Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

Білуха Тамара Іванівна

УДК 159.923.2: 159.964

Розвиток особистості майбутнього психолога-практика
засобами корекційно-виховного

Спеціальність 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Івано-Франківськ – 2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: | доктор психологічних наук, професор,

дійсний член АПН України

Яценко Тамара Семенівна,

Кримський гуманітарний університет, м. Ялта,

професор кафедри психології

Офіційні опоненти: | доктор психологічних наук, професор

Савчин Мирослав Васильович

Дрогобицький державний педагогічний університет,

завідувач кафедри психології

кандидат психологічних наук, доцент

Шулдик Галина Олексіївна,

Уманський державний педагогічний університет

Провідна установа: |

Слов’янський державний педагогічний університет
імені В. Г. Короленка, кафедра психології

Захист відбудеться “24” жовтня 2006 року об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 20.051.04 Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника за адресою: 76025, м. Івано-Франківськ, вул. Т. Шевченка, .

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника за адресою: 76025,  м. Івано-Франківськ,
 вул. Т. Шевченка, 79.

Автореферат розіслано “22” вересня 2006 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради М. Д. Белей

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Сучасні тенденції розвитку України, демократизація суспільства ставлять перед вітчизняними психологією та педагогікою нові завдання, одним із яких є якісна підготовка висококваліфікованих психологів-практиків. Згідно з Указом Президента України „Про основні напрями реформування вищої освіти в Україні”, Законом України „Про вищу освіту”, Державною національною програмою „Освіта” („Україна ХХІ століття”), стратегічним завданням реформування освіти є гуманістичне її спрямування, що реалізується, зокрема, через впровадження у навчально-виховний процес сучасних психолого-педагогічних технологій. Як відомо, до головних вимог Болонського процесу, рівноправним учасником якого нещодавно стала й Україна, належить якість підготовки фахівців як умова інтеграції у світовий освітній простір. Особливої ваги при цьому набуває практична психологія, яка уможливлює професійне становлення на засадах особистісного розвитку в процесі навчання та виховання.

Система підготовки спеціалістів у галузі практичної психології потребує вдосконалення. Професійна підготовка майбутніх практичних психологів не може обмежуватися лише оволодінням спеціальними знаннями, уміннями, навичками. У процесі виконання професійних функцій фахівець реалізує себе як особистість. Низький рівень особистісної підготовки психологів-практиків до виконання професійних обов’язків не дозволяє значній частині випускників психологічних факультетів реалізувати свій творчий потенціал, ускладнює процес досягнення високого рівня професійної майстерності.

Проблему розвитку особистісного потенціалу фахівця досліджували такі українські педагоги й психологи, як Г. О. Балл, Ж. П. Вірна, С. У. Гончаренко, І. А. Зязюн, З. С. Карпенко, С. Д. Максименко, В. О. Моляко,
Л. Е. Орбан-Лембрик, М. І. Пірен, В. В. Рибалка, В. А. Семіченко, С. О. Сисоєва, Т. С. Яценко та ін.

Специфіка практичної психології потребує, як відомо, відповідного змісту, форм та методів підготовки психологів-практиків. Аналіз науково-психологічної літератури засвідчує, що проблема фахової підготовки психологів-практиків зводиться не лише до набуття ними професійно значущих якостей, а й потребує застосування адекватних та ефективних шляхів їх формування.

Недостатньо дослідженою в контексті професійної підготовки майбутніх психологів-практиків залишається проблема інтеграції фахової підготовки й виховної роботи. Інтеграція проявляється в тому, щоб виховний захід не лише відповідав високим критеріям психологічної організації, а й ніс у собі психокорекційний ефект, що цілісно обумовлює його корекційно-виховний вплив. Тому дисертаційне дослідження було спрямоване на виявлення взаємозв’язків виховного та психокорекційного процесів, що потребувало окреслення виховних аспектів психоаналізу та врахування здобутків глибинної психології. Вирішення означеної проблеми сприяє удосконаленню професійної підготовки майбутніх психологів-практиків з урахуванням необхідності розуміння ними глибинно-психологічних механізмів психіки.

Таким чином, актуальність дисертаційного дослідження обумовлена проблемою підвищення рівня фахової підготовки психологів-практиків у вищих навчальних закладах.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень кафедри практичної психології Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (номер держреєстрації 23452 U 264) та плану НДР Академії педагогічних наук України з напряму “Науково-методичне забезпечення національної системи психологічних служб”, “Теоретико-методологічні засади групової психокорекції”. Тему дисертації затверджено вченою радою Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (протокол № 1 від 28 серпня 2003 року) й узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 3 від 29 березня 2005 року).

Об’єктом дослідження виступає процес професійної підготовки майбутніх психологів-практиків на психологічних факультетах ВНЗ.

Предметом дослідження є розвиток особистості майбутнього психолога-практика в процесі фахової підготовки за умов інтеграції корекційних та виховних впливів.

Мета роботи полягає у виявленні особливостей розвитку особистості майбутнього психолога в процесі використання засобів корекційно-виховного впливу.

Концептуальні ідеї дослідження. Дослідження ґрунтується на ідеї взаємодії та синтезу теоретичних і практичних знань у процесі професійної підготовки майбутніх психологів-практиків засобами групової психокорекції за методом активного соціально-психологічного навчання (АСПН) та інтегрованої з ним виховної творчості викладачів. В основу концепції дослідження покладено: психодинамічну теорію; положення про функційні особливості несвідомого в його єдності зі свідомою сферою; цілісне розуміння психіки суб’єкта в її суперечливо-динамічних характеристиках.

Провідна ідея дослідження полягає в тому, що інтенсифікація розвитку особистості психолога-практика як передумова його професійного становлення може бути здійснена шляхом використання в системі фахової підготовки комплексу корекційно-виховних засобів.

