ІНСТИТУТ ЗАКОНОДАВСТВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

БЛАЖЕВИЧ ЮРІЙ ЮРІЙОВИЧ

УДК 341:41

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ДЕРЖАВ ЗА МІЖНАРОДНО-ПРОТИПРАВНІ ДІЯННЯ

Спеціальність 12.00.11 –міжнародне право.

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ – 2006

Дисертацією є рукопис. Робота виконана на кафедрі міжнародного права і порівняльного правознавства Української академії зовнішньої торгівлі.

Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України

Висоцький Олександр Федорович,

Міжнародний Соломонов університет,

завідувач кафедри міжнародного приватного

права;

Офіційні опоненти - доктор юридичних наук, професор

Буроменський Михайло Всеволодович,

Національна юридична академія

імені Ярослава Мудрого,

професор кафедри міжнародного права та

державного права зарубіжних країн,

кандидат юридичних наук,

Іванов Юрій Анатолійович,

Національна академія Служби безпеки України,

доцент кафедри адміністративного

і міжнародного права

Провідна установа - Інститут міжнародних відносин Київського національного університету

імені Тараса Шевченка

Захист відбудеться __ березня 2006 року о __ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.867.01 в Інституті законодавства Верховної Ради України за адресою: 04053, м. Київ, пров. Несторівський, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту законодавства Верховної Ради України за адресою: 04053, м. Київ, пров. Несторівський, 4.

Автореферат розіслано __ січня 2005 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.М. Биков

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Сучасні загальносвітові процеси інтеграції та глобалізації вимагають вдосконалення правового забезпечення в усіх сферах міжнародних відносин. Однією з важливих проблем сучасного міжнародного права є розуміння сутності та умов реалізації міжнародно-правової відповідальності держав за міжнародно-протиправні діяння. З кожним роком вона набуває все більш важливого значення та вимагає нагального правового вирішення в умовах сучасного реформування міжнародних відносин.

Унікальне значення міжнародної відповідальності пояснюється тим, що вона сприяє єдності та організації системи міжнародного права, свідчить про належний рівень її розвитку. Крім того, роль інституту міжнародно-правової відповідальності стає важливою для Української держави саме сьогодні, коли визначаються новітні вектори зовнішньої політики. За цих обставин необхідно розуміти юридичні механізми вирішення можливих суперечок, взаємні межі відповідальності України та інших держав.

Про актуальність вивчення проблем міжнародної відповідальності свідчить Резолюція Генеральної Асамблеї ООН про відповідальність держав, ухвалена на основі Проекту статей про відповідальність держав за міжнародно-протиправні діяння 2001 р., а також прийняття проекту Кодексу про злочини проти миру й безпеки людства 1996 р., створення Міжнародних кримінальних трибуналів із Руанди й колишньої Югославії, Міжнародного кримінального суду. Особливо слід відзначити Проект статей про відповідальність держав 2001 р., який має виняткове значення для закріплення міжнародно-правової відповідальності як міжгалузевого інституту міжнародного права й визначає новий етап у розвитку сучасного міжнародного права.

Окремі аспекти проблеми відповідальності держави за міжнародно-протиправні діяння розглядалися у працях вітчизняних і зарубіжних фахівців із міжнародного права: Д. Анцилотті, І.П. Бліщенка, Я. Броунлі, М.В. Буроменського, В.Г. Буткевича, В.А. Василенка, О.Ф. Висоцького, Л.Г. Гусейнова, Ю.М. Колосова, П.М. Куріса, Д.Б. Левіна, І.І. Лукашука, В.А. Мазова, Ю.В. Манійчука, А. Кассезе, Л.Ф. Оппенгейма, Ю.В. Петровського, С.Б. Раскалєя, Г.І. Тункіна, М.О. Ушакова, М.Н. Шоу, А. Фердросса. Результати їх досліджень та висновки були враховані під час написання дисертаційної роборти.

Водночас, важливі напрями зазначеної проблеми ще не стали об’єктом спеціального вивчення в сучасній українській науці міжнародного права і лише частково розкриті зарубіжними науковцями.

Обрання теми дисертації зумовлено недостатнім рівнем її дослідженності у вітчизняній доктрині міжнародного права і загальною необхідністю теоретичного обгрунтування сучасної концепції міжнародної відповідальності держав у доктрині міжнародного права, упорядкування юридичної термінології щодо питань відповідальності. Крім того, у юридичній літературі останніх років досліджувалися окремі аспекти зазначеної теми, але не було зроблено комплексного аналізу проблеми відповідальності держав за протиправні діяння як міжгалузевого інституту міжнародного права з урахуванням як теоретичних, так і практичних змін, що мали місце за останнє десятиліття у цій сфері міжнародних правовідносин.

Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано в рамках загальної теми наукового дослідження кафедри міжнародного права Української академії зовнішньої торгівлі (УАЗТ): „Міжнародна відповідальність держав за міжнародно-протиправні діяння” (державний реєстраційний номер 0105U007841).

Мета і завдання дослідження. Основною метою дисертаційного дослідження є з’ясування й вдосконалення теоретичних й нормативних засад інституту міжнародно-правової відповідальності держав, забезпечення відповідності розроблених теоретичних основ сучасним тенденціям міжнародного права, аналіз практики реалізації регулятивно-охоронних правовідносин.

Мета визначила необхідність виконання таких завдань:

- розглянути та систематизувати сучасні тенденції, теорії та концептуальні підходи щодо існування інституту міжнародно-правової відповідальності держав;

- дослідити процес становлення та розвитку цього інституту й особливості виникнення міжнародної відповідальності держав на окремих прикладах, визначити загальні критерії процедури її реалізації;

- з’ясувати та узгодити теоретичні основи механізму виникнення й реалізації відповідальності держави за протиправні діяння згідно з останніми тенденціями у міжнародному праві;

- сформулювати науково обгрунтоване міжнародно-правове визначення поняття міжнародно-правової відповідальності держав як міжгалузевого інституту міжнародного права;

- встановити умови виникнення міжнародної відповідальності держави та надати визначення міжнародно-протиправного діяння держави;

- проаналізувати та надати авторське тлумачення змісту текстів Проекту статей Комісії міжнародного права про відповідальність держав за міжнародно-протиправні діяння 2001 р.

Об’єктом дослідження є інститут міжнародно-правової відповідальності держав за протиправні дії.

Предметом дослідження є міжнародно-правові норми, проекти й чинні акти міжнародних організацій щодо відповідальності держав за міжнародно-протиправні діяння, а також діяльність Міжнародного Суду ООН та інших міжнародних судів, вітчизняна та зарубіжна доктрина міжнародного права з цього питання.

Методи дослідження. У процесі роботи над дисертацією використані наступні наукові методи: системно-функціональний – для встановлення та аналізу взаємозв’язків між відповідальністю держав та іншими інститутами міжнародного права, а також між структурними елементами механізму міжнародно-правової відповідальності держав; порівняльно-правовий – для одночасного аналізу положень загального міжнародного права та внутрішньодержавного права; теоретико-прогностичний – за його допомогою було розроблено пропозиції та рекомендації щодо подальшого розвитку теоретичних основ інституту міжнародної відповідальності держав; формально-логічний – для виявлення недосконалостей норм інституту відповідальності та вироблення пропозицій щодо їх вдосконалення; історико-правовий – використовувався в обмеженому обсязі для аналізу шляхів розвитку цього інституту; моделювання – застосовувався для розробки теоретичної моделі використання процесуальних засобів реалізації відповідальністі держав, системної моделі механізму превенції міжнародно-протиправних діянь; синтезу – для розробки критеріїв об’єднання окремих структурних елементів відповідальності держави в єдиний процес; аналізу – для аналізу й дослідження наукових теорій, концепцій фахівців міжнародного права.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дана робота є першим у вітчизняній правовій науці комплексним дослідженням проблем відповідальності держав за міжнародно-протиправні діяння з урахуванням і на основі тих змін, які відбулися у міжнародному праві протягом останніх років. У межах проведеного дослідження одержані наступні результати, що мають наукову новизну і запропоновані автором:

- обгрунтовано думку, що міжнародно-правова відповідальність є міжгалузевим інститутом міжнародного права, оскільки складається з комплексу однорідних норм, які регулюють відносини між державами з приводу ліквідації наслідків вчинення міжнародно-протиправного діяння і є належним усьому міжнародному праву, а не окремим його галузям;

- з урахуванням сучасних змін, що відбуваються у міжнародному праві, запропоновано наступне визначення міжгалузевого інституту міжнародно-правової відповідальності держав: це сукупність міжнародно-правових норм, що регулюють відносини між державою (або державами), яка вчинила міжнародно-протиправне діяння, і потерпілою від цього діяння державою (або державами) шляхом забезпечення виконання державою-порушницею зобов’язання ліквідувати негативні наслідки цього протиправного діяння у вигляді певних матеріальних або нематеріальних обмежень за допомогою системи міжнародно-правових примусових заходів для дотримання принципів та норм міжнародного права, охорони міжнародного правопорядку;

