НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА БІБЛІОТЕКА УКРАЇНИ імені В.І. ВЕРНАДСЬКОГО

Бейліс Леонід Ілліч

УДК 070:02(477)”1991/2005”

Українська бібліотечна періодика 1991–2005 років:

основні тенденції розвитку

Спеціальність 07.00.08 – книгознавство, бібліотекознавство,
бібліографознавство

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній бібліотеці України імені В.І. Вернадського

Науковий керівник член-кореспондент Національної академії наук

України, доктор історичних наук, професор

Дубровіна Любов Андріївна,

Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, директор

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, старший науковий співробітник

Рудий Григорій Якович,

Президія НАН України, учений секретар сектору координації наукових досліджень у галузі природознавчих і суспільних наук науково-організа-ційного відділу Президії НАН України;

кандидат історичних наук, старший науковий співробітник

Воскобойнікова-Гузєва Олена Вікторівна,

завідувачка відділу бібліотекознавства Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського

Провідна установа: Харківська державна академія культури, кафедра

бібліотекознавства Міністерства культури і туризму України

Захист відбудеться 22 червня 2006 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.165.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) наук у Національної бібліотеки України імені В. І. Ве-рнадського за адресою: 03039, Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 3.

З дисертацією можна ознайомитись у читальному залі відділу бібліотекознавчої літератури Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського

Автореферат розіслано 18 травня 2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради

кандидат економічних наук А.О. Чекмарьов

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Процес становлення незалежної України супроводжується докорінними суспільними перетвореннями, властивими перехідному періоду. Ці зміни ґрунтовно впливають на стан закладів науки, освіти і культури, на процес їхньої адаптації до нових соціально-економічних умов. Паралельно формується інформаційне суспільство, швидко впроваджуються нові комп’ютерні технології, створюються електронні ресурси. Все це зумовило необхідність осмислення ролі бібліотек щодо трансформації їхніх соціальних функцій у сучасному суспільстві, формування нового професійного мислення, набуття сучасних навичок і знань, перепідготовки і рекваліфікації кадрів, створення загальнодержавної системи безперервної освіти тощо. Важливе значення у висвітленні та врегулюванні цих проблем мають бібліотечні професійні видання, зокрема періодичні, які мають стати засобом соціально-професійної комунікації та поширення знань, сприяти розвитку бібліотечної справи та науки, гуртувати бібліотечних фахівців як єдину соціально-професійну спільноту.

Актуальність проблеми полягає у тому, що протягом тривалого часу у вітчизняній історіографії переважали однобічні історичні концепції щодо функцій фахової бібліотечної періодики (далі ФБП), її складу і змісту. На часі створення комплексного, науково обґрунтованого дослідження української ФБП у системних зв’язках, визначення її типологічних, жанрових, змістовних особливостей, адресного призначення, ступеня її відповідності реальним інформаційним потребам, перспективам розвитку бібліотечної сфери в Україні. Нині вже накопичено певний досвід функціонування бібліотечної системи у новому періоді існування української ФБП, однак комплексний аналіз українських фахових журналів і видань журнального типу закономірностей виникнення, існування і розвитку ФБП за період, що досліджується, ще не здійснювався.

Стан розробленості проблеми. У наукових дослідженнях проблема розвитку української ФБП розкривалася лише фрагментарно. Окремим питанням феноменології ФБП, її функціональних особливостей присвячені праці А.С. Чачко. Загальну і не досить точну характеристику журналів “Бібліотечний вісник” (далі БВ) і “Вісник Книжкової палати” (далі ВКП) здійснила В. Сошинська. Окремі аспекти фахових бібліотечних видань – “Бібліотечної планети”, “Бібліосвіту” розглядаються у працях В. Агаркової, Т. Новальської.

Останнім часом публікуються тематичні огляди змісту часописів. Н. Маслакова здійснила огляд щодо історії бібліотек та історичних бібліотечних зібрань України (1993–2003) у журналі “Бібліотечний вісник”; А. Соляник висвітлила бібліотекознавчі розділи “Вісника Харківської державної академії культури"” за 1999–2002 рр. При становленні ФБП у 90-х роках побачили світ програмні статті щодо профілю, мети, завдань, читацької аудиторії часописів, де відбивалася точка зору засновників, редколегій, головних редакторів (А. Кобзаренко, Н. Кушнаренко, М. Слободяника, І. Якобсона, В. Шейка). У низці праць підсумувалися певні періоди розвитку часописів, серед яких роботи
А. Корнієнка, Н. Солонської, М. Слободяника. Однак і до сьогодні не існує комплексного дослідження процесу розвитку української ФБП періоду незалежності України в загально-історичному контексті як системного явища, її складових, функцій, типології, змісту, жанроутворюючих факторів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося в рамках дослідження Національної парламентської бібліотеки України “Соціальний портрет бібліотекаря”, (2000–2005 рр.) і входить у контекст теми “Технологія і організація формування і використання інформаційних ресурсів наукової бібліотеки” (2000–2004) (шифр 1.1.00-04) Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (далі НБУВ).

Мета дослідження: вивчити становлення системи української бібліотечної періодики 90-х років ХХ – початку ХХІ ст., визначити пріоритетні напрями її розвитку, відповідність інформаційним потребам фахівців та перспективам розвитку бібліотечної справи України.

