НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Бондаренко Денис Васильович

УДК 37.015.6:378(043.3)

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ УКРАЇНИ

08.06.01 – економіка, організація і управління підприємствами

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економічної кібернетики Національного авіаційного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник - кандидат економічних наук, доцент

Жебка Валентин Володимирович,

Державний університет інформаційно-комунікаційних технологій, завідувач кафедри економічної теорії

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Каленюк Ірина Сергіївна,

Київський національний економічний університет,

професор кафедри міжнародної економіки

кандидат економічних наук, доцент

Габріелова Тетяна Юріївна,

Національний авіаційний університет, доцент кафедри організації авіаційних перевезень

Провідна установа - Науково-дослідний економічний інститут

Міністерства економіки України, відділ проблем праці та політики доходів населення, м. Київ

Захист відбудеться ”8” квітня 2006 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.062.02 у Національному авіаційному університеті за адресою: 03058, м. Київ, проспект космонавта Комарова, 1, корп. 2, кім. 418.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Національного авіаційного університету за адресою: 03058, м. Київ, проспект космонавта Комарова, 1.

Автореферат розісланий ”6” березня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Матвєєв В.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Виконуючи найважливіше соціальне завдання – формування особистості, вища освіта повинна стати одним з найважливіших факторів економічного і соціального розвитку держави, базуватися на світовому досвіді і має бути здатна забезпечити країні відтворення та розвиток її інтелектуального потенціалу, а в кінцевому результаті й належне місце у світовій спільноті, що є можливим лише за умов визнання її як пріоритетної сфери. З одного боку, соціально-економічні потреби, що лежать в основі економічного розвитку освіти, обумовлені рівнем розвитку продуктивних сил і типом виробничих відносин, а, з іншого, економічний розвиток освіти зумовлює їх рівень і тип. Тому розвиток вищих навчальних закладів (ВНЗ) взагалі, а економічний розвиток зокрема, буде стимулювати соціально-економічний прогрес. Висока значущість вищої освіти визначає масштабність проблем, пов’язаних із функціонуванням ринкових механізмів на ринку освітніх послуг. Відповідно, впровадження в діяльність ВНЗ ринкових методів господарювання зовсім не виключає фінансування підготовки з державного бюджету, тобто має місце зрощення ринкових відносин і соціальних гарантій. Разом з тим перехід до ринкових відносин перемістив центр ваги у формуванні попиту та пропозиції освітніх послуг: по-перше, основу попиту становлять інтереси не тільки держави, але й суб’єктів господарювання та особистості; по-друге, обсяги пропозиції визначаються як на державному рівні, так і самими ВНЗ. У розпорядженні закладів вищої освіти, як суб’єктів господарської діяльності, повинен бути інструментарій пізнання ринкових закономірностей взаємодії попиту та пропозиції, що дозволить не тільки орієнтуватися у споживчих перевагах, але й формувати їх.

Проблемам вищих навчальних закладів України, шляхам знаходження нових джерел поповнення їх бюджету, раціонального управління фінансовими та матеріальними ресурсами ВНЗ, наближення до світових стандартів якості освітніх послуг присвячені праці Ю.Алексєєва, Й.Бескида, Ю.Вітренка, Є.Єфімова, М.Згуровського, І.Каленюк, Р.Кігеля, К.Корсака, В.Куценко, В.Новикова, О.Устенка, В.Яблонського та інших.

Попри значну увагу вчених до окремих аспектів діяльності ВНЗ, варто зауважити, що науковці розглядають переважно проблеми реформування галузі освіти, мало приділяючи уваги проблемам економічного розвитку, через які виникає невизначеність в подальшому розвитку вищих закладів освіти, як суб’єктів господарської діяльності. Крім того недостатньо висвітлена можливість підвищення конкурентоспроможності освітніх послуг, які надаються навчальними закладами національної системи вищої освіти. Внаслідок цього, ВНЗ не можуть отримати в своє розпорядження реальні механізми та інструментарій, покликані підвищити ефективність надання освітніх послуг і, як наслідок, забезпечити свій економічний розвиток. Виконуючи соціальну і економічну функції, всі елементи освітнього комплексу забезпечують фундаментальну наукову та загальнокультурну підготовку, отримання громадянами спеціальності відповідно до покликання, інтересів і потреб підвищення їх кваліфікації. Ринок освітніх послуг під час трансформаційних процесів виступає важливою ринковою інституцією у формуванні людського капіталу, тим самим формуючи особливі відносини суб’єктів ринку освіти і ринку праці. Наскільки задовольняються потреби підприємств та організацій в кадрах, здатних реалізовувати конкурентоспроможну модель їх діяльності, настільки адекватним вимогам ринку праці є функціонування ринку освітніх послуг. Крім того, вищі навчальні заклади потрібно розглянути як виробників освітніх послуг, які працюють як неприбуткові організації, під впливом дії економічних законів в контексті концептуального забезпечення економічного розвитку ВНЗ. Все це робить актуальним аналіз проблем, сформульованих в даному дослідженні, обумовлює його головну мету, наукову та прикладну значущість.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках науково-дослідних тем “Проблеми сталого розвитку і основні напрями структурних трансформацій в економіці України” – номер державної реєстрації 0101U007882 та „Удосконалення інфраструктури соціальної сфери” – номер державної реєстрації 0200U004642.

