ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

Базуріна Валентина Михайлівна

УДК 374.7 (410.1)

ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ

ІНОЗЕМНИХ МОВ У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ

13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Житомир-2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті педагогіки Академії педагогічних наук України, м.Київ.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент

Редько Валерій Григорович,

Інститут педагогіки Академії педагогічних наук України, завідувач лабораторії навчання іноземних мов

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Жуковський Василь Миколайович,

Національний університет “Острозька академія” МОН України, проректор з навчально-виховної роботи;

кандидат педагогічних наук

Овчарук Оксана Василівна,

Інститут засобів навчання АПН України, м.Київ, завідувач Інформаційно-аналітичним центром педагогічних інновацій.

Провідна установа: Вінницький державний педагогічний

університет імені Михайла Коцюбинського,

кафедра педагогіки,

Міністерство освіти і науки України, м.Вінниця.

Захист дисертації відбудеться 17 січня 2006 р. об 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К .053.01 у Житомирському державному університеті імені Івана Франка за адресою: 10008, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 40, 2-й поверх, конференц-зал.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Житомирського державного університету імені Івана Франка за адресою: 10008, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 40.

Автореферат розісланий 16 грудня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Н.А. Сейко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і доцільність дослідження. Шлях європейської та світової інтеграції, обраний Україною, зумовлює необхідність інтенсивних змін у політичному, економічному й соціальному житті нашої держави. Саме тому в останнє десятиліття модернізація освітньої галузі спрямовується на досягнення рівня кращих світових стандартів. Значним поступом стала поява стратегічного документа – Національної доктрини розвитку освіти, – яка відображає орієнтацію українського суспільства на новий тип гуманістично-інноваційної освіти, її конкурентноздатності в європейському та світовому просторах, виховання професійно мобільного молодого покоління, здатного здійснювати особистісний духовно-світоглядний вибір.

Підготовці вчителів належить особливе місце серед пріоритетних завдань сучасної освіти, оскільки вчитель був, є і залишається головною дійовою особою, покликаною реалізувати її цілі. Професійна підготовка вчителя еволюціонувала разом зі змінами в цілепокладанні навчання й виховання, в головних підходах до професійних характеристик і фахових якостей педагога. Сучасна підготовка вчителя відбувається в контексті розвитку системи неперервної освіти в Україні.

Державна програма “Вчитель”, прийнята в Україні в 1997 році, передбачає вивчення, узагальнення та впровадження позитивного світового досвіду підготовки вчителів, у тому числі й іноземних мов. Це сприятиме інтеграції нашої держави в загальноєвропейський освітній простір згідно з вимогами Болонської декларації.

Українськими вченими накопичено значний досвід використання здобутків зарубіжної професійної педагогіки (Н. В. Абашкіна, Г. Л. Алексевич, А. М. Алексюк, Г. С. Єгоров, В. М. Жуковський, І. П. Задорожна, Ю. В. Кіщенко, О. П. Ков'язіна, Н. М. Лавриченко, Л. М. Латун, М. П. Лещенко, О. І. Локшина, Б. Ф. Мельниченко, Є. А. Москаленко, О. В. Овчарук, А. В. Парінов, О. В. Плахотник, Л. П. Пуховська, О. Б. Рибак, Г. В. Степенко, І. Г. Тараненко, І. Г. Фольварочний, Л. О. Хомич, Н. П. Яцишин та ін.). У 70-80-х рр. ХХ ст. з’явилися дослідження системи педагогічної освіти у високорозвинутих країнах світу (Г. Г. Агапова, Ю. А. Алфьоров, Г. А. Андреєва, Є. Ю. Бетяєва, Н. М. Воскресенська, Л. А. Запорова, Є. Б. Лисова, Т. Г. Мойсеєнко, О. Г. Полупанова, Л. Г. Писарєва, М. А. Соколов, С. П. Титович та ін.). В останні роки в Україні активізувалися пошуки вітчизняних учених у галузі зарубіжної теорії та практики професійної підготовки вчителів. Сферою цих досліджень охоплені провідні напрями сучасної реформи вищої педагогічної освіти в Англії (А. В. Парінов), проблема педагогічної майстерності вчителя в теорії та практиці педагогічної освіти США (Р. М. Роман), професійно-педагогічна підготовка вчителів у Великій Британії (Н. П. Яцишин), формування професійної майстерності вчителя в системі педагогічної освіти Англії та Уельсу (Ю. В. Кіщенко) тощо.

Проте дещо поза увагою науковців залишається досвід, набутий окремими зарубіжними країнами у підготовці вчителів іноземних мов. На наш погляд, підготовка цих фахівців набуває особливого значення з огляду на розширення міжнародних контактів України, розвиток міжкультурного спілкування, необхідність зростання професійної компетентності педагогів у контексті діалогу культур тощо.

