МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І ТОРГІВЛІ

ІМ. М. ТУГАН-БАРАНОВСЬКОГО

Близький Роман Сергійович

УДК 338.24:504.062.2:669

МЕХАНІЗМ РЕСУРСОЗБЕРЕЖЕННЯ В

ПРОМИСЛОВОСТІ

Спеціальність 08.02.03 – Організація управління, планування і регулювання економікою

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Донецьк - 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Донецькому державному університеті економіки і торгівлі ім. М.Туган-Барановського Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник - | доктор економічних наук, професор

Аптекар Савелій Семенович

Донецький державний університет економіки і торгівлі ім.М.Туган-Барановского, завідувач кафедри інвестиційного менеджменту.

Офіційні опоненти: |

доктор економічних наук, професор

Стрілець Анатолій Іванович

Донецький національний технічний університет

кандидат економічних наук

Черната Тетяна Миколаївна

Приазовський державний технічний університет

Провідна установа - | Харківський національний економічний університет, кафедра логістики (м.Харків).

Захист дисертації відбудеться “26”вересня 2006 р. о 12-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.055.01 в Донецькому державному університеті економіки і торгівлі ім. М.Туган-Барановського за адресою:83050, м. Донецьк, вул.. Щорса, 31.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Донецького державного університету економіки і торгівлі ім. М.Туган-Барановського за адресою: 83017, м. Донецьк, б. Шевченко, 30.

Автореферат розісланий “24” серпня 2006 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради О.В.Виноградова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблема виснаження ресурсів і забруднення навколишнього середовища має системний характер. Рішення цієї проблеми особливо актуальне для України. Це визначається тим, що в даний час і на найближчу перспективу провідною галуззю національної економіки є чорна металургія, і саме ця галузь відіграє дуже істотну роль у виснаженні природних ресурсів за рахунок споживання значної кількості мінерально-сировинних ресурсів – залізної руди, коксу, вапняку, природного газу й ін. З одного боку недостатність усіх видів ресурсів стримує нарощування обсягів виробництва і технічне переозброєння за сприятливої ситуації на світовому ринку сталі. З іншого - дефіцит на технічне переозброєння призводить до перевитрати матеріально-енергетичних ресурсів, і тому існує не менш актуальна для металургійної промисловості проблема економії сировинних і матеріально-енергетичних ресурсів, що стає ще більш актуальною на тлі зростаючих цін на сировину і матеріальні ресурси. Рішення цієї проблеми сприяє зменшенню обсягу видобутку мінерально-сировинних ресурсів, навантаження на навколишнє середовище і зниженню собівартості продукції.

Істотний внесок у розвиток теорії і практики ресурсозбережувального способу розвитку економіки зробили українські і закордонні вчені. Важливі принципові проблеми ресурсозабезпечення і ресурсозбереження розглянуті в роботах Беренса В., Медоуза Д.Х., Медоуза Д.Л., Міллера Т., Рендерса Й. та інші. З вітчизняних учених, що вирішували питання ресурсозбереження на техніко-економічному рівні, необхідно виділити роботи Аптекаря С.С, Беня Т.Г., Бреславцева О.В., Долгорукова Ю.О., Захожай В.У, Іванова М.І., Полякова В.В., Садєкова А.А.,Стрільця А.І., Товаровського І.Г., Чернати Т.М., Хижняк Л.Т. та інші. Вагомий внесок у рішення проблеми ресурсозбереження зробили такі російські вчені як Лісін В.С., Лякішев Н.П., Шалімов А.Г., Юсфін Ю.С. та інші. Разом з тим, в існуючих роботах недостатньо системно розглядаються питання управління ресурсозбереженням з урахуванням інноваційних процесів, діючої системи оподатковування. Ці обставини і сприяли вибору теми цієї наукової праці й обумовили її актуальність.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в межах держбюджетної теми Донецького державного університету економіки і торгівлі ім. Туган-Барановского “Методологічні основи та практичні аспекти розширення масштабу і підвищення ефективності інвестиційної діяльності в регіоні” Д-2004-16 (номер державної реєстрації 0105U002720), де автором розроблено рекомендації з основних напрямків ресурсозбереження в промисловості і їх впливу на інвестиційну привабливість підприємств і галузей промисловості, запропоновано і реалізовано математичні моделі оптимізації витрат матеріальних ресурсів, нові ефективні підходи до оподатковування підприємств ресурсоємних галузей.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є розробка науково-методичних основ управління ресурсозбереженням у промисловості.

Для досягнення поставленої мети сформульовано і вирішено такі завдання:

узагальнення існуючих теоретичних підходів до проблеми виснаження природних ресурсів і надання пропозиції щодо удосконалення економічного механізму регулювання споживання ресурсів, що знаходяться в стані виснаження;

оцінка природно-ресурсного потенціалу України, визначення місця і ролі промисловості в ресурсоспоживанні та завдань ресурсозбереження в цьому секторі національної економіки України;

визначення місця і ролі металургійної промисловості в національній економіці України, її особливості в ресурсозабезпеченості виробництва і споживанні матеріально-енергетичних ресурсів;

виконання порівняльного і факторного аналізу витрат сировинних і матеріально-енергетичних ресурсів при виробництві продукції металургійними підприємствами України та виявлено резерви економії;

обґрунтування методичних підходів до оцінки економічної, екологічної і соціальної ефективності ресурсозбережувальних заходів;

розробка рекомендацій з удосконалення механізму державної підтримки окремих галузей промисловості, зокрема металургії, що вимагають реструктуризації, наслідком якої може стати істотне заощадження сировинних і матеріально-енергетичних ресурсів;

обґрунтування взаємозв'язку економії сировинних і матеріально-енергетичних ресурсів з податковим навантаженням на підприємство й оцінка ефектів у сфері оподатковування при реалізації ресурсозбережувальних заходів;

визначення значення ресурсозбереження як елемента системи управління витратами і розробка рекомендацій з удосконалення процесу підготовки і прийняття управлінських рішень щодо зниження витрат на матеріально-енергетичні ресурси.