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає в розвитку теоретичних основ та розробці практичних рекомендацій з удосконалення економічної діяльності та визначенні напрямів забезпечення економічного розвитку вищих навчальних закладів.

Мета дослідження обумовила постановку та вирішення таких завдань:

- узагальнити теоретичні підходи до визначення місця вищої освіти в структурі соціально-економічних відносин;

- дати оцінку стану розвитку вищої освіти України;

- визначити та проаналізувати фактори, які впливають на економічний розвиток ВНЗ;

- розробити методи формування стратегії ВНЗ в сфері надання освітніх послуг на основі маркетингових підходів;

- визначити джерела фінансування вищої освіти в Україні та зарубіжних країнах;

- визначити основні напрями економічного розвитку вищих навчальних закладів України;

- здійснити концептуальні перетворення в забезпеченні економічного розвитку ВНЗ.

Об’єктом дослідження є економічні процеси, що відбуваються при формуванні та використанні економіко-технологічного потенціалу в фінансово-господарській діяльності вищих навчальних закладів.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних та прикладних основ забезпечення економічного розвитку вищих навчальних закладів.

Методи дослідження. Теоретичною, методологічною та прикладною основою досліджень є фундаментальні положення економічної теорії, фінансово-економічного аналізу, наукові розробки провідних вчених-економістів в галузі соціальної політики і економіки, економіки освіти, маркетингу. Основними методами, що використовувались у роботі є: абстрактно-логічний при визначенні теоретико-методологічних засад розвитку системи вищої освіти України; економіко-статистичний та економіко-математичний – при дослідженні тенденцій та закономірностей економічного розвитку вищої освіти; методи економічного та фінансового аналізу (горизонтальний аналіз, вертикальний аналіз, трендовий аналіз) при дослідженні стану економічного розвитку ВНЗ на мікрорівні. В процесі дослідження використовувалися методи експертних оцінок, інтерв’ю та анкетування для визначення суспільної думки і для виявлення чинників, що впливають на конкурентоспроможність освітньої установи.

Наукова новизна одержаних результатів. Проведено комплексне дослідження сукупності теоретико-методологічних та практичних аспектів розвитку системи вищої освіти України загалом та економічного розвитку ВНЗ зокрема. Наукова новизна полягає в розробці теоретичних положень і практичних рекомендацій щодо визначення стану та основних тенденцій економічного розвитку ВНЗ, розвитку ринку освітніх послуг. В роботі сформульовано та обґрунтовано наступні наукові положення, які розкривають зміст дослідження, характеризують особистий внесок автора та відзначаються науковою новизною:

Вперше:

- введено в науковий обіг авторське визначення поняття „економічний розвиток вищого навчального закладу”, як процесу покращення якісних та структурних параметрів фінансово-господарської діяльності вищого навчального закладу, внаслідок цілеспрямованих дій;

- визначена модель функції оплати за навчання, на основі якої розроблено механізм практичної реалізації забезпечення економічного розвитку ВНЗ в контексті концепції доступності освітніх послуг, який представляє собою відстрочку оплати за навчання на визначений строк та під процент.

Удосконалені:

- теоретико-методологічні підходи до визначення характеру і особливостей взаємозв’язку економічної ситуації в країні та економічного розвитку ВНЗ на макрорівні, зокрема визначено, що економічний розвиток системи вищої освіти нарівні з наукови-ми дослідженнями сприяє зростан-ню продуктивності праці, підвищенню ефективності виробництва на підприємствах, впливає на збільшення темпів економічного розвитку країни;

- методологічні підходи до розкриття впливу мікроекономічних факторів на економічний розвиток ВНЗ, шляхом проведення комплексного аналізу фінансово-господарської діяльності вищого навчального закладу;

- теоретико-методологічні підходи до визначення залежності вартості навчання від періоду оплати, зокрема при передплаті та відстрочці платежу;

- методологічні підходи до забезпечення ефективності фінансово-господарської діяльності вищого навчального закладу, зокрема розроблена модель формування та використання ресурсів інноваційного фонду ВНЗ;

- методичні підходи до формування іміджу ВНЗ, як суб’єкта ринку освітніх послуг, складовими якого є, зокрема, загальна популярність і репутація, швидкість реагування на зміну запитів споживачів, інно-ваційний потенціал і його реалізація, престиж спеціальностей, фінансова забезпеченість, конкурентний статус, якісний кадровий склад, відповідність матеріальної бази сучасним техніко-технологічним вимогам.

Набули подальшого розвитку:

- методичні підходи до розкриття специфіки виробництва освітніх послуг вищими навчальними закладами, зокрема розроблена модель виробничої функції ВНЗ, встановлений тип виробництва освітніх послуг як трудомісткий;

- методичні підходи щодо забезпечення економічного розвитку ВНЗ за рахунок здійснення ефективної економічної діяльності на принципах беззбитковості та госпрозрахунку, акумуляції необхідних надходжень та оптимального використання наявних ресурсів.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення полягає в тому, що результати дослідження, які складають його новизну, доведені до конкретних методичних і практичних рекомендацій. Впровадження отриманих результатів в економічну діяльність ВНЗ дозволить забезпечити сталий економічний розвиток як державних, так і недержавних вищих навчальних закладів. За умови використання запропонованих результатів наукової роботи, можна прогнозувати суттєві позитивні зміни в соціально-економічних процесах на ринку освітніх послуг.