- доведено, що основною передумовою міжнародно-правової відповідальності держави є її здатність вибирати в об'єктивно обумовлених ситуаціях відповідний варіант поведінки і бути відповідальною за свій вибір;

- запропоновано поглиблене визначення юридичних (нормативних) підстав виникнення відповідальності держави: це сукупність юридично обов'язкових вимог дійсних міжнародно-правових актів, на основі яких певна поведінка держави у вигляді діяння або бездіяльності кваліфікується як міжнародно-протиправна і в силу якої суб’єкт міжнародного права притягується до відповідальності;

- сформульовано поняття міжнародно-протиправного діяння держави: це протиправна поведінка суб’єкта міжнародного права у формі діяння або бездіяльності, яка посягає на дійсні законні права та інтереси інших суб’єктів міжнародного права, нормальне функціонування механізму міжнародно-правового регулювання, міжнародний правопорядок, і зумовлює шкідливі наслідки матеріального і (або) нематеріального характеру;

- обгрунтовано положення, що вина не входить до складу елементів міжнародно-протиправного діяння, оскільки сам факт вчинення протиправного діяння передбачає відповідальність. Вина має розцінюватися як фактор, який впливає на відповідальність держави;

- введено у науковий обіг і сформульовано поняття „форми ліквідації наслідків вчинення міжнародно-протиправного діяння”, оскільки традиційний термін „форми відповідальності” не відповідає останнім напрацюванням у цій сфері міжнародного права. Форми ліквідації наслідків вчинення міжнародно-протиправного діяння – це структурний елемент обсягу відповідальності у межах її певного виду і водночас спосіб, за допомогою якого держава-порушниця здійснює відшкодування потерпілій державі;

- вперше у вітчизняній науці запропоновано об’єднати такі заходи, як санкції та контрзаходи під загальним поняттям – „міжнародно-правові примусові заходи”;

- міжнародно-правові примусові заходи є особливими заходами правоохорони й правозастосування, що забезпечують функціонування принципів і норм міжнародного права, порушених внаслідок вчинення міжнародно-протиправного діяння. Реалізація цих заходів відбувається шляхом правомірного застосування потерпілою державою примусу в обсязі, видах та формах, що відповідають вчиненому міжнародно-протиправному діянню.

Теоретичне і практичне значення одержаних результатів. Викладені в дисертації положення можуть бути використані: у науково-дослідницькій сфері – для розвитку теорії міжнародного публічного права; у сфері правотворчості – для розробки змін і доповнень до чинного законодавства і міжнародно-правових актів; у навчальному процесі – для викладання навчальної дисципліни „Міжнародне право”.

Апробація результатів дослідження. Основні положення й висновки дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри міжнародного права Української академії зовнішньої торгівлі.

Результати дисертаційного дослідження доповідались на V та VI міжнародних науково-практичних конференціях УАЗТ „Вплив глобалізації на формування та розвиток зовнішньоекономічних зв’язків” (м. Київ, 2002 р., тези доповіді опубліковані) та „Актуальні правові та економічні проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв’язків” (м. Київ, 2003 р., тези доповіді опубліковані). Дисертант також брав участь у науково-практичній конференції Інституту законодавства Верховної Ради України „Проблеми теорії і практики законотворчості у контексті формування громадянського суспільства” (м. Київ, 2005 р.)

Основні положення дисертації висвітлено у 5 публікаціях, 3 з яких опубліковані у фахових виданнях.

Структура й обсяг роботи. Дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел (309 найменувань). Загальний обсяг дисертації становить – 205 сторінок друкованого тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовується актуальність теми й наукова новизна дисертаційного дослідження, визначаються її мета та завдання, об’єкт та предмет дослідження, методологічні й теоретичні основи, сформульовано положення, що виносяться на захист, висвітлено практичне значення отриманих результатів, ступінь апробації результатів дослідження.

У першому розділі „Визначення сутності і природи інституту міжнародно-правової відповідальності” розглядаються питання, пов’язані з визначенням поняття міжнародно-правової відповідальності як міжгалузевого інституту міжнародного права, аналізується періодизація етапів кодифікації норм цього інституту, визначаються його основні передумови й підстави виникнення.

У підрозділі 1.1. „Історія і проблеми кодифікації норм міжнародно-правової відповідальності держав” автор аналізує історію та процес еволюційного розвитку кодифікації норм інституту міжнародно-правової відповідальності.