обґрунтування методичного підходу до встановлення внутрішніх планово-розрахункових цін, що стимулюють структурні підрозділи до економії матеріально-енергетичних ресурсів.

Об'єктом дослідження є процес управління використанням сировинних і матеріально-енергетичних ресурсів у промисловому виробництві.

Предмет дослідження – економічний механізм заощадження сировинних і матеріально-енергетичних ресурсів у промисловості.

Методи дослідження. Наукові положення, основні результати й висновки, що містяться в дисертації, ґрунтуються на глибокому теоретичному аналізі, дослідженні значного інформаційно-фактичного матеріалу з використанням сучасних економіко-статистичних методів і прийомів дослідження соціально-економічних процесів і явищ та сучасних інформаційних технологій.

Інформаційною основою дослідження є законодавчі та нормативні акти України, що регламентують діяльність національної економіки, матеріали опублікованої державної статистики, дані ВГО “Металургпром”, інформаційних агентств по чорній металургії, Державного комітету з цінних паперів і фондової біржі.

Для рішення поставлених завдань використовувалися такі методи наукового пізнання: системного підходу, коли ресурсозбереження як системне явище розглядається у взаємозв'язку і взаємодії з іншими явищами природи, техніки й еко-

номіки; аналіз і синтез використовувались при виконанні всіх розділів роботи; методи порівняння, ретроспективного, вертикального і горизонтального, факторного аналізу застосовані для одержання висновків про витрати сировинних і матеріально-енергетичних ресурсів металургійних підприємств; економіко-математичного моделювання – для оцінки формування податкової політики підприємства в ув'язуванні з економією матеріально-енергетичних ресурсів і для ухвалення управлінського рішення про завантаження доменних печей за критерієм мінімуму витрат на сировину і матеріали з урахуванням обмежень по обсягах постачань матеріальних ресурсів.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в розробці системного підходу до управління процесами ресурсоспоживання і ресурсозбереження на підприємствах однієї з базових галузей промисловості – чорної металургії на основі використання економічних, зокрема, податкових методів, адекватних умовам переходу від централізованої цілком одержавленої економіки до соціально орієнтованої економіки, заснованої на законах ринку. Найбільш істотними результатами, що отримані в процесі дослідження, є такі:

Уперше:

запропоновано комплекс економіко-математичних моделей, що дозволяє імітувати різні варіанти політики держави стосовно пільгування експортних ставок ПДВ, оцінювати варіанти ресурсозбереження при різних обсягах експорту. За величиною сумарного ефекту, обумовленого різницею притоків і відтоків коштів, можна визначати найбільш раціональну політику підприємства стосовно економії ресурсів в умовах діючої системи оподатковування;

запропоновано стосовно підприємств чорної металургії змінити систему оподаткування, підсиливши її соціальну значимість, виключивши цілком ПДВ, що має чисто фіскальне призначення, але різко підвищити ставки платежів за забруднення навколишнього середовища. Такий механізм оподаткування буде стимулювати підприємства зменшувати обсяги викидів у навколишнє середовище. Для додаткового стимулювання і на час реалізації екологічних інвестицій рекомендується, щоб держава дозволяла застосування знижувальних коефіцієнтів до чинної ставки податку на прибуток;

Удосконалено:

обґрунтовано і розроблено організаційно-економічний механізм державної підтримки галузей національної економіки з найбільшою питомою вагою приватизованих підприємств, у якому фінансування підтримки за рахунок коштів державного бюджету розглядається, як нераціональне використання коштів платників податків, якщо після реалізації відповідних заходів не досягається необхідний рівень прибутковості і збільшення надходження до бюджету;

наукові методики визначення оптимальних обсягів виробництва чавуну доменними печами і визначення мінімальних витрат коксу при різному сполученні технологічних параметрів за критерієм мінімальної величини матеріальних витрат на основі розробленої економіко-математичної моделі лінійного програмування. Обсяги виробництва чавуну кожною доменною піччю визначаються з урахуванням об’єктивно визначених обмежень по витратам основних матеріально-енергетичних ресурсів і виробничої потужності агрегату.

процедуру встановлення планово-розрахункових цін, що запропоновано встановлювати на рівні нормативної собівартості продукції, виробленої даним структурним підрозділом. Тоді всі реалізовані заходи щодо економії собівартості, зокрема ресурсозбереженню, дозволять зменшувати витрати. Ця економія повинна розглядатися як джерело самофінансування розвитку структурного підрозділу і матеріального стимулювання працівників.

