ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

БЕХ МАРІЯ СТЕПАНІВНА

УДК 334.732: 631.115.8

ФОРМУВАННЯ РИНКОВИХ ВІДНОСИН В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ ЕКОНОМІКИ НА ОСНОВІ КООПЕРАЦІЇ

Спеціальність 08.07.02 – Економіка сільського господарства і АПК

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Тернопіль – 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Тернопільському державному економічному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Стельмащук Антон Михайлович,

Тернопільський державний економічний університет, завідувач кафедри аграрного бізнесу

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

заслужений діяч науки і техніки України

Крисальний Олександр Васильович,

Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки” УААН, завідувач відділу науково-організаційного забезпечення;

кандидат економічних наук, доцент

Коновал Іван Андрійович,

Національний аграрний університет

доцент кафедри організації агробізнесу

Провідна установа: Львівський державний аграрний університет

Міністерства аграрної політики України,

кафедра менеджменту організації, м. Дубляни

Захист відбудеться “ 12 жовтня 2006 року об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 58.082.01 Тернопільського державного економічного університету за адресою: 46004, м. Тернопіль, вул. Львівська, 11, корпус 11, зал засідань

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Тернопільського державного економічного університету за адресою: 46004, м. Тернопіль, вул. Львівська, 6

Автореферат розісланий “ 11 вересня 2006 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат економічних наук, доцент З.В. Задорожний

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Розвиток вітчизняних аграрних підприємств відбувається в умовах складного економічного середовища та на фоні глобалізації світових ринків. Це визначає об’єктивну необхідність перманентної адаптації їх організаційно-економічного механізму до нових умов господарювання за значної обмеженості ресурсного потенціалу кожного підприємства.

Економічна ефективність діяльності підприємств у сучасних умовах стає все більше залежною від його здатності розширювати масштаби свого виробництва, оптимізувати відносини з великою кількістю бізнес-партнерів та агросервісних формувань, управляти власними бізнес-процесами. Це призводить до того, що сільськогосподарська кооперація і ефективні кооперовані зв'язки аграрних підприємств стають важливим стратегічним ресурсом їх розвитку.

Наукова і прикладна проблематика процесів кооперування та вивчення їх ефективності постійно знаходяться в полі зору зарубіжних і вітчизняних науковців. Теоретичні і практичні аспекти досліджуваної проблеми знайшли відображення в наукових працях відомих вітчизняних вчених – П.І. Гайдуцького, В.В. Зіновчука, І.А. Коновала, О.В. Крисального, М.Й. Маліка, В.Я. Месель-Веселяка, П.Т. Саблука, А.М. Стельмащука, М.І. Туган-Барановського, О.В. Чаянова та інших. Наукові здобутки вчених мають велике наукове і практичне значення.

Водночас, певні питання розвитку сільськогосподарської кооперації та кооперованих зв’язків досліджені фрагментарно. Існує явна недостатність наукових напрацювань стосовно організаційно-економічного розвитку кооперованих підприємств в умовах перехідної економіки. Майже відсутні наукові розробки щодо адаптації вітчизняних аграрних підприємств до роботи в ринкових умовах.

Зазначені вище проблеми свідчать про необхідність їх подальшого поглибленого вивчення та розв’язання. Вимагають подальших наукових досліджень теоретико-методологічні аспекти розвитку кооперованих зв’язків, які б ґрунтувались на систематизації сучасного емпіричного матеріалу організаційного розвитку вітчизняних сільськогосподарських кооперативних підприємств.

Сукупність цих та інших проблемних питань, їх методична та практична значущість визначають актуальність теми дослідження, його мету, завдання та логіко-структурну побудову.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Проведене дослідження пов’язане з тематикою науково-дослідних робіт Тернопільського державного економічного університету, і зокрема з програмою Наукової ради НАН України “Розробка наукових основ сталого розвитку в Україні”, темою “Розробка організаційно-технологічних та фінансово-економічних засад раціонального розвитку та ефективного функціонування підприємницьких структур АПК в умовах становлення ринкових відносин”, державний реєстраційний номер 0101U002360. Автором самостійно розроблений підрозділ “Поглиблення кооперації і розвиток кооперативних відносин в аграрному секторі економіки”.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є наукове обґрунтування теоретико-методологічних положень та розробка практичних рекомендацій щодо формування ринкових відносин в аграрному секторі економіки на основі кооперації.

Цільова спрямованість дисертації обумовила необхідність постановки й вирішення наступних завдань:

уточнити понятійний апарат проблеми формування ринкових відносин в аграрному секторі економіки на основі кооперації;

обґрунтувати модель сільського кооперативного товариства з участю особистих селянських і фермерських господарств для вирішення проблеми кредитного і агросервісного обслуговування;

розробити механізм внутрішньогосподарської кооперації виробництва і земельно-майнових відносин в новоутворених колективних підприємницьких формуваннях;

удосконалити організаційний механізм розвитку агропромислової інтеграції на кооперативній основі;

визначити теоретико-методичні підходи до поетапного відродження системи сільськогосподарських кооперативних банків;

обґрунтувати модель неприбуткового молочного кооперативу на основі вертикальної інтеграції сільськогосподарських підприємств, фермерів, особистих господарств населення для захисту інтересів і прав сільськогосподарських товаровиробників.

Об’єкт дослідження процеси сільськогосподарської кооперації в умовах функціонування ринкових відносин .

Предмет дослідження – сукупність теоретичних, методичних і практичних аспектів створення, розвитку та підвищення ефективності сільськогосподарських кооперативів.

Методи дослідження. У роботі використані загальнонаукові та спеціальні методи, які дозволяють вирішувати проблемні завдання з обраного напряму дослідження. Теоретична частина роботи ґрунтується на методах порівняння, абстрагування, аналізу, синтезу та інших, які забезпечують системний підхід до розв’язання проблеми. В основі найбільш вагомих теоретичних та прикладних розробок покладено використання положень сучасної економічної теорії і наступних методів дослідження:

методу наукового узагальнення, який застосовувався під час проведення дослідження сучасних наукових праць з проблематики сільськогосподарської кооперації, статистичних методів (групування, зіставлення та інших) під час оцінки стану розвитку й ефективності функціонування сільського господарства, методів експертних оцінок, екстраполяції та інтраполяції, які дозволили визначити рівень розвитку процесів сільськогосподарського кооперування та їх основні тенденції, методу економічного моделювання та прогностичного методу в процесі розробки концепції та оптимізації виробничої структури сільськогосподарських кооперативів.

Наукова новизна отриманих результатів. Вивчення проблем розвитку сільськогосподарської кооперації і підвищення ефективності функціонування кооперативних підприємств дозволило отримати наступні наукові результати:

вперше:

обгрунтовано модель сільського кооперативного товариства, що формується знизу з ініціативи його учасників та товаровиробників, в якій передбачено виконання функцій кредитного і агросервісного обслуговування особистих селянських і фермерських господарств, на основі створення сільської кооперативної каси, матеріально-постачальницької, заготівельно-збутової бази для задоволення спільних інтересів.

удосконалено:

механізм внутрігосподарської організації виробництва і земельно-майнових відносин в новоутворених колективних підприємницьких формуваннях на основі створення в них самостійних галузевих кооперативів, з використанням процесу перерозподілу між ними майнових паїв і земельних ділянок для розвитку конкуренції між учасниками за вигідне розміщення своїх паїв, та госпрозрахункового стимулювання ефективного функціонування кооперативних підрозділів і підприємства загалом;

організаційний механізм розвитку агропромислової інтеграції на кооперативній основі, що включає створення інтегрованих агроформувань шляхом органічного синтезу взаємопов’язаної діяльності сільськогосподарських виробників сировини, агросервісних і переробних підприємств та торговельних організацій, забезпечує прискорене впровадження на виробництві прогресивних технологій, налагодження організаційно-технологічних зв’язків, удосконалення економічних відносин для підвищення ефективності використання сукупного ресурсного потенціалу;

набули подальшого розвитку:

теоретичні положення про сутність ринкових відносин на основі кооперації, що включають створення якісно нової, ефективно побудованої системи, основою якої є соціально-економічні та організаційно-правові відносини з метою формування раціональної виробничо-господарської структури в сільському господарстві на загальноприйнятих кооперативних засадах, та запропоновано нову класифікацію кооперативів;

методичні підходи до поетапного відродження системи сільськогосподарських кооперативних банків, яке передбачає створення сільських кредитних спілок, організацію державної підтримки розвитку кооперативної самодопомоги сільського та міського населення, організацію ефективного кооперативного сектора, розширення фінансово-кредитного обслуговування переважно дрібних суб’єктів економіки, формування багаторівневої розгалуженої фінансової системи з потужною інфраструктурою;

методичні підходи до обґрунтування неприбуткового молочного кооперативу на основі вертикальної інтеграції сільськогосподарських підприємств, фермерів, особистих господарств населення, запровадження стимулів збільшення виробництва і підвищення якості молока і молочної продукції, що сприятиме зниженню заготівельно-транспортних витрат, скороченню втрат продукції, підвищенню доходності, захисту інтересів і прав сільськогосподарських товаровиробників.

Практичне значення одержаних результатів. Науково-методичні розробки на матеріалі дисертації з питань розвитку і ефективного функціювання сільськогосподарських кооперативів прийняті до впровадження Чортківським районним управління сільського господарства і продовольства (довідка №519 від 08.10.2004 р.), результати дисертаційної роботи використовуються при викладання курсу дисципліни “Економіка підприємств” в Чортківському інституті підприємництва та бізнесу Тернопільського державного економічного університету (довідка №0132/1 від 08.09.2005 р.). Висновки та основні положення дисертаційної роботи прийняті до впровадження головним управлінням сільського господарства і продовольства Тернопільської області (довідка про впровадження №9-01/21 від 02.09.2005 р.), результати дисертаційного дослідження апробовані Чортківською кредитною спілкою “Самопоміч” (довідка №512 від 04.08.2004 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, що викладені у дисертації і виносяться на захист, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у роботі викладені ті ідеї та положення, які є результатом власних розробок і розрахунків здобувача.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження обговорено та схвалено на науково-практичних конференціях:

всеукраїнській науково-практичній конференції: “Сучасний стан та перспективи розвитку обліку, контролю та аналізу в Україні” (м. Чортків 15.02.2001 р.); науково-практичній конференції: “Україна в умовах ринкової трансформації економіки і сучасних форм господарювання” (м.Чортків 2002 р.); науково-практичній конференції: “Аграрна реформа та розвиток інфраструктури аграрного ринку” (м.Тернопіль 03.07.2001 р.); міжнародній науково-практичній конференції: “Соціально – економічні політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть” (м.Тернопіль 20.02.2003 р.); науково-практичній конференції: “Соціально-економічний розвиток України в історичному аспекті” (м. Чортків 2003 р.); всеукраїнській науково-практичній конференції “Розвиток дорадництва в аграрній сфері економіки” (м. Тернопіль 2004 р.); науково-практичній конференції “Підвищення ефективності агропромислового виробництва в умовах різних форм господарювання” (м.Тернопіль 2005 р.).

Публікації. Основні положення та результати дослідження опубліковано у 16 наукових статтях (п’ятнадцять опубліковано автором одноосібно), у тому числі 6 статей у фахових виданнях обсягом 1,85 др.арк. і 10 – в інших.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота обсягом 221 сторінка, з них 178 сторінок основного тексту, складається зі вступу, трьох розділів, висновків, містить перелік використаних джерел із 174 найменувань на 15 сторінках та 20 додатків на 14 сторінках. Дисертація ілюстрована 16 рисунками на 8 сторінках і містить 55 таблиць на 42 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі роботи “Теоретичні основи ринкових відносин на основі кооперації і їх особливості в аграрному секторі економіки” –досліджено сутність і особливості ринкових відносин в аграрному секторі економіки, організаційно-правові засади формування кооперації в сільському господарстві та методичні аспекти дослідження ринкових відносин в аграрній сфері економіки на основі кооперації.

На основі огляду літературних джерел з досліджуваної проблеми встановлено, що ринковий механізм формується як складна та багатогалузева система, що має специфічні форми прояву, і може змінюватись у часі залежно від багатьох чинників і обставин. Формування основ ринкової економіки базується на таких складових господарського механізму, як: ціноутворення, фінансово-кредитна система, інвестиційна та інноваційна політика, матеріально-технічне забезпечення, соціальний захист населення тощо.

Сутність формування ринкових відносин в аграрному секторі економіки полягає в тому, що в результаті всього комплексу організаційно-технічних та соціально-економічних заходів на якісно вищому рівні відбуваються розширене відтворення та подальше удосконалення виробничих відносин.

Становлення ринкових відносин в сільському господарстві передбачає, створення якісно нової економічної системи, що здатна забезпечити високий рівень відтворення аграрного сектора з одночасним посиленням соціально-економічного чинника.

Формування ринкових відносин в аграрному секторі сприяє утворенню різноманітних організаційно-правових форм господарювання, серед яких чильне місце належить кооперативним формуванням.

Аналіз сучасних досліджень вітчизняних учених-економістів та практиків показав, що сільськогосподарська кооперація є найприйнятнішою формою господарювання на даному етапі розвитку ринкових відносин в аграрному секторі економіки, оскільки сільськогосподарські кооперативи дають змогу максимально зберегти переваги великомасштабного виробництва, кадри, об'єкти виробничої і соціальної інфраструктури тощо.

У сільському господарстві можуть створюватися виробничі та обслуговуючі кооперативи (рис. 1).

Рис. 1. Структура виробничих і обслуговуючих кооперативів

в сільському господарстві

Залежно від виду діяльності обслуговуючі кооперативи поділяються на переробні, заготівельно-збутові, постачальницькі, сервісні та ін. Вони спрямовують свою діяльність на обслуговування сільськогосподарського та іншого виробництва учасників кооперації.

Проведений аналіз функціонування досліджуваних об’єктів показує, що кооперативна форма господарювання все більше приваблює селян – власників земельних та майнових паїв, бо кооперативи порівняно з іншими формами господарювання мають значні переваги. Кооператив є організацією економічного захисту і самодопомоги сільськогосподарських товаровиробників; його діяльність ґрунтується на особливих економічних принципах, властивих лише цій формі організації праці. Це стосується насамперед таких принципів, як: лібералізм управління, демократичний устрій, участь в управлінні кооперативу, прозорість діяльності підприємства, рівноправність усіх членів кооперативу, високий рівень їх соціальної захищеності.

Для оцінки економічної ефективності виробничої діяльності сільськогосподарських підприємств з будь-якою формою господарювання доцільно застосовувати систему показників, які відображають рівень ефективності використання ресурсного потенціалу (основними складовими якого є земля, робоча сила, основні і оборотні засоби) та поточних витрат. При цьому необхідно порівнювати затрати або ресурси, які дозволяють отримати ту чи іншу іншу продукцію, і результати (натуральні чи грошові показники).

На основі проведених досліджень встановлено, що сільськогосподарська кооперація дає змогу поліпшити становище сільських товаровиробників в умовах ринку, зберегти для них сприятливі комерційні умови, зменшити диктат галузей переробки і торгівлі, які традиційно ще зберігають за собою монополізм, і захистити від структур приватного бізнесу, що з’явився як посередницька ланка між споживачами і виробниками сільськогосподарської продукції і привласнив значну частину прибутку останніх.

У сучасних умовах об’єктивно назріла необхідність створення в сільській місцевості кооперативів для заготівлі, зберігання, переробки продукції особистих господарств громадян, оскільки з розширенням площ землекористування, збільшенням чисельності поголів’я худоби і птиці та обсягів виробництва продукції особисті селянські господарства громадян все більше набувають ознак товарного виробництва. Розвиток ринкових відносин в АПК створює умови для функціонування різних видів кооперативів.

У другому розділі – “Сучасний стан розвитку ринкових відносин в аграрному секторі економіки на основі кооперації” – дано оцінку розвиткові підприємницьких формувань і ефективності їх діяльності, проведено аналіз структури і механізму функціонування кооперативних аграрних формувань.

У сільському господарстві України відбувається процес становлення підприємницьких структур ринкового типу. Особливо помітне створення підприємницьких формувань, що виникають на базі колишніх КСП. Якщо, станом на 1 січня 2002 року на базі колишніх КСП було створено 15054 підприємницькі структури, то на 1 січня 2005 року 16143 або на 107,2% більше. Відповідно змінилась структура землекористування і землеволодіння. Якщо у 1999 році питома вага сільськогосподарських угідь, які використовували сільськогосподарські підприємства, становила 81,6%, то у 2004 – 53,9%, фермери – відповідно 3 і 9,1%, а особисті селянські господарства – 15,4 і 37%. Таким чином, спостерігається зайняття приватним сектором домінуючого становища у сільському господарстві. Під час реформування аграрного сектора економіки негативну роль в організації і поширенні виробничих кооперативів відіграла відсутність моделі, структури і процедури їх створення. Не було достатньою мірою розгорнуто консультативну, інформаційну та науково-методичну роботу. Набутий в минулому досвід розвитку кооперації не приживається в нинішніх умовах через психологічну неготовність людей до пошуку нетрадиційних форм організації праці і виробництва. Тому частка сільськогосподарських виробничих кооперативів у структурі новоутворених агроформувань в Україні є не високою.

У сучасних умовах визначальним є забезпечення рівноправності всіх форм господарювання. В економічному розвитку України велика роль відводиться саме новим формам господарювання, які пов’язані із становленням ринкових відносин. Серед них згідно з офіційними даними, у Тернопільській області найбільше приватних підприємств (179 суб’єктів господарювання); за ними йдуть господарські товариства (152) та сільськогосподарські виробничі кооперативи (13).

У сільськогосподарських виробничих кооперативах Тернопільської області станом на 1 січня 2004 р. налічувався 1323 працівника. Протягом 2004 року відбулося скорочення чисельності працюючих – на 582 чол. або на 56%, тобто їх кількість склала 741 працівник, з них в рослинництві 487 чол.

Результати діяльності сільськогосподарських виробничих кооперативів Тернопільської області свідчать про позитивну динаміку зростання продукції рослинництва, зокрема зерна. У 2004 р. було вироблено 109371 ц зерна, з них 55961 ц озимої пшениці.

Низькими залишаються показники розвитку тваринництва, в зв’язку з відсутністю належних економічних стимулів зростання і державної підтримки галузей, які є низькорентабельними і збитковими.

Хоча результативність сільськогосподарських виробничих кооперативів в Україні є невисокою, однак це не повинно сприйматися як недолік цієї організаційно-правової форми, адже в сучасних умовах існує і позитивний досвід становлення такого підприємства, що підтверджує потенційні можливості кооперативної форми сільськогосподарського виробництва. Так, зокрема показники, що характеризують економічну діяльность окремих кооперативів підтверджують значну ефективність порівняно з іншими сільськогосподарськими виробничими кооперативами (табл. 1).

Таблиця 1

Показники ефективності діяльності окремих сільськогосподарських виробничих кооперативів Тернопільської області

Показник | СВК “Борщівка” | СВК “Кусько-вецький” | Середні значення по виробничих кооперативах Тернопільської області | 2003 р. | 2004 р. | 2003 р. | 2004 р. | 2003 р. | 2004 р. | 1.Вироблено валової продукції на 100 га с.-г. угідь, тис. грн |

268,1 |

304,8 |

164,2 |

196,5 |

188,2 |

198,7 | 2.Вироблено валової продукції на одного працюючого, зайнятого в с.-г. виробництві, грн |

5396,7 |

6276,5 |

35251 |

4520 |

4179,0 |

4565,1 | 3.Середньомісячна оплата праці одного члена підприємства, грн

274,2 |

325,1 |

275,5 |

312,5 |

290,3 |

302,2 | 4.Чистий прибуток із розрахунку на 100 га

с.-г. угідь, тис. грн |

5,4 |

7,1 |

3,5 |

2,7 |

4,8 |

6,5 | 5.Фондовіддача,

тис. грн |

41,4 |

54,8 |

44,8 |

49,1 |

37,9 |

50,1 | 6.Фондоозброєність,

тис. грн |

33,2 |

39,7 |

26,3 |

29,3 |

30,9 |

31,5 | 7.Рівень рентабельності, всього, % |

15,2 |

10,5 |

9,2 |

3,8 |

10,4 |

11,2 |

На основі вивчення досвіду функціонування СВК “Наша земля”, “Борщівка” та “Куськовецький” та інших кооперативних формувань доведено, що складна сучасна економічна ситуація на агропродовольчому ринку, загально-кооперативна діяльність має потенційні можливості ефективного зростання за рахунок додаткових резервів підвищення результативності основного виробництва: збільшення розмірів господарств до оптимального рівня; удосконалення внутрішньогосподарських відносин у виробничих підрозділах підприємства; розвитку інтеграційних відносин між кооперативними та іншими організаційно-правовими формами господарювання.

За деякими економічними показниками сільськогосподарські виробничі кооперативи випереджають інші сільськогосподарські підприємницькі формування Тернопільської області (табл. 2).

У 2004 році фондозабезпеченість на 100 га сільськогосподарських угідь у виробничому кооперативі склала 548,1 тис. грн.

Таблиця 2.

Порівняльні основні показники діяльності різних організаційно-правових форм господарювання в сільському господарстві Тернопільської області | 2004 р. | СВАТ “Мшанецьке” | 1889 | 216 | 9370,0 | 496,0 | 43,3 | 3945 | 1826,8 | 208,9 | 109,9 | 3589 | 3883 | 4336 | 11,6

ПАП “Іванівське” | 3186 | 223 | 16246,0 | 509,9 | 72,8 | 8383 | 37591 | 263,1 | 105,4 | 7049 | 12341 | 14147 | 14,6

СВК “Наша земля” | 1824 | 145 | 9997,9 | 548,1 | 68,9 | 1221,4 | 8423,4 | 67,0 | 111,5 | 1095 | 1347 | 1512 | 12,2

2003 р. | СВАТ “Мшанецьке” | 1775 | 225 | 9298,0 | 523,8 | 41,3 | 3211 | 14271 | 180,9 | 104,1 | 3083 | 3791 | 4095 | 8,0

ПАП “Іванівське” | 2848 | 206 | 14153,5 | 497,0 | 68,7 | 7211,2 | 35005 | 253,2 | 103,1 | 6988,1 | 10023 | 11396 | 13,7

СВК “Наша земля” | 1926 | 164 | 10250 | 532,1 | 62,5 | 1217,6 | 7424,3 | 63,2 | 107,7 | 1130,4 | 1254,1 | 1376,6 | 9,7

Показник | Сільськогосподарські угіддя, тис. га | Середньооблікова чисельність працівників, чол. | Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн. | Фондозабезпеченість на 100 га с.-г. угідь, тис. грн. | Фондоозброєність на 1 працівника, тис. грн. | Валова продукція (в порівняльних цінах 2000 р.) тис. грн. | На 1 середньорічного працівника, грн. | На 100 га с.-г. угідь, тис. грн. | На 100 грн. затрат, грн. | Затрати на с.-г. виробництво, всього тис. грн. | Повна собівартість реалізованої с.-г. продукції, тис. грн. | Виручка від реалізації, тис. грн. | Рівень рентабельності (збитковості), %

Тому, очевидно, невиправдане негативне відношення окремих представників органів виконавчої влади багатьох регіонів до такої форми організації виробництва в аграрному секторі, як виробничі сільськогосподарські кооперативи. Як наслідок, їхньому становленню не сприяють на місцях, що, звичайно, компрометує саму суть аграрних перетворень, оскільки порушує принципи добровільності у виборі форм господарювання.

Проведений економічний аналіз діяльності сільськогосподарських виробничих кооперативів підтверджує їх високі потенційні можливості, невикористані резерви сільськогосподарського виробництва і показує на наявні перспективи розвитку кооперативних формувань.

У третьому розділі – “Організаційно-економічний механізм формування раціональних ринкових відносин в аграрному секторі економіки на основі розвитку кооперації” – обґрунтовано раціональне поєднання ринкового і державного регулювання розвитку кооперації в сільському господарстві, запропоновано механізм удосконалення економічних взаємовідносин в кооперації, здійснено оптимізацію галузевої структури виробництва в кооперативних підприємствах.

Перехід України до ринкових відносин та формування відповідного законодавчого поля створили умови, за яких стало можливим формування і функціонування на селі справжніх кооперативних організацій, докорінно відмінних від їх історичних попередників. Проте недостатнє (а часом і неадекватне) розуміння суті та призначення фундаментальних кооперативних принципів кооперації спричинило формування на селі псевдокооперативних підприємств, які не здатні повною мірою розкрити потенціал сільськогосподарської виробничої кооперації.

Сільські виробничі кооперативи повинні створюватися на принципах добровільності і наукової обгрунтованості. Власники земельних часток і майнових паїв добровільно об’єднуються і створюють кооператив, залишаючи за собою право вільного виходу з нього за умови неефективної організації і управління ним. Це сприяє розвиткові конкуренції між кооперативами за збереження учасників, між учасниками – за вигідніше розміщення своїх паїв, що позитивно впливає на формування оптимальних розмірів кооперативів і ефективність їх функціонування.

Ефективне функціонування виробничих кооперативів досягається за рахунок їх раціональної структури – оптимального поєднання галузей, зокрема рослинництва і тваринництва. Тому поряд з ринковими методами регулювання необхідно активніше використовувати державні важелі впливу – дотації на підтримку розвитку низькорентабельних і збиткових галузей сільського господарства.

Сервісні кооперативи на селі мають зароджуватися знизу, з ініціативи безпосередніх учасників цього процесу і товаровиробників. Вони здебільшого повинні бути неприбутковими. Рівень покриття їх затрат та розвиток повинно бути тісно пов’язаний з кінцевими результатами господарювання у виробничих формуваннях, які вони обслуговують.

У зв’язку з цим видається доцільним об’єднання зусиль різних видів кооперативів для формування єдиної кооперативної системи та досягнення спільних кооперативних цілей шляхом створення сільського кооперативного товариства. Автором обґрунтовані методичні підходи та розроблена схема поетапного створення і функціонування сільського кооперативного товариства (рис. 2).

Рис. 2. Створення сільського кооперативного товариства

На першому етапі кожен виробник з вище перерахованих категорій стає членом створеної в селі сільської кооперативної каси, після попереднього внесення коштів. Сільська кооперативна каса акумулює кошти згідно з законодавчою базою. На наступному етапі створюється сільськогосподарський обслуговуючий кооператив, котрий об’єднує та створює з безлічі роздрібнених господарств єдину заготівельно-збутову, матеріально-постачальницьку або багатофункціональну структуру для задоволення інтересів кожного за допомогою спільної власності.

Переваги сільського кооперативного товариства наступні: діє на кооперативних принципах; сприяє покращенню роботи учасників кооперації; зменшує безробіття в сільській місцевості; позичає гроші селянам на вигідних умовах; надає фінансову допомогу; сприяє соціальному розвиткові села.

Головними напрямками розвитку обслуговуючих кооперативів в Україні мають стати: створення умов для виникнення та розвитку різних видів кооперативів, як неприбуткових форм економічної самодопомоги в різних сферах: самозабезпечення послугами, спільна експлуатація різних об'єктів тощо; створення системи нагляду за діяльністю цих кооперативів.

Запропонована нами модель кооперації у сфері виробництва і переробки цукрових буряків представлена на рис. 3.

Рис. 3. Схема функціонування кооперативної структури

Одним з напрямів становлення і розвитку ефективного сільського господарства є розвиток агропромислової інтеграції на засадах кооперації, що є закономірним процесом суспільного поділу праці, поєднання господарської діяльності в промисловості і сільському господарстві; який забезпечує органічний синтез цих найважливіших сфер матеріального виробництва і постійно вносить нові якісні та кількісні зміни у формування АПК.

Для забезпечення ефективного функціонування запропонованої кооперативної структури передбачено координування виробничої і технологічної діяльності зацікавлених сільськогосподарських товаровиробників і переробних підприємств на основі спільного інтересу у результатах отримання кінцевого продукту.

Основними ланками запропонованої ринкової моделі молокопродуктового підкомплексу, з одного боку, є мережа сільськогосподарських організаційно-правових формувань з виробництва молочної продукції як сировини, а з іншого – промислові підприємства з її переробки та організації продажу готової продукції. Важливим чинником удосконалення економічних взаємовідносин в інтегрованих формуваннях є обґрунтована ціна, яка сприяє паритетності відносин між учасниками інтегрованих формувань, відшкодовує нормативні витрати і забезпечує рівний дохід на авансований капітал.

Створення інтеграційних формувань на кооперативній основі сприятиме забезпеченню захисту інтересів аграрних виробників та переробних підприємств на внутрішньому та зовнішніх продовольчих ринках, підвищенню їх адаптованості до змін зовнішнього середовища.

З метою забезпечення ефективного функціонування підприємницьких кооперативних формувань визначено оптимальні варіанти структури виробництва СВК “Наша земля”, на основі використання економіко-математичного моделювання процесів сільськогосподарського виробництва і ЕОМ, за умови повного використання земельних ресурсів, забезпечення максимальних рівнів продажу продукції основних товарних галузей господарства, повного забезпечення тваринництва власними кормовими ресурсами.

ВИСНОВКИ

У дисертації на основі проведених досліджень зроблено теоретичне узагальнення та запропоноване нове вирішення наукової проблеми, що полягає у поглибленні розуміння ролі кооперації в трансформаційній економіці, сформульовано комплекс пропозицій з організації і функціонування кооперативних формувань в умовах розвитку ринкових відносин.

Результати проведеного дослідження дозволили сформулювати висновки, яким властива наукова новизна і які мають теоретико-методологічне та практичне значення:

1. Ринкові відносини в аграрному секторі економіки на основі кооперації – це якісно нова, ефективно побудована система, основою якої є соціально-економічні та організаційно-правові відносини, у якій обов’язковим є формування раціональної виробничо-господарської структури в сільському господарстві на загальноприйнятих кооперативних засадах.

2. Сільськогосподарська кооперація є найприйнятнішою формою господарювання на даному етапі розвитку ринкових відносин в аграрному секторі вітчизняної економіки, оскільки сільськогосподарські кооперативи дають змогу максимально зберегти переваги великомасштабного виробництва, кадри, об’єкти виробничої і соціальної інфраструктури.

3. В сільському господарстві можуть створюватися виробничі кооперативи (як ефективна форма організації підприємницької діяльності суб’єктів господарювання, в основу якої покладено соціально-трудові та організаційно-економічні інтереси ефективного ведення господарсько-фінансової діяльності на інтенсивній основі), а також сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи (єдина форма господарювання, діяльність якої в умовах ринкового середовища не спрямована на одержання прибутку).

4. Частка сільськогосподарських виробничих кооперативів у структурі новоутворених агроформувань в Україні та їх результативність залишається невисокою, що обумовлено недостатнім матеріально-технічним забезпеченням майнових комплексів, нерозвинутою виробничою та соціальною інфраструктурою, низьким рівнем кваліфікації кадрів, (порівняно з рівнем кадрів в інших організаційно-правових форм підприємств). Господарська діяльність сучасного виробничого кооперативу вимагає вдосконалення організаційної структури (особливо в маркетинговій сфері, що займається системою збуту виробленої продукції), а також мотиваційного механізму зростання зацікавленості членів кооперативу. Виявлено позитивний досвід становлення такого виду підприємств, що підтверджує потенційні можливості кооперативної форми сільськогосподарського виробництва.

5. Розвитку агросервісу повинна сприяти запропонована модель сільського кооперативного товариства, що формується знизу, з ініціативи його учасників та товаровиробників, у якій передбачено виконання функцій кредитного і агросервісного обслуговування особистих селянських і фермерських господарств на основі створення сільської кооперативної каси, матеріально-постачальницької, заготівельно-збутової бази для задоволення спільних інтересів.

6. Поглибленню господарської кооперації повинен сприяти розроблений механізм внутрішньогосподарської організації виробництва і земельно-майнових відносин в новоутворених колективних підприємницьких формуваннях який передбачає створення в них самостійних галузевих кооперативів, з використанням процесу перерозподілу між ними майнових паїв і земельних часток для розвитку конкуренції між учасниками за вигідне розміщення своїх паїв, та госпрозрахункового стимулювання ефективного функціонування кооперативних підрозділів і підприємства загалом;

7. З метою підвищення ефективності ринкових відносин організаційний механізм розвитку агропромислової інтеграції на кооперативній основі, повинен включати створення інтегрованих агроформувань за рахунок органічного поєднання взаємопов’язаної діяльності сільськогосподарських виробників сировини, агросервісних і переробних підприємств та торговельних організацій; забезпечує прискорене впровадження у виробництво прогресивних технологій, налагодження організаційно-технологічних зв’язків, удосконалення економічних відносин, підвищення рівня використання сукупного ресурсного потенціалу;

8. В умовах необхідності в удосконаленні кредитування товаровиробників поетапне відродження системи сільськогосподарських кооперативних банків повинно передбачати створення сільських кредитних спілок, організацію державної підтримки розвитку кооперативної самодопомоги сільського та міського населення, організацію ефективного кооперативного сектора, розширення фінансово-кредитного обслуговування переважно дрібних суб’єктів економіки, формування багаторівневої розгалуженої фінансової системи з потужною інфраструктурою;

9. Для забезпечення розвитку заготівельно-збутового сервісу необхідно створювати неприбуткові молочні кооперативи на основі вертикальної інтеграції сільськогосподарських підприємств, фермерів, особистих господарств населення, запровадження стимулів збільшення виробництва і підвищення якості молока і молочної продукції, що сприяє зниженню заготівельно-транспортних витрат, скороченню втрат продукції, підвищенню доходності, захисту інтересів і прав сільськогосподарських товаровиробників.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1. Бех М.С. Переваги кооперування аграрного сектора в умовах ринку. // Вісник ТАНГ. – Вип. 13. – Тернопіль: Економічна думка, 2001. – с. 35 – 36.

2. Бех М.С. Економічне значення земельного кодексу. // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Серія „Економіка”. – Вип. 12. – Тернопіль: Літопис, 2002. – с. 223 -226.

3. Бех М.С. Ресурсний потенціал агропромислового комплексу Чортківського району: перспективи покращення використання. // Регіональні аспекти розвитку і розміщення продуктивних сил України: Зб. наук. пр. – Вип. 7. – Тернопіль: Економічна думка – 2002. – с. 37-40.

4. Бех М.С. Фундаментальні принципи розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів: Зб. наук. пр. Подільської державної аграрно-технічної академії. – Вип. 12. – Кам’янець – Подільський – 2004. – с. 80 – 82.

5. Бех М.С. Кооперативи та їх значення у формуванні підприємницьких відносин. // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Серія Економіка. – Вип. 18. – Тернопіль: Літопис, 2005. – с. 175-179.

6. Бех М.С. Особливості функціонування обслуговуючих кооперативів. // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Серія „Економіка”. – Вип. 19. – Тернопіль: Літопис, 2005. – с. 264-267.

В інших виданнях:

1. Бех М.С. Проблеми розвитку сільськогосподарської кооперації. // Наукові записки по матеріалах науково – практичної конференції „Сучасний стан та перспективи розвитку обліку, контролю та аналізу в Україні”. – Чортків. - 2001 – с. 109-110.

2. Бех М.С. Економічні напрямки сучасного розвитку промислових підприємств Чортківщини. Наукові записки по матеріалах науково-практичної конференції “Сучасний стан та перспективи розвитку обліку, контролю та аналізу в Україні”. – Чортків, 2001. – с. 118-121.

3. Бех М.С. Економічна роль НБУ у період побудови розвинутого ринкового середовища. Наукові записки по матеріалах науково – практичної конференції „Україна в умовах ринкової трансформації економіки і сучасних форм господарювання”. – Чортків. – 2002. – с. 110-111.

4. Бех М.С. Розвиток сільськогосподарської кооперації як необхідна умова виходу з кризи. // Ефективна аграрна економіка. – 2002. – № 1. – с. 15-16.

5. Бех М.С. До питання сільськогосподарської кооперації. // Тези доповідей Міжнародної науково-теоретичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть”. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2003. – с. 206.

6. Бех М.С. Світовий та український кооперативний рух: історичний аспект. // Наукові записки по матеріалах науково – практичної конференції “Соціально-економічний розвиток України в історичному контексті”. – Чортків. – 2003. – с. 40 – 48.

7. Бех М.С. Запозичення досвіду кооперації зарубіжних країн для України. // Тези доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції “Розвиток дорадництва в аграрній сфері економіки”. – Тернопіль: ТАНГ, 2004. – с. 114- 118.

8. Бех М.С. До питання щодо ефективності розвитку сільськогосподарської кооперації. “Підвищення ефективності агропромислового виробництва в умовах різних форм господарювання”: // Матеріали науково-практичної конференції. – Тернопіль: Економічна думка, 2005. – с. 13-15.

9. Бех М.С. Інвестиційне забезпечення розвитку АПК. Розвиток інфраструктури аграрного ринку і організаційно-економічний механізм її ефективного функціонування. Матеріали науково-практичної конференції. – Тернопіль: ТДЕУ, 2005. – с. 11-14.

