується спільної власності територіальних громад.

5. Виключити в нормах п. 30 ч. 1 ст. 26, пп. 4 п. “а” ст. 29 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” слова “порядку та умов”, “пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна” - відповідно. Пропонується доповнити норму ч. 1 ст. 146 ГК положенням про можливість приватизації окремого індивідуально визначеного майна, акцій (часток, паїв), які перебувають у комунальній власності, та виключити в нормі ч. 2 ст. 146 ГК слова і символи “(комунальних)”.

6. У статті 2 ГК визнати територіальні громади учасниками відносин у сфері господарювання.

7. Закріпити поняття територіальної громади району в місті в ч. 1 ст. 140 Конституції України та визнати право на управління комунальним майном цією територіальною громадою в ч. 1 ст. 143 Конституції.

8. Передати місцевим радам повноваження виконавчих органів рад у сфері тарифно-цінової політики і деталізувати перелік їхніх повноважень по управлінню комунальним майном у Законі України “Про місцеве самоврядування в Україні”.

9. Виключити як такі, що суперечать Конституції України (ст. 140, ч. 1 ст. 142), положення ч. 2 ст. 15, п. 1 ст. 19 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” в частині, що стосується управління спільною власністю територіальних громад місцевими державними адміністраціями; внести зміни до норми п. 19 ч. 1 ст. 43 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” з метою більш чіткого регулювання повноважень районних, обласних рад у майновій сфері.

10. Розмежувати правовий режим спільної власності територіальних громад, утвореної в договірному порядку, і тієї, що перебувала до 12.06.1997 у власності областей і районів.

11. Закріпити за територіальними громадами право бути засновниками господарських товариств в ч. 1 ст. 114 ЦК і ч. 1 ст. 79 ГК; в Законі України “Про місцеве самоврядування в Україні” надати визначення поняттям “комунальне замовлення” і “комунальне завдання”; виключити норми абз. 2 ч. 1 ст. 75 ГК, абз. 6 ч. 5 ст. 77 ГК. Пропонується норму ч. 3 ст. 123 ГК викласти в новій редакції, виключивши положення про право об’єднань підприємств створювати унітарні підприємства та бути учасником (засновником) господарських товариств.

12. Доповнити ч. 8 ст. 5 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” положенням про субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями неплатоспроможних суб’єктів господарювання комунального сектора економіки, відносно яких органами місцевого самоврядування прийнято рішення про незастосування до них положень цього Закону, органу, до сфери безпосереднього управління якого належить відповідна юридична особа.

13. Нормативно врегулювати порядок списання майна суб’єктів господарювання комунального сектора економіки.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

І. У фахових виданнях України

1. Апанасенко К. Генезис правового інституту комунальної власності в Україні // Підприємництво, господарство і право. – 2005. - № 9. – С. 52 – 54.

2. Апанасенко К. Комунальна власність як самостійна форма власності: ознаки, співвідношення з державною формою власності // Право України. – 2005. - № 10. – С. 35 – 38.

3. Апанасенко К. Комунальний сектор економіки: генезис, зміст та значення поняття // Право України. – 2006. - № 3. – С. 51 – 55.

4. Апанасенко К. Особливості правового режиму майна комунальних унітарних підприємств // Підприємництво, господарство і право. – 2006. - № 4. – С. 78 – 81.

5. Апанасенко К. Правове регулювання оренди основних фондів // Підприємництво, господарство і право. – 2003. - № 11. – С. 100 – 103.

6. Апанасенко К.І. Проблеми участі територіальних громад у корпоративних відносинах // Вісник господарського судочинства. – 2005. - № 5. – С. 138 – 142.

7. Апанасенко К. Управління об’єктами комунальної власності: окремі аспекти // Підприємництво, господарство і право. – 2005. - № 8. – С. 20 – 23.

8. Апанасенко К.І. Формування спільної власності територіальних громад: окремі проблеми // Вісник господарського судочинства. – 2005. - № 6. – С. 175 – 178.

ІІ. У збірниках матеріалів конференцій

1. Апанасенко К.І. Законодавство, що визначає правовий режим комунального майна: окремі аспекти // Теорія і практика розвитку корпоративного сектора економіки України в контексті цілей тисячоліття та світової глобалізації: Матеріали ІІ науково-практичної конференції “Управління економікою в ринкових умовах у контексті стратегічних напрямів розвитку України до 2011 року”. – К.: Видавничий дім “КОРПОРАЦІЯ”, 2004. – 204 с. – С. 65 – 71.

2. Апанасенко К.І. Комунальний сектор економіки: зміст та значення поняття // Матеріали VІІІ Міжнародної науково-практичної конференції “Наука і освіта “2005”. – Том 45. Право. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. – 76 с. – С. 5 – 8.

3. Апанасенко К. Пайова участь замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів як підстава формування комунального майна // Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть: Тези доповідей ІV міжнародної науково-теоретичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених. Частина 1./ Відп. ред. З.В. Гуцайлюк. – Тернопіль, 2006. – 92 с. – С. 5 – 7.

