МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ АГРОЕКОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

БУДНІК Ольга Миколаївна

УДК 332.146.3:65.01:334.716

СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ПІДПРИЄМНИЦТВА

В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ РЕГІОНУ

Спеціальність 08.07.02 – економіка

сільського господарства і АПК

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Житомир – 2006

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Державному агроекологічному університеті (м. Житомир).

Науковий керівник: | доктор економічних наук, професор

Зіновчук Віталій Володимирович,

Державний агроекологічний університет,

завідувач кафедри зовнішньоекономічної

діяльності підприємств

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор

Чупіс Анатолій Віталійович,

Сумський національний аграрний університет,

завідувач кафедри фінансів

кандидат економічних наук

Першко Лариса Олександрівна,

Національний науковий центр

“Інститут аграрної економіки” УААН,

старший науковий співробітник відділу підприємництва

Провідна установа: | Львівський державний аграрний університет

Міністерства аграрної політики України, кафедра менеджменту організацій

Захист дисертації відбудеться 28 лютого 2006 р. о 12 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 14.083.02 у Державному агроекологічному університеті Міністерства аграрної політики України за адресою: 10008, м. Житомир, Старий бульвар 7, ауд. 55.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Державного агроекологічного університету Міністерства аграрної політики України за адресою: 10008, м. Житомир, Старий бульвар 7.

Автореферат розісланий 27 січня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук, доцент В. П. Якобчук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Ринкова трансформація аграрного сектора вітчизняної економіки, спрямована на підвищення його ефективності та конкурентоспроможності, сприяла відродженню інституту приватної власності на селі, становленню аграрного підприємництва, появі нових організаційно-правових форм господарювання. Значення аграрного підприємництва посилюється та набуває нового змісту в умовах глобалізації ринку продовольства і загострення на цій основі міжнародної конкуренції. Врахування при цьому вітчизняного та світового досвіду, а також застосування системного підходу є запорукою цілеспрямованої і послідовної інтеграції України до світового економічного простору.

Наявність ряду проблем економічного, організаційного та соціального характеру вимагає створення сприятливих умов, що забезпечать сільськогосподарським товаровиробникам можливість адаптації до динамічного ринкового середовища. Існуючі в нашій країні організаційно-правові форми підприємницької діяльності ще не є досконалими, оскільки знаходяться лише на початковому етапі свого становлення. Це зумовлює об’єктивну необхідність структуризації сучасного аграрного підприємництва, яка вбачається можливою в двох напрямах. До першого слід віднести поширення та всебічний розвиток сільськогосподарської обслуговуючої кооперації, що забезпечить переваги великомасштабного агробізнесу поряд із збереженням мотиваційних переваг приватного господарювання. До другого – нагальну потребу у докорінній трансформації економічних відносин в сільському господарстві внаслідок залучення сільськогосподарських товаровиробників до вертикальних інтеграційних процесів. Отже, наукове обґрунтування напрямів структуроутворюючих процесів та їх ролі у забезпеченні ефективної підприємницької діяльності в аграрному секторі регіону зумовило вибір теми дисертаційної роботи.

Вагомий внесок в дослідження проблеми розвитку аграрного підприємництва внесли відомі вітчизняні дослідники В. Андрійчук, П. Березівський, П. Гайдуцький, Ю. Губені, М. Дем’яненко, С. Дем’яненко, В. Збарський, В. Зіновчук, М. Ільчук, Ю. Лупенко, М. Малік, Л. Мельник, О. Могильний, Л. Молдаван, В. Месель-Веселяк, Л. Першко, Л. Романова, П. Саблук, М. Федоров, Г. Черевко, А. Чупіс, О. Шпичак, В. Юрчишин та ін. Проте, зазначена проблема досліджена ще недостатньо глибоко. Неоднакові темпи перебігу і результати ринкових перетворень в аграрному секторі вимагають її подальшого опрацювання, особливо в частині дослідження структуроутворюючих процесів розвитку аграрного підприємництва на регіональному рівні. Це зумовило необхідність проведення окремого дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Державного агроекологічного університету (м. Житомир) за темою: “Розробити і обґрунтувати стратегічні напрями і пріоритети пореформеного розвитку аграрного сектору північно-західного регіону України” (номер державної реєстрації 0104U008697).

Мета і задачі дослідження. Метою даного дослідження є теоретико-методологічне обґрунтування та розробка основних напрямів забезпечення розвитку аграрного підприємництва на регіональному рівні. Відповідно до поставленої мети в роботі вирішувались такі завдання:

? на основі теоретичного узагальнення уточнити класифікацію форм підприємницької діяльності в аграрному секторі з відповідним розподілом існуючих організаційно-правових типів підприємницьких формувань;

? за допомогою аналізу стану аграрних підприємницьких формувань (згідно запропонованої класифікації) ідентифікувати тенденції розвитку та проблеми їх діяльності;

? розглянути доцільність розширення підприємницького сектора шляхом приєднання до нього комерційноспрямованих особистих селянських господарств, розширених за рахунок приєднання земельних ділянок в ході земельної реформи;

? обґрунтувати необхідність структуризації аграрного підприємництва і визначити перспективні напрями та форми розвитку підприємницьких структур на регіональному рівні;

? обґрунтувати шляхи розв’язання проблеми фінансово-кредитного забезпечення розвитку підприємництва;

? визначити основні напрями ефективного інформаційно–консультаційного обслуговування суб’єктів аграрного підприємництва.