У звґязку з цим вартим уваги є досвід Великої Британії з її багатовіковими традиціями професійної підготовки вчителів, з кількох причин: у цій країні велика увага надається добору вступників на педагогічні спеціальності; запроваджено обов’язкове тестування на професійну придатність; введено ознайомлювальну педагогічну практику протягом перших двох тижнів навчання в університетах і коледжах; організовано навчальне стажування у країнах, мову яких опановують майбутні вчителі іноземних мов; навчання здійснюється за т‘юторською системою. Здобутком британської системи педагогічної освіти є також її післядипломний рівень.

Відсутність у вітчизняній педагогічній науці досліджень, присвячених вивченню досвіду Великої Британії у підготовці майбутніх учителів іноземних мов у системі неперервної педагогічної освіти з урахуванням загальноєвропейських тенденцій, у тому числі Загальноєвропейських Рекомендацій з мовної освіти в контексті утворення єдиного освітнього простору, зумовила вибір теми нашого дослідження: "Професійна підготовка майбутніх учителів іноземних мов у Великій Британії".

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи Інституту педагогіки АПН України в процесі розробки теми "Тенденції розвитку змісту загальної освіти в зарубіжній школі" (державний обліковий номер 02.02.00000.5; державний реєстраційний номер 0198U007853). Тему дисертації узгоджено в Раді з координації досліджень у галузі педагогіки і психології АПН України (протокол №6 від 17.06.2003).

Об'єкт дослідження – професійна підготовка вчителів іноземних мов для середніх шкіл Великої Британії.

Предмет дослідження – зміст, форми і методи підготовки вчителів іноземних мов для середніх шкіл Великої Британії.

Мета дослідження – здійснити цілісний науковий аналіз досвіду професійної підготовки вчителів іноземних мов для середніх шкіл Британії; виявити структуру, особливості й провідні тенденції розвитку британської системи підготовки фахівців цього профілю.

Відповідно до мети визначені такі завдання дослідження:

1.

2.

3.

4.

Методи дослідження. З метою розв’язання визначених завдань та реалізації мети дослідження нами було використано такі взаємодоповнюючі методи, як: теоретичні – аналіз (порівняльний і статистичний) і синтез; абстрагування і конкретизація; класифікація і систематизація даних, узагальнення, аналіз психолого-педагогічної літератури й документів. Ці методи дали можливість окреслити категорійно-понятійний апарат дослідження, його теоретичні засади, а також проаналізувати структуру та зміст підготовки вчителів іноземних мов у Британії. Емпіричний метод застосовано під час збирання та накопичення інформації з теми дослідження, зокрема під час вивчення навчальних планів і програм вищих навчальних закладів Великої Британії, які готують майбутніх учителів іноземних мов. Компаративний метод дав змогу зіставити й проаналізувати досвід Великої Британії та України з досліджуваної проблеми.

Методологічну основу дослідження склали філософські положення про зумовленість мети, змісту освіти суспільними потребами й запитами; загальнонаукові положення теорії пізнання про єдність теорії і практики, загального й особливого; ідея неперервної професійної освіти; основні принципи гуманізації освіти; логіко-гносеологічний та синергетичний підходи до аналізу освітніх явищ.

Основні джерела дослідження – закони України й офіційні підзаконні акти: Державна національна програма “Освіта (Україна ХХІ століття)”, Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті; Закони України “Про освіту”, “Про вищу освіту”; документи і матеріали ЮНЕСКО і Ради Європи; Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти; документи уряду Великої Британії з питань реформи системи навчання іноземних мов у середніх і вищих навчальних закладах Великої Британії, документи про реформу загальної середньої та вищої педагогічної освіти, навчальні плани і програми базової підготовки майбутніх учителів іноземних мов в університетах і коледжах, матеріали англійської наукової, педагогічної та періодичної преси, звіти та вказівки урядових комісій, Інспекторату Її Величності, офіційні документи Ради Міністрів країни Європейської Спільноти.

Вірогідність та наукова обґрунтованість результатів дисертаційного дослідження забезпечується системним аналізом теоретичного матеріалу, використанням комплексу взаємодоповнюючих методів, що відповідають предмету, меті і завданням роботи, а також адекватним опрацюванням зарубіжних першоджерел з досліджуваної проблеми.