4. Апанасенко К.І. Територіальні громади як суб’єкти права комунальної власності: окремі проблеми // Теорія і практика розвитку корпоративного сектора економіки України в контексті цілей тисячоліття та світової глобалізації: Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції “Від лідера–особистості до держави-лідера”. – К.: Видавничий дім “КОРПОРАЦІЯ”, 2004. – 218 с. – С. 20 – 26.

Апанасенко К.І. Правовий режим майна, що є в комунальній власності. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.04 – господарське право; господарсько-процесуальне право. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2006.

Дисертація присвячена комплексному господарсько-правовому дослідженню правового режиму комунального майна, розробці теоретичних засад даного правового інституту та обґрунтуванню пропозицій щодо вдосконалення норм відповідного інституту законодавства. Досліджується поняття “правовий режим майна”, елементи правового режиму майна. Визначаються риси права комунальної власності як самостійної форми власності та виду публічної (суспільної) власності; окреслюється система нормативних актів, що визначають правовий режим комунального майна. Аналізується законодавчий перелік об’єктів комунальної власності, визначаються перспективи його вдосконалення. Досліджуються підстави виникнення й припинення права комунальної власності. Пропонуються можливі шляхи вдосконалення законодавчих норм, що визначають механізм формування, управління комунальною власністю (в тому числі спільною власністю територіальних громад). Аналізується правовий режим майна всіх видів суб’єктів господарювання комунального сектора економіки.

Ключові слова: право комунальної власності, правовий режим майна, комунальний сектор економіки, територіальні громади, органи місцевого самоврядування, суб’єкти господарювання комунального сектора економіки.

Апанасенко Е.И. Правовой режим имущества, которое находится в коммунальной собственности. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.04 – хозяйственное право; хозяйственно-процессуальное право. – Киевский национальный университет имени Тараса Шевченка, Киев, 2006.

Диссертация посвящена комплексному хозяйственно-правовому исследованию правового режима коммунального имущества, разработке теоретических основ данного правового института и обоснованию предложений по усовершенствованию норм соответствующего института законодательства.

В первом разделе работы исследуется понятие “правовой режим имущества”, соотношение понятий “правовой режим коммунального имущества” и "правовой режим коммунальной собственности", элементы правового режима имущества. Определяются черты права коммунальной собственности как самостоятельной формы собственности и вида публичной собственности; очерчивается система нормативных актов, которые определяют правовой режим коммунального имущества.

Во втором разделе анализируется законодательный перечень объектов коммунальной собственности, определяются перспективы его усовершенствования. Исследуются основания возникновения и прекращения права коммунальной собственности. Предложено пересмотреть законодательный перечень объектов коммунальной собственности с учетом экономических реалий и полномочий органов местного самоуправления; законодательно определить объекты категории общественного достояния; определить, какие виды имущества обязательно должны находиться в коммунальной собственности, и те объекты, нахождение которых в коммунальной собственности запрещено. Предложено урегулировать на уровне закона вопросы учета объектов коммунальной собственности каждой территориальной общины.

В третьем разделе проведен анализ хозяйственной право- и дееспособности, компетенции субъектов права коммунальной собственности. Автором отстаивается позиция признания территориальных общин субъектами хозяйственного права.

На основании изучения института совместной собственности территориальных общин предлагаются возможные пути усовершенствования законодательных норм, которые определяют механизм формирования, управления совместной собственностью территориальных общин. Исследуется правовой режим имущества всех видов субъектов хозяйствования коммунального сектора экономики и анализируются соответствующие законодательные пробелы.

Ключевые слова: право коммунальной собственности, правовой режим имущества, коммунальный сектор экономики, территориальные общины, органы местного самоуправления, субъекты хозяйствования коммунального сектора экономики.

ANNOTATION

Apanasenko K.I. The legal rate of communal property. – Manuscript.

The dissertation for reception of a scientific degree of the candidate of Law Sciences according to speciality 12.00.04 “business law; business – procedural law”. – Taras Shevchenko Kyiv National University, Kyiv, 2006.

The dissertation is devoted to complex economic – law research of the legal rate of communal property, to working out of theoretical fundamentals of this law institute and basing of propositions concerning an improvement of norms of an appropriate legislative institute. The category “legal rate of property”, elements of the legal rate of property are researched. Signs of the communal property law as an independent form of a property and a kind of a public property are determined; a system of normative acts determining a legal rate of the communal property is outlined. A legislative list of communal objects is analyzed, perspectives of its improvement are determined. Foundations of origin and discontinuance of the communal property law are researched. Possible ways of an improvement of legislative norms determining a mechanism of forming, administration of communal property and joint property of territorial communities are offered. The legal rate of estate of all kinds of economic subjects of communal economic sector are analyzed.

Key words: communal property law, legal rate of property, communal economic sector, territorial communities, local government, economic subjects of communal economic sector.