ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АНОХІНА Тетяна Олександрівна

УДК 821.111’22

НЕВЕРБАЛЬНІ ТА ВЕРБАЛЬНІ ЗАСОБИ ЕКСТЕРІОРИЗАЦІЇ СИЛЕНЦІАЛЬНОГО ЕФЕКТУ В АНГЛОМОВНОМУ ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІ

Спеціальність 10.02.04 – германські мови

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Запоріжжя – 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі англійської філології Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор

Зацний Юрій Антонович,

Запорізький національний університет, кафедра теорії та практики перекладу, завідувач кафедри

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Бєссонова Ольга Леонідівна,

Донецький національний університет, кафедра англійської філології, завідувач кафедри

кандидат філологічних наук, доцент

Олікова Марія Олександрівна,

Волинський державний університет імені Лесі Українки, кафедра англійської філології, професор

Провідна установа: Ужгородський національний університет Міністерства освіти і науки України, кафедра англійської філології

Захист відбудеться “16” березня 2006 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.051.02 у Запорізькому національному університеті за адресою: 69600 м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66, корп. 2, ауд. 230.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Запорізького національного університету за адресою: 69600 м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66, корп. 2, к.101.

Автореферат розісланий “14” лютого 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради |

Л.І. Кучеренко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ

Реферована дисертація присвячена дослідженню невербальних (графічних) та вербальних засобів екстеріоризації мовчання як силенціального ефекту. У роботі природа комунікативного мовчання вивчається в межах когнітивно-дискурсивної парадигми. Лінгво-когнітивні та комунікативно-прагматичні аспекти силенціального феномена аналізуються в роботі на матеріалі англомовного художнього дискурсу. Вибір теми дослідження об’єктивується тенденціями сучасної лінгвістики до поглибленого, комплексного вивчення проблем комунікації (А.Д. Бєлова, О.М. Ільченко, В.І. Карасик, М.П. Кочерган, К.Я. Кусько, М.Л. Макаров, В.М. Манакін, О.М. Старикова, М.М. Полюжин, А.М. Приходько, Ю.С. Степанов, І.С. Шевченко; P. Auer, F. Golman-Eisler, E. Hall, D. Kurzon, J. Lehtonen, D. O’Connel, M. Saville-Troike, O. Tosi).

Сучасній лінгвістиці притаманний підвищений інтерес до проблем невербаліки (І. Йоко, А.А. Калита, Н.А. Одарчук, І.І. Серякова, Л.В. Солощук), до досліджень графіки та параграфеміки тексту (М.С. Васьків, Л.Ю. Єрмоленко, Г.Г. Крючков, Н.М. Орєхова).

Науковці мають значні доробки з питань дискурсивно-семантичної парадигми. Поглиблене вивчення вербальної та невербальної семіотики відбувається з урахуванням прагматичного (В.Б. Бурбело, В.І. Карабан, І.М. Колегаєва, Ю.А. Зацний), когнітивного (С.А. Жаботинська, О.Є. Кубрякова) та комунікативного підходів (Ф.С. Бацевич, Т.А. ван Дейк, В.В. Красних, Г.В. Колшанський, М.Л. Макаров).

Актуальність обраної теми визначається потребою здійснення системного дослідження силенціального ефекту з урахуванням його індивідуально-психологічної та соціально-культурної природи, тенденцією до поглибленого вивчення вербальних та невербальних засобів спілкування. Хоча просодичним характеристикам паузації усного мовлення приділялася належна увага, силенціальний ефект як феномен невербальної комунікації в художньому англомовному дискурсі не був предметом спеціального аналізу.

Незважаючи на певні зрушення в дослідженні явищ невербальної комунікації, досить актуальними залишаються проблеми комплементарності невербаліки та вербаліки, реалізації невербальних (графічних) та вербальних засобів комунікації в писемному англомовному художньому дискурсі. Особливої уваги потребують питання екстеріоризації силенціального ефекту, системного аналізу комунікативного мовчання з урахуванням його індивідуально-психологічних та соціально-культурних аспектів, а також осмислення персоніфікації мовчання, його семантизації в конкретній мовній системі.

Об’єктом дисертаційного дослідження є силенціальний ефект як феномен невербальної комунікації у семантичному просторі англомовного художнього дискурсу.

Предмет дослідження – його екстеріоризація в англомовному художньому дискурсі.

Матеріалом дослідження слугували тексти англомовних авторів ХХ-ХХІ сторіччя (комунікативні блоки обсягом 2000 одиниць на 14000 сторінках художнього тексту).

Мета і завдання дисертаційної роботи зумовили вибір відповідних методів та прийомів дослідження: лінгвістичного спостереження, описового та порівняльного методів з метою осмислення природи графічних і вербальних засобів позначення мовчання, дискурсивного та когнітивного аналізу референта, компонентного аналізу метазнаків силенціального ефекту.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дисертаційного дослідження відповідає науковій проблемі кафедри англійської філології Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова – “Лінгвістичний аналіз англійської мови”, затвердженої Вченою радою університету 30.12.1999 р. (протокол №5).

Мета дисертаційної роботи полягає в осмисленні лінгво-когнітивної та лінгво-прагматичної природи мовчання, у з’ясуванні статусу силенціального ефекту, визначенні семантичного навантаження невербальних (графічних) та вербальних засобів позначення мовчання в англомовному художньому дискурсі.

