ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

БУГІЛЬ Світлана Ярославівна

УДК 339.13: 338.43

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ РОЗВИТКУ АГРОБІЗНЕСУ

НА РИНКУ ПРОДОВОЛЬСТВА

Спеціальність 08.07.02 економіка сільського

господарства і АПК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Тернопіль – 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі статистики і аналізу Львівського державного аграрного університету Міністерства аграрної політики України

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор,

академік УААН

Тринько Роман Іванович

Львівський державний аграрний університет,

завідувач кафедри статистики і аналізу

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Слав'юк Ростислав Анатолійович

Волинський державний університет ім. Лесі Українки,

завідувач кафедри фінансів підприємств і кредиту

кандидат економічних наук, доцент

Васильчак Світлана Василівна

Львівська національна академія ветеринарної

медицини ім. С.З. Гжицького,

доцент кафедри економіки і організації

сільськогосподарського виробництва

Провідна установа: Національний науковий центр "Інститут аграрної

економіки" УААН Міністерства аграрної політики

України, відділ підприємництва, м. Київ

Захист дисертації відбудеться "29" червня о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 58.082.01 Тернопільського державного економічного університету за адресою: 46000, м. Тернопіль, вул. Львівська, 11, Корпус 11, зал засідань

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Тернопільського державного економічного університету за адресою: 46000, м. Тернопіль, вул. Львівська, 6

Автореферат розісланий "___" ______________ 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук,

доцент Задорожний З.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Аграрний бізнес є важливим структурним елементом ринкової економіки. Його роль та функції полягають у сприянні формуванню диверсифікованої інфраструктури аграрного ринку, що своєю чергою спонукає підприємства різних сфер агробізнесу до поглиблення інтеграційних процесів зі збереженням і примноженням агропромислового капіталу та зміцненням продовольчої безпеки країни.

В останні роки на державному рівні вжито певних заходів з подолання аграрної кризи та створено умови для становлення й розвитку аграрного бізнесу, зокрема, прийнято низку законодавчих та інших нормативно-правових актів з питань прозорості аграрного ринку, вдосконалення функціонування ринків продовольчих товарів. Однак аграрне виробництво як вид бізнесу й надалі відзначається нестабільністю та високою ризикованістю, не гарантує достатніх прибутків для розширеного відтворення. Вказані проблеми тісно пов’язані з необхідністю розробки ефективного і дієвого організаційно-економічного механізму розвитку агробізнесу і гарантування продовольчої безпеки держави.

Теоретико-методологічні обґрунтування сутності та складових підсистем організаційно-економічного механізму висвітлені в працях багатьох вітчизняних економістів, зокрема, Н.Ю. Брюховецької, І.М. Ваховича, З.В. Герасимчука, Б.М. Іваненка, П. Єгорова, А.Ф. Мельник, Ю. Лисенка.

Теоретичні, методичні і практичні аспекти розвитку агробізнесу розглядаються в працях Г.О. Андрусенка, П.С. Березівського, П.Ю. Бєлєнького, С.П. Гриненка, М.М. Ільчука, М.В. Калінчика, О.Л. Кирилової, М.Х. Корецького, П.М. Макаренка, В.П. Мартьянова, В.Я. Меселя-Веселяка, Л.В. Романової, В.Д. Савченка, В.Ф. Семенова, І.Ю. Сіваченка, Р.А. Слав’юка, В.М. Трегобчука, Р.І. Тринька, М.М. Федорова, Ф.К. Шакірова. Вони охоплюють широке коло питань розвитку аграрного підприємництва та пошуку резервів нарощування продовольства.

У наукових дослідженнях Б.В. Губського, Л.Є Мельника, І.Р. Михасюка, О.М. Могильного, Г.І. Мостового, В.В. Радченка, П.Т. Саблука, В.П. Ситника, О.М. Шпичака значна роль відводиться механізмам і формам державного регулювання агробізнесу.

Проте в науковій літературі з даної проблематики недостатньо висвітлені питання комплексного аналізу і розгорнутого трактування суті агробізнесу, форм його функціонування, невирішеним залишається одне з головних завдань – формування організаційно-економічного механізму розвитку агробізнесу та забезпечення сталого і збалансованого розвитку продовольчого ринку України.

До числа проблем, які потребують нових підходів щодо їх вивчення і вирішення, належить удосконалення механізму поєднання державного регулювання агробізнесу та його ринкового саморегулювання, формування нового типу організаційно-економічних відносин агропромислової інтеграції і створення на цій основі нових форм агробізнесу, а також питання інформаційно-консультаційного забезпечення виробників продовольства, планування і прогнозування кон’юнктури продовольчих ринків. Актуальність зазначених проблем та важливість їх розв’язання зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Львівського державного аграрного університету та належить до теми “Обґрунтування аграрної політики, спрямованої на ринкову трансформацію економіки АПК” (номер державної реєстрації 0100U002332). Вклад автора у виконання науково-дослідних робіт полягає у дослідженні відносин між сільськогосподарськими і переробними підприємствами та розробці рекомендацій щодо розвитку нових форм агропромислової інтеграції і вдосконалення економічних методів державного регулювання агробізнесу.

Мета і завдання дослідження. Основною метою дослідження є обґрунтування науково-методичних основ і концептуальних підходів стосовно суті агробізнесу, змісту й завдань його організаційно-економічного механізму, а також розробка практичних рекомендацій розвитку агробізнесу та забезпечення сталого і збалансованого функціонування продовольчого ринку України.