Завдання дослідження:

всебічно і комплексно розглянути процес становлення і розвитку фахової бібліотечної періодики у зазначений період;

дослідити стан наукової розробки теми, зокрема щодо теоретичного доробку вітчизняних вчених у сфері методології та методів вивчення фахових наукових видань;

сформулювати поняття ФБП та уточнити термінологічні питання, пов’язані з метою дослідження;

визначити специфіку історіографії питання, розглянути позиції вчених щодо методології та методів вивчення бібліотечних фахових і наукових видань;

розкрити історичні передумови розвитку сучасної періодики, охарактеризувати основні етапи існування ФБП в Україні у ХХ ст. в контексті конкретної соціально-політичної ситуації;

проаналізувати структуру та зміст української ФБП 90-х років ХХ – поч. ХХІ ст., редакційний склад і авторів, охарактеризувати з точки зору бібліотекознавства досліджувані українські періодичні видання – журнали, наукові збірники і інформаційні бюлетені;

здійснити типологічний аналіз документальних джерел наукової інформації (далі ДДНІ), а також склад і зміст, системні зв’язки між бібліотечними фаховими журналами;

дослідити стан бібліотечної періодики, тенденції її розвитку, запропонувати шляхи вдосконалення системи періодичних видань.

Об’єкт дослідження: українська бібліотечна періодика та її складові – фахові бібліотечні журнали України, наукові бібліотечні збірники, бюлетені.

Предмет дослідження – закономірності і тенденції розвитку системи фахової бібліотечної періодики в Україні, динаміка її змістовного наповнення, структура, типологічні ознаки, авторський склад.

Методи дослідження базуються на основоположних принципах історичної науки – історизмі, об’єктивності, а також загальнонаукових методах аналізу і синтезу, класифікації. У роботі використано ретроспективний, проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний, джерелознавчий, бібліотекознавчий та статистично-аналітичний методи.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що:

здійснено аналіз ступеня вивчення історії ФБП в Україні та джерельної бази дослідження в ретроспекції та на сучасному етапі;

дано комплексну характеристику українських бібліотечних видань як видів ФБП: журналів, наукових збірників, інформаційних бюлетенів з точки зору їхньої типології, змісту, авторського складу, складу редакцій, колегій, внеску науковців у розвиток періодичних видань;

встановлено бібліотекознавчі параметри системи фахових бібліотечних журналів, за допомогою яких визначено конкретне місце періодичного видання за ознаками, профілем, змістом, значенням для сучасного розвитку бібліотек та бібліотечної справи;

здійснено типологізацію наукових статей у процесі вивчення ДДНІ, визначено жанри наукових статей у фаховій бібліотечній періодиці, розглянуто проблему жанростворюючих факторів;

досліджено поняття застарілості і актуальності змісту наукових статей, проаналізовано відповідність часописів сучасним завданням бібліотекознавства та існуючі “лакуни” у проблематиці, доцільність започаткування нових видань;

доведено причинно-наслідковий зв’язок розвитку української ФБП з реальним соціально-економічним станом держави, який безпосередньо впливає на стан бібліотечно-соціальної інституції (БСІ). Встановлено зв’язки між процесами трансформації бібліотек, змінами в інформаційних запитах бібліотекарів і розвитком національної системи фахових бібліотечних видань.

Практичне значення. Впровадження результатів дослідження реалізовано під час заснування, створення концепції і системи наукової підготовки бібліотечного часопису “Бібліотечна планета”. Його результати сприяють формуванню і вдосконаленню редакційно-видавничої та маркетингової політики щодо фахових періодичних видань, розвитку системи цих видань в цілому. Введення та обґрунтування окремих типологічних понять має позитивний вплив на вивчення ДДНІ.

Особистий внесок здобувача. Автор всебічно дослідив основні тенденції розвитку української бібліотечної періодики у період 1991-2005 рр. Викладені положення та висновки дисертації належать дисертанту одноосібно.

Апробація результатів дисертації. Здобувач виклав положення дисертації на міжнародних конференціях – “Вузівські бібліотеки на порозі ХХІ століття: Впровадження нових технологій” (Київ, НТБ НТУ України "КПІ", 1998) “Бібліотечно-інформаційний сервіс” (Київ, НБУВ, 2001), “Професійний імідж бібліотекаря” (Київ, НБУВ, 2002), “Інноваційна діяльність – стратегічний напрям розвитку наукових бібліотек інноваційного суспільства” (Київ, НБУВ, 2003), на галузевому науково-практичному семінарі бібліотекарів освітянських закладів “Тенденції розвитку освітянських бібліотек: історія, сучасний стан і перспективи” (Київ, ДНПБ України, 2002)

Публікації. Основний зміст викладено здобувачем у 9 одноосібних статтях і одній – у співавторстві, з них 5 одноосібних – у фахових виданнях, що увійшли до переліку ВАК України.

Структура дисертації підпорядкована змісту проблеми, поставлені меті та завданням дослідження і складається із вступу, чотирьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг – 198 сторінок, основний текст – 181 сторінка, список використаних джерел – 179 позицій на 17 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено її об’єкт і предмет, сформульовано мету та завдання дослідження охарактеризовано теоретико-методологічні засади, методи дослідження, визначено наукову новизну, практичне значення.