Запропоновані теоретичні і практичні розробки дисертаційного дослідження рекомендуються до використання всіма вищими навчальними закладами України (довідка Міністерства освіти і науки України від 18.01.06. №10/1-33), зокрема впроваджені в Національному авіаційному університеті (акт впровадження від 10.01.06).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, що їх викладено в дисертації, отримані автором самостійно. В роботі викладено авторський підхід до розв’язання окремих проблем економічного розвитку вищих навчальних закладів, розроблені практичні рекомендації щодо підвищення соціально-економічної ефективності функціонування ВНЗ.

Апробація результатів дисертації. Основні результати досліджень оприлюднені на наступних науково-практичних конференціях: Міжнародна науково-практична конференція студентів та молодих вчених „Політ 2003” (м.Київ,12-13 квітня 2003 р.); Міжнародна науково-практична конференція студентів та молодих вчених „Політ 2004”(м.Київ,15-16 квітня 2004 р.); Міжнародна науково-практична конференція студентів та молодих вчених „Політ 2005”(м.Київ,12-13 квітня 2005 р.).

Публікації. Основні результати дисертації висвітлено у 5 одноосібних наукових працях загальним обсягом 1,15 д.а., зокрема 4 статті у збірниках наукових праць обсягом 1,1 д.а. і одна – тези доповіді – 0,05 д.а.

Обсяг і структура роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, списку використаних джерел та 9 додатків. Робота містить 28 таблиць, 30 рисунків. Список використаних джерел включає 183 найменування. Основний текст роботи викладено на 202 сторінках (з них 9 сторінок, площа яких повністю зайнята таблицею або рисунком).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету, задачі, об’єкт та предмет дослідження, відображено наукову новизну, практичне значення, апробацію одержаних результатів, їх публікації, окреслено особистий внесок здобувача.

В першому розділі - „Теоретичні засади розвитку вищої освіти в сучасних умовах” - розкрито теоретико-методологічні засади дослідження проблем розвитку вищої освіти в сучасних умовах. Освіта розглянута як пріоритетна сфера розвитку суспільства у ХХІ столітті, визначені світові тенденції розвитку вищої освіти, загальні тенденції розвитку вищих навчальних закладів та їх вплив на економічні процеси в країні, визначено сутність і зміст основних понять, якими слід керуватися при дослідженні поставлених проблем та особливостей функціонування вищих навчальних закладів, проаналізовано попередні дослідження по даній проблематиці та визначено основні напрями дисертаційного дослідження.

При дослідженні основних тенденцій розвитку освіти автором виявлені певні закономірності та зв’язки між розвитком освіти та загальним економічним зростанням країни. Встановлено, що роль освіти і освіченості в економічному зростанні - найбільша, оскільки суб'єктом економічного, технічного і будь-якого іншого росту є людина, діяльність якої у великій мірі детермінується професійною підготовкою і загальною освіченістю. Остання особливо важлива в період розгортання інформаційної революції. Це особливо помітно в технологічно і економічно розвинутих країнах, освіта в яких набрала масових масштабів. Визначено, що людський капітал необхідно розглядати як економічний ресурс, враховуючи при цьому його виняткову важливість в економічному зростанні країни.

При розгляді можливостей забезпечення розвитку вищої освіти встановлено, що основою перебудови і розвитку вищої школи повинні стати поглиблення інтеграції вищої освіти, науки і виробництва. Дисертантом визначено, що матеріальною основою підвищення соціально-економічної ролі освітньої галузі має стати зміна змісту та характеру праці в сучасному відтворювальному процесі, що обумовлює нові вимоги до якості трудових ресурсів. У світі чітко простежується залежність – з підвищенням інтенсивності розвитку суспільного виробництва країни, підвищуються вимоги до якості послуг систем освіти та зростають затрати ресурсів на розвиток цієї галузі. Порівняння основних принципів освітньої політики України й зарубіжних країн дозволило визначити наступні пріоритетні завдання: орієнтація діяльності вищих навчальних закладів на формування нових економічних і організаційних механізмів, які забезпечать перехід вищої школи до динамічного розвитку; створення гнучкої системи освіти, здатної динамічно реагувати на зміни потреб особистості, суспільства й ринку інтелектуальної праці; інтеграція у світову освітню систему.

На думку автора, в найближчому майбутньому місце України в світовому процесі буде визначатися програмою дій по перетворенню України в світову інтелектуальну державу з переважним розвитком нематеріальних інтелектуальних і наукомістких виробництв. Визначено, що ефективність розвитку системи вищої освіти залежить передусім від вибору пріоритетів розвитку не тільки даної системи, а вибору пріоритетів розвитку економіки, науки і країни загалом.

Автором виявлена загальна закономірність впливу диспропорцій між потребами постіндустріального сус-пільства, його вимогами до фахівців і можливостями сучасної системи підготовки та станом розвитку вищої школи, що в свою чергу, вик-ликає необхідність перетворень в цій сфері. Можливий напрям по шляху зменшення таких диспропорцій бачиться у зменшенні розривів, по-пер-ше, між глобальними потребами суспільства і результатами освіти, адже об'єктивні вимоги часу багато в чому відрізняються від загального не-достатнього рівня освіченості; по-друге, між професійною орієнтацією і потребою особистості.

