Київський національний університет

імені Тараса Шевченка

Бігарі Адріана Андріївна

УДК 811.111’42:276.3

дискурс Сучасної англомовної сім’ї

Спеціальність 10.02.04 – германські мови

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі англійської філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор

Бєлова Алла Дмитрівна,

завідувач кафедри англійської філології

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Колєгаєва Ірина Михайлівна,

завідувач кафедри лексикології і стилістики англійської мови

Одеського національного університету

імені І.І.Мечникова МОН України;

кандидат філологічних наук, доцент

Моісеєнко Олена Юріївна,

завідувач кафедри теорії та практики перекладу

Луганського національного педагогічного університету

імені Тараса Шевченка МОН України

Провідна установа: Донецький національний університет Міністерства освіти і науки

України , кафедра англійської філології

Захист відбудеться “22” червня 2006 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.11 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: Київ-30, бульвар Тараса Шевченка, 14.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м. Київ, вул. Володимирська, 58, к. 10).

Автореферат розісланий “11” травня 2006 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор філологічних наук І.В.Смущинська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

В основі лінгвістичних досліджень останніх десятиліть лежить „людський фактор”, тому що досконало зрозуміти мову можливо, тільки вивчивши її носія – людину, дії якої скеровані на досягнення цілеспрямованих інтенцій та залежать від очікувань з боку суспільства. Єдність мови та людини сприяє перенесенню лінгвістичних досліджень із статики у динамічний аналіз суб’єкта пізнання, мислення та дії. Завдяки аналізу дискурсу, зокрема комунікативному підходу до вивчення мови, який орієнтується на співвідношення мови та соціального боку діяльності мовця, лінгвісти володіють вагомими знаннями про комунікативні особливості людського спілкування у різних видах комунікації та комунікативних ситуаціях, що сприяє виділенню та типізації комунікативних стратегій мовців. Необхідним є також розуміння принципів моделювання носіями мови знань про світ, виділення в їхній картині світу змістовно-інформаційних утворень – когнітивних структур, які безпосередньо впливають на зв’язність комунікативного процесу, даючи змогу прогнозувати мовленнєві ходи на основі контекстного очікування.** Автор дослідження висловлює вдячність докторові філологічних наук, професорові Стариковій Олені Миколаївні за цінні поради і настанови як наукового керівника на перших етапах роботи над дисертацією у 2000-2002рр.

Починаючи із 60-х років ХХ століття, сімейне спілкування перетворилося на цілком нове дискурсивне утворення, яке характеризується перерозподілом суб’єктності влади, видозміненою рольовою структурою, трансформованим сприйняттям „ідеального” в сімейних стосунках, ліберальнішими комунікативними стратегіями та тактиками, а також ускладненими конфліктними комунікативними ситуаціями. У наявних на сьогоднішній день дослідженнях згадані чинники не враховуються. Найбільш вивченою складовою сімейного дискурсу є діадична комунікація батьків і дітей, зокрема розмова за столом (Ш.Блум-Кулка, Е.Охс, Д.Рудольф, Р.Смітс, К.Сноу). Значну кількість наукових праць присвячено також дитячому дискурсу (Н.Хомскі, К.Сноу, Ч.Фергюсон, В.Аукруст, О.Ю.Моісеєнко), аналізу деяких типових сімейних комунікативних ситуацій (Р.Лакофф, Д.Таннен), секретів успішності інтеракції між жінками та чоловіками (Дж.Грей, А.Пііз, Б.Пііз). Лінгвісти також неодноразово торкалися у своїх дослідженнях поодиноких аспектів англомовного сімейного спілкування, зокрема в межах теорії аргументації (А.Д.Бєлова), авторитарного дискурсу (П.Г.Крючкова).

Актуальність роботи зумовлена відсутністю комплексного дослідження дискурсу сучасної англомовної сім’ї з урахуванням необхідності відстеження закономірностей впливу екстралінгвістичних змін останніх років на комунікативно-прагматичні риси сучасного англомовного сімейного спілкування. Аналіз комунікативних особливостей сучасного сімейного дискурсу є також актуальним і для суміжних дисциплін, зокрема сімейної психології з метою формування культури спілкування в родинах унаслідок появи нових сімейних одиниць з ускладненою міжрольовою парадигмою.

Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертацію виконано в межах наукової теми „Європейські мови та культури в контексті глобалізації світових процесів” (код 01 БФ 0147-01), що розробляється в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (затверджена Міністерством освіти і науки України).

Головна мета дисертації – визначення основних дискурсивних і комунікативно-прагматичних рис англомовного сімейного спілкування - зумовила необхідність розв’язання наступних завдань:

визначити основні дискурсивні риси, рольові стереотипи сімейного спілкування та охарактеризувати вплив фактору влади на міжособистісну комунікацію у родині;

виділити конфліктонебезпечні новітні комунікативні ситуації, окреслити їхню модель і вказати на основні прогнозовані вербальні та невербальні дії, що призводять до комунікативних невдач актантів;

визначити основні комунікативні стратегії та тактики спілкування в межах рольових конфігурацій ДРУЖИНА-ЧОЛОВІК, БАТЬКИ-ДИТИНА та розглянути засоби їх реалізації через різноманітні комунікативні тактики;

встановити основні екстралінгвістичні чинники, що впливають на формування сучасного англомовного сімейного спілкування.

Об’єктом дослідження виступає дискурс сучасної англомовної сім’ї, проаналізований з урахуванням досягнень останніх років у межах не лише дискурсології та комунікативної лінгвістики, але й сімейної соціології, психології, демографічних і феміністичних досліджень.

