ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА

Бондарчук Катерина Петрівна

УДК 331.54

МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ПРОФЕСІЙНОЇ

ОРІЄНТАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ В УКРАЇНІ

Спеціальність 08.09.01 – Демографія, економіка праці,

соціальна економіка і політика

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2006

Дисертація є рукописом.

Роботу виконано у відділі робочих місць, профорієнтації та підготовки кадрів Науково-дослідного інституту праці і зайнятості населення Міністерства праці та соціальної політики України і НАН України, м. Київ.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Савченко Василь Антонович, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, професор кафедри управління персоналом.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Брич Василь Ярославович, Тернопільський державний економічний університет, професор кафедри управління

трудовими ресурсами і розміщення продуктивних сил.

кандидат економічних наук, професор

Данюк Василь Макарович, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, професор кафедри управління персоналом.

Провідна установа: Науково-дослідний економічний інститут Міністерства

економіки України, відділ проблем праці та політики доходів населення, м. Київ.

Захист дисертації відбудеться „ 21 ” вересня 2006 р. о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006. 04 Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана Міністерства освіти і науки України за адресою:03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 203.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного економічного університету за адресою:03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 201.

Автореферат розісланий „ 16 ” серпня 2006 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат економічних наук, професор О.С.Федонін

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Побудова соціальної держави, інтеграція України у міжнародне співтовариство постіндустріальних розвинутих країн на рівноправних засадах можлива за умови високої конкурентноспроможності національної економіки, якої можна досягти завдяки ефективному використанню всіх ресурсів, особливо людських. Ефективність використання людського ресурсу визначається якістю формування й ступенем реалізації творчого, професійно-трудового потенціалу кожного громадянина країни, що, в значній мірі, залежить від обґрунтованості професійного вибору. Розв’язання завдань щодо сприяння громадянам у виборі (зміні) підходящої професії, спеціальності, досягненні конкурентноздатності, високої продуктивності праці, професійно-кваліфікаційного зростання має забезпечувати система професійної орієнтації. Однак в Україні до теперішнього часу її не створено. Епізодичні заходи з профорієнтації переважно інформаційного характеру не забезпечують громадянам адекватного професійного самовизначення та розв’язання названих завдань. Відсутність системи профорієнтації нерідко призводить до помилкового професійного вибору значною частиною громадян, що стає однією з причин низької продуктивності праці, професійних захворювань, травматизму, плинності кадрів, високого рівня безробіття, великої кількості нереалізованих обдарувань, здібностей, а відтак - матеріальних і моральних втрат як в особистісному, так і загальнонаціональному вимірі. Через недооцінку значення, ролі системи профорієнтації у процесі відтворення трудового потенціалу Україна дедалі більше втрачає свої позиції в цій сфері і значно відстає від сучасних стандартів економічно розвинутих країн.

Актуальність проблеми щодо створення механізму формування системи профорієнтації населення та недостатній рівень її розробки зумовив вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв‘язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною низки науково-дослідних робіт Науково-дослідного інституту праці і зайнятості населення Міністерства праці та соціальної політики України і НАН України, безпосереднім виконавцем яких є дисертант. Зокрема, в дослідженні за темою “Вдосконалення профорієнтації та професійного навчання незайнятих громадян, створення і визначення кількості вільних робочих місць та вакансій” (№ держреєстрації 0298U003190) особисто автором проаналізовано основні проблеми у сфері профорієнтаційного обслуговування незайнятих громадян і доведено, що їх розв’язання стане можливим через створення системи професійної орієнтації населення в Україні; за темою “Національна програма професійної реабілітації та зайнятості інвалідів в Україні – створення умов для забезпечення трудової зайнятості інвалідів” (№ держреєстрації 0199U002163) автором розроблено пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правового, організаційно-економічного, економіко-інформаційного забезпечення підсистеми профорієнтації інвалідів з метою підвищення якості їх реабілітації та рівня зайнятості; за темою “Проблеми підвищення ефективності професійної реабілітації інвалідів з метою розширення їх зайнятості” (№ держреєстрації 0103U005586) - розроблено методичні підходи щодо вдосконалення форм, методів профорієнтаційного обслуговування інвалідів. Під час виконання науково-дослідної роботи “Методика визначення перспективних напрямів та обсягів професійного навчання безробітних відповідно до потреб ринку праці” (№ держреєстрації 0103U000269) особисто автором розроблено методичні підходи щодо вдосконалення моніторингу мотивацій громадян з приводу професійного вибору; за темою “Підвищення ефективності використання робочої сили на промислових підприємствах м. Києва” (№ держ- реєстрації 0103U006008) – розроблено методичні підходи щодо вдосконалення профорієнтаційної роботи з метою збалансування пропозиції робочої сили з її попитом на ринку праці м. Києва.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розроблення механізму формування системи професійної орієнтації як важливої складової процесу відтворення трудового потенціалу, забезпечення високого рівня зайнятості населення України в ринкових умовах. Відповідно до мети в роботі було поставлено для розв’язання такі завдання:

·

·

·

·

- визначення напрямів формування нормативно-правової бази системи профорієнтації;

- розроблення моделі організаційно-управлінської структури державної системи профорієнтації;

- розроблення методологічних підходів щодо створення економіко-інформаційної підсистеми системи профорієнтації населення;

- розроблення методичних підходів для вдосконалення профорієнтаційного обслуговування різних категорій громадян.

