НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

БОНДАРЕНКО ІРИНА ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 342.951:339.543(477)

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ НАДАННЯ

ПОСЛУГ В ГАЛУЗІ МИТНОЇ СПРАВИ

Спеціальність 12.00.07. – теорія управління; адміністративне

право і процес; фінансове право; інформаційне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Ірпінь – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі адміністративного права та адміністративної діяльності Національної академії державної податкової служби України

Науковий керівник доктор юридичних наук, професор

Шкарупа Віктор Костянтинович,

Національна академія державної податкової служби України,

начальник кафедри адміністративного права та

адміністративної діяльності

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор

Додін Євген Васильович,

Одеська національна юридична академія,

завідувач кафедри морського та митного права;

кандидат юридичних наук,

Підчибій Василь Петрович,

Національна академія державної податкової служби України, доцент кафедри фінансового права

Провідна установа – Київський національний університет внутрішніх справ

МВС України, кафедра адміністративної діяльності

Захист відбудеться “18” травня 2006 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 27.855.02 у Національній академії державної податкової служби України за адресою: 08201, Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, 53.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Національної академії державної податкової служби України за адресою: 08201, Київська область, м. Ірпінь, вул. К. Маркса, 31.

Автореферат розісланий “ 11 ” квітня 2006 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради М.В. Коваль

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційного дослідження. На шляху до правової, соціальної, демократичної держави актуальності набуває розвиток України як держави з ринковою економікою, що, в свою чергу, передбачає розвиток зовнішньоекономічних відносин.

Значення зовнішньоекономічної діяльності посилюється з моменту набуття незалежності Українською державою, яка прагне стати активним учасником міжнародних інтеграційних процесів. Економічні, політичні та соціальні зміни, що проводяться на сучасному етапі, створюють можливість подальшого економічного та соціального розвитку країни як органічної підсистеми світової економіки. Пріоритетами для країни мають стати забезпечення прав, свобод, законних інтересів громадян та суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності під час переміщення товарів, предметів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення митних процедур, приведення вітчизняного законодавства до європейських стандартів, а також створення умов для роботи не тільки суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, а й посередників, які надають послуги в галузі митної справи.

Розвиток зовнішньоекономічних відносин безпосередньо пов’язаний з переміщенням через митний кордон України товарів, предметів, транспортних засобів, що, в свою чергу, надає певних особливостей тому комплексу відносин, який виникає під час переміщення. Створення умов для розвитку зовнішньо-торговельної діяльності можливо лише при забезпеченні реалізації прав, свобод та законних інтересів суб’єктів митних відносин. Конституційні норми щодо визнання пріоритетності прав і свобод людини передбачають демократизацію відносин між громадянами та органами влади. Водночас украй неефективним залишається дія цього нормативного механізму при наданні послуг як митними органами України, так і суб’єктами посередництва. Отже, забезпечення стабільного економічного зростання країни залежить від розвитку зовнішньоекономічної діяльності, яка, в свою чергу, неможлива без створення цивілізованого ринку митних послуг, належної організації правових та організаційних засобів регулювання діяльності суб’єктів з надання послуг у галузі митної справи, що й обумовлює актуальність обраної теми.

У вітчизняній юридичній літературі комплексно не досліджувалися питання надання послуг у галузі митної справи, їх види, процедура надання, не опрацьовано питання організації надання послуг та подальшого розвитку Державної митної служби України (далі – ДМС України) як державного органу виконавчої влади зі спеціальним статусом, який сприяє задоволенню законних інтересів громадян та суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, заходи оптимізації надання послуг як митними органами, так і посередниками. У зв’язку з цим виникла нагальна потреба щодо удосконалення теоретичних засад організації надання послуг у галузі митної справи, аналізу організаційно-правового регулювання діяльності суб’єктів, що надають послуги в галузі митної справи, виявлення конкретних напрямків удосконалення законодавства та обгрунтування пропозицій по забезпеченню дотримання прав, свобод і законних інтересів громадян та суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності при наданні послуг.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота здійснювалася в межах планів наукових досліджень ДМС України, Програми науково-дослідних праць юридичного факультету Академії митної служби України, затвердженої ДМС України 17 липня 1999 р. № 17/1135, у межах науково-дослідної роботи кафедри митного та адміністративного права Академії митної служби України “Адміністративно-правові проблеми організації та діяльності митних органів в умовах побудови правової держави” (номер державної реєстрації № U003696).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є визначення місця й ролі послуг у галузі митної справи як інституту митного права, визначення особливостей і тенденцій організаційного та правового забезпечення надання послуг з боку митних органів та суб’єктів посередництва, вироблення науково обгрунтованих пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства, що регулює відносини в названій сфері, підвищення результативності та ефективності надання послуг у галузі митної справи.

Для досягнення поставленої мети основна увага приділена вирішенню таких завдань:

-

-

-

-

-

-  

Об’єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини, що виникають під час надання послуг у галузі митної справи.