В основу дослідження покладено припущення, що впровадження в професійну підготовку психологів-практиків на психологічних факультетах ВНЗ комплексу психодинамічно зорієнтованих корекційно-виховних засобів сприяє розвитку особистості майбутнього фахівця як передумови ефективності його професійної діяльності.

Останнє може конкретизуватися у наступних положеннях:

а) ефективність використання комплексу виховних засобів пов’язана із професійним рівнем забезпечення психокорекційних курсів глибинно-психологічного спрямування, яким є АСПН;

б) ефективність використання засобів корекційно-виховного впливу визначається мірою актуалізації творчого потенціалу студентів, чому сприяють учбові курси АСПН.

Реалізація поставленої мети та доведення гіпотез дослідження передбачають вирішення таких завдань:

1. Обґрунтувати теоретичні та методичні засади реалізації корекційно-виховних засобів, які сприяють розвитку особистості майбутніх психологів-практиків.

2. З’ясувати спільні й відмінні характеристики процесів виховання та психокорекції.

3. Розкрити виховні резерви психоаналізу та глибинної психокорекції (за методом АСПН).

4. Дослідити психокорекційні аспекти виховних засобів у підготовці майбутніх психологів-практиків.

5. Визначити ефективність корекційно-виховного впливу на розвиток особистості майбутніх психологів-практиків.

Методологічну і теоретичну основу дослідження становлять: принципи детермінізму та системності (П. К. Анохін, А. В. Брушлінський, А. В. Фурман та ін.); положення про запровадження неперервної освіти в Україні (В. П. Андрющенко, С. У. Гончаренко, І. А. Зязюн, Н. Г. Ничкало, С. О. Сисоєва та ін.); методологія системного підходу до розуміння особистості (І. Ф. Бурлачук, С. Д. Максименко, В. В. Рибалка, С. Л. Рубінштейн, В. А. Семіченко та ін.); твердження про особистість як активний субєкт діяльності (К. О. Абульханова-Славська, Г. С. Костюк, О. М. Леонтьєв, С. Д. Максименко, С. Л. Рубінштейн, М. В. Савчин, В. О. Татенко); інструментарій особистісно-орієнтованого підходу в галузі практичної психології (Г. О. Балл, О. Ф. Бондаренко, М. Й. Боришевський, Ж. П. Вірна, І. А. Зязюн, Н. В. Чепелєва та ін.); наукові праці, присвячені основам ефективної психологічної та педагогічної підготовки психологів-практиків (Н. І. Пов’якель, В. П. Потапова, Т. С. Яценко та ін.); системно-цілісний підхід до розуміння особистості (З. С. Карпенко, Г. С. Костюк, С. Д. Максименко, Т. М. Титаренко, А. В. Фурман, Т. С. Яценко та ін.); положення про зв’язок свідомої та несвідомої сфер психіки (Н. Ф. Каліна, З. Фрейд, К. Ґ. Юнг, Т. С. Яценко та ін.); науковий підхід до розуміння структури та функційних особливостей несвідомої сфери психіки суб’єкта (В. Ф. Бассін, С. Леклер, А. Менегетті, А. Фрейд, З. Фрейд, К. Хорні, К. Юнґ, Т. С. Яценко та ін.); урахування законів інтеграції теорії пізнання і психокорекційної практики в реалізації психодинамічного підходу (О. О. Бодальов, Г. О. Ковальов, Л. А. Петровська, Т. С. Яценко); положення щодо особистісної психокорекції психологів у процесі їхньої професійної підготовки (О. Ф. Бондаренко, З. О. Кісарчук, В. Г. Панок, А. В. Фурман, Н. Ф. Шевченко, Т. С. Яценко та ін.); принципи гуманістичного підходу до психокорекції (А. Маслоу, К. Роджерс, Е. Фромм, Т. С. Яценко та ін.); положення психодинамічної теорії з орієнтацією на глибинно-психологічні рівні пізнання цілісного феномену психіки (наукова школа Т. С. Яценко: О. Г. Солодухова, С. М. Аврамченко, О. Г. Біла, Н. В. Дмитерко, М. П. Зажирко, Б. Б. Іваненко, О. А. Коновалова, А. Е. Мелоян, І. М. Сергієнко, П. В. Теслюк, І. В. Євтушенко).

Методи дослідження. Тема дисертаційного дослідження обумовлює застосування таких теоретичних методів: вивчення та аналіз науково-психологічної та педагогічної літератури; аналіз наукових підходів до проблеми виховання, психокорекції, розвитку особистості; систематизація теоретичних здобутків щодо особливостей підготовки майбутнього психолога-практика; синтез і узагальнення теоретичних та практичних знань. Використано емпіричні методи дослідження: включене спостереження; метод АСПН, зокрема, психоаналіз комплексу тематичних малюнків, психокорекція із застосуванням предметної моделі та ін. Аналіз результативності комплексу корекційно-виховних заходів на психологічному факультеті здійснено за допомогою методу математичної статистики (комп’ютерна програма Statistica for Windows v. 6.0”).

Емпірична база. Дослідження виконано на базі Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького. В експерименті взяло участь (протягом усіх років підготовки роботи) 96 студентів психологічного факультету та слухачів факультету перепідготовки кадрів за спеціальністю “Практична психологія”. Перевірка результатів дисертаційного дослідження здійснена в Кримському гуманітарному університеті (м. Ялта), Слов’янському державному педагогічному університеті імені В. Г. Короленка. Відповідно до поставлених завдань дослідження проводилося в три етапи (пошуковий, дослідний, узагальнюючий) упродовж 2001-2006 рр.