Предметом дослідження стали комунікативні стратегії та мовні засоби, конфліктонебезпечні комунікативні ситуації, а також традиційні та нові стереотипи носіїв англійської мови про сім’ю, які безпосередню впливають на формування дискурсу сучасної англомовної сім’ї.

Матеріалом дослідження стали сімейні діалоги, взяті із сучасної англомовної художньої літератури загальним обсягом 8 тисяч сторінок та художніх DVD-фільмів з англомовними субтитрами загальною тривалістю 52 години, в яких відображено щоденну сімейну комунікацію мешканців Великобританії та Сполучених Штатів Америки. Особливе місце у дослідженні посідали художні твори митців, творча діяльність яких зосереджена на висвітленні основних проблем сучасних сімейних стосунків, зокрема англійського письменника Тоні Парсонса, американської письменниці Олівії Голдсміс, англійського документаліста Майкла Аптіда. Також аналізувалися соціологічні та демографічні наукові тексти, які присвячені дослідженню історії розвитку, сучасного стану та колізій, а також майбутньої моделі сімейних міжособистісних стосунків загальним обсягом 2 тисячі сторінок. З метою вивчення традиційних стереотипів про сімейну організацію також проводився аналіз вибірки 219 англійських та американських прислів’їв, які стосуються сімейного дискурсу.

Мета, завдання, об’єкт та предмет дослідження зумовили вибір методики аналізу сімейного дискурсу, яка включає комбіноване використання ономасіологічного та семасіологічного підходів: дискурсивного, комунікативного, когнітивного, соціолінгвістичного, дескриптивного, контекстуально-інтерпретаційного, прагмасемантичного, семантичного аналізу, а також елементів стилістичного аналізу.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше через аналіз впливу екстралінгвістичних змін останніх 50-ти років на дискурсивні ознаки сучасної англомовної сімейної комунікації, виділено та описано нові сімейні ролі, змодельовано комунікативні ситуації, які набувають конфліктних ознак у сучасному житті („сім’я на вихідні”, „поповнення сім’ї), встановлено основні наявні в них комунікативні пастки та визначено мовні та невербальні чинники, які призводять до комунікативних невдач, а також досліджено комунікативні стратегії і тактики поведінки в рольових конфігураціях ДРУЖИНА-ЧОЛОВІК, БАТЬКИ-ДИТИНА.

Теоретична значущість роботи полягає у тому, що вона є внеском у подальший розвиток аналізу дискурсу та комунікативної лінгвістики, оскільки у ній обґрунтовано безпосередній вплив екстралінгвістичних чинників на особливості міжособистісної комунікації у родині, вивчено сценарій розгортання та вербальні засоби вирішення трьох конфліктних комунікативних ситуацій сімейного дискурсу „зрада”, „сім’я на вихідні”, „поповнення сім’ї”, запропоновано класифікацію комунікативних тактик за віковими, рольовими та гендерними ознаками.

Практична цінність дослідження зумовлена тим, що його результати можуть бути використані в курсах з теорії дискурсу, лексикології, соціолінгвістики, теорії комунікації. Результати дослідження також можуть стати допоміжним матеріалом для сімейних консультантів і психологів у наданні фахової допомоги членам сучасних сімейних утворень з метою вдосконалення їхньої комунікативної компетенції та прогнозування можливих комунікативних невдач.

Апробація роботи. Основні положення роботи були висвітлені у доповідях на науково-практичних конференціях студентів, аспірантів та викладачів КНУ імені Тараса Шевченка (квітень 2000 р., травень 2003 р. та квітень 2004 р.), а також на науково-практичних конференціях студентів, аспірантів та викладачів Ужгородського національного університету (квітень 2001 р., квітень 2002 р.). Положення дисертації обговорювалися на засіданні кафедри англійської філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (лютий 2005 р., лютий 2006 р.). Основні результати дисертаційного дослідження викладено у чотирьох наукових статтях.

На захист виносяться наступні положення:

Сформований під впливом екстралінгвістичних чинників у другій половині ХХ століття дискурс сучасної англомовної сім’ї визначається як комунікація споріднених сімейними зв’язками осіб, якій притаманні: залежна від статі, віку та різновиду сімейної одиниці статусно-рольова конфігурація, ускладненість конфліктними комунікативними ситуаціями, широкий вибір комунікативних тактик для втілення конкретних стратегій спілкування, важливе значення комунікативної компетенції мовців для збереження міжособистісних стосунків.

Розгалужена та ускладнена психологічними чинниками рольова парадигма нових сімейних формацій сприяла появі низки неологізмів та евфемізмів, які позначають ролі родинного зв’язку, а також зумовила уникнення в дискурсі сучасної англомовної сім’ї пейоративних слів із семіафіксом ‘step’. Особливої ваги набула роль БАТЬКА, внаслідок чого англійська мова збагатилася новими колокаціями із лексемою ‘father’.

Знання конфліктонебезпечних комунікативних ситуацій дискурсу сучасної англомовної сім’ї полегшує декодування мовленнєвих і невербальних дій адресанта, особливо тих, які націлені на утворення комунікативних пасток (докір, звинувачення, експресиви, образи, іронія), і сприяє формуванню консенсусно-орієнтованого міжособистісного спілкування. Комунікативна ситуація „зрада” з’являється у міжособистісній комунікації за умови несхвалення зради учасниками сімейного дискурсу. ЇЇ характерними ознаками є когнітивні дисонанс і лакуна, а мовленнєві та невербальні ходи, які призводять до комунікативних невдач, є прогнозованими.