Набуло подальшого розвитку:

обґрунтування шляхом використання операційного аналізу тези, що економія ресурсів не завжди є пріоритетною при формуванні політики управління прибутком та необхідність вираховування сполучення “ціна – змінні - постійні витрати й еластичність попиту за ціною”;

положення про те, що будь-який захід щодо ресурсозбереження буде здійснюватися підприємством лише у випадку його економічної доцільності. Однак, якщо ресурс має стратегічне значення, державою повинні бути вироблені відповідні національні пріоритети, які повинні знайти відображення у стратегії ресурсозбереження, реалізованої в концепціях і програмах;

Практичне значення отриманих результатів полягає у розробці рекомендацій щодо створення і функціонування ефективного механізму ресурсозбереження в промисловості, зокрема в найбільш ресурсоємній галузі – чорній металургії. Основні наукові положення дисертації доведено до рівня методичних узагальнень і практичних рекомендацій, які дозволяють підвищити ефективність процесів ресурсоспоживання і ресурсозбереження у промисловості.

Окремі розробки і рекомендації можуть використовуватись у такий спосіб: методика порівняльного аналізу з використанням економіко-статистичного моделювання витрат коксу залежно від факторів, що впливають, може використовуватися при формуванні оптимальних режимів виробництва чавуну; організаційно-економічний механізм і алгоритм економічного обґрунтування доцільності державної підтримки галузі можуть бути використані органами виконавчої влади при підготовці пропозицій щодо включення до списку галузей, що потребують реструктуризації і підтримки; економіко-математична модель імітаційного моделювання може використовуватися для практичної оцінки впливу ресурсозбережувальних заходів на величину податків; економіко-математична модель оптимального завантаження доменних печей цеху може використовуватися для розробки оперативних планів виробництва чавуну за критерієм мінімальної витрати матеріально-енергетичних ресурсів.

Використання рекомендацій щодо реструктуризації і державної підтримки металургійних підприємств для здійснення ресурсозбережувальних заходів дозволило головному управлінню промисловості та розвитку інфраструктури Донецької обласної державної адміністрації підготувати відповідні пропозиції щодо реструктуризації і державної підтримки в галузі, а також сприяло розробці перспективних програм розвитку промисловості регіону (довідка №01-6/869 від 03.11.2005р.);

Використання запропонованої економіко-математичної моделі оптимального завантаження доменних печей цеху в різних умовах матеріало- і енергопостачання дозволили на підприємстві ВАТ “Донецьксталь – металургійний завод”

провести розрахунки оптимального завантаження доменних печей та підвищити ефективність роботи доменних печей за оптимальними режимами на 3-4%. На підприємстві також запроваджено запропонований механізм внутрішньовиробничого господарського розрахунку (довідка №1654-08 від 16.11.2005р.).

Методики та рекомендації запропоновані в дисертаційній роботі, використовують головні спеціалісти ВГО “Металургпром” при розробці галузевих програм ресурсо- та енергозбереження, для оцінки ефективності запланованих заходів при обґрунтуванні доцільності та економічної ефективності впровадження технічних заходів щодо ресурсозбереження на підприємствах об’єднання ( довідка № ВЛ-49 від 20.09.2005р.).

Теоретичні та практичні положення роботи використані в навчальному процесі при проведенні лекційних і практичних занять у Донецькому державному університеті економіки і торгівлі ім.М.Туган-Барановського з дисциплін “Економіка підприємств”, “Управління проектами”, “Проектний аналіз”, “Інвестиційний менеджмент”.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною науковою працею, у якій викладено авторський підхід до вирішення наукової задачі розробки науково-методичних основ формування і функціонування механізму ресурсозбереження в промисловості. Усі наукові результати отримано автором особисто. Внесок автора в колективно опубліковані роботи конкретизовано у списку публікацій.

Особисто автором виявлено резерви економії матеріально-енергетичних ресурсів у чорній металургії на основі виконаного порівняльного і факторного аналізу; обґрунтовано методичні підходи до оцінки економічної, екологічної і соціальної ефективності ресурсозбережувальних заходів; розроблено рекомендації з удосконалення механізму державної підтримки окремих галузей промисловості, зокрема металургії, що вимагають реструктуризації, наслідком якої може стати істотне заощадження сировинних і матеріально-енергетичних ресурсів; обґрунтовано суттєву роль ресурсозбереження як елемента системи управління витратами і розроблено рекомендації з удосконалення процесу підготовки і прийняття рішень щодо зниження витрат на матеріально-енергетичні ресурси.

Апробація результатів. Основні положення дисертації доповідалися і були схвалені на всеукраїнській науково-практичній конференції студентів і молодих вчених “Конкурентоздатність територій і підприємств у взаємозалежному світі”(2005р.,м.Донецьк), міжнародній науково-практичній конференції “Управління підприємством: проблеми та шляхи їх вирішення” (2005р., м. Ялта), трьох науково-практичних конференціях викладачів і аспірантів ДонДУЕТ ім. М. Туган-Барановського (2003, 2004, 2005 рр.).

Публікації. З теми роботи опубліковано 10 наукових праць загальним обсягом 6,5 д.а., з яких авторові належить 5,9 д.а., у тому числі 6 статей у виданнях, рекомендованих ВАК України.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, 9 підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг роботи складає 175 сторінок основного тексту. У дисертації містяться 68 таблиць і 8 рисунків на 24 сторінках та 4 додатки. Список використаних джерел нараховує 162 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ роботи

У вступі обґрунтовано актуальність вибраної теми дисертації, визначено мету і основні завдання, методологічну основу дослідження, відображено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, подано інформацію щодо апробації результатів дисертаційної роботи.

