КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

БІЛАС АНДРІЙ АНДРІЙОВИЧ

УДК 81’25:81’276.1=133.1

ВІДТВОРЕННЯ АРГОТИЗМІВ В УКРАЇНСЬКИХ ПЕРЕКЛАДАХ ФРАНЦУЗЬКОЇ ХУДОЖНЬОЇ ПРОЗИ XIX-XX СТОЛІТЬ

Спеціальність 10.02.16. – перекладознавство

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі світової літератури та французької філології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор

Матвіїшин Володимир Григорович, Прикарпатський національний університет

імені Василя Стефаника, завідувач кафедри світової літератури та французької філології.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Зорівчак Роксолана Петрівна,

Львівський національний університет

імені Івана Франка, завідувач кафедри перекладознавства і контрастивної лінгвістики імені Григорія Кочура;

кандидат філологічних наук, доцент

Федорова Лариса Олександрівна,

Київський національний лінгвістичний університет, доцент кафедри романських мов і перекладу.

Провідна  установа: Запорізький національний університет Міністерства освіти і науки України, кафедра теорії та практики перекладу.

Захист відбудеться “21” червня 2006 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.11 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01030, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 14.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58)

Автореферат розіслано “12” травня 2006 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Смущинська І.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

На сучасному етапі розвитку перекладознавства об’єктом інтенсивних досліджень є мовленнєва діяльність людини в контексті двомовної комунікації, зокрема соціальна, стилістична і структурна маркованість одиниць художнього тексту в оригіналі та перекладі, а тому у перекладацькій практиці постає важлива проблема: як відтворювати стилістично знижені місця художнього твору, зумовлені вживанням французького арго та просторіччя внаслідок демократизації мови сучасного роману Чередниченко О.І. Український переклад: з минулого у сьогодення // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. – К.: ВПЦ “Київський університет”, 2004. – Вип. 15. – С. 8.. Арготизми – це багатий нелітературний пласт, який вимагає всебічного перекладознавчого дослідження з урахуванням специфіки його структурно-морфологічного, семантико-стилістичного, соціофункціонального аспек-тів. Вивчення шляхів і способів відтворення цих особливостей засобами української мови у перекладах художньої прози дасть змогу висвітлити закономірності їх передачі та можливості збереження національно-культурного колориту.

Актуальність теми зумовлена загальною тенденцією сучасних лінгвістичних та перекладознавчих досліджень до багатоаспектного аналізу художнього тексту. Підвищений інтерес дослідників до вивчення проблем перекладу одиниць нелітературного мовлення з національною та соціальною специфікою, зокрема арготизмів, спричиняється їх проникненням у мову художньої літератури і преси, у сфери використання літературного мовлення, у навчальний матеріал з французької мови як іноземної.

Часткові поради стосовно перекладу арго подають у своїх роботах А. Федоров, Б. Ларін, С. Влахов і С. Флорін, О. Чередниченко, А. Садиков. О. Ткаченко окреслює особливості інтерпретації одиниць французького молодіжного лексикону. Однак цілісного дослідження перекладу французьких арготизмів у художній прозі немає.

Відсутність двомовних словників і надто мала кількість українських перекладів сучасної французької художньої прози з арготичним компонентом (АК) зумовлює необхідність дослідження арготизмів у перекладознавчому плані з перспективою розробки лексикографічної бази для укладання першого французько-українського словника арготичної лексики та теоретичної основи її перекладу, що сприяло б кількісному збільшенню та якісному покращенню французької перекладної літератури з АК.

Огляд наукової літератури, пов’язаної з проблематикою французького арго (ФА) (Л. Сенеан, А. Доза, К. Касіяні, П. Гіро, Г. Ено, Л.-Ж. Кальве, Д. Франсуа-Жеже, Ж.-П. Гудайє, П. Мерль, Ф. Гаде, К. Жорж, П. Матьє, А. Бекер-Го, Ж.-П. Колен, Ж. Селлар, Д. Делаплас, М. Сурдо, В. Жирмунський, Д. Лихачов, Е. Береговська, А. Семів та ін.), дозволяє стверджу-вати, що в сучасній лінгвістиці питання ФА залишається ще недостатньо комплексно опрацьованим. У нечисленних працях ґрунтовно висвітлено лише функціонування арготизмів у художній літературі (Е. Береговська) та мові преси (А. Семів), а також окремі аспекти сис-тем-но-структурного, семантико-стилістичного, соціофункціо-наль-ного характеру (А. Семів, І. Кулібаба) та еволюції сприйняття арготичної лексики (Е. Береговська).

Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах міжкафедральної комплексної наукової теми “Європейські мови та культури в контексті глобалізації світових процесів (61 БФ 0147-01), яка узгоджується з темою “Літературний процес і творча індивідуальність письменника”, що розробляється на кафедрі світової літератури та французької філології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.

Мета роботи полягає у дослідженні особливостей відтворення арготизмів в українських перекладах французької художньої прози та аналізові французького арго як лінгвокультурного явища у контексті перекладу.

Мета дослідження передбачає розв’язання таких завдань:

- з’ясувати критерії ідентифікації ФА; уточнити визначення поняття “французьке арго” та узагальнити фонетико-орфографічні, структурно-морфологічні, лексико-семантичні та функціонально-стилістичні особливості французьких арготизмів;

- вивчити динаміку проникнення арготизмів у твори французьких письменників ХІХ-ХХ століть та узагальнити їх стилістичні функції у прозовому дискурсі;

- охарактеризувати ФА як лінгвокультурний бар’єр у контексті перекладу;

- розглянути український сленг (УС) та просторіччя як можливі перекладні відповідники ФА;

- визначити стратегію й тактику перекладу ФА;

- виявити основні способи і прийоми відтворення різних видів лексики ФА;

- вивчити способи й засоби забезпечення адекватної передачі французької арготичної лексики та фразеології українською мовою.