Предметом дисертаційного дослідження є сукупність правових норм, що регулюють процес організації та надання послуг у галузі митної справи.

Методи дисертаційного дослідження. Методологічне підгрунтя дослідження становлять загальнонауковий метод дослідження, діалектичний та системний методи наукового пізнання. У роботі над дисертацією були використані також такі методи: історико-правовий, формально-логічний, статистичний, логічно-нормативний, метод моделювання та ін. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (підрозділи 1.1, 1.2,  .1). При дослідженні виникнення і становлення інституту послуг у галузі митної справи застосовувався історико-правовий метод (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1). Вивчаючи законодавство, що регламентує надання послуг у галузі митної справи, автор використовував системний (підрозділи 1.3, 2.1), формально-логічний (підрозділ 1.1), логічно-нормативний (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3) та статистичний (підрозділи 2.1, 2.2) методи.

Науково-теоретичною базою дисертації послужили праці таких вітчизняних і зарубіжних учених у галузі теорії управління й адміністративного права: В.Б. Авер’янова, О.Ф. Андрійко, Ю.П. Битяка, Л.К. Воронової, А.С. Васильєва, І.П. Голосніченка, Н.Г. Гончарової, А.В. Джабраїлова, Р.А. Калюжного, Л.В.  Коваля, В.В. Копейчикова, І.М. Пахомова, П.М. Рабиновича, А.О. Селіванова, М.Ф. Селіванова, В.Ф. Сіренка, О.В. Спицина, В.В. Цвєткова, В.М. Шаповала, Ю.С. Шемчушенко. Питанням митної справи приділена увага в наукових працях Н.М. Білоусової, В.А. Богатова, К.Г. Борисова, Б.Н. Габричидзе, Ю.М. Дьоміна, Є.В. Додіна, С.В. Ківалова, Б.А. Кормича, А.В. Мазура, П.В. Пашка, Д.В. Приймаченка, С.І. Пахомова, В.П. Підчибія, К.К. Сандровсько-го, І.І. Світлак, Ю.П. Соловкова, С.С. Терещенка, Р.Б. Шишки, В.К. Шкарупи, М.Г. Шульги, а також інших провідних учених.

Нормативний та емпіричний фундамент дослідження становлять положення Конституції України, закони та постанови Верховної Ради України, Укази Президента, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти ДМС України та інших органів виконавчої влади, узагальнення практики роботи митних органів, публікації в періодичних виданнях, довідкова література.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація, з точки зору науки митного права, є першим у вітчизняній літературі комплексним дослідженням одного з інститутів митного права – інституту послуг у галузі митної справи, яке може бути застосовано у правотворчій, практичній діяльності митних органів та подальших наукових розробках.

У дисертації обгрунтовується низка концептуальних понять, положень і висновків, практичих рекомендацій по вдосконаленню митного законодавства, зокрема:

уперше:

- обгрунтовано теоретичні висновки про те, що адекватне нормативно-

правове забезпечення послуг у галузі митної справи є невід’ємною та важливою умовою розвитку зовнішньоекономічної діяльності в умовах ринкових відносин;

- запропоновано класифікацію послуг у галузі митної справи;

- обгрунтовано потребу вдосконалення правового регулювання процедури надання послуг з метою створення належних умов для реалізації прав, свобод та законних інтересів учасників митних відносин;

- сформульовано принципи надання послуг у галузі митної справи;

удосконалено:

- положення про особливість відносин, що виникають з приводу переміщення через митний кордон України товарів, предметів, транспортних засобів та необхідність створення дієвого механізму забезпечення прав, свобод, інтересів громадян у процесі переміщення;

- понятійний апарат із даної проблематики, в тому числі запропоновано авторське визначення таких понять: “послуги в галузі митної справи”, “послуги у сфері митних відносин”, “митні послуги”, “організаційно-правові засоби регулювання підприємницької діяльності щодо надання послуг у галузі митної справи”;

- принципові засади взаємодії митних органів з посередницькими структурами шляхом розроблення науково-практичних рекомендацій;

- визначення правового статусу суб’єктів надання послуг у галузі митної справи;

- механізм організації та контролю за посередницькою діяльністю митного брокера, митного перевізника, а також посередницькою діяльністю у сфері зберігання товарів, діяльністю вантажних митних комплексів, автопортів, автотерміналів;

набули подальшого розвитку:

- пропозиції щодо організаційної структури митних органів та суб’єктів митного посередництва з метою створення умов для забезпечення прав, свобод та законних інтересів суб’єктів переміщення;

- обгрунтування необхідності усунення прогалин у Митному кодексі України (далі – МКУ), який регулює питання підприємницької діяльності щодо надання послуг у галузі митної справи;

- організаційно-правові засоби регулювання підприємницької діяльності з надання послуг у митній сфері;