Історія кодифікації норм цього інституту нараховує багато років і може поділятися на два етапи. Перший етап кодифікації характеризується абсолютним домінуванням норм звичаєвого права, які складались передусім із багатьох прецедентів, що розглядалися міжнародними судовими установами, й загальноприйнятих правил, передбачених практикою держав. Другий етап починається активною діяльністю ООН із кодифікації норм відповідальності держав, насамперед у межах Комісії міжнародного права ООН. Процес кодифікації не є завершеним, оскільки Проект статей про відповідальність держав за міжнародно-протиправні діяння 2001 р. ще не набув форми конвенції. Протягом наступних років Комісія міжнародного права концентруватиме зусилля над розробкою норм про відповідальність міжнародних організацій.

У підрозділі 1.2. „Характеристика нормативно-правового комплексу відповідальності держав як міжгалузевого інституту сучасного міжнародного права” доводиться теза, що міжнародно-правова відповідальність є міжгалузевим інститутом міжнародного права, тут відзначаються його основні ознаки, аналізуються основні принципи, цілі та функції.

Відповідальність держав є складним правовим явищем. У міжнародно-правовій доктрині існують думки, згідно з якими її розглядають як принцип або галузь міжнародного права. Міжнародно-правова відповідальність не може бути принципом міжнародного права, оскільки принципи міжнародного права можуть з’являтися або зникати, в той час як міжнародна відповідальність завжди залишається істотним елементом механізму забезпечення норм міжнародного права. Крім того, міжнародна відповідальність існує одночасно з міжнародним правом, в той час як принципи було сформульовано у процесі становлення науки. Міжнародно-правова відповідальність не є також галуззю міжнародного права, оскільки передувати створенню такої галузі права має розробка спільних зобов’язань держав як учасників міжнародних відносин.

Таким чином, міжнародна відповідальність є міжгалузевим інститутом міжнародного права і базується на принципах, зміст яких згідно зі статтями Проекту 2001 р. полягає у наступному: будь-яке протиправне діяння держави призводить до її міжнародної відповідальності; міжнародно-протиправне діяння має місце, коли поведінка приписується державі за міжнародним правом та є порушенням її міжнародного зобов'язання; кваліфікація діяння держави як міжнародно-протиправного визначається винятково міжнародним правом.

У підрозділі 1.3. „Передумови та підстави виникнення міжнародно-правової відповідальності” характеризуються передумови та підстави виникнення відповідальності держав, визначається її структура як єдиного й цілісного поняття.

Інститут міжнародної відповідальності має давню передісторію. В основу філософського, соціологічного сприйняття відповідальності покладено свободу волі, а міжнародно-правова відповідальність випливає з відносної свободи її дій у міжвластних відносинах, яка реалізується у формі державного суверенітету. Основною передумовою відповідальності держави є її здатність вибирати визначений варіант поведінки і бути відповідальною за свій вибір.

Характеризуючи підстави виникнення відповідальності держав, необхідно відзначити, що вони можуть бути юридичними або фактичними. На підставі вивчених матеріалів та нормативних актів зроблено висновок, що єдиною підставою фактичного роду є міжнародно-протиправне діяння держави, а основними юридичними підставами є міжнародний договір; міжнародний звичай; рішення міжнародних судів і арбітражів; рішення міжнародних організацій; односторонні міжнародно-правові акти держави.

Другий розділ „Міжнародно-протиправне діяння як фактична підстава міжнародно-правової відповідальності” присвячено розгляду питань щодо визначення міжнародно-протиправного діяння як єдиної фактичної підстави міжнародно-правової відповідальності, тут надано класифікацію міжнародно-протиправних діянь із аналізом кваліфікуючих ознак, визначено форми ліквідації їх наслідків.

У підрозділі 2.1. „Поняття та склад міжнародно-протиправного діяння як фактичної підстави міжнародно-правової відповідальності” уточнено визначення поняття міжнародно-протиправного діяння, його видів (категорій), обгрунтовується склад й структура елементів.

До цього часу ведуться дискусії щодо критеріїв застосування термінів „міжнародно-протиправне діяння” та „міжнародне правопорушення”. Деякі вчені застосовують термін „міжнародне правопорушення”, однак у документах Комісії міжнародного права останніх років застосовується термін „міжнародно-протиправне діяння”, який, на погляд дисертанта, найбільш точно відповідає реаліям сучасного міжнародного життя.