Мета дослідження зумовила виконання таких завдань:

1. ідентифікувати основні ознаки мовчання як невербального засобу комунікації;

2. уточнити структуру домена силенціального ефекту та його адґерентних понять;

3. експлікувати семантичне навантаження графічних знаків, що виступають субститутом просодичних паузальних компонентів у писемному англомовному художньому дискурсі;

4. описати вербальні засоби позначення мовчання в англомовному художньому дискурсі;

5. змоделювати таксономію концептів мовчання;

6. проаналізувати природу інтеграції невербальних та вербальних засобів позначення мовчання в англомовних художніх прозових текстах;

7. з’ясувати стилістичне навантаження засобів позначення силенціального ефекту.

Наукова новизна результатів роботи може бути узагальнена в таких положеннях, що виносяться на захист:

1. У комунікативній поведінці особливе місце посідає силенціальний ефект – комунікативне мовчання, позначене антропоцентричністю, ситуативністю, гетерогенними психологічними та ментальними витоками.

2. Комунікативне мовчання як homo-silence є первинним по відношенню до nature-silence (мовчання в природі), персоніфікованого нелюдського мовчання, яке вербалізується притаманними мові засобами.

3. Серед екстеріоризаторів силенціального ефекту вагоме місце в англомовному художньому дискурсі посідають графічні та вербальні маркери мовчання. Графічні знаки, членуючи текстові блоки на складові та позначаючи ритміку мовлення, імплікують емоційний стан комунікантів. Графічні знаки як екстеріоризатори силенціального компонента належать до вторинної семантизованої групи на відміну від граматикалізованих знаків. Маркерами “графіки мовчання” виступають три крапки, тире, редупліковані знаки питання та оклику, а також – комбінація знаків питання та оклику з трьома крапками, крапка у парцельованій репліці.

4. Експліцитно силенціальний ефект позначається монолексемними, полілексемними, різночастиномовними, синтаксичними та фразеологічними одиницями. Полілексемні вербалізатори комунікативного мовчання вказують на його витоки та тривалість. Базовими номінаціями силенціального ефекту в англомовному художньому дискурсі виступають лексеми silence та pause.

5. Феномен мовчання як дискурсивне явище відображає стан комунікантів, їх когнітивну діяльність. Силенціальний ефект, корелюючи з психічним та ментальним станом людини, є складовою комунікативних тактик та стратегій.

6. Номінаціям мовчання притаманне емоційне, експресивно-образне позначення силенціального ефекту в homo- та nature-silence. У парадигмі стилістично маркованих засобів мовчання виокремлюються метафора, метонімія, епітет, гіпербола, оксюморон, а також – апосіопеза, анаколуф, еліпс.

Теоретичне значення полягає в тому, що результати дослідження є вагомим внеском у розвиток теорії комунікації. Розробка питань “графіки мовчання” як окремої парадигми семантизованих поліфункціональних пунктуаційних знаків, аналіз вербалізаторів мовчання, типів моделей його номінацій препарує осмислення онтології силенціального ефекту та його таксономії в сучасній англійській мові.

Дослідження комплементарності графічних та лексичних позначень силенціального ефекту сприяє розумінню інтеграції невербальних та вербальних знаків у писемному дискурсі, слугує осмисленню дихотомії мови та мовлення, експлікації лінгвістичних, когнітивних та прагматичних аспектів мовчання як невербального феномена спілкування.

Практична цінність роботи полягає в тому, що результати дослідження можуть бути використані в академічному процесі: у курсах мовознавства, мовної комунікації, стилістики та лексикології англійської мови, інтерпретації тексту; при написанні магістерських та дипломних робіт з відповідної тематики, у наукових дослідженнях лінгвістичного, психолінгвістичного та соціолінгвістичного спрямування.

Результати дослідження можуть бути використані для укладання словника номінацій мовчання, а також у навчальних посібниках зі стилістики та лексикології англійської мови.

Апробація роботи. Основні теоретичні положення і результати дисертаційного дослідження викладено у доповідях на міжнародних, регіональних, звітно-наукових конференціях різного рівня:

- міжнародних – IV Міжнародній науково-методичній конференції “Методологічні проблеми сучасного перекладу” (Гурзуф, 2003), Міжнародній науково-практичній конференції молодих учених та студентів “Актуальні проблеми перекладознавства та лінгвістичного забезпечення діяльності Збройних сил України” (Київ, 2004), V Міжнародній науково-методичній конференції “Методологічні проблеми сучасного перекладу” (Гурзуф, 2004),

Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми перекладознавства та іноземної філології” (Луцьк, 2004), ІІІ Міжнародному лінгвістичному семінарі “Компаративістика і типологія у сучасній лінгвістичній науці: здобутки і проблеми” (Донецьк, 2004), Міжнародній науково-методичній конференції „Людина. Мова. Комунікація” (Харків, 2004), VІ Міжнародній науково-методичній конференції “Методологічні проблеми сучасного перекладу” (Суми, 2005), Міжнародній науковій конференції “Слов’янська та германська лексикологія і проблеми перекладу: сучасний стан і перспективи” (Житомир, 2005), Міжнародній науковій конференцій “Проблеми зіставної семантики” (Київ, 2005);

- міжвузівських – на ІІ Міжвузівській конференції молодих учених “Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур” (Донецьк, 2004), на науково-теоретичній конференції викладачів та студентів Сумського державного університету (Суми, 2003);

- всеукраїнській науковій конференції “Другі Каразінські читання: Два століття Харківської лінгвістичної школи” (Харків, 2003);

- щорічних наукових семінарах викладачів та аспірантів кафедри англійської філології Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (2002, 2003, 2004, 2005).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладено у 20 публікаціях, виконаних одноосібно, 16 із них – у виданнях, визначених ВАК України як фахові.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, з висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел та ілюстративного матеріалу (496 найменувань) й 8 додатків. Обсяг дисертації без списків використаної літератури та джерел – 173 сторінки, загальний обсяг роботи – 229 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність проблеми, сформульовано мету й завдання дисертаційного дослідження, визначено наукову новизну роботи, окреслено теоретичне та практичне значення одержаних результатів та форми їх апробації.