- обгрунтування щодо необхідності встановлення чітких кваліфікаційних вимог до осіб, які займаються митною посередницькою діяльністю у сфері надання послуг;

- пропозиція впровадження міжнародних стандартів щодо спрощення митних процедур, уніфікації й підвищення ефективності надання послуг у галузі митної справи.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в роботі концептуальні положення, висновки, рекомендації певною мірою поглиблюють наукові засади організації та правового регулювання надання послуг у галузі митної справи і можуть бути використані у процесі митно-правового регулювання митних послуг, підготовки нормативно-правових актів з удосконалення процедури надання послуг у галузі митної справи. Матеріали дисертації дають можливість отримати узагальнену цілісну інформацію про послуги в галузі митної справи як митно-правовий інститут.

Основні положення та результати дисертаційного дослідження може бути використано:

-  у науково-дослідній сфері – матеріали дослідження можуть бути використані для подальшого поглибленого теоретичного вивчення проблем правового регулювання та організації надання послуг у галузі митної справи, для подальших наукових розробок у митній сфері;

- у правотворчості – для подальшого вдосконалення законодавчих та нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання послуг у галузі митної справи, зокрема МКУ від 11 липня 2002 р., відповідних постанов Кабінету Міністрів України (про що свідчить акт впровадження Державної митної служби України від 30 вересня 2005 р.).

- у навчальному процесі – для викладання дисциплін “Митне право”, “Фінансове право”, “Організація митного контролю і оформлення”, “Основи зовнішньоекономічної діяльності”, спецкурсу для слухачів магістратури “Митні послуги”, на курсах підготовки митних брокерів та перевізників, суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, на курсах підвищення кваліфікації працівників митних органів, а також при підготовці відповідних посібників, науково-методичних розробок зазначених дисциплін.

Основні положення проведеного дослідження використовуються особисто автором у навчальному процесі Академії митної служби України. Теоретичні здобутки роботи використовувалися автором у процесі викладання навчальних дисциплін “Митне право”, “Фінансове право”, у навчально-методичному посібнику “Практикум з митного права”, підготовленому кафедрою митного та адміністративного права Академії митної служби України, під час підготовки навчально-методичного комплексу дисципліни магістратури “Митні послуги”, на курсах підготовки фахівців з митного декларування (акт впровадження Академії митної служби України від 22 жовтня 2005 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом самостійного наукового пошуку автора. Сформульовані положення, узагальнення, оцінка та висновки з рекомендаціями і пропозиціями обгрунтовані дисертантом на підставі особистих наукових досліджень.

Апробація результатів дослідження. Матеріали дослідження обговорювалися на кафедрі митного та адміністративного права Академії митної служби України, на кафедрі адміністративного права та адміністративної діяльності Національної академії державної податкової служби України, де й виконана робота. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження було оприлюднено на 5-ти науково-практичних конференціях, 1 науково- практичному семінарі, а саме: науково-практичній конференції “Митна політика України в контексті європейського вибору: проблеми та шляхи їх вирішення” (м. Дніпропетровськ, Академія митної служби України, 20 – 21 листопада 2003 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми й напрямки формування світогляду майбутніх працівників органів внутрішніх справ та забезпечення прав і свобод людини” (м. Запоріжжя, Запорізький юридичний інститут МВС України, 11 – 12 грудня 2003 р.); V Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми впровадження інформаційних технологій в економіці” (м. Ірпінь, Національна академія державної податкової служби України, 13 – 14 травня 2004 р.); науково-практичому семінарі “Правове забезпечення митної служби України в умовах змін у законодавстві (цивільному, господарському, митному): проблемні питання, шляхи їх вирішення” (м. Київ, Київський центр підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів ДМС України 8 – 10 вересня 2004 р.); II Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих науковців “Європейські інтеграційні процеси і транскордонне співробітництво: міжнародні відносини, економіка, політика, географія, історія, право” (м. Луцьк, Волинський державний університет ім. Лесі Українки 19 – 20 травня 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Економічна безпека держави в умовах інтеграції до світового співтовариства” (м. Дніпропетровськ, Академія митної служби України, 24 – 25 листопада 2005 р.).

Публікації. Основні положення та результати дисертації опубліковано у 10 наукових статтях, сім з яких – у фахових виданнях.

Структура дисертації. Відповідно до мети, завдання й предмета дослідження дисертація складається із вступу, двох розділів, які включають сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг роботи 205 сторінок, із яких 180 – основний зміст. Список використаних джерел складається з 240 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується вибір теми дисертації, її актуальність, висвітлено ступінь наукової розробки проблеми, визначено мету й завдання дослідження, його методологічне й теоретичне підгрунтя, міститься інформація щодо зв’язку обраної теми з науковими програмами та планами, сформульовано наукову новизну одержаних результатів та їх практичне значення, структуру й обсяг роботи.

Розділ I “Правові та організаційні основи надання послуг у сфері митних відносин” складається з трьох підрозділів.