Об’єктом дослідження є французька арготична лексика, а предметом дослідження – способи й засоби відтворення словотвірних, семантичних та функціональних особливостей французьких арготизмів у художньому дискурсі. Матеріалом дослідження слугував кор-пус арголексем (АЛ) творів В. Гюго “Останній день засудженого”, “Знедолені”; О. де Баль-зака “Батько Горіо”; Е. Золя “Нана”, “Пастка”; А. Барбюса “Вогонь”; Л.-Ф. Селіна “Подорож на край ночі”; А. Шарр’єра “Метелик”; Ж.-П. Шаброля “Бу-Гальо”; Р. Мерля “За склом”; М. Уельбека “Платформа” та їх українських перекладацьких відповідників.

Мета і завдання дослідження визначили його методи: метод опису – для систе-матизації й класифікації одиниць ФА та способів і прийомів їх відтворення; метод зіставлення – для встановлення взаємозумовленості між французькими арготизмами та їх українськими відпо-відниками. Також використовувалися елементи контрастивного та компонентного аналізу.

Наукова новизна роботи полягає у комплексному дослідженні специфіки відтворення словотвірних, семантичних та функціональних особливостей французьких арготизмів в українських перекладах французької художньої прози. У дисертації виявлено тенденції введення й функціонування лексики арго у французькій прозі та визначено способи і прийоми перекладу українською мовою різних типів арготизмів; досліджено способи і засоби перекладу соціальних різновидів французького арго; укладено перший французько-український словник арготичної лексики.

Теоретичне значення роботи полягає в опрацюванні засад: а) перекладу субстандартної лексики засобами цільової мови; б) розмежування соціальних діалектів французької та української мов; в) перекладності арготичних елементів художнього дискурсу. Результати дослідження можуть бути використані також при розробці теоретичних проблем перекладознавства, контрастивної лінгвістики, порівняльної лексикології, стилістики й соціолінгвістики.

Практична цінність одержаних результатів полягає у можливості їх використання при перекладі французьких художніх творів з АК рідною мовою; у викладанні курсів лексикології, стилістики, перекладознавства, соціальної діалектології; на практичних заняттях з французької мови; при укладанні навчальних посібників, двомовних та одномовних тлумачних словників, довідників.

На захист виносяться такі положення:

При перекладі французьких арготизмів українською мовою необхідно врахову-вати їхнє активне наближення до нормативного вживання у національному мовному просторі.

Ідентифікація перекладачем одиниць ФА відбувається за соціальними, мовлен-нєвими та формальними критеріями.

Український сленг та просторіччя слугують джерелом перекладацьких відповід-ників французьких арготизмів завдяки подібності за складом, а також за мовленнєвими функціями, емоційно-оцінним та експресивним потенціалом, сферами вживання, способами словотвору, багатою синонімією й полісемією.

Стратегія перекладу ФА полягає в передачі семантичного, емоційно-експресивного, стилістичного, часового та оказіонального компонентів значення арголексем. Це стає можливим завдяки нейтралізації розбіжностей мовного характеру при врахуванні фонових знань реципієнта, позамовних чинників, а також з огляду на прагматичне використання відповідних ресурсів мови перекладу.

Адекватне відтворення полягає в передачі таких компонентів значення арготизму: семантичної структури (денотативно-конотативних її складових), контекстуально-актуалізованої інформації, образності, емоційно-експресивного забарвлення та ступеня його вираження, соціально-функціональної маркованості, ступеня ненормативності, співвід-несеності денотата із історичною епохою.

Безеквівалентними вважаються кодові та усічені арготизми, для відтворення яких перекладачі використовують здебільшого повноформатні стилістично нейтральні аналоги.

Відтворення одиниць ФА відбувається головно на семантико-денотативному та функціональному рівнях.

Апробація роботи. Результати дослідження обговорювалися на VIII Міжнародній науковій конференції “Семантика мови і тексту” (Івано-Франківськ, 22-24 жовтня 2003 р.), Х Міжнародній конференції “Франція й Україна” (Дніпропетровськ, 23-24 квітня 2004 р.), XIII Міжнародній науковій конференції ім. проф. Сергія Бураго “Мова і культура” (Київ, 28 червня – 2 липня 2004 р.), науковій конференції “Український переклад від Зерова до сьогодення” (Київ, 20-21 жовтня 2004 р.), Міжнародній конференції “Langue et culture franзaises dans le contexte contemporain” (Київ, 22 березня 2005 р.), XIV Міжнародній науковій конференції ім. проф. Сергія Бураго “Мова і культура” (Київ, 21-25 червня 2005 р.), науковій конференції “Мови, культури і переклад у добу глобалізації” (Київ, 20-21 вересня 2005 р.), підсумкових наукових конференціях викладачів та аспірантів Прикарпатського національ-ного університету імені Василя Стефаника (2003 р., 2004 р.), спільному засіданні кафедри світової літератури та французької філології і кафедри української мови Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (протокол №7 від 13 лютого 2006 р.).

Обсяг та структура роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатка: короткого французько-українського словника арготичної лексики, який містить 1250 слів. Загальний обсяг дисертації становить 245 сторінок, з яких 176 сторінок основного тексту. Список використаних джерел налічує 302 позиції, у т. ч. 228 різномовних теоретичних праць, 37 лексикографічних джерел та 37 ілюстративних джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність та наукову новизну, сформульовано мету та завдання роботи, визначено об’єкт, предмет та матеріал дослідження, розкрито його теоретичне та практичне значення, названі положення, що виносяться на захист, та методи дослідження.