Організація дослідження. Дослідження проводилось у три етапи:–

на першому етапі (1997-1998 рр.) здійснювалося формування й аналіз джерельної бази дослідження, розроблялися методологічні засади та науковий апарат, формувалися базові теоретичні поняття і положення;–

на другому етапі (1999-2001 рр.) продовжувалося вивчення, аналіз та узагальнення джерельної бази дослідження і первинна обробка одержаних результатів дослідження;–

на третьому етапі (2002-2005 рр.) була проведена систематизація та узагальнення особливостей професійної підготовки майбутніх учителів іноземних мов у Великій Британії, розроблялися рекомендації та пропозиції щодо використання британського досвіду в підготовці та перепідготовці вітчизняних фахівців іноземних мов, формувалися загальні висновки та перспективи подальшого вивчення проблеми, апробовувалися основні результати дослідження.

Наукова новизна та теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що:

- вперше в українській педагогічній науці здійснено комплексне дослідження підготовки вчителів іноземних мов у Великій Британії;

- конкретизовано основні напрями, особливості й тенденції процесу професійної підготовки вчителів іноземних мову вищих закладах освіти Британії;

- подальшого розвитку набула характеристика змісту, форм та методів професійної підготовки фахівців з іноземних мов у британській вищій школі.

Практичне значення роботи полягає у можливості використання його результатів для розробки спецкурсів і спецсемінарів у системі підготовки вчителів іноземних мов та підвищення їх кваліфікації; в підготовці менеджерів-краєзнавців, менеджерів освіти. Основні положення та результати дослідження можуть бути використані дослідниками з різних галузей педагогічних знань – теорії та історії педагогіки, філософії освіти, порівняльної педагогіки. Дослідження може бути застосоване при розробці фахової навчально-методичної літератури та навчальних програм, орієнтованих на європейські освітні стандарти.

Особистий внесок здобувача в праці, опублікованій у співавторстві, полягає в узагальненні історичного досвіду Великої Британії в підготовці майбутніх учителів іноземних мов.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні положення і висновки дисертації обговорювалися на засіданнях лабораторії навчання іноземних мов Інституту педагогіки АПН України (1998-2004 рр.), засіданнях кафедри іноземних мов Київського міжрегіонального інституту вдосконалення вчителів імені Б.Грінченка, засіданнях кафедри педагогіки Глухівського державного педагогічного університету (1998-2005 рр.), висвітлювалися на науково-практичній конференції: "Сучасні технології викладання іноземних мов у професійній підготовці фахівців" (Київ, 2000); звітних науково-практичних конференціях викладачів Глухівського державного педагогічного університету, Всеукраїнській науково-практичній конференції “Теоретико-методологічні і методичні засади професійної підготовки майбутнього вчителя-словесника (Глухів, 2005).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладені в 6 наукових публікаціях автора, з них у фахових журналах – 4.

На захист виносяться:

1. Особливості та тенденції професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів іноземних мов Великої Британії.

2. Структура і зміст професійної підготовки майбутніх учителів іноземних мов у Великій Британії.

3. Форми і методи вдосконалення професійної майстерності вчителів іноземних мов у Великій Британії.

4. Рекомендації щодо запровадження у вищій педагогічній освіті України окремих компонентів досвіду професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів іноземних мов у вищих навчальних закладах Великої Британії.

Структура і обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації – 233 сторінки, з них основного тексту – 190 сторінок. У дисертації використано 327 джерел, з яких 155 – англійською та німецькою мовами. Робота містить 20 таблиць на 16 сторінках, 1 додаток на 18 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується вибір теми, її актуальність, наукова новизна, предмет і об’єкт дослідження; визначаються мета дослідження та його завдання; проаналізовано джерельну базу, вказано на практичне і теоретичне значення дисертаційного дослідження, вірогідність результатів, їх апробацію.

У першому розділі – "Основні пріоритети реформування вищої педагогічної освіти у сучасній Великій Британії" – розкриваються особливості підготовки майбутніх учителів іноземних мов у країнах Західної Європи в умовах формування загальноєвропейського освітнього простору, основні положення реформи системи педагогічної освіти у Великій Британії (80-90 рр. ХХ ст.).

Доведено, що потреба в такому реформуванні назріла під впливом зовнішніх факторів – інтеграційних процесів у галузі освіти в Західній Європі, що мали на меті створення єдиного європейського виміру в освіті (European Dimension in Education). Цей процес передбачав зближення систем підготовки вчителів у країнах європейської спільноти з одночасним збереженням і розвитком їхньої національної самобутності. Поворотним пунктом у створенні концепції європейської освіти в межах єдиного освітнього простору стало прийняття Радою Європейського Співтовариства (24.05.1988) та Парламентською Асамблеєю Ради Європи (22.09.1989) спеціальних резолюцій щодо розбудови єдиного європейського простору в освіті. В Європі започатковані й одержали офіційну підтримку дві концепції європейської освіти, які паралельно розвивалися і поширювалися протягом останніх років: концепція Європейського співтовариства та концепція Ради Європи.