У першому розділі “Джерельна база та історіографія дослідження” з підрозділами “Джерельна база дослідження” та “Історіографічні аспекти дослідження фахової періодики” розкриваються визначені у назві питання. Основною джерельною базою дослідження слугували такі фахові періодичні видання 90-х років ХХ – початку ХХІ ст. як журнали: “Бібліотечний вісник” (далі БВ), “Вісник Книжкової палати” (далі ВКП), “Бібліотечна планета” (далі БП), “Світ дитячих бібліотек” (далі СДБ), “Бібліотечний форум України” (далі БФУ), “Бібліотекознавство. Документологія. Інформологія” (далі БДІ). До фахових періодичних видань ми відносимо й наукові збірники Харківської державної академії культури і мистецтв, Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського, Київського національного університету культури і мистецтв, Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника, що видаються періодично як щорічники або в якості неперіодичних видань, що продовжуються. До того ж, існує низка видань журнального типу, зокрема, інформаційних бюлетенів, які випускаються державними або обласними універсальними науковими бібліотеками і також є виданнями, що продовжуються. Історичну ретроспективу представлено журналами “Книгарь” (1917–1920 рр., Київ), “Книга” (1923–1924, Харків), щорічним збірником наукових статей “Бібліотекознавство і бібліографія” (1966–1992, Харків). Для порівняльного аналізу залучаються відповідні російські фахові періодичні видання. Деякі з них (“Библиотекарь”, “НТБ”, “Библиография”, “Библиотековедение”) фактично мали статус всесоюзних (колишнього СРСР). Важливим джерелом для дослідження є архівні матеріали, що зберігаються у фондах Інституту рукопису НБУВ (далі ІР НБУВ) і дають змогу в історичному контексті простежити розвиток фахових періодичних видань у ХХ ст. Такими архівними джерелами є, зокрема, – архівний фонд Українського наукового інституту книгознавства (далі УНІК) (Ф. 47); особовий архів першого директора Всенародної бібліотеки України при УАН-ВУАН (далі ВБУ) С.П. Постернака (Ф. 52) – виступи, статті, офіційні документи, пов’язані з розбудовою ВБУ, листування, проекти заснування періодичних видань, архіви ФБП.

У другому підрозділі розглянуто важливі для дослідження аспекти звернення дослідників до проблематики фахової періодики. Усі праці умовно розглядаються у наступних змістовних групах: а) програмні або ж установчі статті редакційних колегій та головних редакторів періодичних видань, зокрема, М.Сенченка, А. Кобзаренко, М. Слободяника і І. Якобсона, В. Шейка і
Н. Кушнаренко, А. Корнієнка та ін., у яких попередньо визначається профіль видання, висвітлюється його характер і адресність, окреслюються проблематика і коло питань бібліотечної галузі в сучасному українському суспільстві, подається нова парадигма в умовах інформатизації держави, взаємодії бібліотекознавства, документознавства, інформології, інших споріднених наук; б) статті-огляди, де вміщено розгорнуту характеристику окремих українських періодичних видань з бібліотекознавства та суміжних дисциплін, тематичні огляди. Точка зору автора даної дисертації базується на його розвідці щодо висвітлення теми консолідації бібліотекарів і підвищення іміджу бібліотечної галузі у журналі “Бібліотечний вісник”, тематичному огляді статей з історії бібліотек та книжкових зібрань журналу БВ за 1993–2003 рр., здійсненому Н. Маслaковою, аналітичному огляді шести випусків “Вісника Харківської державної академії культури” (1999-2002), зробленому А. Соляник; в) розвідки щодо феноменології фахової періодики, її функціональних особливостей. У статтях А. Чачко розглянуто ФБП як окремий об’єкт бібліотекознавчих досліджень в контексті розвитку комунікаційних функцій сучасного суспільства, консолідації бібліотечної спільноти, віддзеркалення інноваційних процесів у технології, науці та практиці тощо. Низку питань розглянуто в статтях В.Є. Сошинської, однак вона тільки узагальнено характеризує фахові періодичні видання без уточнення певних проблемно-тематичних співвідношень і пріоритетів, а іноді її твердження є спірними або беззмістовними; г) статті про роль фахової періодики в системі інформаційних запитів бібліотечних фахівців, їх безперервної освіти.

Значний інтерес викликають запропоновані Науково-дослідним центром періодики при Львівській науковій бібліотеці ім. В. Стефаника НАН України (далі ЛНБ) методи дослідження періодики (бібліографічно-статистич-ний, біобібліографічно-нарисовий, історико-аналітичний, жанрово видовий, хронологічно-проблемний, тематично-монографічний).

Проблемі формування національної системи ФБП було присвячено „круглий стіл” в рамках міжнародної наукової конференції „Професійний імідж бібліотекаря інформаційного суспільства” (2002 р.) в НБУВ, про що йдеться у статті О. Воскобойнікової-Гузєвої. В працях дисертанта, крім висвітлення змісту і проблематики періодичних видань, ставляться питання добору авторів, специфічні для кожної статті завдання, методи контент-аналізу наукового журналу тощо. У статті дисертанта вперше розглянуто інформаційні бюлетені як різновид ФБП; г) дослідження ролі фахової періодики в системі інформаційних запитів бібліотечних фахівців, їхньої безперервної освіти.

Другий розділ “Історично-методологічні засади вивчення фахової бібліотечної періодики”, складається з підрозділів 2.1. “Українська фахова бібліотечна періодика з 1917 по 1993 рік”, 2.2. “Інформаційні потреби бібліотечних працівників як фактор функціонування і розвитку фахової періодики”, 2.3. “Методологічні аспекти дослідження фахової бібліотечної преси в історичному ракурсі”. У першому підрозділі розкрито історію та основні етапи розвитку фахових книгознавчих та бібліотечних видань, що виходили в Україні в ХХ ст., починаючи з 1917 по 1993 рр. У 20-30 роки науково-професійна діяльність плеяди вчених віддзеркалювалася в низці книгознавчих часописів (близько 25 назв), де розглядалися і питання ФБП. Помітним явищем був журнал “Книгарь” (Київ, 1917–1920), що містив різносторонню бібліографічну, культурологічну і книговидавничу інформацію, огляди і рецензії стосовно поточного літературного процесу і, зокрема, матеріали щодо бібліотечної справи. Аналогічну будову мав журнал “Книга” (Харків, 1923–1924), хоча й з відповідним заідеологізованим контекстом.

