НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР

“ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ”

УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

БЕРЕЗІН Олександр Вікторович

УДК 338.439.5(477)

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ І РОЗВИТКУ ПРОДОВОЛЬЧОГО РИНКУ УКРАЇНИ

08.07.02 – економіка сільського

господарства і АПК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Полтавському університеті споживчої кооперації України.

Науковий консультант– | доктор економічних наук, професор МАКАРЕНКО Петро Миколайович, Дніпропетровський державний аграрний університет, завідувач кафедри менеджменту організацій, проректор з наукової роботи

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України КРИСАЛЬНИЙ Олександр Васильович, Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки” УААН, завідувач відділу науково-організаційного забезпечення

доктор економічних наук, професор САХАЦЬКИЙ Микола Павлович,

Одеська державна академія будівництва

та архітектури, завідувач кафедри менеджменту і маркетингу

доктор економічних наук, професор ГУБЕНКО Василь Іванович, Білоцерківський державний аграрний університет, завідувач кафедри організації і зовнішньоекономічної діяльності підприємств АПК

Провідна установа– | Миколаївський державний аграрний університет Міністерства аграрної політики України, м. Миколаїв

Захист відбудеться 28 лютого 2006 р. о 12 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.350.01 в Національному науковому центрі “Інститут аграрної економіки” УААН за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” УААН за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10.

Автореферат розісланий 27 січня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук Пулім В.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Глибокі соціально-економічні перетворення, які нині здійснюються в сільському господарстві України, спрямовані на перехід аграрного сектора економіки на ринкові засади, на розвиток конкурентоспроможних галузей, на освоєння внутрішньодержавного і міждержавного ринків. У становленні та розвитку аграрного ринку особливе місце посідає формування ефективного конкурентоспроможного продовольчого ринку, яке грунтується на прискореному розвитку й підвищенні ефективності агропромислового виробництва. Забезпечення конкурентоспроможного виробництва сільськогосподарської продукції стає одним із визначальних чинників формування демократичного державотворення, ключовим стратегічним напрямом державної політики, важливою умовою вступу України до Світової організації торгівлі та Європейського Союзу. З цією метою в процесі аграрної реформи створюються на основі приватної власності на землю і засоби виробництва нові організаційно-правові форми господарських структур ринкового типу, розширюються умови фінансово-кредитного забезпечення сільськогосподарських підприємств, удосконалюються цінова політика в аграрній сфері та система оподаткування агропромислових товаровиробників, розвивається інформаційно-дорадницьке їх обслуговування. Важливого значення набуває створення і розвиток інфраструктури аграрного ринку, спрямовуючи товаропотоки через прозорі його процедури.

Проте внаслідок тривалої кризової ситуації, яка охопила всі галузі агропромислового комплексу, розвитку деструктивних процесів значно знизились обсяги виробництва сільськогосподарської продукції, істотно скоротилось насичення внутрішнього продовольчого ринку товарами, погіршилось постачання населенню харчових продуктів, знизились обсяги експортних поставок сільськогосподарської продукції.

У зв’язку з цим завдання полягає в обгрунтуванні застосування основних форм і сучасних методів управління відтворювальним процесом, створенні господарських механізмів регулювання суспільного виробництва відповідно до вимог економічних законів. У кожній економічній системі господарський механізм формується в процесі взаємодії її складових елементів, насамперед продуктивних сил та відносин економічної власності, при дотриманні оптимального поєднання державного регулювання і ринкових важелів саморегулювання економіки. Державне регулювання передбачає забезпечення законодавчого поля розвитку агропромислового виробництва та застосування економічних важелів, зокрема податкових і кредитно-фінансових засобів. Це слугує підставою, щоб вважати сучасну аграрно-виробничу сферу як економічну систему регульованим ринком. При цьому забезпечення балансування складових продовольчого ринку – попиту і пропозиції – формується у саморегулюючих підприємницьких структурах. Тут набуває широкого застосування індикативне планування та бюджетування як методи управління відтворювальним процесом.

Отже, господарський механізм здійснює регулювання усіх суб’єктів виробничої діяльності та їх економічних відносин, забезпечує організацію виробництва, розподілу і споживання продовольчих ресурсів, створює умови мотивації ефективного функціонування організаційно-економічних систем, виступає важливим засобом формування і розвитку аграрного ринку.

Освоєння ринкових відносин потребує невідкладного створення необхідних умов щодо розвитку підприємницької діяльності, розроблення систем організаційно-економічного та господарського механізмів формування і функціонування конкурентоспроможного продовольчого ринку. Слід відмітити, що нарощування обсягів і підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, як основного джерела розвитку внутрішнього і зовнішнього ринків продовольчими товарами, визначається аграрною політикою як органічною складовою економічної політики держави.

Теоретичні та прикладні аспекти проблеми формування і функціонування національного продовольчого ринку, джерела його товарного забезпечення – аграрної сфери – широко досліджуються у працях вітчизняних і зарубіжних економістів: Андрійчука В.Г., Бакая С.С., Бойка В.І., Босолда М., Брингезі С., Варлея Т., Власова В.І., Гайгера М., Гайдуцького П.І., Губенка В.І., Губського Б.В., Джоахіма А., Дмитрука Б.П., Еусебіо М., Кандиби А.М., Коваленка Ю.С., Крисального О.В., Лінвуда Т., Лобаса М.Г., Людвіга Штріве, Маліка М.Й., Макаренка П.М., Павлова В.І., Прусса Х., Рабштини В.М., Саблука П.Т., Сакса Д., Сахацького М.П., Стейнінгера К., Тангермана С., Тімоті Дж., Фармера К., Шпичака О.М., Ш. Крамона-Таубаделя, Юрчишина В.В., Ярошенка С.П. та ін.