Об‘єктом дослідження є процес формування професійної орієнтації населення як системи.

Предмет дослідження - теоретико-методологічні, нормативно-правові, організаційно-економічні, економіко-інформаційні та практичні аспекти механізму формування системи професійної орієнтації населення в Україні.

Методи дослідження. Методологічним підґрунтям дисертаційної роботи є діалектичні методи наукового пізнання, системний вплив державного регулювання процесів щодо відтворення трудового потенціалу. В роботі використовувалися загальнонаукові та конкретно-наукові методи. Зокрема, застосовано системний, історико-логічний підхід, факторний аналіз щодо обґрунтування значення й місця профорієнтації в процесі відтворення трудового потенціалу, встановлення етапів її розвитку; індукцію, дедукцію, аналіз, синтез, узагальнення – під час визначення сутності понять “профорієнтація”, „механізм формування системи профорієнтації”, “система профорієнтації”. Для аналізу й оцінки стану, динаміки, профорієнтаційного обслуговування громадян використано аналітико-статистичні методи; балансовий, економіко-статистичні методи – під час визначення додаткової перспективної потреби в кадрах; соціологічні обстеження, метод експертних оцінок – для виявлення мотивацій громадян щодо професійного вибору.

Наукова новизна одержаних результатів. До найбільш вагомих результатів дисертаційної роботи, що визначають її наукову новизну, віднесено такі:

вперше:

·

·

·

·

·

вдосконалено:

·

системи профорієнтації шляхом: по-перше, формування банку даних про додаткову потребу економіки в кадрах за професійно-кваліфікаційним складом у територіальному розрізі; по-друге - вдосконалення й систематичного моніторингу мотивацій громадян з приводу професійного вибору;

·

набули подальшого розвитку:

·

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені автором теоретико-методологічні положення, методичні підходи, моделі, висновки та пропозиції підпорядковано розв’язанню конкретних завдань щодо створення та реалізації механізму формування системи профорієнтації. Результати дослідження можуть бути використані для формування нормативно-правового, економіко-організаційного підґрунтя, створення економіко-інформаційної підсистеми, а також фінансового, матеріально-технічного, кадрового, науково-методичного забезпечення системи профорієнтації населення в Україні.

Наукові розробки автора знайшли своє практичне застосування. Зокрема, дисертант брала безпосередню участь у розробленні проекту положення “Про професійну орієнтацію інвалідів та їх психологічну підтримку” (довідка Міністерства праці та соціальної політики України від 26.05.2004 р., № 03-3 / 4961-19), “Національної програми професійної реабілітації та зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями на 2001 - 2005 роки” (довідка Міністерства праці та соціальної політики України від 28.04.2004 №03-3/3646-8). Дисертантом розроблено “Методику прогнозування обсягів профорієнтаційних послуг в державній службі зайнятості населення”, яка одержала позитивну оцінку в Державному центрі зайнятості (довідка Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики від 21.06.2000 р. № ДЦ-02-1612). При виконанні науково-дослідної роботи “Участь у розробці нової редакції Закону України “Про зайнятість населення” до проекту нової редакції Закону України “Про зайнятість населення” включено розробку автора щодо професійної орієнтації населення (довідка Міністерства праці та соціальної політики України від 24.04 2004 р., № 03-3/ 3421-2). Професіокарти (за спеціальностями: менеджер, маркетолог, аудитор, брокер, гувернер й інші), що розроблені безпосередньо автором, увійшли до збірника “Профессиограммы и профессиокарты основных профессий: в двух книгах” (довідка від 29.01.1997 р. № 15).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторські розробки теоретико-методологічних, методичних, практичних засад щодо створення механізму формування системи професійної орієнтації населення в Україні.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження доповідалися на: Обласній науково-практичній конференції “Демографічна ситуація, формування та підвищення якості трудового потенціалу області” (Кіровоград, 1995 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Управління зайнятістю в умовах трансформації економіки” (Київ, 2001 р.), Науково-практичній конференції “Актуальні проблеми професійної реабілітації та працевлаштування інвалідів” (Київ, 2003 р.).

Публікації. За результатами дослідження автором опубліковано 26 наукових праць, з них 12 у наукових фахових виданнях і 14 - в інших наукових виданнях. Загальний обсяг публікацій 15,3 друк. арк., в тому числі обсяг, що належить особисто автору становить 13,3 друк. арк.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Основний зміст роботи викладено на 190 с. комп‘ютерного тексту, що містять 14 таблиць на 14 с., 9 рисунків на 9 с. Список використаних джерел налічує 217 найменувань, кількість додатків – 14 на 19 с.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, сформульовано її мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, визначено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, подано відомості щодо апробації результатів дослідження.