У Розділі 1 “Французьке арго як проблема перекладу” розглянуто стан вивчення проблематики перекладу арго у мовознавстві, динаміку значення терміна “арго” у французькій та українській лінгвістиці; проаналізовано ФА як лінгвокультурний бар’єр у контексті перекладу, лінгвостилістичні та словотвірні особливості арготизмів, проведено історичний огляд їх проникнення та функціонування у французькій художній прозі, досліджено український сленг та просторіччя як можливі перекладацькі відповідники ФА; визначено стратегію і тактику перекладу французької арготичної лексики.

Огляд літератури, пов’язаної з проблематикою перекладу арго (підрозділ 1.1., п. .1.1.), дає підставу стверджувати, що питання відтворення ФА окреслені частково і вимагають окремого дослідження.

У пункті 1.1.2. простежено еволюцію сприйняття арго у французькій та українській лінгвістиці, що має свої специфічні риси. Термін “арго” характеризується національно-лінгвістичною маркованістю і належить перш за все французькому мовознавству. Відбулося розширення термінологічного поля “арго” від номінування “товариства волоцюг, жебраків та їх мови” до позначення загального арготичного мовлення пересічного франкофона та модних арготичних говірок, особливо у молодіжному середовищі.

Проблеми відтворення арготизмів розглядаються як у мовному, так і в культурному плані (підрозділ 1.2.). Про те, що ФА є серйозним бар’єром двомовної опосередкованої комунікації, свідчить аналіз українських перекладів французької прози з АК. До мовних труднощів перекладу ФА відносимо фонетико-орфографічні, структурно-морфологічні, лексико-семантичні, функціонально-стилістичні. Відтворення ФА ускладнюється також через позамовні чинники (національно-культурні, соціальні, історичні, темпоральні, психологічні, об’єктивні/суб’єктивні). Серед основних назвемо такі позамовні перешкоди: розбіжність культур та традицій носіїв французької та української мов; різні мовні картини світу у французів та українців; особливості участі французів і українців в історичних подіях; різні шляхи розвитку в неоднакових умовах французької та української мов.

Адекватному відтворенню ФА перешкоджає відсутність французько-українських двомовних словників субстандартної лексики взагалі й арго зокрема, адже перекладач не має можливості зіставити французькі арготизми з їх українськими словниковими відповідниками. Особливо важливим видається готовність перекладача до нейтралізації різнорівневої специфіки арготичних одиниць, що залежить від його однаково кваліфікованого володіння ресурсами відповідних мовних пластів вихідної й цільової мов та можливості вільного (без будь-якої цензури) використання усього багатства виражальних засобів власної мови (О. Чередниченко). Добір оптимальних відповідників обмежується також нерозвиненістю українських соціолектів (крім арго криміналу), однією з причин якої була надмірна нормалізація української мови у радянську епоху (Ю. Шевельов). Особливої ваги набуває врахування часового чинника при перекладі тексту з АК із причини швидкозмінного характеру арготизмів.

Підрозділ 1.3. присвячено розгляду лінгвостилістичної та словотвірної характеристики французьких арготизмів. Врахування їх мовної специфіки має бути обов’язковим мінімумом для перекладачів як у сфері художньо-прозового дискурсу, так і в інших галузях двомовної комунікації. Аналіз наукових праць (П. Гіро, Л.-Ж. Кальве, Д. Франсуа-Жеже, Ж.-П. Гудайє, Ж.-П. Колена, М. Сурдо, Е. Береговської, А. Семіва та ін.) дає змогу систематизувати характерні ознаки одиниць ФА: високий експресивний потенціал, швидкі зміни лексичного складу, пейоративність, образність, перевага конотації над денотацією, активний словотвір, мовнорівневі особливості (фонетичні, лексичні, морфологічні), полісемічність, багата синонімія, різна лексикографічна маркованість.

Результати дослідження дозволили уточнити визначення поняття “французьке арго”, під яким розуміємо національно марковану, соціолектну, професійну, неформальну, нелітературну (субстандартну), герметичну/негерметичну, стилістично знижену мову окремої або кількох соціальних чи професійних груп (арго студентів, арго військових тощо). ФА здійснює загальномовні (експресивну, пейоративну, евфемістичну, сміхотворну, емоційно-оцінну) та специфічні соціально-комунікативні (криптичну, крипто-людичну, іденти-фікаційну, ігрову) мовленнєві функції.

Характерною рисою ФА є його різнопланова неоднорідність: соціально- ідентифікаційна, етимологічна, словотвірна, функціональна. За соціально-ідентифікаційною належністю у складі ФА можна виділити одиниці:

1) власне арготизми (у мові злочинців і декласованих елементів): false – штани, giroflйe – відмичка, gigolpince – альфонс; валет (у картах); hash – гашиш; planer – кайфувати;

2) професійні арготизми або жаргонізми у мові: військових: hйlico – вертоліт; журналістів: actu – новини; науковців, політиків: philo – філологія, majo – мажоритарний; програмістів: bйcame – комп’ютер; водіїв, мотолюбителів: cube – потужний мотоцикл; відео- і звукооператорів: micro-cravate – мінімікрофон, який прикріплюють до одягу;

3) корпоративні та соціальні арготизми у мові: студентів, школярів: prof – викладач; bidocher – списувати; рибалок: mitraillette – маленька вудочка; rouge – черв’як;

4) загальновживані арготизми та елементи мовлення молоді: nana – жінка, дівчина; flic – поліцейський; fric – гроші; look – вигляд; tйloche – телебачення, телевізор.