Позитивно оцінюючи результати досліджень у вирішенні ряду проблем становлення продовольчого ринку, його ресурсного забезпечення, організаційного оформлення, управління виробничо-комерційною діяльністю, ощадливого ресурсовикористання, врахування екологічних чинників, слід водночас вказати на недостатньо комплексний характер вивчення проблеми функціонування національного продовольчого ринку, створення і функціонування господарського механізму. Наявні публікації вітчизняних учених висвітлюють переважно фрагментарні аспекти виробничо-комерційної діяльності суб’єктів аграрної сфери, переробних підприємств, каналів просування продовольчих товарів до споживача. Дослідження проблеми оптимізації функціонування агропродовольчого ринку здійснюється здебільшого без достатнього врахування теоретичних здобутків і практичного досвіду ряду зарубіжних країн, глобалізації економічних відносин. Більшість з них залишається на рівні формування концептуальних засад й узагальнення інструментарію щодо шляхів вирішення існуючих проблем.

Об’єктивна необхідність розроблення теоретико-методологічної основи і практичного застосування господарського та організаційно-економічного механізмів становлення і розвитку продовольчого ринку в Україні зумовили актуальність теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям і проблематика досліджень та розроблені у дисертації концептуальні підходи узгоджуються з основними напрямами та змістом ряду державних програм, зокрема з Програмою діяльності Кабінету Міністрів України “Відкритість, дієвість, результативність”, Національною програмою розвитку агропромислового виробництва і соціального відродження села України на 1999-2010 роки, Програмою стабілізації та розвитку тваринництва і птахівництва в Полтавській області на 2001-2004 роки. Окремі теоретичні положення дисертаційного дослідження та висновки є органічною складовою низки науково-дослідних тем, затверджених вченою радою Полтавського університету споживчої кооперації, автор яких є співвиконавцем. До них належать: “Розробка технологій, проектування і організація цехів малої потужності по переробці сільськогосподарської сировини” (замовник Укоопспілка, 1996-2000 р., реєстраційний номер 090/96); “Оптимізація харчування населення України в сучасних економічних умовах” (замовник Полтавський кооперативний інститут, 1996-2001 рр., реєстраційний номер 092/96); “Економіко-організаційні проблеми дослідження експортного потенціалу ринку сільськогосподарської продукції України” (замовник Полтавський кооперативний інститут, 1996-2000 рр., реєстраційний номер 094/96); “Перспективи розвитку споживчої кооперації України в ринковому середовищі” (розділ 13 „Ресурсне забезпечення розвитку споживчої кооперації України” (замовник Укоопспілка, 1997-1998 рр., реєстраційний номер 156/97); “Шляхи підвищення конкурентоспроможності торговельних підприємств споживчої кооперації” (замовник Полтавський університет споживчої кооперації, 2001-2002 рр., реєстраційний номер 148/01); автор є керівником виконання теми “Шляхи підвищення ефективності та забезпечення конкурентоспроможності підприємств в ринкових умовах”, 2004-2005 рр., номер державної реєстрації 0104U008307, номер супровідного листа 53-71/14 від 14.09.04 р.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є опрацювання організаційно-економічного механізму та концептуальних положень формування і подальшого функціонування національного продовольчого ринку.

Для досягнення поставленої мети вирішуються такі основні завдання:

· узагальнити теоретичні засади формування та функціонування продовольчого ринку в умовах забезпечення конкурентоспроможної аграрної сфери;

· дослідити сутність і зміст специфіки аграрної сфери виробництва й руху продовольчих товарів, виявити структурні особливості та побудову інфраструктури ринку продовольчих ресурсів;

· виявити структурні особливості та побудову національного продовольчого ринку в контексті генезису світового ринку;

· обґрунтувати організаційно-економічний механізм товарного забезпечення сучасного агропродовольчого ринку;

· визначити регіональні логістичні особливості та опрацювати перспективні параметри цільових програм розвитку продовольчого ринку;

· обгрунтувати застосування інноваційної продукції суб’єктами продовольчого ринку з метою впровадження прогресивних технологій та удосконалення інвестиційної політики у розвитку інфраструктури продовольчого ринку.

Об’єктом дослідження є система організаційно-економічних механізмів забезпечення створення і розвитку внутрішнього ринку продовольчих ресурсів шляхом функціонування суб’єктів агропродовольчого ринку різних форм власності та організаційно-правових форм господарювання.

Предметом дослідження є сутність та специфічні особливості формування і функціонування продовольчого ринку в умовах соціально-орієнтованої ринкової економіки, пошук шляхів подолання кризових явищ у розвитку її суб’єктів господарювання.

Методи дослідження. Досягнення поставленої у дисертаційному дослідженні мети базується на системному підході до вивчення економічних явищ, зокрема на фундаментальних положеннях об’єктивних економічних законів, теорії господарських систем, розвитку мікро- та макроекономіки, методології економічного аналізу та прогнозування. Формулювання концепції розбудови національного продовольчого ринку грунтувалося на методах наукової абстракції, індукції та дедукції, аналізу та синтезу, логічного й історичного підходів до пізнання економічних явищ і процесів.