У першому розділі “Екстралінгвальні та лінгвальні характеристики силенціального ефекту в сучасній англійській мові” аналізується природа мовчання як невербального засобу комунікації, а також його адґерентні поняття та базові метазнаки позначення.

На невербальних засобах комунікації фокусують увагу вчені різних студій (Н.Д. Арутюнова, Г.І. Баранова, А.Д. Бєлова, В.В. Богданов, І.Н. Горєлов, І. Йоко, О.М. Рудик, І.І. Серякова, Л.В. Солощук, D. O’Connell, S. Kowal).

Мовчання – силенціальний компонент комунікації (термін А.Д. Бєлової) – тяжіє до ситуативних імплікатур. Як дискурсивне явище воно осмислюється на вертикальних та лінійних – ризоматичних векторах, що препарує його осмислення як індивідуально-психологічного та соціально-прагматичного феномена. Відомо, що вербальна комунікація здійснюється за допомогою символів, репрезентованих в усному та писемному дискурсах.

Надзвичайно багато для адекватного осмислення феномену мовчання зробили фонетисти О.М. Алексієвець, М.П. Дворжецька, А.А. Калита, які сприяли розробці метазнаків сіленціального ефекту, квінтесенція яких вплинула на наше розуміння означеного феномену.

Нами виділено видово-родові відношення між паузою та мовчанням, в яких мовчання вбирає паузу як фонетичну складову. Відношення пауза-мовчання є інклюзивними, що дозволяє вивчати означені явища в різних паралелях та використовувати наробки різних дисциплін.

Стало можливим вивчати феномен мовчання, відходячи від традиційної практики фонетичних досліджень. Мовчання – це дуалістичне явище, що вбирає в себе просодичні та смислові характеристики (план вираження – пауза, план змісту – мовчання).

Засоби невербальної комунікації являють собою найдавнішу форму спілкування. Мовчання та дії є первинними, а мовлення – вторинним. Мовчання в усному та писемному дискурсах представлено по-різному (див. рис. 1.1):

Мовчання в графічні знаки

англомовному

художньому дискурсі вербальні засоби

Мовчання в

усному мовленні паузи

Рис. 1.1 Мовчання в усному та писемному дискурсах

Мовчання як невербальна дія комунікації позначена нульовим денотатом, корелює з графічними знаками (на письмі) та номінаціями-вербалізаторами (в усному й писемному мовленні).

Комунікація – це обмін інформацією, що охоплює продуцента та реципієнта, вербальне та невербальне повідомлення, код відправника та декодування отримувача. У сучасній лінгвістиці комунікація осмислюється у площині інтегральної тріади вербальності, паралінгвістики та невербальності (F. Poyatos).

Домен невербальної комунікації охоплює кінесику, міміку, акустику, проксеміку, такесику, мовчання, які за своєю природою більш прагматичні, ніж семантичні (В.В. Богданов). Комунікація не існує без обміну знаками (вербальними та невербальними).

Невербальні знаки в інтеграції з вербальними сприяють адекватному порозумінню у спілкуванні. Вербальна комунікація базується на словесних знаках, символах, репрезентованих в усному та писемному мовленні. Невербальна комунікація корелює з позаалфавітними знаками та номінаціями-вербалізаторами.

Невербальні компоненти є невід’ємною частиною семіотики, комунікативної лінгвістики, психології та соціології. Свідомо або підсвідомо людина може виразити психологічну настанову за допомогою своєї поведінки (І.В. Глухоман). Осмислення мовчання потребує значних когнітивних зусиль комунікантів та знань про дискурсивне оточення. Невербальна поведінка людини свідчить про її психічний стан, а мовчання є стратегічним компонентом її поведінки (А.Д. Бєлова).

Спектр невербальних засобів досить широкий: це й різні допоміжні звукові елементи, що супроводжують мовлення, і жести, міміка, ситуації, які супроводять спілкування і беруть участь у передачі інформації (див. рис. 1.2):

Матриця доменів людської поведінки

немовленнєва поведінка мовленнєва поведінка

вербальна поведінка невербальна поведінка

кінесика проксеміка такесика міміка мовчання

Рис. 1. 2 Матриця доменів людської поведінки

Мовчання – це невербальна мовленнєва поведінка комунікантів. Як семіотичний невербальний знак комунікативне мовчання не має словесного позначення, але при цьому є досить інформативним.

Художній дискурс сприяє осмисленню природи силенціального ефекту – його поліаспектності, поліфункціональності та полімодальності. З огляду на дискурсивні особливості емпіричного матеріалу з’являється можливість ідентифікувати ситуативну природу комунікативного мовчання, його тактику та стратегію, експлікацію та імплікацію, поверхневу та глибинну структуру, когнітивний та прагматичний потенціал. Когнітивно-дискурсивний підхід до силенціального компонента комунікації сприяє розумінню адґерентних категорій мовчання.