Значним внеском у розбудову ФБП стали видання ВБУ (нині НБУВ): “Книжний вісник” (1919), “Бібліотечний журнал” (1925–1926), “Бібліотечний збірник” (1926–1927), “Журнал бібліотекознавства та бібліографії” (1927–1930), де згуртувалися провідні бібліотекознавці того часу: Д. Балика, М. Сагарда, О. Полулях, В. Козловський, М. Ясинський, Г. Житецький, Б. Зданевич,
Л. Биковський та ін., які зіграли значну роль у формуванні ФБП. Велике історичне і науково-теоретичне значення мав журнал “Бібліологічні вісті” (1923-1930) Українського наукового інституту книгознавства (УНІК). Редактором часопису був видатний книгознавець і бібліотекознавець Ю.О. Меженко. Однак встановлення тоталітарної влади і політичні репресії зупинили активний розвиток ФБП в Україні. В дисертації розглядаються і інші видання, зокрема, “Путь к коммунизму”, “Бібліотека у соціалістичному будівництві”, “Радянська бібліотека”, “Соціалістична культура”, “Журнал Бібліотеки Академії наук”, де публікувалися статті з питань будівництва бібліотечної справи, написані на засадах радянської ідеології. Щорічний науковий періодичний збірник “Бібліотекознавство і бібліографія” (1964–1992) Харківського інституту культури виходив протягом 28 років і був єдиним фаховим бібліотечним виданням в Україні, де були репрезентовані основні напрями, теорія і практика бібліотечної діяльності в контексті радянської бібліотечної справи та бібліографії.

У другому підрозділі дисертант стверджує, що починаючи з 20 років ХХ ст. в Радянському Союзі розвиток фахової періодики був пов’язаний із вивченням інформаційних запитів бібліотечних працівників, що змінювалися у різні історичні періоди. У дослідженні цього напряму вирізняються наукові праці російських вчених К. Артеменко, О. Висоцької, Л. Хайцевої. Серед українських вчених і фахівців, які науково опрацювали це питання, назвемо А. Чачко,
Л. Ляшенко, Т. Макаренко, Г. Ковальчук, Л. Галюк, А. Перепечу, Т. Новальську. Їхні праці, зокрема, свідчать про те, що розвиток системи фахової бібліотечної періодики знаходиться у прямій залежності від інформаційних потреб бібліотечних працівників.

Непоодинокі дослідження показали, що професійне читання залежить від конкретної ділянки роботи і характеру діяльності: чим вище посада, тим ширше коло запитів; рядові фахівці переважно цікавляться тими процесами, якими вони зайняті. Теоретичні матеріали більшою мірою цікавлять керівників бібліотечних установ і підрозділів, методистів, ніж інші категорії бібліотечних фахівців. Керівники мають і більшу читацьку активність щодо бібліотечної фахової літератури і періодики зокрема. Різкий злам, що відбувся у соціально-політичному і економічному житті України з набуттям нею незалежності, а також стрімке запровадження новітніх технологій, початок процесу трансформації бібліотек привели до значного розширення кола інтересів бібліотекарів і помітно змінили їхнє ставлення до окремих періодичних видань. Якщо до 90-х років минулого століття їх особливо цікавили такі питання, як удосконалення форм масової пропаганди книги, запровадження нових форм роботи, серед яких виїзні читальні зали, бригадний абонемент, виставки однієї книги. експрес-виставки, виставки-діалоги, виставки-дискусії тощо, а також пропаганда бібліотечних і інформаційних знань, то після вказаного рубежу провідними стають теми фінансування, репертуару послуг, включаючи платні, питання фінансування, фандрейзингу, маркетингу, комп’ютеризації, роботи в електронних комунікаційних мережах тощо. Підвищується авторитет таких видань як “НТБ”, “Библиотековедение” і, що дуже важливо, знаходять своє місце в системі розповсюдження професійної інформації і новостворені українські періодичні видання “Бібліотечний вісник”, “Вісник Книжкової палати”, “Бібліотечна планета”, а згодом і інші.

У 2002–2003 роках було здійснено опитування “Український бібліотек-кар – читач”, яке засвідчило, що нині працівники підрозділів, що обслуговують, звертаються до фахових періодичних видань більш активно. Так, 72% опитаних (321) регулярно читають “Бібліотечний вісник”, “Бібліотечну планету”, “Вісник Книжкової палати”, “Бібліосвіт” (бюлетень ДБЮ України), “Бібліотеку”. За даними Н. Козій, майже 90% всіх, хто викладає бібліотечно-інформаційні дисципліни, користуються періодичними виданнями постійно і в навчальному процесі, і для всіх форм наукової роботи.

У третьому підрозділі доведено, що друга половина 70-х – початок 90 років минулого століття були позначені зростанням наукового інтересу до фахової бібліотечної преси. Зокрема, російські дослідники Н.Г. Гордон та С.В. Петрова вперше визначили сукупність періодичних видань як систему, яка має свою структуру і закономірності розвитку, спільність функцій, мети і аудиторії. Розглядалася проблема співвідношення спеціалізації і універсалізації у галузевому виданні. Основні вузлові питання, напрями дослідницької роботи з цієї теми, а також методологічні підвалини були окреслені у роботах А.С.Чачко в рамках розробленої нею системи підходів до бібліотечної професіології як окремої дисципліни бібліотекознавчого циклу. Вчена розглядає бібліотечні друковані видання як “системний об’єкт у типологічному, проблемно-тематичному і регіональному аспектах”. У працях вчених активно розглядається проблема ефективності бібліотечної преси. З’ясовується функціональна призначеність фахової періодики, яка визначається зокрема як інформуюча, пропагандистська, виховничо-освітня, дослідницька, організаторська. А. Чачко вважає суттєвим фактором “регулятивно-нормативні можливості професійної преси, її об’єднавчі функції, спроможність підвищувати рівень самосвідомості і самооцінки бібліотекарів”, “формування та розвиток професійної етики, норм, правил, професійної мови, настанов, інтересів”. Система фахових видань покликана сприяти формуванню бібліотекарів як єдиної соціально-професійної групи, а також забезпечити безперервність подальшої (сьогоднішній термін – післядипломної) освіти бібліотекарів.

