ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ І ПСИХОЛОГІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ
ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ І ПСИХОЛОГІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ
АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ
Бессонова Тетяна Іванівна
УДК 159.9 (049.2):376.56
СИСТЕМА ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОГО ЗАХИСТУ
СОЦІАЛЬНО ЗАНЕДБАНИХ ДІТЕЙ І ПІДЛІТКІВ
19.00.07 – „Педагогічна та вікова психологія”
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук
Київ – 2006
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України, м. Київ.
Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор
Кульчицька Олена Іполитівна,
Інститут педагогіки і психології професійної
освіти АПН України, м. Київ, старший
науковий співробітник відділу педагогічних
технологій неперервної професійної освіти.
Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор
Приходько Юлія Олексіївна,
Інститут педагогіки і психології
Національного педагогічного університету
ім. М.П.Драгоманова, м. Київ,
професор кафедри психології і педагогіки;
кандидат психологічних наук, доцент
Музика Олена Оксентіївна,
Житомирський державний університет
ім. Івана Франка, доцент кафедри
соціальної і практичної психології.
Провідна установа: Південноукраїнський державний педагогічний
університет ім. К.Д.Ушинського, кафедра теорії та
методики практичної психології, Міністерство освіти
і науки України, м. Одеса.
Захист відбудеться “26” травня 2006 року о 14.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.451.02 в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9, 5-й поверх, зал засідань.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9.
Автореферат розісланий “___” квітня 2006 р.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради Е.О.Помиткін
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність та доцільність дослідження. Соціально-економічні процеси, що характеризують становлення України як самостійної держави, зумовлюють позитивні і негативні зміни в життєдіяльності людей. Наслідки цих змін позначаються на дітях як на найбільш слабкій, нестійкій і вразливій категорії громадян, що приводить до порушення їх психічного і фізичного здоров’я, низької адаптованості до виконання сімейних та соціальних ролей, виникнення різного роду відхилень – девіацій в поведінці, сприяє появі груп дітей і підлітків соціально занедбаних – бездоглядних, покинутих, безпритульних тощо. Це актуалізовано у Постанові Верховної Ради України „Про дитячу безпритульність та шляхи подолання цього явища”, Законах України „Про охорону дитинства”, „Про соціальну роботу з дітьми та молоддю”, Указах Президента „Про додаткові заходи забезпечення виконання Національної програми „Діти України” на період до 2005 року”, „Про Державну програму попередження дитячої бездоглядності на 2003–2005 роки” та ін., що складають нормативно-правову базу дослідження.
Психологізація навчально-виховної роботи із соціально занедбаними дітьми і підлітками стає визначальною тенденцією розвитку освіти в Україні. Школа освоює механізми захисту дитини, здатність прийти їй на допомогу в критичних ситуаціях.
Аналіз стану наукової розробки проблеми соціально занедбаних дітей і підлітків свідчить про те, що особливості їх розвитку й захисту в педагогічному просторі є маловивченими, але водночас є перспективними напрямами психологічного пошуку. Окремі аспекти даної проблеми вивчались у контексті інших досліджень (С.О.Бєлічева, Л.І.Божович, І.В.Козубовська, Н.Ю.Максимова, В.Ф.Моргун, Ю.О.Приходько, Т.М.Титаренко, С.Я.Яковенко, J.Perron, J.Roucel, M.Rutter та ін.). За науковими даними соціальна занедбаність як порушення нормального особистісного і соціального розвитку дитини залежить від взаємин в сім'ї та в інших інститутах соціалізації, які можна розглядати як модель і форму „базового життєвого тренінгу особистості дитини” (Н.В.Бордовська, А.О.Реан, В.Г.Панок, Е.О.Помиткін та ін.). З соціальною занедбаністю пов'язані батьківське знехтування, бездоглядність, безпритульність, криміналізація (Б.М.Алмазов, І.П.Башкатов, П.П.Блонський, Л.С.Виготський, І.В.Дубровіна, А.Б.Залкінд, А.С.Макаренко, Д.І.Фельдштейн, С.Т.Шацький, Т.І.Шульга, O.G.Brim та ін.).
Аналіз наукової літератури свідчить, що занедбані діти потребують не тільки психолого-педагогічного супроводу в навчанні та вихованні, превентивної практики, але й пошуку нових психолого-педагогічних технологій допомоги особистості з урахуванням її вікових особливостей (І.Д.Бех, З.Г.Кісарчук, О.І.Кульчицька, О.О.Музика, Н.А.Побірченко, Ю.О.Приходько, Т.М.Титаренко, Л.О.Хомич та ін.). Тому розробка і впровадження системи психолого-педагогічного захисту набуває особливого значення в організації процесу відновлення особистісного і соціального статусу занедбаних дітей і підлітків в складних умовах сучасного розвитку, а також створення нової моделі спільної практики психолога та педагога як прояву „соціальної органіки” їх професій, здатних „бути відкритим новому особистісному досвіду” (І.Д.Бех, О.Ф.Бондаренко, Б.С.Братусь, Ф.Є.Василюк, О.М.Леонтьєв, І.П.Маноха, В.В.Рибалка, О.Є.Самойлов, О.Я.Чебикін, Т.С.Яценко та ін.).
З огляду на недосконалість традиційного підходу до організації роботи із соціально занедбаними дітьми і підлітками в закладах освіти, проблема розробки системи психолого-педагогічного захисту набуває неабиякої актуальності. Усе це зумовило вибір теми дисертаційного дослідження: „Система психолого-педагогічного захисту соціально занедбаних дітей і підлітків”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до тематичного плану наукових досліджень Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України як складова колективної теми: „Психолого-педагогічні основи реформування організації і змісту діяльності вищої школи в Україні (теоретико-методологічний аспект)” (РК № 0199V000390) та пов'язана з проблемною темою НДР відділу психології трудової і професійної підготовки Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України на 2002-2004 рр. „Розвиток психологічної культури учнівської молоді в системі неперервної професійної освіти” (РК № 0102U000399). Тему дисертації затверджено вченою радою Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України 29 листопада 2001 року, протокол № 10 та зареєстровано в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні 29 січня 2002 р., протокол № 1.
