МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ДИЗАЙНУ

Бахмач Наталія Володимирівна

УДК 338.246.027; 368.914

ФОРМУВАННЯ КОРПОРАТИВНИХ

НЕДЕРЖАВНИХ ПЕНСІЙНИХ ФОНДІВ

ПІДПРИЄМСТВ ЛЕГКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

Спеціальність 08.07.01 – Економіка промисловості

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економічної кібернетики Київського національного університету технологій та дизайну Міністерства освіти та науки України

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Чубукова Ольга Юріївна,

Київський національний університет технологій

та дизайну, завідувач кафедри економічної кібернетики

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Мозговий Олег Миколайович,

Київський національний економічний університет

ім. Вадима Гетьмана МОН України,

завідувач кафедри міжнародних фінансів

кандидат економічних наук,

Позднякова Людмила Олексіївна,

Національний університет ДПС України,

доцент кафедри державних фінансів

Провідна установа: Державна установа „Інститут економіки та

прогнозування НАН України”, відділ дослідження

розвитку та регулювання фінансових ринків

Захист відбудеться ” 31 ” жовтня 2006 р. о 14єє годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.102.05 Київського національного університету технологій та дизайну Міністерства освіти і науки України за адресою: 01011, м.Київ, вул.Немировича-Данченка, 2

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету технологій та дизайну Міністерства освіти і науки України за адресою: 01011, м.Київ, вул.Немировича-Данченка, 2

Автореферат розісланий ” 30 ” вересня 2006 р.

В.о. вченого секретаря

спеціалізованої вченої ради В.Я.Рубан

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Сучасний стан системи пенсійного забезпечення громадян України – одна з найбільш гострих соціально-економічних проблем, яка вимагає нагального вирішення відповідно до ринкових умов господарювання.

В процесі трансформаційних перетворень запроваджується трирівнева система пенсійного забезпечення, що базується на взаємодії обов’язкової державної та накопичувальної системи і добровільної системи недержавних пенсійних заощаджень.

Становлення економіко-правової сутності та макроекономічних функцій недержавних пенсійних фондів потребує дослідження роботи корпоративного недержавного пенсійного фонду на мікрорівні: створення, залучення та розміщення активів, розрахунок зобов’язань фонду тощо.

За умов обмежених обсягів фінансування пенсійних виплат та браку інвестиційних ресурсів для підприємств легкої промисловості створення корпоративного недержавного пенсійного фонду може стати одним з найбільш вигідних способів підвищення рівня соціальної захищеності робітників та залучення значних за обсягом фінансових коштів на довгостроковій основі. Окрім вирішення соціальних проблем та зміцнення кадрової політики підприємства, акумулювання потенційних інвестиційних коштів з терміном, обмеженим 20-30 роками, корпоративні недержавні пенсійні фонди можуть стати реальним засобом запобігання поглинанню вітчизняного капіталу в легкій промисловості.

Проблематику розвитку та функціонування недержавних пенсійних фондів на ринку фінансових послуг вивчали зарубіжні та вітчизняні науковці, зокрема А. Михайлов, А. Федоренко, В. Воскобойников, Д. Леонов, Д. Снелбекер, Д. Хігінс, Є. Берковіц, Є. Ролкер, Е. Лібанова, К. Кларк, Л. Позднякова, О. Ткач, О. Мозговий та інші. Дослідження зарубіжних авторів, в яких детально аналізуються питання формування систем соціального захисту та приватних додаткових механізмів пенсійного забезпечення, розраховані на умови розвинених економічних систем, які не задовольняють вимоги сучасного українського економічного середовища і тому вимагають додаткового аналізу та коригування основних положень. Праці вітчизняних вчених в основному представлені у засобах періодичних видань і не дають цілісної картини управління недержавними пенсійними фондами, фрагментарно розглядаючи окремі їх особливості чи етапи розвитку. Крім того, трансформаційні процеси, що відбуваються в нашій країні, потребують подальшого вивчення та дослідження механізму функціонування недержавних пенсійних фондів, з детальним розглядом їх економічної сутності та аналізу специфіки діяльності, обґрунтування можливих змін системи управління та формування нових теоретичних концепцій для їх подальшої апробації.

Саме необхідність формування комплексної та цілісної моделі управління недержавним пенсійним фондом зумовило вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Основні результати наукових досліджень методичного та практичного характеру по темі дисертаційного дослідження біли отримані в Київському національному університеті технологій та дизайну за період 2002-2005 років. Ряд положень дисертації пов’язаний з виконанням науково-дослідної роботи кафедри економічної кібернетики, зокрема з теми: „Розробка форм вихідної аналітичної інформації для моделі Реєстру об’єктів державної власності, які використовуються у сфері господарської діяльності”, що виконувалася на замовлення Фонду державного майна України (номер державної реєстрації 0104U010116).

Мета і задачі дослідження. Метою роботи є розробка методичних положень та рекомендацій щодо управління корпоративним недержавним пенсійним фондом (на прикладі підприємств легкої промисловості) та моделі їх реалізації на основі теоретичного аналізу економіко-правової і соціальної сутності недержавних пенсійних фондів та принципів їх функціонування.

У дисертаційному дослідженні були поставлені та вирішені такі завдання:

- обґрунтовано соціально-економічні засади процесу формування та розвитку вітчизняної системи соціального захисту;

- проаналізовано процес реформування системи пенсійного забезпечення України;

- визначено об’єктивні соціально-економічні умови виникнення недержавних пенсійних фондів, їх значення та місце в системі фінансових інститутів України;

- виявлено можливі напрями впливу недержавних пенсійних фондів на економічний та соціальний розвиток підприємств легкої промисловості;

- розглянуто основні методи проведення актуарних розрахунків у системі недержавного пенсійного забезпечення для подальшого формування економіко-математичної моделі управління діяльністю корпоративного недержавного пенсійного фонду;

- запропоновано модельний варіант інвестиційного портфеля для інвестування активів корпоративного недержавного пенсійного фонду;

- розроблено модель управління корпоративним недержавним пенсійним фондом (на прикладі підприємств легкої промисловості).

Об’єктом дослідження є корпоративні недержавні пенсійні фонди.

Предметом дослідження є організаційно-економічний механізм управління корпоративним недержавним пенсійним фондом.

Методи дослідження. Методологічною і теоретичною основою дослідження стали наукові положення сучасної економічної теорії, праці вітчизняних та зарубіжних вчених в галузі соціального захисту та пенсійного забезпечення, зокрема діяльності недержавних пенсійних фондів, моделей, що засновані на ймовірності та припущеннях, теорії економіко-математичного моделювання, прийняття рішень, соціологічних та статистичних досліджень, теорії актуарної математики та інше.

В процесі роботи використовувались закони України, законодавчі та нормативні акти, які регламентують діяльність фінансових установ та фінансового ринку. Також були використані дані фінансової і статистичної звітності підприємств легкої промисловості та Непідприємницького товариства Професійного недержавного пенсійного фонду хіміків України.

Наукова новизна роботи. Виконання цієї дисертаційної роботи дало можливість отримати нові науково обґрунтовані результати, які в сукупності вирішують конкретні наукові завдання і мають значення для економічної науки.

Вперше:

- розроблено модель управління корпоративним недержавним пенсійним фондом, яка поєднує організаційні та функціональні питання і є системною з позиції національної системи пенсійного забезпечення та ситуаційною для системи соціального захисту працівників підприємств легкої промисловості;

- визначено нові підходи для оцінки рівня ліквідності в рамках моделі інвестиційного управління пенсійними коштами, в основу якої покладені власні оцінки теоретичного рівня цін, фактичні зміни вартості цінних паперів на фондовому ринку та інших фінансових інструментів (депозитних ставок, облігацій внутрішньої державної позики тощо);

- обґрунтовано варіанти створення корпоративного недержавного пенсійного фонду на базі підприємств легкої промисловості, які дають підприємствам можливість не лише отримати необхідні інвестиційні ресурси на довгостроковій основі, але й розпочати процес формування публічного іміджу, отримати лістинг на біржі, одночасно вирішуючи питання підвищення рівня соціального захисту працівників, стимулювання зростання трудового потенціалу;

удосконалено:

- понятійний апарат стосовно розуміння терміну „соціальне забезпечення”, „соціальне страхування”, „система пенсійного забезпечення” у сучасних умовах суспільного розвитку;

- методи побудови схем пенсійного забезпечення працівників, які враховують інтереси різних вікових груп, створюють додаткові можливості для підвищення рівня соціально-економічного захисту і мінімізують фінансове навантаження вкладників на початковому етапі;

- набули подальшого розвитку:

- рекомендації щодо ефективного управління активами корпоративного недержавного пенсійного фонду, зокрема формування портфеля інвестиційних об’єктів;

- система актуарної оцінки діяльності корпоративного недержавного пенсійного фонду підприємств легкої промисловості, яка полягає у використанні методів актуарної математики для визначення оптимальних параметрів участі у додатковій корпоративній пенсійній програмі.

Практичне значення одержаних результатів. Запропонований у роботі алгоритм формування та розвитку корпоративного недержавного пенсійного фонду дає можливість обґрунтувати участь у системі недержавного пенсійного забезпечення ЗАТ „Рамбурс”, ЗАТ „Українська панчішна компанія”, що було покладено в основу стратегії економічного розвитку підприємства; розробити модельний портфель інвестиційних об’єктів з підвищеним рівнем ліквідності, сформулювати технічне завдання для розробки програмного продукту адміністратора недержавних пенсійних фондів ТОВ УК „Сократ”.

Прикладні результати дисертаційної роботи були використані Інститутом законодавства Верховної ради України при підготовці правових та нормативних документів з питань соціального захисту населення, удосконалення пенсійної реформи, формування засад створення та розвитку недержавних пенсійних фондів.

Основні положення роботи враховані Всеукраїнською асоціацією підприємств легкої промисловості при формуванні стратегії розвитку легкої промисловості на період до 2011 року і рекомендовані підприємствам галузі для використання в роботі з метою стимулювання працівників, зменшення плинності кадрів, підвищення ефективності виробництва та соціального захисту працюючих.

Методичні положення та рекомендації, отримані в результаті виконання дисертаційного дослідження, були використані при підготовці і викладенні курсів лекцій „Економіко-математичне моделювання”, „Інформаційні технології в легкій промисловості”, „Алгоритмізація та програмування”, „Корпоративні інформаційні системи”. Матеріали щодо розробки систем соціального захисту працівників легкої промисловості та корпоративних недержавних пенсійних фондів, а також методи актуарних розрахунків були використані при підготовці підручника „Економіка й організація інноваційної діяльності” та навчального посібника „Математичні моделі трансформаційної економіки”.

Особистий внесок здобувача. Всі дослідження за темою дисертації належать особисто автору і є його науковим доробком.

Апробація результатів дисертації. Наукові положення основних результатів дослідження та їх практичне застосування обговорювалися на Міжнародній науково-практичній конференції „Стратегія інноваційного розвитку підприємств України” (Київ, вересень 2003), Міжнародному економічному форумі „Теорія і практика розвитку корпоративного сектора економіки України в контексті цілей тисячоліття та світової глобалізації” (Київ, травень 2004), міжнародній конференції „Інноваційні технології – майбутнє України” (Київ, травень 2005).

Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження викладено у 7 одноосібних публікаціях 6 з яких надруковані у наукових фахових виданнях загальним обсягом 2,3 друк. арк.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел та додатків; містить 14 рисунків, 19 таблиць. Основний зміст дисертації викладено на 162 сторінках машинописного тексту. Список використаних літературних джерел містить 187 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

У вступі визначені актуальність теми, предмет та об’єкт, мета і завдання дослідження, методи та інформаційна база дослідження; вказаний зв'язок із науковими програмами, планами, темами; визначені наукова новизна та практичне значення одержаних результатів.

У розділі 1 „Науково-методичні основи визначення системи пенсійного забезпечення” розглянуто: пенсійне забезпечення як органічну складову механізму соціального захисту населення; світові моделі пенсійних систем та шляхи проведення пенсійної реформи в Україні; передумови реформування системи пенсійного забезпечення в Україні.

У роботі доведено, що передумовою виникнення ідеї соціального захисту в Україні була ідея благодійництва та піклування про ближнього як основа культу предків слов’ян та як одна з чеснот християнства. Розгляд історичних форм системи пенсійного забезпечення показав, що в період промислової революції та індустріалізації вітчизняна економіка вже мала успішний досвід функціонування багаторівневої пенсійної системи.

Аналіз правової термінології дозволив зробити висновок, що поняття „соціальне страхування” та „соціальне забезпечення” набули вжитку за часів Радянського Союзу і є вторинними, похідними від поняття „соціально-економічних прав людини”. Слід відрізняти терміни „страхування” та „забезпечення”, які тлумачаться як:

а) соціальне забезпечення - це система матеріального захисту осіб, яка походить з соціально-економічних прав людини і є конституційним правом кожного члена суспільства, заснована на принципах забезпечення, страхування та опіки (допомоги), створюється державою, іноді за участі приватних економічних суб’єктів, підлягає контролю з боку державних структур, і гарантує матеріальне забезпечення всім своїм учасникам, що підпадають під її дію та потребують допомоги у випадках соціального ризику, зокрема, старості, часткової чи повної втрати працездатності, втрати годувальника, матеріальної незабезпеченості тощо;

б) соціальне страхування – це форма системи соціального забезпечення, що заснована на принципах страхування і гарантує матеріальний захист застрахованих осіб у випадках соціального ризику, зокрема старості, часткової чи повної втрати працездатності, втрати годувальника тощо.

У цьому випадку пенсійне забезпечення виступає як одна з форм системи соціального забезпечення, а саме як вид соціального страхування при виникненні соціального ризику (інвалідність, старість, втрата годувальника тощо).

Процес пенсійного реформування – явище всесвітнього характеру і є тривалим.

Існує три базові стратегії пенсійного забезпечення: солідарна (розподільна), накопичувальна та змішана, кожна з яких має переваги та недоліки. Саме тому більшість країн перейшла на поєднання цих двох стратегій, і різниця полягає лише у відсотковому співвідношенні різних фінансових елементів.

Аналіз світових моделей пенсійного забезпечення дозволив класифікувати їх за багатьма параметрами. У дисертаційному дослідженні запропоновано таку класифікацію: американська накопичувально-солідарна модель; німецька трирівнева розподільчо-накопичувальна (виробнича) модель (домінують корпоративні недержавні пенсійні програми); японська „умовно-накопичувальна” модель (функції недержавного пенсійного фонду виконує держава); чилійська накопичувальна модель (державне забезпечення збережено лише для військових та поліцейських).

Проведене дослідження можливих напрямів пенсійного реформування дозволило виокремити три їх види: збереження мінімального рівня пенсійного забезпечення на основі використання розподільчих (солідарних) пенсійних схем та поступовий перехід до домінування накопичувальних пенсійних схем; часткова зміна параметрів розподільчого пенсійного забезпечення та введення накопичувальних елементів (накопичувальні схеми забезпечують не більше п’яти-семи відсотків загального розміру пенсійних виплат); повномасштабне реформування пенсійної системи і переведення частини державної базової пенсії на накопичувальні схеми. Третій вид може стати логічним продовженням другого.

Дослідження стану системи пенсійного забезпечення виявило, що фінансовий стан солідарної пенсійної системи України залежить від впливу демографічного фактора, а для України характерне погіршення демографічної ситуації.

На фоні збільшення загальної тривалості життя та незначного збільшення народжуваності спостерігається дисбаланс чисельності населення пенсійного віку до чисельності населення працездатного віку, який має тенденцію до поглиблення. Результатом є дисбаланс пенсійних внесків та пенсійних виплат. Для усунення зазначених недоліків необхідне поетапне реформування системи пенсійного забезпечення.

Теоретично шлях пенсійного реформування, що був обраний та реалізовується в Україні, можна віднести до другого виду: а) реформування солідарної системи (перший рівень); б) створення обов’язкової накопичувальної системи (другий рівень); в) розвиток добровільної накопичувальної системи (третій рівень). Третій рівень системи пенсійного забезпечення, поряд із державним базовим і державним накопичувальним, мають становити недержавні пенсії. Недержавне пенсійне забезпечення розглядається як додаткове до державного, яке може здійснюватися як у формі додаткових професійних пенсійних систем окремих організацій, галузей економіки або територій, так і у формі особистого пенсійного страхування. Обидві ці форми повинні розвиватися. Становлення і розвиток додаткових професійних пенсійних систем є пріоритетним завданням і мають стимулюватися першочергово.

У розділі 2 „Теорія та практика управління недержавними пенсійними фондами в Україні” досліджуються: недержавні пенсійні фонди в структурі пенсійного забезпечення України, пенсійні схеми та інвестиційна декларація як складові елементи управління недержавним пенсійним фондом, концептуальні засади управління корпоративним недержавним пенсійним фондом.

Аналіз основних положень пенсійної реформи України показав, що вона орієнтується на розбудову трирівневої системи пенсійного забезпечення. Перший рівень – солідарна система обов’язкового державного пенсійного страхування; другий рівень – накопичувальна система обов’язкового державного пенсійного страхування; третій рівень – система недержавного пенсійного забезпечення.

Недержавний пенсійний фонд є юридичною особою, яка має статус неприбуткової організації (непідприємницького товариства). НПФ функціонує виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, і здійсненням пенсійних виплат учасникам зазначеного фонду. Розрізняють відкриті та закриті недержавні пенсійні фонди, до яких відносять корпоративні (учасниками можуть бути виключно фізичні особи, які перебувають (перебували) у трудових відносинах з роботодавцями-засновниками та роботодавцями-платниками такого фонду) та професійні (учасниками можуть бути виключно фізичні особи, пов’язані за їх професійною діяльністю, визначеною статутом фонду).

Зв’язки в межах системи управління НПФ (рис.1): (1), (2), (3) – Рада НПФ укладає угоду з адміністратором, компанією з управління активами (КУА) та зберігачем відповідно. (4), (5), (6) – роботодавці-засновники, роботодавці-платники, фізичні особи-вкладники НПФ, згідно з укладеними з адміністратором пенсійними контрактами, здійснюють відрахування пенсійних внесків за визначених ними учасників. (7) – адміністратор укладає угоди з рекламними компаніями (надання рекламних послуг), з агентами (про залучення вкладників та укладання з ними угод). (8), (9) – КУА з метою розміщення пенсійних коштів на фінансовому ринку укладає угоди з продавцями цінних паперів, ріелторськими компаніями тощо. (10) – інвестиційний прибуток розподіляється (за винятком витрат) між учасниками і зараховується на індивідуальні пенсійні рахунки в межах системи персоніфікованого обліку. Після настання страхових обставин (умов для здійснення пенсійних виплат) акумульовані на пенсійних рахунках кошти спрямовуються на здійснення пенсійних виплат (взаємозв’язки (11) та (6)). (12) та (13) характеризують систему звітності адміністратора та інших учасників.

Рис.1. Система управління недержавним пенсійним фондом

Прямі учасники.

Непрямі учасники.

Взаємозв’язки зовнішнього контролю.

Зворотні зв’язки (внутрішня система контролю)

Специфіка НПФ як економічної категорії зумовлена тим, що в процесі взаємодії всіх суб’єктів та об’єктів управління відбувається процес перетворення частини заробітної плати та інших прибутків на інвестиційний ресурс.

Аналіз системи управління НПФ виявив суттєві відмінності, однією з яких є здійснення господарської діяльності через третіх осіб, не зважаючи на статус юридичної особи. Друга відмінність системи управління НПФ пов’язана з вимогами запобігання зловживанням в управлінні пенсійними коштами і полягає в розподілі функцій обліку, збереження і управління пенсійними активами. Аналіз свідчить, що система контролю за діяльністю НПФ передбачає не лише контроль за діяльністю учасників з боку держави, взаємний контроль самих учасників (адміністратора, зберігача, управляючого активами), але і контроль з боку учасників НПФ (фізичних осіб, які отримують вигоду).

Дослідження системи управління НПФ дозволило виокремити для детальнішого аналізу такі її елементи як пенсійні схеми та інвестиційна декларація. Пенсійні схеми – перелік умов, що визначають порядок здійснення пенсійних внесків, формування пенсійних накопичень та виплати пенсій. У загальному випадку пенсійні схеми за розмірами пенсійних внесків та виплат можна класифікувати за трьома типами: а) із встановленими внесками; б) із встановленими виплатами; в) із встановленими внесками та виплатами.

Головна відмінність між пенсійними схемами з визначеними виплатами (DB-схеми) та з визначеними внесками (DC-схеми) полягає в тому, що учасникам DB-схем пенсійний фонд гарантує певний розмір пенсійних виплат (наприклад, з урахуванням рівня середньої заробітної плати). Для вкладників за DC-схемами встановлені розміри та періодичність сплати внесків. Аналіз факторів ризику свідчить, що за DB-схемою більший ризик несе роботодавець, а за використання DC-схеми – працівник.

Існування часового проміжку між періодом сплати пенсійних внесків та пенсійними виплатами зумовлює необхідність інвестування коштів з метою отримання інвестиційного прибутку. Важливим елементом внутрішньої системи управління НПФ є інвестиційна декларація, яка визначає інвестиційну політику НПФ, основні напрями та обмеження інвестування активів. Аналіз можливих напрямів інвестування пенсійних коштів, визначених законодавством, дозволив зробити висновок про право корпоративного недержавного пенсійного фонду інвестувати частину коштів (п’ять-десять відсотків) в цінні папери, емітентами яких є засновники корпоративного фонду. Це створює економічні передумови для збільшення рівня інвестицій у вітчизняну економіку і створення додаткового інтересу для підприємств щодо участі у недержавному пенсійному забезпеченні.

Дослідження темпів зростання кількості НПФ в Україні та обсягу акумульованих активів дозволило зробити висновок про поступовий розвиток інституту додаткового пенсійного забезпечення.

Активізація процесів розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення потребує вирішення ряду проблем, які умовно можна поділити на законодавчі, пов’язані з ними оперативні (проблеми діяльності НПФ) та методологічно-освітянські. До головної проблеми законодавчого характеру слід віднести неврегульованість питання оподаткування адміністратора НПФ податком на додану вартість, що призводить до збільшення вартості його послуг та зменшенні пенсійних накопичень учасників фонду. Потребують вдосконалення питання ліцензування діяльності адміністратора, ведення персоніфікованого обліку, ведення бухгалтерського та податкового обліку НПФ, розрахунку вартості одиниці пенсійних внесків.

Однією із важливих проблем, що стримує подальший розвиток недержавного пенсійного забезпечення є відсутність єдиної моделі управління НПФ, яка б систематизувала організаційні і прикладні розрахункові елементи функціонування НПФ і була орієнтована на всіх учасників системи.

За відсутності комплексного підходу до аналізу особливостей управління НПФ, в дисертаційному дослідженні пропонується концепція управління корпоративним недержавним пенсійним фондом на прикладі підприємств легкої промисловості. В процесі дослідження було оцінено показники діяльності більш як 40 підприємств різних підгалузей легкої промисловості. Аналіз засвідчив, що, не зважаючи на великий відсоток підприємств з від’ємним рівнем рентабельності, частина підприємств легкої промисловості демонструє позитивні результати господарювання, і є привабливими з точки зору майбутніх інвестувань пенсійних активів.

Розрахунки свідчать, що корпоративна недержавна пенсійна програма може бути вигідним фінансовим інструментом довгострокової кадрової та економічної політики. Створення КНПФ на базі підприємств легкої промисловості дало б можливість не лише покращити механізми соціально-економічного захисту працівників галузі, а й надало б необхідні інвестиційні ресурси без виведення капіталу з-під контролю теперішніх власників. При цьому цільовим орієнтиром є не створення галузевого корпоративного недержавного пенсійного фонду, а створення дієвого механізму соціального захисту працівників легкої промисловості та стимулювання інвестиційної діяльності в галузі. Таким чином, НПФ може бути міжгалузевим корпоративним фондом, серед засновників якого є і підприємства легкої промисловості.

Основна мета створення КНПФ – формування нових ринкових інститутів та механізмів соціального захисту працівників в умовах несприятливої ситуації, що склалася в галузі легкої промисловості. Фінансово-інвестиційна мета створення КНПФ – це формування значного за обсягом та довгострокового джерела інвестиційних ресурсів.

Модель управління корпоративним НПФ включає три взаємопов’язані блоки: управління пенсійними внесками, управління пенсійними активами, управління пенсійними виплатами та аналіз соціально-економічної ефективності.

Рис.2. Система управління корпоративним недержавним пенсійним фондом

В межах системи управління НПФ (рис.2) модель передбачає додаткове поєднання блоків: „Адміністратор”, „Компанії з управління активами (КУА)” та „Роботодавці-засновники НПФ”. На основі даних, наданих роботодавцями-засновниками, адміністратор оцінює потенційний обсяг пенсійних внесків-витрат підприємства. Формування модельного інвестиційного портфеля за участю КУА (або інвестиційного консультанта) дає можливість отримати прогностичні дані інвестиційного прибутку, покладені в основу актуарних моделей оцінки накопичених пенсійних коштів та потенційного рівня пенсійних виплат. В подальшому взаємодія засновників як представників Ради НПФ, та КУА повинна будуватися на принципах відкритості та прозорості інформаційних потоків. Інвестиційна модель передбачає періодичне затвердження проміжних етапів управління пенсійними коштами на основі отриманих результатів та поточної економічної ситуації. В межах моделі передбачається формування інвестиційної ради, однією з головних функцій якої є розгляд інвестиційних проектів, зокрема в галузі легкої промисловості.

Модель актуарної оцінки фонду займає важливе місце в системі управління НПФ. Використовуючи базові елементи актуарної математики адміністратор матиме можливість розробити оптимальні параметри участі в системі додаткового пенсійного забезпечення для вкладника та учасника, оцінити рівень можливих пенсійних виплат, виходячи з поточних тенденцій формування пенсійних активів та оперативно реагувати у разі виникнення загрози фінансової неспроможності.

У розділі 3 „Формування корпоративного недержавного пенсійного фонду 9на прикладі підприємств легкої промисловості)” досліджується процес створення корпоративних недержавних пенсійних фондів в промисловому секторі, модель інвестиційно-актуарної оцінки корпоративного недержавного пенсійного фонду, надається оцінка соціально-економічної ефективності запровадження корпоративних недержавних пенсійних програм.

Теоретично модель КНПФ може складатися і з одного підприємства-засновника, але наявність кількох засновників зменшує питомі витрати як на початковому етапі створення пенсійного фонду, так і в подальшому, наприклад, у разі створення власного адміністратора або компанії з управління активами фонду.

З точки зору цілей розвитку народногосподарського комплексу корпоративний недержавний пенсійний фонд (КНПФ) може бути створено шляхом поєднання підприємств різних галузей та підгалузей, що утворюють повний або частковий виробничий цикл. Подальше інвестування акумульованих пенсійних коштів у цінні папери засновників, що належать до різних технологічних ланок виробництва, за рахунок комплексності інвестицій гарантуватиме рівномірність фінансування розвитку підприємств. Особливої доцільності модель КНПФ з побудовою за типом вертикального холдингу набуває за сучасних умов, коли більшість підприємств легкої промисловості потребує технічного переоснащення, яке здатні забезпечити вітчизняні машинобудівні підприємства. Причому в галузі виробництва машин та обладнання для легкої промисловості спостерігається зростання виробництва. Ці позитивні результати могли б стати базою формування потенційних інвестиційних коштів для подальшого їх залучення під інвестиційні проекти в легкій промисловості, забезпечуючи при цьому ринок збуту і машинобудівним підприємствам. Доцільно також об’єднувати у міжгалузевий фонд торговельні підприємства з метою розбудови реалізаційної мережі за спільними проектами.

Враховуючи, що Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” дозволяє включати до складу валових витрат кожного звітного податкового періоду роботодавця – платника податку суму добровільних пенсійних внесків на недержавне пенсійне забезпечення, яка сукупно не може перевищувати 15% від нарахованої зарплати кожного працівника за рік, а також не перевищує розміру податкової пільги, яка встановлюється на рівні величини місячного прожиткового мінімуму, помножену на 1,4 і округлену до найближчих 10 грн., функція оптимізації розміру пенсійного внеску має вигляд:

де С iy – пенсійний внесок;

n – кількість періодів пенсійних внесків;

N – кількість працівників на підприємстві;

множник нарощення;

P – кількість пенсійних внесків за рік;

кількість періодів нарахування інвестиційного прибутку;

j – інвестиційний прибуток (усереднений прогнозний показник);

кількість періодів здійснення пенсійних виплат;

фонд заробітної плати;

коефіцієнт (відсоток) відрахувань від середньої заробітної плати по підприємству за додатковою пенсійною програмою;

середній розмір заробітної плати за період здійснення пенсійних внесків.

Як свідчить практика, для сучасного розвитку недержавного пенсійного забезпечення в Україні є характерним приниження ролі (або повне ігнорування) актуарію. Цей факт частково пояснюється тим, що пенсійні схеми з визначеним розміром внесків не потребують обов’язкової актуарної оцінки. Але згідно зі стандартами IAS №19, 26, для DC-схем актуарна оцінка бажана для розрахунку (коригування) та затвердження бюджету пенсійної програми в умовах змінної кон’юнктури ринку, високих рівнів волатильності цін на акції, можливого негативного впливу демографічних факторів. Актуарний аналіз вхідних та вихідних грошових потоків є важливим інструментом для співставлення та взаємоузгодження активів та пасивів НПФ, виявлення проблемних місць та можливих резервів, додержання структурованості, визначеної Інвестиційною декларацією та іншими внутрішніми та зовнішніми документами фонду. Остаточний аналіз буде вирішальним для визначення здатності пенсійного фонду виконувати в повному обсязі свої зобов’язання перед учасниками.

Запропоновано інвестиційно-актуарну модель, яка складається з таких елементів:

1) актуарна складова: аналіз динаміки структури вкладників та учасників фонду і прогнозування можливої кількості учасників, виходячи із статистичних даних за методом „закритої групи”; аналіз вибраних параметрів участі у пенсійних схемах (розмір пенсійних внесків, період накопичення коштів тощо) з метою оцінки вхідних грошових потоків; в) оцінка можливих рівнів пенсійних виплат на основі екстраполювання поточних та прогнозних результатів діяльності фонду.

2) інвестиційна складова: формування модельного портфеля інвестування активів фонду; розробка варіантів інвестування пенсійних активів, виходячи з рекомендованого модельного портфеля; відстеження періодичних результатів інвестиційної діяльності за модельним та реальним портфелем з метою порівняння та внесення відповідних коректив.

Всі елементи системи пов’язані між собою. Аналіз динаміки структури вкладників та учасників фонду дає можливість оцінити усереднені показники вхідних грошових потоків, які є базою для подальшої оцінки фінансових зобов’язань КНПФ – рівня пенсійних виплат, виходячи з принципу еквівалентності зобов’язань.

Вхідні грошові потоки доцільно оцінювати за усередненими показниками чисельності персоналу, скоригованими на основі використання статистичної імовірності вибуття учасника.

Загальний алгоритм оцінки чисельності учасників матиме такий вигляд:

де кількість працівників підприємства у період ;

середньооблікова кількість працівників у період;

коефіцієнт коригування (розраховується виходячи з статистичних даних);

де кількість жінок у віці ;

ймовірність прожити один рік жінки у віці;

кількість чоловіків у віці ;

ймовірність прожити один рік чоловіка у віці ;

загальна кількість жінок, чоловіків.

Оцінка рівня пенсійних активів повинна будуватися на мінімалістичних прогнозах, виходячи з даних модельного портфеля інвестицій, який було розроблено на основі застосування методів математичного моделювання. При визначенні цільових цін об’єктів інвестування запропоновано використовувати не статистичні показники, а експертну оцінку (засновану на порівняльних методах та методах дисконтування грошового потоку), яка забезпечує більш глибоке дослідження об’єкта. Структура портфеля розрахована на підтримання оптимального рівня ліквідності, оцінка якого була зроблена наступним методом:

де обсяг пенсійних активів з максимальним рівнем ліквідності (грошові кошти, депозити до запитання);

імовірність того, що учасник вікомпроживе ще один рік;

пенсійні активи, накопичені учасником у на період i;

загальна кількість учасників;

постійний множник, що враховує можливість переходу учасника до іншого фонду, виїзд за кордон тощо.

Загальний інвестиційний портфель крім частки, яка має максимальний рівень ліквідності повинен включати частку, рівень ліквідності якої є нижчим за максимальний але характеризується високими показниками. Ця частка повинна дорівнювати 10-15% загальної суми коштів, інвестованих у акції і може включати високоліквідні акції („блакитні фішки”: ВАТ „Центренерго”, ВАТ „Західенерго”, ВАТ „Укртелеком”, ВАТ „Укрнафта”, ВАТ „Дніпроенерго”).

Для оцінки ризику інвестиційного портфеля пропонується використовувати параметричну модель VaR (Value at Risk), яка дозволяє оцінити максимальний розмір втрат.

Для оцінки економічних результатів впровадження корпоративних недержавних пенсійних програм проаналізовано три основні випадки: вік учасника дозволяє йому робити пенсійні внески впродовж тривалого часу (25 років); протягом 10 років, або продовжити термін накопичення за рахунок пролонгування пенсійного віку на 5 років; протягом лише 5 років. Відсоток відрахувань від заробітної плати – 5%. Середньорічний темп зростання заробітної плати – 5%. Середній інвестиційний прибуток на стадії наґромадження коштів – 19%, на стадії здійснення пенсійних виплат – 10%. Податок з доходів фізичних осіб – 15%. Всі платежі щомісячні (табл.1).

Розрахунки свідчать, що розмір пенсійної виплати більшою мірою залежить від часу накопичення пенсійних активів, ніж від розміру пенсійних внесків. Якщо залежність між розміром пенсійного внеску та розміром пенсійної виплати прямолінійна, то залежність між розміром періоду здійснення пенсійних внесків та розміром пенсійних виплат – експоненціальна. Це доводить важливість своєчасного приєднання до програм недержавного пенсійного забезпечення, особливо для таких галузей як легка промисловість, де рівень середньої заробітної плати нижчий за середній в Україні і підкреслює значення формування недержавним пенсійним фондом ефективної інвестиційної стратегії, що дозволить гарантувати приріст пенсійних активів за умови об’єктивного лімітування інших факторів (збільшення розміру пенсійних внесків, періоду накопичень тощо).

Таблиця 1

Економічний результат учасника від участі у КНПФ

Вік учасника – 30 років

Заробітна плата – 588 грн.

Період пенсійних накопичень – 25 років

2005 | … | 2009 | … | 2014 | … | 2019 | … | 2029

Пенсійні внески | 29 | 38 | 48 | 61 | 95

Період пенсійних виплат – 30 років

Пенсійні виплати – 89 грн. (8,5% середньої заробітної плати за останні 30 років)

Вік учасника – 40 років

Заробітна плата – 1000 грн.

Період пенсійних накопичень – 10 років

Пенсійні внески | 50 | 64 | 81 | 104

Період пенсійних виплат – 15 років

Пенсійні виплати – 62 грн. (5% середньої заробітної плати за останні 10 років)

Період пенсійних накопичень – 15 років

Пенсійні виплати – 126 грн. (8,5% середньої заробітної плати за останні 15 років)

Вік учасника – 50 років

Заробітна плата – 1500 грн.

Період пенсійних накопичень – 5 років

Пенсійні внески | 75 | 91

Період пенсійних виплат – 10 років

Пенсійні виплати – 50 грн. (3% середньої заробітної плати за останні 5 років)

Пенсійні внески | 116 | 141

Пенсійні виплати – 78 грн. (5% середньої заробітної плати за останні 5 років)

Період пенсійних накопичень – 10 років

Пенсійні внески | 75 | 91

Період пенсійних виплат – 10 років

Пенсійні виплати – 137 грн. (7% середньої заробітної плати за останні 10 років)

На основі наведених даних табл. 1 можна зробити наступні висновки:

а) розмір пенсійної виплати більшою мірою залежить від періоду пенсійних накопичень ніж від розміру пенсійних внесків;

б) ефективна інвестиційна політика дозволяє поступово зрівнювати в часі обсяги пенсійних накопичень із гарантуванням однакового відсотку пенсійних виплат в порівнянні із заробітною платою навіть за умови різних пенсійних внесків.

Перший висновок доводить важливість своєчасного приєднання до програм недержавного пенсійного забезпечення, особливо для робітників таких галузей як легка промисловість, де рівень середньої заробітної плати нижчий за середній в Україні. Другий висновок підкреслює значення формування в межах системи управління діяльністю НПФ ефективної інвестиційної стратегії, що дозволить гарантувати приріст пенсійних активів за умови об’єктивних причин лімітування інших факторів (збільшення розміру пенсійних внесків, періоду накопичення).

Корпоративні пенсійні програми дають можливість розробити гнучкі взаємовигідні схеми участі працівників та роботодавців в системі додаткового пенсійного забезпечення. Це дозволяє учасникам навіть за мінімалістичних прогностичних оцінках інвестиційного прибутку і відмови від додаткових пенсійних внесків або підвищення відсотку відрахувань (більше 5%) отримувати пенсійні виплати, які майже у півтора рази перевищують суму пенсійних внесків і становлять 7–8% середньої заробітної плати за період накопичення. Підприємство в процесі участі у роботі НПФ має можливість представити свої акції на ринку цінних паперів, що позитивно впливатиме на формування публічного іміджу компанії та підвищуватиме рівень її капіталізації.

Використання пенсійних коштів є довгостроковим, причому щороку активи можуть поповнюватися. Реалізуючи частину акцій, підприємство не втрачає контроль, оскільки в Раду, що виступає від імені фонду на зборах акціонерів, входять представники підприємства, які мають можливість відстоювати його інтереси. Концентрація капіталу може стати одним з реальних шляхів підвищення інвестиційного потенціалу галузі. Багато промислових підприємств світу вже пішли цим шляхом, створивши корпоративні пенсійні фонди, що поєднують виробників різних ланок виробничого процесу і є ефективним засобом формування інвестиційних активів та збереження корпоративного контролю.

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні викладено теоретичні узагальнення і нове вирішення наукової проблеми формування механізму управління корпоративними недержавними пенсійними фондами і використання їх для розвитку легкої промисловості України. Дослідження розвиває науково обґрунтовані підходи до побудови ефективних корпоративних НПФ та містить пропозиції щодо напрямів, механізмів і методів управління. Виконане дослідження дає можливість зробити такі висновки:

1. Розвиток пенсійних систем свідчить, що в сучасному економічному середовищі відбувається активний процес реформування пенсійних систем та переходу від розподільної системи, заснованої на принципах солідарності поколінь, до багаторівневої.

2. За негативних демографічних змін, що нині характерні для України, а саме: від’ємний приріст населення, зменшення кількості населення працездатного віку, необхідність реформування пенсійної системи є об’єктивною та безумовною.

3. Процес реформування пенсійної системи передбачає створення додаткових механізмів, заснованих на принципах індивідуального накопичення коштів, що дозволяють спланувати демографічні та політичні ризики.

4. НПФ – це специфічна соціально-економічна категорія, яка поєднує три основні функції: соціального захисту фізичних осіб (підвищуючи їх матеріальний добробут після виходу на пенсію); формування довгострокових інвестицій для економічного розвитку; стимулювання соціально-трудових відносин роботодавців та працівників (мотивація праці).

5. В процесі взаємодії всіх суб’єктів та об’єктів управління відбувається процес перетворення частини заробітної плати та інших прибутків фізичних осіб та валових витрат роботодавця на інвестиційний ресурс. Система управління НПФ характеризується специфічними особливостями: господарська діяльність фонду здійснюється через третіх осіб; функції обліку, збереження і управління пенсійними активами розподіляються; система контролю базується на поєднанні механізмів зовнішнього та взаємоконтролю учасників.

6. Корпоративна додаткова пенсійна програма є вигідним фінансовим інструментом довгострокової кадрової та економічної політики. Створення КНПФ за участю підприємств легкої промисловості як засновників може вирішити не лише проблеми соціального захисту працівників галузі, а й створити додаткові можливості для підвищення обсягів інвестувань у галузь.

7. Для становлення інституту додаткового пенсійного забезпечення необхідним є глибоке теоретичне обґрунтування економічних основ процесів накопичення пенсійних активів шляхом розробки моделі управління НПФ, яка забезпечує оцінку проміжних та остаточних результатів із визначенням шляхів подальшого вдосконалення. Модель управління корпоративним НПФ складається з трьох взаємопов’язаних блоків: управління пенсійними внесками, управління пенсійними активами та управління пенсійними виплатами. В процесі реалізації моделі формуються додаткові інформаційні потоки між Радою НПФ, адміністратором та КУА, які забезпечують відкритість та прозорість процесу управління пенсійними фондами і запобігають виникненню фінансових зловживань.

8. В умовах змінної кон’юнктури ринку, високих рівнів волатильності цін на акції, підвищеного рівня ймовірності негативного впливу демографічних факторів актуарний аналіз вхідних та вихідних грошових потоків є інструментом для балансування активів та пасивів НПФ, виявлення проблемних місць та можливих резервів, дотримання структурованості, визначеної Інвестиційною декларацією та іншими внутрішніми та зовнішніми документами фонду.

9. Актуарна складова моделі управління включає аналіз: динаміки структури вкладників та учасників фонду і прогнозування можливої кількості учасників, виходячи з статистичних даних за методом „закритої групи”; параметрів участі у пенсійних схемах (розмір пенсійних внесків, період накопичення коштів тощо) з метою оцінки вхідних грошових потоків; можливих рівнів пенсійних виплат на основі їх екстраполювання поточних та прогнозних результатів діяльності фонду.

10. Інвестиційна складова моделі управління КНПФ дозволяє ефективно керувати коштами фонду і складається з таких етапів: формування модельного портфеля інвестування активів фонду