Новітня комунікативна ситуація „сім’я на вихідні” ускладнена нетиповими адресантно-адресатними конфігураціями: „НЕДІЛЬНИЙ БАТЬКО (рідше МАТИ) – БІОЛОГІЧНА ДИТИНА”, „КОЛИШНІЙ ЧОЛОВІК – КОЛИШНЯ ДРУЖИНА”, Нова/ий ДРУЖИНА/ЧОЛОВІК/ПАРТНЕР – КОЛИШНя/ій ДРУЖИНА/ЧОЛОВІК”, унаслідок чого мовленнєва поведінка учасників дискурсу є емоційно забарвленою і конфронтативною (образи, критика). Відсутність фонової інформації зумовлює малоінформативність і високий рівень мовної експлікації. У результаті „другого демографічного зміщення”, зокрема другої контрацептивної революції, з’явилася новітня комунікативна ситуація - „поповнення сім’ї”, аргументативні діалоги якої варіюються від раціональних до змістовно-деградованих, а комунікативне відчуження партнерів від суспільства спричинене збірним актантом „ВОНИ” - уособленням суспільного очікування.

Основними комунікативними стратегіями в межах рольової конфігурації ДРУЖИНА-ЧОЛОВІК є стратегії здійснення впливу, захисту власного „Я” та підтримання міжособистісних стосунків. Відкритий характер сімейних міжособистісних стосунків та соціальне очікування зумовлює те, що ЧОЛОВІК-адресант для втілення згаданих стратегій одночасно застосовує і конфронтативні, і консенсусні комунікативні моделі. Водночас ДРУЖИНА-адресант навіть з високим соціальним статусом не відмовляється від стереотипно „жіночих” комунікативних тактик, націлених на збереження „обличчя” адресата, мінімізацію конфліктів і досягнення консенсусу. ДРУЖИНА також є одноосібним модератором сімейної міжособистісної комунікації. Натомість змінилася мовленнєва та невербальна поведінка ДРУЖИНИ-адресата, яка виконує ролі СИТУАТИВНОГО чи ПЕРІОДИЧНОГО ПЕРЕСЛІДУВАЧА у відповідь на абсолютне волевиявлення ЧОЛОВІКА.

Спілкування в межах рольової діади БАТЬКИ-ДИТИНА є цілеспрямованою дією, яка містить такі стратегії, як виховання, самовираження, захист власного „Я” та здійснення впливу. Стратегія виховання проходить у менш чи більш асиметричних умовах залежно від різновиду сім’ї і має на меті спрямовувати розвиток світогляду ДИТИНИ, у той час як стратегія здійснення впливу націлена на досягнення миттєвого результату через емотивну сферу ДИТИНИ-адресата. У розмові з батьками мовленнєва та позамовна поведінка адресанта у ролі ДИТИНИ визначається стратегією самовираження, яка присутня у мовленні ДИТИНИ навіть у зрілому віці.

Структура роботи. Дисертація загальним обсягом 240 сторінок (190 сторінок основного тексту) складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел, списку джерел ілюстративного матеріалу та додатків.

У вступі визначається мета, завдання та методологія дослідження, обґрунтовується його актуальність та новизна, теоретична та практична цінність, сформульовані основні положення, які виносяться на захист.

У першому розділі дисертації викладено основні соціологічні, економічні, феміністичні та ідеологічні теорії сім’ї; вивчаються роботи з сімейної комунікації, на які спирається дослідження дискурсу сучасної англомовної сім’ї; визначаються позалінгвальні чинники, які зумовили сучасну рольову структуру сімейних стосунків; вивчаються сучасні різновиди сімейних формувань; аналізуються семантичні та комбінаторні характеристики лексеми ‘family’.

У другому розділі викладено теоретичні засади, що склали основу принципів дискурсивного дослідження сімейної комунікації; надається визначення сімейного дискурсу як лінгвістичного явища, вивчаються традиційні та сучасні стереотипи у рольовому відношенні, пропонується визначення новим сімейним ролям, які ще не наводяться у тезаурусних посібниках англійської мови. Досліджується значення фактору влади для регулювання міжособистісних стосунків у сімейному дискурсі, а також подається аналіз конфліктнонебезпечних типових і новітніх комунікативних ситуацій, визначаються основні чинники комунікативних невдач мовців.

Третій розділ присвячено дослідженню міжособистісного спілкування в межах моделей міжрольової конфігурації ДРУЖИНА-ЧОЛОВІК, БАТЬКИ-ДИТИНА, виділяються основні комунікативні стратегії та тактики їхньої щоденної інтеракції, розглядаються прагматичні, стилістичні, лексичні, граматичні, синтаксичні та невербальні засоби реалізації певної комунікативної тактики.

У висновках узагальнюються теоретичні та практичні результати дисертаційного дослідження, окреслюються перспективи подальших досліджень з обраної теми.

Список використаної літератури налічує 282 джерел, з них 156 іноземними мовами.

Список джерел ілюстративного матеріалу налічує 45 позицій, цитованих у тексті дисертації фрагментів художньої літератури, а також художніх фільмів.

Додатки містять фрейми комунікативних ситуацій „зрада”, „сім’я на вихідні”, „поповнення сім’ї”; таблиці комунікативних стратегій і тактик у межах ролей ДРУЖИНА-ЧОЛОВІК та БАТЬКИ-ДИТИНА; таблицю англійських та американських паремій про сімейні міжособистісні стосунки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, її актуальність, визначено об’єкт і предмет дослідження, сформульовано мету і завдання дисертації, розкрито наукову новизну, теоретичне значення і практичну цінність роботи, окреслено методи і матеріал дослідження, наведено дані про апробацію результатів та публікації, визначено основні положення, що виносяться на захист.