10. Бех М.С. Кооперативний рух. Чортківщина (1918-1939) / За заг. ред. С.П. Дем’янчука. – Чортків – Тернопіль, 2005. – с. 34-38.

АНОТАЦІЯ

Бех М.С. Формування ринкових відносин в аграрному секторі економіки на основі кооперації. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК. – Тернопільський державний економічний університет, Тернопіль, 2006.

Досліджено соціально-економічну сутність і зміст кооперації, її значення у функціонуванні агробізнесу, теоретичні аспекти і правові засади; зарубіжний досвід; особливості її розвитку в Україні.

Запропоновано визначення сутності формування ринкових відносин на основі кооперації. Вивчено стан, динаміку розвитку та ефективність діяльності виробничих та обслуговуючих кооперативів у сфері сільського господарства в рамках вибраної емпіричної бази.

Обґрунтовано, що кооперативи як суб’єкти ринку підпорядковані меті одержання прибутку, викладено підходи до вдосконалення законодавчо-правової бази. Запропоновано модель сільськогосподарського виробничого кооперативу власників особистих селянських господарств та його структуру, розроблено механізм внутрішніх економічних відносин та розраховано економічні показники його діяльності.

Ключові слова: кооперація, кооператив, ефективність, безприбутковість, взаємовідносини, модель.

АННОТАЦИЯ

Бех М.С. Формирование рыночных отношений в аграрном секторе экономики на основе кооперации. – Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.02 – экономика сельского хозяйства и АПК. – Тернопольский государственный экономический университет Министерства образования и науки, Тернополь, 2006.

Исследованы теоретические основы кооперации, обоснованы значение и её сущность как социально-экономической категории. В условиях ограниченности ресурсов кооперация в агропромышленном комплексе является наиболее приемлемым явлением не инвестиционного характера, которое даёт возможность повысить эффективность хозяйственной деятельности сельских товаропроизводителей. Кооперация – это сложная социально-экономическая категория, которая выражает отношения между людьми в процессе их сотрудничества для реализации экономических интересов и достижения взаимовыгодной цели на основе совместного использования ресурсов, за счёт справедливого распределения полученного синергетического эффекта.

Анализируются теоретические аспекты и правовые основы развития отечественной кооперации в Украине, систематизирован опыт кооперативных отношений в развитых странах мира и даётся оценка возможности его применения в условиях нашей страны.

Акцентировано внимание на кооперативе, как предпринимательской форме хозяйствования, деятельность которого базируется на нормативных актах и принципах. Обращается внимание на недостаточно совершенную правовую базу для создания и функционирования сельскохозяйственных кооперативов. Представлено авторскую схему экономических отношений, суть которой состоит в том, что кооперативы могут существовать как прибыльные так и неприбыльные.

В ходе исследования сделана попытка рассмотреть подходы учёных к сущности рыночных отношений в кооперации. Толкование понятия кооператива как неприбыльной организации является не очень экономически корректным, поскольку его функционирование, как предприятия без получения прибыли не имеет смысла. Кооперативы, которые действуют за законами рыночной экономики и вкладывают часть прибыли в развитие предприятия, должны быть ориентированы на получение прибыли, которая составляет основу здоровой конкуренции и конкурентоспособность кооперативных структур.

Проанализирована динамика и рассчитана экономическая эффективность деятельности сельскохозяйственных производственных кооперативов, показано, что данная форма организации производства способствует обеспечение достаточного и стабильного уровня его эффективности. Обобщён опыт функционирования обслуживающих кооперативов по предоставлению механизированных услуг населению.

Научно обосновано получение прибыли сельскохозяйственными кооперативами и неприемлемость интерпретации понятия кооператива, как неприбыльной организации.

Предлагается совершенствование законодательной базы: в части чёткого определения условий членства физических и юридических лиц в кооперативе; дать толкование о субъектах собственности на землю и имущество, определить природу собственности на объекты; предусмотреть механизм создания сельскохозяйственного производственного кооператива на основе взаимосвязи между разными субъектами кооперации; чётко определить часть дохода, которая будет использована на развитие кооператива и которая – на формирование фондов; предоставить больше прав ассоциированным членам кооператива. По причине недостатка инвестиционных ресурсов одной из задач государства является законодательно обусловить участие иностранного капитала в создание кооперативов в аграрном секторе экономики, а на стадии их формирования предоставить льготы и уменьшить налоговый нажим.

Разработана и экономически обоснована модель сельскохозяйственного производственного кооператива владельцев личных крестьянских хозяйств, предлагается механизм внутренних экономических отношений и рассчитаны экономические показатели его хозяйственной деятельности.

Ключевые слова: кооперация, кооператив, эффективность, бесприбыльность, взаимоотношения, модель.

SUMMARY

Bech M.S. Forming of relations of markets is in the agrarian sector of economy on the basis of cooperation. – Manuscript.

The Dissertation for the scientific degrec of the Candidate of Economics – 08.07.02 – agriculture economics and Agro-Industrial Complex. – Ternopil State University of Economy, Ternopil, 2006.

The content of socio – economic cooperation, its significance in agrobusiness functioning, theoretical aspects and law grounds, the peculiarities of its development in Ukraine and the experienct afroad and the methods and methodology of research are studied.

The article presents the determination of essence of forming of relations of markets is offered on the basis of cooperation. Development dynamics, the effectiveness of producing and service activity of cooperatives in the domain of agrobusiness of the tested region.

Grounded that cooperatives as a subject of the market are aimed to gain the profit. The approaches of legacy are presented as well. Shi model of agricultural production cooperative of private