Об’єкт і предмет дослідження. Об’єктом дослідження є процес становлення і розвитку аграрних підприємницьких формувань (господарств і підприємств) на регіональному рівні. Предметом дисертаційного дослідження є сукупність теоретичних, методологічних та практичних аспектів формування аграрних підприємницьких структур.

Методи дослідження. Методологічною та теоретичною основою дисертаційної роботи є діалектичний підхід до пізнання соціально-економічних явищ і процесів в ринкових умовах.

За допомогою абстрактно-логічного методу, зокрема методу аналогії і співставлення, індукції та дедукції уточнено поняття “підприємницька структура”, а також класифікацію форм підприємницької діяльності в аграрному секторі. При аналізі сучасного стану та тенденцій розвитку сільськогосподарських підприємств в умовах ринкової трансформації аграрного сектору використано статистико-економічний метод, зокрема його прийоми – групування, порівняння, графічний та ін. Для визначення проблем, що стримують розвиток аграрного підприємництва та окреслення шляхів їх подолання застосовано метод аналізу і синтезу. Визначення впливу основних економічних показників на виробництво товарної продукції проведено за допомогою методу множинного кореляційно-регресійного аналізу з використанням прикладних комп’ютерних програм статистичної обробки інформації. Розрахунково-конструктивний метод дозволив обґрунтувати оптимальну структуру машинно-тракторного парку для специфічного виду кооперації – кооперативів при сільських громадах.

В аналітичній частині роботи за допомогою монографічного методу та методу соціометричних опитувань проведено вибіркові обстеження діяльності сільськогосподарських підприємств. При здійснення прогнозних розрахунків фінансово-кредитного забезпечення аграрних підприємств на перспективу використано метод екстраполяції рядів динаміки та експертних оцінок. В процесі дослідження для визначення підприємством-інтегратором ймовірної ризиковості потенційних партнерів застосовано метод варіантних сценаріїв.

Інформаційною базою проведення дисертаційного дослідження були офіційні статистичні матеріали, нормативно-довідкова література, статистичні матеріали Міністерства аграрної політики України та Держкомстату України, Головних управлінь статистики, економіки, агропромислового розвитку Житомирської облдержадміністрації, земельних ресурсів у Житомирській області, наукові публікації, праці вітчизняних та зарубіжних науковців, вчених-аграрників та фахівців з проблеми дослідження, звітність сільськогосподарських підприємств Житомирщини, первинні матеріали власних досліджень дисертанта тощо.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

вперше:

? обґрунтовано необхідність структуризації аграрного підприємництва, тобто формування підприємницьких структур в аграрному секторі з метою подолання “ізольованості” окремих суб’єктів ринкових відносин (господарств та підприємств) і посилення на цій основі їх конкурентоспроможності, що має здійснюватися в двох взаємопов’язаних і адаптованих для регіональних умов структуроутворюючих напрямах, а саме – шляхом розвитку сільськогосподарської обслуговуючої кооперації в таких її формах як спеціалізовані обслуговуючі кооперативи, багатофункціональні агроторгові доми на кооперативних засадах та кооперативи при сільських громадах, а також шляхом вертикальної інтеграції в її контрактній, об’єднаній та повній формах;

уточнено:

? теоретичне обґрунтування поділу підприємницької діяльності в аграрному секторі на індивідуальну, партнерську та корпоративну форми, яке дозволило ідентифікувати і класифікувати усі існуючі на регіональному рівні організаційно-правові типи підприємницьких формувань, що стало методологічною основою аналізу їх економічного стану, особливостей та тенденцій розвитку, а також визначення можливостей і умов реалізації потенціалу, закладеного в їх економічній природі;

? зміст поняття “підприємницька структура” в аграрному секторі, під якою запропоновано розуміти утворення, що об’єднує аграрні підприємницькі формування, з метою забезпечення їх функціонування в цілісній та взаємопов’язаній системі, координації зусиль та дій, спрямованих на захист своїх фінансово-економічних, правових, соціальних та інших інтересів при збереженні їх незалежності та права економічного вибору у виробничій сфері;

? сутність економічної природи та напрями подальшої еволюції особистих селянських господарств на пореформеному етапі, що обумовлено можливістю розширення їх землекористування за рахунок приєднання до присадибних наділів земельних ділянок, отриманих в результаті проведеної земельної реформи, зростанням їх товарності та посиленням комерційного спрямування, а отже створює економічне підґрунтя для віднесення їх до підприємницьких формувань;

дістали подальшого розвитку:

? пропозиції щодо формування кооперативів при сільських громадах, які створюються власниками особистих селянських господарств для надання господарських послуг на засадах взаємодопомоги у частині обґрунтування методичного підходу до визначення кількісних параметрів потреби у сільськогосподарській техніці з урахуванням її фактичної наявності, можливостей оренди та необхідності придбання, а також міжкооперативної взаємодопомоги на регіональному рівні;

? обґрунтування шляхів розв’язання проблеми фінансово-кредитного забезпечення підприємницьких формувань та структурних утворень на основі диверсифікації джерел їх фінансування, що передбачає поєднання державного, комерційного та кооперативного напрямів;

? визначення основних напрямів удосконалення інформаційно-консультаційного забезпечення суб’єктів підприємницької діяльності в аграрному секторі шляхом створення комерційних консалтингових центрів для обслуговування сільськогосподарських підприємств та дорадчих служб для забезпечення відповідними послугами переважно дрібних сільськогосподарських товаровиробників з виділенням спільних і специфічних заходів та проектів в межах цих напрямів.