Англомовний художній дискурс як емпірична база комунікативного мовчання є вельми валідною з огляду на значну репрезентативність мовчазних ситуацій та відповідних тлумачень з боку автора. Лінгвістичні характеристики зазначених ситуацій тлумачаться в діалогічній та монологічній репрезентаціях, у дескрипціях та авторській оповіді – у блоках текстів, що мають відношення до мовчання людини (homo-silence) та персоніфікованого мовчання (nature-silence).

Силенціальний ефект як поліфункціональний феномен позначає палітру людських відчуттів. Аналіз матеріалу англомовного художнього дискурсу свідчить, що екстеріоризатори мовчання сприяють вираженню аксіологічної оцінки рефлекторного мовчання.

Невербальна поведінка так само націлена, як і мова (І. Йоко). Етикетні формули, темпоральні інтервали спілкування регламентують комунікацію жестами, мімікою, проксемікою. Поглядом, посмішкою, мовчанням можна припинити й розпочати спілкування, переадресувати комунікативний хід. Силенціальна поведінка детермінується соціальним статусом мовця, вона представлена в пареміях, культуремах, в ритуалах та традиціях. Комунікативне мовчання не існує за межами спілкування, воно є невід’ємною складовою інтеракції комунікантів, коментування та декодування адресатом художнього дискурсу.

Когнітивно-дискурсивний підхід до силенціального ефекту верифікував суттєві риси останнього, його базові номінації, адґерентні поняття та прагматичну поліфункціональність. Соціальне наповнення мовчання здійснюється в емерджементному процесі абстрагування від рекурентних дискурсивних смислів.

Невербальні засоби спілкування, включаючи мовчання, позначені ситуативністю, діалогічністю й потребують у зв’язку з цим спільного для комунікантів соціального та лінгвістичного досвіду кодування та декодування silent pauses. Силенціальний компонент комунікації обіймає індивідуально-психологічне та соціально-культурне мовчання, якому притаманний ситуативно-комунікативний характер, що породжується емоціональним та ментальним станом мовця, його соціальним статусом.

Пауза є невід’ємною складовою силенціального ефекту. Метазнак пауза позначає переривання у звучанні та артикуляції (1), технологічну паузу (2) та, за лексикографічною традицією, – хезитації (коливання) (3). Паузальне виділення є синтаксично орієнтованим. Існують гіперо-гіпонімічні відношення між паузою та мовчанням, мовчання включає паузу як фонетичну складову.

Відношення пауза – мовчання є інклюзивним, що уможливлює їх вивчення як адґерентних понять. Мовчання, будучи пов’язаним із структурою висловлювання, виступає як елемент реакції, комунікативної тактики та стратегії. Мовчання – це невербальний семіотичний знак ситуативного походження, маркер когнітивно-рефлекторних та емоційно-експресивних витоків. У домені мовчання виокремлюються метазнаки комунікативне, некомунікативне, індивідуальне, соціальне, рефлекторне, психологічне, реактивне, ритуальне, статусне, спонтанне, заплановане.

Силенціальний ефект в англомовному художньому дискурсі представлений гетерогенною вербальною екстеріоризацією. Базовими є лексеми silenсе та pause. Прерогатива належить silenсе з огляду на її більш частотне вживання порівняно з pause (1), пріоритетний статус позначення силенціального ефекту (2), взаємозамінюваність із лексемою pause в окремих контекстах (3), семантизацію як короткого переривання в дії, так і пролонгованих зупинок (4).

У другому розділі “Невербальні (графічні) засоби позначення комунікативного мовчання в англомовному художньому дискурсі” аналізуються релевантні до заголовка питання, а саме: еволюція графічних знаків, їх таксономія, поліаспектність та поліфункціональність, обґрунтовується наявність “графіки мовчання” як окремого прошарку метазнаків силенціального ефекту.

Усне мовлення охоплює відрізки звучання та пауз. Останні на письмі передаються графічними знаками. Комунікативне мовчання на письмі відтворюється графічними знаками, які еволюціонували від синтаксичних пунктуаційних знаків та стали вторинними біфункціональними знаками досліджуваного феномена.

Графічним знакам – як специфічним метазнакам невербального компонента мовчання – притаманні процеси термінологізації й детермінологізації. Первинні графічні знаки утворюються від нетермінів, але на виході з терміносистеми вторинні графічні знаки, трансформуючись, детермінологізуються. Наприклад: англ. Cross your t’s and dot your i’s , to put a question; to be or not to be – that’s a question.

Тире та три крапки, граматикалізовані маркери просодичних паузацій, семантизуючись, вживаються для позначення силенціального ефекту. Графічні засоби мають знакову природу, що дозволяє осмислити семіотичний код адекватно.

В англомовному художньому дискурсі силенціальні знаки (здебільшого три крапки та тире) вказують на емоційно-психологічний стан комуніканта. Мовчання на письмі передається графічними знаками, які утворюють окрему групу метазнаків пунктуації – “графіка мовчання”. “

Графіка мовчання” для позначення силенціального ефекту охоплює, крім тире та трьох крапок, крапку в еліптичному реченні (“рубленому синтаксисі”), редуплікацію знаків оклику, питання та крапок.