У першому підрозділі “Поняття та класифікація послуг у галузі митної справи” розглядається поняття послуг у галузі митної справи, їх ознаки та класифікація.

Аналізуючи відносини, що виникають під час перетину митного кордону, автор робить висновок про особливий правовий режим митного кордону. За умови численних ризиків, що виникають у процесі переміщення товарів, предметів, транспортних засобів через митний кордон України, суб’єкти переміщення потребують особливої уваги з боку держави та її органів з метою забезпечення захисту їх прав, свобод та законних інтересів. Адже розвиток зовнішньоекономічних відносин неможливий без належного забезпечення митної справи, що, в свою чергу, передбачає створення митної та навколомитної інфраструктури, забезпечення реалізації прав, свобод та законних інтересів громадян шляхом надання відповідних послуг у галузі митної справи. Характеризуючи інститут митних послуг, дисертант за допомогою таких категорій, як “галузь митної справи”, “митні відносини”, “сфера митної діяльності” надає авторське визначення поняття “послуги в галузі митної справи”, проводить класифікацію послуг у галузі митної справи за сферою діяльності на дві категорії: послуги, які безпосередньо пов’язані зі здійсненням митної справи – митні послуги та супутні (допоміжні) послуги, які надаються у сфері митних відносин.

Для класифікації послуг у галузі митної справи автором було обрано такі критерії: суб’єкт надання, сфера реалізації, час надання, час декларування, ліцензування (отримання дозволу) для надання послуг. Обгрунтовується позиція щодо визнання послуг, які надаються митними органами, митними послугами, які за своєю суттю є управлінськими (адміністративними).

У другому підрозділі “Організаційно-правові основи надання управлінських (адміністративних) послуг у сфері митної діяльності” досліджується питання ефективності впровадження положень Концепції адміністративної реформи в Україні в діяльність ДМС України. Автор звертає увагу, що суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності та громадянами необхідно створити належні умови для ефективної реалізації ними своїх прав та охоронюваних законом інтересів. Запровадження широкого кола управлінських (адміністративних) послуг стає актуальним і для ДМС України як важлива передумова створення демократичних правових стандартів взаємовідносин органу виконавчої влади та людини, переорієнтації на спрощення митних процедур, інформування та консультування громадян і суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності з питань митних формальностей.

Досліджуючи управлінські (адміністративні) послуги, дисертант формулює їх ознаки в галузі митної справи. Таким чином, дисертант дійшов висновку, що управлінські (адміністративні) послуги в галузі митної справи являють собою передбачену законом діяльність митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, що здійснюється за ініціативи фізичних та юридичних осіб, спрямована на реалізацію прав, свобод та законних інтересів у сфері митної діяльності. Автор зазначає, що управлінські (адміністративні) послуги в галузі митної справи можна класифікувати так: 1) послуги, пов’язані зі здійсненням митного оформлення товарів та предметів; 2) послуги з інформування та консультування; 3) послуги зі зберігання товарів на складах митних органів; 4) послуги з охорони та супроводження; 5) послуги з легалізації митних посередників (надання свідоцтв, ліцензій, дозволів).

У процесі формулювання базових положень щодо надання управлінських (адміністративних) послуг у сфері митної діяльності наголошується на важливості специфічних принципів їх надання. Аналізуючи стан правового забезпечення щодо надання державою послуг, зроблено висновок про необхідність найшвидшого прийняття Закону України “Про управлінські (адміністративні) послуги”, який би визначив загальні засади, принципи надання управлінських (адміністративних) послуг, коло суб’єктів, що можуть їх надавати та переліки послуг. Кабінетом Міністрів України мають бути затвержені тарифи на такі послуги, а безпосередній порядок надання адміністративних (управлінських) послуг митними органами, спеціалізованими митними установами та організаціями відомчим нормативно-правовим актом, який би встановив критерії, стандарти та тарифи їх надання. Насамкінець доведено тезу про те, що вартість послуг не повинна перевищувати витрати на їх надання.

У третьому підрозділі “Оптимізація надання послуг у галузі митної справи” аналізується зростання ролі Держмитслужби України поряд з іншими державними службами та органами в контексті становлення нашої країни як суверенної незалежної держави, інтенсифікацією зовнішньоторговельних зв’язків, виходу держави на світові ринки. Однак створена правова база та митна інфраструктура не дозволяють в повній мірі забезпечувати виконання завдань, покладених на митні органи України.