У розділі 1 „Теоретико-методологічні аспекти професійної орієнтації„ обґрунтовано соціально-економічну сутність професійної орієнтації, доведено зростання її значення в процесі відтворення трудового потенціалу та підвищення рівня зайнятості населення України.

Розвинуто й поглиблено понятійний апарат у сфері профорієнтації. В уточненому понятті “профорієнтація” визначено конкретні напрями впливу на людину з метою сприяння їй у своєчасному, обґрунтованому професійному виборі. Професійну придатність визначено як ступінь відповідності стану здоров‘я, психологічних, фізіологічних якостей, здібностей людини, її інтелектуального, професійно-кваліфікаційного рівня вимогам конкретної професії, спеціальності. Показано, що визначальними чинниками вибору професії, з одного боку, є індивідуальні властивості людини, її потреби, інтереси, ціннісні орієнтації, бажання, можливості, а з другого - потреби економіки в кадрах за професійно-кваліфікаційним складом.

На підставі аналізу поглядів різних авторів щодо складових профорієнтації обґрунтовано такі її складові (напрями): профінформація, профконсультація, профвідбір і профадаптація. Розвинуто сутність самих цих понять. Зокрема, професійну інформацію визначено як науково обґрунтовану систему заходів щодо нагромадження, систематизації й поширення повних, достовірних відомостей про: основні положення нормативно-правових актів з питань праці та зайнятості населення; світ професій; вимоги професій до працівника; форми, умови здобуття професій, спеціальностей; додаткову потребу економіки в кадрах за професійно-кваліфікаційним складом; планування професійної кар’єри. Професійну консультацію визначено як науково обґрунтовану систему взаємодії профконсультанта та особи, яка звернулася за допомогою, з метою сприяння їй у виборі (зміні) підходящої професії, спеціальності, формуванні професійного плану на підставі визначених індивідуально-психологічних властивостей, інтересів, бажань, можливостей із врахуванням потреби економіки в кадрах за професійно-кваліфікаційним складом. Показано, що профінформація, профконсультація професійний відбір мають здійснюватися на всіх фазах відтворення трудового потенціалу: на фазі формування - при відборі абітурієнтів у ПТНЗ, ВНЗ; на фазах обміну й розподілу - під час наймання на роботу; на фазі використання – для раціонального розподілу працівників, атестації фахівців з вищою освітою, тарифікації робітників, формування резерву управлінського персоналу тощо.

Уточнено показники соціальної, економічної ефективності профорієнтації. Зокрема, до показників економічної ефективності професійної орієнтації віднесено: продуктивність праці працівника; якість виробленої продукції (наданих послуг); рівень плинності кадрів; економічні втрати внаслідок професійних захворювань, виробничого травматизму; ефект від використання працівником досягнень науки, техніки, раціоналізаторських пропозицій; економічні втрати внаслідок відрахувань слухачів із ПТНЗ, закладів післядипломної освіти, студентів – з ВНЗ; економічні втрати внаслідок відрахувань безробітних громадян, які направляються базовими центрами зайнятості на професійне навчання; рівень працевлаштування незайнятих, у тому числі безробітних громадян, які одержали профорієнтаційні послуги тощо.

Доведено необхідність здійснення профорієнтаційної роботи, починаючи від дітей і закінчуючи громадянами пенсійного віку.

Визначено основні проблеми становлення профорієнтації в Україні, починаючи з 20-х років ХХ сторіччя. Встановлено, що вони зумовлені соціально-економічними, політичними, ідеологічними чинниками. Тому для профорієнтації, як і для інших соціально-економічних перетворень в Україні, був характерний нерівномірний, складний шлях становлення. Хоча до 1997 р. простежуються три етапи її розвитку, але так і не було створено підґрунтя для формування професійної орієнтації населення як системи.

У розділі 2 “Аналіз та оцінка діяльності суб’єктів професійної орієнтації” проаналізовано стан, динаміку, тенденції профорієнтаційного обслуговування різних категорій громадян: дітей, підлітків, молоді, яка навчається (далі - молодь, яка навчається), інвалідів, незайнятих, зайнятих. Одержані результати стали основою для встановлення причин незадовільного обслуговування та чинників, які гальмують формування системи профорієнтації населення.

Встановлено, що хоча необхідність сприяння громадянам у професійному виборі задекларовано в Конституції України, Кодексі законів про працю та інших законодавчих актах України, однак відсутність у них окремих самостійних статей щодо профорієнтації, не зважаючи на ухвалену Концепцію державної системи професійної орієнтації населення, не сприяє створенню належної нормативно-правової бази для формування системи профорієнтації.

Глибока соціально-економічна криза протягом 1990 - 1999 рр. стала основною причиною згортання профорієнтаційної роботи з молоддю, яка навчається, в системі освіти через зниження фінансування, незадовільний рівень матеріально-технічного, кадрового, інформаційного забезпечення. Це призвело до закриття профорієнтаційних кабінетів, куточків у навчальних закладах, міжшкільних навчально-виробничих комбінатах, переведення курсу “Основи вибору професії” до недержавного компонента, який у більшості загальноосвітніх закладів виключений з навчальних планів.