У першому розділі дисертаційної роботи “Методологічні основи ресурсозбереження” розглянуто тенденції споживання природних ресурсів у світі, потенціал мінерально-сировинних ресурсів України і місце металургійної промисловості в системі ресурсоспоживання.

Одним з фундаментальних положень економічної теорії є теза про те, що матеріальні потреби суспільства безмежні, а економічні ресурси, необхідні для задоволення цих потреб, - обмежені. Отже, з безмежної кількості потреб деякі будуть не задоволені, тому що вони вимагають занадто великої витрати ресурсів. Таким чином, якби була можливість порівняти ступінь корисності різноманітних потреб суспільства, то можна було б визначити обсяг їхнього використання в даному або прогнозованому періоді з урахуванням обмеження по ресурсах. Зниження витрати ресурсів на одиницю корисності означало б розширення обсягу одержуваних благ і зменшення шкоди навколишньому середовищу, що теж можна розглядати як благо, виражене економічно у формі зниження збитку від забруднення.

Існуючі в літературі дані свідчать про те, що світове виробництво і споживання металів надійно забезпечено в XXI сторіччі розвіданими запасами і ресурсами в надрах. Доведені світові запаси залізних руд на початок 1998 р. складали 213, 7 млрд. т. Крім того, попередньо розвідані запаси оцінені в 170 млрд. т. Забезпеченість досягнутого рівня споживання розвіданими запасами складає понад 200 років. Підприємства видобувних і матеріалообробних галузей досить енергоємні й ефективність їхньої діяльності залежить від якості і надійності енергопостачання, що у свою чергу залежить від обсягу реальних і потенційних запасів паливно-енергетичних ресурсів. Мінерально-органічні енергоносії – нафта, газ, вугілля, уран - забезпечують 97-98% світового виробництва енергії, середньорічний ріст якого, починаючи із середини 1980-х років, знаходиться на рівні 1.6-1.7% проти 3.5-3.9% у 1950-1985 роках . Розвідані запаси в цілому у світі на початку 1998 р. відносно 1991 р. зросли – нафти - на 4.5%, газу - на 6.7%. Однак у структурі світового паливно-енергетичного балансу роль вугілля помітно знизилася, і частка споживання його зменшилася з 94,4% у 1900 р. до 29,6% у 2000 р., що компенсувалося ростом споживання нафти і газу і включенням до паливно-енергетичного балансу ядерних джерел енергії. Однак у структурі споживання частка нафти досягла піку в 1980 р. (43,0%), а потім вона зменшилася до 34.1% у 2000 р. Натомість питома вага природного газу збільшилася з 20,6% у 1980 р. до 26,5% у 2000 р., а ядерної енергії на АЕС збільшилася за цей період майже в три рази.

Україна як країна з перехідною економікою має специфічні особливості формування і використання запасів мінерально-сировинних ресурсів. Енергетичний потенціал представлений переважно запасами енергетичного і коксівного вугілля, розвіданих запасів якого повинно вистачити за різними оцінками, на 150-

200 років. Зате власних, більш енергоефективних, ніж вугілля, запасів нафти і природного газу Україна в достатній кількості не має і змушена купувати ці ресурси в інших країн. Ситуація загострюється тим, що витрата ПЕР на 1000 дол. ВВП в Україні складає 2,43 тонн нафтового еквівалента (т.н.е.), у той час як у країнах Західної Європи 0,31-0,45 т.н.е. на 1000 дол. ВВП. Наявність у достатніх обсягах запасів залізної руди, (хоча і більш низької якості, ніж руда закордонних басейнів), коксівного вугілля, сприятлива ситуація на зовнішньому ринку обумовили економічну доцільність розвитку чорної металургії, вугільної промисловості, електроенергетики.

Чорна металургія поряд з найбільшою матеріалоємністю за масою ресурсів, що споживаються, характеризується тим, що для виробництва кінцевої продукції використовує величезну кількість різноманітних матеріально-енергетичних ресурсів. Це визначає високу питому вагу матеріальних витрат у структурі собівартості (81,2% у порівнянні з 71,7% по промисловості України) і значний обсяг твердих і газоподібних відходів, хоча за рівнем використання твердих і теплових відходів металургія знаходиться у відносно сприятливому становищі. Але середнє металургійне підприємство викидає в атмосферу шкідливих речовин майже в 10 разів більше, ніж середнє промислове підприємство України. Це пов’язано з особливостями металургійних процесів, а також значною мірою з недостатньо високими темпами технологічного відновлення галузі, обумовленими, насамперед, інвестиційними можливостями підприємств (табл.1).

Таблиця 1

Викиди шкідливих речовин стаціонарними джерелами забруднення

в атмосферне повітря по видах діяльності в 2003 р.

