АКАДЕМІЯ АДВОКАТУРИ УКРАЇНИ

Бугера Олена Іванівна

УДК 343.97

ПРОБЛЕМИ ВИКОРИСТАННЯ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ДЛЯ ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИНІВ СЕРЕД НЕПОВНОЛІТНІХ

Спеціальність 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;

кримінально-виконавче право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ - 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі правознавства Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор,

заслужений юрист України,

Туркевич Інна Костянтинівна,

Академія адвокатури України, професор

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор,

заслужений юрист України,

Глушков Валерій Олександрович,

державний експерт Апарату Ради національної безпеки і оборони України

кандидат юридичних наук, доцент

Васильківська Ірина Петрівна,

доцент кафедри теорії та історії держави і права Київського національного економічного університету

Провідна установа: Інститут держави і права ім.В.М.Корецького Національної

академії наук України, м.Київ

Захист відбудеться “ 14 ” березня 2006 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.122.01 в Академії адвокатури України за адресою: 01032, м. Київ-32, бульвар Тараса Шевченка, 27.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Академії адвокатури України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27.

Автореферат розісланий “ 9 ” лютого 2006 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат юридичних наук, доцент О.П.Кучинська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Запобігання злочинності в середовищі неповнолітніх є одним з напрямків запобігання злочинності в цілому і на сьогодні залишається однією з головних проблем кримінологічної науки. На жаль, рівень злочинності серед неповнолітніх та її підвищена суспільна небезпека викликає занепокоєння. Хоча темпи зростання підліткової злочинності в останні роки дещо призупинено, статистичні дані вказують на високий рівень криміналізації у дитячому середовищі. Порівняно з 1993 роком, тобто за 13 років, кількість засуджених неповнолітніх збільшилась на третину (37,8 %). Найбільш поширеними злочинами, які вчиняють неповнолітні і в останні роки, залишаються крадіжки, на другому місці – грабежі. Ними вчиняються розбійні напади, згвалтування і навіть умисні вбивства. Дві третини підлітків щорічно вчиняють злочини у складі груп, 15,8 % неповнолітніх до засудження раніше вже вчиняли злочини і притягалися до кримінальної відповідальності. Збільшується і кількість осіб, які вчиняють злочини у віці 14-15 років. Понад 40 % засуджених неповнолітніх на момент вчинення злочинів були безконтрольні з боку суспільства, оскільки ніде не навчалися і не працювали.

Аналіз причин та умов, що породжують протиправну поведінку неповнолітніх показує, що поряд з іншими чинниками – кризою моралі, економічною нестабільністю, негативним впливом на неповнолітніх мікросередовища тощо, нового забарвлення та актуальності набуває така складова, як вплив засобів масової інформації (ЗМІ).

Засоби масової інформації, і особливо телебачення, стали невід’ємною частиною культури сучасного суспільства. Саме ЗМІ здійснюють своєрідний інформаційний фон, на основі якого людина і зокрема молода, формує певний світогляд щодо способу і стилю життя, моделей поведінки. В цьому розумінні засоби масової інформації мають в своєму розпорядженні невичерпні можливості позитивного впливу на свідомість людей, формування у них, особливо у неповнолітніх і молоді, високих моральних якостей, громадської активності, зразків правомірної поведінки, нетерпимості до порушень закону тощо. Між тим, як свідчить практика, ЗМІ, і зокрема телебачення, не виконують в повному обсязі ці завдання, більш того, далеко не поодинокі випадки негативного впливу телебачення на поведінку неповнолітніх, коли на телебаченні пропагуються стандарти поведінки телегероїв, які несумісні з цінностними орієнтаціями суспільства і пов’язані з демонстрацією культу сили, жорстокості тощо.

Необхідність поглиблення наукових досліджень проблем використання засобів масової інформації для запобігання злочинів серед неповнолітніх набуває актуальності також у зв’язку з розширенням технічних можливостей інформаційного забезпечення суспільства та відповідно необхідністю удосконалення нормативно-правової бази щодо суб’єктів інформаційної діяльності. Оскільки неповнолітні в переважній більшості випадків надають перевагу телебаченню, цей вид ЗМІ головним чином досліджений в роботі.

Вказані вище обставини обумовлюють вибір теми дослідження, та її актуальність.