Нині профорієнтаційна робота з молоддю, яка навчається, зводиться до епізодичного проведення масових, групових заходів за інформаційним напрямом. Співпраця профорієнтаційних підрозділів державної служби зайнятості з навчальними закладами також зводиться до епізодичного надання учням переважно інформаційних послуг. При цьому частка молоді (у загальному складі громадян), якій спеціалісти служби зайнятості надавали послуги, з року в рік постійно зменшувалась. Як наслідок, збільшилась чисельність молоді, яка здійснювала помилковий професійний вибір. Тому після закінчення ПТНЗ, ВНЗ значна їх частина нерідко або працює не за здобутою професією, спеціальністю, що стає однією з вагомих причин низької продуктивності праці, плинності кадрів, професійних захворювань, травматизму, або стає безробітною. Останніми роками в державній службі зайнятості на обліку стоять майже 60 % безробітних громадян, які мають професію чи спеціальність, а решта – без професії.

Профорієнтаційна робота здійснюється в державній службі зайнятості, де надають послуги як незайнятим, так і зайнятим громадянам. Однак розвиток профорієнтації в ній, починаючи з 1997 р., був загальмований внаслідок ліквідації територіальних центрів, пунктів профорієнтації, зменшення фінансування, що призвело до різкого скорочення кількості штатних посад спеціалістів з профорієнтації, зниження матеріально-технічного забезпечення, призупинення науково-методичної роботи.

Незважаючи на такі зміни, чисельність громадян, яким було надано профорієнтаційні послуги в державній службі зайнятості, постійно зростала і становила за 2004 р. 2,7 млн. осіб проти 440,3 тис. осіб у 1994 р., тобто за 10 років збільшилася в 6,2 раза (рис. 1).

Рис. 1. Динаміка профорієнтаційного обслуговування незайнятих і зайнятих громадян у державній службі зайнятості протягом 1994 - 2004 рр.

При цьому обсяги самих послуг досягли 5,0 млн. одиниць, що в 2,9 раза більше, ніж у 1998 р., з яких на незайнятих громадян припадало 86,5 %, а на зайнятих - 13,5 %. Основну частину постійно (майже 80 % загального обсягу) становили профінформаційні послуги, профконсультаційні – п’яту частину, а питома вага послуг з професійного відбору останніми роками постійно зменшувалась і за 2004 р. становила 0,5 %, які, фактично, надавали лише незайнятим (в основному, безробітним) громадянам (табл. 1). Переважаючі обсяги послуг з профінформації, при зменшенні питомої ваги послуг з профконсультації та згортанні роботи з профвідбору, призвели до трансформації профорієнтаційної роботи в профінформаційну, що стало підставою для виділення наступного, четвертого, етапу у її розвитку. Профінформаційна спрямованість профорієнтації не сприяє підвищенню її результативності, оскільки невирішеними залишаються проблеми, які можна було б розв’язати в процесі профконсультації чи профвідбору та знизити рівень безробіття.

Таблиця 1

Показник | 1998 р. | 2000 р. | 2001 р. | 2002 р. | 2003 р. | 2004 р. | 2004/1998,

раза

Профорієнтаційних

послуг всього, одиниць

1767918 | 2870123 | 3068459 | 3418011 | 3825677 | 5048266 | 2,9

в тому числі:

незайнятим громадянам | 1196411 | 2105081 | 2452364 | 2907358 | 3311068 | 4365758 | 3,6

питома вага, % | 67,7 | 73,3 | 79,9 | 85,1 | 86,5 | 86,5

зайнятим громадянам | 571507 | 765042 | 616095 | 510653 | 514609 | 682508 | 1,2

питома вага, % | 32,3 | 26,7 | 20,1 | 14,9 | 13,5 | 13,5

Профінформаційних всього, одиниць | 1309316 | 2302824 | 2445423 | 2724200 | 3014832 | 3878108 | 3,0

питома вага, % | 74,1 | 80,2 | 79,7 | 79,7 | 78,8 | 76,8

незайнятим, % | 65,4 | 72,3 | 78,3 | 83,8 | 85,2 | 85,1

зайнятим, % | 34,6 | 27,7 | 21,7 | 16,2 | 14,8 | 14,9

Профконсультаційних всього, одиниць | 409610 | 529066 | 588912 | 657936 | 779191 | 1144456 | 2,8

питома вага, % | 23,2 | 18,4 | 19,2 | 19,2 | 20,4 | 22,7

незайнятим, % | 71,2 | 76,0 | 85,3 | 89,4 | 91,3 | 91,0

зайнятим, % | 28,8 | 24,0 | 14,7 | 10,6 | 8,7 | 9,0

Із профвідбору всього, одиниць | 48992 | 38233 | 34124 | 35857 | 31654 | 25702 | 0,5

питома вага, % | 2,8 | 1,3 | 1,1 | 1,0 | 0,8 | 0,5

незайнятим, % | 99,0 | 99,3 | 99,98 | 99,96 | 99,96 | 99,9

зайнятим, % | 1,0 | 0,7 | 0,02 | 0,04 | 0,04

Розподіл профорієнтаційних послуг, за їх видами, наданих незайнятим і зайнятим громадянам України у службі зайнятості протягом 1998 - 2004 рр.