Тире та три крапки взаємозамінюються та використовуються в стилістичному прийомі – апосіопезі. Графічні знаки можуть поєднуватися із заповнювачами (time fillers) типу – er, ugh, well, so. Знак тире поліфункціонально використовується при уточненні (1), цитуванні (2) та для позначення анаколуфа (3):

1) Visits from the Wilsons were, as before, reserved for Christmas, but the greengrocer Dwyers – Jack and Ima – came with a professional interest in the new shopkeeping venture (Burgess, p. 39).

2) ‘ – only you forgot to pull the stem off this one, ‘ the tall man said (Delany, p. 146).

3) “Stella! This is not appropriateЇ” (Griffith, p. 153)

Графічним знакам притаманна не тільки поліфункціональність, але й поліаспектність. Тире в англійській мові може бути подвійне, подовжене, звичайне, вкорочене: знаходитися на початку, наприкінці речення та бути силенціальним знаком у межах репліки, напр.: ‘Peggy——’ (Rey, p. 135) “No Daddy no no no — “ (King, p. 351). ‘Downstairs, in the drawing room Ї Ї ‘(Rey, p. 231). “It’s late,” she says, then Ї unable to help herself Ї burst out, ”Do you have any idea how badly you’ve hurt your mother?”(Griffith, p. 180) “—or do I just kill you and take your place?” the stranger continued. “And if I kill you —” (Koontz, p. 124). “They’re going to open fire–”(Crawford, p. 23).

У реченнях та інших комунікативних блоках, більших за речення, маркерами мовчання виступає також комбінація знаків питання та оклику з трьома крапками. Симультанне вживання знаків оклику та питання інтенсифікує емоційність висловлювання, напр.: ‘Silence … silence! ‘Even when the children had gone silent, he seemed unable to stop himself, and he continued on roaring, ‘SILENCE … DO YOU HEAR SILENCE?’ (Milligan, p. 165). But you say I should not have any trouble finding him …? (Delany, p. 195).

“Графічне мовчання” має широкий спектр референтів. Так, позитивний вербальний текст може супроводжуватися фонаційними характеристиками негативного навантаження, у цьому випадку невербальна інформація суперечить вербальній, а її вектор превалює в комунікаційному повідомленні.

Графічні знаки вбирали в себе риси цілих епох, приймали гетерогенні форми, змінювали значення, запозичувалися – як і лексичні одиниці. З плином часу графічні знаки модифікували функції, перегрупувалися, ввійшли в різні парадигми. Знаки пунктуації, членуючи текстові блоки на складові, імплікують також емоційний стан мовця, підтекст мовчання.

Невеликому за обсягом корпусу графічних знаків властива адаптивна сила, що виявляється в реалізації семантичних та синтаксичних функцій. Для пунктуаційних знаків базова функція полягає у членуванні синтагм. Семантична функція графічних засобів зумовлена емоційним станом комунікантів, їх пошуками імпліцитного у відповідних ситуаціях.

У третьому розділі “Вербальні засоби екстеріоризації комунікативного мовчання” аналізуються номінації мовчання в англомовному художньому дискурсі. Сфера реалізації вербалізаторів силенціального ефекту є досить широкою: мовчання номінується за допомогою слів, словосполучень та комунікативних одиниць. Наприклад:

1) ‘So, you’re the employment manager, are you? That’s a pretty responsible position for a young man.’ Heavy pause. I suppose you’d like to keep your job a little longer, wouldn’t you?’ (Miller-I, p. 137-138).

2) But this childless silence was more than just a condition (Koontz, p. 3).

3) Silence gives consent. Speech is silver, silence is gold.

Домінантними є вербальні засоби типу pause, stop, to be silent, to hesitate, a break, to make a stop, an interval, to say nothing, stillness, silence, to give no information, interruption, an awkward pause, after a long pause, after some hesitation, an uncomfortable pause.

Серед полілексемних одиниць позначення мовчання виокремлюються ті, що вказують на витоки мовчання, його характер та пролонгацію. Серед маркерів мовчання виділяються двокомпонентні (1), трикомпонентні (2), чотирикомпонентні (3), n-компонентні одиниці (4). Наприклад:

1) The control-room party waited in tense stillness (Keen, p. 27).

2) They were silent for a moment (Koontz, p. 191).

3) He remained silent for a long moment (Robbins, p. 9).

4) Sair Ann glanced at her, sharply, pausing in her occupation of dispensing drinks: ‘What ails y’ now?’ she asked (Greenwood, p. 162).

Якісні одиниці, що екстеріоризують мовчання, поділяються на конвенційні (1) та на стилістично орієнтовані (2). Наприклад:

1) They resumed their work in silence (Dahl, p. 622).

2) The minister broke his silence with a long sigh (Robbins, p. 123).

Темпоральність мовчання позначається словосполученнями. В англомовному художньому дискурсі виокремлюються поодинокі слова-квантифікатори мовчання (a short pause, a long pause); ланцюжки слів (a very short pause); контактні (a short pause) та дистантні одиниці (a pause which lasted a second or two). Серед дистантних елементів виокремлюються одиниці локального (kept silent walking about the room) та темпорального характеру (paused for an hour).

Симультанне вживання декількох маркерів мовчання ілюструє дієвість закону семантичної атракції, сумісне використання вербальних та невербальних (графічних) засобів позначення мовчання, напр.:

Silence. Nick didn’t say anything. There was no such thing as perfect silence, the complete absence of sound. There was always … something else. A sense of place, of boundaries and dimension. A signature. The silence on the line was familiar. It was the same silence Nick had heard after Doc was killed. The silence of someone listening. Waiting. Dead silence (Ferrigno, p. 206-207)

Силенціальний ефект екстеріоризується релевантними вербалізаторами, які позначають безмовність людини, серед яких переважають іменники, прикметники та прислівники. Раритетне вживання дієслів із семою silence зумовлено бездіяльним станом мовця.