Дослідження засвідчило, що впродовж останніх десятиріч у Європі нагромаджено значний досвід лінгвістичних обмінів, який покладено в основу сучасних програм ЕРАЗМУС (1989 р.) та ЛІНГВА (1989 р.), запроваджених у Європейському співтоваристві. Головна їх мета – сприяти розширенню обміну студентами між вищими навчальними закладами країн – членів Європейського співтовариства, стимулюючи різнобічну співпрацю, зокрема шляхом вивчення та активного використання іноземних мов. Враховуючи особливості підготовки вчителя, у межах програми ЕРАЗМУС було запроваджено спеціальну програму НІРОПІД, що об’єднала 120 університетів Західної Європи, в яких здійснюється підготовка педагогічних кадрів для середніх навчальних закладів.

Збалансованість навчальних планів та розробка спільних навчальних програм підготовки вчителів створюють можливість взаємозарахування навчальних курсів у вищих закладах освіти різних країн Європи. У контексті демократичного європейського громадянства будується політика Ради Європи у сфері навчання іноземних мов, які розглядаються як обов’язковий засіб для взаєморозуміння між народами й зміцнення демократичної стабільності. Основоположні складові сучасної мовної політики Ради Європи окреслено у рекомендаціях Комітету № R (98) 6 „Про сучасні мови”, які передбачають формування у кожного європейця навичок спілкування різними мовами. Активну участь у цьому процесі беруть Європейський центр сучасних мов і Відділення сучасних мов, які розробляють європейську платформу навчання іноземних мов. Вагомим доробком Ради Європи в царині мовної освіти стало створення “Порогового рівня” для 24 національних і регіональних мов.

Рада Європи та Європейське співтовариство докладають максимум зусиль для оптимізації вивчення іноземних мов у державах-членах. З цією метою в 1995 році розпочалася реалізація європейської освітньої програми СОКРАТ (перша фаза реалізації – 1995-1999 рр., друга – 2000-2006 рр.). Складовими її є такі напрями навчання: ЛІНГВА – навчання та вивчення мов, КОМЕНІУС – шкільна освіта, ЕРАЗМУС – вища освіта, ГРЮНДТВІГ – освіта дорослих. Програма ЛЕОНАРДО ДА ВІНЧІ зорієнтована на оволодіння іноземною мовою на професійному рівні.

На нашу думку, важливим кроком у вдосконаленні процесу навчання іноземних мов стала спроба Ради Європи запровадити уніфікований та визнаний європейський документ, у якому було б відображено рівень володіння іноземними мовами кожним громадянином європейського континенту. З цією метою було розроблено Європейський мовний портфель – своєрідну базу даних персонального володіння мовними навичками й знаннями будь-яким громадянином обґєднаної Європи.

У дослідженні проаналізовано дві форми підготовки майбутніх учителів іноземних мов у Великій Британії. В обох випадках, як свідчить аналіз змісту освіти, студенти проходять підготовку у вищому навчальному закладі (університеті, інституті тощо) протягом 3-4 років. У першому випадку підготовка включає практичне та теоретичне вивчення основних предметів і триває до 4-х років. Курс практичної підготовки передбачає 12-тижневу педагогічну практику. Студенти, які успішно закінчили всі етапи навчання, отримують ступінь бакалавра педагогіки (Bed = Bachelor of Education). Особлива форма підготовки вчителів іноземних мов у Великій Британії розрахована на студентів, які вже отримали 1-й ступінь – бакалавра мистецтв (Bachelor of Arts) після трьох або чотирьох років навчання в університеті. Ця підготовка передбачає річний курс навчання, після якого вони отримують сертифікат PGCE (post-graduate certificate in education – сертифікат післядипломної освіти). Курс PGCE зосереджує увагу на доцільному поєднанні теоретичного та практичного матеріалу і включає педагогічну практику (15 тижнів).

Доведено, що останнім часом у Великій Британії спостерігається посилення інтересу до вивчення іноземних мов, що, на нашу думку, повґязано із загальноєвропейським розширенням міжнародних звґязків, з одного боку, та намаганням утвердити нові стандарти взаємин між країнами обґєднаної Європи та поза її межами – з іншого.

У школах Великої Британії вивчають французьку, німецьку, іспанську та інші мови; існує три моделі мовної освіти. Відповідно до першої моделі після першої обов’язкової іноземної мови (французької) учням пропонується обирати другу (німецьку, іспанську та ін.). Згідно з другою моделлю школярі можуть обрати першою іноземною мовою не французьку, а будь-яку іншу мову, включаючи мови національних меншин, що населяють Велику Британію. Третя модель передбачає вивчення тільки однієї іноземної мови (не обов’язково французької), якщо школа забезпечена вчителями інших мов з відповідною кваліфікацією. В останні роки дискутуються питання про надання школам права вибору однієї або поєднання кількох моделей і зміну умов вибору другої іноземної мови.