Види економічної

діяльності | Структура за кількістю

підприємств, що мали

викиди, % | Структура

викидів, % | Викинуто в

середньому

одним

підприємством, т

Усі види економічної діяльності | 100 | 100 | 270,4

У тому числі:

Видобувна промисловість | 3,32 | 22,08 | 1794,6

Виробництво коксу, продуктів нафтопереробки | 0,32 | 3,41 | 2853,3

Хімічне виробництво | 1,38 | 1,74 | 341,6

Металургія й обробка металу | 2,88 | 27,78 | 2598,8

Виробництво машин і устаткування | 5,73 | 0,604 | 28,5

Виробництво і розподіл електроенергії | 6,29 | 31,5 | 1354,9

Інші | 80,08 | 12,86–

Таким чином, виконаний теоретико-статистичний аналіз показав, що промисловість України матеріало- і витратоємна. Особливо матеріально і ресурсоємною є чорна металургія, підприємства якої матеріало- і витратоємні, справляють значний шкідливий вплив на навколишнє середовище. Слід вважати, що просте порівняння матеріалоємності окремих галузей за показником матеріально-енергетичних витрат на одиницю продукцію не є об’єктивним, тому що галузі суттєво відрізняються за складом ресурсів, що споживаються. У 2003 р. матеріальні витрати на одиницю продукції складали: у виробництві коксу і продуктів нафтопереробки 86,44 коп./грн., у харчовій промисловості 81,9 коп./грн. і у металургії й обробці металу 74,13 коп./грн. Так, наприклад, доменний цех ММК ім. Ілліча у 2003 р. переробляв 30 найменувань матеріальних ресурсів масою 23 т. на 1 т чавуну (з урахуванням маси технічної і очищеної води).

В жодній іншій галузі промисловості немає таких величезних співвідношень між масою ресурсів, що споживаються, і масою готової продукції.

У цих умовах ресурсозбереження стає одним з найбільш надійних і відносно маловитратних способів виходу із ситуації, що створилася. При цьому на макрорівні і мезорівні повинна розроблятися державна і регіональна стратегія ресурсозбереження, а на рівні підприємства (мікрорівень) – тактика ресурсозбереження. Вона може ґрунтуватися на заходах щодо економії матеріальних ресурсів. Використання операційного аналізу свідчить, що економія на змінних (матеріальних) витратах сприяє розширенню зони комерційної безпеки, але в меншій мірі, ніж інші фактори. Дослідженням установлено, щоб розширити зону комерційної безпеки (а значить збільшити прибуток) підприємство повинне спочатку знизити постійні витрати, а тільки потім займатися ресурсозбереженням, тобто економією матеріально-енергетичних і трудових витрат, хоча і те й інше можна здійснювати паралельно. Величина підвищення ціни залежить від типу ринку і рівня еластичності попиту, хоча в більшості випадків ціна є екзогенним чинником.

У другому розділі роботи “Основні напрямки ресурсозбереження в чорній металургії” виконано порівняльний аналіз витрат сировини, матеріалів і паливно-енергетичних ресурсів на виробництво металургійної продукції. Порівняння питомих витрат сировини, ПЕР в Україні і Росії показало, що на російських металургійних підприємствах витрати залізорудної частини доменної шихти з 1990 року по 2002 знизилися приблизно на 5%. В Україні витрати доменної шихти в 2000 – 2002 рр. перевищували російські показники на 7 – 8,5%. Українські металургійні підприємства більше витрачали коксу на виробництво 1 тонни чавуну в 2000 – 2002 рр., ніж російські підприємства, на 19 – 21%. На виробництво 1 т чавуну в Україні витрачається 500-530 кг коксу, а в країнах Західної Європи 350 кг. Таким чином, доменне виробництво українських підприємств більш матеріалоємне і енергоємне, ніж на підприємствах країн ЄС і Росії. Міжкраїнне порівняння свідчить, що питомі витрати всіх видів ПЕР українськими металургійними підприємствами ЄС: по агломераційному виробництву - на 30-40%; по доменному виробництву – на 8-21%. Отже, існують резерви ресурсозбереження, що ще не використані. Зокрема, оптимізація сполучення технологічних параметрів за критерієм мінімальних витрат на виробництво 1 т чавуну в складі АСУТП може дати значний економічний ефект.

Однак більш ефективним напрямком є технічне переозброєння і реконструкція металургійних підприємств, реалізація якого потребує значних інвестицій і часу. Віддалення реалізації інвестиційних рішень збільшує ризикованість капіталовкладень у зв’язку з тим, що ситуація на ринках збуту металопродукції постійно змінюється.

Порівняння структури виробництва сталі різними технологіями в Україні з показниками усього світу і Росії свідчить про те, що у світовому виробництві сталі значення мартенівського способу зовсім незначне. Це обумовлено тим, що мартенівський спосіб більш енергоємний, трудомісткий і менш продуктивний, ніж виробництво сталі в кисневих конверторах. Наприклад, в Україні на виробництво 1 т мартенівської сталі в 2003 р. витрачено 0,111 т.у.п., а киснево-конвертерної сталі – 0,0095 т.у.п усіх видів ПЕР.

Іншим прогресивним напрямком у сталеливарній справі є застосування машин безперервного розливання сталі. Так, якщо частка безперервно литої заготовки, складає у світі 84,6%, у Росії 49,8%, то в Україні - лише 21,2%. Вимагають подальшого розвитку методи зовніпічної обробки чавуну і сталі, що дозволяє знизити трудомісткість випуску і підвищити якість продукції.

На рис. 1 наведено дані про динаміку виробництва сталі із застосуванням машин безперервного розливання заготовки. У 2002р. на Єнакіївському металургійному заводі (ТОВ “Метален”) введено в експлуатацію комплекс “піч-ковш” і машину безперервного розливу заготовки (МБРЗ).

Рис. 1. – Частка сталі, яка виробляється у МБРЗ металургійними

підприємствами України.