Відповідно до поставленої мети окреслено такі завдання для її досягнення:

- визначити сутність та форми функціонування агробізнесу з урахуванням точки зору провідних учених з даної проблеми з метою формування нових підходів у процесі дослідження цієї економічної категорії;

- визначити економічний зміст і значення організаційно-економічного механізму розвитку аграрного бізнесу на ринку продовольства та виявити функціональну взаємозалежність його структурних елементів;

- здійснити всебічний аналіз стану та перспектив нарощування обсягів виробництва продовольчих товарів, з метою забезпечення сталого та збалансованого функціонування продовольчого ринку;

- комплексно проаналізувати механізми ринкового саморегулювання, оцінити концептуальні основи державного регулювання агробізнесу і на основі результатів дослідження запропонувати способи їх поєднання та вдосконалення;

- здійснити аналіз трансформації й адаптації підприємств різних сфер агробізнесу до нових умов вертикальної інтеграції і на цій основі розробити методику еквівалентного розподілу кінцевих результатів господарської діяльності інтегрованого агропромислового формування;

- обґрунтувати необхідність і розробити напрями вдосконалення системи інформаційно-консультаційного забезпечення виробників продовольства в умовах ринку;

- обґрунтувати необхідність проведення розрахунків балансів виробництва і споживання найважливіших продуктів харчування на основі впровадження сучасних маркетингових технологій та елементів економіко-математичного моделювання.

Об’єктом дослідження є організаційно-економічний механізм ефективного функціонування підприємств аграрного бізнесу та їх розвитку в умовах соціально орієнтованої ринкової економіки.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і практичних проблем організаційно-економічного характеру, пов’язаних із становленням, ефективним функціонуванням та перспективним розвитком агробізнесу в контексті забезпечення сталого і збалансованого функціонування продовольчого ринку України.

Методи дослідження. У процесі дослідження використано комплекс економічних методів: системний метод наукового пізнання, відповідно до якого явища та процеси розвитку агробізнесу розглядалися й аналізувалися у взаємозв’язку та взаємозалежності; економіко-статистичний – для виявлення тенденцій і закономірностей розвитку агробізнесу у взаємозалежності з економічною ситуацією в країні; кореляції рангів Спірмена – для з’ясування щільності зв’язку між споживанням і власним виробництвом окремих продуктів харчування у регіонах України; балансовий – для обґрунтування попиту і пропозиції на ринку продовольства; економіко-математичного моделювання – для визначення регіональної потреби в основних продовольчих товарах з урахуванням рівня платоспроможного попиту населення; маркетингово-логістичний – для розробки конкурентної маркетингової стратегії розвитку агропромислових підприємств; абстрактно-логічний – для формулювання теоретичних узагальнень, висновків і пропозицій.

Теоретико-методичною основою та інформаційною базою дослідження стали: сучасна економічна теорія ринкової економіки, економічні категорії та закони розвитку товарного виробництва; теоретичні положення й висновки наукових публікацій вітчизняних та зарубіжних авторів з питань формування організаційно-економічного механізму розвитку агробізнесу на ринку продовольства; зведені та первинні дані статистичної звітності сільськогосподарських та переробних підприємств Львівської області; відповідні законодавчі та нормативні акти; офіційні матеріали органів державної статистики України; довідкова література з питань дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів. Результатами досліджень, що характеризуються науковою новизною, розкривають основний зміст дисертації і виносяться на захист є:

вперше:

– розроблено методику визначення конкурентоспроможної гуртової ціни на молочні продукти для агроасоціації, яка враховує планові витрати кожної стадії виробництва і руху продукції з дотриманням стандартів її якості, плановий рівень рентабельності та вплив платоспроможного попиту споживача на формування діапазону цін;

– запропоновано механізм еквівалентного розподілу доходу між учасниками агроасоціації (виробниками молокосировини, підприємствами заготівлі й переробки та торговельно-збутовими організаціями), який базується на пропорційності матеріально-ресурсних витрат кожного з учасників об'єднання;

удосконалено:

– механізм державної підтримки аграрного бізнесу в контексті його адаптації до ринкового середовища, зокрема, запропоновано розподіл функціональних важелів держави та ринкового механізму з проблем його розвитку, внесено пропозиції з удосконалення економічних методів державної аграрної політики, обґрунтовано систему оцінних критеріїв регульованого впливу держави на розвиток агробізнесу;

– організаційно-економічні відносини учасників агроасоціації, а саме: обґрунтовано необхідність забезпечення максимально можливого органічного типу взаємовідносин між суб’єктами інтеграції; внесено пропозиції щодо створення і функціонування координаційного фінансово-розрахункового центру агроасоціації, завдання якого полягає у забезпеченні прозорого цілеспрямованого управління рухом матеріальних і фінансових потоків, що дозволить забезпечити рівні умови економічної зацікавленості участі всіх суб’єктів у спільній діяльності.

набули подальшого розвитку:

– теоретичні основи обґрунтування організаційно-економічного механізму розвитку агробізнесу на ринку продовольства, зокрема, виявлено функціональну взаємозалежність його структурних елементів, що виражається у поєднанні ринкового саморегулювання з важелями державного та громадського впливу, властивого сучасній соціально орієнтованій ринковій економіці;

– методика комплексного аналізу, планування і прогнозування обсягів виробництва і споживання основних груп продовольчих товарів. Суть авторського підходу полягає у системному аналізі структури та обсягів виробництва продовольства, співставленні їх із фактичними і потенційними потребами населення, врахуванні чинника платоспроможного попиту споживача;

– пропозиції розвитку системи інформаційно-консультаційного забезпечення агробізнесу. Автором обґрунтована необхідність об'єднання зусиль інформаційно-консультаційних служб усіх форм власності на створення єдиної ефективної інформаційної системи на основі чіткого розподілу послуг на такі, що оплачуються за рахунок державного бюджету, і ті, що оплачуються самими замовниками;

– рекомендації з формування маркетингової конкурентної стратегії для виробників продовольчих товарів, яка враховує конкурентні позиції підприємств на ринку та пріоритети споживачів.