Вербальні одиниці позначення мовчання можуть бути дистантними та контактними, займати різні позиції в реченні. Наприклад:

They walked back to the elevator in silence (Robbins, p. 290). I think I ought to take vows of silence (Cheever, p. 166). He was silent. After a few moments he spoke, quietly and with the same dignity (Miller-I, p. 251). Taro nodded, but said nothing (Uchida, p. 207).

Номінації мовчання вживаються для підсилення силенціального ефекту, уточнення причин мовчання та авторського коментування. У той час, як полісемія слів знімається вербальним контекстом, характер мовчання детермінується конкретною ситуацією, у центрі якої знаходиться homo sapiens. Термін шукає своєї експлікації в умовах терміносистеми (вербальні знаки), а мовчання позбавляється латентності в конситуаціях.

Лексичні елементи silence, pause виступають смисловим ядром, інваріантом у домені мовчання, напр.: A moment of utter silence on the other side, in respect to the beginning future maybe, all the rest of his life (King, p. 29). I paused a moment to get my breath, rather surprised that I hadn’t received a clout (Miller-I, p. 426).

Існують також інші номінації мовчання – алоніми, контекстуальні синоніми, напр.: Holding the precious treasure in both hands, I stood still (Watkins, p. 79). Spanner sighed (Griffith 1995, p. 36). No reply (Griffith, p. 224). Woody shrugged, still smiling his boyish smile, and did not argue (Houston, p. 84).

Феномен мовчання реалізується в усному мовленні, позначається на письмі лексичними та графічними знаками, які, інтегруючись, адекватно екстеріоризують силенціальну ситуацію, напр.: ‘Is it good? It’s superb! Listen, you’re better than the guy who does this stuff. McFarland will go nuts when he sees this … ‘He stopped abruptly, rubbing his hands and giving little grunts (Miller-II, p. 94).

В англійській мові мовчання представлено у просторі пареміїчних висловлювань. Пор.: Speech is silver, silence is gold. No wisdom like silence. Keep your eyes open. Think today, and speak tomorrow.

Полілексемні номінації мовчання позначені стилістичною маркованістю, метафоричністю. Наприклад: wall of silence, bemused silence, flabbergasted silence, brooding silence, mysterious silence, silent explosion, rosy silence, roar of silence.

Персоніфікації підлягає феномен тиші в природі (nature silence), яка специфічно позначена в мовних картинах. Наприклад: англ. watchful silence, haughty silence, embarrassing silence, thick silence, alive silence, solemn silence; укр. дзвінка тиша, панувала тиша, мир і тиша (Скляренко); рос. А мне от пустой тишины той, – между молчаньем и речью, в церковной тишине (Цвєтаєва), мякиш тишины, розовая тишь (Єсенін).

Мовчання як невербальний засіб спілкування є синтезом ментального та емоційного. Феномен мовчання втілює інтенції мовця, корелює з когнітивними явищами, відображає прагматичні інтенції дискурсивної діяльності людини.

Висновки

У домені адґерентних понять невербаліки особливе місце посідає комунікативне мовчання, силенціальний ефект, якому притаманні денотативна ситуативність, гетерогенні психологічні витоки та антропоцентричність. Комунікативне мовчання homo-silence є первинним по відношенню до nature-silence, яке позначено авторською лінгвокреативністю та персоніфікацією.

Мовчання в англомовному художньому дискурсі репрезентується прямими та дескриптивними вербалізаторами. Базовими метазнаками мовчання в англійській мові виступають лексеми pause та silence, колокаційні потенції яких препаруються семантичним дизайном конкретної макросистеми.

Графічні засоби взагалі та пунктуаційні зокрема зобов’язані своєю появою виникненню писемності. Знаки пунктуації еволюціонують, вбирають в себе риси цілих епох, приймають різну форму та десемантизуються. Графічні засоби, членуючи текстові блоки на складові у руслі ритміки мовлення, імплікують емоційний стан персонажів.

Серед невербальних засобів виокремлюється група графіки мовчання – семантизованих метазнаків пунктуації – три крапки, тире, комбінація знаків питання та оклику з трьома крапками, крапка в парцельованій репліці. Невеликому за обсягом корпусу графічних знаків властива потенційна адаптивна сила, яка виявляється в їх поліаспектності, в порізній та сумісній дієвості семантичних функцій.

Комунікативне мовчання вербалізується в англомовному художньому дискурсі експліцитно та імпліцитно монолексемними, різночастиномовними, синтаксичними, фразеологічними словосполученнями та пареміями. Однослівні позначення силенціального ефекту (іменники, прикметники) вказують на стан людини. Номінації-словосполучення вказують на витоки силенціального ефекту, його якісні та кількісні оцінки.

Силенціальний ефект корелює із психічним та ментальним станом, негативними та позитивними емоціями мовців. Це – лінгвістико-дискурсивне явище, яке віддзеркалює мовленнєву поведінку людини.

Англомовному художньому дискурсу притаманні образні засоби позначення мовчання, серед яких – метафора, порівняння, метонімія, епітет, гіпербола, оксюморон. Полілексемні експресивно-емоційні засоби в основному актуалізуються в монологах, в блоках дескрипції персоніфікованих референтів (nature-silence). Апосіопеза, анаколуф, умовчання, еліпс, зевгма – стилістично марковані номінації діалогічного мовчання.