Об’єкт дослідження – особистість соціально занедбаних дітей і підлітків.
Предмет дослідження – система психолого-педагогічного захисту особистості соціально занедбаних дітей і підлітків та її вплив на їх адаптацію у суспільстві.
Мета дослідження – теоретично обґрунтувати, методично забезпечити й експериментально дослідити вплив моделі психолого-педагогічного захисту на особистісний розвиток соціально занедбаних дітей і підлітків та подальшу психологізацію практичної діяльності фахівців загальноосвітніх навчальних закладів.
Концептуальна ідея дослідження полягає в теоретичному та експериментальному вивченні процесу психологізації освітнього середовища і специфічних якостей особистості соціально занедбаних дітей і підлітків різного рівня соціальної занедбаності, які можуть бути позитивно змінені під впливом технології психолого-педагогічного захисту.
В основу дослідження покладено припущення про те, що: а) теоретично обґрунтована та експериментально перевірена модель системи психолого-педагогічного захисту соціально занедбаних дітей і підлітків дозволить фахівцям мати необхідний рівень психологічного забезпечення та готовності до роботи із соціально занедбаними дітьми і підлітками; б) розроблення та використання науково обґрунтованої програми поетапного психолого-педагогічного захисту особистості соціально занедбаної дитини може позитивно вплинути на процес її соціалізації.
Завдання дослідження:
1. Узагальнити стан і тенденції в науковій літературі стосовно проблеми психолого-педагогічного захисту особистості соціально занедбаних дітей і підлітків.
2. Побудувати систему психолого-педагогічного захисту соціально занедбаних дітей і підлітків та обґрунтувати її компоненти: концептуальний, діагностичний, професійно-методичний і практичний.
3. Визначити і впровадити психодіагностичний комплекс методик для вивчення соціальної занедбаності дітей і підлітків як соціально-психологічного явища.
4. Розробити й експериментально перевірити комплексну програму поетапного психолого-педагогічного захисту особистості соціально занедбаних дітей і підлітків.
5. Опрацювати авторські програми спеціальних курсів для психологів, соціальних педагогів, вихователів, класних керівників загальноосвітніх шкіл, шкіл-інтернатів, вечірніх шкіл, дитячих будинків з проблем психолого-педагогічного захисту особистості соціально занедбаних дітей і підлітків.
Методологічну основу дослідження становлять: гуманістичний і діяльнісний підходи, які розглядають діяльність як основу розвитку та саморозвитку дитини і забезпечують багатоаспектний вплив на особистість факторів мікро- і макросередовища (Б.Г.Ананьєв, Г.О.Балл, І.Д.Бех, Л.С.Виготський, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, Д.Б.Ельконін та ін.); міждисциплінарний підхід, який дозволяє розглядати феномен соціально занедбаної дитини і проблеми соціально-психологічного захисту з позицій філософії, соціології, психології, педагогіки та інших наук (І.А.Зязюн, С.Д.Максименко, Н.Г.Ничкало, С.Л.Рубінштейн та ін.); методологічні засади особистісно орієнтованої освіти (Є.В.Єгорова, Н.І.Литвинова, В.Ф.Моргун, О.М.Отич, В.Г.Панок, В.В.Рибалка, В.В.Синявський, С.О.Сисоєва, Л.О.Хомич, О.Я.Чебикін та ін.).
Теоретичну основу дослідження складають: концептуальні положення гуманістичної філософії, психології і педагогіки, розроблені такими вченими, як Г.О.Балл, І.А.Зязюн, Я.А.Коменський, С.Д.Максименко, А.Маслоу, Н.Г.Ничкало, К.Роджерс, В.О.Сухомлинський, Т.С.Яценко та ін.; положення, які розглядають людину як суб’єкта власної життєдіяльності, розроблені в працях К.О.Абульханової-Славської, Г.С.Костюка, О.М.Леонтьєва, С.Л.Рубінштейна, Т.М.Титаренко; теоретичні й експериментальні здобутки психологічних досліджень про природу і сутність розвитку особистості, напрацьовані Г.О.Баллом, Л.С.Виготським, О.М.Ігнатович, І.П.Манохою, В.О.Моляко, В.Ф.Моргуном, В.В.Рибалкою, Л.О.Хомич, О.Я.Чебикіним; методичні засади надання психологічної допомоги у практичній психології, що запропоновані О.Ф.Бондаренком, Б.С.Братусем, Ф.Є.Василюком, І.В.Дубровіною, Є.В.Єгоровою, О.І.Кульчицькою, В.Г.Панком, Н.А.Побірченко, О.Є.Самойловим, В.А.Семиченко С.М.Хоружим, Т.С.Яценко; положення спеціальних психолого-педагогічних досліджень проблем соціально занедбаних дітей і підлітків та умов їх захисту, сформульовані такими дослідниками, як А.Айхорн, М.О.Алємаскін, А. Бандура, С.О.Бєлічева, О.С.Бєлкін, П.П.Блонський, Л.І.Божович, Л.С.Виготський, І.В.Дубровіна, А.Б.Залкінд, І.В.Козубовська, Г.Я.Кучер, О.Ф.Лазурський, П.І.Люблинський, А.С.Макаренко, Н.Ю.Максимова, В.М.М’ясищев, І.А.Нєвський, В.М.Оржеховська, В.М.Осипова, М.Раттер, В.Г.Степанов, Н.М.Толстих, Д.І.Фельдштейн, С.Т.Шацький.
Методи дослідження: теоретичні – методи аналізу, узагальнення, синтезу, систематизації наукових даних; емпіричні – методи аналізу продуктів діяльності: спостереження, опитування, бесіди, вивчення робочої документації та узагальнення педагогічного досвіду діяльності освітніх і соціальних установ; тестування; констатувальний експеримент; розвивальні – формувальний психолого-педагогічний експеримент, модульний поетапний курс психолого-педагогічного захисту дітей і підлітків, навчальні професійні спецкурси, консультування, корекційний комплекс для батьків; обробки та інтерпретації – методи статистичної обробки даних, які були використані з метою кількісного аналізу, якісної інтерпретації й узагальнення результатів експерименту. Обробка статистичних даних факторного аналізу проводилася за допомогою статистичної комп'ютерної програми „Statistica 5,5”.
Організація дослідження. Дослідження здійснювалося в три етапи (початковий, експериментальний, заключний) протягом 1999-2005 рр. На першому етапі (1999-2002 рр.) проаналізовано теоретичні підходи до визначеної проблеми та проведено пошуковий експеримент. На другому етапі (2002-2003 рр.) проведено констатувальний експеримент з емпіричним вивченням психологічних особливостей соціально занедбаних дітей і підлітків та їх середовища, впровадженням комплексної діагностичної методики, обґрунтовано програму психолого-педагогічного захисту соціально занедбаних дітей і підлітків, запропоновано програми спецкурсів. На третьому етапі дослідження (2003-2005 рр.) здійснено формувальний експеримент із метою перевірки ефективності компонентів моделі психолого-педагогічного захисту особистості соціально занедбаних дітей і підлітків в умовах школи і дитячого будинку, узагальнення і впровадження результатів дослідження, розробка і розповсюдження практичних рекомендацій.
Експериментальна база дослідження. Дослідженням було охоплено 350 соціально занедбаних дітей і підлітків, 297 спеціалістів-експертів, 410 педагогів і психологів. У формувальному експерименті взяли участь 56 підлітків. Базою проведення експериментального дослідження були загальноосвітні школи №№20, 38, 44, 60, вечірня школа №1 м. Севастополя, притулок для неповнолітніх м. Севастополя, служби у справах неповнолітніх м. Севастополя, дитячі будинки №№1 і 2 м. Севастополя.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше обґрунтовано і запроваджено систему психолого-педагогічного захисту соціально занедбаних дітей і підлітків як психологічну програму методичного забезпечення співпраці психолога та педагога; уточнено зміст її структурних компонентів (концептуального, діагностичного, професійно-методичного і практичного) та функціональних механізмів кожного компоненту; запропоновано подальший розвиток наукових уявлень про специфіку особистісної і соціальної дезадаптації соціально занедбаних дітей і підлітків, рівень їх соціальної занедбаності та види педагогічних дій; визначено наявні первинні психологічні умови педагогічного середовища, які характеризують психологічні впливи особистості педагога, і необхідні умови психолого-педагогічного захисту доцільно організованого педагогічного середовища; запроповаджено програми професійної підготовки фахівців до роботи з цією категорією дітей і підлітків.
Теоретичне значення дослідження полягає в розширенні існуючих наукових знань щодо змісту психологічної допомоги практичного психолога особистості соціально занедбаної дитини або підлітка в загальноосвітніх школах, дитячих будинках, притулках, реабілітаційних центрах; у розробці концептуальної моделі психолого-педагогічного захисту соціально занедбаних дітей і підлітків.
Практичне значення дослідження полягає в побудові системи психолого-педагогічного захисту соціально занедбаних дітей і підлітків з метою створення психологічних умов та оптимізації впливу психологічних чинників на становлення особистості дитини. На основі даних дисертаційного дослідження розроблено та впроваджено у професійну підготовку вчителів, психологів і соціальних педагогів навчальні програми спецкурсів: “Система психолого-педагогічного захисту соціально занедбаних дітей і підлітків”, “Робота з неблагополучною сім’єю”; матеріали дослідження використовуються в навчальному процесі кафедри практичної психології та педагогічної майстерності Севастопольського міського гуманітарного університету.
Результати дисертаційного дослідження впроваджено у практику роботи психологів і соціальних педагогів загальноосвітньої школи I-III ступенів №20 м. Севастополя (довідка №168 від 16.11.2004 р.); загальноосвітньої школи I-III ступенів №38 м. Севастополя (довідка №54 від 11.05.2004 р.); вечірньої школи №1 м. Севастополя (довідка №24 від 15.09.2004 р.); дитячого притулку м. Севастополя (довідка №46 від 10.10.2004 р.); дитячого будинку №1 м. Севастополя (довідка №34 від 10.10.2003 р.); в роботу соціально-педагогічних установ м. Севастополя (довідка №24 від 12.12.2004 року); в навчальний процес міського гуманітарного університету м. Севастополя (довідка №124 від 28.02.2005 р.); в практику роботи служби у справах неповнолітніх м. Севастополя (довідка №218/01-10 від 18.11.2004 р.); в практику роботи центру соціальних служб для дітей, сім'ї та молоді м. Севастополя (довідка №34 від 16.09.2004 р.) і в цілому схвалені Севастопольською міською адміністрацією (довідка №4191 від 7.12.2004 р.). Програми навчальних спецкурсів впроваджено в практику роботи Київського міського педагогічного інституту імені Б.Д.Грінченка (довідка №342 від 19.04.2005 р.), Житомирського міського педагогічного інституту (довідка №242 від 17.05.2005 р.), Одеського міського педагогічного інституту (довідка №357 від 21.05.2005 р.), Сімферопольського міського педагогічного інституту (довідка №306 від 3.06.2005 р.).
Особистий внесок автора полягає в розробці системи психолого-педагогічного захисту соціально занедбаних дітей і підлітків; у визначенні рівнів та чинників соціальної занедбаності дітей і підлітків; у теоретичному узагальненні даних про соціально занедбаних дітей і підлітків і умов їх захисту в освітніх закладах; у розробці нових форм, технік, прийомів роботи практичних психологів і соціальних педагогів із соціально занедбаними дітьми і підлітками.
Надійність та вірогідність отриманих результатів дослідження забезпечена вихідними методологічними і теоретичними позиціями, комплексом методів, адекватних об'єкту, предмету, меті і завданням дослідження, застосуванням адаптованих методик, належною статистичною обробкою даних.
Положення, що виносяться на захист:
1. Концептуальна модель психолого-педагогічного захисту соціально занедбаних дітей і підлітків як єдність концептуального, діагностичного, професійно-методичного і практичного компонентів.
2. Обґрунтування психодіагностичного комплексу для вивчення соціальної занедбаності дітей і підлітків як соціально-психологічного явища.
3. Комплексна програма поетапного психолого-педагогічного захисту особистісного розвитку соціально занедбаних дітей і підлітків.
4. Програми підвищення кваліфікації та формування психолого-педагогічної готовності педагогів до роботи із соціально занедбаними дітьми і підлітками.
Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження було представлено на Міжнародній науково-практичній конференції „Соціальна робота: теорія, досвід, перспективи” (Ужгород, 1999), на Міжнародній науково-практичній конференції „Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців” (Вінниця, 2002), на Міжнародній науково-практичній конференції „Соціально-педагогічні основи діяльності сучасного позашкільного закладу” (Київ, 2002), на IV Всеукраїнській науково-практичній конференції „Актуальні проблеми практичної психології” (Херсон, 2004), на Міжнародній науково-практичній конференції „Соціально-правовий захист дітей, позбавлених батьківської опіки” (Ужгород, 2005), на Міжнародних наукових конференціях студентів, аспірантів і молодих вчених „Ломоносов–2003”, „Ломоносов–2004” у Севастопольському філіалі Московського державного університету ім. М.В.Ломоносова; на 2-х регіональних науково-практичних конференціях (Севастополь, 2003, 2004); в ході узагальнення досвіду роботи дитячого будинку №1 м. Севастополя з проблеми „Роль педагогічного середовища дитячого будинку в адаптації соціально занедбаних дітей і підлітків" і занесення його до картотеки передового досвіду ЦІППО АПН України (довідка №448 від 19.04.2005 р.); на засіданнях кафедри психології Севастопольського міського гуманітарного університету (2003, 2004); на засіданнях відділу психології трудової і професійної підготовки Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України.
Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертаційного дослідження знайшли відображення у 22 одноосібних публікаціях, серед яких 8 статей - у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, 2 методичних посібника, 3 методичні рекомендації, 9 статей - у збірниках матеріалів конференцій.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (347 найменувань, з них 28 – іноземними мовами) та 4 додатків на 104 сторінках. Основний зміст роботи викладено на 226 сторінках. В тексті дисертації вміщено 22 таблиці на 10 сторінках і 8 малюнків на 4 сторінках. Загальний обсяг дисертації – 330 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність теми, ступінь її розробленості, визначено об’єкт, предмет, мету, сформульовано гіпотезу дослідження, окреслено завдання, висвітлено методологічні та методичні підходи, наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, вказано експериментальну базу, названо методи, подано відомості про апробацію та впровадження результатів, визначено їх аргументованість, наведено дані про структуру дисертації.
У першому розділі „Теоретичний аналіз проблеми психолого-педагогічного захисту соціально занедбаних дітей і підлітків” викладено результати теоретичного аналізу наукових праць із досліджуваної проблеми та запропоновано концептуальну модель системи психолого-педагогічного захисту соціально занедбаних дітей і підлітків.
У першому підрозділі „Історія питання і основні поняття проблеми” проаналізовані роботи вчених, педагогів і психологів в історичному контексті вивчення проблеми, в якому можна виділити три самостійні підходи: соціальний, особистісний та ситуативний. В останній період простежується їх зближення, що виявляється в обґрунтуванні багатоаспектної зумовленості цього явища. У дисертації виділені основні положення, які становлять інтерес для дослідження: формування етичної поведінки і відхилення від норм в залежності від адаптації до середовища (В.М.Бехтерев, Р.Мюнстенберг, Р.Спенсер, К.Д.Ушинський та ін.); кризові періоди життя дитини і роль соціального оточення, культури (Ш.Бюлер, М.Мід, М.Клейн, О.Ф.Лазурський, О.П.Нечаєв, А.Фрейд та ін.); безпритульність, важковиховуваність як соціально-психологічна проблема суспільного середовища та адекватний рівень психолого-педагогічної допомоги дітям (П.П.Блонський, Л.С.Виготський, А.Б.Залкінд, А.С.Макаренко, В.О.Сухомлинський, С.Т.Шацький та ін.); соціальна занедбаність як стадія соціальної дезадаптації особистості дитини з глибокою деформацією змістовної і функціональної сторони процесу соціалізації та пріоритет превентивної практики в роботі з цією категорією дітей (М.О.Алємаскін, С.О.Бєлічева, О.С.Бєлкін, Л.І.Божович, І.В.Дубровіна, Н.Ю.Максимова, І.А.Невський, В.М.Оржеховська та ін.).
Для визначення понять дисертації було проаналізовано ідеї гуманістичної психології (Г.О.Балл, Б.В.Зейгарник, І.А.Зязюн, С.Д.Максименко, Н.Г.Ничкало), ідеї особистісно орієнтованого виховання (Ш.О.Амонашвілі, І.Д.Бех), положення реабілітаційної педагогіки (І.Г.Єрмаков), положення превентивної психології й педагогіки (С.О.Бєлічева, І.В.Козубовська, Н.Ю.Максимова, В.М.Оржеховська, П.М.Щербань), концепції життєтворчості (Л.В.Сохань, В.О.Тихонович) та педагогічної підтримки (О.С.Газман). Поняття „психолого-педагогічний захист” було проаналізовано через причетність до розроблених і досліджених понять „історія життя дитини” (Б.Г.Ананьєв, К.О.Абульханова-Славська, С.Л.Рубінштейн); „життєва криза” (В.Г.Панок, Т.М.Титаренко, Т.І.Шульга), „психологічна допомога” (Ю.Є.Альошина, О.Ф.Бондаренко, Б.С.Братусь, Ф.Є.Василюк, І.В.Дубровіна, О.М.Ігнатович, В.Г.Панок, Ю.О.Приходько, Е.О.Помиткін, В.В.Рибалка, Н.М.Рудестам, Т.С.Яценко). Були розмежовані поняття „важковиховуваність”, „педагогічна занедбаність”, „соціальна занедбаність” і доведено, що соціальна занедбаність є самостійною суттєвою діагностичною ознакою особистості.
У другому підрозділі „Психологічні закономірності розвитку особистості соціально занедбаних дітей і підлітків” здійснюється аналіз психолого-педагогічних досліджень, присвячених феномену соціальної занедбаності дітей і підлітків, та різних точок зору щодо визначення соціальних і психолого-педагогічних детермінант цього явища. Розглядаючи даний феномен, ми розділяємо наукові підходи Д.І.Фельдштейна до проблеми дитинства, яке, за думкою вченого, повинно вивчатися цілісно, функціонально, змістовно, сутнісно. Проаналізувавши подані наукові дослідження з позиції їх значущості для розуміння специфічних особливостей соціально занедбаних дітей і підлітків, було виділено такі категорії: 1) соціально-психологічна дезадаптація (Б.М.Алмазов, Л.І.Анциферова, С.О.Бєлічева, Н.Ю.Максимова, Т.Д.Молодцова, Д.І.Фельдштейн); 2) акцентуації характеру (Н.Я.Іванова, К.Леонгард, О.Є.Лічко, С.І.Подмазін, К.Шмішек); 3) фрустрація (А.Бандура, І.Міллер, М.Раттер); 4) патопсихологічні відхилення (Н.А.Бастун, М.І.Буянов, Н.Ю.Максимова, О.Л.Мілютіна, В.М.Піскун); 5) відчуття самотності, незахищеності, душевного дискомфорту, емоційної напруги, тривоги, стан когнітивного дисонансу тощо (Д.Боулби, В.К.Вілюнас, О.І.Кульчицька, А.Фрейд, К.Хорні, О.Я.Чебикін) та ін.
Це дозволяє стверджувати, що особистість дитини в ситуації соціальної занедбаності переживає деструктивний конфлікт і схиляється до дезадаптивного типу поведінки.
У третьому підрозділі „Концептуальна модель психолого-педагогічного захисту особистості соціально занедбаних дітей і підлітків” було проаналізовано наукову і методичну літературу, що дозволило обґрунтувати сучасний методологічний підхід до визначення базових компонентів моделі психолого-педагогічного захисту соціально занедбаних дітей і підлітків, який базується на найбільш вагомих для дослідження наукових положеннях особистісно орієнтованого підходу, представленого у працях Б.Г.Ананьєва, Г.О.Балла, І.Д.Беха, І.А.Зязюна та ін.; діяльнісного, розробленого у дослідженнях В.В.Давидова, Г.С.Костюка, О.М.Леонтьєва, С.Л.Рубінштейна та ін.; вікового, презентованого Л.І.Божович, Ш.Бюлер, Л.С.Виготським, І.С.Коном, Д.Б.Ельконіним та ін.; особистісного, визначеного в роботах Л.І.Божович, М.Й.Боришевського, К.К.Платонова, В.В.Рибалки та ін.; соціально-психологічного, опрацьованого О.О.Бодальовим, Ю.М.Жуковим, Т.С.Яценко та ін.; міждисциплінарного підходу, обґрунтованого в працях І.А.Зязюна, С.Д.Максименка, Н.Г.Ничкало та ін.
Втілення перерахованих наукових положень передбачає створення цілісної концептуальної моделі, яка містить в собі такі компоненти, як: власне концептуальний (теоретичне уявлення про психолого-педагогічний захист дітей і підлітків в ситуації соціальної занедбаності, проектування і впровадження підходів і принципів); діагностичний (визначення особистісної проблеми та її комплексна діагностика); практичний (комплексна поетапна програма психологічної реадаптації дитини: когнітивні, емоційно-вольові й поведінкові методи корекції і реабілітації, техніки ауторелаксації і саморегуляції, психотерапевтичні методики); професійно-методичний (актуалізація здібностей особистості фахівця до роботи із соціально занедбаними дітьми і підлітками через упровадження певної системи підвищення кваліфікації психолого-педагогічних кадрів) (рис.1).
Система психолого-педагогічного захисту
соціально занедбаних дітей і підлітків |
Концептуальний
компонент |
Діагностичний компонент |
Практичний компонент |
Професійно-методичний компонент | Рис.1. Концептуальна модель психолого-педагогічного захисту соціально занедбаних дітей і підлітків.
У другому розділі „Експериментальне дослідження соціально-психологічних особливостей соціально занедбаних дітей і підлітків у контексті їх первинної психологічної захищеності” науково обґрунтовано діагностичний компонент моделі системи психолого-педагогічного захисту, головними завданнями якого є вивчення психологічних особливостей соціально занедбаних дітей і підлітків, виявлення їх життєдіяльності, суттєвих для розвитку особистості індивідуально-психологічних характеристик, визначення характеру взаємозв'язку між названими характеристиками і педагогічними діями захисту.
У першому підрозділі „Організаційна процедура і впровадження психодіагностичного комплексу” визначено змістовність діагностичного компоненту через реалізацію програми констатувального експерименту дослідження, яка включає завдання та психодіагностичний комплекс (методи, методику, психодіагностичний інструментарій) і базується на положеннях щодо процесу формування особистості дитини в її взаємозв'язку із соціумом (Л.С.Виготський, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв та ін.).
На підставі матеріалів допоміжних пошукових досліджень, власного психолого-педагогічного досвіду, а також висновків провідних психологів-фахівців з цієї проблематики (Л.І.Божович, С.О.Бєлічева, Н.Ю.Максимова, Н.М.Толстих та ін.) було виділено комплекс показників, які характеризують соціальну занедбаність, як соціально-психологічне явище, у двох вимірах: зовнішні (динамічні) форми прояву соціальної занедбаності і внутрішні (змістовні) психологічні параметри особистості в ситуації соціальної занедбаності. Психодіагностичний комплекс було запропоновано з урахуванням особливостей вікових категорій дітей і підлітків (табл.1).
У другому підрозділі „Умови психолого-педагогічного захисту соціально занедбаних дітей і підлітків в загальноосвітніх закладах” наведені результати вивчення первинних умов психолого-педагогічного захисту особистості соціально занедбаних дітей і підлітків у контексті їх психологічної захищеності. Питання цілеспрямованого формування професійної готовності практичних психологів та педагогів до психолого-педагогічного захисту соціально занедбаних дітей і підлітків є не досить актуальними в педагогічній практиці. Вивчення первинних умов психолого-педагогічного захисту проводилось за допомогою авторської методики оцінного ставлення на 3 рівнях психолого-педагогічної готовності до роботи: загально педагогічному, професійному й особистісному. Нами були визначено 5 складових кожного рівня. Умови психолого-педагогічного захисту розглядалися як охоронно-захисні механізми, що становлять основу будь-якої психолого-педагогічної дії в освітньому, сімейному та суспільному середовищі (О.Ф.Бондаренко, В.А.Семиченко, Н.В.Чепелєва).
Оцінювання проводилось у три етапи: формування групи педагогів; проведення бесід, дискусій на курсах підвищення кваліфікації; цільове анкетування психолого-педагогічних кадрів (410 спеціалістів). За результатами дослідження жодна з вибірок респондентів не забезпечувала необхідного рівня готовності до роботи з даною групою дітей і підлітків. Було виявлено, що тільки 34,5% психологів цікавилися даною проблемою і усвідомлювали важливість і значущість ролі педагога у створенні необхідних цілеспрямованих психологічних впливів, 71,1% не володіли конкретними прийомами роботи із соціально занедбаними дітьми і підлітками та їх сім'ями. Класні керівники переважно орієнтувалися на загальні завдання навчання і виховання, а не на індивідуальні особливості кожної дитини. Вивчення особливостей професійної діяльності практичного психолога і педагога підтвердило наукові концепції останніх часів про їх недостатній рівень, зокрема, мотиваційно-смислової готовності спеціалістів до роботи із соціально занедбаними дітьми і підлітками (В.Г.Панок, В.А.Семиченко, Н.В.Чепелєва,Т.М.Щербакова).
Таблиця 1
Психодіагностичний блок вивчення особистості підлітка
в ситуації соціальної занедбаності
Показники соціальної занедбаності | Психодіагностичний інструментарій |
Діагностичні
прояви | 3овнішні (динамічні) соціально-психологічні форми прояву соціальної занедбаності:
Соціальні відхилення: бродяжництво, правопорушення, наркоманія, алкоголізм, аморальна поведінка та ін.
Несприятливий стан здоров’я.
Відсутність позитивних психологічних впливів педагогічного середовища.
Специфічний характер статусу дитини в умовах вулиці: бездоглядність, безпритульність, криміналізація.
Неблагополучна сім’я, несприятливий емоційний клімат в сім'ї. |
Спостереження.
Експертні оцінки педагогів.
Карта рівня прояву показників соціальної занедбаності.
Анкети оцінного ставлення.
Аналіз історії життя, опитування.
Методика Е.Шефера. |
Рівень прояву показників соціальної занедбаності.
Рівень прояву психолого-педагогічної захищеності.
Адаптованість в соціумі.
Відношення до навчання.
Тип батьківських установок на виховання. |
Внутрішні (змістовні) психологічні параметри особистості в ситуації соціальної занедбаності:
Шкільна дезадаптація.
Високий рівень особистісної тривожності.
Деформація ціннісних орієнтацій та соціальних настановлень.
Акцентуації характеру.
Спілкування на основі кримінальних інтересів.
Делінквентна система цінностей.
Девіантність.
Деформація суб’єкт-суб’єктних стосунків (вчителі, батьки) та міжособистісних взаємин (друзі, однолітки, діти протилежної статі).
Низький рівень сформованості етичних уявлень та життєвих цілій.
Низький рівень соціально-психологічної адаптованості.
|
Тест Т.Філліпса -
шкільної тривожності
Тест для виявлення акцентуацій характеру К.Шмішека.
Тест „Незакінчені речення”.
Тест К.Роджерса і Р.Даймонда. |
Рівень тривожності
Адаптованість в соціумі, відношення до навчання.
Акцентуації характеру.
Відносини: сім’я – діти, діти-однолітки, друзі, діти протилежної статі.
Рівень соціально-психологічної адаптованості. |
У третьому підрозділі „Психологічні параметри нормалізації розвитку особистості соціально занедбаних дітей і підлітків” було визначено комплекс показників соціальної занедбаності за допомогою експертної оцінки педагогів (карти рівня вияву показників), анкетування та тестування дітей і підлітків.
Формування групи експертів (297 педагогів і психологів) здійснено за такими критеріями: наявність відповідної педагогічної освіти (загально-педагогічна), стаж роботи не менше трьох років, рівень контакту з дитиною (довготривалий). Це забезпечило надійність і повноту експертної інформації, можливість її перевірки, статистичну стійкість. Було визначені 3 групи дітей і підлітків певного рівня соціальної занедбаності (всього 350 дітей). До першої групи ввійшли діти (22які відносно недовго перебували в несприятливих умовах життєдіяльності, у них був виявлений низький рівень соціальної занедбаності. Друга велика група – це діти і підлітки (70середнього рівня. Діти та підлітки (8з повною бездоглядністю відзначались переважно високим рівнем соціальної занедбаності, що зумовлено тривалим (іноді – з народження) перебуванням в умовах несприятливого середовища. За ґендерними ознаками найбільш представлену групу соціально занедбаних дітей та підлітків складають хлопці. За віковою приналежністю найбільш ризикованим для посилення ситуації соціальної занедбаності являється підлітковий вік. Психодіагностика за допомогою тестів допомогла визначити і розширити значущі психологічні параметри, які пов'язані із соціальною занедбаністю. Вони є сукупністю соціально-моральних установок особистості, її індивідуально-психологічних особливостей та соціально-психологічних передумов розвитку особистості.
У третьому розділі „Експериментальна перевірка і впровадження системи психолого-педагогічного захисту соціально занедбаних дітей і підлітків” розкрито зміст і методику моделювання професійно-методичного і практичного компонентів моделі, проаналізовані результати експериментальної перевірки ефективності розробленої системи психолого-педагогічного захисту соціально занедбаних дітей і підлітків через дослідницьку процедуру формувального експерименту.