Вивчаючи еволюцію митної системи України можна зробити висновок, що на сучасному етапі розвитку для митних органів характерні такі функції: регулятивна, контрольна, фіскальна, правоохоронна, статистична, надання послуг. Остання випливає з самої діяльності митних органів, спрямованої на обслуговування громадян та суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності. Одним із напрямів удосконалення управління процесами надання митних робіт та послуг є реорганізація системи митної служби як спосіб оптимізації надання управлінських (адміністративних) послуг у сфері митної діяльності. Структура, побудова системи митної служби має підпорядковуватись меті ефективної організації надання послуг. Надання різноманітних послуг стає невід’ємною частиною митного сервісу. За цих умов визначення місця митної служби в системі органів виконавчої влади має ключове значення для сутності митної системи, функцій митних органів, їх правового статусу, організаційного будівництва, форм і методів діяльності, створення належної митної та навколомитної інфраструктури.

Автор пропонує утворення на рівні митниць (регіональних митниць), в апараті ДМС України підрозділів, які проводили б моніторінги та контроль за стандартами надання послуг. Запровадження широкого кола адміністративних послуг у галузі митної справи неможливе без інформатизації, введення електронного документообігу та електронного декларування, спрощення митних процедур, запровадження в роботі митних органів технологій “єдиного вікна” та “єдиного офісу”.

У дисертації наголошується, що забезпечення стабільного економічного зростання країни залежить від розвитку зовнішньоекономічної діяльності, яка, в свою чергу, неможлива без створення цивілізованого ринку митних послуг. Підсумовуючи шляхи оптимізації надання послуг в митній сфері, формулюються цілі державного регулювання ринку митних послуг в Україні забезпечення яких сприятиме захисту інтересів учасників митних правовідносин.

Розділ II “Організаційно-правові засади посередницької діяльності у сфері надання митних послуг” складається з чотирьох підрозділів.

У першому підрозділі “Митний брокер як суб’єкт надання послуг у сфері переміщення товарів, предметів, транспортних засобів”  викладено організаційно-правові засади посередницької діяльності у сфері надання митних послуг, проаналізовано стан правового регулювання діяльності митних брокерів як суб’єктів надання митних послуг.

Акцентуючи увагу на актуальності вдосконалення організаційно-правових аспектів функціонування навколомитної інфраструктури як вагомого фактора створення цивілізованого ринку митних послуг, до цієї інфраструктури можна зарахувати суб’єктів господарювання, що займаються підприємницькою діяльністю з надання послуг у галузі митної справи. Дослідження показує, що підприємницька діяльність щодо надання послуг з декларування товарів і транспортних засобів, перевезення товарів, що переміщуються через митний кордон України або перебувають під митним контролем та зберігання товарів під митним контролем має низку видових особливостей, які відрізняють її від інших видів підприємництва: а) ця діяльність виникає з приводу переміщення через митний кордон України товарів, предметів, транспортних засобів; б) має дозвільно-реєстраційний характер; в) виникає у сфері суспільних відносин, пов’язаних з митною діяльністю.

На думку дисертанта, класифікацію посередників у галузі митної справи можна провести за сферою діяльності. Аналізуючи організаційно-правові засоби регулювання підприємницької діяльності у сфері надання послуг у галузі митної справи, автор дійшов висновку, що це передбачені в законодавстві засоби впливу на суб’єктів підприємницької діяльності у сфері надання послуг у галузі митної справи та на інших осіб, що вступають у ці відносини в процесі отримання послуг щодо декларування товарів і транспортних засобів та перевезення товарів, що переміщуються через митний кордон України або перебувають під митним контролем та зберігання товарів під митним контролем, метою яких є регулювання та контроль за належним здійсненням прав та виконанням обов’язків суб’єктами цих відносин.

Діяльність митного брокера, митного перевізника, власника митного ліцензійного складу свідчить про їх належність до учасників митних правовідносин, а тому вона має регулюватися МКУ, а не на рівні Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”. З метою створення умов для реалізації прав, свобод та законних інтересів цих та інших учасників митних правовідносин є закріплення в МКУ повноважень ДМС України як центрального органу виконавчої влади на здійснення у межах своєї компетенції відповідного регуляторного впливу. Виключно Держмитслужба України має здійснювати дозвільно-реєстраційну діяльність, спрямовану на легалізацію суб’єктів митного посередництва.

З метою усунення непослідовності правового регулювання учасників митних відносин було б доцільним у Розділі VII МКУ всі види діяльності з надання послуг в галузі митної справи визначити як підприємницькі, зазначивши, що митний брокер має здійснювати свою діяльність на всій території України, й передбачивши його юридичну відповідальність у разі відмови з неповажних причин надавати митно-брокерські послуги. Важливою умовою якісного надання митних послуг є належне забезпечення правового статусу фахівця з декларування та законодавчо закріпленої вимоги про наявність спеціальної освіти для здійснення такої діяльності.

Підсумовуючи автор зазначає, що наявність професійно-орієнтованих ліцензованих організацій митних брокерів – необхідна умова впровадження в практику митної діяльності прогресивних форм здійснення митного оформлення та контролю, гарантованого надходження до доходної частини державного бюджету податків та зборів, а взаємодія митних органів з митними брокерами, сприятиме розвитку зовнішньоекономічної діяльності в Україні.