Основні положення дисертації відображено в таких публікаціях:

1. Анохіна Т.О. Аналіз паузи у комунікативних ситуаціях // Збірник наукових статей Київського національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. – Київ: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2002. – Вип.1. – С. 28-30.

2. Анохіна Т.О. Пауза як поліфункціональний феномен полікодового тексту // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. праць. – Київ: Логос, 2002. – Вип. №7. – С. 10-15.

3. Анохіна Т.О. Смислове навантаження паузи у семантичному просторі англійського мовлення // Вісник Сумського держ. ун-ту. Філологічні науки. – Суми: СумДУ, 2002. – Вип. №4(37). – С. 5-8.

4. Анохіна Т.О. Інтеграція вербальних та невербальних знаків (на матеріалі англійської мови) // Матеріали Всеукр. наук. конф. “Другі Каразінські читання: Два століття Харківської лінгвістичної школи”. – Харків: ХНУ ім. В. Каразіна, 2003. – С. 14-15.

5. Анохіна Т.О. Пауза як сіленціальний знак комунікації // Вісник Сумського держ.ун-ту. Філологічні науки. – Суми: СумДУ, 2003. – Вип. №4(50). – С. 5-8.

6. Анохіна Т.О. До питання про валідність термінів “сайлентологія”, “силентика” // Збірник наукових статей Київського національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. – Київ: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2003. – Вип. 5. – С. 12-14.

7. Анохіна Т.О. Графічні позначення мовчання в англомовній художній прозі (ХП) // Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур: Матеріали другої міжвузівськ.наук.конф. молодих учених / Відп. ред.: В.Д. Каліущенко – Донецьк: ДонНУ, 2004. – С. 19-21.

8. Анохіна Т.О. Поліфункціональність та поліаспектність графічних знаків // Вісник Сумського держ. ун-ту. Філологічні науки. – Суми: СумДУ, 2004. – Вип. №3(62). – С. 9-15.

9. Анохіна Т.О. Кореляція феноменів “Пауза” та “Мовчання” на матеріалі англомовного художнього дискурсу (ХД) // Філологічні студії. – Луцьк: Планета, 2004. – №2(26). – С. 4-8.

10. Анохіна Т.О. Лексико-стилістичні позначення мовчання // Філологічні студії. – Луцьк: Планета, 2004. – №4(28). – С. 20-24.

11. Анохіна Т.О. Квантитативні особливості сіленціального ефекту в художньому дискурсі // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. – Харків: Константа, 2004. – С. 41-44.

12. Анохіна Т.О. Статус сіленціального ефекту як рефлекторного процесу в англомовному художньому дискурсі // “Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур”: Матеріали ІІІ міжвузівської конференції молодих учених / Відп. ред.: В.Д. Каліущенко. – Донецьк: ДонНУ, 2005. – С. 31-33.

13. Анохіна Т.О. Комплементарність вербального та невербального позначення мовчання в англомовному художньому дискурсі // Нова філологія. – Запоріжжя: ЗНУ, 2005. – №1(21). – С. 111-114.

14. Анохіна Т.О. Семантична конгруентність слів на позначення тиші // Вісник Житомирського держ. ун-ту ім. Івана Франка. – Житомир: ЖДУ імені Івана Франка, 2005. – 23. – С. 102-103.

15. Анохіна Т.О. Когнітивні аспекти лексико-графічної екстеріоризації феномена мовчання в англомовному художньому дискурсі // Лінгвістичні особливості англомовного дискурсу: Матеріали Всеукр. студ. наук. конф. – Горлівка: ГДПІІМ, 2005. – С. 107-114.

16. Анохіна Т.О. Засоби екстеріоризації мовчання в англійській мові // Проблеми зіставної семантики. – Київ: КНЛУ, 2005. – Вип. 7. – С. 96-99.

17. Анохіна Т.О. Функціональна таксономія номінацій мовчання (на матеріалі англомовного художнього дискурсу) // Studia Germanica et Romanica: Іноземні мови. Зарубіжна література. Методика викладання: науковий журнал. – Донецьк: ДонНУ, 2005. – Т. 2, №1(4). – С. 5-14.

18. Анохіна Т.О. Функціональне навантаження комунікативного мовчання // Актуальні проблеми перекладознавства та методики навчання перекладу. – Харків: Константа, 2005. – С. 24-25.

19. Анохіна Т.О. Онтологія метазнаків позначення сіленціального ефекту // Вісник Сумського держ. ун-ту. Філологічні науки. – Суми: СумДУ, 2005. – Вип. №5(77). – С. 5-11.

20. Анохіна Т.О. Соціо-лінгвістичні параметри сіленціального ефекту в англомовному дискурсі // Каразінські читання: Людина. Мова. Комунікація // Матеріали V Всеукраїнської наукової конференції – Харків: Константа, 2005. – С. 4-5.

АНОТАЦІЯ

Анохіна Т.О. Невербальні та вербальні засоби екстеріоризації силенціального ефекту в англомовному художньому дискурсі. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 – германські мови. – Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова. – Київ, 2005.

Дисертаційне дослідження присвячено вивченню статусу мовчання як силенціального компонента невербальної комунікації, засобам його екстеріоризації на матеріалі сучасного англомовного художнього дискурсу.