Практичне значення одержаних результатів. Загальний результат наукового дослідження полягає в тому, що автором зроблено внесок у теорію, методику і практику формування і реалізації організаційно-економічного механізму розвитку аграрного бізнесу в умовах ринкової трансформації агропродовольчої політики України, формування нових типів структур агробізнесу та забезпечення стабільного функціонування продовольчого ринку країни.

Основні положення дисертаційного дослідження використовуються: Головним управлінням сільського господарства і продовольства Львівської області – для вдосконалення державних важелів підтримки розвитку агробізнесу в регіоні (довідка № 09-05/9-129 від 25 серпня 2005 р.); Головним управлінням статистики у Львівській області – у плануванні і прогнозуванні кон'юнктури регіонального продовольчого ринку; ВАТЛьвівський міський молочний завод" – у процесі формування організаційно-економічного механізму функціонування товариства і вдосконалення економічних відносин з постачальниками сільськогосподарської сировини (довідка № 04/82 від 14 квітня 2005 р.) та у розробці маркетингової конкурентної стратегії розвитку товариства (довідка № 04/81 від 14 квітня 2005 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені в дисертації, автор отримала особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використано лише ті ідеї та положення, що є результатом роботи здобувача.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні й методичні положення, а також прикладні результати дисертаційного дослідження доповідалися на наукових, науково-практичних конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції “Молоді вчені у вирішенні проблем аграрної науки і практики” (м. Львів, Львівська державна академія ветеринарної медицини ім. С.З. Гжицького, 26 – 27 червня 2002 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Еколого-економічні проблеми розвитку АПК” (м. Львів, Львівський державний аграрний університет, 25 – 27 вересня 2002 р.); ІV міжнародній науково-практичній конференції “Маркетинг і логістика в системі менеджменту” (м. Львів, Національний університет “Львівська політехніка”, 7 – 9 листопада 2002 р.); а також щорічних наукових конференціях аспірантів і здобувачів Львівського державного аграрного університету протягом 2002 – 2005 рр. і науково-методичних семінарах та засіданнях кафедри статистики і аналізу ЛДАУ.

Публікації. За результатами наукового дослідження опубліковано 12 наукових праць загальним обсягом 3,72 друк. арк., у тому числі 8 статей у наукових фахових виданнях загальним обсягом 2,57 друк. арк. (з них 0,79 у співавторстві) та 4 – у матеріалах конференцій загальним обсягом 1,15 друк. арк. (з них 0,74 у співавторстві). Частка здобувача в опублікованих працях становить 3,03 друк. арк.

Окремі теоретичні й методичні положення дисертаційного дослідження, відображені у двох навчальних посібниках, опублікованих у співавторстві, загальним обсягом 36,93 друк. арк. (у т.ч. авторських – 15,8 друк. арк.).

Обсяг та структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків і пропозицій, списку використаних джерел і додатків.

Робота викладена на 201 сторінці машинописного тексту, з них 192 сторінки основного тексту; містить 26 таблиць (20 сторінок), 14 рисунків (11 сторінок), список використаних літературних джерел, який включає 190 найменувань (15 сторінок), 7 додатків (9 сторінок).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі розкрито актуальність теми, мету, завдання, об’єкт, предмет та методи дослідження, визначено наукову новизну, практичне значення одержаних результатів, їх апробацію.

У першому розділі – "Теоретико-методичні основи організаційно-економічного механізму розвитку агробізнесу" – розглядаються теоретичні засади сутності та функціонування агробізнесу, розкривається зміст організаційно-економічного механізму його розвитку.

Аграрний бізнес розглядається в роботі як прогресивна і високоефективна форма організації виробництва продовольства, в якій всі його галузі функціонують в одній структурно завершеній, збалансованій, організаційно та економічно пов’язаній системі, основне завдання якої полягає в максимальному забезпеченні населення продовольчими товарами.

Ефективний розвиток агробізнесу мають забезпечувати такі структурні елементи його організаційно-економічного механізму: державне регулювання розвитку агробізнесу; саморегулювання і саморозвиток суб’єктів агробізнесу; регулювання агробізнесу з боку суб’єктів ринкової інфраструктури; регіональне регулювання ефективного функціонування суб’єктів агробізнесу з урахуванням природо-ресурсного потенціалу та інтересів території; регулювання продовольчого ринку з боку споживачів та громадських організацій.

Основне завдання державного регулювання розвитку агробізнесу полягає у реалізації соціально-економічної політики держави в сфері виробництва, розподілу і реалізації продовольства у контексті забезпечення продовольчої безпеки країни та збереження екологічної рівноваги навколишнього середовища. Регіональне регулювання ефективного функціонування суб’єктів агробізнесу передбачає: оцінку інвестиційної привабливості регіонального АПК; розробку цільових регіональних програм розвитку агробізнесу з урахуванням природо-ресурсного потенціалу та інтересів території; місцеве фінансово-бюджетне, податкове і цінове регулювання; соціальний захист малозабезпечених верств населення. Регулювання агробізнесу з боку суб’єктів ринкової інфраструктури має забезпечувати ринкові умови розвитку аграрного підприємництва, зокрема, формування ринків засобів виробництва та широкого вибору фінансових інструментів для їх придбання, фінансово-кредитну підтримку та інформаційно-консультаційне забезпечення суб’єктів агробізнесу, страхування ризиків підприємницької діяльності. Саморозвиток і саморегулювання підприємницьких структур агробізнесу спрямоване на забезпечення прибуткової їх діяльності та самофінансування, через реалізацію таких заходів як: проведення маркетингових досліджень продовольчих ринків, оновлення асортименту продукції; складання бізнес-планів; налагодження вертикально-інтегрованих зв’язків між суб'єктами продовольчого ринку; оцінка ризиків підприємницької діяльності. Метою регулювання продовольчого ринку з боку споживачів та громадських організацій є захист прав споживачів та гарантування безпеки продуктів харчування для їх здоров'я і життя.