У першому розділі “Сімейне спілкування в англомовних країнах в умовах змін сімейних формацій” проаналізовані екстралінгвістичні фактори, які вплинули на організацію сучасної сімейної комунікації, а також подано огляд робіт із сімейної комунікації, на які спирається дослідження дискурсу сучасної англомовної сім’ї.

60-і роки ХХ століття стали переломними в історії міжособистісних стосунків, зокрема сімейних відносин. Саме тоді почалося т.зв. „друге демографічне зміщення” (second demographic transition – R.Lesthaeghe, D.J. van de Kaa), в межах якого відбулися друга сексуальна та друга контрацептивна революції (contraceptive revolution - N.Ryder, C.Westoff), друга хвиля феміністичних рухів (J.Chafetz, A.Dworkin), другий спад в народжуваності, переформування ринку праці, а також політичні реформи і перегляд у суспільстві домінантних суспільних цінностей (silent revolution – R.Inglehart). Ідейні (ціннісні), феміністичні, економічні, соціальні та медичні чинники у сукупності сформували сучасну англомовну сім’ю, якій притаманне різноманіття сімейних формацій, у тому числі із симетричними міжособистісними стосунками, перенесення народження дітей на більш пізній період, а також зростання кількості розлучень. За півстоліття було виконано низку антропологічних, історичних, демографічних, психологічних, соціологічних досліджень, проведено міждисциплінарні пошуки (див. видання Національної ради з питань сімейних відносин „Шлюб та сім’я” (Journal of Marriage and Family, National Council on Family Relations), однак найменш вивченою частиною сімейної теорії залишається сімейна комунікація.

З лінгвістичної перспективи теоретичну базу реферованої праці становлять результати пошуків лінгвістичної студії Університету Джорджтауна (США), зокрема фахівця з сімейної комунікації Дебори Таннен. Згідно з цими дослідженнями, розуміння дії розмовного стилю в сім’ях чи в окремо взятій сім’ї дає можливість співрозмовникам використовувати мовленнєві засоби для формування та підтримання міжособистісних стосунків, і запобігати їх руйнуванню. Для цього важливо правильно інтерпретувати вислови у сімейній комунікації через відмежування повідомлення від метаповідомлення (separating messages from metamessages), відмова від розмовних фреймів (reframing), здійснення метакомунікації (metacommunicating), комунікація з урахуванням гендеру (genderspeaking). Беручи за основу висновки, отримані лінгвістами при аналізі деяких типових комунікативних ситуацій у сім’ї, діадичної комунікації батьків і дітей, а також дитячого дискурсу, дослідження дискурсу сучасної англомовної сім’ї було розширено шляхом детального соціокультурного аналізу сучасних сімейних різновидів, визначення закономірностей вербальної реалізації вольової референції у сучасних міжособистісних стосунках, відстеження взаємовпливу традиційних і нових стереотипів на рольову парадигму сучасної англомовної сім’ї, виділення найбільш конфліктонебезпечних комунікативних ситуацій, систематизування комунікативних стратегій і тактик у сімейному дискурсі за гендерними та віковими ознаками.

Аналіз наукової літератури показав, що існує багато визначень поняття „сім’я”, натомість жодне з них не в змозі охопити всі різновиди сімейних формацій, які поширені у західному суспільстві. Встановлено, що сучасна англомовна сім’я представлена вісьмома різновидами: нуклеарна (західноєвропейська, традиційна, буржуазна) сім’я (nuclear family, Western-European family, traditional family, bourgeois family), неотрадиційна сім’я (neo-traditional family), симетрична (егалітарна) сім’я (symmetrical family), сім’я раніше розлучених (remarried couples, blended family, сombined family, reconstituted family), сім’я на вихідні (weekend family), громадянський шлюб (cohabitation, consensual unions), одноосібна сім’я (one household family), союз гомосексуалістів (gay/lesbian unions, same-sex marriage/partnership, single-sex unions). Тому для носіїв англійської мови лексема ‘family’ не позначає класичну сім’ю з двома батьками та їхніми нащадками (так, кількісно-детерміноване словосполучення two-parent family вказує на зникнення типового визначення сім’ї як соціальної одиниці, що складається з двох батьків). Реагуючи на позалінгвальні зміни в сімейних стосунках, англійська мова завдяки когнітивній діяльності людини, механізму людського мислення, актам категоризації і субкатегоризації збагатилася новими колокаціями з лексемою family (mother-child family, lone-parent family, two-earner family, conjugal-based family, maritally-disrupted family). Ця лексема продемонструвала багаті комбінаторні можливості, зокрема вживається у словосполученнях як у номінативній (female-headed, single-parent family), так і в атрибутивній функціях (family organisation, family economy, second-family formation). Водночас, словотворчі можливості даної лексеми незначні (familial: In traditional marriages, husbands enjoy more familial authority than do their wives), здебільшого представлені авторськими неологізмами (He was no longer family-less, only fit to pay the bills).

Розгляд сім’ї як конфігурації відносин, які перебувають у постійному русі і перетинаються через розмноження, прив’язаність, спільні інтереси та владу (Robertson, Harwood), уможливив всеохоплюючий аналіз дискурсу сучасної англомовної сім’ї, його результати свідчать про те, що існує безпосередній зв’язок між соціокультурними змінами другої половини ХХ століття та нормами й правилами вербальної поведінки в сім’ї, внаслідок чого сімейне спілкування є цілковито новим дискурсивним утворенням.