Доведено, що на сучасному етапі розвитку освіти у Великій Британії спостерігаються такі тенденції, що впливають на підготовку вчителів іноземних мов:

1)  

2)  

3)  

4)  

У звґязку з аналізом вказаних тенденцій у дослідженні зроблено висновок про те, що реформування викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах Великої Британії зумовлює необхідність спеціальної підготовки учителів іноземних мов.

У другому розділі дисертаційного дослідження – “Досвід професійної підготовки майбутніх учителів іноземних мов у Великій Британії” – розглянуто методи підготовки майбутніх учителів іноземних мов у вищих закладах освіти, дидактико-методичні принципи побудови змісту навчальних планів і програм, особливості змісту навчальної педагогічної практики як складової частини професійної освіти майбутніх учителів.

Як засвідчив аналіз наукових джерел, поняття “підготовка вчителя” у педагогічній літературі вживається у вузькому і широкому значеннях, а саме: як підготовка майбутнього вчителя у відповідних вищих навчальних закладах, тобто навчання студента (у вузькому значенні); в широкому ж – по-перше, це підготовка студентів до професійної діяльності, по-друге, самоосвіта й саморозвиток вчителя-практика і, по-третє, підвищення його професійної кваліфікації за допомогою відповідних курсів, стажувань тощо.

Майбутніх учителів іноземних мов Британії готують у 65 вищих навчальних закладах: університетах, коледжах та інститутах, а також у межах курсів: Concurrent Courses, які забезпечують одночасно теоретичну і практичну підготовку майбутнього вчителя іноземних мов; Consecutive Courses – однорічних курсів професійно-педагогічної підготовки, розрахованих на осіб, які мають вищу освіту. При цьому тривалість навчання для одержання ступеня бакалавра педагогіки (ВЕd) складає два, три або чотири роки; для одержання сертифіката про проходження післядипломного навчання (РGСЕ) – два роки. Вищі навчальні заклади Великої Британії готують учителів французької, німецької, італійської, іспанської, російської, арабської та китайської мов; найбільш поширеними є французька та німецька мови. Особливістю організації процесу вивчення іноземних мов у Британії є те, що практичний курс викладається асистентами – носіями відповідної мови.

Навчальний план вищих закладів освіти, які готують учителів іноземних мов, складається з предметів суспільно-політичного, загальнокультурного, психолого-педагогічного циклів і педагогічної практики. Протягом навчання майбутні вчителі іноземних мов оволодівають предметами спеціалізації (практичним курсом іноземних мов, практичною та теоретичною фонетикою, граматикою, літературою тощо); особливе місце серед навчальних дисциплін належить методиці викладання іноземних мов, оскільки англійські студенти вивчають цей предмет протягом трьох років. У дослідженні розглядаються типові навчальні плани професійної підготовки майбутніх учителів іноземних мов у трьох вищих навчальних закладах Великої Британії. У роботі проаналізовано модульну програму підготовки майбутніх учителів Лондонського Інституту вищої освіти (Institute of Higher Education). Особливістю її є те, що вона розрахована на чотири роки навчання і складається із 48 модулів, які охоплюють вивчення базових і загальнопедагогічних дисциплін і включають педагогічну практику.

В британській педагогіці реалізується пґять циклів педагогічної освіти (в тому числі для майбутніх учителів іноземних мов) тривалістю два-три роки, а саме:

1-й цикл: здійснюється протягом двох років навчання на старшому етапі середньої школи у вигляді профорієнтаційної роботи, що завершується чотиритижневою педагогічною практикою випускника в початкових класах та наданням характеристики, обов’язкової для вступу до педагогічного навчального закладу;

2-й (перехідний) цикл педагогічної освіти передбачає навчання на педагогічних факультетах політехнічних коледжів і являє собою проміжну ланку між професійною та вищою освітою;

3-й (базовий) цикл триває чотири роки і завершується здобуттям вищої освіти з присудженням ступеня бакалавра;

4-й цикл передбачає здобуття ступеня магістра протягом одного-двох років навчання з обовґязковим складанням іспитів, стажуванням за фахом та виконанням дисертаційного дослідження;

5-й цикл спрямований на підготовку докторів наук, які в майбутньому виконуватимуть науково-дослідницьку або викладацьку роботу у вищій школі.

У розділі розглянуто методи навчання студентів, типові для практики роботи коледжів та університетів. Вивчення наукових та нормативно-правових джерел з проблем педагогічної освіти у Великій Британії дає можливість визначити основні методи навчання майбутніх учителів іноземних мов, а саме: лекційний (Lecture), дискусійний (Discussion), тюторський (Tutor) і так звану “польову роботу” (Field Work або School Experience), тобто педагогічну практику в школі.