На основі теоретико-методологічного обґрунтування особливостей становлення аграрного бізнесу України та формування його організаційно-економічного механізму розвитку виділено групи проблем дослідження які:

? існують традиційно (проблеми реалізації продовольчих товарів, недосконалість взаємовідносин сільського господарства з переробними, заготівельними підприємствами та торговельними закладами);

? виникли в процесі реформування АПК (подрібненість земельних масивів, порушення територіальної спеціалізації і концентрації аграрного виробництва, високий рівень концентрації власності у сфері переробки продукції).

? викликані загальноекономічною кризою (інфляція, дефіцит державного бюджету, відсутність сприятливого ринкового середовища, недосконалість інвестиційного та кредитного забезпечення, спад виробництва, негативна демографічна ситуація, низький рівень реальних доходів і недостатня соціальна захищеність населення);

? зумовлені регіональними особливостями (обмеженість можливостей виробництва певних видів аграрної продукції, географічне розташування).

У другому розділі – "Аналіз організаційно-економічних та соціальних умов розвитку агробізнесу" – досліджено організаційно-економічні та соціальні умови формування й розвитку аграрного бізнесу в Україні, здійснено аналіз економічних та виробничих показників діяльності його суб’єктів, оцінено ринкові позиції різних категорій аграрних формувань у системі агробізнесу, виявлено причини, що стримують розвиток вертикальних інтеграційних процесів між суб’єктами продовольчого ринку, визначено особливості формування попиту і пропозиції на продовольчому ринку та досліджено їх вплив на розвиток агробізнесу.

Аналіз економічних та соціальних умов розвитку аграрного бізнесу в Україні показав, що існує низка первинних і вторинних чинників, які стримують його розвиток (рис. ). Між ними встановлено тісний функціональний зв’язок, що свідчить про необхідність комплексного підходу до вирішення проблем нарощування продовольчого виробництва та розвитку агробізнесу.

Рис. 1. Причинно-наслідковий зв’язок економічних чинників, що стримують розвиток аграрного бізнесу України

Аналіз обсягів виробництва основних продуктів харчування свідчить, що вітчизняне сільське господарство не виробляє продукції в обсягах, достатніх для повноцінного харчування населення країни. Водночас, низький рівень пропозиції на продовольчому ринку України зумовлений не стільки низькими обсягами виробництва сільськогосподарської сировини, скільки низьким платоспроможним попитом населення. Дефіцит продовольчого споживання за основними групами продовольчих товарів в Україні становить від 24,1 до 62,3Раціон харчування населення України не відповідає вимогам науково обґрунтованих раціональних норм внаслідок заміни відносно дорогих продуктів тваринного походження (молока, м’яса, риби) на більш дешеві продукти рослинного походження (хліб, картоплю). За калорійністю раціону Україна відстає від європейських країн на 28 – 32а за рівнем споживання тваринних білків – у 2,2 – 2,7 раза.

Поступове усунення дефіциту продовольчого споживання з одночасним зниженням частки продовольчих витрат у сімейних бюджетах вимагає значного перевищення темпів зростання доходів населення над темпами інфляційного зростання цін на продукти харчування. Проте, як показали результати дослідження, при зростанні номінальної заробітної плати в 2,6 раза у 2004 р. проти 2000 р. її реальна вартість за основними групами продовольчих товарів зросла в середньому на 55а за такими продуктами, як яловичина і свинина, знизилась до 23

Оцінка ринкових позицій окремих категорій аграрних формувань у системі вітчизняного агробізнесу не дає суттєвих переваг жодній з форм господарювання. Позитивні параметри діяльності особистих господарств населення є результатом відчайдушної боротьби сільського населення за самовиживання. Фермерські господарства не конкурентоспроможні через низькі виробничі показники.

Раціональним, з точки зору розвитку вітчизняного агробізнесу, варіантом є інтенсифікація та концентрація виробництва у великих та середніх сільськогосподарських підприємствах. Аналіз впливу розмірів сільськогосподарських угідь на результати діяльності аграрних підприємств Львівської області показав, що найвищу ефективність забезпечують підприємства, площа сільськогосподарських угідь яких перевищує 2 тис. га (табл.1). Серед таких підприємств слід виділити ТзОВ АППЛьвівське" Пустомитівського району, яке обробляє понад 10 тис. га сільськогосподарських угідь, ТзОВ "Нива" та ТзОВ "Воля" Золочівського району, площа сільськогосподарських угідь яких становить відповідно 4776 і 2406 га, а також ТзОВ "Правда", ТзОВ "Прогрес" та СГВК ім. Стефаника Бродівського району, з площами сільськогосподарських угідь відповідно 2449, 2407 та 2555 га.

Розвиток аграрних підприємств потребує значних інвестиційних надходжень, проте в Україні аграрний бізнес не є привабливими для інвесторів, у тому числі іноземних. Загальний обсяг інвестицій в економіку України за 2001-2004 рр. зріс у 14 разів, тоді як в сферу аграрного бізнесу лише на 13,6%. Питома вага цих інвестицій в сільське господарство є дуже низькою, в межах 1,5 – 3,7Основним обмежуючим чинником, який стримує потік інвестицій у агробізнес та значно підвищує ризики інвесторів є відсутність чітких, постійних правил у вигляді стабільної аграрної політики і сталого законодавства, які б мали забезпечуватися довгостроковою стратегією розвитку аграрного бізнесу.

Таблиця 1

Вплив розмірів сільськогосподарських підприємств Львівської області

на ефективність їх виробничо-господарської діяльності, 2002-2004 рр.