Зношені основні фонди металургійної промисловості вимагають технічного переозброєння і реконструкції. Однак існують фактори, що стримують темпи технічного відновлення галузі. Це, по-перше, можливості фінансування інвестиційних програм. По-друге, залежність фінансового становища галузі від ситуації на зовнішньому ринку й у меншій мірі на внутрішньому ринку. Металургійна промисловість світу характеризується в даний момент часу надлишком виробничих потужностей. Відповідно зростає пропозиція металопродукції, що знижує ціни і чистий дохід підприємств. І, по-третє, перехід галузей, що використовують метал для свого виробництва, до інших видів конструкційних матеріалів. Це відбувається внаслідок впливу науково-технічного прогресу і проявляється у динаміці зменшенням кількості сталі і прокату, що приходяться на 1 грошову одиницю ВВП. Вплив останньої групи факторів помітний у розвинутих країнах і тільки починає виявлятися в Україні. Однак у прогнозах розвитку металургійної промисловості вони вже повинні враховуватися.

У таких умовах ефективність діяльності металургійного підприємства необхідно розглядати системно. Загальна система оцінки ефективності включає такі підсистеми, як ефективність ресурсозабезпечення, ефективність управління продажами і витратами, ефективність інвестиційної діяльності, ефективність природоохоронної діяльності. У свою чергу підсистема управління витратами включає як наступний ієрархічний рівень управління ресурсозбереженням. Елементи цієї підсистеми можуть бути побудовані за функціями управління ресурсозбереженням: планування, організація, контроль і регулювання, облік і стимулювання. Можлива більш складна побудова цієї підсистеми – за функціями, реалізованими на кожнім технологічному переділі. Прийняття управлінських рішень щодо ресурсозбереження залежить від терміну і вартості проведених заходів. Вибір кращого варіанта може здійснюватися по приведених витратах, якщо термін реалізації проекту 1-2 року і при більшому періоді – за допомогою методів дисконтування. Якщо захід має комплексний характер, то необхідно враховувати ефекти і витрати в суміжних галузях.

У третьому розділі роботи “Економічний механізм ресурсозбереження” вивчено малодосліджені питання інституціонального забезпечення ресурсозбереження, взаємозв'язку ресурсозбереження і податкової політики підприємства, організації ресурсозбереження в системі управління витратами.

Організаційно-економічний механізм державної підтримки окремих галузей, найбільшу питому вагу в складі яких займають приватизовані підприємства, включає такі елементи, як: фінансово-економічний аналіз; оцінка ролі підприємства, галузі в національній економіці і визначення економічної доцільності, форм і методів надання державної підтримки для здійснення реструктуризації або, навпаки, згортання і заміщення даної продукції імпортною; оцінка ступеня порушення законів економічної конкуренції, внаслідок яких утруднюється вільний перелив капіталу всередині країни; розробка державної програми підтримки галузі або окремих підприємств, у якій визначаються учасники, обсяги, джерела і графік фінансування; оцінка економічної ефективності реалізованої державної програми.

Найбільш складним є вирішення питання про фінансове забезпечення державної підтримки. Необхідно враховувати, що з державного або місцевого бюджетів виділяються гроші платників податків, на підтримку даної галузі, які таким чином не будуть використанні на здійснення соціальних програм. Тому в роботі пропонується алгоритм методики обґрунтування економічної доцільності державної підтримки, що базується на оцінці ролі даної галузі в перспективному розвитку національної економіки, її потенціалу, ступеня впливу міжгалузевої конкуренції і ризику неповернення коштів.

Іншим напрямком інституціонального забезпечення ресурсозбереження є деконцентрація металургійної промисловості шляхом будівництва міні-металургійних заводів наближених до місць споживання металу, за умови розвитку внутрішнього ринку. Прогрес в області технології електросталеплавильного виробництва, наявність металобрухту, подорожчання основних видів палива розширює економічно доцільну сферу застосування металургійних міні-заводів.

Збільшення або зменшення обсягу споживаних матеріально-енергетичних і трудових ресурсів обумовлює велику або меншу величину податку на додану вартість, на прибуток, відрахувань на соціальні заходи, виплачуваних підприємством. Таким чином, податкова політика може відігравати істотну роль у побудові економічного механізму ресурсозбереження.

Виконаний аналіз засвідчив, що прийнятий в Україні механізм стягування ПДВ, у якому держава відіграє роль фінансового посередника, що відшкодовує різницю між ПДВ, нарахованим на реалізовану продукцію, і ПДВ, сплаченим за матеріальні ресурси, став самим пільговим податком і придбав криміногенний зміст. У роботі розглянуто варіанти нарахування податку саме на додану вартість кожним суб'єктом, що реалізує продукцію, товари, роботи або послуги. При такому механізмі вирахування ПДВ держава виконує природну для неї функцію – збір податків. Відбувається зменшення цін реалізованої продукції, товарів, робіт або послуг. Такий механізм нарахування ПДВ може виявитися не вигідним для підприємств, орієнтованих на експорт продукції. Виграш для них у тім, що, як і при діючому механізмі ПДВ на експорт нараховується за нульовою ставкою, або іншою пільговою (не обов'язково нульовою, а залежною від важливості виду економічної діяльності) ставкою. Але їм доведеться сплачувати ПДВ постачальника, включений у ціну. Однак його величина буде менше, ніж при діючій схемі нарахування, тому що він буде нараховуватися на додану вартість. Таким чином, чим більша матеріалоємна продукція постачальника (нижча додана вартість), тим менший ПДВ необхідно сплачувати.