За джерелом походження ФА поєднує: 1) іншомовні запозичення з англійської мови: overdose – передозування; showbiz – шоу-бізнес; з арабської: flouss – гроші; toubib – лікар; з інших мов: bougnoul (з уолофської – Cенегал) – негр, араб, чужий; flic (нім.) – поліцейський; ruffe (італ.) – вогонь, вогнепальна зброя; cabиche (ісп.) – макітра (голова); 2) внутрішньомовні запозичення з діалектів: arpion – рука (прованс.); з професійних мов: piocher – працювати (мова землекопів); з літературної мови (nettoyer – обікрасти).

У складі ФА окремо виділяємо: евфемізми (moulin а cafй – кулемет; nettoyer – вбивати; armoire а ligne – живіт; salle а manger – рот); вульгаризми: chatte – жіночий статевий орган; salope – шльондра; merde – лайно, чорт!

Вивчення арготичного словотвору ФА дає змогу згрупувати одиниці ФА за такими ознаками:

1) фонетико-орфографічною: ляргонжі (заміна початкової приголосної літери чи консонантної групи слова літерою “l” і переміщенням першої на кінець слова так, щоб вона вимовлялася: lardeuss (pardessus) – плащ); верлан (зміна порядку складів чи фонем у слові: zarbi (bizarre) – дивний); лушербем (різновид ляргонжі, у процесі якого першу букву слова переміщуємо в кінець слова перед суфіксом (-em/ -йs/ -ok/-oc): lauchem (chaud) – теплий); жаване (введення складу -av-, -va-, -ag- у слово після кожної приголосної чи групи приголосних: baveаu (beau) – гарний).

2) морфологічною (афіксація, словоскладання, основоскладання, абревіація та їх комбінації): baiseur (baiseuse) – любитель (любителька) кохання, foldingue – дурний, rechauder – вбивати, porte-pipe – рот, polar (policier + roman) – детектив;

3) морфолого-синтаксичною: а) субстантивація: lourde – двері, fric-frac – крадіжка зі зломом; б) ад’єктивація: super – суперовий;

4) лексико-синтаксичною: Marie-couche-toi-lа – доступна жінка;

5) лексико-семантичною: а) метафора: bal – перестрілка; б) метонімія: papier – банкнота (гроші). Аналіз словникового складу ФА показав, що арготизми утворюються частіше за допомогою лексико-семантичних та морфологічних способів словотвору.

Різномаїття намірів використання арготичної лексики у мовленні визначає такі її функції: специфічні соціально-комунікативні: а) криптичну (втаємничення намірів, дій); б) крипто-людичну (секретно-ігрове використання АЛ); в) ідентифікаційну (вживання мовцем арготизмів дозволяє визначити його соціально-професійну належність); г) ігрову (вербальне задоволення) та загальномовленнєві (експресивну, пейоративну, евфемістичну, сміхотворну, емоційно-оцінну).

Отже, з метою визначення французьких арготизмів пропонуємо застосовувати критерії, які класифікуємо за трьома блоками: соціальним, мовленнєвим та формальним. До соціального блоку відносимо такі критерії: національно-мовний (французьке арго, російське арго, українське арго), соціально-ідентифікаційний (арго злочинців, арго війсь-кових, арго студентів), соціально зумовленої обмеженості (криптичне, крипто-людичне).

До мовленнєвого блоку (найбільшого за кількістю складових частин) входять критерії нормативності (ступінь наближеності до норми), умотивованості (прозора/непрозора внутрішня форма), експресивності (експресивні, технічні одиниці), мобільності (швидкий вихід з узусу або перехід у статус загальновживаних), денотативно-конотативний (перевага конотативної інформації над денотативною), контекстуальної варіативності (полісе-мічність/однозначність, смислове розширення семантики слова, сполучуваність лексем, наявність/відсутність синонімів) та оцінності й пейоративності (позитивне/негативне оцінне навантаження, пейоративність).

У блоці формальних критеріїв розрізняємо словотвірний (фонетико-орфографічний, структурно-морфологічний, лексико-семантичний), лексикографічний (arg, pop, fam) та мовно-структурної належності (соціальний/професійний варіант національної мови чи її лексична підсистема).

Матеріал показує (підрозділ 1.4.), що особливої ваги у процесі добору варіантів перекладу одиниць ФА набуває дотримання принципу динамічності норм (кодифікованої, некодифікованої) у вихідній та цільовій мовах. При цьому необхідним постає врахування таких чинників: постійного проникнення арготизмів у розмовно-побутову комунікацію; дедалі ширшого використання арготичних засобів у творах художньої літератури без будь-якого виділення, а тим більше у мовленні засобів масової інформації, реклами, системи “Інтернет”; існування внутрішньої диференціації арготизмів у плані наближення до franзais standart; динамічності АЛ, їх швидкий вхід і вихід із узусу.

Проблема відтворення ФА постає ще й тому, що частиною французьких арготизмів вже давно послуговуються “нижчі” і “вищі” верстви населення Франції, тобто вони ввійшли у фамільярно-нормативний пласт мови, а їх прямі українські відповідники не можуть бути використані перекладачем, оскільки не є нормативними не лише у мові літератури, але й у комунікації взагалі (напр., cul – зад).

Із точки зору наближення до кодифікованої мовної норми у сучасному французькому арготичному шарі можна розрізняти такі одиниці: власне арготизми – лексеми, які перебувають в узусі кримінальних та антисоціальних груп; професійні арготизми (жаргонізми) – одиниці мови професійних груп; просторічно-арготичні елементи – АЛ, які ввійшли у склад le franзais populaire; фамільярно-арготичні одиниці, тобто арголексеми, які через посередництво просторіччя проникають у розмовно-фамільярний стиль комунікації і стають відносно нормативними (le franзais familier).