Група за розміром

с.-г. угідь, га | Кількість діючих підприємств | Середня площа с.-г. угідь, га | Отримано чистого прибутку | Рентабельність, % | Отримано доходу | Доходність, % | на

100 га

с.-г.

угідь,

тис. грн. | на

1 грн.

активів, коп. | на

100 га с.-г. угідь тис. грн. | на

1 грн.

активів,

коп. | до 50 | 106 | 34 | 8,3 | 2,6 | 8,1 | 14,2 | 6,9 | 13,8 | 51 – 100 | 63 | 63 | 3,2 | 2,1 | 6,7 | 8,1 | 4,7 | 16,9 | 101 – 500 | 295 | 218 | 9,2 | 2,8 | 12,4 | 16,5 | 6,8 | 22,2 | 501 – 1000 | 106 | 745 | 6,4 | 1,3 | 5,8 | 13,9 | 3,8 | 12,6 | 1001 – 1500 | 34 | 1164 | 11,8 | 3,1 | 21,2 | 22,1 | 12,7 | 39,7 | 1501 – 2000 | 17 | 1736 | 14,3 | 5,2 | 24,6 | 28,7 | 14,6 | 49,3 | Понад 2001 | 10 | 2732 | 16,1 | 8,6 | 33,2 | 36,8 | 18,5 | 75,8 | Львівська область | 915 | 842 | 21,7 | 2,7 | 19,1 | 20,4 | 8,9 |

30,4 |

Система формування внутрішніх фінансових ресурсів для аграрної сфери має будуватися за принципом поєднання виробництва сільськогосподарської продукції з результатами кінцевого її споживання на базі агропромислової інтеграції. Проте її розвиток в Україні стримує недосконалість організаційно-технологічних і економічних відносин між її учасниками та відсутність механізму еквівалентного розподілу результатів спільної діяльності. Переробні підприємства продовжують купувати сільськогосподарську продукцію за цінами, які не відшкодовують її виробничих затрат, що є основною причиною створення в сільськогосподарських підприємствах міні-цехів з переробки сировини. Такий шлях сільськогосподарських виробників має низку соціальних та економічних переваг, проте він не забезпечує підвищення конкурентоспроможності вітчизняних продовольчих товарів і гарантування продовольчої безпеки держави.

У третьому розділі – "Вдосконалення організаційно-економічного механізму розвитку агробізнесу на перспективу" – визначено напрями вдосконалення основних елементів організаційно-економічного механізму розвитку агробізнесу на продовольчому ринку України.

Обґрунтовано необхідність та внесені пропозиції щодо розробки ефективного механізму поєднання державного регулювання та ринкового саморегулювання розвитку агробізнесу. Державне регулювання агробізнесу повинно не підміняти, а лише доповнювати і коригувати ринковий механізм, узгоджувати функціонування його елементів.

Оцінку ефективності регульованого впливу держави на розвиток агробізнесу необхідно здійснювати за такими критеріями й індикаторами (табл. 2).

Таблиця 2

Критерії та індикатори оцінки регульованого впливу держави

на розвиток агробізнесу

Критерії | Індикатори оцінки впливу | Стимулювання агробізнесу

? підвищення частки продовольчого сектору у формуванні ВВП країни (регіону);

? зростання обсягів виробництва окремих видів продовольства;

? самодостатність агроформувань для розширеного відтворення й запровадження інноваційних технологій;

? зростання прибутковості окремих галузей та сфер агробізнесу;

? підвищення рівня конкурентоспроможності виробництва окремих видів продовольства. | Забезпечення продовольчої безпеки країни? рівень продовольчої самозабезпеченості;

? фізична та економічна доступність продовольства;

? безпека продуктів харчування для здоров’я і життя населення. | Збереження екологічної рівноваги навколишнього середовища? ефективність та раціональність використання землі;

? рівновага екосистем;

? дотримання екологічних стандартів при виробництві продовольчих товарів. | Законодавчий супровід агробізнесу? моніторинг законодавчої бази щодо аграрних перетворень;

? оцінка економічних та соціальних наслідків законодавчих ініціатив розвитку агробізнесу;

? збір інформації і дослідження розміру присутності адміністративних бар’єрів щодо розвитку аграрного підприємництва. |

Для повного використання потенційних можливостей агробізнесу і регульованого впливу на нього держави та ринку необхідно врахувати, що основою його формування і функціонування є агропромислова інтеграція.

Автором обґрунтовано, що найбільш прийнятними формами інтегрованих формувань в аграрному бізнесі є асоціації, створені як договірні об’єднання, що дозволяють максимально врахувати інтереси усіх учасників зі збереженням їх господарської і юридичної самостійності. Відповідно розроблено організаційну структуру агроасоціації. Її цінність полягає в тому, що вона дозволяє організувати роботу асоціації на принципах господарської самостійності її учасників, цілеспрямованого управління рухом і розподілом матеріально-фінансових ресурсів та мінімізації витрат на обслуговування невиробничої інфраструктури асоціації.

З метою забезпечення економічної зацікавленості учасників агроасоціації, запропоновано логічну послідовність формування гуртової ціни та еквівалентного розподілу результатів спільної діяльності (рис. ).

Рис. 2. Схема формування гуртової ціни та еквівалентного розподілу доходу

між учасниками агроасоціації з виробництва, переробки і реалізації

молочних продуктів

Гуртова ціна на кінцевий продукт формується на основі планових витрат кожної стадії виробництва і руху продукції з врахуванням дотримання стандартів її якості, планового рівня рентабельності та впливу платоспроможного попиту споживача, який обмежує її верхню межу. Розподіл доходу відповідно до запропонованої схеми здійснюється пропорційно матеріально-ресурсним витратам кожного з учасників агроасоціації. Реалізація даної схеми розподілу доходу здійснена на прикладі потенційних учасників агроасоціації з виробництва, переробки і реалізації молочних продуктів за участю ВАТ "Львівський міський молочний завод" (табл. 3).

Таблиця 3

Рекомендований розподіл доходу між потенційними учасниками асоціації з виробництва, переробки і реалізації молочних продуктів

за участю ВАТ "Львівський міський молочний завод"

Вид

продукції | Обсяг реалізації, т | Доход

всього,

млн. грн. | у тому числі за учасниками:

виробництва с.-г. сировини | переробки

с.-г. сировини | торгівлі і збуту продуктів переробки

с.-г. сировини | тис. грн. | % | тис. грн. | % | тис. грн. | % | Молоко 2,5 | 6830 | 11,45 | 6,18 | 54 | 3,66 | 32 | 1,61 | 14 | Сметана 20 | 4760 | 22,91 | 12,14 | 53 | 7,56 | 33 | 3,21 | 14 | Масло 72 | 3120 | 45,29 | 25,36 | 56 | 14,04 | 31 | 5,89 | 13 | Сир кисломо-лочний 15 | 2980 | 49,22 | 26,09 | 53 | 15,26 | 31 | 7,87 | 16 | Всього | - | 128,87 | 69,77 | 54,1 | 40,52 | 31,4 | 18,58 | 14,4 |

Важливим завданням ефективного розвитку агробізнесу є прогнозування реальної місткості ринків сільськогосподарської сировини і продовольчих товарів, оскільки завдяки стимулюванню розвитку вітчизняного агробізнесу великий аграрний потенціал, який на сьогодні використовується лише частково, може призвести до надвиробництва. Зростання обсягів виробництва продовольчих товарів при незначному зростанні доходів населення і майже незмінних обсягах споживання спричинить розбалансованість продовольчого ринку. Ситуація на ринку продовольства ускладнюватиметься і обмеженими можливостями України щодо експорту агропродовольчої продукції.

В сьогоднішніх умовах прогнозування місткості регіональних продовольчих ринків України необхідно здійснювати з урахуванням впливу платоспроможного попиту населення. Для такого дослідження запропоновано економіко-математичну модель, основними параметрами якої є: прогнозування регіональної потреби у продуктах харчування, яке здійснюється на основі визначення матриці цінових еластичностей попиту на продукти харчування за умови очікуваної зміни цін у регіоні; оцінка потреби у продовольчих товарах на прогнозований період, що проводиться за умови мінімізації витрат населення з врахуванням нормативних вимог до складу добових раціонів.

Потенціал зростання обсягів споживання основних груп продовольчих товарів в Україні досить високий, зокрема, щодо м'яса і м’ясопродуктів у – 2,6 раза, молока і молокопродуктів – на 86,5Проте для досягнення високого рівня попиту на продовольчому ринку сукупні витрати на одну особу мали б зрости, як мінімум, у сім разів, що у свою чергу потребує значних зусиль, спрямованих на підвищення зайнятості населення, продуктивності праці, загальне економічне зростання в країні.

Розвиток та ефективне функціонування суб'єктів агробізнесу необхідно пов'язувати із вивченням ринків, споживачів, каналів збуту, тобто зосереджувати увагу на маркетинговій діяльності. Автором рекомендована схема розробки і реалізації конкурентної маркетингової стратегії, яка включає комплекс маркетингових інструментів – від стратегічного аналізу, планування та прогнозування ринкового потенціалу підприємства до реалізації цієї стратегії через набір тактичних маркетингових інструментів, зокрема, управління ціною і асортиментом, мерчандайзинг, стимулювання продажів, мотивація торговельного персоналу, сервісне обслуговування покупців та врахування їх рекомендацій.

Таким чином, удосконалення організаційно-економічного механізму розвитку агробізнесу в Україні необхідно пов'язувати, в першу чергу, з удосконаленням державної агропродовольчої політики в контексті адаптації механізмів її реалізації до вимог ринкового середовища, розвитком вертикальної інтеграції з урахуванням економічних інтересів всіх її учасників, удосконаленням інформаційно-консультаційного та маркетингового забезпечення суб’єктів агробізнесу. Лише комплексне вирішення вищевказаних проблем дасть можливість покращити кількісні та якісні параметри вітчизняного агробізнесу та забезпечити кращі конкурентні позиції як на внутрішньому, так і на зовнішньому продовольчих ринках.

ВИСНОВКИ

У дисертації узагальнено теоретичні положення і запропоновано практичні рекомендації щодо удосконалення організаційно-економічного механізму розвитку агробізнесу в контексті забезпечення стабільного функціонування продовольчого ринку України. Результати роботи дають підстави для наступних висновків:

1. Ефективний розвиток агробізнесу мають забезпечувати такі структурні елементи його організаційно-економічного механізму: державне регулювання розвитку агробізнесу; саморегулювання і саморозвиток суб’єктів агробізнесу; регулювання агробізнесу з боку суб’єктів ринкової інфраструктури; регіональне регулювання ефективного функціонування суб’єктів агробізнесу з урахуванням природо-ресурсного потенціалу та інтересів території; регулювання продовольчого ринку з боку споживачів та громадських організацій.

2. Формування ефективного організаційно-економічного механізму розвитку агробізнесу необхідно почати з розробки нової державної агропродовольчої політики на основі чітко визначеної стратегії розвитку агробізнесу, зміст якої полягає у формуванні ефективного конкурентоспроможного агропродовольчого виробництва, здатного забезпечити продовольчу безпеку країни та нарощування експорту, що збільшить його внесок в економіку країни.

3. Ефективність регульованого впливу держави на розвиток агробізнесу необхідно оцінювати за такими критеріями як, стимулювання агробізнесу, забезпечення продовольчої безпеки країни, збереження екологічної рівноваги навколишнього середовища, законодавчий супровід агробізнесу, доцільність використання яких обґрунтовано у дисертації.

4. Раціональним з точки зору розвитку вітчизняного агробізнесу варіантом є інтенсифікація та концентрація виробництва у великих та середніх сільськогосподарських підприємствах. Проте для їх розвитку потрібні значні інвестиційні вкладення. Оскільки самі аграрні підприємства такими коштами не володіють, а бюджетні ресурси обмежені, необхідно робити акцент на посиленні ролі вертикальної агропромислової інтеграції, основними перевагами якої є: замкнутий виробничо-технологічний цикл, надійність поставок і збуту, більші можливості залучення інвестицій та кредитних ресурсів.

5. Удосконалення організаційно-економічних відносин між учасниками агропромислової інтеграції необхідно спрямовувати на вирішення таких проблем: оновлення організаційного оформлення інтегрованих структур за умов доступу всіх учасників до управління та чіткого визначення напрямків руху матеріально-ресурсних і фінансових потоків; вдосконалення методики визначення гуртової ціни на вироблену продукцію з метою забезпечення беззбиткової діяльності; забезпечення еквівалентності розподілу результатів спільної виробничо-господарської діяльності; стимулювання розвитку інтегрованих агробізнесових структур шляхом запровадження пільгового оподаткування і кредитування новостворених об'єднань.

6. Розвиток агробізнесу в Україні значно стримує недосконала система його інформаційно-консультаційного забезпечення. Є вагомі підстави для постановки питання про доцільність спрямування зусиль інформаційно-консультаційних служб усіх форм власності на створення єдиної ефективної інформаційної системи аграрного бізнесу. У зв'язку з цим необхідно чітко розмежувати інформаційно-консультаційні послуги на загальні, які повинні оплачуватися за рахунок державного бюджету, і спеціальні – за рахунок оплати послуг самими споживачами.

7. Прогнозування потреби у продовольчих товарах з врахуванням впливу платоспроможного попиту населення пропонується здійснювати на основі визначення матриці цінових еластичностей попиту на продукти харчування за умови очікуваної зміни цін у регіоні та мінімізації витрат населення на основі нормативних вимог до складу добових раціонів.

8. Для досягнення рівня попиту на продовольчих ринках України відповідно до норм науково обґрунтованого раціонального харчування сукупні витрати на одну особу повинні зрости, як мінімум, у сім разів, що у свою чергу потребує значних зусиль спрямованих на підвищення зайнятості населення, продуктивності праці, загальне економічне зростання в країні.

9. Успішна реалізація організаційно-економічного механізму розвитку агробізнесу в Україні повинна визначатися не лише діями вищого керівництва країни, але й менеджерами і фахівцями самих підприємств. Розвиток та ефективне функціонування суб’єктів агробізнесу необхідно здійснювати на основі вивчення ринків, споживачів, каналів збуту, тобто зосереджувати увагу на маркетинговій діяльності. У цій сфері маркетинг повинен виступати у формі комплексної діяльності, спрямованої на забезпечення ефективного поєднання поточних і перспективних потреб споживачів з можливостями і цілями виробників з врахуванням соціально-економічних інтересів суспільства.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1. Бугіль С.Я. Економічні і правові аспекти прискорення реформування аграрного сектора економіки // Вісн. Львів. держ. аграр. ун-ту: Економіка АПК. – 2001. – № 8. – С. 496-502 (0,38 друк. арк.).

2. Бугіль С.Я. Трансформація форм аграрного підприємства: регіональний аспект // Вісн. Львів. держ. аграр. ун-ту: Економіка АПК. –2003. – № 10. –С. 153-169 (0,38 друк. арк.).

3. Бугіль С.Я. Земельна реформа як передумова розвитку агробізнесу // Вісн. Львів. держ. аграр. ун-ту: Економіка АПК. – 2004. – № 11. – С. 489-492 (0,25 друк. арк.).

4. Бугіль С.Я. Інтегровані форми в аграрному бізнесі // АгроІнком. Аграрний інформаційний науково-виробничий журнал № 2. – Київ, 2006. – С.21-23 (0,18 друк. арк.).

5. Бугіль С.Я. Організаційні особливості агропромислової інтеграції // Вісн. Львів. держ. аграр. ун-ту: Економіка АПК. – № 9. – 2002. – С. 496-500 (0,28 друк. арк.).

6. Бугіль С.Я. Основні тенденції у споживанні продуктів харчування та їх вплив на розвиток агробізнесу // Вісн. Львів. держ. аграр. ун-ту: Економіка АПК. – 2005. – №12. – С. 234-239 (0,31 друк. арк.).

7. Дудяк Р.П., Бугіль С.Я. Перспективи розвитку фермерських господарств // Вісн. Львів. держ. аграр. ун-ту: Економіка АПК. – 2004. – №11. – С. 264-270 (0,34 друк. арк., у т. ч. авторських – 0,18 друк. арк.). Автором розглянуто питання матеріально-фінансового забезпечення фермерських господарств та обґрунтовано доцільність розвитку горизонтальної інтеграції між фермерами.

8. Дудяк Р.П., Бугіль С.Я. Маркетинговий комплекс продажу товарів на ринку АПК // Вісн. Львів. держ. аграр. ун-ту: Економіка АПК. – 2005. – №12. – С. (0,45 друк. арк., у т. ч. авторських – 0,22 друк. арк.). Автором розглянуто питання маркетингових технологій продажу продовольчих товарів та розроблена модель формування маркетингового комплексу товароруху продукції АПК.

В інших виданнях:

1. Дудяк Р.П., Бугіль С.Я. Організація біржової діяльності: основи теорії і практики: Навч. посібник. – 2-ге вид., доп. – Львів: Новий світ – 2000, Магнолія плюс, 2003. – 360 с. (20,93 друк. арк., у т. ч. авторських – 10,5 друк. арк.). Автором розроблено питання основ біржової справи та її ринкового призначення, організації біржової торгівлі ф’ючерсними контрактами, розроблені завдання для самостійної роботи студентів.

2. Липчук В.В., Дудяк Р.П., Бугіль С.Я. Маркетинг: основи теорії і практики: Навч. посібник / За заг. ред. В.В. Липчука. – Львів: Новий світ – 2000; Магнолія-плюс, 2003. – 288 с. (16 друк. арк., у тому числі авторських - 5,3 друк. арк.). Автором розроблені питання товаропросування у комплексі маркетингу, сегментації ринку, визначення ринкових можливостей фірми, а також тестові завдання.

3. Андрушко М.І., Дудяк Р.П., Бугіль С.Я. Вдосконалення біржового ринку України на основі маркетингових підходів // Тези Міжнар. наук.-практ. конф. "Маркетинг і логістика в системі менеджменту" – Львів: НУ "Львівська політехніка", 2003. – С.210-214 (0,25 друк. арк., у т. ч. авторських – 0,12 друк. арк.). Автором розглянуто питання передумов організації біржового маркетингу в аграрному секторі.

4. Бугіль С.Я. Особливості формування аграрного ринку України та його інфраструктури. // Еколого-економічні проблеми розвитку АПК: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., присвяченої 10-й річниці Конф. ООН з питань охорони навколишнього середовища та розвитку. У 2 т. Т. 2. – Львів: ЛДАУ, 2002. – С. 28-35 (0,41 друк. арк.).

5. Бугіль С.Я., Дудяк Р.П. Організація гуртової торгівлі на агропромисловому ринку України // Ринкова трансформація економіки АПК: Кол. монографія. / За ред. П.Т. Саблука, В.Я Амбросова, Г.Є. Мазнєва. У 4 ч. Ч.2. – К.: ІАЕ, 2002. – С. 126-128 (0,18 друк. арк., у т. ч. авторських – 0,12 друк. арк.). Автором розглянуто питання впровадження нових форм гуртової торгівлі продовольчими товарами.

6. Бугіль С.Я., Дудяк Р.П. Становлення і функціонування біржового ринку в системі агробізнесу. // Наук. вісн. ДАВМ ім. С.З. Гжицького. – 2002. – № 2. – С. (0,31 друк. арк., у т. ч. авторських – 0,20 друк. арк.). Автором зроблений аналіз обсягів реалізації зернових та олійних культур на товарних біржах України та обґрунтована необхідність розвитку торгівлі ф’ючерсними контрактами.

АНОТАЦІЯ

Бугіль С.Я. Організаційно-економічний механізм розвитку агробізнесу на ринку продовольства. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук зі спеціальності 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК. – Тернопільський державний економічний університет, Тернопіль, 2006.

У дисертаційній роботі обґрунтовано теоретичні та методичні аспекти формування організаційно-економічного механізму розвитку агробізнесу на ринку продовольства. Розглянуто сутність та особливості функціонування агробізнесу, розкрито економічний зміст основних структурних елементів його організаційно-економічного механізму розвитку. Здійснено аналіз економічних та соціальних умов функціонування вітчизняного агробізнесу. Оцінено ринкові позиції та можливості розвитку різних категорій аграрних формувань у системі агробізнесу України. Обґрунтовано напрямки вдосконалення механізмів державного регулювання агробізнесу з метою адаптації їх до умов ринкового середовища та розроблено систему критеріїв оцінки регульованого впливу держави на розвиток аграрного бізнесу. Розроблено рекомендації щодо вдосконалення організаційно-економічних відносин учасників вертикально інтегрованих структур агробізнесу. Обґрунтовано методику прогнозування кон’юнктури продовольчого ринку та проведення розрахунків балансів виробництва і споживання найважливіших продуктів харчування, вдосконалено маркетингову діяльність підприємств – виробників продовольчих товарів.

Ключові слова: агробізнес, організаційно-економічний механізм, продовольчий ринок, державне регулювання, ринкове саморегулювання, агропромислова інтеграція, попит, пропозиція, маркетинг.

АННОТАЦИЯ

Бугиль С.Я. Организационно-экономический механизм развития агробизнеса на рынке продовольствия. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.02 – экономика сельского хозяйства и АПК. – Тернопольський государственный экономический университет, Тернополь, 2006.

В диссертационной работе на основании изучения и анализа литературных источников по проблемам агробизнеса раскрыта сущность современной концепции агробизнеса. Установлены особенности организационно-экономического механизма развития агробизнеса Украины в условиях перехода к рыночным отношениям.

В результате исследования определены предпосылки становления аграрного бизнеса в Украине, раскрыты основные проблемы и причины их возникновения в общей схеме формирования организационно-экономического механизма его развития. Выделены основные группы факторов внешней и внутренней среды и уровень их влияния на динамику развития аграрного бизнеса.

На основе анализа существующих направлений и механизмов государственного регулирования агробизнеса усовершенствовано механизм совмещения государственного и рыночного регулирования развития аграрного бизнеса.

Особое внимание в работе уделено усовершенствованию механизма организационно-экономических отношений участников вертикально интегрированных форм аграрного бизнеса в направлении обновления их организационного оформления, четкого определения направлений движения материально-ресурсных и финансовых потоков, усовершенствования методики определения оптовой цены на производимую продукцию и распределения результатов совместной деятельности.

Учитывая низкий уровень реальных доходов населения и высокий уровень инфляции, обоснована необходимость прогнозирования