У цей же період розширялися і поглиблювалися уявлення вчених щодо методологічних аспектів вивчення фахової періодики, які, зокрема, полягали у тому, що є необхідним вивчення змісту спеціальних видань, професійного читання бібліотекарів, стосунків між читачем-бібліотекарем та його професійним друкованим органом" Запроваджувався функціональний метод дослідження, з’ясовувалася роль статистичних методів, вдосконалювався понятійно-термінологічний апарат. В той же час вивчення ФБП як системи не досягло необхідної міри конкретизації.

Третій розділ “Зародження і розвиток системи української фахової бібліотечної періодики з часу здобуття незалежності” складається з трьох підрозділів: 3.1. “Бібліотечні бюлетені як прототип чи модель журналу (огляд з точки зору типології, змісту, жанру, структури, призначення)”, 3.2. “Українські бібліотечні журнали 1993-2003 рр.”, 3.3. “Фахові бібліотечні наукові збірники України. Тут аналізуються інформаційні бюлетені обласних універсальних наукових бібліотек України, де розкривався практичний досвід бібліотечних закладів. Першим таким виданням став бюлетень Державної бібліотеки України для юнацтва “Бібліотеки України – юнацтву. Досвід. Проблеми. Перспективи” (1992) (з 1997 р. виходить під назвою “Бібліосвіт”).

У другому підрозділі досліджуються українські фахові журнали за 1993–2005 рр. (БВ, ВКП, БП, СДБ, БФУ, БДІ) з точки зору призначення, змісту, структури. Відкриває новий період в історії ФБП у 1993 р. видання НБУВ “Бібліотечний вісник” – часопис науково-теоретичний і практичний. Основ-ний масив матеріалів носить науково-теоретичний характер. У Віснику у багатьох наукових статтях, розкриваються основні напрями наукової діяльності НБУВ у питаннях формування і використання інформаційних ресурсів та процеси інформатизації наукових бібліотек, створення національної біблі-ографії, висвітлюється розвиток української біографістики, питання інформа-ційно-аналітичної діяльності, розглядаються технології збереження, консервації і реставрації бібліотечних фондів, публікуються матеріали з вивчення і видання української історико-культурної спадщини, бібліотечної освіти. Значне місце займають наукові досолідження з історії бібліотек та бібліотечної справи, подано персоналії видатних бібліотечних діячів минулого та сьогодення. Останнім часом питома вага прикладних матеріалів збільшилася і вони можуть бути використані великими публічними бібліотеками (державними, ОУНБ), де створюються електронні інформаційні ресурси, вирішуються питання каталогізації та системитизації, збереження історико-культурних фондів.

Журнал “Вісник Книжкової палати” засновано 1996 року. Тут висвітлюються питання вивчення історії бібліотечної і видавничої справи України, української бібліографії; результати досліджень у галузі книговидання й книгорозповсюдження; проблеми визначення й впровадження в практику роботи бібліотек та інформаційних центрів україномовних класифікаційних систем, розробки предметних рубрикаторів, пошукового тезауруса державною мовою; створення національного формату бібліографічних записів у машинозчитувальній формі для бібліотек та інформаційних центрів України тощо. Вивчення показало, що у Віснику висвітлюються питання технології обслуговування, форми організації фахової освіти, висвітлюється світовий бібліотечний досвід, проблеми менеджменту тощо.

Часопис “Бібліотечна планета”, започаткований Національною парламентською бібліотекою України у 1998 р., характеризується практичною спрямованістю і орієнтований на широке коло бібліотекарів. Це видання покликане сприяти здійсненню НПБ України її функції методичного центру, створити трибуну соціального і професійного захисту бібліотекарів. На його шпальтах обговорюються питання організації бібліотечної справи в нових умовах, новації бібліотечного і довідково-бібліографічного обслуговування, особливості бібліотечної професії, питання фахової освіти, висвітлюється хроніка бібліотечного життя України, розповідається про ювілеї бібліотек, персоналії, події. У наукових статтях теоретично обґрунтовуються аспекти практичної бібліотечної діяльності, і цей напрям домінує.

Журнал “Світ дитячих бібліотек” існує з 2002 р. як спільний орган Української асоціації працівників бібліотек для дітей та Державної (нині – Національної) бібліотеки України для дітей. Видання визначено як “науково-методичне” з практичним спрямуванням щодо специфічних питань розвитку бібліотек для дітей. Тут подається інформація про поточні події в бібліотеках для дітей всіх рівнів, методичні матеріали, сценарії масових заходів і конкурсів, результати соціологічних досліджень, висвітлюється досвід окремих бібліотек.

Часопис “Бібліотечний форум України” заснований у 2003 р. ТОВ “Науково-виробниче підприємство “Ідея”, яке в основному займається комерційним книгорозповсюдженням, включаючи і періодику. Це науково-практичне, рекламне видання, орієнтоване на бібліотеки різних видів і форм власності, висвітлює загальні питання їхнього розвитку, надає відомості щодо надходження нової літератури до НВП “Ідея”.