Практичне значення одержаних результатів. Рекомендації автора стосовно послідовного та цілеспрямованого формування сприятливих умов для поширення обслуговуючої кооперації в регіоні, стимулювання збільшення обсягів державного фінансування розвитку регіонального аграрного підприємництва, а також надання якісної та своєчасної інформаційно-консультаційної підтримки використані Головним управлінням сільського господарства і продовольства Житомирської облдержадміністрації (довідка № 3568/1 від 15.11.2005 р.).

Пропозиції щодо вирішення проблеми фінансово-кредитного забезпечення аграрних підприємств шляхом розвитку та поширення в Житомирській області мережі кредитних спілок і створення в перспективі регіонального кооперативного банку враховані Головним управлінням економіки в Житомирській області (довідка № 8/2572 від 21.11.2005 р.).

Рекомендації стосовно адаптації сільськогосподарських підприємств до процесів формування аграрного ринку шляхом активізації інтеграційних процесів та становлення ефективної системи інформаційно-консультаційного забезпечення аграрних підприємств впроваджені в господарській діяльності ТОВ “Андрушівський цукровий завод” (довідка № від 10.11.2005 р.).

Наукові розробки щодо стимулювання розвитку регіонального аграрного підприємництва шляхом залучення сільськогосподарських товаровиробників до обслуговуючої кооперації, а також поширення сільськогосподарських кооперативів при сільських громадах враховані Управлінням сільського господарства і продовольства Ружинської районної державної адміністрації (довідка № 1945/26 від 28.11.2005 р.).

Теоретичні узагальнення та практичні аспекти становлення і розвитку аграрних підприємств використовуються у навчальному процесі Державного агроекологічного університету (довідка № 974 від 22.11.2005 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеною роботою автора. Представлені у дисертаційній роботі результати наукових досліджень отримані особисто автором. Наукові статті підготовлені автором особисто і відображають зміст дисертаційної роботи.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження доповідалися на ІІІ міжнародній науково-практичній конференції “Динаміка наукових досліджень – 2004” (м. Дніпропетровськ, 2004 р.); всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми суспільних трансформацій України в умовах транзитивного розвитку” (м. Житомир, 2004 р.); VII міжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта” (м. Дніпропетровськ, 2004 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Методичні основи сучасного дослідження в аграрній економіці” (м. Житомир, 2005 р.); науково-практичній конференції молодих вчених “Формування стратегії розвитку регіонального АПК” (м. Житомир, 2005 р.).

Публікації. Результати дисертаційних досліджень опубліковані в 11 наукових працях, з яких – 6 статей у наукових фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій – 3,1 д. а., в т. ч. у наукових фахових виданнях – 2,2 д. а.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (195 найменувань) і 6 додатків. Робота викладена на 194 сторінках комп’ютерного тексту, містить 46 таблиць і 18 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі розкрито актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету, основні завдання, предмет та об’єкт дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення отриманих наукових результатів.

Перший розділ – “Теоретичні засади формування підприємницької діяльності” присвячено розгляду суті підприємницької діяльності, узагальненню основних підходів до класифікації форм аграрного підприємництва на основі вивчення вітчизняного та зарубіжного досвіду. Приділена увага необхідності розмежування понять “бізнес” та “підприємництво”. Уточнено сутність окремих форм підприємницької діяльності та їх типологію в еволюційному контексті. Запропоновано виділити індивідуальну, партнерську та корпоративну форму підприємництва, а також розподілити між ними існуючі в аграрному секторі організаційно-правові типи підприємницьких формувань (рис. 1).

Рис. 1. Класифікація форм підприємницької діяльності

в аграрному секторі

Згідно запропонованої класифікації індивідуальна форма підприємництва об’єднує особисті селянські та фермерські господарства, а також приватні (приватно-орендні) підприємства. Висока мотивація праці індивідуальних підприємців дозволяє на основі власної землі та майна або за умови їх оренди досягти значних результатів господарської діяльності, що підтверджено прикладами, наведеними у дисертації. Подолати існуючі проблеми індивідуального сектора, особливо селянських і фермерських господарств (незначні обсяги виробництва, використання примітивних технологій, відсутність мережі збуту продукції та постачання засобів виробництва) можна, насамперед, шляхом розвитку обслуговуючої кооперації, що забезпечує можливість поєднання переваг великомасштабного агробізнесу із збереженням права приватної власності на землю та інші засоби виробництва, а також повною господарською самостійністю у виробничій сфері.

В дослідженні приділено увагу економічній природі та еволюції особистих селянських господарств. Їх діяльність законодавчо не визнається підприємницькою. Проте, ця норма чинного законодавства продиктована швидше не економічними реаліями, а політичними міркуванням з метою захисту широких верств селянства від непомірного податкового тягаря. В дійсності значна частина особистих селянських господарств (особливо розширеного типу, тобто таких, що приєднали до своєї присадибної ділянки земельні частки, отримані в процесі паювання колишніх КСП) орієнтована на прибуткову діяльність і не відрізняється від дрібних фермерських господарств сімейного типу. Це обумовлює економічну доцільність віднесення зазначеної форми діяльності до підприємницької.