У міжнародній правовій доктрині панує думка, що існує два види міжнародно-протиправних діянь – міжнародні делікти й злочини. В основі такого поділу полягає ступінь погрози миру і міжнародній безпеці. Дуже актуальним є також питання про склад міжнародно-протиправного діяння. Суб’єктивним елементом складу міжнародно-протиправного діяння виступає поведінка, яка за міжнародним правом присвоюється відповідному суб’єкту міжнародного права, а об’єктивними елементами: протиправний характер такої поведінки; об’єкт правопорушення; шкода; причинно-наслідковий зв’язок між протиправною поведінкою та шкодою. Включення вини у склад міжнародно-протиправного діяння залишається дискусійним у міжнародній юридичній доктрині питанням, але вина за будь-яких умов залишається фактором, який впливає на відповідальність держави.

У підрозділі 2.2. „Характеристика та аналіз наслідків вчинення міжнародно-протиправного діяння” аналізуються правові наслідки протиправного діяння та форми їх реалізації. Дисертантом розглядаються, головним чином, правові взаємовідносини, які у доктрині ще називають регулятивно-охоронними. Вони виникають після вчинення державою міжнародно-протиправного діяння. У коментарі Проекту статей 2001 р. відзначається, що комплекс цих взаємовідносин „...уявляє собою сутність або зміст міжнародної відповідальності”.

Вважаємо, що основними юридичними наслідками міжнародно-протиправного діяння є такі обов’язки держави-порушниці: продовжувати виконувати порушене зобов’язання; припинити це діяння та надати гарантії неповторення його, якщо вимагають обставини; надати повне відшкодування за спричинену шкоду (матеріальну і моральну).

Необхідно зауважити, що обсяг міжнародної відповідальності держав як сукупність наслідків міжнародно-протиправного діяння може мати матеріальний або нематеріальний характер. Така класифікація різних наслідків називається у міжнародно-правовій доктрині видами міжнародної відповідальності. Поділ відповідальності на матеріальну і нематеріальну (політичну або моральну) є досить умовним, але практично необхідним. На підставі аналізу концепцій представників правової доктрини, міжнародно-правових документів, судової практики дисертант висновлює, що нематеріальна відповідальність держави не підлягає матеріальному відшкодуванню. У свою чергу, матеріальна відповідальність встановлюється в повному обсязі або в силу взаємної домовленості сторін в обмеженому обсязі.

Підрозділ 2.3. „Форми ліквідації наслідків вчинення міжнародно-протиправного діяння” присвячений питанням визначення і класифікації форм ліквідації наслідків протиправних діянь держави. Важливим є те, що автором вперше запропоновано цей термін, оскільки традиційно у світовій юридичній доктрині використовували термін „форми реалізації наслідків” та „форми відповідальності”. Запропоноване поняття найбільш повно відповідає сучасним тенденціям міжнародного права, підкреслює негативний аспект наслідків міжнародно-протиправного діяння.

Питання визначення і класифікації форм ліквідації наслідків вчинення міжнародно-протиправних діянь є досить складним. Дисертант пояснює це рядом причин: змішуванням представниками доктрини різнопланових за своєю природою наслідків порушення норм міжнародного права й віднесенням їх до форм відповідальності, пануванням у практиці і доктрині репараційної концепції відповідальності. На нашу думку, форма ліквідації наслідків вчинення міжнародно-протиправного діяння – це структурний елемент обсягу відповідальності у межах певного її виду, водночас це спосіб, за допомогою якого держава-порушниця здійснює відшкодування потерпілій державі.

У третьому розділі дисертаційного дослідження „Примусові заходи як особливий засіб реалізації міжнародно-правової відповідальності” визначено питання реалізації міжнародної відповідальності, надано перелік проблем правомірного застосування міжнародних примусових заходів та запропоновано шляхи їх вирішення, визначено тенденції та перспективи розвитку цього інституту.

У підрозділі 3.1. „Особливості формування та перспективи розвитку системи міжнародно-правових примусових заходів” розглянуто історію формування міжнародних примусових заходів, визначено їх поняття, розглянуто основні ознаки та характеристики.

Примус був найбільш поширеним заходом вирішення міжнародних спорів протягом багатьох століть, але сьогодні цілком неприйнятним є неправомірне застосування сили у міжнародних відносинах. Дисертант порушує проблему співвідношення між міжнародними примусовими заходами й відповідальністю й узагальнює, що вони є різними явищами. Чітка межа між ними виключає можливість невиправданої підміни форм відповідальності примусовими заходами. У праці порушено також актуальну проблему термінологічної невизначеності у світовій правовій доктрині щодо найменування заходів, які застосовуються з метою усунення наслідків міжнародно-протиправного діяння. Необхідно зазначити, що термін „санкції” є традиційним. Так, Комісія міжнародного права протягом опрацювання питання міжнародної відповідальності використовувала саме його, але на завершальному етапі було прийнято рішення про його заміну на „контрзаходи”. Проте міжнародні суди у своїй практиці визначають односторонні заходи держав як „контрзаходи”. На думку дисертанта, між термінами „санкції” та „контрзаходи” існує певна тотожність, але „контрзаходи” більш точно відповідають реаліям сучасного міжнародного життя, бо підкреслюють вимушеність застосування відповідних заходів, у той час як „санкція” наголошує на примусовому аспекті таких дій.