Динаміка проникнення арготизмів у художній текст (підрозділ 1.5.) простежується як у діахронії, так і в синхронії. В. Гюго і О. де Бальзак уводять арготичну лексику окремими вкрапленнями для реалістичної характеристики соціальної належності персонажів та особливості їх мови, натомість твори А. Барбюса, Л.-Ф. Селіна, Р. Мерля, Ф. Дара та інших значно насичені АЛ. Кількість арготизмів у творах та їх концентрація у тексті безпосередньо залежать від таких чинників: загального ставлення письменника до арготизмів (надання переваги, допустимість, небажаність), соціальної належності персонажів, позиції автора стосовно зображуваного.

Розпізнавання й ідентифікація арготизмів для перекладача сучасних творів з аргокомпонентом ускладнюється тенденцією до абсолютного переважання прямого методу введення арголексем у тканину першотвору. Хоча також використовуються й інші способи семантизації (більше авторами ХІХ ст., менше митцями слова ХХ ст.), а саме: глосарій у тексті чи додатку до твору; переклад літературною мовою; тлумачення; декодування за допомогою перифраз; повний переклад тексту з АК у виносках. Результати дослідження підтвердили такі типові місця АЛ у художньому тексті: пряма мова; невласне-пряма мова; непряма мова; авторська мова. Арготизми найчастіше використовуються у мові персонажів, а рідше – у мові автора.

Основною функцією одиниць ФА у художньому творі є характеристика персонажа, події, ситуації, предмета головно реалістичного забарвлення. Не менш важливими стилістичними функціями арго у французькій художній прозі є такі: створення загальної емоційної атмосфери, показ входження персонажа у нове соціальне середовище, комічний ефект, комічна транспозиція теми.

Адекватним перекладним відповідником ФА може слугувати український сленг, який активно поширюється в сучасному просторічному мовленні (підрозділі 1.6.), що співвідноситься з побутуванням французьких арготизмів у французькому мовному просторі. Тим більше, що кореляцію сленгу і просторіччя у перекладознавчому аспекті вже встановлено в англо-українській мовній площині (О. Медвідь Медвідь О.С. Просторечие английского языка и способы его воспроизведения в украинских переводах: Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.16 / Киев. гос. пед. ин-т. иностр. яз. – К., 1975. – 27 с.).

Під українським сленгом (УС) розуміємо ненормативну, неформальну, стилістично знижену, функціонально обмежену/загальновживану, відкриту, переважно розмовну мову, яка вирізняється емоційним, експресивним, пейоративним, евфемістичним забарвленням, дотепністю та швидкозмінністю і складається із сленгізмів різної соціальної та лексикографічної маркованості.

За ознакою функціонування у соціумі серед одиниць УС можна виділити: елементи мовлення молоді: депресня – депресія; групові та соціальні жаргонізми (у мові рокерів, байкерів, студентів): хаєр – довге волосся; драйв – енергетика музики; професійні жаргонізми у мові: військових (млин, бетономішалка – вертоліт); програмістів (комплюхтер – комп’ютер; віник – вінчестер); музикантів (вілочлен – віолончель); арготизми: метелик – повія; волина – зброя, пістолет; жаргонізовано-розмовні одиниці та просторіччя: безпредєл – розгул, порушення норм, правил і законів; сухар – сухе вино.

Склад українського сленгу поповнюється за рахунок зовнішніх та внутрішніх мовних запозичень. Серед зовнішніх переважають російські (бухати – випивати; мент – міліціонер; хавати – їсти) та англійські (шузи – взуття, черевики (від choes); фазер – батько (від father). У складі внутрішніх найбільш характерним є семантичне переосмислення загальновживаних лексем: метафора (шухляда – щелепа; бункер – живіт); метонімія (біла, біленька – горілка; колеса, фара, мотор – автомобіль).

Та чи не найадекватнішим джерелом перекладацьких відповідників одиниць ФА слугує українське просторіччя, оскільки його характеризують параметри (ненормативність, стилістична зниженість, загальновживаність), які корелюють певною мірою з ознаками загального французького арго. І українське, і французьке просторіччя поповнюються арготичною лексикою, яка втратила криптичну специфіку побутування.

Стратегія відтворення ФА (підрозділ 1.7.) полягає у передачі семантичного, емоційно-експресивного, стилістичного, часового та оказіонального компонентів значення лексем. Адекватне відтворення передбачає передачу таких компонентів значення арготизму: семан-тичної структури (денотативно-конотативних її складових), кон-текстуально-актуалізованої інформації, образності, емоційно-експресивного забарвлення та ступеня його вираження, соціально-функціональної маркованості, ступеня ненорматив-ності, співвідне-сеності денотата із історичною епохою. Це стає можливим за умови нейтралізації розбіжностей мовних систем, мовних норм, узусів, при врахуванні фонових знань комунікантів та позамовних чинників (особливостей комунікативної ситуації, соціонормативних обмежень і табу, що існують у традиціях, звичаях, поведінці, культурі народу, соціуму, групи, особи), а також з огляду на прагматичне використання відповідних ресурсів мови перекладу.

Тактика перекладу є конкретною, мінімальною метою порівняно зі стратегією. Під тактикою результативного процесу перекладу ФА розуміємо добір оптимального відповідника, який забезпечить обов’язкову передачу денотативної інформації значення арготизму, трансляцію хоча б однієї конотації змісту АЛ, збереження загальної функціонально-стилістичної адекватності.

У Розділі 2 “Переклад українською мовою різних типів французької арготичної лексики” розглянуто основні способи і прийоми відтворення соціальних видів лексики ФА; охарактеризовано способи й засоби забезпечення адекватної передачі словотвірних, семантичних та функціональних особливостей французької арготичної лексики та фразеології українською мовою.

У підрозділі 2.1. вивчаються способи й засоби відтворення словотвірних, семантичних та функціональних особливостей французької арготичної лексики. Словотвірний аспект одиниць ФА – дуже складний і неоднозначний феномен з погляду перекладознавства.

Розгляду можливості інтерпретації структурно маркованих арготизмів присвячено параграф 2.1.1. Услід за Р. Зорівчак, під поняттям структурно-конотативний арготизм розуміємо особливі словотвірні форми, що несуть значний заряд національно маркованої народно-мовної експресії та обов’язково додаткову інформацію.

Повна формальна еквівалентність оригіналу і перекладу переважно не досягається. Однак це не заважає стверджувати, що адекватність відтворення реалізується на лексико-семантичному та функціонально-стилістичному рівнях, а також здійснюється засобами компенсації. Втрати при перекладі словотвірних АЛ вдало нівелюються на функціо-наль-ному рівні. Перекладач П. Соколовський вдало віддзеркалює структуру вихідного склад-ного слова dйconophone (dйconner+phone), бо використовує його адекватний відповідник плескофон (плескати [язиком]+фон): Ferme ton dйconophone, dit Alexandre (Р. Мерль). – Вимкни свого плескофона, - огризнувся Aлександр. Окрім зовнішньої, оригінально відтворено і внутрішню форму, образність слова-джерела й повністю збережено його стилістичну маркованість. Можна допускати, що українське плеско+фон, утворене за аналогією до французького слова dйconophone, є оптимальним авторським новотвором просторічного характеру. Отже, можливим видається часткове відтворення структурно-конотативного рівня художнього мовлення засобами цільової мови, що зумовлюється мовною універсалією – здатністю мовних одиниць до варіювання (Р. Зорівчак).

Усічені арготизми відтворюються переважно повноформатними стилістично нейтральними субститутами. Український сленговий словник та розмовно-просторічна лексика не є настільки багатими у площині усічення, що й породжує проблеми перекладу такого роду іншомовних лексем арготичного характеру українськими відповідниками. Саме тому навіть сучасні перекладачі змушені вживати повноформатні лексеми при відтворенні вихідних усічених одиниць. Перекладач роману М. Уельбека “Платформа” Р. Мардер використовує повні форми скорочених слів, що, очевидно, призводить до втрати арготичного забарвлення не лише АЛ, а й цілого тексту, як це бачимо при передаванні pub (від publicitй) українським словом реклама: Зa pourrait donner lieu а une pub. – З цього може вийти непогана реклама. Оптимальнішим перекладом було б використання стилістичних відповідників з розмовного мовлення, що, водночас, зумовлює обережність у виборі такого субститута, оскільки може проявитися небезпека внесення у переклад невластивого оригіналові емоційно-експресивного забарвлення.

Часткова адекватність перекладу структурно маркованих арголексем може забезпе-чуватися способом трансформації (стилістичної, морфологічної, словотвірної, синтаксич-ної, лексичної) та такими прийомами: гіперо-/гіпонімічним перекладом, контекстуальним перекладом, компенсацією (стилістичною, орфографічною, словотвірною), калькуванням (змішаним, частковим), дескриптивною перифразою, евфемістичним тлумаченням.

Інколи перекладач недостатньо використовує українську просторічну лексику, різного ступеня нормативності, особливо, якщо це стосується способів відтворення табуйованих сфер номінації (статеві органи, статеві відносини). Дотримуючись української традиції, П. Таращук застосовує прийом евфемістичного тлумачення при перекладі арготизму zizi: “Partout, mais pas au zizi!” dit un artilleur en rйponse (Л.-Ф. Селін). – “Усе, крім грішного тіла!” – зареготав один з гармашів.

Зіставлення українських перекладів із французькими оригіналами виявляє такі відповідники метафоричних та метонімічних АЛ: повні (прямі, повнообразні заміни), часткові (різнообразні, стилістично знижені/нейтральні, функціональні, необразні, більш/менш експресивні, контекстуальні відповідники). Ось зразок різномовних повних еквівалентів: Accouche, Bon Dieu, dit Denise d’un air irritй (Р. Мерль). – Та розродись, ти нарешті, сто чортів тобі в пельку! – роздратовано кинула Деніза (Г. Філіпчук).

Простежується також застосування компенсації на рівні речення чи контексту з метафоризацією інших елементів висловлювання чи вживанням фразеологічних одиниць. Наприклад: Il y a sыrement du fric а ramasser, pensai-je (М. Уельбек). – Вони мають гребти гроші лопатою, - прикинув я (Р. Мардер).

Перекладачі використовують семантичні (стилістичні, гіпонімічні/гіперонімічні) та граматичні трансформації, описові перифрази, калькування і навіть транскрипцію. Інколи різні за деякими компонентами образи мають однаковий смисл і виконують відносно однако-ву роль. Такі різномовні образні стилістично знижені одиниці вважаємо частковими образни-ми відповідниками. Наприклад, Elle!... Un paquet! Elle ne sait oщ mettre les pieds et les mains (Е. Золя). – Нана? Та це ж лантух! Вона не тямить, що їй робити з руками й ногами! (М. Ільтич-на). Paquet і лантух мають однакові складники: а) первинний смисл “місткість чогось”, б) конотації “фізично розвинута” та “незграбна людина”, але різняться за мікро-обра-зами: paquet – “будь-яка місткість, в тому числі й велика”, а лантух – лише “велика місткість”.