У другому підрозділі “Правові засади посередницької діяльності митного перевізника” аналізується необхідність для України розвитку транзитних послуг. У зв’язку з вигідним геополітичним положенням України наразі інститут митного перевізника як елемент навколомитної інфраструктури дедалі стає важливішим на ринку митних послуг. Таким чином, актуальності набуває створення в Україні умов, які б сприяли розвитку транскордонних перевезень, а разом з тим і захисту національного товаровиробника шляхом створення механізму доставлення вантажів. Забезпечити виконання цих завдань може інститут митного перевізника, запроваджений у практику митних відносин МКУ у 2004 р.

Досліджуючи нормативно-правове забезпечення інституту митного перевізника зауважується, що правове регулювання даної діяльності здійснюється за допомогою системи правових актів, які регламентують статус сторін у відносинах з надання послуг і передбачають встановлення відповідних стандартів, критеріїв, вимог, тобто дозвільної системи. На думку дисертанта, “Ліцензійні умови діяльності митного перевізника” потребують удосконалення з урахуванням організаційних, кваліфікаційних, технічних вимог. Права та обов’язки митного перевізника мають унормовуватися в окремій статті МКУ, а не в Угоді між ДМС України та митним перевізником.

Відкритими залишаються й питання контролю з боку Держмитслужби України за дотриманням законодавства митними перевізниками та аналізу статистики порушень митних правил, суб’єктами яких є перевізники. Така контрольно-аналітична робота є можливою за умови надання права митним органам проводити планові та позапланові перевірки (згідно із затвердженими наказом планами перевірок не рідше одного разу на рік). Проводити останню слід лише у разі надходження інформації про порушення митним перевізником законодавства. Нормативно-правовим актом має встановлюватися процедура проведення контрольних заходів, терміни, права та обов’язки, а також відповідальність посадових осіб та ліцензіата. Державна митна служба України повинна обов’язково вести реєстр митних перевізників та публікувати його не рідше як один раз на півріччя, оприлюднюючи цю інформацію на офіційному сайті ДМС України, що відповідатиме нормам Глави 4 МКУ “Інформування та консультування з питань митної справи”. Звертається увага, що в МКУ мають чітко визначатися випадки, при яких ДМС України може позбавити митного перевізника ліцензії.

Підсумовуючи розвідку інституту митного перевізника зауважується, що належне правове регулювання та організація його діяльності лише створить кращі умови для зовнішньоекономічної діяльності, розвитку України як цивілізованої транзитної держави, оптимізує процедури надання послуг митним перевізником, сприятиме розвитку ринку послуг щодо перевезення вантажів, які перебувають під митним контролем.

У третьому підрозділі “Організаційно-правові засади посередницької діяльністі щодо зберігання товарів у сфері митних відносин” аналізується інститут зберігання в митному праві. Розширення зовнішньоторговельних відносин, підвищення ролі та відповідальності митних органів у регулюванні цього процесу стало повштовхом до розвитку нових видів послуг у галузі митної справи. Серед таких послуг важливе місце посідає митне складування, здійснюване на складських об’єктах з різним правовим режимом. Так, складування здіснюється на складах митних органів, на митних ліцензійних складах, складах тимчасового зберігання.

Досліджуючи питання надання послуг у сфері зберігання товарів, предметів, транспортних засобів робиться висновок про неналежне правове регулювання зберігання під митним контролем на об’єктах митної та навколомитної інфраструктури як на рівні МКУ, так і нормативних актів ДМС України. Усунення прогалин у правовому регулюванні складування створить умови для підвищення якості послуг, зручності та швидкості митних процедур, розвитку зовнішньоекономічної діяльності.

Проведене дослідження показує, що митний ліцензійний склад є об’єктом навколомитної інфраструктури, належна організація якої сприятиме створенню цивілізованого ринку митних послуг та розвитку зовнішньоекономічних відносин. Необхідною умовою дотримання законодавства власниками митних ліцензійних складів є створення належного механізму контролю за їх діяльністю. Тому доцільно було б на рівні законодавчого акту запровадити обов’язкові планові перевірки митними органами діяльності митних ліцензійних складів на предмет дотримання ними законодавства, проведення інвентаризації розміщених на складі товарів і транспортних засобів.

У четвертому підрозділі “Вантажний митний комплекс як суб’єкт надання послуг” автор зазначає, що цілями створення вантажного митного комплексу (ВМК) є: підвищення ефективності митного та інших видів державного контролю, митного оформлення товарів і транспортних засобів шляхом комплексного використання об’єктів ВМК; надання комплексу послуг у галузі митної справи; поліпшення екологічного стану на митному кордоні України та в місцях митного оформлення на митному кордоні України; створення сприятливих умов для прискорення товарообігу та збільшення пропускної спроможності пунктів пропуску через державний кордон України.