Дисертантом вперше запропоновано об’єднати санкції та контрзаходи під загальним найменуванням міжнародно-правових примусових заходів.

У підрозділі 3.2. „Примусові заходи як правомірний засіб реалізації міжнародно-правової відповідальності” дисертант розглядає проблему правомірного застосування заходів примусу у міжнародного праві.

Не зважаючи на те, що ця проблема є однією з найбільш актуальних у міждержавних стосунках, необхідно констатувати, що до цього часу не систематизовано перелік основних параметрів правомірного застосування міжнародних примусових заходів. Авторська позиція зводиться до того, що основні параметри правомірних міжнародно-правових заходів можна класифікувати наступним чином: основна мета – спонукання правопорушника виконати належні міжнародні зобов’язання; основний суб’єкт застосування – потерпіла від міжнародно-протиправного діяння держава; об’єкт застосування – держава-порушниця; основна підстава застосування – відмова порушника виконати зобов’язання. Крім того, міжнародно-правові примусові заходи є тимчасовими та пропорційними розміру завданої шкоди. Вони не можуть стосуватися будь-яких зобов’язань згідно з імперативними нормами міжнародного права; зобов’язань щодо захисту основних прав людини; зобов’язань гуманітарного характеру, що забороняють репресалії; зобов’язань щодо виконання будь-якої процедури з розв’язання спорів між державами; зобов’язання щодо недоторканості дипломатичних, консульських посадових осіб, приміщень, архівів та документів та інші можливі зобов’язання. Застосуванню цих заходів передує визначена процедура (пред’явлення вимоги; сповіщення про намір застосування заходів; пропонування вирішити спір мирним шляхом).

Необхідно відзначити, що заходи примусу міжнародного характеру не можуть застосовуватися, якщо протиправне діяння припинене, а спір передано на розгляд компетентного суду. Міжнародно-правові примусові заходи припиняються відразу після виконання відповідальною державою належних міжнародних зобов’язань.

У підрозділі 3.3. „Особливості, проблеми, сучасні тенденції застосування міжнародно-правових примусових заходів” дисертантом проаналізовано приклади застосування заходів примусу у міждержавних відносинах, визначено основні особливості та тенденції їх розвитку й вдосконалення.

Сучасна система міжнародних примусових заходів має складну структуру. Справа в тому, що цій системі історично передувала складна сукупність заходів самодопомоги, основними елементами якої були реторсії, репресалії та війна. Ситуація змінилася після Першої світової війни, коли у міжнародному праві поступово закріплюється принцип заборони застосування військової сили у міждержавних спорах. Традиційні погляди щодо застосування примусу змінилися під впливом новітньої концепції колективної безпеки, з’являється новий елемент – самооборона. Завершеного характеру сучасна система заходів примусу набуває після створення ООН, Статут якої остаточно забороняє війну та збройні репресалії. Принцип незастосування сили або погрози силою має нині характер імперативної норми міжнародного права.

У висновках наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється у визначених автором умовах створення міжнародно-правової відповідальності як міжгалузевого інституту міжнародного права.

Аналіз багатьох міжнародно-правових актів, міжнародної правової доктрини свідчить про те, що міжгалузевий інститут міжнародно-правової відповідальності займає особливе місце у системі міжнародного права. Він є юридичним засобом забезпечення міжнародного правопорядку та підвищення ефективності міжнародного права, виконує функцію коригування в механізмі міжнародно-правового регулювання, сприяючи його безперервній дії. Міжнародно-правова відповідальність як міжгалузевий інститут міжнародного права є наслідком виключно міжнародно-протиправного діяння; реалізується у міжнародних правоохоронних відносинах між однією або більше державами, що вчинили міжнародно-протиправне діяння і потерпілою (потерпілими) державами; полягає у правомірному застосуванні щодо держави правопорушниці міжнародно-правових примусових заходів; призводить до певних видів відповідальності держави-порушниці; спрямована на забезпечення принципів та норм міжнародного права.