Складні арготизми, утворені на основі тропів, викликають у перекладачів значні труднощі, оскільки можуть складатися з двох чи більше слів з прозорою/непрозорою семантикою. Хоч рідко, та все ж перекладачі віднаходять повні еквіваленти у розмовно-просторічному пласті української мови. Наприклад, Є. Старинкевич точно передає семан-тичне і стилістичне навантаження композита blanc-bec (blanc – метонімічне переосмис-лення молока і bec – перенесення назви частини (рота) на ціле, тобто на людину) молокосос: …ce blanc-bec m’a roussi le poil, ajouta-t-il [Vautrin] en mettant le doigt de Rastignac sur un trou qu’il avait au sein (О. де Бальзак). – Помацайте, молокосос таки підсмалив мені хутро, – додав він [Вотрен], вкладаючи палець Растіньяка в заглибину на своїх грудях… .

У параграфі 2.1.3. розглянуто шляхи відтворення полісемантичних арготизмів. У результаті дослідження виявлено такі способи перекладу: контекстуальний, дескриптивний, гіпонімічний, гіперонімічний, комбінований, антонімічний, калькування. Трапляється також використання функціонально-контекстуальних замін. Так, П. Таращук у розмовно-просторічному пласті української мови добирає адекватний контекстуальний аналог хук (промах) для відтворення вихідної арготичної одиниці gaffe: Ici j’ai commis une lourde gaffe (Л.-Ф. Селін). – Тут я дав величезного хука. Однак у першому перекладі роману “Подорож на край ночі” простежуємо втрату національно-культурної специфіки вихідного слова: Отут я допустив тяжку помилку.

Отже, основним чинником вибору оптимального перекладацького відповідника полісе-мантичної арголексеми є контекст, який точно визначає її актуалізований смисловий відтінок. До прикладу вже цитований арготизм gaffe має широку семантику: вартовий, караульний; охоронець, наглядач; промах, помилка; обережно, шухер, атас; рот, язик. Gaffe у значенні “охоронець, наглядач” трапляється у “Метеликові” А. Шарр’єра більше 190 разів. Для відтворення gaffe Г. Філіпчук використовує стилістично нейтральне наглядач, яке точно передає лише денотативний компонент семантики вихідної АЛ. Наприклад, Chut, le gaffe nous regarde. – Тcс, на нас дивиться наглядач.

Перекладачі, зокрема М. Лисенко і Г. Венгренівська, вдало застосовують прийом калькування, що простежуємо у відтворенні багатозначної АЛ boоte, яка утворена внаслідок метафоричного переосмислення загальновживаної лексеми: T’sais, moi aussi, j’ai quittй ma boоte, dit Milou, solidaire. Milou travaillait dans une cartonnerie (Ж.-П. Шаброль). – А я, знаєш, теж кинув свою “коробку”, – промовив Мілу. … Мілу працював на картонній фабриці. Оскільки у первинному значенні (вмістище різної форми з картону, пластмаси, фанери, металу тощо) boоte і коробка виступають двомовними корелятами, тому вважаємо, що вживання лексеми коробка забезпечує адекватність перекладу арготизму boоte із семантичним відтінком “фабрика”, “завод”.

Французькі арготичні номінації з емоційно-оцінним та експресивним навантаженням (п. 2.1.4.) часто передаються відносними аналогами з відповідного субстандартного пласта української мови. Частотними є часткові еквіваленти (стилістично знижені або нейтральні), контекстуальні відповідники.

Трапляються випадки, коли перекладач знаходить вдалий варіант завдяки наявності універсалій, які у носіїв зіставлюваних мов викликають подібні бачення і мають майже тотожні експресеми. Зразком такого перекладу може слугувати українська загальновживана лексема чистити у значенні “красти, забирати обманом, позбавляти чогось обманом”, експресія й образність якої повністю відтворюють денотативний і конотативний змістові шари арготизму nettoyer, утвореного на основі експресивно-генералізованого переос-мислення узусного слова: Elle [Irma] vous nettoyait un homme, rien qu’а souffler dessus… (О. де Бальзак). – Вона вам так обчищала людину, що з неї й порошинки вже не можна було здути… (Є. Старинкевич).

Оцінність та емоційно-експресивне забарвлення стилістично маркованої лексики відчувається досить чітко носіями мови. Та при перекладі, на жаль, не завжди вдається зберегти даний відтінок значення. Наприклад, французький арготизм raser (“набридати”; “діставати”), утворений на основі зміни семантики загальновживаного дієслова (набридати замість голити) та надання йому експресивного навантаження, передається денотативним субститутом набридати: Nous rase-t-il assez avec son mouchoir! Cria-t-elle (Е. Золя). – Та й набрид же ти [Ля-Фалюаз] зі своєю хусточкою, – скрикнула вона [Кляріс] (М. Ільтична). Адекватнішим було б відтворення за допомогою еквівалента діставати/дістати: Та й дістав же ти зі своєю хусточкою.

Перекладознавчий аналіз етнокультурного компонента французьких арготизмів, проведений у п. 2.2., дає змогу розрізнити серед них реалії і фонову лексику. При відтворенні арготичних реалій перекладачі застосовують тлумачення, дескриптивну перифразу, функціо-нальну заміну, калькування, транскрибування, комбінований переклад (транскрипція+опис), генералізацію значення слова.

Перекладач роману Р. Мерля “За склом” Г. Філіпчук, не знаходячи адекватних українських відповідників, описово передає арготизми-реалії khвgne (у французьких ліцеях, підготовчий клас/курси до вступу на філологічний факультет Ecole Normale Supйrieure) та bac (від baccalaurйat – тут іспити на бакалавра): Encasernй en khвgne, aprиs son bac, pendant deux ans, ce n’йtait pas оffensant, а son вge, de ne pas avoir connu de fille, mais ici! – Те, що він [Менестрель] у своєму віці ще не пізнав жінки, на його думку, не принижувало його гідності, адже склавши іспити на бакалавра, він мусив два роки відсидіти, наче у в’язниці, на підготовчому. Як видно, при описовій трансплантації khвgne втрачається арготичне забарвлення, стилістична зниженість, соціальна маркованість. Можливо, оптимальнішим був би комбінований переклад (транскрипція+опис або навпаки): ...залишитися на підготовчому курсі “кань”, навіть у цьому самому ліцеї, адже при цьому передається денотативна і конотативна інформації, хоч певною мірою транскрибоване “кань” звучить екзотично.