Прикладні аспекти формування та розвитку продовольчого ринку, відповідного інструментарію досліджувалися, спираючись на чинне нормативно-правове забезпечення діяльності суб’єктів інфраструктури агропродовольчого ринку, міжнародні та національні вимоги і стандарти. Використано методи порівняльного аналізу, групування, вибіркових досліджень тощо. Обробка матеріалів дослідження здійснювалася з використанням сучасних інформаційних технологій та програм. Використано методи порівняльного аналізу (при порівнянні організаційних форм господарювання, стану виробничо-комерційної діяльності окремих суб’єктів), групування (при дослідженні інфраструктури аграрних ринків світу; при визначенні інноваційних проблем суб’єктів продовольчого ринку), вибіркових досліджень (при визначенні місця і ролі споживчої кооперації у розвитку продовольчого ринку України; при виявленні регіональних логістичних особливостей формування продовольчого ринку; при дослідженні економіко-технологічних аспектів удосконалення виробництва продукції тваринництва та пошуку шляхів інтенсифікації використання ресурсів рослинництва) тощо. Матеріали дослідження опрацьовано з використанням сучасних інформаційно-комп’ютерних технологій та програм.

Наукова новизна одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження у сукупності складають теоретичні засади й методологічні положення побудови організаційно-економічного механізму формування та функціонування національного продовольчого ринку. Автором одержано такі нові наукові результати:

вперше:

· розроблено класифікацію продовольчих товарів, об’єднаних у класи, види і підвиди за сукупністю властивостей щодо їх можливого використання, характеру походження, стану готовності до споживання, потреби відповідної підготовки й переробки і на цій основі обгрунтовано типи внутрішньодержавних продовольчих ринків за масштабами поширення, характером призначення продовольчих ресурсів, видами сировини для їх виробництва, обробки вихідної сировини;

· запропоновано застосування номенклатури окремих видів товарної продукції, насамперед зерна, за характерними якісними ознаками стосовно споживчого призначення та використання. У зв’язку з цим опрацьовано пропозиції щодо удосконалення системи обліку товарів у ринковому обігу;

· обґрунтовано форми участі системи споживчої кооперації у розвитку продовольчого ринку України шляхом залучення до ринкової діяльності дрібних товаровиробників сільських поселень;

удосконалено:

· визначення сутності та змісту ринкоутворюючого процесу на сучасному етапі розвитку суспільного виробництва, зумовленого зміною його орієнтації на розширення інноваційної діяльності, диверсифікації виробництва та ринкового середовища;

· уточнено функції ринкових регуляторів, які ефективно оптимізують попит і пропозиції та створюють умови для розвитку розширеного відтворення в агропромисловій сфері;

· доповнено сутність державної підтримки і захисту вітчизняних товаровиробників агропродовольчої продукції в умовах недостатнього інфраструктурного забезпечення розвитку продовольчого ринку;

· систематизацію складових інновацій суб’єктів інфраструктури продовольчого ринку за ознаками їх змісту, рівня вирішення та меж державного втручання, довгострокового прогнозу розвитку науково-технічного прогресу, можливостей та перспектив формування кадрового потенціалу, інтеграції науки і виробництва;

набули подальшого розвитку:

· опрацьовані концептуальні положення формування продовольчого ринку шляхом створення механізму щодо взаємопередачі циклічних імпульсів, що виникають у різних країнах, перетворення його з сумативної на логічно цілісну і структурно завершену систему, формування виробників продовольства як визначальних суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення одержаних наукових результатів полягає у можливостях їх використання суб’єктами господарювання й інфраструктури при формуванні та розвитку національного агропродовольчого ринку в процесі опрацювання стратегії власної поведінки на ринку, обґрунтування програмно-цільового підходу до визначення перспектив розвитку як окремих виробничих структур, так і регіону, здійснення інтенсифікації та раціонального використання ресурсного потенціалу у виробництві сільськогосподарської продукції.

Наукові напрацювання автора щодо основних принципів програмно-цільового підходу до визначення перспектив розвитку регіону використані при опрацюванні програми інноваційного та науково-технічного розвитку Полтавської області (довідка № 6-7/531 від 10.03.05 р.); запропоновані напрями удосконалення виробництва продукції тваринництва з урахуванням сучасних економіко-технологічних аспектів використані при опрацюванні програми стабілізації галузі тваринництва та її розвитку у Полтавській області (довідка № 01-21/54 від 09.03.05 р.); основні підходи щодо запропонованого механізму удосконалення ринкових відносин в аграрному виробництві України використовуються підприємствами й організаціями заготівельно-переробного комплексу Полтавської облспоживспілки (довідка № 10/1-34 від 11.03.05 р.); принципи формування економічних відносин на продовольчому ринку використовуються у ТОВ ВТК “Полтавахлібопром” (довідка № 192 від 24.01.05 р.); основні аспекти щодо використання механізму насичення ринку продовольства враховані при побудові партнерських відносин на ринку соняшникової олії; теоретичні та методичні розробки автора використовуються у навчальному процесі Полтавського університету споживчої кооперації України при викладанні дисциплін у процесі підготовки бакалаврів і магістрів Полтавської державної аграрної академії, про що є відповідні довідки.