До партнерської форми підприємництва, яка є найбільш поширеною на сучасному етапі, віднесено господарські товариства та сільськогосподарські виробничі кооперативи. Формальні підходи до реформування колишніх КСП дещо уповільнюють ринкову адаптацію новостворених підприємств, які переважно успадкували риси своїх попередників. Проте, суб’єкти партнерської форми підприємництва зберегли певні переваги великомасштабного виробництва та соціальну спрямованість, що закладено в їх економічній природі. Це є вагомим аргументом на користь необхідності їх функціонування в сільському господарстві та визнання їх важливого соціально-економічного значення.

Виокремлення корпоративної форми підприємництва та її поширення в аграрному секторі обумовлено необхідністю формування ефективних механізмів залучення капіталу (акціонерні товариства) та формування конкурентних структур агробізнесу, орієнтованих на сільськогосподарських товаровиробників як їх клієнтів-власників (обслуговуючі кооперативи). В дослідженні обґрунтовано необхідність розгляду акціонерних товариств відокремлено від решти господарських товариств. Це пов’язано з тим, що сутність акціонерних товариств, насамперед, пов’язана не із спільною виробничою діяльністю, як це є характерним для партнерської форми підприємництва, а з механізмами залучення капіталу. Запропоновано, сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи також розглядати як одну з форм корпоративного підприємництва, оскільки, як і у випадку з акціонерними товариствами, обов’язкова трудова участь їх засновників в діяльності свого підприємства не передбачена.

В результаті теоретичного узагальнення встановлено, що жодна з форм підприємницької діяльності не є абсолютно досконалою, кожна з них має свої переваги та недоліки. З’ясування і уточнення їх економічної природи є важливим для створення відповідних умов, за яких кожна з форм спроможна розкрити свій економічний і соціальний потенціал. Принципово важливо зберегти і розвивати існуючий плюралізм форм підприємницької діяльності, який забезпечить сільськогосподарським товаровиробникам свободу економічного вибору, що є об’єктивною умовою ефективності функціонування ринкової системи.

У другому розділі – “Аналіз підприємництва в аграрному секторі регіону в розрізі організаційно-правових форм” розглянуто сучасний стан та тенденції розвитку аграрного підприємництва в Житомирській області, проаналізовано особливості функціонування підприємницьких формувань різних організаційно-правових форм, на основі цього виявлено проблеми, що стримують розвиток підприємництва в аграрному секторі. Наведені емпіричні підтвердження теоретичних узагальнень, зроблених у попередньому розділі.

Важливим результатом аграрної реформи стало поширення в області індивідуальної форми підприємництва. Це пояснюється її здатністю швидко реагувати на мінливі умови ринкового середовища та високою внутрішньою мотивацією суб’єктів підприємницької діяльності. Визначено, що на сучасному етапі зберігається тенденція домінуючої ролі особистих селянських господарствах у виробництві валової продукції сільського господарства в цілому та за її окремими видами (картопля, овочі, молоко, м’ясо). Проте, питома вага особистих господарств населення є суттєвою лише на фоні кризового стану сільськогосподарських підприємств, що, безумовно, має тимчасовий характер (рис. 2).

Рис. 2. Питома вага основних категорій господарств Житомирської області

у виробництві валової продукції сільського господарства, %

Невід’ємною складовою аграрної реформи є розвиток фермерства. Встановлено, що в Житомирській області кількість фермерських господарств з початку активної фази аграрної реформи (1999 р.) зросла у 1,8 рази і складає нині близько 40загальної чисельності сільськогосподарських підприємств області. Спостерігається тенденція розширення площі землекористування фермерських господарств та їх поступового наближення до оптимальних параметрів. Так, у 2004 р. в розрахунку на одне фермерське господарство припадало 154,3 га сільськогосподарських угідь, що майже у 8,6 рази більше, ніж у 1992 р. Проте, в переважній більшості особисті селянські і фермерські господарства області є малопродуктивними, низькотоварними та неефективними, оскільки не враховують власних витрат, особливо праці, не мають стабільних каналів реалізації виробленої продукції, обмежені у своїх фінансових та інноваційних можливостях.

Вагоме місце серед існуючих в області підприємств займають приватні (приватно-орендні) підприємства. Зростання їх кількості свідчить про кардинальні зміни господарської психології селян щодо їх ставлення до приватної власності, бажання самостійно господарювати на землі та брати на себе ризик, пов’язаний з цією діяльністю. В багатьох випадках приватні підприємства успішно поєднують відносно великі масштаби виробництва та ефективний менеджмент, що ґрунтується на персональних якостях їх власників.

Важливість розміру господарства як чинника, що впливає на ефективність господарювання, або по-іншому ефект масштабу, підтверджена результатами групування 663 сільськогосподарських підприємств області за розмірами землекористування. Встановлено, що найефективнішими виявилися дві групи господарств: перша – до 500 га (головним чином, це високоінтенсивне виробництво), друга – господарства з площею сільськогосподарських угідь понад 2 тис. га (рис. 3).