При розгляді напрямів подальших досліджень економіки освіти автором визначено, що саме система вищої освіти нарівні з наукови-ми дослідженнями - це ті галузі, економічний розвиток яких зрештою сприяє зростан-ню продуктивності праці, впливає на збільшення темпів економічного розвитку країни. Тому рівень виробництва і поширення знань, уміння їх використати, є вирішальним джере-лом суспільного розвитку країни в сучасному світі. Система вищої освіти є досить складною соціальною та організаційно-економічною структурою, багато її проблем до цього часу залишаються дискусійними та потребують глибокого наукового вивчення. Головним напрямом на сьогоднішньому етапі автор вбачає вирішення проблем економічного розвитку ВНЗ.

В другому розділі - „Фактори забезпечення економічного розвитку вищих навчальних закладів України” - розглянуто діяльність ВНЗ як суб’єктів господарської діяльності та виробників освітніх послуг, виявлено сучасний стан економічного розвитку ВНЗ, досліджено вплив макро- та мікроекономічних факторів на економічний розвиток вищих навчальних закладів, дана оцінка загальним тенденціям економічного розвитку вищих навчальних закладів.

Досліджуючи діяльність вищих навчальних закладів як суб’єктів господарської діяльності та як виробників освітніх послуг, які мають власну продукцію (освітні послуги) та фінансові та ресурсні потреби для виробництва вказаної продукції (рис.1), автор визначає основні закономірності виробничого процесу вищих навчальних закладів.

Автором встановлено, що вищим навчальним закладам притаманні дії всіх економічних законів, які визначають поведінку будь-яких суб'єктів економічних відносин. Доведено, що державному ВНЗ, який є неприбутковою організацією, потрібен такий обсяг надходжень, який би забезпечував покриття всіх витрат, тобто досягнення критичного обсягу реалізації (точки беззбитковості).

Рис. 1 Фінансово-господарська діяльність вищого навчального закладу

Дисертантом розроблена модель виробничої функції вищого навчального закладу. Встановлено, що специфіка виробництва освітніх послуг полягає в тому, що студент одночасно є і споживачем продукції ВНЗ і ресурсом, необхідним для отримання кінцевого результату. Специфіка полягає також в тому, що для залучення цих ресурсів ВНЗ не витрачає коштів для їх закупівлі в прямому розумінні, а залучає ці ресурси шляхом надання привабливості своїм освітнім послугам. Щоб ВНЗ були ефективними виробниками освітніх послуг, вони повинні використовувати такі методи виробництва освітніх послуг, які є ефективними як з технічної (навчальної), так і з економічної точки зору. Виробнича функція ВНЗ задає максимальний обсяг ви-пуску продукції (спеціалістів), який він може виготовити за умови використання заданого набору ресурсів. При виробництві освітніх послуг утворюючим є фактор продуктивності праці викладача, а забезпечення ресурсами (студентами) виробничого процесу не може перевищувати запланованої кількості, оскільки знизиться якість; і не може бути нижчою від запланованої, оскільки зменшиться ефективність виробництва. Тобто, має місце виробництво з невзаємозамінними факторами. Таким чином жодна неокласична функція не зможе відобразити виробничий процес ВНЗ. У випадку надання освітніх послуг вищому навчальному закладу необхідно використовувати Леонтьєвські виробничі функції, тобто такі, які передбачають використання чітко фіксованого співвідношення виробничих ресурсів (студентів і викладачів за інших рівних умов). За цієї технології відношення випуску продукції до обсягу використання ресурсів є величиною постійною. Виробнича функція ВНЗ задається наступним чином: Кп = аіFі, і=1, ..., m, де аі, - середня продуктивність (матеріаломісткість, фондомісткість) і-фактора; F - кількість і-фактора. Закон спадної граничної продуктивності змінного фактора не поширюється на технологію, що відповідає виробничій функції Леонтьєва. Карта ізоквант виробничої функції ВНЗ буде відповідати зображеній на рис. 2, де СА і ВА; СБ і ВБ; Св і Вв- кількість студентів і викладачів в певні періоди, А, Б, В – кількість випускників.

Рис. 2 Карта ізоквант виробничої функції ВНЗ

Автор визначає, що в сучасних умовах основою економіки є два фундаментальні положення: різноманітність потреб індивідів і суспільства та економічні ресурси для їх задоволення. Тому одним із першочергових завдань є забезпечення ефективності використання тих економічних ресурсів, які має в розпорядженні конкретний ВНЗ, як суб'єкт економічної діяльності.

Для цілей наукової роботи дисертантом пропонується авторське визначення економічного розвитку вищих навчальних закладів, під яким слід розуміти процес покращення якісних та структурних параметрів фінансово-господарської діяльності вищого навчального закладу, внаслідок цілеспрямованих дій. Фактори впливу на економічний розвиток наводяться автором у наступному вигляді: 1) макроекономічні: фінансові, нормативно-правові, соціально-економічні, ринкові; 2) мікроекономічні: фінансово-економічні, виробничі, соціальні, маркетингові, інноваційні.