Для оцінки взаємовпливу оподатковування і ресурсозбереження в роботі запропонована імітаційна економіко-математична модель, що має такий вигляд:

а) ПДВ до відшкодування з бюджету (–) або оплаті в бюджет (+):

ПДВ=Vрп [Ке Спдв1 + (1 – Ке) * Спдв2 – Кмв * (1 – ?) * Спдв2] (1)

б) податок на прибуток:

Нпр = Vрп {[1 – Кмв * (1 – ?)] - Кіп * (1 – ?) * (1 + ?Ссп) – Кпр +

+ Кпод – Кіфд } * Кппр (2)

в) збори на соціальне страхування та інші податкові платежі:

Нсм = Vрп (Кіп * (1 – ?) * ?Ссп + Кпнп), (3)

де Vрп – чистий доход, млн.грн;

Ке – частка експортної продукції, оподатковуваної ПДВ за нульовою ставкою;

Спдв1 – ставка ПДВ для експортованої продукції;

Спдв2 – ставка ПДВ для продукції реалізованої всередині країни;

Кмв – частка матеріальних витрат у чистому доході;

? – зниження матеріальних витрат у внаслідок реалізації планованих заходів (у частках одиниці);

Кіп – оплата праці працівників у розрахунку на 1 грн чистого доходу;

? – коефіцієнт, що враховує зниження трудомісткості виробництва, що виявляється в економії витрат на оплату праці (у частках одиниці);

?Ссп – сумарна ставка зборів на соціальне страхування;

Кпр – інші витрати в складі операційних витрат, грн на 1 грн чистого доходу;

Кпод – інші операційні доходи, грн на 1 грн чистого доходу;

Кіфд – результат інвестиційно-фінансової діяльності, грн на 1 грн чистого доходу;

Кппр – податок на прибуток (у частках одиниці);

Кпнп – коефіцієнт, що враховує інші податкові платежі (місцеві податки і збори, податок на землю, плата за забруднення навколишнього середовища, інші ресурсні платежі, платежі до позабюджетних фондів та ін.).

Перераховані коефіцієнти встановлюються на основі аналізу даних фінансової звітності металургійних підприємств із повним металургійним циклом.

Специфічним для чорної металургії є споживання величезної кількості сировини й оброблених матеріалів, що перетворюються в результаті фізико-хімічних і теплових процесів у корисну продукцію, але і викидають у навколишнє середовище значну кількість шкідливих речовин. Тому доцільно було б стосовно підприємств чорної металургії змінити систему оподатковування, підсиливши її екологічну значимість. Наприклад, виключити цілком ПДВ, яке має чисто фіскальне призначення, але різко підвищити ставки платежів за забруднення навколишнього середовища.

З огляду на комплекс недоліків, властивих діючому механізму нарахування ПДВ, у роботі досліджено питання про перехід до іншої бази оподатковування – валовому доходу, створеному за визначений період часу підприємством. При цьому необхідно встановити таку податкову ставку, за якої не відбудеться зменшення надходжень до державного і місцевого бюджетів. Статистичний аналіз засвідчив, що в динаміці за кожним видом економічної діяльності відношення ПДВ до випуску майже не змінюється, і види економічної діяльності, які мають близькі значення ПДВ до випуску, запропоновано об'єднати в групи для визначення податкових ставок. Перша група представлена підприємствами обробних галузей промисловості з податковою ставкою 4 – 4,5%. До другої групи ввійшли: сільське господарство, полювання і лісове господарство, видобуток корисних копалин, виробництво електроенергії і будівництво із середньозваженою податковою ставкою 8,5 – 9%. До третьої групи входять: торгівля, транспорт і зв'язок, інші види економічної діяльності із середньозваженою податковою ставкою 12%. Четверта група представлена освітою і охороною здоров'я із середньозваженою податковою ставкою 13 – 14%.

Податок включається в ціну у відповідно у виторг від реалізації продукції і сплачується покупцем продукції.

Споживання матеріально-енергетичних ресурсів – одна з підсистем управління витратами і на стадії прийняття планових завдань по випуску продукції можлива постановка завдання щодо оптимального завантаження устаткування, що розрізняється техніко-експлуатаційним рівнем, за критерієм мінімуму матеріально-енергетичних витрат на виробництво. Для доменного цеху це завдання у роботі поставлене у двох варіантах, за кожним з яких як обмеження виступають обсяги постачання матеріально-енергетичних ресурсів.

У першому варіанті запропоновано відповідну математичну модель. Так, розрахунки з використанням пропонованої математичної моделі для доменного цеху ВАТ “ММК ім. Ілліча” засвідчили, що оптимальний варіант дозволяє одержати економію матеріальних ресурсів (див. табл. 2) у порівнянні з вихідним планом і визначити рівень завантаження доменних печей.

Таблиця 2

Порівняння витрати ресурсів при оптимальному і вихідному планах

Ресурси | Фактичні витрати | При

оптимальному варіанті | Економія ресурсів | Обмеження (умовні

цифри ) | Надлишок ресурсів

Агломерат, т | 884083 | 870000 | 14083 | 870000 | ?

Кокс, т | 237694 | 226702 | 10992 | 400000 | 173298

Природний газ, тис.м3 | 41120 | 45351 | ? | 66000 | 20649

Кисень, тис.м3 | 35896 | 43315 | ? | 66374 | 22914

У другому варіанті передбачається, що цех працює на умовах внутрішньовиробничого розрахунку. Тоді розробляються планово-розрахункові ціни на використовувані цехом матеріальні ресурси, що включають визначений в невеликих розмірах прибуток.