Слід зазначити, що проблему впливу засобів масової інформації на свідомість взагалі та протиправну поведінку неповнолітніх вивчали такі зарубіжні та вітчизняні вчені як: В.С.Батиргареєва, Р.Берон, О.В.Волянська, В.В.Голіна, Б.М.Головкін, В.Г.Гончаренко, О.В.Гордякова, І.М.Даньшин, А.І.Долгова, О.Ю.Дроздов С.Н.Еніклопов, Д.Майерс, О.Р.Михайленко, М.М.Назаров, В.В.Пушкарь, Д.Річардсон, М.О.Семчик, Д.Н.Срібняк, К.А.Тарасов, А.П.Тузов, І.К.Туркевич, В.І.Шакун, та інші автори. Однак в Україні монографічні дослідження цієї проблеми відсутні. При цьому необхідно не тільки дослідити негативний вплив засобів масової інформації на протиправну поведінку неповнолітніх, а й визначити можливості засобів масової інформації для запобігання злочинів серед неповнолітніх. Ці питання майже не досліджувались в кримінологічній літературі.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження належить до пріоритетних у науці кримінального права та кримінології. Вона випливає з положень Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25.12.2000 року № 1376/2000. Дисертація виконана згідно з планами наукових досліджень кафедри правознавства Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, зокрема, пов’язана з темою “Вивчення проблем кримінології в процесі навчання та виховання студентів”, а також узгоджується з напрямом “Дослідження проблем гуманітарних наук”, затвердженим планом науково-дослідних робіт Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (протокол № 5 засідання Вченої ради університету від 25 грудня 1994 р.), а також згідно з Концепцією розвитку законодавства України на період 1996-2005 рр. і охоплюється навчальними програмами та планами.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка рекомендацій по підвищенню ефективності виховного впливу телебачення на свідомість неповнолітніх та запобігання злочинів в їхньому середовищі.

Для досягнення зазначеної мети у процесі дослідження передбачалося вирішити наступні завдання:

- дослідити роль ЗМІ у механізмі формування особистості неповнолітніх;

- встановити характер деструктивного впливу засобів масової інформації на протиправну поведінку неповнолітніх;

- встановити масштаби трансляції ЗМІ негативних зразків поведінки, в тому числі, інформаційної продукції з елементами насильства та жорстокості;

- проаналізувати правові основи функціонування засобів масової інформації в Україні та обгрунтувати пропозиції щодо необхідності внесення конкретних змін до чинного законодавства для запобігання злочинності серед неповнолітніх;

- розробити рекомендації загальносоціального і спеціально-кримінологічного запобігання злочинів неповнолітніх шляхом використання можливостей ЗМІ, і зокрема телебачення.

Об’єктом дослідження є діяльність ЗМІ, щодо запобігання злочинів серед неповнолітніх.

Предметом дослідження є правові норми, щодо діяльності ЗМІ та державних органів з запобігання злочинності серед неповнолітніх, що містяться у чинній Конституції, Законах України: “Про захист суспільної моралі”, “Про інформацію”, “Про інформаційні агентства”, “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”, “Про рекламу”, “Про охорону дитинства”, “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні”, “Про соціальну роботу з дітьми та молоддю” та інших нормативних актах.

Методи дослідження обрано відповідно до поставленої мети і завдань, з урахуванням об’єкта і предмета досліджень. В процесі досліджень застосовувались такі методи:

-

-

-

-

У роботі методи дослідження використовувались у взаємозв’язку, що забезпечило вирішення поставлених завдань і повноту дослідження.

Емпірична база досліджень грунтується на даних, одержаних внаслідок:

1) анкетування 217 учнів 10-11 класів загальноосвітніх шкіл Святошинського району м. Києва в 2004 році;

2) анкетування 88 неповнолітніх правопорушників, що знаходяться на обліку у відділі кримінальної міліції у справах неповнолітніх Святошинського району РУ ГУ МВС України в м. Києві в 2005 році;

3) анкетування 75 неповнолітніх правопорушників Дубненської виховної колонії в 2005 році;

4) анкетування співробітників кримінальної міліції, педагогічних працівників та батьків, що мають на вихованні неповнолітніх. З цієї групи опитано 107 респондентів;

5) вивчення 135 обліково-профілактичних справ неповнолітніх, що знаходяться (знаходились) на обліку у відділі кримінальної міліції у справах неповнолітніх Святошинського РУ ГУ МВС України в м.Києві станом на 1 лютого 2005 року;

6) вивчення 257 кримінальних справ про злочини, вчинені неповнолітними за період з 1997 по 2004 рр. (за матеріалами Святошинського районного суду у м. Києві).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дана дисертація є першим в Україні комплексним науковим дослідженням проблеми використання засобів масової інформації, і зокрема телебачення, для запобігання злочинів серед неповнолітніх. В дослідженні дістало подальший розвиток вивчення негативного впливу телевізійних передач з елементами агресії, жорстокості та насильства на свідомість та протиправну поведінку неповнолітніх, вперше сформульовано комплексну систему заходів поліпшення роботи ЗМІ в напрямку підвищення духовного та культурного рівня неповнолітніх.