Наукова новизна й теоретичне значення роботи полягає у тому, що:

- вперше в центр уваги наукового дослідження поставлено проблему: фахової підготовки майбутніх психологів-практиків у ВНЗ шляхом інтеграції комплексу виховних засобів з корекційними, що сприяє розвитку особистості майбутнього психолога-практика; необхідності впровадження в процес підготовки психологів-практиків психодинамічних засад комплексу корекційно-виховних засобів, що інтегруються з психокорекційним курсом; виявлення виховних аспектів корекційно-аналітичних впливів; розкриття інструментально-методичних засад реалізації комплексу корекційно-виховних засобів та їхніх впливів у форматі АСПН;

- доповнено та розширено уявлення про: категорію професійного становлення майбутніх психологів-практиків; фактори професійно-особистісного розвитку майбутніх практичних психологів в умовах інтеграції корекційних і виховних впливів; взаємозв’язки між виховним та психокорекційним процесами; чинники ефективності застосування комплексу корекційно-виховних засобів, які сприяють особистісному становленню майбутнього психолога-практика як необхідної передумови його фахової підготовки;

- набуло подальшого розвитку знання про можливості використання у професійній підготовці психологів-практиків виховних засобів в умовах ВНЗ, що посилює корекційний потенціал впливу на особистість майбутнього фахівця.

Практичне значення роботи полягає в зорієнтованості дисертаційного дослідження на вдосконалення практичних аспектів підготовки майбутніх психологів шляхом інтеграції корекційних і виховних аспектів їх навчання. Результати дисертаційного дослідження переконують у необхідності широкого застосування комплексу корекційно-виховних засобів в процесі фахової підготовки студентів-психологів. Розроблений та презентований у додатках комплекс таких засобів може надати практичну допомогу викладачам-психологам в процесі вдосконалення ними професійної підготовки майбутніх психологів-практиків.

Надійність і вірогідність отриманих результатів дослідження забезпечується обґрунтованістю методологічних та теоретичних положень; використанням комплексу методів, які мають глибинно-психологічну та практичну орієнтацію відповідно до мети й завдань дослідження; системним кількісно-якісним аналізом емпіричного матеріалу, отриманого в процесі роботи груп АСПН та впровадження засобів корекційно-виховного впливу на розвиток особистості майбутнього психолога-практика.

На захист виносяться такі основні положення:

1. Упровадження на психологічних факультетах ВНЗ комплексу засобів корекційно-виховного впливу сприяє гармонійному розвитку особистості майбутніх психологів-практиків, що є важливою передумовою ефективності їх практичної діяльності.

2. Корекція та виховання мають як спільні, так і комплементарні характеристики, які й обумовлюють можливості їх інтеграції.

3. Психокорекційні курси в єдності з комплексом виховних засобів актуалізують спонтанну творчість студентів психологічних факультетів та сприяють їх професійно-особистісному становленню.

Апробація результатів дослідження.

Основні результати дослідження висвітлено й обговорено на: Міжнародній науково-практичній конференції “Нові педагогічні технології з проблем гуманізації та демократизації навчально-виховного процесу в освітніх закладах” (Черкаси, 1998); V Всеукраїнській конференції “Актуальні проблеми природничих та гуманітарних наук у дослідженнях студентської молоді” (Черкаси, 2003); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми практичної психології” (Херсон, 2004); VII Міжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта – 2004” (Дніпропетровськ, 2004);
VIII Міжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта – 2005” (Дніпропетровськ, 2005); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми практичної психології” (Херсон, 2005); ІІІ Ірпінських міжнародних науково-педагогічних читаннях “Проблеми гуманізації навчання та виховання у вищому закладі освіти” (Ірпінь, 2005); науково-практичному семінарі “Методичні та теоретичні засади практичної психології” (Черкаси, 2005); семінарі-практикумі “Теоретичні та методичні засади практичної психології” (Ялта, 2005), а також на засіданнях кафедри практичної психології Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, Кримського гуманітарного університету (м. Ялта) та Слов’янського державного педагогічного університету імені В. Г. Короленка.

Упровадження результатів дослідження. Основні висновки та рекомендації дослідження впроваджено в процес підготовки
психологів-практиків Черкаського національного університету
імені Богдана Хмельницького (довідка № 956/01-11 від 23 травня 2006 року), Уманського державного педагогічного університету ім. Павла Тичини (довідка № 18 від 07 вересня 2005 року), Кримського гуманітарного університету
(м. Ялта) (довідка № 36-2 від 14 квітня 2006 року), Університету “Львівський Ставропігіон” (довідка № 23 від 10 лютого 2006 року), Московського державного університету ім. М. В. Ломоносова (довідка № 33-8 від 20 лютого 2006 року), у розробку галузевого стандарту вищої освіти Міністерства освіти і науки України, зокрема освітньо-кваліфікаційної характеристики “бакалавр” зі спеціальності 6.010100 “Практична психологія” (довідка № 25-03 від 18 лютого 2003 року). Упровадження здобутків дослідження здійснювалося шляхом: публікацій у фахових наукових періодичних виданнях, збірниках праць; розробки та читання лекційних курсів з проблем професійної підготовки майбутнього психолога, психології виховної діяльності, розвитку психологічної служби в системі освіти, основ психологічного консультування, психології управління; проведення спеціальних семінарів та виступів на семінарах психолого-педагогічних працівників різних категорій у вищеназваних містах України, а також проведення практичних та лабораторних занять для студентів психологічних факультетів і слухачів факультету підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів зі спеціальності “Практична психологія” в системі педагогічної освіти; підготовки семінарів для заступників директорів з виховної роботи навчально-освітніх закладів, класних керівників, педагогів-організаторів та працівників соціальних служб.

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи відображено у 21 публікації. З них – 12 у фахових наукових виданнях, унесених до списку, затвердженого ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, 3 розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел, семи додатків, що охоплюють 37 рисунків, 66 фотозображень, два фраґменти стенограми психокорекційного процесу. Дисертаційний текст містить 1 графік, 1 схему, 4 таблиці, 6 діаграм. Обсяг основного тексту дисертаційного дослідження становить 155 сторінок, додатків – 158 сторінок. Список використаних джерел включає 511 найменувань, серед яких 41 – іноземними мовами.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, окреслено об’єкт, предмет, визначено мету й завдання наукового пошуку, сформульовано гіпотези, викладено базові методологічні та теоретичні положення, з’ясовано наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, подано відомості про апробацію результатів дослідження та структуру дисертаційної роботи.