До основних недоліків профорієнтаційного обслуговування населення в державній службі зайнятості нами віднесено: відсутність стандартів, нормативних вимог до якості послуг та уніфікованого їх обліку й підсумовування, здійснення роботи, в основному, за профінформаційним напрямом, що значною мірою зумовлено недостатньою чисельністю спеціалістів з профорієнтації. Причинами незадовільного обслуговування інвалідів, крім названих, є: відсутність сучасних переліків підходящих для них професій із врахуванням виду захворювання, групи інвалідності, сучасної методології, методик для їх обслуговування

Профорієнтація покликана сприяти громадянам у виборі з-поміж тих професій, спеціальностей, на які є чи буде існувати попит на ринку праці. Тому економіко-інформаційним підґрунтям профорієнтації, з одного боку, має бути повна, достовірна інформація про додаткову потребу економіки в кадрах за професійно-кваліфікаційним складом, а з другого – відомості про мотиви громадян щодо професійного вибору. Однак в Україні обидві ці проблеми не розв’язано.

Перша проблема зумовлена як економічною ситуацією, так і недосконалістю законодавства щодо подання суб’єктами господарювання відомостей про додаткову потребу в кадрах за професійно-кваліфікаційним складом, відсутністю сучасної концепції, методології формування банку даних щодо прогнозованої перспективної додаткової потреби в кадрах. Зокрема, нині тільки майже половина зареєстрованих у державній службі зайнятості підприємств надає їй дані про наявність вільних робочих місць та потребу в працівниках. Тому як центральні, так і місцеві органи влади не володіють повною, достовірною інформацією не лише про перспективну, а й про поточну додаткову потребу в кадрах.

Друга проблема зумовлена відсутністю в Україні єдиної організаційної структури (інституту), яка систематично здійснювала б моніторинг мотивацій громадян щодо професійного вибору. Такий моніторинг проводять різні організації, використовуючи свої підходи, методи. Дослідженням встановлено, що нині основними мотивами професійного вибору громадян є необхідність задоволення потреб нижчих рівнів: матеріального забезпечення, безпеки та захищеності, що об’єктивно зумовлено різким зниженням життєвого рівня більшості населення України, невпевненістю у стабільності трудової зайнятості. Натомість потреби вищих рівнів (у належності до соціальної групи, поваги, самореалізації) виражені слабо. Спостерігається низький рівень інформованості, особливо молоді, про світ професій, професійні навчальні заклади, форми, умови здобуття професій, кон’юнктуру професій на ринку праці, можливості реального працевлаштування за здобутою професією, спеціальністю тощо.

Таким чином, в результаті дослідження встановлено, що основними причинами незадовільного профорієнтаційного обслуговування та чинниками, які гальмують формування системи професійної орієнтації населення в Україні, є: недосконалість нормативно-правової бази; відсутність організаційно-управлінської структури й розгалуженої мережі профорієнтаційних підрозділів для обслуговування різних категорій громадян; відсутність економіко-інформаційної підсистеми; незадовільний рівень фінансового, матеріально-технічного, кадрового, науково-методичного забезпечення системи освіти, профорієнтаційних підрозділів державної служби зайнятості.

У розділі 3 “Шляхи створення механізму формування системи професійної орієнтації населення” доведено, що формування й розвиток системи профорієнтації населення в Україні зможе забезпечити реалізація розробленого й обґрунтованого механізму. Механізм формування системи професійної орієнтації населення – це спосіб створення та розвитку системи профорієнтації з властивими для неї правовими нормами, економічними формами, методами управління й організації роботи, за допомогою яких здійснюватиметься оптимізація суспільних, групових, особистих інтересів громадян з метою узгодження їхнього професійного вибору з потребами економіки в кадрах за професійно-кваліфікаційним складом. Механізм має визначатися державною політикою у сфері профорієнтації відповідно до економічних, соціальних, економіко-інформаційних, теоретичних засад. Його реалізації повинна відбуватися через науково обґрунтовані засоби (важелі) для створення належної нормативно-правової, організаційно-управлінської, економічної, економіко-інформаційної, кадрової, фінансової, матеріально-технічної, теоретико-методологічної бази системи профорієнтації. Регулювання процесами формування й розвитку системи профорієнтації має здійснюватись відповідно до визначених напрямів, за кожним з яких потрібно розробляти конкретні завдання, а за завданнями - заходи.