Журнал “Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія” заснований Державною академією керівних кадрів культури і мистецтв у лютому 2004 р. як науковий щоквартальний журнал. Пріоритетом видання є комплексне відображення споріднених проблем розвитку бібліотекознавства, документознавства, інформології та висвітлення теоретичних засад цих наук і їхнього впливу на практику, проблеми інтеграції наук інформаційно-документного циклу, аналіз спільного і особливого у теоретико-методологічних засадах тощо. Журнал висвітлює різноманітне коло питань щодо організації і розвитку наукового процесу в колі документознавчих і бібліотекознавчих дисциплін, підготовки кадрів і створення сучасних навчальних програм і курсів, запровадження сучасної технології в інформаційно-бібліотечну галузь і філософського осмислення сучасного стану інформаційного суспільства, історії та теорії бібліотекознавства.

Таким чином, зроблено висновок, що склалася система, що характеризується як профільністю, так і взаємодоповнюваністю усіх названих періодичних видань. Разом з тим, багато загальних питань висвітлювалося в усіх виданнях ФБП, що свідчить про співіснування профільності і поліфункціональністі.

У третьому підрозділі досліджуються бібліотечні наукові збірники України. “Наукові праці Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського” (далі НП НБУВ) (з 1998). У випусках 1–4 питання бібліотекознавства і бібліографії були лише часткою загального комплексу книгознавчих питань. Починаючи з п’ятого випуску переважна більшість статей присвячується бібліотечній тематиці, публікуються наукові праці, апробовані на щорічних міжнародних конференціях НБУВ. Спектр бібліотекознавчих питань є дуже широким: сучасні бібліотечні технології, організація обслуговування різних категорій користувачів за фаховою ознакою, формування, вивчення і використання інформаційних бібліотечних ресурсів, розвиток бібліотечно-інформаційного сервісу, правового забезпечення управління та використання бібліотечних ресурсів; проблемам збереження фондів тощо. За змістом, науковим діапазоном, регіональним охопленням, науковим статусом авторів – найбільш значний науковий збірник у бібліотечній галузі.“

Вісник Харківської державної академії культури. Бібліотекознавство. Документознавство. Інформатика”, започаткований 1999 року, виходить замість щорічника “Бібліотекознавство і бібліографія”, що видавався цією ж установою у 1966-1992 роках (тоді – Харківський інститут культури). Тематично нове видання є значно ширшим, суміжно галузевим. Будується на сучасній світоглядній і загальнокультурологічній основі. Серед бібліотекознавчих або профільно близьких тем (бібліографія, бібліотечна освіта, окремі роботи з інформатики, документознавства) виділяються праці з історії бібліотек і бібліотекознавчої школи Харкова; з теорії, історії та термінології книгознавства; розглядаються проблеми організації бібліотечних фондів; новітніх інформаційних технологій; бібліотечної фахової освіти.

У наукових збірниках КНУКіМу “Соціально-психологічні проблеми бібліотечної професіології, менеджменту та маркетингу послуг” (1996), “Бібліотечна наука, освіта, професія у демократичній Україні” (1998-2002) приділяється увага питанням педагогіки, психології та соціології, прослідковується зв’язок бібліотек з інформаційними і комунікативними потребами суспільства і окремої особистості. Читач визнається “центральною постаттю” бібліотечної справи, а бібліотека – демократичним інститутом, що має сприяти розкриттю особистості. Авторами збірника в основному є професорсько-викладацький і аспірантський склад КНУКіМу.

З 1992 року замість тематичних збірників наукових праць Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України (1972–1990) виходить друком видання “Записки Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника”. В структуру Записок традиційно входить розділ “Книжкові й рукописні фонди”, бібліографія україніки, “Стефаніківські читання” матеріали відповідних традиційних студій, що регулярно відбуваються в бібліотеці. Є окремі роботи з бібліотекознавства, бібліографії і книгознавства.

Аналізу “Окремих книгознавчих аспектів вивчення бібліотечних фахових видань” присвячено четвертий розділ, що складається з підрозділів
4.1. “Елементи типологічного опису професійних журналів на прикладі українських часописів”, 4.2. “Наукові статті як різновид джерел документальної наукової інформації (ДДНІ): типологізація (на матеріалі наукових збірників “Бібліотекознавство і бібліографія” та “Вісника Харківської державної академії культури. Бібліотекознавство. Документознавство. Інформатика)”, 4.3. “Типологічні критерії оцінки актуальності-застарілості наукових розвідок на матеріалі збірника "Бібліотекознавство і бібліографія"”.

Системно розкриваються елементи типологічного опису журналів. Пропонується три блоки описових компонентів: 1. "Обсягова" співвіднесеність із галуззю діяльності чи знання, зокрема: журнал – галузевий, спеціальний (обслуговує частину галузі); галузевий (обслуговує галузь); суміжно-галузевий (обслуговує суміжні галузі, наприклад: книгознавство, бібліотекознавство, бібліографія); міжгалузевий (обслуговує близькі, але самостійні галузі діяльності або знання); 2. Науково-практична орієнтація: журнал – науково-теоретичний; науково-прикладний; науково-теоретичний та прикладний; практичний інформаційний; практичний інноваційний; практичний рекламний. 3. Конкретизація адресності: журнал універсальний; для … (наукових бібліотек; бібліографів; бібліотек, які обслуговують дітей тощо).