Автором визначено, що існує певна залежність між державним фінансуванням та економічним розвитком ВНЗ, зокрема, в умовах недостатнього бюджетного фінансування ВНЗ повинні знаходити можливості збільшення позабюджетних надходжень, що в свою чергу спонукає економічний розвиток. Розглядаючи тенденції фінансування галузі освіти, автор визначає, що нинішнє законодавство в цій галузі фактично не враховує реальної соціально-економічної ситуації і тому не піддається виконанню: мова йде, зокрема, про положення ст. 61 п. 2 Закону України "Про освіту", що зобов'язує державу забезпечувати бюджетні асигнування на освіту в розмірі, не меншому 10% валового внутрішнього продукту. Ця норма відповідає практиці розвинених країн зі стабільною економікою, соціально орієнтованим ринком, однак не виконується керівними органами нашої держави (табл. 1).

Таблиця 

ВВП України та частка витрат на освіту в 2000-2003 рр.

Показники | Роки

2000 | 2001 | 2002 | 2003

ВВП, млн. грн. | 170070 | 204190 | 225810 | 264165

видатки на освіту всього, млн. грн. | 7 ,5 | 9 ,1 | 12 ,0 | 14 ,6

частка видатків на освіту у ВВП, % | 4,2 | 4,3 | 4,8 | 5,6

видатки на вищу освіту, млн. грн. | 2 ,5 | 3 ,6 | 4 ,0 | 4 ,8

частка видатків на вищу освіту у ВВП, % | 1,3 | 1,5 | 1,9 | 1,8

Встановлено, що економічний розвиток кожного вищого навчального закладу неможливий без збільшення частки асигнувань, зароблених ним і системою вищої освіти в цілому. Тому, вихід лише один - на основі зміцнення самостійності ВНЗ, їх автономії, впроваджувати і розвивати договірні відносини в сфері вищої освіти і тим самим сприяти забезпеченню незалежних умов для поширення її самоокупності та самофінансування, тобто саморозвитку. Автор відзначає, що нові можливості, які відкриті перед українськими вищими навчальними закладами, не лише розширюють масштаби позабюджетної діяльності, але й надають їй багатофункціональний і багаторівневий характер. Автором виявлена залежність між економічним розвитком ВНЗ та забезпеченістю ресурсами для ефективного виробництва освітніх послуг.

Дисертантом здійснена оцінка факторів виробництва освітніх послуг та встановлений тип виробництва освітніх послуг. При дослідженні структури витрат автором визначені пропорції, за якими всі витрати розподіляються між предметами праці, засобами праці і витратами на оплату живої праці, в результаті якої, можна дати оцінку характеру надання освітніх послуг (матеріаломістке, фондомістке, трудомістке). Аналізуючи витрати по загальному і спеціальному фондах, автор доходить висновку, що по своїй суті, надання освітніх послуг є трудомістким процесом. Беручи загальну суму по елементам витрат автор приводить наступні розрахунки: в середньому частка загальних витрат на оплату праці становить 60%, витрати на засоби праці та предмети праці склали відповідно 15% та 25%. Автор дає оцінку такій ситуації як очевидній і типовій для всіх ВНЗ, як наслідок специфіки освітніх послуг.

Автором виявлена залежність між демографічною ситуацією в Україні та рівнем економічного розвитку вищих навчальних закладів. Зокрема визначено, що оскільки студенти є ресурсом, необхідним для ефективного виробництва освітніх послуг, вищі навчальні заклади повинні знаходити можливості для додаткового (планового) залучення студентів і абітурієнтів. Така ситуація є наслідком невтішного демографічного прогнозу, який передбачає постійне зменшення кількості студентів (рис. 3) та постійної тенденції збільшення плати за навчання (рис. 4).

Рис. 3 Прогноз динаміки чисельності студентів ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації на 10 населення

Рис. 4 Динаміка середньої плати за навчання в ВНЗ України

Аналіз економічного розвитку ВНЗ України та факторів, які на нього впливають, дозволяють автору зробити наступні узагальнення та визначити основні напрями економічного розвитку ВНЗ: приведення державного фінансування освіти у відповідність до існуючих в Законах України норм; пошук нових видів позабюджетного фінансування ВНЗ та покращення вже існуючих; можливості додаткового залучення студентів для забезпечення запланованих надходжень; необхідність збільшення доступності освітніх послуг ВНЗ для різних верств населення; необхідність більшого використання маркетингових можливостей для забезпечення попиту як на освітні послуги, так і на інші види діяльності ВНЗ; можливості використання в системі фінансування освітніх кредитів, грантів, позик та інших додаткових та стимулюючих джерел фінансування; покращення конкурентного стану ВНЗ на ринку освітніх послуг; узгодженість випуску студентів з запитами ринку праці; підвищення іміджу ВНЗ; необхідність розробки нових механізмів, які б дали можливість дальшого економічного розвитку.

В третьому розділі - „Методичні основи технологічного і фінансового забезпечення розвитку вищих навчальних закладів України” - автором розроблені основні напрямки підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності ВНЗ, зокрема, створена модель інноваційного фонду ВНЗ, розроблена концепція доступності освітніх послуг у вигляді механізму надання освітніх послуг з відстрочкою платежу.