Рис. 3. Вплив розмірів землекористування на прибутковість

сільськогосподарських підприємств Житомирської області

За допомогою кореляційно-регресійного аналізу встановлено залежність (в розрізі окремих груп господарств – кластерів) між результативністю господарської діяльності сільгосппідприємств та основними факторами, що на неї впливають (табл. 1). Встановлено, що на результативність господарювання, кількісний параметр якої в даному досліджені визначено як рівень виробництва товарної продукції на 100 га сільськогосподарських угідь (Y), позитивно впливають головним чином вартість активів в розрахунку на 100 га сільгоспугідь (Х1) та рівень матеріальної винагороди працівників господарств (Х2).

Таблиця 1

Кореляційно-регресійна залежність рівня виробництва товарної продукції

від окремих факторів в с.-г. підприємствах Житомирської області

Кількість об’єктів

у кластері | Виробництво

товарної продукції

на 100 га с.-г. угідь,

тис. грн. | Активи

на 100 га

с.-г. угідь,

тис. грн. | Оплата

праці 1 працю-ючого,

грн. | Рівняння

регресії | Коефі-цієнт коре-ляції

103 | 21,9 | 70,8 | 614,1 | Y=12,987+3,699x1+0,003x2 | 0,37

56 | 28,4 | 72,6 | 822,6 | Y=35,428+0,100x1+0,001x2 | 0,56

101 | 31,8 | 78,3 | 1231,9 | Y=46,506+1,119x1+0,0004x2 | 0,73

95 | 39,9 | 95,6 | 1412,9 | Y=62,449+0,061x1+0,001x2 | 0,56

74 | 42,3 | 97,0 | 1871,2 | Y=76,500+1,387x1+0,002x2 | 0,63

128 | 55,1 | 107,8 | 1987,9 | Y=101,458+0,849x1+0,001x2 | 0,45

89 | 46,5 | 195,6 | 1234,0 | Y=-2226,5+839,49x1+1,48x2 | 0,79

Примітка: Y – виробництво товарної продукції на 100 га с.-г. угідь; Х1 – вартість активів в розрахунку на 100 га с.-г. угідь тис. грн.; Х2 – оплата праці одного працюючого, грн.

Досить розповсюдженою організаційно-правовою формою підприємств в аграрному секторі області стали товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ). Їх питома вага досягла майже 30загальної кількості існуючих сільськогосподарських підприємств. За допомогою соціометричного опитування керівників і спеціалістів 103 ТОВ встановлено, що 72обстежених товариств утворились на базі колишніх КСП; 16– на базі іншого підприємства та 12є новоствореними формуваннями. Серед причин вибору даної форми підприємства 50респондентів визначили схожість з КСП, 23 – зазначили необхідність збереження колективної форми організації праці, 9% – визнали ТОВ простим в розумінні, 9– вказали на можливість реалізації переваг великомасштабного виробництва та ще 9– підкреслили обмеженість ризику для працівників. Зазначена організаційно-правова форма підприємства має значні потенційні можливості розвитку, що підтверджується прикладами успішно функціонуючих товариств, наведеними в дисертаційній роботі.

Починаючи з 1999 р. певного поширення в аграрному секторі області набули сільськогосподарські виробничі кооперативи. Однак, їх розвиток значною мірою стримувався через формалізований підхід до проведення реформування, що призвело до збереження виробничими кооперативами рис колишніх КСП. Це, врешті, зумовило скорочення їх чисельності, площ землекористування та кількості працюючих. На даний час лише 5сільськогосподарських підприємств області зберегли статус виробничого кооперативу. Водночас, роль виробничих кооперативів, як свідчить досвід функціонування кращих з них, є важливою в аграрному секторі завдяки збереженню великомасштабного виробництва, виробничої та соціальної інфраструктур. Вони також являють собою практично єдину організаційно-правову форму підприємства, яка серед своїх статутних завдань передбачає вирішення соціальних проблем працівників і сприяння розвитку сільської місцевості.

Встановлено, що в сільському господарстві області, як і країни в цілому, акціонерні товариства є малопоширеними. Це пояснюється відсутністю чітких механізмів акціонування землі, що, в свою чергу, стримується мораторієм на купівлю-продаж землі та практично відсутністю інфраструктури ринку землі. Акціонерні товариства поки що не мають ефективних механізмів залучення капіталу, їх економічні здобутки залишаються на низькому рівні. Проте, у сфері переробки акціонерні товариства набули значно більшого поширення, функціонують ефективно, займають стійкі конкурентні позиції, що свідчить про їх адаптацію до роботи в ринкових умовах.

Особливістю аграрного сектора Житомирської області є поширення кооперативного підприємництва, зокрема розвиток сільськогосподарської обслуговуючої кооперації. Цей процес відбувається завдяки становленню двох видів підприємств – багатофункціональних агроторгових домів (АТД), зареєстрованих як сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи, та кооперативів при сільських громадах. АТД створені сільськогосподарськими підприємствами та фермерськими господарствами на районному рівні для збуту виробленої ними продукції шляхом формування великих товарних партій, а також для матеріально-технічного постачання на засадах оптової торгівлі та інформаційно-консультаційного забезпечення. АТД не беруть на себе права власності на продукцію та ресурси, а діють як ринкові агентства, отримуючи комісійну плату за надані ними послуги в межах, що встановлюють самі клієнти-власники. Найбільш результативно в області працюють агроторгові доми “Попільнянський”, “Ружинський” та “Андрушівський”. Їх товарообороти сягають кількох мільйонів гривень, а членами є більшість сільськогосподарських підприємств району.