Правовий важіль механізму має забезпечити створення належної нормативно-правової бази системи профорієнтації, що охоплює: закони України, укази Президента України, постанови, розпорядження, нормативи, інструкції тощо. Передусім, потрібно ухвалити закон України “Про професійну орієнтацію населення в Україні”, який сприятиме регулюванню й взаємоузгодженню всіх складових механізму, підвищенню значення освіти при підготовці громадян до праці, забезпеченню зв’язку цінності праці з іншими ролями людини в житті. Водночас необхідно доповнити окремими самостійними статтями (пунктами) щодо профорієнтації населення Конституцію України, Кодекс законів про працю України та інші чинні законодавчі акти України.

Організаційно-управлінське забезпечення передбачає створення організаційно-управлінської структури та мережі профорієнтаційних підрозділів для обслуговування різних категорій громадян: дітей, підлітків, молоді, яка навчається, інвалідів, незайнятих, зайнятих. У дослідженні обґрунтовано необхідність створення, насамперед, державної системи професійної орієнтації населення на основі двох взаємозв‘язаних підсистем, що функціонуватимуть у системах праці та соціального захисту, в тому числі державної служби зайнятості, а також освіти і науки. Така система забезпечить профорієнтаційне обслуговування всіх категорій громадян: починаючи від дітей, які перебувають у навчально-виховних закладах, і закінчуючи громадянами пенсійного віку, котрі можуть одержати послуги в державній службі зайнятості. Водночас вона стане основою формування цілісної системи профорієнтації, що охоплюватиме й недержавні профорієнтаційні структури.

Відповідальність за створення цієї системи має бути покладена на Міністерство праці та соціальної політики України, яке визначатиме стратегічні завдання щодо відтворення трудового потенціалу, у тому числі й щодо сприяння громадянам в обґрунтованому професійному виборі із врахуванням потреби суспільства в кадрах за професійно-кваліфікаційним складом. Встановлені завдання повинні виконувати підпорядковані структурні підрозділи (по управлінській вертикалі) Міністерства праці та соціальної політики України, державної служби зайнятості, Міністерства освіти і науки України та інших міністерств і відомств, що мають у своєму підпорядкуванні навчальні заклади.

Для організації, координації профорієнтаційної роботи, розроблення наукових, методичних матеріалів у підпорядкуванні Міністерства праці та соціальної політики України доцільно створити Всеукраїнський центр професійної орієнтації населення. Разом з тим, потрібно відновити роботу територіальних центрів, пунктів профорієнтації. У Державному центрі зайнятості й усіх територіальних, базових центрах зайнятості необхідно створити окремі відділи з профорієнтації, а також збільшити кількість штатних посад спеціалістів з профорієнтації. У кожному профорієнтаційному підрозділі державної служби зайнятості слід передбачити штатні посади фахівців, відповідальних за обслуговування інвалідів, а для профорієнтаційного обслуговування громадян, які мешкають у сільській місцевості - створити пересувні профорієнтаційні лабораторії.

Для профорієнтаційного обслуговування молоді, яка навчається, у складі соціально-психологічної служби системи освіти, а для обслуговування інвалідів – у складі медико-соціальних експертних комісій, штатних розкладах спеціалізованих навчально-виховних, реабілітаційних закладів запропоновано передбачити посади фахівців із профорієнтації. У системі освіти потрібно відновити роботу профорієнтаційних кабінетів, забезпечити їх комп‘ютерною технікою, професіографічними, науково-методичними, інформаційними матеріалами, літературою з питань професійного самовизначення. На нашу думку, в загальноосвітніх навчальних закладах доцільно перевести до обов‘язкового, державного компонента навчальний курс “Основи вибору професії”, а в усіх професійно-технічних, вищих навчальних закладах запровадити такі, наприклад, курси, як: “Технологія пошуку роботи”, ”Планування професійної кар’єри”, “Молодий підприємець” тощо.

Профорієнтаційні підрозділи недержавної форми власності можуть створювати юридичні особи, але вони повинні дотримуватися чинного законодавства та встановлених стандартів у сфері профорієнтації.

Економіко-інформаційний важіль механізму має забезпечити створення й функціонування економіко-інформаційної підсистеми системи профорієнтації. Для цього в дисертаційній роботі розроблено методологічні підходи щодо: по-перше, формування банку даних про додаткову перспективну потребу економіки в кадрах за професійно-кваліфікаційним складом у територіальному розрізі, а по-друге – вдосконалення й систематичного моніторингу мотивацій громадян з приводу професійного вибору. Відповідальність за формування банку даних про додаткову перспективну потребу економіки в кадрах за професійно-кваліфікаційним складом запропоновано покласти на Міністерство економіки України й Міністерство праці та соціальної політики України, а за систематичний моніторинг мотивацій громадян щодо професійного вибору - на державну службу зайнятості.

Для вдосконалення профорієнтаційного обслуговування інвалідів розроблено методичні підходи щодо формування інформаційної банку даних про робочі місця для них, з одного боку, та банку даних про характеристики самих інвалідів: виду захворювання, групи інвалідності, індивідуально-психологічних властивостей, їхніх інтересів, бажань, можливостей з приводу професійного вибору – з другого.