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, що виносяться на захист, отримані дисертантом особисто і знайшли відображення у роботах, переважна більшість яких опублікована одноосібно.

Конкретна особиста участь автора в одержанні наукових результатів викладена в науковій новизні дисертаційного дослідження.

Апробація результатів дисертації. Проміжні та кінцеві результати досліджень автора за темою дисертаційної роботи оприлюднені на 19 міжнародних і всеукраїнських наукових, науково-методичних та науково-практичних конференціях протягом 2000-2005 років. Зокрема, на Міжнародній науково-методичній конференції “Еволюція економічного розвитку та економічних теорій (проблеми дослідження та викладання)” (Київ, 2000), Міжнародній науково-практичній конференції “Механізм господарювання і економічна динаміка в АПК” (Харків, 2001), Міжнародній науково-практичній конференції “Ринкова трансформація економіки АПК” (Харків, 2002), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Внутрішній ринок споживчих товарів України: стан і перспективи розвитку” (Київ, 2003), Всеукраїнській науковій конференції “Проблеми управління регіональним економічним і соціальним розвитком” (Рівне, 2004), Міжнародній науково-практичній конференції “Інфраструктурне забезпечення продовольчого ринку України” (Полтава, 2005) та інших.

Публікації. Основні положення дисертації викладені в одноосібній монографії “Проблеми формування продовольчого ринку України” обсягом 15,0 друк. арк. (К.: “Вища школа”, 2002). За темою дисертації опубліковано навчальний посібник обсягом 15,8 друк. арк., 30 наукових статей у фахових виданнях загальним обсягом 14,0 друк. арк.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, п’яти розділів, загальних висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації – 462 стор., у тому числі 417 стор. основного тексту. У дисертації міститься 61 таблиця, 16 рисунків, 20 додатків. Список використаних джерел включає 260 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі висвітлено особливе значення формування і розвитку продовольчого ринку в умовах глибоких соціально-економічних перетворень аграрного сектора економіки України, визначено роль створення і функціонування організаційно-економічного механізму регульованого ринку продовольства, обґрунтовано актуальність теми дисертації, її зв’язок з напрямами, програмами і темами наукових досліджень. Сформульовано мету і завдання дослідження, охарактеризовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено апробацію їх основних положень.

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи формування продовольчих ресурсів та створення ринку” досліджуються специфічні особливості сільськогосподарського виробництва та їх вплив на формування потоків продовольчих ресурсів, обґрунтовано умови і чинники формування продовольчого ринку, здійснена оцінка соціально-економічної результативності його функціонування, вивчаються основні засади розвитку світового ринку продовольства.

При дослідженні теоретичних основ сутності виробництва та товаропросування аграрної продукції ринок дедалі ширше набуває форми організації суспільного виробництва, про що недостатньо наголошується в економічній літературі.

Функціонування внутрішньодержавного продовольчого ринку визначається можливостями сільськогосподарського виробництва країни забезпечувати його власними товарними ресурсами. Як відомо, специфічною ознакою сільськогосподарського виробництва є спроможність його складових – землі, робочої сили та капіталу – оперативно реагувати на кон’юнктуру ринку. Ефективність функціонування певною мірою визначається аграрною політикою держави як органічної складової економічної політики, сукупністю науково обґрунтованих ідей щодо розвитку сільського господарства на певному історичному етапі життя країни.

На сучасному етапі розвитку економіки України аграрна політика спрямована на трансформацію відносин власності на землю та інші засоби виробництва; формування господарських структур на засадах приватної власності на землю і засоби виробництва, створення аграрного ринку та розвитку його інфраструктури; удосконалення ціноутворення, оподаткування, фінансування, кредитування і страхування сільськогосподарських підприємств; підвищення ефективності використання матеріально-технічних ресурсів; розширення застосування ресурсоощадних технологій; поглиблення спеціалізації, агропромислової кооперації та інтеграції, соціального розвитку села і сільських територій. Практична реалізація основних напрямів аграрної політики стримується системною кризою, неспроможністю виробничих відносин підвищити ефективність розвитку продуктивних сил.

Через відсутність державних дійових митних обмежень щодо ввезення на український ринок зарубіжного продовольства вітчизняні товаровиробники аграрної продукції втягуються у конкурентну боротьбу не стільки всередині держави, скільки із зарубіжними імпортерами продовольства.

Зазначені проблеми зумовлюють необхідність опрацювання концепції формування і розвитку продовольчого ринку в Україні. Слід відмітити, що його розбудова та наповнення товарними ресурсами залежить не лише від сфери аграрного виробництва, а й від узгодженої діяльності з іншими галузями, пов’язаними із виробництвом харчових продуктів.

Існує об’єктивна необхідність входження економіки України у міжнародні ринкові структури, що сприятиме формуванню загального продовольчого ринку країни. Інтеграція економіки України у світовий економічний простір можлива через активізацію зовнішньоекономічної діяльності й визначається комплексом умов. Це, зокрема, вигідне географічне розташування на європейському континенті, вихід до моря, сприятливий кліматичний потенціал; наявність родючих земель, що дає змогу не лише забезпечити повністю потреби продовольчого ринку, але й експортувати продовольство; сировинних і водних ресурсів, потужної промисловості та переробної бази; потенційна здатність людей до висококваліфікованої та наукоємної праці.