Кооперативи при сільських громадах створюються власниками особистих селянських господарств для надання взаємодопомоги в обробітку земельних ділянок, обмолоті та переробці зерна, косінні трав, організації штучного осіменіння худоби, а також наданні транспортних, ветеринарних та інших послуг. Найрезультативніше такі кооперативи функціонують в Андрушівському, Олевському та Житомирському районах, де зосереджена їх основна кількість (53

Отже, в Житомирській області спостерігається тенденція поширення підприємницьких формувань (господарств і підприємств) різних організаційно-правових форм. Приклади успішно функціонуючих господарюючих суб’єктів свідчать про потенційні можливості розвитку підприємництва в регіоні. Проте загальна економічна картина кризового стану аграрного сектора вимагає пошуку шляхів подолання проблем розвитку підприємництва, головним чином це стосується необхідності досягнення синергетичного ефекту взаємодії підприємницьких формувань, забезпечення належного фінансування та доступу до сучасного інформаційно-консультаційного обслуговування.

У третьому розділі – “Напрями розвитку аграрного підприємництва на регіональному рівні” обґрунтовані напрями формування підприємницьких структур на регіональному рівні, покращання фінансово-кредитного забезпечення та інформаційно-консультативного забезпечення розвитку підприємництва.

Для пореформеного етапу розвитку аграрного сектора характерним є формування “критичної маси” незалежних підприємств в умовах свободи вибору ними своїх організаційно-правових форм. Проте, їх становлення ускладнюється через дезінтеграційні і деструктивні процеси, які були неминучими за умов докорінних економічних перетворень. На пореформеному етапі виникає об’єктивна необхідність взаємодії підприємницьких формувань з метою утворення життєздатних, динамічних та повністю ними контрольованих структур, які забезпечать їх адаптацію та успішне функціонування у конкурентному ринковому середовищі. Формування підприємницьких структур або, по-іншому, структуризація аграрного підприємництва має на меті подолання “ізольованості” окремих суб’єктів підприємницької діяльності (господарств та підприємств) і посилення на цій основі їх конкурентоспроможності.

Встановлена доцільність структуризації аграрного підприємництво в двох взаємопов’язаних і адаптованих для регіональних умов напрямах, а саме – шляхом сільськогосподарської обслуговуючої кооперації в таких її формах, як спеціалізовані обслуговуючі кооперативи, багатофункціональні агроторгові доми на кооперативних засадах та кооперативи при сільських громадах та шляхом вертикальної інтеграції в її контрактній, об’єднаній та повній формах (рис. 4).

Рис. 4. Перспективні напрями розвитку підприємницьких структур

на регіональному рівні

Поширення сільськогосподарської обслуговуючої кооперації має, насамперед, важливу структуроутворюючу місію, що сприятиме системності функціонування аграрного сектору економіки. Проте розвиток кооперації стримується через недостатньо розвинуту матеріально-технічну базу. В дослідженні, на прикладі кооперативів при сільських громадах, запропоновано методичний підхід до визначення кількісних параметрів потреби у сільськогосподарській техніці з урахуванням її фактичної наявності, можливостей оренди та необхідності придбання, а також міжкооперативної взаємодопомоги на регіональному рівні.

В процесі формування сприятливого підприємницького середовища в аграрному секторі пріоритетним також є розвиток міжгалузевих відносин на основі посилення вертикальних інтеграційних процесів, що передбачає поступове залучення аграрних підприємств в інші суміжні сфери маркетингового ланцюга руху сільськогосподарської продукції. Розвиток вертикальної інтеграції, по-перше, забезпечить надходження прибутку сільськогосподарським товаровиробникам з тих сфер, де оборот капіталу є швидшим і норма прибутку вищою, ніж у сільському господарстві (переробна галузь, торгівля, сервісне обслуговування); по-друге, знизить залежність сільськогосподарських товаровиробників, підприємств та їх об’єднань від різних ринкових посередників, особливо тимчасових та випадкових; по-третє, на основі формування вертикально інтегрованих маркетингових систем відкриє можливості зменшення трансакційних витрат, що зробить підприємницький сектор більш конкурентоспроможним.

Розвиток аграрного підприємництва суттєво стримує проблема його фінансового забезпечення, вирішення якої пропонується на основі диверсифікації джерел надходження фінансових ресурсів шляхом поєднання державного, комерційного та кооперативного фінансування. В дослідженні розглядається вплив входження України до СОТ в частині принципів та обсягів державного фінансування аграрного сектора регіону. Також прогнозується, що за умови збереження сучасних тенденцій взаємодії комерційних банків і АПК, обсяг надходження комерційних кредитних ресурсів в аграрний сектор області в 2010 р. досягне 416,8 млн. грн., хоча це забезпечить лише частину потреби. Отже, через обмежені можливості традиційних фінансових установ задовольнити повною мірою розвиток аграрного підприємництва постає гостра необхідність створення і поширення мережі кооперативних кредитних установ, зокрема кредитних спілок, кредитних кооперативів, а в перспективі – кооперативних банків.