Численними є фонові арготичні одиниці. Часто перекладачі, не знаходячи відповідника, використовують стилістично нейтральні субститути. Наприклад, Р. Мардер не передає національно-культурну специфіку арготизму beurette (утвореного способом складної верланізації від arabe та зменшувального суфікса -ette): Curieusement je m’endormis tout de suite, et je rкvais d’une beurette qui dansait dans le mйtro (М. Уельбек) – Дивно, я відразу заснув, і мені наснилася дівчина-арабка. Водночас перекладач вдало вживає слово дівчина для передавання додаткової інформації про молодість об’єкта.

Можливими шляхами відтворення етнокультурного компонента арготизмів є також калькування (з препозиційною експлікацією або без неї), транскрипція (з постпозиційною перифразою чи без неї) та компенсація. З причини малоймовірності віднайдення повних еквівалентів французьких фонових АЛ, перекладачі вживають денотативні субститути з компенсацією стилістичної зниженості на рівні синтагми чи контексту. Приклад такої перекладацької дії простежуємо у М. Ільтичної: Dites-lui que je descendes aprиs l’acte… Je vais lui coller ma main sur la figure (Е. Золя). – Скажіть йому, що я вийду після другої дії... Я таки добре наб’ю йому пику. Стандартна лексема coller (клеїти, прикладати), отримуючи додаткові семантико-стилістичні змістові інформації, зокрема “ударити із силою”, стає арготичною й актуалізується у реченні завдяки уточненням (ma main, sur la figure). Незважаючи на нейтральність субститута наб’ю, синтагматичний рівень тексту компенсує стилістичну зниженість вихідного слова завдяки просторічному фразеологізмові набити пику, звичайно, тут могли б бути запропоновані й інші варіанти, наприклад, заїхати в пику, вліпити у морду або просто вліпити, але це вже для майбутніх перекладачів.

У підрозділі 2.3. досліджуються особливості відтворення соціальних різновидів ФА. Зважаючи на труднощі перекладу французьких військових арголексем можливим є часткове відтворення семантико-стилістичних та функціональних особливостей його одиниць як у перекладах художньої літератури, так і в інших різновидах двомовної комунікації.

Аналіз засобів, які використали українські перекладачі, відтворюючи військові арготизми, дає змогу вирізнити такі найбільш частотні способи і прийоми їх перекладу: часткову підстановку, генералізацію (гіперонімічний переклад), описовий переклад, відтво-рення на денотативному рівні, комбінований переклад (калька + перифраза; калька + транскрип-ція або навпаки), калькування з наступним тлумаченням; транскрипцію (антономізій), компенсацію. Часом перекладач вдало застосовує прийом часткової підстановки: Si on lui rйpondait qu’ils йtaient morts ses “tire-au-cul” alors il leur foutait la pаix aux administrateurs… (Л.-Ф.елін) – Якщо капітанові відповідали, що його “ледацюги” вже небіжчики, він одразу давав спокій лікарям... (П. Таращук). Хоч українське просторічне “ледацюги” й не передає зовнішньої форми АЛ tire-au-cul, та повністю відтворює її другий змістовий шар, просторічно-експресивне забарвлення, а тому є частковим аналогом.

Адекватність перекладу одиниць студентського арго (п. 2.3.2.) забезпечується частковими еквівалентами, варіативними, функціональними чи контекстуальними аналогами, віднайденими у просторічному пласті української мови. Окрім того, перекладач може вдаватися до гіперо-/гіпонімічного перекладу, методу уподібнення, комбінованого методу (транскрипція + транспозиція на конотативному рівні), транскрипції, описової перифрази. Цікавим у перекладознавчому аспекті є використання Г. Філіпчуком авторського композита літфаківці, шо адекватно відтворює семантику, стилістичне забарвлення і компенсує структурну маркованість corpo des Lettres (Р. Мерль).

Одним із компонентів французького молодіжного мовлення є англо-американізми, які є складними у перекладознавчому аспекті. Проте Г. Філіпчук відтворює АЛ job (робота, переважно тимчасова; підзаробіток) описово, без збереження семи “тимчасовість”: En tout cas, moi [Mйnestrel], je vis exclusivement de ma bourse, ou des jobs que je fais en l’attendant... (Р. Мерль). – В усякому разі я [Менестрель] живу тільки на свою стипендію або на те, що мені вдається заробити, поки її ще не виплачено... . Усе ж дескриптивний варіант, на нашу думку, може зберегти додаткову інформацію про тимчасовість (те, що мені вдається підзаробити). В українському просторіччі побутує відповідник шабашка або “ліва” робота. Однак вживання “суржикового” слова шабашка вважаємо недоцільним, бо він може внести в український переклад невластиве оригіналові забарвлення. Із використанням аналога “ліва” робота це речення набрало б такого вигляду: У всякому разі я живу тільки на свою стипендію або на “ліві” заробітки в час її очікування.

Проведений аналіз уможливлює такі висновки: можливими шляхами адекватного відтворення арготичних елементів мовлення антисоціальних елементів (п. .3.3.) є прямі відповідники, часткові аналоги, описова перифраза, калькування, комбінований переклад (калька+конотативна транспозиція, транскрипція+тлумачення). Вдалу знахідку перекладача простежуємо на відтворення арготичного прізвиська поліцейських les poulets: Il n’y a aucune preuve, mais les poulets …vont soutenir que c’est moi le