Вивчаючи досвід фінансування вищої освіти в різних країнах, автором визначено, що у світі останнім часом набирає визначеної форми тенденція перерозподілу фінансового тягаря між студентами, їх батьками та державою – збільшується частка витрат самих студентів. Досвід зарубіжних країн переконує, що принцип кредитування населення з метою отримання вищої освіти успішно реалізується, а в деяких із них, наприклад, у Франції, ця система набула помітного розвитку. У Великобританії та Швеції кредити на освіту теж мають попит у населення. Визначено, що така тенденція повинна знайти своє відображення і в Україні, оскільки рівень середньої заробітної плати не відповідає рівню вартості навчання.

Автором визначено, що вищі навчальні заклади з розвинутим науковим потенціалом здатні на вищому рівні надавати і освітні послуги. Це забезпечується за рахунок високого рівня кваліфікації науково-педагогічних кадрів, потужнішої навчальної, навчально-виробничої та інформаційної бази.

Дисертант наголошує на тому, що соціально-економічне середовище діяльності вищих навчальних закладів, яке кардинально змінилося в процесі їх переходу до ринкових відносин, об'єктивно викликало гостру необхідність розроблення адекватних заходів, покликаних забезпечити ВНЗ найменші втрати при роботі в нових умовах. Керуючись такою необхідністю і враховуючи низький ступінь вирішення проблем їх адаптації до умов ринкових відносин, ВНЗ необхідно перш за все звернути увагу на формування та стимулювання попиту на свої послуги і продукцію. Автор доходить висновку, що в зв'язку з тим, що ВНЗ вимушені вести конкурентну боротьбу за своїх споживачів, в особі яких виступають абітурієнти і студенти, їм (ВНЗ) необхідно розробити концепцію доступності освітніх послуг. Сьогодні це особливо важливо, тому що вартість освітніх послуг не завжди може задовольнити споживача, а отже потрібно використовувати механізми, які б дали можливість зменшити вартість послуги в короткостроковому періоді, або ж за рахунок збільшення терміну оплати в часі.

Автором визначено та обґрунтовано конкретні пропозиції щодо основних напрямів економічного розвитку ВНЗ, зокрема пропонується механізм надання освітніх послуг з відстрочкою платежу (кредитних послуг). Для забезпечення діяльності механізму автором пропонується створення інноваційного фонду ВНЗ, модель якого наведена на рис. 5.

Кошти інноваційного фонду необхідно спрямовувати на забезпечення нових напрямів діяльності ВНЗ. Нововведенням в даному науковому дослідженні є механізм надання освітніх послуг з відстрочкою платежу. Механізм представляє собою відстрочку оплати коштів за навчання за контрактом на певний строк та під процент. Ненадходження оплати в реальному часі не вплине на розмір витрат ВНЗ, оскільки компенсується за рахунок інноваційного фонду, а в майбутньому цей фонд буде поповнюватись за рахунок надходжень випускників за цією програмою та з інших джерел.

Рис. 5 Модель інноваційного фонду (фонду розвитку) ВНЗ

Механізм надання освітніх послуг з відстрочкою платежу є окремим випадком розробленої автором функції оплати за навчання, яка характеризує залежність вартості навчання від періоду оплати і математично виражається наступним чином:

P=Py*(k*t+k*(1-(1+c)t)/c+t)+ut+(1-u)*(1-(1+c)t)*(1-(1+c)t1)/t1*c2)

де: P – вартість навчання; Py – вартість навчання в певному періоді; k – коефіцієнт передплати (k (0;1)); t – час навчання; с – рівень інфляції; u – коефіцієнт оплати в період навчання (u (0;1)); t1 – час кредитування.

При цьому повинна виконуватись умова: при k?0 u=1, при u?0 k=0.

Окремим випадком цієї функції є оплата за навчання за звичайним контрактом (k=0, u=1), при якому функція виражається наступним чином: P= Py*t.

Функція оплати за навчання графічно представляється в вигляді ламаної кривої (прямої), точки якої відповідають вартості навчання в певний момент часу. Для зручності автор розглядає окремі випадки функції, в яких час дорівнюватиме 0 в точці початку навчання (тобто в короткостроковому періоді). Більш ширше функцію можна розглядати в випадку, коли передплата за навчання здійснюється до моменту початку навчання, або коли відстрочка платежу здійснюється на термін понад 5,5 років. Оскільки ймовірність такого випадку незначна, автором створена модель, в якій початок функції відповідатиме початку навчання а кінець функції – через 10,5 років після початку навчання.

Автором визначені основні подібності та відмінності запропонованого механізму від існуючих. На рис. 6 зображено залежність між вартістю навчання та періодом часу, як окремий випадок функції оплати за навчання.