У першому підрозділі „ Впровадження комплексної поетапної програми психолого-педагогічного захисту особистості соціально занедбаних дітей і підлітків” запропоновано програму і методику проведення формувального експерименту, в якому брали участь 56 підлітків однієї вікової групи (13-14 років), і 317 педагогів, що були учасниками констатувального експерименту. Представлено програму захисту особистості дитини в ситуації соціальної занедбаності як послідовну реалізацію психодіагностичного, професійно-методичного і практичного компонентів концептуальної моделі кожним фахівцем, який має відношення до соціально занедбаної дитини. Змістовно це втілено за допомогою психодіагностичного комплексу, спецкурсів підвищення кваліфікації й авторського модульного курсу „До берегів нового життя” (табл. 2).
Розробка індивідуальних програм захисту здійснювалася за схемою: визначення бажаних результатів – виокремлення їх детермінантів – вибір шляхів формування - добір конкретних методів психолого-педагогічного впливу.
У процесі роботи передбачалося формування необхідних якостей особистості, настановних конструктів (поваги до інших, усвідомлення необхідності протистояти зовнішньому тиску, системи знань і умінь інтер- та інтрапсихічного плану) і подолання неадекватних станів та емоційних реакцій.
Таблиця 2
У другому підрозділі „Оцінка результативності системи психолого-педагогічного захисту соціально занедбаних дітей і підлітків” представлено результати втілення програми і методики в умовах формувального експерименту. Деякі перераховані якості особистості соціально занедбаних підлітків нам не вдалося розвинути або зменшити за час формувального експерименту в оптимальному об'ємі (ми визначились для деяких дітей у більш тривалому часі захисту), але вони, в цілому, значно відрізняються від показників підлітків тих закладів, де не впроваджувалася система (табл.3). За час експерименту в контрольних групах відбулися кількісні зміни: 2 учня покинули загальноосвітню школу за причиною шкільної неуспішності, і 3 вихованця, скоїв злочин, були відправлені із дитячого будинку до соціально-реабілітаційних закладів.
Таблиця 3
Показники рівня соціально-психологічної адаптації до і після формувального експерименту |
Експериментальні групи | Контрольні групи | I гр. (%) шк. | III гр.( %) д/б №1 | II гр. (%) шк. | I V гр. ( %) д/б №2 | До 18 ч. | Після 18 ч. | До 10 ч. | Після 10 ч. | До 18 ч. | Після 16 ч. | До 10 ч. | Після 7 ч. | Адаптивність | 5,6 | 66,7 | 10 | 80 | 11,1 | 12,5 | 0 | 28,6 | Прийняття себе | 16,7 | 77,8 | 20 | 60 | 11,1 | 12,5 | 30 | 28,6 | Прийняття інших | 22,2 | 100 | 20 | 80 | 16,7 | 18,8 | 30 | 42,9 | Емоційний комфорт | 11,1 | 55,6 | 0 | 90 | 5,6 | 6,3 | 0 | 0 | Внутрішній контроль | 22,2 | 88,9 | 30 | 90 | 16,7 | 12,5 | 40 | 42,9 | Домінування | 94,4 | 94,4 | 100 | 100 | 94,4 | 93,8 | 100 | 100 | Показник t | 4,603 | 4,246 | 1,392 | 1,495 | Статистична значущість (p) | 0,01 | 0,01 | 0,2 | 0,2 |
Індивідуальні програми дозволили достовірно поліпшити значення показників особистісної тривожності, рівня домагань і самооцінки, міжособистісних взаємин. Зіставлення змін, що відбулися на особистісному рівні у соціально занедбаних дітей і підлітків, показує їх більшу інтенсивність в експериментальній групі учнів загальноосвітніх шкіл, ніж дитячих будинків. Було виявлено, що підлітки шкіл в ході реалізації індивідуальних програм здатні більш активно формувати навички соціального контролю, відпрацьовувати систему соціального спілкування в контінуумі „лідерство-підкорення”, мати більш високі адаптивні здібності. Що стосується підлітків дитячих будинків, то вони продемонстрували більш низькі можливості регуляції власної поведінки, що ускладнювалося фрустрацією однієї з базових потреб – потреби у досягненні успіху. Це відзначено і в результаті факторизації діагностичних даних: саме вихованці дитячих будинків знаходилися на полюсі зовнішньої регуляції поведінки, тоді як дані учнів шкіл групувалися поблизу полюса внутрішньої регуляції.
Програма формування готовності фахівців до здійснення заходів із психолого-педагогічного захисту занедбаних дітей і підлітків втілювалася впродовж навчального року в контексті спецкурсів, консультацій і мала позитивні результати на професійному та особистісному рівнях (табл. 4). Отримані дані підтвердили необхідність застосування спеціальної програми підготовки психологів і педагогів до роботи із соціально занедбаними дітьми і підлітками.
Таблиця 4
Особливості ставлення фахівців до роботи із
соціально занедбаними дітьми і підлітками
Категорії педагогів | Кількість |
Середовище | Середня готовність випробовуваних, які дали позитивні відповіді (в %) в своїх категоріях
Загально педагогічний рівень | Професійний рівень | Особистісний рівень
до | після | до | після | до | після
Практичні психологи шкіл, дитячих будинків | 63 |
Освітнє | 7,6 | 15,2 | 34,5 | 100 | 36,2 | 100
Сімейне | 6,3 | 12,6 | 28,9 | 100 | 50,4 | 100
Вуличне | 3,5 | 10,5 | 5,7 | 95,2 | 26,5 | 84,1
Класні керівники, вихователі | 254 |
Освітнє | 5,0 | 25,0 | 11,8 | 49,8 | 7,9 | 92,1
Сімейне | 29,4 | 29,4 | 5,8 | 100 | 4,5 | 79,1
Вуличне | 3,8 | 47,2 | 6,7 | 13,4 | 1,7 | 43,7
Отже, запропонована система організації психолого-педагогічного захисту соціально занедбаних дітей і підлітків підготовленими фахівцями, виявилася достатньо ефективною. Отримані результати переконують – лише цілеспрямовано створюючи внутрішнє та зовнішнє захисне поле дитини, ми зможемо забезпечити реальний психолого-педагогічний захист численної категорії соціально занедбаних дітей і підлітків.