Досліджено наукові статті як різновид джерел документальної наукової інформації (ДДНІ) та здійснено їхню типологізацію. Питання щодо систематизації джерел документальної наукової інформації (ДДНІ) і ознак, що можуть бути покладені в її основу, розкриває у своїх працях С. Кулешов, який запропонував ієрархію систем і підсистем ДДНІ (видання – стаття – наукова стаття). Ми додаємо диференціюючі ознаки, які спрямовуються на інтелектуальну співтворчість читача як особистості, а не на читацьку категорію (у С. Кулешова: спеціаліст, неспеціаліст, учень). Інтелектуальна співтворчість сполучається з певним емоційним станом автора і читача (згода-незгода, байдужість, заздрість, обурення). Такий інтелектуально-емоційний діалог зрештою і є джерелом жанрової спрямованості публікації, береться до уваги і певний тематичний ракурс: визначення методики, набуття фаху, підвищення престижу професії, актуалізація знань, потрібних бібліотекарю, вивчення стану і постановка проблем, розгляд зарубіжного досвіду. Пропонується виокремлення таких типів статей: феноменологічні дослідження, системно-дефініційна творчість (упорядження), концептуально-критичне співставлення, упорядкована фактографія, прогностично-концептуальні розвідки, власне постановка проблем.

Визначено типологічні критерії оцінки актуальності-застарілості наукових публікацій. Для зручності наукового дослідження поняття "застарілість" доцільно диференціювати або типологізувати. Зокрема, можна розрізняти: застарілість формулярну – обов’язкову для того історичного часу, – прив’язка публікації на її початку, а іноді і в кінці до контексту висловлювань класиків

марксизму-ленінізму, партійних керівників і партійних документів; застарілість проблемно-тематичну – віддзеркалення реалій і процесів, що не є актуальними у нашому часі; застарілість концептуальну – віддзеркалення застарілих технологій (керівництво читанням, створення довідково-бібліографічного апарату лише у традиційному режимі і т. ін.), а також віджилих ідеологем; застарілість фактографічно-статистичну – використання фактів і цифр, що втратили відповідність сучасному стану або чинність і які не розглядаються в історичному контексті. Відповідно можна конкретизувати та типологізувати і рівень актуальності матеріалів, але уже у іншій площині, розрізняючи актуальність повну, часткову, асоціативну і відносно-історичну.

У загальних висновках викладено такі основні підсумки роботи над темою:

1. Під поняттям фахової бібліотечної періодики як об’єкту дослідження ми розуміємо систему видань періодичних, або тих, що продовжуються, які мають постійно-діючий вплив на бібліотечну галузь і власну творчу програму, включаючи концептуальні підходи, профіль проблематики, коло авторів, структуру. Це характерно для журналів, що виходять періодично, видань журнального типу (бюлетенів) та збірників наукових праць, що видаються періодично як щорічники, або в якості видання, що продовжується. Широке коло бібліотекознавчих питань щодо теорії і практики, суміжних галузей науки об’єднує: а) журнали: “Бібліотечний вісник”, “Вісник Книжкової палати”, “Бібліотечна планета” , “Світ дитячих бібліотек”, “Бібліотечний форум України”, “Бібліотекознавство. Документологія. Інформологія”; б) наукові збірники ХДАКіМ, НБУВ, КНУКМ, ЛНБ; в) інформаційні бюлетені, що випускаються державними або обласними бібліотеками. Робиться висновок, що незважаючи на існування попередніх досліджень з окремих питань історіографічний огляд опублікованих праць з теми засвідчує незадовільний стан її наукового опрацювання.

2. Встановлено, що основні етапи розвитку ФБП пов’язані з досвідом створення ФБП в різні періоди та сприятливими умовами для стрімкого їхнього розвитку в 90-х роках ХХ ст. Перший період розвитку ФБР (1917 – кін. 1920 рр.), репрезентований такими часописами як “Книгарь” (Київ, 1917–1920 рр.), “Книга” (Станіслав), “Книга” (Харків), “Бібліологічні вісті” (Київ, УНІК). Він представлений такими провідними вченими та просвітниками як Іларіон Свєнціцький, С. Кондра, А. Бем, Іг. Житецький, Ю. Меженко, Д. Балика, В. Козловський, М. Сагарда, М. Ясинський, О. Полулях, Б. Зданевич, Л. Биковський. Створено засади національної системи ФБП. Другий період (кінець 20-х – 60-і роки) характеризується відсутністю ФБП, ідеологічного контролю над бібліотекою як соціальної інституції, нівелюванням національних особливостей, української фахової періодики. Третій період починається у 60-х роках з так званої “відлиги” і закінчується у 90-х рр. ХХ ст. і представлений в Україні єдиним ФБП – щорічником “Бібліотекознавство і бібліографія”, а також невеликою кількістю російських видань, що мали статус всесоюзних. Здобуття Україною незалежності привнесло новий зміст у процес створення і видання ФБП, спричинило значне розширення фахових, інформаційних потреб бібліотекарів, і відповідне розширення репертуару, оновлення тематики цих видань.

3. Визначено, що специфічність ФБП як джерела книжкового типу випливає із її функцій. Вона має такі особливості, як: тематично-адресова сегментованість в загальному інформаційному просторі; аспектологічний принцип організації друкованого матеріалу: рубрики, підрубрики, тематичні сторінки, колонтитули тощо; широкий діапазон жанрової приналежності статей: наукові огляди, розвідки, дискусії, публіцистика, хроніка, практичний досвід і методичні рекомендації і інструкції; законодавче забезпечення діяльності бібліотек, термінологічні питання; пошук індивідуального обличчя видання, індивідуальна проблематика професійних комунікацій, спадковість у структурі та оформленні; стабільні авторський склад, адресність; співвідношення науково-теоретичного і практичного підходів. Їй притаманні залежність від тематично-проблемної кон’юнктури, пошук актуальних тем та інновацій.