Комунікативне мовчання позначено абсолютною антропоцентричністю, ситуативністю, гетерогенністю психологічних та ментальних витоків. Серед екстеріоризаторів виокремлюються графічні та вербальні знаки відтворення мовчання. Графічними маркерами референта виступають три крапки, тире, редупліковані знаки питання та оклику, а також – їх комбінація з трьома крапками. Невербальне мовчання позначається монолексемними та полілексемними вербалізаторами.

Серед базових номінацій мовчання ключовими є слова silence та pause. Слово silence пріоритетно вживається на позначення людського та персоніфікованого мовчання. Наявність у домені мовчання адґерентних понять свідчить про когнітивні доробки, зареєстровані в мовній картині комунікантів. У парадигмі стилістичних засобів позначення silent pauses виокремлюються образні та експресивні засоби позначення невербального феномена. До образних вербалізаторів мовчання належать метафора, метонімія, епітет, гіпербола та оксюморон. У поверховій структурі діалогічного мовлення виокремлюються синтаксичні стилістичні засоби апосіопези, анаколуфа, еліпса, які інтегровані кодом умовчання.

Ключові слова: художній дискурс, невербаліка, силенціальний ефект, адґерентні поняття мовчання, графіка мовчання, вербалізатори, таксономія мовчання, базові метазнаки мовчання, поліфункціональність, поліаспектність, полімодальність комунікативного мовчання.

АННОТАЦИЯ

Анохина Т.А. Невербальные и вербальные средства экстериоризации силенциального эффекта в англоязычном художественном дискурсе. – Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04 – германские языки. – Национальный педагогический университет имени М.П. Драгоманова. – Киев, 2005.

Диссертационное исследование посвящено изучению статуса молчания как силенциального компонента коммуникации, а также средств его экстериоризации в англоязычном художественном дискурсе. В работе идентифицированы графические и лексические средства обозначения силенциального эффекта.

Изучение фактического материала способствовало выявлению монолексемних и полилексемных единиц, номинирующих феномен молчания. Как дискурсивное явление молчание отражает психическое и ментальное состояние говорящего, его коммуникативные тактики и стратегии. Силенциальному эффекту присуща абсолютная антропоцентричность, ситуативность, экстериоризация релевантными средствами языка. Графические и лексические средства специфически представлены в англоязычном художественном дискурсе графикой молчания и номинациями с одноименной семой. Группа эксплицитных средств молчания включает монолексемные и полилексемные единицы в составе свободных и фразеологических сочетаний.

Графические средства молчания в основном используются в диалогической речи и составляют 1/2 корпуса исследуемого материала. Эксплицирующие лексические средства молчания реализуются контактно с графическими средствами в основном в авторской речи и выполняют при этом идентифицирующую, координационную и комментирующую функции. Вербализаторы молчания эксплицируют назначения соответствующих графических средств, указывают на природу исследуемого феномена, его отношение к другим видам поведения коммуниканта, а также субъективное отношение нарратора к силенциальному референту.

Среди базовых номинаций молчания выделяются синонимы silence и pause, обозначающие соответствующие специфические домены. Коммуникативное молчание (homo-silence) является первичным по отношению ко вторичному, персонифицированному молчанию (nature-silence). “Графика молчания” представлена небольшим корпусом десемантизованных пунктуационных знаков, выступающих в письменном дискурсе как маркеры объекта исследования.

Общим для графических и лексических маркеров молчания является их полимодальность, полиаспектность и полифункциональность, детерминируемые условиями дискурса. Вербальный контекст совместно с “графикой молчания” экспликуют природу силенциального эффекта – его истоки, количественно-качественные характеристики, тактики и стратегии коммуникативного поведения. Домен молчания включает адгерентные понятия, ассоциирующие с когнитивной деятельностью носителей языка, с их языковой картиной мира. Исследование силенциального эффекта в англоязычном художественном дискурсе указывает на действенную интеграцию вербальных и невербальных средств молчания, стилистический потенциал экстериоризаторов референта.

Ключевые слова: художественный дискурс, невербалика, силенциальный эффект, адгерентные понятия молчания, графика молчания, вербализаторы, таксономия молчания, базовые метазнаки молчания, полифункциональность, полиаспектность, полимодальность коммуникативного молчания.

ABSTRACT

Anokhina T.O. Graphical and verbal signs of silence exteriorization in the English belles-lettre discourse. – Manuscript.

Dissertation for a Candidate Degree in Philology (Speciality 10.02.04 – Germanic Languages) – National pedagogical university named after M.P. Dragomanov. – Kyiv, 2005.

The thesis is devoted to the integrative cognitive-communicative study of the communicative silence, nonverbal by its nature. The graphical and lexical means of the silence effect are being analyzed on the material of the contemporary English belles-lettre discourse. The communicative silence is proved to be of anthropocentrical situational nature, psychologically and mentally backgrounded. Devoid of denotation the silent effect is contextually commented by graphical and lexical exteriorizers of the written discourse. The paper focuses on the emergence of “the graphic silence” and basic dominant metasigns – pause and silence. Verbalizers of the silent effect are studied in terms of their lexico-grammatical and stylistic charge. The domain of silence is investigated multiaspectedly with vistas for perspective study.

Key words: belles-lettre discourse, nonverbal communication, silent effect, adherent categories of silence, graphic silent, verbalizers, silence taxonomy, basic metasigns of silence, polyfunctionality, polyaspectedness and polymodality of communicative silence.