Необхідною умовою дотримання прав та інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності є визначення на рівні відомчого акту ДМС України переліку платних послуг, які можуть надаватися суб’єктам переміщення та перевізникам ВМК, а також граничні розміри плати за ті послуги, які безпосередньо належать до процедури митного оформлення (розвантаження, зберігання, декларування та ін.), сервісного та інформаційного характеру, виключивши або встановивши плату за в’їзд на територію таких терміналів мінімальною.

Брак нормативного врегулювання порядку та основних засад взаємодії митних органів і власників ВМК спричиняє певні розбіжності та неоднозначність у підходах керівництва митниць до організації роботи підрозділів митного оформлення, розміщених на об’єктах ВМК. Відсутність передбаченої Наказом ДМС України Типової технологічної схеми митного контролю та митного оформлення товарів на вантажному митному комплексі, автопорті, автотерміналі спричиняє диференційований підхід до вирішення питань, пов’язаних з реалізацією прав та законних інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Досліджуючи шляхи прискорення митних процедур пропонується внести пропозиції організаційного та правового характеру: по-перше, необхідною умовою скорочення тривалості митних процедур є закріплення на законодавчому рівні норми про обов’язковість розміщення на території ВМК, автопорту, автотерміналу всіх необхідних служб контролю та Торговельно-промислової палати; по-друге, з метою прискорення процедур митного оформлення, створення рівних умов для суб’єктів переміщення одним з варіантів удосконалення даної ситуації є створення державних терміналів на кордоні з розгалуженою митною інфраструктурою, що дало б можливість уникнути монопольних зловживань на терміналах, завищення ціни послуг, стало б додатковою статтею для наповнення Державного бюджету України.

Створення умов для нормального регулювання посередницького ринку митних послуг, в тому числі тих, які надаються ВМК, потребує забезпечення поступового переходу від регулювання цих відносин за допомогою відомчих актів до законодавчого регулювання. Це сприятиме стабільності нормативно-правової бази, усуненню розбіжностей та прогалин у правовому полі, розвитку конкуренції у цій сфері, контролю за ринком митних послуг з метою забезпечення реалізації прав, свобод, законних інтересів громадян, а також заходів примусового характеру у разі невиконання законодавчих приписів як з боку суб’єктів господарювання, так і митних органів.

ВИСНОВКИ

У дисертації запропоновано теоретичні узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що виявляється у виробленні науково обгрунтованих пропозицій щодо усунення невідповідності організаційно-правового механізму надання послуг митними органами, установами та організаціями, суб’єктами посередництва, вимогам забезпечення прав, свобод та законних інтересів громадян та суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.

За результатами дисертаційного дослідження можна сформулювати такі основні висновки:

1. Інститут послуг у галузі митної справи є окремим митно-правовим інститутом. Адекватне нормативно-правове регулювання послуг у галузі митної справи є важливою умовою належного здійснення митних формальностей, спрощення митних процедур, створення реальних механізмів забезпечення прав, свобод та законних інтересів громадян і суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності в процесі переміщення товарів, предметів, транспортних засобів через митний кордон України, що сприятиме розвитку зовнішньої торгівлі та виходу України на світові ринки.

2. Запропоновано авторське визначення понять: “послуги в галузі митної справи”, “послуги у сфері митних відносин”, “митні послуги”, проведено класифікацію послуг у галузі митної справи. Послуги в галузі митної справи визначено як діяльність митних органів, митних установ та організації, а також суб’єктів господарювання, спрямовану на задоволення прав, свобод та законних інтересів суб’єктів, що переміщують через митний кордон товари, предмети, транспортні засоби. Послуги, які безпосередньо пов’язані зі здійсненням митної справи, запропоновано називати “митними послугами”. Поняття митних послуг потребує закріплення в МКУ як передбаченої законом діяльності митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, а також суб’єктів підприємницької діяльності, що здійснюється з ініціативи фізичних і юридичних осіб, спрямованої на реалізацію прав, свобод та законних інтересів у галузі митної справи.

3. У процесі свого розвитку митні органи України еволюціонували: вони поступово перетворились з органу контролю за переміщенням фізичних осіб через кордон країни в багатофункціональну структуру, яка забезпечує інтегрування України в світове співтовариство, захист внутрішнього товаровиробника та розвиток економіки. Пріоритетом для ДМС України має стати переорієнтування на сервісну основу та забезпечення надання управлінських (адміністративних послуг) у галузі митної справи.

4. До ознак управлінських (адміністративних) послуг у галузі митної справи належать такі: 1) адміністративні послуги надаються лише за ініціативою фізичних та юридичних осіб (за їх зверненням); 2) законодавчо окреслена можливість отримання певної управлінської (адміністративної) послуги; 3) закон прямо визначає повноваження суб’єктів надання послуг; 4) для отримання адміністративних послуг фізичним, юридичним особам необхідно виконати певні вимоги визначені законом, тобто має бути дотримана процедура надання певної послуги.