По-перше, встановлено, що внаслідок перегляду домінантних суспільних цінностей та поступове зникнення патріархальних взаємовідносин сучасне сімейне спілкування є засобом формування сімейних міжособистісних стосунків.

По-друге, така велика кількість сімейних формацій створює умови, за яких первинна соціалізація, зокрема мовна, пропонує індивіду обмежені знання про різноманіття міжрольової парадигми, комунікативних стратегій і тактик, новітніх комунікативних ситуацій у межах окремо взятого різновиду сім’ї. Тому, міжособистісне спілкування в сучасній сім’ї є свідомо побудованою, складною вербальною та позамовною діяльністю.

По-третє, одночасно зі збільшенням кількості одноосібних сімейних формацій і розлучень зростає вимога до кожного члена сучасної англомовної родини розвинути високу комунікативну компетенцію.

По-четверте, зміщення від універсальної сімейної одиниці у бік різноманіття сприяє поширенню сімейної комунікації, яка спрямована на формування ліберальних і толерантних міжособистісних стосунків.

У другому розділі “Вербальна поведінка в межах рольової парадигми сучасної сім’ї” представлені методи дослідження дискурсу сучасної англомовної сім’ї, обґрунтовується їх дієвість, проаналізовано особливості взаємодії у сучасному сімейному дискурсі традиційних і сучасних стереотипів щодо сімейних стосунків, а також їх вплив на сучасну рольову алокацію. Запропоновано визначення нових сімейних ролей, які ще не розтлумачені в англомовних тезаурусних джерелах. Розглядаються особливості волевиявлення та визначаються різновиди суб’єктності влади у сучасних сімейних міжособистісних стосунках. Аналізуються основні конфліктонебезпечні типові та новітні комунікативні ситуації дискурсу сучасної англомовної сім’ї.

Основними методами під час лінгвістичного аналізу сімейного спілкування слугували дискурсивний, конверсаційний та трансакційний аналізи. Розуміючи важливість соціального контексту та здатність учасників не тільки приймати, але й створювати та трансформувати контекстуальні ознаки дискурсивних подій, під час дослідження також застосовувався аналітичний прийом дискурсивного аналізу - розширення (expansion - термін В.Лабова і Д.Фаншела), завдяки якому вдалося синтезувати інформації різних рівнів абстракції. Наприклад, під час аналізу синтаксичних структур, пропозиційного змісту, екстралінгвістичних та невербальних елементів мовлення, використовувалася, зокрема, інформація про комунікативну історію міжособистісних стосунків, а також біографічна та соціокультурна інформація про учасників дискурсу (сімейні ролі, стать, вік, позиція в суспільстві). Конверсаційний та трансакційний методи уможливили вивчення інтерактивної складової сімейної комунікації, комунікативний взаємовплив учасників дискурсу один на одного, беручи до уваги „его-стани” мовців. Тому, внаслідок відмови від аналізу мови per se і зважаючи на властивий сімейному спілкуванню високий рівень конфіденційності, матеріалом дослідження стали діалоги, взяті з англомовної художньої літератури та художніх DVD-фільмів з англомовними субтитрами, які кваліфіковано імітують сімейне спілкування у синтезі з соціальними та психологічними аспектами життєдіяльності носіїв англійської мови.

При аналізі дискурсу сучасної англомовної сім’ї слід врахувати різноманіття сімейних одиниць, оскільки залежно від різновиду варіюватиметься кількість учасників, наявні у сім’ї адресантно-адресатні конфігурації, характер волевиявлення, розподіл сімейних ролей, рівень імпліцитності комунікативного процесу і т.д. Основними учасниками сімейного дискурсу є представники трьох поколінь: найстаршого (дідусь і бабуся), старшого (батьки: батько й мати) та молодого (діти). Однак деяким сучасним сімейним різновидам властивий інший склад учасників, так, учасниками міжособистісної комунікації у сім’ї раніше розведених є члени старої і нової сім’ї, а сім’я на вихідні, зазвичай, складається з одного з батьків та дитини. Аналогічно міжособистісне спілкування також може відбуватися не тільки в межах загальновідомих адресантно-адресатних конфігурацій „батьки-дитина”, „дружина-чоловік”, „дитина-дитина”. Наприклад, у сім’ї на вихідні, де учасниками дискурсу виступають один із розлучених батьків та дитина, наявна комунікативно складна адресантно-адресатна конфігурація „БІОЛОГІЧНИЙ БАТЬКО/МАТИ – ДИТИНА”.