Конкретизуючи умови і можливості інтеграції економіки України у світову спільноту виявлено, що її перетворення у рівноправного партнера економічно розвинутих країн стримується низькою ефективністю і культурою аграрного виробництва; використанням застарілих технологій, що зумовлює низьку якість та високу собівартість продукції.

Запропонований у дисертації комплексний підхід до перспектив подальшого розвитку продовольчого ринку в Україні вимагає певних теоретико-методологічних узагальнень світового досвіду.

В результаті дослідження розроблена класифікація продовольчих ринків за масштабами поширення; характером спрямування продовольчих ресурсів; видами сировини для виробництва продовольства; рівнем технологічної обробки вихідної сировини; видами продуктів; рівнем розвитку та стадіями життєвого циклу. Слід відмітити, що лише за останньою ознакою продовольчий ринок достатньо широко висвітлений в економічних публікаціях.

Основною умовою створення і функціонування ефективного продовольчого ринку є врахування оцінки впливу усіх ланок агропромислово-торговельного ланцюга на шляху просування продовольчих товарів до кінцевого споживача. Останній визначає місце кожного ринкового суб’єкта господарювання в процесі конкурентоспроможності.

Складність формування продовольчого ринку пов’язана з необхідністю врахування багатьох чинників та умов, різних за змістом, характером і пріоритетами щодо їх ролі і значення у ринкоутворюючому процесі. Тому ігнорування хоча б одного з них здебільшого призводить до негативних наслідків.

Конкретизуючи економічну природу просування продовольчих товарів до споживача, слід зазначити, що успішне функціонування гуртової торгівлі зумовлюється зростанням обсягів торгівлі у межах інтегрованих виробничо-комерційних структур; розширенням і модифікацією біржової торгівлі, використанням хеджування та опціонної торгівлі; поширенням нових організаційно-технічних форм гуртової торгівлі та загальної тенденції до збільшення обсягів і географії діяльності.

Важливим засобом вирішення проблем національного продовольчого ринку є організаційний вплив як складовий елемент механізму його функціонування.

Другий розділ “Аналіз структури та стану розвитку агропродовольчого ринку” присвячений оцінці організаційно-економічного механізму насичення ринку продовольчими товарами, досліджується ретроспектива його становлення, здійснено аналіз сучасного стану формування його структури.

У процесі дисертаційного дослідження доводиться роль забезпечення продовольчими ресурсами у розвитку суспільного виробництва, розкри-вається сутність організаційно-економічного механізму функціонування продовольчого ринку. Його визначення нами тлумачиться як дії сукупності економічних законів, що характеризують спосіб організації ринкової економіки як саморегульованої системи. Організаційно-економічний механізм охоплює формування цін і розподіл ресурсів, взаємодію продавців і покупців товару, регулювання обсягу та структури інвестицій, збалансування потреби і надходження матеріально-технічних ресурсів, стимулювання розвитку науково-технічного прогресу, забезпечення пріоритету споживача.

Уточнено термін “механізм” стосовно створення і функціонування продовольчого ринку, який виражає сукупність факторів організаційно-економічного впливу на його розвиток, формування і просування товарних ресурсів до споживача.

Організаційні аспекти функціонування продовольчого ринку потребують дослідження процесу руху сільськогосподарської сировини та готових продовольчих товарів від виробника до кінцевого споживача, які у сукупності являють собою складові системи ринку. В її діяльності органічно поєднуються податкове і митне регулювання, міжнародні економічні відносини, політика соціального захисту та охорони здоров’я населення, формування законодавчо-нормативної бази тощо.

Кожен із зазначених організаційних аспектів функціонування ринкової системи потребує більш детального поглибленого дослідження й узагальнення. Межі дисертаційної роботи не дозволяють висвітлити їх повністю. Тому центр уваги тут зосереджений насамперед на найбільш вагомих організаційно-економічних складових. Слід зауважити, що у загальному тлумаченні категорії “ринок”, як сукупності організаційно-економічних чинників для різних видів продовольчих ресурсів, характерний свій склад. Їх дії мають свої особливості, що вимагає певних підходів до їх дослідження і застосування відповідних способів вирішення специфічних завдань.

Розвиток продовольчого ринку в Україні у контексті світового агропродовольчого ринку визначається певними чинниками, насамперед грунтово-кліматичними й економічними умовами, які у сукупності дають змогу виробляти ті продукти харчування, що є визначальними для європейських держав. Зазначене потенційно дає змогу Україні посідати серед них вагоме місце як потужного експортера продовольчих ресурсів, зокрема зерна.

Слід наголосити, що у дисертаційному дослідженні виробництво харчових продуктів розглядається як основне джерело розвитку ринку. При цьому частина вироблених продовольчих ресурсів спрямовується на відшкодування спожитого, решта – безпосередньо на ринок.

У дисертаційній роботі зазначається, що продовольство – це сукупність продуктів харчування та види продуктів, з яких виготовляють продукти харчування, класифікація яких здійснена за відповідними класами, видами і підвидами.

Потребує уточнення структура зернового виробництва: слід перейти до загальноприйнятого вживання в економіці сільськогосподарського виробництва конкретних видів зерна – пшениця, кукурудза, ячмінь, просо, гречка, горох тощо. У зв’язку з цим в облікову систему вважаємо за доцільне внести доповнення: облікувати всі види зерна окремо.

Структурна побудова продовольчого ринку в Україні подана на рис. 1.