5. Принципами надання управлінських (адміністративних) послуг у сфері митної діяльності є: законність, гуманізм, рівність прав та свобод людини й громадянина, повага честі, гідності особи, гласність та прозорість, повномасштабне та чітке митне регулювання, процедурна справедливість, урахування досвіду міжнародно-правового співробітництва в сфері надання митних послуг.

6. За останні роки в Україні сформувався ринок митних послуг, який має велике значення для розвитку зовнішньоекономічної діяльності, наповнення Державного бюджету, стабілізації економіки та входження України до світового співтовариства. Доведено необхідність регулювання державою в особі ДМС України ринку митних послуг. Важливою умовою для удосконалення діяльності щодо надання послуг в галузі митної справи є використання світового досвіду в організації ринку митних послуг.

7. Цілями державного регулювання ринку митних послуг в Україні є: проведення єдиної та ефективної державної політики у сфері митних послуг; захист інтересів споживачів митних послуг; створення сприятливих умов для розвитку та функціонування ринку митних послуг; забезпечення рівних можливостей для доступу до ринку митних послуг та захисту прав їх учасників; додержання учасниками ринку митних послуг вимог законодавства та нормативно-правових актів; запобігання монополізації та створення умов розвитку добросовісної конкуренції на ринку митних послуг; контроль за прозорістю та відкритістю ринку митних послуг; сприяння ознайомленню з досвідом організації ринку митних послуг у Європі та в світі.

8. Необхідними кроками у процесі подальшого удосконалення митного законодавства є створення реального, дієвого механізму регулювання ДМС України посередницьких митних відносин, усунення прогалин у МКУ, який регулює питання підприємницької діяльності щодо надання послуг у галузі митної справи. Виключно ДМС України має здійснювати дозвільно-реєстраційну діяльність, спрямовану на легалізацію суб’єктів митного посередництва. Обгрунтовано доцільність видачі митним брокерам „Свідоцтва” на здійснення митно-брокерської діяльності, порядок видачі якого має бути закріплений в МКУ. Доведено, що важливою умовою якісного надання митних послуг є належне забезпечення правового регулювання діяльності фахівця з декларування за умови законодавчо закріпленої вимоги про наявність спеціальної освіти для здійснення такої діяльності.

9. Державне регулювання діяльності, пов’язаної з наданням митних послуг, повинно здійснюватися таким шляхом: ведення державних реєстрів підприємств, надання дозволів на здійснення діяльності з надання митних послуг; нормативно-правового регулювання діяльності суб’єктів, що надають послуги в галузі митної справи; контролю за діяльністю підприємств, що надають митні послуги; застосування передбачених законодавством та нормативно-правовими актами заходів впливу; проведення інших заходів щодо державного регулювання ринку митних послуг.

10. З метою забезпечення виконання перевізником покладених на нього обов’язків доцільно доповнити МКУ окремою статтею: “Митний перевізник зобов’язаний: 1) здійснювати перевезення товарів під митним контролем; 2) дотримуватися встановлених законодавством правил та вимог щодо перевезення товарів; 3) сплачувати митні податки, збори (обов’язкові платежі) у випадку недоставлення товару до митниці призначення; 4) вести облік товарів, що знаходятся під митним контролем, раз на квартал надавати в митні органи звітність про перевезені товари”.

11. На сучасному етапі розвитку інституту послуг у галузі митної справи доцільно вжити заходів щодо забезпечення прискорення руху товарів, що повинно включати налагодження робочих відносин митними органами з підприємствами, установами, організаціями, що працюють у сфері зовнішньоекономічної діяльності, розвиток об’єктів митної та навколомитної інфраструктури (складів, терміналів та ін.), створення мережі інформаційних та консультаційних пунктів, надання широкого спектру послуг по митному очищенню товарів, забезпечення інформування та вільного доступу до інформації про митні правила, забезпечення дієвого механізму захисту прав суб’єктів, що вступають у митні відносини. Саме ці заходи дозволять прискорити митні процедури, знизити час та витрати учасників, створити сприятливі умови для розвитку зовнішньоекономічних відносин.

Реалізація запропонованих у дисертаційному дослідженні заходів організаційного і правового характеру покликана, з одного боку, створити умови для спрощення митних процедур, розвитку зовнішньоекономічної діяльності, з іншого – зробити митні послуги ефективним засобом забезпечення прав, свобод та законних інтересів учасників митних правовідносин.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

1. Бондаренко І.О. Послуги в галузі митної справи // Митна справа. – 2004. – № 6. – С. 46 – 53.

2. Бондаренко І.О. На шляху до європейських стандартів: електронне декларування // Митна справа. – 2005. – № 1. – С. 51– 57.

3. Бондаренко І.О. Посередництво у сфері митних відносин: чинне й перспективне законодавство // Митна справа. – 2005. – № 2. – С. 49 – 54.

4. Бондаренко