У дослідженні доведено, що особливостями використання різних форм і методів навчання у процесі підготовки вчителів іноземних мов у Британії можна вважати такі: визначення семінару як дискусійної форми навчання (переважно в педагогічних коледжах); окреслення лекції не як універсальної, а як рівноправної форми навчання в системі інших; посилення уваги до самостійної роботи студентів під керівництвом тґюторів; тлумачення дискусійного та методу мікровикладання як найпоширеніших методів навчання в педагогічних навчальних закладах (наприклад, на базі відео- чи аудіофрагментів уроків).

На основі аналізу дослідницьких матеріалів сформульовано висновок про те, що педагоги вищих навчальних закладів у Великій Британії виявляють особливий інтерес до семінарської форми групових занять і спрямовують зусилля на підвищення її ефективності. Традиційно семінар – це форма заняття, де студенти спільно обговорюють раніше написану кимсь доповідь. Найбільш специфічною формою навчання стали семінари так званого “ситуативного навчання” (“сlasses studies”), під час яких майбутні педагоги глибоко аналізують окремі проблемні ситуації, які можуть мати місце в їх професійній діяльності. Основними етапами роботи майбутніх учителів на “сlasses studies” є: визначення проблеми; обґрунтування способу її розвґязання; подання додаткових відомостей для вирішення ситуації; передбачення можливих наслідків проблеми. Семінари-ситуації формують у студентів навички та вміння активної самостійної розумової діяльності, забезпечують здатність аналізувати і приймати оптимальні рішення. Вони сприяють виробленню навичок, необхідних майбутнім фахівцям.

Особливе місце у професійній підготовці вчителів іноземних мов у Великій Британії відводиться самостійній роботі студентів. Англійські студенти витрачають на неї приблизно стільки ж часу, скільки сумарно займає прослуховування лекційних курсів, участь у практичних заняттях і т’юторіалах. Основною формою самостійної роботи студентів залишається опрацювання наукових джерел в університетських бібліотеках, де знаходиться оригінальна література, що дозволяє поповнити й розширити знання, отримані на лекціях і практичних заняттях. Крім цього, одним із перспективних напрямів оптимізації процесу навчання у вищій школі є програмоване навчання.

У дослідженні вказано, що невідґємну частину фахової підготовки вчителя іноземних мов у Британії становить навчальна педагогічна практика. Її мета в британських освітніх документах окреслюється як: створення умов для закріплення знань і навичок, необхідних сучасному вчителеві іноземних мов; здобуття практичного досвіду організації та реалізації навчально-виховного процесу в школі. Особливістю навчальної педагогічної практики у Великій Британії є її проведення у вигляді блок-практики та серійної практики. При цьому блок-практика передбачає кілька тижнів професійної діяльності майбутнього вчителя в середньому закладі освіти, натомість серійна – кілька коротких періодів, що змінюються звичайним навчальним процесом у вищому закладі освіти. Протягом блок-практики студенти проводять у школі термін від двох тижнів до одного семестру, з інтервалами для відвідування лекцій у коледжах; серійна ж практика триває один день на тиждень протягом кількох тижнів. Навчальні заклади намагаються комбінувати серійну і блок-практику з метою оптимізації процесу професійної підготовки майбутніх учителів іноземних мов. При цьому педагогічна практика здійснюється у двох основних формах: а) пасивній – вивчення роботи різних освітніх установ, ознайомлення з навчальним процесом, методами проведення виховної роботи, допомога вчителям; б) активній – у вигляді безпосередньої навчально-виховної роботи в школі, що забезпечує тісний зв’язок методики викладання дисциплін спеціалізації з навчальним планом школи.

У третьому розділі – “Підвищення кваліфікації учителів іноземних мов як засіб їхнього професійного вдосконалення” – проаналізовано моделі, форми і методи підвищення кваліфікації вчителів іноземних мов, визначено позитивні елементи досвіду Великої Британії у підготовці вчителів іноземних мов з урахуванням особливостей професійної підготовки цих фахівців в Україні, сформульовано рекомендації щодо втілення позитивного досвіду Великої Британії у процес підготовки вітчизняних учителів іноземних мов.

Дослідження засвідчило, що мета професійної підготовки й підвищення кваліфікації вчителів іноземних мов у Британії реалізується в змісті освіти, розробка якого стала актуальною проблемою для сучасної англійської педагогіки. У звґязку з цим зміст програм курсів підвищення кваліфікації вчителя тісно пов’язаний з метою та змістом програм шкільного навчання і визначається ними. Аналіз британської періодичної і монографічної наукової літератури дає змогу певним чином класифікувати моделі підвищення кваліфікації вчителя, а саме: а) підвищення кваліфікації у формі вивчення та обміну передовим педагогічним досвідом в межах педагогічного колективу школи; б) залучення спеціалістів з університетів, педагогічних коледжів, місцевих органів освіти, учительських центрів; в) взаємообмін новітніми педагогічними досягненнями в ході педагогічних практик.