Необхідно зазначити, що єдиною фактичною підставою відповідальності держав є міжнародно-протиправне діяння, яке поділяється на міжнародні делікти та міжнародні злочини. Категорія міжнародних злочинів має особливі кваліфікуючі ознаки та є повністю сформованою. Можна також відзначити, що основними нематеріальними формами ліквідації негативних наслідків міжнародно-протиправного діяння виступають ресторація і сатисфакція, а матеріальними – реституція й компенсація. Всі визначені форми можуть застосовуватися окремо або разом, так як протиправне діяння часто має комплексний характер і необхідна комплексна ліквідація наслідків правопорушення.

Не відокремлюються від інституту відповідальності міжнародно-правові примусові заходи, які відіграють важливу й унікальну роль для зміцнення міжнародного правопорядку. Особливо актуальною є проблема правомірного застосування примусових заходів у сучасних умовах, коли деякі економічно розвинені держави зловживають своїм становищем. Механізм застосування сучасних міжнародно-правових примусових заходів далекий від досконалості. Основними перешкодами для цього є такі проблеми: відсутність комплексу міжнародно-правових норм, які чітко визначають процедуру і порядок застосування відповідних примусових заходів; неточність досягнення цілей цих заходів; недостатня ефективність застосування; шкода, завдана третім державам внаслідок переривання зв’язків із державою, проти якої було застосовано примусові заходи; пріоритетне й беззаперечне право могутніх, економічно розвинених держав застосовувати ці заходи. Перелік цих проблем не є вичерпним, оскільки із розвитком процесу світової інтеграції вони набуватимуть нових форм.

Основними перспективами розвитку системи міжнародно-правових примусових заходів можуть бути вдосконалення системи примусових заходів шляхом чіткого визначення норм, що регламентують умови правомірного застосування, межі застосування, умови припинення цих заходів; все більше закріплення у світовій юридичній доктрині концепції розгляду застосування цих заходів як права потерпілої держави на відновлення первісного стану; чітке визначення кола суб’єктів застосування; визнання нормами міжнародного права міжнародних організацій як особливого суб’єкта застосування примусових заходів.

Особливої актуальності питання міжнародно-правової відповідальності набуває в умовах загальної глобалізації, на межі істотної зміни основ законодавства України для вступу до Європейського союзу, оскільки новітні фактори безумовно впливатимуть на міждержавні відносини.

Основні положення дисертації викладено у таких публікаціях:

1. Блажевич Ю.Ю. Відмежування міжнародних правопорушень держави від суміжних правових явищ // Підприємництво, господарство і право. – 2002. - №12. – С.104-108.

2. Блажевич Ю.Ю. Деякі аспекти історичного розвитку інституту відповідальності за міжнародні правопорушення // Підприємництво, господарство і право. – 2002. - №5. – С.59-62.

3. Блажевич Ю.Ю. Концепції поділу відповідальності держав: міжнародно-правовий аспект // Підприємництво, господарство і право. – 2003. - №2. - С.105-108.

4. Блажевич Ю.Ю. Інтеграція України в європейське правове поле в аспекті співробітництва у сфері юстиції і внутрішніх справ // Вплив глобалізації на формування та розвиток зовнішньоекономічних зв’язків України: Збірник матеріалів V науково-практичної конференції Української академії зовнішньої торгівлі (Київ, 30 травня 2002 р.) – К.: УАЗТ, 2002. – С.163-166.

5. Блажевич Ю.Ю. Юридичні підстави підвищення відповідальності Української держави на етапі вступу до СОТ // Актуальні правові та економічні проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв’язків: Збірник матеріалів VІ науково-практичної конференції Української академії зовнішньої торгівлі (Київ, 30-31 травня 2003 р.) – К.: УАЗТ, 2003. – С.268-270.

АНОТАЦІЯ

Блажевич Ю.Ю. Відповідальність держав за міжнародно-протиправні діяння. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.11 – міжнародне право. – Інститут законодавства Верховної Ради України, Київ, 2006.

Дисертацію присвячено дослідженню і обгрунтуванню теоретичних основ міжнародно-правової відповідальності держав й особливим міжнародним відносинам, що виникають між державами, групами держав і світовим співтовариством після вчинення міжнародно-протиправного діяння.

Значну увагу у дослідженні присвячено характеристиці міжнародно-правової відповідальності саме як міжгалузевого інституту міжнародного права, історії кодифікації та розвитку норм цього інституту. Запропоновані уточнені авторські визначення поняття міжнародно-правової відповідальності, її ознак, міжнародно-протиправного діяння. Розкриті питання співвідношення між відповідальністю держав та міжнародно-правовими примусовими заходами (санкції та контрзаходи), сформульовано тенденції та перпективи розвитку інституту примусових заходів.