У першому розділі – “Професійно-особистісне становлення практичного психолога в контексті психолого-педагогічної освіти” – головну увагу зосереджено на розгляді теорій професійного розвитку особистості, фахової підготовки практичного психолога як складової його професійного становлення, а також на з’ясуванні загальних характеристик професійно-особистісних якостей майбутнього психолога-практика. Розділ присвячено теоретичному аналізу філософсько-психологічних концепцій виховання, феномену педагогічного впливу у вітчизняних педагого-психологічних дослідженнях, співвіднесеності активного соціально-психологічного навчання з особистісно-орієнтованими освітніми технологіями.

Науково-теоретичне дослідження теорій професійного розвитку особистості в зарубіжній психології дозволяє виокремити основні їх напрями: 1) диференційно-діагностичний (Г. Боген, Г. Мюнстенберг, Ф. Парсонс);
2) психодинамічний, або психоаналітичний (А. Адлер, Є. Бордін, У. Мозер, Е. Роу, З. Фрейд,); 3) теорії рішень (Г. Рис, Д. Тідеман, Х. Томе); 4) теорії розвитку (Ш. Блер, Е. Гінцберг, У. Джейн, Д. Сьюпер, Е. Шпрангер);
5) типологічний (Дж. Холланд).

Аналіз літератури з проблеми професійно-особистісного становлення практичного психолога засвідчує увагу дослідників до категорії професійного становлення як складової процесу професійного розвитку особистості. Б. Г. Ананьєв, Є. М. Іванова, Є. Клімов, З. Оруджев та ін. трактують цю категорію як довготривалий, цілісний, багатоплановий динамічний процес становлення професіоналізму. Акцент робиться на проблемі розвитку й на аналізі особистісних властивостей професіонала. Учені зазначають, що професійне становлення особистості є процесом індивідуальним і проявляється через індивідуальну своєрідність і взаємозв’язки властивостей, що входять до структури особистості професіонала, специфіку, стилі, способи взаємодії з оточенням у процесі професійної діяльності. Д. Сьюпер, Т. В. Кудрявцев, З. Оруджев, Є. І. Іванова, Є. Клімов та ін. окреслюють спільні положення, характерні для процесу професійного становлення, а саме: відтворення динаміки процесу становлення професіонала на різних етапах розвитку; виокреслення періоду професійної підготовки як одного з етапів формування особистості; визначення об’єктивних критеріїв і суб’єктивних факторів послідовності й зміни етапів професійного становлення.

Аналіз літературних джерел з теми дослідження засвідчує, що українські учені (С. Д. Максименко, Н. Г. Ничкало, В. В. Рибалка, С. О. Сисоєва та ін.) досліджували не лише проблему розробки описово-нормативних аспектів особистісного розвитку й діяльності фахівця, на основі яких формувалися вимоги щодо змісту його професійної підготовки (професіографічний підхід), а й питанням професійної свідомості та самоусвідомлення майбутнього фахівця, тобто його цінностями, особливостями мислення, рефлексією. Різноманітність професійно важливих якостей особистості майбутнього психолога-практика, представлених у дослідженнях вітчизняних науковців (Г. С. Абрамової, О. Ф. Бондаренка, Л. Ф. Бурлачука, Ж. П. Вірної, З. С. Карпенко, В. П. Москальця, Л. Е. Орбан-Лембрик, В. Г. Панка, Н. І. Пов’якель, Н. В. Чепелєвої, Н. Ф. Шевченко, Т. С. Яценко та ін.), указує на їхню значущість у сфері професійної діяльності.

Філософсько-психологічні концепції виховання відбивають різні погляди дослідників (В. Джемс, Л. Кольберг, А. Маслоу, К. Роджерс, Б. Скіннер, Дж. Уотсон, В. Штерн) на чинники, які визначають особливості виховання особистості. Серед них виокремлюють спадковість та соціальні умови. Загалом цим концепціям властива варіативність визначення чинників, які окреслюються як рушійна сила розвитку особистості.

Аналіз наукових джерел українських психологів (С. В. Балея, Г. С. Костюка, С. Д. Максименка, Т. М. Титаренко та ін.) з проблеми розвитку особистості дозволяє констатувати єдність поглядів щодо природи її рушійних сил, вікових етапів розвитку, провідної ролі навчання й виховання як факторів розвитку особистості. Однак залишається малодослідженим питання інтеграції виховного впливу на особистість з наданням їй корекційної допомоги.

У реферованому розділі показано спільність організаційних засад системи виховання А. С. Макаренка та АСПН, що опосередковано вказує на досягнення психокорекцією виховних ефектів. Виховний потенціал АСПН присутній уже в принципах організації групової психокорекції, у спрямуванні процесу такого навчання на отримання рефлексивних знань, пов’язаних із самопізнанням суб’єкта та глибинним аналізом власного та групового матеріалу.

Механізми змін та самозмін в процесі корекції та виховання мають спільні риси. Це засвідчує порівняльний аналіз виховної системи А. С. Макаренка (теорія вибуху) та глибинно-психологічних механізмів психокорекції: позитивної дезінтеграції та вторинної інтеграції. У дисертаційному дослідженні доведено універсальність дії вищевказаних механізмів у творчій діяльності студентів, яка активізується процесом реалізації комплексу корекційно-виховних заходів.