Узагальнення результатів дисертаційного дослідження підтвердило гіпотезу про те, що система психолого-педагогічного захисту соціально занедбаних дітей і підлітків значною мірою забезпечує відповідну спеціальну підготовку практичних психологів, соціальних педагогів, вихователів до роботи і сприяє успішній адаптації дітей в суспільстві, і дало підстави зробити загальні висновки:
1. Теоретичний аналіз наукових підходів та наявний стан науково-методичного забезпечення проблеми психолого-педагогічного захисту зумовлюють
необхідність побудови нової моделі діяльності фахівців освіти для роботи із соціально занедбаними дітьми і підлітками. Дослідження показало, що соціальна занедбаність є наслідком, з одного боку, недостатньої роботи з педагогічно занедбаними дітьми, а з іншого, відсутністю системи роботи з неблагополучними сім'ями. У зв'язку з цим росте потреба в поверненні цих дітей у суспільство через переорієнтацію їх соціальних установок, відновлення соціального статусу за рахунок включення в нові позитивно орієнтовані відносини і види діяльності в педагогічно організованому середовищі.
2. У дисертації розроблена і експериментально перевірена концептуальна модель системи психолого-педагогічного захисту дітей і підлітків в ситуації соціальної занедбаності. Модель інтегрує такі основні компоненти, як власно концептуальний (теоретичне уявлення про психолого-педагогічний захист дітей і підлітків в ситуації соціальної занедбаності, проектування і впровадження підходів і принципів); діагностичний (визначення проблеми і її комплексна діагностика); практичний (комплексна поетапна програма психологічної реадаптації дитини: когнітивні, емоційно-вольові й поведінкові методи корекції і реабілітації, техніки ауторелаксації і саморегуляції, психотерапевтичні методики); професійно-методичний (актуалізація здібностей особистості фахівців до роботи з соціально занедбаними дітьми і підлітками через упровадження певної системи підвищення кваліфікації психолого-педагогічних кадрів).
3. За допомогою спеціального психодіагностичного інструментарію доведено, що соціальна занедбаність дітей і підлітків – це стадія їх соціальної дезадаптації з глибокою деформацією змістовної і функціональної сторони процесу соціалізації; що психологічні параметри соціально занедбаних дітей і підлітків зумовлені їх віковими та психологічними особливостями і відображають специфічну ситуацію їх особистісного розвитку (неблагополучна сім'я, особисті втрати, недосконалість виховних програм освітніх і соціально-педагогічних закладів). Вони об'єктивно і суб’єктивно (добровільно чи примусово) потрапляють у зону реального або потенційного ризику, включаються у специфічну субкультуру, яка не сприймає загальнолюдські цінності, а тому втрачають моральні цінності і соціальні орієнтири.
4. Система психолого-педагогічного захисту розуміється нами як комплекс психолого-педагогічних методів створення нової позиції і дій педагога і психолога, спрямованих не тільки на дитину, але і на середовище її життєдіяльності. Виконання комплексної поетапної програми стосовно кожної дитини сприяє позитивній динаміці щодо зниження рівня прояву показників соціальної занедбаності, підвищення рівня соціально-психологічної адаптації, покращення соціальних умінь і навичок, поліпшення значення показників особистісної тривожності, міжособистісних відношень. З меншою інтенсивністю за вказаний термін наголошувалася позитивна динаміка показників вольової сфери й акцентуації характеру. В цілому це визначило необхідність індивідуального, особистісно орієнтованого підходу до кожної дитини відносно змісту програм, їх терміну і більш повного розвитку якостей психологічної структури особистості.
5. У ході дослідження підтверджено наявність певної суперечності між необхідністю здійснення заходів психолого-педагогічного захисту соціально занедбаних дітей і підлітків і недостатнім рівнем підготовки спеціалістів цієї галузі. Програма підготовки і відбору практичних психологів передбачає урахування чотирьох взаємопов’язаних аспектів: 1) побудови теоретичної моделі спеціаліста, що включає розробку стандартів, вимог до особистості і діяльності психолога-практика; 2) оцінки первинних умов захисту; 3) розробки змісту навчання і розвитку психологів-практиків; 4) розв’язання проблем власного професійного самовизначення спеціалістів (проблеми професійної самоідентифікації). З метою усунення цього протиріччя нами були розроблені і впроваджені програми спецкурсів, проведені методичні семінари, підготовлені методичні рекомендації.
Звичайно, дослідження не вичерпує всіх аспектів досліджуваної проблеми. Подальші вивчення передбачають з’ясування психологічного змісту і методів ресоціалізації соціально занедбаних дітей і підлітків в їх основних сферах життєдіяльності: в сім'ї, школі, на вулиці; розробку методичного забезпечення роботи шкільної психологічної служби і впровадження професійних алгоритмів розвитку психологічної готовності педагогів до роботи з цією категорією дітей і підлітків.
Основний зміст дисертації відображено у 22 наукових публікаціях автора:
1. Бессонова Т.І. Методи практичної психокорекції – обов'язковий ланцюг у системі психолого-педагогічного захисту соціально занедбаних дітей і підлітків // Педагогіка і психологія професійної освіти, 2002. – № 6. – С. 310–315.
2. Бессонова Т.І. Психологічний феномен соціальної занедбаності дитинства // Неперервна професійна освіта: теорія і практика, 2003. – Вип. 3–4. – С. 221–227.
3. Бессонова Т.І. Соціально-психологічні особливості соціально занедбаних дітей та середовища їх життєдіяльності // Психологія: Зб. наук. праць. – К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2004. – Вип. 23. – С. 114–122.
4. Бессонова Т.І. Психологічні особливості соціально занедбаних дітей та підлітків // Проблеми загальної та педагогічної психології: Зб. наук. пр. Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. Максименко С.Д. – К., 2004. – Т. VI, вип.1. – С. 29–36.
5. Бессонова Т.І. Організація підготовки практичних психологів до впровадження системи психолого-педагогічного захисту соціально занедбаних дітей і підлітків // Педагогіка і психологія професійної освіти: Науково-методичний