Важлива роль у розвитку аграрного підприємництва належить поліпшенню інформаційно-консультаційного забезпечення товаровиробників. В перспективі доцільними вбачаються два напрями вирішення цієї проблеми: 1) розвиток агроконсалтингу, тобто задоволення попиту на інформаційно-консультаційні послуги, головним чином, сільськогосподарських підприємств, здатних повністю і своєчасно розрахуватися за персонально отримані послуги; 2) формування регіональної мережі дорадництва для задоволення потреб переважно дрібних сільськогосподарських товаровиробників, що частково фінансуватиметься державою. Ці напрями відрізнятимуться змістовим наповненням та формами надання послуг (рис. 5).

Рис. 5. Оргаграма інформаційно-консультаційного забезпечення

аграрного підприємництва в Житомирській області

Таким чином, розвиток аграрного підприємництва на регіональному рівні повинен спрямовуватися в трьох пріоритетних та взаємопов’язаних напрямах: формування кооперованих та інтегрованих підприємницьких структур, диверсифікація джерел фінансово-кредитного забезпечення суб’єктів підприємницької діяльності в аграрному секторі та якісне (за змістом і формами) їх інформаційно-консультаційне забезпечення.

ВИСНОВКИ

1. Становлення і розвиток підприємництва в аграрному секторі України є важливою складовою його ринкової трансформації, що пов’язано з фундаментальними економічними перетвореннями – виникненням і зміцненням інституту приватної власності на землю та інші засоби виробництва, реструктуризацією колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, якісною зміною мотивації праці і управління, а також утвердженням плюралізму щодо вибору форм господарювання на селі. На пореформеному етапі набуває особливого значення регіональний аспект розвитку аграрного підприємництва, оскільки після завершення принципових реорганізацій та розподілу власності, що об’єктивно спричинили певні дезінтеграційні та деструктивні процеси, актуальним стає питання методологічно виваженої структуризації підприємницького середовища, його системного розвитку, що має розпочатися із створення умов для ефективного функціонування первинних підприємницьких формувань – господарств і підприємств.

2. Для визначення особливостей економічної природи, вивчення спільних тенденцій та проблем функціонування різних підприємницьких формувань аграрного сектора їх слід віднести до трьох форм підприємницької діяльності – ндивідуальної, партнерської та корпоративної. Класифікація суб’єктів підприємницької діяльності має важливе значення для обґрунтування стратегічних перспектив їх взаємодії при збереженні та розвитку притаманних їм унікальних позитивних характеристик. Вона також робить більш реалістичними очікування від поширення окремих типів підприємницьких формувань, враховуючи їх потенційні можливості.

3. наліз розвитку ндивідуальної форми підприємництва в Житомирській області засвідчив домінуючу роль особистих селянських господарств у виробництві сільськогосподарської продукції, що є особливо відчутною на фоні загального кризового стану сільськогосподарських підприємств. Відбувається зміна економічної природи частини особистих селянських господарств, які поступово посилюють свою орієнтацію на отримання прибутку від комерційної діяльності, і це дає економічні підстави віднесення їх до підприємницьких формувань. Тенденція зростання кількості, розширення землеволодіння, щорічний приріст обсягів иробництва продукції характерний також для фермерських господарств. Проте більшість особистих селянських і фермерських господарств страждають через проблеми збуту, фінансового забезпечення та інші негаразди дрібнотоварного виробництва. Значно результативніше та ефективніше функціонують приватні (приватно-орендні) підприємства, які також належать до індивідуальної форми підприємництва.

4. Важливу роль в аграрному секторі Житомирської області відіграють підприємства, що належать до партнерської форми підприємництва, а саме товариства з обмеженою відповідальністю та сільськогосподарські виробничі кооперативи. Їх економічна природа ґрунтується на перевагах великомасштабного виробництва. Проте в цілому господарства партнерської форми підприємництва ще недостатньо розкрили свій економічний потенціал, в чому переконує позитивний досвід окремих з них. Їх основною проблемою є подолання успадкованих рис колишніх КСП. Але при цьому варто підкреслити їх важливу соціальну місію, яка особливо характерна для виробничих кооперативів.

5. Корпоративна форма підприємництва в Житомирській області представлена акціонерними товариствами та сільськогосподарськими обслуговуючими кооперативами. Акціонерні товариства не набули широкого поширення безпосередньо у сфері сільськогосподарського виробництва, незважаючи на потенційні механізми залучення інвестицій, закладені в їх економічній природі. Це пов’язано з проблемами формування ринку землі. Проте в інших сферах АПК акціонерні товариства більш поширені та працюють ефективно. Обслуговуючі кооперативи представлені в регіоні двома формами: районні багатофункціональні агроторгові доми, що обслуговують сільськогосподарські підприємства, та кооперативи при сільських громадах.

6. Сучасний розвиток аграрного підприємництва потребує формування підприємницьких структур для досягнення синергетичного ефекту групової взаємодії. Цей процес повинен охопити усіх сільськогосподарських товаровиробників, незалежно від їх організаційно-правового статусу, обсягів виробництва, кількості засновників, тривалості існування та рівня економічного розвитку господарств. Запропоновано два напрями формування підприємницьких структур. Перший базується на поширенні обслуговуючої кооперації, зокрема спеціалізованих обслуговуючих кооперативів, багатофункціональних агроторгових домів на кооперативних засадах та кооперативів при сільських громадах. Основою другого напряму є використання переваг вертикальної інтеграції, зокрема її контрактної, об’єднаної та повної форм. Створення підприємницьких структур спрямоване на забезпечення економічної стійкості їх первинних формувань, конструктивну взаємодію, посилення конкурентоспроможності, створення механізмів управління ризиками, зниження трансакційних витрат тощо.