Аналіз свідчить, що істотне зниження обсягів виробництва основних видів продуктів харчування в Україні вимагає визначення критичної межі дестабілізації продовольчої безпеки держави. Кількісний склад критичної межі виробництва поєднує показники фонду споживання за мінімальними фізіологічними нормами, втрати продукції в аграрному виробництві, обсяги сировини для переробки на нехарчові цілі, промислове споживання, природні втрати та резерв.

Національний продовольчий ринок має інтегрувати усі обсяги операторів ринків регіонального, державного і міждержавного рівнів.

У третьому розділі “Формування та становлення продовольчого ринку України” визначаються методологічні особливості становлення ринкових відносин в аграрному виробництві, досліджується залежність розвитку продовольчого ринку від форм господарювання; аналізується роль споживчої кооперації у його функціонуванні, вивчаються регіональні особливості формування ринку продовольчих товарів.

У сучасних наукових публікаціях чітко не сформульована змістовна сутність продовольчого ринку, зокрема першочергові вимоги формування ринкових відносин в аграрному виробництві країни.

Місце, яке нині посідає Україна на європейському та світовому продовольчих ринках, зумовлюється кризовою ситуацією, в якій перебуває економіка держави. До того ж, організаційно-економічні елементи ринкового механізму використовуються поки що неефективно. Так, за даними ФАО, Україна має близько 23 % світових запасів чорноземних грунтів; на одного жителя в Україні припадає 0,66 га орних земель, тоді як в Європі – 0,25 га, а в середньому у світі – 0,23 га. Через недосконалі методи ведення землеробства в Україні мають місце тенденції до істотного зниження природної родючості ґрунтового покриву. Тому при виробництві продукції аграрного сектору слід виходити із необхідності збереження і відновлення природного і матеріально-ресурсного потенціалу.

В процесі здійснення аграрної реформи відбувається трансформація відносин власності, спрямована на створення господарських формувань ринкового типу. При цьому ставиться завдання забезпечити рівноправність розвитку різних форм господарювання, створити умови щодо вільного вибору товаровиробниками напрямів і видів діяльності, доступу їм до одержання державної фінансової та матеріально-технічної підтримки (табл. 1).

Таким чином, у сільському господарстві за кількісним складом найбільшу питому вагу займають господарські товариства та фермерські господарства, хоча останні досить дрібні за землекористуванням і їх частка у валовому виробництві продукції залишається низькою.

Основними товаровиробниками сільськогосподарської продукції в Україні були господарства населення та сільськогосподарські підприємства, зокрема господарські товариства та приватні підприємства. Їх частка становить відповідно 60 і 40% (табл. 2).

1. Діючі господарські суб’єкти у сільському господарстві України,

станом на 1 січня 2005 року*

Господарські формування | Кількість

одиниць | У % до загальної кількості

Всього | 58575 | 100,0

Господарські товариства | 8172 | 14,0

Приватні підприємства | 4054 | 6,9

Виробничі кооперативи | 1727 | 2,9

Фермерські господарства | 42533 | 72,6

Державні підприємства | 395 | 0,7

Підприємства інших форм господарювання | 1694 | 2,9

* Джерело: Статистичний щорічник “Сільське господарство України за 2004 рік”. – К., 2005. – С.51.

2. Виробництво валової продукції сільського господарства

в Україні у 2004 році*

(у порівнянних цінах 2000 року)

Господарські формуванняВалова продукція | У тому числі продукція:

млн. грн. | у % до підсумку | рослинництва | тваринництва

млн. грн. | у % до підсумку | млн. грн. | у % до підсумку

Всі категорії господарств | 66257 | 100,0 | 42612 | 100,0 | 23645 | 100,0

Сільськогосподарські

підприємства |

26327 |

39,7 |

19370 |

45,5 |

6957 |

29,4

У тому числі:

державні підприємства | 1186 | 1,8 | 945 | 2,3 | 242 | 1,0

недержавні

підприємства |

25141 |

37,9 |

18426 |

43,2 |

6715 |

28,4

З них:

господарські товарист-ва, с.-г. кооперативи, підсобні та інші недер-жавні підприємства, установи та організації |

18564 |

28,0 |

12753 |

29,9 |

5811 |

24,6

приватні (приватно-орендні) підприємства |

3992 |

6,0 |

3229 |

7,6 |

764 |

3,2

фермерські господарства |

2585 |

3,9 |

2444 |

5,7 |

141 |

0,6

Господарства населення | 39930 | 60,3 | 23242 | 54,5 | 16689 | 70,6

* Джерело: Статистичний щорічник “Сільське господарство України за 2004 рік”. – К., 2005. – С.47.

Це стосується структури виробництва продукції рослинницьких і тваринницьких галузей. У них формуються і продовольчі ресурси, які призначені для реалізації на ринках.

Слід відмітити, що внаслідок кризової ситуації, яка охопила агропромисловий комплекс, руйнування матеріально-ресурсного потенціалу, колективних і державних сільськогосподарських підприємств різко знизились обсяги виробництва у суспільному секторі і разом з тим розширились площі сільськогосподарських угідь і ріллі в особистих господарствах населення. Їх частка в структурі відповідних угідь зросла до 11,2 і 12,8%. Це призвело до підвищення питомої ваги особистих господарств населення у структурі валового виробництва сільськогосподарської продукції до 60,3%, у тому числі в рослинницьких галузях – до 54,5%, а в тваринницьких – до 70,6%. Безумовно, такий стан вимагає докорінної перебудови організаційної структури аграрного виробництва у напрямі зосередження його до 87-90% у великомасштабних товарних підприємствах. Це стосується насамперед виробництва зерна, цукрових буряків, соняшнику, а також значної частини продукції тваринництва.