Аналіз показав, що більш доцільним і зручним у реалізації є запропонований у роботі підхід до встановлення планово-розрахункових цін на рівні нормативної собівартості продукції, виробленої даним структурним підрозділом. Тоді всі реалізовані заходи щодо економії собівартості, зокрема ресурсозбереження, дозволять зменшити витрати. Ця економія повинна розглядатися як прибуток, зароблений структурним підрозділом, що може використовуватися для преміювання працівників і фінансування маловитратних заходів щодо вдосконалення техніки і технології виробництва.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано розв’язання актуальної наукової та практичної проблеми розробки науково-методичних основ управління ресурсозбереженням у промисловості.

1. Узагальнено існуючи теоретичні підходи до проблеми виснаження природних ресурсів і розроблено пропозиції щодо регулювання споживання ресурсів, що знаходяться в стані виснаження. В цій ситуації залучаються до використання запаси бідних родовищ, що призводить до збільшення рівноважної цін і витрат у споживача природного ресурсу, що виснажується. Тоді включаються такі механізми, як пошуки природного або штучного замінника з аналогічними функціональними властивостями; реалізація заходів по ресурсозбереженню і організації безвідходного виробництва; створення нових технологій і устаткування, таких , що виключають споживання дефіцитного ресурсу. Все це призводить до відповідного зниження ціни на даний ресурс.

2.Надано оцінку природно-ресурсному потенціалу України і виявлено завдання з удосконалення його використання. Енергетичний потенціал представлено переважно запасами енергетичного і коксівного вугілля, розвіданих запасів якого за різними оцінками вистачить на 150-200 років. Наявність в достатніх обсягах запасів руди, коксівного вугілля, сприятлива ситуація на зовнішньому ринку обумовлюють доцільність розвитку чорної металургії, вугільної промисловості електроенергетики.

3.Підприємства чорної металургії суттєво відрізняється від підприємств більшості інших галузей економіки тим, що для виробництва кінцевої продукції використовують величезну кількість різноманітних матеріально-енергетичних ресурсів. При цьому середнє металургійне підприємство викидає шкідливих речовин в 10 разів більше, ніж середнє промислове підприємство України. Це обумовлює і значний негативний вплив на довкілля з відповідним підвищенням захворюваності населення і зменшення середньої тривалості життя в Україні. У цих умовах ресурсозбереження стає одним з найбільш надійних і відносно маловитратних способів виходу із ситуації, яка склалася. При цьому на макрорівні і мезорівні повинна розроблятися державна і регіональна стратегія ресурсозбереження, а на рівні підприємства (мікрорівень) – тактика ресурсозбереження.

4. Виконано порівняльний і факторний аналіз витрат сировинних і матеріально-енергетичних ресурсів при виробництві продукції підприємствами чорної металургії України, її особливостей в ресурсозабезпеченості виробництва і споживанні матеріально-енергетичних ресурсів. Чорна металургія споживає значний обсяг матеріально-енергетичних ресурсів як за кількістю так і за масою. Найбільш матеріаломістким є виробництво чавуну, а найбільш вагомими в структурі собівартості його виробництва є витрати на залізорудні матеріали і кокс, ціна придбання яких (особливо коксу) має тенденцію до зростання, а ціна реалізації металопродукції на зовнішньому ринку характеризується циклічністю. Для доменного виробництва України характерна більш висока питома витрата залізорудної сировини, ПЕР, ніж на підприємствах ЄС і України, знизити яку можна шляхом оптимізації сполучення технологічних параметрів виробництва чавуну з використанням запропонованої економіко-математичної моделі. Необхідно прискорити технічне переозброєння виробництва, спрямоване на суттєве зменшення частки мартенівського способу виробництва сталі, розширення застосування МБЛЗ і способів зовніпічної обробки металу, одержання заготівель, що вимагають мінімальної доробки до готової продукції, розширення бездоменного виробництва сталі, будівництво міні-заводів на основі електросталеплавильних печей.

5. Методологія оцінки ефективності ресурсозбережувальних заходів залежить від способу їх фінансового забезпечення і термінів реалізації. Для безвитратних і низьковитратних заходів з терміном реалізації 1 -2 роки оцінку ефективності капітальних вкладень можна здійснювати за формулою наведених витрат. Високовитратні заходи (довгострокові) мають комплексний характер й ефект від реалізації також комплексний і вимагає застосування методів дисконтування витрат і врахування ефектів (або навпаки збитків) у суміжних галузях.

6. Можливості самофінансування, або кредитування чорної металургії, залежать від ситуації на світовому ринку, динаміки цін на ресурси, що постачаються з внутрішнього ринку. Тому одним з напрямків забезпечення ресурсозбереження, здійснюваного в інноваційному режимі, є його інституціональне забезпечення у формі державної підтримки, доцільність якої визначається відповідно до пропонованих методичних рекомендацій і алгоритму.

7. Зі споживанням ресурсів пов'язані, насамперед, такі податки, як ПДВ і податок на прибуток. Дослідження показало, що діючий механізм нарахування ПДВ в Україні недостатньо ефективний. Наведено обґрунтування застосування як бази вирахування ПДВ саме доданої вартості і переваги переходу до вирахування податку з обігу замість ПДВ. Розраховано податкові ставки по укрупнених групах видів економічної діяльності. Стосовно до умов діючого механізму вирахування ПДВ, податку на прибуток і відрахування на соціальні заходи запропонована імітаційна