7. За існуючих умов важливим пріоритетом розвитку кооперативної ініціативи на регіональному рівні є створення кооперативів при сільських громадах, основними функціями яких є надання економічних і соціальних послуг власникам особистих селянських господарств на принципах взаємодопомоги. Важливого значення при цьому набуває комплектація матеріально-технічної бази зазначених підприємств, особливістю якої є багатовекторність досягнення оптимальних параметрів машинно-тракторного парку, а саме поєднання власних коштів кооперативу, державної фінансової підтримки, комерційного кредитування, можливостей оренди та міжкооперативної взаємодопомоги на регіональному рівні.

8. Визначальною умовою розвитку аграрного підприємництва є його фінансово-кредитне забезпечення. Враховуючи обмеженість фінансових ресурсів підприємницьких формувань аграрного сектора і недосконалість механізму їх акумуляції, вихід із ситуації вбачається у диверсифікації джерел фінансування суб’єктів аграрного сектору, шляхом розвитку і поєднання державної фінансової підтримки, комерційного та кооперативного фінансово-кредитного забезпечення. Особливо перспективним в даному процесі є зростання ролі кооперативних джерел фінансування, зокрема формування мережі кредитних спілок, створення фінансових кооперативів, а з часом й кооперативних банків. При цьому розвиток сільськогосподарської та кредитної кооперації слід вважати взаємопов’язаним і взаємодоповнюючим.

9. Ефективний розвиток аграрного підприємництва в регіоні стримується відсутністю належної системи інформаційно-консультаційного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників. Особливості окремих організаційно-правових форм підприємництва вимагають їх урахування в процесі вибору відповідних організаційних підходів, а саме шляхом поширення агроконсалтингу для забезпечення потреб переважно сільськогосподарських підприємств та становлення дорадництва, основне завдання якого полягає у наданні інформаційно-консультаційних послуг головним чином дрібним підприємницьким формуванням та сільському населенню. Відповідно, напрями організації інформаційно-консультаційного забезпечення мають відрізнятися цільовою орієнтацією, змістовим наповненням та формою надання послуг. Дієвість запропонованої структури неможлива без співпраці її структурних утворень з науковими установами, навчальними закладами, урядовими та громадськими організаціями, а також залучення до роботи високопрофесійних фахівців.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

В інших виданнях:

7.

8.

9.

10.

11.

АНОТАЦІЯ

Буднік О. М. Становлення і розвиток підприємництва в аграрному секторі регіону. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК. – Державний агроекологічний університет Міністерства аграрної політики України, Житомир, 2006.

Досліджено теоретичні, методичні та практичні проблеми розвитку аграрного підприємництва на регіональному рівні. На основі узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду визначено відмінність понять “бізнес” і “підприємництво”, уточнено та деталізовано класифікацію підприємницької діяльності. Запропоновано досліджувати регіональне аграрне підприємництво в контексті індивідуальної, партнерської та корпоративної діяльності. Окрему увагу приділено вивченню впливу трансформаційних процесів на становлення підприємництва в аграрному секторі.

Проведено аналіз сучасного стану та визначені тенденції розвитку сільськогосподарських підприємств Житомирської області. Визначено місце, роль та економічну ефективність різних організаційно-правових форм підприємницької діяльності, а також виявлено проблеми, що стримують їх розвиток.

Запропоновані основні напрями вдосконалення підприємницької діяльності. Обґрунтовано необхідність формування підприємницьких структур в аграрному секторі регіону шляхом стимулювання кооперативного руху та вертикальної інтеграції. Акцентується увага на необхідності диверсифікації джерел фінансування аграрних підприємств. Обґрунтовано важливість створення консалтингових та дорадчих регіональних служб.

Ключові слова: підприємництво, підприємницька структура, кооперація, вертикальна інтеграція, фінансово-кредитне забезпечення, агроконсалтинг, дорадництво.

АННОТАЦИЯ

Будник О. Н. Становление и развитие предпринимательства в аграрном секторе региона. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.02 – экономика сельского хозяйства и АПК. – Государственный агроэкологический университет Министерства аграрной политики Украины, Житомир, 2006.

Исследованы теоретические, методические и практические аспекты функционирования аграрного предпринимательства на региональном уровне. На основе обобщения отечественного и зарубежного опыта, определена суть предпринимательской деятельности, уточнена и детализирована ее классификация. Отдельное внимание уделено изучению специфической для современного сельского хозяйства категории – личных крестьянских хозяйств. Учитывая особенности их хозяйствования, возможность расширения за счет присоединения земельных участков, ориентацию на товарное производство, получение прибыли, данную категорию следует отнести к формам предпринимательской деятельности. Рассмотрено влияние трансформационных процессов в аграрном секторе на становление предпринимательства.

Предложено исследовать региональное аграрное предпринимательство в контексте индивидуальной, партнерской и корпоративной деятельности. Значительное внимание в работе уделено детальному анализу современного состояния предпринимательской деятельности в аграрном секторе Житомирской