Зауважимо, що у процесі формування нових виробничо-правових структур не слід допускати надання певних переваг окремим формам господарювання, створення щодо них режиму більшого сприяння, оскільки це може завдати шкоди іншим формам господарських структур, стримуватиме об’єктивне здійснення порівняльної оцінки різних форм господарювання, чим створюватиме додаткові перешкоди щодо розвитку соціально-економічного прогресу в аграрній сфері України.

В результаті дисертаційного дослідження доведено, що створення в Україні нових форм організації аграрного виробництва не скрізь забезпечило позитивний ефект, оскільки потенційні можливості, закладені у таких формах господарювання, не завжди використовуються економічно ефективно. Це зумовлюється такими основними причинами як формалізація ринкових відносин, часте порушення організаційно-економічних умов господарювання, недосконала мотивація працівників, малоефективне використання матеріально-ресурсного потенціалу.

В Україні розвиток фермерства відбувається складно. Поки що ця форма організації виробництва не має істотного впливу на формування продовольчого ринку, а в окремих випадках діяльність фермерських господарств згортається, що пов’язано з недосконалістю відповідного законодавства, неадекватним розвитком комерційних фінансових послуг для фермерів, певними складностями щодо розширення землекористування тощо. Аналіз свідчить, що в перспективі не має підстав розраховувати на істотний розвиток фермерського господарювання, значне збільшення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, що може відчутно вплинути на формування структури продовольчого ринку держави.

Необхідно підкреслити, що формування нових організаційно-правових структур ринкового типу ще не завершене. З урахуванням регіональних особливостей країни здійснюються пошуки створення більш ефективних господарських структур. Практика засвідчує, що в перспективі будуть розвиватися господарські товариства. Разом з тим соціально-економічний аналіз дає підстави для поступового розвитку кооперативних формувань, посилення інтеграційних процесів, формування корпоративних структур.

Формування продовольчого ринку в Україні рельєфно відображається у динаміці балансів основних видів продовольчих ресурсів. Їх складання і аналіз дає змогу реально оцінювати стан продовольчого забезпечення населення країни, визначити можливості експортних поставок продовольчих товарів. Так, баланси зернових культур за десятирічний період – з 1995 по 2004 рік – свідчать, що структура реалізації зерна значною мірою зумовлюється насамперед обсягами його виробництва – внутрішнім використанням на кормові цілі та імпортними поставками (табл. 3).

3. Баланс зернових культур в Україні по роках, тис. тонн*

Показники | 1995 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004

Виробництво | 33930 | 24459 | 39706 | 38804 | 20234 | 41809

Зміна запасів на кінець року |

-757 |

1329 |

7090 |

-2751 |

-3793 |

7817

Вивезено | 814 | 1330 | 5597 | 12260 | 3944 | 7786

Завезено | 200 | 1010 | 439 | 166 | 3770 | 875

Всього ресурсів | 34073 | 22810 | 27458 | 29461 | 23853 | 27081

Витрачено на корм | 18527 | 11056 | 13979 | 15745 | 11657 | 13852

Витрачено на посів | 4600 | 3597 | 4059 | 3874 | 3226 | 3584

Втрати | 1220 | 309 | 370 | 550 | 250 | 545

Переробка на нехарчові цілі |

876 |

100 |

650 |

857 |

770 |

1150

Фонд споживання | 8850 | 7748 | 8400 | 8435 | 7950 | 7950

*Джерело: Моніторинг виробничо-фінансової діяльності підприємств і організацій за 2004 р. Частина ІІІ. – К.: Мінагрополітики України, 2005. – С.39.

Обсяги витрат зерна на посів, переробку на нехарчові цілі та створення фонду споживання в динаміці мають більш стабільний характер. Використання ж зерна на годівлю худоби в окремі роки помірно відхиляється і залежить як від обсягів його виробництва, так і реальних потреб розвитку тваринницьких галузей.

Значне зменшення поголів’я тварин стало наслідком скорочення обсягів використання зерна на кормові цілі і нарощування його обсягів для експортних поставок. Характеристика обсягів продажу зернових культур за каналами реалізації у 2004 році в Україні наведена в табл. 4. Отже, основним каналом реалізації зерна, в тому числі і його видів, є так звані “інші канали”. До них належать насамперед реалізація його посередникам, які скуповують переважну більшість виробленого зерна в період зернозбиральних робіт.

В Україні поки що залишається нерозвинутою біржова торгівля. Тому важливим резервом формування і функціонування ринку зерна є активізація діяльності товарних бірж.

Аналіз цін на продаж зерна по окремих каналах свідчить, що найвища ціна на тонну зерна – 493,5 грн. – була встановлена при реалізації переробним підприємствам, а найнижча – населенню в рахунок оплати праці – 412,9 грн. Необхідно відмітити, що в структурі продажу зерна найвищу питому вагу посідає пшениця – 46,1% і ячмінь – 27,3%. На кукурудзу припадає 15,3%, а на решту зернових культур – 11,3%.