4. Встановлена причинно-наслідкова залежність між ідеологічними і соціальними перетвореннями 90-х років, здобуттям незалежності Україною, розвитком ринкових відносин та інформатизації, новими умовами функціонування бібліотек як суспільно значущої інституції та трансформацією цих закладів і відчутними змінами в інформаційних запитах бібліотекарів. Вони набули вираження у підвищенні уваги до проблем технології, менеджменту, фандрейзингу, до необхідності створення нових послуг і вдосконалення обслуговування користувачів в умовах конкуренції, нової технології, пов’язаної із запровадженням комп’ютеризації і електронно-комунікаційних мереж, включенням до складу фондів документів на електронно-оптичних носіях тощо.

5. Встановлено, що фахові бібліотечні видання, починаючи з 90-х років минулого століття, мали відомчий характер і займали свою нішу у фаховому інформаційному середовищі, виходячи із своїх можливостей у доборі автури і формуванні тематично-проблематичної спрямованості. Так, БВ (НБУВ) акцентує увагу на науковій розробці актуальних проблем наукових бібліотек, розвитку фондів, інформаційних ресурсів та новітніх технологій, інформаційно-аналітичній діяльності, розкритті та збереженні унікальних фондів, історії бібліотек. ВКП (УКП) віддає певні пріоритети питанням систематизації і каталогізації, історії української бібліографії. Журнал БП (НПБУ) звернувся до актуальної проблематики визначення змісту і напрямів роботи публічних бібліотек, запровадження новітньої технології, менеджменту, пошуку альтернативних джерел фінансування, способів підвищення іміджу бібліотек і їхнього значення у формуванні регіональних інформаційних ресурсів тощо. Журнал СДБ досить чітко знаходить власний тематичний напрям як внутрішньогалузевий чи науково-практичний журнал бібліотек для дітей. БФУ виконує функції з’єднувальної інформаційної ланки між книготорговими організаціями і бібліотеками. Науковий часопис БДІ розкриває інтеграційні питання бібліотекознавства та комплексу інформології і документознавства.

6. Показано, що українські наукові збірники розкривають широкий спектр питань, включаючи загальні і прикладні проблеми бібліотекознавства, бібліографознавства і документознавства; збірник КНУКіМ “Бібліотечна наука, освіта, професія у демократичній Україні” здійснює це у контексті психології, педагогіки і соціології, “Вісник Харківської державної академії культури. Бібліотекознавство. Документознавство. Інформатика” – у загальному культурологічному аспекті, збірник “Наукові праці Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського” є методологічно універсальним виданням.

7. Розглянуті як вагома складова ФБП фахові бюлетені , що випускаються як державними, так і обласними науково-методичними центрами. Вони, як правило, містять практичні матеріали і можуть слугувати джерелом і ретранслятором для загальноукраїнських видань. Аналіз інформаційних бюлетенів свідчить, що вони стають важливою складовою системи підвищення кваліфікації і професійного вдосконалення бібліотекарів, характеризуються гнучкістю у принципах добору матеріалу та видовому аспекті (журнального типу, дайджести, реферативні, збірники) тощо. Можливі також і змішані форми та об'єднання під однією назвою декількох типів.

8. Доведено, що система фахових періодичних видань України є відкритою, вона має можливості для кількісного та якісного зростання. Проведені опитування спеціалістів (методами Інтернет-конференцій, анкетування), а також тематичних круглих столів) свідчать про те, що фахова періодика користується попитом у всіх регіонах України, однак, відчувається потреба спеціалістів у практичній інформації, у програмних, нормативних документах, у юридичному та технологічному консалтингу, публікаціях із зарубіжної фахової преси.

9. Функціональний метод дослідження фахової бібліотечної періодики (в аспекті документальних джерел наукової інформації, за С. Кулешовим) доцільно розглядати не тільки в площині її оцінки з боку певної категорії вчених (підхід А. Чачко), а й з точки зору жанрової приналежності окремих документів, вирізняючи такі жанри як феноменологічні дослідження, системно-дефініційна творчість (упорядження), концептуально-критичне співставлення, упорядкована фактографія, прогностично-концептуальні розвідки тощо.

10. Оскільки критерій застарілості ДДНІ є одним з найважливіших для оцінки ДДНІ та їх використання, дисертантом пропонуються такі робочі поняття: “застарілість формулярна”, “застарілість проблемно-тематична”, “застарілість концептуальна”, “застарілість фактографічно-статистична”.

11. Оцінюючи стан бібліотечної періодики і тенденції її розвитку, слід зазначити, що в цілому склалася органічна, повноцінна, демократична та гнучка система ФБП, де кожний типовий елемент має свої особливі функції, змістовну специфіку, адресність. Разом з тим, відчувається надто вузьке для України коло авторів, здатних висвітлити актуальні проблеми, що призводить до паралелізації проблематик і тем, подекуди знижені вимоги до наукової або практичної якості матеріалів. Практика проведення науково-практичних конференцій, зокрема тих, що щорічно відбуваються на терені Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, свідчить про доцільність підвищення координації у підготовці і випуску ФБП і запровадження таких науково-організаційних заходів як, наприклад, створення міжвідомчої координаційної ради з питань фахової періодики, постійно діючого семінару або круглого столу на бібліотечних форумах тощо. Необхідно також розвивати методологічний та методичний апарат бібліотекознавчих досліджень, запроваджуючи нові діючі методи оперативного аналізу розвитку періодики, в тому числі типологізований науковий опис кожного видання, який може складатися з трьох блоків: "обсягова" співвідносність із галуззю діяльності чи знання; науково-практична орієнтація; конкретизація адресності. Науковий підхід також потребує розвитку системи методик