Автором розроблені і виносяться на захист такі наукові положення:

1) визначено та обгрунтовано механізм негативного впливу телевізійної інформаційної продукції з елементами насильства, жорстокості та агресії на свідомість та протиправну поведінку неповнолітніх;

2) розроблені та внесені до Верховної Ради України доповнення до статті 1 та статті 7 Закону України “Про захист суспільної моралі” (від 20 листопада 2003 року, № 1296 ІY), стосовно захисту неповнолітніх від інформаційної продукції, що містить елементи насильства, жорстокості та пропагує культ сили;

3) розроблені та внесені до Верховної Ради України доповнення до Законів України “Про інформацію” (від 2 жовтня 1992 р. № 2657-ХІІ, із змінами) – стаття 46, “Про інформаційні агенства” (від 28 лютого 1995 № 74/95 – ВР, із змінами) – стаття 2, “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” (від 16 листопада 1992 року № 2782-ХІІ, із змінами ) – стаття 3, “Про рекламу” (від 3 липня 1996 року, № 270/96 – ВР, із змінами) – стаття 20 з метою обмеження доступу неповнолітніх до інформаційної продукції, що може завдати шкоди їх фізичному, психічному, моральному розвиткові;

4) розроблені та обгрунтовані пропозиції щодо вдосконалення методики експертної оцінки кіно- та телефільмів з індексами “14” та “16” щодо вмісту сцен з елементами насильства та жорстокості;

5) доведено необхідність врахування педагогічними працівниками, працівниками служби у справах неповнолітніх, кримінальної міліції у справах неповнолітніх та батьками особливостей телепродукції, розрахованої на неповнолітніх чи тієї, яка має популярність серед підлітків, для проведення відповідної виховної роботи з ними і підвищення виховного впливу таких передач або невілювання окремих аспектів негативної інформації, що міститься в них. З цією метою надаються рекомендації по розробці відповідних спільних планів та програм;

6) розроблено уточнення до п.п. 4,5 ст. 433 КПК України щодо необхідності серед причин та умов злочинів неповнолітніх встановлювати і такі обставини як негативний вплив ЗМІ на протиправну поведінку неповнолітніх;

7) з метою запобігання злочинності серед неповнолітніх, підвищення їх духовного рівня та правосвідомості аргументується доцільність законодавчого закріплення квот і співвідношення трансляції передач правовиховного та культурного спрямування;

8) доведено необхідність створення спеціалізованого суб’єкту інформаційної діяльності для більш широкого використання можливостей ЗМІ щодо запобігання злочинності неповнолітніх на основі поєднання загальносоціальних та спеціально-кримінологічних заходів;

9) надані рекомендації по загальносоціальному та спеціально-кримінологічному запобіганні злочинів серед неповнолітніх шляхом використання можливостей ЗМІ, зокрема телебачення.

Обгрунтованість і достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій, що містяться у роботі забезпечено вивченням значного обсягу нормативних актів, що регулюють діяльність ЗМІ, літературних джерел по темі дослідження та суміжним питанням, аналізом статистичних даних про злочинність неповнолітніх в Україні, вивченням кримінальних справ та анкетуванням різних категорій респондентів.

Наукове значення роботи. Положення дисертації сприятимуть подальшій розробці теорії причин та умов злочинності неповнолітніх, механізму злочинної поведінки по цих категоріях справ з урахуванням негативного впливу телебачення на формування світогляду підлітків та протиправної поведінки, а також підвищення ефективності телебачення у запобіганні злочинів серед неповнолітніх.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання отриманих висновків та рекомендацій для вдосконалення чинного законодавства України, зокрема, Законів України “Про захист суспільної моралі”, “Про інформацію”, “Про інформаційні агенства”, “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”, “Про рекламу”, інших нормативно-правових актів, насамперед, стосовно діяльності засобів масової інформації для запобігання злочинів серед неповнолітніх.

Дисертаційне дослідження може бути використано в діяльності суб’єктів запобігання злочинності серед неповнолітніх, зокрема, щодо підвищення рівня правової культури та духовності підлітків із застосуванням можливостей ЗМІ.

Окремі положення можуть бути використані в навчальному процесі при викладанні курсу “Кримінологія”, а також під час підготовки відповідних підручників та навчальних посібників для студентів юридичних і педагогічних вузів.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною науковою роботою. Сформульовані в ній положення, узагальнення, оцінки і висновки, пропозиції та рекомендації, отримані автором у результаті опрацювання і грунтовного аналізу наукових і нормативно-правових джерел, а також юридичної практики із проблем правової регламентації запобігання злочинності серед неповнолітніх шляхом застосуванням можливостей ЗМІ.

Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана і обговорена на кафедрі правознавства Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. Результати досліджень апробовані на наступних міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: звітній науково-практичній конференції Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (лютий 2004 р., м. Київ), VIII Міжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта 2005” (7-21 лютого 2005 р., м. Дніпропетровськ), V Міжнародній науковій конференції студентів та молодих учених “Політ 2005” (12-13 квітня 2005 р., м. Київ), VI Всеукраїнській науково-практичній конференції “Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні” (28-29 квітня 2005 р., м. Острог), II Міжвузівській науково-практичній конференції “Актуальні питання реформування правової системи України” (27-28 травня 2005 р., м. Луцьк).

Пропозиції дисертанта по удосконаленню чинного законодавства подані у Комітет Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації. Автор був присутній під час проведення парламентських слухань з питань перспективи створення громадського телерадіомовлення в Україні.

Публікації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження викладені автором у 10 публікаціях, з яких 5 - у наукових фахових виданнях, рекомендованих ВАК України і 5 - у збірниках тез наукових конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 224 сторінки, обсяг основного тексту – 184 сторінки, 2 таблиці – 2 сторінки, додатки – 22 сторінки, список використаних джерел - 18 сторінок (містить – 183 найменувань).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, визначається мета, об’єкт, предмет, основні завдання дослідження, висвітлюється наукова новизна одержаних результатів, ступінь апробації, теоретичне і практичне значення висновків та отриманих результатів.

Перший розділ “Специфіка злочинності неповнолітніх та особливості її детермінації” складається з трьох підрозділів.

У першому підрозділі першого розділу “Злочинність неповнолітніх та характеристика особистості злочинців” розглядаються особливості злочинності неповнолітніх в останні роки в Україні на підставі статистичної звітності МВС та Державної судової адміністрації України. Матеріал в цій частині роботи викладений таким чином, щоб визначити найбільш розповсюджені злочини серед неповнолітніх, що з одного боку свідчить про специфіку дії певних причин та умов на поведінку підлітків, а з другого – дає можливість визначити напрями запобіжної роботи. Протягом тривалого часу найбільш розповсюдженими злочинами серед неповнолітніх є крадіжки та грабежі.

Так, у 2004 році серед всіх засуджених 21806 неповнолітніх осіб, 13465 осіб визнано винними у крадіжці чужого майна, 2673 – у грабежі, 705 – у розбійному нападі. Таким чином, за найбільш розповсюджені злочини проти власності засуджено 77,2 % осіб. Цей показник є достатньо високим. Слід звернути увагу і на те, що неповнолітні засуджуються і за вчинення таких небезпечних злочинів як вбивство (111 осіб), тяжкі тілесні ушкодження (268 осіб), згвалтування (87 осіб), хуліганство (1042 осіб). Достатньо тривожним показником в характеристиці засуджених неповнолітніх є кількість осіб, які засуджені за злочини, пов’язані з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Таких осіб у 2004 році засуджено 999 (4,6 %).

Схожі з наведеними закономірностями, виявлені і при вивченні статистичної звітності органів МВС. Хоча процентні відношення окремих видів злочинів неповнолітніх за даними МВС дещо відрізняються від характеристики злочинів, вчинених засудженими. Це пояснюється різним обсягом досліджених даних. Зокрема, органи МВС у масив виявлених злочинів включають не тільки ті злочини, за які особи згодом засуджуються, але й ті, по яким вони звільняються від кримінальної відповідальності. До речі, кількість таких осіб у 2004 році була достатньо значною – 1611 осіб. Отже, проведений аналіз злочинності неповнолітніх свідчить про те, що основним напрямом повинно бути запобігання корисливої та насильницької злочинності, хуліганських проявів, статевих злочинів, наркозлочинності. Поряд з цим, слід враховувати і інші особливості злочинності неповнолітніх, зокрема, збільшення злочинів неповнолітніх, які потребують кримінальної кваліфікації (квартирні крадіжки, викрадення автомототранспорту тощо); вчинення тяжких злочинів з незначних приводів, а то й взагалі без приводу, їх виключна жорстокість і зухвалість; поява “нетрадиційних” для неповнолітніх злочинів (ритуальних захоплень, вандалізму).

Слід звернути увагу і на те, що кожний неповнолітній злочинець вчинював не один, а більше злочинів, про що свідчить високий коефіцієнт криміногенної активності (1,2 у 2004 р.)

Щодо характеристики особистості засуджених то тривожним показником є те, що серед всіх засуджених осіб у 2004 році в кількості 21806 – 6478 (29,7 %) складали особи молодшого віку від 14 до 16 років, якими вчинено 10 умисних вбивств, 59 умисних тяжких тілесних ушкоджень, та 5892 злочинів проти власності. Освіта засуджених неповнолітніх характеризувалась такими даними: професійно-технічну освіту мали 503 злочинця (2,3 %), повну загальну середню освіту 2703 (12,4 %), осіб з базовою загальносередньою освітою було 12915 (59,2 %), початкову загальну освіту мали 5184 (23,8 %), взагалі без освіти було 432 (1,98 %) засуджених. Отже, питома вага неповнолітніх, які мали лише початкову освіту достатньо значна, тим більше насторожує кількість осіб взагалі без освіти. Серед засуджених 2836 осіб (13 %) мали не погашену і не зняту судимість.

За даними Державної судової адміністрації 7394 неповнолітніх засуджених не працювали і не навчались, що складає 33,9 %. Отже, характеристика засуджених неповнолітніх свідчить про те, що з метою запобігання серед таких осіб злочинів повинна проводитись систематична виховна робота з метою переорієнтації їх поведінки.

У другому підрозділі першого розділу “Причини та умови злочинності неповнолітніх” розглядаються причини та умови злочинності неповнолітніх. В цьому аспекті спочатку звертається увага на кризові явища в Україні, які зосереджуються в економічній, соціальній, політичній, психологічній, організаційній та інших сферах життя та простежується їх вплив на свідомість неповнолітніх. При цьому зазначається, що враховуючи вікові особливості неповнолітніх, негаразди та протиріччя у суспільстві сприймаються підлітками більш гостро, не завжди критично. Це обумовлює більшу вразливість неповнолітніх до негативних впливів, що існують у суспільстві, а отже і до вчинення злочинів. Частіше за все негативні процеси суспільства формують у неповнолітніх антисуспільні погляди, еталони жорстокості, бажання збагатитися за любу ціну тощо. Вони можуть проявлятися і у вигляді складних проблемних ситуацій, в яких може опинитись неповнолітній, непідготовлений до правомірного їх вирішення, що може викликати у нього бажання вчинити злочин.

При цьому підкреслюється, що причини злочинності здійснюють безпосередній вплив і на мікросередовище, в якому формується підліток, зокрема сім’ю, учбові та трудові колективи, оточення за місцем проживання, що значно ускладнює виховну роботу з неповнолітніми. В роботі розглядаються окремі недоліки виховання підлітків в цих середовищах.

Окремо виділяється вплив ЗМІ, зокрема, телебачення. При цьому зроблена спроба визначити місце засобів масової інформації в механізмі злочинної поведінки неповнолітніх. В зв’язку з цим зазначається, що ЗМІ впливають на поведінку неповнолітніх, як правило, не ізольовано від впливу інших причин та умов. Так, в разі коли підлітки внаслідок неналежного попереднього формування їх особистості вже мають негативні погляди різного спрямування і практично схильні до вчинення злочинів, то негативний вплив ЗМІ може породжувати впевненість у можливості і доцільності вчинити злочин. ЗМІ непродуманою рекламою алкогольних напоїв, високого життєвого рівня тощо, можуть сприяти і формувати у підлітків шкідливі потреби, неспіврозмірність між потребами і можливостями їх задоволення, що лежать в основі багатьох злочинів. Негативні вчинки телегероїв нерідко слугують і прикладами для злочинної поведінки неповнолітніх. Негативний вплив ЗМІ, зокрема, телебачення може формувати схильність особи до насильницьких еталонів статевої поведінки, намагання задовольнити потреби, в тому числі, і матеріального плану тощо, за рахунок вчинення злочинів. Негативний вплив може сприйматись і підлітками, що позитивно характеризувались в цілому. Однак постійне демонстрування вказаних негативних впливів через ЗМІ може породити у них бажання вчиняти злочини, тим більше, що ЗМІ, в тому числі і телебачення, сприймаються неповнолітніми як загально схвальні еталони поведінки. В перелічених вище випадках негативний вплив ЗМІ виступає в якості причини злочинів серед неповнолітніх. В одних випадках такий вплив є причиною формування негативних поглядів підлітків, а в інших він виступає зовнішнім поштовхом до злочинної поведінки і взаємодіє з морально-психологічними особливостями неповнолітніх.

В якості умови вчинення злочинів неповнолітніми негативна інформація може мати місце в тих випадках, коли підліток, який має негативні погляди, прийняв рішення про вчинення злочину, а інформація, отримана через ЗМІ полегшує процес його вчинення чи надає приклади злочинної поведінки або приховування злочинів.

Третій підрозділ першого розділу “Вплив засобів масової інформації на протиправну поведінку неповнолітніх за матеріалами зарубіжних і вітчизняних досліджень” присвячений характеристиці результатів досліджень різних авторів, які вивчали зв’язок протиправної поведінки неповнолітніх з кіно- та телевізійною продукцією. Перші дослідження впливу кіно на поведінку підлітків почалися в США йще в 20-х роках минулого століття і пов’язані з прізвищем У. Шорта. Цей дослідник спочатку висловив припущення, що зростання насильницьких злочинів багато в чому пояснюється наслідуванням молоддю героїв кіноекрана. В більш пізніх і грунтовних дослідженнях вказаної проблеми, групою дослідників, в яку входили психологи та педагоги було констатовано, що на поведінку та цінністні орієнтації дітей і підлітків кіно здійснює суто негативний вплив. В наступному тексті підрозділу наводяться і дані багатьох інших дослідників, в тому числі і російських, про негативний вплив на свідомість неповнолітніх кіно- та телевізійних передач з демонстрацією актів насильства, жорстокості тощо. За даними дослідження проведеного в Україні О.Ю. Дроздовим існує кореляціє між схильністю підлітків до перегляду “агресивної” телепродукції, що демонструється українськими ЗМІ та агресивною поведінкою в реальному житті. Так, в результаті соціально-психологічних досліджень, проведених в м. Чернігові та Чернігівській області серед підлітків різних соціальних груп, в тому числі і засуджених за різні злочини було встановлено, що в середньому 52 % піддослідних (девіантна молодь) вказували на те, що їм подобається жанр бойовиків, визнаючи при цьому, що герої цих фільмів здійснюють на них певний вплив. Серед підлітків недевіантних груп таких піддослідних було в середньому 40 %.

Автором даної роботи було проведено анкетування учнів 10-11 класів середніх шкіл м. Києва, неповнолітніх які знаходились на обліку кримінальної міліції у справах неповнолітніх та вихованців виховної колонії. Згідно цього анкетування уподобання неповнолітніх при виборі жанрів фільмів розподілялись таким чином: учні загальноосвітніх шкіл в 35,2 % віддають перевагу бойовикам та фільмам жахів, 27,8 % цікавляться фільмами навчально-освітнього спрямування, фантастикою цікавляться 22,3 % підлітків, музичними програмами 14,7 %. Неповнолітні, які знаходяться на обліку кримінальної міліції у справах неповнолітніх в 64,5 % захоплюються бойовиками та фільмами жахів, 17,5 % цікавить фантастика, музичні програми – 11,5 %, освітньо-навчального спрямування 6,5 %. Вихованці виховної колонії в 65,5 % випадків віддають перевагу бойовикам та фільмам жахів, фантастика цікавить 18 %, музичні програми – 12 %, освітньо-навчальні програми – 4,5 %. Наведені дані свідчать про те, що найбільш популярним жанром серед респондентів всіх досліджених груп підлітків є бойовики та фільми жахів, однак серед девіантних груп цей показник був вищим на 30 %. Викладений в даному підрозділі матеріал свідчить про однозначний зв’язок між протиправною поведінкою неповнолітніх та демонстрацією на телеекрані насильства, жорстокості, намагання збагатитися за любу ціну тощо.

Другий розділ роботи “Недоліки в діяльності засобів масової інформації України та їх вплив на протиправну поведінку неповнолітніх” складається з трьох підрозділів.

В першому підрозділі другого розділу “Висвітлення через засоби масової інформації негативних зразків поведінки та їх оцінка неповнолітніми” розглядаються питання оприлюднення через засоби масової інформації негативних зразків поведінки та їх оцінка неповнолітніми. В зв’язку з цим наводяться численні приклади трансляції по телебаченню в Україні та окремих її регіонів кінопродукції зі сценами насильства. Це вбивства, сварки, згвалтування, мовні образи тощо. За підрахунками окремих досліджень у м. Харкові на пересічного мешканця цього міста припадає щотижнево до 200 кінофільмів, з них не менше половини – це бойовики, детективи, фільми жахів, фільми катастрофи, тобто ті, які містять чимало сцен насильства. Негативно впливає на свідомість неповнолітніх і реклама. Реклама передусім виступає деструктивним фактором при вчиненні корисливих злочинів. В більшості випадків в рекламі не пояснюються джерела отримання матеріальних благ, а вона лише викликає бажання володіти ними. Автор цієї роботи з метою здійснення власної оцінки кінопродукції, що демонструється в Україні провів контент-аналіз фільмів, що демонструвалися на п’яти центральних телеканалах України протягом трьох місяців 2004 року. Вивчались фільми категорії 1 (без обмежень аудиторії) та категорії 2 (перегляд неповнолітніми глядачами рекомендується разом з батьками або з відома батьків). При цьому було встановлено, що з 38 фільмів, що увійшли до вибірки лише 12 не містили сцен насильства. В решті фільмів їх кількість коливалась від 1 до 18. В середньому на один фільм припадало близько 7 сцен насильства. Причому 22 % фільмів містили 9-10 сцен насильства, а 10 % відповідно 16-17. Тривалість середньостатистичної сцени насильства в таких фільмах становила близько 5 хвилин. В 62 % фільмів в таких сценах брало участь від 4 до 7 персонажів. Таким чином, зміст телепродукції, яка демонструється в Україні може негативно впливати на поведінку неповнолітніх, викликаючи у них бажання вчиняти злочини. З метою усунення негативних аспектів в діяльності телебачення України поставлено питання про створення громадського телерадіомовлення, що сприятиме підвищенню якості інформації загалом, і зокрема, щодо передач для неповнолітніх. Необхідно також в подальшому оптимізувати загальну діяльність ЗМІ в напрямку їх позитивного впливу на неповнолітніх.

У другому підрозділі другого розділу “Зв’язок протиправної поведінки неповнолітніх з інформацією, отриманою ними через засоби масової інформації” наводяться приклади з матеріалів кримінальних справ та публікацій в пресі про випадки наслідування неповнолітніми злочинцями зразків поведінки, які вони переймали з кінострічок, що демонструвалися по телебаченню. В цій частині роботи наводяться і результати проведеного автором анкетування з питання чи намагаються неповнолітні респонденти копіювати поведінку телегероїв і чи готові вони вчинити протиправні дії. Відповіді були отримані такі: 58 % учнів загальноосвітніх шкіл повідомили, що вони готові копіювати поведінку телегероїв, а 37,3 % висловили готовність вчинити протиправні дії, наслідуючи вчинки телегероїв. Неповнолітні, що знаходились на обліку кримінальної міліції у справавх неповнолітніх ствердно відповіли на перше запитання у 63,7 %, та були готові до протиправних дій у 48,3 % випадках. Вихованці виховної колонії на вказані питання відповіли наступним чином – 65,3 % респондентів намагаються копіювати поведінку телегероїв, та 28, 5 % були готові до протиправних дій. Анкетування підтвердило також ту обставину, що батьки не забороняють дивитись підліткам телепередачі, які можуть негативно впливати на їхню поведінку.

Безконтрольність доступу неповнолітніх до засобів масової інформації підтверджується результатами анкетування педагогічних працівників. Педагоги повідомили, що у 63, 6 % випадків вони не надають учням рекомендацій у виборі ЗМІ та їх тематики. При цьому 44, 4 % педагогів не спілкуються з батьками учнів з приводу впливу ЗМІ на свідомість та поведінку підлітків. Отже, результати проведеного анкетування неповнолітніх, їх батьків та педагогів свідчать про те, що по суті неповнолітні безконтрольно в залежності від своїх уподобань вибирають телепередачі. Для підвищення ролі ЗМІ у запобіганні злочининів пропонується змінити співвідношення в розподілі програм. Зокрема, 25 % передач присвячувати дітям та юнацтву, 25 % - культурологічних та просвітницьких, в тому числі 10 % правовиховних. Необхідно дотримування законодавства про квоти вітчизняного продукту, який повинен складати 50 % і для вітчизняних фільмів 30 %.

В третьому підрозділі другого розділу “Правові основи функціонування засобів масової інформації в Україні” розглядаються закони і нормативні акти, які регламентують діяльність ЗМІ. Автор звертається і до аналізу Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 р., в якій є безпосереднє посилання на роль ЗМІ. Так у ст. 17 Конвенції зазначається, що держави-учасниці визнають важливу роль засобів масової інформації і забезпечують, щоб дитина мала доступ до інформації і матеріалів із різних національних і міжнародних джерел, особливо до таких інформації і матеріалів, які спрямовані на сприяння соціальному, духовному і моральному благополуччю, а також здоровому фізичному і психічному розвитку дитини. З цією метою держави-учасниці: сприяють засобам масової інформації у поширенні інформації і матеріалів, корисних для дитини в соціальному і культурному відношеннях; сприяють розробці належних принципів захисту дитини від інформації і матеріалів, що завдають шкоди її благополуччю.

Вказані ідеї міжнародних конвенцій щодо позитивного впливу ЗМІ на неповнолітніх відображені в законах та інших нормативних актах, які регулюють діяльність ЗМІ в Україні і проаналізовані в даному підрозділі. Однак поряд з позитивною оцінкою цих законів і нормативних актів в роботі даються рекомендації по удосконаленню окремих правових норм. Звертається увага і на необхідність підвищення ролі ЗМІ, зокрема телебачення, в ідейному, культурному, моральному, правовому вихованні неповнолітніх, усунення недоліків, які мають місце в цій діяльності телебачення. Даються також рекомендації щодо необхідності встановлення чітких критеріїв визначення фільмів, які мають елементи жорстокості і які не можна демонструвати неповнолітнім, зокрема і у передачах про вчинені злочини, а також показу крупним планом понівечиних тіл, документальне зображення страт, агоній, катування тощо.

Третій розділ роботи “Вдосконалення діяльності засобів масової інформації в напрямку запобігання протиправної поведінки неповнолітніх” складається з двох підрозділів.

Перший підрозділ третього розділу “Загальносоціальне запобігання протиправної поведінки” присвячений питанням загальносоціального запобігання протиправної поведінки. На початку підрозділу обгрунтовується доцільність застосування терміну запобігання, замість інших таких як попередження, профілактика та вказуються напрями загальносоціального запобігання. Торкаючись діяльності ЗМІ, за допомогою якої здійснюється загальносоціальне запобігання протиправної поведінки неповнолітніх, звертається увага на наступні напрями: підвищення загального якісного рівня інформаційного забезпечення; суттєве зменшення масштабів поширення інформаційного продукту з елементами насильства, агресії та жорстокості; збільшення частки інформації культурологічного та просвітницького спрямування; удосконалення змісту соціальної реклами по пропаганді здорового способу життя; підвищення за допомогою ЗМІ рівня правової культури; розробка методичних рекомендацій та їх оприлюднення для педагогів та батьків неповнолітніх з питань вибору інформаційних передач та їх оцінки. В роботі дається характеристика кожного з цих напрямів та рекомендуються рубрики, за якими можуть здійснюватись виховні передачі для підлітків та відповідні передачі для батьків та педагогів.

Другий підрозділ третього розділу “Спеціально-кримінологічне запобігання” присвячений спеціально-кримінологічному запобіганню. В цій частині роботи досліджуються заходи раннього, безпосереднього запобігання та запобігання рецидиву злочинів серед неповнолітніх. При цьому основна увага звертається на з’ясування і відповідний вплив на причини та умови злочинів серед неповнолітніх. Підкреслюється, що засоби масової інформації мають невичерпні можливості для здійснення спеціально-кримінологічного запобігання. Звертається увага також на те, що в діяльності по запобіганню злочинів серед неповнолітніх виключно важлива взаємодія співробітників засобів масової інформації зі спеціальними суб’єктами цієї діяльності, зокрема працівниками прокуратури, судів, служб у справавах неповнолітніх, кримінальної міліції у справах неповнолітніх тощо. Як зазначено раніше, випливає необхідність приділяти основну увагу запобіганню корисливої, корисливо-насильницької злочинності, насильницьких, статевих злочинів, хуліганських проявів тощо. З цією метою на телебаченні та в інших засобах масової інформації можуть проводитись спеціальні передачі про згубність зазіхань на чужу власність, життя та здоров’я особи, статеву недоторканість. Подача такого матеріалу може носити різне забарвлення, подаватись як з позиції потерпілих, так і їх родин, яким злочином спричинено велике, а інколи і непоправне горе, родин винного тощо. Зазначається, що визначення способу подачі таких матеріалів доцільно узгоджувати з фахівцями - психологами, які спрогнозують упереджувальний вплив тієї чи іншої форми подачі матеріалу. Доцільно доводити до глядачів думку про те, що будь-які злочини навіть ретельно приховані розкриваються і винні несуть справедливе покарання. Це може утримати потенційних злочинців від вчинення злочинів.

Засоби масової інформації мають можливість безпосередньо висвітлювати причини та умови злочинів серед неповнолітніх, сприяти тому, що дія таких причин буде послаблюватись, нейтралізуватись, а в окремих випадках можливе і їх усунення. Цей аспект слід ширше застосовувати через ЗМІ.

Оскільки неповнолітні нерідко не ознайомлені зі зразками правомірної поведінки у складних життєвих ситуаціях, рекомендується організувати спеціальні передачі, присвячені цим питанням та на конкретних прикладах показувати як слід поводити себе за таких умов. Важливою проблемою є робота з тими неповнолітніми, які звільнені від кримінальної відповідальності або від покарання, засуджені до мір покарання, що не пов’язані з позбавленням волі або повернулись зі шкіл, професійних училищ соціальної реабілітації, виховних колоній. Як зазначалось в попередньому тексті кількість таких неповнолітніх достатньо значна. В переважній більшості випадків такі діти опиняються в тих же самих умовах, в яких вони знаходились до вчинення злочинів. Не виключено, що в таких випадках продовжують діяти ті ж самі причини та умови, які викликали вчинення першого злочину. Отже, з такими неповнолітніми повинна проводитись цілеспрямована виховна робота, яка на практиці має назву - індивідуальне запобігання. Враховуючи важливість та складність цієї роботи, ЗМІ, зокрема телебачення, не повинні знаходиться осторонь цієї діяльності спеціалізованих суб’єктів запобіжної діяльності, і в залежності від конкретних обставин справи піднімати ці питання для обговорення в спеціальних програмах. Тут знову ж таки як і в описаних раніше випадках ЗМІ можуть поширювати позитивний досвід роботи, піднімати невирішені на практиці проблеми, надавати підліткам допомогу в тих випадках, коли вони цього потребують.

З метою зменшення негативного впливу окремих кінострічок, що поряд з позитивним змістом можуть сприйматись підлітками і негативно, можна організовувати прес-конференції за участю відповідних фахівців - психологів, юристів, педагогів, батьків, відомих в Україні і її регіонах людей для обговорення і оцінки таких кінострічок. Метою таких заходів є нейтралізація можливого негативного впливу відповідної кінострічки на свідомість підлітків.

Важливою проблемою є також взаємодія правоохоронних органів, зокрема суб’єктів запобігання злочинів неповнолітніх, з громадськістю. Тому необхідно висвітлювати через ЗМІ і ці питання. Звертається увага, що в таких передачах потрібно виховувати у підлітків повагу до тих органів, які призвані працювати з ними.

В цій частині роботи розглядаються і питання компетенції найважливіших суб’єктів запобіжної діяльності неповнолітніх, зокрема служб у справах неповнолітніх, кримінальної міліції у справах неповнолітніх, органів досудового слідства і судів тощо. Матеріал щодо цих питань поданий таким чином, щоб ЗМІ, і зокрема співробітники телебачення, були ознайомлені з основними напрямами запобіжної роботи цих органів, взаємодіяли з ними, а з іншого боку і щоб ці органи були зорієнтовані на виявлення суттєвих недоліків в діяльності ЗМІ, які негативно впливають на свідомість неповнолітніх і можуть викликати їх протиправну поведінку. В зв’язку з цим надані рекомендації щодо доповнень до Законів України “Про захист суспільної моралі” (від 20 листопада 2003 р., № 1296 ІY), “Про інформацію” (від 2 жовтня 1992 р., № 2657-ХІІ, із змінами), “Про інформаційні агенства” (від 28 лютого 1995 р.,