Відповідно до теоретико-методологічних положень профорієнтації обґрунтовано методичні підходи щодо підвищення якісного рівня профорієнтаційного обслуговування різних категорій громадян шляхом вдосконалення змісту, форм, методів роботи. Доведено необхідність розширення роботи з профконсультації та профвідбору, а також затвердження стандартів профорієнтаційних послуг, які встановлюватимуть вимоги до їхньої якості за такими критеріями: освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця; форми, зміст, методи роботи; характер спілкування з громадянами, тривалість, види послуг; форми рекомендацій тощо. Обґрунтовано доцільність розроблення сучасної концепції професійної переорієнтації дорослих громадян. Доведено необхідність підготовки фахівців з профорієнтації за державним замовленням у ВНЗ IV рівня акредитації.

В дисертаційній роботі підкреслюється, що розвитку системи профорієнтації сприятиме розроблення підрозділів з професійної орієнтації населення у розділах щодо соціальної політики в програмах соціально-економічного розвитку державного, територіальних, місцевих рівнів, а в програмах зайнятості населення усіх рівнів – окремих самостійних розділів: „Професійна орієнтації населення”.

Для вдосконалення розділу “Професійна орієнтація населення” державної щоквартальної статистичної звітності “Звіт про працевлаштування і зайнятість населення, яке звернулося до служби зайнятості України” його запропоновано доповнити низкою розроблених показників для більш повного відображення профорієнтаційного обслуговування як за різними напрямами робіт, так і за категоріями громадян, включаючи інвалідів.

Для фінансування системи профорієнтації, враховуючи необхідність обслуговування різних категорій громадян, запропоновано й обґрунтовано використовувати наступні джерела. Зокрема, джерелом фінансування підсистеми профорієнтації в системі освіти і науки мають бути бюджетні кошти, у державній службі зайнятості – кошти Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, а для обслуговування інвалідів повинні використовуватись кошти Фонду соціального захисту інвалідів України.

Ефективна реалізація розробленого й обґрунтованого в дисертаційній роботі механізму сприятиме формуванню й розвитку системи професійної орієнтації населення в Україні.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нові підходи до вирішення важливого науково-прикладного завдання щодо формування та розвитку системи профорієнтації. На підставі аналізу й оцінки основних причин незадовільного профорієнтаційного обслуговування громадян та чинників, які гальмують формування системи профорієнтації, розв’язано науково-практичне завдання щодо створення механізму формування системи профорієнтації населення в Україні, обґрунтовано шляхи, умови його реалізації.

1. Дослідженням встановлено, що розвиток профорієнтації в Україні, починаючи з 20-х років ХХ сторіччя, гальмували економічні, соціальні, політичні, ідеологічні чинники. Тому для профорієнтації, як і для інших соціально-економічних перетворень в Україні, був характерний нерівномірний, складний шлях становлення. Хоча до 1997 р. простежуються три етапи її розвитку, але так і не було створено системи професійної орієнтації населення.

2. Нині профорієнтаційна робота з дітьми, підлітками, молоддю, яка навчається, проводиться епізодично й, в основному, за інформаційним напрямом. Як наслідок, значна частина молоді здійснює помилковий, необґрунтований професійний вибір, а тому після закінчення професійно-технічних, вищих навчальних закладів або працює не за одержаною професією, спеціальністю, або не може працевлаштуватись і стає безробітною (на обліку у службі зайнятості останніми роками майже 60 % безробітних громадян мали професію чи спеціальність).

3. Профорієнтаційне обслуговування населення здійснюється в державній службі зайнятості, де надають послуги як незайнятим, так і зайнятим громадянам. Однак з 1997 р. розвиток профорієнтації у ній був загальмований через ліквідацію територіальних центрів профорієнтації, зниження рівня фінансування. Хоча чисельність громадян та обсяги наданих для них послуг у державній службі зайнятості постійно зростають, але це відбувається за рахунок профінформаційної роботи. При цьому суттєво знизилась питома вага послуг з профконсультації, якість яких потребує покращання, згортається робота з профвідбору. Трансформація профорієнтаційної роботи в профінформаційну, що стало підставою для виокремлення наступного етапу в розвитку профорієнтації, не забезпечує обґрунтованого професійного самовизначення громадян, оскільки залишаються невирішеними проблеми, які можна було б розв’язати в процесі професійної консультації чи профвідбору та знизити рівень безробіття.

4. Досі не розв’язано проблему щодо економіко-інформаційного забезпечення профорієнтації з приводу повних, достовірних даних про додаткову (поточну й перспективну) потребу економіки в кадрах за професійно-кваліфікаційним складом у територіальному розрізі, а також систематичного одержання відомостей стосовно мотивів громадян щодо професійного вибору.

5. Встановлено, що основними причинами незадовільного профорієнтаційного обслуговування громадян та чинниками, які гальмують формування системи профорієнтації населення в Україні, є: недосконалість нормативно-правової бази; відсутність організаційно-управлінської структури, мережі профорієнтаційних підрозділів для обслуговування різних категорій громадян; відсутність економіко-інформаційної підсистеми профорієнтації; незадовільний рівень фінансового, матеріально-технічного, кадрового, науково-методичного забезпечення.

6. Формування й розвиток системи профорієнтації населення в Україні зможе забезпечити механізм, що визначається державною політикою у сфері профорієнтації відповідно до економічних, соціальних, економіко-інформаційних, теоретичних засад. Його реалізація має відбуватися через науково обґрунтовані засоби (важелі), які забезпечуватимуть створення належної нормативно-правової, організаційно-управлінської, економіко-інформаційної, кадрової, фінансової, матеріально-технічної, теоретико-методологічної бази системи профорієнтації. Регулювання процесами формування й розвитку системи профорієнтації має здійснюватися відповідно до визначених напрямів, за кожним з яких потрібно розробляти конкретні завдання, а за завданнями - заходи.

7. З метою створення ефективного нормативно-правового підґрунтя необхідно ухвалити закон України “Про професійну орієнтацію населення в Україні”, що сприятиме регулюванню й взаємоузгодженню всіх складових механізму, підвищенню значення освіти при підготовці людини до праці. Водночас потрібно доповнити окремими самостійними статтями (пунктами) щодо профорієнтації населення Конституцію України, Кодекс законів про працю України та інші чинні законодавчі акти.

8. Організаційно-управлінський важіль механізму має, передусім, забезпечити створення державної системи професійної орієнтації населення на основі двох взаємозв‘язаних підсистем, які функціонуватимуть у системах праці та соціальної політики, що включає державну службу зайнятості, а також освіти і науки. Це дасть можливість охопити профорієнтаційним обслуговуванням усі категорії громадян. Водночас вона стане основою формування цілісної системи профорієнтації, що охоплюватиме й недержавні профорієнтаційні структури. З метою організації, координації профорієнтаційної роботи, розроблення науково-методичних матеріалів у підпорядкуванні Міністерства праці та соціальної політики України потрібно створити Всеукраїнський центр професійної орієнтації населення, а також відновити роботу територіальних центрів профорієнтації.

9. Для безпосереднього профорієнтаційного обслуговування молоді, яка навчається, до складу соціально-психологічної служби системи освіти, а для обслуговування інвалідів – до складу МСЕК, штатних розкладів спеціалізованих навчально-виховних, реабілітаційних закладів необхідно ввести посади фахівців із профорієнтації. У системі освіти потрібно відновити роботу профорієнтаційних кабінетів. В кожному профорієнтаційному підрозділі державної служби зайнятості на всіх рівнях необхідно передбачити окремі посади фахівців для обслуговування інвалідів, а для профорієнтаційного обслуговування громадян, які мешкають у сільській місцевості, - створити пересувні профорієнтаційні лабораторії.

10. З метою підвищення якісного рівня профорієнтаційного обслуговування різних категорій громадян потрібно вдосконалити зміст, форми, методи роботи, затвердити стандарти з профорієнтації, розширити роботу з профконсультації та профвідбору, розробити сучасну концепцію професійної переорієнтації дорослих громадян, в тому числі інвалідів. Разом з тим, необхідно здійснювати підготовку фахівців з профорієнтації за державним замовленням у ВНЗ IV рівня акредитації.

11. Для формування економіко-інформаційної підсистеми системи профорієнтації потрібно забезпечити створення й розвиток, по-перше, банку даних про додаткову потребу економіки в кадрах за професійно-кваліфікаційним складом у територіальному, розрізі; а, по-друге – здійснювати систематичний моніторинг мотивацій громадян щодо професійного вибору. Відповідальними за визначення додаткової потреби економіки в кадрах мають бути Міністерство економіки України й Міністерство праці та соціальної політики України, а за систематичний моніторинг мотивацій щодо професійного вибору - державна служба зайнятості.

12. З метою надання програмам соціально-економічного розвитку та програмам зайнятості населення функцій активних регуляторних важелів у сфері профорієнтації потрібно розробляти окремі підрозділи з професійної орієнтації населення у розділах щодо соціальної політики в програмах соціально-економічного розвитку на державному, територіальному й місцевому рівнях, а в програмах зайнятості населення - окремі розділи: “Професійна орієнтація населення”.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1. Бондарчук К.П. Вдосконалення розподілу випускників шкіл по каналах професійної підготовки в навчально-виховних та вищих навчальних закладах // Зайнятість та ринок праці: Міжвід. наук. зб. Вип. 3. – К.: АТ “Українська видавнича група”, 1995. – – С. 225 – 229. _0,4 друк. арк.

2. Бондарчук К.П. Продуктивна зайнятість в умовах становлення соціально орієнтованої ринкової економіки // Україна: аспекти праці. – 1996. – № 7 - 8. – С. 8 – 11. - 0,5 друк. арк.

3. Бондарчук К.П. Професійне орієнтування як фактор забезпечення повної, продуктивної та вільно обраної зайнятості // Зайнятість та ринок праці: Міжвід. наук. зб. Вип. 4. – К.: ДКПП “Тіраж”, 1996. – С. 159 – 169. - 0,6 друк. арк.

4. Бондарчук К.П. Стан профорієнтаційної роботи у державній службі зайнятості