Рольова парадигма складається з чотирьох зрізів: родинний зв’язок, задоволення духовно-емоційних потреб, матеріально-фінансове та побутове забезпечення сім’ї, домінування. Розподіл ролей відіграє первинне значення у сімейній міжособистісній комунікації, що ускладнюється побутуванням в англомовних країнах як традиційних, так і сучасних рольових стереотипів. Жінки з легкістю приймають нові суспільні ролі, однак традиційні стереотипи обмежують їх в алокації нових сімейних ролей, що призводить до „тягаря подвійного робочого дня” та внутрішньо-рольового конфлікту. Під час аналізу сімейних діалогів був зафіксований стереотип, який, незважаючи на соціальні зміни та законодавчі акти про рівноправність, продовжує приписувати жінкам традиційні сімейні ролі домогосподарки та матері. Ця ментальна одиниця стійка і здійснює невидимий (на перший погляд) вплив на щоденну сімейну комунікацію, так, наприклад, схвалюється чоловіча невірність (You’ve destroyed us for nothing. I thought that’s what men supposed to dо) чи чоловіки відмежують себе від виховання дитини чи виконання домашньої роботи (husband: Don’t give me this shit! I was working, for God’s sake; husband: I’d love to but I’m working on a story – wife: You’re always working on a story; husband: I’m not trying to be selfish. I go off every day to work and it’s a big stress trying to get the novel off the ground. It’s not easy you know. – wife: It’s not easy for you? … How easy is it for me? I love the children but it’s tough to be buried at home with them all day without any friends). Згаданий стереотип є концептуальною метафорою „курка”, яка у мові представлена через ідеалізування образу життя між свійськими тваринами півнем і куркою і перенесення цього образу життя в людські виміри, іншими словами, ця метафора утворює міжфреймовий зв’язок між життям жінки і курки. Концептуальна метафора „курка” яскраво представлена у фольклорних літературних жанрах, особливо у пареміях через епіфори: A whistling woman and a crowing hen is neither fit for God nor men, Girl that whistle and hens that crow should have their necks twisted betimes, Let the hen prepare a nest before laying, If you have a hen lay you must bear with her cackling. Дана концептуальна метафора активно діє і в сучасних умовах, хоча вона втрачає позитивність, особливо з точки зору жінок: At the very least, women have become increasingly hesitant about putting all their eggs in the family basket.

Починаючи з 60-х років минулого століття, чоловік поступово стає активним учасником сімейного життя, але тільки в останньому десятилітті минулого століття він опиняється у фокусі суспільного очікування, виконуючи роль „ДОМОГОСПОДАРЯ” та „нову роль батька” (the New Role of Father – термін А.Дженсен). Закономірно, що саме в цей період особливого поширення в англійській мові набули нові колокації, які позначають нові чоловічі ролі родинного зв’язку (Sunday dad, weekend father, one-day dad, part-time dad) чи надають характеристику чоловікові при виконанні ним ролі батька (proper, real, good, bad father/dad). Натомість, над сучасними чоловіками все ще тяжіє традиційний маскулінний стереотип і як результат вони часто задаються питанням
‘... what is it to be a man at the beginning of the twenty first century?’

Отже, внаслідок переформування міжрольового відношення між чоловіком і дружиною, а також через виникнення альтернативних нуклеарній сім’ї сімейних формацій утворилися нові ролі, які не відповідають традиційним стереотипам. У реферованій роботі запропоновано визначення наступних нових сімейних ролей: недільний батько (Sunday father, weekend father, one-day father, part-time father), відсутній батько (non-residing father, absent/decent father), чоловік/партнер моєї матері (husband/partner of my mother), дружина/партнер мого батька (wife/partner of my dad), дитина моєї дружини/мого чоловіка (child of my wife/husband), чоловік/дружина моєї колишньої дружини/мого колишнього чоловіка (husband/wife of my ex-wife/ex-husband).

Влада завжди посідала важливе місце в сімейній комунікації, на ній, зокрема, базувалося патріархальне одноосібне волевиявлення. Сьогодні вона продовжує виступати регулятором вольової референції між комунікантами, однак суб’єктність влади не є абсолютизованою. У роботі визначено три різновиди суб’єктності влади у сучасній англомовній сім’ї, а саме: абсолютну, періодичну і ситуативну. Аналіз сімейних діалогів показав, що абсолютна суб’єктність волевиявлення продовжує бути прерогативою чоловіків та батьків, однак жінки та діти все частіше стають ситуативними та періодичними ПЕРЕСЛІДУВАЧАМИ. Проте особа, яка користується владою, наділена не тільки винятковими правами та привілеями, але й несе відповідальність і має певний набір обов’язків. Зафіксовано, що міжособистісні конфлікти у сім’ї часто виникають унаслідок міжрольової та внутрішньо-рольової несумісності членів сімейного дискурсу на тлі вольової референції. Наступним конфліктонебезпечним мовленнєвим прийомом є використання влади для вираження почуттів, унаслідок чого глибинний рівень повідомлень залишається непоміченим за поверхневим лексико-синтаксичним, наприклад, патерналістична любов старшого брата до молодшого: ‘… What about all those nights when Mum was gone, when I stayed with you reading you stories because you were scared? What about all the lifts I gave you when I got my car? That money I lent you for the wedding? …’ Не менш конфліктною є діадичне спілкування між чоловіком і дружиною з перспективи волевиявлення, оскільки вербальні прояви жіночої влади все ще засуджуються суспільною думкою.

Щоденне спілкування в сім’ї обтяжене комунікативними ситуаціями, зокрема конфліктонебезпечними: „зрада”, „сім’я на вихідні”, „поповнення сім’ї”.

Встановлено, що комунікативна ситуація „зрада” виникає у тому випадку, якщо зрада як вчинок, спрямований на знехтування довірою одного чи більше членів сім’ї, не схвалюється ними. Зазвичай їй передує комунікативний дисонанс і комунікативна лакуна між майбутнім зрадником і зрадженим. Виявлення зради супроводжується емоційно-напруженою міжособистісною комунікацією, в якій чітко простежується послідовність вербальних і невербальних ходів комунікантів. Аналіз сімейних діалогів показав, що вербальні та невербальні ходи комунікантів, які призводять до комунікативних невдач при виявленні зради, є прогнозованими. Серед них: 1) спростування зради висловлюваннями кліше об’єктно-оціночного зразку „вчинок=помилка”, „вчинок=ніщо”, „вчинок=нереальність” (‘It was a mistake’, ‘It didn’t mean a thing’, ‘It wasn’t like that’); 2) пояснення причини зради шаблонними ідеями (‘men and women have different needs’, ‘it’s the biological imperative’ і т.д.); 3) маніпулювання сімейними цінностями (child, love, parents); 4) завдавання образи саркастичними та іронічними висловлюваннями; 5) порушення сімейного міжрольового відношення; 6) обмеження зрадженого(ої) у встановлені індивідуальних меж проксемічної комунікації.

Комунікативна ситуація „сім’я на вихідні” притаманна двом сучасним різновидам сімей (сім’ї раніше розлучених і сім’ї на вихідні) і об’єднує актантів, які виступають у нових сімейних ролях. Умовою якісного міжособистісного спілкування у цій комунікативній ситуації є відповідність сімейної ролі, яку обрав адресант, тому образу, який сформував про нього адресат. Встановлено, що в аналізованій комунікативній ситуації на особливий інтерес заслуговують три адресантно-адресатні конфігурації: 1) „НЕДІЛЬНИЙ БАТЬКО (рідше НЕДІЛЬНА МАТИ) – БІОЛОГІЧНА ДИТИНА”, 2) „КОЛИШНІЙ ЧОЛОВІК – КОЛИШНЯ ДРУЖИНА”, 3) „НОВа/ий ДРУЖИНА/ЧОЛОВІК/ ПАРТНЕР та КОЛИШНя/ій ДРУЖИНА/ЧОЛОВІК”. У першому випадку внаслідок просторової віддаленості біологічних батьків від дітей, їх спілкування характеризується малоінформативністю, а комунікативна поведінка дітей є пасивною.‘

So how’s it going?’ ...

‘Good,’ he said. …‘

School’s okay? You get on with everyone in your class? You’re feeling all right about things, darling?’ …‘

Good,’ he repeated, poker-faced, drawing an impenetrable veil over his life with one little word...‘

You like your teacher?’

He nodded, biting off more Happy Meal than he could possibly chew, and making further comment impossible (Tony Parsons, Man and Wife).

Друга міжрольова конфігурація виникає як результат прагнення колишнього подружжя спільно виховувати дітей, унаслідок чого колишні партнери повинні підтримувати „живий” діалог. Але такий обмін інформацією часто супроводжується суперечками, які представлені ітеративним сценарієм з’ясування міжособистісних стосунків.

ex-wife: You’re always working on a story.

ex-husband: Well. Yeah. It’s what I do.

ex-wife: The same old one about every other weekend a good-time father to whom responsibility is a dirty word.

ex-husband: Here’s a hint, Kristen. For an attempted manipulation, like the one in progress, I’d have tried flattery.

ex-wife: Why am I always the grown-up and you’re got to be a little boy?

ex-husband: Because at the beginning of the relationship, when we were choosing our sides, you chose grown-up first. This is how you really want it, Kristen.

ex-wife: No. What I really want is just once for you to make a sacrifice in your career for your daughter (One Fine Day, directed by Michael Hoffman).

Висока мовленнєва компетенція, яка, зокрема, виражена у розпізнанні мовленнєвих ходів та потенційних комунікативних пасток (мовленнєвих актів докору, звинувачень, експресивів, образ, стилістичного засобу іронії), які спрямовані на перенесення комунікації у емоційну площину, дає змогу співрозмовникам нейтралізувати конфліктну ситуацію. Серед способів уникнення комунікативної пастки ефективними є припинення проксемічної комунікації та ініціювання нового топіку.

Третя адресантно-адресатна конфігурація обумовлена поширеним сьогодні незвичним способом виховання ДИТИНИ, в якому беруть участь і БІОЛОГІЧНІ БАТЬКИ, і нова/ий ДРУЖИНА/ЧОЛОВІК/ПАРТНЕР. Мовленнєва поведінка колишньої/го дружини чи чоловіка є більш категоричною, націленою на конфронтацію, особливо якщо йдеться про критику з боку нової/го дружини чи чоловіка (партнера) щодо виховання нерідної дитини.‘

... Jake’s too young to take drugs,’ Cat said.‘

Cat,’ Rory said.‘

How dare you?’ Ali said. ‘How dare you push your face into my family’s business?’‘

I can’t help it. Sorry. I’m just saying – you let him get away with too much.’ …‘

My son has been under enormous pressure,’ Ali said, trembling with emotion. ‘But I wouldn’t expect someone like you to understand.’‘

Someone like me?’

Ali smiled thinly. ‘Someone who has never had a family of her own’ (Tony Parsons, The Family Way).

Як результат „другого демографічного зміщення”, зокрема другої контрацептивної революції, планування сім’ї стало невід’ємною складовою сучасного англомовного дискурсу. І не дивлячись на те, що явище „народження дитини” є одвічним, комунікативна ситуація „поповнення сім’ї” заслуговує на атрибут „новітня”, оскільки тільки останніми десятиліттями народження дитини втратило спонтанний характер і неоднозначно сприймається сучасними дружиною та чоловіком. Важливою складовою цієї комунікативної ситуації є аргументативні діалоги, які варіюються від раціональних до змістовно-деградованих. В останніх часто втрачається причинно-наслідковий зв’язок висловлених поглядів і діалог перетворюється на мовленнєву гру зі словом want. Для позначення волюнтативної відмови народити дитину в англійській мові з’явився стилістично нейтральний неологізм childfree та колокація childless by choice. Якщо ж бездітність викликана фізіологічною неспроможністю, у комунікативну ситуацію вступає збірний актант „ВОНИ”, який хоча присутній у всіх комунікативних ситуаціях у вигляді суспільного очікування, однак саме у цій комунікативній ситуації спричиняє комунікативне відчуження партнерів від суспільства чи один від одного: ‘You really should have a baby, Emma,’ said Imogen, joining in to torment me further. ‘I know James is keen to have children, he said as much to Henry’. Під впливом негативних емоцій партнери часто конструюють комунікативні пастки, перетворюючи комунікативнй процес на розмову заради вираження негативних емоцій. Їхнє мовлення перенасичене медичною термінологією з негативним денотативним значенням, емотивно-маркованими одиницями (афективними прикметниками, категорією заперечення, протиставленням, риторичними запитаннями, сарказмом), мовленнєвими актами звинувачення та образи: ‘Oh, you’re the big expert, are you? You think I’m just afraid to try again, and you’re wrong. This stuff is dangerous, Paulo. There’s research that says IVF causes a greater risk of tumours. That IVF babies are more likely to have low birth weight. Never mind the effects it has on the poor bloody women. Do you know anything at all about the links of IVF to breast cancer?’ … (Tony Parsons, The Family Way)

У третьому розділі “Комунікативні стратегії і тактики в дискурсі сучасної англомовної сім’ї” сформульовано основні комунікативні стратегії у межах моделей адресантно-адресатної конфігурації „ДРУЖИНА-ЧОЛОВІК” і „БАТЬКИ-ДИТИНА”, вивчено шляхи реалізації їх в цьому різновиді дискурсу за допомогою різноманітних комунікативних тактик.

Дослідження сімейних діалогів показало, що комуніканти у ролі ДРУЖИНИ та ЧОЛОВІКА використовують наступні стратегії: здійснення впливу, захисту власного „Я” та підтримання міжособистісних стосунків.

Стратегія здійснення впливу є свідомою інтенцією мовця, яка спрямована на пошук дієвих вербальних та невербальних засобів впливу на адресата, формуючи релевантну інформацію таким чином, щоб зачепити ціннісні установки адресата. Комунікативні тактики стратегії впливу є ітеративними та характеризуються поєднанням різноманітних тактик для досягнення довгострокової мети.

Комунікативні тактики адресанта-ДРУЖИНИ ґрунтуються на майстерному виявленні „слабких місць” адресата-ЧОЛОВІКА та підборі конкретних комунікативних засобів впливу. Очевидно, найтиповішими комунікативними тактиками ДРУЖИНИ є такі тактики, як виклик співчуття, нагадування минулого та використання непрямих директив. Найбільш дієвими емотивними аргументами тактики виклику співчуття є невербальні елементи – мовчання, плач, демонстрування болю. Ця тактика є особливо успішною у сімейному дискурсі внаслідок психологічної близькості, високої атракції та спорідненості комунікантів. Згадані невербальні елементи присутні у мовленні адресанта у поєднанні з іншими емотивно-забарвленими засобами, зокрема експресивами, повторенням, категорією заперечення, експресивною лексикою і т.д. Тактика нагадування минулого має місце при збігу інтересів комунікантів, зокрема в комунікативних ситуаціях „зрада” та „сім’я на вихідні”. Вплив мовця-ДРУЖИНИ здійснюється шляхом надання адресату негативної оцінки за допомогою лексем із негативною конотацією, протиставленням (особливо займенників you - me), паралелізмами, перебільшенням, іронією, синтаксичною конструкцією (‘you were the one who’), а також засобів вираження категорії заперечення. З метою приховування істинної інтенції адресант-ДРУЖИНА здійснює вплив на ЧОЛОВІКА за допомогою непрямих директив, зокрема квестив, констатив у поєднанні з волюнтативною модальністю, риторичних питань зі значенням докору.

Сучасний адресант-ЧОЛОВІК залежно від сформованого між подружжям міжрольового відношення застосовує конфронтативні комунікативні тактики або консенсусні та емотивні комунікативні моделі. Комунікативні тактики повчання, використання соціального статусу та фізичної сили передбачають асиметричну комунікативну ситуацію, яка свідчить про абсолютне чи періодичне домінування ЧОЛОВІКА в сімейному спілкуванні. Тактика повчання складається із висловлювань засудження вчинку, виражених категорією заперечення та лексемами з негативною конотацією, які супроводжуються мовленнєвим актом порадою із модальним дієсловом should. Слід зазначити, що ЧОЛОВІКИ все ще повинні відповідати класичному чоловічому стереотипові, який вербалізується лінгвальними засобами категоричності, зокрема особовим займенником однини I, модальним дієсловом will, конструкцією to be going to, категорійним запереченням, промісивом без аргументу, нецензурними словами. Тактика використання фізичної сили спрямована на виклик у адресата-ДРУЖИНИ особливого психологічного стану – страху (Oh! You know, love is a scary thing. How powerful it is, what it does to you. That is what happened here. See, if I ever think of … I just … I can’t … I think you understand what I’m saying), який згодом підтримується мовленнєвими актами менасивами (Tell me. Do you have any idea … how bad things can get?), констативами та суггестивами (Slim, I’m a detrmined man. I was determined to have you, and I did. This house, my company … I am and always will be a person who gets what he wants. And I still want you. You can either accept that … or you can fight it. Which way do you want to go?). Мета цієї комунікативної тактики – здійснювати безперешкодний вплив на