Вивчено та проаналізовано зміст Проекту статей Комісії міжнародного права 2001 р. про відповідальність держав за міжнародно-протиправні діяння, надано порівняльну характеристику з Проектом 1980 р. та Проектом 1996 р.

Сформульовано основні проблеми інституту міжнародно-правової відповідальності й запропоновано шляхи їх вирішення.

Ключові слова: міжнародно-правова відповідальність, міжнародний правопорядок, міжнародно-протиправне діяння, реалізація міжнародної відповідальності, міжнародно-правові примусові заходи

АННОТАЦИЯ

Блажевич Ю.Ю. Ответственность государств за международно-противоправные деяния. –Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.11 – международное право. – Институт законодательства Верховной Рады Украины, Киев, 2006.

Диссертация посвящена исследованию теоретических оснований международно-правовой ответственности и специфических международных отношений, возникающих между государствами, группами государств и международным сообществом в связи с совершением международно-противоправного деяния.

В работе дается характеристика и доказывается, что международно-правовая ответственность является межотраслевым институтом международного права на основе систематизации современных тенденций, теорий и концептуальных подходов, комплексного анализа соответствующего международно-правового нормативного материала, судебной практики. В связи с этим предложены существенно усовершенствованные авторские определения понятий института международно-правовой ответственности с учетом современных изменений, происходящих в международном праве. Особое внимание уделено характеристике признаков и особенностей, а также предпосылок и оснований этого института.

Отдельно анализируется сущность и содержание международно-противоправного деяния государства (действия и бездействия) как единственного фактического основания международно-правовой ответственности. Автор исследует состав международно-противоправного деяния, детальным образом характеризует каждый из его элементов. Кроме этого, формулируется понятие форм ликвидации негативных последствий международно-противоправных деяний государства, рассматриваются их особенности.

Значительное внимание уделено одной из наиболее важных проблем международного права – применению принуждения в результате нарушения международных обязательств. Автор характеризует систему международно-правовых принудительных мер (санкций и контрмер), классифицирует основные параметры и признаки их правомерности. Достаточно подробно исследуется процедура и особенности применения принудительных мер международного характера, раскрыты вопросы соотношения ответственности государств и соответствующих мер принуждения. Автор определяет роль Совета Безопасности ООН как ключевую в принятии решений о применении санкций и контрмер. На основании анализа международно-правовой доктрины и практики сформулированы перспективы развития системы международно-правовых принудительных мер.

Дан правовой анализ содержания Проекта статей Комиссии международного права 2001 г. об ответственности государств за международно-противоправные деянии, предложена сравнительная характеристика указанного и предыдущих проектов Комиссии (1980 г., 1996 г.) Проект 2001 г. имеет исключительное значение для закрепления международно-правовой ответственности в качестве единого, цельного, межотраслевого института международного права, и определяет новый этап в развитии современного международного права.

В ходе диссертационного исследования формулируются выводы относительно повышения роли института международно-правовой ответственности в регулировании межгосударственных отношений на современном этапе и необходимости дальнейшего научного исследования этого правового явления.

Ключевые слова: международно-правовая ответственность, международный правопорядок, международно-противоправное деяние (действие и бездействие), реализация международной ответственности, международно-правовые принудительные меры.

ANNOTATION

Blazhevich Yu. Yu. The Responsibility of States Guilty of Breaches of International Law. Manuscript.

The thesis for a Candidate’s Degree Law Sciences by specialty 12.00.11 - International Law. - Institute of Legislation of the Verkhovna Rada of Ukraine, - Kyiv, 2006.

This paper investigates the theoretical reasons for international legal responsibilities of states as entities of international law, and deals with the specifics of international legal relations among states, groups thereof, and the international community, stemming from breaches of international law. The author describes such cases and proves that such international legal answerabilities actually form a "general-sectoral" institution of international law. This paper contains the author's definitions of international legal liabilities, with a special emphasis on the nuances. Sophisticated issues such as the responsibilities of states for such transgressions, international legal sanctions, countermeasures, as well as prospects of such punitive measures and pertinent internal experiences are analyzed.

This paper contains a legal analysis of the Draft Articles submitted by the International Law Commission in 2001, concerning the responsibility of states for breaches of international law; the author offers a comparative analysis of he 2001 draft and those worked out previously by the said commission.

Key words: international legal liability/responsibility; international law and order; internationally wrongful act; implementation of international responsibility; international legal punitive/coercive measures.