Рис. 6 Особливості надання освітніх послуг з відстрочкою платежу

На осі Х відбивається відрізок часу, протягом якого студент починає навчання, закінчує його (умовно визначено, що термін навчання дорівнюватиме п’яти рокам), знаходить роботу та працює протягом п’яти років. На осі У показані суми оплати за навчання на різних відрізках часу. Відрізок 0А представляє собою механізм виплати коштів при укладанні звичайного контракту на навчання, відрізок 0В – механізм оплати з відстрочкою платежу при умові 100% оплати навчання в період навчання в ВНЗ з інноваційного фонду, ламана 0С – механізм оплати з відстрочкою платежу при умові 50% оплати навчання в період навчання студентом і 50% з інноваційного фонду. Відрізки характеризують збільшення суми оплати за навчання в часовому аспекті. Нахил кривої характеризує інтенсивність виплати коштів. Відрізок 0В починається через 5,5 років після початку навчання, або через 0,5 року після закінчення. Крутіший нахил відрізку 0В характеризує найбільшу інтенсивність сплати коштів, за рахунок сплати відсотків за користування послугою відстрочки платежу. Вартість навчання відповідно зросте на суму нарахованих відсотків (В5-А5) і дорівнюватиме сумі в точці В5. Термін виплати як і в попередньому випадку дорівнюватиме п’яти рокам, але ВНЗ отримає всю суму коштів В5 через 10,5 років з моменту початку навчання студентом. Як бачимо для студента вартість навчання збільшиться, але оплата за навчання здійснюватиметься не в період навчання, а після його закінчення. Ламана 0С передбачає виплату коштів за навчання починаючи з моменту навчання в ВНЗ та закінчення виплати через 10,5 років.

Досліджуючи можливості введення такого механізму, автор робить висновок, що для ВНЗ немає правових перепон для запровадження механізму надання освітніх послуг з відстрочкою платежу. Автором доведено, що використання механізму принесе значні вигоди всім учасникам ринку освітніх послуг, які проявляться в наступному: 1) Для студентів та їх батьків: фінансовий тягар домогосподарств (батьків) розподіляється між ними та студентом та розтягується в часі; вирівнювання соціальної нерівності в виборі напряму навчання та спеціальності; вартість користування послугою відстрочки платежу дешевша, ніж вартість користування банківським кредитом на освіту. 2)Для підприємств: зменшення виплат протягом терміну навчання студента; збереження оборотних коштів; вирівнювання попиту і пропозиції на ринку праці. 3) Для ВНЗ: залучення студентів в обсязі, передбаченому планом; забезпечення ефективного використання наявних ресурсів та оптимізація витрат; збільшення надходжень в довгостроковому періоді; підвищення конкурентоспроможності освітніх послуг; можливість укладання договорів про надання освітніх послуг з відстрочкою платежу з юридичними особами – замовниками освітніх послуг; підвищення якості надання освітньої послуги; підвищення іміджу ВНЗ.

Дисертантом докладно визначені можливості зменшення ризиків для ВНЗ при застосуванні запропонованого механізму. Досліджуючи суспільну думку, стосовно запровадження механізму надання освітніх послуг з відстрочкою платежу, шляхом проведення анкетного опитування, автор прогнозує значний попит на такі умови навчання.

ВИСНОВКИ

В дисертаційній роботі, на основі аналізу економічних процесів, що відбуваються при формуванні та використанні економіко-технологічного потенціалу в фінансово-господарській діяльності вищих навчальних закладів, вирішено науково-практичне завдання розвитку теоретичних основ та розробки практичних рекомендацій з удосконалення фінансово-господарської діяльності та визначені основні напрями забезпечення економічного розвитку вищих навчальних закладів, що має істотне значення для ефективного функціонування ВНЗ як суб’єктів господарської діяльності. За результатами проведених досліджень автором зроблені такі висновки та внесені пропозиції:

1. При аналізі сучасних тенденцій розвитку освітньої галузі автором визначено, що за міжнародними критеріями освіта визначається рентабельною галуззю. Але це не означає, що вона повинна повністю заробляти на свій розвиток і вносити відповідну частку в бюджет держави. Освіта це робить опосередковано, через свій продукт - навчання і підготовку фахівців. За оцінкою експертів 56 відсотків внутрішнього валового продукту в кожній державі створюють працівники, які здобули вищу освіту. Відповідно, людський капітал слід розглядати як економічний ресурс, враховуючи при цьому його виняткову важливість в економічному зростанні країни. Все зазначене приводить до висновку, що саме система вищої освіти нарівні з наукови-ми дослідженнями - це ті галузі, економічний розвиток яких зрештою сприяє зростан-ню продуктивності праці, впливає на збільшення темпів економічного розвитку країни.

2. Проведений аналіз стану розвитку ВНЗ визначає, що основою перебудови і економічного розвитку вищої школи повинні стати поглиблення інтеграції вищої освіти, науки і виробництва. На думку автора, в найближчому майбутньому місце України в світовому процесі буде визначатися програмою дій по перетворенню України в світову інтелектуальну державу з переважним розвитком нематеріальних інтелектуальних і наукомістких виробництв. Ефективність економічного розвитку системи вищої освіти залежить передусім від вибору пріоритетів розвитку не тільки даної системи, а вибору пріоритетів розвитку економіки, науки і країни загалом.