Початковий рівень моделі неперервного підвищення кваліфікації вчителів називається “It-Inset” (взаємозв’язок початкового та післядипломного рівнів підвищення кваліфікації). Така модель, що не має аналогів у інших країнах світу, окреслена англійським педагогом Л.Тайклом як професійна взаємодія педагогів шкіл та вищих закладів освіти з метою підвищення кваліфікації вчителів під час студентських педагогічних практик.

У дослідженні проаналізовано найбільш поширені форми, що використовуються у процесі підвищення кваліфікації вчителів – традиційні (лекція, бесіда, семінар, дискусія) та інноваційні (ділові ігри, модульне навчання, семінар-тренінг). Особлива увага в роботі звернена на методи підвищення кваліфікації вчителів іноземних мов: діагностування потреби вчителя в зростанні кваліфікаційного рівня (інтервґювання, анкетування); корекція й поліпшення комунікативних умінь і навичок; оцінка рівня кваліфікації й діяльності педагогічного колективу.

Курси підвищення кваліфікації для вчителів іноземних мов у Великій Британії можуть бути довготривалими (очними, заочними та вечірніми) та короткотерміновими. Довготривалі курси дають учителеві можливість отримати ступінь бакалавра або магістра освіти. У дослідженні виділено три типи довготривалих курсів. Перший з них може існувати у двох видах: з врученням диплома, що дає право на подальше навчання на ступінь магістра освіти, та з отриманням сертифіката про певний рівень кваліфікації педагога. Тривалість навчання на таких курсах складає один чи два роки. Тут учителі знайомляться з чинною в країні системою освіти, вивчають методику викладання окремих дисциплін, вікову та педагогічну психологію.

Другий тип курсів закінчується отриманням диплома. Для вступу на такі курси необхідно мати не менше двох років трудового стажу. Програмою навчання передбачено знайомство з різноманітними галузями педагогічної науки, що є істотним внеском у підвищення кваліфікації педагогічних кадрів. Диплом з відзнакою дає право на подальшу освіту і отримання ступеня магістра освіти.

Третій тип довготривалих курсів – це курси, після закінчення яких присвоюється ступінь магістра освіти. Навчання тут має дві форми – денну й заочну. Доведено, що денна форма такого типу підвищення кваліфікації має певні переваги; вона передбачає відвідування лекцій, семінарів, факультативів, здачу випускних екзаменів і написання дисертації. Такий вид курсів, як правило, використовується для підготовки викладачів на заздалегідь визначені посади (наприклад, директора школи); він передбачає вивчення таких спеціальних дисциплін, як історія освіти, психологія навчання тощо.

Компаративний підхід до проблеми підготовки вчителів іноземних мов для середніх навчальних закладів дав змогу проаналізувати концепцію підготовки фахівців цього профілю в Україні в контексті використання позитивного досвіду Великої Британії щодо підготовки та підвищення кваліфікації вчителів. Зокрема, на особливу увагу заслуговує “Концепція педагогічної освіти”, схвалена колегією Міністерства освіти України 23 грудня 1998 року, яка передбачає, що вчителів іноземних мов готують педагогічні училища і коледжі, педагогічні університети й інститути, класичні університети та інші вищі навчальні заклади.

При цьому позитивний досвід підготовки вчителів іноземних мов у Великій Британії може бути використаний в Україні у вигляді таких реформативних змін: посилення уваги до добору вступників на педагогічні спеціальності з використанням тесту на професійну придатність; введення ознайомлювальної педагогічної практики у перші два тижні навчання майбутніх педагогів у вищому навчальному закладі; продовження терміну проходження педагогічної практики за рахунок скорочення часу для теоретичної підготовки та шляхом інтеграції окремих навчальних курсів; запровадження навчального стажування студентів у країнах, мова яких вивчається; урізноманітнення форм підвищення кваліфікації педагогів-практиків з інноваційною спрямованістю.

Комплексне вивчення проблеми професійно-педагогічної підготовки вчителів іноземних мов для середніх навчальних закладів у Великій Британії дало могу сформулювати такі загальні висновки:

1.

Головними тенденціями, що впливають на підготовку вчителів іноземних мов у Великій Британії, можна вважати: узгодження переліку іноземних мов, що вивчаються у школі, та визначення співвідношення між ними; уточнення цілей, завдань і змісту освіти з іноземних мов на середньому і старшому етапах навчання у школі; зростання самостійності професійної діяльності вчителя іноземної мови в звґязку з посиленням уваги до їх вивчення, та, водночас, регламентацію його праці загальнодержавним навчальним планом; посилення уваги до індивідуально орієнтованої мовної освіти школярів, надання їм права самостійного вибору мови для вивчення.

У дослідженні проаналізовано поширені в британській системі освіти пґять циклів педагогічної освіти (в тому числі для майбутніх учителів іноземних мов), тривалістю два-три роки кожен.

2.

Підготовка студентів до професійно-педагогічної діяльності здійснюється у Великій Британії за модульним принципом. Кожен з модулів розрахований на 100 навчальних годин; студент денної форми навчання обирає не менш як 12 модулів на рік. Таким чином, акцент у підготовці майбутніх учителів іноземних мов Британії дедалі більше зміщується у бік зростання рівня професіоналізму випускників, відповідальності за результати своєї праці, наближення змісту підготовки до потреб середньої школи.

3.

4.

Логічним продовженням досліджуваної проблеми може бути вивчення особливостей організації навчальної діяльності з оволодіння іноземною мовою учнів середніх навчальних закладів Великої Британії відповідно до комунікативно-орієнтованого підходу та Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти.

Основні положення дисертації відображені в таких публікаціях автора:

1. Базуріна В.М. Іноземні мови у школах Великої Британії у контексті реформування змісту освіти // Педагогіка і психологія. – 2000. – № 2-3. – С. – 116.

2. Базуріна В.М. Шкільна практика як складова частина педагогічної освіти у підготовці учителів іноземних мов у Великій Британії // Соціалізація особистості: Збірник наукових праць. – Т. ХІІІ: Педагогічні науки. – К.: Логос, 2001. – С. 124 – 131.

3. Базуріна В.М. Форми підвищення кваліфікації вчителів у Великій Британії як засіб їхнього професійного удосконалення// Пост Методика. – 2001. – (36). – С. 44 – 46.

4. Базуріна В.М., Бондаренко Л.В. Використання позитивного досвіду Великої Британії у підготовці учителів іноземної мови в Україні // Актуальні проблеми трансформації соціогуманітарної освіти: Зб. наук. праць. – Кам’янець-Подільський, 2004. – С. 105-107.

5. Базуріна В.М. Ефективне використання методу мікровикладання у процесі підготовки вчителів іноземної мови у Великій Британії // Актуальні проблеми трансформації соціогуманітарної освіти: Зб. наук. праць. – Кам’янець-Подільський, 2004. – С. 108-109.

6. Базуріна В.М. Практика навчання іноземних мов у закладах середньої освіти Великої Британії // Сучасні технології викладання іноземних мов у професійній підготовці фахівців: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. – К., 2000. – С. 223-230.

Базуріна В.М. Професійна підготовка майбутніх учителів іноземних мов у Великій Британії. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 – Загальна педагогіка та історія педагогіки. – Київ, 2005.

У дисертації досліджуються шляхи підготовки вчителів сучасних іноземних мов у Великій Британії. Розглядається система, основними компонентами в якій визначені: процес навчання студентів, майбутніх учителів іноземних мов, у коледжах і університетах; курси підвищення кваліфікації як форма фахового удосконалення; самостійна діяльність учителів з метою удосконалення їхнього професіоналізму. Розглядаються зміст, форми і способи підготовки, навчальні плани і програми коледжів, університетів та інститутів вищої освіти, що готують учителів іноземних мов. Досліджуються форми фахового удосконалення вчителів іноземних мов як компонента системи формування високопрофесійного педагога. Акцентується увага на тих позитивних ідеях, які можуть бути використані у підготовці вчителів іноземних мов в Україні.

Ключові слова: професійна підготовка майбутніх учителів іноземних мов, зміст навчання, професійне удосконалення, реформування, загальноєвропейський простір, Велика Британія, Україна.

Базурина В.М. Профессиональная подготовка будущих учителей иностранных языков в Великобритании. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 – теория и история педагогики. – Киев, 2005.

В диссертации исследуется современная система подготовки и повышения квалификации учителей иностранных языков в Великобритании. Исследуются вопросы реформирования в преподавании иностранных языков в школах Великобритании.

В диссертации отмечено, что начало 90-х годов характеризуется определением квалификационной характеристики учителя на уровне выпускника высшего учебного заведения. Обновление педагогического образования в Великобритании стало составляющей частью образовательной реформы в стране, которая началась с принятием закона об образовании (1988 г.). Огромное влияние на подготовку учителей в Великобритании в последнее десятилетие имели общеевропейские интеграционные процессы, хотя иностранный язык долгое время не был предметом особенного внимания. Реформирование в преподавании иностранных языков в школах Великобритании обусловливает и необходимость подготовки учителей современных иностранных языков. Система