АСПН відповідає критеріям сучасних освітніх технологій, гармонійно поєднуючи в собі психолого-педагогічні аспекти впливу на особу з глибинно-психологічним пізнанням її психіки. Суттєвою відмінністю методу АСПН від особистісно орієнтованих освітніх технологій є: умови організації групового процесу; врахування індивідуальної неповторності особистості; феноменологічний підхід до психіки суб’єкта в єдності свідомих та несвідомих її аспектів; спроможність надавати індивідуалізовану допомогу учасникам такого навчання. Зазвичай освітні технології акцентують увагу на відповідності процесу навчання стандартизованим процедурам, натомість в АСПН інструментарій може віднаходитися (створюватись) у самому процесі. АСПН ґрунтується на психодинамічній теорії, яка чітко регламентує умови здійснення психокорекційного впливу на особу. Пояснювальний тезаурус психодинамічної теорії включає такі феномени: особистісна проблематика, внутрішні суперечності, механізми та ефекти психологічних захистів, критерії відкоригованості особи. Практика АСПН, що постала на психодинамічних засадах, базується на спонтанності та невимушеності поведінки, а керівник групи користується конкретним інструментарієм роботи відповідно до індивідуальних проявів особистісної проблеми суб’єкта. Феноменологічний підхід, який притаманний глибинно-психологічній психокорекції за методом АСПН, дозволяє забезпечити пізнання індивідуальної неповторності психіки суб’єкта та розкрити внутрішні суперечності, що знаходить вираз в розбіжності логіки свідомого та логіки несвідомого, рефлексія яких сприяє внутрішній гармонізації особистості. У розділі висвітлено також напрям корекційної педагогіки.

Другий розділ – “Дисфункції особистості та їх долання засобами корекційно-виховного впливу” – присвячено дослідженню особливостей психосоціального розвитку особистості у взаємозв’язку із завданнями виховання та концепції психоаналітичної педагогіки. Представлено глибинно-психологічні витоки дисфункцій особистості та регресивні тенденції психіки майбутніх психологів-практиків, які підлягають корекції у процесі АСПН. Особливості діагностики та психокорекції регресивних виявів висвітлено на матеріалі психоаналізу комплексу тематичних малюнків.

Огляд літератури з проблеми виховання у світлі психоаналітичного напряму виявив дослідницький інтерес психоаналітиків до проблеми виховання та їх спроби інтегрувати психоаналіз і виховання, що знайшло своє відображення в концепції психоаналітичної педагогіки. Так, у психоаналізі виховання трактувалось як процес ослаблення принципу задоволення й до заміщення його принципом реальності з урахуванням механізмів формування психіки, розкриття динаміки внутрішнього світу особи з її емоційними особливостями. При цьому наголошувалося на доцільності проходження психоаналізу педагогами, учителями, батьками як необхідної передумови забезпечення сприятливого мікроклімату виховання.

Розвиток особистості в межах психоаналітичної парадигми розглядається дослідниками як становлення свідомості людини під впливом процесу дозрівання, оточення або особистого досвіду. При цьому наголошується, що психічний розвиток суб’єкта задається динамікою взаємозв’язків між усвідомлюваними й неусвідомлюваними аспектами його психіки. У класичному психоаналізі розвиток психіки та особистісне зростання трактуються як диференціація Его – свідомості та самосвідомості, а також як процес становлення стійкої мережі взаємовідносин Его з оточенням.

Аналіз наукової літератури дає підстави стверджувати, що дисфункції особистості проявляються в процесі взаємодії з оточенням, спричиняючи деструктивну поведінку суб’єкта в процесі спілкування. Деструктивні тенденції психіки суб’єкта, до яких належать регресивні прояви, задаються енергією мортідо, домінування якої на рівні спілкування породжує руйнацію взаємин з оточенням, дистанціювання від нього, агресивні та регресивні прояви, блокування почуттєвої сфери тощо. Вивчення феномену регресії виявило малодослідженість питання про місце регресивних проявів суб’єкта в цілісній системі його психіки та їх обумовленості базовими й ситуативними захистами. З погляду психодинамічної теорії можна стверджувати, що регресивні прояви детермінуються глибинно-психологічними тенденціями, які, завдяки захистам, інтегруються зі свідомою активністю суб’єкта, тому залишаються для нього непомітними, приховано впливаючи на поведінку. Обтяженість регресивними проявами є неприпустимою для професії практичного психолога.

Регресивні тенденції психіки піддаються глибинно-психологічному пізнанню в групах АСПН та значною мірою нівелюються корекційно-виховними засобами. Рефлексія регресивних проявів у поведінці на основі глибинно-психологічного пізнання сприяє прогресивним особистісним змінам суб’єкта. Метод психоаналізу комплексу тематичних малюнків дозволяє пізнавати регресивні тенденції та особистісні дисфункції суб’єкта.

Виявлення системних характеристик психіки майбутнього практичного психолога засобами психокорекції за методом АСПН сприяє розширенню самоусвідомлення через здобуття рефлексивних знань, що позитивно позначається на подальшій активності студентів у корекційно-виховній діяльності й забезпечує психокорекційний ефект засобів виховання. Набуття рефлексивних знань сприяє розкриттю творчого потенціалу, відкриває доступ до пізнання та реалізації власних можливостей, формує відкритість до нового досвіду, нівелює страхи та бар’єри на шляху самореалізації. Тим самим каталізується особистісний розвиток майбутнього фахівця.

У третьому розділі – “Психолого-педагогічні умови становлення особистості майбутнього практичного психолога корекційно-виховними засобами” – дослідницьку увагу зосереджено на: взаємозв’язку психокорекції і виховання; виховних аспектах психоаналізу та глибинно-психологічної корекції; особистісних змінах майбутнього психолога в корекційно-виховному процесі; організації корекційно-виховних засобів, спрямованих на розвиток особистості майбутнього практичного психолога.

Психокорекція та виховання зорієнтовані на розвиток особистості, що оптимізує процес спілкування. Особливістю психокорекції є те, що вона стосується усталених характеристик психіки суб’єкта, тому більше спрямована на дорослих, що узгоджується з поняттями “довиховання”, “перевиховання”. Якщо виховання полягає в цілеспрямованому формуючому впливові на вихованця, то психокорекція лише звернена до особистості без прямих впливів, пов’язаних із проектуванням наперед визначених змін. При психокорекції передбачається опосередкований вплив на особу шляхом виявлення інфантильних детермінант деструкцій (регресій) поведінки.

Аналіз психоаналітичної літератури дозволив окреслити виховні аспекти психоаналізу, що представлено в одному з параграфів розділу. Зокрема тут зазначається, що психокорекція поєднується з психоаналізом у тому, що важливим є “перевиховання” особи в напрямку до звільнення від особистісних проблем і наближення до власної сутності шляхом саморефлексії, самопізнання, розвитку соціально-перцептивного інтелекту. За допомогою психоаналітика індивід актуалізує свій інтелектуальний потенціал і виявляє інтерес до себе як до людини загалом, а не до окремої соціальної ролі, яку доводиться виконувати.

У розділі подано аналіз проведення виховних заходів на психологічному факультеті, які поєднуються з психокорекційною метою. Було встановлено, що виховні заходи сприяють творчій самореалізації студентів, розвитку креативності, самостійності; покращується їх навчальна діяльність та формуються нові перспективи в напрямку самопізнання, самокорекції і професійного самовдосконалення. Виховні заходи дозволяють студентам узагальнити психокорекційний досвід у вигляді творчих програм факультетських свят, тим самим поглибити розуміння власної особистості й професійних цілей.

На матеріалах здійсненого емпіричного дослідження динаміки особистісних змін у студентів першого – п’ятого курсів денної форми навчання психологічного факультету (96 осіб) упродовж 2002–2006 рр. у розділі проаналізовано результати психокорекції майбутніх психологів у поєднанні із застосуванням виховних засобів. В основу емпіричного дослідження покладено методи спостереження, самоспостереження та опитування (анкетування) студентів.

Результати дослідження динаміки розвитку особистісних властивостей майбутніх фахівців вказують на наявність тенденції до розширення аспекту самопізнання та поглиблення самоусвідомлення, що сприяє реалізації особистісного потенціалу й свідчить про гармонізацію професійно-особистісного становлення майбутніх психологів-практиків засобами корекційно-виховного впливу.

Проаналізовано результати лонгітюдного дослідження особистісних властивостей, рівня самоусвідомлення, характеру міжособистісних стосунків студентів-психологів за методикою “Особистісний диференціал”. У табл.1 наведено показники факторів оцінки, сили й активності 96 студентів психологічного факультету денної форми навчання. Результати тестових обстежень експериментальної та контрольної груп, які проводилися на першому, третьому та п’ятому курсах навчання достовірно відрізняються (р<0,05). У табл.1 наводяться середні значення отриманих даних та показано достовірність відмінностей, обчислених за допомогою критерію Вілкоксона.

Таблиця 1

Показники факторів оцінки, сили та активності у обстежуваних першого, третього і п’ятого курсів психологічного факультету,
які брали участь у дослідженнях

Обстежувані | Фактори

Оцінка | Сила | Активність

Активні | Інші | Активні | Інші | Активні | Інші

Вступники | 3,91±0,10 | 3,84±0,09 | 3,43±0,11 | 3,56±0,10 | 3,72±0,13 | 3,12±0,14

1 курс | 4,92±0,07

* | 4,82±0,12

* | 4,42±0,10

* | 4,15±0,14

* | 4,67±0,15

*4,36±0,12

*

3 курс | 5,81±0,07

*$4,92±0,10

*4,86±0,08

*$4,30±0,08

*4,66±0,10

* | 4,44±0,07

*

5 курс | 6,27±0,07

*@# | 5,02±0,07

*5,05±0,07

*@# | 4,37±0,09

* | 4,92±0,07

*@# | 4,56±0,08

*

Примітка: достовірність різниць обстежуваних * - р<0,05 між вступниками та відповідним курсом, $ - р<0,05 між 1 та 3 курсами, @ - р<0,05 між 1 та 5 курсами, # - р<0,05 між 3 та 5 курсами.

Результати проведеного емпіричного дослідження дають змогу констатувати, що проходження студентами психологічного факультету цілісного курсу глибинної психокорекції за методом АСПН та їх участь у виховних заходах, котрі мали психокорекційне спрямування, упродовж усього навчального періоду сприяє розвитку особистісних характеристик майбутніх фахівців у напрямі розширення самопізнання та самоусвідомлення. Показниками розвитку особистості майбутніх психологів-практиків засобами корекційно-виховного впливу є: розвиток креативності та реалізація творчого потенціалу, розвиток рефлексії, сенситивності, зниження тривожності, мортідних тенденцій, прогресивна переорієнтація установок, здатність до партнерських стосунків, самовдосконалення, набуття самототожності, оптимізація спілкування, розвиток соціально-перцептивного інтелекту.

У дослідженні доведено, що лише за умови інтеграції традиційної системи навчання з вихованням та психокорекцією можлива самоактуалізація та особистісний розвиток майбутніх психологів-практиків. Реалізація комплексу корекційно-виховних засобів впливу в поєднанні з творчою діяльністю студентів сприяє гармонійному розвитку професійно важливих особистісних властивостей майбутнього практичного психолога.

Одержані результати дослідження засвідчили їх узгодженість з поставленими в дисертації задачами та теоретичним припущенням і дозволили зробити загальні висновки.

ВИСНОВКИ

1. Аналіз наукових джерел з проблеми психокорекції та виховного впливу на особистість засвідчує грунтовне висвітлення цих феноменів вітчизняними й зарубіжними дослідниками. Разом з тим, є підстави констатувати, що поза увагою науковців залишається проблема поєднання виховання й психокорекції в аспекті розвитку особистості майбутніх психологів-практиків, що сприяло б більш повній їх самореалізації в процесі підготовки до фахової діяльності. Крім того, виявлено різнобічність підходів науковців щодо виокремлення професійно-важливих рис особистості майбутніх фахівців у галузі практичної психології, як і те, що спільним для досліджень є недостатність уваги щодо інтеграційних процесів виховання та психокорекції, котра активно розвивається в останні роки. Залишається також недостатньо висвітленим питання взаємозв’язків між цими феноменами, що й визначило актуальність теми дисертаційного дослідження.

2. В результаті аналізу наукової літератури виокремлено істотні характеристики виховання та психокорекції, які сприяють особистісному зростанню майбутнього фахівця – психолога-практика. І виховання, і психокорекція є специфічним впливом на психіку суб’єкта, спрямованим на адаптацію до соціуму з метою самостановлення й самореалізації особи. Специфіка психокорекції полягає в тому, що вона більшою мірою стосується усталених характеристик психіки суб’єкта і є доцільною в роботі з контингентом дорослих, стимулює “довиховання” й “перевиховання”. Виховання передбачає пластичність психіки, яка властива дитячому періоду розвитку особистості. Якщо психокорекція здійснює опосередкований вплив на суб’єкта і пов’язана з його когнітивним потенціалом, то виховання – це внесення прямих поправок у процес становлення особистості.

3. Концептуальна інтеграція ідей психоаналітичної педагогіки і теорії виховання підводить до розгляду виховання як процесу спонукання суб’єкта до подолання принципу задоволення й заміщення його принципом реальності. Психоаналіз наголошує на необхідності вивчення педагогами й батьками глибинних механізмів формування психіки дітей, розкриття внутрішнього світу дитини з її емоційними особливостями, а також на необхідності проходження педагогами й батьками психоаналізу як важливої передумови ефективності виховного впливу.

4. Психокорекційний метод АСПН, розроблений академіком АПН України Т. С. Яценко у межах психодинамічного підходу, має як спільні ознаки з освітніми технологіями, так і відмінні, а саме: врахування індивідуальної неповторності психіки суб’єкта в єдності свідомих і несвідомих її аспектів; здатність глибинної психокорекції надавати індивідуалізовану допомогу учасникам навчання; робота з “плинним” матеріалом в ситуації “тут і зараз” та ін. Натомість освітнім технологіям властиве акцентування уваги на забезпеченні стандартизованого підходу до формування й розвитку особистості, відсутність постановки проблеми самореалізації та глибинно-психологічного пізнання внутрішніх бар’єрів.

5. Проведене дослідження доводить, що професійно-особистісне становлення майбутнього психолога-практика ускладнюють регресивні тенденції психіки, які піддаються глибинно-психологічній корекції засобами АСПН. Розвиток рефлексії в процесі глибинно-психологічного пізнання викликає прогресивні особистісні зміни суб’єкта як передумови його фахового становлення. Виховні аспекти АСПН забезпечуються принципами групової роботи (щирість, відкритість, активність, спонтанність, “тут і зараз”, конфіденційність, безоцінність, відсутність критики, взаємодія на рівні “людина–людина” та ін.) та груповою динамікою в напрямку до інтеграції групи. За таких умов створюється специфічна атмосфера психологічної захищеності, яка сприяє не лише глибинно-психологічному пізнанню, а й корекції характерологічних рис учасників, зміні уявлень про інших людей у розумінні доброзичливого ставлення до них.

6. Взаємозв’язок психокорекції та виховання, який забезпечувався відповідними корекційно-виховними засобами, зорієнтований на гармонізацію розвитку особистості і слугує її творчій самореалізації, оптимізації спілкування. Зокрема, виховні заходи “Тиждень першокурсника”, “Міс психологічного факультету”, “Новорічний бал-маскарад”, “Від сесії до сесії” та ін. зінтегровані з психокорекцією в аспекті реалізації принципів відкритості, спонтанності, щирості, завдяки чому створюється підґрунтя для максимального розкриття творчого потенціалу, формується гуманістична спрямованість особистості, самостійність, доброзичливість, ораторські вміння. Використання корекційно-виховних засобів на психологічному факультеті є необхідною передумовою фахової підготовки психологів-практиків і відповідає вимозі відкорегованості майбутнього психолога-практика за критеріями відкритості новому досвіду, нівелювання мортідно-регресивних тенденцій, глибинного осягнення власної особистості.

Перспективи подальших досліджень цієї проблеми ми вбачаємо у конкретизації взаємозв’язку глибинно-психологічної корекції з процесом “довиховання” дорослої людини; виявленні впливу особистої проблематики дорослих (батьків, вихователів, педагогів) на процес виховання дітей; розробці нових прийомів та засобів корекційно-виховного впливу на особистість майбутнього психолога-практика.

Основний зміст дослідження відображено в таких публікаціях:

1. Білуха Т. І. З досвіду роботи районної психологічної служби // Вісник ХДПУ ім. Г. С. Сковороди. Серія: Психологія. – Харків: ХДПУ, 2001.– Вип.6. – С. 18–22.

2. Білуха Т. Феномен регресії у контексті підготовки психолога-практика // Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / За ред. С. Д. Максименка. – К., 2004. – Т. VI. – Вип. 7.– С. 33–42.

3. Білуха Т. Проблеми професійної підготовки психолога-практика // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. – Чернівці: Рута, 2004. – Вип. 221: Педагогіка та психологія. – С. 5–11.

4. Білуха Т. І. Вплив виховної роботи на розвиток особистості майбутнього психолога-практика у процесі професійної підготовки // Науковий часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова. Серія 12, Психологічні науки: Зб. наукових праць. – К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2005. – №5 (29). – С. 201–206.

5. Білуха Т. І. Оптимізація психічного здоров’я майбутніх психологів-практиків засобами виховної роботи // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету ім. Т. Г. Шевченка. Серія, Психологічні науки: Збірник наукових праць: У 3 т. – Чернігів: ЧДПУ, 2005. – Вип. 31 – Т. 1. – С. 31–36.

6. Білуха Т. Дослідження регресивних тенденцій психологів-практиків у контексті професійної підготовки // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. – Івано-Франківськ: Плай, 2005. – Вип. 10. – Ч. 1. – С. 111–118.

7. Білуха Т. До питання про розвиток особистісних та професійних якостей практичного психолога // Педагогічний процес: теорія і практика: Збірник наукових праць. – К.: П/П “ЕКМО”, 2005. – Вип. 1. – С. 284–292.

8. Білуха Т. Виховна робота як чинник професійного становлення майбутнього психолога-практика на психологічному факультеті // Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / За ред. С. Д. Максименка. – К., 2005. – Т. VIІ. – Вип.6.– С. 29–36.

9. Білуха Т. Співвіднесеність активного соціально-психологічного навчання з освітніми технологіями // Науковий часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова. Серія 12, Психологічні науки: Зб. наукових праць. – К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2005. – №8 (32). – С. 133–138.

10. Білуха Т. Виховна робота як чинник профілактики психічного здоров’я майбутніх психологів-практиків у процесі їх професійної підготовки // Науковий часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова. Серія, Психологічні науки: Зб. наукових праць. – К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2005. – №9 (33). – С. 216–223.

11. Білуха Т. Метод активного соціально-психологічного навчання у контексті сучасних освітніх технологій // Педагогічний процес: теорія і практика: Збірник наукових праць. – К.: Міленіум, 2006. – Вип. 1. – С. 208–220.

12. Білуха Т. І. Проблема індивідуально-особистісних змін майбутнього психолога-практика у процесі активного соціально-психологічного навчання // Проблема сучасної педагогічної освіти. – Серія: Педагогіка і психологія – Ялта, 2006. – Вип. 9. – Ч. 1. – С. 18–24.

13. Аврамченко С. М., Білуха Т. І., Лисенко О. М., Теслюк П. В. Академік АПН України Яценко Тамара Семенівна: науково-творчий шлях 1972–2002. – Черкаси: Черкаський державний університет ім. Б. Хмельницького, 2002. – 103 с.

14. Білуха Т. І. Організація впровадження принципу психологізації виховного процесу в школі // Нові педагогічні технології з проблем гуманізації та демократизації навчально-виховного процесу в освітніх закладах: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (Черкаси, 27–28 січня 1998р.) – Черкаси: ЧОІПОПП, 1998. – С. 206–208.

15. Гончар О. Л., Білуха Т. І. Особистісні якості студента-керівника сектору психологічного факультету // Актуальні проблеми природничих та гуманітарних наук у дослідженнях студентської молоді. Матеріали V Всеукраїнської конференції (Черкаси, 22–23 травня 2003р.) – Черкаси: ЧДУ ім. Б. Хмельницького, 2003. – С. 216.

16. Лисиченко Н. С., Білуха Т. І. Вплив творчості на розвиток особистості // Актуальні проблеми природничих та гуманітарних наук у дослідженнях студентської молоді: Матеріали V Всеукраїнської конференції (Черкаси, 22–23 травня 2003р.) – Черкаси: ЧДУ ім. Б Хмельницького, 2003. – С. 237.

17. Білуха Т. І. Психоаналіз сновидінь як метод пізнання несвідомого // Наука і освіта 2004: Матеріали VІІ Міжнародної науково-практичної конференції. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – Т. 28: Психологія. – С. 8–9.

18. Білуха Т. І. Особливості пізнання несвідомої сфери психіки суб’єкта методом тлумачення сновидінь // Актуальні проблеми практичної психології: Зб. наукових праць. – Херсон: Персей, 2004. – С. 34–35.

19. Білуха Т. І. Взаємозв’язок психокорекції та виховання в практичній психології // Актуальні проблеми практичної психології: Збірник наукових праць. – Херсон: Персей, 2005. – С. 15–17.

20. Білуха Т. І. Об’єктивація регресивних тенденцій майбутніх психологів-практиків у здійсненні професійної підготовки // Наука і освіта-2005: Матеріали VIII Міжнародної науково-практичної конференції. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. – Т. 52: Психологія. – С. 47–49.

21. Білуха Т. І. Виховна робота у контексті розвитку особистості майбутнього психолога-практика // Проблеми гуманізації навчання та виховання у вищому закладі освіти: Матеріали третіх Ірпінських міжнародних науково-педагогічних читань. – Ірпінь: Національна академія ДСП України, 2005. – С. 421–424.

Анотації

Білуха Т. І. Розвиток особистості майбутнього психолога-практика засобами корекційно-виховного впливу. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія. – Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника. – Івано-Франківськ, 2006.

Дисертацію присвячено проблемі вдосконалення фахової підготовки психологів-практиків засобами корекційно-виховного впливу.

У роботі розкрито взаємозв’язки між виховним і психокорекційним процесами фахового становлення майбутнього спеціаліста в галузі практичної психології. Встановлено роль психокорекційного фактору, який забезпечують виховні засоби в процесі професійної підготовки майбутніх психологів. Розширено уявлення про особливості застосування виховних засобів, зінтегрованих із психокорекційними курсами у вищому навчальному закладі.

Доведено, що розвитку особистості майбутнього психолога-практика сприяє впровадження у підготовку фахівців з вищою освітою засобів корекційно-виховного впливу, які мають психодинамічні засади. Для розвитку системи виховних засобів психокорекційного спрямування необхідно забезпечити в професійній підготовці викладання психокорекційних курсів глибинно-психологічного спрямування. Експериментально доведено ефективність використання засобів, котрі поєднують корекційний та виховний аспекти. Обґрунтовано, що поєднання психокорекційного підходу та спонтанної творчості студентів