3. Проведений аналіз впливу макро- та мікроекономічних факторів на економічний розвиток ВНЗ дозволив встановити залежність між економічним розвитком ВНЗ та залученням різноманітних джерел фінансування. Нинішнє законодавство в галузі освіти фактично не враховує реальної соціально-економічної ситуації і тому в Україні існує тенденція постійного збільшення розриву позабюджетних та бюджетних надходжень у бік зменшення бюджетних. В ринкових умовах фінансування вищих навчальних закладів має бути багатоканальним. Для забезпечення ефективного розвитку ВНЗ є доцільним створення у вищому навчальному закладі за рахунок позабюджетних коштів інноваційного фонду. Кошти цього фонду повинні спрямовуватись на забезпечення нових напрямів діяльності ВНЗ.

4. Залучення маркетингових підходів дало змогу удосконалити методи стимулювання попиту на освітні послуги, що визначило основні напрями ефективного розвитку ВНЗ України. При цьому визначено, що при проведенні своєї політики в галузі надання освітніх послуг ВНЗ доводиться вирішувати завдання раціональної номенклатури освітніх послуг. При вирішенні цього завдання насамперед повинні враховуватися фактори попиту на конкретну спеціальність і можливості ВНЗ вести підготовку спеціалістів за цією спеціальністю (освітньою послугою). Вищим навчальним закладам необхідно проводити стратегію формування і стимулювання попиту на свої послуги і наукові дослідження, ефективно проводячи рекламну кампанію та використовуючи існуючі конкурентні переваги.

5. Аналіз основних тенденцій фінансування вищої школи зарубіжних країн дозволив визначити, що за кордоном останнім часом набирає визначеної форми тенденція перерозподілу фінансового тягаря між студентами, їх батьками та державою – збільшується частка витрат самих студентів. Основна причина переносу центру тяжіння в оплаті витрат на навчання в ВНЗ на студентів, в першу чергу полягає в тому, що наука та освіта в теперішній час набули неабиякої економічної цінності. Одне з найбільших перетворень в фінансуванні вищої школи зарубіжних країн пов’язане з введенням освітніх кредитів. Досвід зарубіжних країн переконує, що принцип кредитування населення з метою отримання вищої освіти успішно реалізується, а в деяких із них ця система набула помітного розвитку. Визначено, що така тенденція повинна знайти своє відображення і в Україні, оскільки рівень середньої заробітної плати не відповідає рівню вартості навчання.

6. На основі виробничого підходу до господарської діяльності ВНЗ визначені фактори, які впливають на збільшення продуктивності праці, ефективності використання власного капіталу в господарській діяльності вищого навчального закладу та можливості досягнення планових значень наведених показників.

7. На основі проведених досліджень автором визначено, що вищі навчальні заклади повинні знаходити можливості для додаткового залучення студентів і абітурієнтів. Така ситуація є наслідком невтішного демографічного прогнозу, який передбачає постійне зменшення кількості студентів. Також на сьогодні недостатньо вирішена проблема розміру оплати за навчання та приведення її у відповідність до реальних можливостей населення. Водночас необхідно зазначити, що доступність вищої освіти в Україні — це консти-туційна вимога. В зв'язку з вищенаведеним та з тим, що ВНЗ вимушені вести конкурентну боротьбу за своїх споживачів, в особі яких виступають абітурієнти, студенти, їм (ВНЗ) необхідно розробити концепцію доступності освітніх послуг. Дослідження напрямів економічного розвитку призвели до розробки механізму надання освітніх послуг з відстрочкою платежу (кредитних послуг) в контексті концептуального забезпечення економічного розвитку ВНЗ. Механізм надання кредитних послуг представляє собою відстрочку оплати коштів за навчання за контрактом на визначений строк та під процент. Механізм є окремим випадком функції оплати за навчання. Для забезпечення функціонування механізму створена модель інноваційного фонду ВНЗ. Для ВНЗ немає правових перепон для запровадження механізму надання освітніх послуг з відстрочкою платежу. Ризики при впровадженні механізму можуть бути нівельовані. Запровадження такого механізму принесе значні вигоди всім учасникам ринку освітніх послуг.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Бондаренко Д.В. Маркетинг як засіб економічного розвитку вищих навчальних закладів України // Формування ринкових відносин в Україні: Зб. наук. пр. – К.: НДЕІ Мінекономіки. - № 11 (54), 2005. – С.76-80.

2. Бондаренко Д.В. Наукова діяльність вищих навчальних закладів як можливість економічного розвитку вищої освіти в умовах недостатнього бюджетного фінансування // Проблеми підвищення ефективності інфраструктури: Зб. наук. пр. – К., – 2005. – Вип. 11. – С.163-169.

3. Бондаренко Д.В. Концепція доступності освітніх послуг у вигляді механізму надання послуг з відстрочкою платежу // Формування ринкових відносин в Україні: Зб. наук. пр. – К.: НДЕІ Мінекономіки. - № 12 (55), 2005. – С.68-74.

4. Бондаренко Д.В. Фактори забезпечення виробничої ефективності діяльності вищих навчальних закладів // Проблеми системного підходу в економіці: Зб. наук. пр. – К., – 2006. – Вип. 15. – С.63-68.

Тези конференцій:

5. Бондаренко Д.В. Розвиток вищої освіти України в контексті євроінтеграційних процесів // ПОЛІТ: Матеріали V Міжнародної наукової конференції студентів та молодих учених. – К.: НАУ. - 2005. – С.397.

Бондаренко Д.В. Концептуальні основи забезпечення економічного розвитку вищих навчальних закладів України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового