НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ РИНКУ ТА ЕКОНОМІКО– ЕКОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

БАСЮРКІНА НАТАЛІЯ ЙОСИПІВНА

УДК [330.341:311.174]:664.8(477)

СТРАТЕГІЯ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ СЕЗОННИХ ГАЛУЗЕЙ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ (НА ПРИКЛАДІ ПЛОДООВОЧЕВОЇ КОНСЕРВНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ)

Спеціальність 08.07.01 Економіка промисловості

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Одеса 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеській національній академії харчових технологій Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

ОСІПОВ Павло Володимирович,

Одеська національна академія харчових технологій Міністерства освіти і науки України,

завідувач кафедри економіки промисловості

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Осипов Василь Іванович,

Одеський державний економічний університет,

завідувач кафедри економіки підприємства

кандидат економічних наук, доцент

Філиппова Світлана Валеріївна,

Одеський національний політехнічний університет,

завідувач кафедри обліку, аналізу і аудиту

Провідна установа: Рада по вивченню продуктивних сил України НАН

України, відділ проблем розвитку та розміщення харчової і переробної промисловості, м. Київ

Захист відбудеться 18 січня 2007 р. о 1500 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.41.177.01 в Інституті проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 65044, м. Одеса, Французький бульвар, 29.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 65044, м. Одеса, Французький бульвар, 29.

Автореферат розісланий 15 грудня 2006 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради О.В.Моліна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Економічна ситуація в харчовій промисловості, яка склалася сьогодні в Україні, багато в чому визначена прорахунками в реформуванні економіки країни. Недосконалість механізму планування економічного розвитку галузей харчової промисловості, державної підтримки виробництва і збуту продукції, реорганізація сировинних зон, невирішеність економічних проблем розвитку галузі поставили її у вкрай невигідне економічне становище.

В основу розробки теоретичної частини дисертаційної роботи було покладено теоретико-методологічні роботи провідних учених галузевих науково-дослідних і навчальних закладів України, таких як: Київський національний економічний університет, Рада по вивченню продуктивних сил НАН України (м. Київ), Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України (м. Одеса), Український національний університет харчових технологій (м. Київ), Одеський державний економічний університет, Одеська національна академія харчових технологій, Донецький національний університет, Східноукраїнський національний університет харчових технологій ім. В. Даля (м. Луганськ).

Аналіз економічних публікацій показує, що на сучасному етапі відсутній чіткий системний підхід до розробки стратегії економічного розвитку харчової промисловості. Склався вкрай незадовільний стан багатьох галузей харчової промисловості та сільського господарства, що нерідко пов’язано з відсутністю єдиного державного плану розвитку цих галузей для задоволення населення якісними недорогими вітчизняними продуктами харчування. В процесі адаптації економіки України до ринку виникає проблема розробки стратегії економічного розвитку плодоовочевої консервної промисловості. В умовах обмеженості сировинних ресурсів та їхньої сезонності особливої уваги заслуговує питання обґрунтованого й об’єктивного вибору проектів розвитку, розміщення та інтеграції виробників плодоовочевої продукції та переробних підприємств.

Актуальність і науково-виробнича значимість комплексу проблем щодо розробки стратегії розвитку та ефективного механізму планування харчової промисловості обумовили вибір теми дисертаційного дослідження і визначили його спрямованість.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до тематики держбюджетної науково-дослідної роботи ОНАХТ “Вивчення і моделювання складних економічних систем і явищ в умовах трансформаційних процесів, що відбуваються в харчовій промисловості” (2006 – 2008 рр., номер державної реєстрації 0105U008939). Автором проаналізовано стан виробничо-економічного потенціалу плодоовочевої консервної промисловості дитячого харчування, виявлено резерви використання виробничих ресурсів галузі.

Дисертація безпосередньо пов'язана з науково-дослідною роботою ДНДПКІ “Консервпромкомплекс” “Розробити національну програму розвитку виробництва продуктів дитячого харчування на період до 2015 року” (2004 – 2005 рр., номер державної реєстрації 0105U004905). Розроблені автором методичні матеріали з визначення рівня економіко-організаційного розвитку виробництва і сировинних зон використано при розрахунку фінансових можливостей заводів плодоовочевої консервної промисловості для організації виробництва продуктів дитячого харчування.

Основні положення дисертаційної роботи було використано при виконанні теми ОНАХТ “Розробити й апробувати економіко-математичні моделі і методи оцінки й оптимізації економічних процесів в окремих галузях харчової промисловості” (2004 2005 рр., номер державної реєстрації 0104U009755). Розроблену автором методику планування економічного розвитку промисловості апробовано на підприємствах плодоовочевої консервної промисловості України.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка методичних інструментів формування стратегії розвитку плодоовочевої консервної галузі харчової промисловості. Досягнення поставленої мети в дисертації обумовило необхідність вирішення таких основних задач:

- розглянути сформований рівень організації планування розвитку галузі та визначити основні принципи формування стратегії економічного розвитку;

- вивчити фактори, що визначають економічний розвиток плодоовочевої консервної галузі в умовах ринкової економіки;

- розробити алгоритм і методику планування економічного розвитку плодоовочевої консервної промисловості;

- дати оцінку природно-ресурсному потенціалу плодоовочевої консервної галузі, зональному розміщенню й економічній ефективності діяльності плодоовочевої консервної галузі;

- провести дослідження і визначити форми і напрямки підвищення ефективності роботи плодоовочевої консервної промисловості;

- розробити пропозиції і рекомендації щодо ефективного розвитку галузі в умовах трансформації економіки.

Об'єктом дослідження є стратегія економічного розвитку і механізм планування діяльності сезонних галузей харчової промисловості та їх зв’язки з економічними процесами, що відбуваються в умовах розвитку ринкових відносин.

Предметом дослідження виступають теоретичні і методологічні основи формування стратегії економічного розвитку та економічного механізму планування розвитку сезонних галузей харчової промисловості.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження є наукові положення сучасної економічної теорії, наукові праці вітчизняних і закордонних учених з проблем формування стратегії і механізму планування економічного розвитку сезонних галузей харчової промисловості.

У роботі використано системно-структурний і порівняльний аналіз при дослідженні трансформаційних процесів у плодоовочевій консервній галузі та її зв’язків з іншими галузями; метод класифікації й групування факторів при визначенні економічного розвитку плодоовочевої консервної промисловості і факторів, що визначають рівень організації сировинної бази галузі; методи економічного і статистичного аналізу при аналізі виробничо-господарської діяльності підприємств плодоовочевої консервної промисловості, вимірі й оцінці економічної ефективності плодоовочевої консервної галузі; кореляційно-регресійні методи прогнозування при вимірі рівня організації сировинної зони підприємств плодоовочевої консервної промисловості та визначенні тенденцій розвитку галузі.

Інформаційною базою дослідження є наукові праці вітчизняних і закордонних учених з питань економічного планування розвитку галузей промисловості в ринкових умовах, матеріали періодичних видань, офіційні дані Держкомстату України й Одеського управління статистики, матеріали фінансової звітності, аналітичного і синтетичного обліку підприємств плодоовочевої консервної галузі Одеського регіону, розрахунки й узагальнення автора.

Наукова новизна одержаних результатів. Сутність наукової новизни основних результатів дослідження полягає у такому:

вперше:

- розроблено методичний підхід до формування стратегії економічного розвитку сезонних галузей харчової промисловості, який базується на послідовному врахуванні впливу чинників, що виникають на кожній стадії процесу відтворення кінцевої продукції (сировинній, переробній, реалізації та споживанні), який дозволяє виявити резерви підвищення ефективності галузі та визначити стратегічні шляхи виходу галузі з кризи;

- розроблено алгоритм послідовної оптимізації факторів, що впливають на розвиток плодоовочевої консервної промисловості, а також варіант моделі розвитку і розміщення галузі, які в сукупності визначають стратегічні напрямки її розвитку;

удосконалено:

- методичний підхід до оцінки рівня організації сировинних зон на основі аналізу специфічних факторів;

- методичний підхід до аналізу сумарних витрат виробництва в плодоовочевій консервній промисловості як їх сукупності в секторах ринку (сировинній зоні, виробництві та торгівлі);

набуло подальшого розвитку:

- методичний підхід до обґрунтування місць розміщення і розвитку підприємств сезонних галузей харчової промисловості на основі розробленого алгоритму послідовної оптимізації факторів, що впливають на розвиток галузі, з урахуванням трансформаційних процесів, які відбуваються в економіці;

- методичний підхід до визначення економічної ефективності діяльності груп підприємств та сезонної галузі харчової промисловості в цілому, що базується на застосуванні критерію мінімуму витрат на одиницю вартості виробленої продукції.

Практичне значення одержаних результатів. До результатів, що мають найбільше практичне значення, віднесено:

- методика формування стратегії економічного розвитку галузі на основі послідовної оптимізації основних факторів, які впливають на її розвиток;

- методика визначення резервів підвищення ефективності галузі на основі вдосконалення форм її організації (кооперації, спеціалізації, концентрації і комбінування);

- методика визначення взаємозв’язків між факторами, які визначають рівень організації сировинної зони підприємств галузі, що дозволяє ефективно формувати власні сировинні зони.

Результати дослідження впроваджені на промислових підприємствах ВАТ “Демидівський консервний завод” (акт впровадження № 03/33 від 13.05.04), ТОВ “Агро-Дар” (акт впровадження № 03/34 від 03.09.04); в навчальному процесі при викладанні курсів “Економіко-математичні методи і моделі”, “Міжнародна економіка” в Одеському інституті післядипломної освіти Національного університету харчових технологій (акт впровадження від 14.03.2006 р.), в лекційних курсах, практичних і лабораторних заняттях таких навчальних дисциплін: “Економіко-математичні методи і моделі”, “Міжнародна економіка”, “Зовнішньоекономічна діяльність”, “Основи зовнішньоекономічної діяльності”, керівництві курсовим і дипломним проектуванням Одеської національної академії харчових технологій (акт впровадження від 06.03.2006 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові розробки, висновки і пропозиції, що викладено в дисертаційній роботі, отримані автором самостійно. Основні наукові праці (5 опубліковано без співавторів, 2 – зі співавторами) приведені в списку публікацій за темою дисертації. В дисертації використано лише ті положення опублікованих в співавторстві робіт, які складають особисті результати здобувача.

Апробація результатів дослідження. Одержані результати наукового дослідження, висновки і пропозиції доповідались, обговорювались й одержали схвалення на Другій Всеукраїнській науково-практичної конференції “Україна наукова ’2002” (м. Дніпропетровськ, 2002 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Динаміка наукових досліджень” (м. Дніпропетровськ, 2002 р.), Третій Всеукраїнській науково-практичній конференції “Підвищення ролі фінансових відносин у комплексному соціально-економічному розвитку регіону” (м. Дніпропетровськ, 2002 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Наука й освіта ’2003” (м. Дніпропетровськ, 2003 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених “Економіка підприємства: проблеми теорії та практики” (м. Дніпропетровськ, 2003 р.), Міжнародній науково-технічній конференції “Актуальні проблеми харчування: технологія та обладнання, організація й економіка” (м. Донецьк, 2003 р.), Міжнародній науковій конференції “Соціально-економічні наслідки ринкових перетворень у постсоціалістичних країнах” (м. Черкаси, 2003 р.), Першій Міжнародній науково-практичній конференції “Науковий потенціал світу ’2004” (м. Дніпропетровськ, 2004 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасний стан та проблеми розвитку підприємництва в регіоні” (м. Дніпропетровськ, 2005 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Наука й освіта – 2006” (м. Дніпропетровськ, 2006 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Інвестиційні стратегії підприємств України на міжнародних товарних та фінансових ринках” (м. Дніпропетровськ, 2006 р.), наукових конференціях ОНАХТ (м. Одеса, 2002 – 2006 рр.).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 18 наукових праць у наукових фахових виданнях, з яких 7 статей у збірниках наукових праць, 11 публікацій в матеріалах наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій – 3,89 д.а., з яких 3,66 д.а. належать особисто авторові.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів і висновків. Зміст викладено на 212 сторінках друкованого тексту. Матеріали дисертації містять 57 таблиць, 12 рисунків, 10 додатків. Список використаних джерел включає 173 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми і показано зв’язок роботи з науковими програмами, сформульовано мету та завдання дослідження, визначено наукову новизну і практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі “Стратегія економічного розвитку виробництва” розкрито особливості стратегічного планування розвитку промисловості в умовах трансформації економіки, проведено вивчення стратегій економічного розвитку харчової промисловості, визначено роль держави у розробці стратегічних планів економічного розвитку в Україні.

Встановлено, що стратегічне планування розвитку харчової промисловості та пов’язаних з нею галузей в умовах ринкової економіки не відповідає вимогам часу. Про це свідчить зниження рівня споживання продуктів, нераціональне харчування населення і погроза продовольчої безпеки України. В країні до теперішнього часу не в повному обсязі розроблено нормативно-правові акти продовольчого забезпечення населення, на основі яких формується стратегія розвитку харчової промисловості; відсутня чітка програма розвитку основних напрямків виробництва, інтеграції харчової промисловості, сільського господарства і торгівлі з урахуванням вимог ринку; не розроблено механізм державного стимулювання розвитку матеріально-технічної бази, пільгового кредитування та інвестування. Зроблено висновок про те, що в сучасних умовах планування інвестиційних процесів у харчовій промисловості відбувається на основі ринкових механізмів. Внаслідок проведених економічних реформ виникла дезінтеграція, розірвано економічні зв’язки між виробниками сільськогосподарської сировини, її переробниками і торгівлею.

Обґрунтовано, що невирішені проблеми галузі, формування стратегії її економічного розвитку вимагають всебічного вивчення і визначення економічної сутності інтеграції плодоовочевої консервної промисловості з плодівництвом і овочівництвом, виявлення передумов і принципів створення агропромислових формувань, розробки економічного механізму внутрішньосистемних виробничо-технологічних взаємозв’язків, вдосконалення територіальної та організаційно-виробничої структури плодоовочевої консервної промисловості, забезпечення її збалансованого розвитку і ефективного функціонування в нових економічних умовах.

Проведено аналіз економічних реформ і стратегій економічного розвитку в різних країнах. Показано, що країни, які схожі з Україною за природно-кліматичними умовами, мають більш високий рівень розвитку виробництва і споживання плодоовочевої продукції на душу населення, тому що проводять політику державної підтримки і фінансування плодо-, овочівництва і переробних галузей промисловості. Встановлено, що розвиток харчової промисловості в усіх аспектах необхідно розглядати в комплексі з його сировинним забезпеченням і сферою реалізації продукції.

В другому розділі “Розробка моделі економічного розвитку плодоовочевого консервного виробництва” виявлено і проаналізовано основні фактори, що визначають економічні процеси в галузі, розроблено модель планування її економічного розвитку, а також запропоновано алгоритм їх послідовної оптимізації (рис.1).

Показано, що визначальним в розвитку плодоовочевої консервної промисловості є сировинний фактор. Сезонність плодоовочевого консервного виробництва пов’язана з сезонністю виробництва сировини. В галузі безпосередньо переробляється сільськогосподарська малотранспортабельна сировина, яка швидко псується, тому матеріально-технічна база галузі має бути розташована близько до її джерел. Для організації компактних концентрованих сировинних зон навколо консервних підприємств сільськогосподарські виробники мають бути конкурентноздатні та спеціалізовані на виробництві відповідної сировини.

Розроблено методику планування розвитку плодоовочевої консервної промисловості, що враховує зв’язки галузі з її сировинною базою (сільським господарством) і сферою реалізації готової продукції (торгівлею). Для цього запропоновано створювати такі агропромислові підприємства, де поєднані виробництво сільськогосподарської сировини, її переробка і реалізація готової продукції. Показано, що при цьому досягається максимальна економічна ефективність виробництва. Як показник економічної ефективності запропоновано інтегральний показник, що визначається як відношення витрат на виробництво продукції до кінцевого результату діяльності.

Рис. 1. Алгоритм послідовної оптимізації основних факторів, що визначають економічний розвиток плодоовочевої консервної промисловості

Сумарний економічний потенціал плодоовочевої консервної промисловості (ЕПі) являє собою суму економічних потенціалів сировинної зони (ЕПс), виробництва (ЕПв) і торговельної мережі (ЕПт):

ЕПі = ЕПс + ЕПв + ЕПт . (1)

Систему показників для виміру ефективності виробництва і його елементів представлено сумою показників фондоємності, трудомісткості і матеріалоємності продукції в сировинній зоні, переробному підприємстві та на підприємствах фірмової торгівлі, що визначаються з відношення витрат елементів виробництва до його результату. Третю складову формули рекомендовано включати до витрат на одиницю продукції консервних заводів, тому що підприємства галузі часто самі займаються дистрибуцією і реалізацією своєї продукції.

Запропоновано розраховувати економічну ефективність результату діяльності групи підприємств або галузі за формулою:

= , (2)

де ФЕk, ТЕк, МЕk – фондоємність, трудомісткість і матеріалоємність всього випуску продукції, включаючи витрати в сировинній зоні, на переробку і реалізацію продукції всіх підприємств галузі в даному регіоні;

xk – випуск продукції k-го підприємства;

k – індекс підприємства;

K – загальна кількість підприємств галузі в регіоні.

Використання цієї методики дає можливість визначити стратегію розвитку підприємств: які з діючих підприємств мають бути розширені та реконструйовані, або вибрати пункти будівництва нових підприємств на основі мінімальних витрат на виробництво, транспортування і реалізацію продукції та максимального результату їх діяльності. В групі підприємств, які мають власні сировинні зони, показник витрат на 1 грн. виробленої продукції дорівнює 0,76, а на підприємствах, де не поєднано сільськогосподарське і промислове виробництво – 0,89 грн.

Запропоновано модель регіонального розвитку і розміщення галузі, що враховує ринкові механізми формування попиту на плодоовочеві консерви, взаємозв’язки виробництва із сировинною базою, особливості плодоовочевої консервної промисловості. Для практичної реалізації модель розділено на дві частини і являє собою двохетапну задачу. Через те, що плодоовочева сировина для консервної промисловості надто різноманітна, задача є багатопродуктовою, а вирішити її можливо, поєднав і проаналізував однопродуктові задачі.

У результаті реалізації моделі визначено мінімальні витрати по доставці плодоовочевої сировини від сільськогосподарських виробників на переробні підприємства і мінімізовані середньозважені по галузі показники, що характеризують економічний потенціал плодоовочевих консервних підприємств.

Виявлено загальні вимоги до створення оптимальних сировинних зон у плодоовочевій консервній промисловості: мінімізація транспортних витрат, втрат сировини під час вантажно-розвантажувальних, транспортно-складських робіт і доставки сировини, зберігання вихідної якості сировини, як у процесі його транспортування, так і переробки. Розроблено модель, що характеризує кількісний зв’язок між рівнем організації сировинної зони та факторами, які його визначають. Обґрунтовано, що компактність сировинної зони є одним з головних чинників, що формують виробничий і економічний потенціал підприємств плодоовочевої консервної промисловості.

Визначено умови, які впливають на інтеграцію промислового і сільськогосподарського виробництва: концентрація і спеціалізація в промисловості та в сільському господарстві, впровадження високопродуктивної техніки. Визначено, що стабільними є плодоовочеві консервні підприємства, що формують власні сировинні зони.

На основі динаміки зібраної і переробленої сировини, під впливом різних факторів за 26 років роботи одного з підприємств Одеського регіону, спеціалізованого на переробці томатів, виявлено кількісний зв'язок між факторами, що визначають рівень організації сировинної зони. В результаті рішення задачі за допомогою ЕОМ отримано рівняння регресії:

Y = – 4,37 + 13,96 x1 – 16,3 x2 + 1,66 x3 + 1,70 x4 – 1,83 x5, (3)

де Y – кількість сировини, що надійшла на переробку з урахуванням втрат.

Економічно рівняння (3) можна інтерпретувати в такий спосіб:

- збільшення змісту сухих речовин в томатах (x1) на 1 % дає додатковий вихід продукції, що відповідає більш ощадливій витраті томатів на 13,96 тони;

- збільшення середньозваженого радіуса доставки сировини від сільгоспвиробників (x2) на 1 км спричиняє зменшення постачань сировини на 16,3 тони;

- збільшення питомої ваги сировини, переробленої в сировинній зоні (x3), на 1 %, обумовлює додаткові постачання сировини в кількості 1,66 тон;

- збільшення питомої ваги сировини, перевезеної спецавтотранспортом (x4) на 1 %, приводить до збільшення постачань сировини на 1,7 тони;

- збільшення середнього часу між постачаннями (x5) на 1 добу викликає зменшення постачань на 1,83 тони.

Показано, що найбільший вплив на кількість якісної сировини, що надходить на переробку, має вміст сухих речовин в томатах і середній радіус доставки сировини на підприємство. Менш впливовими виявляються такі фактори, як кількість сировини, переробленої безпосередньо в сировинній зоні, і кількість сировини, перевезеної спеціальним автотранспортом. Найменший вплив має фактор середнього часу між постачаннями. З метою збільшення постачання якісної сировини і зменшення радіуса її доставки на підприємство доцільно створювати власні сировинні зони, в яких застосовувати нові методи вирощування і сорти овочів та фруктів.

Розглянуто питання організації виробництва на основі промислової переробки побічних продуктів з метою найбільш повного використання всіх компонентів сільськогосподарської сировини і відходів виробництва. Показано, що комбінування є важливим засобом економії сировини, зниження його собівартості та додаткового одержання коштовних продуктів. Однак його можливості в плодоовочевій консервній промисловості на сучасному етапі використовуються недостатньо.

У третьому розділі “Стан і стратегія економічного розвитку плодоовочевої консервної промисловості” розглянуто стан і шляхи підвищення ефективності плодоовочевої консервної промисловості. За допомогою запропонованих стратегії економічного розвитку і механізму планування розвитку галузі визначено перспективи її розвитку в Одеському регіоні на період до 2010 року.

Встановлено, що тенденції, що складаються з 1991 року в плодоовочевій консервній промисловості України, цілком проявляються в Одеському регіоні, в якому вирощують всі види овочевих, плодових та ягідних культур України. В плодоовочевій консервній промисловості Одеського регіону, починаючи з 2002 р. спостерігається підйом виробництва в порівнянні зі спадом 1994 – 1998 рр., однак рівень виробництва продукції ще не досяг показників 1991 р. Більш ніж у 2 рази скоротилася кількість заводів і цехів з переробки овочів і фруктів. У 2006 році реально працює лише 8 підприємств Одеського регіону, та й то не на повну потужність, тоді як у 1991 році їх було 23. Ситуацію можна оцінити як кризову з таких причин: руйнування сформованої сировинної бази для промислової переробки; розпад системи заготівельної кооперації; порушення зв’язків постачальників і переробників плодоовочевої сировини, внаслідок змін відносин власності; руйнування вітчизняного машинобудування для підприємств харчової промисловості; ліквідація системи державної підтримки сільгоспвиробників і переробних підприємств; відсутність ефективної системи кредитування; різкі коливання ринкових цін на енергоносії та паливо; відсутність державної програми підтримки експорту плодоовочевої консервної продукції; відсутність соціальної політики, спрямованої на розвиток трудового потенціалу.

Ці і багато інших причин призвели до того, що в Україні виникає проблема продовольчої безпеки. Наприклад, у 2005 р. плодоовочевими консервними підприємствами Одеського регіону було вироблено 303 тис. тон консервів, що не покриває потреби населення у високоякісній і дешевій плодоовочевій консервації, соках, не говорячи вже про дитяче харчування. Загальна потреба населення нашого регіону в даному виді продукції більша ніж у 3 рази, і тому покривається частково за рахунок домашніх заготівок та імпорту продукції.

Потужність діючих підприємств використовується на 6 – 10 % на старих підприємствах і на 80 % - в ТОВ “Украгросервис”, що було створено у 2002 році. Обладнання діючих підприємств, створених раніше, зношено на 60 – 70 %. Діючі підприємства, крім ТОВ “Украгросервис”, вимагають розширення виробництва на новій технічній основі із застосуванням передових технологій.

Економічний потенціал плодоовочевої консервної промисловості Одеського регіону характеризується показниками, наведеними в табл.1. Найбільші виробники і споживачі плодоовочевої сировини знаходяться в Одесі, Білгород-Дністровському, а дрібні – у невеликих районних центрах.

В регіоні спостерігається незначне зростання виробництва плодоовочевої сировини для промислової переробки в порівнянні зі спадом 1996 – 1998 року. В основному це відбулося внаслідок зростання виробництва огірків, томатів і малорозповсюджених культур. У цілому з 1980 по 2005 рр. виробництво баштанних культур зросло, а плодово-ягідних культур – майже не змінилося. Обсяги виробництва грибів для промислової переробки для задоволення потреб населення в плодоовочевій консервації можливо збільшити більш, ніж у три рази, що дозволяють умови їх вирощування в спеціально обладнаних приміщеннях, а не у відкритому ґрунті. Вирощування і переробка грибів є одним із запропонованих напрямків пом’якшення сезонності плодоовочевого консервного виробництва.

Таблиця 1

Показники, що характеризують виробничий потенціал плодоовочевої консервної промисловості Одеського регіону в 2005 р. (грн./грн.)

Показники | ЗАТ ПО “Одеський консервний завод” | ВАТ “Консервний завод “Іллічівський” | Білгород-Дністровський завод ОП “Продтовари” | ВАТ “Саратський завод продтоварів” | ТОВ “Ірен-Агронатурпродукт” | ТОВ “Украгросервіс”

Матеріалоємність виробленої продукції | 0,734 | 0,699 | 0,655 | 0,702 | 0,628 | 0,561

Фондоємність виробленої продукції | 0,084 | 0,164 | 0,236 | 0,197 | 0,104 | 0,079

Трудомісткість виробленої продукції | 0,042 | 0,031 | 0,077 | 0,061 | 0,082 | 0,079

Сумарні витрати на 1 грн. виробленої продукції | 0,860 | 0,894 | 0,968 | 0,961 | 0,814 | 0,719

Встановлено, що обсяги овочів, що надходять на промислову переробку, складають близько 35 % овочів, що споживаються у свіжому вигляді. Фрукти і ягоди консервовані складають 71 % від плодів, що споживаються у свіжому вигляді, тому що цей вид сировини менш стійкий і швидкопсувний.

Обґрунтовано потреби Одеського регіону в плодоовочевих консервах на основі порівняння з їх споживанням у розвинутих країнах, раціональних норм харчування і даних маркетингових досліджень. Розраховано перспективне сумарне виробництво плодоовочевих консервів в Одеському регіоні, що складе: фруктових – 66 тис. тон, овочевих – 74,5 тис. тон, у тому числі томатних – 16 тис. тон.

Встановлено, що в Одеському регіоні існують суттєві резерви нарощування потужності з виробництва плодоовочевої консервної продукції. При розробці плану розвитку галузі на перспективу враховувався вільний ресурс землі, можливість використання передових технологій вирощування нових сортів плодів і овочів з різними термінами визрівання.

На основі вивчення можливостей постачань сировини, проектних транспортних витрат, розмірів сировинних зон, регіональних потреб у даній продукції, аналізу існуючого стану діючих і тимчасово не працюючих підприємств, визначено, що потенційна сумарна потужність, що має бути включена в план розвитку галузі і регіону, складає 165,5 тис. тон (табл. 2). Потужність, яку необхідно відтворити за рахунок нового будівництва, складає 93,5 тис. тон, за рахунок застосування прогресивних технологій без розширення – 40,5, з урахуванням розширення – 31,5 тис. тон. Сумарні інвестиції на будівництво нових плодоовочевих консервних підприємств Одеського регіону складають 219,3 млн. грн., при розширенні діючого виробництва на новій технічній основі буде потрібно 51,2, а з урахуванням застосування прогресивних технологій без розширення – 56,1 млн. грн. (рис. 2).

Таблиця 2

Розвиток плодоовочевої консервної промисловості в Одеському регіоні

до 2010 року (тис. тон)

Регіони розвитку | Потенційний обсяг виробництва плодоовочевих консервів | Фактично | Рекомендовані обсяги

Потужність діючих підприємств | Випуск продукції на діючих підприємствах | Потужність тимчасово не працюючих підприємств | Потужність споруджуваних підприємств | Потужність підприємств з урахуванням застосування прогресивних технологій без їх розширення | Потужність підприємств з урахуванням розширення на новій технічній основі

Місто Одеса | 75,5 | 59,0 | 12,7 | 46,5 | 25,0 | 4,0

Північний | 20,5 | 27,2 | 9,0 | 7,5 | 4,0

Північно-східний | 19,5 | 6,4 | 5,1 | 5,6 | 9,5 | 4,5 | 5,5

Центральний | 16,0 | 12,1 | 7,0 | 2,4 | 12,0 | 4,0

Південний | 11,0 | 7,8 | 2,4 | 0,9 | 3,5 | 3,5 | 4,0

Південно-західний | 23,0 | 46,3 | 13,0 | 10,0

Усього

На основі аналізу внутрішніх і зовнішніх факторів розвитку галузі, запропоновано впровадження прогресивних технологій на Одеському консервному заводі без нарощування його потужності. На Великодальницькому консервному заводі рекомендовано провести реконструкцію виробництва, виділити виробництво консервів в новому цеху, відокремивши від виробництва лікеро-горілчаних виробів. Запропоновано будівництво двох нових заводів: у м. Іллічівськ і у м. Південний.

На підставі проведених розрахунків показано, що в Анан’івському районі доцільно провести реконструкцію консервного заводу, який з 2001 р. не працює. В Арцизському районі слід на новій технічній основі розширити завод продтоварів. В Балтському районі оптимальним є будівництво нового заводу в м. Балта. В Білгород-Дністровському районі доцільним є варіант розвитку, який передбачає будівництво одного нового заводу в с. Широке і розширення діючого консервного заводу в м. Білгород-Дністровський на новій технічній основі. В Біляївському, Березівському та Іванівському районах ситуації аналогічні, тому планується будівництво заводів в м. Біляївка, м. Березівка і с.м.т. Іванівка. В Болградському районі недоцільно реконструювати або розширювати розрізнені дрібні цехи з виробництва плодоовочевих консервів, тому планується будівництво підприємства в м. Болград. У Великомихайлівському районі діюче підприємство практично не випускає плодоовочеві консерви, тому в плані передбачено впровадження прогресивних технологій без збільшення потужності. В Ізмаїльському районі представляється необхідним відтворити раніше високорентабельний консервний завод в м. Ізмаїлі шляхом реконструкції і незначного збільшення потужності. В Кілійському районі заплановано будівництво нового заводу в м. Кілія.

В Кодимському районі виявлено надлишок продукції, тому в м. Кодима необхідно провести реконструкцію на новій технічній основі консервного заводу, спеціалізацію якого складали томатні консерви. В результаті цього заходу виробнича потужність відновленого заводу буде менше, ніж раніше, однак підприємство буде озброєне новим високотехнологічним енергозберігаючим обладнанням. В Комінтернівському районі діє нове підприємство ТОВ “Украгросервіс”, що переробляє сировину, вирощувану в господарствах даного району, а обсяги виробленої продукції задовольняють потреби населення в продукції преміум-класу, причому існує можливість експорту в інші регіони України і за рубіж. В Котовському районі доцільно підвищити на новій технічній основі ефективність роботи діючого консервного заводу. В Красноокнянському районі планується провести реконструкцію на заводі продтоварів. В Любашівському районі оптимальним є будівництво нового заводу в с.м.т. Любашівка. В Миколаївському районі необхідно збудувати невеликий завод у с.м.т. Миколаївка. В Овідіопольскому районі на даному етапі розширення або будівництво нових консервних заводів недоцільно, тому що Іллічівський консервний завод задовольняє попит споживачів і цілком переробляє плодоовочеву сировину, вирощувану в районі. В Роздільнянському районі оптимальним представляється проведення реконструкції заводу продтоварів, поділ виробництва плодоовочевих консервів і соняшникової олії, на випуску яких спеціалізується дане підприємство.

В деяких районах спостерігається дефіцит плодоовочевих консервів. В Ренійському районі пропонується будівництво заводу в с. Нагорне, в Савранському – в с.м.т. Саврань. В Саратському районі працює завод продтоварів, зміна потужності та реконструкція якого на найближчу перспективу не планується. В Тарутинському районі продукція, що випускається НВФ “Мір”, не покриває потреби населення даного району в плодоовочевих консервах, і для переробки вирощуваної плодоовочевої сировини варто будувати завод у с.м.т. Березино. В Татарбунарському районі варто цілком змінити структуру Татарбунарського винзаводу, що спеціалізується на виробництві вина і випуску плодоовочевих консервів у невеликій кількості. Доцільно перевести виробництво консервів у цех, розташований в окремому корпусі, що дозволяють виробничі площі заводу. У Фрунзівському і Ширяєвському районах пропонується будівництво типових заводів у с.м.т. Ширяєво і с.м.т. Фрунзівка.

Наведені розрахунки показали, що для повного відтворення плодоовочевої консервної промисловості необхідні кошти, яких сьогодні обласні та районні бюджети не мають, а інвестори, в свою чергу, не квапляться вкладати кошти в сезонні галузі харчової промисловості. В умовах, які склалися, запропоновано пріоритетний підхід наближення джерел сировини до місця її переробки, при якому сировинна база формується безпосередньо самими переробними підприємствами.

ВИСНОВКИ

В дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке полягає у розробці методичних положень щодо підвищення економічної ефективності планування економічного розвитку плодоовочевої консервної промисловості. Дослідження дозволили зробити такі основні висновки:

1. Автором досліджено, що в зв’язку з тим, що в сучасних умовах трансформації економіки України зруйновано механізм планування діяльності її галузей, але не сформовано стратегію її розвитку, різко знизилось виробництво і споживання харчових продуктів, в тому числі плодоовочевих консервів. За останні 10 років воно зменшилось в 2,7 рази, на 40,7 % виросла частка морально і фізично зношеного обладнання галузі, продуктивність праці знизилась в 2,3 рази, знизилась ефективність роботи всіх плодоовочевих консервних підприємств, більшість з яких стали збитковими. Важливі для країни галузі – плодоовочева консервна промисловість і сільське господарство – в технічному, технологічному і організаційному плані виявились зруйнованими, і стратегію їх розвитку до теперішнього часу чітко не визначено.

2. В дисертації узагальнено, що стратегія відродження консервної промисловості визначена поглибленням інтеграції виробників сільськогосподарської сировини і його переробників. З цією метою запропоноване створення нових організаційних структур – аграрно-промислових підприємств, в яких об'єднано процеси виробництва сировини, транспортування, зберігання, переробки і реалізації продукції.

3. Зроблено висновок, що до числа факторів, які визначають економічний розвиток плодоовочевої консервної галузі, варто віднести: природно-історичні умови, характер і види сировини, яка культивується, сезонність її виробництва, рівень організації зберігання і транспортування, потреба в плодоовочевих консервах, виробничий потенціал галузі, форми організації виробництва, НТП, державні програми підтримки і розвитку галузі. Найважливішими факторами є: сировинний, а також форми організації виробництва. Алгоритм послідовної оптимізації факторів є основою формування стратегії економічного розвитку галузі.

4. При розрахунку розробленої моделі розвитку і розміщення галузі вона показала такі тенденції та особливості галузі: збільшення попиту і різке зменшення виробництва плодоовочевих консервів, зменшення кількості консервних заводів та їх ефективності, реорганізація сировинної бази галузі, збільшення транспортних витрат на доставку сировини до її переробників. Враховано оцінку природно-ресурсного потенціалу плодоовочевої консервної промисловості, зонального розміщення в Одеському регіоні та її ефективності.

5. На основі отриманих розрахунків встановлено, що з усіх плодоовочевих консервних підприємств галузі найбільший виробничий потенціал має ТОВ “Украгросервіс”, а найменший - Білгород-Дністровський завод ОП “Продтовари”, незважаючи на його високий інвестиційний потенціал. На цій підставі зроблено висновки, що доцільно розширити діючі підприємства, можливість для чого надає наявність сировинних і виробничих ресурсів.

6. В дисертації обґрунтовано, що є доцільним збільшення обсягів вирощування всіх видів сировини для промислової переробки по районах Одеського регіону. Обґрунтовано, що оптимальним є такий варіант розвитку галузі, при якому вся сировина для промислової переробки вивозиться з пунктів збирання врожаю, і задовольняються всі потреби в продукції переробних підприємств і населення регіону, при мінімальних сумарних витратах на її виробництво і транспортування.

7. Виявлено, що найбільший резерв у збільшенні кількості якісної сировини закладено в зменшенні середнього радіуса доставки сировини на підприємство. Крім того, великі резерви приховано в організації пунктів первинної переробки сировини в сировинній зоні та в більш повному використанні спеціального автотранспорту для перевезення переробленої сировини. Все це свідчить про необхідність розширення і подальшої спеціалізації власної сировинної зони ВАТ “Завод “Іллічівський” і ТОВ “Украгросервіс”. Підприємствам ТОВ “Ірен-Агронатурпродукт” і ВАТ “Саратський завод продтоварів” рекомендовано самостійно створювати власні сировинні зони для безперебійного надходження якісної недорогої сировини на переробку.

8. Запропоновані автором стратегія та механізм планування економічного розвитку плодоовочевого консервного виробництва дозволяють визначити перспективи його розвитку в Одеському регіоні до 2010 р. Розрахунковим шляхом рекомендовано планувати пункти будівництва нових підприємств, розширення на новій технічній основі діючих консервних заводів Одеського регіону. Запропонований підхід дозволяє визначити обсяги сумарних інвестицій, основних і обігових коштів по кожному проекту розвитку підприємств галузі.

9. В зв’язку з тим, що Україна готується до вступу у Всесвітню Торговельну Організацію, в дисертації зроблено висновки про необхідність приділення особливої уваги плодоовочевій консервній галузі, продукція якої може стати однією з важливих експортних складових, а Одеський регіон є перспективним в розвитку цього напрямку, тому що його природні умови дозволяють вирощувати майже всі види плодів і овочів. В цю галузь найближчими роками варто вкладати інвестиції, розвивати виробничо-фінансову інфраструктуру, створюючи умови для відтворення зупинених і створення нових підприємств. В цьому регіоні надто перспективним є тісне співробітництво виробництва, науки, фінансових і державних організацій на основі довгострокової державної програми.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Публікації в наукових фахових виданнях

1. Басюркина Н.И. Анализ состояния плодоовощной промышленности Украины // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 157. – Дніпропетровськ: ДНУ. – 2002. – С. 100–105. (0,28 д.а.).

2. Басюркина Н.И. Состояние моделирования размещения плодоовощного производства в Украине // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 159. – Дніпропетровськ: ДНУ. – 2002. – С. 147–156. (0,44 д.а.).

3. Громова Т.Я., Басюркина Н.И. Анализ состояния производства консервированной плодоовощной продукции для детского питания в Украине // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 166. – Дніпропетровськ: ДНУ. – 2002. – С. 82–85. (0,19 д.а., особистий внесок здобувача: аналіз перетворень в плодоовочевій консервній промисловості дитячого харчування в Україні та розробка шляхів виходу з кризи в цій галузі – 0,1 д.а.).

4. Басюркина Н.И. Экономические последствия рыночных преобразований в плодоовощной консервной промышленности Украины // Вісник Черкаського університету. Випуск 48. Серія “Економічні науки”. Черкаси: Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького. – 2003. – С. 186–192. (0,45 д.а.).

5. Глушков В.Е., Басюркина Н.И. Анализ связей размещения плодоовощного производства с сырьевой базой // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 200: В 4 т. Том ІІ. – Дніпропетровськ: ДНУ. – 2005. – С. 327–333. (0,34 д.а., особистий внесок здобувача: теоретичне обґрунтування організаційно-методичної бази розробки механізму розвитку і розміщення плодоовочевої консервної промисловості – 0,2 д.а.).

6. Басюркина Н.И. Методические подходы к планированию экономического развития плодоовощеконсервного производства в рыночных условиях // Экономика Крыма. – 2006. – №16. – С. 78–81. (0,45 д.а.).

7. Басюркина Н.И. Факторы экономического развития плодоовощеконсервного производства // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 210: В 4 т. Том ІV. – Дніпропетровськ: ДНУ. – 2005. – С. 979–985. (0,35 д.а.).

Тези доповідей

8. Басюркина Н.И. Оптимизация размещения предприятий плодоовощной промышленности Украины // Матеріали Другої Всеукраїнської науково-практичної конференції “Україна наукова ’2002”.Том 8. Економіка. – Дніпропетровськ: Наука і освіта. 2002. – С. 4748. (0,1 д.а.).

9. Басюркина Н.И. Модель размещения плодоовощного производства на современном этапе // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Динаміка наукових досліджень”. Том 19. Економіка. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2002. – С. 1820. (0,12 д.а.).

10.