4. Продаж зернових культур по всіх каналах реалізації в Україні, 2004 рік*

Обсяг – тис. тонн

Питома вага – в % до загального обсягу

Культури |

Продано – всього |

У тому числі по каналах реалізації:

переробним підпри-ємствам (включаючи елеватори) | споживча кооперація | населенню в рахунок оп-лати праці (включаючи реалізацію через сис-тему гро-мадського харчування) | видано пайовикам в рахунок орендної плати за землю та майнових паїв (часток) | на ринку, через власні магазини, ларки, палатки | через біржі, аукціони | за іншими каналами

тис. тонн | % | тис. тонн | % | тис. тонн | % | тис. тонн | % | тис. тонн | % | тис. тонн | % | тис. тонн | % | тис. тонн | %

Зернові | 16698 | 100 | 1064 | 6,4 | 6 | 0 | 1142 | 6,9 | 2091 | 12,5 | 1902 | 11,4 | 72 | 0,4 | 10422 | 62,4

Пшениця | 7746 | 100 | 623 | 8,0 | 3 | 0 | 609 | 7,9 | 1028 | 13,3 | 857 | 11,1 | 38 | 0,5 | 4588 | 59,2

Жито | 761 | 100 | 142 | 18,7 | 0,5 | 0,1 | 40 | 5,3 | 44 | 5,7 | 95 | 12,4 | 9 | 1,2 | 431 | 56,6

Кукурудза | 2562 | 100 | 117 | 4,6 | 0,03 | 0 | 62 | 2,4 | 163 | 6,4 | 199 | 7,8 | 4 | 0,1 | 2018 | 78,7

Ячмінь | 4562 | 100 | 160 | 3,5 | 1 | 0,1 | 334 | 7,3 | 734 | 16,1 | 581 | 12,7 | 18 | 0,4 | 2733 | 59,9

* Джерело: Реалізація продукції сільськогосподарськими підприємствами за 2004 рік. Статистичний бюлетень. – К.: Держкомстат України, 2005. – С.10-30.

Україна є невід’ємним співучасником країн-виробників продовольчого і фуражного зерна і в окремі, найбільш сприятливі роки, їй належить значна частка цього збіжжя у світовому балансі (табл. 5).

5. Експорт зерна з України по роках, тис. т*

Культура | 200020012002200320042005 (за 9 місяців)пшениця201,12852,68303,9904,42553,93304,0

ячмінь | 864,72212,12836,21894,83710,32354,2кукурудза163,2268,2 | 496,7943,11233,81940,8* За даними Державної митної служби України, 2005 р.

Для цього в Україні і створена потужна припортова інфраструктура і законодавче поле. З огляду на те, що Україна майже постійно знаходиться у першій десятці країн найбільших виробників зерна, сам по собі його експорт, з одного боку, має стимулюючий вплив на розвиток виробництва, а з іншого –такий же позитивний зворотній зв’язок.

Не можна не рахуватися і з тенденціями нарощування виробництва продовольчого зерна у світі, зокрема пшениці. Щорічний приріст валового збору зерна цієї культури за період з 1981 р. становив 6,4 млн. т.

Відповідно до цього виникає проблема подальшого місця України на світовому ринку зерна, структури його виробництва, механізму державного регулювання та заходів щодо матеріально-технічного забезпечення села.

У зв’язку з різким скороченням обсягів виробництва продукції тваринницьких галузей значно знизились обсяги м’яса для формування ринкових поставок. Аналіз баланса м’яса за період з 1995 по 2004 рік свідчить, що його виробництво скоротилось на 31,5%, що зумовило збільшення імпортних поставок від 19 тис. тонн до 366 тис. тонн (табл. 6).

6. Баланс м’яса в Україні по роках, тис. тонн*

Показники | 1995 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004

Виробництво | 2294 | 1663 | 1517 | 1648 | 1725 | 1595

Зміна запасів на кінець року |

11 |

-82 |

-15 |

10 |

7 |

11

Вивезено | 184 | 163 | 98 | 146 | 184 | 110

Завезено | 19 | 38 | 86 | 85 | 123 | 366

Всього ресурсів | 2118 | 1620 | 1520 | 1577 | 1657 | 1840

Витрачено на корм | 40 | 8 | 7 | 7 | 7 | 12

Втрати | 46 | 1 | 0 | 0 | 0 | 1

Переробка на нехарчові цілі |

30 |

0 |

0 |

0 |

0 |

0

Фонд споживання | 2002 | 1611 | 1513 | 1570 | 1650 | 1827

*Джерело: Моніторинг виробничо-фінансової діяльності підприємств і організацій за 2004 р. Частина ІІІ. – К.: Мінагрополітики України, 2005. – С.41.

Аналіз продажу худоби та птиці (в живій вазі) за 2004 рік свідчить, що основними джерелами їх реалізації є переробні підприємства та комерційні структури, на які припадає понад 73% (табл. 7).

7. Продаж худоби та птиці (в живій вазі) в Україні, 2004 рік*

Обсяг – тис. тонн

Питома вага – в % до загального обсягу

Поголів’я |

Продано – всього |

У тому числі по каналах реалізації:

переробним підприємствам (включаючи елеватори) | споживча

кооперація | населенню в рахунок оплати праці (включаючи реалізацію через систему громадського харчування) | видано пайовикам в рахунок орендної плати за землю та майнових паїв (часток) | на ринку, через власні магазини, ларки, палатки | через біржі, аукціони | за іншими каналами

тис. тонн | % |